| РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ:
АСТРОНОМІЯ
І ПРИРОДОЗНАВСТВО
Астрономія — наука про небесні явища, про Всесвіт, про світобудову — належить до найдавніших природничих наук.
Свого часу було досить поширеним уявлення про те, що астрономія — це абстрактна наука, відірвана від дійсності і в кращому випадку така, що покликана задовольняти лише природну допитливість людини стосовно будови того світу, в якому ми живемо.
Однак подібна думка є глибоко помилковою. Саме виникнення астрономії тісно пов'язане з практичними потребами наших далеких предків, яким потрібно було орієнтуватися в просторі, мандрувати, вимірювати час, складати календарі, визначати найсприятливіші строки початку й завершення сільськогосподарських робіт. Розв'язувати ці життєво важливі завдання допомагали людині спостереження за небесними світилами.
«Спершу астрономія,
яка вже через пори року абсолютно необхідна для пастуших і землеробських народів»,—- зазначав Кант Е., аналізуючи послідовний історичний розвиток різних галузей природознавства.
Про зв'язок спостережень небесних світил з практичним життям і про їх вплив на суспільні процеси писав і Коперник: «...необхідність обчислювати періоди підвищення і спаду води в Нілі створила єгипетську астрономію, а разом з тим панування касти жерців як керівників землеробства».
І надалі астрономія завжди розвивалася відповідно до практичних потреб людей, з розвитком матеріальних
умов життя суспільства. І хоча багато практичних завдань, які розв'язувалися за допомогою астрономічних спостережень, зараз найчастіше розв'язуються засобами радіотехніки й радіоелектроніки, наука про Всесвіт і сьогодні якнайтісніше пов'язана з людською практикою.
Особливо важливого значення набирають астрономічні дослідження в наш час, в епоху науково-технічної революції. Справа в тому, що фізика наших днів (а як відомо, ця наука є фундаментом науково-технічного прогресу) дедалі більшою й більшою мірою потребує досліджень екстремальних станів матерії: величезних тисків, надвисоких температур, космічного вакууму, надпотужних магнітних полів, процесів, що супроводжуються виділенням великої кількості енергії.
Досягнення подібних станів в умовах земних лабораторій, принаймні за існуючого рівня експериментальної техніки, є завданням, важким для розв'язання. Але е лабораторія, в якій подібні та інші незвичайні стани матерії реально існують і в принципі можуть бути досліджені. Це нескінченно різноманітна лабораторія Всесвіту. І не випадково відомий радянський фізик, академік Л. Арцимович заявляв, що астрофізиці належить майбутнє в сучасному природознавстві.
Можна вважати, що одним з найважливіших законів розвитку людського пізнання є безперервне розширення тієї царини природних процесів і явищ, звідки черпається потрібна інформація. Людина почала вивчати природу з дослідження безпосередньо оточуючих її явищ, що характеризуються просторово-часовими масштабами порядку сантиметрів і секунд, а потім розширила коло досліджуваних явищ з одного боку в царину мікропроцесів (просторово-часові масштаби порядку 10~13
— 10~17
см і 10~27
с), а з другого боку — в царину мегапроцесів (просторово-часові масштаби порядку мільярдів світлових років і мільярдів років).
І цілком закономірно, що за останні десятиріччя астрофізичні дослідження зумовили цілий ряд видатних відкриттів, що значно розширили ваші уявлення про фізику світобудови, про закономірності будови матерії.
Наука значно просунулася вперед у вивченні Всесвіту, писав віце-президент АН СРСР, академік В. Котельников. Фундаментальні відкриття сучасної астрофізики, пов'язані з можливостями спостереження в нових діапазонах електромагнітних хвиль, прояснили деякі аспекти еволюції зір, галактик, Всесвіту. Подальший розвиток астрономічних спостережень як з поверхні Землі, так і за допомогою космічних кораблів та штучних супутників дасть змогу здобувати дедалі повнішу інформацію про багато явищ у ланцюгу космічної еволюції, про загадкові астрофізичні об'єкти.
Ось чому розвитку астрономії, і в першу чергу астрофізики, приділяється в нашій країні така велика увага. Зокрема, за останні роки в Радянському Союзі створено кілька унікальних астрофізичних комплексів. Серед них найбільший у світі шестиметровий телескоп, радіотелескоп РАТАН-600, який за деякими показниками е єдиним у світі, а також семидесятиметровий радіотелескоп у Криму. Астрономічні дослідження становлять також важливу частину програми, здійснюваної за допомогою радянських автоматичних і пілотованих космічних апаратів, у тому числі й орбітальних станцій «Салют».
«Технічне переозброєння астрономії — зовсім не дешева справа.
Вартість сучасного великого оптичного чи радіотелескопа з усіма потрібними для роботи аксесуарами,— зазначає член-кореспондент АН СРСР Й. С. Шкловський,— обчислюється багатьма десятками мільйонів карбованців, а якщо експерименти з телескопами ставляться на спеціалізованих штучних супутниках, то сюди слід додати ще вартість космічної техніки, яка зрозуміло, є дуже високою. І все ж держави йдуть на такі витрати так само, як і на ще значніші витрати у фізиці, пов'язані з будівництвом надпотужних прискорювачів або установок для вивчення керованого термоядерного синтезу.
Часи «дешевої науки» безповоротно минули, а сподіваний у перспективі економічний ефект від фундаментальних досліджень окупає ці величезні витрати» '.
Треба також сказати про те, що сучасні астрономічні дослідження тісно пов'язані не тільки з фізикою, а й з рядом інших галузей природознавства, зокрема з хімією та біологією. А оскільки в наш час дуже багато кардинальних проблем розв'язується на стиках, на межах наук, то відкриття, здійснювані в глибинах Всесвіту, можуть виявитися дуже корисними для найрізноманітніших галузей сучасного природознавства.
Нарешті, слід наголосити на тому, що завдяки розвитку нових методів астрономічних досліджень, які значно розширили можливості здобуття різноманітної інформації про космічні явища, астрофізика за останні десятиріччя перетворилася на еволюційну науку. Якщо порівняно недавно увагу дослідників Всесвіту привертало насамперед вивчення сучасних станів тих чи інших космічних об'єктів, то сьогодні на перший план висунулося виявлення закономірностей їх походження і розвитку. Знання цих закономірностей дуже важливе, оскільки дає змогу прогнозувати майбутні стани об'єктів, що вивчаються. Проте зрозуміти закономірності, про які йдеться, можна лише на підставі дослідження загальної картини еволюції матерії у Всесвіті.
Розв'язання цього завдання вимагало залучення могутнього апарату теоретичної фізики. Завдяки цьому відбулося взаємозбагачення астрономії й фізики, якоюсь мірою навіть злиття цих наук.
З другого боку, астрономічні дослідження і астрономічні знання мають також величезне світоглядне значення.
Людина — частина Всесвіту. Певні космічні обставини супроводжують її все життя, вона відчуває на собі різні космічні впливи, взаємодіє з навколишньою природою, поступово залучаючи дедалі ширші ділянки Всесвіту в сферу своєї практики.
Свою залежність від космічних обставин, нерозривний зв'язок із Всесвітом люди інтуїтивно усвідомили ще в давнину. І цілком природним було прагнення людини проникнути в таємниці світобудови, зрозуміти своє місце в ній.
У міру розвитку науки це прагнення ставало дедалі усвідомленішим. Знаменно, що саме вивчення космічних явищ привело до великої коперниковської революції, яка поклала початок сучасному природознавству. Астрономічні спостереження відіграли істотну роль у відкритті Галілеєм і Ньютоном законів руху тіл і закону всесвітнього тяжіння. Вони багато в чому сприяли й розробці однієї з найфундаментальніших фізичних теорій — теорії відносності, як спеціальної, так і загальної.
Значення досліджень, пов'язаних з вивченням Всесвіту, піднялося на нову якісну сходинку завдяки видатним досягненням науки і техніки в освоєнні космосу. І справа не тільки в тому, що космічні апарати дають змогу виносити астрономічну апаратуру за межі щільних шарів земної атмосфери і тим самим значно розширюють можливості астрономічних спостережень, але й у тому, що коли раніше людина була прикута до Землі і все космічне мимоволі уявлялося їй чимось вельми віддаленим, то з розвитком космічних польотів космос став поступово втягуватися в сферу безпосередньої людської практики.
Бурхливий прогрес астрономії у другій половині XX століття має надзвичайно важливе значення для побудови сучасної наукової картини світу. Наукова картина світу, якщо її розуміти в найширшому значенні цього слова,— це узагальнене відображення людиною навколишньої природи. В її основі у кожну історичну епоху, на кожному рівні розвитку науки лежить уся сукупність існуючих знань; при цьому особливо важливу роль у її побудові відіграють знання про Всесвіт.
З іншого боку, визнання, прийняття наукової картини матеріального світу саме по собі ще не гарантує матеріалістичного ставлення до світобудови. Зокрема, сучасні релігійні теоретики змушені приймати наукову картину матеріального світу. Проте це не заважав їм залишатися на релігійних позиціях, оскільки вони твердять, що поряд із світом матеріальним начебто існує світ надприродний, який займав панівне становище.
Таким чином, боротьба сучасної науки і релігії зовсім не зводиться до протиставлення уявлень про будову Всесвіту. У цієї боротьби набагато глибше коріння, не тільки гносеологічне (тобто пов'язане з процесом пізнання) , а й перш за все соціальне.
Та було б неправильно думати, що боротьба між наукою і релігією перейшла виключно у сферу соціальну, а в галузі природознавства вона повністю припинилася, оскільки сучасні богослови не вступають у спір з науковою картиною матеріального світу. Насправді це далеко не так: боротьба, і дуже гостра, триває і в сфері уявлень про світ, але вона набула інших, ніж у середні віки, форм. Розгортається вона не довкола обговорення істинності тих чи інших конкретних наукових результатів, а головним чином довкола їх філософського витлумачення.
І саме галузь астрономічних досліджень, наука про Всесвіт, є тією ареною, де ця боротьба набирає особливо гострих форм і розгортається з особливою силою.
|
