Курсовая работа: Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства на прикладі ПАФ Урожай

Зміст

Вступ

1. Економічна сутність та значення оборотного капіталу господарюючого суб’єкта при здійсненні фінансово-господарської діяльності

2. Загальна характеристика фінансово-господарської діяльності суб’єкта дослідження ПАФ «Урожай»

3. Аналіз складу, структури та джерела формування оборотного капіталу господарюючого суб’єкта

4. Нормування та планування оборотних активів

5. Шляхи вдосконалення ефективного використання оборотного капіталу в умовах ринку

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Фінансова криза приводить до підвищення ролі й значення фінансів. На рівні макроекономіки різко зростає необхідність у створенні ефективної та гнучкої фінансово-кредитної системи, що виконує роль регулятора народногосподарських економічних процесів. На рівні підприємств необхідність у проведенні раціональної фінансової політики стає однією з основних умов виживання підприємств в умовах ринку, досягнення стійкого й збалансованого їх розвитку. Основне місце у роботі відводиться проблемам достатності власного оборотного капіталу, механізмів його планування, поповнення, розумного використання.

Актуальністю теми дослідження є те, що головним напрямком реформи, яка здійснюється в Україні, є перехід до ринкової економіки, досягнення збалансованого та стійкого розвитку країни на основі участі у світовому процесі розподілу праці.

В умовах кризи підприємство несе повну економічну відповідальність за результати своєї діяльності. За рахунок власних коштів воно має покривати свої поточні витрати, здійснювати інвестиції. Економічна життєдіяльність підприємства зумовлюється багатьма чинниками, вона проявляється насамперед в ефективному використанні капіталу, у тому числі оборотного.

Проблемам управління оборотним капіталом присвячені праці сучасних вітчизняних та закордонних науковців і практиків, зокрема Л.М. Бабича, І.О. Бланка, І.Т. Балабанова, О.М. Бандурки, Н.М. Бондаря, В.В. Бочарова, Ю.А. Долгорукова, О.В. Єфімової, М.І. Іванової, Г.Г. Кірейцева, В.В. Ковальова, М.Я. Коробова, О.П. Крайнік, Л.В. Пан, А.М. Поддєрьогіна, А.Р. Радіонова, Р.С. Сороки, О.С. Стоянової, А.Д. Шеремета, Дж.К. Ван Хорна, А.М. Хоріна, Г.В. Хомкалова, А.В. Чупіса, А.П. Шило та ін. У цих роботах відображений вітчизняний і закордонний досвід обґрунтування сутності процесу формування оборотного капіталу підприємства. Однак, оборотний капітал в цих роботах, по-перше, розглядаються не як інтенсивна, найбільш активна, значуща частина механізму управління підприємством, а як екстенсивний економічний складник фінансових ресурсів підприємства; по-друге, при обґрунтуванні розміру оборотного капіталу не враховуються специфічні особливості функціонування українських підприємств на сучасному етапі.

Вивчення існуючих у даний час методів обґрунтування розміру й напрямків використання оборотного капіталу на підприємствах з різними типами виробництва приводить до висновку про необхідність розробки нового організаційно-методичного забезпечення його формування, джерел фінансування та напрямків використання, адекватного сформованим у ринковій економіці організаційно-економічним, технологічним та іншим особливостям функціонування підприємств.

Недостатня теоретична й практична розробка проблем формування оборотного капіталу з урахуванням аналізу особливостей функціонування підприємств у ринкових умовах і необхідність розробки організаційно-методичного забезпечення формування й використання обумовили актуальність теми нашої роботи, її мету, завдання та логіку побудови.

Об’єктом дослідження є процеси забезпечення виробничої діяльності підприємства оборотним капіталом.

Суб’єктом дослідження у курсовій роботі є Приватна аграрна фірма «Урожай» (далі – ПАФ «Урожай»).

Предметом дослідження у роботі обрано методичне та організаційне забезпечення формування оборотного капіталу підприємства.

Мета курсової роботи полягає у дослідженні джерел формування оборотного капіталу на підприємстві ПАФ «Урожай» та розробці шляхів його ефективного використання.

Досягнення мети курсової роботи здійснювалось послідовним вирішенням таких завдань:

- визначити економічну сутність та значення оборотного капіталу господарюючого суб’єкта при здійсненні фінансово-господарської діяльності;

- дати загальну характеристику фінансово-господарської діяльності суб’єкта дослідження ПАФ «Урожай»;

- проаналізувати склад, структури та джерела формування оборотного капіталу господарюючого суб’єкта;

- дослідити нормування та планування оборотних активів;

- розробити шляхи вдосконалення ефективного використання оборотного капіталу в умовах ринку.

Теоретичною та методологічною основою дослідження є фундаментальні праці вітчизняних і зарубіжних економістів з питань управління оборотного капіталу, закони України, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів. У процесі проведення досліджень та обґрунтування висновків і рекомендацій використано спеціальну літературу, матеріали бухгалтерської та статичної звітності роботи ПАФ «Урожай».

У процесі дослідження використовувались загально-наукові методи, зокрема: спостереження, порівняння, аналізу емпіричних даних науки – для постановки проблеми і вивчення об’єкта дослідження; експертні та статистичні; системного підходу, а також спеціальні методи: порівняльного економічного аналізу; графічний – для наочного зображення статистичного матеріалу й схематичного подання ряду теоретичних та практичних положень роботи.

Курсова робота складається з вступу, п′яти питань, висновків, пропозицій, списку використаної літератури та додатків.

1. Економічна сутність та значення оборотного капіталу господарюючого суб’єкта при здійсненні фінансово-господарської діяльності

Економічна категорія капітал формувалась у процесі еволюції економічних та фінансових наук.

Сучасному стану суспільних відносин більше відповідають погляди Й.Шумпетера, який чітко визначив капітал, як суму грошових коштів: «Таким чином, ми визначаємо капітал як суму грошей й інших платіжних засобів, які в будь-який момент часу можуть бути запропоновані в користування підприємця» [ 25, с. 178] . Отже, він підкреслює важливе значення коштів у капіталі, як зручний засіб відображення цього процесу. Будь-який економічний процес тісно пов'язаний з фінансовими ресурсами і повинен відображатися в документах, характеристику як формування джерел фінансування капіталу, так і їхнє використання. За твердженням І.В. Зятковського: «… капіталом вважається вкладення в активи, які перебувають у розпорядженні підприємства (товариства) і достатні для виконання господарської та фінансової діяльності й отримання прибутків» [ 13, с. 88] . Виходячи з наведених визначень сутності капіталу випливає те, що на даний час у економістів науковців немає єдиної думки стосовно сутності капіталу. У сучасних працях, в яких досліджуються проблеми сутності й використання капіталу, пропонуються дві точки зору: 1) капітал як сума грошових та інших платіжних коштів для забезпечення засобів виробництва; 2) капітал – як «предметна» форма.

Існує велика кількість різних думок щодо визначення капіталу, а саме:

1) На думку І.Т. Балабанова: «Капітал – це частина фінансових ресурсів. Капітал – це гроші, пущені в обіг, і доходи, що вони приносять від цього обігу» [ 3, с. 45] .

2) В.В. Селезньов пропонує таке визначення капіталу: «Фінансові ресурси, що використовуються на розвиток виробничого процесу (купівля сировини, товарів та інших предметів праці, робочої сили, інших елементів виробництва), є капітал у його грошовій формі».

3) І.А. Бланк, розглядаючи капітал із позиції фінансового менеджменту формулює його визначення таким чином: «Капітал підприємства характеризує загальну вартість коштів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів» [ 6, с. 72] .

4) Значний інтерес викликає визначення капіталу визначних економістів А. Сміта, А. Маршалла, Дж. С. Мілля, які капітал вважають формою багатства, яка ототожнюється з сукупністю засобів виробництва.

5) А. Сміт вважав, що «капітал – це запас, що використовується для господарських потреб і приносить дохід».

6) За визначенням Дж. С. Мілля «капітал – це попередньо нагромаджений запас продуктів минулої праці».

7) А. Маршалл під терміном «капітал» розуміє сукупність речей, без яких виробництво не могло б здійснюватися з рівною ефективністю, але які не є безкоштовними дарунками природи [15, с. 214].

8) Заслуговують на увагу висновки П. Самюельсона і В. Нордгауза в галузі теорії капіталу. Досліджуючи суть капіталу, вони стверджують, що капітал є один з тріади продуктивних факторів виробництва, що поряд з працею і землею приносить дохід. Капітал складається з вироблених товарів тривалого користування, які використовуються у виробництві [21, с. 376].

На противагу цим положенням у економічній літературі існує погляд, згідно з яким капітал ототожнюється з грошовою формою, з коштами та з ресурсами. Так, у «Экономической энциклопедии» наведено таке визначення: «Капітал – це те, що здатне приносити дохід, або ресурси, створені людьми для виробництва товарів і послуг, джерело, що вкладене у справу і функціонує у вигляді засобів виробництва» [28, с. 271].

Поняття «капітал» багатозначне. Воно може розглядатися у теоретичному і прикладному аспекті. Теоретичний аспект: капітал – це специфічна економічна категорія, яка в економічній теорії визначається як вартість, що приносить додану вартість (прибуток). Щодо прикладного аспекту, то виділяють дві основні концепції капіталу:

- фінансова природа капіталу, яка базується на абстрагуванні від предметноречової структури активу балансу, – домінанта пасиву.

- предметно-речової природи капіталу, який визначається як сукупність певних матеріальних і нематеріальних цінностей, – домінанта активу.

Отже, більшість науковців розглядають власне грошову форму капіталу. При цьому, у прихильників такої позиції відомі різні думки стосовно складу та сутності грошового, фінансового капіталу. Перші – капіталом вважають частину фінансових ресурсів, вкладених в господарський процес; другі – добавляють до попереднього ще й отриманий прибуток; треті – під капіталом розуміють власні і позичені фінансові ресурси, котрі вкладають у господарський процес з метою отримання прибутку; четверті – додають до попереднього ще й залучені кошти.

У період кризи стабільне функціонування підприємств охоплює широкий спектр питань організаційного, економічного і фінансового характеру, якість вирішення яких багато в чому визначається ефективністю кругообігу оборотного капіталу.

Досліджуючи поняття «оборотний капітал» необхідно підкреслити, що дана економічна категорія має вартісну оцінку і становить авансовану вартість у грошові кошти та інші матеріальні цінності торговельного підприємства і здійснює неперервний оборот, у процесі якого змінює форму вартості (грошова→товарна→грошова) і обслуговує процес товарного обігу та переносять свою вартість на реалізований товар у вигляді грошових коштів. Оборотний капітал агрофірми доцільно розглядати як ресурсний елемент підприємства, що знаходить своє відображення у окремих елементах оборотних активів, які перебувають у постійному кругообігу, змінюючи при цьому свою форму протягом одного операційного циклу.

У системі підприємства оборотний капітал перебуває у постійному кругообігу, при цьому проводиться інвестування коштів у окремі елементи оборотних активів, що забезпечує відновлення кожного господарського циклу та створення умов для приросту капіталу (рис. 1.1). Водночас, особливо актуальним для підприємства є скорочення періоду часу перебування оборотного капіталу у тій чи іншій формі, адже це відображає ступінь ефективності використання капіталу підприємства. Враховуючи той факт, що основним узагальнювальним показником ефективності управління оборотним капіталом торговельного підприємства є обіговість оборотних активів, необхідно відзначити взаємозв'язок прискорення обіговості оборотних активів та вивільнення додаткових фінансових ресурсів і, як наслідок, підвищення рентабельності діяльності підприємства.

Рис. 1.1 Класифікація оборотних активів

Основний та оборотний капітал торгівлі має сприяти виконанню її основного завдання по найбільш повному задоволенні потреб споживачів шляхом надання їм можливості купівлі необхідних товарів за кількістю, якістю та асортиментом.

Не зважаючи на те, що питанням сутності, організації та особливостям кругообігу оборотного капіталу присвячено багато різноманітних наукових праць, до теперішнього часу відсутнє єдине визначення оборотного капіталу. Це помітно ускладнює подальший розвиток не тільки теоретичних засад, а й практики формування та використання оборотного капіталу.

Відсутність єдиної думки щодо суті оборотного капіталу зумовлено, головним чином, неоднозначністю визначення поняття «капітал», одним із різновидів якого є оборотний капітал. Зупинимось на цьому питанні докладніше.

У практиці фінансового аналізу поняття «капітал» характеризується кількома показниками. Одним із них є показник загального капіталу – це підсумок балансу, який із одного боку, показує загальну суму засобів, що її має у своєму розпорядженні підприємство (актив), а з іншого – суму джерел утворення цих засобів (пасив). Цей показник капіталу найближче стоїть до теоретичного аспекту сутності капіталу (вартість, що приносить додану вартість, оскільки від самого початку використання засобів передбачає отримання додаткової вартості (прибутку).

Сказане дає можливість зробити деякі висновки, які складуть основу підходу до розгляду сутності оборотного капіталу.

По-перше, поняття «капітал» багатозначне, відображає різні аспекти реалізації цієї економічної категорії. По-друге, капітал визначається як одна зформ багатства, до того ж така, що використовується для задоволення не стільки поточних, скільки майбутніх потреб. По-третє, капітал може функціонувати не тільки в продуктивній і товарній формах, а й у грошовій. По-четверте, важливим у характеристиці капіталу є те, що він розглядається як запас уречевлених засобів виробництва, як нагромаджене багатство, що створює необхідні умови для операційного процесу і використовується з метою отримання прибутку. Проте отримання прибутку передбачає використання не тільки матеріальних, але і людських чинників виробництва. По-п'яте, деякі з названих вище підходів до визначення капіталу дещо однобічні, оскільки пов'язують його з матеріально-уречевленою формою. При цьому розрізняють основний капітал (засоби виробництва) і оборотний капітал (предмети праці). Водночас капітал має вартісну (грошову) форму, у якій стираються специфічні ознаки дійсних чинників виробництва. Власне тут капітал виступає в найабстрактнішій функціональній формі, його втіленням стають гроші як капітал, гроші як носій самозростаючої вартості. Грошовий капітал призначається для придбання чинників виробництва, забезпечення безперервності руху капіталу в сферах виробництва та обігу.

По-шосте, необхідно виокремлювати поняття «капітал» на макроекономічному і мікроекономічному рівнях. По-сьоме, капітал, як будь-яка економічна категорія, має не тільки матеріально-речовий зміст, а й суспільну форму. Якщо дотримуватися такого підходу, то капітал охоплює також виробничі відносини, які складаються в процесі виробництва між людьми. Різні складові капіталу відіграють неоднакову роль у створенні вартості та додаткової вартості. Одна частина авансується на придбання засобів виробництва, є незмінною й переноситься конкретною працею на новостворений продукт і називається постійним капіталом. Його речова форма бере участь у процесі праці чинником виробництва, споживання вартостей, але не створює додаткової вартості. Інша частина, яка авансується на придбання робочої сили, змінює свою вартість у процесі виробництва, має назву змінного капіталу. Лише він збільшує первісну вартість, тобто не тільки відтворює власний еквівалент, а й створює додаткову вартість.

Значний вклад у розроблення суті оборотних засобів і оборотних коштів внесли Василик О.Д., Поддєрьогін А.М., Бланк І.О., Павлова Л.М., Біла О.Г. і ін. За визначенням О. Білої, оборотні засоби – це оборотні активи організацій і підприємств, а капітал авансований на формування оборотних засобів (оборотні виробничі фонди і фонди обігу), становить оборотні кошти [4, с. 117].

За висловом Л. Павлової, оборотні засоби – це вартісна оцінка сукупності матеріально-речових цінностей, які використовуються як предмети праці і які діють в натуральній формі, як правило, протягом одного виробничого циклу [6, с. 406]. Деякі економісти ототожнюють поняття «оборотний капітал» з поняттям «оборотні кошти». Так, наприклад, у підручнику «Фінанси підприємств» А.Поддєрьогіна, – «це кошти, авансовані в обігові виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції і отримання прибутку» [22, с. 144]. О. Василик вважає, що оборотні кошти – це «грошові засоби, авансовані в обігові виробничі фонди і фонди обігу» [9, с. 246].

Більшість економістів визначають категорію оборотних засобів як грошовий вираз сукупності оборотних фондів і фондів обігу. Ми погоджуємося з тим, що визначення є правильним в своїй основі, але все ж таки потребує ряду уточнень. Як показав аналіз літературних джерел, суперечності виникають з приводу того, що оборотні активи поділяють на дві частини – оборотні виробничі фонди і фонди обігу, а не розглядають як єдину економічну категорію.

Оборотні засоби є єдиною сукупною масою вартості, яка є в різних функціональних формах у ході кругообігу. У ході відтворення вони виконують різні функції і тому залежно від цього набирають різних функціональних форм – або оборотних фондів, або фондів обігу, – але не можна плутати оборотні фонди із фондами обігу. Ця відмінність має принципове значення при дослідженні функціонування оборотних засобів торговельного підприємства та виявленні резервів стосовно підвищення ефективності їх використання.

Наведені визначення є досить однобічними – вони акцентують увагу тільки однієї грані оборотного капіталу і відносять його або до активів або до пасивів. Через відсутність у працях цих економістів визначення поняття «капітал» ми не можемо з'ясувати, що вони розуміють під оборотним капіталом – оборотні активи чи джерела їх формування.

В умовах трансформації економіки України розвивається і по-новому інтерпретується економічна суть оборотного капіталу.

Найчастіше у вітчизняній і російській економічній літературі, яка видана після 2000 року, можна зустріти два визначення оборотного капіталу, який з одного боку ототожнюється з оборотними засобами, поточними (короткостроковими, мобільними) активами, які «є грошовими коштами або можуть бути перетвореними в них протягом року або одного виробничо-комерційного циклу» [23, с. 3]. Таке формулювання оборотного капіталу пов'язує його тільки з матеріально-уречевленою формою, з активами, зовсім не акцентуючи уваги на його вартісній формі, що відповідно не розкриває економічної природи даної категорії.

Р. Валевич під оборотним капіталом розуміє «…суму всіх поточних активів, які відображено в бухгалтерському балансі тільки тих підприємств, які засновані на недержавній формі власності» [8, с. 302]. Це визначення поряд із зазначеним вище недоліком невірно сформульоване через те, що тут робиться поділ на форми власності. Адже незалежно від форми власності підприємство володіє певним обсягом оборотного капіталу, а різниця тільки в деяких особливостях формування фінансових ресурсів.

На противагу цьому, досить часто в економічній літературі оборотний капітал трактується як «сукупність фінансових ресурсів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів і фондів обігу», «як частина капіталу підприємства, вкладеного в його поточні активи» [24, с. 78], тобто як оборотні кошти. В закордонній літературі досить рідко можна знайти визначення оборотного капіталу, який іноді називається загальним (валовим) оборотним капіталом і належить до поточних активів. Окремі автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов'язань. Але ж у такий спосіб дається визначення власного (чистого) оборотного капіталу. Прихильники даної точки зору є і серед українських учених. Свої погляди вони аргументують наступним: оборотні кошти формуються не тільки за рахунок власних, але і за рахунок позикових коштів, тоді як оборотний капітал формується винятково за рахунок власних коштів. На думку автора, з таким підходом важко погодитися, оскільки в цьому випадку знаходить висвітлення тільки частина оборотного капіталу підприємства, що в українській практиці прийнято називати «власними оборотними коштами», чи «чистим оборотним капіталом».

З точки зору автора, початково оборотний капітал завжди виступає фінансовими ресурсами, тобто інвестиція або джерело утворення, але ж ці фінансові ресурси повинні бути десь розміщеними (авансованими). Характер розміщення інвестованого у процес торговельної діяльності капіталу відображають оборотні активи. Саме в єдності двох сторін оборотного капіталу – його матеріально-речового змісту і вартісної форми – розкривається глибинна суть цієї категорії.

Таким чином, запропоноване визначення оборотного капіталу може бути сформульоване так: оборотний капітал – це фінансові ресурси торговельних підприємств, авансовані ними на формування оборотних активів з метою отримання прибутку, що можуть бути перетворені в кошти протягом одного року або одного операційного циклу та знаходяться в постійному кругообігові і забезпечують безперервність процесу реалізації товарів. Тобто, оборотний капітал виступає як єдина сукупна маса вартості, яка охоплює як оборотні активи, так і оборотні інвестиції.Таке визначення оборотного капіталу розв'язує суперечності щодо його суті. Адже, у запропонованому визначенні стираються ознаки між матеріально-речовою і вартісною його формою, між теоретичним і прикладним аспектом сутності оборотного капіталу – важко заперечити, що оборотний капітал – це вартість, яка повинна приносити додаткову вартість, що, відповідно, вимагає її вкладення в предмети праці з метою отримання прибутку.

Достовірність твердження підтверджується і в економічній літературі. Не так конкретно, але дуже подібно трактує поняття оборотний капітал у своєму підручнику Є. Брігхем, у якому засвідчено таке визначення: «Оборотний капітал – інвестиція фірми у короткострокові активи – готівку, ліквідні цінні папери, товарно-матеріальні запаси і рахунки дебіторської заборгованості» [5, с. 734].

Щодо об'єкта аналізу необхідно зазначити, що пошук шляхів удосконалення управління оборотним капіталом повинен включати два напрями аналізу: аналіз оборотних активів та аналіз оборотних інвестицій. Тобто політика управління оборотним капіталом повинна полягати не тільки у визначенні обсягів кожного виду оборотних активів, а також і у тому, як ці оборотні активи будуть фінансуватися.

Сутність оборотного капіталу, як і кожної економічної категорії, найбільш повно виражається в його функціях. З цього приводу також немає єдиної думки. Зокрема, І. Зятковський та Г. Кірейцев вважають специфічною функцією оборотного капіталу розрахункову функцію. У дійсності оборотний капітал у грошовій формі використовується для оплати матеріальних цінностей, але тільки на стадії кругообігу. Зміст оборотного капіталу не можна також обмежувати розподільчими відносинами, пов'язаними здебільшого з утворенням джерел формування оборотного капіталу підприємства. Власне тут також відбувається ототожнення оборотного капіталу з грошовою масою, а його обігу – з безготівковим. Крім цього, зведення оборотного капіталу тільки до однієї форми його руху – грошової, власне кажучи, ігнорує важливе розходження між загальною вартістю оборотного капіталу і тією його частиною, що знаходиться безпосередньо у формі товарних запасів.

Називаються також й інші функції, однак дослідження змісту кругообігу й обігу авансованої вартості в процесі розширеного відтворення, а також ролі оборотного капіталу в здійсненні цього процесу дають змогу виділити дві його економічні функції, що за змістом можуть бути об'єднані в єдину – відтворювальну:

- забезпечення неперервності торговельно-комерційного процесу;

- економічний вплив на цей процес.

Розглянемо зміст першої функції. Щодо оборотного капіталу можна сказати, що тільки послідовність його кругообігів, тобто обіг, створює об'єктивну можливість безперервності процесу реалізації товарів. Таким чином, для виконання оборотним капіталом цієї функції необхідно, по-перше, щоб його рух у ході кожного кругообігу був безперервним і, по-друге, щоб ці кругообіги переходили в єдиний обіг. У першому випадку безперервність процесу реалізації забезпечується авансуванням вартості в грошовій формі і її подальшому русі через зміну функціональних форм. У другому випадку «перехід» вартості, що вивільнилася з закінченням одного кругообігу, в інший кругообіг визначається здатністю грошової форми вартості бути знову авансованою. Здійснюється цей перехід через фінансово-кредитний механізм.

На першій стадії авансування вартості – при формуванні оборотного капіталу – останній поділяється за джерелами засобів. Надалі безперервність ходу реалізації товарів забезпечується рухом оборотного капіталу загалом, незалежно від джерел формування. Тому зміст першої функції можна сформулювати так: оборотний капітал як форма руху авансованої вартості визначає безперервність процесу реалізації товарів, а безперервність обігу самого обігового капіталу забезпечується через фінансово-кредитний механізм (з утворенням цілої системи джерел формування оборотного капіталу).

Друга функція оборотного капіталу полягає в його економічному впливі на торговельно-комерційний процес. Вплив оборотного капіталу на торговельно-комерційний процес і його ефективність полягає не тільки в наявності у підприємства оборотного капіталу, але й в тому, яким чином цей оборотний капітал організований.

Функції оборотного капіталу виявляються одночасно. При цьому варто враховувати, що функція забезпечення безперервності обігу виступає тільки як абстрактна можливість забезпечення безперервності реалізації товарів, а реалізує цю можливість насправді функція економічного стимулювання реалізації товарів. Між функціями оборотного капіталу існує і зворотна залежність. Економічне стимулювання реалізації товарів повинне бути спрямоване на забезпечення безупинного процесу кругообігу вартості, до того ж процесу (при незмінних умовах), який щораз прискорюється. Зі зміною маси авансованої вартості і швидкості її кругообігу обов'язково змінюються і параметри діяльності.

Дослідивши економічну сутність та значення оборотного капіталу слід дати загальну характеристику суб′єкта дослідження.

2. Загальна характеристика фінансово-господарської діяльності суб’єкта дослідження ПАФ «Урожай»

Агрофірма «Урожай» (далі – Підприємство) є приватним сільськогосподарським підприємством.

Підприємство створене рішенням засновника Андрієнка Володимира Михайловича відповідно до Господрського кодексу та Законів України «Про селянське (фермерське) господарство», «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України», Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування агропромислового сектора економіки».

Місцезнаходження Підприємства: Україна, Полтавська область, м.Глобине, вул. Карла Маркса, 170.

Предметом діяльності Підприємства є, згідно Статуту (додаток А):

- виробництво товарної продукції рослинництва і тваринництва та ї переробка;

- забезпечення підтримки АПК, а також населення паливно-мастильними матеріалами, сільськогосподарською технікою, запчастинами та матеріалами;

- будівництво житла, виробничих об’єктів, об’єктів соціальної інфраструктури;

- виготовлення будівельних матеріалів, виробів з дерева;

- створення та експлуатація магазинів, барів, кафе, ресторанів, готельних комплексів, автостоянок, автозаправочних станцій, станцій технічного обслуговування та ремонту автомобілів, сільськогосподарської техніки;

- закупівля сільгосппродукції за готівку з метою її перепродажу, особистих потреб або переробка з подальшим перепродажем.

Організаційна структура управління ПАФ «Урожай» відноситься до ієрархічного типу та лінійно-функціональної організації управління (рис. 2.1). Вона ґрунтується на таких принципових положеннях як чіткий розподіл праці, ієрархічність управління, наявність формальних правил і процедур. При цьому, у середині товариства використовується лінійний та функціональний тип владних відносин, який базується на системі конкретних законів та положень, які визначають хто, кому і у якій мірі підпорядковується. Така влада носить бюрократичний характер.

Дирекцію очолює директор (генеральний директор). Окремими напрямками діяльності керують заступники директора.

До компетенції директора (генерального директора) належить:

- керівництво діяльністю Підприємства, прийняття рішень з питань, що не входять до виключної компетенції Засновників;

- несе персональну відповідальність за виконання завдань покладених на нього Засновником;

- затвердження внутрішніх документів Підприємства (інструкцій, положень тощо);

- розгляд усіх питань і пропозицій, вносить засновник;

- організація та ведення всіх операцій та угод у відповідності з положеннями Статуту Підприємства і рішеннями Засновника;

- видає накази та інші нормативні акти з питань, що входять до його компетенції;

- прийняття на роботу та звільнення працівників Підприємства, визначення умов оплати праці за погодженням із Засновником;

- накладення дисциплінарних стягнень на працівників Підприємства (крім посадових осіб, призначених Засновником), а також дострокове зняття цих стягнень;

- подання Засновнику річного звіту про фінансово-господарську діяльність Підприємства та проектів планів його розвитку.

В умовах конкуренції та прагнення підприємства до максимізації прибутку аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства є невід’ємною функцією управління. Цей аспект управління підприємством стає найбільш вагомим на сьогоднішній день, тому що практика функціонування ринку показує, що без аналізу фінансово-господарської діяльності підприємство не може ефективно функціонувати. Проведення аналізу забезпечує правильне прийняття управлінських рішень та формування цілей підприємства. Для цього використовують різні форми звітності.

Одним із основних джерел аналізу господарського стану підприємства є бухгалтерська звітність і насамперед бухгалтерський баланс. Баланс характеризує господарський стан підприємства на певну дату. Крім балансу для аналізу використовується «Звіт про фінансові результати», «Звіт про власний капітал», «Звіт про рух грошових коштів» та ін.

Основні фактори, що визначають фінансовий стан підприємства, - це, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів. Для оцінки фінансового стану підприємства розрахувано основні показники фінансово-господарської діяльності ПАФ «Урожай» за останні три роки , 2007, 2008 та 2009 роки (за звітними даними у додатках Б,В,Д,Ж,К,Л).

В першу чергу ми розраховуємо показники, які характеризують джерела формування майна агрофірми (таблиця 2.1.).

Таблиця 2.1Динаміка структури джерел формування майна ПАФ «Урожай» за 2007 – 2009 роки (тис.грн.)

Проаналізувавши дані табл. 2.1 слідує, що на підприємстві у 2008 році, порівняно з 2007 роком, спостерігається зростання загальної вартості капіталу на 873,1 тис.грн, або на 26,3%, в тому числі за рахунок зростання позикового капіталу на 1441,2 тис.грн., а саме короткострокового позикового капіталу на 1441,2 тис.грн. Короткостроковий попит на капітал виникає при переході підприємства від одного варіанта потужностей до іншого за рахунок інвестування капіталовкладень у виробничі фонди. У даному році спостерігається зменшення власного оборотного капіталу на 616,5 тис.грн., та власного капіталу на 568,1 тис.грн., за рахунок зниження статутного та резервного капіталу відповідно на 0,4 тис.грн. та 567,7 тис.грн.

Характеризуючи зміни які відбулися у вартості капіталу у 2009 році проти 2008 року, можна зробити наступні висновки. Загальна вартість капіталу за даний рік зменшилась на 146,0 тис.грн., в тому числі за рахунок зниження позикового капіталу на 1061,0 тис.грн., і відбулося зростання вартості власного капіталу на 915,0 тис.грн.(37%), в тому числі резервного капіталу на на 915,0 тис.грн.(56,3%).

Отже, ми можемо сказати що за три дані роки загальна вартість капіталу зросла в основному за рахунок власного капіталу, велике зниження позикового капіталу свідчить про незалежність господарства від зовнішніх джерел фінансування. Основною метою формування капіталу(Рис.2.1.) є забезпечення потреб підприємства у придбанні активів та оптимізація його структури з точки зору забезпечення умов ефективності його використання.

Рис.2.1. Динаміка структури капіталу ПАФ «Урожай» у 2007-2009 роках, тис.грн.

Основною метою формування капіталу є забезпечення потреб підприємства у придбанні активів та оптимізація його структури з точки зору забезпечення умов ефективності його використання. Тому на наступному етапі оцінки фінансового стану підприємства, необхідно зробити аналіз такого показника діяльності господарства, як майно (таблиця 2.2.).

Таблиця 2.2Динаміка структури майна ПАФ «Урожай» за 2007 – 2009 роки (тис.грн.)

Щодо змін які відбулися в структурі майна підприємства зробимо наступні висновки. Загальна вартість майна у 2008 році порівняно з 2007 роком зросла на 873,1 тис.грн., в основному за рахунок зростання вартості оборотних активів на 892,5тис.грн.(39,4%), в тому числі збільшились запаси на 580,3 тис.грн, та кошти в розрахунках на 312,0 тис.грн., що свідчить про ведення інтенсивної діяльності та економічну взаємодію підприємства з іншими суб’єктами господарювання. Необоротні активи за цей період зросли на 48,4 тис.грн., або на 5,7% порівняно з минулим роком, за рахунок зростання основних засобів на 30 тис.грн., та довгострокових біологічних активів на 18 тис.грн. Це свідчить про те, що суб’єкт господарювання забезпечений активами для здійснення своєї діяльності.

У наступному році 2009 проти 2008року вартість майна зменшилась на 146,0тис.грн. Ці зміни відбулися за рахунок зменшиння оборотних активів на 407,0 тис.грн., в основному за рахунок зниження дебіторської заборгованості на 548 тис.грн., та грошових коштів на 2 тис.грн., рівень залишка грошових коштів на поточному валютному рахунку, в касі підприємства визначає рівень його абсолютної платоспроможності, тобто готовність підприємства негайно розрахуватися по невідкладним фінансовим зобов’язанням, впливає на тривалість виробничого циклу, а отже і на розмір фінансових коштів, інвестованих в оборотні активи. Отже, у 2007-2009 році абсолютна платоспроможність ПАФ «Урожай» є низькою, що може бути спричинено світовою фінансовою кризою. Вартість необоротних активів зросла на 250 тис.грн. (27,9%), в тому числі за рахунок збільшення основних засобів на 230 тис.грн., та довгострокових біологічних активів на 20 тис.грн. Зміни у структурі активів є негативними – так як знижується частка оборотних активів у загальній вартості активів.

Дана структура майна у 2008 році характеризує нормальний рівень фінансово-економічної роботи господарства і свідчить про нарощування обсягів його діяльності.

Наступний показник який ми проаналізуємо це оцінка забезпеченості підприємства трудовими ресурсами (таблиця 2.3.).

Таблиця 2.3 Оцінка забезпеченості ПАФ «Урожай» трудовими ресурсами за 2007 – 2009 роки (тис.грн.)

Чисельність працівників зменшилась на 2 особи у порівнянні 2009 року з 2008 і становить у звітному році 30 осіб. Це явище можна пояснити тим, що на підприємстві впроваджуються нові менш трудомісткі технології. Керівництво підприємства в останні роки веде активну політику по автоматизації та механізації виробництва, що і призвело до скорочення кількості працівників на підприємстві. На зростаня середньомісячної заробітної плати вплинуло збільшення мінімальної заробітної плати.

На наступному етапі оцінки фінансового стану господарства ми проведемо аналіз економічних показників (таблиця 2.4.)

Таблиця 2.4Економічні показники діяльності ПАФ «Урожай» за 2007 – 2009 роки (тис.грн.)

Протягом аналізованого періоду простежується тенденція до зниження реалізації продукції на підприємстві у 2008 році порівняно з 2007роком, про що свідчить динаміка виручки від реалізації яка скоротилася на 874,2 тис.грн., знижується собівартість реалізованої продукції на 816,2 тис.грн., збільшуються витрати підприємства. Спостерігається зниження рентабельності обороту до 4,6%. Зниження собівартості реалізованої продукції у 2008 році істотно вплинули на чистий прибуток, який скоротився на 113,3тис.грн.

У 2009 році, порівняно з 2008 роком, виручка від реалізації продукції зросла на 907 тис.грн.(21,4%) що свідчить про збільшення обсягів діяльності підприємства, а також про збільшення собівартості реалізованої продукції на 708 тис.грн.(19,2%). Це призвело до збільшення чистого прибутку на 718 тис.грн., що є відчутним у діяльності суб’єкта господарювання і впливає на формування його ресурсів у майбутніх періодах. Рентабельність обороту зросла у 2009 році, порівняно з 2008 роком, на 13,2% і становить 17,8 %. Рентабельність обороту відображає залежність між валовою виручкою підприємства і його витратами. Тобто у 2009 році відбулося зменшення витрат, та збільшення виручки.

Поряд з абсолютними показниками фінансову стійкість підприємства характеризують також фінансові коефіцієнти (відносні показники). На наступному етапі аналітичної роботи здійснюється розрахунок та проводиться діагностика ефективності управління оборотними активами підприємства.

Для проведення цієї роботи використовується система спеціальних показників та коефіцієнтів, які наведенні у таблиці 2.5. Дані показники розраховуються та аналізуються в динаміці з використанням рекомендацій та їх нормативних (орієнтованих) значень.

Коефіцієнт платоспроможності (автономії) показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність. Він відповідає нормативному значенню( Коефіцієнт автономії > 0,5) У 2008 році цей коефіцієнт знизився на 0,33%, що свідчить про підвищення залежності від зовнішніх джерел фінансування. У наступному 2009 році коефіцієнт автономії зріс на 0,25%. Отже, всі зобов’язання підприємства можуть бути покриті власними активами.

Таблиця 2.5Фінансові коефіцієнти діяльності ПАФ «Урожай» за 2007 – 2009 роки,%

Коефіцієнт маневрування знижується протягом аналізованого періоду, проте його значення є досить високим протягом 2007-2009 років, особливо у 2007 році, він становить 0,72 %. У 2009 році, порівняно з 2008 роком, коефіцієнт маневрування знизився на 0,03 % і становив 0,66 %, що є вище нормативного значення(Коефіцієнт маневрування >0,5). Тобто підприємство забезпечує гнучкість у використанні власних коштів – вистачає власних коштів, які знаходяться в мобільній формі і підприємство може відносно вільно маневрувати цими коштами.

Коефіцієнт фінансового ризику є нестабільним протягом аналізованого періоду. У 2008 році, порівняно з 2007 роком, коефіцієнт фінансового ризику становив 0,69% (коефіцієнт фінансового ризику<1), а в наступному році цей показник знизився на 0,5% і становив 0,19%. Отже, зменшення коефіцієнта фінансового ризику протягом 2008-2009 років свідчить про зменшення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про підвищення фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності зріс на 0,017 % у 2008 році, порівняно з 2007 роком, і становив 0,003%. У 2009 році, порівняно з 2008 роком, значення цього коефіцієнта зросло на 0,007 % – тобто становило 0,1 %. Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності протягом 2007-2009 років є низьким( нормативне значення коефіцієнт абсолютної ліквідності>0,2), це свідчить про неможливість погашення певної частини поточних зобов’язань негайно. Таке низьке значення коефіцієнта спричинене низьким рівнем грошових коштів у 2007-2009 роках.

Коефіцієнт покриття зменшився на 6,76 % у 2008 році, порівняно з 2007 роком, і становив 1,9 %. А у 2009 році, порівняно з 2008 роком, цей показник зріс на 2,5% і становив 4,4%. Значення коефіцієнта покриття не відповідає нормативному(коефіцієнт покриття =2-3) протягом 2007-2009 років, що свідчить про високу ліквідність активів, показуючи яка сума поточних активів підприємства припадає на 1 гривню поточних зобов’язань.

Підприємство ПАФ «Урожай» протягом 2007-2009 років збільшує обсяги діяльності. Спостерігається зростання вартості капіталу, й відповідно збільшення вартості активів. У розрізі елементів: позитивним є збільшення власного оборотного капіталу та зменшення позикового капіталу протягом аналізованого періоду. ПАФ «Урожай» зазнало впливу світової економічної кризи і це відобразилось у зменшенні показників його діяльності, проте суб’єкт господарювання залишається прибутковим підприємством і має нормальний рівень фінансово-економічної роботи господарства. Наступним етапом нашої роботи буде детальніший аналіз та оцінка оборотних активів та джерел їх формування.

3. Аналіз складу, структури та джерела формування оборотного капіталу господарюючого суб’єкта

Аналіз структури оборотних активів представлено у додатку Н(за звітними даними у додатках Б,В,Д,Ж,К,Л). де вони згруповані за рівнем їх ліквідності.

Таблиця 3.1Групування оборотних активів залежно від рівню їх ліквідності

Структура оборотних активів відображає фінансовий стан підприємства на дату складання звітності і свідчить про рівень комерційної та фінансово-економічної роботи. Проаналізуємо склад та структуру оборотних активів ПАФ «Урожай» за 2007 – 2009роки (додаток Н).

Із даних додатку Н слідує, що у 2008 році спостерігається стрімке зростання оборотних активів порівняно з 2007 роком на 892,5 тис.грн. (39,4%), в основному це зростання відбувається за рахунок збільшення дебіторської заборгованості та запасів, відповідно на 312,0 тис.грн., (34,2%), та 580,3 тис.грн., (43,1%).

У 2009 році проти 2008 року ми спостерігаємо зниження оборотних активів, що відбулося за рахунок зниження дебіторської заборгованості за товари, роботи та послуги на 548 тис.грн. Частка дебіторської заборгованості за товари, роботи та послуги у 2009 році порівняно з 2008 роком зменшилась на 55,2 %. Також відбувається зниження грошових коштів на 2,0 тис.грн. Стабільно зростають в даному році лише запаси на 188,0 тис.грн., або на 9,8%, це зростання відбувається за рахунок збільшення виробничих запасів та поточних біологічних активів, відповідно на 156,0 тис.грн. та 153,0 тис.грн. Позитивно слід оцінити зменшення питомої ваги дебіторської заборгованості. Це свідчить про те, що підприємство не відволікає кошти з господарського обороту.

Зменшення суми грошових коштів у 2009 році порівняно з 2008 роком на 2 тис.грн., свідчить про нестійку тенденцію погіршення показників платоспроможності підприємства. Отже, порівняно з 2008 роком у 2009 році структура оборотних активів з фінансового боку дещо погіршилась, так як збільшилась частка найбільш ліквідної її частини (Рис.3.1.).

Рис.3.1.Структура оборотних активів ПАФ «Урожай»за рівнем їх ліквідності у 2007 – 2009 роках (тис.грн.)

Причини зміни фінансових ресурсів, які авансовано у оборотні активи встановлюються при вивченні змін, які відбуваються у складі джерел їх покриття (додаток П, за звітними даними у додатках Б,В,Д,Ж,К,Л).

Відповідно даних додатку П, ми можемо зробити наступні висновки, у 2008 році проти 2007 року спостерігається зростання капіталу на 873,1 тис.грн., (26,2%), це зростання відбувається за рахунок збільшення позикового капіталу на 1441,2 тис.грн, майже в 6 разів, що свідчить про підвищення залежності підприємства від короткострокових зовнішніх джерел фінансування. Позиковий капітал збільшився в основному за рахунок збільшення короткострокових кредитів банку на 755,0 тис грн., та за рахунок поточних зобов’язань за розрахунками, яка зросла на 423,7 тис.грн.

Власний капітал в даному році знизився на 568,1 тис.грн., за рахунок зменшення резервного капіталу на 567,7 тис.грн(Рис.3.2.). Протягом даних років статутний капітал залишається не змінним і становить 846,0 тис грн.

Рис.3.2. Структура власного капіталу ПАФ «Урожай» за 2007-2009 роки (тис.грн.)

У наступному, 2009 році ми спостерігаємо невелике зниження капіталу, на 146,0 тис.грн або на 3,5%, але в даному випадку позитивним є те, що ці зміни відбулися за рахунок зменшення позикового капіталу на 1061,0 тис.грн.(Рис.3.3.), в основному позиковий капітал зменшився за рахунок погашення короткострокових кредитів банку на 755,0 тис.грн. У 2009 році порівняно з 2008 роком стрімко зріс власний капітал, за рахунок зростання резервного капіталу на 951,0 тис.грн.

Рис.3.3. Структура позикового капіталу ПАФ «Урожай» за 2007 – 2009 роки (тис.грн.)

Отже, провівши аналіз складу, структури та джерел формування оборотного капіталу ПАФ «Урожай», можна зробити наступну оцінку фінансової діяльності суб’єкта господарювання. В загальному фінансова діяльність підприємства за три роки була стабільною, у 2008 році ми спостерігали пожвавлення у виробництві, що супроводжувалося збільшенням як оборотних активів, так відповідно і їх джерел формування. Негативним в даному випадку є лише збільшення капіталу за рахунок позикового капіталу. У 2009 році відбувається незначне зниження оборотних активів і капіталу, що в значній мірі не змінює ефективності діяльності підприємства. Для покращення фінансової діяльності підприємства потрібно також звернути увагу на нормування та планування оборотних активів.

4. Нормування та планування оборотних активів

Особливе місце в системі норм і нормативів, що встановлюються підприємством, відводиться нормативам оборотних активів. В теорії і практиці радянських фінансів протягом багатьох останніх десятиріч був прийнятий поділ оборотних активів на нормовані і ненормовані. Такий поділ має глибокий економічний зміст, що грунтується на відтворювальній концепції оборотних активів. Прийнято вважати, що в постійному обороті кожного підприємства повинна знаходитись необхідна кількість виробничих запасів (системна частка оборотних активів), яка забезпечує безперервний виробничий цикл.

Існує цілий ряд причин, що зумовлюють необхідність нормування на підприємствах (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Причини, що визначають необхідність нормування

Вихідними умовами для нормування оборотних активів є:

- характер господарських зв’язків – стійкість, надійність;

- особливість відтворювальної структури оборотного капіталу;

- рівень виробничих затрат як основи визначення необхідності в оборотному капіталі і динаміки його вартості;

- розмір будь-якого елементу оборотних активів повинен бути мінімальним для умов функціонування підприємства (умов постачання, збуту тощо) і в той же час достатнім, щоб не створювати перешкод виробничому процесу.

Основним завданням нормування є розробка на кожному підприємстві економічно обгрунтованих норм та нормативів власних оборотних активів, що забезпечують прискорення обігу та найбільш ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів.

Нормування – це один із основних методів оптимізації рівня оборотних активів, що усуває їх незбалансованість. Адже незбалансованість оборотних активів може викликати:

а) у випадку їх дефіциту:

- затримки в постачанні сировиною і матеріалами і, як наслідок, – збільшення тривалості виробничого циклу і зростання витрат;

- зниження обсягів продаж через недостатність запасів готової продукції;

- додаткові витрати на вирішення задач фінансування.

б) надлишок оборотних активів:

- фізичне або моральне старіння запасів;

- зростання витрат на зберігання надлишків запасів;

- банкрутство боржників;

- зменшення реальної вартості дебіторської заборгованості і грошових коштів з причини інфляції.

Нормування – це процес обчислення тієї частини оборотних активів (запасів та витрат), яка потрібна підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та здійснення розрахунків. Нормування оборотних активів включає розробку та встановлення на кожному підприємстві спеціальних норм за окремими видами матеріальних цінностей, витрат виробництва і т.д. та розрахунок нормативу власних оборотних активів в грошовому виразі на кінець року, кварталу.

Оптимізуємо розмір оборотного капіталу, що обслуговує господарські потреби фірми.

Оскільки фінансові ресурси надаються на платній основі, ПАФ «Урожай» зацікавлена у скороченні потреб з метою мінімізації витрат на їх залучення та подальше використання. Це досягається шляхом: планування потреби товариства у формуванні оборотних активів, нормування обсягів окремих груп оборотних активів, контролю за виконанням планів і нормативів та організації роботи по виявленню можливостей скорочення потреби в оборотних активах.

У ході дослідження нами встановлено, що на ПАФ «Урожай» не здійснюється нормування його оборотних активів. На наш погляд це і є однією з причин погіршення використання оборотних активів, тому вважаємо, що для покращання якості управління оборотними активами доцільно запровадити систему нормування, яка передбачає визначення оптимальних обсягів оборотного капіталу на підприємстві.

Наведемо розрахунок нормування оборотних активів на прикладі ПАФ «Урожай» [20, с. 217-226].

1. Нормування оборотних активів, авансованих в сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, визначається за формулою:

М = В х n , (4.1)

де, М – норматив оборотних активів в запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів (грн.);

В – одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів (грн.);

n - норма оборотних активів (дні).

По даним відділу постачання ПАФ «Урожай»:

В = ( 1015 +451+648) : 360 = 5,87 (тис.грн);

n = 97 днів,( норма визначена підприємством)

М = 5,87 х 97 = 569,4 тис.грн.

2. Нормування дебіторської заборгованості.

Слід зазначити, що важливе значення також має визначення можливої суми фінансових коштів, які інвестуються в дебіторську заборгованість по товарному і споживчому кредиту. Ця сума обчислюється за наступною формулою:

(4.2),

де, Ндз – необхідна сума фінансових коштів, що інвестуються у дебіторську заборгованість;

ОРк – запланований обсяг реалізації продукції в кредит;

Кс/ц – коефіцієнт співвідношення собівартості та ціни продукції;

ППК – середній період надання кредиту покупцям, у днях;

ПР – середній період прострочки платежів по наданому кредиту, дні.

Обсяг інших видів дебіторської заборгованості (бюджету, позабюджетних фондів та підзвітних осіб), як правило, не планується. У разі збереження причин, що обумовили виникнення заборгованості у плановому періоді, потреба у формуванні цього виду заборгованості визначається, виходячи з планових темпів зростання обсягу діяльності підприємства.

Оцінка планового періоду погашення відповідних видів дебіторської заборгованості може здійснюватися на основі проведення аналізу або методом прямого розрахунку (як середньозважений період погашення, що буде мати місце). Останній варіант реалізується при незначних обсягах формування заборгованості та передбачає наявність інформації про термін погашення заборгованості кожним дебітором підприємства або групою дебіторів.

3. Нормування грошових коштів.

Особливе місце у плануванні оборотних коштів заводу займає визначання потреби в грошових коштах, адже вони повинні бути оптимально сплановані товариством, щоб в достатній мірі забезпечити його господарську діяльність, і не осідати на банківських рахунках. Для цього розрахуємо наступну табл. 4.1, за звітними даними у додатках К, Л.

Таблиця 4.1Розрахунок мінімально необхідної суми грошових коштів ПАФ «Урожай»в 2009 рік

Отже, для успішної діяльності ПАФ «Урожай» у 2009 році не потрібно грошових коштів, так як підприємство ними забезпечене.

4. Потреба у формуванні запасів малоцінних та швидкозношуваних предметів (ШЗП) розраховується на основі інформації про кількість робочих місць, чисельність робітників підприємства, вартість ШЗП для оснащення одного робочого місця або робітника підприємства з урахуванням існуючого порядку бухгалтерського обліку та відображення обліку ШЗП (запаси ШЗП утворюються в розмірі 50% від вартості придбання необхідних матеріальних обігових активів, які в поточному періоді не списані на витрати обігу).

Загальний розмір потреби в оборотному капіталі для формування запасів ШЗП обчислюється так:

ОБА_ШЗП = 50% (КРМ N_РМ + ЧР N_Р ) , (4.3.)

де КРМ – кількість робочих місць;

ЧР – чисельність робітників;

N_РМ – норма ШЗП для оснащення одного робочого місця;

N_Р – норма ШЗП для забезпечення одного робітника підприємства.

При потребі норми ШЗП можуть диференціюватися за видами робочих місць чи категоріями робітників підприємства. В цьому разі попередньо обчислюється середньозважена норма, яка і використовується в наведеній формулі.

Практика багатьох українських підприємств свідчить про відсутність науково обгрунтованої політики щодо управління запасами. Можливі ситуації, коли матеріали і комплектуючи закуповують заздалегідь на кілька місяців, через побоювання керівництва щодо можливого їхнього подорожчання чи стабільності майбутніх поставок. Це призводить до вилучення коштів з обороту, неможливості вчасно розрахуватися за поточним зобов’язанням. З іншого боку, можлива ситуація, коли відсутність тих чи інших матеріалів змушує підприємство зупинитись, порушувати технології виробництва. В обох випадках це призводить до великих матеріальних і фінансових збитків.

З метою уникнення подібних ситуацій керівництво підприємства повинне застосовувати цілий заходів. Одним із них є оптимізація обсягів сировини і матеріалів, які закуповують. Також можна застосовувати спеціальні методичні прийоми і формули розрахунку оптимальної кількості закупленої партії матеріалів [7, с. 110 -121].

Планування потреби підприємства в формуванні оборотних активів здійснюється за їх видами:

- матеріальні оборотні активи;

- дебіторська заборгованість;

- грошові кошти.

На останьому етапі нашого дослідження ми виявимо шляхи вдосконалення використання оборотного капіталу в умовах ринку.

5. Шляхи вдосконалення ефективного використання оборотного капіталу в умовах ринку

Для досягнення максимально ефективного рівня використання оборотним капіталом ПАФ «Урожай» необхідно розробити комплексну цільову програму управління своїми оборотними активами. Цільовим напрямком політики управління оборотним капіталом є визначення обсягу та структури оборотних активів, джерел їх покриття і співвідношення між ними, достатнього для забезпечення довгострокової стабільної господарської та ефективної фінансової діяльності підприємства.

Сформульоване цільове завдання має стратегічний характер. Під стратегією управління оборотним капіталом розуміють цілеспрямований процес формування його обсягу та складу, що дозволить забезпечити досягнення стратегічних цілей та завдань управління.

Оцінка ефективності використання оборотних коштів здійснюється через показники його оборотності. Оскільки критерієм оцінки ефективності використання оборотних активів є фактор часу, то використовуються показники, які відображають:

- по – перше, тривалість обороту в днях або загальний час обороту;

- по – друге, швидкість обороту.

Розрахунок показників ефективності використання оборотних активів ПАФ «Урожай» за 2007-2009 роки, наведено в додатку Р.

Розрахунки свідчать(додаток Р ), що тривалість обороту оборотних активів за 2008 рік порівняно з 2007 роком уповільнилось на 58,2 дня, в розрізі елементів оборотних активів спостерігається наступне: оборотність грошових коштів, коштів у розрахунках і оборотність матеріальних цінностей (запаси) уповільнилась відповідно на 0,05; 10,3 та 47,8 днів; що свідчить про погіршення ефективності використання оборотних активів сільського господарства, тобто кошти, які вкладено в мобільні активи знову приймуть грошову форму на 58,2 дні пізніше ніж у минулому році. Це призведе в свою чергу, до умовного залучення коштів в господарський оборот.

Тривалість обороту оборотних активів за 2009 рік склала 208 днів і в порівнянні з 2008 роком прискорився на 21,7 днів. В тому числі оборотність грошових коштів та коштів у розрахунках за рік прискорилась відповідно на 0,16 та 24,1 день, оборотність матеріальних цінностей уповільнились на 42,8 днів. Ці зміни свідчать про покращення ефективності використання оборотних активів підприємства, так як кошти, які вкладено в мобільні активи знову приймуть грошову форму на 21,7 днів раніше в порівнянні з 2008 роком.

Уповільнення оборотності оборотних активів коштів у розрахунках і матеріальних цінностей у 2009 році відбулися за рахунок того, що темпи росту середніх залишків оборотних активів і матеріальних цінностей вище темпів росту одноденної виручки. Середні залишки оборотних активів зросли на 9,8%, матеріальні цінності – на 58,5%, а одноденний товарооборот зріс на 21,2%.

Щодо числа оборотів оборотних активів, то їх число у 2008 році порівняно з 2007 роком скоротилось на 0,5 рази, грошових коштів, коштів у розрахунках та матеріальних цінностей відповідно на 74,3; 0,6 та 1,4 рази. А у 2009 році в порівнянні з 2008 роком число оборотів оборотних активів зросло на 0,1 раза.

У 2008 році в порівнянні з 2007 роком спостерігається зростання коефіцієнта завантаження оборотних активів на 0,16 грн, він показує скільки оборотних активів припадає на одну гривню чистої виручки. Так у 2008 році на одну гривню чистої виручки припадало 64 копійки оборотних активів. А у 2009 році проти 2008 року спостерігається зниження коефіцієнту завантаження оборотних активів на 0,06 грн, отже на одну гривню чистої виручки припадає 58 копійок.

Уповільнення оборотності оборотних активів, грошових коштів і матеріальних цінностей у 2008 році призвело до залучення в оборот оборотних активів у розмірі 686,7 тис.грн., в тому числі грошових коштів, коштів у розрахунку та матеріальних цінностей вивільнено відповідно 0,59тис.грн., 121,6тис.грн., 564,1 тис.грн.

Прискорення оборотності оборотних активів, грошових коштів, коштів у розрахунках 2009 році проти 2008 року призвело до вивільнення з оборот оборотних активів у розмірі 310,3 тис.грн., в тому числі кошти в розрахунках – 344,6 тис.грн., грошових коштів – 2,3 тис.грн.

Для оцінки ефективності використання оборотних активів доцільно розрахувати вплив зміни розміру різних факторів, які впливають на зміну вартості оборотних активів. Проведем розрахунок впливу факторів на рентабельність оборотних активів:

Роа = Пв д/з * Об д/з * Р вир. ( 5.1)

де Роа – рентабельність оборотних активів;

Пв д/з – питома вага дебіторської заборгованості;

Об д/з – оборотність дебіторської заборгованості;

Р вир. – рентабельність виручки.

Таблиця 5.1Розрахунок впливу факторів на рентабельність оборотних активів

Отже, ми бачимо, що рентабельність оборотних активів у 2008 році порівняно з 2007 роком збільшилась на 23,4%, на зміну рентабельності оборотних активів вплинули наступні фактори:

1) питома вага дебіторської заборгованості, яка зменшилась на 7%, і призвело до зменшення рентабельності оборотних активів на 7,2%

2) оборотність дебіторської заборгованості, яка зросла 1,5 оборотів, і призвело до збільшення рентабельності оборотних активів на 0,024%;

3) рентабельність виручки за даний рік зросла на 13% і призвела до зростання рентабельності оборотних активів на 30,6%.

Отже, впливовим фактором на зростання рентабельності оборотних активів є рентабельність виручки.

Одним із основних факторів ведення будь-якого бізнесу с організація ефективного управління його оборотними активами. Економічна ефективність поліпшення використання й економія оборотних активів досить вагомі, оскільки впливають на всі сторони виробничо-господарської діяльності підприємства, особливо на фінансові результати.

Шляхи покращення використання оборотного капіталу полягають у наступному:

1. Потрібно прискорити швидкість кругообороту (або скорочення тривалості обороту) оборотного капіталу.

Потреба товариства у формуванні оборотних активів (ОА_необ ) залежить від обсягів товарообороту (Т), тривалості кругообороту (ПООА) та тривалості періоду (Д). Кількісно ця залежність може бути представлена наступним чином [20, с.205 ]:

ОА_необ = Т х ПООА / Д (5.1)

Розрахуємо потребу ПАФ «Урожай» у формуванні оборотних активів на основі даних за 2009 рік:

Т – одсяг товарообороту = 5139,0 тис.грн.

ПООА – тривалість кругообороту = 5139,0 : 360 = 14,3(днів)

ОА_необ = 5139,0 х 14,3 / 360 = 204,1 тис. грн.

Таким чином, враховуючи розмір обсягу товарообороту у 2009 році та тривалість обороту оборотного капіталу, потреба підприємства в оборотному капіталі складає 204,1 тис. грн.

Зростання обсягів діяльності потребує адекватного збільшення потреби в оборотних активах, і відповідно – витрат на їх формування. Протидією цьому є підвищення швидкості кругообігу, що дозволяє скоротити потребу в них.

Можливе скорочення потреби підприємства за рахунок прискорення швидкості кругообороту (СОА) може бути обчислене так [11, с.206]:

СОА = (ПООА_ф – ПООА_норм ) х Т / Д, (5.2)

де, ПООА_ф – фактичне значення періоду кругообороту активів, в днях;

ПООА_норм – оптимальна (нормативна) тривалість кругообороту, в днях.

Для ПАФ «Урожай» цей показник буде дорівнювати:

ПООА_ф = 2975 : 14,3 = 208 днів

ПООА_норм = 150 днів (норма визначена підприємством);

Т = 5139 тис.грн.

Д = 360 днів

СОА = (208 – 150) х 5139 / 360 = 827,95 тис. грн.

Тобто, за рахунок прискорення швидкості обороту оборотних активів підприємство може скоротити свої потреби в них на 827,95 тис. грн.

Прискорення оборотності оборотного капіталу досягається за рахунок кращої організації його кругообігу. Внаслідок цього зменшуються запаси планових оборотних засобів і збільшується частка власного оборотного капіталу у їх формуванні.

Прискорення оборотності оборотних активів призводить до вивільнення оборотних коштів з обороту, а уповільнення до додаткового залучення, а активне нарощування власного оборотного капіталу при одночасному прискоренні оборотності оборотних активів – реальний шлях зміцнення фінансового стану і забезпечення фінансової незалежності.

2. Необхідно забезпечити поточну платоспроможність та ліквідність активів ПАФ «Урожай».

Це одне із найвагоміших завдань управління оборотними активами. Управління ліквідністю та платоспроможністю відбувається шляхом дотримання певних пропорцій між обсягом формування матеріальних оборотних активів, дебіторською заборгованістю та грошовими коштами підприємства.

3. Потрібно також підвищити прибутковість використання оборотних активів.

Будь-яке підприємство зацікавлене у зростанні доходу (прибутку) за рахунок ефективного використання оборотного капіталу. Для вирішення цього завдання ПАФ «Урожай» необхідно:

- дослідити кожний етап кругообігу активів для визначення понаднормативних активів; тих, що не використовуються в господарському обігові, а також тих, що приносять збитки;

- розробити та реалізувати програму ліквідації виявлених активів та вивільнення грошових коштів;

- включення «мертвого капіталу» до роботи.

4. Необхідно забезпечити інфляційну захищеність оборотного капіталу.

Вагомим недоліком оборотного капіталу є його інфляційна незахищеність. Перш за все це стосується монетарних активів (грошових коштів, дебіторської заборгованості покупців тощо). Гроші, авансовані у формування немонетарних оборотних активів (товарних та інших матеріальних запасів, дебіторської заборгованості постачальників) також певною мірою страждають від інфляції, але рівень інфляційних втрат порівняно менший.

Забезпечення інфляційної захищеності потребує, з одного боку, додержання пропорцій між обсягом монетарних та немонетарних активів, з другого – розробки та впровадження спеціальних інструментів захисту оборотних активів від інфляції.

5. Також необхідно знизити вартість формування оборотного капіталу.

Формування оборотного капіталу ПАФ «Урожай» проводиться за рахунок різних джерел фінансування, що є в його розпорядженні. Оскільки кожне з них має свою вартість залучення, необхідно мінімізувати витрати за рахунок удосконалення управління структурою фінансування.

Це досягається за рахунок визначення джерел фінансування та підтримання певних пропорцій їх використання.

Особливе значення для фінансової стійкості та платоспроможності ПАФ «Урожай» має наявність власного оборотного капіталу, тобто оборотних активів, що формуються за рахунок власних джерел фінансування. Зростання частки власного оборотного капіталу досягається як за рахунок збільшення їх величини, так і за рахунок прискорення оборотності (зниження коефіцієнта завантаження обороту) і на цій основі зменшення загальної потреби в оборотних коштах.

Основними шляхами збільшення власного оборотного капіталу у обороті є:

- зростання прибутку в поточному періоді і скерування більшої його частки у плановому періоді на виробничий розвиток, поповнення власних обігових коштів;

- реалізація або надання в оперативну оренду майна, що не використовується, тощо.

Відтак, раціональне розміщення та ефективне використання оборотних активів в умовах ринкової економіки є одним з центральних завдань виробничих підприємств і, зокрема, ПАФ «Урожай». Успішне його виконання може бути досягнуто шляхом:

- збільшення обсягів діяльності і прибутку при одночасному прискоренні оборотності оборотного капіталу;

- абсолютного і відносного збільшення власного оборотного капіталу у формуванні оборотного капіталу;

- раціонального використання власного оборотного капіталу, недопущення його вилучення в необоротні активи, прострочену і нереальну до стягнення дебіторську заборгованість тощо.

Практичне впровадження запропонованих стратегічних завдань по оптимізації джерел формування оборотного капіталу ПАФ «Урожай» дозволить максимально ефективно використовувати власні ресурси для забезпечення стабільної фінансової діяльності.

Висновки та пропозиції

Проведене дослідження дає змогу зробити наступні висновки:

1. Оборотний капітал – це фінансові ресурси виробничого підприємства, авансовані ними на формування оборотних активів з метою отримання прибутку, що можуть бути перетворені в кошти протягом одного року або одного операційного циклу та знаходяться в постійному кругообігові і забезпечують безперервність процесу реалізації товарів. Тобто, оборотний капітал виступає як єдина сукупна маса вартості, яка охоплює як оборотні активи, так і оборотні інвестиції.Таке визначення оборотного капіталу розв'язує суперечності щодо його суті. Адже, у запропонованому визначенні стираються ознаки між матеріально-речовою і вартісною його формою, між теоретичним і прикладним аспектом сутності оборотного капіталу – важко заперечити, що оборотний капітал – це вартість, яка повинна приносити додаткову вартість, що, відповідно, вимагає її вкладення в предмети праці з метою отримання прибутку.

2. Проаналізувавши фінансово-господарську діяльність суб’єкта господарювання було визначено, що на підприємстві за досліджуваний період спостерігається зниження капіталу підприємства. Так, його розмір у 2009 році склав 4053,0, що на 146,0 тис. грн. нижче порівняно з 2008 роком.

Чисельність працівників зменшилась на 2 особи у порівнянні 2009 року з 2008 і становить у звітному році 30 осіб. Це явище можна пояснити тим, що на підприємстві впроваджуються нові менш трудомісткі технології. Керівництво підприємства в останні роки веде активну політику по автоматизації та механізації виробництва, що і призвело до скорочення кількості працівників на підприємстві.

3. Зниження оборотних активів у 2009 році порівняно з 2008 роком відбулося за рахунок зниження дебіторської заборгованості з товари, роботи та послуги на 548 тис.грн. Зменшення суми грошових коштів у 2009 році порівняно з 2008 роком на 2 тис.грн. свідчить про нестійку тенденцію погіршення показників платоспроможності підприємства. Отже, порівняно з 2008 роком у 2009 році структура оборотних активів з фінансового боку дещо погіршилась, так як збільшилась частка найбільш ліквідної її частини.

Основним джерелом формування оборотних активів підприємства є робочий капітал. Серед позикових коштів основну питому вагу займають поточні зобов’язання за розрахунками.

4. Вихідними умовами для нормування оборотних активів є: характер господарських зв’язків – стійкість, надійність; особливість відтворювальної структури оборотного капіталу; рівень виробничих затрат як основи визначення необхідності в оборотному капіталі і динаміки його вартості; розмір будь-якого елементу оборотних активів повинен бути мінімальним для умов функціонування підприємства (умов постачання, збуту тощо) і в той же час достатнім, щоб не створювати перешкод виробничому процесу.

Основним завданням нормування є розробка на кожному підприємстві економічно обгрунтованих норм та нормативів власних оборотних активів, що забезпечують прискорення обігу та найбільш ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів.

5. Шляхами вдосконалення ефективного використання оборотного капіталу на підприємстві є:

1). Прискорення швидкості кругообороту (або скорочення тривалості обороту) оборотного капіталу. Таким чином, враховуючи розмір обсягу товарообороту у 2009 році та тривалість обороту оборотного капіталу, потреба підприємства в оборотному капіталі складає 204,1 тис. грн.

Тобто, за рахунок прискорення швидкості обороту оборотних активів підприємство може скоротити свої потреби в них на 827,95 тис. грн.

2). Забезпечення поточної платоспроможності та ліквідності активів ПАФ «Урожай».

3). Підвищення прибутковості використання оборотних активів.

4). Забезпечення інфляційної захищеності оборотного капіталу.

5). Зниження вартості формування оборотного капіталу.

Основними шляхами збільшення власного оборотного капіталу у обороті є: зростання прибутку в поточному періоді і скерування більшої його частки у плановому періоді на виробничий розвиток, поповнення власних обігових коштів; реалізація або надання в оперативну оренду майна, що не використовується, тощо.

Успішне його виконання може бути досягнуто шляхом: збільшення обсягів діяльності і прибутку при одночасному прискоренні оборотності оборотного капіталу; абсолютного і відносного збільшення власного оборотного капіталу у формуванні оборотного капіталу; раціонального використання власного оборотного капіталу, недопущення його вилучення в необоротні активи, прострочену і нереальну до стягнення дебіторську заборгованість тощо.

Список використаної літератури

1. Конституція України. – К.: Українська правнича фундація, 1996. –с.43.

2. Господарський кодекс України: Офіційний текст. – К.: Вид-во Європейського університету, 2004. – 256 с.

3. Балабанов И. Т. Финансовый анализ и планирование хозяйствующего субъекта – М.: Финансы и статистика – 2007 – 208 с.

4. Біла О.Г., Косаріна В.П., Мельник С.І., Мосціховська О.І. Фінанси підприємств і організацій споживчої кооперації/ За ред. О.Г. Білої/ Підручник для студентів кооперативних навчальних закладів. – К.: НМЦ "Укоопосвіта", 2006. – 520 с.

5. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту: Підручник: Пер. з англ. – К.: Молодь, 2007. – 1000 с.

6. Бланк И.А. Словарь-справочник финансового менеджера. - К.: “Ника-Центр”, 2008. - 480 c.

7. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб.–К.: “Знання”, 2006.–324с.

8. Валевич Р.П., Давыдова Г.А. Экономика торгового предприятия. Минск, 2006. – 365 с.

9. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС. – 2007. – 416 с.

10. Воробйов Ю.М. Особливості формування фінансового капіталу підприємств // Фінанси України – 2008. – № 2 – с. 77-85.

11. Глущенко В.В., Гурьева Я.В. Совершенствование управления оборотным капиталом промышленного предприятия // Вісник Української академії банківської справи. – 2007. – № 1(6) – С. 3-6. (особисто автора 0,12 д. а.)

12. Душило А.А. Оптимізація структури оборотного капіталу підприємства // Регіональна економіка. – 2006. – №4.

13. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навч. пос. – 2-ге вид., перероб. та доп. – К.: Кондор, 2008. – 364 с.

14. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз підприємства: Навчальний посібник – К.: Знання КОО – 2008. – 378 с.

15. Маршалл А. Принципы экономической науки: В 5 т, т. 3. – М.: Прогресс, 2005. – 351 с.

16. Маргасова В.Г. Комплексна оцінка впливу системи управління оборотним капіталом на фінансовий стан підприємств харчової промисловості // Актуальні проблеми економіки. -2006. - №6(60). – С. 47 – 52.

17. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посібник. К.: КНЕУ – 2008. – 132с.

18. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник/ За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. – К.: Вища шк.; Знання, 2007. – 743 с.

19. Опарін В.М. Фінанси. Загальна теорія: Навчальний посібник – К: КНЕУ, 2008. – 164с.

20. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-е издание, переработанное и дополненное – Минск: Новое знание – 2008г. – 688с.

21. Семюельсон П.А., Нордгауз В.Д.Микроекономика: Пер. з англ. – К.: Основи, 2008. – 676 с.

22. Фінанси підприємств: Підручник/ За ред. проф. А.М. Поддєрьогіна. 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2006. – 460 с.

23. Пыжинский Я.И. Финансовый аспект управления обиговыми средствами предприятия. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 2008. – 37 с.

24. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. – М.: ИНФРА-М, 2008. – 343 с.

25. Шумпетер Й. Теория экономического развития. – М.: Прогресс, 1982. – 528 с.

26. Фінанси підприємств: Навч. пос.: курс лекцій/ За ред. д-р екон. наук, проф. ГГ. Кірейцева. – К.: ЦУЛ, 2006. – 268 с.

27. Фесюк І.В. Методичні засади планування потреби в оборотному капіталі підприємства у ринкових умовах // Економіка і ринок: облік, аналіз, контроль. – 2005. – №13.

28. Экономическая энциклопедия/ Гл. ред. Л.И. Абалкин. – М.: Экономика, 2008. – 1055 с.