План:

1. Облік рахунків по обов’язковому державному соціальному страхуванню

2. Облік рахунків по обов’язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття

3. Облік розрахунків по обов’язковому державному пенсійному страхуванню

4. Облік розрахунків по додатковому пенсійному забезпеченню

У тісному зв'язку з заробітною платою перебувають розрахунки по обов'язковому державному соціальному страхуванню. Основами законодавства України про загальне державне соціальне страхування, затвердженими постановою Верховної Ради України від 14.01.68, визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, зобов'язань і гарантій, які передбачають надання соціального захисту, яка включає матеріальне забезпечення громадян у разі захворювання, повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття за незалежними від них причинами, а також за віком та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (роботодавцем), а також з бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Загальнообов'язкове державне страхування включає: соціальне страхування; пенсійне страхування; медичне страхування; страхування на випадок безробіття; страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що викликали втрату працездатності, та інші види страхування, передбачені законами України.
Загальнодержавному страхуванню підлягають як особи, які працюють на умовах трудової угоди на підприємствах усіх форм власності, так і особи, які забезпечують себе роботою самостійно (творчі та інші працівники), а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

Облік розрахунків по обов'язковому державному соціальному страхуванню

Порядок нарахування, витрачання та обліку розрахунків по збору на обов'язкове державне соціальне страхування регламентується Законом України «Про збір на обов'язкове соціальне страхування» від 26.06.97 № 402 (із змінами, внесеними відповідно до Закону від 30.12.97 №800), інструкцією про порядок надходження, обліку та використання коштів Фонду соціального страхування України, затвердженою Правлінням Фонду соціального страхування України від 26.08.99 №11.

Законом України «Про збір на обов'язкове соціальне страхування» для суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських організацій та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, ставка збору на обов'язкове соціальне страхування встановлена у розмірі 4% від об'єкта оподаткування.
Об'єктом оподаткування згідно з п. І ст. 2 Закону є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на оплату основної І додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, премій, заохочень (у тому числі в натуральній формі), що підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян).

До таких витрат не належать витрати на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, аліментів, дивідендів, компенсаційні та інші виплати, які не враховуються при визначенні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій відповідно до Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування і які не враховуються при визначенні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.98 № 697.

Для підприємств, установ, організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове соціальне страхування визначається окремо: за ставкою 1% витрат на оплату праці для працюючих інвалідів і за ставкою 4% - для інших працівників такого підприємства. При цьому збір на обов'язкове соціальне страхування, визначений від витрат на оплату праці працюючих інвалідів, у повному обсязі зараховується до Фонду соціального захисту інвалідів.
Для підприємств всеукраїнських громадських організацій, де кількість інвалідів становить не менше 50% загальної чисельності працюючих, збір на соціальне страхування визначається за ставкою 1% від об'єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств.

Для фізичний осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників або які працюють на умовах трудової угоди, а також для адвокатів і приватних нотаріусів ставка збору на соціальне страхування встановлена у розмірі 1% від суми оподатковуваного доходу (прибутку), визначеного згідно з законодавством України (тобто від суми чистого доходу, визначеного як різниця між валовим доходом — виручкою у грошовій і натуральній формі — і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з одержанням доходу).
В бухгалтерському обліку на суму збору на соціальне страхування роблять запис:

Д-т рах. 23 «Виробництво», 9! «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін. (на суму збору, визначеного до основної і додаткової заробігної плати та інших виплат, що включаються до фонді оплати праці)

К-т рах. 652 «За соціальним страхуванням».

Відповідно до чинного законодавства підприємства мають право частку коштів соціального страхування використати на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, на оплату відпусток по власності і пологах, разової допомоги при народженні дитині і догляду за нею, на організацію санаторно-курортного лікування і відпочинку працівників підприємства, їхніх дітей, ветеранів та інвалідів.
Допомога по тимчасовій непрацездатності згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності» від 27.04.98 № 571 нараховується виходячи Із загального трудового стажу: до 5 років - 60%, від 5 до 8 років - 80% і більше 8 років - 100% заробітку (доходу). У розмірі 100% середнього заробітку незалежно від стажу роботи нараховується допомога:

- працівників, у яких тимчасова непрацездатність настала внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання;

- працівникам, які мають на утриманні трьох і більше дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років);

- ветеранам війни і особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93;

- працівникам, віднесеним до 1 -4-ї категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- одному із батьків або особі, яка їх заміняє і доглядає за хворою дитиною віком до Й років;

- дружинам (чоловікам) військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби);

- працівникам колишніх дітей-сиріт, позбавлених батьківської опіки;

- по вагітності і пологах;

- донорам, які протягом року безоплатно здавали кров або її компоненти в підсумковій кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам (така пільга діє протягом року після здавання крові або її компонентів).

Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається виходячи із середнього заробітку за останні два календарних місяці, що передували місяцю призначення допомоги. Якщо у цих двох місяцях працівник не працював і не мав заробітку, то беруть заробіток ще за два попередніх місяці. Якщо у цих чотирьох місяцях не було заробітку, то допомога обчислюється виходячи з тарифної ставки чи посадового окладу, рстановленого працівникові в трудовому договорі.

При роботі працівника за звичайним графіком (тобто 8-годинний робочий день) визначають, як правило, середньоденний заробіток. Якщо графік роботи має свої особливості (наприклад, змінний, вахтовий, добовий, неповний робочий день тощо), то розраховують середньо годинний заробіток. Середньоденний (середньо годинний) заробіток визначають діленням суми заробітку за останні два календарних місяці на кількість робочих днів (годин) у цьому періоді. Загальна сума допомоги визначається множенням середньоденного (середньогодинного) заробітку на кількість днів (годин) непрацездатності.
Середньоденна сума допомоги не повинна перевищувати подвійної тарифної ставки або подвійного посадового (місячного) окладу.

При визначенні загального трудового стажу працівника керуються Правилами визначення загального трудового стажу для призначення працівником допомоги по тимчасовій непрацездатності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.98 № 1658. Цими Правилами загальний трудовий стаж визначений як стаж роботи, протягом якого працівник підлягав обов'язковому соціальному страхуванню (незалежно від характеру роботи і тривалості перерв). Крім того, до загального трудового стажу зараховується час служби в передбачених законодавством військових формуваннях; час відпусток по вагітності і пологах, доглядом за дитиною; час навчання і перепідготовки новим професіям; участь в оплачуваних громадських роботах і період одержання допомоги (у тому числі і матеріальної) по безробіттю згідно з Законом України «Про зайнятість населення» та деякі інші виплати, передбачені Правилами.
Виходячи з того, що не нараховується збір на обов'язкове соціальне страхування, не зараховуються до загального трудового стажу при призначенні працівникові допомоги по тимчасовій непрацездатності:

- час участі в страйках, визнаних в судовому порядку незаконними;

- час очного навчання у вищих навчальних закладах, аспірантурі, докторантурі, ординатурі (проте враховується час навчання в професійно-технічних закладах);

- час роботи засуджених в колонії-поселенні і відбуття виправних робіт без позбавлення волі за місцем роботи (якщо інше не передбачено законом).

Визначається трудовий стаж на підставі записів у трудовій книжці.
У підрахунках середнього заробітку включаються всі види основної і додаткової заробітної плати, премії, одноразові винагороди за підсумками роботи підприємства за минулий рік (які припадають на розрахунковий період – у розмірі 1/12 річної суми, помноженої на 2), за винятком оплат, передбачених п. 4 Порядку визначення середньої заробітної плати від 08.02.95 № 100:

- виплати за виконання доручень разового характеру (крім доплат за суміщення професій і посад, заміщення тимчасово відсутніх працівників тощо);

- разові і компенсаційні виплати (матеріальна допомога, вихідна допомога, допомога при виході на пенсію, компенсація за невикористану відпустку, витрати на відрядження, підйомні);

- деякі види премій (за винахідництво і рацпропозиції, впровадження нової техніки і технології, збір і здачу металобрухту, збір і здачу на відновлення відпрацьованих деталей машин, введення в дію виробничих потужностей і об'єктів будівництва працівникам небудівельних організацій);

- грошові і речові нагороди за призові місця у змаганнях, конкурсах тощо;

- соціальні і компенсаційні виплати (пенсії, державна допомога);

- вартість безоплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мийних і знешкоджувальних засобів, молока і лікувально-профілактичного харчування;

- вартість безоплатно наданих працівникам комунальних послуг, житла, палива або сум їх компенсації;

- дотації на харчування, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок;

- виплати, пов'язані з ювілейними датами;

- суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові трудовим каліцтвом або ушкодженням здоров'я;

- доходи по акціях трудового колективу і вкладах в майно підприємства;

- заробітна плата за роботу по сумісництву (якщо її включення до середнього заробітку прямо не передбачено законодавством).

Виняток зроблено для випадків виробничого травматизму і профзахворювання, для осіб, які постраждали під час ліквідації аварії на ЧАЕС і віднесених до 1-ї і 2-Ї категорій, а також при призначенні допомоги по вагітності і пологах.

Особам, що є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, за їхнім бажанням сума допомоги може бути нарахована виходячи з середнього фактичного заробітку, який вони одержували під час ліквідації наслідків аварії, без обмеження двома тарифними ставками або посадовими окладами (Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 № 796-ХП).
Порядок призначення допомоги по вагітності і пологах регламентується Положенням про порядок призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим наказом Мінпраці, Мінзахисту, Міносвіти і Мінфіну України від 11.03.93 № 04-800. Відповідно до цього Положення право на допомогу по вагітності і пологах мають жінки,

- які працюють на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності - у розмірі 100% заробітку;

- звільнені у зв'язку з ліквідацією підприємства розмірі 100% заробітку, який вони мали за останнім місцем роботи;

- зареєстровані у державній службі зайнятості по безробіттю не менше 10 місяців - у розмірі 16 грн. 60 коп, (постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян») від 26.07.96 № 832;

- військовослужбовці - у розмірі ІОО^о грошового натурального забезпечення;

- які навчаються з відривом від виробництва – у розмірі місячних стипендій.

Допомога по непрацездатності по вагітності і пологах видається сумарно на період 126 календарних днів. У разі ускладнення пологів або народження двох і більше дітей - на 140 календарних днів. Працюючим жінкам, які належать до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (1-4-ї категорій), листок непрацездатності видається на 180 календарних днів.
Якщо відпустка по вагітності і пологах настає у період відпустки без збереження заробітної плати, наданої жінці у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею віку шести років, листок непрацездатності підлягає оплаті; а при догляді за дитиною до трьох років - жінкам надається на їх вибір допомога по вагітності і пологах або по догляду за дитиною.

Допомога по вагітності і пологах працюючим жінкам призначається і виплачується за місцем основної роботи (служби, навчання), а іншим жінкам, які мають право на цю допомогу, - органами соціального захисту населення за місцем проживання. Підставою для призначення жінкам допомоги по вагітності і пологах є виданий в установленому порядку листок непрацездатності.
Обчислення середнього заробітку для призначення допомоги по вагітності і пологах проводиться за тими самими правилами зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100, що і при загальному захворюванні. Проте обчислений середньоденний заробіток не обмежується двома тарифними ставками або двома посадовими окладами. Загальна сума допомоги визначається множенням середньоденної допомоги на число робочих днів періоду відпустки по вагітності і пологах.
Визначення допомоги для відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я» пов'язаної з виконанням ним трудових обов'язків, здійснюється згідно з Правилами відшкодування власником підприємства, установи й організації або уповноваженим ним органом шкоди, нанесеної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаної з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.93 № 472 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.97 № 1100). У цьому разі за бажанням потерпілого такий розрахунок робиться або за 12, або за 3 останніх повних календарних місяці роботи, що передували каліцтву або повній втраті професійної працездатності.
Деякі особливості є в порядку нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності особам, які забезпечують себе роботою самостійно. До такої категорії належать члени творчих спілок, творчі працівники, які не являються членами творчих спілок, громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси. Нарахування допомоги зазначеним особам регламентується Порядком визначення розміру допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та у зв'язку з вагітністю і пологами особам, доход яких повністю може бути визначений тільки за результатами роботи за рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97 № 651.

Відповідно до вказаного Порядку виплати коштів з Фонду соціального страхування ця категорія осіб одержує за умови їх реєстрації в територіальному органі Фонду і сплати ними добровільних страхових внесків. Загальний трудовий стаж визначається за часом сплати внесків на обов'язкове соціальне страхування. Допомога по тимчасовій непрацездатності визначається виходячи з середнього доходу. Середній доход, який враховується при призначенні допомоги особам, які мають постійно обчислюваний доход, визначається виходячи з доходу за 12 місяців, що передують місяцю звернення за допомогою. Якщо страхові збори сплачувались менше 12 місяців, то в розрахунок приймається доход виходячи з фактичного часу сплати внесків. Особам, доход яких може бути визначений тільки за підсумками роботи за рік, для визначення допомоги по тимчасовій непрацездатності береться доход за попередній рік.

Середньоденний доход визначається діленням сукупного доходу на кількість календарних днів в періоді, що береться до розрахунку. При цьому дні тимчасової непрацездатності і відпустка, по вагітності і пологах не включаються до кількості календарних днів, на які ділиться сукупний доход. Розмір допомоги визначається множенням середньоденного доходу на кількість календарних днів тимчасової непрацездатності (з урахуванням відсотків, величина яких залежить від стажу роботи). Загальна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності не повинна перевищувати 10-кратної суми сплачених страхових внесків на день непрацездатності.
Суми допомоги по тимчасовій непрацездатності включаються до сукупного оподатковуваного доходу і підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян.

Допомога по тимчасовій непрацездатності не видається:

- особам, які умисно заподіяли шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи або інших обов'язків;

- при тимчасовій непрацездатності від захворювання або травм, спричинених сп'янінням, а також внаслідок зловживання алкоголем;

- особам, тимчасова непрацездатність яких настала внаслідок травм, одержаних при здійсненні ними злодійства;

- за час примусового лікування за рішенням суду (крім психічно хворих);

- за час перебування під арештом і за час судово-медичної експертизи.

В бухгалтерському обліку використання коштів соціального страхування відображається по дебету рахунка 652 «За соціальним страхуванням» і кредиту рахунків:

661 «Розрахунки за заробітною платою» (на суму нарахованої допомоги по тим-часовій непрацездатності працівникам),

30 «Каса» (на суму разової допомоги, виплаченої з каси за рахунок коштів соціального страхування),

31 «Рахунки в банках» (на суми коштів соціального страхування, використані в безготівковому порядку, а також перераховані до Фонду соціального страхування України).

Щоквартально платники збору подають звіт (розрахункову відомість за формою № Ф4-ФСС) про нараховані, використані і перераховані кошти збору на соціальне страхування

Облік розрахунків по обов'язковому державному
соціальному страхуванню на випадок безробіття

Постановою Верховної Ради України від 02.03.2000 № 1533-111 прийнято Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», який набирає чинності з 1 січня 2001 р.
Соціальне страхування по безробіттю передбачає матеріальне забезпечення:

- допомога по безробіттю, у тому числі одноразова виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

- допомога при частковому безробіттю (вимушеному тимчасовому скороченню нормальної або встановленої законодавством тривалості робочого часу, перерв в отриманні заробітку або скороченню його розміру у зв'язку з тимчасовим припиненням виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру);

- матеріальна допомога в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

- матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному і непрацездатним особам, що знаходяться на його утриманні;

- допомога по працевлаштуванню, у тому числі надання роботодавцю дотації на створення робочих місць;

- допомога на поховання у випадку смерті безробітного або особи, що знаходиться на його утриманні.

Управління страхуванням на випадок безробіття здійснюється Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Розміри страхових внесків встановлюються на календарний рік:

- для роботодавця — в процентах до суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат (у тому числі в натуральній формі), що підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян;

- для найманих працівників — у процентах до суми оплати праці, які включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні і компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян;

- для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно - фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності — в процентах до суми оподатковуваного доходу (прибутку).

Страхові внески на соціальне страхування на випадок безробіття платники сплачують одночасно з одержанням коштів в установах банку на виплату заробітної плати і зараховуються на рахунок Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Облік розрахунків по внесках на соціальне страхування на випадок безробіття підприємства (платники внесків) ведуть на рахунку 653 «За страхуванням на випадок безробіття». На суму нарахованих внесків у бухгалтерському обліку роблять запис по кредиту рахунка 653 «За страхуванням на випадок безробіття» і дебету рахунків:

23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін. (на суму внесків, визначених до основної і додаткової заробітної плати, нарахованої працівникам);

661 «Розрахунки за заробітною платою» (на суму внесків, утриманих із заробітку працівників).

Перерахування страхових внесків до Фонду соціального страхування на випадок безробіття відображається платниками збору по дебету рахунка 653 «За страхуванням на випадок безробіття» в кореспонденції з кредитом рахунка ЗІ «Рахунки в банках».

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положень по застосуванню Закону України "Про зайнятість населення" від 27.04.98 № 578 встановлено, що працівникам, трудовий договір яких було розірвано за ініціативою власника у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, які зареєстровані в службі зайнятості населення, допомога по безробіттю призначається з 8-го дня після реєстрації, а виплата допомоги відкладається і виплачується з наступного дня після закінчення 3-місячного строку збереження середньої заробітної плати за останнім місцем роботи в процентах до середньої заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу (вводиться з 01.01.2001 р.): до 2 років — 50%, від 2 до 6 років — 55% від 6 до 10 років — 60%, більше 10 років — 100% середнього заробітку.

Допомога виплачуватиметься залежно від тривалості безробіття в процентах до відповідного розміру: перші 90 календарних днів — 100%, протягом наступних 90 календарних днів — 80Уо;у подальшому — 70%.
Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до набуття права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

Допомога по безробіттю не може перевищувати середню заробітку плату, яка склалася в галузі економіки відповідної галузі за минулий місяць, і бути нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Фондом може надаватися дотація роботодавцям на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних за направленням державної служби зайнятості в розрахунку на рік.

Облік розрахунків по обов'язковому державному пенсійному страхуванню

Порядок нарахування й обліку збору на державне пенсійне страхування регламентується Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 № 400 (з наступними доповненнями і змінами), Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування і які не враховуються при визначенні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій» від 18.05.98 №697, Інструкцією про порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 03.06.99 № 4-6.

Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставки збору на пенсійне страхування в таких розмірах:
1. Для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських організацій, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, - 32% від фактичних витрат на оплату праці працівників, які вилучають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.98 № 108, а також винагород, які виплачуться громадянам за виконання робіт згідно з цивільно-правовими договорами, крім виплат, передбачених Переліком видів оплати праці та виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для позначення пенсій від 18.05.98 № 697.
2. Для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4% від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів і заставкою 32% _ для інших працівників такого підприємства.

3. Для підприємств всеукраїнських громадських організацій, де кількість інвалідів становить не менше 50% загальної чисельності працюючих, збір на обов'язкове державне пенсійне страхувань визначається за ставкою 4% від об'єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств.
4. Для фізичні осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників а також для адвокатів, їх помічників, приватних нотаріусів, інших осіб, які не являються суб'єктами підприємницької діяльності і займуться діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу, - від суми оподатковуваного доходу (прибутку). Збір з них осіб нараховується на чистий доход, що підлягай оподаткуванню, тобто на річницю між валовим доходом (виручкою у грошовій і Натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, що пов'язані з одержанням доходу, на підставі витягів з податкових декларуй. При цьому не враховують суми акцизного збору і податку на додану вартість. До чистого доходу громадянина-підприємця не включаються суми винагород, одержав за працю за договорами цивільно-правового характер оскільки збір на них нараховує підприємство, яке виплачує винагороду, крім випадків коли суми винагород виплачуються підприємством (фірмою), що є іноземною юридичною особою.

У випадку, коли фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності використовує працю найманих працівників, тоза них вони зобов'язані сплачувати збір у розмірі 32 фактичних витрат на оплату праці. Витрати ці враховуються при обчисленні чистого доходу для сплати збору на пенсійне страхування громадянином-підприємцем за себе.

5. Із суми доходу, який одержують громадяни за трудовими договорами і договорами цивільно-правового характеру, встановлені диференційовані ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування: 1% від сукупного оподатковуваного доходу, якщо цей доход не перевищує 150 гри., і 2% від суми оподатковуваного доходу - якщо такий доход перевищує 150 грн. Для осіб, які мають статус державного службовця, ставки збору встановлені в розмірі до 5% (від доходу, який перевищує 500 грн.).

Крім того) Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 22.10.98 №208-ХІУ введені додаткові об'єкти сплати збору на пенсійне страхування:
а) для юридичних І фізичних осіб, які здійснюють операції по купівлі-продажу валют – 1% від об'єкта оподаткування (вартості придбаної валюти, перерахованої у гривні за курсом НБУ на день придбання).
б) для суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінних каменів – 5% від вартості реалізованих ювелірних виробів;
в) для юридичних і фізичних осіб при відчуженні легкових автомобілів (крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, і автомобілів, які переходять у порядку власності спадкоємцям за законом) – 3% від вартості
придбаних автомобілів;

г) з продажу вироблених та вартості імпортованих тютюнових виробів — 5% з продажної вартості вироблених (митної вартості імпортованих) виробів (без ПДВ);

д) з продажу нерухомого майна — 1% від вартості майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу;

е) з надання послуг стільникового зв'язку — 6% від вартості будь-яких послуг стільникового рухомого зв'язку, сплаченої споживачами цих послуг оператору.
Не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування на такі види виплат, встановлені Порядком від 18.05.98 №697:

1. Вихідна допомога у випадку припинення трудового договору.

2. Компенсації за невикористану відпустку.

3. Добові по відрядженнях у межах норм, встановлених законодавством, і виплати замість добавок.

4. Вартість безоплатно наданих деяким категоріям працівників квартир, комунальних послуг, палива, проїзних квитків або коштів для їх відшкодування за рахунок відповідних бюджетів, а також твердого палива для працівників вугільної промисловості.

5. Вартість виданого спецодягу (крім форменого спецодягу), спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, мийних і знешкоджувальних засобів, молока, лікувально-профілактичного харчування.

6. Суми відшкодування витрат та інших компенсацій у зв'язку з переведенням або направленням на роботу працівників у іншу місцевість.

7. Доплати і надбавки до заробітної плати замість добових у випадках, коли постійна робота приходиться в дорозі або має роз'їзний характер або у зв'язку із службовими поїздками в межах обслуговуваних дільниць.

8. Виплати в межах, встановлених законодавством, на проживання і харчування спортсменів і тренерів під час проведення змагань і навчально-тренувальних зборів.

9. Заробітна плата за дні роботи без винагороди (суботники, недільники тощо), яка перераховується до бюджету або на благодійні цілі.

10. Суми відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків.

11. Стипендії слухачам підготовчих відділень, студентам (у тому числі направленим на навчання підприємствами, установами, організаціями), які навчаються у відриві від виробництва.

12. Стипендії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України і Міністерства в справах науки і технологій і Національної академії наук України для молодих вчених.

13. Міжнародна фінансова підтримка (гранти) за рахунок коштів іноземних наукових фондів, яка надається вченим України і переможцям відповідних конкурсів.

14. Державні премії України в галузі науки і техніки, Державні премії України ім. Т.Г. Шевченка, іменні премії, присуджені Національною академією наук України і галузевими академіями наук, премії Міністерства культури і
мистецтв.

15. Щомісячні виплати за звання дійсних членів (академіків) і членів-кореспондентів Національної академії України й галузевих академій наук.

16. Допомога, яка виплачується за рахунок підприємства, установи, організації молодим спеціалістам за час відпустки після закінчення вищого або професійно-технічного навчального закладу.

17. Державні стипендії видатним діячам науки, освіти, культури.

18. Доходи громадян від володіння корпоративними правами (одержані дивіденди).

19. Компенсаційні виплати, що виплачуються громадянам відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

20. Допомога сім'ям з дітьми, яка виплачується згідно із Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

21. Різні види допомоги по соціальному страхуванню, що виплачуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності).

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банку на оплату праці. У разі недостатності коштів на оплату праці і сплату збору в повному обсязі видача коштів банком на оплату праці і сплату збору здійснюється в пропорційних розмірах.
У разі виплати заробітної плати грошовими коштами, одержаними із виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також натуроплатою наступного дня після кожної з цих виплат платники зобов'язані перерахувати до Пенсійного фонду належні суми збору. Нарахований збір та інші платежі платники сплачують безготівковим перерахуванням належних сум із своїх банківських рахунків на рахунок органу Пенсійного фонду.
Збір нараховується і сплачується щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний квартал не пізніше 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного за звітним року. При цьому оплата за четвертий квартал календарного року здійснюється авансом до 15 грудня із суми очікуваного доходу за цей період.

Збір на пенсійне забезпечення по операціях купівлі-продажу валют платники сплачують в такому порядку. Уповноважені банки та їх клієнти разом із заявкою на придбання іноземної валюти подають платіжне доручення на перерахування органам Пенсійного фонду сум збору, визначеного за ставкою 1% від суми валюти, яка придбається. При цьому банк сплачує зазначений збір у гривнях із суми, витраченої на покупку валюти для власних потребі для здійснення готівкових обмінних операцій.

Збір, який сплачується фізичними особами на пенсійне забезпечення при купівлі-продажу валют, перераховується уповноваженими банками на рахунки органів Пенсійного фонду, в яких ці банки зареєстровані як платники збору, в розмірі 1% обсягу продажу іноземної валюти, обчисленої за курсом продажу (без урахування суми збору).

У такому самому порядку здійснюється перерахування збору до Пенсійного фонду суб'єктами підприємницької діяльності з операцій по продажу ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінних каменів у розмірі 5% від вартості реалізованих ювелірних виробів. Для визначення суми збору, що підлягає перерахуванню до Пенсійного фонду, ведеться окремий облік продажу ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінних каменів.

Платники збору на пенсійне забезпечення з операцій по відчуженню легкових автомобілів є підприємства всіх форм власності, а також фізичні особи, які придбають права власності шляхом:

- придбання автомобілів, у тому числі у виробників або торгових підприємств (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством);

- обміну;

- дарування (безоплатної передачі);

- спадкування (крім випадків спадкування легкового автомобіля за законом).

Збір на пенсійне забезпечення (у розмірі 3% вартості придбаного автомобіля) визначається за договорами купівлі-продажу, довідок-розрахунків торговельних підприємств, договорів обміну, довідок митних органів, актів експертної оцінки вартості автомобіля та інших документів, що підтверджують цю вартість.

Органи Державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкового автомобіля тільки за умови сплати збору на пенсійне забезпечення, підтвердженого відповідним документом. Кошти зазначеного збору перераховуються на рахунки місцевих органів Пенсійного фонду за місцем реєстрації легкового автомобіля.
Суми своєчасно не сплаченого збору на пенсійне забезпечення вважаються простроченими (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені. Пеня нараховується на суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати з розрахунку 120% річних від облікової ставки НБУ, що діяла в період наявності недоїмки.

Приклад. Підприємство допустило тимчасову затримку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на суму 2000 грн. на 15 днів. Облікова ставка НБУ — 35% річних. Підприємство складає такі розрахунки:

При надходженні документів про сплату надоїмки в першу чергу погашається недоїмка, а потім — пеня. У виключних випадках за клопотанням платника органи Пенсійного фонду можуть надавати відстрочення по сплаті недоїмки. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів
України «Про додаткові заходи щодо погашення заборгованості підприємств, установ, організацій по обов'язкових платежах до Пенсійного фонду» від 24.08.98 № 75 підприємства можуть здійснювати погашення заборгованості шляхом оформлення її векселем.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які мають найманих працівників і протягом календарного місяця не здійснювали витрат на оплату їх праці (не нараховували і не виплачували заробітну плату та інші заохочення і компенсації), сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне забезпечення у розмірі 32% суми, обчисленої як добуток мінімального розміру заробітної плати на день сплати збору на кількість працівників, на яку здійснюється нарахування заробітної плати. В бухгалтерському обліку сума такого збору включається до витрат виробництва (обігу).

Платники збору щоквартально складають і подають (за підписом керівника підприємства і головного бухгалтера) Звіт про нарахування збору та інших надходжень до Пенсійного фонду (ф. № 4-ПФ) із зазначенням сум нарахованого і сплаченого збору та інших надходжень.

Бухгалтерський облік розрахунків по обов'язковому державному пенсійному страхуванню ведуть на пасивному рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням», субрахунок 651 «За пенсійним забезпеченням». По кредиту цього рахунка відображають суму нарахованого збору на пенсійне забезпечення в кореспонденції з дебетом рахунків:

20 «Виробництво», 91 «Загальновиробнйчі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін. (на суму збору, визначеного за встановленими ставками до витрат на оплату праці, інших витрат і операцій, які визначені нормативно-правовими актами);

661 «Розрахунки за заробітною платою» (на суму збору, визначеного за встановленими ставками з доходу громадян за трудовими договорами і договорами цивільно-правового характеру).

При перерахуванні належних сум збору на пенсійне забезпечення до Пенсійного фонду в бухгалтерському обліку платника збору роблять запис:

Д-т рах. 651 «За пенсійним забезпеченням»

К-т рах. ЗІ «Рахунки в банках».

Службові особи, винні в порушенні встановленого порядку реєстрації платників збору, сплати коштів до Пенсійного фонду, у неподанні звітності до Фонду, залежно від обставин справи притягуються до адміністративної відповідальності згідно з чинним законодавством

Відповідно до статті 165-І Кодексу України про адміністративні правопорушення ухилення громадян-підприємців та адвокатів від реєстрації в органах Пенсійного фонду України як платників збору, приховування (заниження) службовою особою фонду оплати праці та суми доходу, з якого обчислюється збір на пенсійне страхування, порушення строків перерахування збору до Фонду, несвоєчасне подання або неподання звітів про нарахування і сплату збору тягнуть за собою накладання штрафу у розмірі від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а при повторних правопорушеннях протягом року - від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів.

Облік розрахунків по додатковому пенсійному забезпеченню

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачені добровільні внески на пенсійний рахунок працівника, який відкривається в межах пенсійних планів в уповноваженому банку підприємством-роботодавцем.
Під пенсійним планом розуміють порядок управління і розміщення накопичуваних пенсійних внесків, що відповідають таким вимогам:

- пенсійні рахунки відкриваються підприємством в уповноваженому банку за погодженням з Національним банком України;

- вкладниками пенсійного рахунка можуть бути працівники, які знаходяться у трудових відносинах з підприємством;

- уповноважений банк зобов'язаний тримати кошти, внесені вкладниками, в ліквідній формі відповідно до правил, встановлених законодавством по пенсійному страхуванню;

- зняття коштів з рахунка вкладника не можна робити раніше ніж при досягненні ним віку, встановленого Кабінетом Міністрів України (за винятком випадків, коли такий вкладник виїжджає за кордон на постійне місце проживання або об'явлений судом безвісти пропавшим, а також у разі його смерті).

У разі смерті власника пенсійного рахунка кошти (а також відсотки, нараховані на ці кошти) передаються спадкоємцям власника такого рахунка в порядку, встановленому законодавством.

Кошти пенсійних рахунків можуть використовуватися для забезпечення ризиків вкладників, що знаходяться в цивільно-правових відносинах, включаючи забезпечення кредитів, розстрочок, при купівлі товарів або нерухомості (після відкриття пенсійного рахунка в строки, передбачені
законодавством). Добровільні внески на пенсійний рахунок працівника підприємство-роботодавець здійснює за рахунок сум виплат доходу такого працівника, що в бухгалтерському обліку відображається записом по дебету рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» в кореспонденції з кредитом рахунка 472 «Додаткове пенсійне забезпечення».

Крім того, підприємство маг право за рахунок власних коштів додатково робити внески в пенсійні плани працівників, але не більше 15% сукупного доходу працівника за звітний період. Ці внески включаються до складу валових витрат підприємства і в бухгалтерському обліку відображаються записом по дебету рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін. і кредиту рахунка 472 «Додаткове пенсійне забезпечення».

Перерахування коштів з рахунка підприємця-роботодавця на пенсійні рахунки працівників відображається записом по дебету рахунка 472 і кредиту рахунка 31 «Рахунки в банках». Суми, внесені підприємством протягом звітного періоду на пенсійні рахунки працівників, не підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян, проте включаються (з урахуванням нарахованих відсотків) в оподатковуваний доход такого працівника (або його спадкоємців) у випадку їх виплати.