Реферат
на тему:
ОПОРЯДЖЕННЯ БУДІВЕЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЯ В ЗАВОДСЬКИХ УМОВАХ
1. Опорядження стінових панелей та інших збірних залізобетонних конструкцій
Щоб зменшити трудові витрати на опоряджувальні роботи на будівельних об'єктах і скоротити строки їх виконання, будівельні конструкції (стінові панелі, перегородки, панелі перекриття, віконні і дверні блоки тощо) повинні надходити на об'єкти максимально готовими для використання. При цьому обсяг опоряджувальних робіт на будівництві значно зменшується. Нині максимальну кількість всіх опоряджувальних робіт (70—75 %) великопанельного будівництва виконують безпосередньо на заводах будівельної індустрії.
Заводська готовність будівельних конструкцій збільшується у двох напрямах: під час формування і при доведенні сформованого виробу на заводі. Формувальна готовність виробу потребує застосування якісних форм, дотримання точної рецептури бетонної суміші і відповідних вимог до її складових частин, режиму пропарювання тощо. Сформована конструкція повинна мати рівну і чисту поверхню з найменшою кількістю заводських дефектів: раковин, відбитостей, щілин тощо.
Проте якість залізобетонних конструкцій, що виходять після формування, досить низька. Тому на заводах обладнують ділянки для доведення конструкцій до такого стану, щоб вони були готові до фарбування або обклеювання шпалерами. Панелі зовнішніх стін також варто повністю опорядити із зовнішнього боку.
Найпоширенішим способом опорядження панелей зовнішніх стін є облицювання їх керамічною плиткою. Це роблять у процесі формування панелі у горизонтальних формах, коли на дно форми спочатку укладають заготовлені ковдри із керамічних плиток, а потім заповнюють її арматурним каркасом і бетонною сумішшю. Після пропарення плитки міцно з'єднуються з поверхнею панелі. Так само можна опорядити зовнішню поверхню панелі декоративним дрібняком, кольоровим декоративним розчином, зробити рельєфну фактуру тощо.
При підготовці внутрішніх поверхонь стінових панелей, перегородок та інших залізобетонних конструкцій під фарбування на ділянках доведення з них видаляють бризки і напливи бетону, підмазують пошкоджені місця, очищають і шпаклюють поверхню. Для шпаклювання використовують вапняно-цементний розчин складу 1 : 0,3 : 2—3. Пісок для цього розчину застосовують дрібний, просіяний. На деяких заводах шпаклюють поверхні звичайними клейовими або олійними шпаклівками. Шпаклівку наносять механізованим способом і розрівнюють спеціальними дисками або гладенькими валиками. В заводських умовах конструкції не ґрунтують.
Готові конструкції надходять на будівельні об'єкти, де після їх монтажу остаточно опоряджуються малярами.
2. Опорядження віконних і дверних блоків
Віконні і
дверні блоки в заводських умовах фарбують у спеціально обладнаних цехах деревообробних комбінатів. На будівельні об'єкти вони надходять або повністю пофарбованими, або пофарбованими один раз. Фарбують блоки на конвеєрних поточних лініях в електричному полі високої напруги струминним наливанням фарби, накатуванням на вальцьових станках або наливанням на лако-наливних машинах.
Віконні блоки і дверні коробки частіше фарбують в електричному полі високої напруги. Суть цього методу полягає в тому, що фарбування здійснюють в спеціальній камері, обладнаній електромеханічними розпилювачами, до яких підводиться електричний струм високої напруги з негативним зарядом, а до виробів, що фарбуються,— напруга з позитивним зарядом. Таким чином, під час фарбування частинки фарби, що вилітають із фарборозпилювача, притягуються виробом і осідають на його поверхні. Фарбування за цим методом поліпшує санітарно-гігієнічні умови праці робітників, підвищує продуктивність праці і якість фарбування, зменшує витрати фарби.
Технологічні лінії фарбування віконних блоків на різних підприємствах дещо відрізняються одна від одної, але суть їх однакова. Вироби, підвішені на конвеєрі, надходять у камеру нормалізації, де їх просочують струмопровідною сумішшю (7%-й розчин алкамону в уайт-спіриті). Суміш наносять фарборозпилювачами. Після цього вироби сушать, шпаклюють і подають у першу фарбувальну камеру, обладнану кількома фарборозпилювачами. Після першого фарбування вироби надходять у сушильну камеру, де плівка частково висихає. Потім вироби вдруге фарбують у другій фарбувальній камері і знову подають у сушильну камеру, де плівка фарби повністю висихає. Вся лінія діє конвеєрним методом в автоматичному режимі.
Список використаної літератури
1. Белогуров В. П., Чмырь В. Д.
Справочник молодого маляра.— М.- Высш. шк., 1984.— 176 с.
2. Белоусов Е. Д.
Технология малярных робот.— М.: Высш. шк., 1980,— 240 с
3. Лебедев А. М.
Справочник молодого штукатура.— М.: Высш. шк., 1984.— 155 с.
4. Мещанинов А. В.
Отделочные роботы в монолитном домостроении — Л.: Стройиздат, 1989.— 273 с.
5. Шепелев А М
Штукатурные работы.—М.-. Высш. шк., 1983.— 143 с.
|
