Курсова робота

Використання різних технік

на уроках образотворчого мистецтва

ЗМІСТ

Стор.

І. Вступ.

ІІ. Методика ознайомлення учнів з видами образотворчого мистецтва.

1. тематичне малювання.

2. ілюстративне малювання.

3. декоративне малювання.

ІІІ. Використання нетрадиційних технік на уроках образотворчого

Мистецтва.

ІV. Висновок.

Список використаної літератури.

План

І. Вступ

ІІ. Методика ознайомлення учнів з видами образотворчого мистецтва.

1. тематичне малювання

2. ілюстративне малювання

3. декоративне малювання

ІІІ. Використання нетрадиційних технік на уроках образотворчого мистецтва

1. плямографія

2. гратографія

3. монотипія на склі

4. монотипія “близнята”

ІV. Висновок

Вступ

Краса боятися незвична,

Бо звикла вірити, що вічна...

Кожна людина, яка б вона сильна, цілеспрямована, практична не була, прагне до досконалості, до краси....

Їй потрібно те життєдайне джерело, яке б наповнювало душу енергією, розум – мудрістю, а життя – красою...

Звичайно, цю важливу роль відіграє мистецтво. Людина, яку надихнули ніжні звуки чудової мелодії, неперевершений спів поезії, а чи незабутній, різнобарвний слід пензля на полотні, здатна на справді великі справи.

Неабияку роль в формуванні та розвитку особистості відіграє образотворче мистецтво. Адже, як відомо, дитя, яке ще не вміє зв’язно говорити, висловлювати свої думки, вже намагається чи то на клаптику паперу, чи то на стіні будинку, намалювати деякі невідомі йому штрихи. Або з охотою береться до розфарбовування кольоровими олівцями замальовок...

З перших днів перебування дитини у школі, вона із задоволенням зображає на папері все, що бачить, уявляє, що її оточує (маму, тата, дерева, птахи, квіти і т.д.).

Не вміючи читати, писати, дошкільнятко уже чудово малює.

Уявімо собі, яким сірим, монотонним було б наше життя, якби не було образотворчого мистецтва...

Як часто людина, виснажена буденним життям, сповненим турботами та обов’язками, звертається до чогось неординарного, таємничого...

Згадаймо, якої енергії і наснаги на довгий час додається нам після відвідування музеїв. Як чудово ми почуваємо себе упродовж багатьох днів, перебуваючи під впливом тих магічних витворів.

Образотворче – це один із видів мистецтва, що супроводжує людину у продовж усього життя, забарвлює його різнобарвними тонами, додає наснаги, витримки...

Уміймо бачити і дарувати красу! Учімося створювати її! І тоді світ неодмінно стане привабливішим, привітнішим та досконалішим...

Методика ознайомлення учнів з видами образотворчого мистецтва.

У загальному й розумовому розвитку дошкільників і учнів особливо важливу роль відіграє їхня образотворча діяльність. Діти охоче малюють, ліплять.

Але характерною ознакою малюнків більшості дітей, які приходять до школи, є схематичність зображення, що обумовлюється недостатнім загальним розвитком дітей. обмеженістю їхніх уявлень про навколишню дійсність. Техніка виконання малюнків однотипна, у них переважає лінійність зображення. Діти не передають об’ємності, реальних пропорцій предметів, розміщення їх у просторі, користуються “відкритим” кольором, тобто чистою фарбою, яка відтворює лише колір замість конкретного відтінку. Деякі діти не вміють назвати кольорів.

Разом з тим малюнки дітей дошкільного і молодшого шкільного віку відзначаються виразністю. Вдумливого глядача це радує і водночас дивує, оскільки дитина ще не володіє тим, що прийнято називати грамотою зображення. Відсутність досвіду, образотворчої грамоти не шкодить дитячому малюнку, його виразності і щирості.

Діти бачать світ своєрідно. У процесі створення образів їм допомагає фантазія не тільки у казкових сюжетах, а й у малюнках, теми яких узято з дійсності.

Виразність образів дитячих малюнків давно стала предметом дослідження мистецтвознавців, психологів, педагогів.

Спостереження наводять на думку, що образотворча діяльність дитини не може не стати предметом зусиль дорослих – тих спеціалістів, які беруть на себе обов’язок розвивати і вдосконалювати її. Таким чином, педагог не повинен бути лише спостерігачем дитячої творчості.

Дитина росте, розвивається, тому і виразність її малюнків слід розглядати у русі, в розвитку. Малювати діти починають раніше, ніж читати. У дошкільному віці вони знайомляться з графічними можливостями закріплення інформації на площині. У початковій школі діти вчаться спостерігати, виділяти окремі предмети з оточення, зіставляти їх з іншими предметами, знайомляться з прийомами втілення образів у доступній їхньому віку художній формі.

Діти молодшого шкільного віку порівняно легко оволодівають елементарними вміннями працювати олівцем і пензлем, у них розвивається почуття ритму. На заняттях учні опановують способи побудови зображення, правила застосування матеріалів і приладдя, набувають технічних вмінь.

Завдання навчання й виховання засобами образотворчого мистецтва здійснюються у процесі класних, позакласних та позашкільних видів роботи.

Класна робота складається з практичних занять: малювання з натури, на тему з навколишнього життя та літературних творів, декоративне малювання. Ці види занять, відрізняючись за змістом і методикою, тісно взаємопов’язані й доповнюють один одного у вирішенні поставлених програмою завдань.

До класної роботи належать і бесіди про образотворче мистецтво. У процесі вивчення образотворчого мистецтва учні повинні засвоїти відомості про найвидатніші твори художників, художньо-виражальні засоби образотворчого мистецтва композиція. Рисунок, коло, світлотінь), вивчити основні принципи образотворчого мистецтва, особливості видів образотворчого мистецтва (живопис, графіка, скульптура, декоративно-прикладне мистецтво, архітектура), особливості жанрів (пейзаж, натюрморт, портрет). Крім того, учні мають оволодіти теоретичними основами малювання.

Учні повинні навчитися малювати з натури і з пам’яті окремі предмети, натюрморти, тварин і птахів, фігуру людини з передачею пропорцій, конструктивної будови, перспективи, кольору, тональних відношень.

Не менш важливо навчити учнів самостійно вибирати сюжет тематичного малювання. Вести попередні спостереження, робити начерки і зарисовки, використовувати відповідно до задуму різні прийоми роботи олівцем, вуглиною, пером аквареллю, гуашнею, техніки гравюри тощо.

На уроках у школярів формується вміння стилізації природних форм, їх декоративного перероблення з дальшим використанням у візерунках, декоративних композиціях, а також навички використання у роботах симетрії, ритму, кольору.

Розгляньмо роль малювання з натури в оволодінні учнями названою системою знань, умінь і навичок.

Малювання з натури

Основним методом навчання графічної грамоти є малювання з натури, яке ставить перед дитиною завдання малювати предмет таким, яким вона його бачить, так, щоб і інші могли встановити схожість намальованого з моделлю. Виконувати цю вимогу дітям на першому етапі не просто, тому що в дошкільному віці вони як правило, малювали за уявою.

З цією метою вчитель проводить пояснювальну бесіду (найефективнішою є форма запитань і відповідей). Перші запитання повинні спрямувати учнів на вивчення форми предмета, наступні – переключити увагу на вивчення пропозицій предмета, окремих його деталей, їх характеру і розміщення. Учитель звертає увагу учнів на те, як освітлений предмет, у який колір він забарвлений.

Учні виконують спеціальні вправи, які займають кілька хвилин на початку уроку. Так, організовуючи колективне обговорення предмета, вчитель пояснює дітям, що малювати модель потрібно з певної точки зору, бо інакше змінюється видимість предмета. При цьому доцільно показати предмет у різних положеннях.

Учням з малим досвідом роботи з натури важко одночасно вивчати модель і компонувати малюнок. Ось чому, перш ніж почати малювати, вчитель повинен поставити перед учнями запитання про те, як краще розмістити зображення на аркуші паперу.

На перших порах виявляється невміння учнів використовувати натуру як вихідний момент для розв’язання композиційного завдання. Учителі рекомендують учням спочатку визначити, що більше – ширина чи висота предмета. Якщо, наприклад, висота його у півтора раза більше від ширини, то аркуш для малювання кладуть коротким краєм до себе, тобто так, щоб його найбільша довжина використовувалася для нанесення пропорцій висоти предмета, а найменша – ширини.

Слід підкреслити, що питання композиції учні початкової школи вивчають в елементарній формі. Вони повинні навчитися розміщувати зображення приблизно в центрі аркуша і не робити його занадто маленьким або занадто великим. Але ці принципи композиції учні засвоюють з деякими труднощами. І якщо на кожному уроці не нагадувати їх, то і в середніх класах ми зустрінемося з тими самим помилками.

Після аналізу форми натури, бесіди про те, як класти аркуш паперу і компонувати малюнок на ньому, вчитель повинне на дошці, намалювавши рамку, яка буде ніби аркушем паперу, що лежить перед кожним учнем, показати послідовність роботи над малюнком. Звичайно, вчитель підкреслює, що рамок учням малювати не потрібно, а закінчивши пояснювати й показувати послідовність роботи над малюнком з натури, він обов’язково повинен витерти з дошки малюнок. Інакше деякі учні просто перемалюють його.

Учитель повинен привчати учнів свідомо розбиратись у конструкції форми зображуваних предметів. Наприклад аналізуючи форму кавника, учні під керівництвом учителя визначають основну його форму – форму зрізаного конуса, а потім форму частин і деталей.

Починаючи вчити дітей малювати з натури, необхідно звернути увагу й на методичну послідовність відтворення зображення. Всю роботу над малюнком потрібно робити на окремі етапи і дати можливість дітям зрозуміти послідовність роботи:

1. композиційне розміщення зображення на аркуші паперу. Великий малюнок можна почати з живого, емоційного начерку (за умови, що він стона витиме основну композиційну ідею). Зображення виконується легкими лініями з виправленням без застосування гумки.

2. вияв основної великої форми. Завдання вчителя на цьому етапі створення малюнка – навчити учнів бачити загальне без деталей. Наприклад, малюючи з натури метелика, другокласники повинні насамперед побачити і виявити його основну форму – вид трапеції, а потім її деталі: малюнок крил, візерунок на крилах, кольорові відношення (малюнок 1. в дод.).

3. уточнення форми, пропорцій, введення допоміжних ліній, які полегшують знаходження пропорційних відношень частині цілого;

4. перехід від загального до окремого. Тут аналізуються малі форми, встановлюється їх зв’язо5 з цілим, промальовуються дрібні деталі;

5. детальна характеристика натури: передача матеріальності, фактури. Не обмежуватися лише контурним малюнком, необхідно привчати дітей до реалістичного малюнка.

6. підведення підсумків: перевірка загального стану малюнка, підпорядкування деталей цілому, у уточнення малюнка у тоні (пом’якшення занадто темних місць, виявлення різниці між світлом і тінню тощо).

Велику увагу вчитель повинне приділяти питанням техніки малюнка: правильному штрихуванню (в формі, косо), роботі пензлем (по сухому, по мокрому) і т.д. З цією метою учні систематично виконують різноманітні графічні й живописні вправи.

Успіх робот залежить і від організації робочого місця. Якщо малювання з натури проводиться не в кабінеті, а в класі, все одно вчитель повинен мати 2-3 переносні підставки на яку при потребі накладається драпіровка. Підставки з натурою розставляються так, щоб кожний учень із свого місця добре бачив ту чи іншу постановку.

Крім того, вчитель повинен мати достатню кількість роздавального матеріалу – натуру малих форм.

У І-ІІ класах предмети ставляться тільки у фронтальному (профільному) положенні.

Досвід показує, що до зображення. Яке передає тримірність навколишнього світу, можна переходити, починаючи з ІІІ класу. На цей час дитина вже має не лише достатній рівень загального розвитку (особливо – абстрактного мислення), а й розвинуто дані, необхідні для зображувальної діяльності, для передачі об’єму предметів: окомір, уміння розв’язувати в малюнку завдання на основі аналізу натури.

У середній класах завдання ускладнюються: IV класі учні пробують свої сили в малюванні простого натюрморту, а в VI класах натюрморти беруться за основу малювання олівцем і фарбами.

Натюрмортом називається група предметів, наприклад з фруктів, квітів, речей домашнього вжитку та інших “неживий предметів”. Учитель добирає натюрморт з предметів, споріднених за змістом і різних за формою та кольором. Зважаючи на те, що малювання натюрморту, особливо фарбами, є складним завданням, доцільно брати спочатку добре знайомі учням і прості за формою предмети.

Важливо правильно скомпонувати групу предметів і поставити її так, щоб предмети гарно виглядали на даному фоні, мали різну глибину розташування. Перед роботою бажано показати учням кілька натюрмортів, виконаних відомими художниками, і проаналізувати їх. При цьому увага учнів звертається на порівняльні розміри предметів, їх розташування. Колір, освітлення тощо, так само аналізується і група предметів, яку передбачається малювати з натури.

Важливо якомога точніше передати відношення розмірів і форм предметів, простежити, як ув’язуються предмети на малюнку, правильно визначити, який з предметів розташований ближче, а який далі.

Нижче розглядаються вимоги до малювання з натури у кожному класі і подані методичні пояснення до малювання з натури різних об’єктів, передбачених програмою, визначаються особливості форми, конструкції, кольору зображуваних предметів. Крім того. вміщено опис графічних і живописних вправ, які повинні виробити в учнів графічні й живописні вміння і навички.

І клас

У І класі на уроках малювання з натури вчитель повинне розв’язувати такі навчально-виховні завдання: вчити учнів аналізувати і правильно передавати форму, пропорції, будову, просторове розміщення, колір предметів; вчити застосовувати середню лінію як допоміжну, при зображенні симетричної форми предметів; формувати в учнів уміння проводити вертикальні, горизонтальні, похилі, криві та інші лінії: вчити учнів правильно розташовувати аркуш паперу залежно від форми зображуваного предмета; вчити елементарних правил композиції: щоб зображення не було завелике або замале і зміщене до одного з країв аркуша паперу; виробити в учнів уміння розрізняти кольори, їх відтінки, знайомити з елементарними правилами змішування кольорів: синій і жовтий при змішуванні дають зелений колір і т.д.; вчити учнів розводити фарби водою, рівно покривати поверхню, не виходячи за край контура, працювати кінцем пензля і всією його площею, посилювати тон кольору повторним прописуванням по сухому; розвивати емоційне ставлення учнів до спостережуваних предметів і явищ навколишньої дійсності, вчити бачити красу зображуваного. Розвивати бажання малювати; навчити дітей правильно сидіти за партою (столом) чи мольбертом, класти аркуш паперу (не косо, як зошит для письма),, тримати олівець. пензель.

Для цього в І класі на початку того чи іншого уроку, залежно від його завдання. учні виконують такі вправи:

а. провести на горизонтально розташованому папері ряд горизонтальних ліній на однаковій відстані одна від одної;

б. провести на однаковій відстані, ряд вертикальних ліній на вертикально розміщеному папері;

в. один з намальованих прямокутників заштрихувати похилими лініями, які йдуть справа наліво, інший – похилими лініями, що йдуть зліва направо. Лінії не повинні виходити на невеликій однакові відстані;

г. рівно залити одним будь-яким кольором поверхню намальованого прямокутника, не виходячи за його межі. Вправа виконується акварельною;

д. рівно залити сім прямокутників акварельними фарбами кольорів спектру;

У І класі для малювання з натури добираються, наприклад, такі об’єкти:

1) прапорці різних форм і кольорів, зошити, папки, книги, портфель, кольорові повітряні кулі, м’яч, яблуко;

2) прості за формою листки і гілки дерев (берези, яблуні, верби), квітки;

3) ялинкові іграшки, народні керамічні іграшки, наприклад димківські, іграшки з Косова, Яворова, дитячі іграшки (автомобілі, автобуси, трамваї);

4) рибки в акваріумі і по можливості, начерки живих птахів або чучел.

ІІ клас

На уроках малювання з натури у ІІ класі закріплюються і розвиваються набуті учнями знання, уміння й навички. Одночасно програма ставить ряд нових завдань: навчити учнів порівнювати свій малюнок з натурою; навчити правильно визначати форми зображуваних предметів, їх пропорції, конструктивну будову, просторове розміщення, колір; навчити виконувати малюнок, починаючи з загальної побудови зображуваного предмета, а потім переходити до малювання його деталей і закінчувати уточненням форм; вчити передавати у малюнках з натури будову фігури людини.

У ІІ класі учні продовжують виконувати графічні й живописні вправи:

1) круговими рухами руки з олівцем зліва направо навколо наміченого центру провести спочатку велике коло, потім – менше, далі ще менше;

2) таким же способом виконується вправа, яка дає навички малювання овалів;

3) намалювати на горизонтально покладеному папері два прямокутники. Один них заштрихувати суцільними штрихами з поступовим посиленням тону з гори вниз, а другий – з поступовим посиленням тону знизу вгору;

4) намалювати три прямокутники. Один з них залити рівним шаром червоної фарби, другий – жовтою фарбою, а третій – фарбою, яка утворилася від змішування двох перших фарб.

ІІІ класі

Основними завданнями малювання з натури в ІІІ класі є:

* вчити дітей зображати об’ємні предмети простої і комбінованої форми в різних положенням 0 прямо, збоку, на рівні очей, вище рівня очей, нижче рівня очей. Добитися усвідомлення учнями значення і необхідності єдиної точки зору на предмет при зображенні його на малюнку; навчити правильно бачити натуру в процесі малювання; дати учням початкові відомості про лінію і рівень горизонту, перспективу, точки сходу, про світлотінь (світло, тінь, напівтінь, блік, рефлекси), вчити передавати об’єм предмета за допомогою світлотіні, а темні і світлі відтінки тіні – зміною натиску олівця; знайомити з поняттям теплі й холодні кольори; удосконалювати техніку роботи пензлем, вчити користуватися змішуванням фарб при передачі об’ємної форми предмета кольором; удосконалювати вміння послідовно працювати над малюнком, починаючи з нанесення на папір загальної форми, допоміжних ліній, закінчуючи детальним промальовуванням окремих частин; вчити малювати нескладний натюрморт, навчити дітей зображати з натури фігуру людини, чучела тварин, птахів.

У ІІІ класі закінчується робота над графічними й живописними вправами, але в міру потреби їх можна проводити і в ІV-VI класах.

Третьокласники можуть виконувати на уроках малювання з натури такі вправи:

1) вертикальний прямокутник на одній з вертикальних сторін крапками ділять на п’ять рівних частин. Спочатку заштриховують слабким тоном усю поверхню прямокутника. Після цього. Пропустивши верхню частину, заштриховують таким же тоном останні частини. Потім заштриховують прямокутник від другої, третьої і четвертої крапок. Внаслідок цього поступово посилюватиметься тон;

2) такі ж вправи проводяться на горизонтальних прямокутниках. Штрихова зліва направо і навпаки;

3) вправи з поступовим посиленням і ослабленням тону акварельними фарбами.

І V клас

Знання, уміння й навички, набуті учнями на уроках малювання з натури у І-ІІІ класах закріплюються і розвиваються в ІV класі. Четвертокласники повинні знати основні закони лінійної і повітряної перспективи, світлотіні, кольрознавства, вміти розрізняти схеми побудови малюнків. Разом з тим, малюючи з натури, учні повинні володіти такими вміннями і навичками:

малювати з натури, з пам’яті та за уявою окремі предмети та нескладні натюрморти; передавати об’єм та просторове розміщення предметів на основі спостережуваної перспективи: аналізувати зображувані предмети, звертати перспективне скорочення форм, розподілення світлотіні, зміну локального кольору у просторі; малювати птахів і риб, з рухомих моделей, зображати фігуру людини з натури, з пам’яті, за уявою передаючи будову, пропорції, об’єм фігури, її рухи.

Пропонуємо такі орієнтовні завдання:

1) зображення окремих предметів: напіврозкритої книжки, куба, призми, ящика, овочів, листя дерев;

2) виконання з натури натюрморту з кількох предметів, наприклад емальованої кварти і яблук;

3) виконання начерків з натури тварин і птахів у русі;

4) виконання з натури начерків і замальовок іграшкових тролейбуса, автомобіля, літака, корабля, тощо.

Малювання з натури поділяється на тематичне, ілюстративне та декоративне.

Тематичне малювання

Методика проведення занять з тематичного малювання.

Малювання на теми – це зображення явищ навколишнього життя та ілюстрування. На тематичних малюнках учні зображають життя дітей і дорослих та явища природи на уроках ілюстративного малювання учні виконують малюнки до відомих їм дитячих творів (казки, байки, оповідання).

Тематичне малювання дає учням можливість примножити вміння передавати свої думки і уявлення засобами образотворчого мистецтва.

Малювання та тему розвиває творчі здібності, привчає дітей до самостійності в роботі, дає можливість відобразити свої думки і чуття, В малюнках-композиціях учні відображають свої враження свій спосіб сприйняття навколишнього світу. Але і цей вид роботи учня повинен проходити під керівництвом вчителя.

Вчитель повинен провести вступну бесіду, використати уривки літературних творів, показати приклади з творів видатних художників.

Зображення сюжетів навколишньої дійсності треба будувати таким чином щоб вони були пов’язані з малюванням з натури. На заняттях тематичного малювання вчитель повідомляє закони побудови людини в стані спокою і в русі пропорції частин тіла людини.

Для зображення здорового сприйняття учнів додаються завдання по замальовках окремих предметів і об’єктів з натури – все це допоміжний матеріал для композиції.

Тематичне малювання має велике значення і для вчителя воно дає можливість ближче познайомитись з духовним світом учнів, дізнатись про особливості характеру кожного учня.

Під час тематичного малювання учні удосконалюють малювання за спостереженням, з пам’яті, з уяви також пояснює дітям послідовність виконання ескізу за етапами уроку.

1) розміщення (за компонування)

2) використання допоміжних ліній

3) загальний ескіз малюнка

4) розробка деталей малюнка

5) тональне пророблення малюнка

Ці методичні рекомендації допомагають учням зрозуміти процес і послідовність роботи, їх можна виконувати крейдою на дошці, а також на окремих листках паперу олівцем або фломастером. Малюнки на теми та всі його різновидності закладають основи творчого зображення навколишнього світу і основи реалістичного малюнка.

Ілюстративне малювання

Методика проведення занять з ілюстративного малювання.

Ілюстративне малювання є частиною тематичного малювання – це виконання малюнків до літературних творів, тобто малюнків що пояснюють певний текст. У початкових класах літературними творами є оповідання. казки, байки, вірші, півсні, загадки. Твір для ілюстрування повинне бути добре знайомим усім дітям. Ознайомлення з ним можна провести в позаурочний час, або на уроці читання. З короткими творами корисно ознайомлювати на уроці бо вони не займають багато часу.

На уроці діти пригадують прочитаний твір чи переглянутий діафільм. Найчастіше це роблять за допомогою питань, діти відповідають на них, пригадують послідовність подій, найцікавіші моменти твору.

Добре замість питань показати кілька ілюстрацій в тій послідовності в якій відбуваються події.

Вони відтворюють в пам’яті дітей зміст твору, допомагають знайти найбільш характерні моменти ілюстрування. Велике значення мають репродукції з ілюстрацій чи казкових картинок, але треба вчителю пам’ятати, о залишати їх під час малювання перед очима дітей не можна, бо ілюстрування зведеться до звичайного змальовування, не дасть дітям обдумати і створити свою власну композицію. Репродукції і ілюстрації, які є в книжках треба аналізувати, розкривати їх цінність в доступній для дітей формі.

Для того щоб продемонструвати як виглядають звірі можна використовувати зоологічні таблиці чучила звірів, птахів. В ході демонстрації наочності вчитель з учнями обговорюють будову, форму, пропорції тіла тварин і птахів.

Вчителю необхідно робити малюнок тварин на дошці щоб діти краще зрозуміли будову тіла, послідовність малюнка.

При ілюструванні казок чи байок вчителю необхідно звертати увагу на те, що тварини наділені людськими якостями, вони розмовляють, ходять один до одного в гості, їдять, тобто виконують всі дії, які виконують люди і переживають ті самі почуття, які переживають люди. Тобто, серед казкових героїв є хороші (позитивні) і погані (негативні) герої. Вчитель в ході аналізу твору обговорює з дітьми як зображаються позитивні герої (яскравими кольорами, усміхненими, ніжними) і як змальовуються негативні (темними кольорами, великі зуби, кісті).

Звертається увага на автора казки, якщо це народна, то який народ створив її. В залежності від цього визначається одяг в якому будуть одягнені казкові герої, наприклад українська народна казка “колобок”. Герої казок одягнені в український одяг (шаровари, вишиванка...). Російська народна казка “Снігуронька” (головні герої в сарафані, корона).

Вчитель може пропонувати якийсь епізод з твору, а може дозволити дітям самим вибрати цікаві епізоди для ілюстрування. Головним завданням вчителя на уроці ілюстративного малювання є те, щоб учні могли самостійно вирішити композицію. Щоб в них вироблялися творча уява, фантазія, оригінальне вирішення теми.

Декоративне малювання

Методика проведення занять з декоративного малювання.

Декоративне малювання – це створення орнаменту, візерунків чи груп елементів, які декорують предмети побуту підкреслюють їх форму, цей вид роботи виробляє в учнів просторове та об’ємне сприйняття навколишнього світу. Ознайомлення з декоративно-прикладним мистецтвом в школі проходить з першого класу. В першому класі діти ознайомлюються з керамікою та художнім розписом. У другому класі знання поповнюються, більш детальніше зупиняються на петриківському розписі. Розробляються елементи для створення узорів, візерунків. Балі здобуті знання і навички використовуються в композиціях, а також продовжують вивчати з інших видів декоративно-прикладного мистецтва – кераміка (оздоб посуду) ліплення з пластиліну свищиків. Ознайомлюються з писанкарством. Вирізають елементи та наліплюють їх на основу. Петриківський розпис – малювання казкової птиці.

В третьому класі учні ознайомлюються з вишивкою та ткацтвом, створюють геометричні орнаменти для оздоблення рушників і килимів, ознайомлюються з поняттями орнаменту і ритму, вивчають техніку вироблення гончарних виробів. Створюють витинанки. Виготовляють з пластиліну українську іграшку. Ознайомлюються з художнім розписом, вчаться зображати казкових тварин, петриківський розпис завдання ускладнюється.

Мета і завдання уроків декоративного малювання.

1. Дати учням можливість пізнати рослинний світ і розуміти його.

2. Формувати в учнів естетичне ставлення до предметів навколишньої дійсності.

Для здійснення цієї мети на уроках декоративного малювання ряд завдань:

1. Навчити учнів аналізувати, спрощувати і стилізувати предмет, а саме розуміти його побудову, бачити різницю в пропорціях. Стилізація – це спрощення.

2. Вміти скласти з стилізованих компонентів свою власну композицію.

3. Навчити учнів розрізняти елементи, які використовуються в гончарстві чи килимарстві.

Використання нетрадиційних технік на уроках образотворчого мистецтва.

Важливе місце на уроках образотворчого мистецтва являє ознайомлення з нетрадиційними техніками.

Види технік, що використовуються на уроках образотворчого мистецтва при ознайомленні з графіком в початковій школі.

Плямографія

Гратографія

Виготовлення штампиків

Монотипія на склі.

Монотипія “близнята”

Методика проведення занять з образотворчого мистецтва при ознайомленні з таким видом техніки як плямографія.

З даним видом техніки дітки ознайомлюються навчаючись в другому класі.

Метою уроку при ознайомленні з таким видом техніки, як плямографія, постає завдання:

Ознайомити учнів з виражальними можливостями плями; навчити працювати тушшю в техніці “плямографії”; розвивати образне мислення, зорову та емоційну чутливість; виховувати естетичні почуття, смак, акуратність у роботі з тушшю; активізувати творчу ініціативу учнів.

Для уроку потрібне таке обладнання: папір, туш, трубочка для коктейлю, чи соломинка.

1. Для повідомлення теми уроку, вчитель проводить вступну бесіду. Де розповідає казочку про пригоду, що трапилась з Буратіно та Мальвіною.

Коли хлопчик намочивши носик в чорнило ляпнув на клаптик чистого паперу. Для того щоб очистити папір від клякни, він напружившись, дмухнув на ляпку, виганяючи її з аркуша, та крапля, розтягнула всі свої волохаті лапи і вгризлася ними в папір.

Ось так, незвично, Буратіно навчився ставити ляпки і бачити у кожній із них незвичайні казкові та фантастичні істоти.

Вчитель закликає, та водночас запитує учнів, чи бажають вони олов діти такою технікою – плямографіяєю, як це зробив Буратіно.

2. Проводиться перегляд демонстраційного матеріалу 9з поширеним коментарем вчителя.

3. Самостійна практична діяльність вчителя та учнів.

Вчитель закликає пофантазувати, на якусь мить стати маленькими чарівниками і спробувати перетворити звичайнісінькі ляпки на щось цікаве.

Для початку роботи дітки повинні підстелити газету чи папір, щоб захистити свій одяг від бризок. Набирають на пензлик туші. А тепер ставлять пензлик над аркушем папері і стукають по ньому олівцем. Пізніше на ще вологу ляпку різко дмухають, користуючись трубочкою для коктейлю чи соломинкою.

Тоді вчитель надає таке завдання: спробувати побачити в плямах якусь картинку, вигадати казку про побачене. Проводиться підсумок уроку, де ставиться загальна оцінка, перегляд дитячих малюнків, та демонстрація кращих робіт.

Методика проведення занять з образотворчого мистецтва при ознайомленні з технікою – гратографія

Ознайомлення з таким видом техніки як гратографія, проводиться теж, у другому класі.

Метою уроку постає таке завдання: ознайомити учнів з технікою гравюри на вощеному папері; формувати поняття про теплу і холодну гаму кольорів, розвивати образне мислення. Композиційні навички; вчити учнів виконувати композиції без попередньої прорисовки олівцем; прищеплювати любов до рідного краю.

Обладнання потрібне для уроку:

папір, акварельні фарби, свічка біла, чорна плакатна туш, мило, галка.

Враховуючи те, що діти потрібні користуватися гострими предметами, вчителька нагадує правила користування голкою.

Для цієї теми в основі закладено – зображення квітки Айстри.

Вчитель оголошує тему і мету уроку. Зачитує казку, з якої, дітки дізнаються, чому саме таку назву отримали ці квіти. Дітки уважно слухають казку І.Калинця “Про те, як зірка на землі стала айстрою”.

Прослухавши казочку дітки розпочинають завдання уроку.

Поетапно виконується композиція вчителем та дітьми одночасно.

а) наносять на папір фарби різних тонів (чорний не використовуємо);

б) покривають аркуш парафіном, використавши звичайну свічку;

в) зверху наносять туш чорного кольору.

Щоб туш не розпливалася по парафіну, час від часу вмочуйте пензлик у мильний розчин.

г) після висихання, видряпуємо голкою чи іншим гострим предметом свою композицію.

Після закінчення робіт проводиться перегляд і демонстрування дитячих робіт.

Методика проведення занять з образотворчого мистецтва при ознайомленні з технікою монотипія на склі.

З даним видом техніки діти ознайомлюються навчаючись в третьому класі.

За мету до уроку, ставляться такі вимоги: вчити дітей прийомам і методам художнього відтворення образів довколишнього середовища, користуючись технікою монотипії; розвивати уміння бачити в різноманітних лініях, задуману композицію (зимовий пейзаж), формувати охайність, самостійність. Бажання творити прекрасне довкола себе.

Обладнання для уроку: папір, скло, гуаш або фарби і мило.

Вступну бесіду вчитель проводить досить поширено, оскільки тема уроку звучить так: “усі дерева в інеї”. Ведеться розмова про чудову пору року зими.

Вчитель проводить перегляд репродукції картини Петра Левченка “Села взимку. Глухомань”. Після обговорення та огляду картини слід провести словникову роботу слова монотипія. Адже монотипія – художня техніка, за допомогою якої можна створити просторове тло малюнка.

Декларація вірша А.Камінчика, “Усі дерева в інеї”.

Оскільки для роботи потрібно використовувати такий матеріал, як скло проводиться бесіда про техніку безпеки. Наступним етапом уроку постає практична робота учнів і вчителів (колективна робота)

а) готується скло, розробляємо ескіз в якому присутні рості форми, ставимо під скло;

б) зволожують папір;

в) на скло наносять фарбу згідно ескізу (при використанні акварельних фарб необхідно додавати мило);

г) на скло з нанесеною фарбою прикладають папір зволоженою стороною до скла.

Зверху проводять ребром долоні.

д) тримаючи за два кутики папір, різко відривають його скла – монотипія готова.

Вчитель проводить перегляд та оцінювання малюнків, демонстрування дитячих робіт.

Методика проведення занять з образотворчого мистецтва при ознайомленні з технікою – монотипія “близнята”

З цим незвичайним видом незвичайним видом техніки діти ознайомлюються наприкінці 2 класу.

Метою даного уроку постає: навчити дітей прийомів і методів художнього відтворення образів комах, користуючись технікою монотипії; розвивати уміння бачити в різноманітних лініях, плямах. В заданій кольоровій гамі задуману композицію (світ комах(; поглиблювати знання учнів про рівномірне заповнення площини аркуша паперу; дати елементарні поняття симетричної форми та сформувати розуміння ролі осі симетрії в її побудові.

Обладнанням для даної теми є:

фарби, папір, зразки дитячих робіт із зображенням різноманітних комах, метеликів, павучків тощо.

Вчитель разом з дітками проводить казку – виставу, “Про Муху-Цокотуху”. Діти пригадують різних мух, бджолів, комарів, метеликів. Розповідається коротенька довідка про комах, з чого складається тіло комахи.

Вчитель демонструє картинку з різними комахами, де все коментується. Поетапне виконання композиції вчителем. Діти побачивши виконання розпочинають свою практичну діяльність.

Парта накрита цератою, на ній баночка з водою, гуашеві фарби, дощечка – палітра м’якенький пензлик для малювання. Аркуш білого паперу.

Спочатку беруть аркуш білого папері і рівненько та охайно згинають навпіл по широкій стороні. Після розгинання він матиме вигляд розгорнутої книжки. Малюють тільки на одній стороні. На якій саме – лівій чи правій – це на тій, яка більше до вподоби. На малюночку повинне народитися найяскравіший, найгарніший серед метеликів, який тільки може бути з країни Фантазії.

Фарбами різних кольорів малюють візерунки на крильцях! Але спочатку малюють зелений лужок з квіточками.

Проводять внизу обраної сторінки кілька прямих та хвилястих ліній коричневого (земля), жовтого (пісок), зеленого (трава) кольорів. А потім згортають папір, добре притискають сторінки та ще міцно прогладимо зверху ребром долоні. Розгорнувши аркуш, побачать, що на другій сторонці, на якій нічого не малювали, теж з’явилося зображення і землі, і піску, і травички – все точнісінько так, як на першій сторінці. З одного боку намалюють зелені стебельця квітів – закривши аркуш, притиснувши долонькою – і з іншого боку виростають такі самі стебельця. Малюють великого метелика. Крильця можуть бути будь-яких кольорів. Добирають їх за власним бажанням і малюють на обраній половинці аркуша. Розміщують барвисті плями, що зображуватимуть одне з крилець, ближче до згину. На самому згині малюють голівку метелика з одним вусиком, його довге тільце, знову згортають аркуш та притискають. І ось так літає метелик на лужку.

Так можна малювати і інших комах. Тільки потрібно пам’ятати, що в комах завжди шість лапок, а у павуків їх вісім.

Проводиться перегляд і демонстрація дитячих робіт.

Висновок

Отже, ми впевнено можемо стверджувати, щоб образотворче мистецтво – це один із видів мистецтва. Що найбільш потрібний людині: від народження – до смерті.

У своїй курсовій роботі я намагалась розкрити вплив образотворчого мистецтва на молодшого школяра. Таким чином, я побудувала роботу в даній послідовності. Спочатку розглянула методику ознайомлення дітей з різновидами технік (малювання з натури. Декоративне малювання, ілюстративне малювання, тематичне малювання). А також звернула увагу на ознайомлення дітей з нетрадиційними видами технік (плямографія, гратографія, монотипія на склі, монотипія “близнята”).

Використання нетрадиційних технік на уроках з образотворчого мистецтва допомагає дітям у подоланні негативних емоцій. Тобто мимоволі здійснюється психологічна корекція, яка допомагає знімати негативні емоційні переживання дітей.

Це сприяє підвищенню рівня самоповаги та нейтралізації захисних симптомокомплексів (тривожність, недовіра до себе, відчуття меншовартості, ворожості, конфліктності, труднощів у спілкуванні), спричинених внутрішніми конфліктами особистості.

Тому завданням педагога є навчати дітей відтворювати навколишній світ, творчо мислити, уявляти, а також позбуватись негативних емоцій та переживань, що виникають у школяра в ході виконання практичних завдань з образотворчого мистецтва.

Під час проходження переддипломної практики я з’ясувала, що учні надзвичайно полюбляють уроки трудового навчання, музичного та образотворчого мистецтва, де дитина може себе повністю реалізувати. Найбільше школярам подобається ілюстративне малювання. Для цього вони можуть використати свої знання, набуті під час читання казок, а також проявити елементи власної фантазії. Теж учні чудово справлялись із декоративним малюванням, яке давало їм змогу “вилити” свою уяву на альбомний лист.

Це сприяло розвитку мислення, уявлення дітей та змушувало їх співставляти елементи реального і фантастичного.

Підсумовуючи сказане, я хочу наголосити. Що учень може погано читати, писати, лічити, але чудово малювати. Отже, у нього добре розвинено почуття прекрасного.

Людина, що тягнеться до краси, постійно вдосконалюється. Завдяки таким людям вдосконалюватиметься і навколишній світ, а заодно і добрішатиме. Адже, як відомо: “Краса врятує світ”.

Список використаної літератури:

1. Говдя П. Українське мистецтво другої половини ХІХ – початку ХХ ст. – Київ: Мистецтво, 1964. – с. 10-15, 23-31.

2. Затенацький Я. Українське мистецтво першої половини ХІХ ст. – Київ: Мистецтво. 1965. – с. 20-31, 39-45.

3. Кудрицький А. Мистецтво України. – Київ: Либідь, 1997. – с. 173-175, 363-364.

4. Лобановський Б. Книга для читання з українського мистецтва. – Київ: Радянська школа, 1978. – с. 89-99.

5. Могильовський В. Від задуму до втілення. – Київ: Радянська школа, 1989. – с. 25-40.

6. Щербаківський В. Українське мистецтво. Вибрані неопубліковані праці. – Київ: Либідь, 1995. – с. 102-103.