Реферат: Експортний потенціал регіону

Експортний потенціал регіону та шляхи покращення його використання

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, ступінь її розробленості в економічній літературі, зв'язок роботи з науковими програмами і темами, сформульовані мета дослідження та задачі її досягнення, визначені предмет, об’єкт та методи дослідження, викладені наукова новизна, практичне значення і апробація одержаних результатів дослідження.

У розділі 1 “Теоретико-методичні основи визначення експортного потенціалу регіону” поглиблено теоретичний аналіз сутності експортного потенціалу регіону як економічної категорії, з'ясовано структуру і розкрито місце регіонального потенціалу експортування у системі “національна економіка – світове господарство”, визначено методологічні основи системи експортування регіону та її економічної оцінки, а також запропоновані методики виявлення умов і джерел формування та ефективного використання конкурентних переваг на світовому ринку.

Виконаний в дисертації аналіз підходів та методів по дослідженню експортного потенціалу дозволив прийти до висновку, що термін “експортний потенціал” розглядається як одна із узагальнюючих характеристик складних економічних об’єктів (підприємства, галузі, країни). Але, разом з тим, більшість з них має мікрорівневий або макрорівневий характер і, як наслідок, не слугує ефективним інструментом, який би допомагав оцінювати потенціал регіону та сприяв залученню його до ефективної експортної діяльності. На основі цього аналізу експортний потенціал регіону, як складову частину території і підсистему національної економічної системи, з одного боку, і як відносно самостійну ланку господарської системи країни, з іншого боку, слід розглядати як здатність регіональної економіки виявляти і постійно відтворювати свої конкурентні переваги на світовому ринку відповідно до умов середовища, що постійно змінюється. Експортний потенціал регіону виступає як складноорганізована динамічна система, яка має структуру у вигляді трьох підсистем: внутрішнього потенціалу регіону, потенціалу експортних бар’єрів та потенціалу зарубіжних ринків, але одночасно є підсистемою експортного потенціалу країни, а отже рівень розвитку експортної діяльності країни залежить від наявних експортних потенціалів регіонів. В роботі розроблена концептуальна модель експортного потенціалу регіону, яка відображає його основні характеристики, структуру та механізм функціонування. Запропонована концепція на взаємодії складових потенціалів всередині експортного шляхом відображення динаміки конкурентних переваг та їх джерел з урахуванням особливостей як потенціалу експортних бар’єрів, так і потенціалу зарубіжних ринків. В дисертації визначено місце експортного потенціалу регіону серед інших аналогічних понять, що використовуються для оцінки потенційних можливостей регіону в системі “національна економіка – світове господарство”. Рівень розвитку зовнішньоекономічної діяльності країни залежить від наявних зовнішньоекономічних потенціалів регіонів, структурними ланками яких, відповідно до напрямів зовнішньоекономічної діяльності, є зовнішньоторгівельні потенціали. У структурі зовнішньоторгівельного, в свою чергу, виділяється потенціал експортування регіону, який одночасно є підсистемою експортного потенціалу країни.

В роботі обґрунтовано доведено, що експортний потенціал регіону повністю відповідає критеріям цілісності і характеризується системністю, структурністю, відносною самостійністю розвитку. Всі охарактеризовані властивості і ознаки експортного потенціалу регіону підтверджують його економічну сутність, роблять його об’єктом дослідження. Це в значній мірі визначається широкою сферою практичного використання отриманих результатів дослідження експортного потенціалу території. Запропонований у дисертації підхід до раціоналізації експортного потенціалу регіону, що розглядається як система заходів по покращенню його формування і використання на світовому ринку і реалізується за наступними основними напрямами: економічна оцінка його формування; системно-структурний аналіз; оцінка його використання та можливостей відтворення з точки зору його результативності, що дозволяє проаналізувати сучасний стан і можливості, взаємозв’язок і взаємозалежність структурних ланок системи експортування, а відповідно—відкриває шляхи розвитку та активізації використання експортного потенціалу регіону як складової загальнонаціонального потенціалу експортування.

Розроблена у роботі методика виявлення умов і джерел формування регіональних конкурентних переваг на основі кількісної та якісної оцінки складових внутрішнього потенціалу регіону за відповідними критеріями та аналізу системи показників оцінки виявлення і розвитку конкурентних переваг, яка складається з наступних шести груп: абсолютні показники; структурні показники; показники інтенсивності; показники динаміки; показники зіставлення; підсумовуючі показники. Застосування даної системи показників дає можливість оцінити масштаби, темпи, тенденції та напрями розвитку регіонального потенціалу експортування. Розроблена методика виявлення вигідності використання наявних регіональних конкурентних переваг на світовому ринку на основі структуризації експортного потенціалу регіону за відповідними критеріями та аналізу системи показників оцінки використання виявлених конкурентних переваг, яка складається з показників, що характеризують ступінь включення економіки регіону в зовнішньоторговельні зв’язки; показників, що використовуються для оцінки стану експорту; показників, що визначають ступінь експортної спеціалізації та ефективність структури експорту. Застосування даної системи показників дасть можливість виявити ступінь інтегрованості економіки регіону у світове господарство та ефективність експортної діяльності регіону.

Запропонований підхід до формування експортного потенціалу на основі конкурентних переваг з урахуванням особливостей потенціалу експортних бар’єрів і потенціалу зарубіжних ринків дозволяє реально оцінити перспективи та можливості регіону-експортера на зарубіжних ринках і вибрати найкращу з можливих альтернатив діяльності при здійсненні експорту.

У розділі 2 “ Оцінка регіонального потенціалу експортування” висвітлено позиції економіки регіону в національній економічній системі, досліджено потенційні можливості забезпечення експортного успіху регіону на світовому ринку, оцінено відповідність здійснюваної експортної діяльності регіональним експортним можливостям.

Проведений аналіз показав, що Чернівецька область належить до групи регіонів індустріально-аграрного типу розвитку з порівняно низьким рівнем економічного розвитку, про що свідчать такі показники як ВВП регіону, питома вага ВВП регіону у загальнонаціональному обсязі ВВП, а також величина ВВП регіону на душу населення у контексті інших регіонів та відповідних показників національної економічної системи (питома вага ВВП коливається в межах 1,0-2,3% і ВВП на душу населення - 308,0-0,533 тис. дол/чол). Кількість регіонів цієї групи щодо 1990р. зросла з 6 до 11. Крім того, відбулося різке зменшення обсягів ВВП регіонів і країни загалом, значна диференціація питомої ваги ВВП регіонів у загальнонаціональному обсязі ВВП, а також вагоме зменшення ВВП на душу населення щодо 1990р., що свідчить про поглиблення економічної кризи, про процес подальшої руйнації існуючих територіальних пропорцій та зростання диференціації рівнів соціально-економічного розвитку регіонів країни, а відповідно про зниження економічного потенціалу територіальних комплексів і країни у цілому як основи розвитку експортного потенціалу. Встановлено, що оптимальність структури національної економіки і економіки регіону загальною мірою зумовлюється ефективністю співвідношення галузей, що виробляють товари і послуги. За підрахунками галузева структура ВВП в Україні і Чернівецькій області характеризується надзвичайно великою вагою сільського господарства. Це означає, що країна загалом і Чернівецька область зокрема продовжують перебувати на стадії індустріалізму, де панівні позиції займає агропромисловий комплекс, тоді як високорозвинуті країни активно формують постіндустріальний тип виробництва.

Аналіз також показує, що участь регіонів у міжнародному поділі праці вкрай нерівномірна. За часткою експорту та імпорту у ВВП їх можна також поділити на три групи. Першу групу формують регіони, які характеризуються високим рівнем експортної квоти (25-45%, що значно переважає середній загальнонаціональний рівень). До другої групи належать регіони, де імпортна квота є досить значною, а інколи перевищує експортну квоту, що коливається у межах 13-24%. Третя група – це регіони, які мають незначні обсяги експорту і їх питома вага у загальнонаціональному обсязі коливається у межах 6-12%, що значно нижче середнього загальнонаціонального рівня, куди відноситься і досліджуваний регіон. Розраховані показники протягом 1990-1999рр. показують, що зовнішньоторговельні зв’язки регіонів (в тому числі і Чернівецької області) та країни посилюються і відповідно зростає ступінь відкритості економіки з усіма наслідками цього процесу, експорт поступово стає невід’ємним елементом економічних відносин регіону і одним з чинників формування ринкового середовища в регіоні, що, у свою чергу, спричинятиме вплив на формування регіональних конкурентних переваг.

В дисертації проаналізовані потенційні можливості розвитку експортного потенціалу регіону. За допомогою системи показників оцінки наявних регіональних конкурентних переваг визначені регіональні джерела їх формування. Встановлено, що природно-ресурсний потенціал регіону володіє потенційними можливостями для розвитку ряду спеціалізованих галузей та виробництв промислового і сільськогосподарського виробництва, а також рекреаційного комплексу. Трудовий потенціал регіону володіє джерелами конкурентних переваг, які проявляються насамперед у відносно високому рівні забезпеченості трудовими ресурсами, а також у високому освітньому рівні трудових ресурсів у галузях економіки, пов’язаних з наданням послуг. Визначено, що спеціалізованими галузями регіональної економіки, а відповідно і галузями, що володіють конкурентними перевагами, є легка, лісова і деревообробна та в певній мірі харчова промисловість. Встановлено, що профілюючими галузями сільськогосподарської спеціалізації регіону є тваринництво, а також окремі галузі рослинництва і відповідно ця спеціалізація означає наявність джерел конкурентних переваг сільськогосподарського потенціалу регіону. Виявлено, що туристсько-екскурсійні послуги, послуги культури, відпочинку і розваг, охорони здоров’я, правові послуги, послуги установ банків та посередницькі послуги є спеціалізованими видами послуг регіону, що відповідно означає наявність регіональних конкурентних переваг саме у цих видах послуг. Аналіз науково-технічного потенціалу регіону показав, що для регіону характерним є відносно достатній рівень забезпеченості науковим потенціалом у кількісному відношенні та високий його якісний рівень, що виступає як джерело формування регіональних конкурентних переваг вищого порядку.

Виконаний в дисертації аналіз показує, що наявні джерела конкурентних переваг складових внутрішнього потенціалу при забезпеченні їх реалізації дають можливість регіону конкурувати і активізувати свою експортну діяльність на світовому ринку.

На основі дослідження експортної діяльності регіону на світовому ринку встановлено, що рівень використання експортного потенціалу залишається відносно низьким. Питома вага експортної продукції у загальному обсязі виробництва регіону коливається в межах 8-10%.

Аналіз динаміки товарної і географічної структур експорту регіону дає можливість виділити наступні основні особливості і тенденції реалізації експортного потенціалу на світовому ринку: товарна структура експортних поставок обумовлена структурою господарського комплексу регіону; більше половини експорту товарів регіону становлять дві товарні групи – текстиль і текстильні вироби і деревина та вироби з неї, тобто промислові товари, що класифікуються як матеріали; структура експорту послуг і частка послуг регіону є досить низькою у загальному обсязі експорту регіону (2-5%), що не відповідає вимогам сучасної структури міжнародної торгівлі, коли експорт послуг становить 35-50% від загального обсягу експорту окремих країн; рівень товарної концентрації і диверсифікації експорту товарів і послуг не сприяють розвитку регіонального потенціалу експортування, а отже потребують відповідного корегування; рівень географічної концентрації експорту товарів і послуг виступає не зовсім сприятливим фактором розвитку експортного потенціалу, оскільки основна частина експорту припадає лише на дві країни (Німеччину та Італію), що зумовлює нестабільність і залежність економіки регіону від ринків цих країн; змістилась географічна направленість експорту регіону: основними партнерами регіону є країни Західної і Центральної Європи; регіон в основному експортує товари і товарні групи по відношенню до яких зарубіжні ринки мають обмежений потенціал росту, але значний потенціал різного роду обмежень і вимог. Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що загалом регіон має відносно розвинену товарну та географічну структури експорту.

Правильне визначення в експортній діяльності регіональних пріоритетів є підґрунтям подальшого збільшення обсягів експорту товарів і послуг, удосконалення його галузевої і географічної структур, а отже впливає на формування і використання експортного потенціалу регіону.

У розділі 3 “ Шляхи розвитку та активізації використання експортного потенціалу регіону” наводиться аргументація щодо галузевих та регіональних пріоритетів розвитку експортного потенціалу, розглядаються основні напрями підвищення експортних можливостей економіки регіону, обґрунтовується необхідність створення і пропонуються основні напрями діяльності регіональної організації сприяння експортній діяльності.

Під час дослідження встановлено, що основними шляхами покращення використання експортного потенціалу регіону є: визначення галузевих та географічних пріоритетів експортування та розробка стратегій географічної присутності регіонального експорту; визначення напрямів та впровадження системи заходів по підвищенню експортних можливостей основних секторів регіональної економіки; створення регіональної організації сприяння експортуванню.

Відповідно експортна діяльність регіону має ґрунтуватися на чітко визначених пріоритетах товарного експорту та експорту послуг. В дисертації визначені й запропоновані галузеві пріоритети та географічна спрямованість розвитку експортного потенціалу регіону. Встановлено, що галузевими пріоритетами розвитку експортного потенціалу регіону мають бути у відповідно обґрунтованих співвідношеннях виробництво текстильного одягу та предметів одягу; продукція харчової промисловості; готова продукція деревообробної промисловості; продукція машинобудування і металообробки; агропродовольча продукція.

Аналіз динаміки та коливань у географічній структурі експорту регіону дав змогу поділити за цим критерієм країни-основних споживачів експортної продукції регіону на чотири основні групи та запропонувати відповідні географічні стратегії експортної присутності регіону (табл. 1).

Встановлено, що у географічному аспекті пріоритетними для експортування регіону повинні стати країни Західної і Центральної Європи, країни СНД і Балтії та країни Азії.

В дисертації доводиться, що реалізація запропонованих і обґрунтованих галузевих пріоритетів і географічних стратегій розвитку експортного потенціалу, дасть регіону надійних партнерів і дозволить забезпечити стабільний ринок збуту своїх експортних товарів.

Таблиця 1.

Регіональні стратегії розвитку експортної присутності області на зарубіжних ринках

Центральною проблемою розвитку експортного потенціалу регіону виступає завдання знайти найбільш раціональні і дійові форми, методи та інструменти забезпечення розвитку експортної діяльності регіону у пріоритетних секторах економіки з врахуванням зовнішньоекономічних інтересів держави. Досягти цього можливо завдяки реалізації комплексу заходів по підвищенню експортних можливостей тих галузей економіки регіону, які згідно результатів дослідження, мають утворити основу конкурентноспроможного експортного потенціалу, а саме: легка і харчова промисловість, машинобудування і металообробка, деревообробна промисловість, промисловість будівельних матеріалів, хімічна промисловість, сільське господарство, а також сфера послуг. Основні напрями розвитку експортних можливостей визначених секторів економіки, які досліджені в дисертаційній роботі, полягають у наступному: здійснення продуктових, технологічних, організаційно-управлінських та інфраструктурних інновацій; зміцнення виробничої і науково-технічної бази; створення ринкового середовища; активізація діяльності в сфері стандартизації і сертифікації продукції; залучення зовнішніх і внутрішніх інвестицій; кадрове забезпечення і навчання персоналу; подолання основних експортних перешкод і бар’єрів. Слід зауважити, що перелічені узагальнені напрями удосконалення і активізації виробничої загалом і експортної діяльності зокрема у визначених пріоритетних секторах економіки регіону, повинні мати системний характер і охоплювати всі основні види діяльності. Відповідно ефективність їх буде максимальною при умові одночасного їх застосування у контексті довгострокової стратегії економічного розвитку регіону.

Вихід, завоювання та зміцнення позицій на зарубіжних ринках потребують створення і реалізації системи умов і заходів регіонального сприяння експортній діяльності. В сучасних умовах регіональна влада може лише створювати умови, за яких суб’єктам експортної діяльності буде більш вигідно діяти саме у напрямах, визначених як пріоритети експортування. Мова йде про обґрунтовану в дисертації доцільність створення спеціальної регіональної організації з функціями сприяння розширенню експортування та визначені основні напрями їх діяльності, які полягають у наступному: інформаційне забезпечення експортування; організаційне сприяння експортній діяльності; сприяння підвищенню конкурентоспроможності товарів, послуг, підприємств, галузей, регіону; фінансове сприяння; кадрове забезпечення; забезпечення координації зовнішньоекономічної діяльності між регіональними і загальнодержавними органами влади, між регіональними органами влади і суб’єктами експортної діяльності різних секторів економіки регіону (рис.1).

Рис. 1. Схема структури регіональної організації сприяння експорту.

Встановлено, що така регіональна організація не повинна підміняти собою функції суб’єктів експортної діяльності у визначенні напрямів здійснення експортування, а повинна лише діяти як інструмент вибіркової структурної корекції експорту регіону з врахування загальнонаціональних інтересів.

Таким чином, реалізація стратегії оптимізації та підвищення ефективності товарної та географічної структури експорту регіону має передбачити здійснення комплексу заходів, які повинні стати основою розвитку експортного потенціалу регіону. В цьому контексті пропонуються конкретні напрямки і особливості розвитку експортоспроможного виробництва по секторах економіки регіону та умови ефективності їх впровадження, а також створення організації зі сприяння експортній діяльності, як основи вдосконалення інституціональної інфраструктури експорту регіону.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні шляхів підвищення ефективності використання та розвитку експортного потенціалу території, що має велике значення для соціально-економічного розвитку регіону, для раціонального формування та ефективної реалізації на світовому ринку регіонального потенціалу експортування як складової загальнонаціонального експортного потенціалу.

1. Експортний потенціал регіону, як складову частину території і підсистеми національної соціально-економічної системи і, як відносно самостійну ланку господарської системи країни із завершеним циклом відтворення, слід розглядати як здатність регіональної економіки виявляти і постійно відтворювати свої конкурентні переваги на світовому ринку відповідно до умов середовища, що постійно змінюється.

2. Регіональний потенціал експортування виступає як складноорганізована динамічна система, яка має структуру у вигляді трьох підсистем: внутрішнього потенціалу регіону, потенціалу експортних бар’єрів і потенціалу зарубіжних ринків, але одночасно є підсистемою експортного потенціалу країни, а отже рівень розвитку експортної діяльності країни залежить від наявних експортних потенціалів регіонів.

3. Розроблена концептуальна модель експортного потенціалу регіону базується на представленні процесів взаємодії складових потенціалів всередині експортного шляхом відображення динаміки конкурентних переваг та їх джерел, а отже має мета – і макрорівневий характер і , як наслідок, може слугувати ефективним інструментом, який допомагав би оцінювати потенціал експортування регіону як складової загальнонаціонального потенціалу та сприяв би залученню його до ефективної експортної діяльності.

4. Рівень розвитку економічної діяльності країни залежить від наявних зовнішньоекономічних потенціалів регіонів, структурними ланками яких, відповідно до напрямів зовнішньоекономічної діяльності, є зовнішньоторговельні потенціали. У структурі зовнішньоторговельного, у свою чергу, виділяється потенціал експортування регіону, який одночасно є підсистемою експортного потенціалу країни.

5. Запропонований підхід до раціоналізації експортного потенціалу регіону, що розглядається як система заходів по покращенню його формування і використання на світовому ринку, реалізується за наступними основними напрямами: економічна оцінка його формування; системно-структурний аналіз та оцінка його використання і можливостей відтворення з точки зору результативності дозволяє проаналізувати сучасний стан і можливості, взаємозв’язок і взаємозалежність структурних ланок системи експортування, а відповідно відкриває шляхи її розвитку та активізації використання як складової загальнонаціонального потенціалу експортування.

6. Розроблена методика виявлення умов і джерел формування регіональних конкурентних переваг на основі запропонованої системи показників кількісної і якісної оцінки складових внутрішнього потенціалу регіону і порівняльного аналізу з параметрами інших систем експортування дасть можливість на основі їх виявлення і відтворення, розвивати експортний потенціал регіону.

7. Розроблена методика виявлення ефективності використання регіональних конкурентних переваг на світовому ринку, яка базується на структуризації експортного потенціалу за відповідними критеріями та на аналізі запропонованої системи показників оцінки використання переваг дасть можливість виявити ступінь ефективності використання наявного експортного потенціалу регіону.

8. За результатами проведеного аналізу із визначення економічних позицій досліджуваного регіону в національній економічній системі Чернівецька область належить до групи регіонів індустріально-аграрного типу розвитку з порівняно низьким рівнем економічного розвитку, перебуває за структурою економіки на стадії індустріалізму, де панівні позиції займає матеріальне виробництво і, насамперед, агропромисловий комплекс, належить до групи регіонів з незначними експортною квотою, обсягом експорту та питомою вагою експорту у загальнонаціональному обсязі експорту, що значно нижче середнього загальнонаціонального рівня, що свідчить про необхідність активізації процесів формування і використання експортного потенціалу регіону.

9. На основі використання системи показників кількісної і якісної оцінки складових внутрішнього потенціалу регіону і порівняльного аналізу з параметрами інших систем експортування визначені регіональні джерела формування конкурентних переваг, що становлять потенційні можливості розвитку експортного потенціалу регіону.

10. На основі дослідження експортної діяльності регіону на світовому ринку встановлено, що загалом регіон має відносно розвинену товарну та географічну структури експорту, рівень використання експортного потенціалу залишається відносно низьким, що свідчить про необхідність покращення процесів формування і використання регіонального потенціалу експортування.

11. Основними шляхами покращення експортного потенціалу регіону є: визначення галузевих та регіональних пріоритетів експортування та розробка стратегій регіональної присутності експорту; визначення напрямків та впровадження системи заходів по підвищенню експортних можливостей основних секторів регіональної економіки; створення регіональної організації сприяння експортуванню.

12. Галузевими пріоритетами розвитку експортного потенціалу мають стати у відповідно обґрунтованих співвідношеннях виробництво текстильного одягу та предметів одягу; продукція харчової промисловості; готова продукція деревообробної промисловості; продукція машинобудування і металообробки; агропродовольча продукція. В географічному аспекті пріоритетними для експортування мають стати країни Західної і Центральної Європи, країни СНД і Балтії та країни Азії.

13. Основні напрями розвитку експортних можливостей секторів регіональної економіки охоплюють заходи по забезпеченню розвитку експортноорієнтованого виробництва та експорту й охоплювати здійснення інновацій, зміцнення виробничої та науково-технічної бази, діяльність у сфері стандартизації і сертифікації продукції, інвестування, маркетинг при умові одночасного їх застосування у контексті довгострокової стратегії економічного розвитку регіону.

14. В регіоні доцільно створити спеціальну регіональну організацію з функціями сприяння розширенню експортування, яка охоплюватиме інформаційне, організаційне, фінансове і кадрове забезпечення розвитку експорту, сприяння підвищенню конкурентоспроможності і забезпечення координації зовнішньоекономічних зв’язків і діятиме лише як інструмент вибіркової структурної кореляції експорту регіону з врахуванням загальнонаціональних інтересів.

Перелік опублікованих праць ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Крушніцька Г.Б. До проблеми розрахунків між країнами СНД // Науковий вісник Чернівецького університету. Зб. наук. пр. Випуск 10. Економіка.- Чернівці: ЧДУ.- 1997.- С. 62-67- 0,34 д. арк.

2. Крушніцька Г.Б. Конкурентоспроможність країни та проблеми інвестування //Науковий вісник Чернівецького університету. Зб. наук. пр. Випуск 26. Економіка.- Чернівці: ЧДУ.- 1998.- С. 68-77- 0,59 д. арк.

3. Крушніцька Г.Б. Особливості зовнішньоторгівельного обміну та формування ефективної зовнішньоекономічної стратегії України / /Науковий вісник Чернівецького університету. Зб. наук. пр. Випуск 54. Економіка.- Чернівці: ЧДУ.- 1999.- С. 19-26- 0,44 д.арк.

4. Крушніцька Г.Б. Сучасний погляд на еволюцію теорій міжнародної торгівлі //Науковий вісник Чернівецького університету. Зб. наук. пр. Випуск . Економіка.- Чернівці: ЧДУ.- 2000.- С. 81-89- 0,56 д.арк.

5. Крушніцька Г.Б. Зовнішньоторгівельні зв’язки та їх розвиток у прикордонному регіоні // Зб. наук. пр. “ Соціально-економічні дослідження у перехідний період. Проблеми і перспективи транскордонного співробітництва в аспекті процесів Європейської інтеграції ”. Випуск 15/ НАН України. Ін-т регіональних досліджень. Львів-Луцьк: Вежа-Волинь. Ун-т., 2000.- С. 219-224- 0,31 д. арк

В інших виданнях:

6. Крушніцька Г.Б., Горда В.Є. Концептуальні засади конкурентної стратегії //Йозеф Шумпетер та проблеми реформування економіки України.- К.: Таксон, 2000.- 244с. – С. 131-143 – 0,69 д. арк., із яких особисто автору належить 0,65 д.арк.; автор особисто розглядає концептуальні засади конкурентної стратегії.

7. Крушніцька Г.Б. Чинники стратегії виходу підприємств на зовнішні ринки // Зб. наук. пр. За матеріалами доповідей міжнародної практичної конференції “Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми”. Львів, 1998- Ч.3.- Львів: ІРД НАН України, 1998.- С. 68-77- 0,22 д. арк.

8. Крушніцька Г.Б. Проблеми економічної ефективності ВЕЗ // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “ Проблеми економічної політики у вільних економічних зонах ”. Ч.3. – Чернівці, 1995.- С.58-60- 0,09 д. арк.

9. Крушніцька Г.Б. Про окремі аспекти розвитку зовнішньоекономічних відносин України з Європою // Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції “ Становлення національної економіки України ”. Випуск 5.- Львів.- Львів. держ. Унів, 1995.- С. 88-90- 0,19 д. арк.

10. Крушніцька Г.Б. Створення технополісів в Україні // Наукові доповіді та матеріали міжнародної наукової-практичної конференції “Організаційно-економічне забезпечення функціонування локальних (точкових) вільних економічних зон”. Ч.2.- Чернівці, 1996.- С. 33-36- 0,22 д. арк.

11. Крушніцька Г.Б. Перспективи досягнення Україною рівня інвестування її економіки // Наукові доповіді міжнародної науково-практичної конференції “Інвестиційна діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання”. Ч.1.- Чернівці, 1997.- С. 46-50- 0,31 д.арк.

12. Крушніцька Г.Б. Експортний потенціал України та необхідність перебудови структури зовнішньої торгівлі // Наукові доповіді міжнародної науково-практичної конференції “Реструктуризація економіки та інвестицій і Україні”. Ч.1.- Чернівці, 1998.- С. 100 – 105 – 0,38 д.арк.

13. Крушніцька Г.Б. Проблеми трансформації економічної системи регіону //Матеріали ХІ міжнародної науково-практичної конференції “ Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації ”. Т.2.- Чернівці: МП “ Юніверс ЛТД” , 2000.- С. 419-426 – 0,44 д. арк.

Анотація

Крушніцька Галина Богданівна. Експортний потенціал регіону та шляхи покращення його використання /на прикладі Чернівецької області/.—Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01.—Світове господарство і міжнародні економічні відносини.—Київський національний економічний університет, Київ, 2001.

Дисертація присвячена дослідженню експортного потенціалу регіону та визначенню шляхів покращення його використання в сучасних умовах розвитку світогосподарських зв’язків.

У дисертації досліджено сутність експортного потенціалу регіону як економічної категорії, з'ясовано структуру і розкрито місце регіонального потенціалу експортування у системі “національна економіка – світове господарство”, визначено методологічні основи системи експортування регіону та її економічної оцінки, а також запропоновано методики виявлення умов і джерел формування та ефективного використання конкурентних переваг на світовому ринку. Проведено аналіз та висвітлено позиції економіки регіону в національній економічній системі, визначені і розкриті потенційні можливості забезпечення експортного успіху регіону на світовому ринку, досліджено і оцінено відповідність здійснюваної експортної діяльності регіональним експортним можливостям. На основі дослідження виявлені і запропоновані заходи щодо розвитку та активізації використання експортного потенціалу регіону. Визначені галузеві та географічні пріоритети експортування і запропоновані стратегії географічної присутності регіонального експорту, з'ясовані напрями і запропонована система заходів по підвищенню експортних можливостей основних секторів регіональної економіки, обґрунтовано необхідність створення і запропоновані напрями діяльності регіональної організації сприяння експортування.

Ключові слова: експортний потенціал, економічні ресурси, конкурентні переваги, економічний потенціал, товарна та регіональна структури експорту, експортна діяльність, система підтримки експортного виробництва.

Аннотация

Крушницкая Галина Богдановна. Экспортный потенциал и пути улучшения его использования /на примере Черновицкой области/. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01.—Мировое хозяйство и международные экономические отношения—Киевский национальный экономический университет, Киев, 2001.

Диссертация посвящена исследованию экспортного потенциала региона и определению путей улучшения его использования в современных условиях развития мирохозяйственных связей.

В работе конкретизирована сущность экспортного потенциала региональной экономики как экономической категории, определены критерии структуризации, проанализированы три основные подсистемы, составляющие структуру регионального потенциала экспортирования: внутренний потенциал региона, потенциал экспортных барьеров и потенциал зарубежных рынков и построена его концептуальная модель, которая базируется на представлении процессов взаимодействия составляющих потенциалов внутри экспортного путём отображения динамики конкурентных преимуществ и их источников с учётом особенностей как потенциала экспортных барьеров, так и потенциалов зарубежных ринков. Показано место экспортного потенциала в системе “ национальная экономика—мировое хозяйство”. Уровень развития внешнеэкономической деятельности страны зависит от внешнеэкономических потенциалов регионов, структурными звеньями которых, соответственно направлениям внешнеэкономической деятельности, являются внешнеторговые потенциалы. В структуре внешнеторгового, в свою очередь, выделяется потенциал экспортирования региона, который одновременно выступает подсистемой экспортного потенциалу страны.

По совокупности критериев определены методологические основы региональной системы экспортирования и предложен подход рационализации экспортного потенциала на основе экономической оценки его формирования и реализации на мировом рынке, а также использования системно-структурного анализа. Экономическая оценка формирования и использования экспортного потенциала проводится в годовом измерении на основе критерия – экономии общественного труда и обобщающего показателя – стоимости валовой продукции, которая характеризирует совокупную производительность экономических ресурсов через их потребительную стоимость. Системно-стуктурный анализ предвидит изучение компонентной, функциональной и территориальной структур экспортного потенциала региона. Оценка использования экспортного потенциала предвидит анализ, в котором параметры экспортирования рассматриваются в сравнении с внутренними возможностями региональной экономики и определяются сильные и слабые стороны системы экспортирования с оценкой вероятности реализации первых и преодоление последних.

Акцентировано внимание на том, что разработанные и предложенные методика выявления условий и источников формирования региональных конкурентных преимуществ на основе показателей количественной и качественной оценки слагаемых внутреннего потенциала региона и методика определения эффективности использования этих преимуществ на мировом рынке на основе системы показателей оценки использования преимуществ дает возможность определить степень эффективности использования имеющего экспортного потенциала региона.

В работе определены современные экономические позиции региона в национальной экономической системе, выделены особенности внешнеэкономических отношений регионов страны. Проведённый комплексный сравнительный анализ позволяет утверждать, что исследуемый регион относится к группе регионов индустриально-аграрного типа развития с относительно низким уровнем экономического развития. Участие регионов в международном разделении труда крайне неравномерное. Анализ показал, что исследуемый регион относится к группе регионов страны, которые имеют незначительные объёмы и удельный вес экспорта в национальном объёме экспорта. Детально охарактеризованы потенциальные возможности региона в контексте развития экспортного потенциала. Выявлено, что регион обладает определёнными потенциальными возможностями, которые соответственно обеспечивают развитие экспортного потенциала. Проведённое исследование потенциальных возможностей регионов показывает, что источники конкурентных преимуществ составляющих внутреннего потенциала при обеспечении их реализации дают возможность региону конкурировать и активизировать свою экспортною деятельность на мировом рынке. Исследованы параметры использования регионального экспортного потенциала и определены положительные и отрицательные тенденции развития экспорта региона. Проведен анализ среды функционирования регионального потенциала экспортирования. На основе анализа динамики экспортной деятельности региона на мировом рынке выявлено, что уровень использования экспортного потенциала остаётся относительно низким.

Сделан вывод о том, что внешнеторговая политика региона должна основываться на четко определенных приоритетах товарного экспорта. Определены и предложены отраслевые приоритеты развития экспортного потенциала и их географическая направленность. Проведен анализ динамики и колебаний в географической структуре экспорта и разработаны региональные стратегии развития экспортного присутствия на зарубежных рынках.

Акцентировано внимание на целесообразности осуществления комплекса мероприятий, охватывающих инновации, маркетинг, инвестирование, укрепление производственной и научно-технической базы, деятельность в сфере стандартизации и сертификации, направленных на развитие экспортных возможностей главных секторов региональной экономики и обеспечивающих развитие экспортоориентированного производства и экспортной деятельности.

Обоснована необходимость создания региональной организации содействия развитию экспортной деятельности, сформулированы ее цели и общая структура, даны конкретные рекомендации по ее созданию и предложены мероприятия по развитию и активизации использования экспортных возможностей региона.

Ключевые слова: экспортный потенциал, экономические ресурсы, конкурентные преимущества, экономический потенциал, товарная и региональная структуры экспорта, экспортная деятельность, система поддержки экспортного производства.

Annotation

Krushnytska Galyna. Export region potential and the ways of improving of his use /on an example of Chernivtsy region/. - Manuscript.

The thesis for a candidate’s degree by speciality 08.05.01. – Word Economy and International Economic Relations. The Kyiv national economics University. Kyiv, 2001.

Dissertation is devoted to research of export region potential and to determination of the ways of improving of its use in contemporary conditions of development world economies of international connections.

In dissertation inquired into essence of export region potential, as economic category, cleared up a structure and place to light of regional export potential in system “national economy – world economy", defined the methodological region export system bases and its economic estimation, and also offered the conditions exposure methods and forming sources and effective use of competition superiority’s on world market. Seen out analysis and elucidated the region economy positions in national economic system, definite and characterized potential possibilities of guaranteeing of export region success on world market, explored and estimated accordance of realized export activity to regional export possibilities, that allows real to estimate perspectives and region-exporter possibilities on foreign markets and to fix on best of possible activity alternatives attached to realization of export. On inquiring base into expressed and offered arrangements as for development and use activization of export region potential. Definite trade and geographic priorities of export and offered strategies of geographic presence of regional export, cleared up directions and offered arrangements system on rise of export possibilities of basic sectors of regional economy, grounded creation necessity and offered activity directions of regional exportation assistance organization.

Key words: export potential, economic resources, competition superiority’s, economic potential, export structures goods and regional, export activity, export production support system.