МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Обліково-фінансовий факультет

Кафедра обліку і аудиту

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

“Облік і аналіз активів в бухгалтерському обліку”

Дипломник: Британ Оксана Миколаївна

Керівник: к.е.н. Воронецька І.С.

Консультанти: ст. викладач Черняк Н.І.

ст. викладач Патлатюк Т.Г.

к.е.н. Шкатула Ю.М.

Станішевський Ю.М.

Вінниця - 2004

Вступ

Не так багато часу пройшло з початку реформування аграрного сектора економіки. Деякі новації поступово приживалися, а деякі залишалися неприйнятими. Адже закони на папері не завжди відповідають реаліям сьогодення. Інколи виникають певні невідповідності, що потребують уточнень та подальшого обговорення

В ці часи найважче приходиться сільськогосподарським товаровиробникам, більшість з яких знаходиться на межі виживання. Деяким підприємствам пощастило отримати у спадок непогану матеріало-технічну базу та, коли за справу візьметься дбайливий господар, що справді хоче і може працювати на землі. Нерідко виходить так, що новий власник земель, користуючись білими плямами в законах, забирає у підприємства все, залишаючи поля в бур’янах та без роботи людей. В такому випадку проблема може мати дві сторони - небажання ризикувати або ж відсутність державної підтримки.

Одну з провідних ролей під час управління сільськогосподарським виробництвом займають облік та аналіз на підприємстві, які дають можливість контролювати майно, виявляти стан справ на підприємстві та приймати обгрунтовані рішення.

На початку цього тисячоліття облікова система України зазнала кардинальних змін, що зумовлено переходом до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Змінилися підходи щодо оцінки всіх об’єктів бухгалтерського обліку, введено новий План рахунків.

Значні зміни торкнулися і методів оцінки та обліку підприємства.

Все це привело до необхідності зміни облікової політики на підприємстві, яка потягнула за собою переоцінку всього майна.

Облік активів підприємства - досить важлива ланка обліку, адже саме за їх допомогою відбувається сам процес виробництва. Постійно слід контролювати наявність певних груп активів та їх співвідношення. Облік активів дає можливість дізнатися про забезпеченість ними підприємства. Наявність та структурні співвідношення між окремими групами активів визначають ліквідність підприємства, що важливо під час оцінки фінансового стану.

Зміни обліку потягнули за собою зміни в аналізі діяльності підприємства. Спрощення фінансової та статистичної звітності дещо ускладнює проведення детального аналізу зовнішніми користувачами.

Для того щоб провести ретельний аналіз, на підприємстві слід складати внутрішньогосподарську звітність, а, на жаль, на небагатьох підприємствах це роблять.

Практично, на сучасному етапі дуже мало підприємств приділяють увагу економічному аналізу. Це можна пояснити чи то браком спеціалістів чи нерозумінням важливості аналізу. Адже саме економічний аналіз вивчає зміни в динаміці об’єктів обліку, пояснює причини цих змін, що всвою чергу дає можливість попередити погіршення ситуації.

Дана робота присвячена вивченню обліку та аналізу активів на конкретному підприємстві, пошук недоліків та шляхів їх усунення.

Розділ 1. Теоретичні аспекти обліку і аналізу активів підприємства

1.1 Економічна сутність активів та їх використання на сучасному етапі

Відповідно до Національних стандартів бухгалтерського обліку активи являють собою ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе, до надходження економічних вигод у майбутньому.

Активи підприємства, простіше кажучи, все його майно, включають в себе необоротні активи, оборотні активи та витрати майбутніх періодів.

До необоротних активів належать нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необхідні активи.

Нематеріальний актив – це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований, тобто відокремлений від підприємства, та утримується підприємством з метою використання більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях, наданні в оренду іншим особам.

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік).

До складу інших необоротних матеріальних активів відносяться предмети, термін експлуатації яких не перевищує один рік або операційний цикл (якщо він довший за рік): тимчасові нетитульні споруди; предмети прокату, інвентарна тара, бібліотечні фонди тощо.

Довгострокові фінансові інвестиції являють собою вкладення підприємства у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик,статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном тощо.

Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості фізичних та юридичних, яка не виникає в ході нормативного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

До оборотних активів належать запаси, товари, векселі одержані, поточна дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти.

Під запасами розуміють активи які використовуються для подальшого продажу споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та подання послуг, а також управління підприємством.

До товарів належать матеріальна або нематеріальна власність, яка реалізується на ринку.

Поточна дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

До поточних фінансових інвестицій включаються фінансові інвестиції, якщо встановлений строк їх погашення не перевищує одного року або вкладення здійснені без наміру отримувати доходи по них більше одного року.

Під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках в банку та депозити до запитання.

Еквіваленти грошових коштів – короткострокові високолiквiднi фінансові інвестиції, які вiльно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

Витрати майбутніх періодів – витрати підприємства, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів.

Під час написання роботи розглянено значний перелік спеціальної літератури. В наступні таблиці подається перелік літературних джерел, їх коротка характеристика та мета використання під час обліку та аналізу активів підприємства.

Таблиця 1

Спеціальна література з обліку та аналізу активiв

1.2 Економiчно- правовий аналiз активiв

Пiд час вивчення теми розглянуто нормативнi акти, що описанi в наступнiй таблицi.

Таблиця 2

Нормативи документи з обліку активів підприємства

Розділ 2 Характеристика об’єкта дослідження

2.1 Аналіз організаційно-правового стану підприємства

Написання дипломної роботи проходить з використанням в якості об’єкта вивчення Товариства з обмеженою відповідальністю „Лан”, що знаходиться в с. Гайове Барського району.

Товариство створено і діє на підставі Статуту зареєстрованого Барського районною адміністрацією 21 лютого 2000 року. Копія статуту прикладена до роботи (додаток 1).

Відповідно до вище зазначеного Статуту і чинного законодавства України ТОВ „Лан” є юридичною особою і створене в процесі реорганізації та є юридичним правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса с. Гайове.

Товариство має право від свого імені укладати договори, набувати майно, а також майнові та особисті немайнові права, вступати в зобов’язання, бути позивачем в арбітражному та третейському судах.

ТОВ „Лан” має свій самостійний баланс відокремлене майно, а також розрахунковий та інші рахунки в банківських та інших кредитних установах для зберігання грошових коштів здійснення всіх видів розрахункових, кредитних та касових операцій.

Товариство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями всім майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернене стягнення. Засновники не відповідають за зобов’язаннями товариства, а товариство не відповідає за зобов’язання засновників. Засновники зазнають збитків у межах своїх внесків.

Засновниками товариства можуть бути, як українські так і іноземні юридичні та фізичні особи, крім випадків передбачених законодавчими актами України.

Товариство може бути учасником будь-якого іншого господарського товариства та об’єднання підприємств чи організацій, має право створювати дочірні підприємства, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, які можуть діяти від свого імені на основі положень про них. Товариство може вступати в союзи, а також приймати участь у концернах, асоціаціях та інших об’єднаннях підприємств, також випускати, реалізувати та купувати цінні папери.

В Статуті затверджені наступні права товариства:

- здійснювати волювання, користування та розпорядження своїм майном і грошовими коштами;

- самостійно вирішувати питання планування, проектування, організації виробництва, розміщення обладнання, матеріалів, структурних підрозділів, служб, а також комерційної діяльності;

- самостійно вирішувати питання прийому та звільнення, встановлювати форми та розмір оплати праці та матеріального заохочення співробітників товариства та осіб, що приймають участь в його роботі;

- самостійно купувати, міняти, орендувати, в підприємств, організацій, закладів і фізичних осіб будівель, транспорт, устаткування, сировину, матеріали та інше майно;

- списувати з балансу своє майно в тому випадку коли воно фізично або морально застаріло, зносилося, або проводити відчуження свого майна будь-яким зручним шляхом;

- передавати своє майно в користування іншим юридичним та фізичним особам, здавати в оренду, здійснювати лізингові операції або продавати;

- здійснювати зовнішньоекономічну діяльність;

- інші права передбачені законодавством України.

- Товариство має свою печатку, штампи, бланки, товарні знаки та іншу фірмову символіку, зразки якої затверджуються директором.

- Основними видами діяльності, якими займається ТОВ „Лан” є:

- організація виробництва, переробка та реалізація різноманітних видів екологічночистої сільськогосподарської продукції, в тому числі рослинництва, тваринництва, рибальства, бджільництва, іншої продукції;

- проведення селекційної роботи в рослинництві і тваринництві;

- виробництво та реалізація продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання, продуктів харчування, сільськогосподарської продукції тощо;

- розробка і провадження в практику науково обґрунтованих систем захисту тварин, хутрових звірів і риб від поширених хвороб різної етіології;

- організація оптової та роздрібної торгівлі матеріальними та сировинними ресурсами, продукцією, виробничо-технічного призначення, товарами народного споживання, сільськогосподарською та іншою продукцією;

- проведення ярмарків, аукціонів, виставок, виставок-продажу та організація інших аналогічних закладів;

- організація виробництва, ремонту та експлуатації об’єктів житлового та не житлового призначення;

- транспортні перевезення;

- створення та комплексна експлуатація власної мережі магазинів, кіосків, торгових точок для реалізації сільськогосподарської продукції;

- збір та переробка втор сировини та відходів промисловості;

- купівля, продаж, надання в оренду будівель, приміщень, обкладення, та іншого нерухомого майна.

Майно товариства складається з основних фондів та оборотних коштів, а також інших цінностей.

Джерелами формування є:

- грошові кошти, майно, а також майнові права передані йому засновниками;

- кошти, майно та майнові права одержані в результаті господарської діяльності;

- інші кошти, майно та майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність).

Ризик випадкової загибелі або надходження майна, що є власністю товариства, і що передане йому в користування засновниками несе товариство.

Засновники товариства не мають відокремлених прав на окремі об’єкти, що входять до складу майна товариства.

Товариство має право орендувати землю та майно у власників земельних та майнових паїв на договірній основі.

З метою забезпечення діяльності Товариства за рахунок внесків засновників створено Статутний капітал в розмірі 7,4 тис. грн.

Вкладами засновників можуть бути:

Будинки, споруди, обладнання, нематеріальні активи, запаси, грошові кошти (в тому числі й в іноземній валюті).

До моменту державної реєстрації кожен засновник повинен був внести 30% грошових коштів у статутний капітал. Залишок частки Статутного капіталу вноситься протягом року після реєстрації товариства.

Товариство має право змінювати розмір Статутного капіталу. Кожен засновник має право подати свою частку Статутному капіталі.

Товариство створює Резервний капітал в обсязі 25% від Статутного капіталу, який формується шляхом щорічних відрахувань від суми чистого прибутку. В Статуті товариства передбачено такі права засновників:

- брати участь в управлінні справами товариства;

- брати участь в розподілі прибутку та одержувати його частину відповідно до внеску;

- одержувати інформацію про діяльність товариства;

- інші права передбачені законодавством України.

- Засновники зобов’язані:

- додержуватися установчих документів товариства і виконувати рішення його зборів;

- виконувати свої зобов’язання щодо майнової участі;

- оплачувати свою частку;

- не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;

- сприяти товариству у здійсненні його діяльності;

- не приймати участі в різного роду діяльності, яка може перешкоджати вирішенню господарських питань товариства;

- нести інші обов’язки передбачені чинним Законодавством України.

Вищим органом управління товариства є збори засновників. До них входять засновники або їх представники. Учасник товариства має право передати свої повноваження у зборах іншому учаснику або представнику іншого засновника. Кожний учасник має голоси пропорційно до внеску в Статутний капітал. У випадку, коли ухвалою зборів засновників можуть бути порушені інтереси ще одного або декількох засновників, зокрема під час розгляду питання про виключення засновника з товариства, ці засновники або їх представники у голосуванні участі не беруть.

Збори обирають свого голову на три роки із числа засновників або їх представників.

До виняткової компетенції зборів засновників належить:

- зміна Статуту;

- обрання і відкликання членів ревізійної комісії;

- затвердження річних результатів діяльності товариства;

- створення, реорганізація і ліквідація дочірніх підприємств філій або представництв;

- прийняття ухвали про припинення діяльності товариства;

- виключення засновника з товариства тощо.

Збори засновників вважаються дійсними, якщо на них присутні засновники (їх представники), що посідають загалом більше 55% голосів, а з питань, що потребують одностайності – всі засновники.

Збори засновників скликаються не менше одного разу на рік.

У товаристві створюються одноосібний виконавчий орган – Директор, який здійснює поточне управління діяльністю товариства.

Директор має право без доручення виконувати дії від імені товариства. Він розв’язує всі питання діяльності товариства крім тих, що становлять виняткову компетенцію зборів засновників. Директор є підзвітним зборам засновникам і організовує виконання їх ухвал.

Контроль за діяльністю товариства здійснюється ревізійною комісією, що створюється зборами засновників у кількості трьох осіб.

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

Проведення фінансового стану підприємства має доволі важливе значення, адже дає змогу зробити висновки щодо ефективності інвестування в підприємства, його ліквідності, фінансової стійкості для прийняття рішень.

Аналіз фінансового стану ТОВ „Лан” почнемо загальної оцінки стану майна. Розрахунки наведені табл. 3

Таблиця 3

Загальна оцінка стану майна

Аналіз проведено з використанням річного балансу ТОВ „Лан” за 2001-2003 р.р.

З таблиці 3 можна зробити висновки, що підприємство останніми роками не розширювало своє виробництво. Це випливає з того, що в 2001-2002 р.р. відбувався постійний спад вартості усього майна підприємства. Особливо такий спад спостерігається в 2001 році. В наступні роки бачимо уповільнення спаду. Єдиною причиною зменшення вартості необоротних активів може бути уцінка основних засобів, а також їх часткова реалізація та ліквідація.

В 2001 році спостерігаємо збільшення вартості оборотних активів за рахунок зміни виробничих запасів на 115 тис.грн. При цьому зменшується сума дебіторської заборгованості.

В 2002 році вартість майна ТОВ „Лан” також зменшилося. Але, в цьому випадку здебільшого за рахунок зменшення вартості оборотного капіталу. Вартість оборотного капіталу зменшилася за рахунок зменшення суми запасів. При цьому зростає дебіторська заборгованість.

В 2003 році бачимо незначне покращення ситуації. За цей період зросла вартість необоротних активів. Сума зміни оборотного капіталу залишилася приблизно такою як в 2002 році. Але, в 2003 році зміна вартості оборотних активів відбулася за рахунок зменшення дебіторської заборгованості.

Щодо структури активів підприємства то різкі зміни спостерігаються в 2001 році, коли за рахунок скорочення вартості необоротних активів, які поступилися місцем оборотним активам на 41,8%. В слідуючи роки спостерігається протилежна тенденція – поступове підвищення питомої ваги вартості необоротних активів в складі майна ТОВ „Лан”.

Позитивним явищем під час оцінки майна підприємства є поступове збільшення суми та питомої ваги грошових активів та їх еквівалентів як найбільш високоліквідних активів.

Далі проведемо детальніший аналіз структури оборотних активів.

Таблиця 4

Аналіз структури оборотних активів

Отже, з таблиці 4 бачимо, що збільшення вартості оборотних активів відбувається лише в 2001 році. Ця зміна пов’язана зі збільшенням вартості тварин на вирощуванні та відгодівлі, а також незавершеного виробництва. При цьому вартість всіх інших оборотних активів зменшується. Аналогічні зміни відбуваються і в структурі оборотних активів на кінець 2001 року питома вага вартості тварин на вирощуванні та відгодівлі і незавершеного виробництва також зросла.

В 2002 р. вартість оборотних активів зменшилася. До цього привело зменшення суми виробничих запасів, тварин на вирощуванні та відгодівлі, незавершеного виробництва та готової продукції. При цьому зросла дебіторська заборгованість. Внаслідок таких змін значно зросла питома вага дебіторської заборгованості (на 12,5 %).та зменшилася питома вага виробничих запасів (на 10,6 %) в загальній структурі оборотних активів.

В 2003 році відбувається зворотне явище - виробничі запаси за рахунок збільшення їх вартості витісняють дебіторську заборгованість, питома вага якої зменшується. Найбільше зростає питома вага незавершеного виробництва.

Далі проводимо аналіз ліквідності ТОВ “Лан”. Для цього згрупуємо активи та зобов’язання підприємства відповідно до їх ліквідності (активи) та терміновості (зобов’язання).

Таблиця 5

Групування активів підприємства відповідно до їх ліквідності

Під час групування активів в таб. 5 взято до уваги те, взято до уваги те, що високоліквідними і найбільш мобільними активами (А₁ ) є грошові кошти у касі та на рахунках у банку, тому що вони в будь-який час можуть бути використані для здійснення всіх господарських операцій, тобто вони мають абсолютну ліквідність. Менш ліквідними є кошти в дебіторській заборгованості (А₂ ), адже немає впевненості в строках їх надходження. Наступними активами за рівнем ліквідності є товари, готова продукція і виробничі запаси (А₃ ), які можна продати або використати в погашення заборгованості. Необоротні активи підприємства, як правило, не передбачають реалізовувати або ліквідувати, тому що за умови їх ліквідації зменшуються обсяги господарської діяльності. Відповідно такі активи відносяться до четвертої групи – важко- ліквідні активи. Сюди ж віднесемо незавершене виробництво.

Таблиця 6

Групування зобов’язань підприємства відповідно до їх терміновості

В таблиці 6 зобов’язання підприємства згруповано за строками їх погашення. При чому найбільш терміновими (П₁ ) вважаються поточні зобов’язання підприємства перед постачальниками, державою і працівниками, оплата яких визначається моментом виникнення заборгованості за наслідками здійснених господарських операцій.

Поточні зобов’язання (П₂ ) визначаються строком погашення одержаних позикових коштів за період менше одного року. Довгострокові зобов’язання (П₃ ) визначаються терміном погашення позикових коштів за період більше одного року. Постійні зобов’язання – це зобов’язання перед власниками суб’єкта господарювання в частині формування власного капіталу.

Побудуємо баланси ліквідності підприємства за 2001-2003 рр.

Таблиця 7

Аналіз ліквідності балансу 2001-2003 рр.

Для визначення ліквідності балансу порівняно підсумки по сумах активів і зобов’язань.

Баланс підприємства вважають абсолютно ліквідним, якщо виконуються наступні співвідношення:

А₁ >П_1, А₂ >П₂ , А₃ >П₃ , А₄ <П₄ (1)

Отже, співвідношення на початок 2001 року:

4<680, 439>0, 1073>72, 9428<10202

Співвідношення на початок 2002 року:

4<576, 384>0, 1123>0, 1537>2488

Співвідношення на початок 2003 року:

8<535, 575>95, 1087>0, 1290<2330

Співвідношення на кінець 2003 року:

16<384, 506>280, 1078>0, 1291<2307

В усіх випадках лише перша нерівність має відмінне від оптимального варіанту значення. Це говорить про те, що підприємство не має на балансі значної суми грошових коштів. Це не обов’язково слід оцінювати як негативне явище, адже в умовах інфляції надлишок по статтях грошових коштів також є небажаним.

Для комплексної оцінки ліквідності балансу визначаємо загальний показник ліквідності за формулою 2.

Л_З = (А₁ ×Пв_а1 +А₂ ×Пв_а2 +А₃ ×Пв_а3) : (П₁ ×Пв_П1 +П₂ ×Пв_П2 +П₃ ×Пв_П3 ) (2)

де Л_З - загальний показник ліквідності;

ПВ_Аn та ПВ_Пn - питома вага відповідних груп активів та пасивів в їх загальному підсумку Отже, загальний показник ліквідності по роках:

Таблиця 8

Загальний показник ліквідності

Отже, в 2001 році відбулося підвищення загального показника ліквідності, що характеризує покращення фінансового стану ТОВ “Лан” у порівнянні з попереднім періодом.За 2002 р. даний показник дещо знизився. Найвищий рівень показник мав на кінець 2003 р., що характеризує тенденцію покращення стану справ на підприємстві.

Далі розглянемо показники ліквідності детальніше.

При цьому визначаємо такі показники:

- величина чистих оборотних активів, що дорівнює різниці між сумою поточних активів та поточних зобов’язань;

- коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності (покриття), який дорівнює відношенню суми поточних активів до суми поточних зобов’язань;

- коефіцієнт швидкої (проміжної) ліквідності, який дорівнює відношенню суми грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості до суми поточних зобов’язань;

- коефіцієнт абсолютної ліквідності, що дорівнює відношенню суми грошових коштів і поточних фінансових інвестицій до суми поточних зобов’язань;

- частка оборотних коштів в активах.

Розрахунки занесено в таб. 9

Таблиця 9

Показники ліквідності підприємства

З таблиці 9 бачимо, що в 2001 р.спостерігався ріст робочого капіталу, що характеризує покращення стану справ на підприємстві. Але в наступних роках бачимо зворотну тенденцію.

Рівень коефіцієнта покриття, тобто можливості підприємства погасити поточні зобов’язання за рахунок поточних активів, за 2001 р. Досяг максимального значення, а за 2002 р. Він різко знизився. В 2003 р. Ситуація щодо цього показника дещо покращилася. За усі ці роки коефіцієнт покриття досягав нормативного значення.

Аналіз коефіцієнта швидкої (проміжної) ліквідності виявив позитивні тенденції - ріст показника за 2001-2003 роки. Лише на кінець 2003 року бачимо незначний спад. Якщо розглянути детально звітність підприємства, то побачимо, що даний показник збільшувався лише за рахунок дебіторської заборгованості, що говорить про передчасність позитивних висновків.

Аналіз коефіцієнта абсолютної ліквідності, який показує здатність підприємства покрити свої борги за рахунок грошових коштів, ивявив, що даний показник за 2001-2002 роки не змінювався, а на кінець 2003 року зріс втричі. Це має позитивне значення в діяльності підприємства

Частка оборотних коштів в активах різко змінилася лише в 2001 році. Але, згідно з раніше проведеним аналізом, така зміна пов’язана зі зміною суми необоротних активів. Далі цей показник має незначну тенденцію до спаду.

Далі проаналізуємо фінансову стійкість підприємства, визначимо тип фінансової стійкості ТОВ “Лан” за три попередніх роки. Для цього необхідно визначити наявність власних оборотних засобів, що дорівнює сумі власного капіталу, забезпечень наступних витрат і

платежів та доходів майбутніх періодів зменшеної на вартість необоротних активів підприємства.

Далі визначаємо наявність власних і довгострокових позикових джерел коштів для формування запасів і витрат, що дорівнює сумі власних оборотних коштів та довгострокових кредитів і позикових коштів.

Далі визначаємо загальну величину основних джерел коштів для формування запасів і витрат, що дорівнює сумі власних оборотних коштів та довгострокових кредитів і позикових коштів.

Далі визначаємо загальну величину основних джерел коштів для формування запасів і витрат що дорівнює сумі власних і довгострокових позикових джерел для формування запасів витрат та короткострокових кредитів і позикових коштів.

Для визначення типу фінансової стійкості використовується показник рекомендовані в економічній літературі:

(3)

де - надлишок (+) нестача (-) власних оборотних коштів

- надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат;

- надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат.

Надлишок (нестача) власних оборотних коштів визначається за формулою:

(4)

де - наявність власних оборотних коштів;

Z – сума запасів і витрат.

Надлишок (нестача) власних і довгострокових позикових джерел для формування запасів і витрат визначається за формулою:

(5)

де Е^Т – наявність власних оборотних і довгострокових джерел коштів.

Надлишок (нестача) загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат визначається за формулою:

(6)

де Е^Е – загальна сума джерел коштів для формування запасів і витрат.

Функція правомірного показника визначається таким чином:

;

Виділяють чотири типи фінансової стійкості.

1. абсолютна стійкість фінансового стану спостерігається, якщо:

> 0,

> 0, S (1,1,1) (7)

> 0.

2. Нормальна стійкість фінансового стану, якщо:

< 0,

> 0, S (0,1,1) (8)

> 0.

3.Нестійкий фінансовий стан, якщо:

< 0,

< 0, S (0,0,1) (9)

> 0.

2. Кризовий фінансовий стан, якщо:

< 0,

< 0, S (0,0,0) (10)

< 0.

Для характеристики фінансової стійкості ТОВ “ Лан” аналітичні дані сформовано в таб. 10

Таблиця 10

Аналіз фінансової стійкості підприємства

З таблиці 10 бачимо, що за останні роки ТОВ «Лан» мало нестійкий фінансовий стан. Це пов’язано з тим, що значну суму власних коштів вкладено в необоротні активи. Інша ж частина власних коштів не покриває вартості запасів і витрат. Запаси і витрати підприємства сформовані із залученням короткострокових позикових коштів.

Підприємству рекомендується переглянути склад необоротних активів та ліквідувати або ралізувати ті, що не відіграють важливу роль під час виробництва. Також слід переглянути склад запасів. Рекомендується залучити довгострокові позикові джерела формування запасів.

Для більш об’єктивної оцінки фінансового стану підприємства визначаємо відносні показники фінансової стійкості.

Таблиця 11

Аналіз відносних показників фінансової стійкості

Розглянемо кожний показник окремо.

Коефіцієнт автономії характеризує питому вагу власного капіталу в загальній сумі балансу. В літературі рекомендується норма даного показника - не менше 0,5.

За усі роки коефіцієнт автономії відповідав цій нормі. За 2001-2002 роки була незначна тенденція до спаду, але в 2003 році бачимо підвищення цього показника.

Маневреність робочого капіталу характеризує частку запасів у загальній сумі робочого капіталу. Щодо норми цього показника, то її встановлює саме підприємство за планом. Тенденції зміни маневреності робочого капіталу аналогічні до змін коефіцієнта автономії.

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу показує частку власного капіталу, яка вкладена в поточну діяльність, а яка капіталізована. Рекомендована в літературі норма - не менше 0,5. Як бачимо з таб. 11 даний коефіцієнт на початок 2001 року мав мінімальне значення – 0,10. Це говорить про те, що в цьому періоді значну частину власних коштів було вкладено в необоротні активи, а в поточну діяльність вкладено всього 10 % власних коштів. На кінець 2001 року ситуація різко змінилася - даний коефіцієнт зріс на 0,37. При цьому він все ж не досягнув рекомендованої норми. В наступних періодах спостерігається несначна тенденція спаду. Отже бачимо, що підприємство надає перевагу більш постійним активам і не намагається розширювати виробництво.

Коефіцієнт фінансової стійкості визначається як відношення власного та залученого капіталу. Рекомендована норма - більше 1. З таб. 11 бачимо, що на початок 2001 року власний капітал був основним джерелом здійснення діяльності. На кінець цього ж року ситуація змінилася. Даний коефіцієнт зменшився до 4,3. Така різка зміна коефіцієнта пояснюється змінами в обліковій політиці підприємства, під час якої різко зменшилася сума власного капіталу - на 97,1%. Отже, було б необ’єктивно робити висновки щодо цієї зміни. На кінець 2002 року коефіцієнт дещо знизився, а в 2003 році він знову зріс. Отже, немає постійної спаду або росту. За період 2001-2003 рр.коефіцієнт фінансової стійкості сягав рекомендованої норми.

Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу (фінансування) є оберненим показником до коефіцієнта фінансової стійкості.

Коефіцієнт стійкості фінансування показує частину майна підприємства, яка фінансується за рахунок стійких джерел. Критичне значення коефіцієнта - 0,75. З таб. 11 видно, що коефіцієнт в 2001-2003 рокахпостійно знаходився в нормі, хоча спостерігається незначне коливання.

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу характеризує частку залученого капіталу в загальній сумі капіталу підприємства і е повинен перевищувати 0,5. Даний коефіцієнт відповідає нормі і за 2001-2003 роки залишався порівняно стабільним.

Отже, аналіз фінансової стійкості за допомогою визначення абсолютних показників показав, що ТОВ “Лан” має нестійкий фінансовий стан.

Оцінка фінансового стану підприємства шляхом визначення відносних показників не показала значних відхилень від норми. Лише коефіцієнт маневреності робочого капіталу не досяг норми.

З цього можна зробити наступні висновки:

- підприємство є стабільним у відношенні фінансової незалеж-ності - його власний капітал переважає залучений;

- в цей же час підприємству не вистачає власних коштів для вкладення їх у виробництво,оскільки левова частка власного капілалу вкладена в необоротні активи.

Підприємству слід залучити довгострокові позикові кошти для здійснення діяльності, а заразом і підвищити фінансову стійкість.

2.3 Оцінка фінансового обліку та аналізу на підприємстві

Під час розгляду організації фінансового обліку на ТОВ „Лан” використано інформацію наказу про облікову політику.

На даному підприємстві наказ про облікову політику має назву „Наказ про перехід на Національні Положення” (стандарти) бухгалтерського обліку від 20 січня 2001 року. Копія наказу міститься в додатку 2.

В вище зазначеному наказі затверджено наступні питання:

- відповідальність за ведення обліку на підприємстві покладено на головного бухгалтера;

- види діяльності підприємства: вирощування зернових, технічних, кормових культур, вирощування молодняку ВРХ;

- формою ведення бухгалтерського обліку обрано журнально-ордерну;

- затверджено спеціально розроблений для господарства план рахунків бухгалтерського обліку;

- основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю;

- амортизація основних засобів здійснюється методом зменшувального залишку;

- запаси зараховуються на баланс за первісною вартістю, а списуються методом ідентифікованої собівартості;

- дебіторська заборгованість оцінюється за чистою вартістю реалізації;

- 1 січня 2001 року створено резерв сумнівних боргів;

- облік витрат здійснюється за принципом відповідності з використанням 9 класу;

- облікову політику підприємство базує на наступних принципах: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів та витрат, превалювання сутності над формою, історичної собівартості, застосування єдиного грошового вимірника, періодичності;

- чистий прибуток розподіляється на виплату дивідендів засновникам, погашення заробітної плати, придбання техніки, матеріалів тощо.

Далі в наказі розписано відповідальність окремих службових осіб за ведення відповідних ділянок обліку, затверджено склад ревізійної комісії в складі трьох осіб, затверджено відповідальність за ведення податкового, управлінського обліку та складання фінансової, податкової, статистичної та спеціальної звітності на підприємстві.

Якщо проаналізувати стан обліку на підприємстві фактично, він повністю відповідає наказу, а отже і чинному законодавству України. Під час загального ознайомлення з організацією ведення обліку на підприємстві не було виявлено порушень з боку облікового персоналу. Щодо стану економічного аналізу на підприємстві то тут не передбачено спеціального підрозділу або окремої службової особи яка б займалась здійсненням аналізу.

Якщо виникає потреба провести аналіз фінансової чи господарської діяльності, його здійснює головний бухгалтер або економіст, які мають відповідну вищу освіту і можуть проаналізувати діяльність підприємства і розробити необхідні пропозиції для усунення недоліків та виявлення резервів покращення стану на підприємстві.

Розділ 3 Організація та стан обліку активів підприємства

3.1 Облік і класифікація активів

В першому розділі розглянуто поняття та класифікацію активів. Далі вивчимо облік і класифікацію активів детальніше, зокрема розглянемо облік на ТОВ „Лан”.

Якщо подивитися на облік активів в цілому, то для цього в Плані рахунків передбачено три класи: Клас 1 „Необоротні активи”, Клас 2 „Запаси” і Клас 3 „Кошти, розрахунки та інші активи”. Всі рахунки цих класів є активними за винятком рахунків 13 „Знос необоротних активів”, 19 „Негативний гудвіл”, 38 „Резерв сумнівних боргів”, які є пасивними, і рахунків 36 „Розрахунки з покупцями та замовниками”, 37 „Розрахунки з різними дебіторами”, що є активно-пасивними.

Далі розглянемо облік активів на підприємстві більш детально, заразом вивчимо їх класифікацію.

Облік основних засобів, що входять до необоротних активів, ведеться на рахунку 10 „Основні засоби”. Для цього рахунка передбачено субрахунки другого порядку, де обліковуються основні засоби в залежності від їх виду.

Субрахунок 101 „Земельні ділянки” призначений для обліку землі, що належать підприємству.

На субрахунку 102 „Капітальні витрати на поліпшення земель” (ведеться облік капітальних вкладень на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи).

На субрахунку 103 „Будинки та споруди” ведеться облік руху наявності будівель, споруд, їх структурних компонентів, та передавальних пристроїв, включаючи частини будівель.

На субрахунках 104 „Машини та обладнання”, 105 „Транспортні засоби”, 106 „Інструменти, прилади та інвентар” ведеться облік руху та наявності автомобілів, включаючи вузли і запасні частини, якими вони комплектуються (двигуни, мости, запасні колеса, підйомники, інструменти, інвентар тощо), меблів, побутових електронних, оптичних, електромеханічних приладів та інструментів, електронно-обчислювальних та інших машин тощо.

На субрахунках 107 „Робоча та продуктивна худоба” і 108 „Багаторічні насадження”, що є специфічними для сільського господарства, ведеться облік відповідно робочої і продуктивної худоби та багаторічних насаджень.

На субрахунку 109 „Інші основні засоби” ведеться облік руху і наявності інших основних засобів, що не відображені на вище перелічених субрахунках.

Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному об’єкту окремо.

Облік інших необоротних матеріальних активів ведеться на рахунку 11 „Інші необоротні матеріальні активи ” по таких субрахунках: 111 „Бібліотечні фонди”, 112 „Малоцінні необоротні матеріальні активи”, 113 „Тимчасові (не титульні) споруди”. 114 „Природні ресурси”, 115 „Інвентарна тара”, 116 „Предмети прокату”, 117 „Інші необоротні матеріальні активи”.

Облік нематеріальних активів ведеться на рахунку 12 „Нематеріальні активи” по субрахунках передбачених в Плані рахунків бухгалтерського обліку.

Облік зносу необоротних активів ведеться на однойменному рахунку 13.

Довгострокові фінансові інвестиції обліковують на рахунку 14 „Довгострокові фінансові інвестиції”

Рахунок 15 “Капітальні інвестиції” призначений для обліку витрат на капітальне будівництво, придбання (виготовлення) основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів та для обліку витрат на формування основного стада.

Довгострокова дебіторська заборгованість обліковується на рахунку 16 з аналогічною назвою.

На рахунку 17 „Відстроченні податкові активи” ведеться облік відстрочених податкових активів.

Інші необоротні активи обліковуються на рахунку 18 з відповідною назвою.

Облік виробничих засобів ведеться на рахунку 20 „Виробничі запаси”, до якого відкриваються субрахунки передбачені в Плані рахунків.

Тварини на вирощуванні та на відгодівлі обліковуються на однойменному рахунку 21.

На рахунку 22 обліковуються малоцінні та швидко зношуванні предмети.

Облік напівфабрикатів, продукції сільськогосподарського виробництва та товарів ведеться відповідно на рахунках 25, 27, 26 та 28.

Облік грошей в касі, на рахунках в банках та інших коштів ведеться відповідно на рахунках 30, 31, 33.

Короткострокові векселі одержані обліковуються на однойменному рахунку 34.

Облік поточних фінансових інвестицій ведеться на рахунку 35.

Облік розрахунків з покупцями та замовниками, різними дебіторами ведеться відповідно на рахунках 36 „Розрахунки з покупцями та замовниками” та 37 „Розрахунки з різними дебіторами”.

Резерв сумлінних боргів обліковується на рахунку 38.

Для обліку витрат майбутніх періодів передбачено рахунок 39.

3.2 Облік необоротних активів

3.2.1 Облік основних засобів

Облік основних засобів, як і будь-яких інших активів, починається з їх оцінки.

Первісною оцінкою основних засобів, тобто вартістю за якою вони зараховуються на баланс підприємств, є собівартість придбання або створення цих основних засобів.

Собівартість об’єкта основних засобів включає купівельну ціну (в тому числі ввізне мито та безповоротні податки) та витрати, що безпосередньо пов’язанні з придбанням цього об’єкта в робочий стан (стан, який дає можливість використовувати його за прямим призначенням).

Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкта основних засобів.

Під справедливою вартістю основного засобу розуміють вартість конкретного об’єкта основних засобів, який може бути отримано в операціях обліку між проінформованими, зацікавленими та незалежними сторонами.

Собівартість об’єктів, збудованих власними силами, включає: вартість робіт, виконаних субпідрядниками; прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші операційні витрати, що безпосередньо пов’язані з будівництвом активу, вартість дозволу на будівництво; оплату фахових послуг (архітекторів, юристів тощо).

Залишкова вартість являє собою різницю між первісною вартістю і сумою зносу за весь строк експлуатації об’єкта. Оцінка по залишковій вартості використовується при розробці планів відтворення основних засобів і для нарахування зносу.

Відповідно до П(С)БО 7 „Основні засоби” підприємство має право переоцінювати об’єкти основних засобів, якщо їх залишкова вартість відрізняється від справедливої на дату балансу. Під час переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату переоцінюється всі об’єкти групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Відображення в обліку результатів переоцінки основних засобів здійснюється за допомогою кореспонденції рахунків наведеної в таблиці 12

В таблиці наведені умовні суми. Підставою для відображення таких операцій є довідка бухгалтерії

Таблиця 12

Кореспонденція рахунків з обліку переоцінки основних засобів

Облік надходження основних засобів використовують такі документи: Акт приймання – передачі основних засобів (ф. 03-1), акт приймання – здачі відремонтованих і реконструйованих та модернізованих об’єктів (ф. 03-2), якщо приймання багаторічних насаджень і передачі їх в експлуатацію (ф. 54), акт на переведення тварин із груп в групу (ф. 54), Акт на переведення тварин із груп в групу (ф. 97). Опис цих документів наведенні в додатку 6.

Акт приймання – передачі основних засобів складає комісія, призначена керівником господарства, на кожну машину, яка надходить у господарство, або на прийняття і здачу кожного об’єкта в експлуатацію. Акт затверджується керівником господарства, після чого разом із технічною документацією передається в бухгалтерію для відображення зафіксованих у них даних на рахунках синтетичного і аналітичного обліку. Бланк акта наведений в додатку 6.

Приймання багаторічних насаджень здійснюється на підставі Акта приймання багаторічних насаджень та передачі їх в експлуатацію, а також їх зразки. Цей акт складається по закінченню всього комплексу робіт по закладанню і вирощуванню багаторічних насаджень.

Вирощену у господарстві і переведену до основного стада худобу оприбутковують на підставі Акта на переведення тварин із групи в групу. Його складає зоотехнік, завідувач ферми або бригадир і після затвердження керівником господарства передає в бухгалтерію підприємства.

Зарахування до складу основних засобів об’єктів оформлюється запасами в інвентарю картку обліку основних засобів, дані якої використовуються для заповнення журналів-ордерів тощо і реєструється в інвентаризаційних описах, де записи здійснюються за видами основних засобів.

Інвентарну картку складають на кожний окремий інвентарний об’єкт. Складання загальної картки, якою оформляється кілька об’єктів здійснюється лише стосовно господарського інвентарю, інструментів верстатів тощо, якщо вони однотипні, мають однакову вартість й прийняті одночасно.

На основні засоби, прийняті в оренду нових інвентарних карток не відкривають. За реєстр аналітичного обліку використовують копію інвентарної картки даного об’єкта чи витягу з неї. Ці картки (витяги) зберігаються у картотеці бухгалтерії окремо.

В наказі про облікову політику підприємства на ТОВ „Лан” затверджено, що амортизація основних засобів нараховується методом зменшувального залишку із застосуванням норм встановлених для нарахування амортизації у податковому обліку, тобто за ставками передбаченими Законом України „Про оподаткування прибутку підприємства”.

Такий метод нарахування амортизації не відповідає сутності методу зменшення залишкової вартості. Відмінність полягає в тому, що під час нарахування амортизації методом зменшення залишкової вартості, річна норма амортизації обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років кожного використання об’єкта на його первісну вартість.

Фактично на ТОВ „Лан” для обліку амортизації використовують податковий метод.

При цьому основні засоби розподілено на чотири групи: перша – будівлі, споруди, їхні структурні компоненти і передавальні пристрої, в тім числі житлові будинки та їх частини; друга – автомобільний транспорт, включаючи вузли та гуму, меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти, офісне обладнання; третя – інші об’єкти виробничого призначення, не включені до першої й другої груп; четверта – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування інформації або друку, телефони, мікрофони і рації.

Амортизація нараховується шляхом множення балансової вартості групи основних фондів (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на норму амортизації.

Така балансова вартість на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:

Б_(а) =Б_(а-1) + П_(а-1) – В_(а-1) - А_(а-1) (11)

де Б_(а) – балансова вартість групи (окремого об’єкта основних засобів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

Б_(а-1) – балансова вартість групи (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П_(а-1) – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту та інших поліпшень основних засобів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В_(а-1) – сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об’єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А_(а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Норми амортизації встановлюється у відсотках до балансової вартості кожної групи основних фондів на початок звітного періоді в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

Група 1 – 2 відсотки;

Група 2 – 10 відсотки;

Група 3 – 6 відсотки;

Група 4 – 15 відсотки.

Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній будівлі, споруді та загалом по групі 1, ведеться по кожній будівлі, споруді та загалом по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об’єктів такої групи.

Облік балансової вартості основних фондів, які підлягають під визначення групи 2, 3, 4 ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів.

Останніми роками найпоширенішою операцією під час обліку основних засобівбуло списання об’єктів основних засобів.

Акти на списання основних засобів, якими оформляється дана операція, вміщують в собі дані про первісну вартість об’єкта суму накопиченого зносу за час експлуатації, вартості одержаних матеріальних цінностей в результаті ліквідації об’єкта суму накопиченого зносу за час експлуатації, вартості одержаних матеріальних цінностей в результаті ліквідації об’єкта.

На ТОВ „Лан” основним зведеним документом на обліку основних засобів є інвентарний список основних засобів, який не відповідає затвердженій формі 03-9, а містить в собі інформацію про первісну вартість основних засобів їх залишкову вартість, суму амортизації розвитку по кварталах.

Оскільки під час обліку основних засобів не відбувається багато операцій то ведення обліку таким чином є зручним. На ТОВ „Лан” не складають журнал-ордер №13.

Також по обліку основних засобів ведеться відомість на рахування амортизації за рік по кварталах.

Ці реєстри на підприємстві створені в комп’ютерному варіанті, а саме в програмі Excel.

В додатку 6 подано розрахункову форму інвентарного стану основних засобів та нарахування амортизації за 2003 рік.

Облік основних засобів як і взагалі весь облік на ТОВ „Лан” здійснюється без використання спеціальних комп’ютерних програм для обліку.

Під час обліку основних засобів використовується кореспонденція рахунків наведена в таблиці 13

Таблиця 13

Кореспонденція рахунків по обліку основних засобів.

3.2.2 Облік інших необоротних матеріальних активів

До інших необоротних матеріальних активів належать бібліотечні фонди, малоцінні необоротні активи природні ресурси та інвентарна тара, тимчасові (нетитульні) споруди.

Основну частину складають матеріальні необоротні матеріальні активи та інвентарна тара.

Для обліку малоцінних необоротних матеріальних активів передбачено субрахунок 112. На ньому відображається вартість необоротних активів, термін корисного використання яких більше одного року, зокрема спеціальні інструменти і спеціальні пристосування, вартість яких погашається нарахуванням зносу за встановленого підприємством ставкою.

На ТОВ „Лан” верхньою планкою вартості необоротних матеріальних активів, що включаються до складу малоцінних необоротних активів, є 500 грн.

Нарахування амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів здійснюються методом прямолінійного списання.

Документальне оформлення та облік інших необоротних матеріальних активів здійснюється аналогічно до обліку основних засобів. Основна відмiнність полягає в нарахуванні амортизації.

В звітності, зокрема в балансі підприємства інші необоротні матеріальні активи відображаються разом з основними засобами.

Приведемо умовну кореспонденцію рахунків з обліку інших необоротних матеріальних активів (таблиця 14).

Таблиця 14

Кореспонденція рахунків з обліку інших необоротних матеріальних активів

3.2.3 Облік незавершеного будівництва

До незавершеного будівництва відносяться витрати на капітальне будівництво понесені в попередніх та звітному періоді, причому об’єкт будівництва ще не включено до основних засобів.

Капітальне будівництво здійснюється як підрядним так і господарським способом. Від цього залежить специфіка обліку капітальних інвестицій.

Якщо будівництво здійснюється підрядним способом, основними документами для первинного обліку є: проектно-кошторисна документація, титульні списки, акт про відведення земельної ділянки під нове будівництво, графіки передачі обладнання й матеріалів, якими забезпечує замовник.

На ТОВ „Лан” будівництво здійснюється власними силами. Основними первинними документами для відображення господарських операцій за кожною статтею є: лімітно-забірні карти на відпуск будівельних та інших матеріалів, накладні внутрішньогосподарського призначення, наряди на відведену роботу, табелі обліку робочого часу, облікові листи тракториста-машиніста, подорожні листи вантажного автомобіля, відомості нарахування амортизації, акти приймання-здачі виконаних робіт та іншi.

Перевірені первинні документи групують у Звітах про рух матеріальних цінностей, накопичувальних відомостях, відповідних реєстрах, на підставі яких списують будівельні та інші матеріали, послуги доломіжних виробництв, трудові затрати тощо на об’єкти капітального будівництва. При цьому складають Виробничий звіт, в якому ведуть аналітичний облік капітальних інвестицій по кожному об’єкту обліку.

Аналітичний облік ведуть у Виробничому звіті за такими статтями: матеріали; основна заробітна плата; витрати по експлуатації будівельних машин і механізмів, інші витрати.

На статтю „Матеріали” відносять фактичну вартість витрачених на будівельні монтажні роботи різних будівельних матеріалів – цементу, цегли, шиферу, а також конструкцій і деталей; малоцінних та швидкозношуваних предметів. Вартість використання будівельних матеріалів записують на дебет субрахунку 151 „Капітальне будівництво” і кредит субрахунку 205 „Будівельні матеріали”. Малоцінні та швидкозношувані предмети, на дебет субрахунку 151 в кредит рахунку 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети”.

По статті „Основна плата праці” обліковують основну оплату праці працівникам, зайнятим безпосередньо на будівельно-монтажних роботах.

Нараховані суми записують на дебет субрахунку 151 і кредит рахунка 66 „Розрахунки з оплати праці”.

До статті „Експлуатація будівельних машин і механізмів” належать витрати на оплату праці робітників, зайнятих експлуатацією будівельних машин і механізмів, їхнім ремонтом і технічними обслуговуванням; вартість паливно-мастильних матеріалів, електроенергії, запасних частин, що використовуються під час експлуатації, поточного ремонту і технічного обслуговування будівельної техніки; амортизаційні відрахування на відновлення цих машин та механізмів; орендна плата при використанні залученої техніки; інші витрати з експлуатації машин і механізмів. При цьому дебетують субрахунок 151 і кредитують відповідні рахунки – 66, 203 „Паливо”, 23 „Виробництво”, 207 „Запасні частини”; 131 „Знос основних засобів”, 685.

Розрахунки з різними кредиторами тощо.

По статті „Інші витрати” обліковують вартість послуг власного і залученого транспорту і тракторів з переміщення ґрунту та ін.

Синтетичний облік капітального будівництва слід вести в журналі-ордері 13 с. – г по рахунку 15. на ТОВ „Лан” цей журнал – ордер не ведеться. Аналітичний облік ведеться в виробничому звіті, про який йшлося раніше.

В наступній таблиці наведена кореспонденція рахунків з обліку незавершеного будівництва, при цьому використовуються умовні дані.

Таблиця 15

Кореспонденція рахунків з обліку незавершеного будівництва

3.2.4 Облік нематеріальних активів

Серед майна ТОВ „Лан” немає нематеріальних активів, але оскільки їх облік є доволі специфічним, то розглянемо його теоретично. Тим паче, що в процесі подальшої діяльності ТОВ „Лан” може виникнути необхідність такого обліку.

До нематеріальних активів, які є об’єктом бухгалтерського обліку належать:

- права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічного та іншою інформацією про природне середовище тощо);

- право користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

- право на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі; промислові знаки; сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

- авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);

- інші нематеріальні активи.

Придбані або отримані нематеріальні активи відображаються в балансі, якщо існує ймовірність одержання майбутніх економічних вигод пов’язаних з їх використанням, та якщо вартість їх може бути достовірно визначена.

Придбані (створенні) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості придбання, мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в результаті обміну на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого нематеріального активу.

Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в обмін на неподібний об’єкт, дорівнює справедливій вартості переданого нематеріального активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи її еквівалентів, що була передана (отримана) під час обліку.

Основними первинними документами для взяття на облік нематеріальних активів є:

- свідоцтво України на знак для товарів і послуг;

- патент на винахід;

- патент України на промисловий зразок;

- свідоцтво на право займатися племінною справою;

- авторський договір чи договір з організаціями, які управляють майновими правами авторів на колективні основі;

- патент на сорт;

- рахунок за роботу по створенню і впровадженню програмного забезпечення ЕОМ;

- рахунок за ноу-хау згідно з договором із власником;

- рахунки й документи, що підтверджують оплату права користування природними ресурсами;

- договір та акти на приймання наукових і дослідно-конструкторських розробок.

Для обліку витрат підприємства на придбання (створення) нематеріальних активів використовується рахунок 154 „Придбання (створення) нематеріальних активів”

Для узагальнення інформації про наявність та рух нематеріальних активів призначений рахунок 12 „Нематеріальні активи”.

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визначенні цього об’єкта активом, але не більше 20 років.

В наступній таблиці наведена кореспонденція рахунків по обліку нематеріальних активів з використанням умовних даних.

Таблиця 16

Кореспонденція рахунків з обліку нематеріальних активів

3.3 Облік оборотних активів

3.3.1 Облік запасів підприємства

Облік виробничих запасів і малоцінних та швидкозношуваних предметів

Для забезпечення ефективної організації обліку всі виробничі запаси підприємства класифікуються на такі групи:

- насіння і садивні матеріали;

- корми;

- нафтопродукти;

- тверде паливо;

- різна сільськогосподарська сировина для переробки на млинах, олійнях тощо;

- запасні частини й ремонтні матеріали;

- готова продукція;

- товари;

- малоцінні та швидкозношувані предмети.

Важливим питанням під час обліку запасів є їх оцінка.

Існує чотири основних методи оцінки запасів:

- метод ідентифікації;

- метод середньої вартості;

- метод оцiнки запасiв за цiнами перших закупок;

- метод оцінки запасів за цінами останніх закупок – ЛІФО

Під час оцінки матеріальних цінностей на ТОВ „Лан” користуються методом ідентифікації.

Цей метод передбачає рух виробничих запасів з моменту їх придбання до моменту реалізації або виробничого використання за фактичною їх вартістю, яка складається на момент придбання. Даний метод має два суттєвих недоліки.

По-перше, у багатьох випадках важко і непрактично слідувати за придбанням і використанням конкретних товарних одиниць. По-друге, якщо підприємство займатиметься, придбанням, реалізацією та використанням на виробництво однакових товарів, буде дуже важко визначити які товари вже реалізовані або використані на виробництво, а які залишилися. В цьому випадку виникає можливість маніпулювати визначенням прибутку.

Основними первинними документами для обліку виробничих запасів є Накладні, Товаро-транспортні накладні, прибуткові ордера, лiмітно-забірні картки тощо. Їх опис та зразки наведені в додатку 7.

Під час надходження виробничих запасів на підприємство прихід оформлюють за допомогою документа постачальника – накладної або товарно-транспортної накладної, або ж шляхом виписування прибуткового ордера.

Для одержання матеріалів від одногороднього постачальника виписується Довіреність, яка реєструється в Журналі реєстрації довіреностей.

Відпуск виробничих запасів у виробництво здійснюється за допомогою накладних – вимог або лімітно-забірних карток.

Облік продукції й матеріалів у коморах здійснюється на картках складського обліку матеріалів

Записи в картках складського обліку комірник робить щодня окремо по кожному разовому документу, після кожного запису виводиться залишок. Дані відомостей витрачання кормів, лімітно-забірних карт комірник заносить у картку в міру їх закриття не пізніше першого числа наступного за звітним місяця.

Щомісяця комірник на підставі первинних документів складає Звіт про рух матеріальних цінностей у двох примірниках і подає його в бухгалтерію разом з первинними документами. До Звіту включають лише ті види продукції й матеріалів по яких був рух у звітному місяці. Копія звіту подана в додатку 7.

Дані про рух та наявність цінностей узагальнюють в Журналі-ордері №10.1.С.-Г., який об’єднано з відомістю. Для записів по синтетичних рахунках (субрахунках) використовують вкладні аркуші. Облік цінностей ведуть за цінами придбання.

Кредитові обороти по синтетичних рахунках та обліку матеріалів з Журналу-ордера №10.1.С.Г. переносять у голову книгу.

Синтетичний облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться на рахунку 22.

Синтетичний облік виробничих запасів ведеться на рахунку 20 „Виробничі запаси”, який має такі субрахунки:

201 „Сировина й матеріали”;

202 „Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби”;

203 „Паливо”;

204 „Тара й тарні матеріали”;

205 „Будівельні матеріали”

206 „Матеріали передані в переробку”;

207 „Запасні частини”;

208 „Матеріали сільськогосподарського призначення”;

209 „Інші матеріали”

Під час обліку виробничих запасів використовується кореспонденція рахунків описана в таблиці 17

Таблиця 17

Кореспонденція рахунків з обліку виробничих запасів

Малоцінні та швидкозношувані предмети оцінюються за первісною вартістю, до якої включаються всі витрати на їх придбання.

Облік тварин на вирощуванні та відгодівлі

До складу молодняку тварин, птиці і тварин на відгодівлі включають поголів’я, вирощене у власному господарстві та придбане на стороні: молодняк всіх видів з моменту одержання приплоду до переведення в основне стадо чи вибуття тварин на відгодівлі.

Збільшення кількості тварин на вирощуванні та відгодівлі на ТОВ „Лан” відбувається внаслідок придбання їх на інших підприємствах або приплоду.

Тварини придбані в інших сільськогосподарських підприємств за грошові кошти або в обмін на інші тварини або запаси, оприбутковуються на підставі Товаро-транспортних накладних або Рахунків-фактур.

При одержанні приплоду завідувач ферми складає у двох примірниках Акт на оприбуткування приплоду тварин (додаток 24). Записи в ньому здійснюються індивідуально по кожній голові приплоду великої рогатої худоби і коней, а по всіх інших тваринах – загалом із зазначенням статі. На підставі акта робляться записи в книзі місяця складається звіт про рух худоби і птиці на фермі, що передається в бухгалтерію. Цей звіт на ТОВ „Лан” складається в довільній формі, хоча для нього передбачена типова форма №102. Причиною цього є відсутність відповідних бланків на господарстві.

Молодняк та відгодоване поголів’я великої рогатої худоби і свиней зважують щомісяця, а також при переведенні у наступну вікову групу, від однієї матеріально відповідальної особи до іншої, в основне стадо, продажу тощо. Результат зважування молодняку тварин і тварин на відгодівлі, що залишилися в групі на кінець звітного періоду, відображають у Відомості зважування тварин, яка на ТОВ „Лан” складається у довільній формі за браком відповідних бланків.

Розрахунок приросту живої маси визначається за формулою:

П=В_К.П. +В_В -В_Н -В_П.П. (12)

де П – приріст живої маси;

В_К.П. – вага поголів’я на кінець періоду;

В_В – вага тварин, які вибули протягом періоду (включаючи вагу падежу);

В_Н – вага приплоду і поголів’я, яке надійшло протягом періоду;

В_П.П. – вага поголів’я на початок періоду.

Вибуття тварин в інші господарства або на переробні підприємства обліковують у товарно-транспортній накладній.

У разі забою тварин знятих з відгодівлі або нагулу, вимушеного дорізу, падежу, загибелі від стихійного лиха або з інших причин, комісія, призначена керівником підприємства складає Акт на вибуття тварин та птиці (ф.100) на кожен випадок окремо. На ТОВ „Лан” цей акт складається без використання бланків у зв’язку з їх відсутністю.

Після затвердження акта виконують записи про вибуття поголів’я в Книзі обліку руху тварин і птиці і його разом зі звітом про рух тварин і птиці на фермі подають в бухгалтерію.

Якщо молодняк тварин відпускають працівникам підприємства у рахунок заробітної плати або як натуральну оплату праці, то оформляють накладну внутрішньогосподарського призначення (додаток 25)

В усіх випадках переведення тварин з однієї облікової групи і іншу складають Акт на переведення тварин з групи в групу (додаток 10)

Синтетичний облік тварин ведеться на рахунку 21 „Тварини на вирощуванні та відгодівлі”

На ТОВ „Лан” до цього рахунка відкрито наступні субрахунки:

211 „Молодняк тварин на вирощуванні”

212 „Тварини на відгодівлі”

213 „Птиця”

Аналітичний облік молодняку ведеться в розрізі матеріально відповідальних осіб за такими виробничими й віковими групами:

1. Велика рогата худоба: телички на випоюванні; бички на випоюванні; телички на дорощуванні; бички на дорощуванні; телиці для ремонту стада; нетелі; корови-первістки для реалізації;

2. Свині: підсосні свинки під матками; підсосні кабанчики під матками; свинки на дорощуванні; кабанчики на дорощуванні; ремонтні свинки, ремонтні кабанчики.

3. Коні: молодняк робочих коней (за роками народження і статтю).

Найпоширеніша кореспонденція рахунків з обліку тварин на вирощуванні та відгодівлі наведена в таблиці 18.

Таблиця 18

Кореспонденція рахунків з обліку тварин на вирощуванні та відгодівлі

Для обліку молодняку тварин і тварин на відгодівлі використовують Журнал-ордер №9 С.-Г. який складається з двох частин – прибуткової (відомість де відображають надходження тварин та видаткової (безпосередньо Журнал-ордер №9)), де відображається вибуття. Записи в Журналі-ордері виконують на підставі, звітів про рух тварин і птиці на фермі. При цьому одержаний за місяць приплід та приріст живої маси оцінюється за типовою собівартістю поточного року, переведенні тварини з основного стада за їх балансовою вартістю, куплені тварини - за цінами придбання. Вибуття тварин - за цінами придбання. Вибуття тварин оцінюється за плановими цінами 1 ц. живої маси.

Записи проводять окремо, по кожній статево-віковій групі ферми. По кожній групі в розрізі ферми. По кожній групі підраховують підсумки за місяць та з початку року. Місячні дані за кожним видом тварин і статевих групах у вартісному виразі за наявності худоби на початок і кінець місяця, їх руху за відповідними каналами переносять до оборотної відомості №9 а С.-Г. аналітичного обліку за рахунками 21 „Тварини на вирощуванні та відгодівлі”. Підсумкові дані з дебету і кредиту рахунка 21 в розрізі кореспондуючих рахунків переносять на лицьовий бік Журналу-ордера №9 С.-Г. для подальшого рознесення кредиту рахунка в кореспонденції з іншими рахунками до Головної книги.

Копію Журналу-ордеру №9 С. Г. ТОВ „Лан” подано в додатку 7.

Облік незавершеного виробництва та готової продукції

До незавершеного виробництва включено витрати на озимі посіви, на оранку зябу, підготовку пару, а також видатки на закладання садів.

Облік незавершеного виробництва здійснюється відповідно до встановленого порядку на рахунках бухгалтерського обліку, передбачених для узагальнення інформації про витрати основного виробництва.

Об’єктами обліку витрат у незавершеному виробництві є виконані роботи (витрати під урожай наступного року: оранка на зяб, лущення, внесення добрив, снігозатримання, горні пари тощо).

Витрати обліковуються за таким статтями: витрати на оплату праці; відрахування на соціальні засади; добрива; роботи та послуги; витрати на утримання основних засобів; інші витрати на організацію виробництва й управління.

Для оформлення витрат виробництва використовується ціла система первинних та зведених документів.

Підставою для нарахування оплати праці є табелі обліку робочого часу, облікові листи праці й виконаних робіт, облікові листи трактористів-машиністів.

Добрива списують на підставі Акта про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, пестицидів і гербіцидів (в додатку 7).

Вартість робіт і послуг наданих сторонніми організаціями відносяться на об’єкти обліку виробництва за рахунками-фактурами.

Амортизацію основних засобів включають до виробничих витрат на підставі відомостей нарахування амортизаційних відрахувань.

Облік інших витрат ведуть на основі рахунків відповідних організацій, установ і підприємств, довідок бухгалтерії та звітів про рух матеріальних цінностей.

Розподіл витрат по управлінням та обслуговування виробництва проводять на підставі відповідних розрахунків, які оформляються довідками бухгалтерії.

Для накопичення витрат по незавершеному виробництву призначений рахунок 23 „Виробництво”, для якого на підприємстві відкриваються субрахунки.

Зведений облік незавершеного виробництва ведеться в виробничому звіті № 10.3 а С. Г., підсумки якого переносяться в Журнал-ордер №10.3 С. Г., а його дані – в Головну книгу.

Облік готової продукції рослинництва зокрема зерна на ТОВ „Лан” здійснюють наступним чином.

Для оформлення відправлення зерна від комбайна на тік застосовують талон шофера і талон комбайнера, які реєструються в Журналі обліку виданих талонів.

При кожній відправці від комбайна повного бункера зерна комбайнер передає водієві один талон комбайнера, а водій передає один талон водія. В місцях збереження зерна його зважують, після чого водій передає завідувачу току, або комірнику талон, отримані від комбайнера. Реєстр приймання зерна від шофера.

Після зважування транспортного засобу із зерном, завідувач току записує номера талонів комбайнерів, та інші дані в Реєстр отримання зерна вагарем. Після розвантаження зерна водій повертається і завідувач току зважує транспортний засіб і записує в реєстр масу тари, визначає масу зерна.

Одночасно завідувач току фактичну масу прийнятого зерна записує в реєстр приймання зерна від водія.

Водій на підставі свого Реєстру приймання зерна записує щоденно кількість перевезеного зерна в Дорожній лист вантажного автомобіля і в кінці дня здає його в бухгалтерію.

Комбайнер після закінчення зміни завідувачу током всі талони, отримані від нього в облік отримує виписку з реєстру про намолот зерна зібраного на скошеній площі. На підставі цих даних комбайнер заповнює обліковий лист тракториста-машиніста і здає його в бухгалтерію. Талон комбайнера і талон водія, здані в кінці робочого дня завідувач току разом з відомістю руху зерна та іншої продукції і прикладними до неї Реєстрами приймання зерна передаються відповідні записи в бухгалтерських реєстрах.

Основними первинними документами з обліку надходження молока є Журнал обліку надою молока, який ведеться завідувачем ферми.

В ньому по кожній доярці щоденно записується кількість корів, що дояться, кількість надоєного молока вранці, вдень, увечері. Завідувач ферми щоденно визначає відсоток жиру в молоці по кожній групі корів і перераховує прийняте молоко в одновідсоткове і стандартне.

Для обліку щоденного надходження і витрачання молока протягом місяця на кожній фермі ведеться Відомість руху молока.

Після завершення звітного періоду один примірник Відомості руху молока разом з Журналом надою молока по надходженню, лімітно-забірними картками. Товаро-транспортними накладними та іншими документами по витрачанню молока надається в бухгалтерію.

Другий примірник Відомостей руху молока служить підставою для оприбуткування і списання витраченого молока в кінці складського обліку.

Для узагальнення інформації про надходження та реалізацію готової продукції призначенні рахунок 27 „Продукція сільськогосподарського виробництва”.

Дані про рух готової продукції узагальнюють в журналі-ордері №10.1 С. Г. на відповідному субрахунку. Для обліку незавершеного виробництва складається наступна кореспонденція рахунків.

Таблиця 19

Сума всіх витрат, зібраних на рахунку 23 є вартістю незавершеного виробництва.

3.3.2 Облік дебіторської заборгованості

На кінець 2003 року – періоду, який досліджується, на балансі ТОВ „Лан” було 327 тис. грн. дебіторської заборгованості за товари, роботи та послуги, 6 тис. грн. дебіторської заборгованості за рахунками з бюджетом та 173 тис. грн. іншої поточної заборгованості.

До дебіторської заборгованості за товари, роботи та послуги відноситься заборгованість покупців за відвантажену продукцію.

Первинними документами по обліку реалізованої продукції є товарно-транспортні накладні.

Основними документами, який є підставою для бухгалтерського обліку реалізованого зерна є Приймальна квитанція, яка складається на заготівельному підприємстві і передається на господарство.

Молоко реалізується за допомогою товарно-транспортних накладних форми №1 С. Г. (молоко, сировина).

Дебіторська заборгованість по розрахунках з покупцями накопичується на дебеті рахунка 36 „Розрахунки з покупцями та замовниками”.

Синтетичний облік розрахунків з покупцями ведеться в журналі-ордері №11 С. Г.

Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом обліковується на дебеті рахунка 64 „Розрахунки за податками та платежами”. Підставою для виникнення такої дебіторської заборгованості є розрахунки бюджетних відшкодувань або переплата податку чи платежу в попередніх періодах.

До іншої поточної дебіторської заборгованості відноситься дебіторська заборгованість по розрахунках за претензіями, за відшкодування завданих збитків та з іншими дебіторами.

Підставою для виникнення дебіторської заборгованості є: акти приймання вантажів; рішення господарських судів, письмова згода постачальників на задоволення претензій тощо.

Облік розрахунків за претензіями ведеться на рахунку 374 „Розрахунки за претензіями”. Зведеним документом для їх обліку є Журнал-ордер №8 С. Г. та відомість №8 а С. Г., де ведеться облік по кожному дебітору.

В цьому ж журналі ордері обліковують розрахунки по відшкодуванню завданих розрахунки по відшкодуванню завданих збитків. Для обліку такої дебіторської заборгованості передбачений рахунок 375 „Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”.

Облік розрахунків з різними дебіторами ведеться на рахунку 377 з відповідною назвою.

Основна кореспонденція рахунків з обліку дебіторської заборгованості наведена в таблиці 20.

Таблиця 20

Кореспонденція рахунків з обліку дебіторської заборгованості

3.3.3 Облік грошових коштів

Облік грошових коштів в касі та на рахунках в банку на ТОВ „Лан” ведеться відповідно до порядку передбаченого чинним законодавством.

Первинними документами по обліку касових операцій є Прибутковий касовий ордер (тип. Ф. КО-2), який пiдписується головним бухгалтером, Видатковий касовий ордер (тип. Ф. КО-2) або Платіжна відомість.

Всі прибуткові і видаткові ордери та документи, що їх замінюють, не повинні містити виправлень і мають бути виписані чітко і ясно.

Прибуткові і видаткові ордери реєструються в журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів (тип. Ф. № КО-3) Надходження і видачу грошей обліковують у Касовій книзі (тип. Ф. КО-4), записи до якої робить касир одразу після одержання або видачі грошей за кожним ордером. Наприкінці кожного робочого дня касир підсумовує операції за день визначає залишок грошей у касі на наступний день і передає до бухгалтерії відривний листок касової книги з копіями записів за день та доданими прибутковими та видатковими касовими документами як звіт касира, під розписку в касовій книзі. ТОВ „Лан” веде одну касову книгу. Вона пронумерована, прошнурована і скріплена сургучною печаткою. На останній сторінці Касової книги вказана кількість пронумерованих сторінок яка завірена підписами керівника та головного бухгалтера господарства.

Для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в касі призначено рахунок 30 „Каса”. На ТОВ „Лан” облік грошових коштів ведеться лише в національній валюті.

Операції, що відображенні на рахунку 30 записують до Журналу-ордера №1 С. Г. та відомості підсумками за день на підставі звітів касира з доданими до них документами. З лицьового боку Журналу-ордера №1 С. Г. та відомості відображають кредит рахунка 30, а зі зворотного – дебетові обороти по касі. Копію Журналу-ордера №1 С. Г. наведено в додатку 36.

В додатку 9 подано опис документів по обігу грошових коштів.

ТОВ „Лан” має відкриті поточні рахунки в банках Промінвест та Мрія. Під час проведення розрахунків застосовуються платіжні доручення. Внесок готівки на поточний рахунок проводиться за Об’явкою про внесення готівки, яка заповнюється в одному примірнику. На прийняті суми банк видає квитанцію, яка служить підставою для списання грошових коштів по касі. Копію об’яви про внесення готівки подано в.

При списанні грошових коштів з поточного рахунка за касове і розрахункове обслуговування здiйснених господарських операцiй банк виписує меморіальний ордер.

Не рідше одного разу на місяць банки надсилають на підприємство виписку з поточного рахунка, додаючи копію документів, на підставі яких було здійснено операції по рахунку.

Для обліку операцій поточного рахунка передбачено рахунок 31 „Рахунки в банках”, до якого на підприємстві відкрито два субрахунки.

Узагальнений облік операцій з грошовим коштами в банках здійснюється в Журналі-ордері №2 С. Г. та відомості на підставі виписки банку.

Копію журналу-ордера №2 С. Г. та виписки банку подано в додатку 9

Найпоширеніша кореспонденція рахунків з обліку грошових коштів наведена в таблиці 21

Таблиця 21

Кореспонденція рахунків з обліку грошових коштів

3.4 Облік витрат майбутніх періодів

До витрат майбутніх періодів відносяться витрати на капітальний ремонт орендованих основних засобів, якщо він здійснюється за рахунок коштів орендарів, попередня передплата технічної літератури, газет, журналів, орендна плата, виплачена наперед, витрати на будівництво тимчасових літніх таборів і загонів для тварин, траншей та інших не- капітальних споруд для силосування, витрати на культуртехнічні роботи для поліпшення земель за рахунок власних коштів. Особливістю витрат майбутніх періодів є те, що їх враховують у собівартість продукції протягом наступного і подальших років у частині, яка припадає на кожний рік. Цей строк не може перевищувати 4 роки.

Для обліку витрати майбутніх періодів призначений рахунок 39 „Витрати майбутніх періодів” на якому узагальнюється інформація про зроблені витрати в звітному році, що підлягають розподілу на об’єкти обліку витрат майбутніх звітних періодів. По дебету рахунка 39 відображається накопичення витрат майбутніх періодів, в кореспонденції з кредитом рахунків 11, 13, 20, 22, 30, 31, 37, 47, 63, 64, 65, 66, 68, а по кредиту – їх списання (розподілу) і включення до складу витрат звітного періоду. При цьому дебетують рахунки 15, 23, 37, 91, 93, 94, 99.

Аналогічні рахунки відкривають окремо для обліку кожного виду витрат. Записи на рахунок роблять за датами рахунків фактур накладних внутрішньогосподарського призначення чи лімітно-забірних карток, нарядів на відрядну роботу та ін. Витрати майбутніх періодів накопичується у виробничому звіті (ф. № 10.3 б С. Г.) та зведеній відомості №10.3 д С-Г Журналу-ордера №10.3 С-Г.

В досліджувальному періоді (2003 році) на балансі ТОВ „Лан” не було витрат майбутніх періодів.

Наведемо умовну кореспонденцію рахунків з обліку витрат майбутніх періодів в таблиці 19.

Таблиця 22

3.5 Порядок відображення операції із активами в звітності

З Журналів-ордерів, які містять інформацію про рух активів за місяць, залишки переносять до Головної книги, де систематизується наявність активів на вiдповiдний період.

Дані Головної книги є джерелом складання фінансової звітності. Інформація про активи підприємства міститься в Балансі (ф №1) та Звіті про рух грошових коштів. В додатках 3-5 подана річна звітність ТОВ „Лан” за 2001-2003 роки.

Основними звітними документами, що містить інформацію про наявність активів на підприємстві є Баланс, зокрема його перша частина – актив.

В активі балансу майно підприємства відображено в трьох розділах: І „Необоротні активи”; ІІ „Оборотні активи” та ІІІ „Витрати майбутніх періодів”.

Інформація надається про наявність майна на початок звітного періоду (кварталу або року) і на його кінець.

Інші необоротні матеріальні активи в балансі включаються до статті „Основні засоби”. В свою чергу інформація основні засоби подається в трьох рядках: залишкова вартість, первісна вартість та знос.

Запаси описуються на таких рахунках: виробничі запаси (сюди включають і малоцінні та швидкозношувані предмети), тварини на вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, готова продукція.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги відображаються по статтях чиста реалізаційна вартість, первісна вартість, резерв сумнівних боргів.

Валюта балансу або підсумок активу дорівнює вартості усього майна підприємства на звітний період.

Детальну інформацію про наявність та рух грошових коштів підприємства за певний перiод відображено в Звіті про рух грошових коштів (ф. №3).

В цьому звіті відображено рух грошових коштів за звітний та за попередній період – їх надходження та видаток.

Рух коштів розділено відповідно до видів діяльності в результаті якої він відбувається: операційної, інвестиційної та фінансової.

На ТОВ „Лан” рух коштів відбувається в результаті операційної та фінансової діяльності.

Ще одним звітним документом, де міститься інформація про активи, є Примітки до річної фінансової звітності (ф. №5).

В примітках міститься така інформація: нематеріальні активи за групами та їх рух за рік; основнi засоби за групами та їх рух за рік; капiтальнi інвестиції за видами; грошові кошти за видами; запаси вiдповiдно до їх детального подiлу дебіторська заборгованість за строками погашення.

Тобто, в примітках подається більш детальніший опис майна підприємства.

Розділ 4 Аналіз активів підприємства

4.1 Значення, завдання і система показників аналізу

Аналіз активів підприємства частково вже було проведено в розділі 2, коли оцінювався фінансовий стан ТОВ „Лан”. В цьому розділі вивчимо стан та ефективність використання активів більш детально.

Аналіз активів підприємства має досить важливе значення під час оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства. Ефективність використання активів як оборотних так і необоротних безпосередньо впливає на фінансовий стан підприємства.

Брак або неправильне формування та використання активів може виявитися головною причиною несвоєчасностi оплати заборгованостi перед постачальниками за одержану сировину та матерiали, неповного та неритмiчного забезпечення необхідними ресурсами, а отже і погіршення результатів виконання своїх зобов’язань перед найманими працівниками, власниками та державою.

Забезпеченість підприємства активами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого поліпшення кількісних і якісних показників господарювання.

Головними завданнями аналізу активів підприємства є:

- аналіз обсягу, структури та динаміки основних засобів і нематеріальних активів, їх відповідності вимогам технічного прогресу та оптимальним параметрам виробництва;

- вивчення технічного стану основних засобів, темпів, форм і способів їх оновлення;

- визначення оівня використання основних засобів і факторів, що на нього впливають;

- виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів і нематеріальних активів;

- оцінка потреби підприємства в матеріальних ресурсах;

- аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів, визначення впливу факторів на виявлені відхилення показників матеріаловіддачі;

- виявлення внутрішньовиробничих резервів економії матеріальних ресурсів та оцінка їх впливу на обсяг виробництва.

Під час аналізу основних засобів оцінюються показники оновлення, вибуття та зносу основних засобів. Наведені показникирозраховуються для всіх виробничих основних засобів та по групах.

Економічна ефективність функціонування основних засобів є складовою частиною результату використання всіх виробничих ресурсів підприємства. Визначаючи економічну ефективність використання основних засобів, використовують систему натуральних і вартісних показників, а також співвідносні оцінки темпів зростання випуску продукції і темпів зростання обсягу основних засобів.

Загальним показником ефективності використання основних засобів є фондовіддача.

Оцінити наскільки ефективно підприємство використовує свої ресурси дозволяє аналіз ділової активності, оскільки саме цей показник зумовлює платоспроможність, фінансову стійкість та стабільність діяльності підприємства.

Ділова активність проявляється в динамічності розвитку підприємства, швидкості обороту засобів підприємства. Критеріями ділової активності є рівень ефективності використання ресурсів підприємства, стійкість економічного зростання.

Оборотність активів може оцінюватися швидкістю обороту - кількістю оборотів, що роблять за період, який аналізується, активи підприємства або їх складові; періодом обороту - середнім строком, за який повертаються кошти, що вкладені в господарську діяльність підприємства.

Під час аналізу грошових коштів визначаються показники рентабельності грошових потоків по кожному виду діяльності.

Основними джерелами для аналізу активів підприємства є фінансова звітність.

В балансі підприємства, зокрема в його активі, наведена інформація про майно, яке контролюється підприємством. Відповідно до його даних проводиться горизонтальний і вертикальний аналіз активів. Звіт про фінансові результати несе інформацію про доходи витрати та результати діяльності підприємства. Дані цього звіту використовується під час аналізу ділової активності підприємства (оборотності активів)

Інформація наведена в звіті про рух грошових коштів використовується під час детального аналізу грошових коштів та їх динаміки відповідно до напрямів діяльності.

Під час аналізу активів, особливо, коли необхідна деталізація даних використовується примітки до річної фінансової звітності.

4.2 Методика аналізу активів підприємства

Під час аналізу досліджується стан необоротних активів на ТОВ „Лан”, дається оцінка показників ділової активності (оборотності) активів підприємства та вивчається рух грошових коштів на підприємстві.

Оцінка стану необоротних активів підприємства проводиться шляхом визначення коефіцієнта зносу, коефіцієнта оновлення та коефіцієнта вибуття.

Коефіцієнт зносу характеризує частину зношених основних засобів у загальній їх вартості і показує ступінь зношеності основних засобів. Коефіцієнт зносу розраховується відношенням суми зносу до первісної вартості основних засобів. Даний показник визначається окремо за 2001, 2002, 2003 рік та оцінюється в динаміці. За нормального стану справ на підприємстві даний показник повинен мати тенденцію до спаду.

Наступними показниками стану необоротних активів на підприємстві є коефіцієнти оновлення та вибуття, що відображають, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові та яка частина цих засобів, з якими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула через знос та з інших причин.

Коефіцієнт оновлення визначається відношенням вартості основних засобів, що надійшли за період до вартості основних засобів на кінець періоду.

Коефіцієнт вибуття визначається відношенням вартості основних засобів, що вибули за період до вартості основних засобів на початок періоду.

Коефіцієнти визначаються за 2001-2003 роки і порівнюються в динаміці.

Якщо в динаміці коефіцієнт оновлення зростає, це є позитивною тенденцією. Важливо щоб коефіцієнт вибуття був меншим за коефіцієнт оновлення. Така ситуація свідчить про наявність нормальної інвестиційної політики на підприємстві.

Показникам ефективності використання основних засобів є коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача), який розраховується відношенням суми чистого доходу до середньої вартості основних фондів.

Аналіз нематеріальних активів починається з оцінки їх динаміки в розмірі класифікаційних груп, тому що вони не однорідні за своїм складом характером використання в процесі виробництва, за ступенем впливу на фінансові результати та результати господарської діяльності. Розраховуються абсолютні та відносні відхилення щодо попередніх періодів.

Аналіз і оцінка структури нематеріальних активів здійснюється за видами, джерелами надходжень термінами корисного використання, ступенем правової захищеності рівнем ліквідності та ризику вкладень капіталу в нематеріальні активи.

При формуванні висновків потрібно враховувати що сприятливий вплив на фінансовий стан здійснює підвищення частини засобів в об’єктах інтелектуальної власності.

Для аналізу структури нематеріальних активів за строками корисного використання складається таблиця, в якій нематеріальні активи рахуються за роками протягом 10 років і більше. Чим вища частина нематеріальних активів з більш тривалим терміном використання, тим більший економічний ефект, отриманий господарюючим суб’єктом.

Аналіз за степенем ліквідності та ризику інвестицій в нематеріальні активи здійснюється наступним чином:

1. Нематеріальні активи розбиваються на три групи: високоліквідні, середньоліквідні, низьколіквідні.

2. Визначається питома вага кожної групи в загальній величині нематеріальних активів.

3. Дається оцінка нематеріальних активів за ступенем ліквідності та ризику.

Розвиток економічного ефекту (Е_Т )використання ліцензій і ноу-хау за період tможе бути проведений за формулою:

, (13)

де P_t – вартісна оцінка результату використання ліцензійної технології за рік t;

S_t – витрати пов’язані з використанням ліцензійної технології за рік t;

R – ставка дисконтування (приведення різноманітних витрат до порівняного за часом виду).

В якості R –для розрахунків використовується середня річна ставка банківського відсотку, середньорічна норма прибутку, середній норматив ефективності капітальних вкладень.

Кінцевий ефект від використання нематеріальних активів виражається у загальних результатах господарської діяльності: у зниженні витрат на виробництво, збільшенні обсягів реалізації продукції, збільшенні прибутку, підвищенні платоспроможності та стійкості фінансового стану.

Виходячи з цього темпи зростання виручки від реалізації продукції або прибутку повинні випереджати темпи зростання нематеріальних активів.

Для визначення загальної ефективності використання матеріальних активів розраховується такі показники:

- доходність нематеріальних активів (Д_НА );

- фондовіддача нематеріальних активів (Ф_НА );

- рентабельність продаж (Р_П )

Доходність нематеріальних активів визначається за формулою

, (14)

де П_Р – прибуток від реалізації;

НА – вартість нематеріальних активів.

Фондовіддача нематеріальних активів визначається за формулою:

, (15)

де Ц_Д – чистий дохід від реалізації продукції.

Рентабельність продаж визначення за формулою:

, (16)

Дані показники порівнюються в динаміці.

В роботі не проведено аналізу використання нематеріальних активів у зв’язку з тим, що на балансі ТОВ „Лан” така група активів відсутня.

Для аналізу ефективності використання активів визначаються показники ділової активності (оборотності). До таких показників відносяться: коефіцієнт оборотності активів коефіцієнт оборотності оборотних активів, коефіцієнт оборотності запасів, коефіцієнт оборотності коштів в розрахунках дебіторської заборгованості, коефіцієнт оборотності основних засобів.

Загальна оборотність активів (коефіцієнт оборотності активів) є узагальнюючим показником оборотності і характеризує швидкість обороту всього майна підприємства за балансом. Даний коефіцієнт прямо пропорційний обсягу продаж та зворотно та зворотно пропорційний сумі активів, що використовуються. Вимірює загальну оборотність чи інтенсивність використання активів. Порівнюється в динаміці за останні три роки.

Підтримання ділової активності підприємства передбачає прискорення оборотності оборотних активів. Цей показник характеризує швидкість обороту (кількість обороту за період) всіх оборотних активів підприємства (як грошових так і матеріальних) і дозволяє проаналізувати можливість вивільнення їх з господарської діяльності та визначити напрями більш ефективного використання. Визначаються відношенням обсягу чистого доходу від реалізації до середньої вартості оборотних активів. Порівнюється в динаміці за останні три роки.

Коефіцієнт оборотності запасів розраховується відношенням собівартості реалізованої продукції до середньої вартості запасів і характеризує ефективність їх використання. Порівнюється в динаміці за останні три роки.

Коефіцієнти оборотності коштів в розрахунках характеризує розширення або скорочення комерційного кредиту, наданого підприємством. В умовах неплатежів значення цього коефіцієнта дуже велике. Якщо коефіцієнт збільшується, можна зробити висновок про підвищення оборотності відповідного виду дебіторської заборгованості. Порівнюється в динаміці за 2001—2003 роки.

Узагальнюючим показником ефективності використання активів пiдприємства є тривалiсть обороту активiв, що представляє собою кількість днів, яка необхідна для перетворення в грошову форму і є величиною оберненою до коефіцієнта оборотності помноженого на 360

Перiоди обороту дебiторської заборгованостi запасiв, кредиторської заборгованостi використовується для розрахунку тривалості фінансового циклу – часу, протягом якого грошові кошти вилученні з обороту. Дані показники порівнюються в динаміці за останні три роки. Позитивними тенденціями є скорочення терміну обороту дебіторської та кредиторської заборгованості. Негативна – зростання терміну обороту матеріальних засобів.

Далі більш детального аналізується рух грошових коштів на підприємстві оскільки вони являють собою групу найбільш високоліквідних активів.

Аналіз руху грошових коштів починається з оцінки в динаміці тривалості фінансового циклу за 2001-2003 роки.

Тривалість фінансового циклу (Т_ФЦ ) визначається за формулою:

Т_ФЦ =t_ОБВЗ +t_обДТЗ -t_{об КЗ,} (17)

де t_ОБВЗ – термін обороту виробничих запасів;

t_обДТЗ – термін обороту дебіторської заборгованості;

t_{об КЗ} – термін обороту кредиторської заборгованості.

Термін обороту окремих груп активів визначається за наступними формулами:

, (19)

де - середня дебіторська заборгованість;

ВР – виручка від реалізації.

, (20)

де - середня дебіторська заборгованість

Позитивним явищами під час аналізу руху грошових коштів є скорочення фінансового циклу.

Фінансовий цикл може бути скорочений за рахунок прискорення виробничого циклу прискорення оборотності дебіторської заборгованості та певного сповільнення оборотності кредиторської заборгованості.

Дані для оцінки ефективності використання визначається за формулою:

, (21)

де Ф_р – фінансовий результат діяльності підприємства;

З_с – середній залишок грошових коштів.

Даний показник характеризує суму прибутку (збитку), яка припадає на одну гривню грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства в середньому протягом періоду, що досліджується.

Фінансовим результатом є чистий прибуток або збиток за відповідний період.

Рентабельність витрачених коштів (Р_В )визначається за формулою:

, (22)

де ГП_Н – негативний грошовий потік.

Цей показник характеризує суму прибутку або збитку, яка припадає на одну гривню грошових коштів витрачених під підприємством під час періоду.

Рентабельність грошових коштів отриманих (Р_Н ) визначається за формулою:

, (23)

де ГП_П – позитивний грошовий потік.

Рентабельність грошових коштів отриманих показує суму прибутку або збитку, яка припадає на одну гривню грошових коштів, які отримано підприємством за період, що досліджується.

Рентабельність числового грошового потоку (Р_ЧП ) показує суму прибутку (збитку) на одну гривню чистого грошового потоку і визначається за формулою:

, (24) де ГП_Ч – чистий грошовий потік.

Узагальнюючим показником оцінки руху грошових коштів є коефіцієнт ефективності грошових потоків, який визначається за формулою:

, (25)

де К_Е – коефіцієнт ефективності грошових потоків.

Перераховані вище показники ефективності використання грошових потоків аналізується в динаміці за останні три роки. При цьому визначається абсолютні та відносні відхилення.

4.3 Аналіз ефективності використання активів підприємства

Аналіз проводиться відповідно до послідовності, що зазначена у вище наведеній методиці.

Отже, насамперед проводимо аналіз стану необоротних активів. Дані систематизуємо в таблицю

Таблиця 23

Оцінка стану необоротних активів

Аналіз поведений в таблиці 23 показує що на ТОВ „Лан” з останніми роками технічна база підприємства є доволі застарілою. Основні засоби за останні два роки зношенні більше як на 60%. На початок 2001 року коефіцієнт зносу сягав 0,383, а вже не кінець цього року він зріс майже вдвічі. З таблиці видно, що в 2001р. iстотно зменшилась первiсна вартiсть основних засобів. Це могло бути пов’язано з їх реалізацією або уцінкою. З того, як зріс коефіцієнт зносу можна зробити висновок, що підприємство реалізувало найменш застарілі основні засоби. Різкий стрибок рівня зносу спостерігається лише в 2001 році. Далі динаміка його росту стабілізувалася.

Розрахунок коефіцієнта оновлення показує, що підприємство повільно оновлює свою матеріально технічну базу. Найнижчий рівень оновлення спостерігається 2002 році. Він сягає лише 0,7% від загальної вартості основних засобів на кінець року.

Коефіцієнт вибуття в 2001 році сягає 0,784. Це доволі високий показник, що має негативне значення. Даний показник не обов’язково пов’язаний з вибуттям основних засобів. Якщо ретельніше розглянути звітність підприємства, то бачимо, що в 2001 році відбувалася зміна облікової політики. Це потягнуло за собою зміни оцінки основних засобів, нарахування амортизації. Отже, коефіцієнт вибуття порівняти в динаміці за 2001-2002 роки неможливо. В такому разі могли бути погані та необ’єктивні висновки.

Якщо порівняти коефіцієнт вибуття 2003 2002 роки, то бачимо незначний ріст.

Порівняння коефіцієнта оновлення з коефіцієнтом вибуття за останні два роки показує, що підприємство швидше оновлює свої основні засоби ніж ліквідує і ця тенденція зростає, що є позитивним явищем.

Далі проведемо аналіз ефективності використання активів підприємства. Для цього розрахуємо показники ділової активності (табл. 24)

Таблиця 24

Показники ділової активності (оборотності)

В цілому з таблиці 24 можна зробити невтішні висновки. Коефіцієнт оборотності оборотних активів має тенденцію до спаду. Розглянемо показники детальніше.

Узагальнюючим показником ефективності використання активів підприємства є коефіцієнт оборотності активів. З розрахунків бачимо, що даний коефіцієнт в 2002 році зріс майже вдвічі порівняно з 2001 роком, а в 2003 році він знижується. Таку тенденцію пов’язую зі змінами коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддачі). Цей показник змінюється аналогічно до вище розглянутого. В 2001 році фондовіддача має досить низький рівень. В наступних роках ситуація покращується.

Різкий стрибок фондовіддачі 2002 р. порівняно з 2001 роком пояснюється причинами наведеними під час аналізу стану необоротних активів. В 2003 році. фондовіддача спадає, що характеризує зниження ефективності використання основних засобів. Фондовіддача показує скільки гривень чистого доходу припадає на одну гривню середньорічних основних фондів.

Коефіцієнт оборотності оборотних активів показує зниження ефективності використання оборотних активів як 2002 рік так і в 2003 рік. Ефективність використання запасів також відповідно знижується, хоча в 2003-2002 роках є сталою.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості має тенденцію до спалу як 2002 рік так і в 2003 рік, що показує погіршення стану розрахунків з ТОВ „Лан”.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості також спадає, що для ТОВ „Лан” не має негативних наслідків, а є засобом прискорення фінансового циклу.

Показник тривалості фінансового циклу характеризує ефективність використання грошових коштів, як найбільш ліквідних активів.

Тривалість фінансового циклу безпосередньо залежить від термінів обороту запасів та дебіторської заборгованості, а також від терміну обороту кредиторської заборгованості. Розрахунок наведено в таблиці 25

Таблиця 25

Визначення тривалості фінансового циклу

Отже, з таблиці 25 можна зробити негативні висновки – збільшення тривалості фінансового циклу. Найбільш вагому причину в цьому відіграє збільшення терміну і обороту дебіторської заборгованості. В 2002 році спостерігається також і збільшення терміну обороту запасів.

Позитивне значення під час аналізу тривалості фінансового циклу має ріст терміну обороту кредиторської заборгованості, хоча це не характеризує фінансову дисципліну ТОВ „Лан” з кращого боку. Все ж збільшуючи термін обороту кредиторської заборгованості, підприємство може вкласти дані кошти та отримати економічну вигоду.

Загальний висновок, який можна зробити з таблиці 18, це те, що фінансовий цикл підприємства в основному залежить від стану розрахунків з ними дебіторів, який з року в рік погіршується.

Проаналізуємо рух грошових коштів на підприємстві детальніше. Для цього розрахуємо показники рентабельності грошових коштів (таблиця 26)

Таблиця 26

Аналіз руху грошових коштів

Результати розрахунків виявилися невтішними. По всіх видах рентабельності спостерігається або спад або незначний ріст. В 2001 році у зв’язку з тим, що на підприємстві чистий грошовий потік прирівнюється до нуля, неможливо розрахувати рентабельність чистого грошового потоку та коефіцієнт ефективності грошових потоків.

Підтвердити негативні висновки можна з того, що рентабельність залишку грошових коштів та рентабельність чистого грошового потоку в 2003 році зменшилася порівняно з 2002 роком за рахунок зменшення суми чистого доходу, оскільки і чистий грошовий потік і залишок коштів зросли.

Отже, підсумуємо результати аналізу. В більшості випадків не було можливості оцінити зміни показників в 2002 році у порівнянні з 2001 роком. В 2001 році відбулася зміна облікової політики, а це під час аналізу дуже важко врахувати щоб досягти об’єктивності своїх висновків.

В 2003 році у порівняні з 2002 роком майже всюди спостерігається негативні тенденції. Зокрема по показниках ефективності використання окремих груп активів – зниження рівня фондовіддачі оборотності запасів, оборотності дебіторської заборгованості, зокрема тривалість фінансового циклу, основні показники ефективності грошових потоків або знижується або зростає в незначній мірі.

Підприємству слід переглянути склад своїх активів та вжити заходи щодо зменшення суми дебіторської заборгованості.

Розділ 5. Автоматизація обліку і аналізу активів

5.1 Аналіз сучасного програмного забезпечення автоматизації бухгалтерського обліку

Автоматизація бухгалтерського обліку на підприємстві і підготовка фінансової звітності в умовах перехідної економіки є однією з найважливіших задач. Сам по собі бухгалтерський облік на підприємстві може розглядатися як внутрішня справа підприємства, а основою для оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства з боку держави служить звітність (бухгалтерський баланс та інші багаточисельні звітні форми). Комп’ютерна програма дасть можливість бухгалтеру зекономити його час і сили за рахунок автоматизації рутинних операцій, знайти арифметичні помилки в обліку і звітності, оцінити поточний фінансовий стан підприємства і його перспективи.

Перший етап розробки програм автоматизації бухгалтерського обліку співпав по часу із перебудовою, коли в країні з’явилась реальна потреба в продуктах такого типу для потреб малих підприємств і кооперативів, обслуговування тимчасових трудових колективів та інших суб’єктів бухгалтерського обліку. Цей період характеризувався масовим ввезенням в нашу країну персональних комп’ютерів, що в значній мірі обумовило вибір останніх в якості основної апаратної платформи для бухгалтерських розробок. Більшість програм створювалось у вигляді АРМ (автоматизованих робочих місць) і призначалось для використання на автономних комп’ютерах. В той час були популярні перші бухгалтерські програми: „Фінанси без проблем” (Хакерс Дизайн), „Турбо-бухгалтер” („ДІЦ”), „Парус” („Парус”).

Другий етап пов’язаний із розвитком комерційних структур і початком приватизації. На хвилі загальної комерціалізації спостерігалося бурхливе зростання тиражованих розробок, які в значній мірі потіснили замовлювані. Саме тоді були створені сьогоднішні фірми-лідери: „1С”, „Діасофт”, „Омега”.

Сучасний, третій етап розвитку бухгалтерських програмних систем характеризується створенням інтегрованих програмних засобів, які об’єднують декілька предметних галузей автоматизації.

Найбільш повною є класифікація програм бухгалтерського обліку, яка складалася при проведенні конкурсів програмного забезпечення в межах СНД. Доповнений і уточнений перелік основних класів програмного забезпечення, що зазвичай пропонується на конкурсах і виставках, та його характеристику представлено в додатку.

Для малого і середнього бізнесу широко використовується програма "Інфо-бухгалтер" фірми "Інфо-бухгалтер" (раніше відомої як ТОВ "Информатик"). В продажі пропонуються слідуючі версії: для MS-DOS - базова 2.6, професіональна 3.5; для Windows - професіональна 7.1. Для ведення обліку на декількох комп’ютерах розроблена мережева версія. Всі версії розраховані на непідготовленого користувача. Програма виконує всі необхідні розрахунки і в ній можна розраховувати також зарплату, податки, розраховувати амортизацію основних засобів, проводити фінансовий аналіз підприємства.

Можна сказати, що бухгалтеру, працюючому з "Інфо-бухгалтерія", достатньо ввести господарські операції – все інше буде виконано автоматично. Сьогодні програма стала майже стандартом для багатьох користувачів і розробників – недарма більшість програм мають можливість передачі даних в систему "Інфо-бухгалтер". "Інфо-бухгалтер" також пропонує: баланс зі всіма додатками; оборотні відомості; Головну книгу; відомості аналітичного обліку по рахункам; журнали-ордери; аналіз фінансової діяльності з побудовою графіків і діаграм.

Програма "Фолио" (АО "Центр економічних наук комп’ютерних програм Фоліо") пропонує бухгалтеру: ведення бухгалтерського обліку будь-якого числа підприємств на одному комп’ютері з можливістю одержання зведеного балансу декількох підприємств; ретельний фінансовий аналіз діяльності організацій, по яким ведеться бухгалтерія; облік руху коштів в динаміці; фінансовий баланс для керівника і звіт про прибуток і збитки по місяцям і рокам; аналітичні показники; валюта; зарплата; склад; система прогнозування оптимальної ціни продажу партії товару; можливість генерації нових форм звітності.

Програма “Парус-Предприятие 7.11” комплексною програмою автоматизації бухгалтерського обліку підприємств малого і середнього бізнесу. Після встановлення програми немає необхідності проводити будь-які серйозні налагодження, однак користувач має право налагодити програму відповідно до умов функціонування підприємства та організації обліку: переналагодити план рахунків, номенклатуру запасів, створити бланки, зразки заповнення документів, правила їх обробки в обліку тощо.

Програма складається з функціонально відокремлених модулів: “Администратор”, “Бухгалтерия”, “Реализация и склад”, кожен з яких містить один або декілька додатків, тобто програм, що працюють в OC MS Windows.

Інформація, яка вводиться в програму, надходить в базу даних, що є єдиною для всіх модулів програми. База даних може знаходитись на жорсткому дискові комп’ютера в мережі за умови користування програмою кількома користувачами у мережі.

В програмі “Парус-Предприятие 7.11” крім налагодження облікових параметрів і інтерфейсу обов’язково проводиться налагодження робочого місця. Робоче місце в програмі – конкретний модуль програми, встановлений на конкретному комп’ютері. Вся інформація зберігається в різних об’єктах, зареєстрованих в програмі. Об’єктом можуть виступати документи, господарські операції, особові рахунки, товари, тощо.

Програма “Парус-Предприятие 7.11” включає три види розділів: облікові регістри, функціональні розділи та словники. В облікових регістрах зберігається та обробляється інформація про об’єкти, в якості яких можуть виступати документи, господарські операції, особові рахунки. Функціональні розділи забезпечують виконання операцій з обробки інформації одночасно з кілької облікових регістрів. Словники представляють собою особливий вид розділів. Словник – будь-яке сховище інформації, що не є обліковим регістром, в якому зберігаються дані не за конкретними документами, господарськими операціями, товарами, залишками або оборотами, а деякі допоміжні відомості („План рахунків, „Шаблони документів”, „Контрагенти”, „Номенклатура” та ін.).

Факти господарської діяльності, призначені для обробки в бухгалтерському обліку, знаходять своє відображення в журналі обліку господарських операцій. Інформація до журналу надходить з документів, інвентарних картотек, валютних активів та пасивів, спеціалізованих модулів та зовнішніх програм.

Програмний комплекс „Галактика” підходить до будь якого профілю підприємства і форми його власності, підсистеми охоплюють весь спектр типових виробничо-економічних функцій, при цьому, можливе налаштування на специфічні особливості господарської, фінансової і виробничої діяльності самих різних підприємств – даний продукт можуть ефективно використовувати невеликі компанії і великі корпорації. Окрім цього, користувачі можуть самостійно розвивати систему шляхом достатньо простих інструментальних засобів. Система „Галактика” ефективно експлуатується в багатоофісних корпораціях і компаніях з віддаленими філіями, завдяки підтримці розподілених баз даних.

Комплекс „Галактика” – середовище управління бізнесом в промисловості та торгівлі, в якій реалізується повний ринковий цикл: аналіз ринку, макропланування, бізнес планування, планування операцій, виконання господарських операцій, відображення здійснених дій в бухгалтерському обліку, формування звітності, аналіз господарської та фінансової діяльності.

Основні принципи, які реалізовані в системі:

інтелектуальність – вирішуються задачі управління підприємством за рахунок наявності блоку „Аналіз оперативної інформації по господарським операціям” (доповнення до традиційної схеми реєстрації та накопичення даних в бухгалтерії);

інтегрованість – „наскрізне” проходження операційних та організаційних документів через різні підрозділи підприємства;

модульність – можливість поетапного впровадження та формування системи з модулів за вибором користувача;

корпоративність – підтримка розподіленнях баз даних, необхідна для інформаційної взаємодії в середині корпорації (холдінга) або підприємства з декількома офісами та територіально віддаленими філіалами (складами).

Система „Галактика” підтримує як виробництво робіт, так і надання послуг дозволяє вести паралельний облік в декількох стандартах (Україна, Росія, GAAP, IAS, HGB й др.). Крім того, маючи засоби економічного аналізу, система дозволяє виявити чітку схему оподаткування та визначити структуру платежів з ціллю запобігання податкових перевиплат та штрафів.

На базі комплексу створюється та розвивається єдина операційна-інформаційна система підприємства, яка допомагає персоніфікувати відповідальність мінімізувати податки, налагодити виробничу та технологічну дисципліну.

Більш 6000 клієнтів по всій території СНГ використовують розроблені корпорацією програмні продукти.

5.2 Принципи вибору та вимоги до програмного забезпечення

Для вибору програмного забезпечення, яке лежить в основі функціонування автоматизованого робочого місця слід керуватись наступними принципами:

– Принцип системності. Необхідно встановлювати такі зв’язки між структурними елементами системи, які забезпечують її сумісність та взаємодію з іншими системами. Отже, усі зв’язки, елементи, функції та проблеми управління й діяльності мають розглядатися як єдине ціле.

– Принцип розвитку (відкритості).Програмне забезпечення має створюватися з урахуванням можливостей поповнення й оновлення її функцій та складу без порушення функціонування ПЗ.

– Принцип стандартизації. Під час створення систем мають бути раціонально застосовані типові, уніфіковані й стандартизовані елементи, проектні рішення, пакети прикладних програм тощо. Система та її елементи потребують стандартизації, щоб можна було мінімізувати всі види витрат, уніфікувати прийоми, методи та інструкції, якими керується персонал.

– Принцип ефективності. Досягнення раціонального співвідношення між витратами на ПЗ і цільовими ефектами, включаючи кінцеві результати, отримані від автоматизації, які не завжди і необов’язково мають набирати грошової форми, це може бути час (вірніше його економія), певні зручності, нові функції, імідж і т. ін.

Окрім розглянутих основних можна додатково визначити, ще деякі принципи створення й функціонування автоматизована система бухгалтерського обліку.

– Принцип нових задач. Визначаючи перелік задач, які підлягають включенню в АС, слід враховувати основні технологічні операції обробки документів та завдання щодо забезпечення повноти, вчасності й оптимальності прийняття рішень, які раніше не виконувались через обмежені можливості обробки інформації.

– Принцип надійності. Система має нормально функціонувати в разі виходу з ладу технічних засобів. Саме з метою додержання цього принципу в АС дублюють інформацію, технічні засоби, застосовують джерела безперебійного живлення тощо.

– Принцип єдиної інформаційної бази. Застосування єдиної системи класифікації та єдиної системи кодування, одних і тих самих структурних одиниць економічної інформації.

Програмне забезпечення (ПЗ) підприємства повинно відповідати наступним вимогам:

– бути надійним, тобто при використанні ПЗ створена інформація повинна бути точною, доступною для користувача і надаватися йому без затримки;

– бути продуктивним (потреба дотримуватись її випливає зі значної нерівномірності надходження потоків інформації, яку слід обробляти в певні проміжки часу і жорстких вимог до термінів її обробки);

– мати високий рівень адаптивності (із часом робота підприємств змінюється, виникають нові види діяльності та послуг. Тому існуюче ПЗ має бути придатним для модифікації та розширення);

– важливою є також і вимога щодо зручності, простоти та ефективності експлуатації ПЗ. Підприємства насамперед обирають ПЗ, яке легко встановлювати, використовувати й обслуговувати.

5.3 Обґрунтування вибору програмного забезпечення для автоматизації обліку і аналізу активі

При виборі систем автоматизації бухгалтерського обліку доцільно враховувати ряд критеріїв:

– система повинна бути інтегрованою, тобто зміни в одній її частині (наприклад, зміни запасів на складі) повинні автоматично змінювати показники в інших її розділах (зміни в бухгалтерських проводках);

– система повинна давати керівнику можливість отримувати оперативну інформацію в об’ємі, достатньому для прийняття оперативних рішень;

– система повинна бути зручна в використання і легка в засвоюванні, щоб рядовий співробітник міг навчитися за її допомогою виконувати свої обов’язки за максимально короткий час;

– в системі повинна бути закладена можливість без допомоги програміста редагувати всі необхідні звіти і документи, змінювати їх форму і створювати власні формати;

– в системі повинні бути закладені процедури контролю, які б зводили помилки до мінімуму;

– в системі повинна бути передбачена можливість відслідковування того, хто і коли вніс зміни і який запис був до цих змін;

– в системі повинні бути присутні надійні програми захисту даних і функції розподілу прав доступу.

Вибір програмного забезпечення бухгалтерського обліку, яке не відповідає розмірам підприємства, призведе до фінансових втрат, і, можливо, буде мати важкі психологічні наслідки. Це пояснюється тим, що програмне забезпечення бухгалтерського обліку чітко поділяється за категоріями користувачів (розмірами підприємств) і, відповідно, за ціною (вартість програмного забезпечення бухгалтерського обліку для середнього за розмірами підприємства на один-два порядки вища за вартість програмного забезпечення бухгалтерського обліку для малих за розмірами підприємств і, в сою чергу, на один-два порядки нижча для великих підприємств).

При визначені величини підприємства для бухгалтерії ключовими є два параметри: денний потік документів і чисельність облікового персоналу, говорячи про яку, потрібно мати на увазі, що вони працюють одночасно і повний робочий день.

При виборі системи автоматизації користувачі обов’язково повинні враховувати ряд факторів, які умовно можна назвати “інфраструктурою продукту”.

До них потрібно віднести:

– наявність регіональних філій і регіональної партнерської мережі, здатні надати якісні послуги споживачам;

– наявність спеціалізованих галузевих рішень;

– можливість підтримки з боку провідних аудиторських і консалтингових фірм;

– цінову політику.

Отже, підприємству ТОВ „Лан” можна порекомендувати для автоматизації бухгалтерського обліку програмний пакет “1С: Підприємство 7.7” оскільки він підтримує потужний аналітичний облік, кількісний та валютний облік, облік праці та заробітної плати, інші операції, а також мають високий рівень пристосування до середніх за розмірами підприємств.

У додатку наведено прайс-лист вартості програмного продукту „1С: Підприємство 7.7”. У вартість перерахованих програмних продуктів входить безкоштовна установка на комп’ютер та 2 години навчання, консультації чи наладки. Програмні продукти підтримуються телефонною лінією консультацій та безкоштовним поновленням (звітів, інформаційних баз, конфігурацій) на протязі усього терміну використання програми.

5.4 Загальна характеристика обраного програмного забезпечення

Лідером на ринку бухгалтерського програмного забезпечення можна по праву вважати програму „1С: Підприємство”. Це універсальна бухгалтерська програма, яка ідеально підходить для ведення як простого, так і складного обліку.

Основою програми „1С: Підприємство” є журнал господарських операцій. Всі операції підприємства вводяться в нього у вигляді бухгалтерських проводок або документів. Проводки можуть автоматично формуватися після введення документу. При введенні інформації програма дозволяє одержувати оперативні дані про залишки товарів на складі, заборгованості підприємств, залишки коштів на рахунках, в касі і ін. Використовуючи режим формування довільних звітів, можна змінювати існуючі і створювати власні звіти і довідки як для внутрішнього обліку, так і для зовнішньої звітності. Почати роботу з програмою можна з самих простих операцій типу друку платіжних доручень, введення проводок, а більш складніші функції засвоювати поступово.

„1С: Підприємство” – найбільш розповсюджений у м. Вінниці і Вінницькій області програмний продукт, сервісне обслуговування підприємству можуть надати багато фірм м. Вінниці.

„1С-Бухгалтерiя” може бути налагоджена безпосередньо бухгалтером на особливості ведення бухгалтерського обліку на пiдприємствi, тобто на будь-яку зміну законодавства або форми звiтностi. Одного разу засвоївши унiверсальнi можливості програми, бухгалтер зможе автоматизувати рiзноманiтнi розділи обліку: „Каса”, „Банк”, „Матеріали”, „Товари”, „Заробітна плата” тощо. Основні особливості "1С:Бухгалтерії": ведення синтетичного і аналітичного обліку з врахуванням потреб підприємства; можливість ведення кількісного і багатовалютного обліку; отримання всієї необхідної звітності і різноманітних документів по синтетичному і аналітичному обліку; повна налагоджуваність: можливість змінювати і доповнювати план рахунків, систему проводок, наладки аналітичного обліку, форми первинних документів, форми звітності; можливість автоматичного друку вихідних (первинних) документів.

Вихідними даними для програми є проводки, що заносяться в журнал господарських операцій. У програму варто вводити всі проводки, що відбивають господарську діяльність підприємства. Програма розрахована на збереження великої кількості проводок. Програма дозволяє проводити:

Ручне введення проводок: при введенні в журнал вказується дата, кореспонденція рахунків, сума і зміст операції. Якщо по зазначеним рахункам ведеться аналітичний облік, то програма зажадає ввести ознаки аналітичного обліку (субконто). Якщо по рахункам проводки ведеться кількісний і/чи валютний облік, то програма зажадає ввести кількість і/чи суму у валюті.

Використання типових операцій дозволить автоматизувати введення стандартних чи часто використовувані операції. При введенні типової операції створюються одна чи кілька проводок, причому суми цих проводок можуть обчислюватися автоматично.

Використання режиму „Документи і розрахунки” надає ще більш універсальні і гнучкі засоби для введення документів і проведення бухгалтерських розрахунків. За допомогою цього режиму в журнал операції вводяться дані про деякий документ (платіжне доручення, рахунок, накладна і т.д.) чи розрахунок (переоцінки валюти) і зв'язані з ним проводки, що автоматично розраховуються по заданих формулах. Відповідний документ можна відразу роздрукувати. При цьому можна згодом змінити реквізити документа чи вихідні дані розрахунку (кількість відпущеного товару в накладній, погодинну ставку в розрахунку зарплати і т.д.), і програма перерахує всі зв'язані з документом проводки.

Перенесення проводок дозволяє імпортувати дані, підготовлені в інших чи програмах створені на інших комп'ютерах.

На підставі введених проводок програма формує звітність: оборотно-сальдову відомість по рахунках і/чи субрахункам; шахматку; аналіз рахунка, що містить підсумки по кореспонденціях цього рахунка з усіма рахунками; обороти рахунка. утримуючий сальдо й оборот по дебету і кредиту рахунка й оборот з іншими рахунками за зазначені місяці чи квартали; журнал-ордер і відомість по рахунку, що виводить ті ж дані, що оборот рахунку, але в деталізації по датах чи навіть по окремих проводках; зведені проводки – підсумки по усіх використовуваних кореспонденціях; аналіз рахунка по датах – залишки, обороти і кореспонденції з іншими рахунками за кожну дату звітного періоду; звіт по журналі операції – вибірка проводок з журналу операції по визначених рахункам, кореспонденціям і іншим ознакам; карточку рахунка – усі проводки з даним рахунком – дозволяє одержати касову книгу, виписку з банку і т.д.

Документи можуть містити зведення за місяць, квартал, чи рік будь-який інший період часу. Програма надає можливості по створенню звітів довільної форми. У комплект постачання входить набір звітів для податкової інспекції: баланс, додатки до нього, розрахунки податків і т.д.

При найпростішому використанні „1С: Підприємства” бухгалтер може обмежитися тільки веденням синтетичного обліку. При цьому він може вводити проводки і на їхній основі одержувати оборотно-сальдові відомості, картки рахунків, головну книгу, касу, обробляти банківські документи, друкувати платіжні документи і видавати звіти для податкових органів. Однак цілком можливості програми „1С: Підприємство” розкриваються при веденні аналітичного обліку. У цьому випадку в програмі передбачена можливість відслідковувати розрахунки з конкретними покупцями і постачальниками, враховувати наявність і рух товарів і основних засобів, виконання договорів, розрахунки по зарплаті і з підзвітними особами і т.д. Варто відмітити, що в „1С: Підприємстві” синтетичний і аналітичний облік тісно пов'язані один з одним. Так, при введенні проводок програма запитує реквізити як синтетичного, так і аналітичного обліку. Користувач може з однаковою легкістю одержувати звіти як по синтетичному, так і по аналітичному обліку.

„1С: Підприємство” дозволяє розділити роботу між декількома бухгалтерами, що працюють на різних комп'ютерах. За допомогою засобів переносу проводок усі введені проводки можуть бити скопійовані на комп'ютер, на якому підводяться підсумки і формується звітність.

Для підвищення зручності роботи користувачів „1С: Підприємство” включає: систему контекстної допомоги з описом можливих дій у кожнім режимі; меню дій, що містить зведення про дії, доступних у поточному режимі і що дозволяє вибрати кожне з них; функцію ведення страхових (резервних) копій інформації; засобу ведення архіву документів; убудований текстовий редактор і редактор документів довільної форми (що дозволяє використовувати в документах різні шрифти, рамки, заливання і т.д.); калькулятор з можливістю використання в ньому залишків і оборотів по рахунках і субконто; табло і табло рахунків, що дозволяють відслідковувати потрібні зведення (підсумки, обороти і т.д.) у процесі роботи.

5.5 Постановка задачі обліку активів

Розглянемо реалізацію в комп’ютерній бухгалтерії обліку активів на прикладі обліку виробничих запасів.

В бухгалтерському обліку надходження виробничих запасів, їх рух та витрачання оформлюються одними і тими ж документами та відображаються ідентичними господарськими операціями.

Для обліку запасів у типовій конфігурації, відповідно до інструкції №291, призначений 2-й клас рахунків (додаток10), який містить рахунки для відображення оборотних матеріальних активів підприємства, що перебувають на різних стадіях операційного циклу. Усі рахунки є активними. За дебетом цих рахунків відображається надходження запасів, за кредитом – їх вибуття.

Настройка плану рахунків типової конфігурації передбачає ведення кількісного обліку на всіх субрахунках рахунку 20. Аналітичний облік на кожному субрахунку ведеться в трьох незалежних розрізах: по виду оборотних активів (“Номенклатура”), по матеріально-відповідальним особам („Співробітники”) і по документам (“Документ”).

Важлива особливість настройки аналітичного обліку – типова конфігурація передбачає ведення обліку на рахунку 20, як в кількісному, так і в натуральному виразі.

Перевірити це можна звернувшись до плану рахунків в режимі конфігурування. Якщо по черзі звернутися до кожного виду субконто, прикріпленого до рахунку, то можна впевнитися, що для кожного виду субконто встановлено два признаки: „Учт по сумме” і „Учт по количеству”.

В користувача, в залежності від особливості організації ведення обліку матеріалів, є широкі можливості по реорганізації існуючої системи аналітичного обліку. Для цього необхідно виконати такі дії: створити новий довідник; створити новий вид субконто, тип якого визначити як відповідний довідник; в настройці робочого плану рахунків для рахунку 20 встановити в якості одного із аналітичних при знаків – відповідний субконто.

Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів ведеться на рахунку 22, на якому передбачений кількісний облік та аналітичний облік в розрізі номенклатури та матеріально-відповідальних осіб.

Кожному використаному для організації аналітичного обліку матеріалів і МШП виду субконто відповідають однойменні довідники. Довідники мають такі найбільш важливі характеристики: довідники є трирівневими; довідники незалежні; кодування елементів здійснюється незалежно всередині кожної групи; тип коду – числовий; для введення і редагування елементів передбачена спеціальна форма діалогу.

Якщо на підприємстві є встановлена номенклатура матеріалів і МШП, то дані про ці об‘єкти обліку доцільно ввести в довідник „Номенклатура” заздалегідь, до введення господарських операцій. Допускається введення даних про придбані матеріали і МШП безпосередньо в процесі введення господарських операцій і документів.

Довідник містить в собі інформацію про номенклатуру товарно-матеріальних цінностей з якої працює підприємство (товари, матеріали, паливо, готова продукція та інше). Використовується для ведення аналітичного обліку та в більшості документів конфігурації. У формі довідника можна викликати параметри конкретного елемента номенклатури, які є в довіднику, або створювати нові види номенклатури.

При створенні нові одиниці номенклатури у вікні необхідно ввести такі параметри: код (формується автоматично), скорочена назва товарно-матеріальних цінностей; повна назва номенклатури; в графі вид ТМЦ вибирається відповідний вид (послуга, товар, матеріал тощо); реквізит ПДВ визначає ставку податку для автоматичної обробки, реквізит одиниця виміру вводиться із довідника „Класифікатор одиниць виміру”, якщо необхідної одиниці виміру немає, то її можна створити у довіднику; в реквізит „Прибуткова ціна” вводиться вартість одиниці номенклатури, як правило документом, що виконує прибуткування; реквізит „Ціна реалізації” визначає звичайну ціну, по якій планується продавати відповідний товар чи матеріал. Додатково можна вказувати валюту ціни реалізації, за якою буде вестися облік. В додатку приведено сформовану структуру довідника „Номенклатура” для ведення виробничих запасів в ТОВ „Лан”.

Облік придбання запасів тісно пов'язаний з обліком ПДВ. У зв'язку з операціями з придбання товарів, робіт, послуг у платників ПДВ виникає право на податковий кредит. При цьому датою виникнення права на податковий кредит є перша з подій, визначених п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ. Для коректного обліку податкового кредиту необхідно точно визначати дату виникнення першої події для кожної операції придбання, яка в загальному випадку може містити часткові оплати і (або) надходження. Прийнятий у конфігурації механізм обліку розрахунків з контрагентами в розрізі окремих операцій дозволяє це робити автоматично.

У конфігурації замовленням зазвичай є перший документ у ланцюжку документів, що відображає операцію придбання або продажу. У поданих нижче прикладах ланцюжків документів, що супроводжують операції придбання, перший документ є замовленням, на яке мають посилатися інші (рис. 1).

Рис. 1. Приклади ланцюжків документів, що супроводжують операції придбання запасів.

У цьому випадку програма автоматично відстежуватиме першу подію при обліку ПДВ.

Документи, якими в конфігурації може відображатися надходження запасів і формування їх первісної вартості: „Прибуткова накладна”, „Авансовий звіт”. Розглянемо порядок відображення операції придбання запасів (інструменту) підприємством ТОВ „Лан” в комп’ютерній бухгалтерії:

1. Для реалізації задачі використовується документ „Прибуткова накладна”, який можна викликати із меню „Документи – Складські документи – Прибуткова накладна”.

2. Після звернення до документу на екрані розвернеться вікно з його діалоговою формою. В заголовочну частину вводяться обов’язкові реквізити. Дата і номер документу проставляються автоматично.

3. В табличну частину документу вводяться дані про кожний предмет, який необхідно оприбуткувати.

4. Після введення всієї необхідної інформації документ зберігають натиском кнопки „Ок”, підтверджують необхідність його збереження і проведення.

В програмі передбачено створення паперового варіанту документу „Прибуткова накладна”. Для його отримання натискують екранну кнопку „Документ” в електронній формі (додаток 11).

В результаті введення документу в довіднику „Номенклатура” три з’явиться записи про об’єкти, що надійшли. В довіднику вказується покупна вартість без ПДВ (додаток 12).

У журналі операцій знайде відображення запис про введений документ. Тут зазначена вартість усіх придбаних по даному документі МБП без обліку ПДВ. Сума ПДВ, виділена з вартості кожного об'єкта, списується проводкою в дебет рахунка 644 „Податковий кредит” і кредит рахунка 631.

У проводці автоматично списується виконана раніше передоплата заводові. Ця проводка формується документом тільки в тому випадку, якщо за контрагентом-постачальником за обраним договором (рахунка) на рахунку 3711 числиться дебіторська заборгованість.

Після введення операцій по надходженню запасів від постачальника можна перевірити за даними обліку стан розрахунків з постачальником по конкретному документу (рахунку, договору). Для цієї мети можна скористатися стандартними звітами „Оборотно-сальдовая відомість по рахунку”, „Аналіз рахунка по субконто”. Їх необхідно сформувати для рахунка 631 з обов'язковою вказівкою в параметрах настроювання конкретного постачальника і конкретного документа-підстави. Також зручно скористатися стандартним звітом „Аналіз субконто” (додаток).

5.6 Обґрунтування вибору типу обчислювальної техніки

Технічне забезпечення комп’ютерної системи бухгалтерського обліку – це комплекс взаємопов’язаних технічних засобів, призначених для автоматизованого збору, накопичення, обробки, передачі, обміну та відображення облікової інформації.

Основними компонентами технічного забезпечення комп’ютерної системи бухгалтерського обліку є: засоби обчислювальної техніки, периферійне обладнання (засоби накопичення і зберігання даних, засоби виведення інформації), засоби автоматичного зчитування даних, комунікаційне обладнання, апаратура передачі та обміну даними, мережеве обладнання.

До основних пристроїв комп’ютера належать: системний блок; дисплей (монітор); клавіатура.

Системний блок являє собою основний вузол, усередині якого встановлені найбільш важливі компоненти. До складу системного блоку входять: материнська плата; жорсткий диск; дисководи для гнучких дискет; блок живлення; пристрій для роботи з CD- та DVD-дисками. Характеристикою материнської плати є її архітектура – PCI, АGP. До складу материнської плати входять: процесор, який виконує всі розрахунки та оброблення інформації. Параметрами процесора є тактова частота і тип. Тактова частота повинна бути понад 2 ГГц. Серед типів найбільш поширено використовується: IBM, AMP, CELERON, PENTIUM (ІІ, ІІІ, ІУ) тощо; оперативна пам’ять (RAM). Ємність RAM повинна бути вище 128 Мбайт.

Жорсткий диск (вінчестер) використовується для постійного зберігання інформації. Сучасні жорсткі диски можуть зберігати обсяги інформації: 10,2; 17,2; 25; 60; 80 Гбайт.

Монітор — призначається для відображення текстової, графічної та відеоінформації. Його основними характеристиками є: розмір екрану, роздільна здатність, кількість кольорів. В даний час найбільш універсальними є монітори розміром 17 дюймів. Частоту регенерації зображення вимірюють у герцах (Гц). Чим вона вище, тим чіткіше і стійкіше зображення, тим менше стомлення очей, тим більше часу можна працювати з комп'ютером безупинно. При частоті регенерації мінімальним вважають значення 75 Гц, нормативним — 85 Гц і комфортним — 100 Гц і більше. Клас захистумонітора визначається стандартом, якому відповідає монітор з погляду вимог техніки безпеки. В даний час загальновизнаними вважаються наступні міжнародні стандарти: MPR-II, ТСО-92, ТСО-95, ТСО-99.

Принтер – пристрій для виведення інформації на паперовий аркуш. Принтери бувають матричні, струминні, лазерні. Роздільна здатність матричних принтерів – 244 точки на дюйм (dpi), струминних – 1440×720 dpi, лазерних - 1200×1200 dpi.

Пристрій для роботи з оптичними та лазерними накопичувачами - використовується для збереження великих обсягів інформації (1-3 Гбайт), характеризується збільшеною у 8,24,40,48,52 рази мінімальною швидкістю 150 Кбайт/с для введення-виведення інформації. Останнім часом усе більшу популярність набувають цифрові диски (DVD), які можуть зберігати понад 9 Гбайт інформації.

Розділ 6 Охорона праці

На ТОВ “Лан” охорона праці знаходиться на належному рівні, цьому сприяє ряд заходів, які періодично проводяться керівництвом підприємства, по її покращенню.

Оперативні роботи і контроль за станом охорони праці в ТОВ “Лан” здійснює_інженер по охороні праці, який має вищуосвіту, п’ятнадцять років стажу роботи,п’ять з яких - інженер по охороні праці. Він займається складанням річних, квартальних і місячних планів по охороні праці, здійснює контроль за проведенням інструктажів по охороні праці: первинних, на робочому місці, поточних, планових, позапланових, слідкує за забезпеченням працівників засобами індивідуального захисту і спец харчуванням, а також за наявністю на робочих місцях знаків і плакатів безпеки, медичними аптечками та інструментами по охороні праці (по спеціальності).

В господарстві є кабінет по охороні праці, який знаходиться в адміністративному будинку, обладнаний спеціальними стендами. Тут проводяться заняття із спеціалістами і безпосередніми виконавцями по охороні праці. Також в господарстві є куточки по охороні праці, обладнані необхідними плакатами, медичними аптечками та засобами пожежогасіння.

Контроль за станом охорони праці на рівні підприємства здійснює керівник; на рівні галузей - головні спеціалісти. Засоби індивідуального захисту та спеціального харчування видаються по мірі потреби. При прийнятті на роботу та перед виконанням специфічних робіт з працівниками проводять первинний інструктаж.

В підприємстві щороку проводяться атестація робочих місць. Основним елементом паспортизації є картка умов праці. Також складають санітарно-технічний паспорт дільниці.

На підприємстві кожного року заключається колективний договір, який включає угоду по охороні праці, але не всі її пункти виконуються адміністрацією та працівниками філії.

Найкраще про стан охорони праці в ТОВ “Лан”” говорить стан травматизму. Аналіз стану виробничого травматизму проведено в наступній таблиці

Таблиця 27

Аналіз стану виробничого травматизму в ТОВ “ЛАН”

Як видно із таблиці, в ТОВ “Лан” за останні два роки число потерпілих з втратою працездатності в 2002 — 2003 становило 2 чоловіки.

Фінансування заходів по охороні праці відмічено в таблиці.

Як видно з наступної таблиці обсяг фінансування заходів з охорони праці з кожним роком зменшується, що пов'язано із мінімальними потребами господарства, в зв'язку з відсутністю виробничих підрозділів.

Засобами індивідуального захисту працівники господарства в повній мірі забезпечені. Угода по охороні праці в підприємстві діє. Контроль за дотриманням охорони праці здійснюється керівником підприємства та органами державного нагляду.

План підприємства повністю відповідають вимогам пожежної безпеки.

За останні два роки не було пожеж.

На ТОВ “Лан” відсутня пожежна охорона. Технічна база є забезпеченою, що відповідає всім вимогам.

Таблиця 28

Всі основні об'єкти підприємства оснащені блискавкозахисниками засобами зв'язку та вогнегасниками. З працівниками ТОВ “Лан” регулярно проводяться заняття по пожежегасінню.Бухгалтерія підприємства розташована на першому поверсі адміністративного будинку. До складу бухгалтерії входять п'ять бухгалтерів та касир, середнім віком 30 - 50 років. Площа приміщення бухгалтерії складає 36 м² , висота приміщення – 2,7 м. Окремо розташовані кабінети головного бухгалтера та касира.

Підлога рівна, не слизька, міцна. Вихідні двері відчиняються лише назовні. Робочі місця бухгалтерів оснащені необхідними меблями: письмовими столами, стільцями, шафами для зберігання довідкового матеріалу, технічними засобами. Працівники бухгалтерії дотримуються правил безпеки. В приміщенні вивішені плани евакуації при пожежі, також є протипожежна сигналізація. Всі бухгалтери працюють в одну зміну, початок роботи о 9⁰⁰ год., закінчується о 18⁰⁰ год., обідня перерва з ІЗ⁰⁰ до 14⁰⁰ , протягом п'яти днів на тиждень. Відповідальними за охорону праці в бухгалтерії є головний бухгалтер, який здійснює інструктаж працівників бухгалтерії, контролює умови праці.

Як видно з наступної таблиці, майже всі фактори відповідають встановленим нормативам. Але вище потрібного рівня штучне освітлення в приміщенні. Умови праці працівників бухгалтерії наведені в таблиці. Через неправильну організацію робочих місць в бухгалтерії підвищений рівень шуму, що негативно позначається на робочій активності робітників.

Таблиця 29

Умови праці на робочому місці бухгалтера

Для покращення умов охорони праці в ТОВ “Лан” необхідно виконати наступні заходи:

1. Придбати вогнегасники різних типів: хімічних та порошкових.

2. Дообладнати кабінет охорони праці новими зразками індивідуальних засобів захисту (протигази: шланговий і коробчатий, вогнегасники);

3. Обладнати споруди ТОВ “Лан ”пристроями механічної вентиляції;

4.Поновити на робочих місцях інструкції по охороні праці

Розділ 7 Охорона довкілля

Охорона навколишнього середовища - система заходів, направлених на підтримку взаємодії між діяльністю людини і навколишнього середовища, яка забезпечує збереження і відновлення природних багатств, раціонального використання природних ресурсів, яка попереджує прямий і побічний шкідливий вплив діяльності людства на природу і здоров'я людини.

В епоху науково-технічного прогресу вплив на навколишнє середовище стає все більш інтенсивним та масштабним. Велику небезпеку має зростання забруднення природних середовищ: атмосфери, гідросфери і біосфери.

Екологія - це наука, яка вивчає закономірності існування, формування функціонування усіх (живих організмів) біологічних систем від організмів до біосфери і їх взаємозв'язок із зовнішніми умовами.

Актуальність екології визначається тим, що вона дає можливість об'єднати природознавчі, соціальні, економічні, біологічні, технічні, юридичні знання в одне ціле.

Основними завданнями екології є:

а) вивчення основних типів екосистем;

б) розробка методів збору інформації, аналізу та досліджень;

в) розробка методів зменшення застосування хімічних засобів у сільському господарстві;

г) відновлення зруйнованих екосистемі(відновлення пасовищ, лісів, етапів);

д) розробка пропозицій, щодо створення заповідних зон та охоронних територій;

е) прогнозування на основі екологічних знань захворювань, епідемій живих організмів.

З метою правового регулювання взаємодії природи і суспільства в Україні діють Закони "Про охорону навколишнього природного середовища" від 26 червня 19991 року та "Про екологічну експертизу" від 9 лютого 1.995 року.

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" покликаний регулювати відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища і забезпечення безпечного та чистого екологічного середовища для життя людей, раціональне використання та відтворення природних ресурсів.

Екологічна експертиза - це вид науково-практичної діяльності уповноважених державних органів, громадських об'єднань громадян, що грунтується на екологічному дослідженні, аналізі, оцінці проектних та над- проектних матеріалів чи об'єктів, реалізація яких може негативно впливати на навколишнє природне середовище.

Метою екологічної експертизи є запобігання негативного впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської лія.льності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах. Основними завданнями екологічної експертизи є:

1. Визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності. ¹

2. Організація комплексної науково обґрунтованої оцінки об'єктів екологічної безпеки.

3. Встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарних норм, будівельних норм і правил.

4. Оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього і рнродного середовища, здоров'я людей і якість природних ресурсів.

5. Оцінка ефективності повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

6. Підготовка об'єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.

Екологічна експертиза здійснюється в такій послідовності:

1. Визначають номенклатуру розробленої продукції.

2. Визначають разом із замовником продукції умови використання та вплив на довкілля.

3. Визначають перелік передбачуваних впливів.

4. Розглядається комплекс нормативно-технічних документів.

5. Визначають взаємозв'язки між впливом на оточуюче середовище і технічними параметрами продукції.

Екологічний паспорт - це документ, який відображає стан даного підприємства, або ділянки території з погляду їх дії на навколишнє природне середовище.

В екологічному паспорті дається:

1. Розгорнута характеристика технології виробництва з розкриттям матеріалів та енергетичних витрат.

2. Детально характеризуються всі викиди та відходи із зазначенням їх токсичності.

3. Описується продукція, що випускається, та дається оцінка ступеню її можливої екологічної шкідливості.

4. Вміщується пропозиції щодо оптимізації виробництва та екологічного контролю.

Основними методами економічного управління в природокористуванні є:

1. Фінансування заходів з охорони природи (надання грошових коштів на чітко визначені природоохоронні заходи). Джерелами фінансування можуть бути бюджетні кошти, власні кошти підприємств, банківські кредити.

2. Матеріальне стимулювання - забезпечення зацікавленості вигідності для підприємства та його працівників природоохоронної діяльності. При цьому передбачається застосування лише заохочувальних заходів:

а) встановлення податкових пільг;

б) звільнення від оподаткування економічних фондів та природоохоронного майна;

в) застосування заохочувальних цін та надбавок на екологічно чисту продукцію;

г) застосування пільгового кредитування підприємств, котрі ефективно здійснюють охорону навколишнього природного середовища;

д) штрафи за екологічні правопорушення.

Успіх у здійсненні правоохоронних заходів великою мірою залежить від належного їх фінансування, левова частка яких спрямовується безпосередньо на виконання проектів, метою яких є попередження або менше забруднення довкілля.

Дотації або субсидії використовуються для фінансування значної частини проекту. За умови правильного стратегічного планування вони можуть стимулювати отримувачів до використання своїх власних ресурсів, а сторони, що беруть участь у фінансуванні - до спільного здійснення проекту.

Внутрішні і зовнішні позики зарекомендували себе найефективнішим інструментом фінансування капітальних вкладень у природоохоронну галузь в якості доповнення до бюджетного фінансування.

Субсидування процентних ставок по кредитах - це внутрішній інструмент пільгового фінансування.

Фінансування природоохоронних проектів по паях. За такої системи фінансування інвестори вкладають гроші, не обумовлюючи прямо умови їх повернення.

Напрямки платності природокористування:

1. Платежі за використання природних ресурсів можуть набувати форми плати за доступ до відповідного ресурсу, добуванням його або використанням.

2. Платежі за емісію забруднюючих речовин доцільно і зручно використовувати до стаціонарних джерел забруднення.

3. Оподаткування екологічно шкідливої продукції. Застосовується там, де важко безпосередньо визначати обсяг екологічної шкоди або точного винуватця такої шкоди.

4. Диференційоване оподаткування є фактично результатом розвитку попереднього інструменту. Диференціювання податків застосовується для стимулювання переходу до екологічно чистих технологій.

Стан ТОВ “Лан” або інших територій з погляду їх дії на навколишнє природне середовище відображається в екологічному паспорті. У ньому дається розгорнута характеристика технології виробництва; розкриваються матеріальні та технологічні витрати; детально характеризуються усі викиди та відходи виробництва щодо їх токсичності; описується продукція, що випускається і дається оцінка ступеня її можливої екологічної шкідливості.

За охорону навколишнього середовища у ТОВ “Лан”несе заступник головного інженера. Головною водною артерією с. Гайове є річка, яка протікає неподалік підприємства. Стан річки екологічними службами оцінюється як негативний, тому вимагає поліпшення. Хоча окреме підприємство не в силах очистити річку, яка тягнеться по великій території, в обов'язки його керівництва входить забезпечення дотримання вимог основних технологічних процесів. Зустрічаються випадки миття біля річки техніки, внаслідок чого у річку потрапляють залишки паливно-мастильних матеріалів.

Однак, найбільш шкідливими є викиди в атмосферу, які здійснюються при виконанні технологічного процесу. Хоча слід відмітити, що на підприємстві приймаються міри по знижені рівня шкідливих викидів у атмосферу.

Причому, біля підприємства розміщені захисні лісосмуги. На підприємстві ведеться робота по підтриманню зелених насаджень у належному стані. При цьому більшість робіт виконується самими працівниками заводу та на громадських засадах із залученням учнів школи. Зокрема проводиться заліснення вирубок і просік, насадження лісових смуг, розчистка насаджень.

Для контролю за шкідливими викидами транспорту підприємства, усі автомобілі і трактори щороку проходять технічний огляд, що сприяє зменшенню забруднення повітря. Автомобілі, автобуси і трактори зберігаються у гаражі, де обладнані місця миття техніки. Але перебої з водопостачанням сприяють тому, що останнім часом почастішали випадки миття техніки у водоймах, що суперечить правилам екологічної безпеки. А також, на території відділків немає спеціально обладнаних майданчиків для заправки техніки та технічного огляду (обладнання) устаткування підприємства. Слід зазначити, що щороку у господарстві здійснюються заходи по поліпшенню стану навколишнього середовища, але об'єм роботи недостатній і багато об'єктів, які потребують удосконалення та покращення, залишаються поза увагою через брак коштів. Якщо раніше частина витрат по поліпшенню стану навколишнього середовища відшкодовувалася з бюджетних коштів, то зараз підприємство змушене їх здійснювати за власний рахунок. Коштів виділяється досить мало і їх не вистачає для здійснення всіх необхідних заходів. Більш того, з року в рік обсяги фінансування зменшуються і одночасно розширюється коло роботи. Підприємство змушене виділяти кошти ще й тому, що останнім часом почастішали перевірки очисних споруд.

Враховуючи стан земельних і водних ресурсів, зелених насаджень, можна зробити висновок про стан навколишнього середовища господарства. На підприємстві він заслуговує оцінки "добре", адже ведеться ще й певна робота по його покращенню.

Рекомендації по покращенню природоохоронної роботи в господарстві:

1. Виділяти кошти, на охорону навколишнього природного середовища.

2. Слідкувати за справністю техніки із метою зменшення токсичності викидів і підтікання.

3. Посилити контроль за дотриманням вимог і норм охорони навколишнього природного середовища та здійснення природоохоронних заходів.

Висновки і пропозиції

В процесі написання дипломної роботи вивчено порядок проведення обліку та аналізу активів підприємства, охарактеризовано його відповідність до нормативних вимог та інструкцій.

В цілому порядок обліку активів на ТОВ “Лан” не суперечить чинному законодавству України, але все ж виявлені деякі недоліки.

Зокрема, це стосується незабезпеченості підприємства необхідними бланками. Часто як первинні документи так і зведені складають у довільній формі. В наказі про облікову політику не чітко виражено який саме метод нарахування амортизації основних засобів застосовує підприємство. В наказі вказаний метод зменшення залишкової вартості, а під час обліку амортизацію нараховують за податковим методом. На підприємстві не ведуться картки обліку основних засобів.

Оскільки дані обліку зберігаються в комп’ютерному варіанті, дуже легко і правильно було б тримати цю інформацію на бланках відповідного зразка. Щодо методу нарахування амортизації, то головному бухгалтеру слід чітко визначитися з цим питанням та затвердити в наказі про облікову політику.

Списання вартості виробничих запасів у виробництво здійснюється методом ідентифікованої собівартості, який на думку провідних вчених має ряд суттєвих недоліків.

На підприємстві слід спробувати інший метод щоб зробити облік більш об’єктивним.

На ТОВ “Лан” не передбачено в штатному розкладі відповідального за проведення аналізу. Інколи проводиться аналіз фінансового стану.

Щоб провести ретельний аналіз ефективності використання основних засобів, виробничих запасів, та інших активів, слід розробити відповідні внутрішньогосподарські звіти. Це питання відноситься до проблем управлінського обліку, якому на підприємстві приділено мало уваги. Адже саме дані управлінського обліку дають можливість виявити забезпеченість підприємства активами, створити контроль за їх економним використанням.

В роботі проведено аналіз активів по групах, визначено їх загальну ефективність використання. Виявлено, що на підприємстві ефективність використання по всіх групах активів має незначну тенденцію спаду. Під час проведення аналізу запропоновані можливості покращення такої ситуації.

Найбільш важливою пропозицією щодо удосконалення обліку і аналізу активів підприємства є автоматизація, що веде до спрощення та пришвидшення їх проведення. В п’ятому розділі запропоновано пакет програм для автоматизації обліку та аналізу, який би найбільш відповідав умовам підприємства.