Реферат на тему:
ХМІЛЬ ЗВИЧАЙНИЙ,
ХОЛОДОК ЛІКАРСЬКИЙ,
ХРІН ЗВИЧАЙНИЙ
ХМІЛЬ ЗВИЧАЙНИЙ
(винниця, гімей, хмелена, хмелина,
хмелячник, хмельник, хмилина, хміль)
Humulus lupulus
Багаторiчна трав'яниста рослина родини шовковицевих. Стебло витке, гранчасте, до 6 м завдовжки. Листки черешковi, супротивнi, зверху темно-зеленi, зiсподу блiдiшi. Квiтки одностатевi, дводомнi, в дихазiях, зiбраних у чоловiчих особин волотюватими колосоподібними суцвiттями. Оцвiтина чоловiчих квiток жовтувато-зелена, жiночих - малопомiтна, дзвоникувата. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - яйцеподібний стиснений, білувато-сірий горiшок, дозрiває у вереснi.
Росте на вологих мiсцях, краях болот, узлiссях, серед чагарникiв. Вирощують також як технiчну рослину для пивоварної промисловостi.
Для технічних потреб заготовляють жiночi суцвiття - "шишки", якi називають ще "хмельовим борошном".
"Шишки" хмелю мiстять ефiрну олiю, гiркi речовини, холiн, аспарагiн, органiчнi кислоти, смоли, жовтий пiгмент, алкалоїдоподiбнi речовини з наркотичною дiєю. Препарати хмелю заспокiйливо дiють на центральну нервову систему, проявляють сечогiнну, гiпотензивну, протиалергiчну, протизапальну, антимiкробну, жовчогiнну, противиразкову, болетамувальну, фунгіцидну, естрогенну властивості, стимулюють апетит.
Застосовують при вегетосудиннiй дистонiї, аменореї, естрогеннiй недостатностi яєчникiв, хворобах печiнки, селезiнки, мiокардитi, гiпертонiчнiй хворобi, збудженнях, виразках, лишаї, раку шкiри, ревматизмi, для миття голови при облисiннi.
Внутрiшньо - настiй "шишок" (2 ст ложки сировини на 500 мл окропу) приймати по 2 ст ложки 4 рази на день до їди. Настоянку "шишок" хмелю (1:4, на горiлцi настоювати10 днiв), приймати по 5 крапель ранком i ввечері до їди.
При чоловiчому безсиллi (iмпотенцiя), а також у випадку передчасної еякуляцiї, застосовують настiй iз "шишок" хмелю (3 ст ложки сировини на 450 мл окропу); приймати ао слідуючій схемі - перший тиждень по 150 мл настою тричі на день, другий тиждень - по 150 мл настою двічі на день.
Симптоми отруєння: при передозіванні препаратами хмелю розвивається нудота, блювання, болi в животi, головний бiль, вiдчуття загальної втоми i слабостi, пригнiчення функцiї центральної нервової системи (сонливість).
Лiкування: при гострому отруєнні препаратами хмелю застосовують промивання шлунка значною кількістю води з додаванням активованого вугiлля, розчин кофеїну натрiю бензоат 10 %-1 мл, розчин камфори олiйний 20% - 2 мл, екстракт елеутерококку рiдкий.
ХОЛОДОК ЛІКАРСЬКИЙ
(спаржа)
Asparaus officinalis
Багаторічна дводомна трав'яниста рослина родини аспарагусових. Стебло циліндричне, голе, гладеньке, пряме або вверху поникле, до 150 см заввишки, з багатьма косо догори спрямованими гілками. Листки спіральні, лускаті, при основі - з короткою шпоркою, з голчастими або шилоподібними кладодіями зібраними пучками по 3 - 6, у пазухах. Квітки одностатеві, рівновеликі (жіночі удвоє менші за чоловічі), розміщені поодинці або по дві в пазухах листків на довгих квітконіжках; оцвітина проста, правильна, білувата або жовтаво-зелена, зросло пелюсткова, дзвоникувато-лійкувата, глибокошестироздільна. Цвіте у червні - липні. Плід - куляста, цегляного кольору ягода.
Росте по всій території України на заплавних луках, трав'янистих місцях, серед чагарників, у світлих лісах.
Заготовляють кореневища з корінням, траву, плоди і молоді м'ясисті, ще не позеленілі паростки стебел. Паростки зрізають напровесні, поки вони не повилазили з грунту і використовують свіжими для приготування страв. Траву збирають під час цвітіння рослини. Кореневища з корінням заготовляють восени. Плоди збирають у зрілому стані.
Кореневища і корені містять аспарагін, стероїдні сапоніни, кумарини, вуглеводи, каротиноїди, сірковмісну кислоту. Трава містить глікозид коніферин, сапоніни, хелідонову і янтарну кислоти, тирозин і аспарагін. У паростках є аспарагін, каротиноїди, аскорбінова і нікотинова кислоти, тіамін, рибофлавін. Зрілі плоди містять цукри, капсантин, фізамін, алкалоїди, лимонну й яблучну кислоти.
Галенові препарати холодку розширюють периферичні судини, знижують артеріальний тиск, сповільнюють ритм серцевих скорочень, посилюють діурез, покращують функцію печінки. Відвар кореневища дають всередину при пієлонефриті, циститі, аденомі простати, цирозі печінки, захворюваннях серця, які супроводжуються набряками, при подагрі, діабеті, вуграх, висипах на шкірі, екземі, посилює виділення молока у матерів, які годують груддю, як заспокійливий засіб при неврозах серця, епілепсії. Настій плодів вживають при імпотенції й геморої.
Внутрішньо - відвар кореневища (1 ст ложка сировини заливають 500 мл окропу, кип'ятять 10 хв) пити по 50 мл чотри рази на день до їди ; відвар трави холодку (2 ст ложки сирови заливають 500 мл окропу, кип'ятять 5 хв) пити по 50 мл чотири рази на день; настій плодів (5 ягід холодку залити 200 мл окропу, настоюють 8 год) пити по 1 ст ложці тричі на день.
Зовнішньо - примочки з відвару кореневищ з коренями холодку (2 ст ложки сировини на 500 мл окропу, кип'ятять 10 хв).
ХРІН ЗВИЧАЙНИЙ
(хрін сільський, хрінь)
Armoracia rusticana
Багаторiчна трав'яниста рослина родини хрестоцвiтих. Має товстий м'ясистий корiнь. Стебло прямостояче, заввишки до 120 см, вгорi розгалужене, порожнисте. Прикореневi листки великi, довгастi, зарубчастi, нижнi (стебловi) - перистороздiльнi, серединнi - видовженоланцетнi; верхнi - лiнiйнi. Квiтки двостатевi, правильнi, в багатоквiткових гронах, зiбранi у волотисте суцвiття, пелюстки бiлi. Цвiте у травнi - червнi. Плід - видовжено-овальний здутий стручок.
Росте всюди. Культивують як пряно-смакову рослину.
Заготовляють свiжi коренi, викопують їх восени i зберігають у вологому пiску.
Корені хрiну мiстять вiтамiни (кислота аскорбiнову та нiкотинову кислоти, пiридоксин, тiамiн,), вуглеводи (пентозани, сахарозу, глюкозу, галактозу, арабiнозу, полiсахариди), флавоноїди, сапонiни, гiрчичну олiю, мiнеральнi солi (кальцiй, магнiй, залiзо, мiдь, фосфор, сiрку, фiтонциди).
Лiкувальна дiя хрiну пояснюється подразнюючими i стимулюючими властивостями гiрчичної олiї, що посилюють секрецiю залоз шлунково-кишкового тракту.
Застосовують при гiпоацидних гастритах, дискiнезiї жовчних шляхiв, атонiї кишечника, набряках, гепатитах, ревматизмi, подагрi, анемiї, грипi, цинзi, цукровому дiабетi, злоякiсних пухлинах внутрiшнiх органiв i шкiри.
Для лiкування виразкової хвороби шлунка з пониженою кислотнiстю використовують мiкстуру, до якої входять: натерте свiже корiння хрiну, самосил гайовий, бджолиний мед i домашня горiлка порiвну (по 100 г). Настоювати 2 днi. Приймати по 1 ст ложцi 5 разiв на день.
При лiкуваннi запальних процесiв печiнки доцiльно давати хворому настоянку хрiну (1:5) по 25 крапель 4 рази на день. При цьому через 4 днi покращується апетит, зникає жовтяниця i, головне, зменшується печiнка. Можна використовувати настiй кореня хрiну (1 кг хрiну потерти на тертцi, залити 3 л прокип'яченої напівохолодженої води, закрити i залишити настоюватись 24 год, процiдити трохи пiдсолодити (100 г цукру) i випивати по 100 мл тричі на день перед їдою.
Внутрiшньо - настiй (1 ст ложка тертого хрiну на 400 мл окропу) приймати по 2 ст ложки 4 рази на день до їди.
Зовнiшньо - свiжий сік використовують при гнiздовiй плiшивостi, гнiйному отитi (закапують у вухо), для полоскання ротової порожнини (розведеним соком) при стоматитi й ангiнi. Кашкою iз хрiну розтирають суглоби, м'язи при радикулiтi, артритi, мiозитi.
Слiд пам'ятати, що при виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки з пiдвищеною кислотнiстю, захворюваннях нирок, сечовивідних шляхiв вживати хрiн протипоказано.
|
