Реферат: Економіка аграрного виробництва

СТОЛИЧНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ

"Організаційно-економічні особливості формування і розвитку агропромислового виробництва столичного регіону" досліджується з теоретично-методологічних позицій регіональна сутність агропромислового виробництва в зоні впливу діяльності столиці України — М.Києва, наводиться соціально-економічне тлумачення поняття "аграрно-промислове виробництво столичного регіону", обґрунтовується характер його територіального формування та розвитку.

В основі територіального розміщення та спеціалізації сільськогосподарського виробництва, інших галузей агропромислового комплексу об'єктивно лежить суспільний поділ праці, який породжує обособлення і диференціацію галузей, веде до посилення внутрігалузевого і міжгалузевого товарообміну, створює умови, сприятливі для прискорення науково-технічного прогресу, забезпечує зростання продуктивності праці,

Розвиток суспільного поділу праці є об'єктивним закономірним процесом здійснення на макро-, мезо- і мікрорівнях територіальної організації агропромислового виробництва, який знаходить своє відображення у масштабних природно-економічних зонах, у вузькоспеціалізованих підзонах і мікрозонах, в адміністративних районах, а також безпосередньо .в підприємствах та їх виробничих підрозділах. Це соціально-економічне явище підпорядковується дії загальних економічних законів, які проявляються у вигляді пануючих тенденцій, характерних при здійсненні таких суспільних процесів.

На основі узагальнення теоретичних положень в дисертації вперше науково обгрунтовані організаційно-економічні особливості концентрично-радіального формування та розвитку агропромислового виробництва в столичному регіоні. Поняття "агропромислове виробництво столичного регіону" розглядається як система територіальної організації виробництва сільськогосподарської продукції та продукції її промислової переробки, що здійснюється під безпосереднім впливом розвитку чітко спрямованих економічних інтересів соціально-виробничої діяльності міста Києва - столиці незалежної держави України. Особливості розвитку столичного регіону, як загальної території розташування міста, зумовлюються необхідністю задоволення комплексу різнохарактерних соціальних, економічних, духовних, культурних, етнічних та інших потреб його спільноти. В Києві -адміністративному і політичному центрі країни - зосереджені органи державної влади, культурні, освітні, наукові і навчальні заклади, організації соціальної сфери, дипломатичні представництва іноземних держав та міжнародних організацій, будівельні, транспортні та інші підприємства й організації, торговельна мережа, а також промислові об'єкти різних галузей, в тому числі харчової та переробної промисловості. Разом з тим місто Київ є обласним центром Київської області,

Соціально-економічні особливості розвитку столичного регіону при входженні його в ринкове середовище є визначальними щодо напрямів, змісту та структури концентрично-радіального формування і розвитку агропромислового виробництва, розташованого в межах відчутного впливу на нього вимог міста Києва щодо задоволення зростаючих потреб його жителів в окремих видах продукції споживання. Велика постійна потреба столичного регіону України у свіжій різноманітній, здебільшого малотранспортабельній, рослинницькій і тваринницькій продукції при умові прагнення споживачів до постачання її на протязі всього року з урахуванням кон'юнктури ринку вимагає вдосконалення територіальної організації агропромислового виробництва, формування відповідних соціально-економічних виробничих зон, підзон і мікрозон залежно від потреб міста. На цій основі розроблена науково обгрунтована схема концентрично-радіального розміщення сільськогосподарського виробництва навколо столичного регіону, соціально-економічна сутність якої полягає у поступовій зміні по мірі віддалення від меж міста обсягів та структури виробництва сільськогосподарської товарної продукції з урахуванням грунтово-кліматичних та соціально-економічних факторів.

Столичний регіон розташований в межах двох основних природно-економічних зон України. Північно-західна його частина характеризується умовами Полісся, а південно-східна є типовою для зони Лісостепу.

До північно-західних меж Києва прилягає територія поліської зони, грунтово-кліматичні умови якої сприятливі для вирощування насамперед картоплі та холодостійких овочевих культур - капусти, моркви, столових буряків, цибулі, часнику, огірків, зелених овочевих культур, а також кормових культур: багаторічних бобових і злакових трав на сіно, зелений корм та насіння, кормових буряків, люпину, інших культур, що сприяє розвитку молочно-м'ясного скотарства.

Сільське господарство лісостепової зони, частина якої знаходиться під впливом розвитку столичного регіону, виробляє, залежно від віддалення від міста, значний обсяг овочів як холодостійких, так і широкорозповсюджених теплолюбивих овочевих культур для споживання їх продукції у свіжому вигляді та для промислової переробки. Тут традиційно зосереджується виробництво молока і м'яса великої рогатої худоби, свиней, продукції птахівництва для постачання місту Києву.

На рівень забезпечення потреб столичного регіону продовольчими ресурсами впливає наявність близько розташованих до столиці міст обласного підпорядкування - Біла Церква, Бровари, Бориспіль, Васильків, Вишгород, Обухів, Фастів та ряд інших.

У процесі проведеного дослідження науково обгрунтовані концептуальні положення формування і розвитку трьох послідовно віддалених від меж столичного регіону і концентричне розміщених до його меж організаційно-виробничих підзон агропромислового виробництва з характерною для кожної з них структурою товарної продукції. Перша з підзон формується на відстані до 30-40 км зовнішніх її меж від меж території столичного міста. Тут проектується послідовне підвищення концентрації вирощування із застосуванням сучасних машинних технологій виробництва овочів відкритого грунту та ягідних культур з урахуванням можливого розвитку ресурсного потенціалу організаційно-господарських формувань. В структурі товарної продукції свіжі з продовженим сезоном реалізації овочі займатимуть 20-25 % і більше, а ягідна продукція - до 5-7 %. Обґрунтовується економічна доцільність розвитку овочівництва закритого грунту, побудови у сприятливих організаційно-економічних умовах нових тепличних комбінатів. Слід зауважити, що в сегменті поліської мікрозони агропромислового виробництва буде зосереджуватись виробництво овочів холодостійких культур та зеленої продукції, а в сегменті лісостепової мікрозони - і теплолюбивих культур. Ряд високотоварних підприємств створюватимуть матеріально-технічну базу для організації довготривалого зберігання овочів та їх промислової переробки на місцях, що забезпечить підвищення рентабельності галузі за рахунок змін цін на продукцію в зимово-весняний період її реалізації.

В розробленому проекті розвитку агропромислового виробництва у першій підзоні обґрунтовується доцільність значного підвищення щільності поголів'я молочного стада, спрямованого на істотне збільшення виробництва молока для максимального задоволення населення столичного міста, насамперед свіжим молоком. За рахунок зміцнення кормової бази, поліпшення племінної роботи в тваринництві та застосування новітніх технологій удій молока зросте у ближчі 4-5 років у 2-2,5 раза. Значна роль у вирішенні проблеми молокозабезпечення столичних жителів відводиться особистим господарствам громадян, у власності яких вже знаходиться близько половини продуктивного стада. Тут створюватимуться необхідні умови для організації заготівлі, охолодження і транспортування молока.

Друга підзона агропромислового виробництва розташовується концентричним поясом за першою підзоною на відстані 80-85 км від меж столичного регіону. Головним напрямом виробничої діяльності сільського господарства як лісостепової, так і поліської частини цієї підзони е виробництво цільномолочної продукції та продукції промислової переробки молока, овочів, насамперед для споживання у свіжому вигляді, картоплі, у тому числі ранньої, плодів та ягід. Тут на основі інтенсифікації зернового господарства зосереджуватиметься крупнотехнологічне виробництво продукції птацівництва, зокрема яєць та м'яса бройлерів, набуде розвитку м'ясне свинарство.

В дисертаційній роботі приділяється значна увага проблемі інтеграції виробництва сільськогосподарської продукції та її промислової переробки, що має актуальне значення для умов другої підзони агропромислового комплексу сфери столичного регіону. Йдеться насамперед про розвиток інтеграційних процесів у'молочнопродуктовому підкомплексі та у овочево-плодовому виробництві.

У третій підзоні, зовнішні межі якої знаходяться на відстані до 135-140 км від столичного регіону, здійснюватиметься виробництво молока, значна частина якого буде перероблятися на молочнокислу продукцію, а також м'яса для поставки живої худоби переробним підприємствам Києва, картоплі, овочів для закладання на зимово-весняне зберігання та промислову переробку в період збирання врожаю.

Проектується розширення виробництва плодів для поліпшення на протязі всього року постачання цієї продукції населенню столиці України.

У формуванні і розвитку агропромислового виробництва для задоволення потреб міста Києва відповідною якісною продукцією важливого значення набуває радіальний характер зосередження виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції, пов'язаний з наявністю та розвитком системи транспортного сполучення, зокрема розгалуження залізничних магістралей та шосейних трас по території агропромислового виробництва, на яке відчутно впливає столичний регіон.

В межах дії мережі траспортних шляхів, які променево-радіальним чином відходять від меж столичного регіону, формуються сегменти або мікрозони виробництва сільськогосподарської продукції для постачання її в свіжому вигляді населенню столичного міста. Такі транспортні магістралі перетинають всі підзони агропромислового виробництва, прилеглого до столичного регіону, в напрямі Білої Церкви, Борисполя, Броварів, Обухова, Фастова, Макарова, Козельця, Іванкова, Чорнобиля та інших.

Таким чином, удосконалення розміщення галузей агропромислового виробництва, яке формується під впливом кон'юнктури ринку столичного регіону, є важливою проблемою становлення та розвитку демократичної державності України.

У другому розділі "Ресурсний потенціал виробництва регіону та

його використання" проаналізовано стан використання економічного та ресурсного потенціалу аграрного сектора, дана оцінка ефективності виробництва окремих видів продукції з характеристикою факторів впливу на результати. Разом з тим визначається, що за розміром території Київська область майже на 17% переважає середній показник по Україні, займаючи серед областей та Автономної Республіки Крим 7 місце. За 1991-1998 рр. площа сільськогосподарських угідь зменшилася на 3,5%. Їх розораність одна з найвищих в країні - 84%. Із загальної чисельності населення (без м. Києва) -1880 тис. чол. на сільське припадає 802 тис. чол., або 42,7%. За вказаний період чисельність міських жителів збільшилась на 1,8%, а сільських - на 9,7%. Наявність землі в розрахунку на одного жителя області становить 0,88 га, а сільського - 2,05 га. Тенденції в розвитку сільськогосподарського виробництва відображені в таблиці 1.

1. Обсяг виробництв'а основних видів сільськогосподарської продукції в усіх категоріях господарств зони впливу столичного регіону, тис.т

Основною складовою частиною ресурсного потенціалу є трудові і земельні ресурси. Підвищення ефективності використання земельного фонду може бути досягнуто на основі економічного районування територій, виділення в її складові заповідних середовищно-формуючих природоохоронних і реабілітаційних земель та здійснення заходів для забудови інтенсивного сільськогосподарського виробництва. Загальні дані про сільське господарство столичного регіону подані на рис. 1.

Частка сільського господарства у валовій доданій вартості галузей економіки країни (в основних цінах) із року в рік скорочується; у 1998 р. вона становила лише 15,3% проти 27,4 ВДВ - у і 990 р.

За останні вісім років спостерігалися різнонаправлені тенденції у виробництві продукції сільськогосподарськими підприємствами та індивідуальними господарствами. Тенденцію останніх років до зростання питомої ваги приватного сектора у виробництві продукції в значній мірі спричинило скорочення обсягів виробництва продукції в громадських секторах. При загальному скороченні обсягу продукції сільського господарства у 1998 р. порівняно з 1990 р. на 36,2% в підприємствах суспільного сектора він знизився в 3,6 раза, а в приватному секторі зріс майже в 1,5 раза.

В процесі аграрної реформи вже створені основи для розвитку нових підприємницьких структур і форм організації виробництва. Під впливом суспільних і індивідуальних інтересів в області почався процес формування якісно відмінних від попередніх організаційних форм виробничих структур.

За рахунок розширення присадибних ділянок селян та одержання ними у приватну власність земельних часток на Київщині сформувався приватний сектор економіки, в якому виробляється майже 56,7% валової продукції сільського господарства.

Аналіз і оцінка фондозабезпеченості господарств показує, що вона з кожним роком знижується. Недостатній розвиток вітчизняної промисловості зробив недоступними засоби виробництва для більшості сільськогосподарських товаровиробників. Проте господарства регіону знаходяться в кращих умовах порівняно з іншими областями. Вони мають достатньо основних засобів виробничого призначення, в середньому 12,2 млн.грн. на одне господарство. Саме через це падіння виробництва в Київській області дещо менше, ніж в інших регіонах. Проте диспаритет цін на промислові засоби виробництва і сільськогосподарську продукцію ускладнює поновлення парку машин, тому їх кількість поступово зменшується, що й спричиняє спад виробництва (табл.2).

2. Питома вага галузей в економіці аграрного сектора

Київської області, 1998 р.

Структурно динамічний аналіз сільськогосподарського виробництва показує, що протягом останнього часу поглибилися диспропорції між галузями, погіршилися економічні, технологічні та організаційно-господарські зв'язки між ними. Відбуваються процеси дезінтеграції і переспеціалізації господарств, збереження екстенсивних методів ведення сільського господарства. Особливу тривогу викликає занедбаний стан тваринництва. Якщо у рослинництві загальні обсяги та вихід продукції з гектара посівів зменшилися на 40%, то у тваринництві валові показники скоротились в 1,5-1,7 раза. Це спричинено як різким зменшенням чисельності тварин, так і вкрай низькою їх продуктивністю. Якщо в 1990 р. в області надій молока на корову становив 3300 кг, а середня жива вага великої рогатої худоби при реалізації дорівнювала 415 кг, свиней - 123 кг, то в 1998 р, показники знизились відповідно до 2046, 303 та 102 кг.

Скорочення рівня виробництва та продажу всіх видів сільськогосподарської продукції негативно вплинуло на економіку господарств (табл. 3).

3. Співвідношена елементів затрат в основних галузях

аграрного виробництва, %

Економічним парадоксом є те, що у собівартості продукції при низькій оплаті праці знижується її питома вага. Найбільше зросла питома вага затрат на купівлю енергетичних ресурсів. В минулі роки вона становила 2,3-4,5 %, а зараз - 8,9-15,6 %. На 4,5 -4,8 % підвищились затрати на придбання запасних частин, будівельних матеріалів та ремонтні роботи, а також на амортизацію основних засобів (4,1-5,6)..

У 1998 р. всі види тваринницької продукції виявилися збитковими, що й визначило від'ємний баланс аграрного сектора (-18%), Це вимагає перегляду аграрної політики щодо економічної реформи сільського господарства і всього АПК. Потрібне удосконалення функціонально компонентної і територіальної структури як особливої зони столичного регіону на принципово нових засадах. Насамперед це перехід до інтегра­ційних структур, посилення кооперативного сектора, аграрно-територіальних і аграрно-промислових комплексів відповідно до конкретних приміських промислових зон і віддалених районів. Зважаючи на значний вплив міста і столиці кожна зона повинна мати свою модель аграрного виробництва.

В минулі роки в Київській області ефективно здійснювались процеси інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на основі спеціалізації та кооперування. Дослідження цього питання показало, що в умовах кризи, навіть при великих втратах, спеціалізовані підприємства по виходу валової продукції в розрахунку ла одну працюючу людину продовжують значно випереджати інші господарства (табл. 4).

У 1990 р. виробничі показники спеціалізованих підприємств по виробництву овочів та картоплі переважали середні показники по області в 1,2-3,9 рази, а в 1998 р. - в 1,6-4,4. Приблизно в таких же пропорціях спостерігається їх перевага і у виробництві продукції тваринництва.

4. Вихід валової продукції на одного працівника

Зважаючи на ряд невирішених проблем, що виникли після Чорнобильської катастрофи, в дисертації обґрунтовуються шляхи відновлення втрачених земель.

Дослідження висвітлило слабку конкурентоспроможність товаровиробників агропромислового виробництва столичного регіону. Причому ті з них, які концентричне розташовані ближче до м. Києва, мають на один-два порядки вищі показники використання ресурсного потенціалу. У радіальному відношенні теж виявлені значні розбіжності. Вищі виробничі показники мають господарські одиниці, що знаходяться у 40-кілометровому радіусі. У радіусі 41-80 км. показники на 20% нижчі, а в тих, що знаходяться за межами 80 км, ресурсний агропромисловий потенціал використовується на 40-45% гірше в порівнянні з першим концентричним розміщенням виробництва. Відсутність узгоджених захисних заходів створила сприятливу ситуацію для проникнення на внутрішній ринок столичного регіону товарів третіх країн, що пригнічує агропромислове виробництво значної кількості традиційних видів продукції, особливо у другому і третьому поясах, Імпортна продовольча експансія прийняла небезпечні форми, насамперед у м. Києві, його приміських та районних містах. У сільській місцевості вона розвитку не одержала через низьку купівельну спроможність сільських жителів. Тобто чим більш віддалений населений пункт від столиці, тим нижчий рівень купівельної спроможності і менший рівень імпортної експансії. За нашими дослідженнями, частка імпортних продовольчих товарів в 1990 р. по м. Києву не перевищувала 10%, а товари власного виробництва (місто і область) складали 90%. У 1998 р. частка імпортного м'яса птиці у роздрібній торгівлі м. Києва досягла 57%, маргарину, майонезу, м'ясних консервів - 34-41 %, макаронних виробів - 40%*

У столичному регіоні в 1998 р. навіть відбувся приріст товарообігу, але за рахунок росту цін, тоді як фізичні обсяги товарообігу скоротилися проти 1997 р. на 4%. Як в глибинних районах, так і в м. Києві та приміських ринках посилилась реалізація продовольства на неформальних ринках і його частка в прирості реальних обсягів роздрібного товарообігу в 1998 р. становила 93%. Характерною рисою зазначених ринків є витіснення з них дрібних сільськогосподарських товаровиробників.

Проблемою споживчих ринків є низька якість як імпортної, так і вітчизняної продукції. 80% напоїв і продуктів харчування, 90% лікарських засобів, що завозяться із США та країн Західної Європи, відносяться до III категорії. Небезпечними для здоров'я товарами стали мінеральна вода (46%), хлібобулочні вироби (53%) (неформальний ринок). Фактично втрачена державна монополія на ринку алкогольної та тютюнової продукції. Зниження купівельної спроможності населення привело до зменшення споживання продуктів харчування на всій території регіону, причому м'яса і м'ясопродуктів, молока та продуктів його переробки - у 2 раза менше.

Реформовані та державні підприємства, які мають у своєму розпорядженні 79,3% земельних угідь (близько 2 тис. га на 1 господарство), селянські (фермерські), кооперативні, акціонерні, орендні та інші господарства, які володіють досить потужним технічним і кадровим потенціалом, у повній мірі залишаються незадіяні до продовольчих ринків регіону. Є лише перші спроби в напрямі їх закріплення на внутрішніх ринках столиці. І то у більшості випадків торгівля ведеться з "коліс". Питання широкого доступу до міської торговельної мережі сільських товаровиробників залишаються не вирішеними.

У третьому розділі "Перспективи розвитку та підвищення ефективності агропромислового виробництва в зоні впливу столичного регіону" на основі аналітичних матеріалів дослідження, що відображають рівень використання ресурсного потенціалу агропромислового виробництва столичного регіону, розкриті загальні принципи концентрично-радіальної побудови розвитку агропромислового виробництва, його пристосованості до продовольчого ринку столиці України м. Києва, переробної промисловості, торговельної мережі та міських оптово-роздрібних ринків. Визначені також основні напрями вдосконалення економічних відносин та фактори росту економічної ефективності агропромислового виробництва в регіоні.

Раціональна територіальна організація аграрного сектора столичного регіону розглядається автором як процес постійного вдосконалення розміщення галузей і культур, формування зон і районів товарного виробництва різних видів продукції змлеробства і тваринництва. Така організація передбачає розробку і впровадження комплексу організаційно-господарських заходів. А різноманітність економічних умов і ресурсів та їх територіальне поєднання обумовлюють необхідність регіональноо підходу до організації агропромислового виробництва. Дослідження дали також змогу визначити основні напрями та перспективи розвитку аграрного сектора Київської області (табл. 5).

5, Перспектива виробництва сільськогосподарської

продукції залежно від рівня його розвитку, тис.т

В дисертації визначені етапи і обґрунтовуються заходи щодо розвитку підприємництва на селі, в поєднанні цього процесу з розвитком столиці. Провідне місце належить агропромисловому виробництву. Для цього важливе значення має запропонована автором програма його розвитку. Її освоєння дасть регіону можливість привести виробництво сільськогосподарської продукції у відповідність з попитом. Це означає, що питому вагу агропромислової продукції у найближчі три роки слід підняти на ринках Києва та в торговельній мережі до 50%, а в наступні роки - до 80-90%. Столиця України, таким чином, стане головним інвестором у розвитку сільського господарства регіону. Середній варіант росту показників до рівня 1997 р. у 2001 р. складе 8-27% в 40-кілометровій зоні від м. Києва. У більш віддалених - 28-56%. Програма по виходу тваринництва з кризи передбачає вищі темпи його розвитку, відповідно 9-44%, у віддалених районах - на 36-70%. В основу стабілізації і росту виробництва покладені інтенсивні фактори. Врожайність зернових з 26,4 ц/га підвищити до 35, цукрових буряків - з 180 ц/га до 450 ц/га, надій молока на корову - з 2046 кг до 3500-4000 кг. Це на найближчу перспективу.

Серед заходів чільне місце відведено процесам формування справжніх господарів-власників на селі, реорганізації внутрішньогосподарських виробничих відносин та поєднанню їх з власністю. Ці заходи пропонується починати з впровадження сучасних високих технологій, оновлення машинно-тракторного парку та підготовки кадрів, гармонізації рослинництва і тваринництва. Практичне значення мають пропозиції щодо вдосконалення економічних відносин в сфері агробізнесу, між містом та селом. Загальні результати ефективності агропромислового виробництва подані в табл. 6.

До центральних положень дослідження ми відносимо також методологію побудови -нової моделі агропромислового виробництва, характерними рисами якої є відкритість, конкурентність, багатоукладність економіки ринкового типу. Саме на цих підвалинах пропонується наблизити систему аграрного виробництва до рівня розвитку переробних та інших галузей. Для цього на макроекономічному рівні потрібно розв'язати проблему диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, реформувати кредитно-фінансову систему відповідно до вимог виробництва.

6. Сукупні фінансово-економічні показники аграрного виробництва залежно від рівня його розвитку (розрахункові)

Пропонується повне врахування історичної спеціалізації виробництва та традицій споживчого попиту, особливостей ресурсного потенціалу агропромислового виробництва як в концентричному, так і в радіальному розрізі. Важливе місце в системі заходів відводиться активізації підприємницької діяльності великих підприємств, наданню руху акцій у бік концентрації їх в руках найбільш підприємливих та ділових працівників. Поряд з розвитком сільськогосподарського виробництва обґрунтовуються можливості для розвитку несільськогосподарських видів діяльності (торгівля, будівництво, переробка виробленої продукції, надання послуг тощо).

У дослідженні враховано і те, що для піднесення ефективності агропромислового виробництва в столичному регіоні, з урахуванням його значення, потрібно на державному рівні провести реструктуризацію інвестицій та посилити основи самофінансування підприємств. Для цього належить піти на цілеспрямовані зміни в інституційній структурі, до переважно правових регулятивних механізмів розвитку АПК, узаконених методів діяльності вищих органів управління. Потрібно створити сприятливе ринкове середовище, правила гри та сформувати повноцінний сільськогосподарський ринок, усунувши тим самим неформальний (стихійний) ринок. Пропонується також великі форми промислового виробництва переміщувати за межі приміських зон, у інші радіальні сектори, поєднувати їх з малими та середніми формами, До частини робіт по зазначеній програмі пропонується підключати можливості міського бюджету, особливо до розв'язання таких важливих питань на селі, як створення нових робочих місць, житлове будівництво, упорядкування сільської та соціально-побутової інфраструктури, розвиток об'єднаних маркетингових служб.

Доцільно також мати від міської держадміністрації постійні замовлення на окремі найбільш важливі для міста продукти харчування, в першу чергу, для менш забезпеченої частини населення, лікарень, громадського харчування тощо. Під цю продукцію місту бажано включитися до розбудови сучасної соціально-побутової та сільської інфраструктури. Це сприятиме підвищенню якості життя на селі, пом'якшенню перенаселення столиці України м. Києва.

ВИСНОВКИ

1. Аграрний сектор зони впливу столичного регіону України перебуває у затяжному кризовому стані і через ряд об'єктивних та суб'єктивних причин втрачає своє значення в забезпеченні жителів м. Києва продуктами харчування. Загальний об“:яг виробництва продукції сільського господарства в Київській області за 1991-1998 рр. знизився більше, ніж на третину, а випуск продукції харчової промисловості - у два рази. Знизився абсолютний і відносний рівень доходності сільськогосподарських товаровиробників. З 637 господарств суспільного сектора 532, або 84,8%, - збиткові. Імпортна інтервенція пов'язана не стільки із зменшенням виробництва вітчизняної продуції, скільки з витісненням вітчизняного виробника з київського ринку шляхом кон'юнктурних маневрів, демпінгових цін та ін. Якщо в 1990 р. продовольчий ринок столиці заповнювався товаровиробниками Київщини та прилеглих до неї окремих районів інших областей на 90%, то в 1996-1998 рр. цей показник скоротився до 10%.

2. До основних причин, що зумовили відірваність аграрного сектора від забезпечення потреб м. Києва, слід віднести, по-перше, політичні прорахунки, що виявилось у спрощеному розумінні ринку як елементарної саморегулюючої системи, основаної виключно на вільному купівлі-продажу;

по-друге, макроекономічні фактори спаду реального рівня доходів населення, інфляцію, диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, недосконалість кредитно-фінансової системи. Повна незахищеність від них ринку продовольства зумовила незахищеність його ємності; по-третє, недооцінку значення агропромислового виробництва в зоні впливу столичного регіону як системи територіальної організації виробництва сільськогосподарської продукції та продукції її промислової переробки відповідно до потреб м. Києва.

3. Кризовий стан аграрного сектора посилюється також й наслідками Чорнобильської катастрофи. На території регіону розміщена велика кількість спеціалізованих державних та колективних підприємств, а також великих тваринницьких комплексів, виробнича діяльність яких залежить від постачальників матеріально-технічних засобів, кормів, племінних та товарних тварин, птиці. При розбалансованому виробництві це призвело до відчутних втрат і негативно вплинуло на агропромисловий комплекс регіону.

4. Спираючись на теорію переваги спеціалізованого виробництва та суспільного поділу праці пропонується в столичному аграрному секторі:

• поступово перейти на науково обгрунтовані організаційно-економічні принципи концентрично-радіального формування і розвитку агропромислового виробництва як нової системи територіальної організації виробництва сільськогосподарської продукції та продукції її промислової переробки, що здійснюється під безпосереднім впливом економічних інтересів соціально-виробничої діяльності м. Києва - столиці незалежної держави України:

• розвиток аграрного регіону та його входження в ринкове середовище має стати визначальним щодо напрямів, змісту та структури концентрично-радіального формування і розвитку агропромислового виробництва відповідно до вимог м. Києва у пропорціях і розмірах, здатних до задоволення зростаючих потреб одного жителів із конкретних видах продукції споживання;

• з урахуванням кон'юнктури ринку протягом 1999-2001 років завершити реструктуризацію територіальної організації агропромислового виробництва, сформувати відповідні соціально-економічні виробничі зони, підзони та мікрозони залежно від потреб міста.

5. На основі розробленої науково обгрунтованої схеми концентрично-радіального розміщення сільськогосподарського виробництва навколо столиці України по мірі віддалення від меж міста передбачати, виходячи з історичних традицій населення та потреб столичного ринку, зміни в обсягах та структурі виробництва сільськогосподарської продукції. Крім того, визначити зони експортного виробництва, передбачивши державні заходи по підтримці їх розвитку. Послідовно здійснювати компенсаційно-стимулюючі заходи розвитку тваринництва. Належить на державному рівні вирішити питання справедливої податкової та цінової політики, забезпечити збалансований розвиток усіх галузей АПК.

6. Нарощування аграрного капіталу в регіоні пропонується здійснювати поетапно. До базового рівня (1997 р.) виробництво продукції рослинництва може збільшитися в 2001 р. на 8-56, а тваринництва — 9-?0 %.

Реалізація розробленої програми аграрного сектора столичного регіону на основі багатоукладної економіки дасть можливість вести розширене відтворення і при обгрунтованих цінах на промислову та сільськогосподарську продукцію забезпечити рентабельність на рівні 39-42 %. Доцільно при цьому мати від міської держадміністрації постійні замовлення на важливіші для міста продукти харчування. Під вартість цієї продукції місту бажано включитися до розбудови сучасної соціально-побутової та сільської інфраструктури. Це сприятиме підвищенню якості життя на селі, пом'якшенню перенаселення самої столиці України м. Києва.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бідзюра І.П. Реформування аграрних підприємств на основі приватної власності //Економіка АПК.- 1998.- №2.-С.З-6.

2. Бідзюра І.П., Токарев М.Ф. Удосконалення організації відтворення молочного стада //Економіка АПК.- 1998.- №7.-С.25-28, в т.ч. автора 25-27 ст.

3. Бидзюра И.П. Животноводство столичной области в переходньїх рьіночньїх условиях //Економіка АПК.- 1998.- №1!.- С.81-85.

4. Бидзюрс И.П- Специфика развития аграрного производства в Чернобьільской зоне Украиньї //Аграрная наука.- 1998.-№7.-С.18-19.

5. Бидзюра И.П. Зкономика аграрного сектора столичного региона //Придніпровський науковий вісник. - 1998.- №92.- С.1-6.

6. Бідзюра І.П., Токарев М.Ф., Цибін А.Б. Оптимізація радіаційного контролю в Київській області // Наука. Чорнобиль-97, Київ-1998. Науково-практична конференція 11-12 лютого 1998 р. - С.114.

АНОТАЦІЯ

Бідзюра І.П.: "Економіка аграрного виробництва столичного регіону України". Дисертацією є рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 -' Економіка сільського господарства і АПК. Інститут аграрної економіки Української академії аграрних наук, Київ, 1999.

Дисертацію присвячено питанням розбудови економіки аграрного виробництва столичного регіону в умовах перехідного періоду до ринку. В ній досліджуються організаційно-економічні особливості формування і розвитку агропромислового виробництва столичного регіону. З теоретично-методологічних позицій висвітлюється регіональна сутність агропромислового виробництва в зоні впливу діяльності столиці України м. Києва, розкривається соціально-економічне тлумачення поняття "агропромислове виробництво столичного регіону", обґрунтовується характер його територіального формування та розвитку. Спираючись на теорію суспільного поділу праці, автор досліджує можливості обособлення і диференціацію галузей, посилення внутрішньогалузевого товарообміну як передумови для прискорення науково-технічного прогресу та забезпечення зростання продуктивності праці.

Виходячи з теоретичних положень аналізується ресурсний потенціал сільськогосподарського виробництва та стан його використання. Це дозволило автору з'ясувати співвідношення галузей сільського господарства, їх неадекватну пристосованість до ринкових умов. Визначені також позитивні і негативні характеристики в зміні економічної ситуації в аграрному секторі столичного регіону, складнощі становлення і роль різних типів сільськогосподарських підприємств в системі АПК.

Перспективи розвитку та підвищення ефективності агропромислового виробництва в столичному регіоні розглядаються в дисертації під кутом зору загальних принципів розвитку підприємництва на селі. Але на відміну від попередніх дослідників, виходячи з теорії спеціалізації і суспільного поділу праці, автор пропонує здійснювати на макро-, мезо- і мікрорівнях територіальну реконструкцію агропромислового виробництва з урахуванням природно-економічних зон Київщини та прилеглих до неї окремих районів інших областей на принципах наукового обгрунтування організаційно-економічних особливостей концентрично-радіального формування і розвитку агропромислового виробництва. Саме цей науковий підхід дозволить зблизити інтереси сільськогосподарських товаровиробників і переробних підприємств м. Києва, сприятиме підвищенню економічної ефективності агропромислового виробництва.

Ключові слова: аграрне виробництво, столичний регіон, економіка, капітал, криза, ринок, перетворення, концентрично-радіальне формування, доход, спеціалізація, поділ праці.

АННОТАЦИЯ

Бидзюра И.П.: Зкономика аграрного производства столичного региона Украиньї - рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата зкономических наук по специальности 08.07,02 - Зкономика сельского хозяйства й АПК. Институт аграрной зкономики Украинской академии аграрних наук, Киев, 1999.

Диссертация посвящена вопросам развития зкономики аграрного производства столичного региона в условиях переходного периода к рьінку. В ней исследуются организационно-зкономические особенности формирования й развития агропромьішленного производства столичного региона. С теоретико-методологических позиций освещается региональная сущность агропромьішленного производства в зоне влияния деятельности столицьі Украиньї г. Києва, раскрьгвается социально-зкономическое толкование понятия агропромьішленного производства столичного региона, обосновьівается характер его территориального формирования й развития. Основьіваясь на теории общественного разделения труда, автор исследует возможности обособления й дифференциации отраслей, усиления внутриотраслевсго й межотраслевого товарообмена как условия для ускорения научно-технического прогресса й обеспечения роста производительности труда. В соответствии с теоретическими положеннями . анализируется ресурсньїй потенциал сельскохозяйственного производства й состояние его использования, соотношение отраслей сельского хозяйства, их неадекватной приспособленности к рьіночньїм условиям. Определеньї положительньїе й негативньїе характеристики в изменении зкономической ситуации в аграрном секторе столичного региона, сложности становлення й роль различньїх типов сельскохозяйственньїх предприятий в системо АПК.

Перспективьі развития й повьішения зффективности агропромьішленного производства в столичном регионе рассматриваются в диссертации под углс'м зрения общих принципов развития предпринимательства на селе, Однако в отличие от предьідущих исследователей, на основе теории специализации й общественного разделения труда автор предлагает осуществлять на макро-, мезо- і микроуровнях территориальную реконструкцию агропромьішленного производства с учетом природно-зкономических зон Киевщиньї й прилегаюїдих к ней отдельньїх районов других областей на принципах научного обоскования организационно-зкономических особенностей концентрично-радиального формирования й развития агропромьішленного производства. Именно зтот научньїй подход позволит приблизить интересьі сельскохозяйственньїх товаропроизводителей й перерабатьівающих предприятий г. Києва, будет содействовать зкономической зффективности агропромьішленного производства.

Среди мер значительное место отводится процессам формирования реальньїх хозяев-собственников на селе, реорганизации внутрихозяйственньїх производственньїх отношений в единстве с их собственностью. Зти процессьі предполагается осуществлять с одновременньїм применением современньїх вьісокопродуктивньїх технологий, обновлением машинно-тракторного парка, включая подготовку кадрові гормонизацией растениеводства й животноводства. Практическое значение имеет предложение в части совершенствования зкономических отношений в сфере агробизнеса, между городом-столицей й сельскими районами. Важньїм звеном при зтом должна стать взаимовьігодность партнерских отношений с перерабатьівающими предприятиями й торговлей. Государство, со своей стороньї, должно решить проблему диспаритета цен на сельскохозяйственнуто й промьішленную продукцию, реформировать кредитно-финансовую систему в соответствии с требованиями производства,

Предлагается сформировать полноценньїй сельскохозяйственньїй рьінок. При необходимости крупньїе фирмн промьішленной переработки сельскохозяйственного сьірья перемещать за предельї пригородннх зон, в другеє радиальньїе сектора. К программам развития АПК подключить . возможности столичного тородского бюджета, особенно на решение вопросов занятости на селе, жилищного строительство, социально-бьітовой й сельской инфраструктурьі. Базой для такого сотрудничества могут бьіть постоянньїе заказьі города на важнейшие продуктьі питання,

Ключевьіе слова: аграрное производство, столичньїй регион, зкономика, капитал, кризис, рьінок, преобразования, концентрично-радиальное формированиє, доход, специализация, разделение труда.

The summary Bidzyra I.P. Economics of agrarian production of the capital region of Ukraine

The thesis is a manuscript.

The thesis is for candidat's decree in economics on speciality 08.07.02. -

Economics of agriculture and APC. Institute of Agrarian Economics UAAS. Kyiv,

1998.

The thesis is devoted to the questions of agrarian production of the capital region

in developing market conditions. The questions of theoretical substantiation and

practical inevitability of market transformations are spread out. It is determined

that the agrarian sector of the region has the possibilities for overcoming the

crisis. It is proposed to realize the growing of the agrarian sector by stages, at

first to rich. the middle and then the higher stage. The main results of the work

are tested in practice and can be used at the regional farms.

Key words: agrarian production, capital region, economics, capital, crisis, market,

transformation, concentric and radical formation, income, specialization, labor

separation.