| Вступ
Актуальність теми.
Напрямки правоохоронної діяльності є відображенням внутрішньої політики держави. Органи внутрішніх справ – один з правоохоронних органів держави, діяльність якого досить різнобічна. Вона здійснюється одночасно на трьох рівнях і спрямована на захист прав і свобод громадян, інтересів суспільства, боротьбу із злочинністю, охорону громадського порядку й забезпечення громадської безпеки. Ця діяльність здійснюється від імені держави. Держава, як і суспільство, зацікавлена в громадському спокої, впорядкованості внутрішніх державних відносин, в забезпеченні особистої безпеки громадян, захисті їх прав, свобод та законних інтересів.
«Безпека» згідно етимології цього слова означає відсутність будь – яких загроз особі, суспільству та державі. В механізмі забезпечення особистої безпеки громадян важлива роль належить державі та її органам. І в цій системі важливе значення мають органи внутрішніх справ.
Об’єктом дослідження
є призначення та діяльність органів внутрішніх справ.
Предметом дослідження
є діяльність органів внутрішніх справ у сфері забезпечення прав людини у системі правоохоронних органів.
Мета і завдання дослідження.
Метою дослідження є комплексне опрацювання завдань, функцій, системи і структури органів внутрішніх справ, як складової частини центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики в сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави, забезпечення громадської безпеки і охорони.
Для досягнення цієї мети необхідно було розглянути такі завдання:
- дати загальну характеристику призначенню органів внутрішніх справ;
- дослідити завдання, функції органів внутрішні справ;
- розглянути систему і структуру органів внутрішніх справ;
- визначити повноваження міністра внутрішніх справ, діяльність міліції та діяльність органів досудового слідства.
Методи дослідження.
Комплексний характер досліджуваної проблеми, її значення в юридичних науках, а також дисципліни, як судові та правоохоронні органи, – зумовили й обрання відповідних методів та методології дослідження.
Теоретико-науковим фундаментом даної роботи слугували положення законів України «Про міліцію» від 20. 12. 90 р., «Про внутрішні війська МВС України» від 31. 10. 95 р. і інші. Указу президента України «Про положення про Міністерство внутрішніх справ України» від 17.10.2000 р. Наказів МВС №1600 від 25. 12. 2003 р. «Про організацію діяльності органів досудового слідства системи МВС України» та інші.
Практичне значення одержаних результатів.
Матеріал контрольної роботи здатен по-перше сформувати уявлення про поняття, як органи внутрішніх справ, по-друге сприяти та організувати подальше вивчення даної дисципліни, по-третє допомогти опрацювати та засвоїти предмет під час його вивчення.
1. Поняття, завдання і функції органів внутрішніх справ
Органи внутрішніх справ – це правозахисні органи державної виконавчої влади, які приймають участь у здійсненні внутрішніх та зовнішніх функцій держави, спрямованих на забезпечення законності та правопорядку, захист від протиправних посягань життя, здоров’я, прав та свобод громадян, власності, природного середовища, інтересів суспільства та держави.
Чинне законодавство, встановлюючи загальні завдання органів внутрішніх справ, відводить їм специфічне місце серед правоохороних органів. На них як на органи, що діють оперативно і цілодобово. Покладено основний тягар правоохоронної роботи по підтриманню правопорядку, а саме: виконання різноробочих завдань по профілактиці, виявленню, усуненню правопорушень і притягненню правопорушників до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Виходячи із завдань, що стоять перед органами внутрішніх справ, їх правоохоронна діяльність є досить розгалуженою, вона є важливою гарантією законності і правопорядку. Становлячи собою систему, органи внутрішніх справ працюють у структурі і під керівництвом МВС України, яке виступає державним органом виконавчої влади і здійснює в межах своєї компетенції державне керівництво у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина, охорону правопорядку, забезпечення громадської безпеки і безпосередньо розгалужує напрямки діяльності органів внутрішніх справ і внутрішніх військ МВС України.
Діяльність МВС України у сфері забезпечення прав людини ґрунтується на принципі, що всі люди є вільними і рівними у своїй гідності та правах, а права і свободи є відчужуваними та непорушними. [9, с. 304]
Основними завданнями органів внутрішніх справ є:
1. Забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод та законних інтересів.
2. Реалізація державної політики боротьби із злочинністю. З цією метою здійснюються профілактичні та оперативно – розшукові заходи щодо запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів.
3. Профілактика правопорушень. МВС та його підрозділи на місцях вносять до центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ та організацій подання про необхідність усунення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, організовують серед населення роз’яснювальну роботу з питань охорони громадського порядку й боротьби із злочинністю.
4. Охорона та забезпечення громадського порядку. Органи внутрішніх справ мають відповідні повноваження у сфері забезпечення охорони правопорядку на вулицях, майданах, у парках, скверах та інших громадських місцях; у сфері здійснення контролю за виконання правил перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства.
5. Виявлення та розслідування злочинів.
6. Охорона прав та законних інтересів громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності. Дуже часто органи внутрішніх справ взаємодіють з іншими органами державної влади (прокуратурою, судами, органами Міністерства оборони України, СБУ) і надають їм сприяння у здійсненні їх завдань.
Як було вже зазначено, що органи внутрішніх справ є одним із елементів системи правоохоронних органів України. Їхня діяльність спрямована на забезпечення громадського порядку на всій території держави. Існують три функції органів внутрішніх справ.
До основних функцій відносяться такі:
– гарантування особистості безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів;
– забезпечення охорони громадського порядку; попередження, припинення злочинів та інших правопорушень;
– своєчасне виявлення, й розкриття й розслідування злочинів та осіб, що скоїли; забезпечення дорожнього руху;
– захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;
Функції забезпечення мають внутрішній характер і спрямовані на забезпечення ефективної діяльності органів внутрішніх справ. До них відносять матеріально-технічне постачання, фінансове забезпечення, забезпечення здорових умов праці співробітників зазначених органів тощо.
Функції загального керівництва мають на меті забезпечення ефективності в управлінні органами системи МВС України в процесі забезпечення громадського порядку та боротьби зі злочинністю в державі. [19, с. 51]
Міністерство внутрішніх справ України відповідно до покладених на нього завдань здійснює такі функції:
- забезпечує реалізацію державної політики щодо боротьби зі злочинністю; визначає основні напрямки діяльності підпорядкованих йому органів, підрозділів, установ та ефективні засоби і методи виконання покладених на них завдань;
- організовує діяльність органів внутрішніх справ, пов'язану з охороною громадського порядку, запобіганням адміністративним правопорушенням, їх припиненням та забезпеченням провадження у справах про ці правопорушення, розгляд яких законом покладено на ці органи; організовує здійснення органами внутрішніх справ профілак – тичних і оперативно-розшукових заходів запобігання злочинам, їх виявлення, припинення і розкриття, провадження дізнання і досудового слідства у справах про злочини, розслідування яких покладено законом на ці органи;
- здійснює у передбачених законодавством України випадках спеціальні заходи забезпечення безпеки працівників суду, органів прокуратури, внутрішніх справ, митних органів, органів державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, антимонопольного комітету України, їх близьких родичів, а також осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві;
- виявляє, розкриває і розслідує злочини, що мають міжрегіональний і міжнародний характер, веде боротьбу з організованою злочинністю, наркобізнесом і злочинами у сфері економіки;
- забезпечує профілактику правопорушень, вносить центральним і місцевим органам виконавчої влади, підприємствам, установам і організаціям подання щодо усунення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень, організовує здійснення серед населення роз'яснювальної роботи з питань охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю;
- бере участь у наукових, кримінологічних і соціологічних дослідженнях, розробці на основі їх результатів державних програм боротьби зі злочинністю і охорони громадського порядку; вживає разом з іншими державними органами заходів запобігання дитячій безпритульності та правопорушенням серед неповнолітніх; організовує і здійснює розшук громадян у випадках, передбачених законодавством України та міжнародними договорами;
- організовує інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів внутрішніх справ, формує центральні довідково-інформаційні фонди, веде оперативно-пошуковий та криміналістичний облік, у межах своїх повноважень складає державну статистичну звітність;
- організовує здійснення всіх видів експертизи у кримінальних справах та криміналістичних досліджень за матеріалами оперативно – розшукової діяльності, забезпечує в установленому порядку участь спеціалістів експертної служби у слідчих діях, організовує здійснення на договірних засадах відповідних видів експертизи і досліджень на замовлення фізичних і юридичних осіб;
- бере участь у ресоціалізації осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі;
- забезпечує функціонування дозвільної системи, здійснює контроль за придбанням, зберіганням, носінням і перевезенням зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин, щодо зберігання і використання яких встановлено спеціальні правила, за відкриттям і функціонуванням об'єктів, де вони використовуються;
- організовує діяльність Державної автомобільної інспекції, забезпечує реєстрацію і облік автомототранспортних засобів, разом з іншими державними органами вживає заходів забезпечення безпеки дорожнього руху;
- контролює здійснення іншими центральними органами виконавчої влади і транспортними організаціями діяльності, спрямованої на запобігання дорожньо-транспортним пригодам; організовує на договірних засадах охорону майна всіх форм власності, охороняє і обороняє особливо важливі державні об'єкти, разом із заінтересованими державними органами сприяє підвищенню надійності охорони цих об'єктів;
- забезпечує охорону дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав на території України;
- здійснює контроль за додержанням громадянами паспортних правил, правил в'їзду, виїзду, перебування в Україні та транзитного проїзду через її територію іноземців, осіб без громадянства;
- організовує заходи рятування людей, охорону їх безпеки, забезпечення громадського порядку, збереження майна в разі стихійного лиха, аварій, пожеж, катастроф та ліквідацію їх наслідків;
- забезпечує участь органів внутрішніх справ у межах їх повноважень у здійсненні заходів охорони довкілля; забезпечує високу бойову і мобілізаційну готовність органів внутрішніх справ та внутрішніх військ, відповідно до законодавства бере участь у забезпеченні режиму воєнного або надзвичайного стану в разі його введення на території України або в окремих її місцевостях;
- бере участь у розробці проектів міжнародних договорів України з питань боротьби зі злочинністю, забезпечує в межах своїх повноважень виконання укладених міжнародних договорів України, відповідно до законодавства укладає з відповідними органами іноземних держав угоди про співробітництво у сфері боротьби зі злочинністю та з інших питань, що належать до його компетенції;
- вживає заходів реалізації галузевого співробітництва України з Європейським Союзом, у межах своїх повноважень забезпечує виконання Українською стороною зобов'язань за Угодою про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом, іншими міжнародними договорами України, адаптацію законодавства України до законодавства Європейського Союзу, здійснює інші заходи інтеграції України до Європейського Союзу;
- розробляє і організовує виконання програм кадрового забезпечення органів внутрішніх справ та внутрішніх військ, вживає заходів додержання дисципліни і законності в їх діяльності; організовує діяльність навчальних закладів, наукових установ, що належать до сфери його управління;
- вживає відповідно до законодавства заходів забезпечення правового та соціального захисту осіб рядового і начальницького складу та працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців та працівників внутрішніх військ, пенсіонерів з числа військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, членів їхніх сімей, розробляє пропозиції з цих питань і вносить їх на розгляд відповідних органів;
- організовує в установленому порядку матеріально-технічне забезпечення діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ, установ і організацій, що належать до сфери його управління, внутрішніх військ,
- контролює правильність використання ними матеріально-технічних ресурсів і коштів; організовує в системі МВС України діяльність з питань фінансування, праці, заробітної плати, економічного прогнозування, бухгалтерського обліку і звітності, контрольно-ревізійну діяльність;
- вносить відповідним органам виконавчої влади пропозиції щодо будівництва об'єктів адміністративного, виробничого, соціально-побутового, військового призначення та житла для забезпечення діяльності його системи, здійснює контроль за цим будівництвом;
- бере участь у формуванні науково-технічної політики у сфері діяльності органів внутрішніх справ; організовує і координує впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду, забезпечує розробку озброєнь, спеціальних, технічних і криміналістичних засобів для органів внутрішніх справ та внутрішніх військ;
- організовує і забезпечує функціонування відомчої мережі зв'язку;
- забезпечує у передбачених законодавством випадках ліцензування окремих видів господарської діяльності;
- організовує діяльність з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів у навчальних закладах та наукових установах, що належать до сфери його управління;
- організовує діяльність закладів охорони здоров'я, що належать до сфери його управління;
- забезпечує реалізацію державної політики щодо державної таємниці, контроль за її збереженням у центральному апараті МВС України, в органах внутрішніх справ і внутрішніх військах;
- виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань. [19, с. 54]
Для виконання покладених на МВС України завдань йому згідно з чинним законодавством надано й певні повноваження. Міністерство внутрішніх справ України має право:
- представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях і при укладенні міжнародних договорів;
- одержувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;
- залучати спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції; перевіряти додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями та громадянами правил безпеки дорожнього руху, дозвільної системи; скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції здійснювати відповідно до законодавства господарську діяльність.
При виконанні покладених на нього завдань МВС України взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами іноземних держав.
Міністерство внутрішніх справ України в межах своїх повноважень видає на основі та на виконання актів законодавства накази, організовує і контролює їх виконання. Нормативно-правові акти МВС України підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. У разі потреби МВС України видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади спільні акти. [9, с. 36]
2. Система і структура органів внутрішніх справ
Властивості великих соціальних систем-організацій виразно виявляються в побудові та функціонуванні органів внутрішніх справ. Останні складаються із неоднорідних компонентів, специфічних в функціональному та організаційному відношеннях. У збільшеному вигляді такими компонентами (в даному разі – підсистемами) виступають: міліція, слідчі апарати, установи виконання покарань, внутрішні війська, що функціонують і структуровані згідно з особливостями виконуваних ними завдань та методів, які при цьому використовуються. У той же час ці компоненти взаємопов’язані в рамках цілісного утворення. Міністерство внутрішніх справ України, його управління в областях та на транспорті, міськрайліноргани, підрозділи міліції, пожежної охорони, внутрішніх військ, установи виконання покарань, навчальні заклади та науково-дослідні установи, а також інші підвідомчі їм підрозділи, установи, організації та підприємства, складають єдину систему Міністерства внутрішніх справ України, що закріплено у відповідних нормативних актах. Складність організаційної побудови системи МВС України обумовлена, з одного боку, багатогранністю функцій, які виконуються її підсистемами, а з іншого – розподіленням їх з врахуванням адміністративно-територіального розподілу України. Вказана система має власні апарати управління, а також центральний та місцеві органи. До першого відноситься МВС України, а до другого – Головні управління МВС України в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, управління МВС України в областях та на транспорті, міські, районні та лінійні органи (управління, відділи, відділення) внутрішніх справ.
В управлінському аспекті систему органів внутрішніх справ складають:
– Міністерство внутрішніх справ (МВС) України з його головним управлінням і відділами;
- Управління МВС (УМВС) областей, міст Києва та Севастополя;
- Управління внутрішніх справ на транспортні (залізничний, водний, повітряний);
- відділи МВС України в містах і районах;
- відділи (відділення) МВС України на особливо важливих і режимних об'єктах.
Система органів внутрішніх справ має такі групи структурних підрозділів:
– галузеві служби (підрозділи), які реалізують основні функції зазначених органів: міліція, слідчі апарати, виправно-трудові установи, внутрішні війська:
– функціональні служби (підрозділи), які виконують забезпечувальні функції цих органів:кадрові фінансово-економічні, господарчі, медичні служби.
Формами діяльності органів системи МВС України є: профілактична, оперативно-розшукова, кримінально-процесуальна, виконавча, охоронна (на договірних засадах) та організаційно – правова діяльність.
Певні особливості в управлінні й функціонуванні має система органів внутрішніх справ на транспорті, побудована з урахуванням специфіки забезпечення охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю на залізничному, повітряному, морському й річковому транспорті.
Система органів внутрішніх справ на транспорті включає в себе: Головне управління внутрішніх справ на транспорті МВС України; управління, відділи внутрішніх справ на транспортних магістралях (УВСТ, ВВСТ); лінійні відділи, відділення, пункти міліції на залізничних станціях, в аеропортах, водних портах (ЛВВС), станціях метрополітену.
Вказані органи виконують завдання, що є загальними для міліції в цілому, але їх діяльність обмежується межами транспортних магістралей (залізничних, повітряних, водних), вокзалів та аеропортів, а також деякими іншими об’єктами, що межують
З відповідною територією чи є об’єктами для обслуговування.
Система органів внутрішніх справ на залізничному транспорті підпорядковується Управлінню внутрішніх справ на транспорті МВС України (УВСТ МВС України), на чолі з начальником управління, який призначається на посаду наказом міністра внутрішніх справ України.
У великих аеропортах, морських і річкових портах функціонують відділи внутрішніх справ, підпорядковані територіальним УМВС областей, міст.
До складу органів внутрішніх справ на транспорті входять усі основні галузеві служби, крім державтоінспекції, паспортної, пожежної, деяких інших підрозділів.
На окремих промислових підприємствах, в установах та організаціях, діяльність яких пов'язана з особливим режимом роботи (оборонний характер, особливо значна технічна небезпека виробництва і ряд інших) створюються відділи внутрішніх справ для роботи на закритих об'єктах.
Компетенція, завдання та функції органів внутрішніх справ, взаємовідносини між ними та окремими службами надають системі органів МВС України необхідної цілісності, чіткого підпорядкування та самостійності окремих елементів, що дає можливість ефективно діяти на основі єдиних правових норм.
Система органів внутрішніх справ проявляє себе, як будь-яка інша соціальна система, як об'єкт, що управляє та управляється, тобто фактично виступає об'єктом і суб'єктом управління.
З урахуванням нинішнього адміністративно – територіального устрою України, соціально-економічних і політичних обставин, криміногенної ситуації в країні та функціонального призначення органів внутрішніх справ, сучасна система органів МВС України складається з двох підсистем: центральних і місцевих органів внутрішніх справ.
Органи внутрішніх справ являють собою систему, що характеризується суворим дотриманням принципу централізованого управління відповідними елементами (підсистемами) та встановлення між ними субординаційних зв'язків. Місцеві органи внутрішніх справ безпосередньо підпорядковуються вищестоящим органам внутрішніх справ. Правові акти, що приймаються останніми, є обов'язковими для місцевих органів внутрішніх справ.
Всю систему внутрішніх справ очолює Міністерство внутрішніх справ України – централізований орган державної виконавчої влади.
Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо основних напрямків діяльності органів внутрішніх справ, обговорення найважливіших програм та вирішення інших питань при МВС України можуть утворюватися відповідні ради і колегії з включенням до їх складу провідних вчених і висококваліфікованих фахівців-практиків.
Штатний розпис центрального апарату і положення про його структурні підрозділи затверджуються Міністром.
До складу центрального апарату МВС України входять, наприклад:
- Головне управління кримінальної міліції;
- Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю;
- Головний штаб МВС України;
- Головне управління міліції громадської безпеки;
- Головне слідче управління; [11, №1381]
- Головне управління карного розшуку;
- Головне управління по боротьбі з економічними злочинами;
- Головне управління державної автомобільної інспекції;
- Головне управління державної служби охорони та ін.
Структура УМВС області є схожою з наведеною вище за деякими винятками. Так, замість головних управлінь УМВС області мають відповідні
управління і відділи. Провідна роль в охороні громадського порядку належить місцевим органам внутрішніх справ – міськрайвідділам (МВВС, РВВС). Їх структура визначається Міністерством внутрішніх справ України з урахуванням чисельності населення, що проживає на певній території, наявності на ній також важливих об'єктів загальнодержавного значення. Як правило, структура міськрайвідділу виглядає таким чином: начальник відділу, заступник начальника, штаб, чергова частина, що працює цілодобово, відділення карного розшуку,
Служба по боротьбі з економічними злочинами, слідче відділення, державна автомобільна інспекція, служба дільничних уповноважених інспекторів тощо. Найбільшою за чисельністю в міськрайвідділі є патрульно-постова служба міліції. Після видання Президентом України Указу «Про утворення місцевої міліції» від 22 січня 2001 р. в міськрайвідділах почала створюватися місцева (муніципальна) міліція.
Співробітники органів внутрішніх справ є державними службовцями, мають статус осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Порядок проходження служби співробітниками служби МВС регулюється Законом України «Про міліцію» і відповідними положеннями. [10, с. 559]
У внутрішніх військах МВС України законом передбачена військова служба.
Сучасну структуру органів внутрішніх справ України складають:
- підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю («Беркут», «Кобра», «Сокіл»);
- підрозділи по боротьбі з економічними злочинами;
- підрозділи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків;
- органи досудового слідства;
- міліція;
- внутрішні війська та ін.
3. Права та повноваження міністерства внутрішніх справ
Міністерство внутрішніх справ України – це центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Це міністерство є головним (провідним) органом системи центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань, ведення боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охорони та оборони особливо важливих державних об'єктів.
У своїй діяльності МВС України керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Положенням про Міністерство внутрішніх справ України (затвердженим Указом Президента України від 17.10.2000 №1138/2000). [9, с. 15]
Основною складовою органів внутрішніх спрв України є міліція. [2, с. 23] Згідно з Законом «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. Міліція в Україні – державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Особовий склад міліції складається з працівників, осіб, котрі проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції. На службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров’я виконувати покладені на міліцію завдання. При прийнятті на службу може бути встановлений іспитовий строк до одного року.
Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури МВС України. Очолює міліцію Міністр внутрішніх справ.
Міністр внутрішніх справ України
- керує Міністерством, несе персональну відповідальність перед Президентом України та Кабінетом Міністрів України за розроблення і реалізацію державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, боротьби із злочинністю, виконання Міністерством своїх завдань і функцій;
- спрямовує і координує як член Кабінету Міністрів України здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання, визначає на виконання вимог законодавства в межах наданих йому повноважень політичні пріоритети та стратегічні напрями роботи Міністерства, шляхи досягнення поставленої мети;
- подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, розробником яких є Міністерство;
- затверджує програми і плани роботи Міністерства та звіт про їх виконання;
- підписує нормативно-правові акти Міністерства;
- приймає рішення про розподіл бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міністерство, та затверджує звіт про виконання цих рішень;
- погоджує проекти законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України з питань, що належать до компетенції Міністерства;
- вносить у встановленому порядку подання щодо відзначення державними нагородами працівників органів внутрішніх справ;
- утворює, реорганізовує та ліквідовує територіальні і на транспорті органи МВС України, затверджує їх положення;
- вносить пропозиції до Кабінету Міністрів України про утворення та ліквідацію вищих навчальних закладів МВС України;
- призначає на посади і звільняє з посад за погодженням з Президентом України начальників, перших заступників, заступників начальників Головних управлінь (управлінь) Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, керівників структурних підрозділів МВС України, начальників міських управлінь (відділів) внутрішніх справ обласних центрів, міських, районних управлінь (відділів) внутрішніх справ, ректорів та проректорів навчальних закладів Міністерства, першого заступника, заступників начальника Головного управління – командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, начальників управлінь територіального командування, командирів бригад цих військ; вносить Кабінету Міністрів України пропозиції щодо утворення, реорганізації та ліквідації у складі МВС України урядових органів державного управління і подання про призначення на посади та звільнення з посад їх керівників, затверджує граничну чисельність цих органів;
- призначає на посади та звільняє з посад в установленому порядку працівників центрального апарату МВС України;
- присвоює в установленому порядку спеціальні звання особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та військові звання військовослужбовцям внутрішніх військ, заохочує, притягає їх до дисциплінарної відповідальності;
- здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
В областях міліцією керують начальники УМВС областей, в містах і районах – начальники міськрайвідділів МВС. Заступник Міністра внутрішніх справ – начальник.
Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим – призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України. Начальники УМВС в областях, на транспорті, в містах Києві, Севастополі призначаються на посаду і звільняються Міністром внутрішніх справ України. Начальники міських, районних органів внутрішніх справ призначаються на посаду і звільняються з посади Міністром внутрішніх справ за поданням начальників управлінь МВС в областях, містах Києві, Севастополі та на транспорті.
На міліцію покладаються такі функції: адміністративна, профілактична, оперативно-розшукова, кримінально-процесуальна, виконавча, охоронна. Міліція складається з підрозділів: кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної інспекції, міліції охорони, спеціальної міліції. Діяльність міліції будується за принципами законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з населенням, гласності. Міліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого життя людини, принижують її чесність й гідність, якщо виконання обов’язків не вимагає іншого. Міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть виконуватися покладені на неї обов'язки, і зобов'язана дати їм пояснення з цього приводу.
На підставі Закону України «Про органи і служби у справах неповнолітніх і спеціалізовані установи для неповнолітніх» від 24 січня 1995 р. (з доповненнями) Кабінетом Міністрів України 8 липня 1995 р. Прийнято Постанову «Про створення кримінальної міліції у справах неповнолітніх у системі МВС України. Цією Постановою затверджено Положення «Про кримінальну міліцію у справах неповнолітніх», яким передбачено структуру, правові засади діяльності, права та обов’язки щодо запобігання злочинності серед неповнолітніх та боротьби з нею. Нова служба основну увагу приділяє
Кримінальним проявам з боку неповнолітніх та захисту неповнолітніх від негативного впливу дорослих. І вказаний Закон, і Положення визначають правові основи діяльності органів і служб у справах неповнолітніх та спеціалізованих установ, на які покладається здійснення спеціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку. [18, с. 405]
До органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ, наприклад, віднесено:
- кримінальну міліцію органів внутрішніх справ у справах неповнолітніх;
- приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ.
Таким чином, відповідно до зазначеного Закону передбачено функціонування в системі МВС якісно нової самостійної служби – кримінальної міліції у справах неповнолітніх, якій надане право здійснювати на підставах і в порядку, встановлених
Законом, гласні та негласні оперативно – розшукові заходи з метою запобігання злочинам та їх розкриття.
Для виконання покладених на міліцію завдань чинне законодавство наділяє її певними повноваженнями, серед яких найбільш суттєвими є правомочність застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів захисту, вогнепальної зброї. Спеціальні засоби застосовуються у випадках, коли були використані і не дали бажаних наслідків усі інші форми попереднього впливу на правопорушників:
а) для захисту громадян і самозахисту працівника міліції від нападу й інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров’ю;
б) для припинення масових заворушень;
в) для затримання і доставляння в міліцію правопорушників;
г) для звільнення заручників тощо.
Використання спеціальних засобів, за винятком необхідності відбиття раптового нападу на працівника міліції і звільнення заручників, має передувати попередження про намір їх застосування.
Забороняється застосування спеціальних засобів:
а) до вагітних жінок, осіб похилого віку, інвалідів та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що реально загрожує життю і здоров’ю людей, працівника міліції, або озброєного нападу;
б) приміщеннях дипломатичних установ і там, де виготовляються вибухові речовини, та в дитячих і лікувальних установах.
Відповідальність за організацію роботи по забезпеченню законності застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку покладається на Міністра внутрішніх справ.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про міліцію» міліція при виконанні своїх завдань зобов’язана: [2, с. 25]
- забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;
- здійснювати профілактичні, оперативно-розшукові заходи;
- приймати і реєструвати заяви і повідомлення про злочини та оперативно на них реагувати;
- допомагати органам досудового слідства;
- забезпечувати безпеку дорожнього руху і здійснювати технічний огляд транспорту;
- контролювати додержання реєстраційно-міграційних правил;
- брати участь у проведенні карантинних заходів;
- здійснювати привід (доставляння) до відповідних державних органів громадян у встановленому законом порядку;
- забезпечувати виконання загальнообов’язкових рішень місцевих рад та ін.
Коло обов’язків міліції є досить різноманітним залежно від завдань і функцій, які покладено на цей державний правоохоронний орган. Чинне законодавство особливо наголошує, що працівник міліції на території України незалежно від посади, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, зобов’язаний вжити заходів для запобігання і припинення правопорушень, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і доповісти про це в найближчий підрозділ міліції.
При розгляданні діяльності міліції як складової частини органів внутрішніх справ потрібно включити і діяльність органів досудового слідства.
Досудове слідство – кримінально-процесуальна діяльність слідчого за порушеною та прийнятою ним до свого провадження кримінальною справою, зміст якої полягає у збиранні, дослідженні, перевірці, оцінці та використанні доказів, встановленні об'єктивної істини, провадженні слідчих і інших процесуальних дій та самостійному застосуванні норм права з метою захисту прав та законних інтересів людини, фізичних та юридичних осіб, створення умов для здійснення справедливого правосудця.
Органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі рганш внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів служби безпеки України, досудове слідство покликане вирішити або створити умови для подальшого вирішення судом найважливішого завдання – забезпечення справедливості та всіх інших завдань кримінального процесу.
Підслідність – це сукупність встановлених законом ознак кримінальних справ, відповідно до яких встановлюється конкретний слідчий орган, компетентний проваджувати досудове слідство.
Розрізняють предметну (родову), персональну, альтернативну, територіальну підслідність та підслідність за зв'язком справ.
Досудове слідство провадиться у всіх справах, за винятком справ про злочини, зазначені у частині 1 статті 27 і статті 425 цього Кодексу, по яких досудове слідство провадиться у випадках, коли злочин вчинено неповнолітнім чи особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на захист, а також коли це визнає за необхідне прокурор чи суд.
Початок провадження досудового слідства
Досудове слідство провадиться лише після порушення кримінальної справи і в порядку, встановленому цим Кодексом.
Слідчий зобов'язаний негайно приступити до провадження слідства в порушеній ним чи переданій йому справі. Коли справа порушена слідчим і прийнята ним до свого провадження, то складається єдина постанова про порушення справи і прийняття її до свого провадження. В разі прийняття до свого провадження раніше порушеної справи слідчий виносить окрему постанову про прийняття справи до свого провадження. Копію постанови про прийняття справи до свого провадження слідчий протягом доби надсилає прокуророві.
Місце провадження досудового слідства
Досудове слідство провадиться в тому районі, де вчинено злочин. Коли місце вчинення злочину невідоме, а також з метою найбільш швидкого і повного розслідування його, слідство може провадитися за місцем виявлення злочину або за місцем перебування підозрюваного, обвинуваченого, або за місцем перебування більшості свідків чи за визначенням прокурора.
Слідчий, встановивши, що дана справа йому не підслідна, зобов'язаний провести всі невідкладні дії, після чого передає справу прокуророві для направлення її за підслідністю
Слідчий має право провадити слідчі дії в інших слідчих районах і вправі доручити провадження цих дій відповідному слідчому або органу дізнання, які зобов'язані це доручення виконати в десятиденний строк.
У межах міста або району, хоч і поділеного на кілька слідчих дільниць, слідчий зобов'язаний особисто провадити всі слідчі дії.
Висновок
Органи внутрішніх справ є одним із елементів системи правоохоронних органів України.
Їхня діяльність спрямована на забезпечення громадського порядку на всій території держави. На органи внутрішніх справ України покладені завдання по захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства та держави, боротьби зі злочинністю, охороні громадського порядку, запобігання та припинення правопорушень і забезпечення провадження в справах, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ, забезпечення безпеки дорожнього руху, охорони особливо важливих державних об`єктів.
Правоохоронна діяльність органів внутрішніх справ здійснюється на трьох рівнях – центральному, регіональному та місцевому.
До основних функцій відносяться такі: гарантування особистості безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів; забезпечення охорони громадського порядку; попередження, припинення злочинів та інших правопорушень; своєчасне виявлення, й розкриття й розслідування злочинів та осіб, що скоїли; забезпечення дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень. Функції забезпечення мають внутрішній характер і спрямовані на забезпечення ефективної діяльності органів внутрішніх справ.
Формами діяльності органів системи МВС України є: профілактична, оперативно-розшукова, кримінально-процесуальна, виконавча, охоронна та організаційно – правова діяльність. Певні особливості в управлінні й функціонуванні має система органів внутрішніх справ на транспорті побудована з урахуванням специфіки забезпечення охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю на залізничному, повітряному, морському й річковому транспорті.
Система органів внутрішніх справ на залізничному транспорті підпорядковується Управлінню внутрішніх справ на транспорті МВС України (УВСТ МВС України), на чолі з начальником управління, який призначається на посаду наказом міністра внутрішніх справ України.
У великих аеропортах, морських і річкових портах функціонують відділи внутрішніх справ, підпорядковані територіальним УМВС областей, міст.
До складу органів внутрішніх справ на транспорті входять усі основні галузеві служби, крім Державтоінспекції, паспортної, деяких інших підрозділів. Система органів внутрішніх справ проявляє себе, як будь-яка інша соціальна система, як об’єкт, що управляє та управляється, тобто фактично виступає об’єктом і суб’єктом управління. З урахуванням нинішнього адміністративно-територіального устрою України, соціально-економічних і політичних обставин, криміногенної ситуації в країні та функціонального призначення органів внутрішніх справ, сучасна система органів МВС України складається з двох підсистем: центральних і місцевих органів внутрішніх справ. Органи внутрішніх справ являють собою систему, що характеризується суворим дотриманням принципу централізованого управління відповідними елементами (підсистемами) та встановлення між ними субординаційних зв’язків. Місцеві органи внутрішніх справ безпосередньо підпорядковуються вищестоящим органам внутрішніх справ. Правові акти, що, приймаються останніми, є обов’язковими для місцевих органів внутрішніх справ. Всю систему внутрішніх справ очолює Міністерство внутрішніх справ України – централізований орган державної виконавчої влади МВС України очолює міністр, призначуваний відповідно до Конституції України; він входить до складу Кабінету Міністрів України.
Міністр має заступників, яких за його поданням призначає Кабінет Міністрів України, розподіляє між заступниками міністра та визначає повноваження структурних підрозділів міністерства. Міністр внутрішніх справ України несе персональну відповідальність за виконання покладених на міністерство завдань і здійснення ним своїх функцій, визначає ступінь відповідальності заступників міністра, керівників підрозділів міністерства.
Для погодженого вирішення питань, що належать до повноважень МВС України, обговорення найважливіших напрямків його діяльності у міністерстві утворюється колегія в складі міністра (голова колегії), заступників міністра за посадою, а також керівників працівників органів внутрішніх справ. Члени колегії міністерства затверджуються Кабінетом Міністрів України. Рішення колегії проводяться в «життя» найчастіше наказами міністра. Система місцевих органів внутрішніх справ має такі структурні елементи: управління (головні управління) внутрішніх справ МВС України в Криму, в областях, містах, відділи (управління) внутрішніх справ у районах і лінійні відділи(управління) внутрішніх справ. Всі ланки системи органів внутрішніх справ України функціонують у тісній взаємодії як між собою, так і з іншими державними органами, організаціями та населенням країни, що є гарантією їхньої ефективної діяльності під час виконання покладених на них завдань з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю в країні.
Список використаних джерел
1. Конституція України. К., 1996.
2. Закон України «Про міліцію» від 20.12.90 р. №565 // Право і практика. – 2005., – №30.
3. Закон України «Про внутрішні війська МВС України» від 31.10.95 р. // Держава і право., – 1995., – №221.
4. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.93 р. // Відомості Верховної Ради України. 1994. №11.
5. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» // Відомості Верховної Ради України. 1992. №22.
6. Закон України «Про державну таємницю» // Відомості Верховної Ради України. 1994. №16.
7. Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» // Відомості Верховної Ради України. 1993. №35.
8. Закон України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22.02.2006 р. // Офіційний вісник України., – 2006., – №12.
9. Указ Президента України «Про положення про Міністерство внутрішніх справ України» від 17.10.2000 р. // Офіційний вісник України., -2000., – №42.
10. Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України: Постанова Кабінету Міністрів України УРСР від 29.07.91 р. // Збірник нормативних актів України з питань правопорядку., – К., 1993.
11. Наказ МВС №1381 від 17.11.2003 р. «Про вдосконалення діяльності штатних підрозділів дізнання МВС України».
12. Наказ МВС №1600 від 25.12.2003 р. «Про організацію діяльності органів досудового слідства системи МВС України».
13. Наказ МВС №190 від 25.02.2004 р. «Про нормативне забезпечення організаційно-штатної роботи» зі змінами внесеними наказом №713 від 18.07.2006 р.
14. Система правоохранительных органов: Сборник законов и нормативных документов. // Право і практика., – 2004., – №22.
15. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ., – К., 1999.
16. Горелов М. Правовий статус слідчих підрозділів ОВС // Право України., – 2005., 310., – с. 67–70.
17. Маляренко В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. – Київ. – Юрінком Інтер. – 2004. – с. 200–238.
18 Марочкін І.С. Білова Н.В. – Організація судових та правоохоронних органів. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. – 528 с.
19. http://apelycia/org/ua/forum (Тема 1. Поняття та система ОВС України.
20. www-pravo.vuzlib.net/book_№1136_page_50.
|
