Курсовая работа: Лікарські рослини долини річки Бистриці Надвірнянської в середній течії

Курсова робота:

Лікарські рослини долини річки Бистриці Надвірнянської в середній течії

Зміст роботи

Вступ

1 . Методика та об'єкти дослідження.

2 . Огляд літератури.

3 . Фізико-географічна характеристика території досліджень.

3.1. Географічне положення.

3.2. Геологічна будова.

3.3. Геоморфологія.

3.4. Грунти.

3.5. Поверхневі води.

3.6. Клімат.

3.7. Рослинний світ.

3.8.Тваринний світ.

4. Тема: " Лікарські рослини долини річки Бистриці Надвірнянської в середній течії".

4.1.Флора долини річки Бистриці Надвірнянської.

4.2.Флора лікарських рослин.

4.3.Еколого-біологічні особливості та використання основних видів лікарських рослин.

4.4. Перспективи використання лікарських рослин.

Висновки.

Література.

Додатки.

ВСТУП.

З часів появи на Землі людини життя її постійно звязане з рослинами, і цей зв'язок з часом не зменшується, недивлячись на всі досягнення розвитку науки і техніки. Вже на зорі свого розвитку людина змушена була набувати найпростіші біологічні знання і навички, щоб вміти відрізнити отруйні рслини від їстівних і лікарських. З часом все більше стає очевидним, що рослини заслуговують глибокого вивчення, так як відіграють величезну роль на земній кулі. Вже одна кількість рослин, розповсюджених на суші і в воді, говорить про значення, яке вони мають в загальній економіці природи на Землі.

Найважливіший процес на Землі - фотосинтез - відбувається в зеленому листку рослини. Гектар зелених паркових насаджень протягом сонячного дня поглинає 220-280 кг вуглекислого газу і виділяє 180-220 кг потрібного людині кисню.

Мільйони років існує на Землі людина людина. Але, як і колись, життя на Землі забезпечують рослини. Вони годують, одягають, зігрівають нас, забезпечують чистим повітрям. Значення рослин носить глобальний характер, тому будь-які дослідження флори того чи іншого регіону є не тільки актуальними, але й необхідними.

Актуальність даної теми є не менш значуща, тому що дослідження на даній території раніше не проводилися. Отож, лише детально вивчивши рослинність даної місцевості, ми зможемо оцінити господарську цінність, ступінь антропогенного впливу, можливості практичного використання, охорону рослинних угруповань та інше. Основна мета роботи - це вивчення рослинності даної місцевості.Згідно мети, я поставила перед собою такі завдання: скласти перелік видів рослин; скласти перелік лікарських рослин даної території; виявити найбільш поширені види лікарських рослин, які можна використовувати для заготівлі лікарської сировини; визначити, які лікарські рослиниє в малих кількостях, розробити пропозиції їх охорони, оцінити ступінь антропогенного впливу на рослинність (по наявності рудеральних, рідкісних видів).

РОЗДІЛ 1 . Методика та об ' єкти дослідження.

Для дослідження даної території найперше був використаний маршрутний метод. Суть його полягає в тому, що вибирається певний маршрут, по якому дослідник рухається вздовж і впоперек. Під час маршруту складається список видів рослин, їх рясність, визначаються фітоценотичні умови зростання, збирається гербарний матеріал.

Іншим використаним методом досліджень став метод профільних ліній, який дещо схожий на попередній. Для даного методу маршрут має вигляд паралельних ліній, що розміщені на вибраній нами території. Крокуючи профільними лініями, дослідник, аналогічно попередньому методу, записує зустрічні види рослин.

Також застосовувався метод пробних ділянок. В найбільш репрезента- тивних місцях закладали пробні ділянки певної площі і здійснювали опис, згідно плану (детально вивчається видовий склад, щільність видів рослин). В даному випадку були використані ділянки площею 4 м² ,25 м² .

Гербарний матеріал визначається за "Визначником вищих рослин України. " [ № 36 ] і " Визкачником рослин УКраїнських Карпат" [ № 25 ]. Розміщення виду визначалось за В.Василевичем і " Основи фітоценології" [ № 17 ]. Первинний матеріал, зібраний під час маршрутного методу беремо і проводимо його систематичний аналіз (за Заверухою, К.А.Калиновським).

РОЗДІЛ 2. Огляд літератури.

А) Дослідження флори Передкарпаття та Карпат першими розпочали німецький вчений HerbichF.(1866р.) та польський вчений ZapalowiczH.(1908). В їх працях охарактеризовано карпатську рослинність, географію рослин Галичини в цілому.

Б) Під час 2 Світової війни дослідження припинилися. Війна зробила свій внесок, знищуючи багато рідкісних угруповань рослин, змінюючи загальний стан флори.

В) Другий етап досліджень західноукраїнської рослинності починається в післявоєнний період. Вчені серйозно займаються, дослідною роботою, вивчають окремі асоціації рослинних угруповангь. Проводяться дослідження рідкісних, ендемічних та реліктових видів Карпатського краю. Вивчаються також взаємовідносини рослин всередині популяцій. Стан лук охарактеризовано в наукових статтях (Куковиця Г.С., Мовчан Я.І., Соломаха В.А., Желяг-Сосонко Ю.Р., 1992). Тим не менше рослинність даної території потребує детальнішого дослідження та вивчення.

Г) Цю роботу продовжував наш український дослідник Желяг-Сосонко "Лучна рослинність долини верхнього Дністра" (1936р.).Великий вклад зробив Афанасьєв Д.Я. своєю працею "Рослинність УРСР.Природні луки" (1968р.). Пізніше вийшло ще кілька праць: Желях- Сосонко Ю.Р., Куковиця Г.С. "Геоботанічне районування рівнинної частини заходу України" (1971р.). Желяг-Сосонко Ю.Р. та Андрієнко Т.Л. випустили в світ працю " Охорона лук" (1978р.). Великий внесок в дослідження даної території зробили Стойко С.М., Мілкіна Л.І., Солодкова Т.І ., Жижин М.П., Заєць З.С., Тасенкевич Л.О. " Охорона природи Українських Карпат та прилеглих територій" (1980р.).

РОЗДІЛ 3. Фізико-геграфічна характеристика території дослідження.

3.1. Географічне положення .

Територія дослідження знаходиться в Івано-Франківській області, Надвірнянському районі, селі Тисменичани (північно-західна частина). Це середня передкарпатська частина області між Дністром і Карпатами - височина досить складної орографічної будови. Західна частина ццього передгір'я зрошується ріками: Бистриця, Свіча, Лімниця з притоками. Ці ріки поділяють передгір'я на низку паралельних височин і улоговин, утворених давніми і молодими терасами цих річок. Село знаходиться в Бистрицькій улоговині, на рівні 350м над рівнем моря.

3.2. Геологічна будова.

Територія Івано-Франківської області входить до складу двох великих геоструктурних одиниць: Карпатської геоксинклінальної області і південно-західної окраїни Руської платформи.

У геологічній будові Карпатської складчастої області беруть участь інтенсивно дислоковані флішеві відклади крейди та палеогену, виявлені монотонним переверствуванням пісковиків, алевролітів і аргілітів.

В межах Передкарпатського крайового прогину виділяють дві структурні зони: Внутрішня і Зовнішня.

На Бистрицькому межиріччі трапляються 5-6 м галечників зі світло-сірого пісковика з домішкою кременів, яшм і кварцитів. Алювії є майже на всіх межиріччях, зокрема 160-метрова тераса річки Бистриці Надвірнянської. Алювій складений з двох шарів. Нижня частина розрізу виявлена валунно-галечними утвореннями, верхня - супіщано-суглиниста. Суглинки, що перекривають галечники, темно-сірі, буруваті, з лінзами піску, подекуди гравію, дуже тріщинуваті, вивітрілі. Їх потужність невелика - 5-7 м, рідко більше.

У Передкарпатті найбільше розвинуті делювіальні відклади на межиріччях майже всіх річок поблизу гір. Відклади складені жовтими, жовтувато-сірими, жовтувато-бурими і палевими суглинками з незначною домішкою піщаного та глинистого матеріалу. Елювіальні утворення дуже поширені. За літологічним складом виділяються такі відміни елювію: брилово-щебнистий, щебнисто-глинистий і глинистий.

3.3. Геоморфологія.

Ускладнений долинно-балковими формами флювіально-акумулятивний рельєф дуже поширений у Передкарпатті. Річка Бистриця Надвірнянська винесла з Карпат величезну кількість уламкового матеріалу.

Поблизу Карпат відкладався найбільш грубоуламковий, але все ж таки обкатаний матеріал, який утворив алювіальні та флювіогляціальні товщі валунко-галечників та гравійно-суглинистих відкладів, що перекрили грубою (20-40) поволокою більшість площі Передкарпаття. Внасліідок тектонічних рухів та кліматичних змін на річках Передкарпаття утворилося 7 терас.

Сьома, шоста - тераси, що утворені алювіальними та флювіогляціальними відкладами карпатських річок мають спільні риси: а) їх покривний характер, поширення на вищих поверхнях сучасних вододілів, що свідчить про їх велику водність порівняно з сучасними ріками; б) наявність потужних галечників в основі терасових покривів, які перекриті з поверхні плащем безлесових суглинків; в) забарвлення галечників сполуками заліза; г) наявність у галечниках добре обкатаних кременистих порід: яшм жовтого і рожевого кольорів.

Цими рисами акумулятивні річкові відклади суттєво відрізняються від молодших і менш потужних відкладів, і простягаються вузькими смугами вздовж річок, утворюючи схили їх долин. Отже, молодші відклади мають характер не покривів, а терас, які теж складені галечниками з карпатських і подільських порід і перекриті суглинками, часто лесовидними. Такими молодшими терасами є п'ята, четверта, третя, друга, перша і заплава..

П'ятя та четверта тераси в долині трапляються невеликими фрагментами. Третя - добре виявлена : вона широка ( досягає кількох кіілометрів), утворюючи улоговину - Бистрицьку. За складом вона справжня акумулятивна, утворена товщею ( 15-20 м ) галечників, перекритих нелесовими суглинками. Друга тераса має набагато меншу ширину; висота 6-8 м. Потужність алювію невелика ( 4-6 м ), отже, вона цокольна.

Першу терасу можна назвати частково високою заплавою, тому що під час паводків її затоплює. Вона є досить широка.

Заплавні відклади ( алювіальні ) залягають на цоколі з корінних порід, в який врізаються русла річок, але в районих Бистрицької улоговини потужність заплавного алювію зростає, а сама заплава значно розширюється.

3.4. Грунти.

На даній території переважають лучно-болотні, та дерново-підзолисто-глеєві та дернові грунти.

Дерново-підзолисто-глеєві грунти на Передкарпатті утворюють основний фон на середніх та високих терасах.

Характерна риса цих грунтів - чітка диференціація на горизонти за підзолистим тилом. Гумусовий горизонт - безструктурний, світло-сірого кольору і має різну глибину від 2 до 25 см. Має велику щільність, призматичну структуру, інтенсивне утворення мінералів ( окиси Al та Fe). Він в'язкий, липкий, здатний до набухання. Глибина елювіального горизонту від

20-30 см до 78-80 см.

В умовах надмірного зволоження грунти надмірно зволожені і оглеєні, що відбивається на фізико-хімічних властивостях і знищує родючість. Вони дуже вилуговані, бідні основами і валовими запасами поживних речовин, бідні на перегній ( 1,0-2,5 % ).

Лучні грунти поширені в заплавах і двох надзаплавних терасах Бистриці. Вони утворились під лучною рослинністю на алювіальних відкладах річкових заплав в умовах високого стояння рівня грунтових вод. Вони мають добре розвинений профіль. Гумусовий горизонт сягає 20-40 см. Він темно-сірого кольору, дрібно-зернистої структури, ущільнений. В лучних грунтах міститься 3,1 % перегною. Реакція грунтового розчину середньо- або слабокисла.

Лучні грунти мають досить високу родючість. В місцях, де їм не загрожує

змив паводками єх використовують під городні чи зернові культури, але переважно, як природні кормові угіддя.

Лучно-болотні грунти залягають у заплавах річок. В них повністю оглеєний перехідний горизонт. За будовою профілю нагадують лучні грунти. Гумусовий горизонт сягає не глибше 20 см. Характерні високою родючістю, містять 5,3 % гумусу, навіть до 8 %. Реакція грунтового розчину слабокисла, гідролітична кислотність невисока.

Використовують як високопродуктивні кормові угіддя ( сіножаті), іноді під овочеві культури.

3.5. Поверхневі води.

Бистриця бере свій початок на північних схилах Карпатських гір, має найбільший за площею басейн в Івано-Франківській області. Загальна водозбірна площа басейну - понад 2520 км² . Конфігурація річкової системи ріки має своєрідний характер.

Власне Бистриця, невелика за довжиною ріка (17 км), є наче стовбуром, який розгалужується біля села Вовчинець на три вітки-річки: Бистрицю Надвірнянську, Бистрицю Солотвинську і Ворону, витоки яких починаються у Карпатах. Всі три ріки в своїй середній і нижній течії протікають через орографічну різно виражену Бистрицьку улоговину. Найбільша ріка - Бистриця Надвірнянська (94 км) ; площа водозбору - 1580 км² , густота - 1,2 км² , яка бере початок на північному схилі гори Чорна Клева на висоті 1600 м. Найбільші її притоки - Салатрук, Довжинець, Земниця, Горохолина та інші.

Найвищий за розташуванням населений пунк в долині ріки - село Бистриця, а найбільший - село Зелена. Майже до села Пасічна долина вузька, береги високі, схили круті і вкриті густими лісами. Від села Пасічна долина ріки розширюється, і біля Надвірноїдосягає 3 км. Від Надвірної до злиття її з Бистрицею Солотвинською ріка протікає у широкій долині, береги низькі, складені переважно галечником, звичайно безлісі або вкриті чагарниками. Русло річки розділяється на густу сітку рукавів. Швидкість течії значна і коливається від 2 м/с в горах до 0,7 м/с на рівнині Бистрицької улоговини.

Бистриця одержує живлення, головним чином, дощове і снігове, грунтове живлення є додатковим.

Снігові води живлять ріку з березня по травень, коли танення снігу охоплює всю територію Передкарпаття і Карпат. В теплий період року, коли випадає близько 80 % річної суми опадів ріка одержує дощове живлення , однак в цей час більша кількість вологи витрачається на випаровування .

Гідрологічний режим Битриці дуже складний. Річний хід стоку і рівнів характерний різними коливаннями, частими паводками, які спостерігаються у всі пори року: навесні - від танення снігу, влітку і восени - від випадання сильних дощів, взимку - внаслідок раптових відлиг, які супроводжуються дощами і таненням снігу в Передкарпатті.

3.6. Клімат.

На даній території циркуляція атмосфери, як кліматотворчий фактор, виявляється у переносі атлантичних, континентальних і арктичних повітряних мас, а також у циклонічній та антициклонічній діяльності.

Основна причина великої кількості опадів в даній місцевості - часте проходження циклонів і пов'язаних з ними фронтів. В районах Передкарпаття для року в середньому переважають північно-західний та південно-східний напрямки вітру.

Континентальність клімату найменша в порівнянні із східними областями України (33). Із збільшенням висоти, континентальність різко зменшується.

Річні суми опадів 600-800 мм. Річний коефіцієнт зволоження від 1,1 до 1,49 , і є достатнім.

Передкарпаття - тепла термічна зона характерна сумами температур 2400-2600 ^о С. У липні середня температура повітря 19-20 ^о С, у січні - 4-5 ^о С. Це дозволяє успішно вирощувати пшеницю, кукурудзу, цукровий буряк, льон, овочеві і плодові культури. Природна рослинність виражена лісолучними формаціями. Цю зону для потреб сільського господарства доцільно районувати детальніше.

3.7. Рослинний світ.

На рівнині і в передгірних районах ліси займають понад 30 % території.

Майже не збереглися у непорушеному стані природна трав'яна рослинність, оскільки більша частина безлісих територій розорана під сільськогосподарські угіддя. Серед трав'янистих формацій найбільш поширені луки, які займають певні площі по заплавах річок та серед лісів.

Лучна рослинність поширена на заплавах рік (надрічкові та заплавні луки)

та по верхніх терасах і вододілах (суходільні луки). Вони утворюються в умовах постійного поверхневого і грунтового зволоження.

На найвищих ділянках річкових заплав особливо поширені тонкомітлицеві (Agustideta tenuis), дернистощучникові (Deschampsietacaespitosae

Тонкомітличники займають найсухіші ділянки з низьким), лучнокострицеві (Festuceta pratensis) та різнотравні луки. рівнем грунтових вод. Флора складається з 40-45 видів. Травостій різнотравно-злаковий.

Лучнокострицеві луки пов'язані з більш вологим місцезростанням. Травостій дрібно-злаковий. Флора 55-65 видів. Едифікатор таких лук - костриця лучна, субдомінанти - тонконіг лучний, конюшина лучна.

Дернистощучникові луки займають добре зволожені ділянки рельєфу. Травостої тут осоково-злакові, зі значною участю (до 25 %) кислих трав. У складі флори налічується 40-45 видів. Пануючі види: лучник дернистий, мітлиця собача, тонконіг болотний, родовик лікарський, підмаренник болотний, ситник членистий, осоки просовидна і лисяча.

Серед різнотравних лук найпоширеніші злаково-різнотравні і бобово-злаково-різнотравні. Серед перших слід назвати луки, в травостоях яких панують буквиця лікарська і щучник дернистий. Флора (30-40 видів) - надзвичайно різноманітна.

Серед бобово-злаково-різнотравних особливо поширені луки, в травостоях яких домінує конюшина гірська. У складі їх флори налічується 40-45 видів.

Суходільні луки займають міжрічкові простори, високі річкові тераси і ділянки сучасних річкових заплав, які розміщені вище від паводкової межі. Серед суходільних лук розрізняють власне суходільні луки і луки низинні.

До власне суходільних лук належать не тільки рівнинні, а й гірсько-лісові луки. Основу травостоїв таких лук складають костриці лучна і червона, мітлиця тонка, гребінник звичайний, трясунка середня, біловус стиснутий, пахуча трава звичайна, деякі бобові, зокрема конюшина лучна і повзуча, а також ряд представників мезофільного різнотрав'я.

У травостоях низинних лук переважають щучник дернистий, очеретянка звичайна, очерет звичайний, осоки струнка, пухирчаста, звичайна, просяна і щетиниста, пухівка вузьколиста.

Лучно-тонконогові луки (Poetapratensis) в своїх місцезростаннях пов'язані з торфовищами, які замулені зверху. Флора цих лук бідна ( 20-25 видів). Травостій різнотравно-злаковий. Пануючі види - тонконіг лучний, осот прибережний, щучник дернистий, костриці лучна і червона, чина лучна лучна, осока лисяча, хвощ болотний, валеріана лікарська, калюжниця болотна та інші.

Луки середньотрясучкові (Brizetamedial) пов'язані з низинними торфовищами. Травостій хвощово-злаковий. Багатство флори - 25-30 видів. Тут переважають трясучка середня, хвощ болотний, тонконіг лучний, костриця лучна, пухівка широколиста, осоки жовта і просовидна, жовтець їдний, гравілат річковий, калюжниця болотна.

Найбільші площі займають луки осокові. За домінуючими видами серед них розрізняють луки осокові з пануванням осок готровидної (Carex acutiformis), звичайної (C.vulgaris), осок здутої, прибережної та інших. Флористичне багатство - 25-30 видів на площі 100 м² . Серед злаків на таких луках найрясніше ростуть костриця червона, костриця лучна, мітлиця тонка, трясучка середня, вівсюнець пухнастий.

Біловус (Nardusstriktal.) - основа травостоїв більш поширених пустищних лук; інші злаки - костриця червона, мітлиця тонка, трясучка середня, зігліндія лежача, пахуча трава звичайна, гребінник звичайний - займають підлегле місце. Серед різнотрав'я найбільшою рясністю відзначаються перстач золотолистий, королиця круглолиста, подорожник ланцетовидний, самосил гайовий.

3.8. Тваринний світ.

До складу фауни хребетних Івано- Франківщини належать 328 видів; зокрема: риб - 49, земневодних - 15, плазунів - 11, гніздових птахів - 187, звірів - 66.

Передгірно-карпатська зоогеографічна дільниця відзначається такими фауністичними особливостями: бичок-бабка, бабець барвистоногий,, ящірка лучна, черепаха грецька, полоз лісовий, тетерев північноєвропейський, кулик- чорниш, шуліка чорний,. Підорлик малий, дятел білоспинний, завирушка лісова, норка європейська, хом'ячок сірий, сліпак буковинський.

З передкарпатської батрахофауни високої чисельності досягають жовточерева кумка, місцями - карпатський тритон.

Герпетофауна цікава такими видами: ящірка лучна, прудка, полоз лісовий, черепаха грецька.

Відсутність природних озер, боліт, гірський характер Бистриці зумовлює майже цілковиту відсутність різних видів мартинів, пастушків, куликів, качиних. Представники цих груп періодично трапляються тут під час сезонних перельотів.

Лиш поодинокі водно-болотні птахи відмічені тут на гніздуванні (деркач, перевізник, чорниш, вальдшнеп, білий лелека та деякі інші).

Найрізноманітнішим за видовим складом є літній аспект, найбідніший - зимовий.

По долинах річки домінуютть ластівка берегова, біла та жовті плиски, польовий жайворонок, грак, перевізник, перепел.

В населених пунктах - горобці хатні, синиці, гаїчки, сороки, галки, сільські ластівки, шпаки, стрижі чорні, лелеки білі.

Взимку на річці можна побачити: оляпку, у сільськогосподарських угіддях: щиглика, грака, сорокопуда сірого, снігура, синичку.

До корисних птахів Передкарпаття належать всі види денних хижаків та сови.

Фауна ссавців лучно-лісового Передкарпаття містить такі види: косуля,

лисиця, куниця, жовтогорлі миші, бурозубки, лісові полівки, полівка звичайна,

хатня миша, заєць-русак, сірий пацюк, ондатри, тхори, деякі колоніальні рукокрилі.

РОЗДІЛ 4. Тема: "Лікарські рослини долини річки Бистриці Надвірнянської в середній течії"

4.1. Флора долини річки Бистриці Надвірнянської.

Флора місцевості налічує 99 видів рослин, які належать до 33 родин. Найбільше видів налічують родини Asteraceae(15) та Poaceae (13).Паводковий режим р. Бистриці Надвірнянської зумовив утворення заплавних терас.

Найнижча тераса знаходиться найближче до води та на міжріччях. Тут переважає лучно-болотна рослинність. Зокрема види: Myosotis palystris, Luzula pallescens, Yuncus bufonium, Planoides arundiaceae, Poa pratense, Festuca pratensis, Pulicaria uliginosa, Spirpus silvestris, Calamagrostis epigeum, Salix pentandra.

Друга тераса розміщена вище на березі річки. Тут переважають лучні види: Trifolium campestra, T. hibridum, T. repens, T. medium, T. arvense, Polygonum persicaria, P. hudropipen, Plantago lanceolata, P major, Mentha piperita.

У вогкіших місцях Equisetumarvense, Tussilagofarfara утворюють зарості. На сухіших пагорбках зарості утворюють Euphorbiacyparissica, Druopterisfilix-mas. Невеликими угрупованнями ростуть: Veronica spicata, V. officinalis, Mentha longifolia, Stelaria media. Поодинокими екземплярами вкраплений Echiumvulgare, Inulabritannica, Viciacracca, Violaarvensis, Sisyribriumaltissimum.

Третя тераса розміщена на захисній дамбі та пагорбах. Характерні види: майже всі види родини Poaceae,Thymusserpyllum, Prunellavulgaris, Stenactisannua, Centaureafacea, Achilleasubmillefolium, Leontodonautumralis, Fragariavesca, Potentillaargentea, Linariavulgaris, Daucuscarota, Polygalacomosa, Ranunculusacer, Centauriumepythraea, Scutellariagalericulata .

Верхній третій ярус вищезгаданих фітоценозів утворюють переважно представники родини Salicaceae, які ростуть майже на всій досліджуваній території, місцями утворюючи непрохідні зарості. Також це: Alnus glutinosa, Pyrus communis, Sambucus nigra, Berberis vulgaris, Duschekia viridis, Juniperus communis, Viburnum opulus, Rubus idalus, R. caesius, Rosa canina, Crataegus monogyna, Sorbus aucuparia, Corylus avellana, Ambrosia artemisifolia.

Малина, ожина, душекія утворюють зарості. Проективне покриття в місцях їх зростання становить 100 %.

Наявність лісових видів рослин, таких як: Chamaerionanagustifolium, Spirpussilvestris, Druopterisfilix-mas, Centauriumepythraea, Inulabritannica, Juniperumcommunis, Berberisvulgaris, на мою думку, пояснюється розповсюдженням гірських лісових видів паводковими водами.

Флора дуже багата на лікарські види рослин, але на них ми докладніше зупинимося в наступному пункті плану.

Перелік усіх видів флори, біотоп, рясність приводимо нижче в таблиці №1.

Таблиця № 1.

4.2. Флора лікарських рослин.

Флора лікарських рослин налічує 45 видів, які відносяться до 22 родин. Найбагатшою на лікарські види є родини Asteraceae-8, Rosaceae-8,Polygonaceae, Lamiaceae-4, Schophulariaceae, Canyophyllaceae, Plantaginaceae-2,Urticaceae,Salicaceae, Betulaceae, Sambucaceae, Cupressaceae, Caprifoliaceae,

Aspidiaceae, Violaceae, Equisetaceae, Onagraceae, Euphorbiaceae, Apiaceae, Berberidaceae, Fabaceae, Papaveraceae, Urticaceae. Перелік видів по родинах докладніше приводжу в таблиці № 2.

Таблиця № 2.

4.3. Еколого-біологічні особливості та використання основних видів лікарських рослин.

До родини Айстрових відносяться 4 найбільш поширені види:

Деревій майже звичайний ( AchilleasubmillefoliumL.)

З лікувальною метою використовують траву і квіти. Зустрічаються переважно в лісових районах, на полянах, на полях, в садах, біля річок.

Це багаторічна трав'яниста рослина з повзучим, розгалуженим кореневищем, з верхівок яких відходять розетки листків і стебла. Листки почергові, лінійно-ланцетні, двоякоперисто розсічені на ланцетні або лінійні долі. Стебла і листки шерстисто-волосисті. Суцвіття - дрібні ( до 5 мм довжини ), багаточисленні корзинки ( кошички ), зібрані на верхівці стебла в складні щитки. Язичкові квіти білі, рідше рожеві, трубчасті - жовті. Плоди - сім'янка до 2 мм довжини. Цвіте рослина з червня до жовтня. Плоди дозрівають в серпні - вересні.

Трава і квіти містять вітамін К, ефірну олію ( з азуленом ), гірку речовину ахілеїн. Застосовується як кровоспинний засіб при внутрішніх кровотечах, та як гіркота для покращення апетиту.

Підбіл звичайний ( Tussilago farfara L. )

З лікувальною метою використовують листки і суцвіття ( кошички).

Дуже поширена рослина . Росте по берегах річок, ставків, в лісовирубках

та як бур'ян на полях та городах.

Запаси сировини дуже великі, але з підвищенням культури землеробства

вони будуть поступово зменшуватись.

Це багаторічна трав'яниста рослина. Ранньою весною відростають стебла

висотою 10-25 см з поодинокими суцвіттями-кошичками на верхівці. Квіти

золотисто-жовті, крайні-язичкові в кілька рядів, середні-трубчасті. Після

відцвітання розвиваються великі прикореневі листки. Плоди - сім'янки. Цвіте з

другої половини березня до початку травня.

Листки і суцвіття містять гіркий глікозид туссилягін, ефірну олію,

дубильні і слизисті речовини, фітостерин, інулін. Застосовуються як

відхаркуючий засіб при захворюваннях дихальних шляхів, кашлі.

Кульбаба лікарська (Taraxacum officinale Wigg. ).

З лікувальною метою використовують корінь кульбаби.

Дуже поширена рослина. Росте на узбіччях доріг, парках, садах, лугах, біля

річок поблизу сіл.

Кульбаба - багаторічна рослина. Корені вертикальні, довжиною 20-60 см і

товщиною 1-2 см, зверху червонувато-бурі, в середині - білі. Листки в

прикореневій розетці, трохи розсічені, до 20 см. Квіткові стебла дудчасті,безлисті, закінчуються одиночними суцвіттями. Квіти в кошичках язичкові, жовті. Плоди - сім'янки на верхівці. Цвіте в квітні - травні. Плоди дозрівають в травні - червні.

В коренях міститься гіркий глікозид тараксацин, слизи, смоли, інулін і ін. Застосовують як жовчогінний, збуджуючий апепит та травлення засіб.

Череда трироздільна ( BidenstripartitaL.). З лікувальною метою використовують травую. Росте на болотах, вологих луках, по берегах річок та струмків, в зарослях кущів та рідких лісах, іноді як бур'ян на городах. Часто утворює зарості.

Це однорічна рослина. Корені вертикальні, стрижневі, сильно розгалужені. Стебло - одне циліндричне висотою 15-200 см, розгалужене. Листкорозміщення супротивне. Квіти в плоских кошичках. Плоди - сім'янки довжиною 6-8 мм, тригранні. Цвіте рослина в червні - липні. Плоди дозрівають у вересні.

Трава містить ефірну олію, гіркоту, слиз, дубильні речовини, каротин, аскорбінову кислоту. Застосовують як гіркоту для покращення травлення, потогінний та сечогінний засіб, проти золотухи.

Суниці лісові ( Fragaria vesca L.).

З лікувальною метою застосовують плоди і листя суниці.

Росте в рідних лісах і заростях кущів, на полянах у вигляді груп і плям. Зустрічається на схилах балок і річкових долин.

Запаси сировини великі. Щорічно можна заготовляти десятки тон плодів, а листків ще більше.

Суниці лісові - багаторічна трав'яниста рослина з коротким бурим кореневищем, тонким мичкуватим коренем і довгими ( 1-1,5 м ) пагонами-вусами, які здатні вкорінюватися у вузлах. Прикореневі листки в розетці, на довгому черешку, трилисті. Прості листки сидячі, яйцевидні, зубчасті по краю, зверху світло-зелені, знизу сірі з густими шовковистими волосками. Квіти в щитковидному суцвітті з 3-5 квіток. Віночок білий, діаметр до 20 мм. Плоди овальні або конічні "ягоди", легко знімаються. Цвіте в травні - червні. Плоди дозрівають в червні - липні.

Плоди містять органічні кислоти ( яблучну, лимонну, хінінову), дубильні речовини, пектин, ефірну олію, каротин, вітамін С.

Застосовують їх як слабкий сечогінний засіб, а також при подагрі, ниркових та печінкових кольках. Широко застосовують в харчовій промисловості. Листки містять дубильні речовини, сліди алкалоїдів, вітамін С. Застосовують як сечогінний та протиподагровий засіб.

Ожина сиза ( RubuscaesiusL.).

Багаторічний кущ висотою до 1,5 м, широко розповсюджений по всіх поясах. Листки в ожини прості і складні, непарноперисті, трійчасті із зубчатими пластинками, знизу білуваті, зверху зелені. Цвіте в травні - червні. Віночок - білий, п'ятипелюстковий. Плід - складна сочна кістянка. Дозріває поступово протягом 2 місяців.

З лікувальною метою використовують листки ожини. Вони містять близько 5 % дубильних речовин, похідних галової і егалової кислот, мінеральні солі, калію нітрат ( 2,25 %), флавоноїди ( кверцетин, кверцетрин), вітамін С ( 300 мг %), сліди леткої олії.

Застосовують при лікуванні сьольового діатезу, при порушенні обміну речовин.

Перстач сріблястий ( Potentilla argentea L.).

Зустрічається по всій Україні, особливо на заході. Росте на схилах балок і річкових долин, полянах, узбіччях доріг, випасах, як бур'ян. Утворює групи або зарості.

Запаси сировини дуже великі. Щорічно можна заготовляти десятки центнерів трави.

Перстач сріблястий - багаторічна трав'яниста рослина. Корінь стрижневий. Стебло висотою 10-30 см, покриті як і всі інші органи рослини білим або сірим опушенням. Листки з вузьколінійною основою з 2-5 зубцями, зверху зелені, знизу - білі. Квіти яскраво-жовті, на довгих квітконіжках. Цвіте в червні - липні, плоди дозрівають в липні - серпні.

З лікувальною метою використовують траву.

Трава містить дубильні речовини. Застосовується у вигляді чаю і припарок при горлових і простудних захворюваннях. Трава також входить до складу різних лікарських препаратів.

Гірчак почечуйний ( Poligonum persicaria L.).

Зустрічається по всій Україні. Росте по берегах річок, озер, вологих луках, іноді як бур'ян. Часто утворює густі зарості. Запаси сировини великі, щорічно можна заготовляти десятки тон трави.

Гірчак - однорічна рослина з стрижневим коренем. Стебло прямостояче, розгалужене, висотою 30-100 см. Листки почергові, короткочерешкові, ланцетні, суцільнокраєві. Квіти дрібні ( 2,5-3 мм довжини), зеленувато-рожеві, або білі, зібрані в колосовидне суцвіття довжиною 2-3 см на верхівці стебла і гілок. Плоди - тригранні, чорні, блискучі горішки в оцвітині. Цвіте в липні - серпні. Плоди дозрівають в серпні - вересні.

З лікувальною метою використовують траву. Вона містить танін, галлову кислоту, ефірну олію, флобафени, флавоноїди, гіперозид, авікулярен, кверцетрин, вітаміни С і К, пектинові речовини. Застосовується як кровоспинний і легкий послаблюючий засіб, особливо при маткових кровотечах та геморої.

Спориш звичайний ( Poligonum aviculare L.).

Зустрічається по всій Україні. Росте в дворах, парках, берегах річок, іноді як бур'ян. Часто утворює суцільні зарості.

Запаси дуже великі, щороку можна заготовлювати сотні тон трави.

Спориш - однорічна рослина з стрижневим коренем. Стебло галузиться від основи, стелиться, довжиною 10-100 см. Дрібні листки, формою еліптичні з короткими черешками. Квіти зелені, по краю рожеві, дрібні, розиіщені по 2-5 в пазухах листків. Плоди тригранні, матові, горбисті горішки. Цвіте в травні - серпні. Плоди дозрівають в липні - вересні.

З лікувальною метою використовують траву, яка містить флавоноловий глікозид, авікулярин, дубильні речовини, вітаміни.

Використовують як кровоспинний, в'яжучий та сечогінний засіб в гінекологічній практиці.

Чебрець повзучий ( ThymusserpyllumL.).

Зустрічаються на пісчаних грунтах, на полянах. Місцями утворює суцільні зарості. Запаси сировини дуже великі.

Чебрець повзучий - низький ( до 10-15 см висоти), вічно зелений напівкущик з дерев'янистим стеблом, від якого відходять тонкі гілочки. Листки дрібні, елітичні, суцільнокрайні, супротивні. Квіти - дрібні, двогубі з фіолетовим віночком, зібрані в пазушні кільця. Плоди - 4-горішкові, в чашечці. Цвіте рослина в червні - липні. Плоди дозрівають в серпні.

З лікувальною метою використовують траву, яка містить ефірну олію, дубильні і гіркі речовини, смоли, таніни, пігмент. Застосовуються, як відхаркуючий засіб при бронхітах і інших захворюваннях верхніх дихальних шляхів і як знеболююче при невритах і радикулітах.

Щитник чоловічий ( Dryopteris filix-mas Shott.).

Зустрічається по всій Україні. Росте в лісах, в заростях кущів на багатих грунтах. Іноді утворює суцільний покрив на 10-100 га.

З лікувальною метою заготовляють кореневища щитника, яке містить філіксинову та флаваспідинову кислоти, альбаспідин, дубильні речовини. Застосовується як глистогінний засіб.

Щитник чоловічий - багаторічна рослина з досить коротким кореневищем, покритий черешками та коренями. Від верхівок і бокових відгалужень кореневищ відходять пучки великих листків, черешки яких потовщені і покриті бурими, блискучими лусочками.

Хвощ польовий ( Equisetum arvense L.).

Зустрічаються по всій Україні по долинах річок, вологих балках. Росте як бур'ян на полях, по берегах річок, на безлісих пісках. Місцями утворює зарості на десятках кілометрів. Любить зволожений грунт з підвищеною кислотністю. Хвощ - багаторічна трав'яниста рослина. Кореневище чорне, розгалужене, з бульбочками. Стебла сочні нерозгалужені висотою до 20 см, закінчуються спороносними колосками. Після дозрівання і висипання спор (в травні) ці стебла відмирають, на зміну відростають літні зелені,висотою до 30-40 см, членисті.

В лікарських цілях використовують траву, яка містить кремнієву кислоту ( 25 %), алкалоїди ( нікотин, еквізетин), флавоноїди ( еквізетрин, ізокверцетрин), органічні кислоти, гіркоту, смоли, каротин, вітамін С.

Використовують як сечогінний засіб при серцевих та інших захворюваннях, які супроводжуються застойними проявами, та як кровоспинний засіб при геморої та маткових кровотечах.

Верба біла ( SalixalbaL.).

Поширена по всій Україні. Росте в заплавах річок, плавнях і по берегах водойм. Вербу білу часто розводять у садибах, левадах, уздовж доріг.

Дерево висотою 2-8 м. Пластинка листка вузька, ланцетна, сережки прямостоячі або відхилені, приквіткові луски цілокраї, тичинок дві іноді більше, є нектарники.

З лікувальною метою застосовують кору дерева, яка містить 3 % фенольних глікозидів, які при гідролізі вивільняють саліциловий спирт, флавоноїди, близько 10 % похідних катехінових і галотанінових дубильних речовин.

Вживають при загостренні ревматизму, хворобах, що супроводжуються раптовим підвищенням температури тіла, катарі шлунка і кишок, проносі, нервовому збудженні, порушеннях сну.

4.4. Перспективи використання лікарських рослин.

Правильно організована і раціонально здійснена заготівля дикоростучих ліккарських рослин забезпечує зберігання на повному рівні запасів сировини іх і ні в якому разі не повинна призводити до зменшення кількості і тим більше знищенню цінних рослин.Тому при плануванні і проведенні заготовок необхідно знати не тільки загальні запаси сировини на даній територіі,але і можливості щорічноі промисловоі заготівлі при збереженні сировинноі бази.

Загальний запас сировини-це та кількість іі, яка може бути зібрана на даній територіі при повному зборі рослин.Зрозуміло, що всі рослини даного виду збирати не можна,так як це може призвести до повного знищення виду. Особливо це відноситься до видів рослин , які розмножуються в основному вегетативно і сировиною яких являються багаторічні підземні частини(аір),також до видів з затрудненим насінним відновленням ( чемериця Лобеля ). В таких рослинах при заготівлі сировини необхідно залишати значну кількість рослин, як маточники і сім'яники для відновлення заростей, а заготівлю проводити не щорічно, а періодично, один раз в кілька років. Одно- і дворічі з добрим насінним розможенням можна збирати в значно більших кількостях в порівнянні з багаторічними і залишати меншу кількість сім'янників ( ромашка аптечна). Тому в цілому можна вважати, що на даній території можна заготовляти не більше тієї кількості рослин, які виростають на ній за рік.

Слід розрізняти загальні можливості щорічних заготовок від можливостей щорічних промислових заготовок. Лікарські рослини не ростуть загальним покривом в границях свого ареалу, а лише в конкретних місцях росту. В більшості біотопів рослини певного виду зустрічаються окремими екземплярами. Проводити заготівлю в таких місцевостях недоцільно, особливо в тих випадках, коли з однієї рослини виходить невелика кількість сировини. Лиш ті місцезростання, де рослини зустрічаються більш-менш часто, утворюють хоча б зріджені зарості, придатні для проведення промислових заготовок. Тому в більшості випадків місця можливих промислових заготовок складають лише невелику частину загального числа місцезростань рослин, а можливості щорічних промислових заготовок - невелику частину загальних можливостей заготовок.

Орієнтовано для рослин, у яких сировиною являються надземні частини ( трава, листки, квіти), щорічні можливості промислових заготовок складають не більше 1/3-1/4 загальних можливостей щорічних заготовок. При зборі плодів і насіння - 1/3-1/5 частина всіх запасів сировини, бруньок ( 1/10-1/15), коренів, бульб, цибулин ( 1/10-1/20). Загальні запаси сировини майже у всіх видів лікарських рослин в кілька разів більші можливих щорічних заготовок.

Крім загальних запасів сировини і можливостей заготовок, необхідно відрізняти фактичні заготовки - ту кількість сировини, яка фактично заготовлена на даній території в даному році. Фактичні заготовки часто не залежать ні від загальних запасів сировини, ні від можливостей заготовок, а в значній мірі визначаються потребами в сировині.

Визначення загальних запасів і встановлення можливих заготовок лікарських рослин складається з цілого ряду послідовних етапів:

1) встановлення видового складу лікарських рослин даного району, в першу чергу рослин, які використовують в медицині;

2) виявлення основних місць росту окремих видів;

3) встановлення головних масивів, де можливе проведення заготовок;

4) втановлення загальних запасів і можливих промислових заготовок;

5) узагальнення даних про запаси і можливості заготовок кожного виду на всій території.

Визначення загальних запасів і особливо щорічних промислових заготовок дуже складний і трудомісткий процес. Їх співвідношення не однакове не тільки в різноманітних видів, але в одних і тих самих видів в різні роки в залежності від погодних умов, господарського використання масивів, як в цьому році, так в минулі роки, а також від цілого ряду других мало вивчених факторів.

Висновки

В результаті дослідження на територіі долини р. Бистриці Надвірнянської було зібрано 99 видів рослин,які належать до 33 родин. Серед них 45 видів лікарських рослин, які належать до 22 родин.Найбільш чисельною виявилися родини Asteraceae -15 видів та Poaceae -12 видів. Види-рудерали становлять 9 %. Більшість видів - гігрофільні та лучно-степові. Деревних видів - 8 , але вони складають верхній ярус майже в усіх фітоценозах.Є також кілька неморальних видів , які були занесені з гірських лісів паводковими водами.

1. стан 1 і 2 рівня заплави та міжруслових ділянок свідчить про те що на них відбувається процес вторинноі сукцесії після весняного паводку. Міжруслові ділянки 3 рівня заплави є серіальними ділянками.

2. На даній територіі було виявлено 45 видів лікарських рослин, 21 з яких зустрічаються рясно або дуже рясно.

Тому в перспективі доцільно використовувати територію для збору лікарськоі сировини.

3. Дана територія піддається досить інтенсивному антропогенному впливу:

це місця випасання худоби, рекреаційна зона, через неї проходять польові дороги. Хоча ступінь забруднення є невисоким.

4.Щодо охорони даного рослинного угруповання, яке є одним з нечисленних природніх угруповань серед суцільних агроценозів, то потрібне не тільки інформування населення, але потрібно ввести певні санкціі на вивіз сміття, відведення територіі для сміттєзвалища, на вирубки в посадках, проводити очищення річок.

Прибережна рослинність - основний захист береговоі дамби, засіб проти змиву грунту. Використовуючи посадки,як рекреаційні зони громадськість забруднює навколишне середовище продуктами хімічноі промисловості, які в природі не розкладаються , під час паводків все це змивається річкою. При випасанні на даній територіі слідкувати, щоб не знищувати рослинність до повного витоптування, а змінювати ділянки в міру випасання. Вирубки дозволяти тільки з метою недопускання повного заростання доріг, переїздів.

Для збереження рослин, як невід'ємної частини природи, необхідне наше гуманне ставлення до всього, що природа нам дає. Тільки тоді ми будемо гідні назви Homosapiens і разом з рослинами будемо доповнювати природу.

Література.

1. Геренчук К.І. Природа Івано-Франківської області. - м.Львів: Вища школа 1973 р.

2. Систематика вищих рослин. Нечетайло В.А., Липа О.А., К.1993 р.

3. Трав'янисті рослини. Морозюк С.С., Протокопова В.В., К. 1986 р.

4. Лікарські і плодові рослини України. Кондратюк Є.М., Івченко С.І., Смик Г.К., К. 1982 р.

5. Визначник рослин України., К., Урожай, 1965 р.

6. Мірошниченко В.М. Флора лікарських рослин України. Луцьк, 1996 р.

7. Шелях-Сосонко Ю.Р., Куковиця Г.С. Геоботанічне районування рівнинної частини заходу України. Бот. журн. 1971 р., 56, № 10.

8. Афанасьєв Д.Я. Рослинність УРСР. Природні луки.- К.: Наукова думка. 1968 р.

9. Шеляг-Сосонко Ю.Р. Лучна рослинність долини верхнього Дністра.- В кн.: Питання фізіології, цитоембріології і флори України. К. Вид-во АН УРСР, 1936 р.

10. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Андрієнко Т.Л. Охорона лук. Укр. бот. журнал. 1978 р., 35, № 3.

11. Куковиця Г.С. Степова рослинність Дністровського каньйону та Товтрового кряжа на Поділлі та її флористичні особливості. Укр. бот. журн. 1973 р., 30,№ 2.

12. Малиновський К.А. Рослинність високогір'я Українських Карпат. К. Наукова думка 1980 р.

13. Стойко Є.М., Мілкіна Л.І. та інші. Охорона природи Українських Карпат та прилеглих територій. К. Наукова думка 1980 р.

14. Стойко Є.М. Карпатам зеленіти вічно. Ужгород. Карпати 1977 р.

15. Ващенко П.Т. Природні ресурси західних областей УРСР. Л. 1959 р.

16. Габерова І., Рандушка Д. Та інші. Кольоровий атлас рослин.,- Братислава: Обзор, 1980 р.

17. Григора М.І., Соломаха В.А. Основи фітоценології.- К. Фітосоціоцентр. 2000 р.

18. Козій Г.В. Флора і рослинність західних областей України.- В кн.: Праці бот. саду Львівського ун-ту.- Л. Мін. Вищ. освіти УРСР, 1963 р.

19. Мінчаренко В.М. Флора лікарських рослин України. Нац. АН України Ун-т ботаніки ім. Холодного.- Луцьк: ПФ Едельвіка, 1996 р.

20. Лавренко Є.Н. Нарис рослинності України. В кн.: Махов Г.Г. Грунти України.- Х. 1930 р.

21. Червона Книга УРСР, К. 1980 р.

22. Енциклопедичний словник лікарських та отруйних рослин. М. 1951 р.

23. Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник під редакцією акад. АН УРСР Гродзінського А.М.- К. 1989 р.

24. Соколов С.Я., Золотаєв В.П. Довідник по лікарських рослинах.- М. 1984 р.

25. Визначник рослин Українських Карпат. - Академія наук УРСР інст. ботаніки ім. Н.Г.Холодного. - К. Наукова думка 1977 р.

26. Пироженко А.А. Лікарські рослини.- К. 1970 р.

27. Носаль І. Від рослини до людини.- К. 1995 р.

28. Мамчур Ф.І. Довідник з фітотерапії.- К. 1984 р.

29. Чопик В.І. Рідкісні і зникаючі види рослин України.- К. 1968 р.

30. Шасс Є.Ю. Фітотерапія.- М. 1952 р.

31. Ягодка В.С. Фітотерапія в дерматології і косметології.- К. 1968 р.

32. Гаммерлан Г.Ф. та інші. Рослини- цілителі.- М. 1963 р.

33. Заверуха Б.В. Бережіть рідкісні рослини.- К. Урожай, 1971 р.

34. Сосса Р.И. Атлас Ивано-Франковской области. Главное управление геодезии и картографии при совете министров СССР. М. 1990 г.

35. Щекина Н.А. История неогеновой флоры Украинских Карпат и Прикарпатья. В кн.: Флора и фауна Карпат.- М. изд. АН СССР, 1960 г.

36. Определитель высших растений Украины. Доброчаева Д.Н., Заверуха Б.В., Чопик В.И., Протопова В.В., Крицкая Л.И.- К. Наукова думка. 1987 г.

37. Скворцов А.К. Гербарий. Пособие по методике и технике.- М. Наука 1977 г.

38. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Осичнюк В.В., Андриенко Т.А. География растительного покрова Украины.- К. Наукова думка 1987 г.

39. Жизнь растений. 6 т.- М. 1980-1982 г.

40. Горшенин Н.М., Бутейко А.И. Определение типов условий местопроизростания.- Л. 1962 г.

41. Новиков В.С., Губанов Н.А. Школьный атлас-определитель высших растений.- М. Просвещение 1985 г.

42. Андрианов М.С. О циркуляционных факторах климата западных областей УССР.- Л. 1951 г.

43. Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н. и др. Определитель высших растений Украины.- К. Н. д., 1987 г.

44. Лавренко Е.М. Основные закономерности растительных сообществ и пути их изучения. В кн. Полевая геоботаника, 1959 г.

45. Кархут В.В. Жива аптека., К. Здоров'я, 1992р.

46. Herbich F.Uber die Verbreitung der in Galizien und Bukowina wildwachsenden Pflancen.Verh. Zool.-bjt. Ges.Wien,1861,Abt.11.s. 33-70.

47. HerbichF.PrzyczynekdogeografjiroslinwGaliicii -Rocz.Tow.Nauk.Krakowskiego, 1866, 10.

48. ZapalowiczH. ZestrefyroslinnostikarpatskiejSpraw.Kom.Fiziogr. 1908. 42.

Таблиця № 3

Таблиця № 4.