|
Реферат на тему:
“Іспанія”
(економіко-географічна характеристика)
Офіційна назва - Королівство Іспанія.
Державний устрій. Іспанія - конституційна монархія. Глава держави - король, однак реальна виконавча влада належить прем'єр-міністру, який очолює уряд. Законодавча влада здійснюється Генеральними кортесами -парламентом, що складається з Сенату і Конгресу депутатів.
Географічне розташування. Іспанія - південноєвропейська країна. Вона займає п'ять шостих Піренейського півострова, Балеарські і Пітіузькі острови у Середземному морі та Канарські острови в Атлантичному океані. Піренейські гори важкодоступні та "ізолюють" Іспанію від інших європейських країн, крім Португалії, що займає західну частину півострова. Іспанія омивається Середземним морем і Атлантичним океаном. По суходолу Іспанія межує з Португалією на заході (спільний кордон - 1214 км), з Францією - по гребенях Піренейських гір (623 км), з Андоррою (63,7 км), з Гібралтаром (1,2 км), з Марокко (м. Сеута - 6,3 км, м. Мелілья - 9,6 км).
Площа території - 504 782 кв. км. (50 місце у світі).
Адміністративний поділ - поділяється на 19 автономних областей: Андалузія, Арагон, Астурія, Балеарські острови, Країна Басків, Канарські острови, Кантабрія, Кастилья і Леон, Кастилья-Ла-Манча, Каталонія, Сеута, Естремадура, Галісія, Мадрид, Мелілья, Мурсія, Наварра, Ріоха, Валенсія, що поєднують 50 провінцій.
Кількість населення - проживає близько 40 млн. осіб (приблизно 10 млн. у містах), середня густота населення - близько 80 чоловік на 1 кв. км.
Столиця - Мадрид (2,905 млн. жителів).
Інші великі міста: Барселона (1,497 млн. жителів), Валенсія (741,9 тис.), Севілья (704,5 тис.), Сарагоса (607 тис.), Малага (539,3 тис.).
Державна мова - іспанська.
Релігія - римсько-католицька.
Державне свято - 12 жовтня - День іспанської нації.
Державний прапор - складається з червоної, жовтої і червоної горизонтальних смуг з гербом посередині. Символічне значення кольорів цього прапора легенда пов'язує з його походженням. Відповідно до переказу один з королів Арагону побажав мати свій прапор. Оглядаючи різні проекти прапорів, він зупинився на одному з гладким золотим полем. Потім він велів подати келих свіжої крові тварин і, зануривши в нього два пальці, монарх провів ними по жовтому полотнищу, на якому вийшли дві червоні смуги. Згодом прапор Арагону став державним прапором всієї Іспанії. Після встановлення у 1938 році режиму Франка цей прапор став прапором Іспанії.
Державний герб - являє собою складну багаточастинну конструкцію, яка включає герби земель, що належали Короні. У центрі овального щита знаходиться щиток, на якому зображений основний мотив іспанського герба, древній герб Королівства Кастилії і Леона: у першій та четвертій четвертях - золотий трибаштовий замок з блакитними вікнами і воротами на червоному полі, а в другій і третій - пурпурний (червоний) коронований золотою короною лев на срібному полі. В особливій частині - знизу між третьою і четвертою четвертями - герб Гранадської провінції: на срібному полі золотий гранат з червоною серцевиною і зеленими стеблом та листям.
Державний гімн Іспанії - "Марш гренадерів", або "Королівський марш".
Вперше цей гімн прозвучав у 1910 році і постійно виконувався до квітня 1931 року, коли в Іспанії була скинута монархія. Король Альфонс ХIII був вигнаний, а партитуру "Королівського маршу" відправили до архіву. Але 17 липня 1942 року Франко підписав декрет, відповідно до якого "Королівський марш" став національним гімном країни.
Грошова одиниця - песета.
Членство у міжнародних організаціях - СОТ, МБРР, ОБСЄ, МВФ, НАТО, ООН, МФЧХ, ОЕСР, РЄ, ЄКА, ЄМС, ЄС.
Економіка країни
У 1950-х роках Іспанія перетворилася з аграрної країни на індустріальну. За обсягом промислової продукції вона посідає п'яте місце в Європі і восьме - у світі. У другій половині 1980-х років економіка Іспанії була найбільш динамічною в Європі, середньорічний приріст валового внутрішнього продукту (ВВП) становив 4,1% у 1986-1991 роках. Спад світової економіки в 1990-х роках спричинив різке зниження приросту ВВП до 1,1% у 1992 році. Одночасно загострилася проблема безробіття. Частка безробітних у 1994 р. сягнула 22% (найвищий показник для країн ЄС).
У 1960-х роках щорічні темпи приросту ВВП збільшилися до 7,2% проти 4,5% у 1955-1960 роках. З метою збільшення національного доходу в 1959 р. був скасований прямий контроль держави у промисловості, що привело до швидкого росту імпорту. Торговельний дефіцит компенсувався за рахунок високих доходів від туризму. Однак, незважаючи на цей прогрес, структурні диспропорції, що гальмували економічний розвиток, зберігалися. До них належать застарілі методи ведення сільського господарства; велике число промислових підприємств, не конкурентоспроможних на світовому ринку; значна підтримка державою неефективних галузей важкої індустрії, включаючи чорну металургію і суднобудування, і залежність від імпорту нафти. У 1970-х роках уряд прагнув підвищити ефективність і конкурентоспроможність економіки, але глобальна криза, що почалася у 1973 р. з чотириразового зростання світових цін на нафту, болюче вдарила по Іспанії.
У 1982 р. після приходу до влади Іспанської соціалістичної робітничої партії з прем'єр-міністром Феліпе Гонсалісом Маркесом було взято курс на реструктуризацію промисловості, інвестиції в інфраструктуру, модернізацію ринків фінансів і капіталу, приватизацію ряду державних підприємств і вступ Іспанії в ЄС (1986).
У другій половині 1980-х років економічне становище Іспанії покращилося. Програма реструктуризації промисловості була спрямована на відтік ресурсів і робочої сили з неефективних галузей промисловості, що переживали спад (суднобудування, чорна металургія, текстильна промисловість), і забезпечення нових, більш конкурентоспроможних підприємств інвестиційними кредитами і субсидіями. До 1987 намічений план був виконаний на 3/4: обсяг продукції у більшості цільових галузей промисловості різко зріс. Приєднання до ЄС також стимулювало зростання економіки: на початку 1990-х років Іспанія одержала майже 1/5 регіональних субсидій ЄС.
Економічний спад, що стався на початку 1990-х років, був частково пов'язаний з дефіцитом платіжного балансу після 1989 року. Хоча доходи від туризму і знизили цей дефіцит у 1992, особливо завдяки проведенню літніх Олімпійських ігор у Барселоні і всесвітньої виставки "Експо-92" у Севільї, у цьому секторі економіки проявилися ознаки застою. Більшість інвестицій продовжували направлятися в традиційно привілейовані райони (Барселона, Мадрид) на шкоду депресивним районам (Астурія). Нееластичний ринок праці продовжував гальмувати спроби скорочення високого рівня безробіття.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) Іспанії у 1991 оцінювався в 496 млрд. дол., або 12 719 дол. у розрахунку на душу. Частка промисловості становила 26% ВВП, будівництва - 10%, а сільського господарства - 4%.
Сільське і лісове господарство
Сільське господарство здавна було важливою галуззю економіки Іспанії. До початку 1950-х років, коли промисловість випередила його за темпами розвитку, сільське господарство було головним джерелом доходів держави, а у 1992 р. його частка скоротилася до 4%. Частка зайнятих у сільському господарстві продовжувала скорочуватись - з 42% у 1986 до 8% у 1992.
З 1970-х років різко зріс обсяг виробництва фруктів і овочів. У 1992 р. обсяг вирощених фруктів і овочів перевищив врожай зернових. Багато фруктів і овочів вирощувалося на експорт, головним чином у країни ЄС.
В країні обробляється тільки 40% земель. Близько 16% оброблюваних земель зрошуються. Луги і пасовища займають 13% території, ліси і рідколісся - 31%. Оскільки протягом сторіч у багатьох місцевостях країни ліси нещадно вирубувалися, уряд реалізував широкомасштабну програму лісовідновлення. Серед лісових культур дуже цінується корковий дуб; у даний час Іспанія посідає друге місце у світі (після Португалії) з виробництва кори коркового дерева. Приморська сосна широко використовується для отримання смоли і скипидару.
Іспанія утримує друге місце у світі з виробництва маслинової олії і третє - з виробництва вина. Плантації маслинових дерев знаходяться головним чином у латифундіях Андалузії і Нової Кастилії, а виноград вирощують у Новій і Старій Кастилії, Андалузії і східних районах країни. Цитрусові, овочі і цукровий буряк - теж важливі сільськогосподарські культури. Основна зернова культура - пшениця - вирощується на центральних плато Месети з застосуванням методів богарного землеробства.
У 1991 р. в Іспанії нараховувалося 55 млн. голів домашньої птиці (23,7 млн. у 1933), 5,1 млн. голів великої рогатої худоби (3,6 млн. у 1933), а також 16,1 млн. свиней і 24,5 млн. овець. Більша частина поголів'я худоби зосереджена у вологих північних районах країни.
Рибальство
Рибне господарство дає менше 1% товарної продукції Іспанії, але ця галузь швидко і майже беззупинно розширювалася з 1920-х років. Улов риби зріс з 230 тис. т у 1927 до 341 тис. т у середньому в рік у період з 1931 по 1934 рік; у 1990 середньорічний улов сягнув 1,5 млн. тонн. Значна частина промислу ведеться біля берегів Країни Басків і Галісії. Найбільше виловлюють сардини, хека, макрелі, анчоусів і тріски.
20-25% всього улову щорічно переробляють на консерви. Але рибоконсервна промисловість якийсь час перебувала в стані застою, внаслідок чого Іспанія втратила ринки збуту в Португалії, Японії та інших країнах. Такі фактори, як зниження імпорту листового заліза для виробництва консервних банок, підвищення цін на маслинову олію і скорочення улову сардин, стримували розвиток цієї галузі.
Промисловість
У 1991 р. на частку промисловості припадала приблизно третина загального виробництва товарів і послуг. Приблизно 2/3 промислової продукції було вироблено обробною промисловістю, тоді як гірничодобувна промисловість, будівництво і комунальні послуги давали іншу третину.
Розвиток промисловості в 1930-х - на початку 1960-х років перебував під контролем держави. Ще в 1941 був створений Інститут національної індустрії (ІНІ) - державна корпорація, що відповідала за створення великих державних підприємств, контроль приватної промисловості і проведення протекціоністської політики. З 1959 економіка стала більш відкритою, а частині підприємств була надана провідна роль у розвитку промисловості. Функції ІНІ обмежувалися створенням підприємств у державному секторі економіки. У результаті темпи зростання промисловості підвищилися, що тривало до початку 1970-х років, після чого почався поступовий спад.
Вступ Іспанії в ЄС у 1986 стимулював приплив іноземних інвестицій у промисловість. Це дозволило модернізувати багато підприємств і передати більшу частину промисловості Іспанії в руки іноземних інвесторів і корпорацій.
Обробна промисловість
Багато галузей обробної промисловості мають чітку географічну локалізацію. Така важлива історично сформована галузь, як текстильна промисловість, зосереджена в Каталонії, особливо в Барселоні. Головний осередок чорної металургії - Країна Басків з центром у Більбао. У 1992 було виплавлено 12,3 млн. т сталі, що майже на 400% перевищило показник 1963 року. Великих успіхів іспанці досягли в автобудуванні і цементній промисловості. У 1992 було вироблено 1,8 млн. легкових, 382 тис. вантажних автомашин і 24,6 млн. т цементу. Обсяг промислового виробництва скоротився в 1991-1992 у результаті світового спаду у всіх галузях промисловості, крім енергетики. На початку 1990-х років за числом зайнятих в Іспанії виділялися такі галузі промисловості, як харчова і тютюнова (16% зайнятих); металургія і машинобудування (11%); текстильна і швейна (10%); виробництво транспортного устаткування (9%).
Гірничодобувна промисловість
Іспанія має багаті родовища міді, залізної руди, олова і піритів з високим вмістом міді, свинцю і цинку. Іспанія - один з найбільших у ЄС виробників свинцю і міді, незважаючи на те, що обсяг виробництва більшості металів, у тому числі міді, свинцю, срібла, урану і цинку, з 1985 поступово скорочується. Вугільна промисловість Іспанії давно перетворилася в неефективну і неприбуткову галузь.
Енергетика
Залежність Іспанії від імпорту енергоносіїв поступово збільшувалася, і в 1990-х роках за рахунок цього джерела забезпечувалося 80% енергоспоживання. Хоча з початку 1960-х років в Іспанії були виявлені кілька родовищ нафти (у 1964 була знайдена нафта за 65 км на північ від Бургоса, а на початку 1970-х років - біля Ампости в дельті Ебро), використання вітчизняних джерел енергії не заохочується. У 1992 у загальному балансі виробництва електроенергії майже половина припадала на частку місцевого вугілля й імпортної нафти, 36% - на частку ядерного палива і 13% - на частку гідроенергії. Завдяки наявності великих запасів урану був розроблений план розвитку атомної енергетики. Перша АЕС була запущена в 1969, однак у 1983 через екологічні непорозуміння була введена заборона на будівництво нових АЕС.
Транспорт і зв'язок
Внутрішня транспортна система Іспанії має радіальну структуру з великою кількістю головних автодоріг і залізничних ліній, що сходяться в Мадриді. Загальна довжина мережі залізниць - приблизно 22 тис. км, з них 1/4 електрифікованих (1993). Головні лінії використовують широку колію; місцеві лінії, що становлять по довжині 1/6 від усієї мережі, мають вузьку колію. Наприкінці 1960-1970-х років залізниці Іспанії були істотно модернізовані: оновлений рухомий склад, поліпшені рейкова подушка і полотнище, а круті повороти і спуски знівельовані. У 1987 почалася реалізація 13-річного плану розвитку залізничного сполучення. У 1993 завдяки субсидіям від ЄС була запущена перша високошвидкісна пасажирська лінія Мадрид - Кордова - Севілья, а потім відгалуження Кордова - Малага.
Автодорожня мережа Іспанії становить 332 тис. км, з них 2/5 - з твердим покриттям. В останнє десятиліття різко збільшився парк автомобілів. У 1963 в Іспанії нараховувалися 529,7 тис. легкових автомобілів і 260 тис. вантажних (включаючи трактори). У 1991 відповідні показники сягнули 12,5 млн. і 2,5 млн. машин.
Торговельний флот Іспанії у 1990 р. складався з 416 суден загальною водотонажністю 3,1 млн. брутто-реєстрових тонн. Головні морські порти - Барселона, Більбао і Валенсія.
В Іспанії діють дві державні авіакомпанії - "Іберія" і "Авіадо", а також ряд невеликих приватних авіакомпаній. Компанія "Іберія" обслуговує рейси в Латинську Америку, США, Канаду, Японію, Північну Африку і країни Європи, а також внутрішні рейси. Найбільш завантаженим є аеропорт міста Пальма на о. Майорка. Інші великі аеропорти розташовані в Мадриді, Барселоні, Лас-Пальмасі (на о. Гран-Канарія), Малазі, Севільї і на о. Тенерифі.
Внутрішня торгівля
На внутрішню торгівлю припадає приблизно 17% усіх товарів і послуг країни. Однак, незважаючи на відносно велике значення внутрішньої торгівлі, рух товарів від виробників до споживачів залишається одним із основних ланок економіки. Ведеться будівництво супермаркетів і оптових ринків, але донині зберігається різкий дизбаланс між досить великою роздрібною мережею торгівлі і вузькою системою оптової торгівлі.
Зовнішня торгівля
В імпорті переважають енергоносії (головним чином нафта), машини і транспортне устаткування, чорні метали, продукція хімічної промисловості і текстильних виробів. В експорті виділяються автомобілі, трактори, мопеди, машини й електропобутові прилади; за ними йдуть продукція чорної металургії і хімічної промисловості, тканини і взуття. Продовольство становить менше 1/5 іспанського експорту, причому половина припадає на фрукти й овочі; важливе місце посідають риба, маслинова олія і вино. Основні торговельні партнери - країни ЄС (особливо Німеччина і Франція) і США.
Загальний обсяг іноземних інвестицій в економіку Іспанії в 1991 сягнув 27,6 млрд. дол. (особливо велика їх частка у промисловості).
Банківська справа
Після проведення реформ були відкриті нові комерційні банки. Міністерство фінансів змогло ефективно контролювати кредитну систему, що відповідало курсу, спрямованому на заохочення інвестицій. Банк Іспанії був перетворений у центральний банк, що діє як виконавчий орган по здійсненню монетарної і кредитної політики держави. Він має широкі повноваження з інспекції і контролю приватних банків. Для контролю кредитної системи були створені спеціальні організації, що застосовували такі способи контролю, як регулювання процентних ставок, купівля і продаж державних цінних паперів.
У 1988 р. банк Іспанії оголосив, що вперше після 1978 р. уряд схвалив створення нових банків за участі державного капіталу. На той момент існували 77 ощадних банків, у яких зберігалися 43% усіх вкладів. У 1991 нараховувалося приблизно 100 приватних і комерційних банків.
Державний бюджет
Державний сектор економіки Іспанії великою мірою відповідає за інфляцію. Часом виникає значний бюджетний дефіцит, і тоді уряд бере великі кредити для його покриття. Сумарні витрати в 1992 р. становили 131,9 млрд. доларів. На покриття державного боргу йшло приблизно 14% усіх витрат, охорона здоров'я - приблизно 12%, освіта і суспільні роботи - по 7% і військові витрати - 5%. Доходи дорівнювали 120,7 млрд. дол. Податок на додану вартість давав 39%, прибуткові податки - 38%, податки на імпортовану нафту - 12%, і податки від доходів корпорацій - 10% від усієї суми державних доходів. У 1997 державний борг Іспанії становив близько 68,1% ВВП.
|
