Реферат з БЖД
Вступ людства в епоху ядерної біди
З розвитком людської цивілізації та науково-технічного прогресу проблеми відносин між природою та суспільством постійно загострюються. Різке збільшення за останнє сторіччя обсягів промислового та сільськогосподарського виробництва, розвиток транспорту, енергетики, хімізації, зростання урбанізації негативно впливають на природне середовище. Тому серед негативних наслідків науково-технічного прогресу дедалі більшого розмаху набуває забруднення атмосферного повітря, водоймищ, деградація ґрунтового покриву, знищення запасів природних ресурсів, порушення стабільності екологічних систем та багато інших Цілком очевидною стала необхідність активної боротьби х цими явищами, бо вони загрожують життю людей. Надзвичайно важливою проблемою сьогодення є насування екологічної кризи, а аз нею й екологічної катастрофи. Наприкінці ХХ століття людство уже реально усвідомило можливість закінчення свого існування на Землі.
В останні роки все більше накопичується екологічних проблем, що мають глобальний характер. Це, зокрема, проблеми:
-Зменшення запасів корисних копалин;
-Зменшення джерел енергії;
-Забруднення навколишнього середовища;
-Демографічне зростання населення;
-Урбанізація міст;
-Заборона війн та випробувань ядерної зброї.
Заборона війн, випробування ядерної зброї – одне з найболючіших питань людства. 300 учених із 30 країн світу, які вивчали і моделювали можливі наслідки ядерної війни, дійшли висновку, що приблизно 2 млрд. людей згорять у ядерному полум’ї, розпорошаться або перетворяться на пару, загинуть від пожеж, радіоактивних опадів, повної відсутності медичної допомоги. Дим і попіл від палаючих міст, лісів, полів, нафтосховищ утворять суцільну завісу в повітрі навколо планети. Настане «ядерна ніч», яка
триватиме декілька місяців. Температура знизиться на 20 градусів за Цельсієм. Буде знищено озоновий шар. Усе живе загине, тобто «ядерна зима» перетворить Землю на пустелю. Навіть одного відсотка існуючого ядерного арсеналу буде достатньо, щоб знищити не тільки людей, а й флору і фауну Землі.
Військовий конфлікт та території Кувейту та прилеглих територіях (1991) та війна у Чечні наочно показали, наскільки воєнні дії негативно впливають на навколишнє середовище. Так у результаті горіння 500 нафтових свердловин у Кувейті, що тривали протягом 6 місяців, відбулося значне теплове забруднення атмосфери (86 млн. кВт цілодобово), забруднення сажею від палючої нафти(1200тю цілодобово), вуглекислим газом(1,9 млн. т.). Нафтою було вкрито 1554 кв. км поверхні моря, а цілодобово її згорало 7.3 млн. літрів. Унаслідок воєнних дій у Чечні виникли масові інфекційні захворювання людей, що призвело до чисельних жертв серед мирного населення.
Здається, людство звикає жити поряд з самим небезпечним і непередбачуваним монстром - зброєю масового ураження і забуває про можливість виходу його з-під контролю. З роками добре засвоєна лише одна істина - ядерна зброя служить засобом лякання і стримування агресора, воно дозволяє запобігти новій світовій війні. На жаль, ми нехтуємо іншою істиною: ядерна зброя стає неконтрольованою, воно розповсюджується і стає надбанням все нових і нових держав. Ця обставина збільшує реальність появи "сюрпризів" у виді несанкціонованого застосування ядерної зброї, аварій з ядерними компонентами, диверсій терористів на об'єктах зброї масового ураження і розкрадань його. Заручниками ядерного терору можуть виявитися цілі регіони і міста з багатомільйонним населенням. При цьому важко передбачати. звідки може прийти ядерна біда і якими наслідками вона обернеться, тому що багато держав приховують свою причетність до ядерного клубу, інші не хочуть підписувати
договір про нерозповсюдження ядерної зброї, згідно якого вони не повинні придбавати його і продавати.
Щоб уявити загальну картину розкиду ядерної зброї в світі, необхідно нагадати про основні групи держав, що володіють цією зброєю або створюють його. Ці держави можна розділити на три категорії. Перша
- держави, які не заперечують своєї причетності до ядерної зброї, мають високий рівень відповідальності, мають чітку концепцію його використовування, публікують дані про наявність, а деякі з них проводять лінію на обмеження і скорочення ядерних потенціалів.
Державами іншої категорії
, приховують приналежність до ядерного клубу, але мають боєприпаси, готові до застосування, можна назвати Ізраїль (за різними даними має від 50 до 200 одиниць боєприпасів). Індію (має декілька боєприпасів), Пакистан може зібрати до десятка авіабомб або боєголовок до ракет).
Нарешті, існує третя,
досить велика категорія країн, які можуть виробляти ядерну зброю або близькі до цього: Алжир, Аргентина, Бразилія, Іран, Ірак, Лівія, Північна Корея, Південна Африка, Сірія. Ці держави ведуть пошуки і закупівлі ядерних матеріалів, придбавають технологію виробництва ядерної зброї, наймають учених для реалізації програм науково-дослідних і конструкторських робіт.
Багато хто з цих країн відмовляється від підписання Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, а деякі не допускають інспекцій МАГАТЕ. Наприклад, Північна Корея довго не давала згоди на інспекцію двох крупних секретних об'єктів, якими МАГАТЕ особливо цікавиться. 12 березня 1993 р. КНДР заявила про вихід з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Це ще більше підсилило міжнародні підозри щодо ядерної програми Північної Кореї. Проте Сеул як і раніше пропонує перетворити Корейський півострів на без'ядерну зону, для цього за заявою Північно Корейської сторони,
необхідно вивести з півострова американську ядерну зброю і усунути всі побоювання і загрози.
Звичайно, важко дорікати в цих гріхах тільки Північній Кореї, коли Ізраїль, наприклад, взагалі відмовляється підписувати Договір про нерозповсюдження ядерної зброї і продовжує його нарощувати. Подібна відмова може відбутися з боку Ірану, Південної Африки і інших держав.
Словом, "ядерна хвороба" прогресує, оскільки технологія створення типового ядерного заряду сьогодні розповсюджується і не є секретом, вона доступна для багатьох держав. Розповсюдження ядерної зброї росте (хочуть цього або не хочуть винуватці) на грунті жвавої торгівлі ядерними матеріалами і технологією виробництва зброї масового ураження. Переліки продавців і покупців цього товару досить обширні. Наприклад, відомо, що ще до війни в Персидській затоці Франція, Німеччина, Швейцарія, Радянський Союз приклали немало зусиль по формуванню військового потенціалу Іраку, зокрема, продавали цій державі ракети, ядерну технологію.
Німеччина активно сприяла реалізації ядерних програм Індії, Пакистану, ЮАР. Китай уклав контракти з Пакистаном, Сірією, Іраном, Алжиром на поставку реакторів, устаткування для ядерних досліджень, ракет М-1; М-9, ракетного палива, важкої води і інших матеріалів. Великобританія активно забезпечувала Ізраїль суперкомп'ютерами для розробки ядерної зброї і ракет, а Південну Корею - плутонієм. Росія поставляла до Індії ракетні двигуни, ядерні реактори; у Іран- ядерне паливо; до Бразилії посилала фахівців з ракетної техніки. Канада здійснювала поставки до Румунії ядерного реактора, технології "ноу-хау", важкої води. Крім того фінансувала роботи в цій області. Північна Корея продавала ракети великої дальності Ірану, Сірії, будувала ракетні заводи в Сірії..
Перелік можна було б продовжити, але і цього досить,
щоб зробити висновок про широке розповсюдження ядерних технологій одними державами і створенні власної ядерної зброї багатьма країнами світу. Мода на ядерну зброю росте, а воно вимагає не тільки високопрофесійного обігу, але і періодичної заміни, модернізації, випробувань, матеріально-технічного забезпечення і своєчасного обслуговування. Такий сервіс може виявитися не під силу новим ядерним державам, що є також чинником загрози.
Збільшується кількість ядерних країн, розширяється і поле для різного роду подій і катастроф з ядерною зброєю. Спрацьовування ядерної зброї не виключено в результаті неправильної оцінки обстановки, помилок політичного і військового керівництва, у разі технічних несправностей в ядерних комплексах або системах управління і електронно-обчислювальних комплексах.
Причиною аварії і катастроф може стати психологічна нестійкість фахівців. працюючих з ядерною зброєю, нервові зриви у офіцерів бойових розрахунків на бойовому чергуванні в стресових ситуаціях. Нестабільність в суспільстві, соціальні нелади, розпалювання національної або релігійної ворожнечі негативно відображаються на поведінці особового складу. Ухвалення нової присяги у військовослужбовців в знов випечених ядерних державах, передчуття масового скорочення офіцерів не кращим чином впливають на їх моральний стан.
Ядерна загроза іноді виходить не тільки від самої зброї, але і від багатьох чинників, пов'язаних з його зберіганням, і обслуговуванням. У нинішньому світі різноманітних технологій зростають побоювання за збереження радіоактивних матеріалів. Вже є факти їх розкрадання, продажу за кордоном. З моменту появи ядерної зброї і широкого використовування радіоактивних матеріалів в промисловості відбулося немало надзвичайних подій і катастроф, які повинні служити для всіх серйозним застереженням. Ось лише окремі з них.
У 1979 р. в результаті помилки комп'ютера командного
пункту "НОРАД" (США) подана команда стратегічним бомбардувальникам на нанесення ядерного удару по Радянському Союзу. На щастя, помилку вдалося виправити. Інший інцидент відбувся над Гренландією, коли американські бомбардувальники В-52 при патрулюванні мимовільно «упустили» термоядерні бомби. Подібне трапилося і біля берегів Іспанії, де були також несанкціонований скинуті на пляжі термоядерні боєприпаси, які, на щастя, не вибухнули. Всього, за відкритими даними, з 1950 по 1989 г в США відбулося 178 інцидентів з ядерною зброєю, у Великобританії - 170.
Надзвичайні події були і на атомних електростанціях як у нас (Чорнобиль), так і на Заході, а також на об'єктах зберігання радіоактивних матеріалів. Особливу тривогу останнім часом викликає незадовільне зберігання цих матеріалів в СНД. Так, в серпні 1992 р. в Москві були затримані чотири злочинці з небезпечним радіоактивним матеріалом цезієм-137. Як повідомили експерти, його вистачило б, щоб тричі знищити нашу багатомільйонну столицю.
Інший інцидент: на Гурьєвському нафтопереробному заводі недавно викрадений 100-кілограмовий контейнер з радіоактивним неукліїдом цезію-137. Добре, що вчасно вдалося вилучити його у злочинців. У Краматорську ампула з таким матеріалом, загублена в кар'єрі, стала причиною променевої хвороби і загибелі багатьох дітей, що стикалися з нею. Є і інші випадки розкрадання радіоактивних матеріалів і загибелі людей.
Таким чином, і в постконфронтаційний період ядерна загроза не зникла, вона просто змінилася. Якщо помітно зменшилася небезпека загальної ядерної воїни, то не можна виключати окремих інцидентів з ядерною зброєю або ядерними матеріалами, які можуть поставити під загрозу знищення або зараження великої території. Можливі також диверсії не тільки з ядерним, але і термоядерною зброєю, що чревате ще
важчими наслідками. Тому у наш час розмова про повну відсутність ядерної небезпеки нереальність. Скороченням ядерної зброї поки зайняті США і Росія, інші держави удосконалюють його, треті - нарощують. Зрозуміло, чим більше за держави володітиме ядерною зброєю і технологією його виготовлення, тим більше вірогідність того, що ця "рушниця" все-таки "вистрілить".
В цілях виключення цього і зміцнення ядерної безпеки було б доцільно, щоб ядерний клуб всіх держав був відкритим і щоб кожне з них уявляло повну інформацію про наявність ядерної зброї і запаси ядерних матеріалів. Напевно, слід було б провести перевірку і інвентаризацію всіх ядерних озброєнні і радіоактивних матеріалів у обов'язковому порядку у всьому світі, щоб співтовариство держав знало, скільки ядерних боєприпасів не тільки в США і Росії, але і в Ізраїлі, Пакистані, Індії, інших країнах. Інспекції з метою перевірки наявності ядерних озброєнь у всіх держав повинні проводитися раптово, без права на відмову. Нинішня ситуація з ядерною зброєю і радіоактивними матеріалами повинна контролюватися відповідними структурами ООН. Факти розповсюдження ядерної зброї і ядерних матеріалів говорять про те, що проблемою зміцнення ядерної безпеки слід зайнятися негайно.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. К.: Каравела, 2001
2. Буриченко Л.А. Охрана труда в гражданской авиации. М.: Транспорт. 1993
3. Лапін В. М. Безпека життєдіяльності людини Київ «Знання » , КОО, 2000р.
|
