МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет кораблебудування ім. адмірала Макарова

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „Фінансова діяльність суб′єктів господарювання ”

на тему: „ Розробка та використання механізму факторингових операцій ”

Виконала : студентка гр.4441

Перкова К.В .

Перевірив : к.е.н, доцент

Рогов Г.К.

Миколаїв 2007

ЗМІСТ

Вступ................................................................................................................................3

1. Економічні основи застосування та сутність факторингових операцій...............6

1.1. Сутність факторингових операцій................................................................6

1.2. Механізм проведення факторингових операцій та види факторингу.......10

1.3. Основні конкурентні переваги факторингу.................................................16

1.4. Оподаткування операцій факторингу……………………………………...21

2. Проведення факторингових операцій в системі АКБ «Укрсоцбанк»...............24

2.1. Характеристика банківської установи АКБ «Укрсоцбанк».......................24

2.2. Вимоги банку до постачальників і покупців (дебіторів)............................28

2.3. Аналіз масштабів і динаміки факториногових операцій …………...........35

2.4. Аналіз ефективності факторингових операцій............................................37

3. Перспективи та проблеми здійснення факторингових операцій ........................39

3.1. Удосконалення операцій міжнародного факторингу: механізм і особливості проведення……………………………………………………39

3.2. Особливості та проблеми здійснення факторингових операцій в Україні. Шляхи їх вирішення..................................................................43

Висновок…………………………………………………………………………47.

Перелік використаної літератури………………………………………………48

Перелік додатків...................................................................................................49

Вступ

Процеси, які відбуваються в світовій економіці в теперішній час, - посилення інфляційних тенденцій, підвишення загальної економічної нестабільності, проблеми неплатежів. В тому числі за розрахунками комерційними векселями, призводять до зростання економічних ризиків при здійсненні розрахунків між суб′тами господарювання що приводить до необхідності застосування як для підприємств, так і для економіки в цілому факторингових операцій.

Застосування факторингу дозволяє постачальника того чи іншого товару отримати платіж одразу за фактом відвантаженням продукції (виконання рабіт, надання послуг) отримувачу, при цьому така схема розрахунків приводить до скорочення потреб у вільних зворотних коштах, а також дає можливість клиєнту – постачальнику в стислийтермін отримати кредит шляхом перепоступання несплачених грошових вимог.

Факторингові операції дозволяють постачальнику мінімізувати або зовсім зняти з себе всі комерційні ризики, що дозволяє отримати постачальнику всі умови для нормальноїкомерційної діяльності, що сприяє ускоренню оборотності засобів і зростанню прибутку. Факторинг є більш ефективним засобом, ніж короткострокове кредитування шляхом фінансування зворотнього капіталу суб′єктів господарювання, забеспечує банкам розширення клієнтской бази і збільшення прибутку, а їх клієнтам – зниження ризику при здійсненні розрахунків, підвищення ліквідності активів, платоспроможності та рентабельності. Факторингові операції виступають засобом, що сприяє росту нових фірм, зміцненню зв′язківміж постачальниками і покупцями, насиченості товарних ринків конкурентоспроможної продукції.

Таким чином, вищесказані фактори визначають актуальність розглядаючої проблеми як для світової економіки в цілому, так і для України.

Головна мета курсової роботи – є аналіз особливостей проведення факторингових операцій в теоретичному аспекті, а також аналіз виникаючих проблем і особливостей механізму здійснення даних операцій в Україні.

Написання курсової роботи передбачає вирішення таких завдань:

1. Виявлення сутності факторингових операцій та механізм проведення факторингових операцій;

2. Визначення основних конкурентних переваг факторингу;

3. Проведення аналізу факторигових операцій на прикладі АКБ «Укрсоцбанк»;

4. Визначення особливостей та проблем здійснення механізму факторингових операцій в Україні.

Об'єкт дослідження – акціонерний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» .

Предмет дослідження – механізм проведення факторингових операцій.

При написанні курсової роботи я використовувала такі методи:

• метод порівняння, метод приведення показників до порівнянного вигляду,

• метод використання абсолютних і відносних показників,

• метод групувань,

• балансовий метод,

• графічний метод,

• метод табличного відображення аналітичних даних,

• вертикальний та горизонтальний методи.

Структура роботи складається із трьох розділів. В першому розділі роботи визначаються сутність факторингових операцій, для чого розкривається поняття факторингу, виявляються суттеві відрізняючі риси факторингової операції від інших способів фінансування, визначаються об′єкти і суб′єкти факторингових операцій а також роздивляються механізм проведення типової факторингової операції, основні види факторингу.

В другому розділі проводиться аналіз факторингових операцій.

В третьому розділі визначаються особливості і проблеми здійснення факторингових операцій в Україні, шляхи їх вирішення, їх правове регулювання, а також направлення розвитку факторингу в економіці України в перспективі.

Для написання курсової роботи використовувала навчальні посібники з фінансового аналізу, періодичну літературу, інструкції банківської установи.

I. Економічні основи застосування та сутність факторингових операцій

1.1. Сутність факторингових операцій

„Навіть якщо постачальнику здається, що сьогодні у нього достатньо людських і фінансових ресурсів для поточної діяльності,

при зростанні обігу без підтримки факторингової компанії дефіцит

ресурсів може перетвориться на головне гальмо розвитку”

ФАКТОРИНГ (в перекладі з Англійського — посередництво) — це різновид торгово-комісійних операцій, що поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клієнта, і пов'язана з інкасуванням його дебіторської заборгованості (неоплаченими рахівницями-фактурами клієнта в процесі реалізації ним товарів і послуг). Інакше кажучи, в основі факторингової (факторської) операції лежить купівля банком рахунків-фактур постачальника на відвантажену продукцію (надану послугу) і передача банку права вимоги платежу з покупця продукції (послуги). Тому факторингові операції називають також кредитуванням продажів постачальника або наданням факторингового кредиту постачальнику.

Дана операція передбачає прийняття Фактором ризику виконання таких вимог та надання послуг з інкасації цих вимог та надання послуг з адміністративного управління вказаними вимогами. Здійснення факторингу регламентується Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», «Про податок на додану вартість», «Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг», Інструкцією Національного банку України «Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України» та іншими нормативними актами.

Що в себе включає факторинг?

Фактор в рамках факторингового обслуговування надає Постачальнику наступний перелік послуг:

· фінансування - під переуступку прав вимог, що є об’єктом договору факторингу;

· додаткові послуги:

- адміністрування дебіторської заборгованості;

- інформаційно-аналітичне забезпечення;

- консалтинг.

Під адмініструванням дебіторської заборгованості розуміється здійснення Фактором обліку і управління дебіторською заборгованістю за Контрактами, що знаходяться на факторинговому обслуговуванні у т.ч:

- ведення загального обліку прав вимог (накладних);

- щоденний контроль за станом дебіторської заборгованості;

- спеціальні процедури інформування (повідомлення) Дебітора про строки оплати його заборгованості за отриманий товар;

- інкасування платежів, що надходять в погашення дебіторської заборгованості;

- ведення реєстрів обліку розрахунків за відвантажений товар;

- контроль за своєчасним та повним погашенням Дебітором заборгованості згідно Контракту (надання послуг).

Інформаційно-аналітичне забезпечення Клієнта – це складова процесу управління Фактором дебіторською заборгованістю, що є додатковою послугою для Клієнта та включає в себе:

- ведення історії всіх розрахунків за окремими контрактами укладеними з Покупцями або моніторинг усього збуту.

- надання звітів про стан дебіторської заборгованості, рух платежів Дебіторів, поставок та їх оплату, тощо;

До консультативних послуг відносяться послуги щодо надання консультацій по встановленню лімітів на Покупців, тощо.

У світовій практиці факторинг виступає в якості одного з секторів світової фінансової індустрії, які найбільш динамічно розвиваються і мають багато привілеїв перед іншими способами фінансування суб’єктів господарювання. За даними міжнародної факторингової асоціації FCI (Factors Chain International), світовий обіг факторингових операцій виріс за період з 2003 року по 2006 рік більш ніж в 2,5 рази і становили 870, 32 млрд. євро, причому більш 96% об’єму факторингу становили внутрішні факторингові операції. Ринок факторингу в Україні молодий і перебуває в стадії становлення. Прогноз річного обороту ринку (за збереження динаміки розвитку основних гравців) у 2006 році - 1,5 млрд. грн.

Однією з головних причин такого росту і важливою гідністю факторингу є те, що постачальник товару (послуг) може одразу отримати від фактора оплату за відвантажений товар (надану послугу), недотримуючись строку розрахунків з покупцями. Що дозволяє мінімізувати ризик невиконання суб’єктами господарювання обов’язків з оплати товарів (послуг). Таким чином, економічна сутність факторингу міститься в покупці факторинговою компанією (фактором) і продажу клієнтом (продавцем) своїх боргів на певний строк для поточного фінансування.

Серед економічних передумов росту факторингових послуг в Україні можно виділити наступні:

· Недостатня капіталоозброєнність підприємств;

· Висока дебіторська заборгованість постачальників продукції;

· Ризики кредитування;

· Ріст неплатежів.

Що стосується об’єктів факторингу, то факторингове обслуговування найбільш ефективне для малих і середніх підприємств, у яких, як правило, є труднощі з джерелом кредитування.

Малі підприємства стикаються із дискримінацією при пред’явленні їм банківського кредиту, із фінансовими труднощами при експорті своєї продукції. Використання факторингу дозволяє таким фірмам отримати грошові надходження за поставлені товари майже в момент поставки, що, в свою чергу, є стимулом підвищення об’єму продажу.

Підприємство – постачальник, користуючись послугами факторингової компанії, перекладає на фактора і страхує велику частину ризиків, які супроводять його комерційну діяльність.

Проте, не всі малі та середні підприємства мають можливість використовувати послуги факторингової компанії. Так, виникають труднощі при отриманні факторингових послуг у підприємств із високим ступенем ризику: які мають велику кількість дебіторів; які працюють із відрядниками; які практикують бартерні угоди.

Суб’єктами факторингового обслуговування можуть бути як банки, так і спеціалізовані факторингові фірми.

Сьогодні будь-яка факторингова компанія світу може бути віднесена до одного з трьох типів :

1. Компанії, які належать банкам або іншим установам кредитно-фінансової сфери.

2. Компанії, які належать до великих промислових компаній та ТНК.

3. Компанії змішаного типу.

Як правило, на ринку однієї країни працює 5 – 7 факторингових компаній. Проте незалежно від суб’єкту, який надає факторингові послуги, в основі лежить переуступка несплачених боргових вимог факторингової компанії (банку), що є загальним елементом для всіх варіантів факторингу, але кожний з них має свої специфічні риси.

1.2. Механізм проведення факторингових операцій та види факторингу

Процес організації факторингового обслуговування в кожному конкретному випадку має свої специфічні особливості, які залежать від безлічі факторів, які й визначають вид факторингу. Проте якщо роздивлятися типовий механізм факторингової операції, його можна звести до наступного.

В здійсненні факторингової угоди приймають участь три сторони:

1. Фактор – посередник, в якості якого може виступати комерційний банк або спеціалізована факторингова компанія.

2. Постачальник .

3. Покупець .

Факторингове обслуговування відбувається в наступній послідовності :

1. Договір куплі – продажу;

2. Поставка товару;

3. Догівор факторингу;

4. Факторингові платежі;

5. Оплата за поставлений товар;

6. Комісійна нагорода.

Схема проведення операції

Схема надання засобів

Постачальник отримує певну суму безпосередньо від факторингової фірми, яка її обслуговує, в момент відгрузки товару покупцеві. До оплати її покупцем і лише частину суми виплачується в ході певного обумовленого в договорі строку. Неповна оплата рахунків в момент їх придбання служить для факторингової фірми гарантією від можливих збитків в зв’язку з будь-якими обставинами.

Також банк – фактор в рамках здійснення факторингових операцій крім надання кредиту здійснює повне факторингове обслуговування – бухгалтерське, інформаційне, збутове, страхове, юридичне, яке включає обробку рахунків клієнта. Контроль за виконанням строків платежів, фінансові консультації, захист інтересів клієнта при неплатоспроможності його боржників, що є відмінною рисою даного виду операцій.

Фінансові відносини в рамках факторингу закріплюються договором факторингу, в якому визначаються конкретний вид фінансування, що відображає інтереси сторін в рамках діючого законодавства (Додаток №1 ).

Так, за класифікацією даної операції за різноманітним підставами розрізняють декілька видів факторингу.

Внутрішній факторинг характеризується тим, що постачальник, покупець, а також факторингова компанія знаходяться в одній країні.

Міжнародний факторинг передбачає, що сторони знаходяться в різних державах.

Відкритий (конвенційний) факторинг найбільш розповсюджений і передбачає сповіщення покупця про укладення факторингових договорів на вимогах постачальника до них. Одним із способів передачі такої інформації є наказ постачальника на рахунках про передачу вимог факторингової компанії (банку).

При закритому (конфіденційному) факторингу ніхто із контрагентів постачальника не сповіщений про угоду з факторинговою компанією (банком). Причому вартість закритих операцій факторингу звичайно вище, ніж відкритих.

Також розрізняють схеми взаєморозрахунків при відкритому та потайному видах факторингу.

Так, при відкритому факторингу схема взаєморозрахунків наступна:

1. Постачальник відвантажує товар (виконує роботу).

2. Постачальник укладає із фактором договір факторингу (здійснюється уступка права вимог).

3. Фактор перераховує постачальнику суму грошового обов’язку за відрахуванням винагородження банку (дисконту).

4. Через певний час покупець перераховує грошові кошти фактору.

При закритому факторингу схема взаєморозрахунків виглядає так:

1. Постачальник відвантажує товар (виконує роботу).

2. Постачальник укладає із фактором договір факторингу (але не здійснюється уступка права вимог банку – фактору).

3. Фактор перераховує постачальнику суму грошового обов’язку за відрахуванням дисконту.

4. Через певний час покупець перераховує грошові кошти постачальнику.

5. Постачальник перераховує фактору грошові кошти, отримані від покупця.

Факторингове обслуговування може здійснюватися з правом регресу . Це пов’язано із можливими ризиками. Які можуть виникнути за відмовою платника від виконання своїх обов’язків.

Факторинг з правом регресу означає право зворотних вимог до постачальника відшкодувати факторинговій фірмі, при чому постачальнику можуть бути повернені неоплачені вимоги в випадку відмови платника від їх оплати.

Договір факторингового обслуговування без права регресу укладається не досить часто, коли можливість неплатежу зі сторони покупця малоймовірна. Цей договір повністю обмежує постачальника від будь-яких ризиків неплатежу або втрати прибутку, на відміну від факторингу із правом регресу, яким лише знижує ризик постачальника в угоді. Гарантований та своєчасний приток грошових коштів може забезпечувати постачальнику тільки при укладенні договору факторингу без права регресу.

Угода про ПОВНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ (відкритому факторингу без права регресу — "old-linefactoring") полягає звичайно при постійних і достатньо тривалих контактах між учасниками і при відповідності показників діяльності постачальника ряду вимог.

Повне обслуговування включає:

- повний захист від появи сумнівних боргів і забезпечення гарантованої притоки грошових коштів;

- управління кредитом;

- облік продажів;

- кредитування у формі попередньої оплати, за бажанням постачальника, або оплату суми перезданих боргових вимог (за мінусом витрат) до певної дати.

ДРОБОВИЙ ФАКТОРИНГ (split factoring), що використовується звичайно більш крупними, диверсифікованими фірмами. В цьому випадку фірма переуступає всі свої боргові вимоги не однієї, а декільком факторинговим компаніям. Метою подібного прийому може бути як мінімізація ризику неправильного вибору факторингової компанії, так і більш вузька спеціалізація окремих факторингових компаній на тих або інших напрямах діяльності постачальника. Дроблення здійснюється звичайно по географічних районах, по групах товарів і т.д. Останнім часом подібна практика зустрічається досить рідко.

Розвитком факторингової угоди про повне обслуговування можна рахувати агентську угоду, або УГОДУ Про ОПТОВИЙ ФАКТОРИНГ ( bulk, wholesale factoring). Прибутковепідприємствоз солідною історією може виробити власну ефективну систему обліку і управління кредитом, і послуги факторингової компанії в цій частині йому можуть не бути потрібні або невигідні. Проте якщо воно потребує захисту від кредитних ризиків, то між ним і факторською компанією може бути укладено агентську угоду, або угоду про оптовий факторинг, відповідно до якого компанія придбаватиме неоплачені боргові вимоги, а постачальник виступатиме як агент по їх інкасуванню.

Перевага подібної угоди в тому, що знижуються витрати факторингової компанії за оцінкою кредитоспроможності клієнта і відповідно зменшується платня, стягувана з постачальника. Оскільки факторингова компанія в даному випадку не робить безпосереднього впливу на процес інкасування, вона не може гарантувати платіж до певної дати.

Агентський факторинг. Суб'єкти і їх функції:

· Банк-партнер - надає пасиви під проведення факторингових операцій, а також здійснює бухгалтерський супровід операції.

· Агент - спочатку розробляє схему проведення операцій, вносить корективи. На етапі взаємодії Агентові ставиться перевірка ділової репутації клієнта, його дебіторів, аналіз фінансово-господарської діяльності клієнта, юридичний аналіз договорів постачання, перевірка товарності поставок, здійснення поточного адміністрування заборгованості.

· Клієнт - юридична особа, що здійснює постачання ліквідного товару дебіторам на умовах відстрочки платежу від 4 до 90 днів.

· Покупець - юридичне/фізична особа (дебітор Клієнта), що купує товар на умовах відстрочки платежу від 4 до 90 днів.

1.3. Основні конкурентні переваги факторингу

Факторинг пропонується підприємствам, які:

1. здійснюють поставки товарів (виконання робіт, надання послуг) з відстрочкою платежу (на умовах товарного кредиту);

2. прагнуть до нарощування обсягів поставок, за умов маркетингової та технологічної готовності, але при цьому не мають достатньої кількості обігових коштів.

Основні конкурентні переваги факторингу для Постачальників:

· можливість збільшення кількості потенційних Покупців за рахунок надання їм відстрочки платежу (товарного кредиту);

· Отримання додаткового прибутку за рахунок можливості збільшити обсяг продажу, одержавши від фактора необхідні для цього оборотні кошти;

· Захист від упущеної вигоди від втрати Клієнтів за рахунок неможливості за дефіциту оборотних коштів надавати покупцям конкурентні відстрочки платежу і підтримувати достатній асортимент товарів на складі;

· можливість трансформації дебіторської заборгованості в грошові кошти та досягнення таким чином балансу грошових потоків, збільшення за рахунок цього ліквідності та рентабельності поставок;

· можливість здійснення гуртових закупівель значних партій товарів та відповідно підтримання розширеного асортименту, за рахунок наявності обігових коштів для миттєвого задоволення вимог Покупців;

· покращення ділового іміджу та платоспроможності через можливість проведення своєчасних розрахунків зі своїми кредиторами;

· укріплення ринкової позиції;

· знижує витрати на оплаті робочих місць і робочого часу співробітників, відповідальних за: Контроль дебіторської заборгованості ,Залучення фінансових ресурсів .При цьому вивільнені ресурси можна направити на розвиток своєї дилерської мережі;

· Зниження собівартості продукції за рахунок можливості закупляти товар у своїх постачальників за нижчими цінами.Крім того, він одержує гарантію захисту від штрафних санкцій з боку кредиторівпри невчасних розрахунках з ними, викликаних касовим розривом;

· Важливо пам'ятати, щоповернути потенційного Клієнта, що пішов сьогодні до конкурента, завтра може бути неможливо .

Основні конкурентні переваги факторингу для Покупців:

· можливість проведення розрахунків з постачальниками з відстрочкою платежу після реалізації товару (робіт, послуг) кінцевому споживачу;

· можливість користування товарним кредитом, а у зв’язку з цим відсутність необхідності користування банківськими кредитами;

· можливість збільшення обсягів закупок з відстрочкою платежу.

Основні переваги факторингу для Банку (фактора):

· посилення ділових стосунків з клієнтами в результаті запропонування їм додаткової конкурентоспроможної послуги;

· додаткова можливість збільшення клієнтської бази, в результаті залучення на обслуговування платоспроможних Покупців (Дебіторів) Постачальника;

· збільшення ресурсної бази Банку, в результаті збільшення у Постачальників (клієнтів) обсягів грошових надходжень на поточні рахунки, за рахунок зростання у них обсягів поставок;

· диверсифікація кредитного ризику між Покупцями (Дебіторами);

· можливість отримання Банком додаткових джерел доходів.

Ризики, що притаманні факторингу:

1. Вірогідне зниження платоспроможності дебіторів;

2. Наявність підвищених кредитних ризиків при умові незначної кількості Дебіторів, значна сума заборгованості за одним із Дебіторів;

3. Відсутність грошових потоків у Клієнта по поточному рахунку в Банку, що унеможливлює у разі регресу списання коштів з поточного рахунку Клієнта в погашення простроченої заборгованості за факторинговими операціями.

Ризики, що притаманні банку :

-Кредитні ризики (ризики несплати покупцями ваших поставок!);

-Ліквідні ризики (ризики невчасної оплати поставок покупцями);

-Процентні ризики (ризик різкої зміни ринкової вартості ресурсів);

-Валютні ризики (ризики зміни валютного курсу в період відстрочення платежу по поставці);

На відміну від банківського кредитування при факторинговому обслуговуванні, одержуючи фінансування своїх продажів, постачальник не несе такі витрати:

-Відсотки за користування кредитом;

-Витрати по оформленню кредиту, включаючи реєстрацію і страхування застави, оплату робочого часу співробітників на оформлення і підготовку документів для кредитного відділу і т. ін., комісії за надання кредиту;

-Витрати на екстрену мобілізацію грошових коштів при настанні терміну погашення кредиту або виплати відсотків, включаючи упущену вигоду, пов'язану з висновком цих засобів з обороту;

-У зв'язку з тим, що кредит береться на фіксований термін (як правило, перевищуючий термін товарного кредиту), а факторингове обслуговування припускає стягування плати лише за термін товарного кредиту, фактична плата за кредит буде вищою, ніж при факторинговому обслуговуванні;

Факторинг є різновидом торгово-комісійної операції, та містить елементи традиційного короткострокового кредитування і вексельного кредитування, проте відрізняється від них. Так, вексельна форма кредитування у відмінності від факторингу не дає гарантії в своєчасній оплаті, а примусове виконання вексельних обов’язків потребує додаткових видатків. У випадку із традиційним кредитуванням увесь ризик наплатежу, а відповідно й повернення кредиту лягає на постачальника. Особливості та відмінності факторингу і кредиту, та факторингу і векселя приведені в таблиці №1 та №2 відповідно.

Особливості та відмінності факторингу та кредиту Таблиця №1

Особливості та відмінності факторингу та врахування векселів Табл. №2

1.4. Оподаткування операцій факторингу

Згідно закону України "Про банки і банківську діяльність" банки мають право здійснювати придбання права вимоги на виконання зобов'язань в грошовій формі за поставлені товари або надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів (факторинг).

Законом України "Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг" операція факторингу віднесена до фінансових послуг.

Законом України "Про податок на додану вартість" факторинг визначається як операція по переуступці першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору (п.1.10). Таким чином, факторинг є спеціальною фінансовою послугою, яка включає ознаки поступки вимоги. Поступка вимоги кредитором іншій особі регулюється ст.197-200 Цивільного кодексу України.

За статтею 197 Цивільного кодексу України поступка вимоги кредитором іншій особі передбачає перехід до набувальника вимоги прав, які забезпечують виконання зобов'язання.

Відповідно Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування факторингові операції, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, зокрема компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, житлові чеки, земельні бони і деривати (п.3.2.5.).

Відповідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" до валютних цінностей належить валюта України, платіжні документи і цінні папери, визначені у валюті України, іноземна валюта, платіжні документи і цінні папери, визначені в іноземній валюті.

Таким чином, аналіз норм чинного законодавства дає можливість вважати, що при здійсненні факторингової операції відбувається придбання банком чинником прав вимоги на виконання зобов'язань в грошовій формі за поставлені товари або надані послуги і об'єктом боргу при цьому є валютні цінності, а саме валюта України. Виходячи з викладеного, вважаємо, що є підстави для застосування норм Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно якому не є об'єктом оподаткування факторингові операції, якщо об'єктом боргу є валютні цінності.

VI. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ФАКТОРИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ

II. Проведення факторингових операцій в системі АКБ «Укрсоцбанк»

2.1. Характеристика банківської установи АКБ «Укрсоцбанк»

Назва банку: Повна – Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк”, скорочена – АКБ “Укрсоцбанк”

Місцезнаходження банку : Україна, 03150, м. Київ , вул. Ковпака,29.

Місцезнаходження філії : Україна, 54001, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська,14.Організаційно-правова форма банку : відкрите акціонерне товариство1. Облікова політика банку.

На підставі банківської ліцензії банк здійснює наступні банківські операції:

· приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

· відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

· розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

· а також такі операції та угоди:

· надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

· придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

· лізинг;

· послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

· випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

· випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

· надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Крім того, відповідно до письмового дозволу Національного банку України, банк здійснює наступні операції:

· операції з валютними цінностями;

· емісію власних цінних паперів;

· організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

· здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

· здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

· здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

· перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

· операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

· з інструментами грошового ринку;

· з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

· з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

· довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

· депозитарну діяльність зберігача цінних паперів;

· діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Стратегічна (генеральна) мета банку на 2006-2009 р.р.:

1. підвищити ринкову частку до 11%;

2. увійти в трійку лідерів по обсягу чистих активів;

3. підвищити ринкову вартість банку більш ніж в 8 разів.

Досягнення фінансових цілей планується шляхом розвитку відносин з клієнтами та фінансовими партнерами, ефективної організації бізнес-процесів, оптимального використання персоналу та технологій.

За переліком видів послуг, які надаються, та груп клієнтів, що ними користуються, а також сферами застосування залучених ресурсів і власного капіталу та, відповідно до Статуту, АКБ “Укрсоцбанк” є універсальною кредитно-фінансовою установою; протягом звітного періоду банк здійснював банківську діяльність на підставі законодавчих і нормативних актів, що регулюють банківську діяльність в Україні, в тому числі отриманої від Національного банку України ліцензії за №5 від 29 грудня 2001 року, дозволу №5-2 від 29 липня 2003 року та додатка до дозволу №5-2 від 29 липня 2003 року. Зазначені ліцензія та дозвіл дозволяють банку здійснювати всі операції, передбачені нормами статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

АКБ “Укрсоцбанк” в звітному році здійснював політику якісного підходу до розвитку бізнес – напрямків, спрямовану на надання максимальної кількості сучасних банківських послуг та зміцнення справжніх партнерських відносин між банком і його клієнтами.

В звітному році АКБ «Укрсоцбанк» впровадив новий кредитний продукт, що передбачає рефінансування заборгованості фізичних осіб по іпотечних кредитах. Рефінансуванню підлягає заборгованість позичальників, які мають позитивну кредитну історію, і чия проблемна заборгованість по кредитних платежах не перевищує п’яти днів.

Так АКБ «Укрсоцбанк» в звітному році став одним з лідерів серед українських банків за випуском єврооблігацій і залученню синдикованих кредитів. Банк посів третє місце за обсягом залучених синдикованих кредитів серед вітчизняних банківських установ і четверте — за випуском єврооблігацій.

Високі рейтинги міжнародних агенцій дозволили «Укрсоцбанку» навесні 2005 року успішно дебютувати на ринку єврооблігацій. Банк розмістив трирічні єврооблігації на суму $100 млн. з прибутковістю 9,0%. Лід-менеджерами випуску виступили міжнародний банк ABN AMRO та Мoscow Narodny Bank (Лондон).

Заявки на придбання єврофондів АКБ «Укрсоцбанк» були надані з боку більш ніж 40 інвесторів з Європи (Великобританії, Швейцарії, Німеччини, Греції, Австрії, Франції, країн Бенілюксу та Скандинавії), США й Південно-Східної Азії, зокрема, Сінгапуру та Гонконгу.

За станом на 01.01.2006 року в системі банку діє 606 POS-терміналів (на 01.01.2005 року 505 POS-терміналів) та 500 банкоматів (на 01.01.2005 року 284 банкомати)

На 1 січня 2006 року кількість клієнтів банку становила 728 тисяч. Серед загальної кількості клієнтів 145 тисяч - юридичні особи (143 тисячі – в попередньому періоді), 583 тисячі - фізичні особи (що на 119 тисяч більше ніж в попередньому періоді).

В складі клієнтів – юридичних осіб найвагомішими партнерами є: ТОВ "Кернел-Трейд", ДКБ"Пiвденне"; Інвестиційно – металургійний Союз, ВАТ "Нижньодніпровський трубопрокатний завод", ТОВ "Фінко", ТОВ "АГРОЗБУТ", ВАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ", ТОВ "Інтерагротранс", ВАТ "Укртелеком", тощо.

На ринку купівлі – продажу цінних паперів основними контрагентами банку були НБУ, ВАТ "Луцький автомобільний завод", ЗАТ "Укршампіньйон", СТОВ ім. Шевченка, ТОВ "ХАРП Трейдинг", ЗАТ "Запорізький автомобілебудівний завод", ВАТ "Концерн Галнафтогаз", ВАТ "Дніпрошина".

2.2. Вимоги банку до постачальників і покупців (дебіторів)

Генеральні угоди факторингу Банк укладає з Постачальниками, які відповідають наступним вимогам:

· є клієнтами Банку;

· здійснюють регулярні (стабільні) поставки товарів (виконання робіт, надання послуг) за договорами поставок, щонайменше 1 раз на місяць на одного покупця з відстрочкою платежу (на умовах товарного кредиту) строком від 5 (п’ять) до 60 (шістдесят) днів;

· постачають ліквідні товари (виконують роботи, надають послуги), які користуються стабільним попитом на ринку;

· мають диверсифіковану дебіторську заборгованість, тобто здійснюють регулярні поставки товарів (робіт, послуг), на умовах зазначених вище, не менш як 5 (п‘яти) постійним та платоспроможним Покупцям;

· мають стабільні (регулярні) надходження грошових коштів на поточні рахунки;

· мають стабільний фінансовий стан, який Банк визначає у відповідності до процедур, що регламентують проведення оцінки фінансового стану позичальника при кредитуванні на поповнення обігових коштів.

· за наявності кредитної історії – не допускали фактів порушень умов відповідних договорів, в частині повного і своєчасного виконання зобов'язань перед Банком.

Банк приймає до факторингу Контракти, за якими Дебітори відповідають наступним вимогам:

· співпрацюють з Постачальниками за Контрактами не менше 3 (Три) місяців. До факторингу може бути прийнята також заборгованість Дебіторів, що співпрацюють з постачальником менше ніж 3 (Три) місяці, за умови наявності у Фактора позитивної історії цих Дебіторів з іншими постачальниками;

· мінімальна сума поставок на одного Покупця має бути не менше ніж 7 000 (Сім тисяч) грн. на місяць.

· мають позитивну історію розрахунків з постачальниками протягом вказаного терміну, а також відсутні випадки повернення без оплати товарів за формальними причинами (за відсутності претензій за якістю, асортиментом, браком тощо), порушення інших умов договорів поставок, що впливають на своєчасність розрахунків;

· здійснюють регулярні (стабільні)закупки товарів (робіт, послуг) у Постачальника, щонайменше 1 раз на місяць.

Мінімальна кількість Дебіторів, що приймаються до факторингу - 5 Покупців. У разі відсутності можливості прийняття до факторингу такої кількості Дебіторів, кількість, ліміт та перелік Дебіторів даного Постачальника погоджується з Управлінням фінансових послуг Головного офісу.

Максимальна заборгованість за факторинговим фінансуванням на одного Дебітора не повинна перевищувати 40% від загального ліміту встановленого на Постачальника.

До факторингу Банк приймає також заборгованість фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності,, за умови дотримання наступних вимог:

1. Кількість фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, не повинна перевищувати 20% загальної кількості Дебіторів прийнятих до факторингу;

2. Ліміт на фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, не повинен перевищувати 15% від загально встановленого ліміту Постачальника.

Для факторингового обслуговування Постачальник надає Банку наступний пакет документів:

- заяву на факторинг (додаток 2);

- анкету клієнта на факторинг (додаток 3);

- перелік Дебіторів, які пропонуються до факторингу(додаток 4);

- картку Дебіторів ;

- контракт;

- реєстри обліку розрахунків з Постачальником (наприклад: оборотно-сальдову відомість по рах.№361) (додаток 7).

Для прийняття рішення про укладення з постачальником Генеральної угоди факторингу Банк:

· здійснює оцінку бізнесу та рівня менеджменту Постачальника, визначає галузь його діяльності, асортимент товарної продукції, кон‘юнктуру ринку на якому працює Постачальник тощо;

· вивчає кредитну історію Постачальника, у випадку її наявності, в т.ч. за факторингом, на підставі інформації, яку має Банк та/або інформації отриманої від інших банків;

· аналізує фінансовий стан на останню звітну дату та в динаміці за минулий рік, на підставі фінансової звітності (квартальні (баланс ф.1, звіт про фінансові результати ф.2) - за 4 останні звітні дати), в т.ч. проводить факторний аналіз (коефіцієнтів миттєвої і поточної ліквідності, обертаємості товарів, періоду реалізації товарів, обіговості дебіторської заборгованості, періоду погашення дебіторської заборгованості, обіговості кредиторської заборгованості, періоду погашення кредиторської заборгованості);

· аналізує на підставі реєстрів синтетичного обліку Постачальника, щонайменше за період в 3 місяці наступну інформацію:

· обсяги реалізації товарів (виконання робіт, надання послуг), в тому числі в розрізі Покупців (Дебіторів) та їх питому вагу в загальному обсязі реалізації. Аналіз здійснюється на підставі дебетової відомості №3.1 “Аналітичний облік розрахунків з постачальниками і замовниками” за дебетом рахунку 361 “Розрахунки з покупцями”;

· обсяги виручки від реалізації товарів (виконання робіт, надання послуг, в тому числі в розрізі Покупців (Дебіторів) та їх питому вагу в загальному обсязі виручки від реалізації. Аналіз здійснюється на підставі журналу №3 “Облік розрахунків, довгострокових і поточних зобов‘язань” за кредитом рахунку 361 “Розрахунки з покупцями” і дебетом рахунку 31 “Рахунки в банках”;

· сезонність бізнесу Постачальника.

· На підставі регістрів синтетичного обліку Постачальника по відомості 631 здійснюється перевірка наявності кредиторів, що одночасно є його дебіторами. При виявленні факту, за яким дебітор та кредитор збігаються в одній особі - даний дебітор виключається з переліку дебіторів на факторинг.

· Банк також аналізує:

· контракти (а також документи, що їх супроводжують, наприклад, специфікації, замовлення, тощо) які приймаються до факторингу, на предмет обсягів поставок, термінів та умов розрахунків тільки в грошовій формі. Строк відстрочки платежу має бути виражений чітко, як правило, у календарних або банківських днях;

· ризики конкретної факторингової операції (політичні, економічні, комерційні, юридичні) та визначає можливі шляхи їх мінімізації.

Служба банківської безпеки та юридичний підрозділ Банку виконують функції визначені розподілом обов‘язків між службами Банку в процесі надання, супроводу і повернення кредитів.

Крім того, Служба банківської безпеки надає свій висновок у розрізі кожного Дебітора у наступних випадках:

1. При розгляді матеріалів (Заявки) щодо проведення факторингу, за умови, що розмір заборгованості за Дебітором, якого планується приймати до факторингу складає (складатиме) на підставі проведеного аналізу понад 100 тис. грн. або понад 15% від загально встановленого ліміту на Постачальника;

2. У разі допущення Дебітором випадків несвоєчасної оплати заборгованості з систематичністю, що перевищує 50% всіх випадків оплати та/або якщо тривалість затримки одного платежу (часткового платежу) перевищує 15 днів .

Служба банківської безпеки надає висновок на підставі повідомлення (запиту) фахівців, що здійснюють факторингові операції у т.ч. служби кредитної експертизи або кредитного моніторингу, управління фінансових послуг Головного офісу.

На підставі проведеного аналізу, в т.ч. Покупців на відповідність вимогам, Банк визначає перелік Покупців, з якими Клієнтом укладені договори поставок, що будуть прийматись до факторингу. Форма, за якою складається перелік Покупців (Дебіторів), розрахункові документи (накладні, тощо) яких приймаються до факторингу, наводиться в додатку №4 до Генеральної угоди факторингу. Даний перелік може змінюватись, з ініціативи Банку чи Постачальника, протягом строку дії Генеральної угоди факторингу.

До факторингу Банк не приймає:

· договори поставки, які передбачають бартерні розрахунки;

· довгострокові договори поставок за якими рахунки виставляються після завершення відповідних етапів робіт;

· договори поставки нестандартної продукції, або продукції вузької спеціалізації;

· зобов‘язання Покупців, які одночасно є кредиторами постачальника;

Перед здійсненням факторингової операції кредитний експерт повинен перевірити, що запропонована дебіторська заборгованість не є об’єктом застави за іншими кредитними та/або гарантійними угодам.

Права вимоги можуть бути відступлені Фактору в будь-який день на розсуд Постачальника, але не пізніше настання граничного строку оплати за цими правами вимогами (ТТН).

В ході адміністрування дебіторської заборгованості Банк формує та супроводжує наступні реєстри:

- платіжній календар;

- звіт про стан заборгованості за факторинговими операціями;

- оборотно - сальдова відомість за факторинговими операціями;

- звіт про обороти за факторинговими операціями.

ЗРАЗКИ звітності за факторинговими операціями

Звіт “ Платiжний календар за факторинговими операцiями станом на ___.___.200__»

Звіт “Про стан заборгованостi за факторинговими операцiями станом на __.__.200__р.

Звіт

“Оборотно - сальдова вiдомiсть по факторинговим операцiям за перiод з ___.___.200___ по ___.__.200__р

Звіт «Про обороти за факторинговими операцiямиза перiод з __.__.200__р. по__.__.200__р»

2.3. Аналіз масштабів і динаміки факторингових операцій.

«Укрсоцбанк» надає послуги з внутрішнього і зовнішнього факторингу

Експортний факторинг дозволяє українським постачальникам надавати іноземним покупцям відстрочку платежів з мінімальним для себе ризиком. Застосування експортного факторингу допомагає вирішити цілий комплекс проблем:

· постачальник за допомогою Укрсоцбанку може впевнитися у надійності ділової репутації своїх іноземних покупців;

· переуступаючи банку права вимоги за експортними поставками, експортер підвищує свої інформаційні можливості. Маючи партнерів в більш ніж 60 країнах світу, Укрсоцбанк своєчасно отримує і повідомляє клієнту відомості щодо ситуації у країнах дебіторів. А також щодо самих дебіторів;

· банк здійснює облік та контроль всіх експортних поставок клієнта;

· Укрсоцбанк забезпечує збір та надходження на рахунок постачальника експортної виручки та організує роботу по стягненню простроченої дебіторської заборгованості, залучаючи в разі необхідності іноземних партнерів.

Окрім контролю ризиків експортний факторинг дає можливість постачальнику регулювати вхідні грошові потоки. Експортер може отримувати дострокове фінансування в розмірі 60 – 80% від вартості переуступлених поставок.

Укрсоцбанк володіє однією з найбільших мереж міжнародних зв’язків. Він є членом міжнародної факторингової асоціації, яка об’єднує близько 200 факторів в 60 країнах світу. Доступ до інформаційних ресурсів асоціації, а також наявність власного програмного забезпечення, яке є одним з найкращих в Україні, дозволяє нам надавати клієнтам вичерпні звіти за параметрами, обраними самими клієнтами.

Діаграма №1. Обіг факторингових операцій АКБ „Укрсоцбанк”

2.4. Аналіз ефективності факторингових операцій.

Фінансовим результатом застосування факторингу в торговий процес оптового постачальника стає прискорення обігу коштів і, отже, скорочення потреби в них. Оскільки при фінансуванні постачальника в рамках факторингу останній фактично не стає позичальником (на відміну від випадку з кредитом), в його балансі не виникає кредиторська заборгованість. Таким чином, залишаючись “чистим” від боргів, в міру необхідності постачальник зможе сміливо претендувати на додаткове фінансування, наприклад, у формі кредитної лінії або овердрафту, як в банку-факторі, так і в будь-якому іншому банку. Майно, товар, запаси сировини і інші активи зберігають свою функцію бути потенційною заставою для забезпечення цих кредитів. Покриття значної частини ризиків, контроль банком лімітів товарних кредитів постачальника забезпечують йому фінансову стійкість.

Комерційний результат полягає, зокрема, в можливості постійної підтримки всієї необхідної номенклатури товарного асортименту в кількості, достатній для повноцінного забезпечення попиту покупця. Можливість одержувати кошти по поставці відразу після відвантаження за рахунок банку дозволяє запропонувати покупцю більш пільгові умови покупки (наприклад, підвищити ліміт товарного кредиту, або збільшити відстрочення платежу і т.п.). Це в свою чергу позначається в зростанні обсягів збуту по наявних покупцях і в залученні нових покупців, а також у підтриманні довгострокових ділових зв'язків і з тими, і з іншими.

Розглянемо приклад розрахунку економічного ефекту на прикладі підприємства, що має такі параметри:

1. Підприємство має оборот за рік – 13 000 000 грн;

2. Середній залишок дебіторської заборгованості складає – 1 250 000 грн.;

3. Середній оборот дебіторської заборгованості складає – 10,4 раз або 35 днів ;

4. Підприємство надає своїм покупцям товарний кредит на терміни: 21, 30, 45 днів, при цьому об'єм поставок по даних термінах рівні ;

5. Підприємство для підтримки рівня продажів і ліквідації касових розривів, пов'язаних з товарним кредитуванням бере в банку кредит сумою 2 000 000 грн під 26% річних на 1 рік.

Для узяття кредиту підприємство заплатило за оформлення кредиту і застави 0,5% від суми кредиту, а також 1% комісію за видачу кредиту. Таким чином, реальна вартість кредиту для підприємства склала – 27,5% річних.

Підприємство платить банку відсотки за користування кредитом – 550 000 грн. за рік виходячи з реальної вартості кредиту.

Підприємство вирішило скористатися послугами банку з факторингового обслуговування. Розрахуємо економічний ефект від переходу на факторингове обслуговування і відмови від кредитування при незмінних параметрах:

1. Співвідношення операцій факторингу з регресом і без регресу склало від 40% до 60%

2. Середньозважена комісія за факторингове обслуговування дорівнює – 2,758% від суми поставок (13 000 000 грн.)

Таким чином, підприємство платить банку за факторингове обслуговування – 358 540 грн. за рік.

Економічний ефект дорівнює 550 000 – 358 540 = 191 460 грн. в рік.

3. Перспективи та проблеми здійснення факторингових операцій

3.1. Удосконалення операцій міжнародного факторингу: механізм і особливості проведення

Динаміка розвитку зовнішньоекономічної діяльності українських компаній створює необхідність розширення фінансування зовнішньоекономічних операцій.

У міжнародному факторингу істотна роль належить експортному факторингу, який є пропажею експортером своєму фактору короткострокових дебіторських заборгованостей (як правило до 60-90 днів) по експорту. Звичайно фактор укладає з експортером договір на купівлю експортних боргів всіх покупців в одній або декількох країнах експорту.

При цьому, обслуговуючи своїх клієнтів-експортерів, факторингові компанії (експорт-фактори) часто діють спільно з іноземними факторинговими компаніями, що функціонують в країнах імпорту (імпорт-факторами). Імпорт-фактори допомагають експорт-факторам одержувати інформацію про наявного або потенційного дебітора в своїй країні, забезпечувати страхування ризику неплатежу іноземного дебітора, стягувати дебіторську заборгованість і т.д.

Для цілей вищезгаданої взаємодії факторингові компанії з різних країн укладають угоди між факторами або вступають в міжнародні факторингові асоціації і групи. В кінці 50-х - початку 60-х років сторіччя, що йде, були створені 3 найбільші міжнародні факторингові групи, без яких важко представити існування сучасного міжнародного факторингу: Heller International Group, International Factors Group S.C., Factors Chain International. Одна з цих груп, International Factors Group S.C. (IFG), охоплююча 27% світового ринку факторингових послуг, в даний час об'єднує 60 факторингових компаній з 35 країн світу.

Товарна структура експорту в Російську Федерацію

· Чорний та кольоровий метал, вироби з нього – 30%,

· Продукція машинобудування – 28,4%,

· Продовольчі товари та сировина – 14,7%,

· Продукція хімічної промисловості – 11,6%,

· Деревина та вироби з неї – 4,5%,

· Промислові товари – 3,2%,

· Мінеральні продукти – 3,2%,

· Інше – 4,4%.

Пропозиція КБ «УФГ»-ТОВ

Фінансування українських експортерів, що поставлять ліквідну продукцію з відстрочкою платежу російським покупцям шляхом проведення операцій факторингу.

Дії у разі несплати дебітором

Всі ризики несплати дебітором згідно умов міжнародного контракту несе банк .

Опис схеми, що, на наш погляд дозволяє удосконалити міжнародний факторинг:

1. Ви постачаєте – ми виплачуємо авансом до 85% від розміру поставки.

2. 15 % від суми поставки ми сплачуємо після настання строку сплати, визначеного у міжнародному контракті незалежно від стану сплати заборгованості дебітором.

3. Фінансування відразу після відвантаження товару в розмірі до 85-90% від суми поставки дозволить експортерам надавати своїм покупцям значні розстрочки платежу, не піклуючись про власну ліквідність, що поза сумнівом приведе до зростання попиту на продукцію таких постачальників і зростання продажів. Таким чином, факторинг сприяє підвищенню конкурентоспроможності товарів на світовому ринку, зміцненню зв'язків з

Перевага для клієнта

· допомагає експортерам розширити продажі за рахунок використання конкурентноздатних умов та строків сплати, в т.ч. використання відстрочки платежу, а тим самим збільшити прибутки;

· повне страхування ризику неплатежу;

· прискорює процедуру отримання платежу порівняно із акредитивною формою розрахунків;

· збільшує оборотні кошти експортеру, тому що фінансування з факторингу не потребує застави та збільшується із зростанням обсягів продажу;

· сприяє покращенню кредит-менеджменту експортеру;

· дозволяє експортеру торгувати на умовах "відкритого рахунку" та відходити від використання акредитивної форми розрахунків.

Умови

Валюта – євро, долари США .

Вартість фінансування від 3,5% від суми поставки з відстрочкою платежу 90 днів на російських дебіторів.

Отже, як видно з прикладу, незалежно від типу укладеного факторингового договору фактор – фірма або банк бере на себе обов’язки і великий ризик, пов’язаний із оплатою платіжних вимог покупцям. З метою удосконалення міжнародного факторингу, мінімізацією кредитного ризику можна застосовувати деякі методи страхування кредитного ризику :

1. Визначення лімітів кредитування : для кожного клієнта визначається ліміт кредитування, причому банк – фактор несе відповідальність за сумнівним боргам лише в його межах. Якщо сума заборгованості клієнта перевищує суму ліміту, то всі платежі в рахунок погашення боргу будуть спочатку потрапляти факторингової компанії, а потім – постачальнику.

2. Визначення щомісячних лімітів відвантажень . Визначена сума, на яку в ході місяця може бути здійснено відвантаження одному клієнту. Якщо постачальник не перевищив ліміт, то він застрахував себе від ризику появлення сумнівних боргів незалежно від підсумкової суми боргу клієнта.

3. Страхування по окремих угодах . Цей метод використовується в тому випадку, коли постачальник здійснює ряд окремих угод на великі суми, а не кілька поставок одним клієнтам. При цьому страхування кредиту здійснюється на всю суму кожного замовлення.

Крім цього, банк повинен проаналізувати:

1. Відомості про якість продукції або послуг, наданих постачальнику.

2. Інформацію про платоспроможність покупців на продукцію підприємства – потенційного клієнту банку.

3. Інформацію про склад та кількість платників.

4. Інформацію про якість боргових вимог, які банку треба бути оплатити.

5. Частку боргових вимог, які недоцільно приймати на факторингове обслуговування.

3.2. Особливості та проблеми здійснення факторингових операцій в Україні. Шляхи їх вирішення

Ринок факторингових послуг в Україні бере початок з середини 90-х років, коли кілька банків почали надавати факторингові послуги. Факторинг спочатку був законодавчо закріплений як один з видів суто банківської діяльності. Влас­не, факторингом назвали небанківські послуги, які мають право надавати лише банки, хоча у деяких країнах банкам заборонено надавати послуги факторингу. На сучасному ж етапі близько 30 українських банків декларують, що спроможні їх надавати. Але нерідко подібні послуги надаються лише інсайдерам банку, а іно­ді навіть необхідною вимогою є застереження про покупців, які також повинні бути клієнтами цих банків . Крім того, вітчизняні банки, як правило, надають послуги тільки з фінансування. Натомість у міжнародній практиці факторинг містить чотири (мінімум дві) складові: фінансування, страхування ризиків, управ­ління дебіторською заборгованістю й інформаційне обслуговування . Таке визна­чення міститься в Отгавській конвенції 1988 року.

Щодо методики надання факторингових послуг в Україні, то потенційні клі­єнти виконують обмежену кількість вимог. У сьогоденній діловій практиці віт­чизняні фінансові установи керуються здебільшого тим, щоб компанія працюва­ла чи хотіла працювати зі своїми споживачами на умовах відстрочки платежу і мала бодай кілька постійних покупців.

Отже, важливим шляхом вирішення є те, щоб у майбутнього клієнта факторингової компанії була до­сить довгострокова програма розвитку, яка містить цілі щодо розширення й по­ліпшення якості асортименту, збільшення обсягів випуску та виходу на нові рин­ки збуту. Фінансові й організаційні ресурси фактори мають змогу надати, але програма просування товару на ринок є завданням клієнта. Також від факторів не залежить якість товару та упакування, повнота та легітимність супровідної до­кументації тощо.

Українські банки, наприклад, застосовують власні ноу-хау у контексті запо­бігання ризику споживача, постійно здійснюючи моніторинг за допомогою за­критих і відкритих джерел, працюючи з державними органами влади.

Негативною рисою розвитку факторингових послуг в Україні є великий від­соток переуступлення боргу, котрий сьогодні застосовують вітчизняні банки у тарифах за обслуговування. У розвинених країнах вартість факторингу стано­вить у середньому близько 1,5—2% від суми постачання. В Україні середньозва­жений відсоток для ринку сьогодні становить 70—80% від зазначених сум. Хоч варто зауважити, що вітчизняні банки, намагаючись продати такі послуги, вико­ристовують регресивну шкалу комісійних. Комісія зменшується у міру збільшен­ня обсягу дебіторської заборгованості. Отже, другим шляхом повинно бути зменшення вартості факторингу, з метою збільшення попиту на дану послугу.

Упродовж останніх 2—3 років визначилися пріоритети інтересів щодо рин­ку факторингових послуг як банків, так і комерсантів. Сьогодні факторингу потребує передусім торгівля з відстроченням платежу, зокрема — мережева торгівля.

Приміром, реалізаторам пива, цигарок, солодощів необхідно, щоб банк спла­тив поставки наперед, аби розрахуватися з оптовими постачальниками. Згодом — упродовж кількох місяців — вони повертають ці борги.

Попри простоту і привабливість, розвитку ринку факторингових послуг в Ук­раїні перешкоджають певні неузгодженості законодавчо-нормативного характеру. Треба наголосити, що, крім банків, цей вид бізнесу можуть здійснювати й інші фір­ми. Щоправда, однозначно відповісти на питання, хто саме — важко, оскільки між державними відомствами та юристами фірм триває дискусія на цю тему. Розпоча­лася вона з появою листа Державної комісії з регулювання ринків фінансових пос­луг України від 13.10.2003 року №347/07/1-3/1, де зазначалося, що фактором (установою, яка в результаті переуступки вимоги отримує право вимоги за грошовими зобов'язаннями) може бу­ти або банк, або фінансова установа, або фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювані факторингові опера­ції. Відповідно виникає правова колізія з причин невизначеності кола суб'єктів під­приємницької діяльності, які мають право на здійснення факторингових операцій.

У статті 5 Закону України "Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг" зазначено, що правом надання фінансових послуг во­лодіють лише фінансові установи. До фінансових установ належать юридичні особи, які відповідно до закону надають одну або кілька фінансових послуг і вне­сені у відповідний реєстр у встановленому законом порядку. Юридична особа, яку не внесено у відповідний реєстр, не надає фінансових послуг як винятково­го виду діяльності, не є фінансовою установою і не має права надавати фінансові послуги.

Згідно з іншими трактуваннями переуступки вимоги боргу загалом не є фінансовою послугою, а факторингом вважається лише купівля рахунків-фактур, кредитування оборотного капіталу клієнта та ще деякі операції. Хоча зако­нодавчі акти про ліцензування отримання ліцензій на ведення факторингових операцій не передбачають. Відповідно арбітражні суди переважно стають на по­зицію Цивільного кодексу, тобто вони визнають недійсними договори факторин­гу, укладені некредитними організаціями. Отже, третім шляхом повинно бути удосконалення українського законодавства .

Важливим етапом для розвитку ринку факторингових послуг як в Україні, так і загалом у регіоні стало створення Східноєвропейської факторингової асо­ціації влітку 2001 року, її головне завдання — розвиток факторингу на відносно нових ринках — на постсоціалістичному просторі: у країнах колишнього СРСР і деяких країнах далекого зарубіжжя. У Східноєвропейську факторингову асоціа­цію входять факторингові компанії з України, Росії, Казахстану, Вірменії і Мол­дови. Налагоджено партнерські відносини з компаніями Центральної і Східної Європи, усіх країн колишнього СРСР.

Відносини ділового партнерства включають постійне співробітництво компа­ній регіону, які й не є членами асоціації, але беруть активну участь в її роботі. У кон­ференціях Східноєвропейської факторингової асоціації беруть участь представники 15—20 країн. Особливу роль у роботі відіграє Польща, на частку якої припадає біль­ше половини факторингового ринку країн Центральної і Східної Європи. Четвертим кроком повинна бути підтримка на державному рівні

Одним із головних напрямків діяльності асоціації є підготовка та уніфікація нормативних документів. Зокрема підготовлений типовий міжфакторний дого­вір. Отже, четвертим шляхом є підтримка на державному рівні українських факторингових компаній у відносинах з Асоціацією, з метою відкриття широких можливостей для виходу фінансових установ країн-учасниць на новий міжнародний рівень роботи з клієнтами .

Сьогодні в Україні попит на факторинг та пропозиція ще не стали масштабними, хоч і постійно збільшуються.

Отже, 5-м кроком повинен бути Вихід на ринок.

Для можливості повноцінного виходу банку на ринок факторинговых операцій в Україні можливо два варіанти:

1. Самостійний розвиток продукту за допомогою тривалої розробки і впровадження схем проведення операцій, створення спеціалізованих структурних підрозділів, залучення дорогих кадрів.
В цілому, можлива втрата вигоди внаслідок випередження конкурентами у зв'язку з тривалим етапом розробки продукту.

2. Європейський варіант. Використання послуг компанії-агента для розвитку даного бізнесу.

Висновки

Отже, Факторинг – операція фінансування під уступку Банку права грошової вимоги за Контрактом. Дана операція передбачає прийняття Фактором ризику виконання таких вимог та надання послуг з інкасації цих вимог та надання послуг з адміністративного управління вказаними вимогами.

Механізм проведення факторингових операцій має свої особливості.

Факторинг є порівняно новою для українського фінансового ринку послугою. На українському ринку факторингові послуги пропонують близько 20 банків та спеціалізованих факторингових/інвестиційних компаній. Обсяг наданих факторингових послуг на вітчизняному ринку динамічно зростає. У 2004 році ріст склав 300%, у 2005 році - 250%. Відношення обсягу наданих факторингових послуг до ВВП складає незначну величину 0,14% але це співвідношення постійно зростає. Обсяг факторингових операцій у країнах Європи за 2005 рік становить 715 486 млн.євро, Азії - 135 814 млн.євро, Америки - 135 630 млн.євро, інших країнах - 29 617 млн.євро. На сьогодні обсяг послуг факторингу у країнах Європи складає до 10% ВВП.

Головною висновком є ті переваги, які отримує клієнт факторингових операцій:

· додатковий прибуток за рахунок можливості збільшити обсяг продажу, одержавши від фактора необхідні для цього оборотні кошти;

· одержання повного спектра банківських послуг;

· зниження витрат від втрат від несвоєчасної сплати дебіторами за поставлений клієнтом товар;

· захист від упущеної вигоди, пов'язаної з втратою клієнтів;

· зниження витрат, пов'язаних з відсутністю або недостатністю неупередженого контролю за продажами і платежами;

· відхід від первісного ризику при роботі з новим дебітором;

· захист від кредитних, ліквідних, процентних, а також валютних ризиків.

Список літератури

1. ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ. Від 01.01.2004 № 436-IV, Глава 35, Параграф 1. Ст..350.

2. Закон України „Про банки і банківську діяльність” № 2121− 14.

3. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємств. − К.: Либідь, 2002.−384с.

4. Гриньова В.М. Фінанси підприємств.− К.: Знання-Прес, 2004.− 424с.

5. Кириленко О.П. Фінанси.− Тернопіль.: „Економічна думка”, 1999.− 163с.

6. Опарін В.М. Фінанси.− К.: КНЕУ, 2002.− 240с.

7. Склеповий Є.В. Ринок факторингових послуг в Україні // Фінанси України.-2005 - №9 – с.109-115.

8. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств. − К.: ЦУЛ, 2002.− 460с.

9. Рогов Г.К., Воробйова І.А. Фінанси підприємств.− Миколаїв: УДМТУ, 2004.− 148с.

10. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. Посібник.-К.: КНЕУ, 2003.-554с.

11. Фінанси підприємств. За ред. Г.Г. Кірейцева.− К.: ЦУЛ, 2002.−268с.

12. Фінанси підприємств. За ред. А.М. Поддерьобіна.− К.: КНЕУ, 2000.− 460с.

13. Финансы. Под ред. Л.А. Дробозиной. − М.: ЮНИТИ, 2001.− 527с.

14. Финансы предприятий Под ред. Н.В. Колчиной.− М.: ЮНИТИ, 1998.− 413с.

15. Шевченко С. На Україну чекає факторинговий бум? // Галицькі контракти.-2003.-№3- с.16.