Курсовая работа: Механізований взвод на БМП

Зміст

1. Організація, бойовий склад механізованого взводу на БМП

2. Озброєння і бойова техніка механізованого взводу на БМП

3. Механізований взвод на БМП в наступі

4. Механізований взвод на БМП в обороні

5. Список використаної літератури

1. Організація, бойовий склад механізованого взводу на БМП

Механізовані війська, маючи високу бойову самостійність та універсальність, здатні виконувати вказані завдання в різних умовах місцевості та за будь-якої погоди, на головних або другорядних напрямках, у першому або другому ешелоні, у складі резерву, морських і повітряних десантів.

Механізований взвод є тактичним підрозділом і організаційно входить до механізованої роти, бойові дії веде в складі роти.

До складу механізованого взводу входять управління взводу та три механізовані відділення. До управління взводу входить командир взводу, заступник командира взводу, кулеметник ПК; номер розрахунку.

Всього у взводі налічується 28 чоловік.

До мотострілецького відділення як до організаційно-штатної одиниці входять:

К — командир відділення. Накази віддає голосом або, перебуваючи у своїй бойовій машині піхоти (БМП), сигналами за допомогою переносної радіостанції (рації).

MB — механік-водій БМП. Основне завдання — утримувати у технічно справному стані бойову машину і вміло водити її за будь-яких обставин.

НО — навідник-оператор БМП. Озброєний автоматом. Основне завдання — вести вогонь з бортового озброєння.

Км — кулеметник. Завдання — вражати групові цілі противника.

Гм — гранатометник. Завдання — уражати броньовані цілі противника на відстані до 500 м. СГм — старший гранатометник.

ПГм — помічник гранатометника. Основне завдання — переносити гранати, допомагати гранатометникові, прикривати його від вогню противника.

Сн — снайпер. Завдання — знищувати важливі цілі противника (офіцерів-спостерігачів, гранатометників).

Ст — стрільці. Озброєні автоматами, що мають підствольні протипіхотні гранатомети. Основне завдання — знищувати живу силу противника.

ССт — старший стрілець.

Особовий склад відділення — від 8 до 10 чоловік, воно має одну бойову машину і засоби радіозв'язку.

2. Озброєння і бойова техніка механізованого взводу на БМП

Механізований взвод на БМП озброєний: БМП-2- 3 шт., 5,45 РПК-74 – 3 шт., АК-74 – 15шт., АКС-74у – 3 шт., СВД- 1 шт., РПГ-7-1шт.,ПМ-1шт.

Управління:

· Командир мв – (ПМ і АКС-74);

· Заступник командира взводу – (АК-74);

· Снайпер – (СВД);

· Стрілець - санітар – (АК-74)

Склад механізованого відділення:

· Командир відділення – (АК-74);

· Гранатометник – (РПГ-7 і АКС-74у);

· Помічник гранатометника – (АК-74);

· Кулеметник – (РПК-74);

· Старший стрілець – (АК-74);

· Механік-водій – (АКС-74у);

Боєкомплект механізованого відділення:

- «Фагот»- 4 шт.;

- 30мм патр. – 500шт.;

160-бронебійні;

360-осколочно-фугасні.

- 7,62мм патрони – 2000 шт.;

- ПГ 7 В – 5 пострілів;

- 26мм СП – 12 шт.;

- Ф1 – 10 шт.

Крім того – 5,45 мм патрони – 1080 (цинк);

– 7,62 мм патрони – 2040 (2 цинка).

На озброєнні взводу занаходиться бойова машина піхоти (БМП-2)

БМП-2 – це бойова гусенична плаваюча машина, що має озброєння, броньований захист й високу маневреність. Вона підвищує мобільність, озброєність та захищеність механізованих підрозділів, що діють на полі бою в умовах можливого застосування ракетно-ядерної зброї. БМП-2здатна слідувати за танками, з ходу долати окопи, траншеї й водні перешкоди, обладнана 10-ма посадочними місцями для розташування й роботи бойового розрахунку у складі:

командир відділення (машини); 1

механік-водій; 1

оператор-навідник; 1

стрілки-десантники; 7

Машина озброєна 30-мм автоматичною гарматою 2А-42 з 2-х стрічковим живленням, що стабілізована у 2-х площинах й спареним з нею 7,62-мм кулеметом ПКТ, пусковою установкою для боротьби з броньованими цілями з машини й поза неї. Озброєння дозволяє вести боротьбу з танками, вертольотами та іншими цілями.

На машині встановлені пристрої для захисту екіпажу від ЗМУ:

- обладнання у середині машини від дії ударної хвилі та проникаючої радіації при ядерному вибуху;

- від радіоактивного пороху при русі ураженою місцевістю;

- від хімічної та бактеріологічної зброї.

Для постановки димових завіс з метою маскування машина обладнана термодимовою апаратурою й системою пуску димових гранат.

На машину може бути встановлено обладнання для тралення мін у грунті.

Машина може долати водні перешкоди на плаву, використовуючи для пересування гусеничний рух; також пристосована для авіадесантування на парашутах.

Десант, що розташований у кормовому (десантному) відсіку, може вести прицільний вогонь з особистої зброї через амбразури, що розташовані у корпусі відсіків управління (за механіком-водієм) й десантного.

Тактико-технічні характеристики БМП-2

3. Механізований взвод на БМП в наступі

Наступ - основний вид бою, що ведеться з метою розгрому противника й оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості. Він полягає в поразці противника всіма наявними способами рішучій атаці, стрімкому просуванні військ у глибину його розташування, знищенні й полоні живої сили, захопленні зброї, військової техніки й намічених районів (рубежів) місцевості.

Особовий склад взводу, використовуючи результати ядерної й вогневої поразки противника, повинен вести наступ з повною напругою сил, безупинно вдень і вночі, у будь-яку погоду й у тісній взаємодії з іншими підрозділами знищувати противника, що обороняється.

Наступ взводу на противника, що обороняється, здійснюється з ходу або з положення безпосереднього зіткнення з ним.

Атака полягає в стрімкому й невпинному русі механізованих підрозділів у бойовому порядку в сполученні з інтенсивним вогнем з бойових машин піхоти а в міру зближення із противником і з інших видів зброї з метою його знищення (розгрому).

Механізований взвод наступає в складі роти, у штурмовій групі й у бойовому розвідувальному дозорі може діяти й самостійно. Механізований взвод, крім того, може діяти в передовій групі від тактичного повітряного десанту.

Взвод наступає на фронті до 300м, а механізоване відділення в пішому порядку - на фронті до 50м.

Механізованому взводу у наступі вказуються об'єкт атаки й напрямок подальшого наступ. Іноді, особливо при постановці бойового завдання по радіо, а також при діях уночі й у лісі, взводу може бути зазначений тільки азимут напрямку наступу.

Об'єктом атаки механізованого взводу звичайно є противник в окопах або в інших фортифікаційних спорудженнях опорного пункту, а також окремо розташовані на напрямку наступу танки, знаряддя, кулемети й інші вогневі засоби противника.

Бойовий порядок механізованого взводу, що наступає на бойових машинах піхоти складається з бойової лінії бойових машин з інтервалом між ними до 100м і засобів посилення, що діють у бойовій лінії або за нею.

Бойовий порядок механізованого взводу, що наступає в пішому порядку, складається з ланцюга, бойових машин піхоти і засобів посилення.

Бойовий порядок механізованого відділення, що наступає в пішому порядку, складається з ланцюга з інтервалом між солдатами 6-8 м (8- 12 кроків) і бойової машини піхоти. Для зручності ведення вогню й кращого застосування до місцевості солдати в ланцюзі можуть висуватися трохи вперед або убік, не порушуючи загального напрямку фронту наступу ланцюга й не заважаючи діям сусідів. Бойова машина піхоти діє за ланцюгом відділення, на її фланзі, а іноді й безпосередньо в ланцюзі.

При атаці на бойових машинах піхоти механізований, кулеметний (протитанково - кулеметний) взводи діють у бойовій лінії за танками на віддалі 100-200м.

При атаці в пішому порядку особовий склад цих взводів діє в ланцюзі безпосередньо за бойовою лінією танків на віддалі, що забезпечує його безпеку від розривів снарядів своєї артилерії й підтримку просування танків вогнем стрілецької зброї. Бойові машини піхоти у цьому випадку, використовуючи складності місцевості, стрибками від рубежу до рубежу (від укриття до укриття) просуваються за своїми відділеннями на віддалі, що забезпечує надійну підтримку вогнем своєї зброї атакуючих танків і особового складу, а іноді вони можуть діяти й безпосередньо в ланцюзі своїх відділень.

Механізований і кулеметний (протитанково-кулеметний) взводи атакують противника, а гранатометний взвод підтримує атаку, діючи на бойових машинах піхоти або в пішому порядку. У бойових машинах піхоти після спішування особового складу залишаються навідники-оператори (навідники кулеметів), механіки-водії (водії) і заступник командира взводу.

До початку наступу з ходу механізований і кулеметний (протитанково-кулеметний) взводи потай розташовуються в зазначеному командиром роти, а гранатометний взвод - у зазначеному командиром батальйону місці.

Командир взводу організує розташування взводу й підготовку озброєння, бойової техніки й особового складу до майбутнього бою, а з одержанням бойового завдання організує бій.

При наступі з положення безпосереднього зіткнення із противником механізований і кулеметний (протитанково-кулеметний) взводи в зазначений час потай висуваються й займають вихідне положення для наступу. Особовий склад механізованого й кулеметного (протитанково-кулеметного) взводів розташовується звичайно в траншеї, а бойові машини піхоти займають вогневі позиції поруч зі своїми відділеннями або за ними на віддалі до 50м. Танковий взвод розташовується в раніше зайнятому для оборони опорному пункті або в складі роти перебуває на вичікувальній позиції. Гранатометний взвод займає вогневу позицію за механізованими ротами першого ешелону.

У всіх випадках взвод перебуває в постійній готовності до відбиття можливого нападу противника.

Рішення на наступ командир механізованого взводу приймає звичайно в ході рекогносцировки, проведеної старшим командиром. Якщо обстановка не дозволяє організувати бій на місцевості, командир взводу приймає рішення, віддає бойовий наказ і організує взаємодію по карті або на макеті місцевості. При наступі з положення безпосереднього зіткнення із противником вся робота з організації бою проводиться на місцевості.

У ході рекогносцировки командир взводу вивчає місцевість, указує орієнтири й уточнює:

- накреслення переднього краю оборони противника й розташування його вогневих засобів, особливо протитанкових, місця й характер загороджень, а також цілі, що вражають;

- бойові завдання відділень і додаткових вогневих засобів;

- місця проходів у загородженнях і переходів через перешкоди і їхнє позначення, місця оснащення танків катковими мінними тралами;

- маршрут висування, рубежі розгортання, переходу в атаку, спішування й безпечного висування.

У рекогносцировці беруть участь командири відділень, а іноді й механіки-водії (водії).

При постановці завдань відділенням командир взводу в бойовому наказі вказує:

- командир механізованого взводу - об'єкт атаки, напрямок подальшого наступу й рубіж переходу в атаку;

- командир гранатометного взводу - цілі для поразки в період вогневої підготовки атаки й з початком атаки, вогневу позицію, напрямок стрільби й порядок переміщення в ході бою;

- командир кулеметного (протитанково-кулеметного) взводу - цілі для ураження, напрямок наступу, рубіж переходу в атаку, місце в бойовому порядку.

Командири механізованого, гранатометного й кулеметного (протитанково-кулеметного) взводів при атаці в пішому порядку вказують також місця спішування, а командир механізованого взводу при постановці завдання снайперові - цілі для знищення, порядок ведення вогню й місце в бойовому порядку взводу, стрільцеві – санітарові - завдання й місце знаходження.

Організовуючи взаємодію, командир взводу повинен:

- указати порядок висування до рубежу переходу в атаку, розгортання в бойовий порядок, ведення вогню зі стрілецької зброї, бойових машин піхоти руху в атаку, пророблення проходів у загородженнях і перешкодах і їхнього подолання, а також міри безпеки при нанесенні ядерних ударів по противнику;

- при наступі з положення безпосереднього зіткнення із противником вказати порядок заняття вихідного положення для наступу, пропуску танків через бойові порядки своїх підрозділів, а командир танкового взводу - порядок проходження танків через позиції механізованих підрозділів і ведення вогню при русі в атаку; указати порядок ведення вогню по повітряних цілях;

- погодити дії відділень між собою й з додатковими вогневими засобами й сусідами, а командири гранатометного, кулеметного (протитанково-кулеметного) взводу-дії своїх відділень із механізованими підрозділами;

- повідомити сигнали оповіщення, керування, взаємодії й порядок дій по них.

Командири механізованого, гранатометного й кулеметного (протитанково-кулеметного) взводів при атаці в пішому порядку, крім того, указують порядок спішування особового складу й дій після цього бойових машин піхоти.

При наступі з ходу механізований і кулеметний (протитанково-кулеметний) взводи в період вогневої підготовки атаки висуваються до рубежу переходу в атаку в колоні роти. Гранатометний взвод висувається на вогневу позицію для підтримки атаки механізованих підрозділів у порядку, зазначеному командиром батальйону.

Якщо командиром роти призначений пункт розгортання у взводні колони, то взводи після його проходження самостійно з максимально допустимою швидкістю виходять на свої напрямки. З підходом до рубежу переходу в атаку взводи по команді командира роти розгортаються в бойовий порядок і, знищуючи противника вогнем з ходу, продовжують рух до переднього краю оборони противника. При цьому механізований взвод діє слідом за танками й знищує вогневі засоби противника, у першу чергу протитанкові, не даючи противникові можливості відрізати себе від танків.

З переходом підрозділів в атаку командири взводів уточнюють положення противника, а при необхідності бойові завдання відділенням і порядок подолання загороджень.

Бойові машини, оснащені мінними тралами, переборюють мінне поле противника в бойовому порядку самостійно, а інші бойові машини, що не мають тралів - установленим порядком по проробленому проході. Особовий склад механізованого й кулеметного (протитанково-кулеметного) взводів при атаці в пішому порядку переборює мінне поле слідом за танками по їхніх коліях або по проробленому проході.

Подолання механізованим взводом загороджень і перешкод перед переднім краєм оборони противника здійснюється під прикриттям вогню артилерії, гранатометного й кулеметного (протитанково-кулеметного) взводів, а також при взаємодії, бойових машин піхоти і стрілецької зброї.

Механізований взвод при атаці на бойових машинах піхоти переборовши мінне поле, слідом за танками в точно встановлений час («Ч») стрімко уривається на передній край оборони противника, знищує його вогневі засоби, у першу чергу протитанкові броньовані, і, використовуючи результати вогневого ураження, швидко й неспинно наступає в глибину.

При атаці механізованого й кулеметного (протитанково-кулеметного) взводів у пішому порядку для спішування особового складу командири взводів подають, а командири відділень дублюють команду «Взвод, приготуватися до спішування». По цій команді бойові машини піхоти доганяють танки, особовий склад ставить зброю на запобіжник, виймає його з бійниць і підготовляється до спішування.

З виходом взводу на рубіж спішування по команді командира взводу «Взвод - до машин» механіки-водії (водії) зменшують швидкість руху машин або, використовуючи наявні вкриття, роблять коротку зупинку. Відділення по команді своїх командирів «До машини» швидко вискакують із машин, а по команді «Відділення, на такий-то предмет - до бою, уперед» розгортаються в ланцюг і, ведучи інтенсивний вогонь на ходу, прискореним кроком або бігцем продовжують рух до переднього краю.

Особовий склад, подолавши мінне поле й ведучи вогонь на ходу, стрімко наближається до противника, закидає його гранатами й у точно встановлений час («Ч») з криком «ура» слідом за танками уривається на передній край оборони, знищує противника вогнем в упор і неспинно продовжує атаку в зазначеному напрямку.

Бойові машини піхоти, переборовши мінне поле по проходах, доганяють свої підрозділи, вогнем своєї зброї підтримують їхню атаку, діючи за ланцюгом свого підрозділу, а іноді й безпосередньо в ланцюзі.

Додані взводу вогнеметчики, наступаючи в бойових порядках взводу, знищують противника в траншеях, ходах повідомлення й інших фортифікаційних спорудженнях.

При атаці в пішому порядку розрахунки кулеметів, діючи в бойових порядках механізованих підрозділів, вогнем на ходу, з коротких зупинок і з місця знищують живу силу, вогневі засоби й низько літаючі цілі противника. Вогневі позиції відділенням для ведення вогню із зупинок вказуються командиром кулеметного взводу або вибираються кулеметниками самостійно. Переміщення кулеметного (протитанково-кулеметного) взводу, що діє в пішому порядку, здійснюється по відділеннях прискореним кроком, бігцем або перебіжками залежно від характеру місцевості й вогню противника, як правило, при взаємній вогневій підтримці, у тому числі й вогнем бойових машин піхоти.

При діях особового складу в пішому порядку командири механізованого й кулеметного (протитанково-кулеметного) взводів спішуються й просуваються за ланцюгом взводу на віддалі до 50 м у тому місці, звідки зручніше спостерігати за діями взводу й керувати ним. Керування вогнем і рухом бойових машин піхоти командир взводу здійснює через свого заступника.

У ході наступу командир взводу веде спостереження, ставить завдання відділенням і бойовим машинам піхоти, а також доданим вогневим засобам на знищення й придушення противника. Командир механізованого взводу, крім того, указує танкам цілі, що перешкоджають просуванню особового складу.

Опорний пункт, у якому противник чинить опір, взвод обходить і атакує його у фланг або в тил. Для маневру використаються складки місцевості, проміжки в бойових порядках або відкриті фланги противника, а для маскування можуть застосовуватися дими й аерозолі. При неможливості обходу опорного пункту противника командир взводу зосереджує вогонь взводу по цілям, що перешкоджають просуванню, і рішучою атакою із фронту завершує його знищення.

У міру ослаблення опору противника механізований і кулеметний (протитанково-кулеметний) взводи, що наступають у пішому порядку, по команді (сигналу) старшого командира роблять посадку в машини. Для цього бойові машини піхоти по команді командирів взводів доганяють свої відділення, сповільнюють рух або роблять коротку зупинку. Особовий склад по команді командирів відділень «До машини» бігцем висуваються до своїх бойових машин піхоти, ставлять зброю на запобіжник, потім по команді «По місцях» швидко роблять посадку й готуються до ведення вогню з ходу. Навідники-оператори бойових машин піхоти під час посадки особового складу спостерігають за противником і знищують виявлені цілі. Діючи на бойових машинах піхоти, а іноді десантом на танках, взвод продовжує виконувати завдання. Успішне просування хоча б одного відділення або сусідів командир взводу негайно використає для розвитку успіху.

Виявивши засоби ядерного, хімічного нападу або установки протитанкових керованих ракет, взвод, уміло використовуючи сховані підступи, стрімко виходить до цих засобів, рішучою атакою знищує живу силу противника й виводить із ладу установки (засоби, міномети).

Загородження й перешкоди, що зустрілися в глибині оборони противника, взвод обходить переборює по проробленому проході. Пророблення проходу інженерно-саперним підрозділом прикривається вогнем взводу.

На важкодоступних ділянках місцевості механізований і кулеметний (протитанково-кулеметний) взводи при наступі в пішому порядку обганяють танки й наступають під прикриттям їхнього вогню й вогню бойових машин піхоти. У міру подолання цих ділянок танки знову виходять уперед, а взводи продовжують наступати за ними.

Противника, що контратакує, взвод знищує у взаємодії з іншими підрозділами стрімкою атакою або за вказівкою командира роти спочатку вражає противника вогнем з вигідного рубежу, при цьому танки й бойові машини піхоти займають вогневі позиції за найближчими укриттями, а особовий склад механізованого взводу спішується й займає вигідні позиції,
як правило, поперед них. Потім взвод атакою завершує його знищення.

Взвод, який не був контратакований, прискорює своє просування з метою виходу у фланг і тил противникові, що контратакує.

Виявивши відхід противника, командир взводу доповідає про це командирові роти й негайно переходить до переслідування.

При переслідуванні взвод, уміло використовуючи складки місцевості й інші її властивості, що маскують, виходить на шляхи відходу противника, сковує його дії й рішучою атакою наносить йому поразку.

Механізований і кулеметний (протитанково-кулеметний) взводи переслідують противника звичайно на бойових машинах піхоти або десантом на танках.

Механізований взвод, що становить резерв батальйону, просувається за наступаючими підрозділами на віддалі, зазначеній командиром батальйону, у готовності до розвитку наступу, знищенню противника, що залишився в тилу наступаючих підрозділів, або до виконання інших завдань.

Одержавши завдання, командир механізованого взводу на ходу ставить завдання відділенням. При цьому він указує на місцевості положення противника й місця розташування його вогневих засобів, рубіж уведення в бій, об'єкт атаки й напрямок подальшого наступ. Взвод при підході до зазначеного рубежу розгортається в бойовий порядок і стрімко атакує противника.

При атаці на бойових машинах піхоти посадка в них особового складу механізованого й кулеметного (протитанково-кулеметного) взводів здійснюється під час вогневої підготовки атаки у вихідному положенні для наступ. Бойові машини піхоти по команді (сигналу) командира взводу виходять із окопів, потай підходять до своїх відділень, використовуючи складки місцевості, і роблять зупинку. Особовий склад по командах командира взводу «Взвод - до машин», «По місцях» швидко робить посадку в машини й готується для ведення вогню з ходу.

При атаці в пішому порядку з підходом танків до вихідного положення для наступ командир взводу подає команду «Приготуватися до атаки», а після їхнього проходження - «Взвод, в атаку - уперед», по якій особовий склад вискакує із траншеї (окопів) і прискореним кроком або бігцем слідом за танками атакує противника.

Атаку переднього краю оборони противника й розвиток наступу в глибині танковий, механізований і кулеметний (протитанково-кулеметний) взводи здійснюють у такому ж порядку, як і при наступі з ходу.

Водні перешкоди взвод, як правило, форсує з ходу. Командир взводу при висуванні до водної перешкоди вказує відділенням місце переправи, порядок ведення вогню під час форсування й завдання на протилежному березі.

Підготовка бойових машин піхоти до форсування робиться при підході до водної перешкоди. При цьому особлива увага звертається на щільність закриття люків, бійниць, дверей, на справність водовідкачуючих насосів, на наявність і щільність закриття водозливних пробок. Особовий склад взводу, що перебуває в машинах, надягає рятувальні жилети.

Механізований взвод з виходом до водної перешкоди за підтримкою вогнем танків і артилерії, не затримуючись, форсують її на бойових машинах піхоти, переправно-десантних засобах або по захопленій переправі. Противника, що робить опір, взводи знищують вогнем всіх засобів на плаву. З виходом на протилежний берег вони неспинно розвивають наступ в зазначеному напрямку.

Механізований взвод, призначений у передову групу від батальйону, що діє в тактичному повітряному десанті, звичайно одержує завдання захопити площадку приземлення й забезпечити висадження десанту.

Взвод, виділений у передову групу, звичайно підсилюється стрільцями-зенітниками, саперами й хіміками-розвідниками.

Командир взводу, призначеного в передову групу, при з'ясуванні отриманого завдання й оцінці обстановки повинен зрозуміти, де перебуває й що робить противник, до якого часу захопити площадку приземлення, що робити після виконання завдання; вивчити по карті маршрут прольоту й місцевість у районі висадження; визначити завдання відділенням, доданим засобам і порядок дій.

Бойовий наказ командир взводу віддає перед десантуванням на макеті місцевості або по карті.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

- склад, положення, характер дій противника в смузі прольоту й у районі площадки приземлення;

- об'єкт атаки й характер подальших дій;

- завдання відділенням;

- час готовності до посадки у вертольоти і їхні бортові номери;

- своє місце й заступника.

Після віддачі бойового наказу командир взводу вказує порядок спостереження й ведення вогню зі стрілецької зброї в польоті, послідовність висадження особового складу з вертольотів, порядок знищення й придушення противника на площадці приземлення, сигнали оповіщення, керування й взаємодії, порядок дій по них і розпізнавання своїх літаків і вертольотів.

Передова група вступає в бій з повітря. З підходом вертольотів до площадки приземлення противник на ній знищується й придушується вогнем бортового озброєння й стрілецької зброї взводу, після чого робиться висадження. Разом із взводом, як правило, висаджуються підрозділи, призначені для ведення розвідки.

Взвод швидко залишає вертольоти, знищує противника на площадці приземлення, командир взводу уточнює обстановку й завдання відділенням. Передова група на ходу розгортається в бойовий порядок, стрімко висувається на вигідний рубіж, звичайно за кордоном площадки приземлення, займає позицію для ведення вогню й готується до відбиття атак противника. На танконебезпечному напрямку звичайно встановлюються мінно-вибухові загородження. При висуванні противника до площадки приземлення взвод вогнем всіх засобів наносить йому поразки й забезпечує висадження тактичного повітряного десанту.

При прориві укріпленого району механізований взвод може діяти в складі штурмової групи для блокування й знищення противника в довгострокових вогневих й інших важливих спорудженнях.

Склад штурмової групи визначається виходячи з характеру довгострокових вогневих споруджень. До неї крім механізованого підрозділу можуть включатися танки, снаряди, переважно самохідні, установки протитанкових керованих ракет, гранатомети, кулемети, вогнемети й інші вогневі засоби, а також інженерно-саперний підрозділ з підривними зарядами.

Штурмовій групі вказуються об'єкт атаки й напрямок подальшого наступу.

Об'єктом атаки штурмової групи може бути довгострокове вогневе або інше важливе спорудження на напрямку наступу.

Штурмова група забезпечується збільшеним запасом боєприпасів, особливо ручними й протитанковими гранатами, підривними зарядами, димовими й запальними засобами.

Організувати наступ, командир штурмової групи при наявності часу проводить підготовку групи на місцевості, обладнаної макетами й загородженнями по типу довгострокового вогневого спорудження противника. При цьому спрацьовуються прийоми блокування й знищення противника в довгострокових вогневих спорудженнях, питання взаємодії усередині штурмової групи й із сусідніми підрозділами.

Штурмова група, призначена для блокування й знищення довгострокового вогневого спорудження, розташованого на передньому краї оборони противника, займає вихідне положення під час вогневої підготовки атаки в безпосередній близькості від цього спорудження. Рух в атаку штурмова група починає одночасно із загальною атакою. Штурмова група звичайно ділиться на підгрупи: вогневу, розгородження (підриву) і захоплення.

Танки, знаряддя, міномети й установки протитанкових керованих ракет, що становлять вогневу підгрупу, ведуть вогонь по амбразурах вогневого спорудження, що атакує довгострокового, і по вогневих засобах, що прикриває його.

Танки з навісним устаткуванням і інженерно-саперний підрозділ, що становлять підгрупу розгородження (підриву), висуваються до загороджень, що прикривають довгострокове вогневе спорудження, і проробляють у них проходи.

Інший особовий склад штурмової групи, що становить підгрупу захоплення, по пророблених проходах спрямовується до спорудження й атакує його. При цьому кулеметники й автоматники знищують перископи, заклинюють бронебашті, закривають амбразури мішками із землею або підручними засобами й займають позиції навколо довгострокового вогневого спорудження в готовності до знищення противника у випадку його виходу зі спорудження; гранатометники руйнують спорудження. Вогнева підгрупа забороняє підхід противника із глибини, а підгрупа розгородження (підриву) закладає підривні заряди й по сигналі командира штурмової групи підриває довгострокове вогневе спорудження.

Підготовка до наступу вночі проводиться у світлий час доби. Командир взводу, крім загальних питань, що передбачають при підготовці наступу у звичайних умовах, указує: видимі в темний час доби орієнтири; азимут напрямку наступу взводу й направляюче відділення, порядок позначення відділень, освітлення місцевості, використання приладів нічного бачення й підготовки зброї взводу для стрільби вночі; сигнали розпізнавання й заходи щодо захисту особового складу від світлового випромінювання, а також організує забезпечення відділень освітлювальними й сигнальними засобами, що трасують снарядами й кулями.

Для захисту від світлового випромінювання ядерних вибухів використаються захисні властивості бойової техніки, особовий склад веде бій у спеціальних захисних окулярах. Крім того, оптичні прилади, прилади нічного бачення й скло кабін підготовляються для ослаблення впливу світлового імпульсу.

У ході наступу вночі особлива увага приділяється веденню розвідки, витримуванню напрямку й своєчасному позначенню свого положення.

Механізований взвод уночі наступає звичайно в пішому порядку. При цьому танки й бойові машини піхоти діють у ланцюзі механізованих підрозділів.

Засоби освітлення застосовуються так, щоб не освітлювати свої бойові порядки.

Наступ в особливих умовах.

У місті взвод наступає звичайно уздовж вулиці по одній або по обох її сторонах. Взаємна підтримка досягається веденням вогню по будинках, розташованим на протилежній стороні вулиці.

Механізований взвод і додані йому гранатомети, кулемети й вогнемети знищують противника вогнем і гранатами, у першу чергу в підвалах і нижніх поверхах будинків. Танки, як правило, діють у ланцюзі механізованого взводу або за ланцюгом і знищують своїм вогнем противника в підвалах, нижніх поверхах будинків і інших укриттях, забезпечуючи просування особового складу механізованих підрозділів. Бойові машини піхоти діють за танками просуванням від укриття до укриття й вогнем своєї зброї знищують противника, що перешкоджає просуванню особового складу.

Гранатометні, протитанкові й кулеметні відділення й розрахунки наступають звичайно від одного укриття до іншому й своїм вогнем підтримують наступ механізованих і танкових підрозділів. Вогневі позиції перед атакою вони займають, як правило, у сусідніх з атакуючим об’єктом будинках. Для зміни вогневих позицій використовуються сховані підступи, а також проломи в стінах будинків.

При організації наступу в місті командир взводу ретельно вивчає характер оборони противника в атакує об’єкт, систему вогню й можливість ведення флангового вогню із сусідніх будинків, найбільш зручні підступи до об'єкта й наявність загороджень.

Перед атакою бойові машини піхоти, танки, знаряддя й установки протитанкових керованих ракет вогнем прямим наведенням знищують противника в що атакує в сусідніх будинках. Одночасно особовий склад механізованого взводу, додані йому кулеметники ведуть вогонь по вікнах, дверях і амбразурах і, використовуючи проломи в стінах, підземні комунікації, ходи повідомлення й інші сховані підступи, висуваються до об'єкта.

У міру наближення механізованого взводу до атакуючого об’єкта, вогонь танків, знарядь і інших вогневих засобів переноситься по верхніх поверхах і горищам. Діючи сміло й зухвало, відділення під прикриттям вогню всіх засобів, димів і аерозолів вриваються в будинок і, переходячи з поверху на поверх по сходах або через проломи в міжповерхових перекриттях, знищують противника вогнем в упор з автоматів, кулеметів і гранатами. Противник, що веде вогонь із вікон і з дахів будинків, знищується снайперами й спеціально призначеними кулеметниками й автоматниками. Додані взводу сапери в цей час проробляють проходи в стінах і міжповерхових перекриттях, а при необхідності розміновують захоплений будинок.

Захопивши будинок і очистивши його від противника, взвод атакує наступний об'єкт.

Для захоплення підготовлених до оборони особливо міцних будинків і споруджень механізований взвод, а іноді й відділення можуть діяти в складі штурмової групи. До складу штурмової групи крім механізованого підрозділу можуть включатися танки, знаряддя, переважно самохідні, міномети, установки протитанкових керованих ракет, гранатомети, кулемети, вогнемети й інші вогневі засоби, а також інженерно-саперний підрозділ з підривними зарядами. Штурмовій групі видаються збільшена кількість боєприпасів, особливо ручних і протитанкових гранат, димових, запальних і сигнальних засобів, а також пристосування для штурму будинків і подолання перешкод.

Сильно укріплені будинки блокуються, а потім підриваються.

У горах на важкодоступних ділянках місцевості механізований взвод може діяти самостійно, у відриві від роти, а відділення, як правило, - у складі взводу. Механізований взвод звичайно діє в пішому порядку.

Танковий взвод наступає, як правило, на танкодоступній місцевості. Він може надаватися мотострілковій роті й атакувати противника в ланцюзі або за ланцюгом по доступних напрямках. Важкодоступні ділянки взвод переборює після захоплення їхніми механізованими підрозділами, дії яких він підтримує вогнем.

При організації наступу в горах командир взводу крім загальних питань, що передбачають при підготовці наступ у звичайних умовах, ретельно вивчає систему вогню противника на всіх ярусах, звертаючи увагу на вогневі засоби, що ведуть фланговий вогонь; вибирає сховані підступи для наступ й напрямку для маневру відділень, визначає, якими вогневими засобами й звідки вигідно вражати противника; місця можливих завалів, обвалів, каменепадів, зсувів, наявність і характер природних перешкод і порядок їхнього подолання.

У ході наступу підсилюється спостереження, особлива увага звертається на своєчасне придушення вогневих засобів противника, що веде фланговий вогонь, на виявлення й знищення засідок, а також на використання кулеметів і снайперської гвинтівки.

При атаці висоти з багатоярусним розташуванням противника його вогневі засоби й жива сила придушуються одночасно на всіх ярусах. Під час атаки першого ярусу частина вогневих засобів взводу веде вогонь по противнику на наступних ярусах і по його вогневих засобах, що веде фланговий вогонь. Бойові машини піхоти, танки переміщаються по доступній для них місцевості й підтримують взвод вогнем.

У лісі взвод наступає, як правило, уздовж дороги, просіки або по зазначеному азимуті.

При організації наступ в лісі командир взводу крім загальних питань, що передбачають при підготовці наступ у звичайних умовах, повідомляє командирам відділень азимут напрямку наступу, установлює порядок подолання лісових завалів і знищення противника, що веде вогонь із дерев.

Механізований взвод діє звичайно в пішому порядку, інтервали між відділеннями скорочуються. Командир взводу просувається в ланцюзі напрямного відділення.

Танковий взвод може надаватися мотострілковій роті.

Танки діють на доступній для них місцевості звичайно в ланцюзі механізованих взводів або за ланцюгом і підтримують їхню атаку своїм вогнем. Особовий склад механізованих підрозділів указує танкам цілі, знищує протитанкові засоби противника й забезпечує просування танків. Бойові машини піхоти у цьому випадку наступають за танками й вогнем своєї зброї знищують цілі противника, що перешкоджають просуванню особового складу й танків.

У ході наступу у взводі ведеться кругове спостереження, при цьому особлива увага звертається на виявлення й знищення протитанкових засобів. Противник, що веде вогонь із дерев, знищується снайпером і спеціально призначеними кулеметниками й автоматниками. Для безпосередньої охорони командир взводу висилає дозорних.

Лісові завали й інші загородження взвод, як правило, обходить, а при неможливості обходу переборює по проробленому проході.

У пустелі взвод (відділення, танк) широко використовує проміжки й відкриті фланги в обороні противника для стрімкого просування в глибину й рішучу атаку опорних пунктів з тилу.

Організовуючи наступ в пустелі, командир взводу крім загальних питань, що передбачають при підготовці наступу у звичайних умовах, вказує відділенням азимут напрямку наступу, порядок позначення напрямку наступу (маршруту), призначає для ведення вогню по літаках, вертольотам і іншим повітряних цілях противника кілька чергових кулеметів, вживає заходів по підготовці бойової техніки до захисту під час піщаних бур і фарбуванню її під тло навколишньої місцевості, захисту особового складу при різких змінах метеорологічних умов, попередженню теплових ударів, забезпеченню особового складу запасом води й здійснює контроль за її витратою.

У ході наступу командир взводу особливу увагу приділяє дотримуванню напрямку.

У північних районах і взимку при глибокому сніжному покриві особовий склад механізованого взводу наступає звичайно на лижах. Спішування особового складу й постановка на лижі при наступі з ходу робиться, як правило, на більшому, ніж у звичайних умовах, віддаленні від противника.

Бойові машини піхоти діють за танками й вогнем своєї зброї знищують цілі противника, що перешкоджають просуванню особового складу й танків. На важкодоступних напрямках вони просуваються, як правило, по дорогах, підтримуючи взвод вогнем.

Танковий взвод (танк) при глибокому сніжному покриві наступає звичайно в ланцюзі механізованих підрозділів або за ланцюгом, важко прохідні ділянки переборює з використанням навісного встаткування.

При організації наступу особливу увагу командир взводу звертає на підготовку озброєння, бойової техніки й засобів індивідуального захисту до застосування в умовах низьких температур і на попередження переохолодження й обмороження особового складу, вживає заходів до забезпечення машин засобами підвищення прохідності. Підрозділи забезпечуються маскувальними, халатами, а бойова техніка фарбується в білі кольори.

Під час бою в глибині оборони противника для здійснення обходів і атаки противника у фланги тил командир механізованого взводу повинен широко застосовувати дії відділень на лижах.

4. Механізований взвод на БМП в обороні

Оборона - вид бою. Вона має на меті зірвати або відбити наступ (удар) переважаючих сил противника й нанести йому значні втрати, удержати важливі райони (рубежі, об'єкти) місцевості й тим самим створити сприятливі умови для переходу в рішучий наступ.

Оборона може підготовлятися завчасно або організовуватися в ході бою, при відсутності безпосереднього зіткнення із противником і в умовах зіткнення з ним.

Оборона повинна бути стійкою й активною, здатною відбити удари противника із застосуванням всіх видів зброї.

Стійкість і активність оборони досягаються: витримкою, стійкістю й завзятістю військ, що обороняються, при відбитті атак противника, їх високим моральним духом; мистецьки організованою обороною й системою вогню; швидким знищенням противника, що вклинився в оборону; умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерним устаткуванням і ретельним маскуванням; виконанням заходів щодо захисту від запальної зброї; підготовкою особистого складу до ведення бою на зараженій місцевості протягом тривалого часу, чіткою взаємодією, всебічним забезпеченням бою й умілим керуванням підрозділами.

В обороні кожний солдат, вміло використовуючий свою зброю, фортифікаційні спорудження й вигідні умови місцевості, може знищити велику кількість солдатів противника, а також успішно вести боротьбу з його наступаючими танками й іншими броньованими машинами.

Взвод не має права залишати займаний опорний пункт (позицію) і відходити без наказу командира роти (взводу).

При переході взводу до оборони насамперед повинні бути організовані спостереження й система вогню перед фронтом і на флангах.

Система вогню взводу в обороні включає: ділянки зосередженого вогню взводу, підготовлені перед переднім краєм оборони; зони протитанкового вогню бойових машин піхоти і суцільного багатошарового вогню всіх інших вогневих засобів взводу перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони; підготовлений маневр вогнем бойових машин піхоти на загрожуючому напрямку.

Система вогню будується з урахуванням вогневих можливостей всіх видів зброї взводу й доданих йому вогневих засобів, на тісній їхній взаємодії й у сполученні з інженерними загородженнями й природними перешкодами. Вона повинна забезпечити поразку противника, насамперед його танків і інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами й у глибині оборони, можливість ведення дійсного фронтального, флангового й перехресного вогню.

При організації системи вогню механізованому взводу й відділенню вказуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, а взводу, крім того, - одна - дві ділянки зосередженого вогню.

Гранатометному й кулеметному (протитанково-кулеметному) взводам вказуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, ділянки зосередженого вогню, а гранатометному взводу, крім того, - основний напрямок стрільби й рубежі загороджувального вогню.

Бойовим машинам піхоти, танкам, знаряддям, установкам протитанкових керованих ракет, гранатометам, вогнеметам і кулеметам призначаються основні й запасні вогневі позиції, основний і додатковий сектори обстрілу (вогнеметання) з кожної позиції на дальність їхнього дійсного вогню. Вогонь ручних протитанкових гранатометів підготовляється в смузі вогню своїх відділень. Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися.

Готовність системи вогню визначається заняттям бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками, знаряддями й іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

Механізований взвод, уміло використовуючи свою зброю, місцевість і її інженерне устаткування, а також загородження, здатний нанести наступаючому противникові більші втрати й удержати займані позиції. Він обороняється, як правило, у складі роти, може перебувати в резерві батальйону, а також призначатися в бойову охорону або в засідку.

Взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронті й до 300 м у глибину.

Опорний пункт механізованого взводу складається з позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти і доданих вогневих засобів.

Бойові машини піхоти в опорному пункті взводу розташовуються по фронті й у глибину з інтервалами до 200м. Вогневі позиції для них вибираються з урахуванням умов місцевості як на передніх, так і на зворотних скатах висот з таким розрахунком, щоб забезпечувалися спостереження за - противником і ведення вогню на граничну дальність прямим наведенням зі знарядь, кулеметів і протитанкових керованих ракет, взаємна вогнева підтримка й можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також кругова оборона, таємне розташування вогневих засобів і маскування.

Додані механізованому взводу кулеметне (протитанкове) відділення й відділення вогнеметів можуть розташовуватися на позиціях механізованих відділень, а гранатомете відділення- у проміжках між ними або на фланзі опорного пункту взводу.

В опорному пункті взводу й на його флангах можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби й танки, не підпорядковані командирові взводу. Командир взводу повинен знати завдання цих засобів, їхніх командирів і підтримувати з ними взаємодію.

Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями відділень - до 50 м. Вони повинні перебувати під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і загородженнями.

Гранатометний взвод в обороні діє звичайно в повному складі або по відділеннях, займаючи вогневі позиції в проміжках між опорними пунктами механізованих рот (взводів) або на їхніх флангах. Вогневі позиції по фронті можуть бути: для взводу - до 100 м, для відділення - до 20 м, інтервали між відділеннями-10-20 м.

Кулеметний (протитанково-кулеметний) взвод діє по відділеннях, займаючи вогневі позиції в опорних пунктах механізованих взводів, у проміжках між ними або на флангах.

Одержавши наказ на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником, командир взводу повинен швидко поставити завдання відділенням на заняття позицій у зазначеному взводу опорному пункті, організувати спостереження перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу, взаємодію й систему вогню, бойове забезпечення, керування, захист від запальної зброї й інженерне встаткування опорного пункту. Надалі він вивчає місцевість, уточнює завдання відділенням і порядок взаємодії, а при необхідності й інші питання.

При переході до оборони поза зіткненням із противником командир взводу виводить взвод у зазначений опорний пункт або в укрите місце на підступах до нього, таємно розташовує його, організує спостереження й безпосередню охорону. Після цього він разом з командирами відділень і доданих засобів проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організує взаємодію й систему вогню, бойове забезпечення, керування й захист від запальної зброї. Потім командир взводу організує заняття опорного пункту, створює бойовий порядок і систему вогню, організує спостереження й інженерне встаткування опорного пункту.

У ході рекогносцировки командир взводу вивчає місцевість, указує командирам відділень орієнтири й уточнює: положення, склад і найбільш ймовірний напрямок наступу противника, можливі рубежі переходу в атаку й напрямки дій його бойових вертольотів; накреслення переднього краю оборони роти, опорний пункт взводу й сусідів; позиції відділень (вогневі позиції танків) і доданих вогневих засобів; смугу вогню взводу (відділень) і додатковий сектор обстрілу; основні й запасні вогневі позиції, основні й додаткові сектори обстрілу бойових машин піхоти, а також доданих вогневих засобів і засобів, призначених для забезпечення флангів і проміжків; порядок і строки інженерного встаткування опорного пункту й позицій відділень (вогневих позицій), місця й характер інженерних загороджень, що влаштовують перед фронтом оборони взводу й на флангах, і порядок прикриття їхнім вогнем; місце командно-спостережного пункту.

При постановці завдань відділенням командир взводу в бойовому наказі вказує:

- завдання відділенням, їхньої позиції, смуги вогню й додаткові сектори обстрілу; основні й запасні вогневі позиції бойових машин піхоти, їх основні й додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу й місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення; завдання доданим вогневим засобам, їх основні й запасні вогневі позиції, основні й додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; завдання снайперові, основні й запасну вогневі позиції, порядок спостереження й ведення вогню; завдання стрільцеві-санітарові й порядок надання медичної допомоги пораненим; якими вогневими засобами забезпечити проміжки із сусідами й фланги;

Командир взводу в бойовому наказі вказує також час заняття оборони, готовності системи вогню, черговість і строки інженерного устаткування опорного пункту.

При організації взаємодії командир взводу повинен:

- визначити порядок знищення противника під час висування його до переднього краю оборони й розгортання для атаки (у вихідному положенні для наступу), у ході відбиття атаки танків і піхоти перед переднім краєм і у випадку виходу їх на фланги й у тил;

- указати рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових і інших вогневих засобів;

- визначити порядок ведення взводом зосередженого вогню, а також вогню по літаках, вертольотах і інших повітряних цілях противника зі стрілецької зброї;

- погодити дії взводу з діями сусідів і танками, розташованими в опорному пункті взводу й на його флангах, протитанковими й іншими вогневими засобами по відбиттю атак противника перед переднім краєм оборони й по знищенню його у випадку вклинення в оборону;

- призначити чергові вогневі засоби й визначити порядок знищення розвідки противника;

- указати заходи щодо забезпечення безпеки особового складу від світлового випромінювання ядерного вибуху, а також заходи щодо маскування;

- повідомити сигнали оповіщення, керування, взаємодії й порядок дій по них.

Командир танкового (гранатометного) взводу, доданого мотострілковій роті, повинен знати розташування опорних пунктів механізованих взводів, їхнього завдання, порядок взаємодії з ними, місця загороджень, способи підтримки зв'язку, сигнали оповіщення, керування й взаємодії, порядок дій по них.

Взвод приступає до інженерного встаткування опорного пункту після вибору командиром взводу позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти танків, установок протитанкових керованих ракет, гранатометів і визначення відділенням смуг вогню, а танкам і іншим вогневим засобам - секторів обстрілу. Інженерне устаткування опорного пункту здійснюється таємно, з повною напругою сил особового складу й у постійній готовності взводу до відбиття атаки противника.

В опорному пункті механізованого, а також на вогневих позиціях гранатометного й кулеметного (протитанково-кулеметного) взводів у першу чергу відриваються одиночні (парні) окопи для автоматників, кулеметників, снайпера, гранатомеників, операторів протитанкових керованих ракет і вогнеметчиков, окопи на основних вогневих позиціях танків, бойових машин піхоти, виробляється розчищення смуги огляду й обстрілу, влаштовуються загородження й обладнається командно-спостережливий пункт командира взводу. У другу чергу одиночні (парні) окопи з'єднуються між собою траншеєю в окопи на відділення, відриваються окопи на запасних (тимчасових) вогневих позиціях для танків, бойових машин піхоти і інших вогневих засобів, а також ходи повідомлення до вогневих позицій бойових машин піхоти, якщо вони розташовуються на фланзі або за позиціями відділень, улаштовуються перекриті щілини (бліндажі) на кожне відділення (екіпаж). Надалі влаштовується бліндаж на командно-спостережливому пункті командира взводу, відривається хід повідомлення в тил, що пристосовується для ведення вогню, і триває вдосконалювання й розвиток усього інженерного встаткування опорного пункту.

У механізованому взводі, крім того, у другу чергу відриваються окопи для чергових вогневих засобів на тимчасових вогневих позиціях.

При відсутності безпосереднього зіткнення із противником і коли дозволяє обстановка, для облаштування траншей, ходів повідомлення, окопів для танків, бойових машин піхоти застосовуються землерийні машини й бульдозерне устаткування.

Всі позиції (спорудження) повинні бути підготовлені для захисту від запальної зброї й ретельно замасковані, для чого використаються місцеві матеріали, табельні засоби пожежогасіння й маскувальні засоби.

Командир взводу особисто керує інженерним устаткуванням опорного пункту, підтримуючи постійну готовність взводу до відбиття атаки противника.

Командир механізованого взводу зобов'язаний скласти схему опорного пункту, а командири гранатометного й кулеметного (протитанково - кулеметного) взводів - схему вогню взводу й представити її командирові роти; схема вогню гранатометного взводу представляється командирові батальйону.

На схемах звичайно вказуються: орієнтири, їхнього номера, найменування й відстані до них; положення противника; смуга вогню взводу й додаткові сектори обстрілу; позиції відділень, їхньої смуги вогню й додаткові сектори обстрілу; основні й запасні вогневі позиції бойових машин піхоти, танків, а також вогневих засобів, що забезпечують проміжки із сусідами, їх основні й додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу й місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення; ділянка зосередженого вогню роти й місце в ньому, по якому веде вогонь взвод, а на схемі вогню гранатометного взводу, крім того, - рубежі загороджувального вогню й позиція механізованого підрозділу, якому взвод доданий; рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових і інших вогневих засобів; позиції вогневих засобів командира роти (батальйону), розташованих в опорному пункті взводу й на його флангах, і їхні сектори обстрілу; загородження й фортифікаційні спорудження; позиції сусідніх підрозділів і границі їхніх смуг вогню на флангах взводу; місце командно-спостережного пункту командира взводу.

Для ведення оборони вночі командир взводу до настання темряви повинен визначити й указати підлеглим командирам: завдання по підготовці зброї й вихідних даних для ведення вогню вночі, спостереженню й прослуховуванню; по яких ділянках місцевості перед переднім краєм і на флангах додатково підготувати вогонь; порядок застосування приладів нічного бачення й засобів освітлення місцевості, а також завдання по знищенню й осліпленню засобів висвітлення противника; заходи щодо забезпечення проміжків і флангів; добре видимі вночі орієнтири; розпізнавальні знаки своїх військ; способи орієнтування й цілевказівки.

Командир механізованого взводу, крім того, указує, які вогневі засоби, коли й куди перемістити, де додатково виставити спостерігачів.

Всі командири зобов'язані перевірити вихідні дані для стрільби вночі, готовність зброї й приладів нічного бачення, а також наявність трасуючих снарядів і патронів із трасуючими кулями.

Командир механізованого взводу управляє взводом з командно - постережного пункту, обладнаного звичайно в ході повідомлення, або з бойової машини піхоти. Він повинен бачити місцевість перед переднім краєм оборони й на флангах і весь бойовий порядок взводу.

В обороні взвод перебуває в постійній готовності до відбиття атаки противника.

Для знищення окремих груп противника, що намагаються вести розвідку, проробляти проходи в загородженнях або проникнути в глибину оборони, у механізованому взводі призначаються чергові вогневі засоби (чергова бойова машина піхоти), особовий склад яких перебуває в постійній готовності до негайного відкриття вогню із запасної або тимчасової вогневої позиції. Інший особовий склад взводу вдосконалює інженерне встаткування позицій і проводить технічне обслуговування бойових машин піхоти.

При нанесенні противником ядерного удару весь особовий склад укривається. З початком вогневої підготовки противника командир взводу й спостерігачі ведуть спостереження з метою вчасно виявити момент переходу його в атаку.

З переходом противника в атаку по команді (сигналу) командира взвод негайно готується до бою. Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на дальність дійсного вогню зброї взводу й доданих йому вогневих засобів.

У міру наближення противника до переднього краю оборони вогонь доводять до найвищої напруги. Взвод у першу чергу знищує танки й інші броньовані машини противника, а потім вогнем з кулеметів, автоматів і доданих вогнеметів відтинає піхоту від танків і знищує її.

Противник, що ввірвався в опорний пункт взводу, знищується вогнем в упор, гранатами й у рукопашній схватці. Для попередження просування противника в глибину опорного пункту й у сторони флангів у траншеях і ходах повідомлення швидко встановлюються їжаки, рогатки й інші, заздалегідь підготовлені переносні загородження.

У випадку обходу противником опорного пункту взвод переходить до кругової оборони й, продовжуючи міцно втримувати займані позиції, знищує противника вогнем всіх видів зброї з основних і запасних позицій або діє за вказівкою командира роти.

Після відбиття атаки відновлюються система вогню й зруйновані фортифікаційні спорудження, поповнюються боєприпаси, приводяться в порядок зброя й військово-технічне майно, при необхідності з дозволу командира роти проводиться зміна вогневих позицій бойових машин піхоти, танків і інших вогневих засобів, приймаються заходи щодо надання медичної допомоги й виносу тяжкопоранених. Про результати бою командир взводу доповідає командирові роти.

Механізований взвод, призначений у бойову охорону, повинен захистити батальйон від раптового нападу противника й заборонити йому ведення розвідки.

У бойовій охороні взвод обороняє позицію до 500м по фронті. Перед позицією взводу й на флангах влаштовуються загородження. Взвод підтримується вогнем призначених засобів із глибини оборони.

Одержавши завдання на дії в бойовій охороні, командир механізованого взводу усвідомлює отримане завдання, оцінює обстановку, приймає рішення, виводить взвод на зазначену позицію, установлює спостереження, вибирає позиції для відділень, бойових машин піхоти, віддає бойовий наказ, організує взаємодію, систему вогню, керування, захист від запальної зброї й інженерне устаткування позиції. Для спостереження за схованими підступами до позиції й на її фланги командир механізованого взводу висилає секрети.

Після організації оборони командир взводу з командирами відділень проводить розвідку можливих шляхів відходу й установлює порядок дій при одержанні наказу на відхід.

Дрібні групи противника бойова охорона захоплює в полон або знищує вогнем.

При підході переважаючих сил противника бойова охорона вражає його вогнем, починаючи із граничної дальності. Командир взводу особистим спостереженням визначає сили й напрямок дій противника, доповідає про це командирові батальйону й продовжує вести бій.

Взвод може залишити займану позицію й відійти тільки за наказом командира батальйону. Відхід здійснюється перекатами з використанням складок місцевості, загороджень і димів.

При відході поранені, вбиті повинні бути винесені (вивезені) разом з їхньою зброєю.

В обороні механізований взвод на бойових машинах піхоти може призначатися в засідку.

Позиція засідки повинна забезпечувати потайливе розташування взводу й мати гарні умови для спостереження й ведення вогню. На позиції відриваються окопи, які ретельно маскуються, найбільш зручні підступи з боку противника мінуються.

Командир взводу, призначеного в засідку, повинен вивчити місцевість, поставити бойові завдання відділенням, визначити рубіж (пункт) відкриття вогню по противнику, а також указати порядок ведення вогню й дії взводу по знищенню противника, порядок залишення позицій і куди взвод виходить після виконання завдання.

До підходу противника до місця засідки взвод нічим себе не виявляє.

При підході противника до наміченого рубежу (пункту) взвод по команді (сигналу) командира раптовим вогнем із близької відстані наносить йому поразки. Після виконання завдання командир взводу доповідає його командирові, що вислав, і надалі діє відповідно до отриманих вказівок.

Оборона в особливих умовах

У місті механізований взвод обороняє опорний пункт, що може включати один - два будинки, а відділення - будинок або поверх будинку. Взводу можуть бути додані знаряддя, вогнемети, установки протитанкових керованих ракет і інші вогневі засоби.

Оборона в будинках організується так, щоб підступи до них прострілювалися фланговим і перехресним вогнем, при цьому більша частина взводу й доданих вогневих засобів розміщаються в нижніх поверхах і напівпідвалах.

Будинки, що обороняються, повинні бути підготовлені до кругової оборони. Система вогню при цьому організується таким чином, щоб будинки перебували у вогневому зв'язку між собою.

Пристосовуючи будинок до оборони, необхідно закласти вікна й двері цеглою або мішками з піском (землею), влаштувати бійниці й амбразури, проробити ходи в горищному й міжповерховому перекриттях, обладнати підвал кам'яного будинку під укриття.

При підготовці будинку до оборони необхідно створити запас боєприпасів, особливо ручних гранат, запас продовольства й питної води, а також передбачити необхідні протипожежні заходи: підготувати засоби пожежогасіння, засипати дерев'яні підлоги піском (землею).

Атака противника відбивається вогнем всіх засобів, при цьому вогневі засоби, розташовані на верхніх поверхах, крім знищення противника безпосередньо перед будинком ,що обороняється, ведуть вогонь по далеких цілях. Противника, що підійшов до стін будинку, що обороняється, закидують гранатами й знищують вогнем в упор, а в будинку - у рукопашній схватці.

Бій ведеться за утримання кожного поверху й кожного приміщення.

У горах взвод може обороняти опорний пункт у відриві від інших взводів роти. Позиції відділень вибираються в місцях, що виключають можливість обвалів, зсувів і затоплень. Вони вибираються так, щоб забезпечувалася поразка противника багатоярусним фланговим, перехресним і кинджальним вогнем, виключалася наявність мертвих просторів.

Вогневі засоби розташовуються ярусами, система вогню відділень при цьому організується таким чином, щоб вони перебували у вогневому зв'язку між собою й забезпечували кругову оборону. Вогневі позиції бойових машин піхоти вибираються в таких місцях, які забезпечують ведення вогню на граничні дальності й таємне їхнє розташування.

При підготовці фортифікаційних споруджень у кам'янистих і скельних ґрунтах використаються камені й мішки з піском і землею. Окопи, укриття й інші спорудження обладнаються так, щоб виключити затікання в них вогнесумішей і води. У скельних ґрунтах окопи й укриття можуть обладнатися підривним способом. Атаку противника взвод відбиває всіма вогневими способами з широким застосуванням гранат. Танки противника найбільше доцільно знищувати під час подолання ними підйомів, особливо на серпантинах.

При обході противником опорного пункту взвод переходить до кругової оборони вражає його вогнем з флангу і тилу.

У лісі опорний пункт механізованого взводу звичайно перехоплює дорогу, одну - дві просіки або дефіле між болотами й озерами. При переході до оборони командир взводу крім загальних заходів щодо підготовки оборони організує розчищення лісу й чагарнику для поліпшення умов спостереження й ведення вогню, не демаскуючи при цьому свого розташування; підготовлює кинджальний вогонь і вогонь із дерев; передбачає протипожежні заходи (створення захисних смуг і запасів води, підготовку сокир, пилок, лопат, очищення опорного пункту ).

На місцевості з високим рівнем ґрунтових вод окопи й ходи повідомлення обладнаються напівзаглибленного або насипного типу. На тих ділянках, де уривка ходів повідомлення не викликається необхідністю, шляхи руху в тил позначаються покажчиками або знаками на деревах.

Взвод улаштовує завали, протитанкові бар'єри й прикриває їх вогнем.

У пустелі особлива увага в обороні приділяється забезпеченню флангів і проміжків.

Для обладнання окопів і укриттів у піщаних ґрунтах використаються мішки з піском, й інші місцеві матеріали, приймаються заходи щодо захисту вогневих позицій і вкриттів від заметів піском.

Озброєння й бойова техніка постійно очищаються від піску й пороху й утримуються в готовності до застосування під час піщаних бур.

У ході бою особлива увага приділяється своєчасному виявленню й знищенню противника, що обходить.

У північних районах і взимку командир взводу особливу увагу в обороні приділяє забезпеченню постійної готовності зброї до застосування в умовах низьких температур і вживанню заходів по попередженню переохолодження й обмороження особового складу, передбачає більше часту зміну спостерігачів і розрахунків чергових вогневих засобів, особливо вночі, у заметіль і снігопад, а також підсилює контроль за несенням служби на позиціях.

Фортифікаційні спорудження можуть улаштовуватися зі снігу й льоду.

З метою маскування місця, що стемніли від порохових газів, і сліди гусениць засипаються снігом.

В умовах бездоріжжя на позиціях, в окопах і вкриттях улаштовуються водостоки, стінки їх зміцнюють із метою запобігання розмивів і обвалів. Бойові машини піхоти в окопах установлюються на лижні.

Список використаної літератури:

1. Бойовий статут Сухопутних військ.Частина 3 (Взвод, відділення, танк). Київ: Ватра 1995.

2. Тактика загальновійськових підрозділів: Навчальний посібник. Київ: ФЗСУ, 1998.