Загальна характеристика
. У сучасній фауні налічується 4-4,5 тис. видів ссавців, або звірів. Вони становлять вищий клас хребетних, органи яких, особливо кора переднього мозку, досягли на сучасному етапі їхнього розвитку найвищого диференціювання.
Тіло ссавців вкрите шкірою з шерстю або волоссям. Шкіра багата на сальні й потові залози. У багатьох видів є й пахучі залози. Потові залози виділяють піт, завдяки чому здійснюється терморегуляція. Усі ссавці характеризуються наявністю молочних залоз. У них є передротова порожнина, обмежена губами і зубами. На відміну від плазунів, зуби ссавців диференційовані. Є діафрагма, яка відділяє грудну порожнину від черевної. Орган слуху у зовнішній частині має вушну раковину, а в середньому вусі є три слухові кісточки.
Завдяки прогресивному розвитку центральної нервової системи, теплокровності, наявності волосяного покриву, виношуванню малят у тілі матері та вигодовуванню їх молоком ссавці здобули перемогу в конкуренції з плазунами та іншими хребетними і міцно завоювали не лише суходіл, а й інші середовища існування.
Розглянемо морфологію та фізіологію ссавців на прикладі свійського собаки.
Свійський собака
— це перша тварина, яку приручила первісна людина. Характерними ознаками родини собак є середні розміри тіла, добре розвинені довгі ноги, пристосовані для бігу, добре розвинений нюх і наявність 42 зубів.
Незважаючи на велику різноманітність порід собак, усі вони належать до одного виду. Залежно від використання свійських собак людиною та їх призначення всі породи цих тварин поділяють на службових, мисливських і декоративних. Собаки добре піддаються дресируванню.
Службових собак (лайку, боксера, вівчарку та ін.) використовують для різних цілей: охорони різних об'єктів, табунів, пошуку корисних копалин, розшуку злочинців. Під час війни собак використовували для розшукування поранених і вивезення їх з поля бою, винищення ворожих танків, відшукування мін, надання допомоги зв'язківцям тощо.
Для промислового і спортивного полювання на птахів і звірів людина вивела велику кількість різноманітних порід мисливських собак: гончаків, хортів, норних, лягавих тощо.
Декоративні собаки (болонка, японські й пекінські собачки, пуделі, карликові породи тер'єрів, мопси та ін.) господарського значення не мають, їх розводять для задоволення естетичних потреб людини.
Собак широко використовують як лабораторних тварин.
Зовнішня будова
. Тулуб собаки (наприклад, лайки або вівчарки) стрункий, з добре розвиненою мускулатурою. Тіло собаки не торкається землі, оскільки її кінцівки знаходяться під тулубом, тоді як у плазунів вони розміщені по боках тіла. Під час ходіння й бігу собаки спираються на пальці з міцними кігтями. Голова тварини тримається на гнучкій шиї і дуже рухлива.
Шкіра міцна і еластична, оскільки змащується виділеннями сальних залоз, протоки яких відкриваються у волосяну сумку. Вона вкрита волосяним покривом. Довгі і товсті волосини називають остю, а дрібніші й коротші — підшерстям, або пухом. Підшерстя і шкіра захищені від пошкодження грубими й міцними остьовими волосинами. Підшерстя, в якому затримується багато повітря, призначене для збереження тепла тіла.
Два рази на рік собака, як і багато інших ссавців, линяє. Оскільки потових залоз у собаки мало, охолодження організму досягається частим диханням. Шкіра ж більшості звірів має велику кількість потових залоз.
Скелет
. Черепна коробка у ссавців значно більша, ніж у плазунів, що пов'язано з добре розвиненим головним мозком. У скелеті собаки, як і інших видів ссавців, спостерігається чітке розчленування хребта на шийний, грудний, поперековий, крижовий і хвостовий відділи, а також наявність плоских зчленівних поверхонь хребців з хрящовими дисками (менісками) між хребцями. Характерна стала кількість (7) шийних хребців для всіх ссавців. Грудні хребці мають відростки, до яких прикріплюються ребра. Грудна клітка утворена хребцями, ребрами і грудниною. Хребці крижового відділу зростаються з кістками таза.
Пояс передніх кінцівок собаки (як і інших швидкобігаючих ссавців) утворений двома лопатками і прирослими до них воронячими кістками та двома рудиментарними ключицями. Пояс задніх кінцівок, або таз, складається з двох безіменних кісток, утворених зростанням трьох парних тазових кісток (клубової, сідничної та лобкової).
М'язова система
собаки добре розвинена і дуже диференційована. Налічує кілька сотень окремих, спеціалізованих м'язів. Особливо розвинені м'язи спини й кінцівок.
Порожнини тіла
. Грудна порожнина свійського собаки, як і всіх інших видів ссавців, відділена від черевної перетинкою, або діафрагмою. Стінки цих порожнин і внутрішні органи, розміщені в них, вкриті тонкою оболонкою. В грудній порожнині цю оболонку називають плеврою, а в черевній — очеревиною. Як у грудній, так і в черевній порожнинах міститься незначна кількість рідини. Під час запалень у грудній і черевній порожнинах кількість рідини може збільшуватись.
Травна система
. Зуби поділені на різці, ікла і кутні; при цьому число їх у різних групах чітко стале. Зуби використовуються не лише для утримування здобичі, а й для перетирання їжі. Будова зубів зумовлена способом життя тварини. Зуб складається з 1-2 коренів, шийки і коронки. Побудовані зуби з дентину, цементу і емалі. Розміщені вони в комірках щелеп. У єхидни, мурахоїда і деяких китоподібних зубів немає.
Шлунок характеризується різною будовою, що пов'язано з характером їжі. В складі кишок є сліпа кишка і червоподібний відросток. Травний канал ссавців, за винятком найнижчих форм, закінчується самостійним відхідником.
Дихальна система
. Органи дихання мають однакову будову у всіх ссавців і характеризуються складністю як легень, що мають альвеолярну будову, так і дихальних шляхів.
Трахея поділяється на бронхи, які галузяться на дрібніші бронхи різних порядків до найменших бронхіол. Останні закінчуються міхурцями з комірчастими стінками — альвеолами, в яких відбувається газообмін.
Кровоносна система
. Серце ссавців складається з чотирьох камер — двох передсердь і двох шлуночків. Кров рухається по двох колах кровообігу.
Органи виділення
— парні тазові нирки, розміщені в поперековому відділі під хребтом. Від кожної нирки відходить сечовід, що відкривається в сечовий міхур, від якого відходить сечовидільний канал. У більшості ссавців цей канал відкривається назовні, у яйцекладних — у клоаку.
Нервова система і органи чуття
. У головному мозку особливо розвинені півкулі, вони настільки великі, що накривають середній мозок і мозочок. Особливого розвитку досягає також кора переднього мозку, площа якої збільшується за рахунок утворення звивин і борозен. Дуже прогресує й мозочок.
В органі слуху з'являються вушна раковина, три слухові кісточки і звукосприймальний апарат — спіральний (кортіїв) орган. Особливо тонкий слух мають звірі, активність яких найбільша в нічний час. В органі нюху складного розвитку досягають пластинчасті скелетні носові раковини і носовий лабіринт. Органом дотику у багатьох видів є довгі й жорсткі волосини — вібриси, розміщені переважно біля носа і очей. У мавп, як і у людини, основні органи дотику — на кінчиках пальців. Зір для ссавців не має такого значення, як для птахів. Кольори розрізняють далеко не всі звірі. Ту гаму кольорів, яку бачить людина, сприймають, можливо, лише мавпи. Смак добре розвинений у травоїдних.
Розмноження і розвиток
. Статеві залози парні. Розвиток зародка у вищих відбувається в спеціальному органі — матці. Зв'язок зародка ссавців зі стінкою матки здійснюється через плаценту, яка сполучається з ним пуповиною. В кров зародка з крові матері надходять поживні речовини і кисень, а в зворотному напрямку — продукти життєдіяльності, в тому числі й вуглекислий газ. Розмноження представників підкласу Першозвірів розглядатиметься нижче.
На ранніх стадіях розвитку зародка собаки та інших ссавців спостерігаються зяброві щілини, хорда та інші ознаки, характерні для нижчих хордових. У різних видів звірів тривалість внутрішньоутробного розвитку, або вагітності, різна. Наприклад, у гризунів (мишей, хом'яків) вагітність триває 11-15 діб, у свійських собак — два місяці, а у слонів — майже півтора року.
Поведінка
. Поряд з інстинктами велике значення в поведінці ссавців має утворення умовних рефлексів, які легше і швидше виробляються у видів з найрозвиненішою корою переднього мозку.
Малята ссавців пізнають свою матір вже з перших днів життя. Потім вони стають досвідченішими. Взаємне переслідування, боротьба, стрибки і біг сприяють не лише тренуванню тварин, а й виробленню прийомів захисту та нападання. У зв'язку зі змінами навколишнього середовища у Ссавців постійно виробляються нові умовні рефлекси, а ті, що не підкріплюються подразниками, гальмуються і можуть зникати. Тому ссавці швидко пристосовуються до нових умов зовнішнього середовища.
Турбота про потомство
. Оскільки у багатьох ссавців (хижих, гризунів та ін.) малята народжуються сліпими, а іноді й голими, самки ще до родів будують гніздо або лігво. Після родів самки облизують своїх малят, годують, зігрівають і оберігають їх, стежать за чистотою лігва. Рослиноїдні ссавці народжують малят цілком сформованими, здатними вже через кілька годин іти за матір'ю. У цих тварин турбота про потомство полягає в годуванні його молоком і захисті. Самки всіх ссавців виявляють велику активність, іноді навіть ризикують своїм життям, захищаючи потомство. Самці, як правило, про потомство не турбуються. Пари утворюються зазвичай лише на період розмноження.
Походження ссавців
. Ссавці виникли від стародавніх плазунів. Вихідною групою були звірозубі ящери, бічною гілкою — першозвірі. Предками сумчастих і плацентарних стала вимерла група тварин. Стародавнім рядом плацентарних є комахоїдні. Від примітивних комахоїдних виникли гризуни, рукокрилі й давні хижаки, а від останніх — сучасні хижаки, ластоногі, китоподібні та примітивні копитні.
Примати в своєму походженні пов'язані з давніми комахоїдними, які жили на деревах. Прогресивна еволюція сприяла появі людини.
Сучасних ссавців поділяють на два підкласи: Яйцекладні (або Першозвірі) та Живородні (або Справжні звірі). До першого підкласу належить лише один ряд Однопрохідні. Другий підклас об'єднує два інфракласи: Сумчасті (з одним одноіменним рядом) та Плацентарні (який охоплює 17 рядів сучасних і 14 рядів вимерлих ссавців).
|
