Реферат на тему:
Науково-технічний прогрес (НТП) і економіка природокористування
План
1.
Визначення поняття „НТП”, та його форми.
2.
Дія НТП на навколишнє середовище
3.
НТР, її властивості та особливості.
1. Поступальний розвиток суспільного виробництва, його постійне вдосконалення є фундаментальними закономірностями економічного життя людства. Він заснований на прогресі науки і техніки.
Науково-технічний прогрес (НТП) у буквальному розумінні означає безперервний взаємозумовлений процес розвитку науки і техніки; у ширшому суттєво-змістовому значенні — це постійний процес створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки.
НТП можна тлумачити також як процес нагромадження та практичної реалізації нових наукових і технічних знань, цілісну циклічну систему «наука — техніка — виробництво», що охоплює кілька стадій: фундаментальні теоретичні дослідження; прикладні науково-дослідні роботи; дослідно-конструкторські розробки; освоєння технічних нововведень; нарощування виробництва нової техніки до потрібного обсягу, її застосування (експлуатація) протягом певного часу; техніко-економічне, екологічне й соціальне старіння виробів, їхня постійна заміна новими, ефективнішими зразками.
Науково-технічний прогрес здійснюється у двох формах: еволюційній та революційній.
Еволюційна форма НТП
має місце, коли техніка і технологія, що застосовуються у виробництві, удосконалюються на основі вже відомих наукових знань. Прикладом цієї форми НТП є розвиток енергетичної техніки, заснованої на принципі використання кінетичної енергії пари - від простої парової машини до парогенераторів величезної потужності.
Революційна форма НТП
означає перехід до техніки і технології, що побудовані на принципово нових наукових ідеях. Прикладом цієї форми є перехід від ручних знарядь праці до машинних, заміна енергії пари на електричну, застосування лазерної та інших сучасних технологій тощо.
Винахід та запровадження у виробництво принципово нових науково-технічних розробок призводять до суттєвих змін у трудовому процесі, передбачають розширення продуктивних можливостей людства. Тому в цьому випадку йдеться про науково-технічну революцію.
2.Дія НТП на навколишнє середовище різнопланова. Надаючи людині можливість управляти багатьма процесами у біосфері, сучасні технології прискорюють її руйнування.
Зростаюча взаємозалежність світу вносить особливу напруженість у проблему розподілу і використання світових ресурсів у спільних інтересах людства (наприклад, яку частину ресурсів необхідно спрямувати на захист клімату планети, попередження подальшого забруднення атмосфери, водних басейнів, збереження біорізноманіття земної флори і фауни, як краще розподілити ці ресурси з точки зору загальних інтересів і цілей тощо).
Інколи побутує думка щодо економічного росту, який дозволить з часом вирішити найгостріші проблеми, пом'якшити або вирішити конфлікти. Проте існують межі росту. Необмежений ріст в обмеженому і невідтворювальному середовищі неможливий. Приклад постіндустріальної споживацької цивілізації дає змогу зробити висновок, що решта світу не може розраховувати на такий самий рівень матеріального добробуту. Для того, щоб підняти рівень життя більшості населення планети до нинішнього рівня країн Заходу, потрібно збільшити обсяг споживання ресурсів приблизно в 20 разів, а з урахуванням прогнозного подвоєння чисельності населення світу — в 40 разів. А це набагато перевищує граничну можливість навколишнього середовища. Європейська Комісія опублікувала «Білу книгу» про стратегію дій, спрямованих на значне збільшення в загальному енергоспоживанні частки відновних енергоресурсів і відповідне зменшення частки традиційних. У ній зазначається, що у 2010 р. частка відновних джерел енергії в структурі енергоспоживання країн-членів ЄС становитиме 12 %, тобто збільшиться більш як у два рази.
Загострення екологічних проблем стало закономірним результатом еволюції індустріального суспільства з притаманними йому ціннісними орієнтаціями, які визначають зміст «домінантної соціальної парадигми», яка спрямовує розвиток суспільства на кожному історичному відрізку часу.
Індустріальне суспільство стало неспроможне контролювати поширення породжених ним екологічних і техногенних ризиків. Подальше існування такого суспільства з його неперервним нарощуванням матеріальних благ із заподіянням збитків природі стало джерелом постійної економічної, соціальної й екологічної загрози. Крім цього, таке нарощування почало натикатися на обмеженість біоресурсів планети. Згідно з поглядами багатьох фахівців із теорії ризику, у найближчій і подальшій перспективі світове суспільство очікує суттєва трансформація, у процесі якої воно будуватиме свою стратегію розвитку тільки з урахуванням ризику. Після проходження низки постіндустріальних етапів — суспільства послуг, інформаційного суспільства - очікується формування суспільства ризику.
Генезис статистики охорони і відтворення довкілля індустріальне розвинутих країн полягає в якісному розвитку статистичних потоків — від збирання даних про природноресурсний потенціал до інформаційного забезпечення з приводу забруднення навколишнього середовища та шкоди, яка завдається суспільству при деградації екосистем, — і до макроекономічної оцінки впливу екологічного фактора й повноцінних розрахунків еколого-економічних втрат (доходів). Звичайно, увага приділяється проблемі інтеграції екологічної статистики з економічними індикаторами і навпаки. Тому досить активно розвивається база статистичного моніторингу, нарощується масив макроінформації про стан, якість, продуктивність природних ресурсів, динаміку споживання, відтворення та еволюцію екосистем на локальному, регіональному, національному і міжнародному рівнях.
3. Науково-технічна революція
є якісним стрибком у розвитку продуктивних сил суспільства на основі докорінних зрушень у наукових знаннях. Такі перевороти в науці, техніці та виробництві відбуваються регулярно. Останній з них розпочався в середині 50-х років XX ст., коли було створено перший комп'ютер, коли людина почала використовувати енергію атомного ядра та займатися генною інженерією. Зміст сучасної НТР найбільш повно розкривається через її особливості, зокрема:
• перетворення науки на безпосередню продуктивну силу (втілення наукових знань у людині, технології і техніці; безпосередній вплив науки на матеріальне виробництво та інші сфери діяльності суспільства);
• новий етап суспільного поділу праці, зв'язаний з перетворенням науки на провідну царину економічної і соціальної діяльності, що набирає масового характеру (наука перебрала на себе найбільш революціонізуючу, активну роль у розвитку суспільства; сама практика потребує випереджаючого розвитку науки, оскільки виробництво все більше стає технологічним утіленням останньої);
• прискорення темпів розвитку сучасної науки і техніки, що підтверджується скороченням проміжку часу від наукового відкриття до його практичного використання;
• інтеграція багатьох галузей науки, самої науки з виробництвом з метою прискорення й підвищення ефективності всіх сучасних напрямків науково-технічного прогресу;
• якісне перетворення всіх елементів процесу виробництва — засобів праці (революція в робочих машинах, поява керуючих машин, перехід до автоматизованого виробництва), предметів праці (створення нових матеріалів з наперед заданими властивостями; використання нових, потенційно невичерпних джерел енергії), самої праці (трансформація її характеру та змісту, збільшення в ній частки творчості).
Головними особливостями сучасної науково-технічної революції є універсальність, комплексність. На основі фундаментальних відкриттів у різних галузях людських знань змінюються всі елементи виробничого процесу: предмети праці, засоби праці й сама праця людини.
Зміни у предметах праці знаходять своє вираження у використанні нових синтетичних матеріалів з спеціально сконструйованими властивостями (пластмаси, напівпровідники, композиційні матеріали, штучні алмази тощо).
Перетворення у засобах праці пов'язані насамперед з появою автоматичної техніки.
Автомати - це машини, які поряд з традиційними трьома елементами (двигун, передавальний механізм і робоча машина) мають ще й четвертий - пристрій, що контролює і регулює процес виробництва.
Використана література
1. Гапонова С.В. Екологія.- К.: Ленвіт, 2000.- 64с.
2. Троянський Олексій Іванович Екологія людини.- Житомир: Волинь, 2005.-
3. Дуднікова Ірина Ігорінва Екологія і безпека життєдіяльності.- К.: Вища школа, 2005.- 247с.
4. Екологія: основи теорії і практикум.- Львів: Новий Світ-2000, Магнолія плюс, 2003.- 296с.
5. Джигирей, Віктор Степанович Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник.- 3-тє вид., випр. І доп.- К.: Знання, 2004.- 312с.- 17.00
6. Мусієнко Микола Миколайович, Серебряков Валентин Валентинович, Брайон Олександр Володимирович Екологія. Охорона природи.- К.: Знання, 2002.- 550с.
7. Бойчук Юрій Дмитрович, Солошенко Ельвіра Миколаївна, Бугай Олег Вікторович Екологія і охорона навколишнього середовища.- Суми: Університетська книга, 2005.-
8. Кучерявий В.П. (Кучерявий, Володимир Панасович) Екологія: Підручн. для студ вузів.- Вид. 2-ге.- Львів: Світ, 2001.- 480с.
9. Мусієнко, Микола Миколайович Екологія: Тлумачний словник/ М.М.Мусієнко, В.В.Серебряков, О.В.Брайон.- К.: Либідь, 2004.- 376с.- 19.71
|
