Реферат: Звіт про проходження практики з електроніки та схемотехніки спеціальності експлуатація систем об

ЗВІТ

про проходження практики з електроніки та схемотехніки

спеціальності експлуатація систем обробки інформації

та прийняття рішень

ПЛАН

1. Вступ

2. Відомості про базу практики.

2.1.характер діяльності;

2.2.аналіз наявної комп’ютерної техніки.

2.3.сфери використання комп’ютерної техніки.

3. Виконання індивідуального завдання.

3.1. загальні відомості про пристрій;

3.2. будова і принцип дії приладу;

3.3. графічна частина;

3.4. організація робочого місця;

3.5. основні вимоги до виконання електромонтажних робіт;

3.6. основні вимоги до розміщення елементів на друкованій платі.

4. Правила техніки безпеки і охорона праці при виконанні електромонтажних робіт.

5. Висновки.

6. Список використаної літератури.

ВСТУП

Поява комп’ютерів відкрила нові небачені можливості поширення інформації. Звичайно, інформацію пов’язують із її носіями: друкована інформація, звукова чи візуальна. Новітні засоби – гіперносії інформації – дають змогу постачати гіпертекстову інформацію, де звук і образ об’єднані в одне ціле. Можна сказати, що ці нові можливості є першоосновою нового небаченого інформаційного спалаху.

Зараз за допомогою комп’ютерів не тільки виконуються числові розрахунки, але й підготовлюються до друку книги, створюються малюнки, кінофільми, музика, здійснюються управління заводами і космічними кораблями і т.д. Комп’ютери стали універсальними засобами для обробки всіх видів інформації, які використовуються людиною. За їх допомогою можна підготовлювати документи набагато швидше й зручніше ніж за допомогою друкарських машинок. Редактори документів дозволяють використовувати різноманітні шрифти символів, вставляти малюнки. автоматично нумерувати сторінки, провіряють правопис... Зручний інтерфейс і змога його налаштування від конкретного користувача, розгалужена система довідок та підказок, відкритість для модифікації та доповнень із боку самого користувача та інші невичерпні можливості комп’ютера, такі, як можливість створювати двохмірні й трьохмірні рухомі моделі об’єктів, створювати плани робіт, розпізнавати символи, переводити тексти з однієї мови на іншу, зробити комп’ютер особливо популярним в наш час і на майбутні часи.

Відомості про базу практики

Моїм місцем для проходження практики було “Районне госпрозрахункове архитектурнопланувальне проектно-виробниче бюро відділу архітектури. За час проходження практики в цій державній установі ознайомилася з видом її діяльності, яка перш за все була пов’язана з різноманітними документами.

Основним завданням архітектурнопланувально відділу є розробка та виготовлення проектно-технічної документації на індивідуальні житлові будинки та господарські споруди. Оформлення документів державної адміністрації.

Наявна на базі практики комп’ютерна техніка була наступною: комп’ютер складався з такого програмного й апаратного забезпечення:

операційна система: Microsoft Windows’98 (дата випуску 04.10.98 р.).

процесор: Authentic AMD-K6 ™ 3D processor

BIOS Award Software (06.02.98)

128,0 МБт. оперативної пам’яті

ємність жорсткого диска: 20 Гбт.

монітор: HIGYSCREEN (MS 1557 LE-2)

стандартна машинка для СОМ-порту

принтери:

CANON BJC – 2200

EPSON LX – 1050+

З оргтехніки був копіювальний апарат (ксерокс): CANON 300. За час проходження виробничої практики я ознайомилася з деякими відомими програмами, зокрема більш детально з текстовим процесом Microsoft Word, із табличним процесом Exel, графічним редактором Corel Draw, та багатьма іншими, такими як Adobe PhotoShop 6.0, Auto CAD і т.д.

В період проходження практики я брала активну участь у роботі з документами загального відділу. Наприклад, приймала участь у розробці номенклатури справ загального відділу, працювала над програмою реєстру документів та розпоряджень. Ця програма створена на базі табличного процесора Exel, за допомогою якого можливе швидке створення, заповнення, оформлення та друкування таблиць у зручному вигляді, відшукання сум чи середніх значень чисел, розміщених у стовпцях або рядках таблиці, та складний аналіз даних. За допомогою наявною на базі практики копіювального апарату CANON 300 проводила розмноження матеріалів.

Виконання індивідуального завдання

Генератор шуму

Загальні відомості про пристій (будова і принци дії, графічна частина).

За звичай регулювання високочастотних каскадів приймачів проводять за допомогою генератора стандартних сигналів, калібрований вихідний рівень яких можна вимірювати в залежності від конкретних випадків. До виходу приймача підключають індикатор низькочастотного сигналу, частіше всього звичайний вольтметр змінної напруги або осцилограф. Однак слідує зазначити, що створювати таку установку не завжди потрібно.

В більшості випадків можна обійтись більш простим генератором струму. Адже це по суті той же генератор сигналів, але він не вимагає перестройки по частоті. Він генерує шум з рівномірним спектром в широкому діапазоні частот від одиниць кілогерц до десятків мегагерц. Потужність шуму в багато раз перебільшує потужність власних шумів приймача при постоянній полосі стану. Це дає можливість проводити настройку високчастотних ланцюгів приймача, орієнтуючись на зміну рівня шуму на виході.

Принципіальна схема нескладного генератора шуму приведена на рис. 1. Джерелом шуму являється напівпровідниковий діод – стабілітрон VD1, працюючий в режимі лавинного пробою при дуже малому тоці. Сила току через діод дорівнює всього лише 1000 мкА.Нагрузкою служить резистор R4 опром 52 або 75 Ом. Через конденсатор С3 і гніздо ХS1 генератор шуму підключають до приймача коаксіальним кабелем з відповідним хвильовим опором.

Для управління роботою генератора шуму служить мікросхема DD1. На логічних елементах DD1.1 і DD1.2 зібраний генератор прямокутних імпульсів, а на елементі DD1.3 – схема заборони. Коли вимикач SA1 розімкнутий, до виходу і через резистор R2 приложений високий рівень і на виводі 3 появляються позитивні імпульси амплітудою приблизно 11В. Тривалість імпульсів і пауз імпульсними приблизно однакова, період повторення дорівнює 4 с. В час непозитивних імпульсів стабілітрон VD1 генерує шум, а в паузах він виключений. При цьому на виході приймача будуть чергуватися шумовий сигнал від генератора і власний шум приймача. Інтенсивність шуму можна послаблювати з допомогою описаного ступінчастого атенюатора. Якщо в процесі регулювання буде збільшуватися різниця між шумовим сигналом генератора і запасними шумами, значить, збільшиться відношення сигнал/шум і загальна чутливість приймача. Якщо контакти включателя замкнуті, то на виході елемента DD1.3 (вихід 3) встановиться високий рівень і оператор буде виробляти шум постійно.

Інтенсивність генератора шуму на стабілітроні досить висока. Для її оцінки проводився такий експеримент. Генератор підключали на вхід приймача на частоті 28 МГц. Приймач мав чутливість біля 1 мкВ при відношенні сигнал/шум 3:1 (10дБ) і полосу пропускання 3 Бц. Включивши генератор шуму, відмічали покази вольтметра на вході приймача. Таку ж напругу показував вольтметр, якщо замість генератора шуму на вхід подавати сигнал від генератора стандартних сигналів з вихідним рівнем 25 мкВ.

Генератор уму зібраний на платі із одностороннього фольгірованого склотекстоліту (рис. 2) і поміщений в металевий корпус. Живлення подають від зовнішнього джерела напругою 12 В, використовує генератор біля 1 мА.

Стабілітрон Д814Б можна замінити на Д814А, а мікросхему – на 176ЛА7. Конденсатор С1 типу К73-17, С2 і С3 – К10-7В, а С4 – К50 – 5. Правильно зібраний генератор налагодження не потребує. Достатньо з допомогою осцилографа переконатися в наявності прямокутних імпульсів на виході 3 логічного елемента DD1.3.

Незважаючи на високу інтенсивність шуму, створюваного генератором на стабілітроні, на жаль, не існує простого і однозначного зв’язку між потужністю шуму і режимом, а також параметрами застосовуючого стабілітрона. Іншими словами – це джерело не каліброваного шуму і використовувати для кількісного вимірювання чутливості приймача не представляється можливим.

Чутливість сучасних приймачів УКВ діапазону, в особливості різних, часто буває дуже високою. Виміряти її в мікровольтах з допомогою генератора сигналів не вдається. Складність являється в тому, що атенюатором генератора практично дуже складно достовірно ослабити сигнал до рівня десятих і сотих долей мікровольта.

В таких випадках для оцінки чутливості приміняють коефіцієнт цьому приймача. Це величина, яка показує скільки разів потужність шуму на виході реального приймача, тобто такого, в кого шум визначається тільки тепловими шумами еквівалента антени (4,5). Величина потужності шуму на виході ідеального приймача залежить від температури еквівалента антени і полоси допускання приймача. Потужність шумів на виході реального приймача залежить від ряду факторів і на практиці її визначають косвеним шляхом. Для цього на вхід подають вібрований по рівню шум і збільшують його інтенсивність до тих поки потужність не стане рівною потужності власного шуму приймача. Звичайно, що на виході сумарна потужність підвищиться у два рази.

Задачу одержання каліброваного по рівню шуму рішають приміненням в генераторі спеціального вакуумного діода, працюючого в режимі насиченості. Спектральна щільність потужності генерую чого шуму пропорційна анодному току діода. що провести нескладні математичні обчислення, то виясниться, що величину коефіцієнта шуму приймача при випробуваннях по проведеній вище методиці із застосуванням генератора шуму на вакуумному діоді можна визначити з рівності: К_ш =201_а R_а , де К_ш – коефіцієнт шуму приймача, КТ_о ; І_а – ток анода, мА; R_а – одно еквівалента антени, Ом.

Одержали поширення шумові діоди двох типів – 2 Д3Б і 2Д2С. Перший з них приміняється в діапазоні високих частот (до 30 МГц), другий – в діапазоні дуже високих або ультрависоких частот (до МГц). Діод 2Д3Б допускає максимальний струм анода 5 мА, 2Д2С мА. Очевидно, що максимальний коефіцієнт шуму, виміряний з приміненням генераторів на таких діодах може біти:

у випадку використання діода 2Д3Б - К_ш =5КТ_о при R_а = 50 Ом і 7,5 КТ_о при R_а = 75 Ом;

у випадку використання діода 2Д2С - К_ш =40КТ_о при R_а = 50 Ом і 60 КТ_о при R_а = 45 Ом.

Принципіальна схема генератора шуму зображена на рис. 3 і 4. Це складається з блока живлення (рис. 3) і виносної головки (рис.). В блоці живлення міститься випрямляч (VD1) і стабілізатор (VD6) точної напруги, а також випрямляч напруги накалу катода (VD2-6) і схема регулювання струму накалу на транзисторах VT1 s VT2. виведена на передню панель блока, На ній також розташований і міліамперметр, вимірюючий анодний струм нульового діода.

Пристрій має дві змінні генераторні головки з діодами двох типів. Вони зібрані по одній схемі. Анодною нагрузкою і еквівалентом антени служить резистор R1. Він може бути типу МЛТ-35 на 51 або 75 Ом. Конденсатор С3 служить для розділення шумів і постійної напруги, виділяє мого на R1. Резистор R2 – проволочений, опром 2,2 Ом. Він використовується в головці з діодом 2Д3Б і служить для створення однакової напруги для схеми регулювання току накалу катода діоду.

Враховуючи, що коефіцієнт шуму зв’язаний з анодним струмом, накалу міліамперметра для зручності краще переписати в одиницях . Це складно зробити відповідним вибором резистора R3 в тоці живлення в залежності від струму повного відхилення стрілки опору рамки пристрою РА1. В даній конструкції примінений амперметр типу М4203 на струм 4 мА. Для більшості випадків достатньо обмежитись максимальною величиною вимірює мого коефіцієнта шуму. Наприклад, при К_ш =15КТ_о максимальний струм через діод рівний 15 мА, якщо R_а = 50 Ом, і 10 мА для R_а = 75 Ом. Виходячи із цього і вибирають опір шунтуючого резистора R3. Звичайно, що має зміст використовувати міліамперметр зі шкалою

15 або 10 мА. В першому випадку шкала пристрою буде прямо відповідати одиницям КТ_о , а в другому покази прийдеться помножувати на 1,5.

Підключення генераторної головки до блока живлення виконують при допомозі з’єднювача ОПЦ-ВГ-5/16-В. Роз’єм ХS1 аааааа головці – типу СР-50-73Ф. Конденсатори С1 і С2 – типу П-2, а С3 – КДУ. Монтаж в середині головок ведуть прицільно приурочуючи виводи деталей.

Вимірювання коефіцієнту шуму приймача виконують з виключеної автоматичної регуліровки підсилення. До виходу приймача, як і випадку з генератором шуму на стабілітроні, виключають індикатор виходу – вольметр змінної напруги або лограф. Якщо використовується лінійний детектор в приймачі ким SSB або CW), то покази індикатора, реєструю чого приріст від генератора в порівнянні з власним шумом приймача повинні збільшуватися в 0,41 рази. Якщо ж детектор квадратичний.

Організація робочого місця. Опис інструментів електромонтажника.

При виготовленні радіоелектронної апаратури конструктор виконує роботи по електрорадіомонтажу, по налагодженні вмонтованих конструкцій. Головне місце серед цих робіт займають монтажні і намоточні – монтаж з’єднувальних проводів і кабелів; монтаж на плати провідників, кабелів, радіодеталей (резисторів, конденсаторів, транзисторів, діодів) і інтегральних мікросхем; монтаж цих елементів; установка монтажних (печатних) плат; встановлення магнітних антен, котушок індуктивності і неформаторів. При виготовленні монтажних плат, шкал, шассі, штирів і яшиків приходиться мати справу з обробкою металів, пластмас і деревини, в тому числі листових матеріалів і фасонних лей, відробкою деталей і вузлів, збірку їх в закінчену інструкцію. Для виконання всіх цих робіт з високою якістю похідні знання, набі інструментів, наявність матеріалів і способлень, правильно організоване робоче місце.

Інструменти робочого місця конструктора залежить від багатьох опорів: складності роботи і її характеру, часу виконання. При із великого числа варіантів організації робочого місця можна виконати наступні п’ять: найпростіше зємне робоче місце на столі, зємне місце біля підвіконника, складний верстак заводського виготовлення, саморобний верстат або стіл і, на кінець, окрема під майстерську. При цьому треба враховувати, що висота шиці і сидіня крісла повинні відповідати ростові людини. Особливо, коли під час роботи приходиться горбитись або тягнутись.

При організації робочого місця обов’язково треба враховувати потреби техніки безпеки, кожен інструмент має стояти на своєму місці. Якщо він стоїть не полиці, потрібно краскою або фломастером нанести його контур, а якщо в ящику – зробити суцільне гніздо. При організації робочого місця потрібно обов’язкового приймати до уваги зріст, смаки і характер людей, вживаючи разом із радіолюбителем, з тим, щоб його робота не була іншим.

Основний інструмент для виконання електромонтажних робіт – ричний паяльник. Радіолюбителі використовують за звичай ричні паяльники з перервним і імпульсним нагрівачами. Щоб одержати високоякісні електромонтажні зєднання, потрібно виконувати основні правила пайки.

Розмір і форма жала паяльника і температура його нагріву повинна відповідати розмірам і конфігурації спаювальних деталей і фактурі плавлення прирою. Поскільки в практиці зустрічаються кількість паяльних робі, приходиться використовувати декілька типів пальників з жалами різної форми і величини.

Для виконання електромонтажних робіт, крім паяльника на плавці (бажано зі встроєним регулятором температури жала), необхідні пінцет, приспособлення, часто називаєме “третьою рукою”, різноманітні тепло відводи, насадка для спеціальних монтажних робіт, приспособлення для освітлення місця пайки, бокові кусачки, круглогубці і плоскогубці.

В процесі пайки малогабаритних елементів (напівпровідникових), транзисторів, інтегральних мікросхем і ін.) можливий їх перегрів, через що параметри елемента можуть погрішитись, а інколи елементи взагалі виходять з ладу. Для застереження перегріву при пайці використовують тепло відводи. Ними можуть бути мініатюрні плоскогубці, зажим “крокодил” з напаяними повними накладками із міді або латуні, спеціальні пінцети.

При деяких робота дуже зручні різноманітної форми насадки паяльника, які полегшують виконання деяких видів монтажу і монтажу (наприклад для одночасної напайки або розпайки виводів схем, для пайки дуже тонких виводів і т.д.).

Коли освітлення тяжко доступних місць пайки зручні мініатюрне ххххх на довгій ручці і відрізок ізоляційної трубки з винним в нього малогабаритною лампою.

У процесі монтажу часто приміняють малогабаритні бокові – бокорізи. При роботі з товстими проводами необхідно пристуватися кусачками у виді кліщів. Для формування виводів перед їх установкою на плату, для формування кінців щитків під винт використовують мініатюрні плоскогубці або круглогубці. Деколи використовують так звані овалогубці, яким властивості плоскогубців, і круглогубців одночасно.

Корисним інструментом являється об жигалка, яка собою представляє два витка (діаметром 5-6 мм) товстого провода з такою протидією. Спіраль закріплена на теплостійці ізоляційної. При включенні на напругу 2-6 В (не більше) спіраль повинна називатися до температури плавлення зовнішньої пластмасової монтажних проводів і синтетичної внутрішньої обмотки. Це приспособлення дозволяє дуже акуратно і швидко зачищати монтажного провода. Часто бувають необхідні в роботі медицинський скальпель, лезо від безопасної бритви, спиртовка, зернистий наждачний папір.

Основні вимоги до виконання електромонтажних робіт.

Основні вимоги до розміщення елементів на друкованій платі.

Радіолюбителі використовують монтажні плати багатьох видів. Тут і плати із запресованими проволоченими шпильками, монтажними пістонами, з печатними провідниками, різноманітні універсальні монтажні плати, вигідні при макетируванні електронних пристроїв.

Основою плат із шпильками служить листовий гетинакс або склотекстоліт товщиною 1,5-2 мм. На заготовці плати в вузлах сітки з кроком 5-10 мм (крок залежить від розмірів використовуваних деталей: чим менші деталі, тим менший крок сітки) сверлять отвори для встановки шпильок. Їх виготовляють із твердої мідної голої дротини дваметром 0,8-1,5 мм. Діаметр отворів повинен бути на 0,1-0,15 мм меншим діаметра дротиин. Нарішавши потрібне число шпильок довжиною 12-20 мм. злегка запилюють один із кінців на конус і ударами молотка заганяють їх в отвори в платі. Для того, щоб шпильки не випадали із отворів, можна їх злегка розплющувати коло плати зразу після запресовки. На обній стороні плати до шпильок припаюють деталі, на другій прокладують з’єднувальні провідники. Такі плати придатні для багаторазового використання, вони прості у виготовленні і надійні. Шпильки повинні буди добре обслужені.

Основою монтажних плат з пістонами може служити такий же листовий ізоляційний матеріал, як і для плат із шпильками. Отвори сверлять такого діаметру, щоб пістони надійно входили в отвори. Пістони розвальцьовують в отворах плати кернером, заточеним під кутом 90-100 градусів. Саморобні пістони можна зробити з латунної трубки діаметром 2-3 мм і товщиною стінки 0,2-0,3 мм. Такі пістони розвальцьовують між двома кернерами. Після встановки пістонів їх обслуговують ззовні і в середині дірок. Монтаж на такій платі краще всього виконувати одножильним луженим проводом діаметром 0,5-0,7 мм без ізоляції. Монтажні плати з використанням пустотілих пістонів позволяють виконувати малогабаритні вироби з високою якістю і гарним зовнішнім виглядом. Крім цього, такі плати більш стійкі до вібрацій і ударів в порівнянні з платами на шпильках.

Для печатних монтажних плат використовують фольгірований гетинакс забо склотекстоліт. Процес виготовлення печатної плати складається із наступних операцій: зачистка фольги від окислення, населення рисунка провідників кислотостійкою краскою, травлення заготовки до повного зняття фольги на незахищених краскою місцях і знищення захисної краски.

Заготовки печатних плат за звичай травлять в розчині хлорного заліза. Якщо в рос творі появився темний осад, то невеликими порціями добавляють туди соляну кислоту до повного пропадання осаду. Процес травлення триває 05-1,5 год. По закінченні процесі травлення заготовку сполоскують, старанно промивають теплою проточною водою і змивають так (або краску). Деколи буває зручно знімати лак наждачним папером № 60 або 80.

Готову печатну плату слідує для консервації покрити тонким шаром каніфольного лаку (рос твору каніфолі в спирту) або зразу ж залудити хоча б контактні площадки (якщо це не зробити, то через деякий час через окислення фольги виконати пайку буде важче).

Травити печатні плати можна і в розчині мідного купоросу і повареної солі. Чотири столові ложки повареної солі і дві ложки розтовченого в порошок мідного купороса розтворяють в 500 мл. гарячої (примірно 80 гр. С) води і получають темнозелений розчин, об’єм якого досить для стравлення приблизно 200 см² поверхності мідної фольги, При повищ енні температури травлящого розчину час травлення зменшується. Оптимальну температуру підбирають експериментально по теплостійкості захисного лаку.

Якщо необхідно виготовити печатну плату, форма і розмір якої не позволяють використати присутню кювету, можна поступити наступним чином, По прикладі плати зі сторони фольги роблять бортик з пластиліну. В створений сосуд залишають розчин хлорного заліза для травлення. Якщо заготовка печатної плати не має припуска по довжині і ширині, то бортик роблять із алюмінієвої фольги, а щілини замазують пластиліном.

Дуже зручно ставити плати в поліетиленовий пакет підходящого розміру. В нього кладуть заготовку і заливають розчином хлорного заліза. При необхідності повисити температуру розвину пакет кладуть під струю гарячої води або занурюють у воду і підігрівають на плитці. Для рівномірності травлення пакет покачують за краї. Щоб не пошкодити пакет, на заготовці плати треба закруглити краї.

Дуже важно добре облудити печатні провідники. Для цього частіше всього приймають лекоплавлячі прирої.

Сучасні радіоелектронні пристрої виконують на мікросхемах різних типів. Особливості монтажу і демонтажу інтегральних мікросхем опридюляються їх конструкцією. Більшість мікросхем не терпить перегрівання, тому при пайці їх виводів використовують припої ПОСВ-33, ПОСК-50 і ПОС-61 з пониженою температурою плавлення (130-180 гр. С) зі спирто-каніфольним флосом. Дуже важно використовувати раціональні прийоми монтажа і демонтажа.

Паяльник для монтажа і демонтажа мікросхем повинен мати потужність не більше 40 Вт і понижену напругу живлення (12-36 В).

По конструкції виводів мікросхеми можна розділити на дві групи: з гнучкими проволоченими або стрічковими виводами і з виводами в виді лужених контактних площадок або жорстких стрічок. Монтують мікросхеми в наступному порядку. Встановлюють і фіксують її виводами в отворах, або на площадках плати, наперед злегка змочених флюсом, набирають на жало паяльника мінімальну кількість припою і послідовно виконують пайку всіх з’єднань. Для того, щоб зменшилась імовірність перегріву мікросхеми, не слідує паяти підряд виводи, розташовані один біля одного.

При монтажі і демонтажі мікросхем в металевому корпусі вигідно користуватися невеликим магнітом з прикріпленою до нього ручкою із жесті. З його допомогою легко встановити мікросхему на контактне поле плати і припаяти два – чотири виводи.

При демонтажі мікросхеми серії К155 і інших в такому ж корпусі дуже потрібним буде захват, який після розплавлення припою на усіх виводах позволяє швидко зняти мікросхему з плати. Його можна виготовити із лабораторного зажиму “крокодил”. До опилених губок зажимук припадають або приклеюють дві зігнуті Г-виду пластини товщиною 0,8-1 мм. Коли губки зажиму розжаті, захват надягають на інтегральну мікросхему зі сторони торців, вводячи під неї зігнуті кільця пластин. Після розпалення всіх виводів захватом видьоргують мікросхему із отворів плати.

Перед монтажем мікросхем серій К133, К134 і інших в подібному корпусі їх виводи формують, тобто згинають так, щоби забезпечити одночасне приставання до плати всіх виводів. Сформувати виводи можна пінцетом, вузькогубцями, але скоріше і краще всього – в спеціальному приспособлені, яке складається з пуансона та матриці. Їх можна виготовити із органічного скла, текстоліту, дюралюмінія, латуні. Для більш надійної роботи приспособлення його потрібно збагатити двома направляючими ходу пуансона.

При макетируванні пристроїв на мікросхемах буває раціональніше використовувати панелі, подібні транзисторним або ламповим, а не перепаювати кожного разу виводи мікросхеми, рискуючи її спортити. Панель за звичай виготовляють із органічного скла, текстоліта, або іншого легко опацюємого ізоляційного матеріалу. Контакти можуть використовувати як готові від заводських розємів серій МНР або РГН, від панелей або бронзи.

Мікросхеми серії К133 (і інші в подібному корпусі) демонтувати з печатної плати зручно наступним способом. Лезо безопасної бритви розламують і вводять під корпус мікросхеми з тим, щоб воно впиралося в місця пайок одного-трьохкрайних виводів. Нагріваючи паяльником одночасно ці пайки, лезо зсувають з зусиллям і при цьому віддаляють виводи від плати.

Для спрощення монтажу інтегральних мікросхем в круглих корпусах (серія К140 і ін.). на печатну плату можна використовувати пластмасову втулку, з якої поставляються мікросхеми. В платі свердлять отвір діаметром 7,6 мм під втулку і вклеюють її клеєм так, щоб бортик виступав з тої сторони де буде встановлена мікросхема. Виводи мікросхеми вставляють в отвір втулки і розпаюють на контактні площадки.

В макетних і деяких інших приладах деколи доцільно виводи мікросхем зєднювати не печатними, а навісними провідниками. Для цього лобзиком пропилюють в платі вузькі щілини, вводять в них провідники діаметром 0,2-0,3 мм.

При макетуванні в ремонті пристроїв на мікросхемах деколи вигідно користуватися платами-перехідниками. Розмітити контактну площадку під мікросхему можна засобом скорченої мікросхеми з формованими виводами. До корпусу мікросхеми припаюють ручку із мідного дроту. Змазавши виводи лаком, “печатають” контактні площадки на фользі заготовки печатної плати. Після цього з’єднувані провідники викреслюють рейсфедером або пером. В якості перехідника можна використовувати плату статора галетного переключателя. До внутрішніх кінців контактних ніжок плати припадають виводи мікросхеми, а до зовнішніх – деталі приладу. Для зручності монтажу виводи перехідники потрібно пронумерувати.

Правила техніки безпеки і охорона праці при виконанні електромонтажних робіт.

При виконанні електромонтажних робіт конструктору приходиться мати справу з високою напругою, і з розжареними предметами, і з гострими і швидко поражаючими інструментами або механізмами, і з агресивними хімічними речовинами.

Для застереження від пораження високою напругою забороняється виконувати електромонтажні роботи в працюючій апаратурі (особливо ламповій з високовольтними транзисторами і тиристорами). Зняття статистичного заряду (особливо небезпечного для польових транзисторів і багатьох мікросхем) забезпечується приєднання заземляю чого браслета. Можна використовувати звичайний металічний часовий барслет, з’єднаний з проводом заземлення через резистор протидію 1 Мом.

Необхідна акуратність і обережність при роботі з гарячим паяльником, слюсарними і столярними інструментами, клеями, лаками, кислотами і щелочами.

При робота з електричним паяльником потрібно додержуватись наступних правил.

1.Періодично провітрювати омметром відсутність замикання між корпусом паяльника і нагріваючим елементом. Таке замкнення може стати причиною пораження струмом і порчі припаюємих елементів. Тому рекомендується працювати з паяльником жадо якого заземлене.

2.Використовувати стійку підставку для паяльника, що застереже його від падіння, робочого від опіків, робоче місце від пропалень.

3.Ні в якому разі не виконувати пайку в робочому (особливо високовольтному) приладі, так, як випадкове замикання може вивести прилад із ладу і бути причиною травми.

При роботі з хімічними речовинами потрібно строго дотримуватись всіх рекомендацій по ростворенні, змішуванні, послідовності виконання операцій і температурному режиму. Працювати необхідно в халаті, а в окремих випадках - в перчатках і захисних окулярах. Перш за все необхідно оберігати очі, губи і слизисті оболочки носа і горла, які найбільш чутливі до дії хімічних речовин. На робочому місці в аптечці треба мати чисту вату і марлю (можна бинт), 5%-ний розчин соди, вазелін, 2%-ний розчин оцтової лимонної або борної кислоти, настойку йоду і лейкопластир (бажано бактерицидний).

На частині тіла, обпеченому паяльником або бризгами прирою, треба зробити содову примочку, а потім поражене місце змазати вазеліном. Місце опіків кислотами старанно промити водою і змочити содовим розчином. Місця опіків щепочками потрібно старанно промити розчином оцтової (лимонної або борної) кислоти. При порізах і царапинах ранку залити розчином йоду і заклеїти лейкопластирем.

Якщо ви наразились на короткий удар струму, необхідно закінчити роботу до встановлення нормального стану (зупинці головокружіння, зникнення видимих і звукових галюцинацій і т.д.). При сильному пораженні струмом, потерпілий як правило, не в стані відірватися від токоведучого проводу. В такому випадку потрібно як можна швидше, строго дотримуючись правил особистої безпеки, виключити струм, зробити потерпілому штучне дихання, розстібнути одіж, піднести до носу кусочок вати, змоченої нашатирним спиртом, або збризнути лице холодною водою і негайно викликати лікаря.

1.Календарний графік проходження практики.

Керівник практики від вузу: Никируй Р.І.

27 травня 2002 р.

2. Робочі записи студента під час проходження практики

Студент Харчук

3.Відгук і оцінка керівника від бази практики.

Під час проходження виробничої практики студентка Хавич Людмила Василівна проявила себе грамотним спеціалістом при роботі з офісними програмами під операційною системою Windows 98.

Грамотно та своєчасно виконувала поставлені перед нею завдання.

Порушень техніки безпеки та трудової дисципліни не було.

Оцінку про проходження виробничої практики вважаю – “відмінно”.

Керівник від бази практики

(підпис)

4.Відгук і оцінка керівника практики від вузу.

Керівник практики від вузу ______________________________

(підпис)

Оцінка з практики_______________________________________

ДОГОВІР

на проведення практики студентів

Коломийського коледжу комп’ютерних наук

в період з27.05. до 14.06. 2002 р.

за спеціальність “Експлуатація систем обробки інформації та прийняття рішень”

Коломийський коледж комп’ютерних наук (надалі коледж) в особі директора

Красничук В.М.

СП “Карт Тиса”

(підприємство, організація, установа)

(надалі база практики) в особі

директора Курко Б.С.

(посада, прізвище та ініціали)

Студенти коледжу навчальних груп (надалі студент)

Хавич Л.В. ________ __________________________

_____________________ __________________________

_____________________ __________________________

_____________________ __________________________

_____________________ __________________________

уклали даний договір стосовно порядку проходження практики студентів і зумовили розподіл обов’язків між собою таким чином:

1.Коледж зобов’язується:

1.1. Забезпечити студента завданням практичної підготовки та навчально-методичними рекомендаціями;

1.2. Забезпечити контроль за рівнем практичної підготовки студента, призначивши керівником практики кваліфікованого викладача_____________________________________________

______________________________________________________

2. База практики погоджується:

2.1. Призначити керівника від бази практики.

2.2. Створити необхідні умови для виконання студентами програм практики, не допускати використання їх на посадах та роботах, що не відповідають програмні практики та майбутній спеціальності.

2.3. Забезпечити студентам умови безпечної роботи на кожному робочому місці.

2.4. Забезпечити облік виходу на роботу студентів-практикантів. Про всі порушення трудової дисципліни, внутрішнього розпорядку та про інші порушення повідомляти навчальний заклад за тел. 2-79-96 чи письмово.

2.5. Після закінчення практики дати характеристику на кожного студента-практиканта, завірити його звіт та щоденник.

2.6. При необхідності висловити побажання кафедрі коледжу.

3.Студент зобов’язується:

3.1. Оволодіти всіма видами професійної діяльності, що передбачають завдання практики.

3.2. Виконувати рекомендації керівників практики, спрямованих на виконання в повному обсязі завдань практики.

3.3. Акуратно оформити матеріали практики для їх збереження в коледжі.

3.4. Виконувати правила внутрішнього розпорядку бази практики.

Юридичні адреси сторін:

Коледж База практики

78200 м. Коломия, СП “Карт Тиса”

вул. Петлюри, 94а м. Коломия,

тел. (03433) 2-79-96. вул.. Крип’якевича, 54а

Сторони угоди:

Коледж

База практики

Студенти (ім’я, прізвище та підпис)

Хавич Людмила __________________________

Василівна ______ __________________________

_____________________ __________________________

_____________________ __________________________

_____________________ __________________________

ВИСНОВКИ

Одним з найголовніших факторів науково-технічного прогресу в наш час є виска комп’ютеризація, автоматизація і роботизація виробництва. Комп’ютери стали незамінними і надзвичайно популярними засобами для обробки інформації, але самі вони появилися лише тоді, коли електроніка як наука почала інтенсивно поширювати свої знання, які мусили перейти в практику...

Знання вимірювання в сучасній науці і техніці важко переоцінити. Середніх радіовимірювання грань важливу роль. Це визначається не тільки високим рівнем розвитку електроніки, але й можливістю примінення електричних і радіотехнічних методів для вимірювання різноманітних неелектричних величин.

Необхідність в електровимірюванні виникла з перших кроків розвитку електроніки. Виникнення її нового розділу – радіотехніки зразу ж визвало необхідність в радіовимірювальних приладах. При дослідженні радіотехнічних приладів використовувались вже відомі прилади: амперметр, гальванометр, вольтметр. Але виникла потреба в повністю нових вимірюваннях, які не використовували швидше в електроніці.

Електрорадіовимірювальні прилади необхідні при розробці, наладці і експлуатації радіоапаратури. Вони також приміняються в машинобудівництві, астрономії, ядерній фізиці, геофізиці, медицині і інших областях науки і техніки. Це пояснюється тим, що фізичну величину, при допомозі різноманітних датчиків можна перетворити в електричну і, відповідно, виміряти методами електрорадіовимірювань. Ці методи відрізняються високою точністю, чутливістю, широким діапазоном вимірювань...

Головною моєю метою в період проходження виробничої практики було: вивчити і суворо дотримуватись правил охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії. Ознайомитись з розпорядком робочого дня й правилами внутрішнього порядку, ретельно їх дотримуватись. А також намагатися максимально збільшити свої знання по електроніці та схемотехніці ЕЩМ, а також по комп’ютеру, ознайомитись із задачами, що виконуються за допомогою нього і при можливості ознайомитись з іншими доступними мені програмами.

За час проходження виробничої практики я також набрав досвіду роботи на оргтехніці (на копіювальному апараті СANON 626), на трьох видах принтерів. Здобув навики у роботі з проведення реєстру ліквідної документації, та у розробці номенклатури справ загального відділу, також здобув навики в роботі з багатьма відомими програмами (Excel, Corel Draw...), трохи збільшила свої знання в їх області.

Ця практика мала для мене велике значення. оскільки допомогла більше ознайомитись з електронікою та комп’ютером і різноманітними програмами для нього.

Список використаної літератури:

Р.Г.Варламов “Майстерня радіолюбителя”, “Москва” “Радіо і зв’язок”, 1983 р.

В.А.Скрипник “Прибори для контролю і настройки радіолюбительської літератури”, Москва “Патрот”, 1990 р.

С.П.Борнолоков “Радіолюбительські схеми”, Київ “Техніка”, 1985 р.

С.М. Терезин, Т.Г. Пишкіна “Електро-радіо вимірювання”, Москва “Енергія”, 1975 р.