ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ
1.
Загальні положення про державне регулювання інвестиційної діяльності
Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства, республіканським і місцевими бюджетами, передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності.
При цьому можуть створюватися пільгові умови інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах, насамперед соціальній сфері, технічному і технологічному вдосконаленні виробництва, створенні нових робочих місць для громадян, які потребують соціального захисту, впровадженні відкриттів і винаходів в агропромисловому комплексі, в реалізації програм ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, у виробництві будівельних матеріалів, в галузі освіти, культури, охорони навколишнього середовища та здоров'я.
Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності та контроль за її здійсненням усіма інвесторами й учасниками інвестиційної діяльності.
Управління державними інвестиціями здійснюється республіканськими та місцевими органами державної влади й управління та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій з інвестування бюджетних і позабюджетних коштів.
Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:
• систрми податків з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг. З метою регулювання інвестиційного попиту Верховною Радою України може вводитися диференційований податок на інвестиції;
• проведення кредитної та амортизаційної політики, в тому числі шляхом прискореної амортизації основних фондів. Пільги по амортизації можуть встановлюватися диференційовано для окремих галузей і сфер економіки, елементів основних фондів, видів устаткування;
• подання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;
• державних норм та стандартів;
• антимонопольних заходів;
• роздержавлення і приватизації власності;
• визначення умов користування землею, водою й іншими природними ресурсами;
• політики ціноутворення;
• проведення державної експертизи інвестиційних програм та проектів будівництва;
• інших заходів.
Рішення щодо республіканських державних інвестицій приймаються на основі прогнозів економічного та соціального розвитку республіки, схем розвитку та розміщення продуктивних сил, цільових науково-технічних і комплексних програм, техніко-економічних обгрунтувань, що визначають доцільність цих інвестицій.
Проекти цільових комплексних республіканських програм розробляються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України з участю заінтересованих державних органів і громадських організацій та подаються Кабінетом Міністрів України на затвердження Верховній Раді України у складі Основних напрямів економічного і соціального розвитку республіки.
Верховна Рада України затверджує у складі Основних напрямів економічного і соціального розвитку республіки обсяги державних інвестицій,
здійснюваних за рахунок коштів республіканського бюджету.
Однією із форм реалізації республіканських державних інвестицій є республіканське державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві.
Державне замовлення розміщується, як правило, на конкурсній основі з урахуванням економічної вигідності цих замовлень для підприємств та організацій.
Прийняття в експлуатацію об'єктів республіканського державного замовлення провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Обов'язковій державній експертизі у повному обсязі підлягають інвестиційні програми та проекти будівництва,
що здійснюються із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій, Інвестиційні програми та проекти будівництва, що здійснюються за рахунок інших джерел фінансування, підлягають експертизі згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про інвестиційну діяльність».
Державна експертиза інвестиційних програм і проектів будівництва виконується комплексно спеціалізованою державною організацією, яка утворюється і діє у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок проведення державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі необхідності експертиза окремих інвестиційних проектів і програм може здійснюватись експертними комісіями, створюваними Верховною Радою України.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві Ради народних депутатів у межах своїх повноважень здійснюють регулювання інвестиційної діяльності на своїй території, в тому числі шляхом погодження питань про створення виробничих і соціальних об'єктів, використання природних ресурсів суб'єктами інвестиційної діяльності.
Вартість продукції, робіт і послуг у процесі інвестиційної діяльності визначається за вільними цінами і тарифами, в тому числі за підсумками конкурсів (торгів), а у випадках, передбачених законодавчими актами, за державними фіксованими та регульованими цінами та тарифами.
Вартість будівництва визначається з використанням державних кошторисних норм, які є обов'язковими при здійсненні будівництва об'єктів із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, .установ та організацій.
2.
Зміст, принципи та функції державного управління інвестиційною діяльністю в Україні
В Україні порядок державного управління інвестиційною діяльністю визначається у Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України № 384 від 1 червня 1995 року.
Державне управління інвестиційною діяльністю можна визначити як підзаконну, юридично-владну виконавчу та розпорядчу діяльність відповідних органів виконавчої влади по здійсненню покладених на них функцій управління, необхідних у процесі управління економічним розвитком країни.
Принципом взагалі називають керівну ідею, основне правило поведінки. Щодо принципів управління інвестиційною діяльністю, то це об'єктивні закономірності правильної організації та здійснення державою функцій управління, направлених на забезпечення ефективного залучення та використання інвестицій.
За змістом принципи
державного управління інвестиційною діяльністю можна розділити на соціально-політичні, організаційні та спеціальні. Оскільки соціально-політичним та організаційим принципам приділена достатня увага в навчальній літературі з адміністративного права та теорії управління, і вони властиві для всіх сфер управління, зупинимося на виділенні спеціальних принципів, що характерні для державного управління інвестиційною діяльністю.
Державне управління інвестиційною діяльністю повинно базуватися на таких спеціальних принципах, як:
• принцип взаємної відповідальності інвесторів і держави;
• принцип дотримання основних прав і свобод інвесторів;
• принцип юридичної відповідальності інвесторів за порушення вимог законодавства України або міжнародних договорів;
• принцип послідовної децентралізації інвестиційного процесу та розширення змішаного фінансування інвестиційних проектів;
• принцип залучення іноземних інвестицій переважно для реалізації державних пріоритетних програм (проектів), спрямованих на здійснення структурної перебудови економіки та надання переваги завершенню раніше розпочатих будов, технічному переоснащенню та реконструкції діючих підприємств;
• принцип вдосконалення законодавства про інвестиційну діяльність.
Зміст державного управління економікою визначається характером функцій, які реалізуються у процесі цієї діяльності. Функція
— слово латинського походження, що означає «діяльність». Будь-яка управлінська діяльність є діяльністю по реалізації різноманітних за змістом, призначенням, об'ємом функцій управління. Функції управління необхідно розглядати як дії, види, напрямки діяльності суб'єкта управління по відношенню до об'єкта, функція — це частина діяльності з управління, що характеризує його зміст.
Під функціями державного управління необхідно розуміти об'єктивно обумовлені дії, складову частину виконавчо-розпорядчої діяльності органів виконавчої влади (їх посадових осіб), що здійснюються від імені держави з метою реалізації її завдань в економічній, соціально-культурній та в адміністративно-політичній сферах суспільного життя.
У процесі управлінської діяльності здійснюються різноманітні за своїм змістом та призначенням функції, які можна об'єднати у три групи: загальні, спеціальні та допоміжні.
До загальних функцій управління
відносяться: інформаційна, керівна, прогнозування, планування, організація, координація, контроль.
Інформаційна —
одна із функцій, яка дає можливість мати уяву про характер і стан об'єкта управління, своєчасно приймати необхідні рішення по досягненню поставлених цілей управління. У звязку з цим ні один управляючий орган не може здійснювати діяльність по управлінню, не маючи відповідної інформації. Дана функція передбачає збір, фіксацію, обробку, аналіз інформації та передачу її іншим органам.
У процесі виконання цієї функції при здійсненні державного управління інвестиційною діяльністю є необхідним створення реєстрів інвестиційних проектів, інформаційних банків даних про обсяг, види, форми та об'єкти інвестування. Необхідно мати банки даних з інформацією про потенційних інвесторів та про тих, хто вже здійснює інвестиційну діяльність, про проміжні результати здійснення інвестиційних проектів.
Прогнозування
має велике значення при визначенні можливих наслідків іноземного інвестування в країні взагалі й інвестування на рівні окремих галузей, територій, підприємств.
Планування
знаходиться в тісному взаємозв'язку з прогнозуванням, а в ряді випадків переплітається з ним і є, за своєю сутністю, формою його вираження. Як функція, планування знаходить своє вираження в актах державних органів, в яких відображаються кількісні та якісні планові показники розвитку економічних процесів на певний період.
Необхідно відзначити, що така функція як планування в процесі державного управління інвестиційною діяльністю може здійснюватися при визначенні об'ємів залучення іноземних інвестицій за певний період часу, встановленні переліку пріоритетних сфер та об'єктів іноземного інвестування, визначенні об'ємів інвестування в конкретні галузі економіки, інші об'єкти інвестування та встановленні інших параметрів інвестування.
Організація —
функція, за допомогою якої створюється, формується система, що управляє та система, якою управляють. Цю функцію можна розглядати в двох аспектах: по-перше, як діяльність по побудові та вдосконаленню структури якої-небудь системи та, по-друге, як діяльність по проведенню в життя управлінських рішень в рамках функціонування визначеної та достатньо стабільної системи. Завдяки цій функції, створюються, ліквідуються та реорганізуються суб'єкти державного управління інвестиційною діяльністю, встановлюються та реалізуються їх функції, права та обов'язки, визначається їх структура і т. д.
Керівництво характеризується як функція, за допомогою якої направляється діяльність, поведінка об'єкта управління з метою досягнення запланованих результатів. Через керівництво здійснюється безпосередній зв'язок між суб'єктом і об'єктом управління.
Координація —
це функція, що дозволяє узгоджувати дії різних органів, підприємств та організацій при досягненні будь-яких спільних цілей, наприклад, по залученню та використанню іноземних інвестицій в Україні.
Контроль —
одна із загальних функцій управління інвестиційною діяльністю. За його допомогою визначається ступінь відповідності процесу функціонування об'єктів інвестування прийнятим управлінським рішенням, виявляються результати впливу органів державного управління на процес інвестування та відхилень від управлінських рішень у цій галузі.
Проаналізувавши спеціальні функції державного управління
інвестиційною діяльністю, їх можна умовно поділити на дві групи: функції по залученню інвестицій та функції по використанню інвестицій.
Серед функцій по залученню інвестицій
можна виділити:
• формування державної політики щодо залучення інвестицій;
• участь у міжнародному економічному співробітництві, роботі міжнародних економічних і фінансових організацій з метою залучення іноземних інвестицій, укладення міжнародних договорів з питань іноземного інвестування;
• визначення пріоритетних напрямків структурно-інвестиційної політики, пріоритетних напрямків використання інвестицій;
• здійснення обліку інформації стосовно джерел інвестицій, потреб у їх залученні, напрямів та ефективності використання;
• створення сприятливих умов для діяльності інвесторів на території України та ін.
Виходячи з аналізу змісту положень та статутів про відповідні органи державної влади та інші установи, практики їх діяльності, можна визначити, що зазначені функції відносяться до компетенції Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства закордонних справ України, Національного агентства України з питань розвитку та європейської інтеграції.
До функцій по використанню інвестицій
можна віднести:
• організацію експертизи та конкурсного відбору інвестиційних проектів і програм, пошук їх виконавців;
• організацію збору, вивчення й узагальнення пропозицій суб'єктів інвестиційної діяльності щодо надання та отримання інвестицій, ведення обліку заявок інвесторів та реципієнтів на участь в інвестиційних проектах і програмах;
• здійснення реєстрації інвестиційних проектів і програм.
Відповідний аналіз показує, що виконання вказаних функцій, в тій чи іншій мірі, покладено на Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України.
Спеціальними функціями державного управління інвестиційною діяльністю, які втілюють в собі таку загальну функцію управління, як інформаційна, є:
• інформування відповідних державних органів про можливість надання інвесторам пільг, що можуть бути передбачені законодавством та міжнародними договорами України;
• надання консультацій та забезпечення обміну інформацією між українськими та іноземними учасниками інвестиційних процесів, сприяння формуванню інфраструктури для забезпечення інвестиційної сфери міжнародного співробітництва в Україні;
• створення системи інформаційного супроводу проектів і програм міжнародного інвестиційного співробітництва, використання нагромадженої інформації для економічної оцінки інвестиційних проектів і програм, надання довідок, ведення звітності. Ці функції, на сьогодні, в тій чи іншій мірі, відносяться до компетенції місцевих державних адміністрацій, Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Національного агентства України з питань розвитку та європейської інтеграції.
Важливими є функції контролю за ефективністю використання інвестицій, за виконанням суб'єктами інвестиційної діяльності вимог законодавства України та зобов'язань за міжнародними договорами, які відносяться до компетенції Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства закордонних справ України та інших органів виконавчої влади (а також правоохоронних органів).
3.
Система та правовий статус органів державного управління інвестиційною діяльністю в Україні
Суб'єктами державного управління інвестиційною діяльністю виступають, перш за все, органи виконавчої влади, які є складовою частиною державного апарату. Їм властиві всі риси, що характерні для будь-якого державного органу. Одночасно вони мають і відмінності, що спричинені сутністю та особливостями державного управління інвестиційною діяльністю.
Органи виконавчої влади, до функцій яких відноситься управління іноземними інвестиціями, поділяються на органи загальної, функціональної (міжгалузевої) та галузевої компетенції.
Органами державного управління зогальяоі' комле-тенції,
до функцій яких відноситься управління інвестиційною діяльністю є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Загальні функції державного управління виконує і Президент України як глава держави. У встановлених законом рамках вони здійснюють керівництво інїпими управлінськими органами (функціональної та галузевої компетенції), їх компетенція набагато ширша від компетенції певних органів державного управління.
Президент України,
виконуючи покладені на нього функції, до яких входять і функції по управлінню економікою (в тому числі і з управління інвестиційною діяльністю):
• представляє державу у міжнародних зносинах, веде переговори та укладає міжнародні договори України, призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах;
• утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
• скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради Міністрів Автономної Республіки Крим;
• підписує закони, прийняті Верховною Радою України;
• має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд до Верховної Ради України;
• здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України. На основі та на виконання Конституції та законів України Президент України видає укази та розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України,
який несе відповідальність перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Кон-ституцєю України. У своїй діяльності він керується Конституцією, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, Програмою діяльності Уряду України, схваленою Верховною Радою України.
Роботою Кабінету Міністрів України керує Прем'єр-міністр. Він спрямовує її на виконання Програми діяльності Уряду України, схваленої Верховною Радою України.
В межах своїх повноважень Кабінет Міністрів України, поряд з іншим:
• вживає заходів із забезпечення державного суверенітету й економічної самостійності України;
• забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики;
• розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного та соціального розвитку України;
• забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності та здійснює управління об'єктами державної власності;
• розробляє проект закону про Державний бюджет України та забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;
• організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України та митної справи;
• спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади. Всі вищезазначені функції тісно пов'язані між собою і, зокрема із процесами державного управління інвестиційною діяльністю. Виходячи з кола своїх повноважень, Кабінет Міністрів України на підставі Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України здійснює виконавчо-розпорядчі функції з управління всіма галузями економіки України. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Кабінет Міністрів України, виходячи із його правового статусу, повинен розробляти загальні основи, принципи, напрями державної інвестиційної політики, спрямовувати та координувати роботу міністерств, інших підпорядкованих йому центральних і місцевих органів державної виконавчої влади в сфері державного управління інвестиційною діяльністю.
Правовий статус місцевих державних адміністрацій
визначається Положеннями про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію та про районну, районну у містах Києві та Севастополі державну адміністрацію, затвердженими Указом Президента України від 21 серпня 1995 р. № 760/95.
В межах повноважень, які їм делеговані центральною виконавчою владою, місцеві державні адміністрації також беруть участь у державному управлінні інвестиційною діяльністю (наприклад, це розробка програм соціально-економічного розвитку відповідних територій та подання їх на схвалення до відповідних органів державної влади, внесення пропозицій щодо створення спеціальних (вільних) економічних зон, сприяння у створенні підприємств з іноземними інвестиціями, здійснення управління інвестиційною діяльністю, в тому числі і за участю іноземних інвесторів, внесення до відповідних органів пропозицій щодо залучення іноземних інвестицій до економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, обов'язкова реєстрація іноземних інвестицій, їх облік, проведення, на місцевому рівні, переговорів з потенціальними іноземними інвесторами, врахування частки іноземних інвестицій при складанні місцевих бюджетів тощо).
Місцеві державні адміністрації мають відігравати важливу роль у розробці державних інвестиційних програм розвитку регіонів та окремих територій. Це визначається тим, що саме вони мають оперативну інформацію щодо соціально-економічних потреб регіонів і, у зв'язку з цим, можуть повніше сформулювати їх потреби у залученні інвестицій.
Ведучи мову про правовий статус міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади України,
необхідно зазначити, що вони здійснюють керівництво дорученими сферами управління, несуть відповідальність за їх розвиток, у межах своєї компетенції видають акти управління, організують і контролюють їх виконання.
Специфікою державного управління інвестиційною діяльністю в Україні є те, що функції по його здійсненню розподілені між декількома центральними органами виконавчої влади як функціональної, так і галузевої компетенції. Це обумовлено міжгалузевим характером даного об'єкту державного управління.
Органи функціональної (міжгалузевої) компетенції, до функцій яких відноситься управління інвестиційною діяльністю, виконуючи закріплені за ними завдання, приймають рішення і вживають заходів, обов'язкових для всіх галузевих органів управління. Таким чином вони мають повноваження надвідомчого (міжгалузевого) характеру. Органами функціональної (міжгалузевої) компетенції, до завдань яких на сьогодні в тій чи іншій мірі входить управління інвестиційною діяльністю, є Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Міністерство закордонних справ України, Національне агентство України з питань розвитку та європейської інтеграції, Фонд державного майна України, Державна митна служба України, Державна податкова адміністрація України.
Названі міністерства видають на основі і на виконання чинного законодавства накази, організують та контролюють їх виконання.
Даючи загальну характеристику органів виконавчої влади галузевої компетенції необхідно зазначити, що їх завданням є керівництво окремими галузями економіки — промисловістю, сільським господарством, транспортом та ін. Оскільки державне управління інвестиційною діяльністю в Україні, в силу специфіки об'єкту управління, відноситься до компетенції ряду функціональних органів виконавчої влади, то в структурі галузевих органів можуть створюватися лише певні підрозділи, які можуть займатися координацією інвестиційної діяльності в конкретних галузях економіки України.
Аналізуючи практику державного управління інвестиційною діяльністю в Україні, необхідно відмітити негативний вплив на інвестиційний клімат в Україні того, що за останні роки система державного управління інвестиційною діяльністю в Україні неодноразово піддягала зміні. Так, у вересні 1993 року Постановою Кабінету Міністрів України «Про створення Агентства міжнародного співробітництва та інвестицій» від 2 вересня 1993 p. № 695 — 93 на базі Національного центру реалізації міжнародної технічної допомоги було утворено Агентство міжнародного співробітництва та інвестицій. Положення про Агентство міжнародного співробітництва та інвестицій було затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 1994 p. № 16. Зазначене Агентство було центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінетові Міністрів України, мало статус міністерства. Агентство повинно було реалізувати державну політику в галузі міжнародного співробітництва та інвестицій, сприяти прискоренню інтеграції України у світову економіку та здійснювати координацію цих процесів з урахуванням пріоритетних напрямів розвитку економіки України. До основних завдань Агентства відносилися формування спільно із відповідними органами державної виконавчої влади ефективної системи співробітництва з міжнародними організаціями, урядовими та неурядовими організаціями іноземних держав (донорами, інвесторами та кредиторами); сприяння залученню і раціональному спрямуванню зовнішніх фінансових та технічних ресурсів на здійснення економічної реформи, структурна перебудова та розвиток економіки України; координація діяльності у цій сфері. Агентство, відповідно до покладених на нього завдань, виконувало наступні функції: брало участь у розробленні стратегії економічної реформи, структурної перебудови та розвитку економіки України і програм її реалізації в частині, що стосується залучення зовнішніх фінансових та технічних ресурсів для виконання цих програм; готувало та вносило в установленому порядку пропозиції до відповідних розділів проектів плану соціального і економічного розвитку України та державного бюджету України з питань залучення та надання зовнішніх фінансових і технічних ресурсів; супроводжувало проекти (в тому числі інвестиційні), які реалізовувалися із залученням зовнішніх фінансових і технічних ресурсів; організовувати збір, вивчення і узагальнення проектів програм міжнародної фінансової та технічної допомоги, пропозицій підприємств, установ і організацій щодо надання та отримання такої допомоги, визначення їх відповідності змістові затверджених Урядом України програм залучення зовнішніх фінансових і технічних ресурсів; надавати спільно із зацікавленими міністерствами, відомствами та представництвами іноземних держав протокольної підтримки місіям та делегаціям, що прибували в Україну у справах надання фінансової та технічної допомоги; здійснювати у встановленому порядку реєстрацію проектів і програм міжнародної фінансової та технічної допомоги;
інформувати щодо цього відповідні державні органи для надання донорам пільг, що були передбачені чинним законодавством та міжнародними договорами України; проводити облік заявок українських реципієнтів на участь у цих проектах і програмах; здійснювати оперативний обмін інформацією між донорами і реципієнтами щодо потреб та можливостей залучення зовнішніх фінансових та технічних ресурсів, сприяти створенню інфраструктури для забезпечення цієї діяльності; надавати консультації та забезпечувати обмін інформацією між українськими та іноземними учасниками інвестиційних процесів, сприяти формуванню інфраструктури для забезпечення цієї сфери міжнародного співробітництва; здійснювати експертний аналіз ефективності використання окремих видів фінансових та технічних ресурсів; готовувати проект документів з питань залучення зовнішніх фінансових і технічних ресурсів; визначати відповідність поточних заходів, що вживалися виконавцями, змістові проектів і програм надання фінансової і технічної допомоги; створювати системи інформаційного супроводу проектів і програм міжнародного співробітництва; використання нагромадженої інформації для економічної оцінки проектів і програм; надавати довідки; вести звітність, видавати бюлетні та інші матеріали, що висвітлюють діяльність Агентства, можливості і результати міжнародної фінансової та технічної допомоги; здійснювати спільно з відповідними органами державної виконавчої влади облік інформації стосовно джерел фінансової і технічної допомоги, іноземних інвестицій та кредитів, потреб у їх залученні, напрямів та ефективності використання; готувати проекти міжнародних економічних угод з питань надання фінансової та технічної допомоги, співробітництва з міжнародними організаціями, урядовими та неурядовими організаціями іноземних держав; узгоджувати тексти угод з їх представниками та подавати пропозиції щодо укладення угод з інших питань, що відносилися до компетенції Агентства.
Згідно із Розпорядженням Президента України «Про заходи щодо координації роботи органів державної виконавчої влади з міжнародними фінансовими організаціями у питаннях економічного співробітництва» від 7 лютого 1995 р., на базі Агентства міжнародного співробітництва та інвестицій було створено Агентство координації міжнародної технічної допомоги, положення про яке було затверджене Указом Президента України від 26 червня 1995 р. № 488/95. Указом Президента України від 8 серпня 1995 р. № 719/95 було створено Українську державну кредитно-інвестиційну компанію, Статут якої було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 1995 р. № 973.
Українська державна кредитно-інвестиційна компанія була створена з метою залучення внутрішніх і зовнішніх кредитних ресурсів та інвестицій у пріоритетні галузі економіки України та забезпечення реалізації державної політики у цій сфері, сприяння врегулюванню проблеми зовнішньої заборгованості. Основними завданнями компанії визначені такі, як:
• розроблення та здійснення комплексу заходів щодо фінансування інвестиційних проектів, у тому числі за рахунок іноземних інвестицій та кредитів, супроводження інвестиційних проектів і контроль за раціональним використанням залучених ресурсів;
• обслуговування іноземних кредитів, у тому числі за дорученням Кабінету Міністрів України — кредитів, які відповідно до міжнародних договорів України надаються під гарантії Уряду України урядами іноземних держав, міжнародними фінасовими організаціями та іноземними банками;
• співробітництво з міжнародними організаціями, урядовими та неурядовими організаціями іноземних держав з питань залучення фінансових ресурсів в економіку України.
Предметом діяльності компанії є:
• підготовка пропозицій та обгрунтування доцільності залучення іноземних кредитів та інвестицій, що потребують гарантій Уряду України;
• обстеження потенційних об'єктів інвестиційної діяльності, створення відповідного банку даних, здійснення інформаційного забезпечення учасників інвестиційного процесу;
• організація на договірній основі експертизи та конкурсного відбору інвестиційних програм та проектів, пошук їх виконавців як в Україні, так і за її межами, в тому числі на конкурентних засадах, участь у реалізації інвестиційних проектів та кредитних ліній;
• співробітництво з органами управління суб'єктів господарської діяльності, які реалізують інвестиційні програми з використанням іноземних кредитів, одержаних під гарантії Уряду України;
• пошук потенційних інвесторів та кредиторів для суб'єктів господарської діяльності України, надання послуг з підготовки техніко-економічних обгрунтувань інвестиційних проектів та кредитних ліній, проведення маркетингових досліджень;
• сприяння залученню коштів українськими юридичними особами на міжнародних ринках капіталів, надання українським емітентам цінних паперів для виходу на міжнародні ринки капіталів;
• надання консультаційних послуг з питань обігу цінних і приватизаційних паперів, реорганізації, ліквідації, створення та придбання підприємств;
• організація підготовки спеціалістів у галузі інвестиційної діяльності та рекламно-видавничої діяльності.
Таким чином питання координації міжнародного співробітництва України у галузі іноземного інвестування,
отримання іноземних кредитів та технічної допомоги розподілялися відповідно між Агентством координації міжнародної технічної допомоги та Українською державною кредитно-інвестиційною компанією.
2 липня 1996 p. було видано Указ Президента України за № 493 про утворення Національного агентства України з реконструкції та розвитку. Положення про нього було затверджене Указом Президента України від ЗО серпня 1996 p. № 771. Зазначеними Указами передбачено, що завданням згаданого агентства має бути участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями, відповідними міждержавними та регіональними організаціями, в тому числі кредитно-фінансовими установами іноземних держав, їх угрупувань з метою залучення кредитів, грантів, міжнародної технічної та гуманітарної допомоги, іноземних інвестицій та здійснення контролю за ефективністю їх використання. При цьому Національне агентство України з реконструкції та розвитку має статус міністерства і є правонаступником Агентства з координації міжнародної технічної допомоги яке було ліквідовано.
Указом Президента України від 10 серпня 1998 p. № 866 зазначене Національне агентство України з реконструкції та розвитку було перейменовано в Національне агентство України з питань розвитку та європейської інтеграції. Положення про Національне агентство України з питань розвитку та європейської інтеграції в новій редакції було затверджене Указом Президента України від 23 квітня 1998 р. № 357/98. Відповідно до цього положення Національне агентство України з питань розвитку та європейської інтеграції (далі — Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.
Національне агентство здійснює міжвідомчу координацію з питань міжгалузевого економічного та соціального співробітництва України з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом), бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями, відповідними міждержавними і регіональними організаціями, організаціями, у тому числі кредитно-фінансовими установами, іноземних держав, їх угруповань з метою залучення кредитів, грантів, міжнародної технічної допомоги, іноземних інвестицій, здійснює контроль за ефективністю використання залучених зовнішніх ресурсів, відповідно до наданих йому повноважень координує діяльність органів виконавчої влади і суб'єктів господарювання у цій сфері.
Основними завданнями Національного агентства є:
•
забезпечення проведення єдиної державної політики у сфері фінансово-економічного співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, відповідними міждержавними і регіональними організаціями, організаціями, у тому числі кредитно-фінансовими установами, іноземних держав, їх угруповань щодо залучення кредитів, грантів, міжнародної технічної та гуманітарної допомоги, іноземних інвестицій;
• участь у розробленні основних напрямів державної валютно-фінансової та інвестиційної політики;
• участь у забезпеченні проведення єдиної державної політики з питань інтеграції з Європейським Союзом, розробленні та впровадженні механізмів координації співробітництва центральних органів виконавчої влади з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом);
• розроблення та реалізація економічних і організаційних заходів, підготовка законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями, інституціями Європейських Співтовариств (Європейського Союзу), відповідними міждержавними та регіональними організаціями, а також організаціями, у тому числі кредитно-фінансовими установами, іноземних держав та їх угруповань;
• забезпечення міжвідомчої координації з питань міжгалузевого економічного та соціального співробітництва України з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом);
• підготовка пропозицій щодо вдосконалення механізмів державного регулювання у сфері залучення, використання та погашення іноземних кредитів, надання Кабінетом Міністрів України гарантій або інших зобов'язань, залучення іноземних інвестицій в економіку України, поліпшення режиму інвестиційної діяльності в Україні, а також забезпечення захисту іноземних інвестицій;
• аналіз ефективності використання залучених іноземних кредитів, грантів, міжнародної технічної та гуманітарної допомоги, ефективності залучення в економіку України іноземних інвестицій;
• підготовка та супровід інвестиційних проектів, реалізація яких пов'язана із створенням і функціонуванням спеціальних (вільних) економічних зон;
• розроблення та реалізація програм і проектів міжнародної технічної допомоги, здійснення їх державної реєстрації, а також контроль за їх виконанням;
• організаційне забезпечення діяльності Української частини Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом), Української частини Комітету з питань економічного співробітництва Українсько-американської міждержавної комісії, Консультативної ради з питань іноземних інвестицій в Україні.
Національне агентство відповідно до покладених на нього завдань:
• бере участь у забезпеченні реалізації державних програм, складанні платіжного балансу України, розробленні стратегії соціально-економічного розвитку України;
• готує пропозиції щодо вдосконалення механізмів регулювання розвитку економіки та її структурної перебудови, забезпечення ринкової збалансованості, соціального захисту населення, екологічної безпеки;
• бере участь у розробленні проекту Державного бюджету України та загальнодержавних програм економічного і соціального розвитку;
• здійснює у межах своєї компетенції заходи, спрямовані на скорочення дефіциту Державного бюджету України та вирівнювання платіжного балансу України, проведення державної валютно-кредитної політики;
• забезпечує в межах своїх повноважень виконання Українською стороною зобов'язань за Угодою про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) та іншими міжнародно-правовими документами, чинними у відносинах між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом);
• готує пропозиції щодо вдосконалення механізмів взаємодії Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом);
• бере участь у підготовці нормативно-правових актів щодо співробітництва України з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом);
• забезпечує підготовку матеріалів до розгляду на засіданнях Української частини Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом);
• здійснює організаційне забезпечення роботи Української частини Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом);
• сприяє залученню України до участі в трансєвро-пейських програмах;
• сприяє залученню українських підприємств, установ та організацій до участі у галузевих програмах Європейських Співтовариств (Європейського Союзу);
• сприяє місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування у розбудові відносин з європейськими регіональними структурами, в тому числі через участь у європейських регіональних програмах;
• узагальнює пропозиції міністерств, інших органів виконавчої влади щодо визначення пріоритетних напрямів економічного співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, відповідними міжнародними і регіональними організаціями, організаціями, у тому числі кредитно-фінансовими установами, іноземних держав, їх угруповань та вносить пропозиції Кабінету Міністрів України для вирішення в установленому порядку;
• вносить у встановленому порядку пропозиції щодо укладення і денонсації міжнародних договорів України, бере участь у підготовці таких договорів, укладає міжнародні договори міжвідомчого характеру;
• організовує в межах своїх повноважень роботу щодо залучення іноземних кредитів, грантів, міжнародної технічної допомоги, іноземних інвестицій в економіку України, удосконалення державного регулювання у цій сфері;
• розробляє та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо визначення лімітів зовнішнього державного боргу, а також бере участь у розробці механізму управління ним та його реструктуризації;
• вносить пропозиції Кабінету Міністрів України для вирішення в установленому порядку питань участі України в міжнародних фінансових організаціях, відповідних міждержавних і регіональних організаціях, а також щодо призначення українських представників у зазначених організаціях;
• забезпечує оперативний обмін інформацією з українськими та іноземними учасниками процесу залучення і використання кредитів, грантів, міжнародної технічної допомоги, іноземних інвестицій щодо потреб та можливостей залучення зовнішніх ресурсів, сприяє виданню відповідної нормативно-довідкової літератури, публікує у вітчизняних та іноземних друкованих засобах масової інформації матеріали із зазначених питань, проводить конференції, семінари, виставки, в тому числі міжнародні тощо;
• координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади щодо залучення в економіку України іноземних інвестицій, органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій щодо залучення та використання грантів, міжнародної технічної допомоги, формування стратегії допомоги, відповідних програм та щорічних планів дій, а також щодо залучення, використання та погашення кредитів; у межах своїх повноважень контролює додержання ними законодавства України та зобов'язань, що випливають з відповідних міжнародних договорів України;
• узагальнює для розгляду Валютно-кредитною радою Кабінету Міністрів України пропозиції міністерств, інших органів виконавчої влади, готує пропозиції, обгрунтування та висновки щодо доцільності залучення під гарантії або інші зобов'язання Кабінету Міністрів України іноземних кредитів, у тому числі за проектами розвитку пріоритетних галузей економіки України;
• готує для розгляду Валютно-кредитною радою Кабінету Міністрів України пропозиції та висновки щодо доцільності надання чи відкликання гарантій або інших зобов'язань Кабінету Міністрів України;
• проводить роботу на світових ринках позикового капіталу щодо залучення кредитних ресурсів в Україну;
• створює систему інформаційного супроводу проектів і програм, які виконуються в рамках співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, відповідними міждержавними і регіональними організаціями; разом із заінтересованими органами виконавчої влади веде облік інформації стосовно проектів і програм міжнародної технічної допомоги, надає відповідні довідки, використовує зібрану інформацію для економічної оцінки зазначених проектів і програм, видання бюлетенів та інших матеріалів з питань висвітлення діяльності Національного агентства;
• розробляє заходи щодо створення сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій, залучення та ефективного використання кредитів, грантів, міжнародної технічної допомоги, у тому числі за проектами і програмами реструктуризації суб'єктів підприємницької діяльності, післяприватизаційної підтримки підприємств;
• розробляє та супроводжує інвестиційні проекти та програми, реалізація яких пов'язана із створенням та функціонуванням спеціальних (вільних) економічних зон, спеціальних (функціональних) режимів інвестиційної діяльності;
• бере участь у підготовці проектів законів щодо створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон, пропозицій щодо специфіки регулювання іноземних інвестицій у таких зонах в Україні;
• узагальнює досвід і результати співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, відповідними міждержавними та регіональними організаціями, організаціями, у тому числі кредитно-фінансовими установами, іноземних держав, їх угруповань, досвід і результати залучення іноземних інвестицій, залучення та використання грантів, міжнародної технічної допомоги, залучення, використання, обслуговування та погашення іноземних кредитів, кредитів міжнародних фінансових організацій;
• бере участь у встановленому порядку в організації та проведенні відповідних некомерційних конкурсів, міжнародних торгів (тендерів) при виборі та реалізації інвестиційних проектів, використанні кредитів, грантів і міжнародної технічної допомоги;
• готує пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання інвестиційної діяльності, а також встановлення пільгового режиму інвестиційної та іншої господарської діяльності для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій;
• проводить акредитацію іноземного персоналу і організацій, що забезпечують реалізацію в Україні проектів та програм міжнародної технічної допомоги, видає свідоцтва, інші документи, які підтверджують пільги, привілеї та імунітети, визначені законодавством і міжнародними договорами України щодо такого персоналу і організацій, у тому числі податкові, митні та інші пільги щодо обладнання, матеріалів та іншого майна, які надходять у рамках такого співробітництва;
• надає консультації українським та іноземним учасникам міжнародного економічного співробітництва з питань, що належать до компетенції Національного агентства;
• вносить у встановленому порядку пропозиції щодо складу українських делегацій та відповідних директив на переговорах з представниками міжнародних фінансових організацій, відповідних міждержавних і регіональних організацій, організацій, у тому числі кредитно-фінансових установ, іноземних держав, їх угруповань з питань міжнародного економічного співробітництва;
• координує діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів за рахунок міжнародної технічної допомоги, формує відповідні навчальні групи;
• здійснює в установленому порядку формування, керівництво та координацію діяльності представництв Національного агентства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;
• забезпечує у межах своєї компетенції реалізацію державної політики щодо державної таємниці, контроль за її збереженням у центральному апараті Національного агентства та його представництвах;
• виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.
Національне агентство має право:
•
проводити у межах своїх повноважень переговори з органами іноземних держав, міжнародними організаціями, іноземними банками та іншими організаціями;
• представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладення міжнародних договорів України;
• вносити в установленому порядку пропозиції щодо організації роботи Української частини Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом);
• відповідно до міжнародних договорів України утворювати групи з питань координації та супроводу відповідних проектів і програм, які здійснюються з використанням кредитів, грантів, міжнародної технічної допомоги, іноземних інвестицій; брати участь у роботі комісій, комітетів, конференцій, конгресів, симпозіумів і нарад з питань міжнародного економічного співробітництва;
• залучати в установленому порядку спеціалістів міністерств, інших органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій для розгляду питань, що входять до його компетенції;
• скликати в установленому порядку наради з питань, що входять до його компетенції;
• одержувати в установленому законодавством порядку від міністерств, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, а від Міністерства статистики України — безоплатно статистичні дані, необхідні для виконання покладених на нього завдань;
• утворювати за погодженням з відповідними центральними органами виконавчої влади комісії, експертні та консультативні ради, робочі групи; брати участь у роботі урядових комісій;
• залучати на контрактній основі вітчизняних та іноземних учених, фахівців і експертів для консультацій з питань, пов'язаних з діяльністю Національного агентства.
Національне агентство у межах своїх повноважень на основі та на виконання законів, інших нормативно-правових актів видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Національне агентство має статус міністерства, його очолює Голова Національного агентства, який за посадою є міністром. Голову Національного агентства призначає Президент України.
Аналіз завдань та функцій агентства показує, що, по суті, створено орган державної виконавчої влади подібний тому, яким було Агентство міжнародного співробітництва та інвестицій. Це свідчить про те, що у державному регулюванні всіх видів зовнішніх надходжень до економіки України (іноземних інвестицій, іноземних кредитів, іноземної технічної допомоги) знову прийшли до того, що вже було напрацьовано раніше, а саме — до об'єднання функцій державного управління в зазначених напрямках в рамках одного міністерства.
Причини таких змін багато в чому не мають об'єктивного, закономірного характеру та викликані загальною невизначеністю щодо державного управління економікою та інвестиційною діяльністю зокрема. Це все свідчить, що необхідно швидше налагодити цю сферу державного управління, для того, щоб стабілізувати інвестиційний клімат в країні.
4.
Форми і методи державного управління інвестиційною діяльністю
Державне управління інвестиційною діяльністю розглядається як складова частина державного управління економікою країни. Звідси можна зробити висновок про те, що форми і методи державного управління інвестиційною діяльністю можна розбити на дві великі групи:
форми і методи державного управління економікою країни, що властиві, в тому числі, і для державного управління інвестиційною діяльністю та форми і методи державного управління, що мають свою специфіку і стосуються лише державного управління інвестиційною діяльністю, як одного із важливих напрямів державного управління економікою.
Форма державного управління інвестиційною діяльністю
— це юридичне впорядкована діяльність конкретних суб'єктів управління по здійсненню певних дій, необхідних для успішної реалізації закріплених за ними функцій управління інвестиційною діяльністю. Організаційно-правові форми державного управління закріплені прямо в компетенції органу управління чи витікають із неї.
Найбільш типовою класифікацією організаційно-правових форм управлінської діяльності є поділ їх на правові та неправові.
Правові форми
державного управління інвестиційною діяльністю пов'язані з встановленням та застосуванням норм права, а їх використання викликає певні юридичні наслідки. До правових форм державного управління відносять видання нормативних та індивідуальних актів управління.
До неправових форм
державного управління інвестиційною діяльністю відносять діяльність по здійсненню організаційних та матеріально-технічних дій, направлених на впорядкування інвестиційного процесу. Відомо, що при здійсненні функцій управління не завжди виникає необхідність видання нормативних та індивідуальних актів управління. Ряд питань вирішується в організаційному порядку шляхом інструктування, проведення зборів, нарад, семінарів, контролю, інформацій, розробки та підготовки різноманітних заходів і т. п.
Передбачені в Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1995 p. №384 форми реалізації державної інвестиційної політики можна поділити на дві групи.
До першої групи можна віднести форми проведення структурної перебудови економіки та залучення інвестицій шляхом сприяння розвитку конкуренції на інвестиційному ринку через залучення інвестицій на основі випуску цінних паперів під конкретні проекти для широкого залучення коштів підприємств та населення, залучення матеріальних, фінансових та інших ресурсів позабюджетних інвестиційних, пенсійних, страхових та інших фондів, страхових компаній, комерційних банків, внутрішніх інвестиційних позик, використання кредитних ліній та кредитів міжнародних фінансових організацій, використання капіталу, що має повернутися в Україну в результаті забезпечення економічної стабілізації та створення відповідної законодавчої бази, проведення податкової політики, спрямованої на стимулювання інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання тощо.
До другої групи відносяться заходи, спрямовані на розвиток та захист внутрішнього інвестиційного ринку та прав інвесторів.
При використанні різних форм державної управлінської діяльності застосовуються певні методи управління.
Методом державного
управління інвестиційною діяльністю є юридичне виражений спосіб впливу органів управління на об'єкт управління, суспільні відносини, що виникають у процесі державного управління інвестиційною діяльністю.
За основу класифікації методів державного управління беруться різні ознаки. Враховуючи те, що предметом нашого розгляду є сфера державного управління інвестиційною діяльністю, як складова частина управління економікою, зупинимося на класифікації методів стосовно сфери управління економікою, що поділяються на три групи: організаційні
(що виражаються у здійсненні певних управлінських дій по відношенню до об'єктів управління, не пов'язаних із вирішенням того чи іншого питання); адміністративні
(що виражаються у прийнятті рішень, обов'язкових для об'єктів управління); економічні
(що виражаються у впливі порядку управління на економічний стан об'єктів управління).
Зупиняючись на характеристиці адміністративних та економічних методів управління іноземними інвестиціями, насамперед слід відзначити, що вони, у процесі управління економікою, тісно взаємопов'язані між собою.
Адміністративні методи є методами владних приписів, в яких практично реалізуються належні органам виконавчої влади повноваження державно-владного характеру. Вони об'єктивно необхідні для управління і тому будь-яке зменшення їх ролі у механізмі державного впливу на економіку не може бути визнане обгрунтованим. До ознак, що відрізняють адміністративні методи від інших, відносять:
• прямий вплив на об'єкт управління за допомогою встановлення його прав та обов'язків, індивідуалізованих команд управління;
• односторонній вибір органом управління способу виконання завдання чи конкретного варіанту поведінки, однозначне вирішення відповідної ситуації, що має обов'язкову силу для виконавця;
• безумовну обов'язковість розпоряджень та вказівок, невиконання яких може потягти за собою відповідальність.
За допомогою адміністративних методів здійснюється централізоване керівництво процесом інвестування. При чому, об'єктом управління в цьому випадку можуть виступати як безпосередньо інвестори, так і інші суб'єкти інвестиційних відносин (в тому числі і органи виконавчої влади).
До групи економічних методів управління відносять систему економічних засобів, пов¢язаних із застосуванням в умовах існування товарно-грошових відносин таких економічних важелів, як економічні інтереси, матеріальне стимулювання, використаннясистеми цін, фінансування виробництва, надання податкових, митних, торгових та інших пільг інвесторам та інше. До ознак, що характеризують економічні методи, відносять:
• використання стимулюючих засобів, створення економічної зацікавленості, що спонукає об'єкт управління діяти в потрібному напрямку і досягати ініціативного вирішення поставлених перед ним завдань без спеціальних розпоряджень та вказівок керівних органів;
• надання об'єкту управління можливостей вибору між способами дій;
• порушення встановлених показників та умов не супроводжується для виконавця прямим стягненням, а лише призводить до негативних наслідків господарського порядку, які він відчуває в результаті своїх невірних дій. До економічних методів управління відносять такі методи, як планування, економічний аналіз, госпрозрахунок, фінансово-кредитні методи та ряд інших.
Серед методів, що використовуються у процесі діяльності по здійсненню державного управління інвестиційною діяльністю, важливе місце займають методи опрацювання управлінських рішень та пов'язані із ними методи їх прийняття, а саме: організаційні (системні), соціальні, природничо-технічні.
Багатогранність процесу інвестування, а отже, складність врахування всі моментів, що можуть впливати на правильність управлінського рішення в цій сфері, вимагають вдаватись до особливого методу управління іноземними інвестиціями — експерименту. Предметом експерименту є експериментальне застосування методу управління, а також способи і форми регулювання інвестиційних відносин. Метод застосування експерименту в сфері державного управління інвестиційною діяльністю використовується при створенні в Україні спеціальних (вільних) економічних зон.
Все більшого поширення в державному управлінні іноземними інвестиціями на сьогодні набуває застосування математичних, кібернетичних методів, впровадження електронно-обчислювальної техніки. За своїм змістом, природою ці методи відносяться до класу природничо-технічних.
|