|
Реферат на тему:
“Румунія”
(економіко-географічна характеристика)
Офіційна назва - Румунія.
Державний устрій. Румунія - республіка. Глава держави - Президент, глава уряду - прем'єр-міністр. Законодавчий орган - двопалатний парламент, який складається з Сенату і Палати депутатів.
Географічне розташування - Румунія розміщена у центрі Європи. На півночі і сході межує з Республікою Молдова (450 км) і Україною (169 км), на північному заході - з Угорщиною (443 км), на південному заході - з Югославією - Сербією і Чорногорією (476 км), на півдні - з Болгарією (608 км). На південному сході омивається Чорним морем.
Площа території - 237500 кв. км (79 місце у світі).
Адміністративний поділ - Румунія поділяється на 41 повіт; столиця виділена у самостійну адміністративно-територіальну одиницю.
Кількість населення - 22,364 млн. осіб.
Столиця - Бухарест (1,977 млн. мешканців).
Інші великі міста: Яси (354,8 тис. мешканців), Галац (342,4 тис.), Тімішоара (340 тис.), Констанца (337 тис.), Клуж-Ніпока (332,2 тис.).
Державна мова - румунська.
Релігійна ситуація. 83% - православні (Румунська Православна Церква), 6% - католицька церква, 11% - протестанти, лютерани, унітаристи, мусульмани, неопротестанти, іудеї.
Державне свято - 1 грудня - Національний День Румунії.
Державний прапор - являє собою червоний, жовтий і синій триколор - 3 вертикальних рівних лінії. Був прийнятий у 1848 р. під час революції в Цара Роминеаске.
Державний герб - Стема. Прийнятий у 1992 році. Являє собою орла, який тримає у клюві хрест, а в кігтях шаблю і скіпетр, на грудях представлена композиція з п'яти гербів історичних провінцій Цара Роминеаске, Молдова, Трансільванія, Добружа і Банат.
Державний гімн - "Прокинься, румун".
Грошова одиниця - румунська лея.
Членство у міжнародних організаціях - ООН, ОБСЄ, РЄ, СОТ, МБРР, МВФ, МФЧХіЧП.
Віхи економічної історії
Після Другої світової війни у 1947 р. була проведена грошова реформа, у 1948 р. - націоналізація промисловості, протягом 1949-1962 років відбувалася сільськогосподарська колективізація ("кооперування"). Була реорганізована вся фінансова структура і введена державна монополія на зовнішню торгівлю.
Економічне планування почалося в 1949 році шляхом прийняття економічних планів різної тривалості, але звичайно на п'ятирічні періоди. Усі плани віддавали пріоритет індустріалізації, з особливим акцентом на розвиток важкої промисловості. Починалися спеціальні спроби впровадження сучасної технології для того, щоб урізноманітнити випуск промислової продукції. На відміну від інших країн Центральної Європи, Румунія не позбулася попередньої сталінської стратегії розвитку. Ця орієнтація помітна у п'ятому 5-річному плані на 1971-1975 роки, відповідно до якого передбачалося зростання темпів економічного розвитку у порівнянні з економікою інших соціалістичних країн майже вдвічі. Однак поставлені керівництвом завдання виявилися занадто амбіційними і наприкінці десятиліття форсована індустріалізація Румунії зазнала поразки. Внаслідок цього у 1980-х роках Румунія зіткнулася з серйозною кризою міжнародних платежів. Спрощеною відповіддю Чаушеску на цю кризу стала надзвичайна програма ліквідації іноземного боргу, що різко скоротило споживання. Однак скорочення боргу мало катастрофічні наслідки для економіки країни. За оцінками західних експертів, рівень споживання румунських громадян до середини 1980-х порівняно з 1980 р. знизився приблизно на 25%. До кінця десятиліття економічна регресія не припинялася. Плани щорічного приросту промислової продукції не були досягнуті майже за всіма показниками; тому не спостерігалося зростання доходів, інвестицій і продуктивності праці.
Відповідно до комуністичної ідеології, що панувала в Румунії з 1948 по 1989 р., економічне життя могло існувати тільки в рамках централізованого планування. Після 1991 р. уряд вживає заходів з приватизації підприємств важкої промисловості. Але застаріла матеріально-технічна база національної промисловості не сприяла успіхові реформ. Транш кредиту МВФ у 547 млн. дол. був припинений у жовтні 1999 р. через незбалансованість національного бюджету.
Промисловість
Нарівні з нафтою і природним газом найважливішими природними ресурсами є також золото, срібло, сіль, боксити, марганцева руда, вугілля. У 1996 р. видобуток нафти знизився приблизно до 135 барелів за день. Природний газ добувається на Трансільванському плато і біля підніжжя Карпат, а головний район видобутку нафти - тільки у передгір'ї Карпат. Найбільші нафтопереробні заводи Румунії знаходяться в містах Плоешті, Георге Георгіу-Деж, Дарменешті, Брашов і Римнікул-Серат. Кам'яне вугілля добувається у Коменешть на північному сході і біля Клужа на північному заході; існують шахти з видобутку бурого вугілля (лігнітів) біля Крайови і Плоешти в південно-центральній частині Румунії. Виробництво вугілля у 1995 р. сягнуло 43,92 млн. тонн. Хоча добувається певна кількість залізної руди, особливо на заході і північному-заході, її недостатньо для задоволення внутрішніх потреб.
Район Бухарест-Плоешть - головна індустріальна зона, де розміщені нафтова, хімічна, будівельна промисловість і важке машинобудування. Металургія концентрується на заході (між Хунедоарою і Тимішоарою) і на південному сході (Галац-Бреїла). Великі суднобудівні заводи знаходяться в Бреїлі і Галацу біля дельти Дунаю. Є промисловий комплекс у Джурджу (Румунія) і Русе (Болгарія). Цей комплекс був побудований для виробництва пристроїв та устаткування для гірничодобувної, металургійної, хімічної і нафтохімічної промисловості.
У 1996 р. виробництво електроенергії в Румунії становило 19400 мегават. Найважливішим її джерелом були теплоелектростанції, за ними йшли гідроелектростанції й атомні станції.
Державна економічна політика
У 1989 р. після падіння режиму Чаушеску в Румунії почалася економічна реструктуризація народного господарства. В цілому на середину 1990-х з'явилися юридичні передумови для запровадження ринкової економіки.
Реформи в Румунії після первинних успіхів зайшли в глухий кут у середині 1990-х років. Приватизація не торкнулася великої частини важкої промисловості - у приватну власність перейшло приблизно 50% активів промислових підприємств (порівняно з 70% і більше у колишніх соціалістичних країнах). У той же час через різке зниження питомої ваги суспільних фондів різко відстав розвиток інфраструктури, а зовнішньоторговельний баланс виявився дефіцитним через падіння експорту і розпад системи торгівлі, що контролювалася Радянським Союзом.
Після виборів 1996 року нове керівництво країни - президент Константінеску і прем'єр-міністр Чорбя - спробували провести реформи, однак протягом 1997 року подолати падіння виробництва в основних галузях так і не вдалося. Рівень безробіття зріс з 6 до 9%, різко зросли і темпи інфляції.
Зовнішня торгівля і платежі
Обсяг зовнішньої торгівлі Румунії у 1997 становив 19,704 млн. доларів; на імпорт припадало 11 275,9 млн. і на експорт - 8 428,9 млн. доларів.
У 1996 р. основними статтями експорту були товари текстильної промисловості, метали і продукція машинобудування і хімічної промисловості. Основні статті імпорту становили паливо, продукція машинобудування й устаткування, продукція текстильної промисловості і сільського господарства.
Географія експорту: Італія - 22%, Німеччина - 19,6%, Франція - 5,9%, США - 3,8%.
Склад імпорту: машини й устаткування - 23%, паливо й енергоносії - 14,2%, продукція хімічної промисловості - 8,7%, текстиль і продовольство - 17,1%.
Географія імпорту: Німеччина - 17,5%, Італія - 14,7%, Франція - 6,9%, США - 4,2%.
Зовнішня заборгованість: у 1998 р. становила 10 млрд. дол., у 1999 р. - 9 млрд. доларів.
Сільське господарство
У 1996 р. близько 43% всієї території країни становили орні землі, які використовувалися для посадки однорічних культур, і 3,6% - для вирощування багаторічних культур, переважно - фруктові сади і виноградники. Близько 70% орної землі віддано під пшеницю і кукурудзу. У 1996 р. Румунія виробила 6 млн. т пшениці, 6 млн. т кукурудзи. Інші важливі культури - картопля (3,9 млн. т у 1996), цукровий буряк (3,3 млн. т) і соняшник (0,93 млн. т).
Великі виноградники ростуть на Трансільванському плато, у передгір'ях Карпат і Добруджі. У 1996 р. Румунія виробила 1,5 млн. гектолітрів вина. Фруктові сади знаходяться переважно у південних передгір'ях Карпат, на плато Добруджа і в дельті Дунаю. Центри фруктового садівництва розташовуються навколо кількох великих міст, таких як Бухарест, Крайова, Тимішоара, Яси і Клуж.
Приблизно п'яту частину території країни складають пасовища. Головними районами тваринництва є південні передгір'я Карпат, південно-західна частина Трансільванського плато і північна частина Карпатських гір. Вівці пасуться в основному на південному сході, а свині - на півдні. У 1996 р. в країні було 3,7 млн. голів великої рогатої худоби, 10,4 млн. голів овець і кіз, більше ніж 8,2 млн. голів свиней.
За повідомленнями 1996 року, ліси покривали 24 відсотки території країни. Найважливіші ресурси деревини знаходяться в східних Карпатах. Із середини 1950-х років почала запроваджуватися програма відновлення лісів з метою поповнення запасів деревини, що були виснажені під час Другої світової війни.
Третина економічно активного населення країни задіяна у сільському господарстві.
Корисні копалини
Мінеральні ресурси Румунії не відповідають всім запитам національної економіки: хоча ведеться видобуток бокситів, залізної руди, свинцю. Паливо, корисні копалини і метали становлять приблизно половину імпорту країни.
Транспорт
Перевезення вантажів головним чином здійснюються вантажним автотранспортом і залізницею. У 1994 р. в країні було 11365 км залізних і 88117 км шосейних доріг.
Головні порти на Дунаї - Турну-Северин, Джурджу, Бреїла, Галац. Найважливіший порт на Чорному морі - Констанца. Через нього проходить 80% морських вантажоперевезень країни і 65% вантажів зовнішньої торгівлі. У 1984 р. був відкритий судноплавний канал Чорнавода, що з'єднує Констанцу з портом на Дунаї. У 1996 р. вантажний морський флот Румунії складався з 234 кораблів і мав сумарну вантажопідйомність всіх суден 2 445 810 тонн.
Телефонний зв'язок
Місцеві лінії телефонного зв'язку слабо розвинуті, близько 90% телефонних мереж автоматизовані. Система зв'язку в Румунії переважно радіорелейна з невеликими ділянками волоконно-оптичного зв'язку, приблизно третина телефонних мереж - цифрові, але, на жаль, прибизно 3300 населених пунктів взагалі не мають доступу до телефонного зв'язку.
У Румунії на сьогодні є 1 супутник системи Інтелсат, новий вузол міжнародного зв'язку в Бухаресті. Країна активно бере участь у міжнародних телекомунікаційних проектах.
Кількість інтернет-провайдерів - 30.
|
