Курсовая работа: Фінансовий аналіз становища підприємства в умовах ТОВ ТПО Аріста в 2006 році

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦБКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДОНЕЦЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансовий аналіз»

на тему «Фінансовий аналіз становища підприємства

в умовах ТОВ «ТПО «Аріста» в 2006 році»

ДОНЕЦЬК 2008

РЕФЕРАТ

Курсова робота містить: 50 сторінок, 21 таблиць, 1 додаток, 1 джерело.

Об’єктом дослідження є: фінансова звітність ТОВ «ТПО»Аріста» за 2006, 2007 роки

Метод дослідження: аналіз

Мета роботи: засвоєння, закріплення й поглиблення теоретичних знань, й вироблення вміння самостійно працювати з навчальною спеціальною літературою й фінансовою звітністю підприємства, узагальнювати отримані результати й робити висновки.

В даній курсовій роботі було виконано загальну оцінку майна підприємства й джерел його формування; проаналізовано фінансову стабільність на підприємстві; проаналізовано ліквідність балансу; проаналізовано платоспроможність підприємства: проаналізовано рентабельність та ділову активність підприємства на основі методичних вказівок розроблених для виконання курсових робіт з цієї дисципліни. Показники які було розраховано було використано для ідентифікації фінансового стану; виявлення змін фінансового стану в динаміці; виявлення основних факторів, що викликали зміни фінансового стану та для прогнозу фінансового стану. Розроблено висновки відносно стану підприємства на даний проміжок часу та рекомендації щодо покращення стану в майбутньому.

АКТИВ, ПАССИВ, МАЙНО, ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ МАЙНА, НЕОБОРОТНІ АКТИВИ, ОБОРОТНІ АКТИВИ, ВЛАСНІ ДЖЕРЕЛА, ПОЗИКОВІ ДЖЕРЕЛА, ПОЗИКИ, КРЕДИТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ, ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ, ЛІКВІДНІСТЬ, ДІЛОВА АКТИВНІСТЬ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, ОБОРОТНІСТЬ, ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ

ЗМІСТ

Вступ

1. Загальна оцінка майна підприємства і джерел його формування

2 Аналіз активу балансу

2.1 Аналіз необоротних активів

2.2 Аналіз оборотних активів

3. Аналіз активу балансу

3.1 Аналіз власних джерел

3.2 Аналіз позикових джерел

4. Аналіз фінансової стійкості

5. Аналіз ліквідності балансу і платоспроможності підприємства

6. 1 Аналіз ділової активності підприємства

Аналіз оборотності

7. Рекомендації щодо покращення фінансового стану підприємства

Перелік джерел

Додаток

ВСТУП

Функціонуючи в ринковій економіці, суб'єкти підприємницької діяльності повинні забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, при якому б вони зберігали здатність безперебійно виконувати фінансові зобов'язання перед діловими партнерами, державою, власниками й найманими робітниками. Фінансовий стан підприємства характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормальної виробничої й комерційної діяльності, доцільністю й ефективністю їхнього розміщення й використання, рівнем фінансових взаємин з іншими суб'єктами господарювання, ступенем платоспроможності й фінансової стабільності. У свою чергу, фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної й фінансової діяльності. Безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції позитивно впливають на фінансовий стан. Збої у виробничому процесі, погіршення якості продукції, утруднення з її реалізацією ведуть до зменшення надходжень коштів на рахунки підприємства, у результаті чого погіршується його платоспроможність. Є й зворотний зв'язок, тому що відсутність коштів може привести до перебоїв у забезпеченості матеріальними ресурсами, а, отже, і у виробничому процесі. Тому фінансовий аналіз повинен бути спрямований на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової й кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і позикових коштів, забезпечення фінансової стабільності з метою ефективного функціонування підприємства.

Фінансовий стан підприємства можна визначити як ступінь забезпеченості необхідними фінансовими ресурсами й раціональності їхнього розподілу для здійснення господарської діяльності й своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми обов'язками.

Предметом фінансового аналізу є фінансові ресурси і їхні потоки, а основною метою - оцінка фінансового стану підприємства й виявлення можливостей підвищення ефективності його функціонування. Перехід підприємств на ринкові умови функціонування, існування різних форм власності зажадали більше ретельного й системного (комплексного) підходу до аналізу фінансового стану підприємства й необхідності розробки фінансової стратегії.

Фінансовий аналіз переслідує кілька цілей:

• ідентифікація фінансового стану;

• виявлення змін фінансового стану в динаміці;

• виявлення основних факторів, що викликали зміни фінансового стану,

• прогноз фінансового стану.

Фінансовий аналіз підприємства проводиться по таких основних напрямках:

• загальна оцінка майна підприємства й джерел його формування;

• аналіз фінансової стабільності;

• аналіз ліквідності балансу;

• аналіз платоспроможності підприємства,

• аналіз рентабельності й ділової активності підприємства.

Метою курсової роботи є засвоєння, закріплення й поглиблення теоретичних знань, отриманих студентами в процесі вивчення курсу й вироблення вміння самостійно працювати з навчальною спеціальною літературою й фінансовою звітністю підприємства, узагальнювати отримані результати й робити висновки.

Вихідною інформацією для виконання курсової роботи є фінансова звітність підприємства за останні два роки:

• баланс

• звіт про фінансові результати

Фінансова звітність підприємства, що є вихідною інформацією для виконання курсової роботи, повинна бути поміщена в додатки.

1. Загальна оцінка майна підприємства і джерел його формування

Загальна оцінка майна підприємства і джерел його формування включає наступні напрямки:

- Аналіз зміни валюти балансу. Нормальним вважається збільшення валюти балансу. Якщо валюта балансу зменшується, то це може сигналізувати про зниження обсягів виробництва і служити однією з причин неплатоспроможності підприємства.

- Аналіз зміни обсягів і структури активів. Необхідно звернути увагу на зміну іммобілізованих (необоротних) і мобільних (поточних) активів , матеріальних оборотних коштів; дебіторської заборгованості; вільних коштів у наявній і безготівковій формах і короткострокових фінансових вкладень.

- Аналіз зміни величини і структури пасивів. Необхідно звернути увагу на зміну власних і позикових джерел; динаміку і структуру кредиторської заборгованості підприємства.

Загальна оцінка майна підприємства і джерел його формування проводиться на основі агрегованого (ущільненого) балансу (табл. 1.1 і 1.2).

Агрегований баланс будується на основі даних форми №1 «Баланс» реального підприємства, фінансовий стан якого аналізує студент. Угрупування статей агрегованого балансу здійснюється відповідно до таблиці 1.3.

При розрахунку структури абсолютного відхилення майна (стовпець 8) абсолютне відхилення всього майна приймається рівним 100%, а абсолютні відхилення по інших статтях розраховуються в % відносно нього.

Стовпець 9 розраховується як різниця питомої ваги по кожній статті на кінець року в порівнянні з початком року.

На основі даних агрегованого балансу роблять висновки про зміну вартості й структури майна підприємства, а також джерел його формування на кінець року в порівнянні з початком року, описують причини змін.

Таблиця 1.1 – Аналіз активу балансу

Як видно в активі підприємства більшу частину становлять оборотні активи в середньому 99,455% від загальної торби активу. Інша частина 0,545% доводиться на необоротні активи. Середньорічна сума необоротних активів 137,7 тис. грн. Збільшення на 12,0 тис. грн. на кінець періоду. Середньорічна сума оборотних активів 25220,55 тис. грн. Спостерігається зменшення суми оборотних активів на 3023,5 тис. грн. на кінець періоду.

Більше половини активів підприємства становить дебіторська заборгованість у середньому 53,64% від загальної суми активу. Середньорічна сума дебіторської заборгованості - 13586,5 тис. грн. На кінець року сума дебіторської заборгованості знижується на 1090,2 тис. грн.

Запаси становлять 33,59 % від загальної суми активу. Середньорічна сума запасів - 8526,95 тис грн. На кінець року знижується на 1351,5 тис. грн.

Кошти і їхні еквіваленти в середньому становлять 12,23% від загальної суми активу. Середньорічна сума - 3107,1 тис. грн. На кінець періоду - зниження на 581,8 тис. грн.

Таким чином незважаючи негативну тенденцію у вигляді зниження абсолютно ліквідних активів у вигляді коштів і їхніх еквівалентів. Знижуються суми дебіторської заборгованості й запасів.

У структурі пасиву позиковий капітал становить у середньому 66,57% у загальній сумі пасиву, інші 34,43% доводиться на власний капітал. Середньорічна сума позикового капіталу 16937,25 тис. грн. На кінець року знижується на 3797,0 тис. грн. Середньорічна сума власного капіталу 8421 тис. грн. На кінець періоду збільшення на 783,4 тис. грн.

Підприємство не використається довгострокові зобов'язання для фінансування активів.

Значні суми зобов'язань становлять короткострокові кредити й позики - 35,57% у загальній сумі пасиву. Середньорічна сума - 9064,75 тис. грн. На кінець періоду знижується на 2751,1 тис. грн.

Кредиторська заборгованість і поточні зобов'язання становлять 31,01% у загальній сумі пасиву. Середньорічна сума 7862,5 тис. грн. На кінець періоду знижується на 1043,8.

Статутний капітал становить у середньому 27,73% у загальній сумі пасиву. У сумі 7000,0 тис. грн. На початок і кінець періоду.

Нерозподілений прибуток становить у середньому 5,7%. Середньорічна сума 1421,00. На кінець періоду зростає на 783,4.

Виходячи з аналізу структури пасиву балансу спостерігається позитивна динаміка в статтях пасиву, а саме зниження короткострокових зобов'язань і кредиторської заборгованості на значні суми, і збільшення власного капіталу на кінець періоду.

Таблиця 1.2

Аналіз пасиву балансу

Зменшення валюти балансу на кінець періоду на 3011,5 обумовлено зменшенням суми запасів і дебіторської заборгованості в активі й погашенням частини короткострокових зобов'язань у пасиві. Дані зміни не є негативними.

Таблиця 1.3

Порядок угрупування статей агрегованого балансу

Поряд з використанням даних аналітичного балансу для аналізу майнового стану підприємства розраховуються наступні показники (на початок і кінець року).

1. Частка оборотних виробничих фондів в оборотних активах:

де: Ов.ф. – оборотні виробничі фонди, тис. грн.

Ао. – оборотні активи, тис. грн.

Цей коефіцієнт показує частку оборотних коштів у виробничій сфері, його зростання позитивно характеризує майновий стан.

2. Частка основних засобів в активах:

де: Оо.з. – основні засоби (по залишковій вартості), тис. грн.;

А – загальна величина активів, тис. грн.

Цей показник характеризує частку основних засобів у валюті балансу.

3. Коефіцієнт зносу основних засобів:

де: Зн.о.з. – величина зносу основних засобів, тис. грн.;

Оз.перв. – величина основних засобів по первісній вартості, тис. грн..

Цей показник характеризує рівень фізичного і морального зносу основних засобів, позитивним вважається зниження коефіцієнта.

4. Коефіцієнт відновлення основних засобів:

де: ∆Оз.перв - приріст первісної вартості основних засобів, тис. грн.;

Цей коефіцієнт характеризує рівень відновлення основних фондів.

5. Частка оборотних виробничих фондів у загальних активах підприємства:

Позитивним вважається зростання даного коефіцієнту.

6. Коефіцієнт мобільності активів:

де: Анеоб. – необоротні активи.

Показує, скільки оборотних коштів приходиться на одну одиницю необоротних коштів, виражає потенційну можливість перетворення активів у ліквідні засоби.

Таблиця 1.4

Показники аналізу майнового стану підприємства

Частка оборотних виробничих фондів в оборотних активах становить у середньому 0,354. На кінець року збільшення на 0,01. Тобто тільки третина активів підприємства задіяна у виробництві.

Основні кошти становлять незначну частину в загальній сумі активів у середньому 0,0055. Збільшення на кінець періоду на 0,0011.

Коефіцієнт зношування основних коштів не перевищує 0,5 тобто зношування ще незначне. Однак збільшення значення коефіцієнта на 0,105 на кінець періоду говорить про те, що необхідно розглянути питання про відновлення основних коштів.

Для визначення того, наскільки ефективно використовується майно підприємства, необхідно порівняти темпи зростання виторгу від реалізації продукції (Тзрост. вр) і темпи зростання середньорічної валюти балансу (Тзрост. вбср). Якщо Тзрост.вр > Тзрост.вбср – майно підприємства в періоді, що аналізується, використовується ефективно, якщо Тзрост.вр < Тзрост. вбср – неефективно.

Для аналізу впливу інтенсивних і екстенсивних факторів на зміну виторгу від реалізації продукції використовується метод абсолютних різниць (таблиця 1.5).

Середньорічна валюта балансу розраховується за формулою:

де: ВБн.г і ВБк.г – валюта балансу на початок і на кінець року відповідно, тис.грн.

Ресурсовіддача розраховується за формулою:

Визначимо, наскільки ефективно використовується майно підприємства, прорывняэмо темпи зростання виторгу від реалізації продукції (Тзрост. вр) і темпи зростання середньорічної валюти балансу (Тзрост. вбср).

(Тзрост. вбср =121>(Тзрост. Вбір)=113 майно підприємства в періоді, що аналізується, використовується ефективно

Таблиця 1.5

Вихідні дані для аналізу впливу факторів на зміну виторгу від реалізації

Вплив екстенсивного фактора розраховується за формулою:

∆ВР∆ВБср = ∆ВБср * Рвід.попер.=2854,95*2,25=6423,64

Вплив інтенсивного фактора розраховується за формулою:

∆ВР∆Рвід. = ВБср звітн * ∆ Рвід.= 25358,25*0,17=4310,9

∆ВР∆ВБср + ∆ВР∆Рвід. = ∆ВР

6423,64+4310,9=10734,54

61348,7-50669,0=10679,7

Перевірка:

Для більш докладного аналізу співвідношення між зміною майна підприємства і джерел його формування будується матричний баланс, при цьому рядки матриці – це статті активу, а стовпці – статті пасиву (табл. 1.5).

Розміри матриці повинні відповідати кількості статей агрегованого балансу. У кожному квадраті матриці вказується значення по відповідній статті на початок року, кінець року й абсолютне відхилення.

Побудова матричного балансу включає наступні етапи:

1. Заповнення підсумкових рядків і стовпців матриці.

2. Послідовній вибір джерел засобів.

3. Перевірка всіх балансових підсумків по вертикалі і горизонталі.

З матричного балансу видно, що необоротні активи фінансуються за рахунок власного капіталу. Запаси на початку періоду фінансуються частково за рахунок власного частково за рахунок позикового капіталу, наприкінці періоду запаси повністю фінансуються за рахунок власних коштів. На початку періоду дебіторська заборгованість фінансується за рахунок короткострокових позик і кредиторської заборгованості, наприкінці періоду частина дебіторської заборгованості фінансується за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Кошти і їхні еквіваленти повністю фінансуються за рахунок позикового капіталу, а саме за рахунок кредиторської заборгованості. Підприємство не використає довгострокові позикові кошти. У даній ситуації це могло б стати виходом із ситуації нестійкої платоспроможності при діяльності за рахунок термінових зобов'язань.

2 Аналіз активу балансу

2.1 Аналіз необоротних активів

Необоротні активи – це вкладення засобів підприємства на тривалу перспективу. Аналіз необоротних активів проводиться на основі таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Аналіз необоротних активів

Наявність нематеріальних активів свідчить про вкладення капіталу в патенти, ліцензії й іншу інтелектуальну власність. Це характеризує інноваційну стратегію підприємства. Така стратегія сприяє зміцненню його фінансового стану.

Однак нематеріальні активи неоднорідні за своїм складом і по-різному впливають на фінансовий стан підприємства. Тому для глибшого аналізу їх необхідно класифікувати за наступними ознаками.

По видах. При цьому сприятливий вплив на фінансовий стан підприємства здійснює підвищення частини засобів в об'єкті інтелектуальної власності (патенти, ліцензії), а так само оцінку ділової репутації, товарний знак підприємства.

По джерелах. При цьому необхідно обернути увагу на зміну частки нематеріальних активів, отриманих за рахунок засобів, внесених засновниками, придбаних за оплату або в обмін на інше майно, одержаних безоплатно.

По ступеню правової захищеності. При цьому звертають увагу на зміну нематеріальних активів, захищених патентами. Ліцензіями, авторськими правами.

По термінах корисного використання. Для цього необхідно проранжирувати нематеріальні активи по роках: з терміном використання до 10 років і понад 10 років. Чим вище частка інших, тим вище економічний ефект, одержаний підприємством.

Оскільки незавершене виробництво не бере участь у виробничому обороті, то за певних умов частка цих активів може погіршити фінансовий стан підприємства. Збільшення частки основних засобів можна оцінювати позитивно, тому що збільшилося вкладення засобів у виробничий розвиток. Для більш докладного аналізу необхідно проаналізувати структуру основних засобів підприємства і звернути увагу на зміну питомої ваги активної частини основних засобів. Збільшення довгострокових фінансових інвестицій указує на інвестиційну цілеспрямованість діяльності (вкладень) підприємства. Для більш глибокого аналізу необхідно проаналізувати обсяг і склад портфеля цінних паперів, їх динаміку і ступінь ліквідності.

Позитивно характеризує фінансовий стан підприємства відсутність довгострокової дебіторської заборгованості.

Необоротные активы на предприятии составляют незначительную часть совокупных активов. И состоят из основных средств по и прочих необоротных активов. Необоротные активы на данном предприятии не требу ют тщательного анализа. Кроме показателей рассчитанных в других главах данной курсовой, характеризующих долю необоротных активов в общей сумме активов, а также показатели обеспеченности активов.

2.2 Аналіз оборотних активів

Аналіз оборотних активів проводиться на основі таблиці 2.2.

Причини зміни структури оборотних активів різні. Так, збільшення питомої ваги запасів може свідчити про нарощування виробничого потенціалу підприємства, прагнення захистити грошові активи від знецінювання в період інфляції, нераціональності господарської діяльності (виробничі запаси-сама неліквідна частина оборотних коштів)..

Зміна питомої ваги коштів та їх еквівалентів істотно впливає на рівень ліквідності балансу. Зміна питомої ваги дебіторської заборгованості впливає на фінансову стійкість підприємства.

Таблиця 2.2

Аналіз оборотних активів

Структура запасів оцінюється за допомогою коефіцієнта накопичення:

Коефіцієнт накопичення характеризує рівень мобільності запасів. Його оптимальна величина повинна бути менше 1(але це лише в тому випадку, якщо продукція підприємства конкурентноспроможна і має попит).

Таблиця 2.3

Коефіцієнти накопичення

Як видно в активі підприємства більшу частину становлять оборотні активи в середньому 99,455% від загальної торби активу. Інша частина 0,545% доводиться на необоротні активи. Середньорічна сума необоротних активів 137,7 тис. грн. Збільшення на 12,0 тис. грн. на кінець періоду. Середньорічна сума оборотних активів 25220,55 тис. грн. Спостерігається зменшення суми оборотних активів на 3023,5 тис. грн. на кінець періоду.

Більше половини активів підприємства становить дебіторська заборгованість у середньому 53,64% від загальної суми активу. Середньорічна сума дебіторської заборгованості - 13586,5 тис. грн. На кінець року сума дебіторської заборгованості знижується на 1090,2 тис. грн.

Запаси становлять 33,59 % від загальної суми активу. Середньорічна сума запасів - 8526,95 тис грн. На кінець року знижується на 1351,5 тис. грн.

Кошти і їхні еквіваленти в середньому становлять 12,23% від загальної суми активу. Середньорічна сума - 3107,1 тис. грн. На кінець періоду - зниження на 581,8 тис. грн.

Таким чином незважаючи негативну тенденцію у вигляді зниження абсолютно ліквідних активів у вигляді коштів і їхніх еквівалентів. Знижуються суми дебіторської заборгованості й запасів.

Стан розрахункової дисципліни характеризується існуванням дебіторської заборгованості. Задача аналізу – визначити розміри і динаміку невиправданої дебіторської заборгованості, причини її виникнення або зростання. Для цього складається таблиця 2.5.

Таблиця 2.4

Аналіз дебіторської заборгованості

У сучасних економічних умовах в Україні діяльність підприємства практично неможлива за відсутністю дебіторської та кредиторської заборгованості. Тому їх наявність на підприємстві не є катастрофою, але важливо запобігти утворенню безнадійної дебіторської заборгованості, оплата якої ніколи не настане.

3. Аналіз активу балансу

3.1 Аналіз власних джерел

Пасив балансу дозволяє визначити, які зміни відбулися в структурі власного і позикового капіталу, скільки притягнуто в оборот підприємства довгострокових і короткострокових позикових засобів. Тобто пасив показує, відкіля взялися засоби, кому зобов’язане за них підприємство.

У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку і структуру власного капіталу, з’ясувати причини змін окремих його складових і дати оцінку цим змінам. Аналіз власного капіталу оформляється в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Аналіз власного капіталу

Статутний капітал становить у середньому 27,73% у загальній сумі пасиву. У сумі 7000,0 тис. грн. На початок і кінець періоду.

Нерозподілений прибуток становить у середньому 5,7%. Середньорічна сума 1421,00. На кінець періоду зростає на 783,4.

3.2 Аналіз позикових джерел

Розумні розміри залучення позикового капіталу здатні поліпшити фінансовий стан підприємства, а надмірні – погіршити його. Аналіз позикових джерел оформляється в таблиці 3.2.

Якщо в структурі позикового капіталу значну питому вагу займає кредиторська заборгованість, то необхідно більш докладно проаналізувати зміни, що відбулися в ній. Для цього складається таблиця 3.3.

Оскільки кредиторська заборгованість є джерелом покриття дебіторської заборгованості, для більш глибокого аналізу необхідно провести порівняльний аналіз дебіторської заборгованості (табл. 3.4).

У структурі пасиву позиковий капітал становить у середньому 66,57% у загальній сумі пасиву, інші 34,43% доводиться на власний капітал. Середньорічна сума позикового капіталу 16937,25 тис. грн. На кінець року знижується на 3797,0 тис. грн. Середньорічна сума власного капіталу 8421 тис. грн. На кінець періоду збільшення на 783,4 тис. грн.

Підприємство не використається довгострокові зобов'язання для фінансування активів.

Значні суми зобов'язань становлять короткострокові кредити й позики - 35,57% у загальній сумі пасиву. Середньорічна сума - 9064,75 тис. грн. На кінець періоду знижується на 2751,1 тис. грн.

Кредиторська заборгованість і поточні зобов'язання становлять 31,01% у загальній сумі пасиву. Середньорічна сума 7862,5 тис. грн. На кінець періоду знижується на 1043,8.

Таблиця 3.2

Аналіз позикових джерел

Таблиця 3.3 – Аналіз кредиторської заборгованості

4. Аналіз фінансової стійкості

Після того, як дана загальна оцінка майнового стану підприємства і його змін за звітний період, важливою задачею аналізу фінансового стану є дослідження фінансової стійкості підприємства. Фінансова стійкість – це стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. Для її оцінки розрахуємо абсолютні і відносні показники.

Для розрахунку абсолютних показників фінансової стійкості спочатку визначимо наявність джерел для формування запасів на початок і кінець року.

1. Наявність власних і оборотних коштів:

Еc=Uc-F

де: Uc – джерела власних засобів, тис. грн.,

F – необоротні активи, тис. грн.

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів:

ET=(Uc+KT)-F

де: KT – довгострокові зобов’язання, тис. грн.

3. Наявність основних джерел формування запасів:

EZ=(Uc+KT+Kt)-F

де: Kt – короткострокові кредити і позики, тис. грн.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їхнього формування.

1. Надлишок (+) чи недолік (-) власних оборотних коштів:

± Ec=Ec-Z

2. Надлишок (+) чи недолік (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів:

± ET=ET-Z

3. Надлишок (+) чи недолік (-) основних джерел формування запасів:

± Ez=Ez-Z

Показники фінансової стійкості аналізованого підприємства наведено в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Показники фінансової стійкості підприємства

Наведені показники забезпеченості запасів відповідними джерелами фінансування трансформуються в тривимірну модель (М):

М = (ΔEc; ΔET; ΔEz)

Дана модель характеризує тип фінансової стійкості підприємства. На практиці зустрічаються чотири типи фінансової стійкості (табл. 4.2).

Таблиця 4.2 – Типи фінансової стійкості

Фінансова стійкість підприємства багато в чому залежить від оптимального співвідношення власного та позикового капіталу. Для цього розраховуються наступні показники:

1. Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності):

де: ВК – власний капітал, тис. грн.,

ВБ – валюта балансу, тис. грн.

Кавт. повинний бути більше 0,5. Це означає, що весь позиковий капітал може бути покритий власністю підприємства.

2. Коефіцієнт фінансової залежності (коефіцієнт концентрації позикового капіталу):

де: ПК – позиковий капітал, тис. грн..

Чим вище рівень Кавт. і нижче рівень Кф.зал., тим стійкіше фінансовий стан підприємства.

3. Коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля):

Коефіцієнт Кф.ризику за нормальних умов повинний дорівнювати 0,5 - 1,5

Розраховані значення показників фінансової стійкості зводяться в таблицю 4.3

Таблиця 4.3

Показники фінансової стійкості підприємства

Поряд з розрахованими показниками фінансової стійкості розраховуються також наступні коефіцієнти ринкової стійкості:

1. Коефіцієнт маневреності власного капіталу:

Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу підприємства знаходиться в мобільній формі. Високі значення Кман. Позитивно характеризують фінансовий стан підприємства. Значення, що рекомендується, для цього коефіцієнт – 0,5.

2. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами запасів:

Цей коефіцієнт повинний бути більше чи дорівнює 0,6-0,8.

3. Коефіцієнт виробничих фондів:

де: ВЗ – виробничі запаси, тис. грн.

Якщо цей показник менше, ніж 0,5, то доцільне залучення довгострокових позикових засобів для збільшення майна виробничого призначення.

4. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів:

Цей показник дозволяє приблизно оцінити частку позикових засобів при фінансуванні капітальних вкладень. Його збільшення говорить про посилення фінансової залежності від зовнішніх інвесторів, і, як слід, про погіршення фінансового стану.

5. Коефіцієнт автономії джерел формування запасів:

6. Коефіцієнт кредиторської заборгованості:

де: КЗ – кредиторська заборгованість, тис. грн.

7. Коефіцієнт співвідношення дебіторської заборгованості і кредиторської заборгованості:

де: ДЗ – дебіторська заборгованість, тис. грн.

Даний коефіцієнт повинний бути менше 1.

8. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень:

Отримані значення коефіцієнтів ринкової стійкості на початок і кінець року зводяться в таблицю 4.4.

Таблиця 4.2

Аналіз коефіцієнтів ринкової стійкості

7. Аналіз ліквідності балансу і платоспроможності підприємства

Ліквідність балансу – ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких у грошову форму відповідає терміну погашення зобов’язань. Для аналізу ліквідності балансу порівнюються засоби по активу, згруповані по ступені ліквідності з зобов’язаннями пасиву, згрупованими по термінах їхнього погашення.

Активи по ступені ліквідності групуються на такі групи:

А1 – найбільш ліквідні активи (кошти і їхні еквіваленти, поточні фінансові інвестиції);

А2 – активи, що швидко реалізуються (дебіторська заборгованість з терміном погашення протягом 12 місяців і інші оборотні активи);

А3 – активи, що повільно реалізуються (запаси);

А4 – активи, що важко реалізуються (нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість і інші необоротні активи).

Пасиви групуються по ступені терміновості на такі групи:

П1 – найбільш термінові зобов’язання (кредиторська заборгованість і інші поточні зобов’язання);

П2 – короткострокові пасиви (короткострокові кредити і поточна заборгованість по довгостроковим кредитам);

П3 – довгострокові пасиви (довгострокові зобов’язання);

П4 – постійні пасиви (власний капітал, забезпечення майбутніх витрат і платежів, доходи майбутніх періодів за винятком витрат майбутніх періодів).

Згруповані активи і пасиви в таблицю 5.1.

Таблиця 5.1

Аналіз ліквідності балансу

Для оцінки ліквідності балансу зіставимо підсумки розглянутих груп активів та пасивів. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються співвідношення наведене в таблиці 5.2.

Таблиця 5.2

Виконання умов ліквідності

Виконання перших трьох нерівностей спричиняє виконання і четвертої нерівності, тому практично необхідним є зіставлення підсумків перших трьох груп по активу і пасиву. Четверта нерівність носить балансуючий характер, у той же час воно має глибокий економічний зміст: його виконання свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стійкості – наявності в підприємства власних оборотних коштів.

Далі для аналізу ліквідності балансу розраховуються наступні коефіцієнти:

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

Цей коефіцієнт показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Він характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу.

2. Коефіцієнт критичної ліквідності:

Цей коефіцієнт показує прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасного розрахунку з дебіторами. Він характеризує очікувану платоспроможність на період, що дорівнює середньої тривалості одного обороту дебіторської заборгованості.

3. Коефіцієнт поточної ліквідності:

Цей коефіцієнт показує платіжні можливості підприємства за умови не тільки своєчасного розрахунку з дебіторами і сприйнятливої реалізації готової продукції, але і реалізації вразі потреби інших елементів матеріальних оборотних коштів. Він характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, що дорівнює середньої тривалості одного обороту всіх оборотних коштів. Рівень цього коефіцієнта залежить від галузі виробництва, тривалості виробничого циклу, структури запасів і ін.

Результати розрахунку коефіцієнтів ліквідності наведено в таблиці 5.3.

Таблиця 5.3

Коефіцієнти ліквідності

8. Аналіз ділової активності підприємства

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну. Крім цього показники рентабельності – властиві характеристики факторного середовища формування прибутку підприємства. Саме тому вони є обов’язковими елементами аналізу за звітний і попередній рік, на підставі форми 2 «Звіт про фінансові результати»

1. Рентабельність продукції за прибутком від реалізації:

де: Пр – прибуток від реалізації (с.010 ф2), тис. грн.,

ЧД – чистий дохід від реалізації (с.035 ф2), тис. грн.

Цей показник показує скільки прибутку від реалізації приходиться на 1 грн. чистого доходу від реалізації. Зростання цього показника є наслідком росту цін при постійних витратах на виробництво реалізованої продукції чи зниженні витрат на виробництво при постійних цінах. Зменшення R свідчить про зниження цін при постійних витратах на виробництво чи при постійних цінах, тобто при зниженні попиту на продукцію підприємства.

2. Рентабельність продукції за операційним прибутком:

де: Поп. – операційний прибуток (с.100 ф2), тис. грн.

Цей показник діяльності підприємства показує скільки прибутку від операційної діяльності приходиться на 1 грн. чистого доходу від реалізації. Він характеризує ефективність операційної діяльності підприємства.

3. Рентабельність продукції за чистим прибутком:

де: Пч. – чистий прибуток (с.220 ф2), тис. грн.

Цей показник відбиває, скільки чистого прибутку приходиться на 1 грн. чистого доходу від реалізації. Він характеризує ефективність діяльності підприємства після сплати податку на прибуток.

4. Рентабельність активів за прибутком від реалізації (прибутки від звичайної діяльності)

де: Павич. – прибуток від звичайної діяльності (с.170 ф2), тис. грн.

Цей показник характеризує ефективність використання всього майна підприємства. Він показує, скільки прибутку від реалізації (прибутку від звичайної діяльності) приходиться на 1 грн. майна підприємства. Його зниження свідчить про падаючий попит на продукцію підприємства чи про зайве накопичення активів

5. Рентабельність активів за чистим прибутком

Показує скільки чистого прибутку приходиться на 1 грн. майна підприємства. Цей показник характеризує ефективність використання всього майна підприємства. Цей показник характеризує ефективність використання всього майна підприємства після сплати податку на прибуток.

6. Рентабельність власного капіталу

де: СКср. – середньорічна величина власного капіталу, тис. грн.,

Цей показник відбиває ефективність використання власного капіталу підприємства. Його динаміка впливає на рівень котирування акцій підприємства на фондовій біржі.

7. Рентабельність виробничих фондів

де: ПФср. – середньорічна величина виробничих фондів, тис. грн.

Показує скільки чистого прибутку приходиться на 1 грн. Виробничих фондів. Він відбиває ефективність використання виробничих фондів підприємства після сплати податку на прибуток.

8. Рентабельність необоротних активів

де: НАср. – середньорічна величина необоротних активів, тис. грн.

Показує, скільки прибутку від реалізації (від звичайної діяльності) приходиться на 1 грн. необоротних активів підприємства. Цей показник відбиває ефективність використання необоротних активів. Зростання цього показника при зниженні рентабельності активів за прибутком від реалізації (прибутком від звичайної діяльності) свідчить про надлишкове збільшення мобільних активів, що може бути наслідком утворення зайвих запасів, затовареності готовою продукцією в результаті зниження попиту, надмірного росту дебіторської заборгованості чи грошових коштів.

9. Рентабельність перманентного капіталу

Цей показник відбиває ефективність використання капіталу (власного та позикового), вкладеного в діяльність підприємства на тривалий термін. Він показує, скільки прибутку від реалізації (від звичайної діяльності) приходиться на 1 грн. перманентного капіталу.

Розраховані показники зводяться в таблицю 6.1

Таблиця 6.1

Показники рентабельності

Аналіз оборотності

Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті виявляється, насамперед, у швидкості обороту його засобів. Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різних фінансових коефіцієнтів оборотності.

1. Коефіцієнт загальної оборотності капіталу (активів)

Цей показник відбиває швидкість обороту (у кількості оборотів за період) усього капіталу підприємства. Його зростання означає прискорення кругообігу засобів підприємства чи інфляційне зростання цін ( при зниженні рентабельності активів за прибутком від реалізації (прибутком від звичайної діяльності) чи рентабельності необоротних активів).

2. Коефіцієнт оборотності мобільних активів

Цей коефіцієнт показує швидкість обороту всіх оборотних (як матеріальних, так і нематеріальних) активів підприємства. Його зростання варто оцінювати позитивно, якщо воно супроводжується ростом коефіцієнта оборотності матеріальних оборотних коштів (запасів), і – негативно, якщо Оz зменшується.

3. Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів

Цей коефіцієнт відбиває число оборотів запасів підприємства за аналізований період. Його зниження свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва чи про зниження попиту на готову продукцію (у випадку зменшення Огп.)

4. Коефіцієнт оборотності готової продукції

Цей коефіцієнт показує швидкість обороту готової продукції. Його зростання означає збільшення попиту на готову продукцію підприємства, зниження – затоварення готовою продукцією в зв’язку зі зниження попиту.

5. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Цей коефіцієнт показує розширення чи звуження комерційного кредиту, наданого підприємством. Якщо він розраховується за чистим доходом від реалізації, який формується в міру оплати рахунків, зростання цього показника означає скорочення продажів у кредит, а зниження свідчить про збільшення обсягу наданого кредиту.

6. Середній період обороту дебіторської заборгованості

Характеризує середній термін погашення дебіторської заборгованості. Позитивно оцінюється зниження Тдз. і навпаки.

7. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

Цей коефіцієнт показує розширення чи звуження комерційного кредиту, наданого підприємству. Його зростання означає збільшення швидкості оплати заборгованості підприємства, зниження – зростання покупок у кредит.

8. Середній період оборотності кредиторської заборгованості:

Характеризує середній період повернення боргів підприємства, крім заборгованості перед банками.

9. Коефіцієнт оборотності власного капіталу:

Показує швидкість обороту власного капіталу, що для акціонерних товариств означає активність коштів, який ризикують акціонери. Різкий зріст цього коефіцієнта відображає підвищення рівня продажів, що повинне в значній мірі забезпечуватися кредитами й, отже, знижувати частку власників у загальному капіталі підприємства. Істотне зниження цього показника відображає тенденцію до бездіяльності частини власних коштів.

10. Середній період обороту мобільних активів:

Показує середній строк від вкладення коштів у виробництво до одержання виторгу від реалізації. Позитивно варто оцінювати зниження цього показника.

11. Середній період обороту запасів:

Позитивно варто оцінювати зниження цього коефіцієнта, якщо це не перешкоджає нормальному процесу виробництва, не загрожує дефіцитом матеріальних ресурсів.

12.Період операційного циклу:

Показує тривалість перетворення придбаних матеріальних ресурсів у кошти. Позитивно потрібно оцінювати зменшення цього показника.

13. Період фінансового циклу:

Позитивно варто оцінювати зниження цього показника, однак його негативне значення свідчить про недолік коштів (підприємство «живе у борг»).

Розраховані показники оборотності зводяться в таблицю 6.2.

Таблиця 6.2

Показники оборотності

Показники рентабельності у звітному періоді мають позитивне й високе значення. Однак варто звернути увагу на негативні тенденції, що намітилися, зниження даних показників у звітному періоді. Дані зміни показників рентабельності обумовлені зниженням обсягу чистого прибутку у звітному періоді. Підприємство несе високі витрати пов'язані із собівартістю реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг.

7. Рекомендації щодо покращення фінансового стану підприємства

На підставі проведеного аналізу й розрахунків показників, що характеризують фінансовий стан підприємства постараємося намітити шляхи щодо його поліпшення за рахунок підвищення ефективності функціонування оборотних активів підприємства.

Коефіцієнти проміжної й оперативної ліквідності не відповідають нормативним значенням. Тобто оборотні кошти підприємства мають не ліквідний характер, тобто більша частина коштів являють собою активи середньої терміновості реалізації (різні види дебіторської заборгованості) і повільно реалізовані активи (запаси товарно-матеріальних цінностей).

Насамперед, варто нормалізувати ситуацію з дебіторською заборгованістю, що становить майже половину всіх оборотних активів, і навіть зниження показника наприкінці періоду істотно не міняє обстановку. Тобто. грошові активи підприємства фактично заморожені в дебіторській заборгованості, вони не можуть бути спрямовані на нормальну діяльність підприємства, наприклад на фінансування оборотних активів, власних коштів для фінансування яких не вистачає й підприємству доводиться прибігати до позикових коштів. Теоретично дебіторська заборгованість може бути зведена до мінімуму, проте, цього не відбувається з багатьох причин, у тому числі й через конкуренцію. Виробляючи політику кредитування покупців своєї продукції, підприємство повинне визначитися по наступних ключових питаннях:

• по строках надання кредиту (найчастіше в компанії існує кілька типових договорів, що передбачають граничний строк оплати продукції);

• стандарти кредитоспроможності (критерії, по яких постачальник визначає фінансову заможність покупця й звідси можливі варіанти, що випливають, оплати);

• система створення резервів по сумнівних боргах (передбачається, що, як би не була налагоджена система роботи з дебіторами, завжди існує ризик неотримання платежу, хоча б по форс-мажорних обставинах; тому, виходячи із принципу обережності, необхідно заздалегідь створювати резерв на втрати у зв'язку з неспроможністю покупця);

• система збору платежів (сюди входять процедури взаємодії з покупцями у випадку порушення умов оплати, сукупність критериальных значень показників, що свідчать про істотність порушень в оплаті, система покарання несумлінних контрагентів і ін.);

• система надаваних знижок (у ринковій економіці є звичайної практика надання знижок у випадку застереженого й досить короткого періоду оплати поставленої продукції).

Ефективна система встановлення взаємин з покупцями має на увазі:

а) якісний відбір клієнтів, яким можна давати кредит;

б) визначення оптимальних умов кредитування;

в) чітку процедуру пред'явлення претензій;

г) контроль за тим, як клієнти виконують умови договорів.

Також варто дозволити ситуацію із вкладенням великих сум у товари для наступного продажу. Важливим завданням є мінімізація викликуваних цим процесом непрямих втрат (які при певних обставинах можуть стати й прямими) з певною часткою умовності чисельно рівних доходу, який можна було б одержати, інвестувавши відповідну суму в якийсь альтернативний проект.

Важливо також звернути увагу на стан запасів товарно-матеріальних цінностей у цілому, тому що на даному підприємстві він займають значну частку всіх оборотних активів. Політика керування запасами вимагає відповіді на наступні питання: чи можна в принципі оптимізувати політикові керування величиною запасів; який обсяг запасів є мінімально необхідним; коли варто замовляти чергову партію запасів; який повинен бути оптимальний обсяг замовляється партії.

У звітному періоді негативним є зниження на 64%коефіцієнта покриття наявними ресурсами процентних платежів по кредитах і інших видатках пов'язаних із залученням позикового капіталу. Варто звернути увагу на забезпечення фінансування оборотних активів готівкою, тобто збільшити суми коштів і їхніх еквівалентів. В умовах ринкової економіки значимість коштів і їхніх еквівалентів визначається наступними причинами: рутинність (необхідність грошового забезпечення поточних операцій); обережність (необхідність погашення непередбачених платежів); спекулятивність (можливість участі в заздалегідь непередбаченому вигідному проекті). Тобто недолік коштів істотно обмежує фінансові можливості підприємства. Система ефективного керування коштами має на увазі виділення чотирьох великих блоків процедур, що вимагають певної уваги фінансового менеджера: розрахунок фінансового циклу; аналіз руху грошових коштів; прогнозування грошових потоків; визначення оптимального рівня коштів.

Суми основних джерел фінансування оборотних активів у звітному році знизилися. Але можливо позитивні зрушення по розглянутим вище пунктах нормалізують ситуацію на підприємстві й по даній проблемі.

Показники рентабельності у звітному періоді мають позитивне й високе значення. Однак варто звернути увагу на негативні тенденції, що намітилися, зниження даних показників у звітному періоді. Дані зміни показників рентабельності обумовлені зниженням обсягу чистого прибутку у звітному періоді. Підприємство несе високі витрати пов'язані із собівартістю реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг.

Також підприємству варто трохи змінити тактикові фінансування оборотних активів, з агресивної на помірну, спрямовану на забезпечення повного задоволення поточної потреби у всіх видах оборотних активів і створення нормальних страхових їхніх розмірів на випадок найбільш типових збоїв у ході операційної діяльності підприємства. При такому підході забезпечується середнє для реальних господарських умов співвідношення між рівнем ризику й рівнем ефективності використання фінансових ресурсів.

Також підприємству необхідно мати деякі фінансові інвестиції, щоб забезпечити собі ще більш стійке й упевнене фінансове становище, тому що прибуток від даних інвестицій може використатися для розвитку виробництва. А якщо буде потреба використати інвестиційні кошти в якості резервного страхового запасу коштів.

У цілому ж на підприємстві спостерігаються тенденції до деякого поліпшення показників фінансової діяльності.

Перелік джерел

1. Методичні вказівки з виконання курсової роботи з дисципліни «Фінансовий аналіз». Напрям підготовки: 0501 Економіка та підприємництво». Спеціальність: 6.050100 «Фінанси»//укладачі: доц.. Рубан Т. Є., доц.. Антоненока В. М. – Донецьк, ІЕК, 2006 – 37с.