РЕФЕРАТ
на тему:
Екологічні проблеми Австралії
В Австралії виникла серйозна екологічна проблема: на острові Кенгуру (штат Південна Австралія, неподалік від узбережжя континенту) відзначене різке підвищення чисельності коал. За останні 5 років популяція коал на острові збільшилася з 5 до більш ніж 30 тисяч особей. Вони харчуються в основному листами евкаліптових дерев.
На острові склалася дуже складна екологічна ситуація: расплодившимся сумчастим катастрофічно не вистачає їжі - евкаліптів виявилося занадто мало, повідомляє Reuters. Екологи попереджають, що, якщо расплодившиеся коали і далі будуть пожирати евкаліпти тими ж темпами, то в найближчому майбутньому острову Кенгуру грозить екологічна катастрофа. На острові залишаться лише обгризені дерева, і тоді вся популяція коал дуже швидко вимре від голоду.
Австралійські екологи вважають, що врятувати рослинне середовище острова і популяцію коал можна, лише скоротивши їхню чисельність на острові на 20 тисяч особей. 5-літня програма стерилізації цих сумчастих тварин і переселення їх в інші райони країни не принесла результатів.
Тому, вважають фахівці, не залишається нічого іншого, як провести масовий відстріл приблизно 20 тисяч сумчастих. Таким чином, популяція сумчастих зменшиться приблизно на двох третин, що дозволить відновитися деревам і врятує коал. Австралійська громадськість по-різному реагує на проблему знищення сумчастих, котрі вважаються одним із символів країни. Крім того, маються побоювання, що відстріл коал приведе до негативного іміджу країни в очах туристів і, таким чином, зашкодить економіці країни. З іншого боку, вид острова Кенгуру, якому грозить екологічна катастрофа, також навряд чи додасть туристам позитивних вражень про Австралію. "Коала вже зараз голодують. Вони їдять навіть соснові голки", - сказала Сандра Канк, представник австралійської Демократичної партії, третьої по впливі в країні. "Що подумають туристи про пустельний острів з обгризеними деревами, по якому бродять череди оголодавших коал?" На думку генерального директора Фонду австралійських коал Дебри Табарт, самим правильної шляхом рішення проблеми буде збільшити чисельність дерев на острові. "Якби уряд погодився з нашим пропозицією про посадку дерев, зробленому 6 років тому, цим деревам було б 7 років, і на острові не було б такого тяжкого положення", - заявила вона. На даний момент уряд штату Південна Австралія не прийняв пропозицію екологів про масове знищення коал на острові Кенгуру. Австралійський фонд коал також відкинув ідею відстрілу сумчастих, котрим дуже нелегко вижити на урбанизированном континенті. Вони вважають, що хоча б на ізольованому острові вони повинні користатися всіма благами вільного існування.
Австралія є одним з основних постачальників вугілля і газу економікам країн регіону, що розвиваються. До останнього моменту Канберра відмовлялася починати які-небудь зусилля в області скорочення викидів в атмосферу промислових газів, побоюючись, що прийняті зобов'язання вдарять по експорті австралійських енергоносіїв в Індію, Південну Корею і Китай.
Однак недавно австралійські вчені опублікували прогноз змін клімату в регіоні, що змусив політиків шукати виходи з кризової ситуації. За прогнозами вчених, середньорічна температура в Австралії може піднятися до 2070 року на шістьох градусів Цельсия, наслідком чого будуть небачені колись урагани, посухи і циклони. "Кіото не врятує від кліматичних викликів найближчого майбутнього, - прокоментував доповідь учених міністр екології Австралії Ян Кемпбелл, - потрібно, щоб свій внесок у порятунок планети внесли всі країни, що викидають велику кількість газів в атмосферу".
Для людей в Австралії є три смертельні небезпеки, три жорстокі напасті: акули, крокодили і дикі собаки динго. Утім, якщо від хижої рибини і величезного плазуючих загинула не одна сотня людин, то від дикого собаки динго в першу чергу страждають беззахисні домашні тварини. Але є в історії держави-материка і випадки загибелі від динго людей.
Собаки динго - єдині хижаки на Зеленому континенті (сумчастих м'ясоїдних - тасманских вовків - білі переселенці винищили на початку ХХ століття). До того ж динго - не сумчасті тварини, як усі корінні представники фауни Австралії.
Незважаючи на нинішнє місце свого обитания, динго вперше з'явилися не в Австралії. Колись, задовго до приходу європейців, на континент були завезені напіводомашнені собаки. Згодом вони зовсім здичавіли й утворили расу особей жовто-бурого фарбування з білими лапами і білими грудьми - нинішніх динго.
Називаються різні терміни проживання динго на континенті - від 4 до 6 тисяч років. Найбільш древнім окам'янілим останкам собаки динго приблизно 3450 років. Цим же часом датуються наскальні малюнки австралійських аборигенів, що, відповідно до одній з версій учених, ходили на полювання разом зі своїми чотириногими супутниками. Новонароджених щенят вони брали до себе на виховання прямо з нір. Вигодовували їхньої жінки своїми грудьми. Досягши половою зрілості, більшість собак ішлася з племені.
По своїй природі динго не люблять жити в зграї, а полюють або невеликою групою, або поодинці. Хоча бувають і виключення, і одна зграя може допомогти інший у полюванні на велику дичину. У кожної зграї є своя територія. Але іноді неї займають і кілька зграй.
У динго коротка вовна, постійно підняті вуха і визначені пропорції черепа і щелеп, що використовують селекціонери для визначення їхньої чистокровності. Довжина тіла дорослої особи - до метра, висота в холці 50-60 сантиметрів, а вага 20-30 кілограмів. Зараз цих собак можна зустріти майже у всіх районах Австралії, де є вихід до водопою, за винятком острова Тасманія, що відокремився від материка 10 тисяч років тому.
Динго - першокласні мисливці. Володіючи прекрасним зором і слухом, вони без праці вистежують видобуток, полювати на який предпочитают у нічний час. Харчуються ссавцями, але також можуть вживати в їжу рептилій і комах. Розміри їхніх жертв різні. Вони можуть з'їсти кролика, кенгуру і навіть барана. Зуміють завалити і корову, тому білі переселенці із самого початку оголосили хижаку війну не на життя, а на смерть.
До речі, кенгуру найчастіше роблять рудим мисливцям запекле і часом успішний опір: можуть розпороти пазурами черево, утопити, якщо напад відбувається у воді, зштовхнути з обриву, якщо небезпечна зустріч відбувається на скелях:
Статевозрілими динго стають уже до кінця першого року життя. Шлюбний період починається ранньою осінню і продовжується аж до настання зими. Спарювання відбувається раз у рік. Термін вагітності такої ж, як і в інших собак, - 63 дня. Чи навесні влітку на світло народжуються щенята. У середньому три-чотири, але й іноді і вісім. За потомством доглядають обоє батька. Термін перебування щеняти з родителями коливається від року до трьох років. Народжуються щенята сліпими, але вже покритими вовною. Їжею самка забезпечує своїх дитинчат біля чотирьох місяців, поки вони самі не зможуть добувати собі їжу. Спочатку це в основному гризуни і кролики.
Виростаючи, динго займають важливе місце в екології Австралії. Вони запобігають зникненню деяких видів диких тварин, знищуючи їхніх ворогів - здичавілих кішок.
Дуже розумні, рухливі, але обережні, динго - великі індивідуалісти. Вони не вміють гавкати, але видають винятково різноманітні звуки - від неголосного повизгивания до моторошного виття.
Щенята динго дуже добре піддаються дресируванню, але з віком стають дуже незалежними. А от на початку шлюбного сезону динго стають практично некерованими. До займаній ними території вони сильно звикають, і зміна місця чи проживання хазяїнів (для вихованих людьми динго), надзвичайно для них важка.
Як і більшість живих істот, домашній динго має потребу в ласці і доброті. Добре вихований собака буде прекрасним членом родини і при необхідності зможе встати на захист свого будинку. Є в країні розплідники, де вирощуються щенята динго для всіх бажаючих їх "усиновити". З недавніх пір це можна робити без спеціальної ліцензії, що раніш була обов'язковою.
Беруть таких щенят у вдома ще сліпими, щоб, прозрівши, вони побачили своїх "батьків" - людей і визнали б їхній за своїх власних. Правда, коштують такі щенята з "динго-ферм" недешево - до 1000 австралійських доларів.
Є на континенті навіть група дресированих динго, що під керівництвом свого хазяїна Брюса Якобса стали зірками кіно, знімаючи в серіалі з багатомільйонним бюджетом "Неприручена Австралія".
Глобальне потеплення може зруйнувати Великий Бар'єрний риф, затверджують австралійські океанологи. Поки мова йде тільки про "збліднення" самого великого коралового рифа у світі, що знаходиться в узбережжя Австралії: його мікроорганізми, що офарблюють, не переносять занадто високих температур. Мікроскопічні водорості Zooxantellae, що живуть у симбіозі з кораловими поліпами, швидко втрачають колір, але не гинуть відразу. Дослідники говорять, що ситуацію можуть виправити циклони - щоб водорості "ожили", досить перемішати перегріту океанічну воду з холодною водою з більш глибоких областей. Останній раз риф помітно "блід" чотири роки тому: узимку 2001-2002 року "вибіленими" виявилися майже дві третини його поверхні. Це не обійшлося без необоротних наслідків - коли колишній колір повернувся, 5 відсотків рифа були зруйновані. У грудні минулого року американські океанологи помітили знебарвлення рифів у Карибському морі. Происходящее з коралами називають "сигналом тривоги", що свідчить про глобальне потеплення: коралові рифи вважаються однієї із самих чуттєвих екосистем. Її руйнування приводить до цілком відчутних наслідків: так, наприклад, узбережжя Шрі-Ланки більше всего постраждало від недавнього цунамі там, де корали незаконно добувалися.
Використана література:
· Австралійські проблеми. – М., 2000.
· Екологічна криза ХХ століття. – М., 2001.
· Енциклопедичний словник. – К., 2001.
· Проблеми зеленого материка. – М., 1996.
|
