|
«
Теорія держави і права як наука та навчальна дисципліна
»
Виконав:
Патрелюк Дмитро Андрійович
Дніпропетровськ
ЗМІСТ
Вступ...............................................................................3
1.
Поняття, та структура юридичної науки..................5
2.
Теорія держави і права як наука,її об’єкт,предмет та функції
3.
Теорія держави і права як навчальна дисципліна...........24
Висновки..................................................................................................25
Вступ
Будь-яка наукова діяльність перш за все є процесом пізнання дійсності. М.М. Бахтін, сучасний російський філософ, підкреслює об'єктивність наукового пізнання: «Дійсність, входивши в науку, скидає з себе весь ціннісний одяг, щоб стати голою і чистою дійсністю пізнання, де суверенна тільки єдність істини.» Наука – найважливіша форма розвитку пізнання. Отже, предметом науки стає, те, що вона вивчає, пізнає, пояснює.
Актуальність
курсового дослідження проявляється в тому, що вивчення предмету теорії держави і права дає можливість глибше пізнати державно-правову дійсність. Побачити багатогранність держави і права, виявити їх специфіку, з'ясувати взаємозв'язок між цими явищами суспільного життя. Вивчення держави і права дозволяє виявити форми їх існування. У формі утілюється суть явища, його призначення і функції. Саме форма служить способом існування і виразу явища.
Мета
даної курсової роботи полягає в з'ясуванні предмету теорії держави і права, а також його всесторонньому вивченні.
Основними завданнями
роботи по вивченню предмету теорії держави і права є:
· визначення змісту науки теорія держави і права, виявлення її предмету, а також формування задач і напрямів дослідження науки;
· визначення тих функцій теорії держави і права, які дозволяють зрозуміти її предмет і призначення науки;
· виявлення відмінностей предмету теорії держави і права від предметів інших наук, як юридичних, так і суспільних, а також визначення місця теорії серед цих наук і їх взаємодія.
Необхідно також відзначити, що правильне визначення предмету теорії держави і права, а також його всестороннє вивчення – це половина успіху у вивченні даної науки. Про це можна судити по розробленості предмету теорії держави і права різними ученими, у тому числі російськими, такими як: Лазарев В.В., Хропанюк В.Н., Марченко М.Н. і іншими видатними правознавцями, на роботи яких я спирався під час виконання курсової роботи.
Поняття, та структура юридичної науки
2.Теорія держави і права як наука,її об’єкт,предмет та функції
Пізнання будь-якої науки всякий раз припускає з'ясування її предмету, того, що, відповідно, охоплюється змістом учбової дисципліни.
Теорія держави і права – суспільствознавча наука, головним і основним об'єктом дослідження якої є державно-правова організація суспільства на різних етапах його розвитку, закономірності виникнення держави та права і зміна одного типу другим.1
Термін «теорія держави і права» має два основні значення. В широкому значенні це форма наукового знання, що дає цілісне уявлення про закономірності і істотні зв'язки держави і права. «Теорія держави і права» з цієї точки зору – це наукове, систематичне, глибоке знання. В цьому значенні термін «теорія держави і права» уживається украй рідко, оскільки замість нього звичайно використовуються такі поняття, як «юридична наука», «правознавство», «юриспруденція».
У вузькому значенні «теорія держави і права» – це система основних ідей, законів, понять в області держави і права. У вузькому значенні під «теорією» розуміють одну з юридичних наук, яку традиційно називають теорією держави і права. Як наука, теорія держави і права є сукупністю знань, уявлень про самі загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права. В цьому значенні звично і уживається термін «теорія держави і права». Іноді цю науку позначають і такими термінами, як «теорія права і держави», «загальна теорія права і держави», «загальна теорія держави і права». З аналогічними назвами зустрічаються і підручники, в яких висловлюються основні положення даної науки.2
Будучи сукупністю знань і уявлень про самі загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права, теорія держави і права характеризується рядом рис, які властиві їй як певній юридичній науці.
По-перше, теорія держави і права - це гуманітарна (суспільна) наука. Такою вона є тому, що вивчає суспільні явища - державу і право, які безпосередньо пов'язані з людиною.
По-друге, теорія держави і права - це єдина наука про державу і право. Хоча держава і право - явища різнопорядкові, проте вони тісно пов'язані один з одним і знаходяться в нерозривній єдності. Держава не існує без права, так само як і право не існує без держави. Знаходячись в єдності, вони і визначають теорію держави і права як єдину науку про державу і право.[1]
[1]
По-третє, теорія держави і права - це сама загальна наука про державу і право. Теорія держави і права - не єдина наука, що вивчає державу і право. Останні вивчаються багатьма науками, як юридичними, так і суспільними. Але на відміну від інших наук теорія держави і права займається вивченням не приватних, а загальних питань, оскільки вона досліджує самі загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права. Цим і обумовлений її загальний характер.
По-четверте, теорія держави і права - це фундаментальна юридична наука. Будучи самою загальною наукою про державу і право, вона, як правило, не займається вивченням прикладних, суто практичних питань. Її задачею є формування основоположних, фундаментальних знань про державу і право.
Нарешті, по-п'яте, теорія держави і права - це методологічна наука. До методологічних відносяться науки, що формують погляд на світ, на навколишні нас явища дійсності. До таких наук відноситься перш за все ж філософія. Проте окрім філософії подібну роль можуть виконувати і деякі інші науки. В системі юридичних наук методологічною наукою є теорія держави і права.
Отже, теорія держави і права - наука, що вивчає державу і право в їх історичному розвитку, взаємозв'язку, соціальній, економічній і політичній обумовленості.
Одержавши первинне уявлення про науку теорії держави і права, необхідно тепер перейти до з'ясування питання про предмет цієї науки. Предмет науки – це те, що вивчає наука, це коло тих явищ, дослідженням яких вона займається.
Початковим для встановлення предмету, що вивчається будь-якою наукою, є визнання його об'єктивності. Факт об'єктивного існування держави і права очевидний. Обидва вони існують в суспільстві, і закони їх виникнення і розвитку виступають як прояви загальних законів розвитку суспільства. Таким чином, можна затверджувати, що предметом науки теорія держави і права є об'єктивні властивості держави і права, що відрізняють їх від всіх інших суспільних явищ, а також закономірності їх виникнення, функціонування і розвитку як щодо самостійних, але в теж час не існуючих роздільно, суспільних інститутів.
Предмет науки – це об'єкт її вивчення. Охарактеризувати предмет науки, значить досліджувати те, що конкретно вивчає наука.
Кожна наука має свій предмет дослідження. Без предмету, як помічав ще Гегель, не може бути і самої науки. Предмет визначає самостійність науки, її право на існування.[1]
[2]
Що ж є предметом теорії держави і права?
У найзагальнішому вигляді можна сказати, що предметом теорії держави і права є держава і право, оскільки саме ці явища вивчаються даною наукою.
Предметом теорії держави і права, як це витікає вже з найменування даної науки, є правові і державні явища, закономірності їх виникнення, становлення і розвитку.[3]
В предмет даної науки також входять об'єктивні соціальні закономірності, що визначають особливі властивості, риси, ознаки права і держави, їх взаємозв'язок і взаємодія, їх задачі і роль по відношенню до інших явищ суспільного життя.
Держава і право тісно взаємозв'язані, взаємно обуславливают один одного, не існують роздільно. Держава встановлює правові норми і забезпечує їх виконання, право ж закріплює структуру держави, його функції, компетенцію і тим самим вносить чітку визначеність в здійсненні державою політичної влади. Тому теорія держави і права вивчає дані інститути в їх єдності, в нерозривному зв'язку, аналізує загальні закономірності, по яких розвивається як держава, так і право. Вона вивчає державу в його правовому оформленні, а право в державному виразі з урахуванням їх соціально-економічної обумовленості, політичного призначення.[1]
[4]
Держава, встановлюючи норми права, забезпечує їх реалізацію, бо воно потребує права як знаряддя політичного панування, засобу дії на суспільні відносини. Законодавство, як правило, служить юридичною основою існування і функціонування всіх ланок політичної організації суспільства. Тому не можна пізнати державу і право, використовуючи їх ізольований. Наука тоді залишається наукою в повному розумінні цього слова, коли вона вивчає явища і процеси, реально існуючі незалежно від свідомості і волі людей. Такою наукою є теорія держави і права.
Більшість учених визнає, що виникнення і розвиток держави і права не залежить від волі і свідомості людей, а є закономірно процесами, що удосконалюються в суспільстві. Ці закономірності стають предметом наукового пізнання, що становить особливу область суспільного познания.2 Теорія держави і права вив
чає не всі закони розвитку держави і права, а лише загальні, основні, визначаючі державно-правову надбудову в цілому. Такими є:
- закономірності виникнення держави і права, зміни їх історичних типів;
- розвиток єства і зміст держави і права;
- механізм, внутрішні і зовнішні функції держави;
- призначення апарату публічної влади, ознаки держави і права;
- основні закономірності побудови системи державних органів;
- загальні принципи демократії (ст.3. Конституції РФ), законності і правопорядку;
- призначення і функції права, межі правового регулювання.
Загальні закономірності – це такі необхідні, причинно-обумовлені зв'язки і відносини, які визначають розвиток держави і права. Проте, ці закономірності специфічно представляються в кожному їх типі, в той же час кожному історичному типу властиві власні загальні закономірності, які теж є предметом розгляду теорії держави і права. Аналіз інших приватних закономірностей є предмет інших спеціальних юридичних наук.
Соціально-класова природа держави і права динамічна. Тому при дослідженні важливо розкрити не тільки специфічні властивості, але і механізми дії законів (п.2.,ст.4. Конституції РФ), що лежать в основі змін, що відбуваються в державі і праві, і характеризуючих ці інститути в процесі розвитку.[1]
[5]
Отже, предметом загальної теорії держави і права є вивчення системи загальних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ.
Держава і право існують в системі взаємодіючих в суспільстві явищ, якими виступають економічні і витікаючі з них класові відносини, політика, ідеологічні переконання, філософія, мораль і інші сфери культури.[1]
[6]
Всі вони в тому або іншому ступені роблять вплив на державу і право, і у свою чергу самі випробовують їх вплив на собі. Всі ці явища об'єктивного світу по своїй взаємодії на державу і право не рівнозначні. Перед істориками, політиками, соціологами, які вивчали соціальні процеси, керуючись вільним суб'єктивним розсудом, але не володіли науковим методом пізнання, ця взаємодія представала як хаотичне нагромадження різноманітного по своєму характеру, суперечливого матеріалу. Перевага віддавалася тому або іншому залежно від переконань дослідника, хоча задача одна: відобразити в поняттях логіку історичного розвитку державно-правових явищ, розглядаючи їх в загальному складному процесі взаємодії, як нерівнозначних по своїй ролі і впливу на державу і право і тому підлягаючі певній систематизації, класифікації.
У теорії держави і права одним з класифікаційних критеріїв виступає економічний базис суспільства. У результаті все багате різноманіття були в історії конкретних форм державності і права предстає абсолютно в іншому вигляді. Стало очевидним, що є конкретні типи держави змінюючі один одного, відповідно існують і типи права. Процес зміни одного типу держави і права іншим не залежить від волі і свідомості людей, є історично закономірним явищем.
Таким чином, теорія держави і права з'ясовує об'єктивні закони суспільного розвитку. Відображені в державі і праві їх соціально-політичні цілі, розкриває весь механізм державно-правового регулювання суспільних відносин і тенденцій його розвитку.
Проте зв'язок держави і права з суспільними, перш за все з економічними, відносинами не так проста. Далебі, не є простий зліпок з економічних відносин. Останні відображаються в свідомості політичних сил, що стоять біля влади, формують у них певні політичні і правові переконання, на основі яких потім формуються державна воля, виражена як закон. Тому теорія держави і права вивчає також і політичні відносини, вплив правової ідеології на розвиток даних інститутів. Нарешті, вона вивчає правові відносини, через які право впливає на суспільні відносини.[7]
Предмет теорії держави і права, як і всякої науки, не залишається незмінним. Соціальна практика в нашій країні і за рубежем ставить перед наукою всі нові і нові питання, що вимагають теоретичного осмислення і рішення на основі політичного узагальнення і практики.2 В першу чергу повинні бути досліджені наступні проблеми:
- закономірності формування і розвитку апарату влади і управління, шляху підвищення його відповідальності;
- шляхи розвитку демократії, вдосконалення представницької системи;
- шляхи вдосконалення системи права і розробка основ систематизації законодавства, практики його реалізації;
- аналіз проблеми реалізації законності як невід'ємний компонент способу життя російського суспільства;
- роль права як регулятора суспільних відносин в період науково-технічної революції;
- межі дії держави і права на суспільні відносини
- функції права і інші.
Погляд на державу і право як історично закономірні інститути людського суспільства є логічним висновком вчення про суспільство.
Карл Маркс зумів затвердити матеріалістично погляд на людську історію, побачив в історії суспільства закономірну зміну суспільно-економічних формацій, яка скоювалася як природно-історичний процес, незалежно від волі і свідомості людей.
Теорія держави і права вивчає державно-правові явища не ізольований від інших фактів цивілізованого суспільства, а в тісному і не розривному зв'язку з ними. Особливий вплив на них роблять виникнення і розвиток класів і класової боротьби, реалізація загальних інтересів власників, основних засобів виробництва і так далі. Держава і право не є, проте, пасивним слідством цих процесів, а володіють відносною самостійністю, є активною силою. Вони безпосередньо впливають перш за все на економіку, тим самим надаючи дію на весь хід історії.[1]
[8]
У сучасних умовах соціально-політичний розвиток у всіх країнах світу характеризується зростанням ролі держави і права в житті суспільства, посиленням державно-правового втручання в різні суспільні процеси.
1.2. Функції теорії держави і права.
Поняття предмету теорії держави і права, особливості цього предмету, розкриваються через ті функції, які виконує наука. Функції науки – це ті напрями її дії, які потрібні і необхідні для вирішення задач, що стоять перед нею. Як і будь-яка наука теорія держави і права виконує ряд функцій, які визначають її значення.
Теорії держави і права, як і будь-якій науці, безумовно, властива теоретико-позновательная (гносеологічна) функція, яка полягає в дослідницькій розробці свого предмету, в його теоретичному освоєнні. На основі реалізації даної функції відбувається становлення теорії держави і має рацію як системи знань. Особливість цієї функції полягає в тому, що вона виконується наукою як би «для себе», для свого розвитку, і в цьому значенні здійснення теоретико-позновательной функції є умова існування науки. Змістовна сторона даної функції визначається специфікою предмету і методологією, що використовується.
Іншою найважливішою функцією теорії держави і права, яка витікає з самої природи цієї науки і обумовлена її місцем в системі юридичних наук, є методологічна функція. Метод в науці – це знання. Знання, що розробляються теорією держави і права, в основному своєму об'ємі використовуються як засіб рішення галузевих теоретичних проблем, бо як в рамках загальної теорії держави, так і загальної теорії права виявляються загальноправові і загальнодержавні закономірності, розробляються загальні поняття і конструкції.
Методологічне значення теорії держави і права обумовлено і тим, що в її рамках розробляються питання методології правознавства в цілому (тобто використовування самих різних областей знання для вирішення теоретичних проблем юриспруденції), будується певна система такої методології.[9]
На рівні загальних закономірностей теорія покликана констатувати, що і як відбувається у сфері держави і права, а потім пояснити, чому це відбувається. Це так звана онтологічна функція, що полягає в розкритті об'єктивно існуючій реальності.[10]
Онтологія – наука про суще, «онтос» - по-грецьки «суще», пізнання істоти державно-правових явищ відбувається в рамках вказаної функції.
Основне значення загальної теорії не обмежується пізнанням держави і права. Відповідні розділи цієї науки висловлюються так, щоб вказати засоби перетворення і розвитку соціальних зв'язків. З даної обставини витікають такі функції науки, як політична і ідеологічна.
Не обмежуючись пізнанням державно-правових явищ, теорія держави і права розробляє принципи перетворення права, правових і державних інститутів. Сама держава виступає фокусом політичної боротьби, тому функцією теорії держави і права виступатиме політична функція. Політика означає суспільну діяльність, направлену на завоювання або збереження державної влади, певний напрям і способи діяльності держави усередині країни і у відносинах з іноземними державами і так далі. Політичний курс країни відображається і в правотворчій діяльності, і в чинному законодавстві. 2
У тісному зв'язку з політичною функцією існує функція ідеологічна. Ідеологія і ідеологічна функція науки відображають її світоглядну сторону. Ідеологічну функцію не слід розглядати як неминуче «зло», з яким вимушені вважатися. Її не слід тлумачити як обов'язок виправдання того або іншого політичного курсу правлячої партії, як бездумне і некритичне цитування основоположників, претензію науки на істину в останній інстанції і «право повчати» представників інших галузей знання. Ідеологічна функція, що розуміється в розумних межах, є лише визнання того факту, що право і держава грають значну роль в соціально-політичному житті країни, в культурній сфері, в області суспільної свідомості. Ідеологічна функція визнає велику і росте роль правової свідомості, правової культури різних суб'єктів правового життя і свідомого вибору своєї поведінки, усвідомлення ним своїх суб'єктивних прав і обов'язків, свого правового статусу.
Близька до ідеологічної виховна функція теорії держави і права. До її змісту відносять, зокрема, повчальне значення даної науки, оскільки на її базі будується відповідна учбова дисципліна. Теорія держави і права повинна сприяти зростанню правової культури населення, допомагати знаходити вірні орієнтири у сфері державно-правового життя, виховувати пошану до права, правосуддя, конституції.
Але при цьому потрібно враховувати, що теорія держави і права займається не сьогохвилинними проблемами, а намагається передбачати їх появу. До цього її закликає прогностична функція. В теорії держави і права такими даними для прогнозу можуть служити відкриття теорій закономірності державно-правового розвитку, доведені нею факти, накопичена статистика. Таким чином, йдеться про функцію наукового передбачення у сфері державно-правових явищ, висунення науково обгрунтованих гіпотез.
Прикладна функція теорії держави і права пов'язана з безпосереднім її виходом на практику – правотворчу і правореалізуючу. Виконання цієї функції полягає в розробці правил юридичної техніки, методів тлумачення нормотивно-правових актів, пропозицій по вдосконаленню законодавства, його систематизації і рішенні інших питань практичного характеру.[11]
Правознавці називають і інші функції біля теорії держави і права, наприклад евристичну (по суті ця інша назва теоретико-пізнавальної функції), науково-консультативну і інші.
На теорії «лежить відповідальність» за полягання справ в юридичній науці.
На її частку випадає задача акумуляції новітніх досягнень не тільки юридичних, суспільних, але і природних і технічних наук. Теорія «фільтрує» здобуте знання. Вона визначає тенденції в розвитку державно-правового процесу або окремих його складових, висуває відповідні гіпотези. Успішний розвиток теоретичної науки про державу і право припускає найтісніший зв'язок всіх функцій між собою, бо відкриття і прогнози можуть грунтуватися тільки на практиці, а вона неможлива без належної реалізації онтологічної і методологічної функцій, які, у свою чергу, без урахування політичної і ідеологічної функцій можуть не досягти своїх цілей.
Теорія держави і права виконує вказані функції стосовно предмету дослідження, спираючись як на власні результати, так і на дані інших юридичних наук. Особливість функцій теорії держави і права полягає в тому, що вони здійснюються у формі загальнотеоретичного мислення, яке логічним шляхом виявляє причинні і функціональні зв'язки державно-правових явищ, визначає загальні закономірності їх розвитку в звільненому від історичних випадковостей і відхилень вигляді. 2
Розділ 2
2.1. Теорія держави і права в системі суспільних наук.
Держава і право вивчаються зовсім не однією наукою, а цілим комплексом суспільних наук. Щоб зрозуміти право і державу, необхідно вийти за їх межі, розкрити культурні, соціальні, політичні, економічні і інші причини, які визначають їх призначення, функції і роль в суспільстві. Ця думка може бути проілюстрована на прикладі держави - складного і суперечливого явища. Різносторонню діяльність його численних органів і установ можна бачити в політичному, господарському, культурному житті суспільства, в міжнародних відносинах. Держава займається управлінням - це сфера управлінської науки; держава регулює господарське життя людини і суспільства - це справа економіки; держава проводить політичний курс, співробітничає з партіями - це політологія; держава вимагає соціологічного осмислення - це соціологія.
Питання про державу і право, їх роль і місце в житті суспільства - корінне питання суспільного життя. Всі гуманітарні науки в тій чи іншій мірі піднімають це питання, звідси тісна взаємодія теорії держави і права з філософією, економічною теорією, соціологією, політологією і іншими. Гуманітарні науки вивчають суспільство, людини, людські відносини, створені людиною інститути і установи, індивідуальне, групове і суспільне сознание.1 Охарактеризувати взаємодія теорії Методологічним фундаментом теорії держави і права є філософія, яка, як відомо, вивчає самі загальні закономірності суспільного развития.1 У філософії (а більш конкретно, - в її спеціальному розділі – філософія права)
розглядаються такі гранично загальні і широкі проблеми, як соціально-філософське єство держави і права, шляхи її пізнання, явища і єство, ціле і частина, загальне, особливе і окреме в державі і праві, зміст і форма держави і права, і так далее.2 Проте такі закономірності є і в розвитку держави і права. На основі досягнень філософської науки можуть бути розкриті єство права і держави, певні закономірності їх трансформації, механізму функціонування і тому подібне.
Філософія досліджує такі суспільні явища, як право і держава з тим, щоб, спираючись на дані і висновки науки, визначити роль держави і права в розвитку суспільства в цілому. Проте одночасно на філософській основі розробляються і конкретні категорії юридичних наук. Таким чином, філософія служить методологічним орієнтиром для всіх юридичних і в цілому суспільних наук.
Велике значення для взаємного збагачення і розвитку має взаємодію теорії держави і права і соціології. Як відомо, соціологія – це наука про суспільство як цілісну систему і про взаємодію в ній різних соціальних інститутів, процесів і груп. Зрозуміло, вона не може обійти такі найважливіші елементи суспільного життя, як держава і право. Її відмінність від теорії держави і права – в рівні конкретизації пізнання, у відмінності підходів до вивчення держави і права.
Об'єктом вивчення соціології є генезис, єство, функціональне призначення держави і права. Соціологія залишає осторонь правові форми організації державної влади, правові методи регулювання суспільних відносин і так далі. Соціологія, а точніше соціологія права (одна з галузей соціології), розглядає державу і право як одну з соціальних підсистем, як найважливіший соціальний інститут. Це означає, що держава і право вивчається, перш за все, в аспекті інтересів, цінностей і норм, дій і взаємодій осіб, соціальних груп і суспільства в цілому.[12]
Спираючись на досягнення соціології, на конкретні соціологічні дослідження, наука про державу і право може успішно вирішувати проблеми підвищення соціальної ефективності норм права, способів і гарантій вдосконалення державного апарату. Соціологія – одна з гуманітарних наук, що займається проблемами управління соціальним життям і функціонування соціальних систем.2 Тому вона пов'язана з управлінням, здійснюваним за допомогою держави Тісно зв'язана теорія держави і права з політологією. Проте, якщо політологія бачить свою головну задачу у вивченні єства і форм політики, політичних процесів, політичних партій, рухів і так далі, то теорію держави і права цікавить правовий статус цих суспільних явлений.3 Держава і право неотделимы від політики і політичного життя суспільства. Політична (державна) влада є вінцем політики, служить основою порядку в суспільстві. З політичною владою Існує певна взаємодія теорії держави і права і економічної науки. Економічна наука вивчає самі економічні відносини людей, відносини виробництва, обміну, розподіли, всю їх сукупність. Теорія держави і права – тільки закономірності правового регулювання таких отношений.1 В нашій країні проблеми співвідношення Цікава взаємодія теорії держави і права з історією. Історія вивчає розвиток подій в часі, етапи розвитку суспільства. Для неї головне – це конкретні події, аналіз їх причин і наслідків. Для теорії ж конкретні факти – тільки матеріал для узагальнень, її основну справу виявити закономірності, що заломлюються в конкретно-історичній практиці.
Теорія держави і права, що досліджує специфічні форми і методи дії на поведінку людей, не може не цікавитися соціально-психологічними особливостями суспільного життя. Більш того, вивчення формування всіх видів і рівнів правосвідомості, правотворчості, зміст права, ефективності його дії на свідомість, волю і поведінку людей неможливо без урахування досягнень соціальної психології. Соціальна психологія покликана допомогти науці про державу і право встановлювати найтиповіші наслідки діяльності державних і правових інститутів.
Всі вищеперелічені науки по відношенню до теорії держави і права виступають як науки більш загальні, оскільки вони вивчають загальні питання і предмети цих наук значно ширше, ніж предмет теорії держави і права. Теорія ж держави і права по відношенню до цих наук є наукою приватною, оскільки предмет цієї науки, як правило, не виходить за межі державно-правових явищ. Проте у зв'язку з тим, що державно-правові явища і перш за все держава і право вивчаються теорією держави і права не ізольований, а в тісному зв'язку з іншими явищами суспільної науки, при вивченні цих зв'язків теорія держави і права вимушена звертатися і завжди звертається до досліджень інших гуманітарних наук і перш за все до досліджень тих наук, які по відношенню до теорії держави і права є науками більш загальними. Вивчаючи різні соціальні явища, а разом з ними держава і право, дані науки виробляють положення і висновки, на які теорія держави і права спирається при дослідженні свого предмета<SPAN class=MsoFootnoteReference style="mso-special-character: footnote"></SPAN>.
У свою чергу теорія держави і права, будучи в порівнянні з вищеназваними науками наукою приватною, виробляє положення і висновки про державно-правові явища, які можуть використовуватися цими науками. Адже останні спеціально не займаються дослідженням державно-правових питань, а певна інформація з цих питань їм необхідна. Теорія держави і права, а також інші юридичні науки таку інформацію здатні надати.
Таким чином, держава і право вивчаються не однією наукою, а комплексом суспільних наук. Зв'язано це з різносторонньою діяльністю численних органів і установ держави. Держава займається економікою, управлінням, політикою, духовною сферою. Все це сфери інтересу конкретних наук - управлінської науки, економічної, політичної, соціології і інших. Повне уявлення про державу дає тільки погляд на нього з різних сторін, аналіз соціальних, політичних, економічних і інших чинників, які визначають призначення, функції і роль в суспільстві – держави і права.[13]
2.2. Теорія держави і права в системі юридичних наук.
Теорія держави і права входить в систему юридичних наук, з'єднаних загальним поняттям юриспруденція. В системі юридичних наук теорія держави і права займає таке місце, як філософія в системі суспільних наук, тобто є базовою, фундаментальною для всіх галузей юридичних наук. Систему юридичних наук можна підрозділити на три основні групи: теоретико-історичні, галузеві і спеціальні.[14]
До теоретико-історичних наук відносяться теорія держави і права, історія держави і права (вітчизни і зарубіжних країн), історія політичних і правових навчань.
До галузевих юридичних наук відносяться науки конституційного права, адміністративного, фінансового, цивільного, трудового, кримінального права і інші.
Спеціальні юридичні науки – це судова медицина, судова психологія, криміналістика, судова психіатрія, судова бухгалтерія і інші.
Вся ця безліч юридичних наук є цілою системою: взаємозв'язану і взаимодоповнюючу. Це пояснюється тим, що держава і право – явища складні і багатогранні, мають безпосереднє відношення до різних сторін суспільного життя. Вивчити їх в рамках якоїсь однієї науки неможливо. Тому неминуча спеціалізація наукових знань про різні області державного і правового життя суспільства. Саме на цій основі і відбувається класифікація юридичних наук по певних галузях знань про державу і право. Проте слід мати у вигляді, що будь-яка структура юридичних наук не може відобразити повністю швидко змінну, динамічну картину сучасного життя. Поглиблення спеціалізації наукового знання викликали до життя такі галузі, як космічне, атомне, комп'ютерне право. Поява глобальних проблем примусила учених зайнятися розробкою економічного, природоохоронного права, розробкою правових норм по боротьбі з міжнародним тероризмом. Розширення і поглиблення міжнародної інтеграції у всіх сферах суспільно-політичного життя стимулюють небувалий розвиток комерційного, податкового, банківського, торгового, митного, цивільного права. Але разом з тим кожна галузева або інша юридична наука вивчає какую–либо окрему сторону або сферу життя і діяльності держави і права, тоді як без пізнання загальних законів неможливо зрозуміти весь процес і закономірності розвитку і функціонування держави і права в цілому.
Без фундаментальних понять про єство держави і права і її проявах, змісті і формах держави, його структурі, соціальній ролі і призначенні неможливо з'ясувати особливості держав різних історичних типів, різних етапів їх розвитку, сформулювати задачі і напрями формування основ демократичної соціальної правової держави і так далі. Без знання загальних питань правомірної поведінки, правопорушень і юридичної відповідальності і законності не можна розраховувати на успіх в боротьбі із злочинністю. Теорія держави і права для галузевих і спеціальних юридичних наук є методологією.[15]
Її орієнтири потрібні для розробки проблем, що стоять перед галузевими і спеціальними юридичними науками.
Державно-правова теорія на основі вивчення держави і права різних історичних епох, всіх областей і напрямів державно-правової дійсності визначає загальні і специфічні закономірності їх розвитку, основні ознаки і істотні характерні риси, не обмежуючись аналізом досвіду однієї країни, окремого регіону, або напряму державно-правового життя. В цьому і виявляється специфіка теорії держави і права у ряді юридичних наук.
Державно-правова теорія пов'язана з практикою не тільки через галузеві і спеціальні дисципліни, але і безпосередньо. Разом з тим, якщо галузеві науки роблять упор на сучасній державній практиці, на діючому праві, то теорія держави і права зовсім не обмежена в просторі і в часі в своїх дослідженнях. Тому інтеграція даних всіх юридичних наук приводить до їх взаємного збагачення. [16]
Найтісніші контакти біля теорії держави і права з тими науками, з якими у неї є єдність об'єктів (держави і права) і відповідно сусідство і тісний зв'язок предметів. В першу чергу йдеться про історію держави і права.
Теорія держави і права і історія держави і права вивчають одні і ті ж об'єкти (держава і право), але предмети дослідження цих об'єктів у них різні: якщо задача історії в хронологічному порядку і у всій повноті реконструювати процеси, що відбуваються з державою і правом в історії суспільства, то теорію цікавлять лише загальні закономірності цих процесів, обчищені від нашарувань випадкових історичних фактів. В той же час саме історична наука дає теорії держави і права матеріал для узагальнень.
По відношенню до всієї решти юридичних наук теорія держави і права є найзагальнішою наукою. Її положення і висновки є відправними, базовими для інших юридичних наук. Проте зв'язок теорії держави і права з іншими юридичними науками цим не обмежується. Будучи приватними по відношенню до теорії держави і права, інші юридичні науки більш поглиблений і більш конкретно вивчають різні державно-правові питання, у зв'язку з чим дають теорії держави і права необхідний для теоретичних узагальнень матеріал. Не випадково в дореволюційний період теорія держави і права розглядалася як енциклопедія права. На сучасному етапі юридичної освіти вона виступає як загальна теорія, що розкриває глибинні філософські і соціологічні основи державно-правових інститутів.
Таким чином, в системі правознавства теорія держави і права – загальна теорія, що є методологічною базою для всіх юридичних наук.
Висновок.
Підводячи підсумки виконаної роботи по вивченню предмету теорії держави і права необхідно зробити ряд висновків за рішенням тих задач, які були поставлені у введенні, отже:
- Теорія держави і права – це одна з суспільних наук, вивчаюча закономірності виникнення держави і права, їх типологію, єство, форми і функції, а також правові відносини, що виникають в суспільстві.
- Предметом теорії держави і права є не просто теорія держави і права, але і всі ті явища, які з ними пов'язані: закономірності виникнення, функціонування держави і права, як головних явищ суспільного життя, їх соціальне і політичне єство, їх зміст і форми, юридичні відносини і зв'язки, характерні риси правової свідомості і правової культури. Також предмет складають правові і державно-владні відносини, державні і правові явища, категорії і поняття, які дозволяють пізнати єство, зміст і форми права і держави, удосконалювати їх службову роль в суспільстві, їх управлінські, регулятивні і охоронні функції, нарешті, використовувати держава і право в цілях реформування економічних основ суспільного життя, перетворення суспільно-політичних процесів, орієнтирів і цінностей.
- Визначення функцій теорії держави і права сприяє розкриттю предмету, дозволяє дати оцінку ефективності дії теоретичної системи.
- У системі суспільних наук теорія держави і права – приватна соціологічна теорія, що розглядає державу і право як суспільні явища (інститути), тобто як елементи суспільства.
У системі правознавства, теорія держави і права – загальна теорія, що є методологічною базою галузевих юридичних наук: поняття, принципи і закономірності, відкриті і визначені теорією держави і права, мають для всіх юридичних наук орієнтуюче значення. Разом з тим методологічне значення теорії держави і права має істотне значення у визначенні загальноправових понять і категорій, вживаних для всіх галузей юридичного знання, наприклад таких, як право, правова норма, правовідношення, механізм правового регулювання, вживання і реалізація права і інші. Активне використовування цих досягнень теорії держави і права дозволить говорити про більш поглиблену інтеграцію наукових знань.
Зіставлення предмету теорії держави і права з предметами інших суспільних і юридичних наук дозволяє не тільки дати змістовну характеристику даної науки, але і показати її динаміку. Зміна і перетворення предмету свідчить про безперервний пошук науки.
Необхідно також відзначити, що наука теорія держави і права напряму пов'язана з учбовою дисципліною, що має схожу з наукою назву. Відношення до вивчення теорії держави і права повинне бути дуже серйозним, бо теорія держави і права є ввідною дисципліною по відношенню до всього курсу юридичних наук. Заставляння тих основ, що дає теорія держави і права, дозволяє сформувати фундамент необхідних знань для майбутніх правознавців. Це дозволяє зрозуміти всю необхідність вдосконалення правової системи в сучасній російській дійсності.
Література.
Конституція РФ
Венгеров
Волкова
Енгибарян
Керімов
Комарів
Комарів
Лазарев
Лазарев
Мокичев
Нерсесянц
Новікова
Протасов
Радугин
Тадевосян
Золило
1
См: Енгибарян Р.В., Козлов Ю.К. Теория государства и права
2
См: Теория права и государства. / Под ред. Лазарев В.В. М., 2002. С.12.
[1]
См: Комаров С.А., Мальков А.В. Теория государства и права. / Под ред. Марченко М.Н. М., 2001. С.189.
[2]
См: Протасов В.Н. Теория права и государства. М., 2001. С.6.
[3]
См: Общая теория права и государства. / Под ред. Лазарева В.В. М., 1996. С.9.
[4]
См: Комаров С.А. Общая теория государства и права. М., 1995. С.
2
См: Комаров С.А., Малько А.В. Теория государства и права. / Под ред. Марченко М.Н. М., 2001. С.189.
[5]
См: Комаров С.А. Общая теория государства и права. М., 1995. С.
[6]
См: Комаров С.А. Общая теория государства и права. М., 1995. С.
[7]
См: Комаров С.А. Общая теория государства и права. М., 1995. С.
2
См: Комаров С.А., Малько А.В. Теория государства и права. / Под ред. Марченко М.Н. М., 2001.С.191.
[8]
См: Комаров С.А. Общая теория государства и права. М., 1995. С..
[9]
См: Протасов В.Н. Теория права и государства. М., 2001.С.11-12.
[10]
См: Теория права и государства. / Под ред. Лазарева В.В. М., 2002. С. 18.
2
См: Общая теория права и государства. / Под ред. Лазарев В.В. М.,1996. С. 13.
[11]
См: Протасов В.Н. Теория права и государства. М., 2001.С.12-13.
1
См: Общая теория государства и права. / Под ред. Лазарев В.В. М.,1996. С. 14-15.
2См: Хропанюк В.Н. Теория государства и права. М., 1997.С.20.
1
См: Теория государства и права. / Под ред. Лазарев В.В. М., 2002. С. 14.
1
См: Нерсесянц В.С. Философия права. М., 1996. С.
2
См: Керимов Д.А. Предмет философии права // Государство и право. 1994. №7.С.4 -5.
[12]
См: Тадевосян Э.В. Социология права и её место в системе наук о праве // Государство и право.1998.№1.С.48-49.
2
См: Новикова С.С. Социология: История, основы, институционализация в России. Москва-Воронеж, 2000. С.197.
3
См:
1
См:
[13]
См:
[14]
См: Хропанюк В.Н. Теория государства и права. М., 1997. С.24.
[15]
См: Мокичев К.А. Предмет теории государства и права. // Теория государства и права. М.,1970. С.7.
[16]
См:
|
