| Курсова робота з правознавства
Інститут „перевезення” у митному праві
П Л А Н
ВСТУП.
1.
ЗМІСТ ІНСТИТУТУ „ПЕРЕВЕЗЕННЯ” У МИТНОМУ ПРАВІ.
2.
МИТНИЙ КОНТРОЛЬ ТА МИТНІ РЕЖИМИ ЩОДО ПРЕДМЕТІВ, ЩО ПЕРЕМІЩУЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ.
3.
МИТНІ ПРОЦЕДУРИ ПРИ ПЕРЕМІЩЕННІ ТОВАРІВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН РІЗНИМИ ВИДАМИ ТРАНСПОРТУ.
4.
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТОВАРІВ, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ ПІД МИТНИМ КОНТРОЛЕМ, МІЖ МИТНИЦЯМИ.
ВИСНОВОК.
ВСТУП
Процес переміщення через митний кордон України товарів та транспортних засобів відбувається у відповідності з митним режимом. Характер та зміст митних режимів справляє істотний вплив на інтенсивність товаропотоків через митний кордон України. Особливими властивими ознаками митного режиму виступає специфіка його об’єкта – правові відносини, що виникають з приводу переміщення товарів, інших предметів та транспортних засобів через митний кордон.
Перевага ринкових відносин, прагнення України до інтеграції у світову співдружність зумовили необхідність кардинальної зміни митного законодавства, що призвело до прийняття нового Митного кодексу України. Детальний опис процедур, механізмів взаємин митних органів та учасників зовнішньоекономічної діяльності – усе це спрямоване на те, щоб Кодекс став законом гранично прямої дії. У чинному Митному кодексі закладена принципово нова ідеологія. Митна служба, що завжди була винятково контролюючим відомством, має трансформуватися в організацію, чиє основне завдання – сприяння зовнішній торгівлі і надання послуг учасникам зовнішньоекономічної діяльності.
На шляху до Європи важливою умовою побудови в Україні демократичної, правової та соціальної держави далі залишається актуальною тема вдосконалення захисту прав та свобод людини в усіх суспільних відносин. Прийняття конституційних норм, які надають перевагу правам та свободам людини змусило перейти до демократичних відносин між громадянами а органами влади. Водночас украй неефективним залишається механізм зазначених норм Основного Закону держави.
Можна цілком погодитись з думкою Ю. Шемчушенка, що оновлення змісту адміністративно-правового статусу людини має відбуватися шляхом закріплення в законі не тільки природних, загально визначених прав та свобод, які є невід’ємною частиною правового становища громадян у розвинутих країнах світу, а й створенням реального механізму забезпечення реалізації цих прав та свобод. А посередником переважно є норми адміністративного права.
У контексті Концепції адміністративної реформи в Україні, яку розробила Державна комісія з проведення в Україні адміністративної реформи, і яку затвердив Указ Президента України від 2.07.1998 року № 810, зазначено, що пріоритетом для органів виконавчої влади стає задоволення прав та свобод людини та громадянина, надання їм для цього державних управлінських послуг, а також створення правового забезпечення гарантій цих прав та свобод.
Запровадження широкого кола управлінських послуг стає актуальним і для Державної митної служби України. Відповідно до Указу Президента України „Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності митної служби України” № 1209/2003 від 23.10.2003 року Президент визначив „пріоритетними напрямами дальшого вдосконалення діяльності митної служби України: підвищення ролі митних органів у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності України; спрощення митних процедур при переміщенні товарів через митних кордон України з метою гармонізації технологій митного контролю з відповідними технологіями європейських держав; розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства України з питань митної справи та його гармонізації із законодавством Європейського союзу; розглянути питання щодо створення в митній службі України спеціалізованого державного підприємства з надання послуг з декларування вантажів, їх охорони та супроводження, гарантій щодо забезпечення доставки, консультацій з питань митної справи, організації митних аукціонів тощо”[1]
Таким чином в загальній атмосфері становлення нової держави, яка б стояла обличчям до свого громадянина, прагнула б до реалізації проголошених Конституцією України прав та свобод громадян, прийняття нового Митного кодексу стало дуже важливим кроком вперед.
1. ЗМІСТ ІНСТИТУТУ „ПЕРЕВЕЗЕННЯ” У МИТНОМУ ПРАВІ.
Аналіз чинного митого законодавства України, яке в першу чергу представлено Митним кодексом України 2002 року редакції, дозволяє зробити висновок, що змістом інституту „митного перевезення” є будь-яке переміщення товарів, транспортних засобів та інших предметів, що знаходяться під митним контролем.
Так, у пункті 2 статті 1 Митного кодексу України зазначається, що „ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку”.
Згідно статті 95 Митного кодексу України переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Щодо окремих видів товарів може бути встановлено правило про переміщення їх лише через спеціально визначені пункти пропуску на митному кордоні України. Перелік таких пунктів пропуску затверджується Кабінетом Міністрів України.
Одним з державних заходів забезпечення збалансованості економіки країни, забезпечення її екологічної, санітарної безпеки, заходів сприяння дотриманню громадянами України та іноземними громадянами вимог митного законодавства України є встановлення певної категорії предметів, переміщення яких через митний кордон України заборонено. До таких предметів чинний Митний кодекс відносить:
- предмети заборонені до ввезення в Україну, вивезення з України, транзиту через митну територію України;
- предмети, щодо яких не було здійснено митне оформлення;
- предмети, які переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог Митного кодексу та інших законів України.
Ще однією формою державного впливу на обсяг предметів, що можуть бути допущені до переміщення через митний кордон України є визначений статтею 97 Митного кодексу України порядку встановлення обмежень щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України у випадках, передбачених законом. В цьому разі пропуск таких предметів через митний кордон України здійснюється на підставі дозволів уповноважених органів державної влади, що виконують відповідні контрольні функції.
Залежно від наявності перевізника, відправника, одержувача, а також договору про перевезення предмети переміщуються наступним чином:
- переміщення у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом;
- переміщення у міжнародних поштових відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України в упакованих та оформлених відповідно до вимог законодавства поштових відправленнях, які приймаються до пересилання за межі України, доставляються в Україну або переміщуються територією України транзитом підприємствами поштового зв'язку;
- переміщення у міжнародних експрес-відправленнях - переміщення товарів та інших предметів, належним чином упакованих, що перевозяться експрес-перевізником будь-яким видом транспорту з метою доставки одержувачу у визначений термін;
- переміщення у несупроводжуваному багажі - переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам, окремо від цих громадян або уповноважених ними осіб з оформленням багажних документів;
- переміщення у ручній поклажі - переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам, у пасажирських відділеннях (салонах) транспортних засобів, якими прямують ці громадяни або уповноважені ними особи, без оформлення багажних документів;
- переміщення у супроводжуваному багажі - переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам, у багажних відділеннях транспортних засобів, якими прямують ці громадяни або уповноважені ними особи, з оформленням багажних документів.
Стаття 155 Митного кодексу України дає визначення двох видів транзитних перевезень:
- прохідний митний транзит - це переміщення товарів під митним контролем від одного пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту ввезення на митну територію України – до іншого пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту вивезення за межі митної території України.
- внутрішній митний транзит - переміщення товарів під митним контролем:
1) від пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту ввезення на митну територію України - до митного органу, розташованого на митній території України;
2) від митного органу, розташованого на митній території України, до пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту вивезення за межі митної території України;
3) від одного митного органу, розташованого на митній території України, до іншого митного органу, розташованого на митній території України.
І, хоча безпосередньо термін „перевезення” застосовується лише в тоді, коли йде мова про транзитні митні перевезення, на мою думку до змісту інституту „митного перевезення” слід віднести й норми митного права щодо переміщення предметів через митний кордон України.
Такий висновок ґрунтується на тому, що і митне транзитне перевезення, і переміщення через митний кордон України - є доставка предмета: товару, вантажу, багажу чи транспортного засобу, до місця призначення з використанням відносно нього певних митних процедур та із застосуванням певного митного режиму.
Згідно основ права інститут права – це таке угруповання норм права певної галузі чи підгалузі, що регулює конкретний вид чи сторону однорідних суспільних відносин.
Предметом дослідження даної роботи є інститут „митного перевезення”, тобто угрупування норм митного права, що регулює суспільні відносини щодо доставки предмета: товару, вантажу, багажу чи транспортного засобу, до місця призначення з використанням відносно нього певних митних процедур та із застосуванням певного митного режиму.
Таким чином змісту інституту „митного перевезення” складається не лише з норм, що регулюють сам процес перевезення предметів, а і з норм митного права, які регулюють порядок застосування певного митного режиму до предметів, що перевозяться, а також норм, які визначають правовий статус осіб, що сприяють законному, економному та швидкому здійсненню перевезення предметів під митним режимом – митних перевізників.
2. МИТНИЙ КОНТРОЛЬ ТА МИТНІ РЕЖИМИ ЩОДО ПРЕДМЕТІВ, ЩО ПЕРЕМІЩУЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ.
Як відомо, всі вантажі, транспортні засоби, документи, що їх супроводжують, при переміщенні через митний кордон України мають пройти митний контроль. Переміщення будь-яких предметів через митний кордон України поза митним контролем, тобто поза місцем та часом проведення митного контролю, є порушенням митних правил за ст. 351 Митного кодексу України та тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію цих товарів, а також конфіскацію транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Крім того, вантажі, пропущені через митний кордон України в режимі імпорту або транзиту чи оформлені для вивезення за межі митної території України в режимі експорту, мають бути доставлені одержувачами чи випущені за територію України у вигляді та обсягах, що були представлені митним органам для контролю.
Тому переміщення вантажів, які перетнули або мають перетнути митний кордон України, проводиться під митним контролем.
Наприклад, при вивезенні із України товар із внутрішньої митниці за місцем розташування підприємства-експортера, де було здійснено митне оформлення на експорт, переміщується в митницю на кордоні через ку вивозиться за межі митної території. Відповідно до „Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення” затвердженого Наказом Держмитслужби України від 08.12.98 N 771 переміщення товарів та інших предметів залізничним, автомобільним, повітряним, річковим, морським транспортом між митницями України відбувається під митним контролем.[2]
Таким чином, митному контролю підлягають усі предмети, що переміщуються через митний кордон України. Він передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення дотримання законодавчих норм у сфері митно-тарифних відносин.
Отже, митний контроль – це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм національних нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. Водночас, форма та обсяг контролю визначаються самостійно митними органами.
Контроль здійснюється під час:
- ввезення на митну територію України предметів з метою їх вільного використання з моменту ввезення та до пропуску через митний кордон;
- вивезення за межі митної території України предметів з метою вільного використання – з моменту ввезення предметів у зону митного контролю та подання необхідних для митного контролю документів на дані предмети та до вивезення їх за межі митної території;
- тимчасового ввезення предметів на митну територію України – з моменту ввезення та до вивезення за межі митної території;
- тимчасового вивезення предметів за межі митної території України – з моменту пред’явлення митниці предметів та необхідних для митного контролю документів на такі предмети і до пропуску через митний кордон України під час зворотного ввезення на територію України;
- транзиту через територію України – ввезення в Україну та до вивезення з України.
Одним словом, вантажі перебувають під митним контролем з моменту проставлення на товаросупровідних, перевізних документах та вантажних маніфестах або на документах, що їх заміняють, штампу „Під митним контролем”, який носить застережно-забороняючий характер та означає, що вантаж або транспортний засіб взято під митний контроль та будь-яке розпорядження ними (переміщення, перевезення, навантаження, розвантаження тощо) без дозволу митниці забороняється та до проставлення на тих же документах відтиску особистої номерної печатки інспектора митниці, який носить дозвільний та підтверджувальний характер і означає завершення митного оформлення, зняття з митного контролю та дозвіл на вільне використання; підтверджує здійснення (завершення) операції, передбаченої певним документом чи дозвіл на таку операцію.[3]
Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів України шляхом:
1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю;
2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян);
3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;
4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;
5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;
6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;
7) використання інших форм, передбачених законодавством України з питань митної справи.
Товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари та транспортні засоби пред’являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів та транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.
У пунктах пропуску через державний кордон України митниці за погодженням з прикордонними військами встановлюють зони митного контролю. Зоною митного контролю вважається частина пункту пропускання на митному кордоні України або в інших місцях території, у межах якої митниця здійснює митний контроль. Зони митного контролю створюються з метою забезпечення митними органами митного контролю та уникнення намагань збоку юридичних та фізичних осіб перемістити через митний кордон товари та інші предмети з порушенням законодавства України.
Прядок доступу та перебування у таких зонах (за винятком посадових осіб, які безпосередньо забезпечують процес митного контролю, і громадян, які проходять митний контроль або уповноважені пред’явити такому контролю товари та інші предмети), а також порядок переміщення товарів за межі зони митного контролю називають режимом зони митного контролю. Під режимом зони митного контролю розуміють встановлені відповідно до законодавства приписи, заборони та обмеження щодо перебування товарів, транспортних засобів та громадян, умови розташування будівель та споруд, а також здійснення виробничої, комерційної та іншої господарської діяльності у зоні митного контролю .
Провадження виробничої, комерційної та господарської діяльності у зоні митного контролю, переміщення транспортних засобів, товарів, громадян, у тому числі посадових осіб інших державних органів, у межах даної зони допускається тільки з дозволу митного органу та під його контролем.
Межі зони митного контролю встановлюються відповідними положеннями для кожного пункту пропускання у місцях митного контролю пасажирів, транспортних засобів, вантажів, а саме:
- в автомобільних пунктах пропускання – на смугах легкового та вантажного автотранспорту, у залах митного огляду та інших приміщеннях митних органів;
- у залізничних пунктах пропускання:
а) пасажирських – у залах митного огляду, на перонах та в пасажирських потягах зарубіжного прямування;
б) в авіаційних пунктах пропускання – у залах митного огляду, на стоянках та у літаках з початку митного оформлення до відправлення, та в інших місцях, передбачених в аеропортах для оформлення вантажів та багажу;
в) у морських та річкових пунктах пропускання – у залах митного огляду, на суднах під час їх контролю, на контейнерних терміналах та в інших місцях, які визначено у портах для оформлення вантажів та пасажирів.
У пунктах на митному кордоні, які є кордонами спеціальних митних зон, митниця самостійно визначає території зон митного контролю.
За умов здійснення контролю на об’єктах можуть встановлюватись тимчасові зони митного контролю. Такі зони встановлюються на строк, необхідних для проведення контролю у повному обсязі.
При організації спільного митного контролю з митними органами сусідніх держав зони митного контролю можуть бути розташовані у пунктах пропускання на території суміжних держав відповідно до укладених угод.[4]
Відповідно до законодавства України митні органи можуть застосовувати спрощений митний контроль. Він застосовується у випадках переміщення громадянами через митний кордон України товарів, що не підлягають обов’язковому декларуванню та оподаткуванню та не належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони та обмеження.
Згідно пункту 9 статті 1 Митного кодексу України зона спрощеного митного контролю - це частина зони митного контролю з належним технічним та інформаційним обладнанням для здійснення контролю у спрощеному порядку.
Громадяни, які проходять через зони спрощеного митного контролю, звільняються від подання митної декларації.
Розділом 8 Митного кодексу „Митний режим щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України”, відповідно до вимог міжнародних митних норм, правил і стандартів законодавчим шляхом розширене коло видів митних режимів. У статті 185 „Види митного режиму” Кодексом визначається, що відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму:
· Імпорт;
· Реімпорт;
· Експорт;
· Реекспорт;
· Транзит;
· Тимчасове ввезення (вивезення);
· Митний склад;
· Спеціальна митна зона;
· Магазин безмитної торгівлі;
· Переробка на митній території України;
· Переробка за межами митної території України;
· Знищення або руйнування;
· Відмовлення в користь держави.
Митний режим, не передбачений цією статтею, може встановлюватися лише шляхом внесення відповідних змін до Митного кодексу України.
Стаття 186 Митного кодексу встановлює ще одне правило про те, що декларант самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійсненні митного контролю та митного оформлення.
Кратко розглянемо кожен вказаний вище митний режим, що може застосовуватись до товарів та транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно статті 188 Митного кодексу України імпорт
- це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію країни для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.
Стаття 18 Декрету Кабінету міністрів України „Про стандартизацію і сертифікацію” від10 травня 1993 року N 46-93 передбачає, що відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, обов'язковим вимогам норм і стандартів, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката, виданим або визнаним Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації або уповноваженим (акредитованим) ним органом.
Саме тому Кабінетом міністрів України Постановою від 4 листопада 1997 року було затверджено „Порядок митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов´язковій сертифікації в Україні”. Цей нормативно – правовий акт визначає механізм митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов´язковій сертифікації в Україні, і ввозяться на митну територію України суб´єктами підприємницької діяльності з метою їх продажу або обміну.
Згідно частини 1 статті 3 зазначеного Порядку підставою митного оформлення товару (продукції) для вільного використання на митній території України є:
сертифікат відповідності товару (продукції) або його копія, видані Держстандартом або уповноваженим ним органом сертифікації;
свідоцтво про визнання іноземного сертифіката або його копія, видані Держстандартом або уповноваженим ним органом сертифікації;
наявність товару (продукції) в Єдиному реєстрі сертифікованої в Україні продукції.[5]
Також порядок ввезення на митну територію України, але окремих категорій предметів, що спеціально визначаються законодавством України, передбачений у „Положенні про порядок контролю за ввезенням на митну територію України окремих видів товарів”, затвердженому наказом Державної митної служби України від 28 лютого 2003 року № 129.
Це Положення:
визначає перелік окремих видів товарів, увезення яких на митну територію України здійснюється за умови подання попередньої вантажної митної декларації, та перелік окремих видів товарів, увезення яких на митну територію України, крім увезення залізничним транспортом, здійснюється за умови подання попередньої вантажної митної декларації;
установлює порядок заповнення й оформлення попередньої вантажної митної декларації при ввезенні на митну територію України з будь-якою метою (крім транзиту) окремих видів товарів згідно із зазначеними переліками залежно від виду транспорту, яким перевозяться ці товари;
регламентує застосування заходів забезпечення доставки товарів, що входять до переліків окремих видів товарів, увезення яких на митну територію України здійснюється за умови подання попередньої вантажної митної декларації.[6]
Стаття 190 Митного кодексу України визначає поняття митного режиму реімпорту
, як митного режиму, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, через один рік після їх вивезення (експорту) за межі митної території України ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території.
Також до умов переміщення товарів у режимі реімпорту відносяться наступні обставини, при яких товари:
1) не використовувалися за межами України з метою одержання прибутку;
2) ввозяться у тому ж стані, в якому вони перебували на момент вивезення (експорту), крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання, а також інших випадків, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 194 Митного кодексу України експорт
- це митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2002 року № 1911 затверджено „Перелік товарів промислового призначення, вивезення яких громадянами України, іноземцями та особами без громадянства за межі митної території України не допускається” .
До таких товарів промислового призначення віднесено, наприклад: ртуть, шкури необроблені великої рогатої худоби або тварин родини конячих, овець або шкурки ягнят; лісоматеріали; певні категорії сплавів металів; металокераміка та вироби з металокераміки, включаючи відходи та брухт.[7]
Визначення митного режиму реекспорту
наводиться в статті 196 Митного кодексу України. Реекспорт - митний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, не пізніше ніж через один рік з дня їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї території в режимі експорту.
Товари, що походять з інших країн, можуть вивозитися за межі митної території України у режимі реекспорту, якщо:
1) митному органу подано дозвіл уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу чи органу, визначеного міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку, на реекспорт товарів;
2) товари, що реекспортуються, перебувають у тому ж стані, в якому вони перебували на момент ввезення на митну територію України, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання;
3) товари, що реекспортуються, не використовувалися на території України з метою одержання прибутку.
Поняття митного режиму транзиту передбачене у статті 200 Митного кодексу України: транзит
- митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.
Товари, що переміщуються транзитом, повинні:
1) перебувати у незмінному стані, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання;
2) не використовуватися на території України ні з якою іншою метою, крім транзиту;
3) переміщуватися за наявності дозволу на транзит через територію України, який видається відповідними уповноваженими органами та встановленими маршрутами і шляхами;
4) бути доставленими до митного органу призначення у строк, що визначається відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів, виходячи з виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення.
Тимчасове ввезення (вивезення)
– це митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування (стаття 204 Митного кодексу України).
Порядок тимчасового ввезення (вивезення) товарів на митну територію України крім глави 34 Митного кодексу України також регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1855 „Про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення)”, „Порядком застосування режиму тимчасового ввезення (вивезення)”, затвердженим наказом Держмитслужби України від 28 березня 2000 року № 173.
Переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) передбачає:
1) подання митному органу документів на такі товари з обгрунтуванням підстав їх тимчасового ввезення (вивезення) на митну територію України;
2) надання митному органу, зобов'язання про їх зворотне вивезення (ввезення) у строки, що обумовлені метою тимчасового ввезення (вивезення);
3) подання митному органу, дозволу відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення (вивезення) товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законом.
До товарів, щодо яких може надаватися дозвіл на тимчасове ввезення (вивезення) з умовним повним звільненням від оподаткування відносяться товари, призначені для демонстрації або використання на виставках, ярмарках, конференціях або інших подібних заходах; професійне обладнання, необхідного особам, які прибувають в Україну (виїжджають з України), для підготовки репортажів, здійснення записів або передач для засобів масової інформації або зйомки фільмів; контейнери, піддони, упаковки, а також будь-які інші товари, що ввозяться (вивозяться) у зв'язку з якою-небудь комерційною операцією, але ввезення яких саме по собі не є комерційною операцією та інші передбачені чинним митним законодавством.
Загальний строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів становить один рік з дня ввезення на митну територію України (вивезення з митної території України). З урахуванням мети ввезення (вивезення) товарів та інших обставин вказаний річний строк може бути продовжений відповідним митним органом.[8]
Митний режим митного складу регулюється главою 35 Митного кодексу України.
Митний склад
- митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України.
У режим митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України, а також товарів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення даного митного режиму встановлюється „Порядком роботи складу митного органу” затвердженим наказом Держмитслужби від 5 грудня 2003 року № 835.
В пункті 1.1. даного Порядку зазначено, що як скали митних органів можуть використовуватись визначені митним органом приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, що належать митним органам й спеціально обладнані для зберігання товарів та транспортних засобів.
Зазначеним Порядком визначаються вимоги до складу митного органу та до зберігання товарів та транспортних засобів, перелік товарів та транспортних засобів, що зберігаються на складі митного органу, строки зберігання, порядок поміщення та випуску товарів та транспортних засобів зі складу митного органу, облік цих товарів тощо.
Так, товари:
не пропущені на митну територію України;
такі, що ввозяться громадянами на митну територію України та підлягають обкладенню податками та зборами, якщо останні не сплачено;
такі, що до закінчення строку зберігання на складі тимчасового зберігання не були задекларовані до відповідного митного режиму,
а також товари:
що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем з моменту пред´явлення митному органу й до випуску відповідно до обраного митного режиму;
що вивозяться за межі митної території України та після завершення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного вивезення;
товари та транспортні засоби, заявлені до митного режиму транзиту –
можуть зберігатись на складі митного органу протягом трьох місяців.
Товари, що перебувають у режим митного складу й увезені на митну територію України можуть зберігатись на складі митного органу протягом таких строків з дати розміщення їх у режим митного складу:
товари, увезені на митну територію України – не більше трьох років з дати їх поміщення в цей режим;
підакцизні товари, увезені на митну територію України – не більше трьох місяців з дати поміщення їх у цей режим;
товари, що вивозяться за межі митної території України – протягом трьох місяців з дати поміщення їх у цей режим.
Товари, що швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі – предмети порушення митних правил, зберігаються на складі митного органу з урахуванням строку їх придатності.[9]
Спеціальна митна зона
- це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом (стаття 217 Митного кодексу України) .
Спеціальними митними зонами є частини території України, на яких запроваджено митний режим спеціальної митної зони. Для цілей оподаткування товари, ввезені на території спеціальних митних зон, розглядаються як такі, що знаходяться за межами митної території України.
В такій спеціальній митній зоні діють владні повноваження спеціального органу управління даною зоною та повноваження митних органів.
Так митні органи, з зоні діяльності яких знаходиться спеціальна митна зона мають право вимагати від органів управління цією зоною спорудження огорожі по периметру зони, встановлення обмежень щодо порядку доступу в зону у певні години роботи тощо.
У спеціальних митних зонах допускається здійснення виробничих та інших операцій з товарами за умови додержання положень Митного кодексу України, так як не слід забувати, що режим спеціальної митної зони є одним з видів митного режиму та товари на даній території знаходяться під митним контролем. Перелік видів товарів та операцій, що з ними здійснюються, визначається у законі про конкретну спеціальну митну зону.
Товари можуть перебувати у спеціальних митних зонах протягом усього часу функціонування таких зон.
Правовий режим такого митного режиму як магазин безмитної торгівлі визначено главою 37 Митного кодексу України.
Магазин безмитної торгівлі
- митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання.
Товари, а також супутні товарам роботи, в режимі магазину безмитної торгівлі реалізуються лише у спеціальних торговельних закладах (магазинах безмитної торгівлі). Розташування магазинів безмитної торгівлі та умови реалізації в них товарів повинні виключати можливість безпосереднього ввезення цих товарів для споживання на митній території України.
Магазини безмитної торгівлі здійснюють торгівлю всіма видами продовольчих і непродовольчих товарів вітчизняного (на умовах експорту) та іноземного походження, крім товарів, які заборонені відповідно до законодавства до ввезення, вивезення та транзиту через територію України.
Строк перебування товарів у режимі магазину безмитної торгівлі не може перевищувати трьох років з дня їх поміщення у цей режим.
Поняття наступних митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України дещо пов´язані та їх визначено у статті 229 та статті 237 Митного кодексу України відповідно.
Переробка на митній території України
- митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів не тарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту.
Переробка за межами митної території України
- митний режим, відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання з метою їх переробки за межами митної території України та наступного повернення в Україну.
Таким чином вказані митні режими опосередковують використовувані у зовнішньоекономічній діяльності операції з давальницькою сировиною.
Так, згідно статті 1 Закону України „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” в редакції Закону від 4 жовтня 2001 року № 2761-ІІІ:
операція з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах – це операція з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини в результаті технологічного процесу із зміною коду по ТН ЗЕД (незалежно від кількості виконавців, а також етапів операцій з перероблення цієї сировини) з метою отримання готової продукції за відповідну плату.
До операцій з давальницькою сировиною у зовнішньо- економічних відносинах належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі переробки, а також на заключному, є основним матеріалом та її вартість становить не менш як 20 % загальної вартості готової продукції, при цьому обов´язковим є попереднє здійснення поставки виконавцю давальницької сировини відносно повернення виготовленої з неї готової продукції замовнику.[10]
Операції щодо переробки товарів можуть включати: власне переробку товарів; обробку товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари; ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання; використання окремих товарів, що не є продуктами переробки, але які сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністю витрачаються.
Строк переробки товарів в даному випадку встановлюється митним органом під час надання дозволу підприємству-резиденту виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продукцією їх переробки, але, як правило, не може бути більшим ніж 90 днів.
Наступний митний режим визначено статтею 243 Митного кодексу Митного кодексу як знищення або руйнування
- це митний режим, відповідно до якого товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що знищуються або руйнуються.
Знищення або руйнування товарів допускається з письмового дозволу митного органу, який надається за умови наявності дозволів інших органів державної влади, що здійснюють відповідно до їхньої компетенції контроль під час переміщення товарів через митний кордон України.
Такий дозвіл митним органом не видається, якщо знищення товарів може завдати істотної шкоди навколишньому природному середовищу, а також в інших випадках, що визначаються Державною митною службою спільно з іншими органами державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України.
Останній митний режим, визначений главою 40 Митного кодексу України це відмова на користь держави
, тобто митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від товарів, що перебувають під митним контролем, без будь-яких умов на свою користь. У режимі відмови на користь держави на товари не нараховуються і не справляються податки і збори, а також не застосовуються заходи нетарифного регулювання.
Більш детально порядок відмови від товару на користь держави в митному праві регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2003 року № 1955 „Деякі питання відмови на користь держави від товарів, що перебувають під митним контролем”, якою затверджено „порядок видачі митним органом дозволу на відмову на користь держави від товарів, що перебувають під митним контролем”.
Даним Порядком визначено, що у разі наміру власника товарів відмовитись від них на користь держави без будь-яких умов на свою користь він або уповноважена ним особа подає до митного органу заяву за формою, що визначається Держмитслужбою України.
Заява розглядається керівником митного органу або іншою уповноваженою посадовою особою протягом трьох робочих днів після її реєстрації. За результатами розгляду заяви приймається рішення або про надання дозволу на поміщення у митний режим відмови , або про заборону поміщення в митний режим відмови.
Вищенаведеною Постановою також затверджено „Перелік товарів, що не можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави”. До таких товарів відносяться:
- товари, що не перебувають на митній території України;
- товари, строк зберігання або використання яких закінчився;
- товари, що потребують особливих умов зберігання у разі, коли митний орган не має можливості забезпечити такі умови;
- товари, щодо яких не здійснено встановлених статтею 27 Митного кодексу особливих видів митних контролю;
- товари, вилучені митними органами відповідно до вимог Митного кодексу України;
- ядерні матеріали, радіоактивні та небезпечні відходи, особливо небезпечні хімічні речовини, отруйні речовини;
- товари, витрати на зберігання та реалізацію яких перевищуватимуть суму надходжень від їх продажу.[11]
3. МИТНІ ПРОЦЕДУРИ ПРИ ПЕРЕМІЩЕННІ ТОВАРІВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН РІЗНИМИ ВИДАМИ ТРАНСПОРТУ.
Згідно статті 110 Митного кодексу України переміщення товарів через митний кордон України здійснюється засобами авіаційного, водного, автомобільного, залізничного, трубопровідного транспорту, також лініями електропередачі.
Залежно від наявності перевізника, відправника, одержувача, а також договору на перевезення товари переміщуються у:
- вантажних відправленнях;
- супроводжуваному багажі;
- несупроводжуваному багажі;
- ручній поклажі;
- міжнародних поштових відправленнях;
- міжнародних експрес-відправленнях.
Пункт 19 статті 1 Митного кодексу України дає нам визначення власне митних процедур як операцій, пов’язаних із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів та транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів та транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків та зборів.
Таким чином, митні процедури це реальний прояв митного контролю, що залежить від того, до якого саме митного режиму заявлено той чи інший товар або транспортний засіб.
Проте, залежно від того, яким саме чином здійснюється переміщення товару чи транспортного засобу через митний кордон України застосовується й різний обсяг митних процедур та цей обсяг має різне наповнення.
Митні процедури, що здійснюються під час митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, якими переміщуються громадяни та товари через митний кордон України, мають уніфікований характер та не залежать від країни реєстрації або країни – власника транспортного засобу, країни, з якої прибув цей транспортний засіб, або країни, куди він прямує.
Також передбачені особливості застосування митних процедур до запасів споживання, а саме для:
- товарів, призначених для споживання пасажирами та екіпажем на борту суден, літаків, у поїздах, інших транспортних засобах, незалежно від того, продаються ці товари чи ні;
- товари, включаючи паливно-мастильні матеріали, необхідні для експлуатації та технічного обслуговування суден, літаків, засобів залізничного а іншого транспорту, у тому числі придбані за кордоном у зв’язку з ліквідацією аварії або для здійснення необхідного поточного ремонту цих транспортних засобів;
- товари, призначені для матеріально-технічного постачання та спорядження, паливно-мастильні матеріали, сировина для промислової переробки, продовольство, інші товари, що вивозяться за межи митної території України для забезпечення виробничої діяльності українських та орендованих (зафрахтованих) українськими підприємствами суден, які здійснюють морський промисел.
Всі вищенаведені товари, що переміщуються в обсягах, визначених на підставі встановлених Кабінетом Міністрів України норм споживання та з урахуванням тривалості рейсу, підлягають митному оформленню в без ліцензійному порядку без декларування та сплати податків та зборів, а понад зазначені норми – у загальному порядку відповідно до заявленого митного режиму.
Що стосується алкогольних напоїв та тютюнових виробів, то на борту транспортного засобі, що здійснює міжнародний рейс та прибуває на митну територію України, їх дозволяється ввозити та вивозити для споживання членами екіпажу та пасажирами з розрахунку споживання однією особою на добу за нормами, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Тепер звернемось до обсягу та змісту кожної окремої групи митних процедур залежно від виду транспорту, яким здійснюється переміщення товарів через митний кордон України.
Глава 16 Митного кодексу України визначає порядок застосування митних процедур на водному транспорті.
Весь обсяг митних процедур здійснюється митними органами в зонах митного контролю на території морських та річкових портів, а також в акваторії портів, відкритих до міжнародних перевезень.
З цього загального правила є виключення, так, якщо судно внаслідок аварії , стихійного лиха або інших обставин, що мають характер непереборної сили, не в змозі досягти одного з місць здійснення митного контролю на митній території України, вивантаження з нього товарів допускається в місцях, де немає митних органів.
У зв’язку з дуже великою кількістю водних вантажних а пасажирських перевезень, з метою прискорення процедури митного оформлення, стаття 124 Митного кодексу України встановлює правило, за яким митне оформлення суден закордонного плавання здійснюється цілодобово у порядку їх прибуття.
Весь час знаходження судна на стоянці в порту воно знаходиться під митним контролем. В цей час митні органи мають право здійснювати огляд та переогляд судна, пломбування та опечатування його окремих трюмів та приміщень, де знаходяться товари, підстави для ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України чи транзит через територію України яких відсутні.
Пропуск через митний кордон України товарів, що перевозяться в міжнародному водному сполученні, здійснюється на підставі оформлення митних декларацій.
Для того, що б судно могло залишити порт, капітанові судна необхідно отримати відмітку митного органу на відповідному судновому документі про дозвіл вийти з акваторії порту. Для тимчасового відходу судна із порту у зв’язку з дією непереборної сили, а також з метою рятування людей дозвіл митного органу не обов’язковий.
Детальна регламентація відносинам щодо здійснення митних процедур на водному транспорті надається „Порядком здійснення митного контролю за переміщенням через митний кордон України тварі та інших предметів з використанням морського, річкового й поромного видів транспорту”, затвердженим наказом Держмитслужби від 23 січня 2001 року № 26.
Даний Порядок визначає послідовність дій посадових осіб митних органів при здійснені митного контролю за переміщенням суден закордонного плавання, товарів та інших предметів, що переміщуються ними через митний кордон України.
В Порядку наводяться визначення термінів, що застосовуються, порядок підготовки до митного контролю ат митного оформлення суден, процедури митного контролю товарів та інших предметів, які переміщуються при ввезенні з-за кордону та при вивезення за кордон.
Глава 17 Митного кодексу України визначає порядок здійснення митних процедур на авіатранспорті.
Переміщення товарів через митний кордон України повітряним шляхом здійснюється через міжнародні аеропорти, в яких розташовані митні органи. Лише у разі вимушеної посадки можливо переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України поза місцем розташування митних органів.
Товари, що перевозяться транзитними авіапасажирами (за винятком товарів, заборонених до транзиту), не підлягають обкладенню податками та зборами та безперешкодно переміщуються в межах зони митного контролю міжнародного аеропорту.
Послідовність дій посадових осіб митниць при здійсненні митного контролю за переміщенням повітряних суден і контролю цих суден, товарів та інших предметів, що переміщуються ними через митний кордон України з використанням повітряного транспорту, регулюється ”Порядком здійснення митного контролю товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України з використанням повітряних суден”, затвердженим наказом Держмитслужби України від 29 серпня 2001 року № 579.
Даним Порядком визначено, що митний контроль за переміщенням через митний кордон України повітряних суден, товарів та інших предметів, що переміщуються ними, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України. Митний контроль та митне оформлення повітряних суден здійснюється, як правило, з митним оглядом судна. Митне оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються членами екіпажу повітряного судна, здійснюється на борту судна або в інших визначених митницею місцях.
Будь-які операції з товарами та іншими предметами, що перебувають під митним контролем, здійснюються тільки з дозволу митниці.
Митний контроль та митне оформлення повітряних суден, що прибувають із-за кордону, здійснюються після проведення прикордонного контролю, а повітряні судна, що вибувають за кордон, - до початку прикордонного контролю.[12]
Загальні положення щодо митних процедур на залізничному транспорті містяться у главі 18 Митного кодексу України.
На залізничному транспорті здійснюються наступні митні процедури: перевірка документів, огляд залізничного рухомого складу, а також інші митні процедури, передбачені Митним кодексом України. Дані процедури здійснюються посадовими особами митниці у зонах митного контролю пунктів пропуску залізничного транспорту на державному кордоні України.
Всі операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, провадяться підприємствами залізниці за свій рахунок. Відповідальність за втрату чи неналежну доставку товарів, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення несе залізниця.
За загальним правилом митний контроль товарів та транспортний засобів у міжнародному залізничному сполученні здійснюється з зонах митного контролю. Пасажири поїздів міжнародного сполучення можуть проходити митний контроль також в інших місцях, визначених уздовж маршруту руху поїзда за погодженням між Держмитслужбою, Мінтрансом України та центральним виконавчим органом у справах охорони державного кордону України.
З метою спрощення процедури митного оформлення однорідної продукції, що регулярно вивозиться у великих обсягах за межі митного території України залізничним транспортом одним підприємством за одним договором, та впровадження чергового етапу системи контролю за доставкою вантажів у митниці призначення розроблено „Тимчасовий порядок проведення митного оформлення товарів, о вивозяться залізничним транспортом, з використанням загальної вантажної митного декларації”, затверджений наказом Держмитслужби України від 2 червня 2003 року № 380.
Згідно даного Тимчасового порядку, якщо товари регулярно вивозяться залізничним транспортом за межі митної території України одним суб’єктом ЗЕД за одним договором, то митниця відправлення може дозволити цьому суб’єктові подавати загальну вантажну митну декларацію, що оформлюється на товари, які переміщуватимуться окремими партіями протягом певного періоду, погодженого цією митницею.[13]
Таким чином, чинним митним законодавством України встановлюється спрощений режим митного оформлення великих та регулярних партій товарів, що перевозяться залізничним транспортом. Дане положення істотно впливає, при чому впливає позитивно, на розвиток вітчизняної економіки, сприяє експорту українських товарів.
Глава 19 Митного кодексу України регулює митні процедури на автомобільному транспорті. Також дані правовідносини регулюються „Порядком митного оформлення автотранспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення”, затвердженим наказом Держмитслужби України від 10 листопада 2000 року № 637.
За загальним правилом автотранспортний засіб, що використовується для переміщення товарів через митний кордон України, не потребує окремої митної декларації, якщо під час такого переміщення декларуються товари, які перевозяться цим автотранспортним засобом.
Відомості про автотранспортний засіб вносяться до митної декларації, якою оформлено вантажі, книжки МДП, передбаченої Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року, товарно-транспортних накладних, дорожнього листа, провізних та інших супровідних документів, передбачених законодавством.
Проте, згідно вищенаведеного Порядку особи, які здійснюють перевезення пасажирів та товарів через митний кордон України автомобільним транспортом, крім документів на товари, квитків для пасажирів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, повинні мати:
- суб’єкти, які використовують автотранспортні засоби, за винятком автотранспортних засобів, що не мають вантажних відділень, повинні мати свідоцтва про допущення дорожніх транспортних засобів до перевезення вантажів під митними печатками та пломбами;
- для багаторазового переміщення через митний кордон України автотранспортного засобі, суб’єкт, який його використовує, подає митниці за місцем своєї державної реєстрації вантажну митну декларацію на автотранспортний засіб, термін дії якої не може перевищувати 11 місяців з моменту її оформлення.[14]
Згідно вимог статті 146 Митного кодексу України, особи, що переміщують товари під митним контролем автомобільним транспортом, зобов´язані:
- доставити товари за місцем призначення із збереженням митних забезпечень;
- не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарів без дозволу митного органу;
- пред’явити митному органу необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення документи;
- у невідкладних випадках за свій рахунок здійснювати вивантаження, навантаження, розпакування та упакування товарів та пред’являти їх до митного контролю.
Порядок здійснення митних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України на трубопровідному транспорті та лініях електропередачі, крім глави 20 Митного кодексу України, регулюється також рядом інших спеціальних нормативних актів, наприклад:
- Постанова Кабінету міністрів України „Про митний контроль та митне оформлення природного газу, нафти, нафтопродуктів, етилену та аміаку, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом” від 17 грудня 2003 року № 1958;
- Постанова Кабінету Міністрів України „Про митний контроль та митне оформлення електроенергії, що переміщується через митний кордон України” від 10 грудня 2003 року № 1909;
- „Порядок митного контролю та митного оформлення нафти, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом”, затверджений наказом Держмитслужби України від 17 серпня 1998 року № 512.
Місця проведення митного контролю, строки та порядок проведення митного контролю та митного оформлення тварі, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом та лініями електропередачі визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 149 Митного кодексу України для митного оформлення товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом, декларант подає митному органу такі документи:
- зовнішньоекономічний договір (контракт);
- акт (акти) приймання-передачі товару;
- сертифікат якості;
рахунок-фактуру (інвойс);
- маршрутну телетайпограму;
- дозволи (ліцензії) відповідних органів державної влади;
- іншим документи, передбачені Митним кодексом та іншими законами.
Згідно статті 150 Митного кодексу України для митного оформлення електроенергії декларант подає митному органу такі документи:
- зовнішньоекономічний договір (контракт);
- довідку-підтвердження відповідного підприємства про кількість електроенергії, що переміщується через митний кордон України;
- інші документи, передбачені Митним кодексом та іншими законами України.
4. ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТОВАРІВ, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ ПІД МИТНИМ КОНТРОЛЕМ, МІЖ МИТНИЦЯМИ.
Товари та інші предмети, відносно яких митне оформлення не завершено, в тому числі ті, що переміщуються транзитом через територію України, можуть перевозитись з однієї митниці в іншу за відповідальністю підприємства або громадянина, які прийняли такі товари та інші предмети до перевезення.
Митні вантажі між митницями України переміщуються під митним чи іншим забезпеченням, про що робляться відповідні відмітки у провізних документах.
Великовагові та громіздкі вантажі, а також вантажі, що перевозяться насипом чи навалом, можуть перевозитися між митницями на відкритих транспортних засобах. У таких випадках необхідно вжити заходів, що не дозволяють здійснити підміну таких вантажів (детальний опис їх у вантажних чи інших документах, нанесення на вантажі розпізнавальних знаків та інше).
Відповідно до Положення „Про порядок митного оформлення товарів та інших предметів, що перевозяться між митницями та території України” затвердженого наказом ДМК України №246 від 27.09.1993р. термін доставки митних вантажів до митниць установлюється, керуючись можливостями виду транспортного засобу, маршруту перевезення та інших умов перевезення, але не менше терміну, що визначається з розрахунку 80 км за добу.[15]
При імпорті товарів складається внутрішній транзитний документ на партію товару митницею відправлення, декларантом чи перевізником на бланку „Провізної відомості” Ф-МД5 у трьох примірниках на яких проставляється штамп „Під митним контролем - імпорт” та завіряється особистою номерною печаткою співробітника митниці. Перший екземпляр „Провізної відомості” направляється у митницю призначення, другий - надається перевізнику, третій – залишається на контролі на митниці відправлення. Контроль за виконанням перевізником зобов’язань здійснює митниця відправлення.
При експорті вантажів після їх оформлення в митному відношенні митницею, в зоні діяльності якої знаходиться його власник (відправник), вони направляються в митницю призначення, яка розташована на митному кордоні.
На такий вантаж оформлюється митна декларація, четвертий аркуш якої разом з іншими товаросупровідними документами направляється до пункту пропуску на кордоні, де вилучається митницею призначення, яка здійснює пропуск вантажу за межами митної території України.
Крім цього, митниці призначення засобами електронного зв’язку інформують митниці відправлення про фактичне вивезення за межі митної території України товарів оформлених ними.
При транзиті вантажі декларуються в митниці із заповненням вантажної митної декларації, направляються митницею, що здійснила пропуск таких вантажів на територію України до митниці на митному кордоні України яка здійснює пропуск за межі митної території України разом із примірником вантажної митної декларації на транзитні вантажі. Механізм контролю доставки вантажів аналогічний тому, який застосовується при вивезенні товарів.
Транзитні перевезення здійснюються як прохідний та внутрішній митний транзит.
Прохідний митний транзит – це переміщення товарів під митним контролем від одного пункту пропуску (ввезення), розташованого на митному кордоні України до іншого пункту пропуску (вивезення) розташованого на митному кордоні України.
Внутрішній митний транзит – це переміщення товарів під митним контролем від пункту ввезення до митного органу розташованого на митній території України; від митного органу на митній території України до пункту вивезення; від митного органу до іншого митного органу розташованого на території України.
При неотриманні митницею відправлення в установлений термін інформації про надходження вантажу до митниці призначення вона вирішує питання заведення справи про порушення митних правил.
З метою встановлення надійного контролю за переміщенням товарів та інших предметів між митницями України, оперативного реагування в разі виникнення ускладнень чи непередбачених ситуацій під час такого переміщення, підвищення рівня відповідальності осіб, що здійснюють перевезення вантажів введено в дію Положення „Про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення” яке затверджено наказом ДМС України від 08.12.1998р. №771.[16]
Контроль здійснюється поетапно і поширюється на товари:
- що ввозяться на територію України автомобільним транспортом на адресу суб’єктів ЗЕД;
- що вивозяться з території України автомобільним транспортом суб’єктами ЗЕД;
- на транзит товарів автомобільним транспортом через митну територію України;
- на транзит товарів залізничним транспортом через митну територію України.
Решта видів перевезень підпадають під дію наказу ДМК України від 27.09.1993р. №246.
До товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, може застосовуватися один із таких заходів гарантування доставки цих товарів до митного органу призначення:
- надання власником товару гарантій митним органам;
- охорона та супроводження товарів митними органами;
- перевезення товарів митним перевізником;
- перевезення на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення 1975 року.
Згідно з наказом №771/98 для здійснення контролю за доставкою та виявленням фактів недоставки товарів у митницю призначення використовується програмно-інформаційний комплекс, що базується на відомчій системі зв’язку митних органів України.
Контроль за доставкою товарів у митниці призначення здійснює митниця відправлення цих товарів. У разі виявлення фактів недоставки вантажу в митницю призначення справу про порушення митних правил заводить митниця, якій було надане відповідне зобов’язання про доставку вантажу на митницю призначення.
Наказ №771/98 передбачає такі терміни доставки товарів у митницю призначення при здійсненні перевезень:
- залізничним транспортом – 10 діб;
- автомобільним транспортом – 5 діб;
- повітряним транспортом – 3 доби;
- морським, річковим транспортом у період навігації – 10 діб;
Якщо окремих видів товарів або перевезень відсутній установлений чинним законодавством України граничний термін доставки, то він призначається самою митницею відправлення з врахуванням можливостей транспортного засобу, маршруту перевезення, відстані до митниці призначення, властивостей товарів та інших умов.[17]
При цьому максимальний термін доставки таких товарів у митницю призначення не може перевищувати 20 діб.
В окремих випадках вантаж не може прибути в митницю призначення в термін, установлений митницею відправлення внаслідок дії надзвичайних або невідворотних обставин чи подій, що перешкоджають руху транспорту. Такими обставинами можуть бути:
- стихійне лихо (пожежа, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище);
- воєнні дії чи надзвичайний стан у регіоні, через який пролягає шлях транспортного засобу;
- страйк;
- злочинні дії третіх осіб, спрямовані проти перевізника, транспортного засобу чи вантажу;
- пригода за участю транспортного засобу, яка спричинила повне або часткове пошкодження транспортного засобу або повну чи часткову втрату вантажу;
- неможливість подальшого руху транспортного засобу через зсув, пошкодження або розпакування вантажу, що створює небезпеку дорожньому рухові;
- інші схожі за характером обставини чи події.
При цьому власник товарів чи транспортного засобу повинен звернутися з письмовою заявою до найближчої митниці.
Згідно зі ст.109 Митного кодексу України не доставка в митні органи України у визначений термін предметів, що знаходяться під митним контролем та переміщуються з одного митного органу України в інший, а також прийнятих для вручення митному органу України митних та інших документів на ці предмети тягне попередження або накладення штрафу на громадян у розмірі до одного офіційного встановленого на день здійснення порушення митних правил мінімального розміру заробітної плати, а на посадових осіб – від 2 з половиною до 10 мінімальних розмірів заробітної плати, з конфіскацією цих предметів або без такої.
За поданням ДМСУ до перевізників, що не доставили вантажу митницю призначення, може застосовуватись режим індивідуального ліцензування.
Висновок
Утверджувати й забезпечувати права і свободи людини – головний обов’язок держави. Переорієнтування ідеології з „панування держави” над людиною на „служіння держави” людині, урешті решт приведе до реального виконання принципові пріоритету людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканості і безпеки, що проголошений Конституцією України та визнання його найвищою соціальною цінністю.
Безпосереднє сусідство України з Євросоюзом, перевага ринкових відносин, прагнення України до інтеграції у світову співдружність зумовлює необхідність застосовувати на території України види перевезень, що відповідають Європейським стандартам та спрощення системи митного оформлення товарів.
На думку професора Рокоча В.В. щоб досягти оптимального регулювання перевезень через митну територію України, необхідно застосувати комплекс заходів що поєднують політику вільної торгівлі з одної сторони та політику протекціонізму, що призводить до гнучкості зовнішньоекономічної політики.
Політика вільної торгівлі – це політика мінімального державного втручання у зовнішню торгівлю, яка розвивається на засадах вільних ринкових сил попиту і пропозиції.
Політика протекціонізму – це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом застосування тарифних і нетарифних інструментів торговельної політики.[18]
Упровадження широкого кола видів перевезення через митну територію України вантажів є безперечно, позитивним моментом, а також є ще одним кроком до створення демократично-правових стандартів взаємовідносин органів виконавчої влади та людини, переорієнтація на спрощення адміністративних процедур, інформування і консультування громадян та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з питань митних формальностей.
Найшвидше удосконалення митного регулювання перевезень згідно до європейських стандартів, надання адміністративних послуг, митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій при здійсненні перевезень вантажів через митну територію України, призведе до активізації зовнішньоекономічної діяльності з боку українських суб’єктів підприємницької діяльності, збільшення поступлення іноземних інвестицій в економіку України, покращення державного захисту національного виробника.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.
Митний кодекс України від 11 липня 2002 року //„Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 229 - 358.
2.
Закон України „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” від 15 вересня 1995 року в редакції Закону від 4 жовтня 2001 року № 2761-ІІІ // //„Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 99.
3.
Указ Президента України „Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності митної служби України” № 1209/2003 від 23.10.2003 року // // Урядовий кур´єр. – 2003. - № 202 від 28.10.2003 р.
4.
Декрет Кабінету Міністрів України „Про стандартизацію і сертифікацію” від 10 травня 1993 року N 46-93
5.
Постанова Кабінету Міністрів України „Деякі питання відмови на користь держави від товарів, що перебувають під митним контролем” від 17 грудня 2003 року № 1955 //„Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 421.
6.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про митний контроль та митне оформлення природного газу, нафти, нафтопродуктів, етилену та аміаку, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом” від 17 грудня 2003 року № 1958 // „Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 422.
7.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про митний контроль та митне оформлення електроенергії, що переміщується через митний кордон України” від 10 грудня 2003 року № 1909 // „Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 448.
8.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження порядку митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов’язковій сертифікації в Україні” від 4 листопада 1997 року № 1211 // „Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 467.
9.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок здійснення митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів щодо переміщення яких установлено обмеження” від 25 грудня 2002 року № 1986 // „Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 481.
10.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження переліку товарів промислового призначення, вивезення яких громадянами України, іноземцями та особами без громадянства за межі митної території України не допускається” від 13 грудня 2002 року № 1911 // „Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 483.
11.
Постанова Кабінету Міністрів України „Про допущення товарів до переміщення через митний кордон України р режимі тимчасового ввезення (вивезення)” від 12 грудня 2002 року № 1855 // // „Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 489.
12.
„Порядок роботи складу митного органу”, затверджений наказом Держмитслужби від 5 грудня 2003 року № 835 // „Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 529.
13.
„Положення про порядок контролю за ввезенням на митну територію України окремих видів товарів” затверджене наказом Держмитслужби від 28 лютого 2003 року № 129 // „Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 593.
14.
„Порядок митного контролю та митного оформлення водних транспортних засобів, що здійснюють багаторазові переміщення через митний кордон України”, затверджено наказом Держмитслужби від 22 квітня 2003 року № 268 // „Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 619.
15.
„Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення” затверджене наказом Держмитслужби України від 08.12.98 № 771.
16.
„Порядок митного оформлення автотранспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення”, затверджено наказом Держмитслужби України від 10 листопада 2000 року № 637 // „Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 629.
17.
„Порядок здійснення митного контролю за переміщенням через митний кордон України товарів та інших предметів з використанням морського, річкового й поромного видів транспорту”, затверджено Наказом Держмитслужби України від 23 січня 2001 року № 26 // „Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 634.
18.
„Порядок здійснення митного контролю товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України з використанням повітряних суден”, затверджено Наказом Держмитслужби України від 29 серпня 2001 року № 579 // // „Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 651.
19.
„Тимчасовий порядок проведення митного оформлення товарів, що вивозяться залізничним транспортом, з використанням загальної вантажної декларації”, затверджено Наказом Держмитслужби України від 2 червня 2003 року № 380 // „Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 662.
20.
„Порядок митного контролю та митного оформлення нафти, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом”, затверджено Наказом Держмитслужби України від 17 серпня 1998 року № 512 // „Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 669.
21.
Гребельник В. „Основи митної справи”, - К., 2003 р.
22.
„Митний контроль та митне оформлення” / під ред. М.М. Каленського – К., 2003 р.
23.
„Основи митної справи” / під ред. П.В. Пашка, - К. 2002 рік.
24.
Бондаренко І.О. „Послуги в галузі митної справи” // „Митна справа” – 2004 р. - № 6 – стор. 46 – 52.
25.
Є. Болибок „Поняття та застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення).” // „Прокуратура. Людина. Держава.” – 2004р. - № 10 жовтень – стор. 103 – 110.
26.
„Коментар до Митного кодексу України / за ред. П.В. Пашка. – К.: Юстиніан, 2004.
[1]
Про заходи підвищення ефективності діяльності митної служби України: Указ Президента України від 24.10.2003 року № 1209/2003 // Урядовий кур´єр. – 2003. - № 202 від 28.10.2003 р.
[2]
„Митний контроль та митне оформлення” / під ред. М.М. Каленського – К., 2003 р., стор. 11-12.
[3]
„Митний контроль та митне оформлення” / під ред. М.М. Каленського – К., 2003 р., стор. 13.
[4]
Гребельник В. „Основи митної справи”, - К., 2003 р., стор. 348-349.
[5]
„Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 470.
[6]
„Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 593.
[7]
„Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 483.
[8]
Є. Болибок „Поняття та застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення).” // „Прокуратура. Людина. Держава.” – 2004р. - №10 (40) жовтень – стор. 103 – 106.
[9]
„Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 532 - 533.
[10]
„Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 100.
[11]
„Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 421 - 422.
[12]
„Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 654.
[13]
„Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 662 - 663.
[14]
„Зовнішньоекономічна діяльність та митна справа. Збірник нормативних актів. Станом на 1 січня 2004 року”, - К. „Атіка”, 2004. – стор. 629 - 630.
[15]
Положення „Про порядок митного оформлення товарів та інших предметів, що перевозяться між митницями та території України” затвердженого наказом ДМК України №246 від 27.09.1993р.
[16]
Положення „Про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення” яке затверджено наказом ДМС України від 08.12.1998р. №771.
[17]
Положення „Про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення” яке затверджено наказом ДМС України від 08.12.1998р. №771.
[18]
В.В. Рокоча „Міжнародна економіка” Київ 1999р.
|
