Контрольная работа: Економічний механізм природокористування

Зміст

Система економічних платежів та внесків за використання природних ресурсів

Витрати на охорону навколишнього середовища

Державний природоохоронний контроль

Література

Система економічних платежів та внесків за використання природних ресурсів

У відповідності до Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” економічний механізм природокористування передбачає:

· взаємозв’язок господарської діяльності підприємств з раціональним використанням природних ресурсів та ефективністю заходів по охороні навколишнього природного середовища на основі економічних важелів;

· визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

· встановлення лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів;

· встановлення нормативів і розмірів платежів за використовування природних ресурсів, викиди і скиди, забруднення навколишнього середовища та інший шкідливий вплив;

· надання суб’єктам господарської діяльності пільг при впровадженні ними маловідходних енерго- і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії, здійсненні інших ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

· відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Одним із принципів охорони довкілля визнано безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів, а також принцип стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Економічний механізм природокористування складається з системи економічних платежів та внесків за використання природних ресурсів, а також витрат на охорону навколишнього середовища.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” до податків і зборів екологічного призначення можна віднести: збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навколишнього природного середовища; збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плату (податок) за землю. До складу збору за спеціальне використання природних ресурсів, включені платежі за:

· спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду;

· використання водних ресурсів та користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту;

· користування надрами для видобування корисних копалин.

Всі екологічні платежі мають подвійне навантаження: по-перше, кошти від їх справляння повинні спрямовуватися на фінансування комплексу заходів щодо збереження і відтворення довкілля; по-друге, внаслідок їх обчислення здійснюється контроль за обсягами використання природних ресурсів, дотримання встановлених лімітів на використання природних ресурсів, викидів та скидів забруднюючих речовин тощо.

Особливості цих платежів полягають, насамперед, в тому, що нормативно-правові акти, які регламентують їх справляння, постійно балансують між сферами екологічного та податкового права. Це пов’язано з тим, що справляння зазначених платежів відбувається відповідно до вимог податкового законодавства, а нормативи платежів розраховують відповідно до нормативних актів у сфері екологічного права.

В податковій звітності можна одержати інформацію за видами платежів, об’єктами обчислення зборів та каналами розподілу платежів (табл. 1, 2).

Таблиця 1. Об’єкти обчислення платежів за використання природних ресурсів та забруднення довкілля

Таблиця 2. Розподіл платежів за використання природних ресурсів

Природоохоронні фонди області, які формуються за рахунок зборів за забруднення навколишнього середовища, грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього середовища та шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, характеризуються такими даними (табл. 3, 4).

Таблиця 3. Екологічні збори за забруднення навколишнього природного середовища тис.грн.

Таблиця 4Надходження коштів до фондів охорони навколишнього природного середовищатис.грн.

Протягом 2009 р. суб’єктам господарської діяльності області за забруднення навколишнього природного середовища і порушення природоохоронного законодавства пред’явлено екологічних зборів на суму 932,7 тис. грн., з них понад 79,5 % (741,4 тис. грн.) – це збори за забруднення довкілля в межах встановлених лімітів.

Серед видів забруднення навколишнього природного середовища у межах встановлених лімітів за якими пред’явлено найбільшу суму екологічних зборів, були: забруднення атмосферного повітря стаціонарними джерелами (436,5 тис. грн.), забруднення водних об’єктів (226,3), розміщення відходів (78,6), а також за викиди в атмосферне повітря від пересувних джерел (115,0).

Однак, через складне фінансове становище підприємств і організацій, яким природоохоронні органи пред’явили екологічні збори, як і раніше, вони фактично сплачували лише їх частину. Зокрема, у 2009 р. екологічні збори за забруднення довкілля були сплачені в розмірі 48,3 % коштів від загальної суми пред’явлених зборів. Пред’явлені екологічні збори в межах встановлених лімітів сплачені таким чином: 16,6 % – за забруднення водних ресурсів, 66,3 % – збори за забруднення атмосферного повітря стаціонарними об’єктами і 43,6 % – за розміщення відходів.

Загалом по області до всіх фондів охорони навколишнього природного середовища протягом 2009 р. надійшло 632,3 тис. грн. Із загальної суми коштів 30,6 % (193,7 тис. грн.) припало на місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складі сільських, селищних, міських бюджетів, 43,7 % (276,6 тис. грн.) – на фонди у складі обласного бюджету 25,6 % (162,0 тис. грн.) – на Державний фонд охорони навколишнього природного середовища у складі Державного бюджету України.

У 2009 р.платежі за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього середовища характеризувались даними, наведеними в табл. 5.

Таблиця 5. Ресурсні платежі суб’єктів господарювання області у 2009 р.

Про ресурсні можливості регіонів області у зборі коштів від об’єктів господарювання за забруднення навколишнього природного середовища свідчать дані за 2009 р. (табл. 6). Основна їх частка припадає на міста обласного підпорядкування та Дзержинський, Коростишівський, Попільнянський, Баранівський, Чуднівський, Вол.-Волинський, Коростенський, Овруцький та Малинський райони.

Таблиця 6. Екологічні збори, пред’явлені підприємствам, організаціям, установам, за забруднення навколишнього природного середовища у 2009 р

Витрати на охорону навколишнього середовища

Для покращення екологічного стану навколишнього природного середовища необхідне технічне переозброєння виробництва на основі впровадження новітніх наукових досягнень, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, безвідходних та екологічно чистих технологічних процесів, розв’язання проблем знешкодження і використання всіх видів відходів.

При складному екологічному становищі, як в цілому по Україні, так і в багатьох регіонах області, витрати підприємств на охорону та раціональне використання природних ресурсів характеризуються даними табл. 7-13. Так, протягом 2009 р. витрати підприємств області на охорону і раціональне використання природних ресурсів становили 32,4 млн. грн., що на 2,4 % більше у порівнянні з попереднім роком.

Таблиця 7. Витрати підприємств на капітальний ремонт основних виробничих фондів природоохоронного призначеннятис.грн.

Таблиця 8. Поточні витрати підприємств на охорону та раціональне використанняприродних ресурсівтис.грн.

Таблиця 9. Витрати підприємств на охорону та раціональне використання природних ресурсів

Таблиця 10. Використання коштів фондів охорони навколишнього природного середовищатис.грн.

Таблиця 11. Поточні витрати на охорону та раціональне використанняприродних ресурсів у 2009 р.

Таблиця 12. Капітальні вкладення на охорону навколишнього середовища і раціональне використання природних ресурсів за 2009 р.

Капітальні вкладення на охорону навколишнього середовища і раціональне використання природних ресурсів у 2009 р. із передбачених 1627 тис.грн. становили 912 тис.грн. (56,1%), з них 7,3 % профінансовано централізовано з Державного бюджету, решта – за власні кошти підприємств і організацій. Будівництво природоохоронних об’єктів катастрофічно зменшується. Обсяги капітальних вкладень в 2008 році до попереднього скоротились в 10 разів, у 2009 р. – на 27,6 %. У звітному році на природоохоронному будівництві освоєно 56 % передбачених капітальних вкладень. З Державного бюджету профінансовано 29 % від запланованих, з власних коштів підприємств і організацій – 61 %.

На охорону атмосферного повітря використано 564 тис. грн. або 61,8 % загального обсягу, водних ресурсів 290 тис. грн. – 31,8 %, решта на охорону і раціональне використання земель. З Державного бюджету виділялись кошти лише обласному управлінню комунального господарства, з яких 9 тис. грн. використані на охорону незавершеного будівництва очисних споруд в смт. Олевську і 47 тис. грн. на обстеження зсувних і зсувонебезпечних територій м. Житомира. Починаючи з 1986 р. по 1995 р. площа рекультивованих земель постійно збільшувалася (в середньому на 76 га), за останні роки лише у2009 р. проведено рекультивацію на площі 1,3 гектара.

Екологічна ситуація, що склалася в області, потребує більш значних інвестицій на природоохоронне будівництво. Пріоритетним напрямком асигнувань, на які спрямовувалися майже всі інвестиції природоохоронного призначення, є охорона водних ресурсів (28,6 млн. грн.), на охорону атмосферного повітря витрачено 1,2 млн. грн., на раціональне використання і охорону земель – 1,6 млн. грн. Протягом 2009 р. з природоохоронних фондів використано 574,7 тис. грн., у тому числі з місцевих фондів сільських, селищних, міських рад – 145,0 тис. грн. (25,2 %), а обласного – 279,7 млн. грн. (48,7 %) і Державного фонду – 150,0 тис. грн. (26,1 %).

Кошти фондів охорони навколишнього природного середовища використовувались здебільшого на різноманітні природоохоронні заходи. Найбільше їх витрачено на заходи з метою зменшення впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров’я населення (29,8 %), а також проведення конференцій, семінарів, виставок, інших заходів, пропаганда економічних знань (10,4 %). Основна частина природоохоронних заходів здійснювалась підприємствами, організаціями, установами за рахунок власних коштів. Їх частка в середньому по області складає майже 97,6 % від загальної суми витрат на капітальний ремонт основних природоохоронних фондів та поточних витрат на природоохоронні заходи. Це, передусім, заходи, пов’язані з обмеженням шкідливого впливу на довкілля найбільш небезпечних джерел забруднення.

Державний природоохоронний контроль

Земля, вода, повітря, надра, ліси та інші природні ресурси – дарунок природи, їх кількість не збільшується. Використання природних ресурсів суб’єктами господарювання вимагає здійснення державного контролю як у сфері охорони навколишнього природного середовища, так і за сплатою ресурсних платежів.

Завданням контролю щодо охорони навколишнього природного середовища визначено регулювання відносин в галузі охорони, використання, відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідацію негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об’єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною.

Державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища в області здійснюють такі інспекційні підрозділи держуправління:

- інспекційний відділ (в складі секторів): 1) охорони атмосферного повітря, водних ресурсів, 2) охорони земель, надр, рослинного і тваринного світу;

- відділи: 1) екологічного контролю на кордоні, відходів і радіаційного контролю, 2) моніторингу і аналітичного контролю;

- 4 міські екоінспекції;

- 23 районні екологічні інспекції;

- 4 пости екологічного контролю на кордоні.

Загальна чисельність штатних посад інспекційних підрозділів – 73,5 од.

У порівнянні з 2008 р. у 2009 р збільшилась чисельність інспекторів екологічного контролю на кордоні: з 7 у 2008 р., до 16 - у 2009 р. Протягом року відкриті пости екологічного контролю на залізничному ППр “Коростень” (3 чол.), на нафтопровідному ППр “Нов.-Волинський” (3 чол.), на автомобільному ППр “Майдан Копищанський” (1 чол.) та збільшена чисельність працівників на автомобільному ППр “Виступовичі” (2 чол.).

Контрольна діяльність інспекційних підрозділів здійснювалась згідно плану робіт держуправління, планів роботи міських та районних інспекцій. Планування проводилось з урахуванням завдань Мінекономіки та Головдержекоінспекції. Крім планових заходів, здійснювались також заходи по виконанню завдань обласної та районних держадмінстрацій, запитів органів прокуратури. Особлива увага приділялась об’єктам, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

Аналіз інспекційної діяльності засвідчує про збільшення кількості перевірок підприємств (у 2009 р. на 13 % більше попереднього), підвищення вимогливості до порушників природоохоронного законодавства. На посадових осіб і громадян накладено 686 адміністративних стягнень, що на 14,4 % більше попереднього року. Якщо в середньому на 1 інспектора у 2008 р. припадало 9,0 адмінстягнень за рік, то у 2009 р. – 9,3. Більше пред’явлено позовів – 35 на суму 50,4 тис.грн. Значно збільшилась кількість стягнутих позовів. Якщо у 2008 р. було стягнуто тільки 1,4 % від суми заявлених позовів, то у 2009 р. – 27,4 %.

Інформація, що характеризує стан державного контролю за додержанням природоохоронного законодавства, наведена в таблицях 12,13.

Таблиця 12. Загальна кількість перевірок і перевірених об’єктів органами державного природоохоронного контролю у 2009 р.

Таблиця 13. Кількість перевірок, проведених органами державного природоохоронного контролю за сферами контролю у 2009 р.

Таблиця 14. Притягнення до адміністративної відповідальностіза порушення природоохоронного законодавства у 2009 р.

Таблиця 15. Позови та збитки, заподіяні довкіллю через порушенняприродоохоронного законодавства у 2009 р.

У 2009 р. в області стався один випадок аварійного забруднення в сфері поверхневих водних об’єктів із сумою збитків – 10,2 тис. грн., відшкодування збитків не здійснювалося.

Важливим джерелом інформації для оцінки економічного механізму природокористування є податкова звітність. Аналіз інформації податкових розрахунків ресурсних платежів свідчить, що її необхідно використовувати не лише органами податкової служби для контролю повноти і своєчасності сплати платежів до бюджетів, але й в системі органів виконавчої влади як статистичну інформацію.

Податкову статистику в сфері розрахунку платежів за використання природних ресурсів та забруднення довкілля, насамперед, доцільно використовувати для пошуку більш досконалих механізмів обчислення цих платежів, сплати їх до бюджетів, а також здійснення контролю за обсягами використання природних ресурсів та забруднення довкілля.

Нині за кордоном ефективно діють податки на продукцію, яка забруднює в один з періодів циклу свого функціонування навколишнє середовище – паливо, шини, пакувальні матеріали тощо. Наповнення природоохоронних фондів можна здійснювати через впровадження збору за забруднення довкілля з приватних автовласників.

Інформація податкової звітності повинна формувати статистику підприємств для визначення впливу їх господарської діяльності на навколишнє природне середовище та участі підприємств через ресурсні платежі у здійсненні заходів щодо реалізації природоохоронних програм та відтворення природних ресурсів. Використовуючи податкову статистику можна формувати статистику підприємств за показниками:

· нарахування та сплати ресурсних платежів для фінансування природоохоронних програм і покращення навколишнього природного середовища та участі підприємств у формуванні державного, обласного та місцевого бюджетів;

· забруднення навколишнього природного середовища за фактичними обсягами окремих видів забруднюючих речовин та відходів, у тому числі в межах лімітних і понадлімітних викидів;

· використання лісових і водних ресурсів, земельних ділянок, палива та видобування корисних копалин;

· валових витрат, пов’язаних з нарахуванням ресурсних платежів, з метою оцінки їх впливу на формування прибутку для оподаткування та податку на прибуток.

Зведення та аналіз показників податкової статистики за розрахунками ресурсних платежів сприятиме їх системному вивченню та осмисленню з метою правильної оцінки впливу господарської діяльності підприємства на навколишнє природне середовище, визначення рівня екологічної безпечності технологій та природоохоронних систем, виявлення порушень у повноті обліку об’єктів для обчислення платежів та обґрунтування розподілу екологічних зборів між державним, обласним і місцевим бюджетами.

В цілому ж економічний механізм природокористування та охорони навколишнього природного середовища в нашій країні діє недостатньо. Життя вимагає, щоб не лише те, що відбирається від природи і що вкладається у її відновлення і охорону, а взагалі все, що вироблене або створене природою, всі складові навколишнього середовища обліковувалися і враховувалися в процесі виробничої діяльності, включалися до матеріальних активів. Тобто постає завдання розробки і впровадження комплексного економічного і екологічного обліку, який би сприяв спостереженню за змінами у навколишньому середовищі, викликаних економічною, підприємницькою діяльністю, створював би інформаційну базу для комплексної економічної та екологічної політики, яка б забезпечувала стійкість розвитку економіки взагалі, її окремих суб’єктів, створювала б такі умови, коли надмірне і нераціональне використання природних ресурсів, а тим паче - забруднення довкілля, були економічно невигідними.

Необхідно створити такі економічні механізми, щоб підприємців не примушували, а щоб вони самі були зацікавлені у вкладанні коштів на впровадження нових екологічно-безпечних, ресурсо-економних, безвідходних технологій, а з іншого боку – щоб був гарант у стабільності і стійкості розвитку своєї справи. А це досягається шляхом застосування оптимального оподаткування, обґрунтованих норм і відрахувань за природні ресурси, організації високоефективної страхової, юридичної політики. Такий підхід змінив би і структуру податків на природоохоронні заходи. За сприятливих економічних умов підприємці могли б втілити масу цікавих, вкрай необхідних проектів утилізації відходів, поліпшення якості питної води, ефективного використання підземних вод, зменшення загазованості, шумів, очищення озер, річок.

Література

1. Агулов К.С. Постановка проблеми сталого розвитку АПК регіону // Науковий вісник Національного аграрного університету. – 2002. – №51. С. 173-176.

2. БахурО.В. Сталий розвиток аграрного сектора: сутність та методи його формування // Вісник Державного агроекологічного університету. – 2004. – №1. – С. 305-312.

3. Вонсович В.К. Використання земельних ресурсів як визначальний чинник сталого розвитку аграрного сектору регіону // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету. – 2004. – №34/46. С. 245-249.

4. Мартинов С.В. Забезпечення екологізації аграрного сектору в контексті стратегії сталого розвитку регіону // Вісник ХНАУ. – 2004. – №3. С.139-142.

5. Мартинов С.В. Управління сталим розвитком АПК: регіональний аспект // Вісник Львівського державного аграрного університету. Економіка АПК. – 2004. – №11(2). – С. 330-335.

6. Зинчук Т.О., Мартынов С.В., Сайкевич О.Д. Интеграционные процессы и управление инвестиционно-инновационной деятельностью // Рыночная трансформация аграрного сектора региона / Под ред. В.В. Зиновчука. – Житомир: Державний агроекологічний університет, 2002. – С. 59-76. (Особистий внесок автора: визначено стан інвестиційної діяльності в регіоні та її особливості на території пріоритетного розвитку Житомирської області).

7. Мартинов С.В. Проблеми інвестиційного забезпечення сталого розвитку регіону // Сучасна аграрна наука: напрями досліджень, стан і перспективи: Зб. матеріалів другої міжвузівської наук.-практ. конф. аспірантів. – Вінниця, 2002. – С. 102-104.

8. Громих В.М., Лучко В.В. Принципи сталого розвитку аграрного сектору– Львів: Львівський державний аграрний університет, 2005- С. 245-249.