Міністерство освіти і науки України

Прикарпатський університет ім. В.Стефаника

Інститут культури та мистецтв

художнє відділення

кафедра ОМ і Д

Дипломна робота

на тему:

Колекція жіночого одягу

під девізом:

“Сучасна ділова жінка”

Студентка V курсу

група Дз(з) – 53

Кулій Олена

керівник: Маногіл Г.В.

викладач: Маногіл Г.В.

рецензент:

м. Івано-Франківськ

2003 р.

Зміст

Вступ

Розділ І

1. Костюм, як складова матеріальної культури

2. Класичний діловий стиль в жіночому костюмі.

Розділ ІІ

1. Використання фольклорного стилю в діловому костюмі.

2. Вишивка в сучасному жіночому одязі.

3. Композиція зародження костюму.

4. Вибір матеріалу.

Розділ ІІІ

1. Констроювання і моделювання жіночого одягу.

2. Розкладка викройок на тканині.

3. Технологія і послідовність пошиття костюмів.

4. Економічний розрахунок.

Розділ IV

1. Висновки

Додатки

1. Список використаних джерел.

Вступ

Мода – поняття широке. Це загальноприйняте відношення на даному етапі часу до всіх зовнішніх форм і проявів культури і побуту. Але, використовуючи слово “мода”, ми зазвичай маємо на увазі моду в одязі.

Художник, який дає поштовх розвитку нової ідеї, нового погляду, нової лінії, вгадує і якби відчуває настрій “споживачів моди”, тобто нас з вами. Нова ідея спочтку доступна далеко не всім, потім вона пробивається на передній план і починає визивати загальну цікавість, при цьому старе, яке довший час завойовувало увагу, поступово виживає себе і раптом стає сірим і скучним. Такий закон моди! В першу чергу це стосується “гострих” її пропозицій, орієнтованих на певний модний образ.

Але є ідеї і моделі, які пройшовши перевірку часу, залишаються в історії моди і навіть використовуються довгі десятиліття. Так з’являється класика моди, моделі, з невеликими поправками, які переходять із сезону в сезон. Це і “англійський” костюм початку 30-х років, і маленьке чорне плаття, створене Г.Шанель в 1924 році, і пальто-тренч схоже на плащ.

Сучасна мода відрізніяться великим багатством ідей і свободою вибору. Вона не диктує, вона створила для нас сприятливі “демократичні” умови для такого вибору, тому що одначасно існують і однаково модні різні стилі, форми і покрої, різні об’єми і довжина одягу, широка кольорова гамма.

В сучасній міжнародній моді як би два направлення, одне з яких направлене в майбутнє, а друге звернене в минуле. Перше використовує новинки промисловості – нові синтетичні тканини, що дае поштовх до появи принципово нових рішень в моделюванні.

Друге направлення моди відображає настрій часу і ностальгію за минулим, більш духовному, звернення до народних цінностей і традицій, потяг до природи. ці настрої дають багаточисленні ідеї, стильові направлення, найчастіше звернені в минуле.

Друге направлення використовує натуральні тканини та матеріали, як високоякісні благородні, так і грубуваті, схожі на домоткані; використовує вічні кольори живої природи, ясні, чисті або стримані, приглушені, а також різноманітні види обробок ручної роботи, традиційні народні вироби, наприклад, іслвндські візерункові в’язані кофти, російське плетене мереживо або українська вишивка.

Мода також має свої стилі. Вони складають основу знань про моду. Але сьогодні в чистому вигляді кожний стиль зустрічається не так часто. Мода відрізняється змішанням елементів різних стилів, звертається до асоціацій, передає настрій. При вигляді багатьох сучасних моделей згадується і мушкетерський костюм, і плаття гувернантки початку століття, і костюм монашки, і національний костюм.

Традиційні стилі – це класичний, романтичний, спортивний і фольклорний (або етнічний).

Важливою, якщо не основною умовою одержання ефекту одягу є якість і кольорове оформлення тканини. Мода останніх років замітно розширила межі використання різних матеріалів, дозвляє такі їх поєднання, які раніше були неможливі і рахувались проявом дурного смаку.

Наприклад, модні контрасти примітивного і вишуканого, грубуватого і благородного. Модні і поєднання в одному виробі або в комплекті і різних поверхонь: гладенької і ворсистої, плотної і ажурної, матової і блискучої. Мережива поєднують з грубою шерстяною тканиною або трикотажем ручної роботи, гладенький габардин – з ворсистими тканинами і т. д.

Мода таож обговорює ті чи інші варіанти кольорового рішення. Сьогодні воно може бути тональним, а завтра контрасним. Сучасна мода в цілому віддає перевагу тональній кольоровій гаммі, використовуючи нюанси одного кольору: більш або менш насичені, темні і світлі віддітнки, а іноді холодні і теплі відтінки одного кольору. Все багатство предметів, яке складає комплакт або ансамбль вцілому,- піджак, жилет, блуза, спідниця, шаль або бант, пальто, туфлі, шляпа, панчішки, рукавичнки, прикраси – в одному кольорі, наприклад сірому, відтінків якого дуже багато. Звичайно, підібрати такий ансамбль не легко, оскількі потрібно поєднати тканини і матеріали ще і по фактурі і якості.

Сучасна мода одну з головних ролей відводить доповненням. Відомо, що з різними доповненнями одна і та сама річ сприймається по різному.

Дійсно, доповнення допомагають підкреслити той чи інший характер любої моделі, урізноманітнюють наш гардероб, дозволяють створювати різні варіанти одягу. Тому рекомендується серйозно ставитись до різних доповнень: шляпок і шапок, платків і шалей, косинок і шарфів, бантів і букетів квітів, ювелірних прикрас, а також до рукавичок, сумок, і, звичайно ж, взуття. Ці предмети одягу повністю заміняють любий комплект.

Мода в цілому жіноча, вона звертає увагу на звичайну лінію жіночої фігури, відмовилась від великих об’ємів, ширини плечей. Професіонали говорять про відродження мистецтва крою. В сучасному одязі ціняться конструктивне і технологічне його виконання. В одному випадку покрій може бути лаконічним, малодетальним, але точним з хорошою посадкою, а в іншому – складним, з рельєфами, виточками і підрізами, які дозволяють дати точну скульптурну форму.

Деталями обробки мода користується по-різному: вони можуть бути і відсутні зовсім або майже зовсім, або, навпаки, їх багато. Все залежить від стилю, призначення моделі. Це ще раз говорить про різноманітність моди.

Мода схильна до обробок різного виду, які використовуються дуже широко і часто нетрадиційно.

Розділ І

Костюм, як складова матеріальної культури

Костюм – особливий об’єкт творчої діяльності дизайнера. Мистецтво створення костюму, як і будь-яке інше, потребує майстерності, знань, фантазії, смаку, певних коштів. Для створення костюму використовують різні тканини, які відрізняються одна від одної кольором, фактурою, структурою, малюнком. Розроюляють тканини спеціалість високого профілю – текстильщики, трикотажники, хіміки.

З тканини створюються об’ємні, пластичні форми плать, шляп, сумок і інше. Створюючи костюм, як художній ансамбль, взаємозв’язуючи, погоджуючи елементи композиції в органічне, єдине ціле, дизайнер вирішує також питання тонально-кольорових співвідношень.

Важливою складовою частиною предметного світу є костюм – засіб естетичного виховання особистості. Виразний, образно вирішений костюм сприяє розкриттю внутрішнього багатства людини, її індивідуальних достоїнств.

Костюм – образно вирішений ансамбль, в центрі якого – людина. Ансамбль об’єднює одяг, взуття, зачіску, грим, аксесуари і несе визначену утилітарно-есетичну функцію

Одяг – система матеріальних шарів, штучний покрив тіла людини, що захищає його від несприятливих проявів природи і є деяким проявом індивідуальності людини, епохи.

Сучасна людина ставить до костюму більш високі вимоги, хоче, щоб він відрізнявся і високим степенем зручності.

Костюм не може бути натурально красивим, якщо в ньому порушена внутрішня логіка побудови форми, якщо його частини не складають єдиного цілого по принципу функціональної і естетичної образності.

Завжди створення нового немислимо без натхнення, яке приходить тільки в результаті постійного пошуку. Народження нової колекції – це процес пошуку, знахідок і відбору. Колекція – це серія моделей визначеного або різноо призначення, побудована на основі єдиного вирішення, стилю конструкції, базової форми, структури тканини.

Класичний діловий стиль в жіночому костюмі

Класичний стиль мода бере за основу. Одяг цього стилю найбільш поширений і виконується із самих добротних, благородних по якості і кольору тканин – шерстяних, шовкових, бавовняних, льняих та імітуючих натуральні.

Класичний стиль – це стимана простота в лініях, лаконічний покрій, прийоми якого розробляються десятиліттями, достатньо строгий образ виробів. Речі класичного стилю не кодаються в очі, а привертають увагу своєю якітсю, надійністю. Вони не стомлюють свого власника, витримують конкуренцію не протязі декількох сезонів. Їх можна по-новому, в залежності від сучасної моди, групувати.

Типові представники класичного стилю – костюми: піджаки ангійські, кардіган, спенсер, доповнені спідницями – прямими, вузькими, широкими (в складку, пліссе) і спідницями кльош, а також штанами чоловічого типу, тобто традиційними. Однак і для штанів класичного костюму сьогодні можливі різні варіанти. Чудово вписались в класику і спідниці-штани. Як бачимо, в останні роки мода відійшла від звичного: класичний – означає строгий.

Блузки для костюмів – також не тільки типу чоловічої сорочки. Можливі варіанти і для жилетів. Светри, кофти, в’язані кардигани, краватки і хустинки доповнюють набір речей класичного стилю.

Погодьтеся, перераховані види одягу має в гардеробі кожен з нас. Вони всім пасують і всім рекомендуються. Але потребують стриманої манери поведінки, створюють ділову обстановку.

Діловий стиль – чіткі лінії, плюс чоловічі тканини, плюс жіночі деталі – модна формула для бізнес-леді, які звикли у всьому бути кращими!

В ХХІ столітті ми, жінки, ні чим не поступаємось нашим чоловікам. Як на роботі, так і в дома ми динамічні і повністю впевнені в собі, хоча при всьому цьому зовсім не менш жіночні, як раніше. І не хотіли би приховувати цього! Як можна це отримати? Завдяки жіночому діловому стилю! Головні складові цієї нової тенденції – класичні елементи жіночого і чоловічого верхнього одягу, а також явна елегантність, точне відображення духу часу і солідна порція життєрадісності.

В головних ролях виступають костюми з штанами і спідницями, оскільки вони роблять зовнішній вигляд бездоганним, що просто необхідно для успішного просування вперед. Актуальні силуети вузькі, контури, як в 80-х роках, чіткі. Підкреслюється талія і – дуже делікатно – плечі, тобто в моду повертається Х-силует. Жіночі деталі – широкі паски і вузькі оборки. Спадаючі блузки з графічними набивками надають вигляду привабливу легкість. Часте запозичення з чоловічої моди – краватки, але перш за все тон задають чоловічі тканини, такі, як куряча лапка, гленчек, тонка смужка і вишукані варіанти деніма. До-речі, що стосується кольорів, то увага приділяється самим елегантним і таким, що не кидаються в очі, згідно з цим домінують неперевершені чорний і білий.

Вишукане поєднання чоловічих та жіночих елементів – ось що робить діловий стиль таким привабливим, таким сексуальним! З одного боку, завдяки класичним чоловічим тканинам, декоративним хусточкам і туфлям в чоловічому стилі він дивиться дуже респектабельно. З другого боку, підкреслює фігуру чіткий крій і жіночі деталі придають йому пікантну нотку.

Сучасний діловий стиль надає необмежену можливість для комбінування. Наприклад зараз зовсім не обов’язково, щоб костюм був цілком пошитий з однієї тканини. Крім цього, замість класичної блузки його можна доповнити легким топом або спортивною футболкою. Єдина умова: все повинно бути виконано з благородних матеріалів, високоякісних і приємних на дотик, таких, як кашемір і мохер, жатий крек і шерстяний атлас. Наймодніші аксесуари, які підходять діловому костюму, це: шовкові шаліки, краватки, шкіряні рукавичнки, наручні годинники, сонцезахисні окуляри, шкіряні паски, шкіряні невеликі сумочки з короткими ручками, шкіряні туфлі на каблуку або чоловічога типу.

Домінуючий колір ділового стилю – чорний. Найскладніший з усіх кольорів зараз він виконує функцію чистої палітри. Інакше кажучи, він є ідеальним фоном. Найбільше цей колір використовується в аксесуарах: сумочках, пасках, рукавичках туфлях і т.д.

Розділ ІІ

Використання фольклорного стилю в діловому костюмі

Від сибірської Тайги через Скандінавію в швейцарські Альпи. З берегів Ісландії по індійських базарах до південноамериканських Анд… “Заглянемо в усі куточки земної кулі!” – такий зараз девіз топ-дизайнерів. Із своєї навколосвітньої подорожі вони привозять нам вишукані блузи аля Кармен, пишні селянські спідниці, вишиті альпійські едельвейси, яскраво-рожеві і сині перуанські мотиви. І із всього цього складається повний фольклорний стиль – сама самобутня тенденція сезону. Найважливішими і виразними в цьому стилі є декоративні деталі, такі, як шнурівки і рюші, а також розкішні вишивки, майстерно виконані вручну, або ж майстерно імітуючі їх – машинні.

Особливе відчуття характеризує тканини цього направлення: ніжний шовк, блискучу тафту, прозорий шифон, найм’якшу шкіру. Найсміливіші модниці роблять ставку на електику і комбінують благородні матеріали з трикотажем грубої в’язки і шкіряними аксесуарами.

Фольклорний стиль, який називають такожетнічним або кантрі. Це стиль сучасного одягу в дусі народних національних костюмів.

Фольклорний стиль сьогодні – це взаємозв’язок не тільки прийомів декоративного оформлення одягу – оборок, вишивок, але і в першу чергу елементів і способів крою, форм і предметів одягу. Народний одяг відрізняється раціональною простотою форм, в ньому відчуваєш себе розкуто і вільно, він зближує нас з природою, яка так необхідна сучасній людині. Зручні шалі, хустинки, накидки, безрукавки, вільні теплі кофти, дублянки, зібрані спідниці, багатослойні комплекти, парки і багато іншого мода взяла з вікової скарбниці національного одягу народів світу.

Одяг фольклорного характеру дуже часто відрізняється декоративністю, в ньому використовуються самі різні прийоми обробки. Він зручний в будь-яких умовах, наприклад, на відпочинку літом на південному курорті, або ж зимою на лижній гірській турбазі, або просто вдома, на дачі.

Цей стиль ввібрав в себе все найкраще, що є в моді кожної країни європи. Наприклад, прикрашені кольоровими вишивками блузи нагадують національні костюми венгерських або українських дівчат.

Для збирання фольклору в актуальній моді характерна любов до традицій і знання всіх елементів, до яких входять і альпійські вишиванки, і в’язані балканські бордюри, і декоративні застібки і таке інше, взяте з костюмів самих різних народів світую

Але при цьому мова йде не про пряме копіювання. Кредо нового стилю: все повинно бути традиційним і разом з тим сексуальним і сучасним!

В епоху конкордів і Інтернету світ перетворився в одне велике село. Тяга до глобалізації – прикмета нашого часу. Мода також зробила ставку на взаємопроникнення різних культур. В результаті на світ і з’явився новий фольклорний стиль.

Ця життєрадісна альтернатива строгому пуризму ввібрала в себе все найбільш декоративне, що є в фольклорі народів світу, найефектніші форми і форби. Тут все цілком вільно змішується, по-новому інтерпретується.

Новий фольклорний стиль – це спарвжній калейдоскоп стилів, від старовинних до кльтрасучасних. Його девіз: комбіування без меж! Топ-дизайнери по-різному розкривають цю тему. Наприклад, доповнюють вишиваний піджак пастуха спідницею з багатоярусними оборками а-ля Кармен, або ж поєднюють слов’янську вишивану сорочку з спідницею креш і панківською зачіскою. Але зустрічаються і композиції, вражаючі своєю скромністю – з класичними моделями, яких їх фольклорні комбі-партнери перетворюють в супермодні новинки. Наприклад, вузький блейзер поєднаний з щиро вишиваною спідницею-сонце.

Особливо цікавим цей напрямок в моді роблять багаточислення контрасти – і творчі особистості! сучасні “жінки-селянки”, які живуть в великих містах, по своїй суті індивідуалістки, і кожна з них вміло відбирає ля себе тільки те, що підходить саме їй.

Своєрідність фольклорного стилю багато в чому визначається новими матеріалами. Сьогодні веселий етнічний стиль завдячує своїй привабливості перш за все обновленими і ставшими більш комфортабельними вівчині, жаккарду, каймам і вишивкам, різним хутрам.

Фольклорний стиль дозволяє комбінувати все, що можна. Він змішує найрозкішніші деталі, які прикрашають костюми всіх народів світу. Модна багатослойність, яка прийшла зі сходу, дозволяє закрити недоліки фігури і продемонструвати нові матеріали. Ні довге, ні коротке – нічого не залишається без уваги цього стилю. Крикливе і елегантне – в ньому є все і він задовільняє всі бажання. І приносить в моду радісні фарби.

Для тих, хто шиє або вчиться шити, фольклорний стиль представляє особливий інтерс, він допомагає творити, придумувати моделі самому. Приктично в кожному національному костюмі багато елементів ручної роботи: прості і складні вишивки, мережки, нашиті стрічки, в’язані вставки і т.д. Фольклорний стиль – це не копіювання етнографічного костюму, це свобода в виборі нових ідей і рішень.

Творчість – заключне слово для актуального фольклорого стилю. Нарешті в моді з’явився напрямок, який дає фантазії неохідний простір.

Вишивка в сучасному жіночому одязі

Декоративна вишивка – по-селянськи яскрава і кольорова або елегантна однотонна – найбільш простий і швидкий спосіб надати улюбленим речам ультрамодний вигляд.

Українська народна вишивка є одним з найбільш поширених і доступних видів народної художньої творчості. Вона удосконалювалась на протязі багатьох століть і до нас дійшла у вигляді чудових різноманітних орнаментів, швів, якими вони виконані, цікавих кольорових поєднань ниток.

Старовинна народна вишивка вражає нас простотою і лаконічністю, різноманітністю і художньою майстерністю.

З глибокої давнини ручною вишивкою оформляли різноманітні вироби, необхідні людям в побуті. Популярна вишивка і сьогодні. Красиві і оригінальні сучасні вироби, оформлені українською народною вишивкою: серветки, скатертини, рушники, блузки, чоловічі сорочки та інші моделі одягу.

В сучасній українській вишивці поступово змінюються колорит і шви, якими виконані візерунки. Традиційні орнаменти збагачуються новими елементами і цікавими композиційними рішеннями. Оформлюючи вироби за народними мотивами, сучасні майстри зберігають багатовікові традиції народної вишивки, використовують кольорові рішення,, орнаменти, техніку виконання, характерні для окремих областей України.

Створюючи ораменти для вишивки, художники в усі часи зверталися до природи, але не просто копіювали її, а переробляли, стилізуючи спрощували, зберігаючи найхарактерніше.

В українській народній вишивці зустрічаються рослинні, геометричні, рослинно-геометричні орнаменти, орнаменти з зображенням тварин і т. д.

Рослинні орнаменти скаладаються з стилізованих (спрощених) квітів, листків, пуп’янків.

Геометричні орнаменти складаються з різноманітних геометричних фігур: трикутників, ромбів, квадратів, зірок і ін.

Рослинно-геометричні орнаменти складаються з геометризованих, спрощених квітів, листків і т. д.

Шви українських вишивок діляться на основні і доповнюючі. Основні шви в свою чергу діляться на рахівні і декоративні. Рахівними називаються такі шви, для виконання кожного стібка яких необхідно рахувати нитки тканини. Рахівними швами виконуються геометричні або рослинно-геометричні орнаменти.

До рахівних швів відносяться: пряма гладь, коса гладь, занизування, набір,хрестик, зерновий вивід, виколювання, вирізування, різноманітні види мережок.

Різноманітність орнаментів одержується поєднанням декількох видів швів в одному узорі.

В декоративних швах (їх ще називають “вільними”) стібки вишивки виконують по мальованому контуру орнамента. Отже, до декоративних відносяться шви: строчка, стебельний шов, ланцюжок або тамбурний шов, а також гладдєвий шов качалочки, яким виконують геометричні орнаменти.

До доповнюючих швів відносяться: краєві шви, якими оформляються краї серветок, рушників; з’єднювальні шви, якими можна з’єднювати окремі деталі таких виробів, як блузки, плаття, спідниці та ін.; зубцювання – шви, якими оформляють краї манжетів, рукавів, комірців в виробах.

Композиція зародження костюму. Вибір теми

Композиція – складання, об’єднання всіх елементів форми художнього твору в органічне єдине ціле, виражаюче образний, ідейно-художній зміст.

Композиційно-організована форма (одягу, взуття, сумки або в цілому костюму) обов’язково має свою головну частину, або композиційний центр, якому підпорядковуються інші залежні частини. Головна частина – це місце зосередження основних, важливих зв’язків між всіма елементами, акцент, домінант в цілісній композиції. Композиційним центром може бути елемент, участок форми. Композиційний ценр можна виділити по-різному: кількісно, центральним розміщенням, якісно. В складних виглядах композиції можлива наявність декількох композиційних центрів взаємозв’язаних між собою.

Композиційним центром в костюмі може бути взуття, сумка.

Злагодженість композиційного центру і інших частин композиції досягається засобами єдності і зв’язку всіх елементів костюму, на основі виконання ряду умов: гармонічної мпіврозмірності частин між собою, пропорцій масштабності, пластичності, ритмічних зв’язків, кольорового і фактурног вирішення, органічного ведення декору. За допомогою цих засобів копозиції досягається гармонія і виразність виробу.

Одяг, в тій чи іншій мірі, відображає складну конфігурацію тіла людини і не має правильної геометричної форми.

Розгорткою поверхні одягу, взуття і ін. на поверхні тканини, з якої вонавиконується, займається наука “Констроювання”. Основні конструкції виробів визначаються їх асортименто – пальто, плаття, піджак, спідниця, туфлі, чоботи і т. д.

Основна конструкція виробівбудь-якої групи (одягу, взуття) передбачає найменшу кількість складових частин. Так, пальто складається з спинки, пілочки, рукавів, коміра.

Серед засобів композицїї неа перше місце художники ставлять пропорції. Розмірні відношення елементів форми – це та основа, на якій будується вся композиція. Деталі, елементи, форми можуть бути самі по собі гарні, але якщо всю об’ємну структуру не об’єднює чітка пропорційна схема, важко досягнути цілісності форми. Сила пропорції – в ефекті гармонізації, який пов’язаний з умілим, цілеспрямованим пропорціюванням.

Виділяють два основних пропорцій в композиції – прості і складні. Прості пропорції будуються на простих раціональних числах. В народних костюмах, наприклад, такою величиною є ширина домотканної тканини (сукна) або розміри шкіри.

Другу пропорціональну систему можна назвати геометричною або ірраціональною, окільки вирішальне значення мають геометричні побудови, основані на ірраціональному відношенні величини.

Виділяють наступні ірраціональні відношення: відношення діагоналі квадрата до його сторони.

Користуючись принципом золотого січення, можна знаходити в композиції взуття, сумок, одягу найбільш пропорційні співвідношення. Спочатку знаходять співвідношення між основними величинами, наприклад, всією довжиною (взуття, одягу) в відповідному силуетному вигляді і довжиної її більшої частиною і меншою.

Вибір матеріалу

Розділ ІІІ

Конструювання і моделювання жіночого одягу

Конструювання:

Конструювання виробу – це будова його конструкції у вигляді креслення з вказанням розмірів і методів виготовлення.

Застосовують в основному дві системи констороювання: муляжну – для рішення складних конструктивних форм і окремих елементів моделей і розрахунково-графічну в різних варіантах.

Розрахунково-графічна система представлена рядом варіантів і характеризується тим, що по заданій моделі на основі вимірів фігури і відповідних припусків будують креслення виробів. При цьому можуть використовуватись різні способи побудови креслень.

В залежності від конструкції вироби розділяють на плечеві і поясні. Силует їх може бути прилягаючим, напівприлягаючим, прямим. трапецевидним і вільним. В залежності від покрою розрізняють вироби з вшивним рукавом, а також з рукавом реглан, суцільнокроєним (кімоно) і сорочечного покрою.

Для побудови креслень основи необхідно мати мірки фігури і припуски на вільне облягання по лінії грудей Пг, талії Пт, бедер Пб, ширині горловини Пш.горл., довжині переда і спинки до лінії талії Пдтс, на вільність пройми по глибині Пс.пр. і припуск до обхвату плеча Поп.

Припуски по лінії талії в залежності від силуету, см:

- прилягаючий – 0,4-0,6 (Пт)

- напівприлягаючий – 0,6-1(Пт)

- прямий – диктується модою

- трапецевидний – диктується модою

- вільний – диктується модою

Припуски по лінії бедер в залежності від силуету, см:

- прилягаючий – 0,2-0,5 (Пб)

- напівприлягаючий – 0,4-0,6 (Пб)

- прямий – диктується модою

- трапецевидний – диктується модою

- вільний – диктується модою

Припуски до різних частин, см:

- до довжини спинки до лінії талії Тдтс – 0,-1,0

- на вільність пройми по глибині Пс.пр – 1,5-2,5

- до ширини горловини пілочки Пгорл – по моделі

- до висоти горловини спинки Пв.горл. – по моделі

Припуски до обхвату плеча в залежності від форми рукава, см:

- сильнооблягаючий – 2-4

- вузький – 4,5-6

- середній – 6-7,5

- розширений – 8-9,5

- широкий – 10-11,5

Для одержання викройок основних деталей виробу (пілочки, спинки і рукава) будуються їх креслення на папері. В основі будови креслення лежать ті чи інші мірки, тобто основні розміри фігури, одержані методом вимірювання.

При розробці правильної, відповідно заданій фігурі, конструкції потрібно мати достатньо точні мірки фігури. Щоб навчитися правильно будувати креслення виробів всіх розмірів і фасонів, необхідно добре уявляти собі розміщення на кресленнях основних ліній, а також зв’язок їх з особливостями фігури.

Дуже відповідальний процес – знімання мірок. Якщо при цьому допущені помилки і виріб пошитий не по точних мірках, то він ніколи не буде добре сидіти на фігурі. Знімаючи мірки, необхідно звертати увагу на будову фігури даної людини, так як можливі різні відхилення від прийнятої норми. Особливості будови тіла необхідно враховувати вже при виборі фасону виробу, його оптимальної форми.

Всі виміри фігури людини можна поділити на чотири групи:

- обхвати (шиї, плеча, зап’ястя, грудей, талії, бедер);

- ширини (спинки, грудей, плеча);

- довжини (до талії, руки, виробу);

- проекційні виміри (положення корпуса, висота плеча).

Вимірювання перших трьох груп проводять сантиметровою стрічкою, а четвертої – за допомогою системи лінійок.

Мірки записують такими буквами: О-обхват, С-напівобхват, Ш-ширина, Д-довжина, В-висота, П-положення точки або лінії, Ц-центр або виступальні точки, Р-ріст (довжина).

Основні виміри проводять наступним чином:

1- напівобхват шиї Сш. Вимірюють повний обхват шиї по її основі: ззаду – над відростком сьомого шийного хребця, Сперезу – надяремною виямкою. При цьому слід звертати увагу на форму і постанову шиї і відмічати її особливості: коротка, довга, циліндрична, з жировими відкладеннями в області сьомого шийного хребця, нахилена вперед або назад.

2- напівобхват грудей 1Сг₁ . Вимірюють повний обхват грудей перший. Зі сторони спини сантиметровою стрічкою по нижнім кутам лопаток, торкаючись верхнім її краєм задніх кутів підпахових впадин. Спереду стрічка проходить над основою грудних залоз.

3- півобхват грудей ІІ Сг_ІІ . Вимірюють повний обхват грудей другий. Зі сторониспини сантиметровою стрічкою по нижнім кутам лопаток, торкаючись верхнім її краєм задніх кутів підпахових впадин. Зпереду стрічка проходить по найвищих точках грудних залоз.

4- Півобхват грудей ІІІ Сг_ІІІ . Вимірюють повний обхват грудей третій. Стрічка повинна проходити по горизонталі навкруг тіла через виступаючі точки грудей і замикатися спереду на правій стороні грудей. Ця величина оприділяє розмір фігури.

5- Півобхват талії Ст.Вимірюють повний обхват талії в строго горизонтальній плоскості (по зав’язаному шнурку)

6- Півобхват бедер Сб. Вимірюють повний обхват бедер: ззаду – по найвищим точкам, спереду – з врахуванням виступу живота.

7- Ширина грудей Шг. Вимірюють по горизонталі над основою грудних залоз між вертикалями, умовно провденими вверх від передніх кутів підпахових впадин.

8- Довжина спини до лінії талії Дтс. Вимірюють від шийної точки вздовж хребта до лінії талії.

9- 10 – довжина переду до лінії талії і висота грудей Дтп і Вг. Ці мірки знімаються одночасно. Сантиметрова стрічка проходить від шийної точки по основі шиї, через вищу точку грудей до горизонтального шнура на талії. Мірка висоти грудей до її вищої точки.

11- відстань між виступаючими точками грудей

12- висота плеча коса Вп.к. Вимірюють по найкоротшій відстані від точки пересікання ліній талії з хребтом д плечової точки.

13- Ширина спини Шс. Вимірюють по горизонталі по лопатках між задніми кутами підпахових впадин.

14- Ширина плеча Шп. Вимірюють від основи шиї до кінцевої плечової точки.

15- довжина рукава Др. Вимірюють від плечової точки по поверхні руки до рівня бажаної довжини рукава.

16- обхват плеча Оп. Вимірюють при вільно опущеній руці перпендикулярно осі плеча (частина руки від плечової точки до локтя) так, щоб верхній край стрічки торкався заднього кута підпахової впадини.

17- обхват зап’ястя Озап.Вимірюють перпендикулярно осі передпліччя.

18- довжина виробу Дв. Вимірюють по середині спини від сьомого шийного хребця до рівня бажаної довжини.

Додаткові мірки знімають так:

19 – ширина грудей ІІ Шг_ІІ . Вимірюють по горизонталі по виступаючих точках грудей до вертикалей, умовно проведених вниз від передніх кутів підпахових впадин.

20 – довжина спини від основи шиї до лінії талії Дтс₁ . вимірюють від вищої точки проектованого плечового шва паралельно хребту до горизонталі на талії.

Виміри, які використовуються при побудові спідниць та штанів:

22 – відстань від лінії талії до підлоги спереду Дзп. Вимірюють спереду від лінії талії до виступаючої точки живота і дальше по вертикалі до підлоги.

23 – відстань від лінії талії до підлоги збоку Дзб. Вимірююь від лінії талії по боковій поверхні бедра і дальше по вертикалі до підлоги.

24 – відстань від лінії талії до підлоги ззаду Дзз. Вимірюють від лінії талії по виступаючій поверхні ягодиць і дальше по вертикалі до підлоги.

Побудова основи пілочки

Вихідні дані: 158-92-100

Сш=18

Сг_І =44,2

Сг_ІІ = 48,4

Сг_ІІІ =46

Ст = 36.5

Сб = 50

Шс = 17,5

Шг_І =16

Шг_ІІ = 20

Шп = 13

Дтс = 39

Дв = 70

Вг = 26

Дтп = 42,5

Цг = 9

Рв = 7-10

Ор.в. = 29

Оз = 16

Др = 54

Прибавки:

Пг = 3-4

Пдв = 1

Пдтс = =0.5

Пшс = 1

Пшгс = 0.5-1

1. АН=Дв+Пдв=70+1=71

2. АТ=Дтс+Пдт=39+0.5=39.5

3. ТБ=16-18

4. АГ= +Пг=+4=19.3

5. +Пг=46+4=50

6. ГГ₂ =Шс+Пшс=17.5+1=18.5

Г₂ П – перпндикуляр

7. Шпр=Г₂ Г₃ ===11.5

Г₃ П₁ – перпендикуляр

8. Г₂ Г₄ ===15.75

Побудова основи спинки

1. Аа=+Пшгс=+0.5=6.5

2. аа₁ =2.5

3. ПП₂ =2

4. а₁ в=4.5

5. вв₁ =1.5-2см

6. вв₂ =6-7см

7. а₁ П₃ =Шп+Пшпс+В=В+0.5+2=15.5

8. Г₂ Р=6

Г₂ Р₁ =2.5 (по бісектрисі)

9. Т₂ Т₃ =1.5-2.5

10. Н₃ Н₄ =1

Побудова вшивного рукава

1. АН=Др=54

2. АА₁ =Орв+Пр=33

3. Вок=АВ=14.5-15 (висота окату рукава)

4. АА=+3=+3=30

5. АА₁ поділити на чотири рівні частини

6. т.О сполучити з В і В₁

7. Косі відрізки поділити пополам і останній справа ще раз поділити на 2.

8. Від середини косих відрізків т.О₃ т.О₅ відкладаємо зліва на право 2-1.5-2.-1.5-0.5

9. Н₄ -Н₃ =1см

10. Н₂ Н₅ =Н₂ Н₆ ==12

О – вершина рукава

О₁ Н₃ - лінія ліктьового перекату

ОН₂ – середина рукава

О₂ Н₂ – лінія переднього перекату

Побудова штанів

Вихідні дані, см:

Ст=3

Сб=50

Дв=95

Передня половина штанів:

1. ТТ₁ =ТС=+1=26, С- лінія сидіння

2. С₁ С₂ =С₁ С₃ ==5

3. лінія канта СС₄ ===15.5

4. Т₂ Н=Дв=95

5. ширина передньої половини внизу

НН₁ =НН₂ =-2=-2=9

6. лінія коліна С₄ К=-3=31.5

7. ширина по лінії талії

Т₁ Т₃ =+П+Скл=18+1+3=22

8. ТБ = 16-18см

9. Т₃ Т₄ =1

10. НН₃ =1

Задня половинка штанів:

1. розширюємо креслення по лінії коліна і по лінії низу по обидві сторони на 2см

2. Від т.С догори відкладаємо 10-11 см і ставимо т.М

Від т.М вліво 5-6см – т.М₁

М₁ з’єднюємо з К₃ прямою лінією

3. Ширина задньої половинки по лінії сидіння С₅ С₆ =Сб+1/2Сб-СС₂ -5=39 – півобхват бедер плюс половина півобхвата бедер мінус ширина передньої половини мінус Б.

4. С6 з’єднюємо з К₄

5. З т.М₁ перпендикуляр на лінію талії т.Т₅

6. Т₅ Т₆ =+Вит.+1=22

7. Т₆ Т₇ =3-5 – перпендикуляр до лінії ТТ1

8. Т₅ Т₇ – лінія талії

9. З т. Т₇ прокладаємо дотичну до дуги С₃ С₂

Моделювання:

Основою всієї роботи по виготовленню одягу є вміння розробляти викройки на конкретну фігуру. Цьому процесу поможе метод конструктивного моделювання.

Конструктивне моделювання – це неперервний процес формування просторової форми майбутнього образного уявлення об’ємно-просторової форми майбутнього виробу і всіх наобхідних конструктивних ліній на ньому у відповідності з потребами рисунку нової бажаної моделі.

В основі методу конструктивного модеювання лежить творчий підхід до прийомів зміщення основних деталей (спинки, пілочки, руква, ліфа, спідниці) в різних опірних точках їх тркання для одержання викройок виробу потрібного покрою, силуету, форми з збереженням основних параметрів індивідуального креслення. Цей метод особливо потрібний при виготовленні різноманітних викройок виробів м’яких і об’ємних форм.

Метод поетапного конструктивного моделювання дозволяє створювати сучасні види одягу об’ємних форм різноманітних покроїв для широкого кола жінок, особливо для молоді.

Зміщеня основних деталей креслення при конструктивному моделюванні дозволяє розробляти складні форми крою без застосування розрахункових формул. Цей метод цікавий при створенні викройок плаття, невідрізних по лінії талії, на кресленнях основи ліфа і спідниці (шляхом їх з’єднання), викройок виробів покрою реглан, півреглан, рукаві, цільнокроєних з пілочками, з кокетками і ін.

Різні варіанти використання методу конструктивного моделювання виникають в процесі роботи.

Розкладка викройок на тканині

При розкладці викройок на тканині слід враховувати рисунок тканини, напрям поздовжньої нитки і ворсу.

Тканину розкладають двома способами: взгин і врозгортку. При розкладанні взгин тканину складають по ширині вдвоє лицьовою стороною всередину.

Цей спосіб застосовують для широкої тканини. При розкладанні врозгортку тканину розстеляють в усю її ширину і складають у два шари лицьовою стороною всередину. Такий спосіб застосовують для вузької тканини. При цьому слід враховувати також рисунок тканини, тобто складати її так, щоб рисунок або напрям ворсу на обох сторонах тканини були однаково розміщені. Якщо рисунок тканини розміщений в одну сторону, то і всі деталі викройки розкладають верхнбою частиною в ту саму сторону. У виробах з вельвету, оксамиту, фланелі та баї ворс повинен бути направлений зверху вниз, а з панбархату – знизу вверх. На тканинах з крупним рисунком усі деталі викройки розкладають так, щоб права і ліва сторони виробу були на рисунку симетричні. На однотонних тканинах або такнинах з невизначеним рисунком викройки можна розкладати в різному напрямі, аби тільки поздовжня нитка тканини проходила по середині основних деталей.

На тканинах смугастих або картатних деталі викройки можна розміщувати не лише вздовж, а й упоперек або косо – залежно від фасону. При розкладанні викройок на смугастих та картатних тканинах необхідно стежити за тим, щоб на деталях виробу, а також у бокових швах смужки і клітки збігалися за коьором і шириною.

При розкроюванні плаття асиметричного фасону тканину розкладають врозгортку лицьовою стороною вверх, деталі викройки розкладають так само.

Перед розкладанням викройок на тканині на викройках намічають напрям поздовжньої нитки, але спочатку визначають нитки основи на тканині, які завжди проходять взовж пружка тканини.

Розкладання викройок на тканині починають з великих деталей: спинка, перед, рукава, а між ними – дрібні деталі: комір, пояс, манжети тощо. Викройки скріплюють з тканиною шпильками, контури викройок позначають крейдою, друг а крейдяна лінія показує припуски на шви і обробку деталей виробу.

Припуски на шви такі, см:

- плечова лінія – 2-25

- пройма – 1

- бокова лінія ліфа або плаття -2-3

- низ ліфа – 3-4

- верх спідниці – 1.5

- низ плаття або спідниці – 4-6

- бокові лінії одношовного рукава – 1.5

- комір, борт, горловина, низ рукава – 1.5

Розкроюють по другій крейдяній лінії. Спочатку вирізають великі деталі, а дрібні - після остаточного уточнення їх розмірів і фрми при першій примірці.

При побудові рисунків викройок необхідно враховувати прибавку на вільне облягання, це нестала величина, вона залежить від товщини тканини, виду виробу, його фаону і в основному від напряму моди.

У платті прилягаючої форми на вільне облягання додають 3 см, напівприлягаючої – 4см і вільної – 4-5 см. Прибавку на вільне облягання розподіляють між спинкою, проймою і пілочкою; залежно від величини прибавки ширина спинки, пройми і пілочки буде збільшуватись або зменшуватись.

Для рукава ця прибавка залежить від повноти руки і становить: для тонкої руки – 6 см (щоб рукав не був вузьким), а для повної – 4 см (щоб рукав не був широким).

В платтях і спідницях до мірки половини окружності стегон на вільне облягання додають 2-3 см. Ця прибавка залежить від фасону виробу моди.

Технологія і послідовність пошиття костюмів.

І Блузка і штани.

Прозора блузка з вишуканим загостреним коміром не відкривають поглядам нічого лишнього. Довгі рукава з шифоном додають блузці ефектності. Кльош і вишивка надають штанам оригінальності і характерні риси стилю 70-х.

Необхідно:

Блузка . Меріно-твіл 0.70 м шириною 150см; шифон 0.50м шириною 150 см; клейовий флізелін G785; 3 гудзика.

Штани. Еластичний габардин, який розтягується в поперечному напрямі, 1.25м шириною 140см; клейовий флізелін Н410; 1 потайна застібка-блискавка 22 см.

Розкрій:

Блузка:

З меріно-твіла:

1) Верхня частина пілочки – 2 дет.;

2) підборт – 2 дет.;

3) Верхня частина спинки з згином – 1 дет.;

4) Верхня частина рукава – 2 дет.;

5) Комір зі згином – 2 дет.

З шифону:

6) нижня частина пілочки – 2 дет.;

7) нижня частина спинки зі згином – 1 дет.;

8) нижня частина рукава - 2 дет.;

Прокладка: припрасувати флізелін тільки до верхнього коміра.

Штани:

З еластичного габардина:

9) передня половинка – 2 дет.;

10) задня половинка – 2 дет.;

11) передня ошивка зі згином – 1 дет.;

12) задня обшивка – 2 дет.;

Прокладка: припрасувати флізелін до обшивок.

Пошиття:

Блузка:

1. Зшити виточки. Глубину виточок спмнки запрасувати до лінії середини спинки, глубину виточок на грудях – вниз.

2. На верхніх і нижніх частинах пілочок і спинки виконати бокові шви. Припуски кожного шва зрізати близько до строчки, обметати разом і запрасувати в одну сторону. Зшити плечові зрізи.

3. Верхні частини пілочок і спинки пришити до нижніх частин, припуски швів запрасувати вверх.

4. Зшити зовнішні зрізи деталей коміра. Комір вивернути, припрасувати і вметати в горловину. Підборта зкласти з блузкою лицевими сторонами, приколоти і пришити до зрізів борів і горловини; не перериваючи строчку, вшити комір в горловину спинки. Підборта вивернути на виворотню сторону. Припуски шва вшивання коміра в горловину обметати разом і запрасувати вниз. Підборта пришити до припусків поперечного і плечових швів.

5. Зшити верхні і нижні частини рукавів. Виконати шви рукавів. Припуски на підгин низу рукавів підвернути і настрочити.

6. Рукава вшити припосаджуючи по окатам.

7. Зробити петлі і пришити гудзики.

Штани:

1. Знити виточки, глубину виточок запрасувати до лінії середнього шва.

2. Вздовж лівих бокових зрізів пришити потайну застібку-блискавку.

3. Виконати бокові і крокові шви.

4. Половинки штанів вложити одну в другу, лицевою стороною до лицевої сторони, і єдиною строчкою виконати передній і задній бокові шви.

5. На обшивках виконати задній середній шов. Виконати на обшивках правий боковий шов симетрично правому бковому шву на штанах.

6. Обшивку зкласти з штанами лицевими сторонами і приколоти до верхнього зрізу штанів. У потайній застібці на блискавку відвернцти кінці обшивки не доходячи біля 5мм до країв застібки і приколоти до верхнього зрізу штанів. На штанах вивернути припуски вздовж країв потайної застібки на блискавку на лицьову сторону і рпиколоти до верхнього зрізу штанів поверх обшивки. Вздовж верхнього зрізу штанів прокласти строчку. Припуски застібки вивернути на виворотню сторону. І пришити до тасьомок потайної застібки-блискавки і припусків швів.

7. Припуски на підгин низу вивернути на виворотню сторону і настрочити на відстані 3 см.

ІІ Жилет і штани.

Хто сказав, що костюм повинен бути витончено елегантним? Нічого подібного! Виконаний із меріно-твіла, він виглядає шикарно, але зовсім не претензійно. Костюмний жилет виконаний в типовому джунсовому стилі: квадратний силует, вкорочена довжина. Це багатофункціоальна модель. В жарку погоду її можна надівати прямо на голе тіло, а в прохолодну – на класичну блузку-сорочку.

Кльош, шов та розріз на передніх половинках штанів придають їм ексклюзивність, роблять їх ще привабливішими і не типовими.

Жилет:

Необхідно:

Тканину меріно-твіл 0.50м шириною 150см, клейовий флезелін, 3 гудзика.

Розкрій:

1) перед – 2 дет.;

2) зад -2дет.;

3) підборт -2 дет.;

4) обшивка до горловини – 1 дет.;

5) Обшивки до пройми 4 дет.

Прокладка: припрасувати флезелін до обшивок і підбортів.

Пошиття:

1. Зшити виточки. Глибину виточок запрасувати вверх.

2. иконати середній шов спинки. Припуски шва розпрасувати в різні боки.

3. Виконати плечеві і бокові шви. Припуски швів розпрасувати в різні сторони.

4. Зшити підборта з обшивкою до горловини.

5. Скласти підборта з обшивкою лицевими сторонами з жилетом. Заколоти і пришити їх. Вивернути підборта на виворітню сторону. Вздовж зрізів борта і горловини спинки прокласти трочку.

6. Зшити передню і задню обшивки до пройми. Прикласти їх до пройми жилету лицевими сторонами. Приколоти і пришити їх. Вивернути обшивки на виворітню сторону. Вздовж зрізів пройми прокласти строчку.

7. Припуска на підгин низу вивернути на виворітню сторону і закріпити на 4 см.

8. Зробити петлі і пришити гудзики.

ІІІ Піджак з штанами.

Маленький, але дуже милий піджачок із меріно-твіла виглядає особливо ефектно завдяки обробці атласним кантом, вшитим вздовж країв. Але це ще не все: щоб підсилити контраст і підкреслити жіночність моделі, ми зробили на лівій пілочці вишивку, а низ рукавів та штанів зробили воланами, вставлячи в шов пришивання також атласний кант.

Піджак:

Необхідно:

Тканину меріно-твіл 1.30м, шириною 150 см, клейовий флізелін, атласний кант 180см, 4 шкіряні шнурівки.

Розкрій:

1) Перед – 2 дет.;

2) Зад – 2 дет.;

3) Підборт – 2 дет.;

4) Рукав – 2 дет.;

5) Волан до рукава – 2 дет.;

6) Обшивка 1 дет.

Прокладка: припрасувати флізелін до ошивки і підбортів.

Пошиття:

1. Зшити виточки на пілочці. Глибину виточок нагрудних запрасувати вверх, на талії – запрасувати в сторону бокових зрізів.

2. Виконати середній шов спинки. Припуски шва розпрасувати в різні боки.

3. Виконати плечові і бокові шви. Припускм швів розпрасувати в різні сторони.

4. Зшити зрізи рукавів і воланів. Припуски швів розпрасувати в різні сторони.

5. Пришити волани до рукавів, вставляючи в шов атласний кант. Припуски швів запрасувати вверх. Низ воланів обробити зигзагоподібною строчкою.

6. Рукава вшити в пройми, припосаджуючи по окатам.

7. Пришити підборта до обшивки.

8. Пришити підборта з обшивкою до піджака, складаючи лицевими сторонами і вставляючи в шрв атласний кант і шкіряні шнурівки.

9. Вивернути підборта з обшивкою на виворітню сторону і випрасувати.

10. Припуски на підгин ниу підвернути і підшити на 3 см.

Штани:

Необхідно:

Тканина меріно-твіл 1.50м, шириною 150см, атласний клейовий флізелін, застібку-блискавку, атласний кант 1м, 1гудзик.

Розкрій:

1) передня половинка – 2дет.;

2) задня половинка -2 дет.;

3) пояс – 1 дет.;

4) передній волан – 2 дет.;

5) Задній волан -2 лет.;

6) Відкосок -1 дет.

Прокладка: припрасувати флізелін до пояса і до відкоса.

Пошиття:

1. Зшити виточки. Глибину виточок запрасувати до лінії середнього шва.

2. Зшити зрізи банта від позначки розрізу для застібки на блискавку вниз до крокових швів.

3. Застібка на блискавку. Суцільнокроєні обшивки розрізу для застібки на блискавку запрасувати на виворітню сторну: зправа – по лінії середини переду, зліва не доходячи 1 см до лінії середини переду (припуск під застібку). Застібку-блискавку пришити під край припуска під застібку (ліва сторона) в край, розміщуючи зубчики встик до згину. Розріз зколоти з’єднавши лінії середини переду. Вільну тасьму застібки-блискавки пришити до обшивки правої сторони застібки, не прихвачуючи передню половину. Обшивку приметати. Праву передню половину відсточити по розмітці вздовж застібки на блискавку від верхнього зрізу штанів і не доходячи 3см до нижнього кінця розрізу. Відкосок зложити вздовж і пришити нижні зрізи. Вивернути. Відкосок підкласти під ліий край застібки і приколоти до обшивки. Обшивку настрочити на відкосок близько до шва пришивання застібки-блискавки. Розріз знов закрити і продовжити оздоблювальну строчку до його нижнього кінця, захвачуючи відкосок.

4. Зшити бокові та крокові зрізи. Розпрасувати шви.

5. Виконати задній середній шов. Припуски шва розпрасувати.

6. Зшити зрізи воланів. Припуски швів розпрасувати .

7. Пришити волани до штанок, вставляючи в шов атласний кант. Шви запрасувати вверх.

8. Низ воланів обробити зигзагоподібною строчкою.

9. Пояс пришити до верхнього зрізу штанів, залишивши припуск на застіку з правої сторони, виступаючи за правий край застібки штанів і пришити припуск на застібку з лівої сторони до відкоса. Пояс зложити вздовж навпіл, виворотньою стороною всередину і припрасувати його верхній край. Пояс знову розкласти плоско. Пояс зложити навпіл, лицьовою стороною всередину, і чмсто встрочити передні кінці. Вивернути. Прокласти оздоблюючу строчку по нижньому краю пояса. Зробити петлю і пришити гудзик.

Економічний розрахунок

На всю колекцію було витрачено 205 грн. 75 к.

Розділ IV

Висновок

Ця колекція відображає діловий настрій сучасної жінки. Колеція „Сучасна ділова жінка” створена з сучасних, легких, приємних тканин, які відтворюють образ жінки, підкреслюють її динамічність, впевненість, красу.

Оновні складові цієї нової тенденції – класичні елементи жіночого і чоловічого одягу, а також живий політ елегантності, точне відображення духу часу і життєрадісності.

В головних ролях виступають костюми з штанами та спідницями, очкільки вони роблять зовнішній вигляд бездоганним. Підкреслюється талія і дуже делікатно – плечі., тобто в моду повертається Х-силует. Жіночі деталі – широкі пояса і вузькі оборки. Блузки з гафічними набивками надають образу привабливу легкість. Часте запозичення з чоловічої моди – краватки, і перш за все тон задають чоловічі тканини. Що стосується кольорів, то перевага надається найелегантнішим і неяскравим, домінують чорний і білий.

Костюми всі створювались на одній основі. Основа дуже проста. Покрій дозволяє вільно рухатись, не зковує рухи жінки.

Костюми в перспективі розраховані на широку аудиторію: жінки, які працюють в офісах, займають керівніпосади, а також для жінок, які обрали собітакий стиль одягу. Дана колекція за рахунок тканини є дуже практичною, а також зручна у використанні і разом з тим залишається елегантною жіночною та красивою.

ДОДАТКИ

Література

1. Бланк А.Ф., Фомина З.М. практическя книга по моделированию женской одежды.-М.,1992.

2. Екшурская Т.Н., Юдина Е.Н. Белова И.А. Модное платье.-С.-П.,1992.

3. Евтушенко М.А., Смирнова Р.С. Конструирование легкого женского платья.-М., 1960.

4. Горина Г.С. Моделирование форм одежды.-М., 1981.

5. Матузова Е.М., Гочарук Н.С., Соколова р.Н. Разработка конструкций изделий за моделями.-М., 1975.

6. Салашатова С.М. Конструирование одежды.-М.,1984.

7. Черных А.И. Основы художественного проектирования одежды.-М.,1968.

8. Орлова Л.О. Азбука моды.-М.,1980.

9. Пармон Ф.М. Композиция костюма.-М.:Легпромбытиздат,1985.

10. Сорокина Л.М. Учись вышивать.-К.,1988.

11. Журнали: «Натали», «Женский журнал», «Бурда».