Контрольная работа: Місцеві податки і збори в Україні

Зміст

Вступ

1. Теоретичні аспекти місцевих податків та зборів

1.1 Економічна сутність місцевої системи оподаткування

1.2 Механізм справляння та значення місцевих податків та зборів

2. Роль місцевих податків та зборів у виконанні дохідної частини бюджету міста Суми за 2010 рік

3. Розрахункова частина

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми

Проблема нестачі фінансових ресурсів в органах місцевого самоврядування та нестабільність їхніх дохідних джерел останнім часом набула загальнодержавного значення. Ні для кого не секрет, що найбільш стабільними доходами – є податкові надходження.

Закономiрнiсть функціонування місцевих фінансів полягає у тому, що основним засобом формування доходів місцевих органів влади є місцеві податки i збори. Вони є складовою частиною податкової системи держави і покликані відповідати інтересам органів місцевого самоврядування, оскільки оцінюються як самостійне джерело доходів місцевих бюджетів.

Увага до місцевих податків та зборів пов'язана з тим, що даний вид оподаткування повинен виступити важливим джерелом формування доходів місцевих бюджетів в частині власних доходів. Саме вони покликані зміцнювати місцеві бюджети, розширяти їх фінансову автономію.

Підвищення результативності фінансової діяльності держави передбачає докорінну перебудову податкової системи і вдосконалення такого важливого його інструменту як місцеві податки та збори.

Але в місцевому оподаткуванні існує ряд не розв’язаних проблем. Перш за все інститут місцевих податків та зборів перебуває в стадії встановлення, про що свідчить їх незначна частка в доходах місцевих бюджетів. По-друге, практика справляння місцевих податків та зборів в Україні за останні роки виявила багато недоліків, які зумовленні невирішеністю як суто теоритичних проблем, так і невизначеністю багатьох технічних процедур – механізму обчислення, пріоритетів у наданні пільг, планування місцевих податків та зборів.

Метою роботи є розкриття сутності і значення місцевих податків і зборів та ролі місцевих податків у формуванні доходної частини місцевих бюджетів.

Для досягнення зазначеної мети передбачається вирішення наступних завдань:

– розглянути поняття, економічну сутність, значення, функції та особливості місцевого оподаткування в Україні;

– дослідити механізм справляння місцевих податків та зборів;

– з'ясувати роль місцевих податків та зборів у виконанні дохідної частини бюджету міста Суми за 2010 рік.

Об’єкт – місцеві податки і збори, які є важливим джерелом формування доходів місцевих бюджетів в частині власних доходів.

Предметом є механізм місцевого оподаткування та особливості його функціонування.

1. Теоретичні аспекти місцевих податків та зборів

1.1 Економічна сутність місцевої системи оподаткування

Економічна сутність системи місцевого оподаткування полягає в тому, що вона забезпечує органи місцевої влади фінансовими ресурсами для здійснення функцій, передбачених Конституцією України та іншими законодавчими актами. Надходження місцевих податків і зборів забезпечує проведення соціальної політики вирівнювання рівнів соціального та економічного розвитку територій, а також комплексного розвитку територій. Таким чином, основне призначення місцевих податків і зборів полягає у створенні необхідної фінансової бази для місцевого самоврядування.

Вся система фінансування виробничої і соціальної інфраструктури, підготовки та перепідготовки робочої сили, комунально-побутового обслуговування населення, здійснення заходів по благоустрою, забезпечення санітарного та екологічно чистого навколишнього середовища та ряду інших заходів, здійснюється через місцеві органи влади. Саме місцеві податки і збори повинні становити основну доходну статтю бюджетів територіальних громад міст, селищ, сіл та їх об'єднань і направлятися на підтримку та розвиток місцевої інфраструктури.

Існування місцевих податків і зборів відповідає в першу чергу інтересам територіальних громад, від імені яких діють органи місцевого самоврядування, оскільки такі платежі є виключно їх фінансовою базою. Виходячи з цього, метою введення місцевих податків і зборів є забезпечення місцевих органів влади коштами, необхідними для здійснення їх завдань і функцій, що перебувають у їх самостійному розпорядженні і концентруються у відповідних бюджетах.

Місцеві податки і збори – обов'язкові платежі, що встановлюються сільськими, селищними, міськими радами згідно законодавства, справляються в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються до їх бюджетів.

Місцеві органи самоврядування по кожному платежу розробляють і затверджують положення, яким визначається порядок сплати і перерахування до місцевого бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів).

Платниками місцевих податків і зборів є юридичні і фізичні особи, незалежно від форм господарювання та власності, які здійснюють діяльність на території України і визначені платниками згідно з базою оподаткування.

Передбачені чиним законодавством України місцеві податки і збори не відіграють істотної фіскальної ролі, а ті загальнодержавні податки, що традиційно зараховуються до дохідної частини місцевих бюджетів, не віднесені до місцевих.

Отже, сучасна система оподаткування місцевими податками і зборами в Україні насамперед не відповідє загальновизнаним світовою практикою критеріями самодостатності й економічної доцільності. Місцеві податки і збори, їхні ставки не враховують реальних можливостей платників. Це негативно позначається на дотриманні принципів єдності, повноти, достовірності, гласності, прозорості бюджетного устрою України в цілому.

Усе це переконує, що реорганізація системи оподаткування місцевими податками і зборами має бути спрямована насамперед на забезпечення фінансової бази місцевого самоврядування, що є однією з найважливіших умов ефективної діяльності територіальних громад та утворених ними органів місцевого самоврядування. Наповнення сільських, селищних, міських бюджетів через зростання ролі місцевих податків і зборів має бути пріоритетним.

Таким чином, удосконалення системи місцевих податків і зборів, зростання їхньої фіскальної ролі як фундаментального напряму зміцнення місцевих бюджетів сприятиме підвищенню ефективності регіональної фіскальної політики, стимулюватиме соціально-економічний розвиток регіонів України. Ефективне використання інституту місцевих податків і зборів є важливим способом зміцнення всієї фінансової системи держави.

Види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення на сьогодні встановлені Декретом Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори”, що був прийнятий ще у 1993 році. Норми цього Декрету не враховують зміни, що відбулися в економіці України та відповідно не дозволяють суттєво підняти значення місцевих податків і зборів у формуванні доходної частини місцевих бюджетів.

У зв’язку з цим, на сьогодні виникла нагальна потреба докорінної зміни системи місцевих податків і зборів. [14]

Розроблений урядом проект Податкового кодексу передбачає принципову зміну механізму наповнення місцевих бюджетів. Замість 15 податків і зборів, що існують зараз, залишиться п'ять: один податок (на рекламу) і чотири збори (за патенти на здійснення деяких видів господарської діяльності); за парковку транспортних засобів; туристичний (раніше - курортний) збір і ринковий збір, який діятиме до кінця 2013 року.

Відмовитися від десятка нинішніх зборів і податків уряд змусила їх неефективність. Із переліку місцевих податків і зборів виключено „іподромні” збори, збір за видачу ордера на квартиру, збір за проведення конкурсного розпродажу і лотерей, податок з продажу.

Запропоновано запровадження нових місцевих зборів, таких як, будівельний, туристичний, збір за розміщення об’єктів грального бізнесу.

Встановлено широкий діапазон між нижньою та верхньою граничною ставкою з урахуванням особливостей кожного із місцевих податків і зборів для прийняття відповідних рішень органами місцевого самоврядування. Можливість більшої диференціації ставок уможливить встановлення оптимальних розмірів ставок й індивідуального підходу до суб'єктів та об'єктів оподаткування, до встановлення пільг. Позитивним є перехід від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян до встановлення ставок залежно від розміру мінімальної заробітної плати.

Запропоновано норму, згідно з якою у разі не прийняття органом місцевого самоврядування рішення про запровадження місцевих податків і зборів, визначених у Кодексі обов’язковими, платники сплачують ці місцеві податки і збори з застосуванням мінімальних ставок, визначених Кодексом, крім податку за торгові місця на ринку.

По комунальному податку запропоновано спрощення процедури подання податкових розрахунків (один раз на рік) зі сплатою задекларованих щоквартальних авансових внесків.

Вищевказане виключить обтяжливу і невиправдану процедуру подання щомісячної (щоквартальної) звітності для платників та забезпечить значне спрощення адміністрування податків для органів державної податкової служби.

Удосконалено механізм справляння збору за проведення кіно- і телезйомок та збору з власників собак, що є на сьогодні неефективними, але за умови зміни порядку їх справляння можуть бути перспективними.

Вищевказане призведе до встановлення ефективного податкового адміністрування, яке дозволить при мінімальних затратах забезпечити максимальні надходження до місцевих бюджетів. [18]

Разом з тим вже зараз на місцях звучать сумніви, чи нова фіскальна політика дасть бажаний результат і збільшить надходження до бюджетів.

Як зазначає представник "Делойту", прив'язка місцевих податків і зборів до мінімальної зарплати не тільки збільшує їх розмір, а й робить податки динамічними – із зростанням мінімальної зарплати підніматимуться фіскальні вимоги.

З податків і зборів, які передбачені Податковим кодексом, залишилися практично незмінними в порівнянні з Декретом тільки податок на рекламу і туристичний збір (раніше називався курортним збором). А ось збір за парковку транспортних засобів зазнав істотних змін. Тепер його платитимуть компанії, що надають паркувальні місця. І якщо раніше він був обмежений максимальним рівнем у 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (0,51 грн), то зараз становитиме до 0,06% мінімальної зарплати (0,52 грн) за 1 кв м площі парковки.

Як пояснює представник аудиторсько-консалтингової компанії, ці зміни повинні спричинити розробку низки нормативних актів (або зміни тих, що вже існують), які регулюватимуть процес ціноутворення послуг паркування, оскільки регулювання цін – поза компетенцією Податкового кодексу. Але є велика ймовірність того, що, як і більшість податків, збір за паркування транспортних засобів буде перекладений на плечі кінцевого споживача – громадян, які паркують свої автомобілі, шляхом включення його в ціну послуг.

Заміна курортного збору туристичним не радує місцеві влади. Заступник начальника управління курортного господарства Одеської обладміністрації Дмитро Заболотний висловив упевненість в тому, що така рокіровка не поліпшить ситуацію з надходженнями до бюджету, а може навіть погіршити. Відмінності між курортними і туристичними зборами полягають в тому, що перший прив'язувався до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (до 10%), а туристичний збір прив'язаний до вартості тимчасового мешкання (становлячи від 0,5% до 1% вартості мешкання).

"Таким чином ми заженемо в тінь усіх спрощенців", – говорить Заболотний. При цьому він зазначає, що й тепер підрахувати реальні обсяги курортного збору місцевим адміністраціям дуже складно.

Проект Податкового кодексу розроблений на виконання Програми економічних реформ президента на 2010–2014 роки. [16]

Законопроект регулює відносини оподаткування, визначає принципи побудови податкової системи, перелік податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які підлягають сплаті до бюджетів усіх рівнів, визначає методику їх розрахунку, ставки оподаткування, правове становище платників податків, порядок адміністрування податків, а також порядок та умови застосування фінансових санкцій до платників податків за порушення податкового законодавства.

Повнота та своєчасність виконання покладених на органи місцевого самоврядування функцій цілковито залежить від наповнення дохідної частини місцевих бюджетів. Обсяги фактично мобілізованих власних і закріплених джерел доходів дають можливість оперативно виконувати поставлені завдання, проводити першочергові виплати з метою погашення бюджетних зобов'язань.

Штрафи є додатковим джерелом наповнення місцевих бюджетів. Позитивно характеризує зазначений закон пропозиція щодо зарахування штрафів (адміністративних штрафів) за його порушення до бюджетів сільських, селищних і міських рад, на території яких прийнято рішення про запровадження місцевих податків і зборів.

Виходячи зі змісту законопроекту, можна зробити висновок, що його прийняття та реалізація суттєво вплине на дохідну частину бюджетів органів місцевого самоврядування. З метою уникнення негативного впливу на наповнення місцевих бюджетів фінансовими ресурсами названі зміни потребують від органів місцевого самоврядування виваженого підходу до прийняття рішень стосовно запровадження зазначених платежів та застосування пільгових ставок.

У цілому законопроект спрямований на законодавче врегулювання справляння місцевих податків і зборів в Україні, оптимізацію переліку податків і зборів, розширення об'єктів і бази оподаткування, а також на збільшення надходжень до місцевих бюджетів. Але, з метою оптимального використання місцевих ресурсів для максимальної наповнюваності місцевих бюджетів було б доцільно зберегти серед місцевих податків і зборів збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, який сплачується стаціонарними об'єктами торгівлі – магазинами, кіосками, та збір з власників собак, удосконаливши механізм їх справляння, що є на сьогодні неефективним, але за умови зміни порядку справляння вони можуть бути перспективними. [17]

1.2 Механізм справляння та значення місцевих податків та зборів

Суб'єкти господарювання беруть участь у формуванні фінансових ресурсів місцевих органів влади, сплачуючи місцеві податки і збори. Це має важливе значення для розвитку місцевої інфраструктури, яка забезпечує реалізацію соціальної та економічної політики.

Сплачуючи місцеві податки і збори, суб'єкти господарювання забезпечують наповнення бюджетів місцевих, селищних і сільських Рад фінансовими ресурсами, що, у свою чергу, справляє позитивний вплив на діяльність підприємств.

Залежно від рівня державних структур податки поділяються на загальнодержавні та місцеві. Згідно з чинним законодавством до загальнодержавних податків належать прибуткові податки з юридичних та фізичних осіб, податок на додану вартість та акцизний збір, податок з власників транспортних засобів та плата за землю, єдиний податок тощо.

До місцевих податків і зборів належать:

– збір за парковку автомобілів;

– ринковий збір;

– збір за видачу ордера на квартиру;

– збір з власників собак;

– курортний збір;

– збір за участь у бігах на іподромі;

– збір за виграш на бігах;

– збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

– збір за право використання місцевої символіки;

– збір за право проведення кіно- і телезйомок;

– збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей;

– комунальний податок;

– збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі;

– податок з реклами;

– податок з продажу імпортних товарів.

Місцеві ради (сільські, селищні, міські):

– запроваджують на своїй території місцеві податки, визначають механізм їх справляння та порядок сплати. Виняток становить збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами;

– за кожним видом місцевих податків і зборів розробляють положення, яким регламентується порядок сплати та перерахування до місцевого бюджету податків і зборів відповідно до встановлених переліком та граничних ставок;

– визначають також органи (підприємства, установи та організації), які повинні вести облік платників податків (зборів) і нести відповідальність за їхнє стягнення та перерахування до місцевого бюджету;

– затверджують форми звітів за цими податками, порядок і строки їх надання до податкових органів. Контроль за сплатою місцевих податків і зборів покладений на органи Державної податкової служби;

– мають право надавати пільги за місцевими податками та зборами у вигляді повного або часткового звільнення від їх сплати певних категорій платників або від строчки у сплаті місцевих податків і зборів (Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні”);

– обов'язково запроваджувати (за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження певних податків і зборів): комунальний податок,а також збори: за припаркування автротранспорту, ринкового, за видачу ордера на квартру, за видачу дозволу на розміщення обєктів торгівлі та сфери послуг, із власників собак. [15]

Основним нормативним документом, що визначає механізм справляння місцевих податків і зборів є Декрет Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори”.

Зокрема, в ньому зазначається наступне:

Органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.

Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Надміру сплачені платниками суми місцевих податків і зборів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються їм згідно з чинним законодавством.

Іноземні юридичні особи і громадяни сплачують місцеві податки і збори на рівних умовах з юридичними особами та громадянами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами та законодавством України.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства.

Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними податковими інспекціями.

Місцеві податки та збори мають велике значення в системі бюджетних ресурсів регіону, так як вони є одним з основних джерел формування його дохідної частини. [1]

Зазначимо відповідні відомості стосовно кожного місцевого податку і збору.

Комунальний податок

Платники податку. Платниками комунального податку є юридичні особи, їх філії, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, крім:

– бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств;

– дитячо-юнацьких спортивних шкіл, профспілкових, соціально-культурних, фізкультурно-оздоровчих, спортивних та позашкільних навчальних закладів і організацій, комітетів профспілок, профспілкових об’єднань і органів усіх рівнів та галузей і їх структурних підрозділів, які не мають штатної чисельності працюючих;

– підприємств, організацій, чисельність яких не менш ніж на 50 відсотків складається з інвалідів 1 та 2 груп, а також дітей до 18 років;

– садових товариств та гаражних кооперативів, які розташовані на території міста і не мають штатної чисельності працюючих;

– благодійних, громадських, політичних та релігійних організацій, творчих спілок та об’єднань співвласників багатоповерхових будинків, які не мають штатної чисельності працюючих.

Об’єкт оподаткування. Об’єктом оподаткування комунального податку є річний фонд оплати праці, обчислений виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Ставка податку. Розмір ставки комунального податку становить 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, встановленого чинним законодавством.

Порядок нарахування. Комунальний податок обчислюється платниками виходячи із розміру ставки комунального податку та середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу.

Джерело сплати. Комунальний податок, внесений за рахунок коштів юридичних осіб, відноситься на валові витрати. [2]

Податок з реклами

Платники податку. Платниками податку з реклами є юридичні особи, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності.

Об’єкт оподаткування. Об’єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами.

Не сплачується податок з реклами за:

– рекламу благодійних заходів;

– інформаційні вивіски, які розміщуються в приміщеннях, що використовуються для реалізації товарів, включаючи вітрини;

– оголошення і повідомлення про зміну місця знаходження підприємств, установ, організацій, номерів телефонів, телефаксів;

– оголошення органів державної влади, які містять у собі інформацію, пов’язану з виконанням покладених на них функцій;

– попереджаючи таблиці, які містять дані про граничність виконання робіт.

Ставка податку. Ставка податку з реклами встановлюється у відсотках від вартості послуг за встановлення та розміщення реклами.

За розміщення одноразової реклами всіх видів ставка податку з реклами складає 0,1 відсотка.

За розміщення реклами на тривалий час ставка податку з реклами складає 0,5 відсотка.

Порядок нарахування і строки сплати. Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях.

Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволу та в порядку, встановленому виконавчим комітетом міської ради відповідно до Правил розміщення зовнішньої реклами на території міста. Суб`єкти господарювання інших міст, що розміщують зовнішню рекламу на території міста, сплачують податок з реклами до міського бюджету з відповідним поданням податкових розрахунків до державної податкової інспекції в місті.

Обов`язок утримувати та перераховувати податок з реклами до бюджету покладається на особу, яка надає послугу з установлення та розміщення реклами (далі уповноважена особа). Сплата податку з реклами здійснюється одночасно з оплатою вартості послуг за встановлення та розміщення реклами. При оформленні розрахункових документів податок з реклами виділяється окремим рядком.

Джерело сплати. Податок з реклами, сплачений за рахунок коштів юридичних осіб, їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичних осіб, які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності, відноситься на валові витрати. [3]

Збір за припаркування автотранспорту

Збір за припаркування автотранспорту – сплачується водієм автотранспорту за припаркування (право зупинки та стоянки) автотранспортного засобу в спеціально обладнаних або відведених місцях.

Платники збору. Платниками збору за припаркування автотранспорту є: юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з чинним законодавством покладено обов`язок утримувати та/або сплачувати збір за припаркування автотранспорту, пеню та штрафні санкції.

Збір за припаркування автотранспорту стягується під час паркування автотранспорту в спеціально відведених для цього місцях та території міста.

Збір за припаркування автотранспорту не справляється з:

– спеціального автотранспорту із службовими державними номерними знаками під час виконання прямих службових обов’язків у зоні платних припаркувань (органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, депутатів Сумської міської ради, податкових служб, МВС, СБУ, пожежної охорони, “Швидкої допомоги”, аварійних і інших спецслужб тощо);

– інвалідів війни, учасників бойових дій у ВВВ, інвалідів з дитинства та інвалідів І групи загального захворювання у разі особистого керування автотранспортом (при наявності посвідчення).

Об’єкт оподаткування. Об’єктом оподаткування збором за припаркування автотранспорту є час, на який припарковується автотранспорт в спеціально обладнаних або відведених для паркування місцях.

Ставка збору. Збір за припаркування автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину припаркування у розмірі:

– 3 відсотки від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у спеціально обладнаних місцях;

– 1 відсоток від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у відведених місцях.

Порядок справляння і строки сплати збору. Обов`язок справляти збір за припаркування автотранспорту в спеціально обладнаних або відведених для паркування місцях, покладається на уповноважену організацію. Уповноважена організація є платником збору за припаркування автотранспорту до міського бюджету.

Справляння збору за припаркування автотранспорту здійснюється контролерами, які мають нагрудний знак із зазначенням прізвища та назви Уповноваженої організації.

Збір за припаркування автотранспорту сплачується через касовий апарат уповноваженої організації, а також шляхом придбання паркувального талону (квитанції) або абонементної картки встановленого зразка.

Касовий чек, талон (квитанція), абонементна картка дає право на паркування автотранспорту в спеціально обладнаних та відведених для паркування місцях.

Касовий чек, талон (квитанція), абонементна картка, які засвідчують сплату збору за припаркування автотранспорту прикріпляється з внутрішнього боку лобового скла автомобіля і зберігається на протязі всього часу паркування.

Джерело сплати. Збір за припаркування автотранспорту сплачується за рахунок власних коштів. [4]

Ринковий збір

Ринковий збір – це плата за право займання місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, в тому числі у кіосках, палатках, павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках (включаючи орендовані), з автомобілів, мотоциклів, візків ( у тому числі ручних) тощо.

Платники збору. Платниками ринкового збору є: юридичні особи усіх форм власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з чинним законодавством покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати ринковий збір, пеню та штрафні санкції.

Ринковий збір справляється з торгуючих, яким надаються торгові місця на впорядкованих ринках та ринкових майданчиках міста у відповідності з Указом Президента України від 28.06.99 № 761/99 “Про впорядкування механізму сплати ринкового збору” та “Правилами торгівлі на ринках міста”.

Не справляється ринковий збір із підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, які розташовані у стаціонарних приміщеннях (магазинах, кіосках, палатках) на території ринку, та з власних торговельно-закупівельних підрозділів ринку незалежно від займаного місця.

Об’єкт оподаткування. Об’єктом оподаткування ринкового збору є торгові місця на ринках усіх форм власності, в тому числі на критих та відкритих столах, з транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках, павільйонах тощо.

Ставка збору. Ставка ринкового збору встановлюється за одне торгове місце, обмежене однією палаткою, кіоском, контейнером, прилавком (столом), транспортним засобом, причепом, візком та іншими видами торгових точок.

Ставка ринкового збору диференційована в залежності від виду ринку (критий, відкритий), виду продукції та товару, що реалізується і встановлена у розмірі від 0,05 до 0,15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для фізичних осіб і від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для юридичних осіб за кожне торгове місце.

Порядок справляння і строки сплати. Обов`язок справляти ринковий збір з торгуючих на ринку покладається на уповноважену особу адміністрації ринку. Адміністрація ринку є платником ринкового збору до міського бюджету.

Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі.

На підставі касового чека про сплату ринкового збору особі надається місце для торгівлі. Передавати касові чеки іншим особам забороняється.

Джерело сплати. Ринковий збір, сплачений за рахунок коштів юридичних осіб, їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичних осіб, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності відноситься на валові витрати.

Фізичні особи сплачують ринковий збір за рахунок власних коштів. [5]

Збір за видачу ордера на квартиру

Платники збору. Платниками збору за видачу ордера на квартиру є фізичні особи, які отримують ордер для заселення окремої квартири у будинках, що належать до комунальної власності міської ради, а також у будинках державного та відомчого житлового фонду міста.

Об’єкт оподаткування. Об’єктом оподаткування збором за видачу ордера на квартиру є послуги, пов’язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири.

Ставка збору. Ставка збору за видачу ордера на квартиру встановлюється у розмірі 30 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час оформлення ордера на квартиру.

Порядок справляння і строки сплати. Збір за видачу ордера на квартиру сплачується платниками до міського бюджету через установи банків до одержання ордеру на квартиру. Документом про сплату збору є квитанція, видана установою банку.

Джерело сплати. Фізичні особи сплачують збір за видачу ордера на квартиру за рахунок власних коштів. [6]

Збір з власників собак

Платники збору. Платниками збору з власників собак є громадяни України, інших держав, особи без громадянства – власники собак, які проживають у будинках житлового фонду всіх форм власності та приватизованих квартирах.

Об’єкт оподаткування. Об’єктом оподаткування збором з власників собак є собаки (крім службових), які утримуються у будинках житлового фонду всіх форм власності та приватизованих квартирах.

Ставка збору. Ставка збору за кожну собаку становить 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на рік на час нарахування збору.

Порядок справляння і строки сплати. Збір з власників собак стягується підприємствами житлово-комунального господарства /незалежно від форм власності/, які утримують (обслуговують) житло, об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, та іншими суб`єктами господарювання, які здійснюють експлуатацію житла (далі уповноважена особа).

На уповноважену особу покладається обов`язок реєстрації собак. З цією метою уповноважена особа веде реєстр собак, що утримуються у їх будинках, а також контролює сплату збору власниками собак.

Уповноважена особа є платником збору з власників собак до міського бюджету.

Джерело сплати. Власники собак сплачують збір за рахунок власних коштів. [7]

Збір за право використання місцевої символіки

Платники збору. Платниками даного збору є юридичні особи, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності і які здійснюють діяльність на території міста та використовують символіку міста з комерційною метою.

Об’єкт оподаткування. Об’єктом оподаткування збором за право використання місцевої символіки є:

– загальна вартість виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) суб`єктами господарювання, які у власних назвах або товарних знаках використовують символіку міста у комерційних цілях;

– вартість виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) при виготовленні (виконані, наданні) яких використовується символіка міста.

Ставка збору. Збір з юридичних осіб справляється у розмірі 0,1 відсотка вартості виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) з використанням символіки міста.

Для громадян, що займаються у встановленому порядку підприємницькою діяльністю, розмір збору становить п’ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на рік.

Порядок нарахування і строки сплати. Податковий розрахунок збору за право використання місцевої символіки (за формою згідно з доповненням 2 до Положення про збір за право на використання місцевої символіки) подається платниками збору за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу – протягом 40 днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Громадяни, які у встановленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і з комерційною метою використовують символіку міста сплачують збір до одержання дозволу.

Джерело сплати збору. Збір за право використання місцевої символіки, сплачений за рахунок коштів юридичних осіб, їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичних осіб, які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності, відноситься на валові витрати. [8]

Збір за право проведення кіно- і телезйомок

Платники збору. Платниками збору за право проведення кіно- і телезйомок є юридичні особи, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності і які проводять кіно- і телезйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо).

Об’єкт оподаткування. Об’єктом оподаткування збором за право проведення кіно- і телезйомок є вартість фактичних витрат на проведення додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо).

Ставка збору. Розмір збору встановлюється у розмірі фактичних витрат на проведення додаткових заходів, пов`язаних із проведенням кіно- і телезйомок.

Порядок справляння і строки сплати. Суб`єкти господарювання, що мають намір проводити кіно- і телезйомки на підставі угоди, укладеної між ними та відділом культури міської ради визначають, здійснення яких організаційних заходів вимагає проведення зйомок, а також місце та період проведення зйомок і суму збору.

Збір сплачується суб`єктами господарювання до проведення кіно- і телезйомок.

Перед одержанням дозволу платник зобов`язаний надати відділу культури міської ради платіжний документ про сплату збору на проведення кіно- і телезйомок.

Джерело сплати. Збір за право проведення кіно- і телезйомок сплачується за рахунок коштів юридичних осіб, їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичних осіб, які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності, відноситься на валові витрати. [9]

Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей

Збір справляється при проведенні місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу:

– земельних ділянок;

– майна підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами;

– майна споживчої кооперації;

– незавершеного будівництва;

– житла;

– товарів народного споживання;

– продуктів сільського господарства;

– продовольчих товарів та інше, крім аукціонів, конкурсного розпродажу цінних паперів, валюти;

– лотерей, які передбачають продаж гравцю права на участь у розігруванні призу за випадковою вірогідністю за кошти або в обмін на інші цінності, а також безоплатне отримання такого призу у власність у разі визнання такого гравця переможцем.

Платники збору. Платниками збору за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей є юридичні особи, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності, що проводять аукціони, конкурсний розпродаж і лотереї та мають дозвіл (за формою згідно доповнення 1 до Положення про збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей) Департаменту на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей чи мають відповідні ліцензії Фонду державного майна України, отримані в установленому порядку.

Об’єкт оподаткування. Об’єктом оподаткування збором за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей є вартість заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей товарів, виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея.

Ставка збору. Ставка збору за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей становить 0,1 відсотка вартості заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається лотерея.

Ставка збору за проведення лотерей з кожного учасника дорівнює трьом неоподатковуваним мінімумам доходів громадян.

Порядок справляння і строки сплати. Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей справляється при видачі дозволу, не пізніше ніж за три дні до їх проведення.

Джерело сплати. Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей, сплачений за рахунок коштів юридичних осіб, їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичних осіб, які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності відноситься на валові витрати. [10]

Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі

Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі – це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях (магазинах, кіосках, палатках, ларьках, павільйонах, торговельних автоматах, автомагазинах, автокафе, авторозвозках, автоцистернах, лавках-автопричепах, візках, низькотемпературних лотках-прилавках, розносках, лотках, столиках тощо).

Платники збору. Платниками збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі є юридичні особи, їх філії, відділення, та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності, які отримують дозвіл на розміщення об’єктів в місті Суми.

Об’єкт оподаткування. Об’єктом оподаткування збором є послуги, пов’язані з видачею документа, який дає право на здійснення торгівлі у спеціально відведених для цього місцях.

Ставка збору. Ставка збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі складає 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб’єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.

Ставка збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі складає один неоподатковуваний мінімум доходів громадян на день – за одноразову торгівлю.

Порядок справляння і строк сплати. Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі справляється управлінням торгівлі та побуту міської ради.

Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі сплачується платниками до міського бюджету через установи банків до одержання дозволу на розміщення об’єктів торгівлі.

Дозвіл на розміщення об’єктів торгівлі видається на календарний рік. [11]

2. Роль місцевих податків та зборів у виконанні дохідної частини бюджету міста Суми за 2010 рік

Таблиця 2.1

Витяг зі звіту про виконання доходної частини бюджету міста Суми за 9 місяців 2010 року

План по надходженню місцевих податків і зборів вдалося виконати в сумі 4453,6 тис. грн., що на 181,7 тис. грн. менше планового показника за розписом та на 47,9 тис. грн. менше надходжень за 9 місяців минулого року. Недовиконання планового показника відбулося за рахунок невиконання ринкового збору (на 82,9 тис. грн.) комунального податку (на 63,8 тис. грн.) та збору за припаркування автотранспорту (на 40,5 тис. гривень).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради "Про внесення пропозицій Сумській міській раді щодо змін та доповнень до міського бюджету на 2010 рік", керуючись статтею 25 та пунктом 23 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Сумська міська рада вирішила внести зміни до міського бюджету на 2010 рік. [13]

Рис. 2.1 – Надходження місцевих податків та зборів до міського бюджету за 9 місяців 2009 та 2010 років

Таблиця 2

Місцеві податки і збори в дохідній частині міського бюджету на 2010 рік зі змінами та доповненнями

Головні цілі податкової політики на 2011 рік:

– забезпечення своєчасного та в повному обсязі надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів);

– удосконалення процедур, які забезпечують реалізацію функцій органів державної податкової служби;

– створення автоматизованої системи операційної та управлінської діяльності;

– удосконалення системи моніторингу сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).[12]

3. Розрахункова частина

Розрахувати трансферт бюджету міста N (міста обласного значення) на 2008 рік. Коригувальний коефіцієнт Р=35,0.

Таблиця 3.1

Вихідні дані для розв‘язання задачі

3.1 Розрахунок обсягу до ходів (кошика доходів) загального фонду місцевого бюджету, що враховується при визначенні міжбюджетних трансфертів

Обсяг доходів (кошика доходів) бюджету міста обласного значення формується з надходжень загальнодержавних податків і зборів, закріплених за місцевими бюджетами згідно із статтями 64 і 66 Бюджетного кодексу України .

Розрахунок обсягу таких доходів проводиться шляхом застосування індексу відносної податкоспроможності відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що визначається на основі звітних даних про фактичні надходження відповідних податків, зборів до бюджету за три останні бюджетні періоди (базовий період), що передують рокові, в якому формуються показники бюджету на планований бюджетний період. При цьому враховуються втрати закріплених доходів у базовому періоді в наслідок надання пільг платникам податків згідно з рішеннями місцевої ради.

Розрахунок прогнозованого обсягу доходів, закріплених за місцевим бюджетом , проводиться у межах прогнозованого обсягу доходів зведеного бюджету України, визначеного на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на планований бюджетний період, а також із застосуванням індексу відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці, за такою формулою:

де

Dr_i – прогноз обсягу доходів (кошика доходів), закріплених за місцевими бюджетами, проводиться у межах прогнозованого обсягу доходів зведеного бюджету України, визначеного на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на планований бюджетний період, а також із застосуванням індексу відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці (розрахованого за методом екстраполяції);

K_i4 – індекс адміністративно-територіальної одиниці, розрахований за методом екстраполяції;

K_i1, K_i2, K_i3 – індекс відносної податкоспроможності і-тої адміністративно-одиниці відповідного року базового періоду, розрахованого за формулою:

де D_u4 – прогнозований обсяг доходів (кошика доходів), закріплених за усіма місцевими бюджетами на планований бюджетний період;

D_u1 , D_u2 , D_u3 , D_i1 , D_i2 , D_i3 – обсяг доходів (кошика доходів), закріплених за усіма місцевими бюджетами та бюджетом адміністративно-територіальної одиниці, за звітними даними про їх фактичні надходження за відповідні роки базового періоду;

L_u1 , L_u2 , L_u3 , L_i1 , L_i2 , L_i3 – сума пільг, наданих органами місцевого самоврядування з податків і зборів, що включені до обсягу доходів (кошика доходів), закріплених за усіма місцевими бюджетами та бюджетом адміністративно-територіальної одиниці, за відповідні роки базового періоду;

N_u1 , N_u2 , N_u3 , N_i1 , N_i2 , N_i3 – чисельність наявного населення України та адміністративно-територіальної одиниці за відповідний рік базового періоду (на 1 січня року, що настає за базовим).

тис. грн.

3.2 Розрахунок показника обсягу видатків загального фонду місцевих бюджетів, що враховується для визначення міжбюджетних трансфертів

Розрахункові показники обсягів видатків місцевих бюджетів визначаються окремо для коленої галузі, виходячи із загальних ресурсів зведеного бюджету України і місцевих бюджетів та першочерговості соціальних видатків.

Розрахунковий показник обсягу видатків бюджету міста обласного значення визначається на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригувального коефіцієнта до них з розрахунку на душу населення (державне управління, охорона здоров'я, культура і мистецтво, фізична культура і спорт, соціальні програми стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей), на дитину або учня – освіта, отримувача соціальних послуг – соціальний захист та соціальне забезпечення.

Розрахунковий показник обсягу видатків місцевого бюджету обчислюється відповідно до розмежування видів видатків бюджету між державним та місцевими бюджетами, визначеного у главі 14 Бюджетного кодексу України.

Розрахунковий показник обсягу видатків загального фонду місцевого бюджету (V(і)), що враховується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, складає суму розрахункових показників за основними видами видатків цього бюджету:

V_і =V_yi +V_zi +V_oi +V_si +V_ki +V_fi +V_di +V_hi

де V_yi – розрахунковий обсяг видатків на утримання органів управління;

V_zi – розрахунковий обсяг видатків на охорону здоров'я;

V_oi – розрахунковий обсяг видатків на освіту;

V_si – розрахунковий обсяг видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення;

V_ki – розрахунковий обсяг видатків на культуру і мистецтво;

V_fi – розрахунковий обсяг видатків на фізичну культуру і спорт;

V_di – розрахунковий обсяг видатків на інші заходи;

V_hi – розрахунковий обсяг видатків на нерозподілений резерв коштів місцевих бюджетів.

3.3 Розрахунок показника обсягу видатків на утримання органів управління

Розрахунковий показник обсягу видатків бюджету міста обласного значення на утримання органів управління (V(ymi)) визначається за такою формулою

,

де – фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на утримання органів управління, в тому числі фінансових органів, з бюджетів міст обласного значення, який визначається за такою формулою

,

де – розрахунковий показник обсягу видатків усіх місцевих бюджетів на утримання органів управління на плановий бюджетний період;

– додатковий обсяг видатків бюджету міста обласного значення згідно з вимогами Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні";

– частка видатків бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення на утримання органів управління у загальному обсязі видатків на цю мету за даними зведення місцевих бюджетів, затверджених відповідними радами на 2003 рік з урахуванням введення додаткового коригуючого коефіцієнта для бюджетів районів. На 2008 рік дорівнює 0,38787;

– коригувальний коефіцієнт для бюджетів міст обласного значення, що має 16 значень залежно від чисельності населення міста;

– чисельність наявного населення міста обласного значення станом на 1 січня 2007 р.;

– коригувальний коефіцієнт для бюджетів міст обласного значення з чисельністю населення до 28 тис. осіб, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 614 "Деякі питання віднесення областей та міст до груп за оплатою праці" (Офіційний вісник України, 2005 р., № 30, ст. 1798) належать до III групи міст за оплатою праці. Розмір зазначеного коефіцієнта визначається індивідуально для кожного такого міста з чотирма знаками після коми як частка від співвідношення мінімальної чисельності населення, визначеної для міст, які належать до III групи за оплатою праці (28 тис. осіб), до чисельності наявного населення відповідного міста станом на 1 січня 2007 року. Для решти міст розмір дорівнює 1.

тис. грн.

3.4 Розрахунок показника обсягу видатків на охорону здоров'я

Розрахунковий показник обсягу видатків на охорону здоров'я визначається залежно від чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці та співвідношень між бюджетом Автономної Республіки Крим, обласними бюджетами, бюджетами міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджетами районів, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів та специфічних видатків.

Розрахунковий показник обсягу видатків на охорону здоров'я бюджету міста обласного значення визначається за такою формулою:

де – фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на охорону здоров'я для бюджету обласного значення;

– загальний показник обсягу видатків на охорону здоров'я усіх місцевих бюджетів на планований бюджетний період;

– загальний показник обсягу видатків місцевих бюджетів на охорону здоров'я згідно з вимогами Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" , визначений за окремим розрахунком;

– показник обсягу видатків бюджету адміністративно-територіальної одиниці на охорону здоров'я згідно з вимогами Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", визначений за окремим розрахунком;

– показник обсягу видатків місцевих бюджетів, що передається до відповідних місцевих бюджетів (переадресування витрат), у зв'язку з відсутністю (недостатністю) мережі бюджетних установ на підставі спільних рішень і угод органів місцевого самоврядування міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районів, що подаються Мінфіну до 1 серпня року, що передує планованому бюджетному періодові.

– частка видатків бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджетів районів у загальному обсязі видатків на охорону здоров'я усіх місцевих бюджетів, яка визначається за питомою вагою сумарних витрат на охорону здоров'я бюджетів цих міст і районів у загальній сумі витрат на цю мету за даними зведення місцевих бюджетів з урахуванням розмежування видатків між рівнями бюджетів згідно з главою 14 Бюджетного кодексу України K(zm(r)1) дорівнює 0,646;

– коефіцієнт диференціації рівня витрат на одного жителя (місто обласного значення – 1,065), визначений за середнім співвідношенням рівнів видатків бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджетів районів за даними зведення місцевих бюджетів з урахуванням розмежування видатків між рівнями бюджетів згідно з главою 14 Бюджетного кодексу України;

– коефіцієнт коригування частки видатків бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджетів районів у загальному обсязі витрат на охорону здоров'я залежно від питомої ваги видатків на заробітну плату в загальній сумі видатків цих бюджетів. K(zm(r)4) дорівнює 1,027;

– коефіцієнт коригування чисельності наявного населення адміністративно-територіальної одиниці, якому медична допомога частково надається відомчими закладами охорони здоров'я, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету дорівнює 0,5;

– чисельність наявного населення, що проживає у містах республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районах, де відсутня мережа закладів охорони здоров'я, що фінансуються з місцевих бюджетів (обслуговується закладами, які фінансуються з державного бюджету);

– загальна чисельність наявного населення, що проживає у містах республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районах і частково обслуговується закладами охорони здоров'я загальнодержавного значення, що належать до сфери управління МОЗ, Мінтрансу, Державному управлінню справами та Національній академії наук;

– чисельність наявного населення адміністративно-територіальної одиниці, де відсутня мережа закладів охорони здоров'я, які фінансуються з місцевих бюджетів (обслуговується закладами, які фінансуються з державного бюджету) станом на 1 січня 2007 р.;

– загальний обсяг цільових видатків на лікування хворих на цукровий та нецукровий діабет;

3.5 Розрахунок показника обсягу видатків на освіту

Розрахунковий показник обсягу видатків на освіту визначається залежно від загального обсягу ресурсів місцевих бюджетів на освіту, фінансового нормативу бюджетної забезпеченості одного учня та приведеного контингенту учнів різних типів загальноосвітніх навчальних закладів станом на 5 вересня року, що передував поточному бюджетному періодові.

Розрахунковий показник обсягу видатків на освіту бюджету міста обласного значення, бюджету району визначається за такою формулою:

V_oi =H_d ·(D·K_n +D_g ·K_gn )+H_o ·(U_g ·K_g +U·K+U_b ·K_b +U_j ·K_j +U_f ·K_f +U_w ·K_w +U_gt ·K_gt

+U_t ·K_t +U_gz ·K_gz +U_z +U_c ·K_c )+S_d +S_gd

де H_d – фінансовий норматив бюджетної забезпеченості на одну дитину дошкільного віку;

K_n – фактичний коефіцієнт охоплення дітей у віці 0-6 років у містах обласного значення дошкільними закладами (крім дітей у віці 0-6 років у населених пунктах, яким надано статус гірських). На 2008 рік має індивідуальне значення для кожної адміністративно-територіальної одиниці;

D – кількість дітей у віці 0-6 років міста обласного значення (крім дітей у віці 0-6 років у населених пунктах, яким надано статус гірських) на 1 січня 2007 р. за статистичними даними;

K_gn – фактичний коефіцієнт охоплення дітей у віці 0-6 років у містах обласногозначення дошкільними закладами, що розміщені в місцевостях, яким надано статус гірських. На 2008 рік коефіцієнт визначений для кожної адміністративно-територіальної одиниці;

D_g – кількість дітей у віці 0-6 років у містах обласного значення, яким надано статус гірських, станом на 1 січня 2007 р. за статистичними даними;

H_o – фінансовий норматив, бюджетної забезпеченості одного учня;

U – кількість учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розміщені у містах обласного значення, крім учнів шкіл, що розміщені у населених пунктах, яким надано статус гірських;

К – коефіцієнт приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розміщені у містах обласного значення, крім учнів шкіл, що розміщені у населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл. На 2008 рік К дорівнює 0,841;

U_g – кількість учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані у населених пунктах міст обласного значення, яким надано статус гірських;

K_g – коефіцієнт приведення кількості учнів денних загальноосвітніх шкіл, що розташовані у населених пунктах міст обласного підпорядкування, яким надано статус гірських, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл. На 2008 рік дорівнює 0,968;

U_j – кількість учнів спеціальних шкіл для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку;

K_j – коефіцієнт приведення кількості учнів спеціальних шкіл для дітей, які потребують корекції розумового та (або) фізичного розвитку, до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл. На 2008 рік дорівнює 2,5;

U_h – кількість учнів вечірніх загальноосвітніх шкіл адміністративно-територіальної одиниці;

K_h – коефіцієнт приведення кількості учнів вечірніх загальноосвітніх шкіл адміністративно-територіальної одиниці до кількості учнів усіх загальноосвітніх шкіл. На 2008 рік дорівнює 0,43;

U_f – кількість учнів, крім учнів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, загальноосвітніх шкіл-інтернатів (ліцеїв) з посиленою військово-фізичною підготовкою;

K_f – коефіцієнт приведення кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів (ліцеїв) з посиленою військово-фізичною підготовкою до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 2008 рік дорівнює 6,5;

U_w – кількість учнів (включаючи студентів), крім учнів (студентів) з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, училищ олімпійського резерву, училищ, шкіл-інтернатів (ліцеїв) фізичної культури і спорту;

K_w – коефіцієнт приведення кількості учнів (включаючи студентів) училищ олімпійського резерву, училищ, шкіл-інтернатів (ліцеїв) фізичної культури і спорту до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 2008 рік дорівнює 8,4;

U_gt – кількість вихованців, крім вихованців з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, загальноосвітніх шкіл-інтернатів, що розміщені у населених пунктах, яким надано статус гірських;

K_gt – коефіцієнт приведення кількості вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів, що розміщені у населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 2008 рік дорівнює 5,7;

U_gz – кількість учнів, що приходять на навчання, у загальноосвітніх школах-інтернатах, що розміщені у населених пунктах, яким надано статус гірських;

K_gz – коефіцієнт приведення кількості учнів, що приходять на навчання, у загальноосвітніх школах-інтернатах, що розміщені у населених пунктах, яким надано статус гірських, до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 2008 рік дорівнює 1,1;

U_t – кількість вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів, крім вихованців шкіл-інтернатів (ліцеїв) з посиленою військово-фізичною підготовкою, вихованців загальноосвітніх санаторних шкіл-інтернатів та вихованців з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

K_t – коефіцієнт приведення кількості вихованців загальноосвітніх шкіл-інтернатів до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 2008 рік дорівнює 5;

U_z – кількість учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, що приходять на навчання;

U_c – кількість учнів та вихованців, що перебувають на повному державному утриманні, у різних типах загальноосвітніх навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

K_c – коефіцієнт приведення кількості учнів та вихованців, що перебувають на повному державному утриманні, у різних типах загальноосвітніх навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до кількості учнів загальноосвітніх шкіл. На 2008 рік дорівнює 12,02;

S_d – додаткові асигнування на 2008 рік на виплату одноразової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, яким у 2008 році виповнюється 18 років, що визначаються за індивідуальним розрахунком;

S_gd – додаткові асигнування на 2008 рік на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі шести прожиткових мінімумів дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, що перебували під опікою (піклуванням) або на повному державному утриманні, під час працевлаштування їх після закінчення навчального закладу, що визначаються за окремим розрахунком;

Під час формування та затвердження відповідних місцевих бюджетів на 2008 рік не допускається зменшення обсягу цільових видатків для забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін, що враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

V_oi =1,31544·(16908·0,7)+0,95311·(53618·0,841+848·0,43+97·2,5+100·6,5+

350·8,4+160+104·12,02)=63891,66 тис. грн.

3.6 Розрахунок показника обсягу видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення

Обсяг видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, виходячи з обсягів ресурсів бюджету на цю мету, фінансового нормативу бюджетної, забезпеченості та контингенту отримувачів соціальних послуг, визначається за такою формулою:

де V_s1i – розрахунковий показник обсягу видатків на утримання будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів, будинків-інтернатів для дітей-Інвалідів та навчання і трудове влаштування інвалідів;

V_s2i – розрахунковий показник обсягу видатків на утримання притулків для дітей;

V_s3i – розрахунковий показник обсягу видатків на утримання територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів і одиноких непрацездатних громадян та відділень соціальної допомоги вдома;

V_s4i – розрахунковий показник обсягу видатків на виконання програм і здійснення заходів стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей;

V_s5i – розрахунковий показник обсягу видатків на оброблення інформації з нарахування та виплати допомоги, компенсацій та субсидій;

V_s6i – розрахунковий показник обсягу видатків на допомогу по догляду за інвалідом І чи 11 групи внаслідок психічного розладу;

V_s7i – розрахунковий показник ^: обсягу видатків на виплату реабілітованим громадянам;

V_s8i – розрахунковий показник обсягу видатків на виконання інших державних програм соціального захисту населення;

V_s9i – розрахунковий показник обсягу видатків на поховання учасників бойових дій;

V_chmi – розрахунковий показник обсягу видатків, пов'язаних з пільговим медичним обслуговуванням осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для всіх місцевих бюджетів;

V_inli – розрахунковий показник обсягу видатків для здійснення заходів

щодо соціального захисту інвалідів.

тис. грн.

3.7 Розрахунок показника обсягу видатків на культуру і мистецтво

Розрахунковий показник обсягу видатків на культуру і мистецтво V_ki визначається виходячи з чисельності наявного населення адміністративно-територіальної одиниці та фінансових нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя, що визначається як середній розмір загальних видатків відповідних місцевих бюджетів, затверджених місцевими радами на бюджетний період, що передує плановому, на одного жителя, і коригується на прогнозний обсяг ресурсів бюджету. що спрямовуються на зазначену мету (цілі) у планованому бюджетному періоді. При цьому обсяг видатків місцевих бюджетів на культуру і мистецтво не може бути меншим, ніж обсяг у році, що передує плановому, скоригований на індекс споживчих цін в середньому до попереднього року, врахований в Основних прогнозних показниках економічного і соціального розвитку України заданими Мінекономіки.

тис. грн.

3.8 Розрахунок показника обсягу видатків на фізичну культуру і спорт

Розрахунковий показник обсягу видатків на фізичну культуру і спорт V_f визначається з урахуванням чисельності наявного населення адміністративно-територіальної одиниці та питомої ваги зазначених видатків бюджетів міжобласного значення, районів (55 відсотків) у загальній сумі видатків на фізичну культуру і спорт бюджетів адміністративно-територіальних одиниць за даними зведення місцевих бюджетів, затверджених місцевими радами на 2003 рік, а також кількості спортсменів постійного складу шкіл вищої спортивної майстерності відповідно до плану комплектування та спискового складу, затвердженого Мінсім'ямолодьспортом на бюджетний період, що передує планованому.

тис. грн.

3.9 Розрахунок показника обсягу видатків на інші заходи

Розрахунковий показник обсягу видатків місцевих бюджетів на інші заходи V_di визначається за окремим розрахунком для бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів мм. Києва і Севастополя з урахуванням особливостей формування цих бюджетів, визначених статтею 67 Бюджетного кодексу України, та необхідності забезпечення стабільності між бюджетних відносин.

3.10 Розрахунок показника обсягу нерозподіленого резерву коштів бюджету

Розрахунковий показник обсягу нерозподіленого резерву коштів бюджету адміністративно-територіальної одиниці V_hi визначається за такою формулою:

де K_h – коефіцієнт, що визначає обсяг нерозподіленого резерву коштів бюджету міста обласною значення і бюджету району. На 2008 рік для бюджету міста обласного значення – 0,01.

тис. грн.

Розрахунковий показник обсягу видатків загального фонду місцевого бюджету (V(і)), що враховується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів:

тис. грн.

3.11 Розрахунок обсягу міжбюджетного трансферту бюджету міста N

Кошти місцевих бюджетів, що передаються до державного бюджету, (Т(і)), визначається за загальним фондом місцевого бюджету як різниця між розрахунковим показником обсягу видатків (V(і)) та розрахунковим обсягом доходів (кошика доходів), закріплених за відповідним місцевим бюджетом Dizak розрахованим із застосуванням коефіцієнта вирівнювання альфа, за такою формулою:

Ti = альфа_i ·(V_i -Dizak)

Для місцевих бюджетів, що передають кошти до державного бюджету, застосовується коефіцієнт вирівнювання альфа,_; який має окреме значення в межах від 0,6 до 1 залежно від середнього індексу виконання розрахункових показників доходів місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу між бюджетних трансфертів і-тої адміністративно-територіальної одиниці, і визначається за такою формулою:

де Dizak_1, Dizak_2, Dizak₃ – розрахункові показники доходів, що враховуються при визначенні обсягу між бюджетних трансфертів за відповідні роки базового періоду.

Таблиця 2

Визначення коефіцієнта вирівнювання

Отже, альфа_і =0,8

W_ipp – обсяг коштів, що передається з бюджету адміністративно-територіальної одиниці до державного бюджету в році, що передує планованому.

тис. грн.

Відповідь : Отже, міський бюджет міста N має передати до державного бюджету кошти в обсязі 33416,37 тис. грн.

Висновок

Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування. Відсутність податків паралізує фінансову систему цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку – позбавленою будь-якого сенсу. Сучасна система оподаткування місцевими податками і зборами в Україні не відповідає загальновизнаним світовою практикою критеріям самодостатності й економічної доцільності. Тому одним із напрямів податкової політики має бути розвиток системи оподаткування місцевими податками і зборами. При удосконаленні системи місцевих податків і зборів необхідно закріплювати за регіоном лише ті податки і збори, на формування податкової бази яких можуть впливати органи місцевого самоврядування і які фактично забезпечують стійкі, стабільні джерела доходів місцевих бюджетів. Наявність суттєвих розбіжностей між бухгалтерським і податковим обліком призводить до різного трактування положень щодо порядку та методології їх ведення.

Вирішення проблем наповненості місцевих бюджетів, надання місцевим податкам та зборам пріоритетності в формуванні власних доходів, розширення самостійності органів місцевої влади зможуть відіграти важливу роль у вдосконаленні бюджетно-фінансової політики. Оскільки місцеві податки повинні складати основу доходів необхідно розширити їх кількість, доцільно віднести до їх складу окремі види майнових податків, розширити права місцевих органів влади щодо їх встановлення, затвердження ставок та надання пільг.

Підвищення ролі місцевих податків і збільшення частини доходу за їх рахунок є головним напрямком зміцнення місцевих бюджетів, розширення їх фінансової автономії. Ефективне використання інституту місцевих податків і зборів є важливим інструментом зміцнення всієї фінансової системи України.

Для покращення надходжень за рахунок місцевих податків і зборів потрібно здійснити ряд заходів. Насамперед, доцільно значно розширити перелік місцевих податків та повноваження органів місцевого самоврядування щодо їх запровадження.

Аналізуючи викладене, можна зробити висновок, що саме вдосконалення чинного законодавства істотно сприятиме поліпшенню організації, впровадженню та справлянню місцевих податків та зборів.

Список використаної літератури:

1. Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.1993 р.

2. "Положення про комунальний податок"

3. "Положення про податок з реклами"

4. "Положення про збір за припаркування автотранспорту"

5. "Положення про ринковий збір"

6. "Положення про збір за видачу ордера на квартиру"

7. "Положення про збір з власників собак"

8. " Положення про збір за право використання місцевої символіки"

9. "Положення про збір за право проведення кіно- і телезйомок"

10. "Положення про збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей"

11. "Положення про збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі"

12. Проект програми економічного і соціального розвитку міста Суми на 2011 рік.

13. Рішення Сумської міської ради "Про звіт про виконання міського бюджету за 9 місяців 2010 року"

14. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навчальний посібник. – К., 2002.

15. Поддерьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000.

16. http://www.newsru.ua/finance/25jun2010/nalog.html

17. http://www.sta.gov.ua/control/uk/publish/article;jsessionid=081D4B34A31A0BDF975F38CCD67426D2?art_id=245946&cat_id=90616

18. http://www.vl-sta.gov.ua/article/102.html