Курсовая работа: Управління вартістю ПАО Райффайзен Банк Аваль

Міністерство освіти і науки України

Національна металургійна академія України

Факультет економіки та менеджменту

Кафедра менеджменту

Курсова робота

На тему: «Управління вартістю ПАО Райффайзен Банк Аваль»

РЕФЕРАТ

Курсова роботу містить 5 рисунків, 7 таблиць, 8 формул, 4 додатки.

Об’єктом дослідження курсової роботи є Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль».

Предметом дослідження курсової роботи є оцінка вартості комерційного банку, аналіз системи, що керує створенням вартості банку та надання рекомендацій по вдосконаленню цієї системи.

Метою курсової роботи є розкриття особливостей вартісного управління та спроба вдосконалення системи управління комерційного банку із урахуванням особливостей згаданої теорії управління.

У курсовій роботі використовуються наступні методи: метод фінансових коефіцієнтів, метод дисконтування грошових потоків; методи класичної логіки, аналіз та синтез, статистичні методі аналізу.

У курсовій роботи проведено оцінку стану ринку банківських послуг України, проаналізовано фінансове становище ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; також у курсовій роботі проведено оцінку внутрішньої вартості комерційного банку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», визначені принципи проведення оцінювання компаній як активів та вироблені рекомендації щодо покращення системи мотивації персоналу у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у відповідності до системи управління вартістю банку.

ВАРТІСТЬ, КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК, ВАРТІСНЕ УПРАВЛІННЯ, ГРОШОВІ ПОТОКИ.

ВСТУП

Ця курсова робота описує основні принципи та методи теорії вартісного управління компанією, що діє в умовах ринкової економіки, на прикладі комерційного банку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Актуальність обраної теми полягає у необхідності поступового розвитку корпоративної культури менеджменту українських компаній із залученням нових теоретичних розробок та практичного досвіду західних та вітчизняних компаній. Згадана теорія вартісного управління є гармонійним поєднанням фінансового менеджменту, стратегічного управління компанією, теорій мотивації та багатьох інших галузей менеджменту. Емпірично підтверджені результати впровадження вартісного способу мислення у систему управління компанії підтверджують доцільність теорії та її високе практичне значення. Метою курсової роботи є розкриття особливостей вартісного управління та спроба вдосконалення системи управління комерційного банку із урахуванням особливостей згаданої теорії управління.

Об’єктом дослідження є Публічне Акціонерне Товариство Райффайзен Банк Аваль. Предметом дослідження роботи є оцінка вартості комерційного банку, системи управління цією вартістю та надання рекомендацій по вдосконаленню системи.

Основними задачами, які стоять перед роботою, є:

— вивчення характеристики ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та банківського ринку України;

— проведення фінансового аналізу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»;

— висвітлення основ теорії оцінки компаній та управління вартістю комерційних організацій;

— аналіз системи управління вартістю банку;

— проведення оцінки поточної внутрішньої вартості ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»;

— надання рекомендацій по вдосконаленню управління банком з урахуванням результатів вирішення попередніх задач.

Основними методами, що будуть використані у процесі реалізації цієї курсової роботи, є:

— метод фінансових коефіцієнтів;

— метод дисконтування грошових потоків;

— методи класичної логіки, аналіз та синтез;

— статистичні методі аналізу.

1 АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

1.1 Характеристика ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» було зареєстровано у Національному банку України 2 березня 1992 року. Тоді компанія мала назву Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль». Центральний офіс компанії зареєстровано за адресою: Україна, м. Київ, вул. Лєскова, 9.

Нижче наводяться основні показники діяльності банку станом на 31 грудня 2009 року (згідно даних бухгалтерського обліку). Статутний капітал банку становив 2 419 935 тис. грн. (24 419,935 млн. звичайних акцій та 50 млн. привілейованих акцій); разом із сформованими резервами, емісійними різницями, прибутками минулих та поточних періодів загальний обсяг власного капіталу банку становив 5 312 935 тис. грн. Загальний обсяг балансових активів склав 54 048 003 тис. грн., у т.ч.: кредитно-інвестиційний портфель – 48 724 527 тис. грн., ліквідні активи – 7 530 532 тис. грн., основні засоби та нематеріальні активи – 2 973 000 тис. грн. (сума перелічених активів перевищує валюту балансу через формування резервів під знецінення кредитів на суму 9 597 294 тис. грн. за контрактивними рахунками).

Загальний обсяг отриманих чистих процентних доходів банку за 4 квартали 2009 року склав 4 287 797 тис. грн., чистий комісійних дохід – 1 163 878 тис. грн. Фінансовий результат банку за чотири квартали склав (2 019 070 тис. грн.): такий негативний показник обумовлений тим, що банк відповідно до вимог НБУ за 2009 рік сформував резервів під знецінення кредитів на загальну суму 5 497 025 тис. грн.

Станом на 31 грудня 2009 року штат працівників банку складався з 17491 співробітника.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є компанією, що належить до міжнародного банківського холдингу Райффайзен Інтернаціональ Банк-Холдинг АГ (РБГ). Станом на 31 грудня 2006 року консолідований баланс бізнес-групи склав 205 млрд. євро. У свою чергу, ця група є членом іншої банківської групи, асоціації кооперативних банків Європи Unico Banking Group. Ассоціація має більше 170 млрд. евро власного капіталу та сукупний баланс у 3 334 млрд. євро. Станом на 31 грудня 2009 року 95,93% акцій Райффайзен Банк Аваль належали РБГ.

Згідно критеріїв резидентної приналежності банківського капіталу НБУ, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є комерційним банком з іноземними інвестиціями. До 25 вересня 2006 року банк мав назву Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль».

Банк має один з найширших переліків послуг, що надаються клієнтам та контрагентам. Далі наводиться перелік груп послуг для клієнтів різних сегментів:

— для корпоративних клієнтів (підприємства з річним обігом у більш ніж 5 млн. євро):

1) комплекс послуг з управління грошовими потоками (cash-management): включає окрім традиційного розрахунково-касового обслуговування також різні типи еквайрінгу, контроль платежів регіональних та структурних підрозділів клієнта, автоматичний розподіл ресурсів компанії між підрозділами;

2) фінансування бізнесу: лізинг, фінансування основних та оборотних засобів, надання гарантій, проектне фінансування, надання послуг овердрафту на поточному рахунку клієнта;

3) депозитні продукти;

4) операції з цінними паперами: кастодіальні послуги, андерайтинг, купівля-продаж цінних паперів за дорученням клієнта, документарні операції (врахування та авалювання векселів, акредитиви);

5) юридичні консультації, пошук іноземних партнерів для купівлі-продажу бізнесу.

— для клієнтів малого та середнього бізнесу:

1) розрахунково-касове обслуговування;

2) фінансування бізнесу: експрес-кредитування;

3) інвестиційне кредитування, фінансування поповнення оборотних коштів у вигляді кредитної лінії;

4) депозитні послуги.

— для приватних клієнтів:

1) депозитні послуги;

2) поточні рахунки;

3) кредитні картки;

4) послуги для держателів платіжних карток;

5) грошові перекази, продаж та інкасування чеків, обмін валют;

6) споживче кредитування;

7) надання депозитних сейфів.

Банк має широку мережу відділень: станом на 2009 рік їх кількість склала 1139 одиниць. Для клієнтів всіх сегментів на території України працює 2615 банкоматів. Клієнтська база юридичних осіб станом на 1 вересня 2009 року складала 233 тис. клієнтів, база фізичних осіб – 4711 тис. клієнтів.

Банк підтримує кореспондентські відносини з 201 банком світу, активно бере учать у клірингових операціях між фінансовими установами України та світу.

Також банк має дві дочірні компанії: КУА «Райффайзен Аваль» та Лізингову компанію «Райффайзен Лізинг Аваль» (щодо останньої: частка на ринку лізингу України – 9%).

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» посідає вагоме місце у банківський системі України. Нижче наводяться показники часток банківського ринку України для досліджуваного банку:

— 5,82% від активів системи;

— 7,73% від депозитів системи;

— 6,61% від балансового капіталу системи.

Организаційна структура банку має гібридний характер. Вище керівництво банку складається з трьох рівнів: Загальні збори акціонерів, Спостережна Рада та Правління банку. Спостережна Рада складається з шести членів, представників материнської групи банку. Правління банку у свою чергу складається з Голови правління банку та восьми його заступників. Заступники голови відповідають за управління діяльністю банку по окремих напрямах, перелік приводяться нижче:

— корпоративний бізнес;

— транснаціональні корпорації;

— казначейський бізнес, фінанси та бухгалтерія;

— операційна підтримка;

— банківська безпека;

— роздрібний бізнес;

— управління ризиками;

— інформаційні технології.

Нижче на рис. 1.1 наводиться схема організаційної структури банку.

Для більш повноцінного сприйняття стану ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» необхідним є наведення невеликого опису ринку банківських послуг України.

Досить довгий час банківський сектор характеризувався інтенсивним зростанням, схильністю до зовнішніх запозичень, сильною конкуренцією, спричинену зокрема поширеною присутністю іноземних банківських установ, та всебічним розповсюдженням та полегшенням доступу до банківських послуг загалом. Ситуація змінилася у четвертому кварталі 2008 року, коли банківський сектор потрапив у свою турбулентну фазу із приходом економічної кризи. За період з жовтня 2008 року по липень 2009 з банківської системи спостерігався відтік депозитів у розмірі 20% пасивів по системи в цілому. До того ж, ліквідність банків було підірвано блокуванням зовнішніх запозичень через надто стрімку девальвацію гривні та високий рівень ризиків, що a priori був притаманний системі та що досяг піку у кризовий момент.

На даний момент банківська система знаходиться у своїй перехідній фазі, коли одночасно і економічна система переглядає свої відносини із банками, і самі банки намагаються проводити комплексну реорганізації своїх внутрішніх структур та системи роботи з клієнтами.

Рис. 1.1 — Організаційна структура управління ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Станом на 1 січня 2010 року в Україні налічувалось 15 банків, у які НБУ було введено тимчасову адміністрацію. Задля пом’якшення дії системної банківської кризи НБУ почав впроваджувати деякі види превентивних заходів, такі як мораторій на виконання вимог кредиторів у деяких банках, зниження резервних вимог до вкладів у гривні та проведення політики рефінансування великих системних банків.

Внаслідок зниження рівня ліквідності на даний момент в Україні банки мають обмежені можливості кредитування, із метою захисту населення та банків від валютних ризиків повністю заборонено споживче кредитування у іноземній валюті. Загалом, баланс банківської системи України скоротився на 10%, від жовтня 2008 року до жовтня 2009 року.

Нижче наводиться діаграма, що зображує розподіл сил на банківському ринку України за вартістю активів станом на 01.10.2009 року:

Також інформативно нижче у таблиці 1.1 наведено основні дані по діяльності банківського ринку України за період 2004-2009 років:

Таблиця 1.1 Дані банківського ринку України

1.2 Аналіз фінансового стану ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2006 - 2009 рік

Аналіз фінансового стану комерційного банку є одним з найважливіших етапів управління цим типом фінансових установ. Структура активів та зобов’язань визначається прийнятими для банку стратегічними установками, тими напрямками бізнесу, які керівництво банку вважає пріоритетними. Водночас, і наявна структура пасивів та активів визначає те, як повинен функціонувати банк у коротко- та середньостроковій перспективі задля збереження своєї фінансової стійкості та зниження ризикованості діяльності. Звичайно, фінансовий стан комерційного банку дуже чутливий до стану зовнішнього макросередовища, більшість ризиків банківської діяльності так чи інакше підвладні факторам макросередовища.

Аналіз фінансової стійкості доцільно проводити у послідовному аналізі структури активів та пасивів банку та коефіцієнтному аналізі структури фінансової звітності.

У таблиці 1.2 відображені структурні зміни у активах банку за 2009 рік:

Таблиця 1.2 Зміни у структурі активів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2009 рік

Загальне скорочення активів банку за рік склало 17,39%. Як бачимо, частка кредитів скоротилася за рік на 6,19%. Від’ємний приріст пов’язаний у першу чергу із суттєвим скороченням видачі кредитів, що у свою чергу пов’язано із підвищенням ризикованості даних операцій у період фінансової кризи. Крім того, банк проводить досить жорстку політику боротьби із проблемними кредитами (із наявними несплаченими обов’язковими платежами строком більше 90 днів) щодо їх більш інтенсивного погашення, що веде до таких результатів, як скорочення кредитного портфелю банку. Слід зазначити, що у середньо- та довгостроковій перспективі для збереження сильних позицій на банківському ринку банк все ж повинен почати відновлення попереднього обсягу портфелю та його нарощення, адже кредитні доходи від кредитних операцій займали у 2009 році 84,56% від загальних доходів і формували більшу частку операційного прибутку банку.

Слід також зазначити збільшення частки високоліквідних коштів у балансі банку до 12,01%. Чистий вхідний грошовий потік склав за рік 2739,126 млн. грн. Цей показник має виключне значення для подальшого аналізу вартості банку, оскільки показує, що банк здатний формувати базу для сплати своїм акціонерам та інвесторам виплат як винагород за вкладені кошти. Однак, одним із основних факторів, що призвів до зростання грошового потоку, стало скорочення обсягу кредитування банком, особливо споживчого як більш ризикованого. Необхідно також відмітити, що одним з головних факторів зменшення вартості активів у балансі банку стало формування резервів під відшкодування можливих витрат за кредитними операціями, загальний приріст склав 141,75%, на відповідно суму резервів у відповідності з правилами обліку у банках було скорочено балансову вартість активів. У таблиці 1.3 наводиться аналіз зобов’язань банку за період 2009 року.

Таблиця 1.3

Структура зобов’язань ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2009 рік

Як бачимо, спостерігається загальне скорочення зобов’язань банку на 15,95% від їх вартості у 2008 році. Головними факторами скорочення стали відтік строкових коштів клієнтів та інших банківських установ (їх скорочення склало 27,12 та 15,13%% відповідно). Значний відносний приріст субординованого боргу на 113,50% не відіграв значної ролі через паралельне скорочення вартості емітованих цінних паперів та інших зобов’язань, що до того ж мають більшу вагу у структурі зобов’язань. Слід відзначити зростання онкольних депозитів у ресурсному портфелі банку. Це вказує на досить високу активність банку у роботі по залученню до роботи корпоративних клієнтів, адже саме вони формують основну частку онкольних депозитів у балансі банку. Однак криза довіри до банківської системи позначилась на строкових депозитах, вони скоротились на 15,13%.

У таблиці 1.4 зображено зміни у структурі власного капіталу банку:

Таблиця 1.4 Зміни у структурі власного капіталу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2009 рік

Як бачимо, кардинальних змін у структурі власного капіталу не відбулося, однак слід відмітити зміну знаку перед статтею нерозподіленого прибутку. Причиною від’ємності цієї статті став від’ємний фінансовий результат банку за 2009 рік. Причини короткострокової збитковості банку описано нижче.

Таблиця 1.5 показує формування фінансового результату банку у 2008 та 2009 роках. Можемо спостерігати значну вагу процентних доходів у загальних та збільшення їх частки за 2009 рік. Це пов’язано в основному із коливаннями валютних курсів та збільшенням грошового потоку від погашення кредитів у гривневому еквіваленті.

Необхідно звернути увагу на збільшення долі витрат на формування резервів з 21,81 до 46,05%% у загальних витратах банку за рік. Вкажемо основні причини, яки примушують банк нести та формувати ці витрати. В основному це вимоги вітчизняного законодавства щодо порядку формування цих резервів. Інструкція НБУ передбачає моніторинг кредитними підрозділами банку кредитного портфелю та присвоєння кожному кредиту відповідного класу якості, а кожному позичальнику – класу платоспроможності. За присвоєними класами заборгованості по кожному кредиту у відповідності до імовірності неповернення кредиту формується резерв – від 2 до 100% від залишкової заборгованості за кредитом, що оформлюється кореспонденцією рахунку витрат банку та рахунку резервів. Відповідно, при погіршені якості кредитного портфелю зростає вірогідність неповернення кредиту та збільшуються резерви. Фактично банк не робить жодних перерахувань коштів, тобто фізичний рух вартостей не має місце, але віднесення резервів на витрати скорочує прибуток банку, який він може направити на виплату дивідендів та розвиток.

Таблиця 1.5 Формування фінансового результату ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2008-2009 роки

Описане вище має два наслідки. По-перше, у короткостроковій перспективі це є корисним, адже у разі наявності збитків банк не платить податку на прибуток. По-друге, при нормальному погашені кредиту сформовані резерви стануть доходами банку, а отже відкладені податки все одно доведеться сплачувати. Однак, як каже золоте правило фінансового менеджменту, грошу зараз коштують дорожче, ніж грошу через деякий час, а отже, банк має вигоди від відстрочення податкових зобов’язань, скорочуючи вихідний грошовий потік.

Крім того, слід зазначити, що маніпуляції при формуванні резервів також можуть мати місце, адже оцінка кредитоздатності позичальника стикається з досить значним обсягом збору документів про підтвердження фінансових можливостей конкретного клієнта, а отже, можна сформувати додатковий резерв при нездатності позичальником подати офіційну довідку про доходи чи «красиву» фінансову звітність (для фізичних та юридичних осіб відповідно).

Отже, якщо прийняти, що відрахування до резерві не змінилися, можна побачити, що банк за 2009 рік отримав прибутку у три рази більше ніж за попередній рік. Це вказує на двоякість фінансової звітності банків та необхідність більш глибокої комплексної оцінки порядку формування фінансових результатів.

Після розгляду вертикального та горизонтального аналізу фінансової звітності банку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» перейдемо до аналізу фінансових коефіцієнтів та показників, таблиця 1.6. Формули розрахунку показників наведені у додатку Б.

Як бачимо по коефіцієнтам співвідношення власного капіталу та залучених коштів і регулятивного капіталу та сукупних активів, зобов’язання та активи банку досить захищені від можливих непередбачених витрат власними коштами; перевищення над нормативним мінімумом у середньому складає 150-200 %.

Мультиплікатор власного капіталу банку показує вартість активів, які були нарощені у ході діяльності банком. У ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» цей коефіцієнт дорівнює відповідно у середньому 7,7-8,5. Показник фінансового важелю банку у середньому дорівнює 7,5-7,9, цей показник відображає середнє перевищення рентабельності власного капіталу на рентабельністю активів банку (ROE над ROA). Він зображує вигоду, яку отримує банк від залучення коштів та їх розміщення як кредитних незважаючи на необхідність сплачувати відсоток по залученим коштам.

Аналізуючи співвідношення вартостей дохідних активів та платних пасивів слід зазначити несприятливу тенденцію до скорочення дохідних активів. Це сталося через скорочення обсягів кредитування та зменшення вартості портфелю через погашення кредитів та формування резервів. У подальшому банку необхідно вирівнювати це співвідношення у напрямку зростання.

Аналізуючи точку беззбитковості банку (середня дохідність по активам банку, за якої він зможе повністю покрити непроцентні витрати без отримання прибутку), слід зазначити, що установа досить міцно тримається на ринку, до перетину точки зниження дохідності скорочення маржі має скласти у середньому 2%.

Таблиця 1.6 Фінансові коефіцієнти та показники ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2009

Слід зазначити, що у 2009 році процента маржа банку зросла, а отже це означає посилення міцності банку у фінансовому плані, про те саме каже і середній спред за операціями.

Проведений аналіз свідчить про стабільну позицію банку на українському ринку, однак слід зазначити, що аналіз носить досить консервативний характер та не враховує взаємодію банку та зовнішніх факторів, які здатні оцінити діяльність керівництва банку.

2 ПРОЕКТНА ЧАСТИНА

2.1 Принципи вартісного управління комерційною організацією

Питання створення максимальної вартості у процесі управління комерційною організацією почало активно розвиватися у 70-80-х роках у наукових колах, а як складова практичного стратегічного управління – у 90-х роках ХХ ст. Необхідність створення вартості для акціонерів, а опосередковано — для інших заінтересованих у успіху організації сторін, має багато емпіричних підтверджень, що показують ефективність принципів орієнтації менеджменту компанії на максимізацію її ринкової вартості. Це призводить також і до більшої ефективності економік країн, що функціонують за ринковими принципами і у яких існує диктат пріоритетів безпосередніх власників компанії, її акціонерів.

У подальшому в рамках цьому курсовому проекті ми будемо розглядати організацію виключно як комерційну структуру, справжньою метою якої є максимізація корисності для акціонерів компанії (під акціонерами можна розуміти також і учасників компанії, у разі, якщо розглядається компанія типу LLC (ТОВ). Слід зауважити, що попереднє твердження не приводить до неспроможності цілі, що спрямовані на інші ринкові пріоритети для компанії: завоювання n-ої долі ринку, збільшення продажів до якогось рівня та інше. Всі цілі та установки подібного роду опосередковано приводять компанію до основною мети — максимізація вартості для акціонерів, аж вони є інструментами, які обрав менеджмент компанії для досягнення цієї мети.

У процесі створення вартості як результату реалізації управлінських рішень, менеджмент компанії має відповісти на наступні запитання:

— Яким має бути набір цільових нормативів та індикаторів, який допоможе зорієнтувати дії та оцінити результати менеджменту компанії?

— Як можна узгодити управлінські рішення із завданням створення вартості?

— Якими мають бути програми матеріального та нематеріального стимулювання персоналу у процесі створення вартості?

— Як ми можемо вбудувати принципи вартісного мислення у корпоративну культуру та цінності?

Для відповіді на запитання, як керівництво компанії може виміряти зростання вартості компанії, розглянемо деякі моменти. Під створенням вартості для акціонерів прийнято називати створення позитивного вільного грошового потоку (у подальшому — FCF, Free Cash Flow), який формується у процесі діяльності компанії. Це поняття не є еквівалентним до різних показників прибутку компанії. Різниця полягає у принципах формування FCF та чистого прибутку: у першому випадку при розрахунку ми знаходимо різницю між вхідними та вихідними фінансовими потоками компанії, тобто безпосереднім рухом грошових коштів та їх найбільш ліквідних еквівалентів, у другому випадку — різницю між нарахованими (необов’язково монетарними, тобто тими, що мають матеріальне втілення у вигляді грошових коштів на момент утворення), ще не отриманими, доходами та видатками компанії за аналізований період.

Наявність стабільного FCF у продовж багатьох періодів є результатом грамотного управління не тільки фінансовою діяльністю компанії, але і правильним управлінням операційною, інвестиційною діяльність, політикою компанії щодо управління персоналом та рівнем інвестицій у НДОКР. Водночас, наявність стабільного притоку грошових коштів є необхідним елементом реалізації будь-яких задумок керівництва компанії. Слід зауважити, що велика величина FCF у якийсь конкретний період часу не є гарантією того, що компанія знаходиться у відмінному фінансовому стані, те саме можна сказати і про від’ємний FCF у один із періодів.

Однак, для того, щоб компанія могла досягти своєї первісної мети, а саме, задоволення вимог власників, обсяг їх доходу, який виражається як деякий потік грошових коштів, який акціонери (інвестори, засновники, та ін., у подальшому ці поняття будуть використовуватись як синоніми) отримають як винагороду за ризик вкладення коштів у цю компанію, має бути на рівні або більше очікувань згаданих інвесторів.

Під очікуваними доходами у фінансовій теорії розуміють такий процент від вкладень, який очікує отримати інвестор у вимірі його особистих переваг та підходу до особистого сприйняття співвідношення «дохідність/ризик» (під ризиком у свою чергу розуміють імовірність отримання доходу, меншого за очікуваний). Очікувана дохідність не є функціональною залежністю, але вона підпорядкована безлічі факторів, які формують сприйняття інвестором або акціонером компанії, у яку він вкладає свої кошти та не є постійною величиною. Із розвитком економіки країни, її ринків, економічного рівню відносин змінюються і стратегії інвесторів.

Отже, для задоволення вимог акціонерів компанія має надати їм той обсяг доходу у вигляді дивідендів (чи відсотку для кредиторів), який вони очікують. Та частина FCF, яка перевищує сплачені дивіденди, реінвестується у компанію на ті цілі, які є найбільш пріоритетними у досягненні мети компанії. Це може бути фінансування обігових коштів, інвестування у позаобігові активи, фінансування НДОКР та інше.

Дивідендна політика компанії може бути різною, фактором визначення обсягів дивідендів, що будуть надані у конкретному році є очікування акціонерів компанії, фінансовий стан компанії, та здатність керівництва компанії показати акціонерам перспективи розвитку компанії. Останній фактор є важливим у разі, якщо очікування акціонерів не збігаються із реальним обсягом дивідендів, який можна виплатити акціонерам у конкретний період часу.

Вибір акціонерами графіку отримання доходів у вигляді дивідендів базується знову ж таки на очікуваних рівнях дохідності для активів (компанію також можна представити як окремий актив). Оцінка корисності доходів, що будуть отримані на різних часових діапазонах, втілена у моделі дисконтованого грошового потоку. Основним математичним виразом, що показує суть даного методу, є наступне:

(1)

де n — кількість періодів, упродовж яких актив буде формувати грошові потоки;

r — коефіцієнт дисконтування, очікувана дохідність для акціонерів;

t — номер періоду;

CF — грошовий потік, який може бути використаний у якості доходу власника активу.

Основним висновком, який треба зробити з цієї формули, є те, що внутрішня вартістю того чи іншого активу є очікувані у подальшому грошові потоки від його функціонування з урахуванням альтернативних можливостей вкладення коштів для подібних активів.

Ця модель базується на основному принципі, який формулюється як те, що інвестиції створюють нову вартість, якщо віддача від них буде більшою, ніж від подібних інструментів інвестування із тією ж мірою ризику — такий підхід побудований на понятті економічного прибутку, тобто перевищенні дохідності компанії над середньоринковою дохідністю. Існують тисячі модифікацій цієї моделі, але принципово вони не сильно відрізняються від базової моделі.

Отже, якщо доходи у майбутньому із урахуванням альтернативних можливостей вкладення будуть більшими, ніж поточні можливі доходи, раціональний інвестор має обрати ті доходи, що очікують його у майбутньому. Але також до факторів, що визначають цінність компанії для акціонерів є те, із яким темпом ростуть її грошові потоки. Цей показник впливає також на фактор у моделі дисконтованого грошового потоку: із більш інтенсивним зростанням доходів компанія буде мати більшу вартість, ніж та, яке показує незначні темпи росту.

Після показу принципів оцінки вартості компанії, необхідно перейти до того, як керівництво компанії може максимізувати вартість компанії. Не дивлячись на пріоритетність та необхідність вартісної орієнтації менеджменту компанії, FCF у якості ключового індикатору ефективності (або KPI, Key Performance Indicators) важко використовувати через велику кількість факторів, що його утворюють. Для цих цілей необхідно використовувати інші показники.

Для менеджменту компанії, у завдання якого покладено збільшення вартості для акціонерів, корисними будуть такі індикатори, як ROIC, ROE та темпи росту доходів компанії та попередніх індикаторів. Темпи росту тих чи інших показників ефективності компанії найдоцільніше використовувати у ролі порівняльної бази до запланованих темпів росту того чи іншого показника Перший та другий з вказаних індикаторів розраховується, як:

(2)

де NOPLAT — чистий прибуток та сплачені відсотки за довгостроковими кредитами та емітованими компанією облігаціями.

(3)

Для деталізації показників корисним буде структурування їх на окремі компоненти, що безпосередньо формують показники ROIC та ROE та показують їх безпосередню участь у створенні вартості компанії. Приклад для ROIC наведено нижче на малюнку 2.1.:

Рис. 2.1 — Дерево вартості компанії

Як бачимо, кожна наступна гілка дерева вартості виділяє у кожному окремому факторі, що формує вартість, декілька факторів, що формують останній. Відповідно, кожний показник має бути закріплений за одним чи декількома підрозділами. У процесі формування набору нормативів слід використовувати не тільки фінансові показники, але і набір операційних індикаторів, що є характерними для того чи іншого підрозділу компанії. Це необхідно через відсутність у операційних менеджерів та рядових співробітників важелів безпосереднього впливу на фінансові показники діяльності, але наявність операційних показників дозволяє менеджерам управляти саме ними. Операційні показники впливають на фінансові, що узгоджує процес управління вартістю компанією. Кількість показників має бути невеликою – оптимальним є 10-14 показників-індикаторів.

Ще однією категорією показників, які дозволяють оцінити роботу менеджменту компанії, є група показників, що засновані на ринкових цінах акцій компанії. Найбільш уживаними є показники MVA (market value added, ринкова додана вартість) та TRS (total return for shareholders, загальна дохідність для акціонерів). Розрахунок показників проводиться наступним чином:

(4)

(5)

де P_t та P_{t -1} — ринкова ціна акції компанії у поточному та базисному періоді відповідно;

D — дивіденди, що було сплачені за період.

TRS, таким чином, показує, який приріст цінності змогли отримати акціонери компанії за той чи інший період. Звичайно для оцінки цього показника беруть період у 1 рік, а для виявлення тенденцій по показнику – інтервал у 3 роки. Щодо MVA, цей показник є аналогом коефіцієнта Р/В (price/book, ринкова ціна акції/номінальна вартість акції).

Особливістю MVA є те, що він показує очікування ринку стосовно перспектив компанії, дає змогу оцінити здатність менеджменту компанії оправдати ці очікування. Всі більш-менш значні зміни у менеджменті компанії, структурі доходів та витрат, інформація про інвестиції у той чи інший проект та зміни у зовнішній сфері факторів знаходять відображення у коливанні ринкової вартості акцій компанії. Незважаючи на те, що фондовий ринок не обов’язково є абсолютно ефективним, він здатний у повній мірі оцінити реальну вартість компанії та передбачити її перспективи, вносячи корективи у ціну акції компанії.

Розглянемо тепер процес інтеграції вартісного мислення у загальну систему цінностей організації. Зміна параметрів стратегічних пріоритетів компанії у процесі переходу на вартісне управління є першим, що має зробити компанія для цього переходу. Для нормального просунення змін у компанії безпосередньо менеджмент компанії має показати прикладом свою віру у нові пріоритети та не уклонятись від корекції своїх рішень, що призведуть до створення більшої вартості, у разі непопулярності таких рішень або їх негативного впливу на короткострокові результати діяльності компанії. Прикладом таких рішень може бути збільшення видатків на НДОКР чи відмову від партнерства з контрагентами, у разі якщо зміна зв’язків приведе до додаткової економії та покращенню діяльності компанії. Слід зауважити, що у процесі управління менеджмент може зробити для себе деякі допуски, які дозволять не одразу кардинально змінювати ситуацію, але діяти у контексті нових цінностей. Це дозволить уникнути зайвої турбулентності для компанії та не створювати стресових ситуації.

Ще одним із необхідним факторів, який має враховувати менеджмент компанії у процесі внесення змін до стратегічних пріоритетів, це особливості організаційної структури компанії. Не існує однієї універсальної організаційної структури, реструктуризація старої механістичної структури до органістичної також не буде панацеєю у розвитку компанії. Необов’язковою буде глибока реструктуризація компанії, але необхідним буде урегулювання деяких важливих характеристик організаційної структури компанії, що переходить на вартісну орієнтацію. Першою з характеристик є розподіл відповідальності між виконавцями того чи іншого проекту або завдання. Відсутність такого розподілу унеможливлює контроль за виконанням нормативів, вкладом кожного підрозділу до кінцевих результатів діяльності компанії. Також важливим є урегулювання координації дій елементів організаційної структури у відповідності до загальних для фірми цінностей та цілей компанії, це є необхідних для направлення всіх векторів діяльності до одного напрямку — мети організації та усунення можливих конфліктів міжгрупового типу між окремими ланками структури.

Переорієнтація компанія до зміни пріоритетів, оновлення системи ключових показників діяльності, перерозподіл у організаційній структурі — все це потребує досить довгою роботи. Перші позитивні результаті у вигляді випередження росту компанії у порівняні із зростанням ринку чи значного росту курсу акції (знову ж таки – потрібний для компанії результат є функцією від мети, яку вона обрала із самого початку), з’являться не одразу. Орієнтовний період адоптацій компанії – 2-3 роки, тобто середньостроковий часовий інтервал.

2.2 Стратегічне управління вартістю ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та приклад проведення оцінки банку

Спрямованість рішень та дій менеджменту групи Райффайзен Інтернаціональ до максимізації вартості, що формує дохід акціонерів, є одним із головних пріоритетів у розвитку компанії. Зміна стратегічних планів компанії, що відбулася у 2001 році та інтенсивне проникнення на нові ринки Східної Європи, було зумовлено переважно мотивами максимізації дохідності для акціонерів. Головним економічним фактором формування інтересу інвесторів із Західної та Центральної Європи до банківського ринку Східної Європи та України є більш висока рентабельність капіталу, наприклад: у Європі цей показник не перевищує 7-8 % (2006-2008 роки), в Україні середня величина ROE — 13,10% (2007-2008 роки), та значні показники зростання, які показував ринок у 2005-2008 роках — близько 47,70% приросту кредитного портфелю системи. Звичайно, значна частина операцій у період найбільшої експансії банків з іноземним капіталом мала високоризиковий характер, що характерно для ринку України в цілому та через недостатньо високу економічну грамотність учасників економічних відносин. Однак, на 01.01.2010 року іноземна частка у 35,80% у сукупному банківському капіталі вказала, що менеджмент іноземних банків не бачить специфічних передумов до скорочення своєї присутності на ринку.

Вплив керівництва західних материнських компаній на рішення, що приймаються менеджментом українських банків із іноземним капіталом, формує систему цінностей та загалом підвищує культуру ведення бізнесу. Більшість банків поряд із офіційно задекларованими цілями у вигляді установок типу «залишатись лідером ринку банківських послуг в Україні», основною своєю стратегічною метою ставлять саме максимізацію своєї вартості як інтегральний показник, що одночасно є результатом високих показників сплачених дивідендів для акціонерів, інтенсивного зростання експансивного типу та зміцнення структури організації та її стійкості до дестабілізуючих зовнішніх факторів.

Основними перевагами стратегії банку є грамотна політика у спрямуванні основних вкладень у найбільш прибуткові напрями бізнесу. Основним та найбільш притаманним для банківської установи активом з позиції відношення «дохідність/ризик» є кредитування своїх клієнтів шляхом фінансування їх діяльності чи потреб за допомогою акумульованих ресурсів. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» упродовж 2006-2009 років намагався балансувати розподіл вкладень одночасну і у корпоративний сегмент, (частка кредитів корпоративним клієнтам у загальних – 43%) і у приватний сегмент, на кредитування споживчих потреб. Необхідність ведення діяльності на цілком полярних один до одного за характером потреб сегментах ринку призводить до збільшення видатків на кожний вкладений долар банку через неможливість поглиблення спеціалізації банку. Однак, повний перехід на вузьку сегменту спеціалізацію не є рішенням проблеми пошуку найбільш вигідного вкладення коштів: через досить низьку концентрацію на ринку банківських послуг для розширення у бізнес портфелі частки клієнтів одного сегменту необхідно застосовувати стратегію проникнення на ринок, що може супроводжуватися жорсткими «війнами» із конкурентами задля відбивання додаткової частини ринку. Описані вище дії не завжди є корисними для банку як з економічної, так і з маркетингової точки зору. Диверсифікація є більш компромісним варіантом, таким шляхом йде більшість великих (вартість активів з урахуванням резервів – більше 10 млн. грн.) банків, серед них і ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Структура кредитного портфелю банку є достатньо урівноваженою, в ній практично відсутні бланкові кредити населенню (2,023% від вартості кредитів, станом на 31.12.2010р.) та юридичним особам (3,59% від загальною вартості кредитів, станом на 31.12.2010р.), що є найбільш ризикованими. В цілому, враховуючи інертність (у питанні просунення нових продуктів та послуг) банківського ринку, особливо посилену кризовими процесами 2008-2010 років, структура бізнес портфелю може вважатися задовільною. Банк своєчасно впроваджує для своїх клієнтів нові сучасні послуги (безліч «приємних» послуг для приватних клієнтів типу інтернет-банкінг, надання безкоштовних фінансових консультацій та небанківських фінансових послуг, всі види фінансування бізнесу та безкоштовна допомога у фінансовому управлінні підприємством – для корпоративних клієнтів), постійно розвиває старі продукти, підтримуючи таким чином оптимальність кредитного портфелю у відношенні необхідного рівня дохідності та притаманного для нього ризику.

Основою мотивації вартісної стратегії управління банком є система винагородження керівників організації та її відокремлених підрозділів. Оцінка результатів роботи базується на таких показниках діяльності, як ROE, дохідність акцій та темпи приросту пасивів та активів по відповідним бізнес-напрямкам. Система є досить зрозумілою та прийнятною для керівників вищих ешелонів. Однак для керівництва відокремлених відділень банку, керівників функціональних підрозділів територіальних управлінь банку ця система є не досить зрозумілою через недостатню інформаційну підтримку та неможливість прослідити зв’язок між кінцевими результатами діяльності банку та рішеннями керівників цих підрозділів. Нездатність зрозуміти мету своїх дій у процесі є одним з найсильніших демотивуючих факторів, що призводить до падіння оптимальності рішень керівника та його нездатності виконувати свої обов’язки. Цей момент потребує вирішення у найближчому майбутньому, адже незлагодженість у діях лінійних і функціональних підрозділів із рішеннями вищого керівництва не буде сприяти досягненню цілей, які ставить організація перед собою.

Після формулювання основних переваг та недоліків стратегічної вартісної орієнтації ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ми переходимо до аналізу вартості банку на конкретному прикладі. Перед проведенням оцінки вартості комерційного банку необхідно навести короткий опис позицій акцій банку на фондовому ринку України.

Основною торгівельною площадкою в Україні є ПФТС – Перша Фондова Торгівельна Система. Річний обсяг капіталізації (середній торговий обіг) цієї фондової біржі складає 44,13 млрд. долл. США, що дорівнює 90% торгів на фондових біржах України. У порівнянні із NYSE цей показник складе 0,17% — річний обіг ПФТС буде досягнуто за півгодини. Однак, незважаючи на технічну та економічну недосконалість, ПФТС є досить важливим елементом у фінансовій системі України, адже основним індикатором фондового рику України є саме індекс ПФТС — інтегральний показник динаміки вартості акцій українських компанії, цінні папери яких включені до кошику індексу.

Щодо ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», то у free-float компанії на фондовому ринку знаходяться 4,04% акцій компанії, початок публічного розміщення – березень 2007 року. Динаміку акцій можна вивчити, скориставшись малюнком 2.1.:

Як бачимо, до серпня 2008 року акції досить добре котирувались на ринку: показник P/B у середньому складав 9,7. Новий виток зростання ціни акції можна спостерігати, починаючи з травня 2009, у період пожвавлення фондового ринку. Станом на 9 квітня 2010 року акція ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» котирувалася на ПФТС за ціною 0,4140 грн.

Для оцінки вартості банку у подальшому необхідним буде використання конкретного значення показника очікуваної дохідності банку. Найбільш доцільним методом розрахунку очікуваної дохідності буде використання моделі CAPM. Згідно неї, дохідність власного капіталу для даних умов ринку може бути виражена наступним виразом:

де k_RF — ставка безризикової дохідності для ринку;

k_S — очікувана ставка дохідності для власного капіталу;

k_M — середня ринкова дохідність;

β — коефіцієнт, що відображає зв’язок дохідності ринку та власного капіталу конкретного банку.

Зазвичай у розвинених країнах є прийнятним для визначення безризикової дохідності орієнтуватися на дохідність фінансових інструментів, що емітовані Урядом держави або покриваються його гарантіями. Отже, тоді можемо прийняти k_RF тотожною річній дохідності довгострокових ОВДЗ, що є у обігу в Україні. На даний момент для 13-річних облігацій номінальна ставка дохідності складає 9,5% річних.

Для визначення значення коефіцієнту β для банку необхідним буде знайти коефіцієнт однофакторної лінійної регресії при факторній змінній, тобто:

де k_Аі — ставка дохідності для активу А у і-тий період;

п — кількість спостережень (періодів спостереження) за дохідністю активу;

σ² _А — дисперсія дохідності для активу А;

верхнє підкреслення над позначенням — середня величина для змінної.

У додатку В наведено вибірку для розрахунку коефіцієнту β та параметри статистичної значущості для коефіцієнту. Для ринку банківських послуг України значення коефіцієнту β буде дорівнювати 1,05, що вказує на деяку незначну премію дохідності понад середню для ринку в цілому, що притаманна конкретно для вкладення у капітал ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Маючи всі необхідні дані, ми можемо розрахувати очікувану дохідність для капіталу банку на наступі періоди (при аналізі ми умовно приймаємо, що середня дохідність ринку у період 2010-2013 рр. буде дорівнювати дохідності станом на 2007 рік, як відносно стабільний, із позитивним зростанням економіки, період, ROE у середньому по банківській системі тоді дорівнювало 13,52%; у подальшому по прогнозу дохідність буде знижуватись).

Тепер ми можемо на базі прогнозованої фінансової звітності банку на період 2010-2017 рік визначити результати діяльності банку, а саме: прибутковість банку на наступні періоди, очікувані дивіденд та чистий грошовий потік. У додатку Г наведено методику складення прогнозної фінансової звітності для комерційного банку.

У таблиці 2.1 наведений аналіз формування грошових потоків для акціонерів банку:

Таблиця 2.1

Прогнозний план прибутків та дивідендів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на 2010-2017 роки та оцінка вартості акцій та банку в цілому

Наведемо деякі пояснення до таблиці 2.1.

Упродовж 2010-2012 років очікувана дохідність буде рівною 13,70%; у подальшому у період 2013-2016 років вона буде лінійно знижуватись до 10%, це пов’язано із прогнозованою стабілізацією банківського ринку України, та зниженням дохідності рину загалом, у термінальному періоді очікувана дохідність буде прийнятою за 10%. Приведена вартість дивідендів знаходиться як приведена вартість їх величини згідно очікуваної дохідності, обраною як коефіцієнт дисконтування. Для оцінки вартості банки як цілісного активу, необхідно використати наступну формулу:

де V — вартість активу;

п — кількість періодів для осяжного горизонту;

k_S — очікувана дохідність для активу;

D — величина дивідендів, що будуть сплачені;

g — темпи зростання дивідендів та прибутків.

Після усіх розрахунків ми бачимо, що внутрішня вартість банку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» дорівнює 10922,82 млн. грн. У перерахунку на вартість звичайної акції компанії це буде дорівнювати 0,38 грн. Станом на 09.04.2010р. акція банку котирувалася на ПФТС за ціною 0,414 грн. за акцію. Отже, ми можемо побачити, що наша оцінка близька до ринкової оцінки прогнозованих грошових потоків, що будуть формуватися банком і що будуть сплачені акціонерам у вигляді дивідендів. Зважаючи на деякі умовності нашого аналізу, все ж можна зробити висновок, що ринок дещо переоцінює акції банку: їх внутрішня вартість є меншою за ринкову через недостатність очікуваних до сплати дивідендів та недостатні темпи їх росту. Однак, треба зауважити, що модель не включає до уваги багато некількісних параметрів, що також формують уявлення рику про вартість того чи іншого активу.

2.3 Пропозиції щодо стратегічного управління вартістю ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

У попередньому розділі було виявлено, що банк ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» має достатньо збалансований кредитно-інвестиційний портфель, яким він здатний управляти та змінювати відповідно до змін у своїх цілях та стратегіях. Діяльність банку добре сприймається ринком: це можна побачити у відновленні позитивної динаміки росту курсу акцій, починаючи з початку 2010 року. Внутрішня та ринкова вартість банку є приблизно однаковими, хоча у деякій мірі акції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є переоціненими ринком. У процесі входження іноземного інвестора у банк у період 2006-2007 років всі стратегічні пріоритети, цілі та цінності банку було трансформовано із метою переорієнтації їх на одну фундаментальну мету – створення нової, максимальної вартості для акціонерів. Для реалізації цього були введені необхідні зміни у систему KPI та систему мотивації менеджменту. Однак єдиним негативним моментом у системі вартісного управління банком є недостатня інтеграція принципів вартісного управління у систему мотивації менеджерів низових функціональних підрозділів та відокремлених структурних підрозділів (ТБВ та Центрів розвитку напрямів бізнесу). Невизначеність для керівників згаданих ланок системи управління KPI, що визначають результативність їх діяльності, не сприяє формуванню нової вартості банку та його розвитку. Відсутність чіткого та зрозумілого орієнтиру, неможливість поглянути на проблеми та цілі банки у цілому знижує ефективність роботи керівника та його підлеглих, тому ця проблема потребує вирішення.

Одним з методів, що допоможе вдосконалити систему управління банком, є розробка чіткої схеми зв’язку оперативних показників, які виступають одночасно плановими показниками (KPI) для лінійних керівників, із показниками , що показують рівень реалізації стратегії банку, такими, як ROE, ROIC чи RAROC. Останній показник є рентабельністю зваженого за ризиками капіталу банку.

Наведена ідея графічно зображена на малюнку 2.3. На ньому наведено адаптовану конкретно під лінійного керівника низового рівня банку (начальник ТБВ) структуру формування нової вартості банку на прикладі дерева вартості банку. Деталізація зображена у розрізі конкретизації двох показників, що формують вартість банку: доходів та витрат. Показник, що деталізується, виділено жирним.

Слід зауважити, що наведені показники не вичерпують загальний перелік, що може мати менеджер. Оптимальна кількість показників, на які має орієнтуватись менеджер, не має перевищувати 12-14 одиниць, подальше збільшення їх кількості може призвести до стресового для керівника стану через його перевантаження відповідальністю.

Рис. 2.3 — Дерево вартості для начальника відділення банку

За наведеною схемою можна прослідити, як результати роботи менеджеру та його команди, персоналу відділення, впливають на загальний результат банку. Кількість наданих позик по кожному банківському продукту формує валовий приріст кредитного портфелю відділення, з урахуванням погашеної частини кредитів ми можемо прослідити загальний чистий приріст чи зменшення портфелю. За обсягами наданих послуг, що формують комісійний дохід банку, та отриманими процентними доходами ми можемо побачити формування показника «Дохід». Після формування доходу ми можемо за подібною схемою прослідити формування витрат банку. Далі, після розрахунку фінансового результату банку з урахуванням параметрів, що не залежать від начальника відділення, ми можемо побачити, яким стане показник ROIC, тобто рентабельність інвестованого у банк капіталу.

Наведений приклад наглядно показує, якою може бути система KPI для кожної з ланок системи управління банком для того, щоб ця ланка мала прозорі та зрозумілі орієнтири для ведення діяльності із урахування вартісної стратегії банку.

ВИСНОВКИ

У процесі реалізації курсового проекту були вирішені всі задачі, що стояли на його початку. Було виявлено наступне:

— ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є провідним банком України, що посідає друге місце на ринку банківських послуг за вартістю активів, 7% системи; банк має мережеву структуру відділень, діє на усіх сегментах ринку банківських послуг;

— на даний момент банківська система України знаходиться у стані очікування позитивних змін у динаміці економіки та поступово нарощує обсяги коштів, необхідні для відновлення кредитування; досить важливу роль на ринку відіграє Національний Банк України, який провадить ряд регулюючих заходів по посиленню стабільності системи;

— фінансове положення банку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є достатньо стабільним незважаючи на дуже поганий фінансовий результат за 2009 рік: аналіз показав, що банк має додатній чистий грошовий потік, відмінно виконує свої зобов’язання, від’ємний фінансовий результат має місце через консервативну політику банку при формуванні резервів під можливі витрати за кредитними операціями;

— теорія вартісного управління заснована на тезі про те, що компанія може розвиватися та існувати упродовж довгого періоду часу у разі здатності її менеджменту створити за допомогою її ресурсів позитивний чистий грошовий потік, який може бути сплачений акціонерам компанії; частка потоку, що реінвестується, також має бути досить значною, щоб компанія могла ефективно функціонувати;

— основними засадами теорії вартісного управління є створення набору цільових нормативів та індикаторів для менеджменту компанії, узгодження управлінських рішень із завданням створення вартості, розробка програм матеріального та нематеріального стимулювання персоналу у процесі створення вартості, методика інтеграції принципів вартісного мислення у корпоративну культуру та цінності;

— на даний момент основним недоліком системи управління банком ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є складність системи показників, що формують уявлення низового менеджменту банку про результати їх діяльності та узгодження цих результатів із результатами діяльності банку в цілому; цей недолік погіршує загальну мотивацію персоналу через поступову втрату керівниками відділень та відокремлених підрозділів їх ролі у загальний результатах та розвитку банку;

— поточна вартість акції банку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ПФТС складає 0,414 грн. за штуку; у процесі аналізу внутрішньої вартості банку ми розрахували результат у 0,38 грн. за одну акцію, а отже, ринок досить точно оцінює вартість банку; сукупна вартість банку складає 10922,82 млн. грн.;

— основною рекомендацією для удосконалення системи управління банком є створення нової системи показників-індикаторів для менеджменту системи відділень банку та їх грамотної презентації, що дозволить уявити, як результат одного відділення відображається на результатах банку в цілому.

Перелік зносок

1. Бригхем Ю., Гаспенскі Л. Фінансовий менеджмент. Повний курс, у 2-х томах. — СПб, Економічна школа, 1997. – 1058 с.

2. Савчук В.П. Фінансовий менеджмент підприємств: прикладні питання з аналізом ділових ситуацій. — К.: Видавничий дім «Максимум», 2001 . – 600с.

3. Герасимович А.М., Алексеєнко М.Д., Парасій-Вергуненко І.М.; Аналіз банківської діяльності. — К.: КНЕУ, 2004. — 599 с.

4. Коупленд Т., Коллер Т., Муррин Дж. Вартість компаній: оцінка та управління. — М.: ЗАТ «Оліімп-Бізнес», 2005. — 576с.

5. Дамодаран Асват. Інвестиційна оцінка. Інструменти та техніка оцінки будь-якого активу. — М.: Альпіна Бізнес Букс, 2004. — 1342 с.

6. Лобанов А.А., Чугунов А.В. Енциклопедія фінансового ризик-менеджменту. — М.: Альпина Паблишер, 2003. — 786 с.

7. Квартальна фінансова звітність ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за І, ІІ, ІІІ та ІV квартали 2009 року.

8. Аудиторські висновки за результатами аудиту ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2004-2009 роки.

9. Мескон М, Альберт М, Хедоури Ф. Основи менеджменту. — М. 1997 -704с.

10. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків № 279, НБУ.

11. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні № 368, НБУ.

Додаток А

Таблиця А.1

Консолідована фінансова звітність ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2009 рік

Додаток Б

Таблиці Б.1

Рекомендовані формули розрахунку показників фінансової стійкості

Додаток В

Розрахунок коефіцієнту β для ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Таблиця В.1

Вибірка для ROE ринку в цілому та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Для цих вибірок коефіцієнт кореляції дорівнює 0,9793, критичне значення коефіцієнту для вибірки із 9 спостереженнями для α=0,01 дорівнює 0,7977, отже, коефіцієнт є статистично значущим.

Використавши формулу 7 із розділу 2.2., отримаємо значення для коефіцієнту β у 1,05. Для даного рівняння регресії критерій Фішера дорівнює 164,20, для рівня значущості α=0,05 критичне значення коефіцієнта дорівнює 5,59, а отже, критерій є значущим.

Нижче наводиться графік із кореляційним полем для вибірки:

Додаток Г

Прогнозна фінансова звітність для ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Для складання прогнозної фінансової звітності банку, необхідної для розрахунку вартості його як активу, були використані наступні передумови:

— найбільш оптимальним з позиції витрат на пошук інформації для прогнозування було обрано метод пропорційної залежності показників звітності від базового параметра; для комерційного банку таким параметром є власний капітал — від його розміру залежить оптимальний обсяг кредитування, який може надати для економіки банк, від обсягів кредитування у свою чергу залежить структура доходів банку; структура витрат банку та його зобов’язань також сильно залежать від запланованих обсягів кредитів клієнтам, адже зобов’язання банку є основним ресурсом для нарощування кредитування;

— коефіцієнти, за допомогою яких розраховується значення статей звітності, у деяких випадках замінено на рівняння регресії; факторними змінними є переважно значення величини власного капіталу банку, суми його активів чи зобов’язань; розрахунок коефіцієнтів приведення заснований на знаходженні середніх величин для відповідних відношень за період 2006-2009 роки у поквартальному вимірі, цей прийом є прийнятним та передбачає збереження у подальшому майбутньому подібної структури активів та зобов’язань банку

— величина субординованого богу залишається незміною упродовж усього прогнозного періоду.

Нижче наведено прогнозні баланс та звіт про фінансові результати банку:

Таблиця Г.1

Прогнозна фінансова звітність для ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»