Реферат
НА ТЕМУ:
Етапи розвитку аудиту
і їх характеристика
Аудит – це незалежна перевірка публічної (оприлюдненої) бухгалтерської звітності первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання з метою визначення достовірності обліку його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.
Процес аудиту важливо організувати в певному порядку виконання робіт. Доцільно здійснювати аудит поетапно у такій послідовності.
СТАДІЇ (ЕТАПИ) АУДИТУ:
— Попереднє обстеження діяльності клієнта
— Складання плану аудиту
— Перевірка системи обліку і внутрішнього контролю
— Аналітична перевірка фінансової інформації
— Вибіркове обстеження - одержання аудиторських свідчень
— Заключний огляд фінансової звітності
— Підготовка аудиторського звіту
Після призначення аудитора для проведення аудиту в конкретному підприємстві від здійснює попереднє обстеження діяльності клієнта з таких питань: сфера діяльності, спеціалізація виробництва, попит на продукцію клієнта, особливості економіки галузі, стратегія діяльності, наявність справ у суді, претензії різних організацій і підприємств. Потрібно вивчити звітність підприємства за попередній рік, проаналізувати зміни в поточному році порівняно з минулим по виробництву валової продукції, її собівартості та інших показників; які нові види продукції почали вироблятися, чи користується вона попитом, які тут виникли проблеми. На цьому етапі в загальних рисах вивчається стан обліку і внутрішньогосподарського контролю, зміни в обліковій політиці в порівнянні з минулим роком.
Планування аудиту
потрібне для чіткого визначення напрямків аудиту, об'єктів і методів перевірки. Після складання плану аудитор проводить експертизу системи обліку і відображення операцій в облікових реєстрах на підприємстві, оцінити їх придатність для підготовки фінансової звітності, а також для визначення способів проведення перевірки.
Аналітична перевірка
фінансової інформації здійснюється для визначення тенденції процесів виробництва, взаємозв'язку економічних показників і виявлення так званих незвичайних відхилень, розрахунків і економічних коефіцієнтів для оцінки фінансового стану і підготовки огляду фінансової інформації, аналітичні процедури визначають аналіз показників в динаміці, в порівнянні з планом, з аналітичними показниками іншого підприємства, яке функціонує в подібних умовах.
Вибіркове обстеження,
тобто проведення самостійних аудиторських процедур, здійснюють для одержання в достатньому обсязі аудиторських свідчень, на підприємстві яких складається аудиторський висновок про достовірність фінансової звітності.
Огляд фінансової інформації
здійснюють на загальній стадії аудиту по всіх зібраних фактах і матеріалах аудиторських обстежень. Всеохоплений огляд дає можливість визначити, виходячи з принципу суттєвості, чи складена фінансова звітність відповідно до діючого порядку, чи відповідає вона фактичному стану справ на підприємстві, чи розкриті всі питання в залежності належним чином, чи відповідає фінансова звітність вимогам закону та іншим нормативним актам.
Підготовка аудиторського звіту -
це кінцева мета аудитора, якою є аудиторське судження про достовірність фінансової інформації, а також розробка рекомендацій, надання порад щодо виправлення документаційних помилок і ліквідації виявлених недоліків.
Ревізія як одна з форм фінансово-господарського контролю, її види та характеристика
Ревізія (від лат. revisio
—
перегляд) — основна форма контролю.
Ревізія
—
форма документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності; спосіб документального викриття нестач, розтрат, привласнень чи крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. Ревізія — це різностороння перевірка діяльності підприємства для встановлення законності, доцільності й ефективності дій. У словосполученні "контроль і ревізія" перше поняття є загальним і абстрактним, а друге — окремим і конкретним.
Якщо економічний контроль пов'язаний із загальним регулюванням суспільних відносин, то ревізія виступає конкретною формою такого регулювання як у просторі, так і в часі. Ревізіям підлягають конкретні низові ланки народного господарства (організації, підприємства, установи) або органи господарського управління після здійснення ними господарських операцій. Результати ревізії оголошуються й обговорюються в колективі суб'єкта господарювання, після чого обов'язково вживаються відповідні заходи (приймаються рішення), що дає змогу повсюдно забезпечити дієвість ревізії.
На відміну від інших форм контролю, ревізія має чіткий правовий статус, який закріплює межі її поширення, строки проведення, права і обов'язки посадових осіб, порядок оформлення і розгляду результатів. Ревізія є найбільш поширеною формою економічного контролю. А тому судово-слідчі органи з усіх форм економічного контролю застосовують як процесуальний засіб виявлення складу злочину тільки ревізії.
РЕВІЗІЯ- це метод документального контролю фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та установ, дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності, спосіб документального виявлення недостач, розтрат, привласнення і розкрадання грошей і нематеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.
Ревізія проводиться відповідно до діючого законодавства, як правило, державними органами контролю і управління для виявлення недоліків в фінансово-господарській діяльності підприємств, що перевіряються і порушення діючих нормативно-правових актів. Вона базується на перевірці первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, фактичної наявності грошових коштів і товаро-матеріальних цінностей. Результати ревізії оформляються актом, який має юридичну силу і є джерелом доказів в слідчій та юридичній практиці.
Ревізії як одному з найважливіших методів наступного господарського контролю властиві свої специфічні принципи:
Принцип раптовості
має вирішальне значення при досягненні цілей ревізії. Під раптовістю розуміють застосування засобів і способів перевірки в момент, коли підконтрольні особи цього не чекають. Принцип послідовності
ревізії полягає в тому, що кожна наступна ревізія починається з моменту закінчення попередньої. Таким чином, ревізії проводяться безперервно з моменту організації підприємства і до моменту його ліквідації.
Принцип гласності
ревізії полягає в тому, що про її проведення після пред'явлення повноважень ревізорами широко оголошується. Ревізори з моменту початку ревізії встановлюють контакт з громадськими організаціями, оголошують про місце і час прийому осіб, які бажають надати інформацію з питань, що відносяться до ревізії.
Принцип оцінки факторів, виявлених ревізією.
Дія цього принципу дає можливість ревізору вільно висловлювати свою думку щодо причин виявлених недоліків і, незалежно від мотивів зацікавлених осіб, самостійно оцінювати ті чи інші факти, законність та обгрунтованість дій зацікавлених осіб.
Принцип ревізійної безпосередності
забезпечує такий порядок використання доказів, при якому в основі висновків про розглянуті за сутністю факти лежать дані про них, які особисто сприймаються ревізором і документально встановлюються ним в межах існуючих норм.
Принцип виховної дії.
Ревізія має не тільки економічне, але й певне виховне значення. Мало розкрити ті чи інші порушення і домогтись їх усунення. Важливо, щоб в кожному конкретному випадку виключалась можливість повторення помилок та порушень в майбутньому.
Принцип активності
ревізії полягає в тому, що ревізор за своєю ініціативою застосовує дозволені йому прийоми та способи для вивчення реального стану справ.
Принцип безперервності
ревізії полягає в тому, що розпочаті ревізійні дії повинні вестись активно і безперервно до повного виявлення фактів порушень, відшкодування виявленої матеріальної шкоди, притягнення винних осіб до відповідальності.
Принцип повноти
полягає у виявленні та детальному вивченні всіх фактів, що мають значення для ревізії.
Принцип об'єктивності та всебічності ревізії.
Ревізор повинен дати об'єктивну оцінку діяльності підприємства з документальним обгрунтуванням фактів, обов'язковим виявленням причин та зв'язків між ними.
|