Митна вартість товарів заявляється митному органу декларантом у разі переміщення товарів через митний кордон України (постанова Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1998 р. № 1598 «Про затвердження Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України», далі — постанова № 1598).
Термін «митна вартість» застосовується у разі імпорту (експорту) продукції. Митна вартість зазначається в рядку 12 Вантажно-митної декларації, що і є підтвердженням митної вартості продукції.
У тому разі, коли митному органу надаються документи про підтвердження ціни (рахунки-фактури (інвойси), рахунки-проформи) і достовірність зазначених в них даних не викликає сумніву, митна вартість товарів визначається на підставі поданих документів.
Порядок визначення митної вартості регламентується постановою № 1598, у якій зазначено, що митна вартість складається з ціни товару, наведеної у рахунку-фактурі (рахунку-проформі), і фактичних витрат, якщо їх не включено до рахунку-фактури (рахунку-проформи), залежно від умов поставки цих товарів згідно з Правилами міжнародної торгівлі ІНКОТЕРМС.
Якщо неможливо визначити митну вартість товарів на підставі поданих документів та/або у разі явної невідповідності заявленої митної вартості товарів митній вартості товарів, що міститься в базі даних цінової інформації Держмитслужби, митна вартість визначається на підставі цін на ідентичні або подібні товари, що діють у провідних країнах — експортерах цих товарів, з урахуванням таких вимог.
Для визначення митної вартості товарів, які експортуються і підпадають під дію режиму квотування чи ліцензування або щодо яких запроваджено реєстрацію контрактів, вирішальною є ціна товару, наведена в ліцензії чи у картці реєстрації (обліку) контракту (якщо умови поставки цього товару відповідають тим умовам, відповідно до яких визначається митна вартість).
У разі встановлення індикативних цін на товари, призначені на експорт, а зовнішньоекономічні угоди щодо яких підлягають реєстрації чи передбачають отримання ліцензії, ціни зазначаються у відповідних реєстраційних документах і додатковому обгрунтуванню експортером не підлягають.
У разі встановлення індикативних цін на товари, зовнішньоекономічні угоди щодо яких не підлягають реєстрації чи не передбачають отримання ліцензії, ціни на такі товари повинні відповідати індикативним цінам, встановленим на момент проведення зовнішньоторговельної операції. Якщо ціна на товар, обумовлена в угоді, відрізняється від індикативної, для митного оформлення такого товару подається лист-погодження державного органу, на який відповідно до законодавства покладено обов’язки з установлення індикативних цін.
Таким чином, термін «оптова ціна» застосовується у разі здійснення операцій із закупівлі лікарських засобів на території України. Якщо лікарські засоби ввезені з-за кордону, то може йтися лише про їх митну вартість.
Для обгрунтування оптової ціни на таку продукцію необхідно мати договір, на підставі якого здійснювалась закупка лікарських засобів, а також накладні на відвантаження продукції, податкові накладні (якщо продавець є платником податку на додану вартість).
Для обгрунтування митної вартості продукції необхідно мати насамперед вантажно-митні декларації, на підставі яких таку продукцію було ввезено, а також зовнішньоекономічну угоду, на підставі якої її було закуплено, рахунки-фактури (рахунки-проформи) або інші документи, на підставі яких здійснюється визначення митної вартості продукції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1598.
Митна вартість товарів обчислюється відповідно до Митного кодексу України на момент перетинання товарами митного кордону України і заявляється (декларується) митному органу з урахуванням вимог цього Порядку. Заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості щодо її визначення повинні грунтуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації та подаватися у кількісному виразі. Митна вартість товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, незалежно від засобу та способу їх переміщення, заявляється у митній декларації, яка подається в порядку та у випадках, встановлених законодавством. Митна вартість товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) визначається на підставі підтвердних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. Під час визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів, враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. У разі відсутності підтвердних документів або наявності обгрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої митної вартості товарів митні органи відповідно до Митного кодексу України визначають митну вартість самостійно на підставі ціни на ідентичні чи подібні (аналогічні) товари. Митна вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, заявляється у вантажній митній декларації згідно з Митним кодексом України та іншими актами законодавства. У разі переміщення підприємствами через митний кордон України товарів, які підлягають обкладенню податками і зборами (обов'язковими платежами) та/або митна вартість яких у партії перевищує суму, еквівалентну 5000 євро, за умови, що така партія не є частиною поставки за однією угодою (договором, контрактом), а також поставок того самого товару, що здійснюються кількома партіями одним відправником на адресу одного одержувача за різними угодами (договорами, контрактами), крім вантажної митної декларації подається декларація митної вартості. Порядок заповнення декларацій митної вартості визначається Держмитслужбою. Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) підприємствами з України, визначається відповідно до статті 274 Митного кодексу України . Для заявлення митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються) підприємствами з України, на які встановлено вивізне, антидемпінгове, компенсаційне чи спеціальні види мита, подається декларація митної вартості за формою ДМВ-3. Митна вартість товарів, що ввозяться (імпортуються) підприємствами на митну територію України, визначається шляхом відповідного застосування методів, передбачених статтями 266-273 Митного кодексу України. Митна вартість товарів, що ввозяться (імпортуються) підприємствами на митну територію України, заявляється декларантом митному органу шляхом подання декларації митної вартості за формою ДМВ-1 або ДМВ-2 за умови, що ці товари ввозяться (імпортуються) на митну територію України із застосуванням відповідного митного режиму або попередньо заявлений митний режим щодо таких товарів змінюється на інший, який передбачає обкладення цих товарів податками і зборами (обов'язковими платежами). Декларація митної вартості за формою ДМВ-1 подається для заявлення митної вартості товарів, яка визначена шляхом застосування методу оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України. Декларація митної вартості за формою ДМВ-2 подається для заявлення митної вартості товарів, визначеної шляхом застосування одного з передбачених статтями 268-273 Митного кодексу України методів оцінки: за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6). Декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці. Посадова особа митного органу, що проводить перевірку оформлення декларації митної вартості, не має права з власної ініціативи або за дорученням чи на прохання декларанта вписувати будь-які дані до граф декларації, які повинні заповнюватися декларантом, або вносити до них зміни, доповнення чи виправлення. Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає: угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї; рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи; рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу); пакувальні листи; ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню; сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися такі документи: установчі документи підприємства, що переміщує товари; угода з третіми особами, що пов'язана з угодою (контрактом) поставки товарів, митна вартість яких визначається; митна декларація країни відправлення (у разі ввезення на митну територію України товарів, які в країні відправлення не були поміщені в митні режими, що не передбачають сплату податків); рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних з виконанням умов угоди щодо товарів, митна вартість яких визначається; відповідна бухгалтерська документація; ліцензійні чи авторські угоди; замовлення на поставку товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника; калькуляція фірми-виробника на товари, митна вартість яких визначається; інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості. У разі потреби митний орган може надати декларантові за наявності у базі даних Держмитслужби інформацію про середньоконтрактні ціни або митну вартість товарів, що була визначена під час митного оформлення ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, ввезених в Україну за іншою угодою. З метою забезпечення конфіденційності така інформація надається у знеособленому вигляді. Митний орган під час митного оформлення товарів здійснює контроль за правильністю визначення їх митної вартості, у тому числі за правильністю обрання та застосування методу такого визначення, повнотою (комплектністю) поданих документів та їх відповідністю вимогам, установленим законодавством. Достовірність відомостей, зазначених у декларації митної вартості, може бути встановлена шляхом проведення митними органами на підприємствах перевірки щодо відповідності документів на товари і транспортні засоби, поданих для підтвердження митної вартості товарів, даним бухгалтерського обліку та іншій документації підприємства. Процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів повинна здійснюватися з дотриманням строків, визначених законодавством для митного оформлення товарів. У разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів або коли виникають обгрунтовані сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи, передбачені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно із зазначеним Кодексом. У разі здійснення коригування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та відповідно податків і зборів (обов'язкових платежів), що підлягають справлянню, усі розрахунки проводяться відповідно до законодавства, чинного на день прийняття митним органом документів для митного оформлення товарів. Коригування митної вартості товарів, у тому числі випущених у вільний обіг, здійснюється з урахуванням курсу валюти, встановленого Національним банком на день прийняття митним органом документів для митного оформлення товарів. Після прийняття документів для митного оформлення товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, коригування їх митної вартості, здійснене митним органом, розглядається як митна оцінка товарів і може бути оскаржено декларантом у встановленому порядку. Оскарження декларантом прийнятого митним органом рішення про митну оцінку товарів або подання письмового запиту до митного органу не звільняє декларанта від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до визначеної митним органом митної оцінки товарів. За недостовірність відомостей, зазначених у митній декларації, декларації митної вартості та в документах, поданих на підтвердження митної вартості товарів, декларант несе відповідальність згідно із законодавством.ПОРЯДОК
ВИЗНАЧЕННЯ МИТНОЇ ВАРТОСТІ ТОВАРІВ ТА ІНШИХ ПРЕДМЕТІВ У РАЗІ ПЕРЕМІЩЕННЯ ЇХ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ
Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України
від 5 жовтня 1998 р. N 1598
[В текст внесено зміни та доповнення
Постановою Кабінету Міністрів України
від 12 жовтня 2000 р. N 1537]
1. Згідно з цим Порядком провадиться визначення митної вартості товарів та інших предметів, які переміщуються через митний кордон України (далі - товари).
Митна вартість товарів заявляється митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України.
[Пункт 1 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 1537 від 12.10.2000 р.]
2. У разі коли митному органу надаються документальні підтвердження ціни (рахунки-фактури (інвойси), рахунки-проформи) і зазначені в них відомості не викликають сумніву щодо їх достовірності, митна вартість товарів визначається на підставі поданих документів.
Під час визначення митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі (рахунку-проформі), і фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури (рахунку-проформи) - залежно від умов поставки цих товарів згідно з Правилами ІНКОТЕРМС (у редакції 1990 року):
а) на навантаження, розвантаження, перевантаження, страхування та транспортування до пункту перетинання митного кордону України;
б) комісійні та брокерські;
в) плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, які належать до даних товарів, що повинна бути внесена імпортером (експортером) прямо чи опосередковано як умова ввезення (вивезення).
Форма подання відомостей та інших матеріалів щодо підтвердження заявленої митної вартості товарів визначається Держмитслужбою.
[Пункт 2 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 1537 від 12.10.2000 р.]
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України громадянами, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, визначається на підставі документів (товарні чеки, ярлики, договори дарування тощо), які підтверджують ціну придбання цих товарів та які можна ідентифікувати з наявним товаром, якщо зазначені в цих документах відомості не викликають сумніву щодо їх достовірності.
[Пункт 2 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 1537 від 12.10.2000 р.]
3. У разі неможливості визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів та/або у разі явної невідповідності заявленої митної вартості товарів митній вартості товарів, що міститься в базі даних цінової інформації Держмитслужби, митна вартість визначається на підставі цін на ідентичні товари, що діють у провідних країнах - експортерах цих товарів, з урахуванням таких вимог:
[Абзац перший пункту 3 викладено в новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 1537 від 12.10.2000 р.]
а) ідентичними вважаються товари, які мають однакові ознаки з товарами, що підлягають оцінці, в тому числі:
призначення та характеристики;
якість, наявність одного й того ж товарного знака та репутація на ринку;
країна походження;
виробник;
б) незначні відмінності в зовнішньому вигляді не можуть бути підставою для відмови в розгляді товарів, як ідентичних, якщо за іншими ознаками такі товари відповідають вимогам цього пункту.
За наявності одного і того ж товарного знака товари, виготовлені різними виробниками, можуть вважатися ідентичними, якщо у декларанта та в органі митної служби відсутні відомості про ідентичні товари, виготовлені виробником, товари якого підлягають оцінці;
в) якщо ідентичні товари ввозилися в іншій кількості або на інших умовах поставки згідно з Правилами ІНКОТЕРМС (у редакції 1990 року), ніж товари, митна вартість яких визначається, проводиться відповідне коригування їх ціни з урахуванням цих розбіжностей.
4. У разі неможливості визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів та у разі відсутності інформації щодо цін на ідентичні товари митна вартість визначається на підставі цін на подібні товари, що діють у провідних країнах - експортерах цих товарів, з урахуванням таких вимог:
[Абзац перший пункту 4 викладено в новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 1537 від 12.10.2000 р.]
а) подібними вважаються товари, які не є ідентичними, але мають подібні характеристики і складаються з подібних компонентів, що дає змогу використовувати їх з тією ж метою, що й товари, які підлягають оцінці, та бути комерційно взаємозамінними.
Для визначення подібності товарів враховуються:
призначення та характеристики;
якість, наявність товарного знака та репутація на ринку;
б) якщо подібні товари ввозилися в іншій кількості або на інших умовах поставки згідно з Правилами ІНКОТЕРМС (у редакції 1990 року), ніж товари, митна вартість яких визначається, проводиться відповідне коригування їх ціни з урахуванням цих розбіжностей.
5. Інформація про ціни на ідентичні й подібні товари у провідних країнах-експортерах, яка формується на основі даних митних документів, відомостей з прайс-листів, каталогів торговельних фірм та інших довідників, міститься в базі даних цінової інформації Держмитслужби.
[Пункт 5 викладено в новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 1537 від 12.10.2000 р.]
6. Заявлена декларантом митна вартість і дані, що стосуються її визначення, повинні грунтуватися на достовірній і документально підтвердженій інформації. У разі потреби для підтвердження достовірності заявленої митної вартості можуть бути використані такі документи:
рахунки-фактури (інвойси) або рахунки-проформи;
специфікації, коносаменти, товарно-транспортні накладні;
ліцензії;
картки реєстрації контрактів;
сертифікати походження;
банківські документи щодо розрахунків за контрактом, які повинні містити всі необхідні реквізити для ідентифікації їх з поставкою, митне оформлення якої здійснюється (копія платіжного доручення з відміткою банку про виконання операції та виписка (копія) з особового рахунку організації, завірена керівником і головним бухгалтером даної організації);
копія експортної вантажної митної декларації країни відправлення;
договори (угоди) на поставку;
договори про спільну діяльність;
контракти з третіми особами, які мають відношення до договору (угоди) на поставку;
рахунки за платежами третім особам на користь продавця;
ліцензійні чи авторські угоди;
договори доручення, комісії; агентські та брокерські угоди;
рахунки за комісійні та брокерські послуги, що відносяться до товарів, митна вартість яких визначається;
замовлення на поставку;
договори перевезення та страхування;
прайс-листи виробника та продавця товару;
відповідна бухгалтерська документація;
калькуляція фірми - виробника товару (у разі згоди фірми надати її українському покупцю);
інші матеріали, які можуть бути використані для підтвердження митної вартості товарів, заявлених у вантажній митній декларації.
Усі додаткові витрати, що виникли в декларанта у зв'язку з поданням таких документів та інших матеріалів, відносяться на рахунок декларанта.
[Пункт 6 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 1537 від 12.10.2000 р.]
Для підтвердження заявленої митної вартості можуть використовуватися як допоміжний матеріал висновки організацій, уповноважених Держмитслужбою на проведення цінової експертизи.
[Пункт 6 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 1537 від 12.10.2000 р.]
7. Визначення митної вартості повинно бути здійснене митним органом у термін, що не перевищує 15 робочих днів. У виняткових випадках цей термін може бути збільшений за рішенням керівника митного органу.
Збільшення терміну визначення митної вартості не є для імпортера фактичною відстрочкою всіх необхідних платежів за митне оформлення товарів та інших предметів.
На письмовий запит декларанта митний орган зобов'язаний у тижневий термін надати роз'яснення причин, з яких заявлена декларантом митна вартість не може бути прийнята для митного оформлення.
Відповідальність за прийняття рішення щодо митної вартості товарів несе посадова особа митного органу, до компетенції якої належить визначення цієї вартості.
[Пункт 7 викладено в новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 1537 від 12.10.2000 р.]
8. Для визначення митної вартості товарів, які експортуються і підпадають під дію режиму квотування чи ліцензування або щодо яких запроваджено реєстрацію контрактів, вирішальною є ціна товару, зазначена у ліцензії чи у картці реєстрації (обліку) контракту (якщо умови поставки цього товару відповідають тим умовам, відповідно до яких визначається митна вартість).
У разі встановлення індикативних цін на товари, які експортуються та зовнішньоекономічні угоди щодо яких підлягають реєстрації чи передбачають отримання ліцензії, а ціни на ці товари зазначаються у відповідних реєстраційних документах, додаткове обґрунтування цін експортером не проводиться.
[Абзац другий пункту 8 викладено в новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 1537 від 12.10.2000 р.]
У разі встановлення індикативних цін на товари, зовнішньоекономічні угоди щодо яких не підлягають реєстрації чи не передбачають отримання ліцензії, ціни на такі товари повинні відповідати індикативним цінам, установленим на момент здійснення зовнішньоторговельної операції. Якщо ціна, обумовлена в угоді, відрізняється від індикативної, для митного оформлення такого товару подається лист - погодження державного органу, на який згідно із законодавством покладено обов'язки з установлення індикативних цін.
[Абзац третій пункту 8 викладено в новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 1537 від 12.10.2000 р.]
9. Надана органу митної служби інформація, заявлена як комерційна таємниця або як конфіденційна, може використовуватися лише для цілей митного оформлення і не може розголошуватися, використовуватися посадовими особами органу митної служби в особистих цілях, передаватися третім особам (включаючи інші державні органи) без спеціального дозволу особи, яка надала таку інформацію (за винятком випадків, передбачених законодавством).
|
