Реферат на тему:
Чернігівська область
Історія регіону
У процесі утворення давньоруської феодальної держави Київська Русь, що завершився до IX ст., до її складу ввійшла й Чернігово-Сіверська земля. У 1054 році утворилося велике князівство з центром у Чернігові, який об’єднав Чернігово-Сіверську землю і Тмутаракань. У результаті російсько-литовської війни 1503 року Чернігово-Сіверська земля відійшла до Росії за винятком невеликої частини біля Остра. 1653 року спалахнула війна між Польщею і Росією. Воєнні дії завершились у 1667 році Андрусівським перемир’ям, за яким Лівобережна Україна і Чернігівщина ввійшли до складу Московської держави. 1781 року були засновані Чернігівське і Новгород-Сіверське намісництва, а з 1796 року замість них була створена Малоросійська губернія з центром у місті Чернігові. У 1802 році губернію поділили на дві - Чернігівську і Полтавську.
У 1923-1932 роках було проведено кілька адміністративних реформ, остання з яких привела до створення 15 жовтня 1932 року Чернігівської області.
Адміністративний центр Чернігівської області - місто Чернігів - уперше згадується в літописі під 907 рік.
Адміністративний поділ та демографічна довідка
За своєю площею, що складає 32,9 тис. кв. км, Чернігівська область є однією з найбільших областей України (5,3% її території). На північному заході область межує з Гомельською областю Білорусі (227 км держкордону), на сході - із Сумською, на півдні - з Полтавською, на південному заході і заході - з Київською, на півночі - з Брянською областю Росії (199 км держкордону).
Область поділяється на 22 райони, в ній налічується 15 міст, у т. ч. 3 міста обласного підпорядкування (у м. Чернігові проживає 305 тис. осіб., у м. Ніжині - 76,6 тис., у м. Прилуках - 64,9 тис.) та 12 міст районного підпорядкування. У межах області знаходиться місто чорнобильських атомників Славутич - особливий анклав, адміністративно підпорядкований Київській області. На Чернігівщині є 31 селище міського типу, 1519 сільських населених пунктів.
Надра Чернігівщини багаті на корисні копалини. Загальнодержавне значення мають запаси високоякісних скляних пісків, родовища нафти і природного газу, крейди та цегельної сировини. На території області відкрито єдине в Україні родовище бішофіту.
За даними всеукраїнського перепису населення, станом на 5 грудня 2001 року кількість населення Чернігівської області складала 1245,3 тис. осіб, зокрема 727,2 тис. міського населення (58,4%) та 518,1 тис. сільського (41,6%). Зафіксована диспропорція між чоловіками (565,5 тис., або 45,4%) і жінками (679,7 тис., або 54,6%), яка склалася за рахунок громадян старшого віку. Натомість у віці 15-49 років на тисячу чоловіків припадає 1003 жінки.
Динаміка розвитку політичних партій регіону
У Чернігівському обласному управлінні юстиції на середину березня 2003 року зареєстровано 67 організацій політичних партій та об’єднань, хоча напередодні виборчих перегонів 2002 року їх було вдвічі менше.
Найстарішими партіями регіону є НРУ, КПУ, УРП та СПУ, які були зареєстровані ще в 1993-1994 роках. Найбільш чисельними в Чернігівської області вважають себе КПУ (3500 членів, лідер обласної організації - екс-народний депутат Г. Долженко), АПУ (10 тис. членів, лідер - заступник глави облдержадміністрації Г. Панченко), СДПУ(о) (8500 членів, лідер - глава облдержадміністрації В. Мельничук) та ВПО "Жінки за майбутнє" (16800 членів, лідер - С. Пасталиця).
15 липня 2000 року на засіданні "круглого столу" обласних організацій політичних партій було створено громадське об’єднання "Демократична Чернігівщина" як блок демократичних сил, що підтримує політику Президента Л. Кучми. Протокол про наміри про співробітництво підписали керівники 15-ти обласних парторганізацій - НДП, ДемПУ, АПУ, СДПУ(о), ПРП, НРУ, ВО "Батьківщина", УНР, СДС, ЛПУ, ЛПУ(о), ВО "Громада", КУН, ПРВУ, ПНЕРУ. В червні 2002 році незгодні з діями обласної влади з цілої низки питань обласні організації НРУ, УНР, ПРП, КУН, ВО "Батьківщина" вийшли зі складу цього громадського об’єднання.
Виборчі процеси в регіоні
Чернігівська область є показовою в контексті парадоксів української виборчої системи: традиційно тут спостерігається відсутність закономірного зв’язку між рейтингом партій у регіоні і політичною орієнтацією депутатів-мажоритарників.
Так, у 1998 році за партійні списки лише трьох лівих партій (КПУ, СПУ та ПСПУ), що подолали 4-відсотковий бар’єр, проголосувало близько 56% виборців Чернігівщини. Водночас із 6 депутатів, обраних в одномандатних округах краю, четверо були підприємцями (Ф. Шпиг, П. Устинко, О. Волков та Є. Ананко) і ще двоє - представниками центральної влади (О. Петров та О. Пухкало). До слова, двоє з-поміж підприємців (Є. Ананко та Ф. Шпиг) - керівники комерційних банків (див. табл. 1-2).
На виборах 2002 року ця тенденція збереглася. Але на партійному фронті ліві й пропрезидентські партії були потужно посунуті блоком Віктора Ющенка "Наша Україна" (див. табл. 3-4).
Вибори Президента України 1999 року
Президентські вибори 1999 року продемонстрували нездатність місцевих партійних осередків забезпечити реальну роботу з виборцями в ході виборчих кампаній. Серед місцевих парторганізацій висновки зробили фактично лише соціалісти та об’єднані соціал-демокра-ти, які напередодні виборів до Верховної Ради 2002 року таки змінили обласне партійне керівництво.
За підсумками голосування в другому турі, що відбувся 14 листопада 1999 року, кількість виборців, які отримали виборчі бюлетені, становила 783047 (77,19%). П. Симоненка підтримали 440505 виборців (56,27%), Л. Кучма здобув 293358 голосів (37,47%).
Участь політичних партій у формуванні місцевих та регіональних органів влади
Вплив адмінресурсу на місцеві вибори у 2002 році значно зріс у порівнянні з виборами 1998 року. За оцінкою Комітету виборців України, "влада фактично повністю контролювала вибори до обласної ради та міських голів", натомість партійні організації, навіть провладні, було усунуто від цього процесу.
Найширше представництво в радах різних рівнів мають ВПО "Жінки за майбутнє", Аграрна партія України, СДПУ(о) та НДП. За підсумками останніх місцевих виборів, свої позиції в органах виконавчої влади найбільше зміцнили СДПУ(о), НДП та АПУ.
Останніми роками, особливо починаючи з кінця 1999 року, в області відбувалася своєрідна "чистка" рядів державних службовців. Переважно на пенсію було відправлено практично всіх прихильників Соціалістичної та Комуністичної партій. У грудні 2002 року указом Президента України новим главою Чернігівської облдержадміністрації було призначено лідера місцевих об’єднаних соціал-демократів Валентина Мельничука. Голова та заступник голови обласного осередку НДП, що стали заступниками глави облдержадміністрації, фактично контролюють інформаційний простір Чернігівщини. Представники Аграрної партії України взяли під свій контроль агропромисловий комплекс регіону. Однак їх позиції можуть суттєво похитнутись у разі радикальних кадрових ротацій. Адже серед депутатів облради, голів райрад, глав райдержадміністрацій та їх заступників не домінують представники жодної з партій.
Політичні конфлікти в регіоні
Сьогодні в Чернігівській області назріває суттєвий конфлікт між державною адміністрацією і обласною радою, пов’язаний насамперед із кадровими змінами керівництва облдержадміністрації, що сталися наприкінці 2002 року. Екс-губернаторові Миколі Бутку на минулих виборах до місцевих рад вдалося сформувати склад облради фактично із своїх прихильників. Після його зняття Президентом та призначення на цю посаду народного депутата Валентина Мельничука, обраного по 206 виборчому округу всі чекають на немину-чу кадрову ротацію.
Ще один конфлікт назріває між міськвиконкомом Чернігова і облдержадміністрацією. Найбільш твердо в опозиції до влади стоять лише соціалісти на чолі з головою обкому СПУ, народним депутатом Миколою Рудьковським та почасти представники "Нашої України". СПУ стала фактично провідною опозиційною до влади силою.
Обласне керівництво НРУ, зосереджене насамперед у Прилуках, перебуває у стані "постійної війни" з керівництвом цього міста.
Акції "Повстань, Україно!" та "Україна без Кучми" через протидію місцевої влади не були на Чернігівщині масовими і проходили переважно в обласному центрі.
За повідомленнями опозиційних видань та за інформацією правозахисних організацій, у Чернігівський області практично не зафіксовано прецедентів судово-правового захисту громадянських і політичних прав та свобод. Ті судові процеси, які можна було б назвати політичними, не пов’язані з місцевими подіями. Насамперед це "процес над заколотниками-грибниками" та суд над тестем лідера "Батьківщини" Юлії Тимошенко. За "справою грибників" СБУ висунуло групі членів Всеукраїнського союзу радянських офіцерів звинувачення у "діях, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади", на підставі вилученої в них топографічної карти з помітками. Справа ця мала вигляд вельми хисткої ще й через те, що за тиждень до того зник журналіст Георгій Гонгадзе, отож, як гадали, необхідно було відвернути увагу громадськості від цієї події.
Регіональні лідери
За результатами проекту під назвою "Чернігівська десятка", розробленого Чернігівською філією Київського славістичного університету й оприлюдненого в березні 2003 року, найпопулярнішими політиками Чернігівської області є глава облдержадміністрації Валентин Мельничук, міський голова Чернігова Олександр Соколов та народний депутат України Олег Петров.
Дещо інший склад впливових регіональних політиків називає опитування громадської думки, яке протягом лютого-березня 2003 року проводив в обласному центрі благодійний фонд "Новий Чернігів". Результати цього опитування свідчать, що найпопулярнішими політиками Чернігівщини є глава облдержадміністрації Валентин Мельничук, екс-губернатор Микола Бутко, один із регіональних представників блоку "Наша Україна" Володимир Приходько, заступник міського голови Чернігова Олег Білоусов, лідер численних жіночих організацій Ірина Дорожкіна, місцевий підприємець Сергій Кнуренко та ін.
Більшість представників регіональної еліти дрібнішого "калібру" має вплив лише в межах своїх районів. Кадрові перестановки останніх місяців показали, що посада глави місцевої адміністрації стає дедалі більш номінальною. І навпаки, посилюється роль органів самоврядування із самостійним місцевим бюджетом. Ця тенденція вже проглядається доволі виразно в містах обласного підпорядкування й економічно більш потужних районах.
Аналіз стану регіональної економіки
Чернігівська область має індустріально-аграрну структуру господарства. Займаючи 5% території, де проживає 2,6% населення України, вона забезпечує майже 80% загальнодержавного випуску вовняних тканин, 76% шпалер, 27% хімічних волокон і ниток, 18% видобутку нафти, єдина в Україні випускає кордну тканину, пожежні машини, білкову оболонку, піаніно, окремі види обладнання для галузей АПК.
У 2002 році Чернігівська область виробила 1,9% загальноукраїнської продукції промисловості, 4,8% товарів народного споживання. У регіоні діє 15 комерційних банків, із них 3 самостійні - "Приватінвест", "Полікомбанк" та банк "Демарк", а також 36 філій. Тут працює 15 страхових компаній, 3 інвестиційні компанії, 15 аудиторських фірм та стільки ж кредитних спілок.
У 2002 році Чернігівська область виробила промислової продукції на суму 3,186 млрд. грн., наростивши обсяги промислового виробництва на 5,2% у порівнянні з 2001 роком. У 2002 році зростання обсягів виробництва було досягнуто в галузях, що працюють на внутрішній ринок і задовольняють потреби споживачів. Це легка (+0,2%) і харчова промисловість та переробка сільгосппродуктів (+17,7%).
Лідером промисловості Чернігівської області є тютюнова компанія ВАТ "Прилуки". Виробляючи третину продукції всеукраїнського ринку цигарок, підприємство є також і лідером серед усіх тютюнових компаній України. ЗАТ "Чернігівський пивкомбінат "Десна" входить до десятки найбільших пивзаводів України. Чільні позиції посідає й акціонерне товариство "Чернігівське хімволокно", яке випускає кордні тканини, хімічні волокна та нитки. Корюківська фабрика технічних паперів, яка спеціалізується на виробництві шпалер, випускає близько 76% їх загальноукраїнського виробництва. Прилуцький орендний завод "Пожмашина" - єдиний в Україні з випуску пожежної техніки. Підприємства й організації області поставляють продукцію більш ніж у 60 країн світу.
Розвиток малого та середнього бізнесу
У сфері малого бізнесу функціонує близько 4,4 тис. малих підприємств і налічується понад 22 тис. підприємців. Проте за кількістю діючих підприємств на 10 тис. населення область посідає останнє місце в державі: тут на кожні 10 тис. чоловік припадає менш ніж 30 малих підприємств. А дві третини районів області мають усього по 20 малих підприємств на таку ж кількість населення. На початок 2003 року в області працювало понад 22 тис. підприємців-фізичних осіб. У сфері матеріального виробництва працюють лише 650 малих підприємств. Вони забезпечують 5,6% загальнообласного виробництва кондитерських виробів, 6,3% м’яса, 13,2% круп, 24% меблів, 22% віконних і дверних блоків, 56% виробів народних промислів, 40% книжково-журнальної продукції.
З метою надання допомоги і фінансової підтримки підприємцям-початківцям в області функціонують регіональний Фонд підтримки підприємництва, бізнес-центр, Регіональний консалтинговий центр, Чернігівський міський інноваційний бізнес-інкубатор, Центр підтримки жіночого бізнесу, центр з економічно-правових питань "Діалог".
Оцінка бюджетних процесів та міжбюджетних відносин в області
За 2002 рік доходи місцевого бюджету склали 610,6 млн. грн., витрати - 608,8 млн. Перевищення доходів над видатками становило 1,8 млн. грн. Доходна частина бюджету сформована за рахунок податкових (40% загальної суми) та неподаткових (1,9%) надходжень, спеціальних фондів (11,1%), дотацій із державного бюджету (47%). Значну частину загальної суми доходів становив прибутковий податок з громадян (29,7%, або 181,1 млн. грн.). Залишилося невиплаченими 9 млн. грн., призначених для допомоги сім’ям з дітьми та малозабезпеченим.
Збитковою була діяльність 13 районів області та м. Ніжина. Чистий фінансовий результат (сальдо) підприємств і організацій за 2002 рік був негативним, і збиток дорівнював 6,9 млн. грн. за того, що 48% підприємств одержали прибуток у сумі 186,7 млн. грн., а 52% - зазнали збитків на суму 193,6 млн. грн. Дебіторська і кредиторська заборгованості станом на 1 лютого 2003 року сягнули відповідно 1055,8 млн. та 1535,3 млн. грн.
Стан приватизаційних процесів
З початку процесу роздержавлення на 1 січня 2003 року в області змінили форму власності 1317 об’єктів, 837 з яких належали до комунальної власності (63,6%), а 480 - до державної (36,4%). Після роздержавлення в колективну форму власності перейшли 1114 об’єктів (84,6%), приватну - 203 об’єкти (15,4%). Процесом реформування власності більше всього охоплені об’єкти таких видів економічної діяльності, як оптова й роздрібна торгівля (447), промисловість (207), колективні, громадські та особисті послуги (202).
Приватизаційний процес в області вступає в завершальну стадію. Однак аналіз процесів реформування крізь призму поточних проблем територій області, галузей та підприємств свідчить про суттєві недоліки і прорахунки в процесі приватизації. Далеко не всі власники забезпечують виконання взятих на себе зобов’язань. Основні недоліки - нестійкий фінансовий стан підприємств, зростання заборгованості у взаєморозрахунках, неефективне використання виробничих потужностей, висока енергомісткість виробництва.
Стан аграрної реформи в регіоні
Чернігівщина має значний сільськогосподарський потенціал і є однією з найбільш аграрно-розвинутих в Україні. Сільськогосподарські угіддя займають 2,1 млн. га. У поліській частині області більший розвиток поряд із зерновими отримало виробництво картоплі і вирощування льону, в лісостепу - зернове господарство та вирощування цукрових буряків. Значне місце належить тваринництву - в основному це скотарство молочно-м’ясного напрямку, свинарство і птахівництво.
В області функціонують 908 сільськогосподарських підприємств та 608 селянських (фермерських) господарств. Основна маса сільгосппідприємств зберегла в ході реформування цілісність своїх земельного і майнового комплексів. Загалом 2002-й фінансово-господарсь-кий рік 573 сільськогосподарських підприємства (40%) завершили з прибутком. В аграрному секторі залишається гострим питання фінансово-матеріального забезпечення весняно-польових робіт, що пов’язано насамперед із низькими реалізаційними цінами на сільськогосподарську продукцію. В області набуває виразних рис тенденція до скорочення машинно-тракторного парку та погіршення його технічного стану, як і стану готовності сільськогосподарської техніки загалом.
Зовнішня торгівля, інвестиційний та інноваційний розвиток
Географічне розташування на стику трьох держав, природні можливості, розгалужена мережа автомобільних шляхів, доступ до ринків України і країн СНД створюють чудові можливості для розширення експортного потенціалу регіону. Сьогодні область підтримує тісні зовнішньоекономічні зв’язки із 72 країнами світу. В структурі експорту переважають м’ясо та м’ясопродукти, папір, картон, засоби наземного транспорту, обладнання та механічні пристрої. Близько 60% загального обсягу поставок підприємств і організацій припадає на експорт до країн СНД.
Загальний обсяг зовнішньої торгівлі послугами за 2002 рік оцінювався в 8585,6 тис. дол. США (що на 19,9% більше, ніж за відповідний період минулого року), в тому числі експорт - у 2703,9 тис. дол. (скоротився на 34,6%), імпорт - у 5881,7 тис. дол. (збільшився в 1,9 разу). Негативне сальдо зовнішньої торгівлі становило 3177,8 тис. дол., тоді як за 2001 рік цей показник був позитивним - 1105,3 тис. дол.
За 2002 рік в економіку області іноземними інвесторами
було вкладено 6,3 млн. дол. США прямих інвестицій, що вдвічі більше, ніж за 2001 рік. Проте за обсягом залучених інвестицій Чернігівщина посідає 14 місце серед інших регіонів України. На одного жителя області припадає всього 48 доларів - удвічі менше, ніж загалом по Україні. У міжнародному інвестиційному співробітництві беруть участь партнери з 19 країн світу. Найбільші обсяги вкладень надійшли з Великобританії (34,7 млн. дол. США, або 56,6% до загального обсягу) та Бельгії (13,7 млн. дол., або 22,3%).
Найбільші зовнішньоінвестиційні проекти регіону - Прилуцька тютюнова фабрика, що належить британській компанії "British American tobacco", та пивкомбінат "Десна", який входить до складу компанії "Sun interbrew-Україна".
Упродовж 2002 року інноваційною діяльністю
займалися 70 промислових підприємств області (27,3% загальної кількості). Ними впроваджено 36 нових технологічних процесів, що майже вдвічі менше, ніж попереднього року, освоєно виробництво 1148 нових видів продукції, 962 з яких - це товари народного споживання (рік тому - 992 і 809 відповідно).
Загальна оцінка рівня забезпеченості населення соціальними послугами
На Чернігівщині функціонує комплекс цільових програм, що регулюють соціально-економічні процеси в регіоні. Програма соціально-економічного розвитку області на період до 2010 року визначає основні напрями і тенденції розвитку регіону. Ряд обласних програм спрямовано на розв’язання житлової проблеми: програма розвитку житлового будівництва на 2000-2005 роки, програма реконструкції житлових будинків перших масових серій на 2000-2015 роки, програма "Молодій родині Чернігівщини - доступне житло" на 2000-2010 роки.
Програмою охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки в Чернігівській області на 2000-2010 роки передбачається вжиття комплексу заходів, спрямованих на забезпечення збалансованого використання природно-ресурсного потенціалу регіону, реформування системи охорони навколишнього середовища, створення сприятливих умов для проживання та здоров’я людини.
Рівень безробіття
Рівень безробіття на 1 березня 2003 року становив 4,6% працездатного населення працездатного віку. На цю дату на обліку в центрах зайнятості області перебувало 30,3 тис. незайнятих громадян. Чисельність громадян, які мали статус безробітних, становила 29,7 тис. осіб, із них 60,4% жінок, 25,9% молодих людей у віці до 28 років, 26,8% осіб, які проживають у сільській місцевості. 49 із кожних 100 безробітних раніше займали місця робітників, 29 - службовців, 22 - місця, які не потребують спеціальної підготовки.
Друковані ЗМІ
На 1 січня 2003 року на Чернігівщині зареєстровано 144 періодичних друкованих видання, в т. ч. 125 газет та 13 журналів. Але фактично тут виходить 79 газет і 4 журнали. 48 друкованих ЗМІ мають статус обласних.
Цього року в області передплачується 550 тис. примірників загальнодержавних і місцевих газет. Цей показник дещо менший у порівнянні з попереднім роком. Показник насиченості інформаційного простору Чернігівської області друкованими ЗМІ в розрахунку на одну тисячу населення склав у 2002 році 491 примірник періодичних видань (попереднього року було 436,5 примірника). Питома вага загальнодержавних газет, засновниками яких є органи державної влади, в інформаційному просторі області незначна - вона становить лише 2,2% загальної кількості передплатних тиражів.
Значна частина засновників друкованих ЗМІ в області - це органи виконавчої влади та самоврядування (35,5%). В області випускається 28 обласних, міськрайонних та районних газет, які фінансуються з місцевих бюджетів. Показово, що з 22 районних видань, співзасновниками яких є органи місцевого самоврядування, районні держадміністрації і трудові колективи, лише одна "районка" - "Новини Городнянщини" - поки що не має в переліку своїх співзасновників районної держадміністрації. Фактично це дає підстави говорити про високий рівень присутності владних структур на інформаційному ринку області. Найбільш популярною в області газетою є чернігівський обласний молодіжний тижневик "Гарт", разовий наклад якого дорівнює 65500 екземплярам.
Швидше за все розвиваються розважальні видання, оскільки вони зорієнтовані на всі соціальні групи населення, не потребують оперативного подання матеріалів, не вимагають значних коштів і журналістських зусиль. Другою за темпами зростання є ділова преса. Постійна потреба в діловій інформації, зокрема в рекламі, створила в області ринок рекламних видань. За останні два роки кількість таких видань значно збільшилась і на кінець 2002 року становила 11. Зростає й кількість друкованих видань, засновниками яких є релігійні організації.
За кілька останніх років на Чернігівщині практично не зафіксовано жодного судового процесу за позовом громадянина проти якоїсь із державних установ з приводу необгрунтованої відмови в наданні інформації. За інформацією Чернігівського молодіжного інформаційного центру, найпопулярнішим об’єктом судових позовів проти місцевих газет є обласний щотижневик "Сіверщина".
Регіональне телебачення та радіомовлення
Телебачення і радіомовлення, розвиваючись кількісно і якісно, динамічно поширюються по території області. У секторі електронних ЗМІ практично вже створилося конкурентне середовище, що сприяє розширенню альтернативних шляхів розповсюдження інформації. Разом із тим в області продовжує зберігатися потужна система державного теле- і радіомовлення.
Присутність в інформаційному просторі області ЗМІ іноземних держав (особливо російських) є досить високою. З одного боку, це сприяє урізноманітненню джерел отримання інформації, розвитку конкурентного середовища, підвищенню якості телерадіопрограм і преси, а з іншого - створює можливості для формування суспільної думки на користь зарубіжних держав.
За останні п’ять років відчутного розвитку набули місцеві електронні ЗМІ. Якщо 1996 року в інформаційному просторі області діяли обласна державна та Чернігівська міська комунальна телерадіокомпанії і 24 редакції проводового міськрайонного та районного радіомовлення, то станом на 1 квітня 2003 року в області транслюють свої передачі 42 телерадіорганізації, 7 з яких є місцевими ефірними телеканалами і стільки ж - загальнонаціональними, 28 - радіоорганізаціями (з них 5 ефірних і 23 - проводового мовлення).
Серед внесених до державного реєстру 42 телерадіомовних організацій налічується 2 державні, 29 комунальних і 11 приватних. Незважаючи на значну присутність в інформаційному просторі області недержавних телерадіомовних організацій державні справляють значний вплив на формування громадської думки. Так, державне радіомовлення на каналах УР-1 та УР-2 охоплює 70% території області, УР-3 - лише 30% її території.Держава має монополію в охопленні території області і сигналами центральних телеканалів. Телепередачі каналу "Інтер" дивиться 35% населення Чернігівщини, УТ-2 - 84,2%, УТ-1 - усі 96,6%.
Доступ громадян області до інформації забезпечують і підприємства, що організують мовлення за допомогою кабельного телебачення. За ліцензіями Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в області діють 10 організацій кабельного телебачення.
Послуги Інтернету
Послуги з підключення до мережі Інтернет та користування нею надають в області такі провайдери, як "Укртелеком", "Infocom", "Relcom", "Голсі", "Сінет", "Ok.net", "Відкриті телесистеми".
Також підключення до мережі інтернет пропонують й оператори мобільного та стільникового зв’язку - UMC, "Київстар" та мережа CDMA.ua.com підприємства ITC. Однак лише Чернігівська дирекція "Укртелекому" є сьогодні єдиним провайдером, що пропонує свої послуги щодо доступу до "світової павутини" жителям районних центрів області. Незначну конкуренцію "Укртелекому" складає "Infocom", який, однак, обслуговує тільки філії деяких банків. Близько 2% населення обласного центру є активними користувачами Інтернету. Офіційна статистика по області відсутня.
Розвиток третього сектора регіону
Особливістю розвитку третього сектора в Чернігівській області є значна невідповідність між якісними показниками діяльності громадських організацій і їх кількістю. Загальне число зареєстрованих НДО доходить до тисячі, причому третина їх зареєстрована в обласному центрі. З іншого боку, реально діючих на постійній основі громадських організацій нараховується не більше сотні.
Обласний статус мають 175 громадських організацій. Велика їх частка є представництвами або філіями всеукраїнських організацій. Експерти чернігівської організації "Молодіжний інформаційний центр" умовно поділяють НДО області за профілем їхньої діяльності на соціальні (екологічні, жіночі, ветеранські, молодіжні, наукові), суспільно-політичні (товариство "Ініціатива", Центр соціально-активної молоді "Ожина", Комітет виборців України, Молодіжний інформаційний центр, Чернігівський медіа-клуб, "Молодіжна альтернатива" тощо) і правозахисні ("Правочин", Чернігівський громадський комітет захисту прав людини та ін.).
Одним із феноменів розвитку НДО регіону є те, що ветеранські організації області нараховують понад 300 тис. членів, що становить чверть усього населення області. Однак реально їхня діяльність спрямована виключно на забезпечення інтересів власних членів, а актив таких НДО нараховує близько однієї сотні осіб. 52 благодійні організації області в основному займаються розподілом гуманітарної допомоги.
Упродовж останніх двох років спостерігається тенденція до створення навколо існуючих у регіоні авторитетних партій та НДО "холдингів". Найяскравішими прикладами є "холдингізація" навколо НДП та партії "Батьківщина". Практично половина НДО прямо або опосередковано утримується за рахунок політичних партій. Серед волонтерських організацій переважають мобілізаційні, які за достатнього фінансування швидко розбудовуються, як, наприклад, Українська соціал-демократична молодь і Комітет виборців України (відповідно близько 2 тис. і 600 волонтерів).
Відсутність постійних джерел фінансування, недосконале українське законодавство, спроби влади маніпулювати третім сектором - це теж нагальні проблеми регіональних НДО.
Органи самоорганізації населення
Органи самоорганізації населення будь-якого типу в регіоні фактично напряму підпорядковані місцевій владі. Практично всі поодинокі ініціативи зі створення органів самоорганізації населення йдуть зверху вниз. Кондомініуми, об’єднання співвласників житла, реально діючі територіальні громади в Чернігівській області фактично не функціонують. А тимчасові експериментальні майданчики "передового досвіду" створюються місцевою владою для прикрашення звітності або для освоєння виділених для цього коштів, насамперед іноземними організаціями. На Чернігівщині було реально провалено програми створення бізнес-інкубаторів і шкіл малого бізнесу та перекваліфікації військовослужбовців.
Аналіз міжсекторної співпраці
Держава подає фінансову допомогу певним організаціям під певні заходи. НДО в такий спосіб виконують частину функцій виконавчих органів влади, обслуговуючи відповідний орган адміністрації. Саме так непомітно перетинається межа, за якою НДО може потенційно перетворитися на "державно-громадську" організацію. Особливу активність у цьому напрямі проявляє група громадських організацій, об’єднаних у коаліцію "Молодіжний альянс", громадська організація "Доброчин" та ресурсний центр "Ахалар".
На Чернігівщині співпраця НДО і бізнес-структур найчастіше не афішується. За інформацією Чернігівського молодіжного інформаційного центру, найчастіше вона має матеріальний, однак не фінансовий характер. Це пояснюється небажанням НДО з огляду на свій неприбутковий статус публічно зізнаватися в отриманні допомоги з боку бізнес-структур. Фактично жодна громадська організація не вказала в оприлюднених річних звітах частку фінансової допомоги з боку вітчизняного бізнесу, призначеної для свого розвитку.
Обласна влада намагається залучити найширші кола громадськості до діалогу шляхом створення різноманітних дорадчих рад при обласній адміністрації та інших органах влади. Однак, на думку багатьох експертів, більшість подібних утворень виникає штучно з ініціативи органів державної влади і має формальний характер. У регіоні майже невідомі такі форми дорадчої демократії, як громадські слухання або ж місцеві референдуми.
Діяльність профспілок
Серед профспілкових організацій монополістом залишається Федерація профспілкових організацій Чернігівської області. Усього ж тут зареєстровано близько трьох десятків різноманітних профспілок. Найактивнішими серед альтернативних профспілок, які намагаються відстоювати права своїх членів, є Чернігівська обласна профспілкова організація "Чернігівщина" та Чернігівське регіональне відділення Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України. В обласному центрі також розгорнули активну діяльність маленькі профспілкові організації, які об’єднують дрібних базарних торговців. Страйковий рух у регіоні незначний як у кількісному, так і в якісному плані. Участь у найбільших страйках, що відбулися 2002 року в Прилуках та в Чернігові, брали до однієї тисячі учасників.
Загалом соціальну активність у регіоні можна охарактеризувати як незначну. За підрахунками різноманітних експертів, громадські об’єднання Чернігівської області реально охоплюють близько 1,5% громадян. Переважна більшість громадських об’єднань зосереджена у Чернігові, Ніжині та Прилуках. Домінуючим є вплив на розвиток третього сектора державних органів влади.
Стан забезпечення прав національних меншин і народів
На території області проживають представники понад 90 національностей, зокрема 1 млн. 155,4 тис. українців (93,5%), 62,2 тис. росіян (5%), 7,1 тис. білорусів (0,6%), 1,5 тис. євреїв (0,1%), 6,4 тис. представників інших національностей (0,5%).
Серед 83 місцевих газет і журналів налічується 53 україномовних, 25 російськомовних, 5 двомовних.
Найбільш відомими в області є 16 організацій національного спрямування, зокрема Чернігівське міське товариство культурних і економічних зв’язків з Німеччиною, громадська організація "Слов’янське братство", Чернігівська міська громадська організація "Центр російської культури", Товариство дружби та співробітництва "Україна-Франція", Італійський культурний центр "Ле кюльтюр", Благодійний єврейський фонд "Хесде естор", Чернігівське міське товариство "Польська пристань", Національно-культурне товариство ромів "Неве рома", Грецьке культурне товариство.
Єврейська, польська, російська, німецька та грецька громади мають свої недільні школи. Польська громада нині зводить власний храм. В обласній універсальній науковій бібліотеці ім. В. Короленка працює відділ іноземної літератури, де є література мовами національних меншин загальним обсягом близько 50 тис. примірників.
Загальні висновки та перспективи розвитку регіону
Пріоритетними для області є питання розвитку малого і середнього бізнесу та поглиблення інвестиційної привабливості регіону.
Тенденція до зростання чисельності безробітних на Чернігівщині зберігається. Із закриттям Чорнобильської АЕС доля міста Славутич стає дедалі більш проблематичною.
В інформаційній сфері можна передбачити поступальний розвиток електронних засобів масової комунікації, насамперед Інтернету та мобільного зв’язку.
Пріоритетною галуззю для регіону стане туризм. Історико-архітектурний потенціал області, як вважають науковці, є чи не найбагатшим в Україні. Благодійний фонд "Новий Чернігів" оголосив про розробку та впровадження програм з просування Чернігова на туристичній карті України та про започаткування програми "Чернігівщині - один мільйон туристів на рік".
Зміцнюватимуться ділові партнерські взаємини із сусідніми Білоруссю та Російською Федерацією. Обсяги товарообміну між прикордонними областями трьох держав чітко демонструють тенденцію до зростання.
|
