Початок Другої світової війни
ПЛАН
Події 1939-1941 рр.
Причини, характер та періодизація Другої світової війни.
Напад Німеччини на Польщу.
Включення до Радянського Союзу Північної Буковини, Бессарабії, Латвії, Литви та Естонії.
Радянсько-Фінська війна.
Загарбання Німеччиною Данії, Норвегії, Бельгії, Голландії.
Розгром Франції.
Агресія на Балканах.
Події 1939-1941.
“...Размышление над прошлым могут послужить руководством для будущего…»
І. Черчель
Друга світова війна буде надзвичайно складним, суперечливим і трагічним явищем в історії людства. Вона стала наслідком цілеспрямованої групи держав, яку світове товариство невзмозі було стримати. І війну було втягнуто 72 держави. У країнах, які взяли участь у війні, було мобілізовано близько 110 млн. чол. У ході війни загинуло понад 66 млн. чол.
Убивство австрійського ерцгерцога Франца Фернаднда в Сараєво у 1914 р. стало причиною, яку Австро-Угорщина використала для початку Першої світової війни.
Дугу світову війну Німеччина почала також з провокації. Негері 31 серпня 1939 р. група есесівців ввірвалася в будинок радіостанції, яка межувала з польським містом Глей віце. Інсценізуючи напад на німецьку територію, вони зробили декілька вистрілив біля мікрофона і зачитали на польській мові текст, зміст якого заключався в тому, що “прийшов час війни Польщі проти Німеччини”. Схожі провокації за приказом нацистських командирів були організовані і на інших участках німецько-польського кордону. Вони і стали тією причиною, яка була використана для нападу на Польщу.
9 квітня 1940 р. німецькі війська висадилися у кільках портах Норвегії і вступили на територію Данії. З боку датської армії протидії не було - уряд і король наказали військам скласти зброю. Опір норвезької армії зламано до червня 1940 року.
10 травня 1940 р. розпочався німецький наступ на заході. Група армій “Б” (генерал Ф.Бак) увійшла в Голландію і Бельгію, а група армій “А” (генерал Рундштерд) в обід “лінії Мажіно” (оборонні укріплення Франції) захопили південну Бельгію і північну Францію. У травні місяці німці дійшли до французького порту Дюнкерк, звідки в паніці було евакуйовано у Британію 338 тис. англо-франузьких військ.
5 червня 1940 р. розпочато наступ на Париж. Французька армія було деморалізована, титанічні спроби генерала Ш. де Голля організувати оборону на підступах до Парижа не принесли успіху - 14 червня захоплено Париж, а 22 червня 1940 р. маршал І.Петен від імені уряду Франції підписав перемир'я. Фактично Франція капітулювала. Північна частина країни була окупована, її південь контролював профашистський уряд, що осів в м. Віші на чолі з маршалом Петеном.
4 жовтня 1940 р. німецькі війська увійшли в Румунію, де утвердилася фашистська диктатура Антонечку, й Угорщину, у березні 1941 р. - у Болгарію, яка стала членом агресивного блоку. У квітні 1941 р. окуповано і розчленовано Югославію, Грецію. Таким чином, влітку 1941 р. фактично всі європейські держави, крім Швейцарії, Швеції, Британії, Ірландії, були або окуповані Німеччиною, бо стали її союзниками.
17 вересня 12939 р. у відповідності до пакту Ріббентропа-Молотова, прикриваючись пропагандистськими гаслами “допомоги українським і білоруським братам і сестрам”, почали наступ на Польщу радянські війська. Наприкінці вересня у Бресті, Гродно, Ковелі і Пінську відбулися паради військ-переможців -вермахту і Червоної Армії.
28 вересня 1939 р. СРСР і Німеччина підписали договір про дружбу і співробітництво, яким було закріплено четвертий поділ Польщі. Для спільної до боротьби з польськими підпільниками було встановлено співробітництво між гестапо і НКВС, у м. Закопане створено спільний навчальний центр. Польська держава перестала існувати: до Німеччини відійшло 48,6% її території і 69,9% населення, до СРСР - 52,4% території та 37,1 населення.
Причини, характер та періодизація Другої світової війни.
Питання про причини Другої світової війни залишається в історичній науці досить дискусійним і неоднозначним. Але більшість дослідників виділяють такі причини, які призвело до початку Другої світової війни:
фашистські та мілітаристські держави на чолі з Німеччиною, Італією і Японією були невдоволені Версальською системою і прагнули до нового перерозподілу світу, до захоплення колоній, джерел сировини і ринків збуту, які тоді знаходилися переважно під контролем Великобританії, Франції і США;
загострення суперечностей між великими державами через глибоку економічну кризу;
до розв'язання воєнного конфлікту призвела політика потурання агресорам, яку проводили Великобританія і Франція, сподіваючись, що своїми вчинками вони задовольнять їхні апетити. З іншого боку, це - безпосередня підтримка Німеччини керівництвом СРСР шляхом підписання пакту Ріббентропа-Молотова у серпні 1939 р.
За характером це війна була загарбницькою для країн “Антиколінтернівського пакту”, а для країн антигітлерівської коаліції і народів світу вона мала справедливий визвольний характер.
Другу світову війну поділяють на такі періоди:
перший - початок Другої світової війни: від нападу гітлерівської Німеччини на Польщу до агресії проти Радянського Союзу (1 вересня 1939 р. - 22 червня 1941 р.);
другий - розширення фашистської агресії: від нападу гітлерівської Німеччини та її союзників на СРСР до контрнаступу Радянської Армії під Сталінградом (22 червня 1941 р. - 19 листопада 1942 р.);
третій - докорінний перелом в ході Другої світової війни: від контрнаступу радянських військ під Сталінградом до відкриття Другого фронту в Європі (19 листопада 1942 р. - 6 червня 1944 р.);
четвертий - розгром в Європі: від наступу на центральній ділянці Східного фронту і відкриття Другого фронту у Франції до поразки фашистської Німеччини (6 червня 1944 р. - 8 травня 1945 р.);
п'ятий - розгром мілітаристської Японії: від капітулі ця Німеччини до капітуляції Японії (8 травня 1945 р. - 2 вересня 1945 р.).
І Дуга Світова війна - це одна з найжахливіших війн в історії людства.
Вранці 1 вересня німецько-фашистська авіація нанесла бомбові удари по аеродромах, комунікаційних вузлах, економічних і адміністративних центрах країни. З вересня Великобританія, 4 вересня Франція оголосили війну Німеччині.
Проте активні бойові дії на Західному фронті Німеччини не велися (так звана “дивна війна”). Згідно з планом “Вайс”, затвердженим Гітлером 11 квітня 1939 р. проти Польщі було кинуто 58 дивізій з 75, що їх налічував вермахт, два повітряні фронти (1 тис. бомбардувальників, 105 винищувачів). Загальна кількість німецьких солдатів і офіцерів становила 2 млн. чоловік. Їм протистояла польська армія - 1,35 млн. солдатів та офіцерів (30 піхотних дивізій, 10 резервних дивізій, 22 кавалерійські бригади, що були об'єднані у 6 армій і групу “Нарев”). Польща мала близько 29 рот застарілих панцирників, 9 рот легких танків, близько 500 літаків застарілих конструкцій. Війська були не сконцентровані, а розтягнуті вздовж кордону.
Німецький наступ здійснювався у двох напрямах. Зі Східної Прусії наступала група армій “Північ”, якою командував генерал Ф.Бак, з Сілезії і Словаччини - група армій “Південь” (командуючий - генерал Г.Рундштедт). У перші ж дні бойових дій відчайдушний опір польської армії було зламано. 6 вересня польський уряд виїхав з Варшави, а17 вересня прибув до Румунії.
26 червня 1940 р. радянський уряд почав вимагати від Румунії повернення Радянському Союзу Бессарабії і Північної Буковини, мотивуючи свої дії традиційною формою братерської опіки українського населення.
Після пред'явлення ультиматуму 28 червня радянські війська перейшли Дністер і вступили у Чернівці. Бессарабію приєднано до Молдавської АРСР, Північну Буковину та райони Ізмаїлу, в основному заселені українцями, - до Української РСР.
На початку Другої світової війни радянський уряд здійснив ряд зовнішньополітичних заходів щодо зміцнення своїх позицій на північному заході, насамперед у Прибалтиці. СРСР нав'язав урядам Естонії, Латвії і Литви пакти про взаємодопомогу.
Переговори завершились підписанням договорів: 28 вересня 1939 р. З Естонією, 5 жовтня - з Латвією, 10 жовтня - з Литвою.
За цими договорами, на території прибалтійських держав передбачалось розміщення радянських наземних і повітряних збройних сил та створення військово-морських баз. Водночас СРСР передав Литві місто Вільно та Віленську область, загарбані Польщею у 1920 р. Невдовзі радянський уряд став твердити про порушення урядами прибалтійський республік умов пактів про взаємодопомогу та організацію антирадянських змов 14 червня 1940 р. Естонії, Латвії та Литві було надіслано ультиматум з вимогою змінити режим і відкрити кордони радянським військам. Були сформовані так звані “народно-демократичні уряди”.
Таким чином, Прибалтика була окупована СРСР, а в серпні 1940 р. приєднана до Радянського Союзу.
Намагаючись зміцнити новостворені західні кордони, Кремль запропонував Фінляндії обміняти її територію на Карельському перешийку на більшу за площею частину радянської Карелії, щоб відсунути радянсько-фінський кордон на кілька десятків кілометрів від Ленінграда. Але переговори в Москві не дали бажаних результатів. 29 листопада 1939 р. радянський уряд відкликав з Фінляндії своїх представників і розірвав з нею дипломатичні відносини. 30 листопада 1939 р. Червона армія перейшла кордон Фінляндії, розпочавши проти неї війну.
Англія, Франція, США, Швеція, Норвегія та Італія подали Фінляндії політичну, дипломатичну й економічну допомогу. США запровадили “моральне ембарго” на експорт американських товарів до Радянського союзу. Фінляндії були надані кредити на суму 300 млн. доларів. СРСР виключили з Ліги Націй.
Червона армія, взявши штурмом “лінію Маннергейма”, примусила Фінляндію піти на підписання договору про мир, який уклали 12 березня 1940 р. у Москві. Внаслідок радянсько-фінської війни кордон було відсунуто на 150 км від Ленінграда. До складу СРСР ввійшли весь Карельський перешийок з містом Виборг, Виборзькою затокою і островам, північніше і південніше Ладозьке озеро, частина Риба чого і середнього півостровів на узбережжі Балтійського моря. Фінляндія на 30 років здавала в оренду СРСР півострів Ханко для створення військово-морської бази. Сторони зобов'язувалися утримувати від нападу одна на одну, не вступати в коаліції, спрямовані проти однієї із сторін.
Радянсько-фінська війна тривала всього 105 днів. За цей час Радянський Союз втратив, за деякими даними, більше 722 тис. убитих, поранених і обморожених. 17 тис. чол.. пропали безвісти.
22 лютого 1940 р. німецьке командування затвердило “Жовтий план” - оперативний план війни проти Голландії, Бельгії і Франції.
На світанку 9 квітня 1040 р. німецькі війська розпочали воєнні дії проти Данії, та Норвегії. Окупування Данії відбулося блискавично. Опівдні було зайнято Копенгаген, а вже наприкінці дня німці окупували всю країну.
14-тисячна армія Норвегії була відведена для “маневрів” в глиб країна, тому німецькі війська спочатку оволоділи основними портами й аеродромами. Столицю Норвегії Осло гітлерівці окупували на очах здивованого населення, яке не зрозуміло, що власне відбувається.
Окупувавши Данію і Норвегію, німецьке командування зосередило на кордонах з Францією і Голландією 115 дивізій. 10 травня 1940 р. почався наступ на Францію через Бельгію, Голландію, Люксембург - в обхід французької оборонної “лінії Мажино” вздовж кордону з Німеччиною. 15 травня голландська армія капітулювала і німецьке командування перекинуло війська до Бельгії.
11 травня група військ генерала Рундитерта прорвалася через територію Люксембургу і увечері 12 травня завоювала Седан. Форсувавши Маас, німецькі танки прорвалися до Ла-Маншу 17 травня німці без бою увійшли в Брюссель, 18 травня - в Антверпен, 22 травня - в Булонь, 23 - в Кале.
За наказом короля Леопольда ІІІ бельгійська армія припинила опір, і 28 травня Бельгія капітулювала.
5 червня 1940 р. розпочався наступ на півдні. 124 німецьким дивізіям протистояло 65 французьких. 7 червня німці прорвали французьку оборону і рушили у напрямку Руана, Сени і Бове. 10 червня німецькі війська окупували Реймс. Вранці 14 червня німці без бою вступили в Париж. Маршал Петеш, зайнявши 17 червня пост глави уряду, запросив у Гітлера перемир'я. 22 червня 1940 р. у Комп'єнському лісі було підписано угоду про перемир'я між Німеччиною і Францією. Угода передбачала повну капітуляцію Франції. Економіка країни контролювалася німецьким урядом, через 44 дні 24 червня Франція підписала угоду про перемир'я з Італією. Капітулянтська політика уряду викликала всенародне обурення. Генерал Шарм де Голль проводив у Лондоні переговори про військову співпрацю з Англією. 18 червня він звернувся по радіо до французьких військових, котрі перебували за межами метрополії, із закликом об'єднатися для боротьби за визволення Франції.
Щоб тримати в залежності Угорщину і Румунію, Німеччина спровокувала конфлікт між ними, а потім, виступивши посередником, вирішила його на користь Угорщини.
|
