Реферат: Виховання в молодших школярів культури поведінки

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Виховання в молодших школярів

культури поведінки”

План

1. Задачі виховання культури поведінки

2. Зміст роботи по вихованню культури поведінки

3. Методика роботи з виховання культури поведінки

4. Причини невиконання молодшими школярами правил культурного поведінки

5. Основні умови ефективності роботи

6. Основні правила культурного поведінки

1. Задачі виховання культури поведінки

Цілеспрямована, систематична робота з виховання навичок і звичок культурного поведінки починається з приходом дітей у школу. Саме в початкових класах закладаються основи акуратності й охайності, увічливості, точності, прищеплюються гарні манери, уміння культурне поводитися в школі, будинку, на вулиці й у громадських місцях. Якщо елементарні норми культурного поведінки не щеплені дітям з раннього років, то пізніше приходиться заповнювати цей пробіл і нерідко проводити більш важку роботу: перевиховувати школярів, у яких укоренилися негативні звички. Відсутність елементарних звичок у дітей утрудняє роботу над вихованням у них більш тонких і складних проявів культурного поведінки: такту, делікатності, невимушеності, добірності манер і т.д.

Культура поведінки тісно зв'язана з внутрішньою культурою людини, вимогами естетики, із загальноприйнятими тенденціями і звичаями. Внутрішня культура багато в чому визначає зовнішнє поведінки людини, але і зовнішня сторона поведінки впливає на внутрішню культуру — змушує людини бути витриманим, внутрішньо зібраним, уміти володіти собою. Недбалість у зовнішньому вигляді, брутальність, неуважність, безтактність поступово формують відповідні негативні якості особистості. Тому з раннього віку необхідно озброїти дітей знаннями правил культурного поведінки, звичками їхнього виконання.

Особистий досвід спілкування дитини ще дуже бідний, дитина часто може бути нечемний лише в силу незнання того, коли, де і як треба надійти. Нерідко діти засвоюють правила гарного тону по наслідуванню, спостерігаючи за поведінким батьків, дорослих, котрі є для них авторитетом. Однак усвідомлення дитиною свого поведінки, своїх дій — необхідна умова формування суспільно корисних навичок і звичок моральних норм поведінки. Тільки за те поведінки людин може зовсім свідомо відповідати перед суспільством, колективом, іншими людьми, значення якого він може зрозуміти й оцінити з погляду суспільної користі і необхідності.

Треба відзначити, що в багатьох школярів помітне відставання навичок і звичок культурного поведінки від знання відповідних правил. Тому в роботі з учнями треба звертати увагу насамперед на вироблення навичок і звичок поведінки. Досягається це систематичним приученням школярів до виконання правил. Для цього необхідна така організація життя в школі, щоб учні постійно накопичували досвід правильних моральних відносин. У роботі з молодшими школярами можливі проведення і спеціальні вправи для планомірного відпрацьовування окремих навичок культурного поведінки. Але вправа — це не тільки просте повторення. Для того щоб повторення закріплювало ту чи іншу дію, звичку поведінки, необхідно, щоб воно підкріплювалося позитивними емоціями, приємним переживанням. Іноді це мовчазне схвалення дорослого, заохочення колективу, товаришів. Повторення тільки тоді стає вправою, коли сама дитина активно прагне до одержання визначеного результату у своїх діях, сам хоче надходити правильно. Іншими словами, виховання повинне бути зв'язане із самовихованням.

Тісно зв'язане виховання культури поведінки з роботою над «Типовими правилами для учнів I-III класів». У правилах сформульовані основні положення по вихованню в дітях основ моралі. У них є вимоги, що відносяться до виховання відповідальності (пункт 1), соціалістичного гуманізму (пункти 2, 7, 8), працьовитості й ощадливості (пункти 1, 2, 3, 8), навичок культурного поведінки (пункти 1, 4, 7) і т.д.

Основні методи роботи над правилами — роз'яснення і приучення, організація життя дітей відповідно до вимог правил.

2. Зміст роботи по вихованню культури поведінки

У початковій школі діти повинні засвоїти досить великий обсяг знань про основні правила культурного поведінки і привчитися усвідомлено виконувати їх. Конкретних правил пристойності і поведінки багато, познайомити школярів із усіма важко, так навряд чи це потрібно. У житті завжди може створитися така ситуація, у якій діти виявилися вперше. Тому дуже важливо учити школярів не тільки правилам поведінки, але й одночасно умінню діяти в зв'язку з духом правил знаходити правильний спосіб поведінки в новій обстановці на основі уже відомих правил. Ця задача складна, і щоб успішно дозволити її, необхідно наступне. У роботі з дітьми треба учити їхньому виконанню правил поведінки в різних ситуаціях, з якими найчастіше вони зустрічаються: у школі, на вулиці, у громадських місцях. При цьому конкретні правила обов'язково будуть повторюватися. Це необхідно для того, щоб дитина навчилася виконувати те саме правило в різних умовах. Варто пам'ятати, що для молодшого школяра перенос знань з однієї ситуації в іншу не завжди простий. Наприклад, дитина знає, що в школі треба здороватися з усіма дорослими, а не тільки зі своєю вчителькою. Навіть першокласник досить швидко опановує цим правилом. У школі він завжди здоровається з усіма вчителями і з нянечкою, з піонерськими вожатими, батьками. А от за межами школи, на вулиці дитина може не виконувати це правило. І зовсім не по злому чи намірі безпам'ятності. Просто він не знає, що, зустрівши на вулиці, у магазині, у кіно знайомого (учителя, вожатого, чи маму папу свого товариша й ін.), треба з ним обов'язково привітатися. Чи інший приклад, Діти навчилися поступатися місцем старшим у трамваї, автобусі, тролейбусі і т.п. Вони роблять це -охоче, без нагадувань. Але от прийшла бабуся в школу. Учень сидить, а бабуся коштує, іноді ще розмовляє з учнем. І ой не догадається запропонувати їй сісти. Хлопчик привчений поступатися місцем літнім тільки в транспорті.

Культура поведінки в багатьох випадках тісно зв'язана і з нормами моральності. Так, в основі багатьох конкретних правил увічливості, уважності, такту, точності лежить моральний принцип нашого суспільства: соціалістичний гуманізм, колективізм, дружба, товариство, відповідальність за свої вчинки і поведінки. Дитина поступово починає усвідомлювати й оцінювати необхідність виконання правил з погляду моральності. Єдність знання, навички і звички сприяє придбанню стійкого поведінки, формуванню визначених якостей особистості. Завжди бути ввічливим, обов'язковим, точним — значить придбати такі якості, як увічливість, точність, обов'язковість. Усвідомлення дитиною свого поведінки відбувається поступово під керівництвом учителя, під впливом суспільної думки колективу, що складається.

Усю роботу з виховання культури поведінки варто будувати по визначеній програмі. Нижче ми приводимо таблицю, у якій дається тематика занять і бесід з молодшими школярами по культурі поведінки в I—III класах .

Зразкова тематика занять по культурі поведінки

У кожнім класі діти освоюють всі основні компоненти культури поведінки: особисту гігієну, увічливість, точність, обов'язковість, культуру мови й ін. Коло правил, який повинні опанувати діти в наступному класі, збільшується, школярі поступово знайомляться з більш складними і тонкими правилами. По кожнім основному розділі роботи вчитель проводить одне заняття, а всього в році шість занять, включаючи заключну, загальну для всіх початкових класів гру. Спеціальна робота з заздалегідь запланованої теми, проведення організованих занять не означають, що вчитель не проводить повсякденну роботу з учнями по вихованню культури поведінки.

Природно, що вчитель не може проходити і повз факти порушення дітьми правил поведінки, що виходять за рамки тієї теми, над якою працює з ними тепер. Якщо вчитель бачить, що дитина не виконує якісь правила, тому що не знає їх, а спеціально відпрацьовуватися вони будуть тільки в майбутньому, то він, звичайно, показує, як треба надійти в даному випадку.

3. Методика роботи з виховання культури поведінки

Успіх у вихованні культури поведінки багато в чому залежить від правильного вибору методів роботи з дітьми. Головними методами є приучення школярів до виконання правил культурного поведінки і роз'яснення їм відповідних норм моралі. Важливим засобом приучення молодших школярів до культури поведінки є вправи, що включаються в повсякденне життя дитини і проводяться в процесі систематичних занять. Зміст вправ і їхня форма залежать від характеру правила, що відпрацьовується. Так, наприклад, можливі заняття, де вчитель показує, як треба поводитися в тій чи іншій ситуації: як запросити товариша в гості, як поводитися за столом, як виконувати правила ввічливості. На цьому ж занятті діти повторюють дії вчителя, учаться надходити правильно. А потім ці вправи включаються в різноманітну діяльність школярів. Діти їдуть у театр, йдуть на день народження до товариша. Тут вони повинні самостійно, без безпосереднього контролю з боку дорослих діяти відповідно до відомим їм правилам. Учитель спостерігає за поведінким дітей, він відзначає ті пробіли, і помилки, що діти роблять, і те гарне, правильне в їхніх учинках, на що можна обпертися в подальшій роботі.

Виконання суспільних доручень жадає від дітей не тільки уміння виконувати яку-небудь діяльність, але і дотримувати визначені правила поведінки. Так, третьокласники шефствують над першокласниками, грають з дошкільниками, чергують на своєму поверсі, збирають макулатуру. При цьому діти вступають у відносини з багатьма людьми: дорослими, молодшими і старшими хлопцями, своїми однолітками. Спілкування з ними жадає від школярів знання багатьох правил культурного поведінки. Уміння випливати правилу в повсякденному житті стає необхідним для дітей. Тому діти намагаються запам'ятати те, що вони вивчають на спеціальних заняттях, і застосувати отримані знання на практиці. Це обставина значною мірою полегшує роботу вчителя по вихованню культури поведінки.

У системі роботи учителя велике значення має і роз'яснення дітям етичних норм, зв'язаних із правилами культурного поведінки. Методи роз'яснення різні: розповідь учителя, етична бесіда, обговорення фактів шкільного життя, бесіда по прочитаній розповіді, стенди по культурі поведінки. Головна задача етичної освіти — формувати моральні представлення і поняття про доброзичливість, справедливість, гуманність, дружбі, товаристві й ін. При роз'ясненні правил культурного поведінки необхідно звернути увага дітей на мотиви вчинків і їхнього наслідку для інших людей. Тоді правило виступає не як випадкова і необґрунтована вимога, а як розумна необхідність, очевидна для молодших школярів.

Серед методів роз'яснення правил поведінки ведуче місце повинне зайняти бесіда вчителя з дітьми. Чому саме бесіда? Відповідаючи на питання, поставлені вчителем, учні доповнюють один одного, висловлюють різні думки, ґрунтуючись на власному (нехай невеликому й обмеженому) досвіді. Саме в бесіді розкривається розуміння дітьми тих чи інших правил. Висловлення учнів дозволяють педагогу судити про те, що вже добре відомо дітям, а які правила їм малознайомі чи незнайомі зовсім. Вислухавши дітей, педагог підбиває підсумок бесіді, формулює правила поведінки, зупиняється на помилкових висловленнях.

Ефективний прийом роз'яснення дітям правил культурного поведінки — використання літературних творів — розповідей, віршів, байок. При цьому доцільно обговорювати з дітьми і зразки правильного поведінки і негативні вчинки. У роботі з дітьми треба широко використовувати гумор. Важливо показати дітям, у смішному виді героїв добутків, що чи не вміють не хочуть виконувати правила культурного поведінки. І в такий спосіб викликати в хлопців бажання не. бути схожими на них. Прекрасним матеріалом для цієї роботи є вірші А. Барто «Любочка», «Сонечка», «У театрі», «Чому зайнятий телефон», С. Михалкова «Одна рима», «Прогулянка», Ул. Лівшиця «Рукавички», «Нечупара» і ін. Ці вірші можна прочитати в обличчях, поставити по них невеликі інсценівки. Випливає, однак, підкреслити, що вчитель повинний дуже тактовно використовувати сміх як засіб виховання. Не слід безпосередньо зв'язувати погані вчинки героїв віршів з поведінким хлопців даного класу, висміювати їх. Якщо такі аналогії проводяться і робиться це прямо, то діти не намагаються виправити своє поведінки, а ображаються, замикаються в собі, а іноді починають надходити .на зло вчителю.

Спеціальна робота з культури поведінки проходить у формі занять. Проведення цієї роботи умовно можна розділити на три етапи: підготовка до заняття, проведення заняття і повсякденна робота.

Під час підготовчого етапу вчитель з'ясовує, що відомо дітям по даній темі, які правила вони уміють виконувати, наскільки стійко їхнє поведінки. Учитель розробляє форму заняття, формулює правила, що повинні засвоїти діти, визначає зміст своєї бесіди з дітьми. Готуються до заняття і діти. За тиждень до заняття вони одержують різні завдання, наприклад: розучити вірш, підготувати інсценівку, підібрати загадки і прислів'я, зв'язані з темою занять. Звичайно підготовка йде в чи групах зірочках у секреті від інших, у такий спосіб і виступу хлопців кожної групи на самім занятті зберігає новизну для інших.

Саме заняття повинне бути цікавим і святкової. Добре, якщо діти з нетерпінням чекають його. Святковість зв'язана з тим, що до заняття діти готують різний виступи, обговорюють події класного життя, грають, запрошують батьків, показують, що вони вміють робити. Звичайно .заняття починається бесідою вчителя, що називає тему заняття, ставить перед дітьми питання. Наприкінці заняття вчитель точно формулює правила поведінки. Краще, якщо в складанні правила беруть участь самі хлопці, не треба боятися дитячих формулювань, як би незграбні вони ні були. У цьому випадку правило як би придумане самими дітьми і доцільність його особливо очевидна. Непогано, коли правила оформлені у виді плаката. Найчастіше заняття будується так, що чергується бесіда, показ, гра, інсценівка. Заняття проводиться один чи два рази у чверть. Воно продовжується 45 хвилин.

Як би ні було змістовно і цікаве заняття, як би добре ні виступали на ньому діти, як би точно вони ні сформулювали всі прави---основна робота з нагромадження досвіду правильного поведінки проходить у повсякденному житті молодших школярів; на уроках, під час змін, у роздягальні, по дорозі додому, під час відвідувань театру, кіно, на прогулянках, екскурсіях, у спілкуванні один з одним і дорослими. Тому увага вчителя спрямована на таку організацію життя дітей, що давала би можливість для вправи їхній у правильному поводженні. Якщо учні добре знають, які вимоги до них пред'являються, кожний з них науковий, як випливає поводитися в тім чи іншому випадку, то контроль за поведінким йде з боку не тільки вчителя, але і дитячого колективу.

Організація роботи з класом є головною задачею вчителя. Але разом з тим проводиться й індивідуальна робота з окремими учнями в залежності від рівня їхньої вихованості й умов життя в родині. Індивідуальна робота проводиться в тісному контакті з батьками.

4. Причини невиконання молодшими школярами правил культурного поведінки

Багато дітей у початкових класах уміють виконувати і виконують правила культурного поведінки. Вони поводяться гідно в школі, у родині, у громадських місцях. Але хвилює інше. Ще часто в середовищі школярів, навіть молодших, зустрічається брутальність, неохайність, невихованість, недотримання пристойностей, відсутність елементарного смаку в одязі. Це викликає тривогу вчителів, батьків і громадськості.

Часто вчитель привчає дітей до культури поведінки від випадку до випадку. Якщо діти не знають, як треба поводитися в конкретній ситуації, учитель роз'ясняє, показує, як треба поводитися, організує вправи, висуває вимоги, контролює поведінки. Якщо діти порушують норму, їм указують на помилку, Уся ця робота, зв'язана з конкретної, що тільки що виникла ситуацією, дає, звичайно, деякий позитивний результат, але і стихійність і випадковість можуть привести до істотних пробілів у вихованні культури поведінки. Тому одна з причин порушення правил полягає в тім, що діти просто їх не знають. Наприклад, діти не знають, що вважається нечемним подавати першим руку, коли здороваєшся з дорослим, чи непристойно сидіти, коли розмовляєш з дорослим, якщо він коштує.

Усунути цю причину легко. Зміст правил культурного Поведінки досить повно і докладно розкрито в багатьох спеціальних Книгах, брошурах, статтях, у популярних і педагогічних журналах. Отже, учитель, помітивши, які правила невідомі дітям, а іноді і батькам, повинний розповісти про їх.

Інші правила діти знають, але не вміють їх виконувати. Наприклад, вони знають, що дорослому треба поступитися місцем у транспорті, і уступають, але часто роблять це нав'язливо і підкреслено. Виходить, учитель повинний не тільки розповісти ох тім чи іншім правилі, але і показати, як треба його виконувати.

В інших випадках діти знають правила, але не виконують їх. Наприклад, вони знають, що треба дотримувати гігієнічні правила: чистити зуби, користатися носовою хусткою, бути охайним, стежити за своїм одягом і взуттям, але не роблять цього, головним чином, через лінь, відсутності вольового зусилля, коли треба змусити себе зробити те", чого не хочеться. Деякого правила діти не виконують, вважаючи їх непотрібними і неважливими. Вони переконані, що багато правил придумали дорослі і змушують їх виконувати, а насправді для життя ці правила не мають ніякого значення. У цьому випадку діти свідомо не дотримують відомих їм норм. Наприклад, у своєму дитячому суспільстві, у колективі однолітків вони не говорять слів увічливості («спасибі», «будь ласка» і ін.), не вважають соромним бути брудним і грубої. Виходить, тільки знання правила поведінки не робить школярів вихованими і культурними. Засвоєння правил поведінки припускає позитивне відношення до них школярів і активне прагнення випливати правилам.

Важливо домогтися того, щоб вимоги, зв'язані з виконанням правил культурного поведінки, йшли не тільки від дорослих, але і від самих школярів. Деякі підлітки вважають, що! можна бути гарним громадянином, не виконуючи правил культурного поведінки. Під впливом таких «нігілістів» і молодші перестають, виконувати навіть прості правила ввічливості, боячись бути осміяними. Подолання такої думки — важлива задача вчителя і піонерської організації. Починаючи роботу з виховання культури поведінки, учителю необхідно формувати суспільна думка в дитячому колективі, що регулювало би і відповідним чином оцінило виконання (чи невиконання) простих норм поведінки. Колектив дітей за допомогою дорослих повинний виробити правила, виконання яких вважається необхідним. Тоді вимоги дотримувати визначених норм будуть виходити не тільки від дорослих, але і від самих дітей, від шкільного колективу.

Одна із серйозних причин невиконання дітьми правил поведінки лежить у навколишніх дитину людях. Справа в тім, що дорослі далеко не завжди виявляють собою зразок поведінки в громадських місцях, будинку, на вулиці. Вони бувають нервовими і грубими, безтактними і нечемними, тобто дозволяють собі таке поведінки, що різко засуджується в дітей.

Отже, виховуючи культуру поведінки, самі дорослі повинні постійно строго і причепливо стежити за своїм поведінким, бути зразком для дітей. Це одне з основних положень педагогіки повинне бути донесене до батьків і інших вихователів дітей.

Часто діти не випливають правилам культурного поведінки тому, що дорослі не дотримують єдності в тих вимогах, що пред'являють дітям. Різнобій у вимогах буває значним. Не однакові вимоги пред'являє школа і родина. Усередині школи не всі педагоги бувають одностайні у вимогах до учнів, точно так само в родині не всі дорослі солідарні в педагогічних поглядах. Так, характер вимог, їхня послідовність і обсяг бувають різними в батька і матері, бабусь і дідусів і інші члени родини. Тому дитина не завжди виконує обов'язкові правила, а пристосовується до вимог різних дорослих. У цьому випадку будинку він може бути ввічливим, а в школі грубим, і навпаки. Чи бути попереджувальним стосовно батьків і, неуважним і безтактної стосовно бабусі.

Велике значення у вихованні культури поведінки має особистий приклад батьків. Діти спостерігають за дорослими, їхнім поведінким, взаєминами, манерами. Якщо батьки уважні друг до друга, привітні, увічливі, попереджувальні, вірні .своєму слову, ті і їхні діти, як правило, виростають добре вихованими. Значно сутужніше виховати навички і звички культурного поведінки в дитини, якщо в родині не прийнято бути ввічливими, дорослі не поважають один одного, лихословлять, а в будинку не дотримується чистота і .порядок.

Виховання культури поведінки проходить успішно, якщо батьки і школа знаходять загальну мову, здійснюють однакові вимоги до поведінки дітей.

5. Основні умови ефективності роботи

Робота з виховання культури поведінки проходить успішно, якщо в ній беруть участь усі вчителі початкових класів. Зусилля одного вчителя, що веде роботу тільки у своєму класі, не можуть дати стійкого позитивного результату. Діти, виходячи за стіни своєї класної кімнати, будуть постійно зустрічатися з іншими школярами, від яких не вимагають виконання необхідних правил культурного поведінки. Важко буде створити і загальношкільну суспільну думку, що засуджує порушення правил поведінки.

Пред'явлення однакових вимог до поведінки учнів складає обов'язкова умова в роботі з виховання культури поведінки. «...Там, де вихователі не з'єднані в колектив і колектив не має єдиного плану роботи, єдиного тону, єдиного точного підходу до дитини, там не може бути ніякого виховного процесу», — писав А. С. Макаренко.

На педагогічній раді, на методичному об'єднанні вчителів початкових класів треба визначити зміст і методи роботи з виховання культури поведінки, обов'язковість її проведення у всіх початкових класах. Доцільно проводити відкриті заняття по культурі поведінки, обговорювати методичну сторону їхнього проведення колективно, знаходити більш зроблені форми роботи з дітьми.

Робота з виховання культури поведінки буде ефективна, якщо вона проводиться не від випадку до випадку, а у визначеній системі, що повинна забезпечити нагромадження в дітей досвіду поведінки, корисних звичок, придбання моральних представлень.

Величезне значення для успіху роботи має обстановка в школі: чистота, порядок. Красиво оформлені класні приміщення, зі смаком оформлені інтер'єри. Якщо в будинку брудно і незатишно, дозволяється по школі ходити у верхньому одязі, немає побутового куточка, дзеркала, де можна привести себе у порядок, те важко жадати від школярів чистоти, охайності, підтягнутість в зовнішньому вигляді.

Поведінки вчителя, його зовнішній вигляд, тон і стиль звертання з іншими вчителями, батьками, учнями мають вирішальне значення у формуванні вихованості школяра. Учитель повинний бути тим зразком поведінки, якому хотів би випливати учень. Різкий тон, дратівливість у спілкуванні з дітьми, безтактні зауваження, що батьки іноді ще одержують у школах, безумовно, утрудняють виховання культури поведінки. Правила ввічливості, культура мови, точність, обов'язковість формуються набагато швидше, якщо в школі створена загальна атмосфера дружелюбності, уваги друг до друга, товариській допомозі і дбайливості.

Ефективність виховної роботи багато в чому залежить від погодженої роботи педагогічного колективу і родини. Батьки повинні знати, які вимоги пред'являються до поведінки дітей, які манери в них виховуються, і, що найважливіше, у цьому ж напрямку вести роботу будинку, у родині.

Дуже важливо постійно перевіряти ефективність проведеної роботи. Основним показником її успішності є загальний і моральний розвиток дітей. Учитель систематично повинний стежити за тим, як змінюється поведінки дітей, як вони поводяться без його постійного контролю, наскільки стійкі придбані позитивні звички, як розвивається дитяча свідомість. Вивчення дітей дозволяє обґрунтовано вносити необхідні корективи в систему роботи, удосконалити її.

6. Основні правила культурного поведінки

I . Правила особистої гігієни, акуратності й охайності

Щодня вставай у те саме час, провітрюй кімнату і роби зарядку.

Ранком треба умиватися, чистити зуби, мити уші і шию.

Перед сном треба умитися, добре провітрити кімнату.

Завжди мий руки перед їжею, після роботи і після відвідування туалету.

Користайся носовою хусткою, стеж, щоб ніс у тебе завжди був чистим.

При чиханні і кашлі відвертайся, прикриваючи рот носовою хусткою.

Тримай у порядку волосся: вони повинні бути акуратно підстрижені і причесані чи заплетені в коси.

Треба навчитися і завжди робити самому: красиво застеляти ліжко, пришивати комірець, стирати і гладити його, пришивати ґудзика, чистити черевики.

Умій накривати на стіл, правильно сидіти за столом, користатися приладом, культурно їсти.

Будь завжди акуратно й охайно одягненим. Одяг повинний бути чистої, вигладженої.

У школі треба бути в шкільній формі, будинку — переодягтися в домашній одяг, у гості прийнятий вдягатися особливо охайно, святково, ошатно.

Ідучи з будинку, подивися на себе в дзеркало: чи всі в порядку?

Треба дбайливо відноситися до свого одягу і взуття, самому стежити за її чистотою.

Навчися красиво носити свій одяг, нехай вона тебе не стискує, буде «справжньої і вигладженою.

Тримай у порядку свої домашні і шкільні речі.

Підтримуй у своєму робочому куточку порядок: витирай пил, книги і зошити після занять укладай завжди на те саме місце.

Будь-яку річ, що взяв, поклади на її постійне місце: ножиці, голку, гребінець, книжку.

Пальто завжди вішай на свою вішалку, не кидай його на стілець. Домашній одяг завжди, лежить на своєму чи місці вішається на плічка, на яких висить форма.

Іграшки теж тримай у порядку. Після гри усі забери на місце.

II . Правила ввічливості і культури мови

У ввічливості виявляється відношення до інших людей. Увічлива людина не заподіює іншому неприємностей і образ.

Увічлива людина завжди здоровається і прощається. Неввічливо не відповідати на вітання.

Якщо ти сидиш, а в кімнату ввійшов дорослий, устань, щоб з ним привітатися.

З дорослим треба здороватися першим, але самому протягати руку не можна. За руку здороваються, якщо дорослий сам протягає руку. Здороваючись, треба, дивитися в обличчя тому, з ким здороваєшся.

Якщо до тебе звернувся дорослий, а ти сидиш, встань і розмовляй коштуючи.

Будь увічливий зі своїми товаришами: не давай їм прізвиськ і кличок, розмовляючи, не кричи, не забувай говорити «чарівні слова» («дякую», «будь- ласка»).

В іграх не будь грубим, не кричи. Не сперечайся з товаришем по дрібницях, не сварися, намагайся працювати і грати дружно.

Не ябедничай. Якщо друг у чомусь неправий, скажи відразу про це, зупини товариша, якщо він займається чимось поганим.

Увічлива людина не відповідає на брутальність брутальністю.

Увічлива людина привітна й уважний до інших. Якщо його про щось чи запитують просять зробити якусь послугу (щось принести, подати, комусь допомогти і т.д.), він завжди робить це охоче.

Треба бути ввічливим у словах, у тоні, у жестах, у діях. Увічливі слова («будь-ласка», «дякую», «будьте ласкаві» і т.п.), сказані грубим голосом, розв'язним тоном, перестають бути ввічливими.

I II . Правила поведінки в школі

У школу варто приходити акуратно одягненим, у добре відпрасованій формі, гладко причесаним, у добре начищеному взутті,

Усі шкільні речі повинні бути в порядку, акуратно покладені в сумку.

У школу треба приходити вчасно, без запізнень. Коли входиш у школу, не штовхайся, не поспішай випередити всіх, перед входом добре витри ноги.

Хлопчики при вході в школу знімають шапки.

Коли входиш у клас, привітайся спочатку з учителем, а потім з товаришами.

На уроці. Якщо ти спізнився на урок і заходиш а клас після дзвоника, запитай дозволу вчителя.

Якщо в клас входить дорослий (учитель, директор, батько, вожатий і ін.), усі дружно встають за партами, вітаючись з тим хто ввійшов. Сісти можна тільки після дозволу вчителя (директора, вожатого й ін.).

Щоб правильно встати за партою, треба обережно і дуже тихо відкинути кришку і піднятися, спокійно опустивши руки.

Під час уроку сидіти покладається прямо. Руки лежать на парті, ноги на планці; оглядатися, дивитися по сторонах і розмовляти на уроці не можна.

Якщо вчитель задає питання класу, а ти хочеш відповісти, підніми руку. Руку треба піднімати і тоді, коли хочеш запитати що-небудь у вчителя.

Коли вчитель дозволить відповісти на запитання чи потрібно запитати його про що-небудь, треба встати. Розмовляти з учителем треба коштуючи.

Звертатися з проханням до чи вчителя товаришам треба, уживаючи ввічливі слова: «будь ласка», «дякую».

У дошки коштуй прямо. Виходячи до дошки, оправ свою форму.

Бережи свою парту, не ламай її, нічого не пиши на ній, не дряпай.

На зміні. Виходити на зміну можна тільки після того, як дозволить учитель.

Після слів учителя: «Урок закінчений» — усі вибудовуються по рядах і по черзі виходять із класу, не штовхаючи в двері і не намагаючись пройти уперед вчителя.

На змінах у класі можуть залишатися тільки чергові. Вони витирають дошку, провітрюють приміщення і виконують різні розпорядження вчителя. Після роботи чергові миють руки.

У коридорі треба намагатися ходити по правій стороні, не можна бігати, кричати, тримати руки в кишенях, тулитися до стінки, затівати бійку.

Під час змін можна грати в різні ігри.

З усіма дорослими і з черговими по школі, яких зустрічаєш перший раз у цей день у школі, треба здороватися,

Якщо в дверях зустрівся дорослий (учитель, батько, нянечка), уступи йому дорогу. Якщо поруч з тобою йде дівчинка, пропусти її вперед.

Снідати під час зміни потрібно в чи класі в буфеті. Діти, що беруть сніданок із собою, залишаються в класі на великій зміні, розстеляють серветку на парті і їдять, намагаючись не кришити на підлогу. Їсти на ходу, гуляючи по чи класі коридору, не можна.

Сніданок що куплений у буфеті, треба їсти в буфеті. Після сніданку треба витерти чи серветкою хусткою руки, щоб не забруднити свого одягу, зошитів і книг.

Папірця, недогризки варто кидати в спеціальний кошик, смітник.

У зміну потрібно не забути зайти в туалетну кімнату, щоб не відпрошуватися з уроку. Після відвідування туалету треба вимити руки.

У бібліотеці. Книги варто повертати в зазначений термін.

З бібліотечною книгою треба звертатися особливо акуратно: не загинати кутів, не бруднити сторінок

Якщо бачиш, що сторінка погано тримається, підклей.

Повертаючи книгу, будь готів відповісти на питання бібліотекаря про зміст книги.

IV. Правила поведінки в гостях

Подякуй, якщо тебе запрошують у гості.

Спочатку запитай дозвіл у батьків, а потім уже дай відповідь. Якщо обіцяв, прийди обов'язково.

На день народження прийнято приходити з подарунками. У подарунку головне не його вартість, а увага до людини. Школьник може подарувати акуратно виконану саморобку, вишивку й ін. Якщо в школяра є невеликі заощадження, то він може купити недорогий подарунок до дня народження батьків, товариша, родича.

У гостях будь привітний і весел. Поводися просто, не залучай уваги навколишніх, не смійся занадто голосно, не кричи і не балуйся.

Якщо ти вмієш пекти, грати, танцювати, декламувати і тебе просять про цьому, не відмовляйся.

Якщо тебе почастують, не слід чи коверзувати поспішати спробувати смачні частування,

Виходячи через стіл, скажи «дякую».

Якщо до тебе прийдуть гості, то подумай заздалегідь, які ігри і розваги ти можеш їм запропонувати.

Список використаної літератури

1. Богданова О.С. и Петрова В.И. Методика воспитательной работы в начальных класах. – М., 1975.

2. Збандуто С.Ф. “Педагогіка”. – К., 1965.

3. “Розкажіть онуку” . – 1998. - №7-8.

4. “Розкажіть онуку”. – 1998. - №11.

5. Фібула М.І. Педагогіка. – К., 2001.