ЗМІСТ

Вступ.

Розділ 1. Дослідження предметної області.

1.1 Загальна характеристика казначейства

1.2 Структурні підрозділи та їх основне призначення

1.3 Основні функціональні задачі

1.4 Методика вирішення функціональних задач.

Розділ 2. Підходи до створення проекту інформаційної системи для автоматизованого вирішення функціональних задач.

2.1 Основні методи обробки інформації в управлінських інформаційних системах

2.2 засоби формалізованого описання економічної інформації

2.3 побудова оптимальної економіко-математичної моделі

2.4 опис процедури нормалізації

2.5 Визначення функціональних залежностей та складу реквізитів інформаційної бази щодо вирішення функціональної задачі

2.6 Побудова та опис діаграми „Сутність зв”язок”

Висновки...

Список використаних джерел...

Додатки...

Вступ

Найпоширенішим є індивідуальне використання ПК на робочих місцях користувачів для розв'язування локальних задач (у канцелярії, бухгалтерії, відділі збуту тощо), яке дає змогу реалізувати персональну технологію обробки даних. Водночас керування виробничо-господарською діяльністю відбувається у процесі оперативної взаємодії різних служб і спеціалістів об'єкта керування. Наприклад, спільне використання засобів пам'яті, що реалізує функції колективної бази даних . Використання спільної бази даних виключає дублювання, забезпечує оперативну вибірку інформації і поєднує переваги індивідуальної роботи на ПК з ефективним залученням великих баз даних.

На основі спільного накопичення і використання баз даних (БД) створюють інформаційні системи, які являють собою сукупність економіко-математичних методів і моделей, технічних засобів а також спеціалістів, призначених для обробки інформації та прийняття управлінських рішень. Кожне підприємство може бути представлене як об’єкт регулювання та управління з притаманною йому інформаційною системою.

Інформаційні системи в економіці використовуються для автоматизованого (людино-машинного) розв'язування економічних задач.

Для розв'язування будь-якої задачі з допомогою комп'ютера необхідно створити інформаційне забезпечення (забезпечити розрахунки потрібними даними) і математичне забезпечення (створити математичну модель розв'язування задачі, за якою складається програма для ЕОМ). Необхідна для розв'язування інформація може надходити безпосередньо (вхідна інформація) або через систему інформаційного забезпечення, яка може поповнюватися і за рахунок нової інформації. Визначальною особливістю інформаційної системи є те, що вона забезпечує користувачів інформацією з кількох організацій.

За час виникнення і розвитку інформаційних систем організаційного типу структура і надмірність даних і обчислень значно змінювались, чим визначались покоління цих систем.

Створення інформаційних систем першого покоління для розв'язування деяких задач організаційно-економічного управління в нашій країні відносять до початку 60-х років XX століття.

Подальший розвиток інформаційних систем пов'язаний з концепцією баз даних. На цій основі з'явились інформаційні системи другого покоління. Інформаційні системи другого покоління відомі під назвою «інформаційні системи в менеджменті». Основною функцією таких систем є забезпечення керівництва інформацією. Типову управлінську інформаційну систему характеризує структурований потік інформації, інтеграція задач обробки даних, генерування запитів і звітів.

Файл-серверна технологія обробки інформації, згідно з якою база даних зберігається на спеціально виділеному для цих цілей комп'ютері, який називається сервером, була притаманна більш раннім інформаційним системам. За технологією «клієнт—сервер». на сервері зберігається база даних, а всі прикладні функціональні задачі розв'язуються на робочій станції. Нині відомі й використовуються в інформаційних системах дві архітектури технології «клієнт—сервер»: дворівнева та трирівнева. Згідно з дворівневою архітектурою вся обробка інформації виконується на робочій станції, а сервер використовується лише для зберігання та пошуку даних. Трирівнева архітектура складається із сервера бази даних, сервера прикладних програм і робочої станції. Завдяки цьому усуваються елементи дублювання, пов'язані з реалізацією аналогічної логіки на різних робочих станціях.

В управлінських інформаційних системах запроваджена концепція створення єдиної централізовано керованої бази даних, яка за допомогою спеціального програмного продукту — СУБД обслуговує всі прикладні програми організацій.

РОЗДІЛ 1

Дослідження предметної області

1.1 Загальна характеристика казначейства

Управління Державного казначейства у Софіївському районі створено в квітні 1996 року і є системою державної виконавчої влади. В своїй діяльності управління керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради, розпорядженнями і постановами Кабінету Міністрів України, наказами та інструкціями Міністерства фінансів України.

Управління Державного казначейства у Софіївському районі – самостійна організаційна одиниця, утримується за рахунок коштів Державного бюджету, має самостійний кошторис, реєстраційні рахунки в самому Державному казначействі.

Розрахунки з персоналом по оплаті праці займає особливе місце в системі бухгалтерського обліку в будь якому управлінні, незалежно від його масштабу. Це один із найбільш відповідальних ділянок, що потребує підвищеної точності і уваги. В якості об’єктів обліку на даній ділянці можуть виступати десятки, сотні і тисячі чоловік. Даний облік персоніфікований і потребує достатньої об’ємної аналітичної інформації по кожному співробітнику. Певні труднощі бухгалтерів викликають часті зміни правил розрахунку прибуткового податку з фізичних осіб, для коректного нарахування якого необхідно детальний облік багатьох нюансів прибутків, отриманих кожним працівником. Їм необхідно постійно відслідковувати всі зміни в законодавчих документах по податковим пільгам, виплатам, лікарняним листам.

При великій кількості персоналу і різновидності видів нарахувань і утримань, вирішувати перераховані задачі без використання комп’ютерних технологій практично не можливо.

Вітчизняний ринок програмних продуктів пропонує широкий вибір рішень, зорієнтуватися в якій дуже важко. Тому розглянемо основні критерії, якими слід користуватися.

Перш за все, в ній повинні бути комфортні умови для налагодження і вводу необхідних даних, тому програма повинна бути розгалуженою системою нормативно-інформаційних довідників – підрозділів, співробітників посад, нарахувань і утримань, мінімального розвитку заробітної плати, прибуткового податку і податкових пільг, норм робочого часу і т.д.

У управліннях казначейства України для розрахунку з клієнтами використовуються інформаційні системи АС «Казна» і «Клієнт - Банк».

І для нарахування заробітної плати використовують комплексну систему автоматизації управління „Парус”

Розділяється на такі функції:

- Парус „ Заробітна плата”

- Парус „ Консолідація”

- Парус „Бухгалтерія”

- Парус „ Адміністратор”

- Парус „ Торгівля и склад”

Використовується в роботі казначейства Парус – заробітна плата та Парус – Консолідація.

- Парус - Заробітна плата

Система призначена для автоматизації розрахунку заробітної плати в невеликих и середніх не бюджетних та бюджетних організацій, і заповнення та печаті звітності.

За допомогою систем автоматизації, нарахування заробітної плати на всіх його рівнях, починаючи з введення особових рахунків співробітників до розрахунку заробітної плати і всіх супровідних їй податків, виплат і утримань, з формуванням і печаттю всіх необхідних документів. Система може працювати автономно на одному або декількох комп’ютерах, об’єднаних мережею, в організаціях з необмеженою чисельністю працівників. Робота з системою починається з налагодження та введення даних.

Налагодження дає можливість врахувати специфіку заробітної плати в казначействі, а також діють законодавчі вимоги та інструкції.

Головним чином налагодження системи складається з наявних словників, особливо важливо правильно налагодити словник „ Налагодження видів оплат”

Після налагодження системи, виконуємо введення даних:

- Введення списку підрозділів

- Введення списку особових рахунків і занесення в них даних про співробітників

- Введення початкових даних на початок періоду нарахування заробітної платні.

Можливості системи:

1. Облік інформації про співробітників в об’ємі необхідному для розрахунку заробітної плати і формуванні звітності;

2. Облік штатної структури управління на рівні розділення обов’язків;

3. Облік норм робочого часу та вироблення;

4. Розрахунок заробітної плати в національній и зарубіжній валюті;

5. Перерахування заробітної плати за минулий місяць;

6. Розрахунок відпусток, допомоги по тимчасовій непрацездатності;

7. Розрахунок податків, пенсії;

8. Формування документів на виплату заробітної плати;

9. Формування звітів в Державну Податкову Адміністрацію ТА Пенсійний фонд;

10. Формування банківських и касових документів;

11. Печать різних звітів і довідок.

Розрахунок заробітної плати в системі „Парус – Заробітна плата” можна розділити на два етапи:

- Автоматичне нарахування заробітної плати на основі інформації яка знаходиться в постійних виплатах і затриманнях особових рахунків. На цьому етапі система такі постійні виплати і затримання як: оклад, надбавка, прибутковий додаток, пенсійний внесок, задані в постійних виплатах і утримань особових рахунків.

- Внесення нарахування і утримань обумовлених особливостей заробітної плати даного місяця; лікарняні листи, відпустки, зміни за відпрацьований період.

Нарахування заробітної плати

1. Встановлення розрахункового періоду.

Перед нарахуванням заробітної плати встановити розрахунковий період. Існує розподіл між термінами „місяць в місяць” і „місяць за місяць” за який виконується розрахунок.

Місяць, який виконано у формі „Зміна періоду роботи” в системі – це місяць в якому виконується розрахунок, його називають поточним розрахунковим періодом.

Місяць, за яким виконується розрахунок, обумовлюється безпосередньо при розрахунку. Приклад – премія може нараховуватися в серпні за липень, відпускні за серпень в жовтні.

2. Груповий режим роботи з особовими розрахунками.

Може виконувати:

- Розрахувати заробітну плату одночасно для всіх необхідних особових рахунків, що задовольняють умовам відбору.

- Нарахувати звітній документ який включає дані тільки по необхідним особовим рахунках які задовольняють умови відбору.

3. Автоматичний розрахунок та загальні принципи заповнення форм.

Автоматичний розрахунок заробітної плати і її масового редагування можна проводити на основі різних даних. В системі передбачено декілька методів виконання автоматичного розрахунку. Методи розрахунку заробітної плати відрізняються один від одного на основі яких, проводяться розрахунки;

- Розрахунок з минулого місяця.

Даний метод розрахунку заробітної плати застосовується тоді. Коли необхідно взяти за зразок для розрахунку нарахування попереднього розрахункового місяця.

- Розрахунок з постійних виплат.

При виконанні автоматичного розрахунку з постійних виплат (на основі інформації, яка знаходиться в постійних виплатах і утриманнях особових рахунків) Система збирає постійні виплати і утримання такі як:

Оклад, надбавка, пенсійний внесок, постійні виплати, прибутковий податок, задані в постійних виплатах і утриманнях особових рахунків.

- Розрахунок нарахувань – утримань.

При виконанні автоматичного розрахунку нарахувань – утримань, система дозволяє виробляти автоматичне додаткове нарахування та утримання співробітникам заробітної плати.

- Автоматичний розрахунок з наказів.

Використовується для розрахунку виплат та утримань згідно наказу керівництва управління.

- Функції автоматичного розрахунку із табеля.

При використанні автоматичного розрахунку з табеля використовуються дані за відпрацьований час вказаний в табелі.

- Видалення нарахувань – утримань.

Система дає можливість проводити масове автоматичне видалення нарахувань і утримань співробітників

- Перерахунок по фактичному відпрацюванню.

У випадку коли співробітник відпрацював не повний робочий місяць. Перераховується його нарахування з вказаним фактичним відпрацюванням поточного місяця. Відпрацювання вказується в одиницях вимірювання передбачених особовим рахункам днях, часах, штуках.

- Перерахування валютних нарахувань.

Виконавши розрахунок заробітної плати при необхідності проводиться перерахунок валютних нарахувань по курсу на задану дату.

- Виплачена та не виплачена заробітна плата.

Даний розділ забезпечує ведення обліку нарахованої але не виплаченої заробітної плати і проведення часткових виплат.

Парус - Консолідація

Заповнювати і подавати фінансову звітність повинні всі юридичні особи незалежно від організаційної форми ті форми власності, а також представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бух облік і подавати звітність згідно із законодавством ( Порядок надання фінансової звітності, затверджено постановою КМУ від 28.02.2000 року. )

Необхідно подбати про достовірність інформації, що відображається у фінансові звітності. Для чого до її подання управління проводить інвентаризацію, що встановлено Законом. Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних актів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджено наказом Мінфіну від 11.08.1994 року №69.

Послідовність дій при підготовці звітів.

Підготовку звітів ділять на етапи:

- на першому етапі проводиться реєстрація звіту при цьому вибирається необхідна форма звіту, від імені якого буде надано звіт

- на другому етапі проводиться реєстрація підзвітів, які входять у звіт. Звіт може вміщувати один, або декілька підзвітів. Підзвіти можуть бути простими, і підсумковими. Підсумковий звіт вміщує підсумкові дані по окремим підзвітам, або по всьому звіту в цілому.

Система дозволяє в ході роботи добавляти пропущені підзвіти, але рекомендується зареєструвати спочатку всі підзвіти і лише потім переходити до її заповнення. Після того як звіт і підзвіти які входять до нього зареєстровані, то можна переходити до першого етапу який є заповненням звіту.

Заповнення звіту проводиться способом заповнення всіх підзвітів звіту, що включає в себе автоматичне заповнення полів та ручне введення інформації.

- На четвертому етапі проводиться кінцева обробка введення інформації – перерахунок звіту.

Формули які вирахувані при перерахунку також розробляється при створенні форми звіту, і реєструються в словнику „Форми звіту”

Даний етап може бути відсутній, наприклад, якщо інформація у звіті вводиться ручним набором.

- П’ятий етап заклечається в перевірці узгодженості введеної інформації. Перевірка звіту виконується на основі формул, зареєстрованих у словнику „Перелік перевірок”. Якщо буде виявлено помилки, и їх необхідно виправити, виконати перерахунок звіту і провести перевірку ще раз.

Якщо після перевірки не буде виявлено помилок, то звіт готовий.

Заповнення звіту.

Після того як звіти, підзвіти які входять до нього зареєстровані, можна переходити до заповнення звіту. Шляхом заповнення по черзі кожного підзвіту, автоматичним заповненням полів і ручним вводом інформації.

- Автоматичне заповнення підзвіту.

Після реєстрації підзвіт має стан „Макет” на цьому етапі проводиться створення підзвіту:

- встановлюють курсор на підзвіт який буде заповнюватись.

- вибираємо із контекстного меню пункт „створити документ”

В момент створення документу, система проводить автоматичне заповнення звіту. При цьому на екрані відображається вікно редагування звіту.

Річну фінансову звітність подаємо не пізніше 20 лютого 2007 року. Як і раніше управління звітує Головному управлінню України у Дніпропетровській області.

В управліннях казначейства України для розрахунку з клієнтами використовуються інформаційні системи АС «Казна» і «Клієнт - Банк».

АС «Казна» - Програмний комплекс АС «Казна» (дод1) призначений для автоматизації операцій по фінансуванню й оплаті рахунків розпорядників засобів державного і місцевого бюджетів, проведених органами Державного казначейства всіх рівнів.

Виконує наступні основні функції:

- Ведення реєстру розпорядників засобів – бюджетних організацій області. - Ведення мережі бюджетних підприємств і організацій. - Ведення кошторису бюджетних організацій. - Фінансування підприємств і розподіл бюджетних засобів. - Формування вихідних електронних платіжних документів на перерахування засобів у державний бюджет і місцеві бюджети, а також документів на відновлення касових витрат. - Формування форм звітності, визначених нормативними документами Державного казначейства України. - Формування звітної інформації для підлеглих управління казначейства - Формування звітності для органів Державної Податкової адміністрації і місцевих фінансових органів (по попередньо укладеній угоді). --Ведення довідкової інформації.

Технічні вимоги для робочої станції:

1. Комп'ютер Pentium-366 або вище, 64М ОЗУ, 4М HD

2. Операційна система Windows 98/NT/2000

3. Виділена лінія для доступу в Internet.

4. WWW - броузер Internet Explorer 5.0.

Установка

Програма складається з двох частин – серверної частини і клієнтської. Серверна частина забезпечує адміністрування і ведення баз даних, клієнтська надає користувачеві інтерфейс для роботи з базами даних.

Установка серверної частини

- Установити Microsoft SQL Server 7.0. При установці вибрати варіант інсталяції "CASTOM" і виконати нижченаведені вказівки:

- Збільшити пропоновану ємність системної таблиці (у залежності від ємності доступного дискового простору).

- Ім'я адміністратора, пароль – по розсуду (при установці можна не визначати).

- Визначити кодову сторінку - 1251 Cyrillic.

- Порядок сортування - Ukrainian Dictionary Order Case Insensitive.

- Підтримка - Named Pipes, Multi Protocol, TCP/IP.

- Запуск служб сервера і програм, що виконуються, під час завантаження комп'ютера позначити пункти Auto Start Server at a Boot Time, Auto Start Executive at a Boot Time.

- Визначити запуск виконавської служби на системній обліковій картці (позначити пункт "Service Start Up Account – System Account").

· По закінченні установки запустити сервер баз даних: Пуск – Програми - Microsoft SQL Server 70 – Service Manager – Start

· Запустити додаток адміністрування сервера баз даних - Пуск – Програми - Microsoft SQL Server 7.0 – Microsoft SQL Enterprise Manager. (При першому запуску пропонується зареєструвати сервер).

Зареєструвати сервер баз даних - Для реєстрації сервера бази даних необхідно вибрати в Enterprise Manager'е меню "ACTION" - "NEW SQL SERVER REGISTRATION" Помічник реєстрації допоможе зареєструвати Вам потрібний сервер.

Створити базу даних. При цьому немає необхідності ставити ємність з великим запасом – SQL SERVER сам розширює базу даних при необхідності. Вводитися ім'я бази, автоматично привласнюється ім'я логічній базі даних (закладка Transaction Log). При натисканні кнопки "SQL SERVER" створить базу.

Установка клієнтської частини

Установка клієнтської частини програми зводиться до установки на робочій станції WEB - броузера ( що рекомендується - Internet Explorer 5.0, хоча теоретично підійде будь-який, підтримуючий відповідну спецификацию HTML). Власне броузер і є інтерфейсом програми.

«Клієнт – Банк»

Пропоноване програмне забезпечення «Клієнт-банк» (дод2) призначено для установки в клієнтів Банку і дозволяє здійснювати ВВЕДЕННЯ, КОРЕКТУВАННЯ, ПЕЧАТКУ платіжних документів, їхню подальшу доставку у відділення Банку якою-небудь поштовою програмою й одержання з Банку повної інформації про стан рахунка(ів) клієнта: ВИПИСКИ надану Банком (у текстах або архівах). Програмне забезпечення в банку аналізує прийняті документи на «дійсність» і тільки після цього робить їхнє включення в документи «Операційного Дня Банку». ПO «Клієнт-банк» орієнтовано для роботи на одному окремому комп'ютері (для невеликих підприємств), або для роботи в локальній мережі.

Вимоги до техніки:

- оперативна пам'ять 640 Kb;

- простір на твердому диску (близько 1 Мb для ПО) + достатню кількість для поточний бах даних, архівів і журналів, наповнюваних у процесі роботи;

- екран VGA або подібний;

- два дисковода;

- блок криптографічного захисту АЗЕГО.

Вимоги до конфігурації:

- MS DOS 5.0 або вище;

- Рекомендується завантаження драйвера EMM386 з параметром NOEMS або подібного драйвера з аналогічним параметром для збільшення доступної пам'яті;

- CONFIG.SYS: Files = 80

Buffers = 40;

- AUTOEXEC.BAT: Set CLIPPER = F: 70;

- для роботи в немережевому варіанті необхідно завантажити перед стартом програми DOC ;

- при видачі повідомлення «Очікуйте, виконується перевірка цілісності ПО» необхідно, щоб перше число було не менш 84, чого потрібно домогтися, зменшивши кількість резидентних програм, викликуваних з CONFIG.SYS і AUTOEXEC.BAT.

У комплекті виділяють 4-і робітників місця: Оператор;

Бухгалтер;

Керівник;

Технолог.

Коротко їхні функції і взаємодія: «ОПЕРАТОР» - уводить платіжні документи; «БУХГАЛТЕР» - перевіряє їхній і підписує (підпис 1); «КЕРІВНИК» - підписує (підпис 2). «ТЕХНОЛОГ» - здійснює загальні технологічні роботи і забезпечує функціонування комплексу.

Зауваження: усі роботи оператора може здійснювати і бухгалтер (у своєму меню він має повний набір функцій оператора).

Процедура установки комплексу на ЕОМ.

Інсталяційною програмою комплексу є файл Inst_Kli.Exe. для установки комплексу на ЕОМ клієнта необхідно:

- створити на якому-небудь диску директорію з будь-яким ім'ям;

- виконати: [Шлях] Inst_Kli.Exe.

У результаті Ви повинні одержати в робочій директорії наступні модулі:

KLIO.EXE – основний модуль, що виконується

KLIOU.EXE – український варіант

KLII.COM – модуль згортки (SWAP)

KLIZ.EXE – модуль стиску

KLIST.COM – модуль перегляду текстових файлів

ARCVIEW.EXE – модуль перегляду архівіруваних файлів

ARCVIEW.INC – доповнення до ARCVIEW.EXE

IDK.DBF – база ідентифікації клієнта

ODD.DBF – робоча (основна) база документів

BUDI.DBF – база опису користувачів і доступів

KLIIPP.DBF – база збереження параметрів настроювання

OSTAT.DBF – база поточних залишків на рахунках

OSTATL.DBF – база фіксованих залишків на рахунках

KLINOUT.DBF – робоча база

PODPERR.DBF – база даних помилок бібліотеки підписів

REE.DBF – робоча база для формування реєстрів

LOG.DBF – робоча база для перевірки журналів

L_SCH.DBF – база шаблонів документів

BNK.DBF – довідник банків

BNP.DBF – довідник призначень платежів

BPO.DBF – довідник одержувачів

ESC_M_O – файл керування принтером

ESC_P_2 – файл керування принтером

PAPEWH.ZIP – файл для службового користування

KLIENT.DOC – цей файл

KLIENT.OPF – опис структур файлів обміну з БАНКОМ

NSI\Spr_Sta.dbf – довідник бюджетних платежів

Виклик програмного забезпечення здійснюється в такий спосіб:

KLIO.exe /ключ [М]

Ключ може приймати значення:

O – меню оператора;

В – меню бухгалтера;

D – меню керівника;

Т – меню технолога (програміста);

М – додається до основного ключа для монохромних моніторів.

Наприклад: KLIO.exe /ТМ – вхід у меню технолога на монохромному моніторі.

Відразу після інсталяції потрібно зареєструвати технолога. Для цього запустити комплекс рядком KLIO /T. Після завантаження комплексу курсор установлюється на рядку ТЕХНОЛОГ. Натисніть клавішу Enter, після чого необхідно ввести ФІО технолога. Після цього видається запит на введення «Пароля первісного входу». Алгоритм його розрахунку описаний у файлі для службового користування PAPEWH.ZIP. Після введення цього пароля запитується власне «Пароль входу». Надалі буде запитуватися тільки цей пароль.

Після входу необхідно вибрати пункт із меню технолога «Настроювання» і зробити настроювання, виконавши всі підпункти цього меню. Після цього комплекс набудований на параметри Вашого підприємства. Після цього необхідно помістити в поштову скриньку (підкаталог IN), отримані з банку файли сертифікатів відкритих ключів, а в директорію ТІК – незаповнені таблиці відкритих ключів і виконати пункт «Технологічні роботи», у результаті чого повинні наповнитися таблиці відкритих ключів. Після цього можна приступати до виконання необхідних дій.

Порядок реєстрації нового користувача

Задача допускає роботу в комплексі декількох осіб, що виконують однакові обов'язки (наприклад – роботу декількох операторів). При первісному вході будь-якого користувача (оператора, бухгалтера, і т.д.) він повинний бути доставлений у список (наприклад у список операторів) і вказуються його ФІО і, якщо це бухгалтер або керівник, тобто особи документи, що підписують, додатково запитується ім'я секретного (закритого) ключа цієї особи.

Після цього видається запит на введення «Пароля первісного входу». Алгоритм його розрахунку описаний у файлі для службового користування PAPEWH.ZIP. Після введення цього пароля запитується власне «Пароль входу». Надалі буде запитуватися тільки цей пароль.

Економічна ефективність інформаційної системи «Клієнт – Банк»

Дана програма розробляється для управлінь казначейства. У розробці брали участь начальник відділу інформаційних технологій, консультант-економіст і інженер-програміст. Даному програмному продуктові аналога не існує, і порівняння виробляється з ручними розрахунками.

Формули, по яких здійснюється розрахунок річного економічного ефекту:

Э_г =В-Ен*S_пп ,

де Е_н – нормативний коефіцієнт і дорівнює 0,25;

В – річна економія в результаті впровадження ІС;

S_пп – вартість програмного продукту.

У= S_р - S_э ,

де S_р – вартість робіт без упровадження ІС;

S_э – вартість експлуатації ІС.

S_пп = S_м + S_РМ + ,

де - вартість машинного часу;

- вартість видаткових матеріалів;

j - номер працівника, що беруть участь у розробці проекту;

n – кількість працівників, що беруть участь у розробці проекту;

- зарплата j-го працівника (у годинник);

- кількість годин або днів роботи j-го працівника;

- відсоток додаткової з/п;

- відсоток відрахувань на соціальне забезпечення;

- накладні витрати.

S_м = Тм*См,

де - кількість часу, витраченого на виконання робіт на машині;

- вартість 1-го години машинного часу.

При проектуванні ІС були отримані наступні дані:

1. Див = 3 грн/година;

2. n=3 (Начальник відділу інформаційних технологій, консультант-економіст і інженер програміст);

3. зарплата всіх учасників дорівнює 15 грн/день;

4. W_d =20%

5. W_c =37,5%

6. W_н.р. =150%

7. S_рм =30 грн.

8. Z_{раб казнач.} = 300 грн./міс=300/20=15грн/день=15/8=1,875 грн/година.

9. Т_{раб казнач.} = 400*5=2000 годин. 2000 годин у рік затрачають працівники на виконання своєї роботи без застосування ІС.

10. Т^/ _{раб казнач.} = 20 годин. 20 годин затрачає працівник на виконання тих же робіт, що виконувалися до впровадження ІС. У роботі також задіяний інженер-програміст, час роботи якого складає 20% від часу роботи працівників казначейства.

Період проектування ІС буде розбитий на ділянки, і кожна ділянка буде мати мінімальний і максимальний терміни закінчення. Середній час на проведення одного етапу робіт розраховується по формулі:

T_j =

У таблиці 1 приведені етапи, на які розбите проектування, з тимчасовими характеристиками і указівкою виконавців. Час, відведений консультантові-економістові і начальникові відділу інформаційних технологій, поділяється навпіл.

По цим даним і формулам, приведеним вище, знаходимо:

S_м = 347*3=1041 грн;

S_пп = 1041+30+15*114,4*3,15+8,2*15*3,15=6863,85 грн;

S_р =2000*1,875=3750 грн;

S_э =20*1,875+20*0,2*15/8=45 грн;

У=3750-45=3705 грн.

Э_г =3705-0,25*6863,85=1990 грн/рік.

Висновок: тому що Э_г >0, то впровадження даної ІС у казначействі економічно вигідно.

Для оцінки технічних показників необхідно вибрати набір характеристик. Для кожної характеристики задається параметр r_i – який характеризує значимість характеристики. Значення даного параметра змінюються в межі від 0 до 10 і за допомогою його перераховується допоміжний коефіцієнт

k_i =

Перелік критеріїв характеризуючи дану ІС приведений у таблиці.

Табл.2

Уведемо параметр А_i , що відбиває оцінку реалізації відповідної характеристики в даної ІС і в її аналогу. Значення даного параметра змінюються в межі від 0 до 5.

- критерії програмного продукту;

- критерії аналога.

Дані приведені в таблиці .

Табл.3

Номер критерія
1	5	3
2	5	1
3	4	3
4	5	1

Розрахуємо інтегральний технічний показник по формулі:

- інтегральний технічний показник програмного продукту;

- інтегральний технічний показник його аналога;

Розрахуємо інтегральний вартісної показник по формулі:

,

де - повна вартість розробки і функціонування даної програми за весь період експлуатації;

- вартість придбання й експлуатації аналога (у даному випадку аналогом виступає ручна робота і вартість її придбання дорівнює 0).

де - вартість на розробку, що була розрахована раніше,

- вартість функціонування програмного продукту в рік;

- період функціонування даної програми (у літах).

де - вартість експлуатації аналога;

- період експлуатації, що збігається з періодом експлуатації програмного продукту.

Припустимо, що дана програма буде використовуватися на підприємстві 5 років

Розрахуємо техніко-економічну ефективність по формулі:

Розрахуємо відносну техніко-економічну ефективність по формулі:

Висновок: тому що відносний техніко-економічний показник більше 1, то ІС є ефективною за техніко-економічними критеріями.

1.2 Структурні підрозділи та їх основне призначення

Штатний розпис і кошторис на утримання управління Державного казначейства у Софіївському районі затверджується обласним управління у Дніпропетровській області Чисельність персоналу відділення становить 17 одиниць. Відділення складається з 4 відділів :

а) відділу видатків бюджетів усіх рівнів

б) відділу надходжень доходів до державного та місцевого бюджетів

в) відділу звітності

г) відділу інформаційних технологій та телекомунікацій.

Організаційна структура УДК у Софіївському районіприведена на малюнку 1.

В теперішній час управління Державного казначейства обслуговує за видатками районного бюджету 34 установи та організації, обласного бюджету – 1 установу та державного бюджету – 21 установу.

Діюча автоматизована система "Казна" по доходам забезпечує виконання встановлених строків проходження платежів від платника до кожного рівня бюджету: державного, обласного та районного. Спеціалістами управління щоденно відслідковується потік коштів по всім рахункам, контролюється правильність та повнота розмежування надходжень.

В 2006 році розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів для здійснення видаткових операцій відкрито 512 реєстраційних і спеціальних реєстраційних рахунків.

Щоденно в управлінні державного казначейства виконується у середньому 175 трансакцій по видатковим рахунках районного та державного бюджетам. Із 56 розпорядників бюджетних коштів, які отримували готівку на виплату заробітної плати управлінням переведені на безготівкові розрахунки 55 установи, з них місцевого бюджету - 34, обласного – 1, державного – 20.

Згідно штатного розпису районне управління Державного казначейства у Софіївському районі включає 17 штатних одиниць. серед них:

1. керівництво:

– начальник;

– заступник начальника;

– секретар

2. відділ видатків бюджетів усіх рівнів:

– начальник відділу;

– заступник начальника відділу

– головний спеціаліст

– провідний казначей - 2;

3. відділ надходжень до державного та місцевих бюджетів:

– начальник відділу;

– головний спеціаліст;

3. відділ звітності:

– начальник відділу – головний бухгалтер;

– заступник начальника відділу:

– провідний казначей - 3;

4. відділ інформаційних технологій та телекомунікацій:

– головний спеціаліст – 2

Начальник управління згідно посадової інструкції має наступні завдання, обов’язки та повноваження:

1) здійснює керівництво діяльністю управління, розподіляє обов’язки між працівниками, очолює та контролює їх роботу, визначає ступінь відповідальності заступника начальника управління начальників відділів, спеціалістів, готує пропозиції щодо призначення на посади і звільнення з посад начальників відділів, фахівців відділення;

2) видає в межах своєї компетенції розпорядження, організує та контролює їх виконання, організує економічну роботу управління;

3) організує виконання показників Державного, місцевих бюджетів та здійснює контроль за надходженням, рухом і використанням Державного та місцевих бюджетів, організує та проводить необхідні заходи по дотриманню нормативних актів по процедурі, технології та регламенту казначейської діяльності на всіх етапах проходження платіжних та розрахункових документів;

4) здійснює контроль за дотриманням чинного законодавства України з питань виконання Державного та місцевих бюджетів, забезпечує виконання державної бюджетної політики в частині доходів, контролює правильність застосування Постанов та розпоряджень Уряду, існуючих положень, інструкцій.

Заступник начальника управління - виконує в разі необхідності обов’язки начальника, а також:

1) здійснює контроль за правильним виконанням кошторису управління Державного казначейства та своєчасному поданню фінансової звітності по апарату управління, забезпечує проведення інвентаризації в управлінні;

2) розглядає і подає на затвердження начальнику управління плани роботи управління, оперативну та квартальну звітність, складену працівниками управління, надає зведені матеріали перевірок, інформаційні повідомлення, доповідні записки за завданням ДК та обласного Головного управління Держказначейства України (ГУДКУ), райвиконкому;

3) проводить документування діяльності управління, забезпечує чітке ведення кадрового діловодства, архівної справи.

Заступник начальника управління в межах своєї компетенції здійснює контроль за діяльністю усіх відділів районного управління Державного казначейства.

Всі працівники управління в своїй роботі керуються інструктивним та законодавчим матеріалами, Положеннями та Постановами Державного казначейства України, Міністерства Фінансів України, Податкової Адміністрації та інших органів.

Коло службових обов’язків кожного спеціаліста управління Державного казначейства обумовлено посадовою інструкцією.

Відділ видатків бюджетів всіх рівнів -

Загальні положення:

1. Відділ видатків бюджетів всіх рівнів є структурним підрозділом управління Державного казначейства у Софіївському районі Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області.

2. В своїй роботі підпорядковується начальнику управління Державного казначейства у Софіївському районі.

3. Діє на підставі Указу Президента України від 27.04.1995 №335 "Про Державне казначейство України", постанові Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року №590 "Питання Державного казначейства", Бюджетного Кодексу України, нормативно правових актів відносно державної служби.

Завдання і функції:

- Організація та здійснення загального контролю за надходженням, рухом та цільовим направленням бюджетних коштів відповідно до затверджених показників.

- Здійснення обліку касового виконання державного бюджету за видатками у межах покладених на відділ функцій".

- Відкриття балансових рахунків розпорядником бюджетних коштів за тереторіальним віднесенням установ відповідно до мережі.

- Ведення книги відкритих рахунків, підготовка пропозицій по закриттю недіючих. Надання повідомлень розпорядникам про номери відкритих їм рахунків.

- Формування планових показників (зведених кошторисів, індивідуальних кошторисів, розпису видатків) у розрізі рахунків розпорядників коштів.

- Звірка наданих розпорядником коштів кошторисів з розписом асигнувань .

- Здійснення обліку змін планових показників, що виникають в процесі виконання державного бюджету за загальним та спеціальним фондами.

- Формування юридичних та фінансових зобов'язань у розрізі рахунків розпорядників коштів.

- Приймання від клієнтів платіжних документів та здійснення попереднього контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів на стадії проведення платежу на підставі підтверджених документів, наданих розпорядником бюджетних коштів.

- Здійснення розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів відповідно до стверджених кошторисів доходів та видатків. Введення платіжних документів та відправка їх на підпис у систему "Клієнт банку-Банк".

- Проведення примусового списання грошових коштів з рахунків бюджетних установ у випадках передбачених законодавством.

- Формування заявки на готівку в розрізі клієнтів та передача її у відділ бухгалтерського обліку та звітності. Списання з реєстраційних рахунків клієнтів отриманої готівки після отримання виписки з банку.

- Щоденне формування виписки балансових рахунків розпорядників коштів.

- Візування звітів розпорядників бюджетних коштів по залишках, асигнуваннях та касовим видаткам форми 2, 4 і непогашених забов'заннях по рахунку 9413.

(дод3) (дод4)

Відділ надходжень до державного та місцевих бюджетів

Загальні положення:

- Відділ надходжень до державного та місцевих бюджетів є структурним підрозділом управління Державного казначейства у Софіївському районі Головного управляння Державного казначейства України у Дніпропетровській області.

- В своїй роботі підпорядковується начальнику управління Державного казначейства у Софіївському районі.

- Діє на підставі Указу Президента України від 27.04.1995 №335 "Про Державне казначейство України", постанові Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року №590 "Питання Державного казначейства", Бюджетного Кодексу України, нормативно правових актів відносно державної служби.

Завдання і функції:

- Проведення роботи, пов'язаної із здійсненням контролю за дотриманням законодавства України з питань виконання державного та місцевих бюджетів, надходженням коштів державних позабюджетних коштів у районі.

- Забезпечення надання податковим органам банківської виписки та відомості 2 та 2м.

- Проведення звірки по надходження доходів з податковою інспекцією.

- Перевірка відповідності виписки банку даним відомості 2 та 2м по рахунках 3111, 3311, 3411.

- Перевірка висновків на відшкодування, повернення або перекид надлишкового чи неправильно сплачених сум. Підготовка платіжних доручень по висновках.

- Розробка банківської виписки по рахунку 3412 та виконання доручень податкової інспекції щодо розподілу сум по майну, яке знаходиться в податковій заставі.

- Аналіз та контроль за виконанням висновків податкової інспекції.

- Проведення розрахунків щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку по Постанові КМУ від 26.09.2001р. №1270

- Здійснення контролю, зведення та подання Головному управлінню Державного казначейства України у Дніпропетровській області фінансової звітності про стан виконання показників державного та: місцевих бюджетів.

- Забезпечення за дорученнями Головного управління виконання інших функцій в межах своїх повноважень.

- Контроль за надходженням коштів до державного бюджету (заборгованості за бюджетними) в порядку, передбаченому чинним законодавством.

(Дод.5) (Дод. 6) (Дод. 7)

Відділ фінансової звітності

Загальні положення:

- Відділ звітності є структурним підрозділом управління Державного казначейства у Софіївському районі Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області.

- В своїй роботі підпорядковується начальнику управління Державного казначейства у Софіївському районі.

- Діє на підставі Указу Президента України від 27.04.1995 №335 "Про Державне казначейство України", постанові Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року №590 "Питання Державного казначейства", Бюджетного Кодексу України, нормативно – правових актів відносно Державної служби.

Завдання і функції:

- Веде бухгалтерський облік руху коштів Державного бюджету на рахунок Державного бюджету та коштів місцевого бюджету Софіївського районна на рахунках Державного казначейства.

- Здійснює аналіз фінансової звітності про стан виконання державного та місцевого бюджетів по району та надає зазначену звітність Головному управлінню Державного казначейства у Дніпропетровській області.

- Надає розпорядникам третього ступеня необхідні їм дані про використання кошторисів на їх утримання.

- Забезпечує правильну організацію бухгалтерського обліку згідно з законодавчими актами.

- Здійснює попередній контроль за своєчасним і правильним оформленням документів.

- Контролює правильне і економне витрачення коштів, а також збереження грошових коштів та матеріальних цінностей.

- Проводить інвентаризацію грошових коштів, розрахунків, матеріальних цінностей, своєчасно і правильно визначає результати інвентаризації і відображає їх в обліку.

- Проводить семінари по питаннях обліку та звітності, збереження коштів і матеріальних цінностей.

- Складає та надає у встановлені строки бухгалтерську звітність. Здійснює контроль за збереженням основних засобів та інших матеріальних цінностей по місцю їх експлуатації і знаходження. Систематизує облік положень, інструкцій, методичних вказівок по питанням обліку, звітності та інших нормативних документів, які відносяться до компетенції бухгалтерського обліку.

- Формує та забезпечує зберігання особових справ клієнтів відділення, документів дня, реєстрів фінансування. Щоденно надає банку ГУДКУ у Дніпропетровській області довідки про бухгалтерські документи дня.

- Контролює правильність постановки бухгалтерського обліку і складання звітів про виконання державного та місцевого бюджетів і кошторисів витрат бюджетних установ.

- Веде бухгалтерський облік по виконанню кошторису видатків на утримання апарату казначейства, також складає місячну, квартальну та річну звітність про виконання кошторису видатків управління Державного казначейства.

- Перевіряє платіжні доручення в системі "Клієнт - банк", начальник відділу звітності чи його заступник мають право та здійснюють другий підпис платіжних документів.

- Проводить постійну роботу, спрямовану на підвищення фахового рівня та ділової кваліфікації спеціалістів відділу із застосуванням комп'ютерної техніки.

Відділ інформаційних технологій та телекомунікацій

Загальні положення:

- Відділ інформаційних технологій та телекомунікацій є структурним підрозділом управління Державного казначейства у Софіївському районі Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області.

- В своєї роботі підпорядковується начальнику управління Державного казначейства у Софіївському районі Дніпропетровської області.

- Діє на підставі Указу Президента України від 27.04.1995 № 335 "Про Державне казначейство України", постанови Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. № 590 "Питання Державного казначейства", Бюджетного Кодексу України, нормативно-правових актів відносно державної служби.

Завдання і функції:

- Підтримує стан комп'ютерної техніки та мережі.

- Організовує роботу електронної пошти.

- Відправляє документи системи „Клієнт - Банк" та контролює достовірність цих документів.

- Веде облік користувачів програми „Операційний день казначейства" та системи „Клієнт - Банк", організовує доступ користувачів до виконання окремих функцій програм.

- Друкує електронну пошту, виписки банка, реєстри райфінвідділу.

- Організовує резервне копіювання даних (відновлення при непередбачених перебоях системи).

- Супровоження програми „Операційний день казначейства".

- Розробка непередбачених ситуацій, прийняття відповідних заходів при непередбачених перебоях програм.

1.3 Основні функціональні задачі

Основна мета інформаційних технологій у казначейській системі – створення інформаційного продукту, що дає змогу відобразити діяльність Державного казначейства України, виконання ним функцій. Крім того, важливим напрямом його діяльності є також формування фінансової звітності про казначейське виконання бюджетів, що забезпечує базу для прийняття управлінських рішень.

Для реалізації цієї мети створюється модель виконання функцій, система формування звітності, організовуються системи документообігу і контролю за цим процесом. Остання необхідна для того, щоб утримувати процес у рамках розробленої моделі функціонування казначейства навіть за наявності значних зовнішніх впливів. Для підвищення ефективності управління створюється автоматизована фінансова інформаційна система управління процесом виконання бюджетів, у якій основним компонентом є комп’ютеризований технологічний контур.

Управління казначейською справою, засноване на використанні комп’ютерних технологій, враховує існуючі у системі казначейства інформаційні потоки та їх призначення. У рамках автоматизованої казначейської системи виконання бюджету можна виділити такі типові блоки управління (див. мал. 1.1).

Керівництво казначейською системою здійснює Голова Держказначейства. Саме в центральному офісі модель казначейського виконання бюджетів втілюється в готовий продукт.

До організаційного контуру управління казначейської системи виконання бюджетів може бути доданий контур автоматизованої системи управління технологічними процесами, що охоплює основні функції казначейства та його служб і відділів (розрахункові палати, відділи видатків, відділи доходів, бухгалтерію та ін.).

За автоматизованого управління казначейською системою вирішується кілька завдань (див. мал. 1.2), що дає змогу досягти сформульованої в загальній математичній моделі управління траєкторії досягнення мети – результатів виконання бюджетів.

Бюджетний процес організовується відповідно до планових показників, які відтворюють модель виконання бюджету. У процесі виконання бюджету на нього діють зовнішні фактори, що призводять до відхилення системи від параметрів, запланованих бюджетом.

Поточний стан виконання бюджету фіксується у звітності. На наступній фазі – фазі аналізу – визначається ступінь його відхилення від заданого плану і формується стратегія подолання цього відхилення. Безпосередній вплив на процес виконання бюджету, регулювання його параметрів здійснюється у фазі регулювання, що і дозволяє повернути його на задану траєкторію руху.

На різних фазах управління процесом виконання бюджету доводиться вирішувати численні функціональні завдання. У вирішенні функціональних завдань засобами сучасних інформаційних технологій завдання повинні бути представлені у вигляді певних задач, які алгоритмізуються і вводяться у ПК.

Інформаційна система казначейства створюється на основі моделі, яка формується, виходячи з функціональних завдань, що їх вирішує Державне казначейство України. Загальна математична модель управління казначейською справою охоплює комплекси взаємозалежних функціональних завдань, що визначають проблематику фаз управління. Часткові математичні моделі управління, які випливають із загальної, породжують окремі функціональні завдання. На основі концептуальної моделі вирішення функціональних завдань формується обчислювальна задача, придатна до вирішення засобами інформаційних технологій. Однак для вирішення задач управління в ПК необхідно мати алгоритм їх вирішення, який розробляється на основі логічної моделі. Взаємозв’язки моделей і задач управління необхідно дотримувати вже на етапі проектування. Тоді він буде гарантією створення діючої автоматизованої системи.

Таким чином, від концептуальної моделі управління, що визначає зміст кожної фази управління, через системи математичних та алгоритмічних моделей і функціональних задач, що становлять логічний рівень управління, переходять до фізичного рівня вирішення завдань управління засобами обчислювальної техніки.

Кожна фаза управління казначейською системою містить низьку комплексів завдань, які описуються відповідними математичними моделями. Вирішення цих завдань дає необхідну для цієї фази результуючу інформацію.

Розглянемо фази, притаманні функціям Державного казначейства.

Фаза обліку в інформаційній технології необхідна для констатації реального стану параметрів виконання бюджету. Комплекс завдань, які вирішуються на цій стадії, належить, в основному, до функцій бухгалтерського обліку і має такі завдання, як: облік коштів і матеріальних цінностей, облік дохідної і видаткової частини бюджету, облік грошових і розрахункових (протокольних) операцій та ін. Математичні моделі тут досить прості, а результуючою інформацією є бухгалтерські регістри обліку і звітності, що характеризують стан виконання бюджету.

Вихідна інформація фази обліку використовується фазою аналізу, до якої надходить також вихідна інформація фази планування як межа, встановлена бюджетом.

Фаза аналізу в інформаційній технології дає змогу визначити розмір і напрямок відхилень у значеннях параметрів виконання бюджету. На цьому етапі аналізується стан окремих параметрів виконання бюджету щодо заданих значень (розпису). Завдання на цій стадії полягають в аналізі активів і пасивів бюджету, залишків на рахунках, стану матеріальних і фінансових ресурсів організацій та установ. Ці завдання описуються математичними моделями одно- і багатофакторного аналізу, аналітичних та оптимізаційних розрахунків.

На стадії аналізу в результаті вирішення функціональних задач формуються аналітичні таблиці, графіки і як наслідок – рекомендації з регулювання процесу виконання бюджету. Вихідна інформація цієї фази надходить відповідним законодавчим і виконавчим органам, що, з урахуванням ситуаційних факторів, дає змогу ухвалювати обґрунтовані управлінські рішення про розміри і напрями використання цих коштів бюджету, аж до його уточнення. У складних ситуаціях у фазі аналізу використовується інформація від інших органів державної влади й управління, якими можуть бути і експерти (досвідчені фахівці-практики), і (за можливості) комп’ютерні експертні системи. Використання на стадії аналізу формалізованих моделей з різноманітними обмеженнями суттєво підвищує обґрунтованість і коректність ухвалення рішень про регулювання процесу виконання бюджету.

Фаза регулювання в інформаційній технології. Для формального опису завдань регулювання застосовують методи і моделі календарного і мережного планування, транспортні моделі й моделі оперативного управління. Результуючою інформацією цієї фази є календарні й мережні графіки корегування процесу виконання бюджету.

Комплекси завдань фаз управління казначейським виконанням бюджету мають різний період вирішення та обсяги інформації, що опрацьовується. У фазі планування періодичність найбільша, особливо для завдань перспективного планування (3–5 років), а обсяги інформації, що опрацьовується, найменші, порівняно з іншими фазами. Найбільше інформаційне навантаження припадає на фазу обліку, де деякі завдання вирішуються щодня. Інформацією і з великим періодом вирішення завдань. У фазі регулювання номенклатура функціональних завдань суттєво менша, але зважуються вони щодня і на всіх рівнях структурних підрозділів казначейства.

Математичні моделі і методи вирішення функціональних задач тісно переплітаються в різних фазах, тому природно, що алгоритмічне і програмне забезпечення є спільним і становить узагальнену алгоритмічну модель процесу опрацювання даних у виконанні бюджету.

За базову інформаційну технологію вибирають інформаційну технологію Державного казначейства, орієнтовану на певну сферу застосування.

І базова інформаційна технологія в цілому для системи казначейства, і окремі її інформаційні процеси можуть бути представлені трьома рівнями:

― концептуальним;

― логічним;

― фізичним.

Концептуальний рівень визначає змістовий аспект технології процесу, логічний відображається формалізованим (модельним) описом, а фізичний рівень розкриває програмно-апаратну реалізацію інформаційних процесів і технологій у системі казначейства.

На фізичному рівні певна інформаційна технологія реалізується за допомогою програмно-апаратних засобів, об’єднаних у відповідні підсистеми:

― управління;

― обміну;

― накопичення;

― опрацювання;

― представлення даних.

Велике поширення персональних комп’ютерів, збільшення їхніх функціональних можливостей, стрімке поліпшення основних параметрів (продуктивності, ємкості оперативної і зовнішньої пам’яті), зниження вартості мережного програмного забезпечення (ПЗ) й устаткування дають змогу організувати в казначействі розподілення системи опрацювання і накопичення даних. Вирішення окремих функціональних завдань управління припадає на автоматизовані робочі місця (АРМ) фахівців. АРМ – це робоче місце фахівця-керівника, укомплектоване персональним комп’ютером із програмним забезпеченням, що дає можливість в автоматизованому режимі вирішувати покладені на фахівця завдання. Звичайно, фахівець повинен мати навики роботи з комп’ютером і з установленим на комп’ютері ПЗ.

Для підвищення ефективності і ступеня автоматизації технологій, реалізованих за допомогою АРМ, останні повинні бути об’єднані в локальну мережу з виходом у корпоративну і глобальну мережу. Реалізація інформаційних технологій у казначействі повинна нести у собі риси організаційної структури (див. мал. 1.1) і для адміністративного будинку може являти шинну мережу «клієнт – сервер», розбиту на сегменти, обмін між якими здійснюється через пристрій комутації – міст.

Сегмент адміністрації містить АРМ керівника і головних фахівців. До шини цього сегмента підключено сервер, на якому зберігаються основне функціональне програмне забезпечення і база даних казначейства. Шинна технологія сегмента дозволяє обмінюватися даними між головними фахівцями й адміністрацією, а через міст зв’язуватися з АРМ служб провідних фахівців (ПФВ, бухгалтерія, відділи та ін.). У цьому сегменті готуються і приймаються управлінські рішення. Управління і служби казначейства виділені в сегменти і через міст можуть взаємодіяти між собою й АРМ провідних фахівців. На комп’ютерах цього сегмента мережі казначейства розробляються плани, ведеться облік, виконується аналіз основних параметрів виконання бюджету, готуються матеріали методичного характеру і нормативно-довідкова інформація. Сервер обчислювальної мережі казначейства для розширення функцій інформаційної технології в управлінні процесом виконання бюджету повинен бути через пристрій сполучення приєднаний до магістрального каналу, що дає вихід у корпоративну мережу казначейства, органів державної влади й управління, мережу Інтернет.

Підрозділи казначейства територіально віддалені від центрального управління, і це потребує існування каналів зв’язку для підключення вилучених сегментів локальних мереж управління і відділень казначейств. Для цього може бути використано телефонну мережу чи виділено канали, дані по яких передаються за допомогою модема. У цьому випадку сегменти підрозділів казначейства підключаються через вилучені мости і модеми до телефонної мережі.

Передача даних телефонною мережею загального користування відзначається низькими якістю і швидкістю. Тому для надійного підключення сегментів підрозділів казначейства до мережі ДКУ бажано мати виділені телефонні лінії.

Тривала і безперебійна робота складної обчислювальної мережі казначейства не можлива без надійного адміністрування. Функції управління мережею повинні бути покладені на фахівця – адміністратора мережі. В його обов’язки входять фізична і програмна організація роботи мережі, управління регламентними роботами, підтримка в робочому стані мережного програмного забезпечення й устаткування.

Процес накопичення даних у системі казначейства може бути реалізований шляхом організації банку даних на сервері і локальних баз даних на АРМ. У банку даних повинна зберігатися інформація стратегічного і тактичного характеру, у локальних базах – оперативні, проміжні й інформаційні дані.

Сучасні персональні комп’ютери і сервери щороку дають змогу накопичувати й опрацьовувати дедалі більші обсяги даних, завдяки чому потужність і продуктивність інформаційних технологій зростають, вносячи вагомий внесок у зростання ефективності управління.

1.4 Методика вирішення функціональних задач

Існуючий рівень комп'ютеризації недостатньо допомагає працівникам казначейства в чіткому і послідовному здійсненні бухгалтерського обліку і формуванні звітності. В даний час існує кілька програмних комплексів "Операційний день казначейства", але жоден з них не вирішує в достатній мірі задачі коштують перед УДК. При рішенні задачі автоматизації процесу обліку і виконання бюджету варто враховувати наступні фактори:

1. Висока трудомісткість і велика питома вага ручної обробки інформації.

Однозначно, що це ускладнює і сповільнює процес обліку і формування звітності. З'являється необхідність створення могутнього і досить ефективного автоматизованого комплексу реєстрації казначейських операцій і звітності. Варто також врахувати наступний факт. Операційний день казначейства, на відміну від банківського операційного дня, має ряд істотних відмінностей, що не дозволяють на практиці застосувати програмне забезпечення для банківських структур.

2.Необхідність оперативної реєстрації операцій і обліку по всій області.

Реалізація даної вимоги можлива тільки при створенні корпоративної мережі бюджетних організацій і використання інтернет-технологій при створенні автоматизованої системи. У цьому випадку вирішується питання сумісності ПО з конкретною платформою або операційною системою. При роботі з інтернет-додатком на робочій станції потрібно тільки броузер (Internet Explorer або Netscape Navigator).

3. Постійні зміни в звітності, бюджетній класифікації і т.п.

Приймаючи в увагу, що казначейська система виконання місцевого і державного бюджетів у Дніпропетровській області перебувала в стадії експерименту, а також упровадження банківської казначейської системи, варто врахувати необхідність використання програмного комплексу, що володіє гнучкістю й адаптивністю до постійно змінюються вимогам.

Інформатизація Державного казначейства України ( це об'єктивний процес, що повинний охопити всю область у цілому. Фундаментальною основою інформатизації є створення високоорганізованого інформаційного середовища. Це середовище, з одного боку, повинна включати і поєднувати в рамках усієї казначейської служби України інформаційне, телекомунікаційне, комп'ютерне і, програмне забезпечення, інформаційні технології, комп'ютерні мережі, бази даних і знань, інші засоби інформатизації, а з іншої сторони ( забезпечувати можливість створення і використання ефективного системно-аналітичного апарата, що дозволить на якісно новому рівні інформаційного обслуговування вести як повсякденну оперативну роботу, так і здійснювати системний аналіз стану і перспектив діяльності казначейської служби в цілому і приймати науково-обґрунтовані рішення по реалізації бюджетної політики України. Існуючий у Державному казначействі України загальний підхід до використання сучасних засобів обробки інформації вимагає корінних змін. Роботи до цього часу велися, в основному, для рішення поточних тимчасових проблем, тому не відпрацьована науково-технічна політика в цій області, не регламентовані процедури і методи системної безпеки.

Необхідно почати роботи з прогнозування макроекономічних показників для оцінки наслідків уведення нових положень законодавчої бази.

Однак, оскільки роботи поки будуть проводитися в умовах відсутності чіткої концепції розвитку інформаційної інфраструктури казначейської служби і були реалізовані в багатьох випадках без проходження єдиним стандартам і технологіям, то не буде досягнутий бажаний результат ( значний вплив на підвищення рівня надходжень у бюджети держави.

Здійснення процесу інформатизації Державного казначейства України в умовах кризового стану економіки й обмежених ресурсів можливо тільки шляхом чіткого визначення пріоритетних напрямків з концентрацією на них фінансових, матеріальних і трудових ресурсів.

В умовах динамічної зміни пріоритетних напрямків доцільно йти шляхом розробки пілотних проектів, що базуються на типових науково-технічних рішеннях, і подальшого їхнього тиражування з прив'язкою до відповідних рівнів у структурі казначейських служб.

До пріоритетних напрямків інформатизації Державного казначейства України на даному етапі варто віднести:

· створення і розвиток програмно-апаратних комплексів для забезпечення функціонування автоматизованих інформаційно-аналітичних систем центрального, обласних і районних рівнів казначейства;

· створення корпоративної комп’ютерно-телекомунікаційног середовища, що зв'язує всі рівні казначейської служби;

· створення і насичення районних відділень казначейства автоматизованими місцями, об'єднаними локальними інформаційними мережами, для забезпечення ефективної взаємодії користувачів з корпоративною комп’ютерно-телекомунікаційним середовищем;

· створення типового математичного забезпечення для рішення функціональних задач казначейської служби обласного і районного рівнів;

· уведення новітніх методів, засобів, технологій для автоматизованого виявлення схованих неплатників податків і тіньових елементів економіки, підвищення ефективності оперативно-розшукових методів;

· підготовка і перепідготовка кадрів в області нових інформаційних технологій і їхнє використання в казначейській службі.

Слід зазначити, що комплексне рішення цих проблем дозволить Державному казначейству України вийти на якісно новий рівень інформатизації і забезпечити більш високий рівень виконання Державного бюджету України, а також буде сприяти науково-обгрунтованому прогнозуванню бюджету України.

Інформатизація казначейства є складовою частиною Національної програми інформатизації України. Тому при рішенні яких-небудь питань, що стосуються цієї проблеми, варто дотримувати принципів сумісності об'єктів інформатизації Державного казначейства України з закордонними державами, особливо з країнами СНД, з питань оподатковування, а також враховувати досвід інших країн в області інформатизації казначейських служб.

До перспектив розвитку запропонованого в даній роботі проекту можна віднести наступні:

· створення автоматизованої системи по обслуговуванню дохідної частини бюджету;

· об'єднання автоматизованих систем по обслуговуванню дохідної і видаткової частин бюджету і створення автоматизованої системи по обслуговуванню єдиного казначейського рахунка;

· удосконалення автоматизованої системи по обслуговуванню видаткової частини бюджету — повна автоматизація деяких операцій, наприклад, обслуговування процесу фінансування бюджетних організацій — розпорядників III рівня, коли немає розпорядників II рівня. Це дозволить визволити частина працівників керування.

· автоматичне звірення і твердження вхідних реєстрів по виписці банку.

Слід зазначити, що вже зараз ведеться розробка автоматизованої системи обслуговування дохідної частини бюджету силами керування Державного казначейства. Накопичений досвід дозволяє приступити до здійснення проекту автоматизованої системи обслуговування єдиного казначейського рахунка в реальному режимі часу.

Розроблена автоматизована система дозволила скоротити можливі витрати на 35%.

Найбільший внесок у скорочення кошторису витрат внесло скорочення можливого числа працівників керування (тобто заробітної плати і нарахувань на неї) — близько 77% від загальної суми зниження витрат.

Зниження витрат на амортизацію за рахунок зменшення основних фондів внесло 11,6% від загальної суми змін кошторису витрат. Зниження витрати матеріалів дало лише 1,8% від загального зниження витрат. Це порозумівається тим, що документація ведеться в старому стилі, тобто на паперових носіях. Для істотного зниження витрат на видаткові матеріали необхідна корінна перебудова всієї роботи бюрократичних структур, тобто відмовлення від паперової технології ведення поточної документації.

РОЗДІЛ 2

Підходи до створення проекту інформаційної системи для автоматизованого вирішення функціональних задач

2.1 Основні методи обробки інформації в управлінських інформаційних системах

Для розв'язування будь-якої задачі з допомогою комп'ютера необхідно створити інформаційне забезпечення (забезпечити розрахунки потрібними даними) і математичне забезпечення (створити математичну модель розв'язування задачі, за якою складається програма для ЕОМ). Необхідна для розв'язування інформація може надходити безпосередньо (вхідна інформація) або через систему інформаційного забезпечення, яка може поповнюватися і за рахунок нової інформації. Визначальною особливістю інформаційної системи є те, що вона забезпечує користувачів інформацією з кількох організацій.

За час виникнення і розвитку інформаційних систем орга­нізаційного типу структура і надмірність даних і обчислень значно змінювались, чим визначались покоління цих систем.

Створення інформаційних систем першого покоління для розв'язування деяких задач організаційно-економічного управління в нашій країні відносять до початку 60-х років XX століття.

Подальший розвиток інформаційних систем пов'язаний з концепцією баз даних. На цій основі з'явились інформаційні системи другого покоління. Інформаційні системи другого покоління відомі під назвою «інформаційні системи в менеджменті». Основною функцією таких систем є забезпечення керівництва інформацією. Типову управлінську інформаційну систему характеризує структурований потік інформації, інтеграція задач обробки даних, генерування запитів і звітів.

Файл-серверна технологія обробки інформації, згідно з якою база даних зберігається на спеціально виділеному для цих цілей комп'ютері, який називається сервером, була притаманна більш раннім інформаційним системам. За технологією «клієнт—сервер». на сервері зберігається база даних, а всі прикладні функціональні задачі розв'язуються на робочій станції. Нині відомі й використовуються в інформаційних системах дві архітектури технології «клієнт—сервер»: дворівнева та трирівнева. Згідно з дворівневою архітектурою вся обробка інформації виконується на робочій станції, а сервер використовується лише для зберігання та пошуку даних. Трирівнева архітектура складається із сервера бази даних, сервера прикладних програм і робочої станції. Завдяки цьому усуваються елементи дублювання, пов'язані з реалізацією аналогічної логіки на різних робочих станціях.

В управлінських інформаційних системах запроваджена концепція створення єдиної централізовано керованої бази даних, яка за допомогою спеціального програмного продукту — СУБД обслуговує всі прикладні програми організацій.

Системи підтримки прийняття рішень — СППР— це інформаційні системи третього покоління. СППР — інтерактивна комп'ютерна система, яка призначена для підтримки різних видів діяльності в разі прийняття рішень зі слабоструктурованих або неструктурованих проблем.

СППР мають не тільки загальне інформаційне забезпечення, а й загальне математичне забезпечення — бази моделей, тобто реалізована ідея розподілу обчислень подібно до того, як розподіл даних став вирішальним фактором у звичайних інформаційних системах.

Інформаційні системи можуть значно різнитися за типами об'єктів управління, характером і обсягом розв'язуваних задач та низкою інших ознак. Загальноприйнятої класифікації ІС досі не існує, тому їх можна класифікувати за різними ознаками. Найбільш поширеними протягом тривалого часу були такі класифікаційні угруповання систем.

1. За рівнем або сферою діяльності — державні, територіальні (регіональні), галузеві, об'єднань, підприємств або установ, тех­нологічних процесів.

2. За рівнем автоматизації процесів управління - інформаційно-пошукові, інформаційно-довідкові, інформаційно-керівні, системи підтримки прийняття рішень, інтелектуальні ІС тощо.

3. За ступенем централізації обробки інформації— централі­зовані ІC, децентралізовані ІC, інформаційні системи колективного використання.

4. За ступенем інтеграції функцій — багаторівневі ІС з інтег­рацією за рівнями управління або за рівнями планування.

Сучасний етап розробки інформаційних систем в економіці характеризується створенням нових видів інформаційних систем, до яких належать експертні системи, системи підтримки прийняття рішень, інформаційно-пошукові системи, системи зі штучним інтелектом, виконавчі інформаційні системи та інші.

Комп'ютерні інформаційні системи належать до класу складних систем, які містять у собі багато різноманітних елементів, що взаємодіють. Під структурою комп'ютерної ІС розуміють характеристику внутрішнього стану системи, опис постійних зв'язків між її елементами.

Компоненти комп'ютерної системи за своїм призначенням передусім поділяються на забезпечувальні і функціональні. Забезпечувальні містять у собі організаційне, методичне, технічне, математичне, програмне, інформаційне, лінгвістичне, правове та ергономічне забезпечення.

.До організаційного забезпечення належить сукупність докумен­тів, що описують технологію функціонування ІС, методи вибору і застосування користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних результатів під час функціонування ІС.

Інформаційне забезпечення містить у собі не лише інформаційні ресурси як предмет праці та інформацію як продукт праці, а й засоби і методи ведення усієї інформаційної бази — об'єкта управління. До інформаційного забезпечення належать методи класифікації і кодування інформації, способи організації нормативно-довідкової інформації, побудови банків даних.

Технічне забезпечення об'єднує сукупність усіх технічних за­собів, використовуваних під час функціонування системи.

До математичного забезпечення віднесено сукупність мате­матичних методів, моделей і алгоритмів розв'язування задач, які застосовуються в ІС; моделі та алгоритми, що входять до цього забезпечення як інструмент подальшої розробки програмних засобів.

Програмне забезпечення являє собою сукупність програм на носіях даних і програмних документів, які призначені для налагодження, функціонування і перевірки працездатності ІС.

Лінгвістичне забезпечення містить сукупність засобів і правил для формалізації природної мови, які використовуються для спіл­кування користувачів та експлуатаційного персоналу ІС із комплексом засобів автоматизації під час функціонування ІС.

До правового забезпечення належить сукупність правових норм, які регламентують правові відносини під час функціонування ІС та юридичний статус результатів такого функціонування.

Методичне забезпечення містить у собі сукупність документів, які описують технологію функціонування ІС, методи вибору і застосування користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних результатів під час функціонування ІС.

Ергономічне забезпечення ІС являє собою сукупність засобів і методів, які створюють найсприятливіші умови праці людини в ІС, умови для взаємодії людини та ЕОМ.

Функціональний підхід до структури ІС дає змогу виокремити підсистеми (компоненти) в разі різного визначення поняття «функція управління». Найбільшого поширення набуло створення функ­ціональних підсистем за ознакою управління об'єктами виробничого процесу і за ознакою стадій управління.

Так, у першому випадку формуються функціональні підсистеми, наприклад управління технічною підготовкою виробництва, основним виробництвом, допоміжним виробництвом, матеріальними та трудовими ресурсами і т. ін. У другому випадку з позицій стадій управління виділяються функціональні підсистеми прогнозування, перспективного планування, оперативного управління, бухгалтерського обліку.

За функціями управління розрізняють планові, облікові, конт­рольні задачі, задачі нормування показників, складання звітності.

Основні методи обробки інформації в казначействі.

Основна мета інформаційних технологій у казначейській системі – створення інформаційного продукту, що дає змогу відобразити діяльність Державного казначейства України, виконання ним функцій. Крім того, важливим напрямом його діяльності є також формування фінансової звітності про казначейське виконання бюджетів, що забезпечує базу для прийняття управлінських рішень.

Для реалізації цієї мети створюється модель виконання функцій, система формування звітності, організовуються системи документообігу і контролю за цим процесом. Остання необхідна для того, щоб утримувати процес у рамках розробленої моделі функціонування казначейства навіть за наявності значних зовнішніх впливів. Для підвищення ефективності управління створюється автоматизована фінансова інформаційна система управління процесом виконання бюджетів, у якій основним компонентом є комп’ютеризований технологічний контур.

Управління казначейською справою, засноване на використанні комп’ютерних технологій, враховує існуючі у системі казначейства інформаційні потоки та їх призначення. У рамках автоматизованої казначейської системи виконання бюджету можна виділити такі типові блоки управління

Керівництво казначейською системою здійснює Голова Держказначейства. саме в центральному офісі модель казначейського виконання бюджетів втілюється в готовий продукт.

До організаційного контуру управління казначейської системи виконання бюджетів може бути доданий контур автоматизованої системи управління технологічними процесами, що охоплює основні функції казначейства та його служб і відділів (розрахункові палати, відділи видатків, відділи доходів, бухгалтерію та ін.).

За автоматизованого управління казначейською системою вирішується кілька завдань що дає змогу досягти сформульованої в загальній математичній моделі управління траєкторії досягнення мети – результатів виконання бюджетів.

Бюджетний процес організовується відповідно до планових показників, які відтворюють модель виконання бюджету. У процесі виконання бюджету на нього діють зовнішні фактори, що призводять до відхилення системи від параметрів, запланованих бюджетом.

Поточний стан виконання бюджету фіксується у звітності. На наступній фазі – фазі аналізу – визначається ступінь його відхилення від заданого плану і формується стратегія подолання цього відхилення. Безпосередній вплив на процес виконання бюджету, регулювання його параметрів здійснюється у фазі регулювання, що і дозволяє повернути його на задану траєкторію руху.

На різних фазах управління процесом виконання бюджету доводиться вирішувати численні функціональні завдання. У вирішенні функціональних завдань засобами сучасних інформаційних технологій завдання повинні бути представлені у вигляді певних задач, які алгоритмізуються і вводяться у ПК.

2.2 Засоби формалізованого описання економічної інформації

Основу комп'ютерної ІС становить інформаційна база (ІБ). Інформаційна база має на меті забезпечити обмін інформацією між структурними одиницями комп'ютерної ІС, а також інформаційними системами різних рівнів управління.

Успіх створення єдиної інформаційної бази істотно визначається уніфікацією та стандартизацією її складових. Тут класифікації та кодуванню техніко-економічної інформації відводиться особлива роль, оскільки вони є засобами, що забезпечують взаємний обмін інформацією між людиною і ЕОМ.

Класифікація і кодування — це дві невіддільні частини одного процесу — перекладу різноманітної економічної інформації з природної мови на формалізовану мову ЕОМ. У процесі згаданого перекладу вони виконують різні функції.

Класифікація — поділ множини об'єктів на частини за їх по­дібністю або відмінністю згідно з прийнятими методами.

Класифікація використовується для упорядкування змісту і взаємозв'язку економічних показників, які переробляються в ІС за допомогою ЕОМ.

Засобом вираження результатів класифікації є кодування.

Кодування — створення і присвоєння коду класифікаційному угрупованню та об'єкту класифікації.

Код — знак або сукупність знаків, узятих для позначення кла­сифікаційного угруповання і об'єкта класифікації.

Матеріальним утіленням класифікації і кодування є класифі­катор.

Класифікатор — офіційний документ, що являє собою систе­матизований перелік назв і кодів класифікаційних угруповань або об'єктів класифікації. Класифікація і кодування — це невіддільний елемент створення і функціонування комп'ютерних ІС.

Сукупність методів та правил класифікації та їх результат окладають систему класифікації. Основні системи класифікації:

1. Ієрархічна, за якої поділ множини об’єктів на підмножини виконується послідовно за заданими ознаками(різними на різних рівнях поділу;

2. Фасетна, за якої поділ множини об’єктів на незалежні підмножини виконується паралельно(класифікація груп);

3. Змішана.

Методи класифікації повинні задовольняти таким вимогам:

- Бути достатньо повними,

- Мати можливість доповнення,

- Забезпечити рішення всіх комплексів задач,

- Характеризуватися лаконічністю і ясністю класифікаційних ознак.

Використанням кодів можна значно скоротити обсяги інформації та трудомісткість її обробки на всіх етапах технологічного процесу автоматизованої обробки даних. Існує 4 системи кодування:

1. Порядкова, реєстраційна - створювана числами натурального ряду;

2. Серійно - порядкова - створювана числами натурального ряду, закріплених за певними серіями;

3. Послідовний метод побудови коду з використанням кодів послідовно розміщених класифікаційних груп ієрархічної системи класифікації.

4. Паралельний метод створення коду з кодів незалежних об'єднань, отриманих в результаті фасетної класифікації.

2.3 Побудова оптимальної економіко-математичної моделі

Змістом будь-якої економіко-математичної моделі є виражена у формально-математичних співвідношеннях економічна суть умов завдання і поставленої мети. У моделі економічна величина представляється математичним співвідношенням, але не завжди математичне співвідношення є економічним. Опис економічних умов математичними співвідношеннями - результат того, що модель встановлює зв'язки і залежності між економічними параметрами або величинами.

За змістом розрізняють економіко-математичні і економіко-статистичні моделі. Відмінність між ними полягає в характері функціональних залежностей, що зв'язують їх величини. Так, економіко-статистичні моделі пов'язані з показниками, згрупованими різними способами. Статистичні моделі встановлюють залежність між показниками і визначальними їх чинниками у вигляді лінійної і нелінійної функції.

Система обмежень складається з окремих математичних рівнянь або нерівностей, званих балансовими рівняннями або нерівностями.

Цільова функція зв'язує між собою різні величини моделі. Як правило, як мета вибирається економічний показник (прибуток, рентабельність, собівартість, валова продукція і т.д.). Тому цільову функцію іноді називають економічною, критерійною. Цільова функція - функція багатьох змінних величин і може мати вільний член.

Критерії оптимальності - економічний показник, що виражається за допомогою цільової функції через інші економічні показники. Одному і тому ж критерію оптимальності можуть відповідати декілька разних, але еквівалентних цільових функцій. Моделі з однією і тією ж системою обмежень можуть мати різні критерії оптимальності і різні цільові функції.

Рішенням економіко-математичної моделі, або допустимим планом називається набір значень невідомих, який задовольняє її системі обмежень. Модель має безліч рішень, або безліч допустимих планів, і серед них потрібно знайти єдине, таке, що задовольняє системі обмежень і цільової функції. Допустимий план, що задовольняє цільовій функції, називається оптимальним. Серед допустимих планів, що задовольняють цільовій функції, як правило, є єдиний план, для якого цільова функція і критерій оптимальності мають максимальне або мінімальне значення. Якщо модель завдання має безліч оптимальних планів, то для кожного з них значення цільової функції однакове.

Якщо економіко-математична модель завдання лінійна, то оптимальний план досягається в крайній точці області зміни змінних величин системи обмежень. У разі нелінійної моделі оптимальних планів і оптимальних значень цільової функції може бути декілька. Тому необхідно визначати екстремальні плани і екстремальні значення цільової функції. План, для якого цільова функція моделі має екстремальне значення, називають екстремальним планом, або екстремальним рішенням.

Для нелінійних моделей іноді існують екстремальні значення цільової функції, а для лінійних моделей екстремальних планів і екстремальних значень цільової функції бути не може.

Таким чином, для ухвалення оптимального рішення будь-якої економічної задачі необхідно побудувати її економіко-математичну модель, по структурі систему обмежень, що включає в собі, цільову функцію, критерій оптимальності і рішення.

Методика побудови економіко-математичної моделі полягає в тому, щоб економічну суть завдання представити математично, використовуючи різні символи, змінні і постійні величини, індекси і інші позначення.

Всі умови завдання необхідно записати у вигляді рівнянь або нерівностей. Тому, в першу чергу необхідно визначити систему змінних величин, які можуть для конкретного завдання позначити шуканий об'єм виробництва продукції на підприємстві, кількість вантажу, що

перевозиться, постачальниками конкретним споживачам.

2.4 Постановка завдань оптимізації

У загальному вигляді завдання оптимізації, або завдання визначення екстремуму, ставиться таким чином.

Хай задані:

функція f(X), визначена на множині RN ;

безліч D RN.

Знайти точку Y = (y1, y2..., yN) D, в якій функція f (X) досягає екстремального (мінімального або максимального) значення, тобто

f(X)= extr f(X) і Y D.

Функція f(X) називається цільовою функцією, змінні X - керованими змінними, D - допустимим множиною і будь-який набір значень Y керованих змінних, належний D (Y D), - допустимим рішенням задачі оптимізації.

Зрозуміло, що шукана точка Y, в якій f(X) досягає свого екстремуму, повинна належати перетину області визначення O функції f(X) і допустимої безлічі D (Y O D). Якщо безліч O і D співпадає зі всім простором RN (O = D = RN), то таке завдання називається завданням на безумовний екстремум. Якщо хоч би одне з безлічі O або D є власною підмножиною простору RN (O RN, D RN) або безліч O і D перетинаються (O D ), то таке завдання називається завданням на умовний екстремум, інакше (O D = ) точка екстремуму Y не існує. Підкреслимо один окремий випадок: якщо безліч O і D перетинається в одній точці Y, то ця точка Y є єдиним допустимим рішенням.

Зазвичай в завданні умовного екстремуму задається не сама допустима безліч рішень D, а система співвідношень, що його визначає

j (x1, х 2, х N) (=, ) 0, j = 1, 2 . М

тобто

D = X: j (X) (=, ) 0, j = 1, 2 ..., M RN

або безліч D може одночасно задаватися як в явному вигляді, тобто допустиме рішення Х повинно належати деякій області P RN, так і системою обмежень.

2.5 Опис процедури нормалізації

Нормалізація - це процес приведення реляційних БД до норманом форми для забезпечення між локальної інформації і її цілісність.

В теперішній час відомо декілька нормальних форм: 1НФ, 2НФ, 3НФ, НФ Бойса-Кодда, 4 НФ, 5НФ. Існують і більш високі нормальні форми. Вони використовуються рідко, кожна більш висока НФ покладає додаткові обмеження на структуру БД.

Умови для 1 НФ – умова для таблиці відносин, щоб привести початкову таблицю до 1 НФ необхідно здублювати загальні значення даних.

Умова для 2НФ: таблиця знаходиться у 2НФ якщо вона відповідає 1НФ і всі не ключові атрибути повністю залежать від первинного ключа.

Умова для 3НФ : вона знаходиться в 2НФ, якщо вона відповідає 2НФ і в ній не повинно бути залежностей між не ключовими атрибутами.

Нормалізація відношень виконується за кілька кроків.

1-й крок— зведення відношень до першої нормальної форми (1НФ).

Відношення в 1НФ мають відповідати таким вимогам:

- усі атрибути відношення мають бути атомарними, тобто не­подільними;

- усі рядки таблиці мають бути однакової структури, тобто мати одну й ту саму кількість атрибутів з іменами, що відповідно збігаються;

- імена стовпців мають бути різними, а значення однорідними (мати однаковий формат);

- порядок рядків у таблиці неістотний.

Кожне відношення БД містить як структурну, так і семантичну інформацію. Структурна інформація задається схемою відношення, а семантична виражає функціональні зв'язки між атрибутами.

На 2-му кроці нормалізації виявляються ключі - атрибути та аналізуються відповідні залежності з метою вилучення неповних функціональних залежностей.

Означення 1. Атрибут Б функціонально залежить від А у від­ношенні R тоді, коли в кожний момент часу одному й тому самому значенню А відповідає не більш як одне значення Б. Функціональній залежності відповідає відношення 1:1 між атрибутами.

Означення 2. Атрибут перебуває у повній функціональній за­лежності, якщо він залежить від усього ключа і не залежить від його складових.

Якщо відношення має неповні функціональні залежності, то виконують його декомпозиції на два чи більше інших відношень, які не мають неповних функціональних залежностей і об'єднання яких дасть початкове від відношення.

Нехай у відношенні R (А*, В*, С, D) атрибут С залежить від усього ключа , який складається з атрибутів А*, В* , а атрибут D залежить лише від В*, то тоді D знаходиться у неповній функціональній залежності, яку необхідно усунути шляхом декомпозиції. В результаті декомпозиції отримаємо два відношення:

R1 (А*, В*, C) і R2(B*, D).

3-й крок (3-тя ітерація) нормалізації --це вилучення транзи­тивних залежностей. Відношення в 2НФ має аналізуватися на присутність транзитивних залежностей.

Транзитивна залежність — це залежність між неключовими атрибутами.

Наприклад, дано відношення R (А *, В, Q, в якому атрибут В незалежить безпосередньо від ключа, а С залежить від неключового атрибута В, який залежить від А, то тоді С транзитивне залежить від А.

Транзитивні залежності вилучаються також за допомогою де­композиції відношення на інші два чи більше відношень, які не містять транзитивних відношень і об'єднання яких дасть початкове відношення. У результаті декомпозиції отримаємо два нових відношення R1 (А*, В) та R2 (В*, С).

2.6 Визначення функціональних залежностей та складу реквізитів інформаційної бази щодо вирішення функціональної задачі

До функціональної частини системи обробки економічної інформації, в залежності від області їх використання, відносяться: системи обробки облікової інформації, фінансової інформації, системи маркетингу, менеджменту, обліку кадрів, експертних систем та таке інше.

Функціональна частина являє собою ту область, в якій використовується СОЕІ тобто функціональна частина з точки зору кібернетичної моделі управління є об”єктом управління, Наприклад – підприємство, банк, податкова служба і т,д. Функціональна частина в якості складності вивчення ділиться на декілька компонентів, в кожній підсистемі виділено комплекси вирішення задач, кожна задача забезпечує обробіток інформаційних об”єктів

(елемент відомості про який передається інформаційна база системи, потік документів які впливають на робочий стан інформаційної бази системи.

2.7 Побудова та опис діаграми „Сутність зв΄язок”

Моделювання структури бази даних за допомогою алгоритму нормалізації, описаного в попередніх розділах, має серйозні недоліки:

1. Первинне розміщення всіх атрибутів в одному відношенні є дуже неприродною операцією. Інтуїтивно розробник відразу проектує декілька відносин відповідно до виявленої суті. Навіть якщо зробити насильство над собою і створити одне або декілька відносин, включивши в них всі передбачувані атрибути, то абсолютно неясний сенс отриманого відношення.

2. Неможливо відразу визначити повний список атрибутів. Користувачі мають звичку називати різними іменами одні і ті ж речі або навпаки, називати одними іменами різні речі.

3. Для проведення процедури нормалізації необхідно виділити залежності атрибутів, що теж дуже нелегко, оскільки необхідно явно виписати всі залежності, навіть ті, які є очевидними.

У реальному проектуванні структури бази даних застосовуються інший метод - так зване, семантичне моделювання. Семантичне моделювання є моделювання структури даних, спираючись на сенс цих даних. Як інструмент семантичного моделювання використовуються різні варіанти діаграм суть-зв'язок (ER - Entity-Relationship).

Перший варіант моделі суть-зв'язок був запропонований в 1976 р. Пітером Пін-шен Ченом [37]. Надалі багатьма авторами були розроблені свої варіанти подібних моделей (нотація Мартіна, нотація IDEF1X, нотація Баркера і ін.). Крім того, різні програмні засоби, що реалізовують одну і ту ж нотацію, можуть відрізнятися своїми можливостями. По суті, всі варіанти діаграм суть-зв'язок виходитимуть з однієї ідеї - малюнок завжди наочніший за текстовий опис. Всі такі діаграми використовують графічне зображення суті наочної області, їх властивостей (атрибутів), і взаємозв'язків між суттю.

Ми опишемо роботу з ER-діаграмами близько до нотації Баркера, як досить легкою в розумінні основних ідей. Даний розділ є скоріше ілюстрацією методів семантичного моделювання, чим повноцінним введенням в цю область.

Основні поняття ER-діаграм

Визначення 1. Суть - це клас однотипних об'єктів, інформація про яких повинна бути врахована в моделі.

Кожна суть повинна мати найменування, виражене іменником в однині.

Прикладами суті можуть бути такі класи об'єктів як "Постачальник", "Співробітник", "Накладна".

Кожна суть в моделі зображається у вигляді прямокутника з найменуванням:

Мал. 1

Визначення 2. Екземпляр суті - це конкретний представник даної суті.

Наприклад, представником суті "Співробітник" може бути "Співробітник Іванов".

Екземпляри суті повинні бути помітні, тобто суть повинна мати деякі властивості, унікальні для кожного екземпляра цієї суті.

Визначення 3. Атрибут суті - це іменована характеристика, що є деякою властивістю суті.

Найменування атрибуту повинне бути виражене іменникам в однині (можливо, з характеризуючими прикметниками).

Прикладами атрибутів суті "Співробітник" можуть бути такі атрибути як "Табельний номер", "Прізвище", "Ім'я", "По батькові",

"Посада", "Зарплата" і т.п.

Атрибути зображаються в межах прямокутника, що визначає суть:

Мал. 2

Визначення 4. Ключ суті - це ненадмірний набір атрибутів, значення яких в сукупності є унікальними для кожного екземпляра суті. Ненадмірність полягає в тому, що видалення будь-якого атрибуту з ключа порушується його унікальність.

Суть може мати декілька різних ключів.

Ключові атрибути зображаються на діаграмі підкресленням:

Мал. 3

Визначення 5. Зв'язок - це деяка асоціація між двома суттю. Одна суть може бути пов'язана з іншою суттю або сама з собою.

Зв'язки дозволяють по одній суті знаходити іншу суть, пов'язану з нею.

Наприклад, зв'язки між суттю можуть виражатися наступними фразами - "СПІВРОБІТНИК може мати декілька ДІТЕЙ", "кожного СПІВРОБІТНИКА зобов'язаний числитися рівно в одному ВІДДІЛІ".

Графічно зв'язок зображається лінією, що сполучає дві суть:

Мал. 4

Кожен зв'язок має два кінці і одне або два найменування. Найменування зазвичай виражається в невизначеній дієслівній формі: "мати", "належати" і т.п. Кожне з найменувань відноситься до свого кінця зв'язку. Іноді найменування не пишуться зважаючи на їх очевидність.

Кожен зв'язок може мати один з наступних типів зв'язку:

Мал. 5

Зв'язок типу одін-к-одному означає, що один екземпляр першої суті (лівою) пов'язаний з одним екземпляром другої суті (правою). Зв'язок одін-к-одному найчастіше свідчить про те, що насправді ми маємо всього одну суть, неправильно розділену на дві.

Зв'язок типу одін-ко-многим означає, що один екземпляр першої суті (лівою) пов'язаний з декількома екземплярами другої суті (правою). Це найбільш часто використовуваний тип зв'язку. Ліва суть (з боку "один") називається батьківською, права (з боку "багато") - дочерней. Характерний приклад такого зв'язку приведений на Мал. 4.

Зв'язок типу много-ко-многим означає, що кожен екземпляр першої суті може бути пов'язаний з декількома екземплярами другої суті, і кожен екземпляр другої суті може бути пов'язаний з декількома екземплярами першої суті. Тип зв'язку много-ко-многим є тимчасовим типом зв'язку, допустимим на ранніх етапах розробки моделі. Надалі цей тип зв'язку повинен бути замінений двома зв'язками типу одін-ко-многим шляхом створення проміжної суті.

Кожен зв'язок може мати одну з двох модальностей зв'язки:

Мал. 6

Модальність "може" означає, що екземпляр однієї суті може бути пов'язаний з одним або декількома екземплярами іншої суті, а може бути і не пов'язаний ні з одним екземпляром.

Модальність "винен" означає, що екземпляр однієї суті зобов'язаний бути зв'язаний не менше чим з одним екземпляром іншої суті.

Зв'язок може мати різну модальність з різних кінців (як на Мал. 4).

Описаний графічний синтаксис дозволяє однозначно читати діаграми, користуючись наступною схемою

побудови фраз: <Кожен екземпляр СУТІ 1> <МОДАЛЬНІСТЬ ЗВ'ЯЗКУ> <НАЙМЕНУВАННЯ ЗВ'ЯЗКУ> <ТИП ЗВ'ЯЗКУ>

<екземпляр СУТІ 2>.

Кожен зв'язок може бути прочитаний як зліва направо, так і справа наліво. Зв'язок на Мал. 4 читається так:

Зліва направо: "кожен співробітник може мати декілька дітей".

Справа наліво: "Кожна дитина зобов'язана належати рівно одному співробітникові".

Приклад розробки простій ER-моделі

При розробці ER-моделей ми повинні отримати наступну інформацію про наочну область:

1. Список суті наочної області.

2. Список атрибутів суті.

3. Опис взаємозв'язків між суттю.

ER-діаграми зручні тим, що процес виділення суті, атрибутів і зв'язків є ітераційним. Розробивши перший наближений варіант діаграм, ми уточнюємо їх, опитуючи експертів наочної області. При цьому документацією, в якій фіксуються результати бесід, є самі ER-діаграми.

Припустимо, що перед нами коштує завдання розробити інформаційну систему за замовленням деякої оптової торгової фірми. В першу чергу ми повинні вивчити наочну область і процеси, що відбуваються в ній. Для цього ми опитуємо співробітників фірми, читаємо документацію, вивчаємо форми замовлень, накладних і т.п.

Наприклад, в ході бесіди з менеджером з продажу, з'ясувалося, що він (менеджер) вважає, що проектована система повинна виконувати наступні дії:

• Зберігати інформацію про покупців.

• Друкувати накладні на відпущені товари.

• Стежити за наявністю товарів на складі.

Виділимо всі іменники в цих пропозиціях - це будуть потенційні кандидати на суть і атрибути, і проаналізуємо їх (незрозумілі терміни виділятимемо знаком питання):

• Покупець - явний кандидат на суть.

• Накладна - явний кандидат на суть.

• Товар - явний кандидат на суть

• (?)Склад - а взагалі, скільки складів має фірма? Якщо декілька, то це буде кандидатом на нову суть.

• (?)Наявність товару – це, швидше за все, атрибут, але атрибут якої суті?

Відразу виникає очевидний зв'язок між суттю - "покупці можуть купувати багато товарів" і "товари можуть продаватися багатьом покупцям". Перший варіант діаграми виглядає так:

Мал. 7

Поставивши додаткові питання менеджерові, ми з'ясували, що фірма має декілька складів. Причому, кожен товар може зберігатися на декількох складах і бути проданим з будь-якого складу.

Куди помістити суть "Накладна" і "Склад" і з чим їх зв'язати? Запитаємо себе, яка зв'язана ця суть між собою і з суттю "Покупець" і "Товар"? Покупці купують товари, отримуючи при цьому накладні, до яких внесені дані про кількість і ціну купленого товару. Кожен покупець може отримати декілька накладних. Кожна накладна зобов'язана виписуватися на одного покупця. Кожна накладна зобов'язана містити декілька товарів (не буває порожніх накладних). Кожен товар, у свою чергу, може бути проданий декільком покупцям через декілька накладних. Крім того, кожна накладна повинна бути виписана з певного складу, і з будь-якого складу може бути виписано багато накладних. Таким чином, після уточнення, діаграма виглядатиме таким чином:

Мал. 8

Пора подумати про атрибути суті. Розмовляючи із співробітниками фірми, ми з'ясували наступне:

• Кожен покупець є юридичною особою і має найменування, адресу, банківські реквізити.

• Кожен товар має найменування, ціну, а також характеризується одиницями вимірювання.

• Кожна накладна має унікальний номер, дату виписки, список товарів з кількостями і цінами, а також загальну суму накладної. Накладна виписується з певного складу і на певного покупця.

• Кожен склад має своє найменування.

• Знову випишемо всі іменники, які будуть потенційними атрибутами, і проаналізуємо їх:

• Юридична особа - термін риторичний, ми не працюємо з фізичними особами. Не звертаємо уваги.

• Найменування покупця - явна характеристика покупця.

• Адреса - явна характеристика покупця.

• Банківські реквізити - явна характеристика покупця.

• Найменування товару - явна характеристика товару.

• (?)Ціна товару - схоже, що це характеристика товару. Чи відрізняється ця характеристика від ціни в накладній?

• Одиниця вимірювання - явна характеристика товару.

• Номер накладної - явна унікальна характеристика накладної.

• Дата накладної - явна характеристика накладної.

• (?)Список товарів в накладній - список не може бути атрибутом. Ймовірно, потрібно виділити цей список в окрему суть.

• (?)Кількість товару в накладній - це явна характеристика, але характеристика чого? Це характеристика не просто "товару", а "товару в накладній".

• (?)Ціна товару в накладній - знову ж таки це повинна бути не просто характеристика товару, а характеристика товару в накладній.

• Сума накладної - явна характеристика накладної. Ця характеристика не є незалежною. Сума накладної рівна сумі вартостей всіх товарів, що входять в накладну.

• Найменування складу - явна характеристика складу.

В ході додаткової бесіди з менеджером вдалося прояснити різні поняття цін. Виявилось, що кожен товар має деяку поточну ціну. Ця ціна, по якій товар продається в даний момент. Природно, що ця ціна може мінятися з часом. Ціна одного і того ж товару в разних накладних, виписаних в різний час, може бути різною. Таким чином, є дві ціни - ціна товару в накладній і поточна ціна товару.

З виникаючим поняттям "Список товарів в накладній" все задоволено ясно. Суті "Накладна" і "Товар" пов'язані один з одним відношенням типу много-ко-многим. Такий зв'язок, як ми відзначали раніше, повинен бути розщеплений на два зв'язки типу одін-ко-многим. Для цього потрібна додаткова суть. Цією суттю і буде суть "Список товарів в накладній". Зв'язок її з суттю "Накладна" і "Товар" характеризується наступними фразами - "кожна накладна зобов'язана мати декілька записів із списку товарів в накладній", "кожен запис із списку товарів в накладній зобов'язаний включатися рівно в одну накладну", "кожен товар може включатися в декілька записів із списку товарів в накладній" " кожен запис із списку товарів в накладній зобов'язаний бути пов'язана рівно з одним товаром". Атрибути "Кількість товару в накладній" і "Ціна товару в накладній" є атрибутами суті " Список товарів в накладній".

Точно також поступимо із зв'язком, що сполучає суть "Склад" і "Товар". Введемо додаткову суть "Товар на складі". Атрибутом цієї суті буде "Кількість товару на складі". Таким чином, товар числитиметься на будь-якому складі і кількість його на кожному складі буде своє.

Тепер можна внести все це до діаграми:

Мал. 9

Концептуальні і фізичні ER-моделі

Розроблений вище приклад ER-діаграми є прикладом концептуальної діаграми. Це означає, що діаграма не враховує особливості конкретної СУБД. По даній концептуальній діаграмі можна побудувати фізичну діаграму, яка вже враховуватимуться такі особливості СУБД, як допустимі типи і найменування полий і таблиць, обмеження цілісності і т.п. Фізичний варіант діаграми, приведеної на Мал. 9 може виглядати, наприклад, таким чином:

Мал. 10

На даній діаграмі кожна суть є таблицею бази даних, кожен атрибут стає колонкою відповідної таблиці. Звертаємо увагу на те, що в багатьох таблицях, наприклад, "CUST_DETAIL" і "PROD_IN_SKLAD", відповідних суті "Запис списку накладної" і "Товар на складі", з'явилися нові атрибути, яких не було в концептуальній моделі, - це ключові атрибути батьківських таблиць, що мігрували в дочірні таблиці для того, щоб забезпечити зв'язок між таблицями за допомогою зовнішніх ключів.

Легко відмітити, що отримані таблиці відразу знаходяться в 3НФ.

Висновки

Реальним засобом моделювання даних є не формальний метод нормалізації відносин, а так зване семантичне моделювання.

Як інструмент семантичного моделювання використовуються різні варіанти діаграм суть-зв'язок (ER - Entity-Relationship).

Діаграми суть-зв'язок дозволяють використовувати наочні графічні позначення для моделювання суті і їх взаємозв'язків.

Розрізняють концептуальні і фізичні ER-діаграми. Концептуальні діаграми не враховують особливостей конкретних СУБД. Фізичні діаграми будуються по концептуальних і є прообразом конкретної бази даних. Суть, визначена в концептуальній діаграмі стають таблицями, атрибути стають колонками таблиць (при цьому враховуються допустимі для даної СУБД типи даних і найменування стовпців), зв'язки реалізуються шляхом міграції ключових атрибутів батьківської суті і створення зовнішніх ключів.

При правильному визначенні суті, отримані таблиці відразу знаходитимуться в 3НФ.

Основна гідність методу полягає в тому, модель будується методом послідовних уточнень первинних діаграм.

У даному розділі, ілюстрацією, що є, до методів ER-моделювання, не розглянуті складніші аспекти побудови діаграм, такі як підтипи, ролі, що виключають зв'язки, нестерпні зв'язки, що ідентифікують зв'язки і т.п.