ПЛАН

Вступ

1. Сутність і значення бюджетного планування

2. Характеристика діяльності акціонерного товариства і організація

обліку на підприємстві, за матеріалами якого виконана робота

3. Порядок складання і ухвалення планів

4. Контроль за виконанням бюджетів і аналіз відхилень

5. Перспективи розвитку та шляхи вдосконалення планування в сучасних умовах

Висновки

Cписок використовуваної літератури

Додатки

ВСТУП

В умовах ринкової економіки, самостійності підприємств, їх відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану і перспективних фінансових можливостей підприємств. На рішення таких питань і націлена розробка фінансового планування, тобто бюджетування.

Відомо, що цілі компанії досягаються колегіально, і бюджетування дозволяє спочатку спланувати, а потім зміряти внесок кожного з підрозділів в досягнення загальної мети.

Планування послідовно розповсюджується по оргструктурі. На початку звітного періоду кожний з бюджетів є планом або стандартом. В кінці він грає роль вимірника, що дозволяє менеджеру порівняти отримані результати із запланованими, щоб надалі поліпшити діяльність.

За допомогою бюджетів здійснюється контроллінг економічної системи - управління по відхиленнях від запланованих (нормативних) показників. Як показники, можуть використовуватися статті витрат в бюджетах, значення чистої або маржінального прибутку, рентабельність, собівартість, об'єм виручки, продуктивність та ін. При оперативному управлінні, аналізуючи відхилення, можна відповісти на питання, як кожен підрозділ відпрацював. Більш того, аналізуючи відхилення, можна визначити, які чинники вплинули на результат (умови виробництва, конкурентоспроможність, рівень ризику, обмеженість виробничих потужностей, асортимент продукції, політика ціноутворення, оборотність активів, запаси на складі, тенденції положення на ринку, кількість тих, що працюють і їх професійний рівень, наявність і вартість сировини, технологічні особливості), і хто несе відповідальність за несприятливі відхилення.

Основою для впровадження бюджетування на підприємстві є управлінський облік - система обліку фактичних витрат і розрахунку економічних показників.

Розглянуте вище, дає можливість стверджувати, що вибрана тема є актуальною. Тому метою даної роботи є дослідження бюджетування як управлінської технології у розвитку підприємства, організація бюджетування на підприємстві, розкриття особливостей та аналіз планування на підприємстві Вуглегірська ТЕС ВАТ «Центренерго».

При цьому основними завданнями, цієї роботи виявилися наступні:

- визначити теоретичні основи бюджетного планування на підприємстві;

- розглянути необхідність, зміст бюджетного планування і види планів;

- дати оцінку загальній економічній характеристиці діяльності підприємства;

- розглянути порядок складання планів;

- провести бюджетний аналіз виконання бюджетів;

- визначити методику і техніку контролю за виконанням бюджету.

Предметом досліджень послужила фінансово-господарська діяльність і здійснення бюджетного планування на підприємстві Вуглегірська ТЕС ВАТ «Центренерго». Теплова електростанція створена з метою виробництва електричної і теплової енергії і отримання відповідного прибутку ВАТ «Центренерго».

Проблеми ефективності фінансового планування на підприємстві, наукові аспекти теоретичних і практичних питань фінансового планування і методи оцінки її ефективності висвітлені в наукових працях провідних економістів учених: Балабанова І.Г., Бандурка О.М., Дьякової В.Г., Любушина Н.П., Лещева В.Б., Кирейцева Г.Г., Омельяновіч Л.А., Поддерегина А.М. Славюка Р.А. і ін.

Основна частина курсової робота складається з п’яти розділів, містить сім схем і дванадцять таблиць.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ПЛАНУВАННЯ

У ринкових умовах господарювання успішним вважається підприємство, що одержує стійкі прибутки від своєї діяльності. Ця задача – максимум може бути реалізована на стабільній основі через систему внутрішньогосподарського планування.

Бюджетування — це процес планування майбутніх операцій підприємства та оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів.

Бюджет підприємства — це план його майбутньої діяльності, виражений системою кількісних і вартісних показників.

Бюджетний період - це термін, для якого підготовлено і протягом якого використовується бюджет (як правило, це господарський рік, в межах якого можуть бути виділені і проміжні періоди — місяць, квартал тощо) [6,291].

Головний зміст бюджетування зводиться до підвищення фі­нансово-економічної ефективності й фінансової стійкості підпри­ємства шляхом координації зусиль всіх підрозділів на досягнення кінцевого, кількісно певного результату. Впровадження системи бюджетування дозволяє підприємству:

-складати реальні прогнози фінансово-господарської дія­льності;

-вчасно виявляти найбільш вузькі місця в керуванні під­приємством, використовуючи інструменти різноманітного ана­лізу;

-швидко підрахувати економічні наслідки при можливих відхиленнях від плану за допомогою фінансових моделей і при­йняти ефективне управлінське рішення;

-скоординувати роботу структурних підрозділів і служб на досягнення поставленої мети;

-підвищити керованість компанії за рахунок оперативного відстеження відхилень факту й своєчасного прийняття рішень.[21,211]

Бюджет являє собою план, виражений у натуральних і грошових одиницях. Він служить інструментом управління доходами, витратами і ліквідністю підприємства.

Процес підготовки окремих бюджетів на основі оцінки майбутніх результатів операцій за різними альтернативними рішеннями отримав назву «бюджетування», який є динамічним процесом об'єднання цілі, плану, рішення для їх досягнення, а також оцінку їх виконання.

Якісне бюджетування припускає участь у плановому процесі багатьох фахівців: маркетологів, економістів, фінансистів, бухгалтерів, технологів, фахівців в області оподаткування, нормування трудових і матеріальних ресурсів[16,167]

Складання бюджетів має такі цілі:

1. Розробка концепції ведення бізнесу: планування фінансово-господарської діяльності підприємства на певний період;

2. Оптимізація витрат і прибутку підприємства;

3. Координація — узгодження діяльності різних підрозділів підприємства.

4. Комунікація — доведення планів до відомості керівників різних рівнів;

5. Мотивація керівників на місцях на досягнення цілей органі­зації;

6. Контроль й оцінка ефективності роботи керівників на міс­цях шляхом порівняння фактичних витрат з нормативом;

7. Виявлення потреб у грошових ресурсах й оптимізація фі­нансових потоків.

Завдання процесу бюджетування можна окреслити так:

-збільшення поінформованості керівництва підприємства та окремих структурних підрозділів щодо зовнішнього економічно­го середовища, оскільки під час підготовки бюджету необхідно зробити оцінку майбутніх умов діяльності, включаючи внутрішні витрати, відсоткові ставки, попит на продукцію, рівень конкуре­нції тощо;

-попередження про можливі проблеми в майбутньому. На­приклад, отримавши інформацію про нестачу грошових коштів протягом певного періоду (наприклад, літніх місяців), для забез­печення поточної діяльності на підставі даних відповідного бю­джету керівництво заздалегідь має можливості запобігти негативним тенденціям або шляхом скорочення витрат на цей період, або залучивши додаткове фінансування;

-координування діяльності менеджерів різних підрозділів підприємства. Так, складений у письмовій формі бюджет надає інформацію директору з виробничих питань у кількісному та грошовому вимірі, що необхідно зробити для забезпечення рівня продажу, встановленого начальнику відділу збуту;

-оцінка отриманих результатів. Бюджети містять інформацію як про очікувані витрати кожного підрозділу, так і про передба­чуваний випуск продукції та доходи від її реалізації. Тому вони мають певні критерії, з якими слід порівнювати фактичні резуль­тати діяльності. Отже, бюджет є засобом, за допомогою якого можна оцінити ефективність роботи підприємства (підрозділу);

-здійснення контролю. У ході проведення регулярної оцінки результатів діяльності можна визначити ланки, де фактичні нас­лідки дії не збігаються з тим, що планувалося. Тому можуть бути своєчасно прийняті заходи, спрямовані на усунення цих розбіжно­стей, що поліпшить показники роботи в цілому по підприємству [21,212].

Функції бюджету:

-збільшення поінформованості керівництва підприємства та окремих структурних підрозділів щодо зовнішнього економічного середовища, оскільки під час підготовки бюджету необхідно зробити оцінку майбутніх умов діяльності, включаючи внутрішні витрати, відсоткові ставки, попит на продукцію, рівень конкуренції тощо;

-попередження про можливі проблеми в майбутньому. Наприклад, отримавши інформацію про нестачу грошових коштів протягом певного періоду, для забезпечення поточної діяльності на підставі даних відповідного бюджету керівництво заздалегідь має можливості запобігти негативних тенденцій шляхом або скорочення витрат на даний період, або залучення додаткового фінансування;

-координування діяльності менеджерів різних підрозділів підприємства;

-оцінка отриманих результатів;

-здійснення контролю. У ході проведення регулярної оцінки результатів діяльності можна визначити ланки, де фактичні наслідки дії не збігаються із запланованими. Тому можуть бути своєчасно прийняті заходи, спрямовані на усунення цих розбіжностей, що поліпшить показники роботи в цілому по підприємству [16,168]

Бюджети розро­бляються як в цілому для підприємства, так і для окремих струк­турних підрозділів або функціональних сфер діяльності суб'єкта господарювання. Тому бюджетування звичайно розглядають як двосторонній потік інформації:

-низхідний — визначення цілей та завдань для кожного під­розділу підприємства виходячи із загальних цілей;

-висхідний — інтеграція бюджетів окремих підрозділів у єдиний бюджет.

Таким чином, бюджетування — динамічний процес, який об'єднує цілі, плани, рішення для їх досягнення, а також оцінку їх виконання (рис. 1.3). Він є невід'ємною рисою ефективного фінансового планування, оскільки, за оцінками західних спеціа­лістів, підприємства, що не складають річних бюджетів, втрача­ють за рік до 20% своїх доходів [21,213]. Бюджетування дозволяє управляти фінансами як окремого бі­знесу, так і підприємства в цілому, визначаючи набір видів бізне­су, строки й напрямки реструктуризації й т. п.

Рис 1.3 Організаційні аспекти процесу бюджетування

Бюджети класифікуються за ознаками, які приведені на рис. 1.1

Рис. 1.1 Класифікація бюджетів

Функціональні бюджети – окремі складові зведеного бюджету, які стосуються відповідальності окремого менеджера.

Зведений бюджет – узагальнюючий план роботи підприємства, який відображує майбутні операції всіх його підрозділів протягом бюджетного періоду. Його формат залежить від розміру підприємства та характеру діяльності.

Операційні бюджети – в операційному бюджеті господарська діяльність організації відбивається через систему спеціальних техніко-економічних показників, що характеризують окремі сторони і стадії виробничо-господарської діяльності.

Фінансові бюджети – у найбільш загальному виді фінансовий бюджет являє собою баланс доходів і витрат організації. У ньому кількісні оцінки доходів і витрат, що приводяться в операційному бюджеті, трансформуються в грошові. Його основною метою є відображення передбачуваних джерел надходження фінансових коштів і напрямків їхнього використання.

Бюджет капітальних інвестицій – відображує потреби підприємства у капітальних інвестиціях (модернізація існуючих та створення нових засобів праці) і величину коштів, необхідних для їх здійснення, охоплює плани інвестицій в основні засоби або додаткові виробничі лінії.

Короткострокові – задається динаміка і ритмічність роботи підприємства. Такі плани розробляються на основі затверджених програм, мають вузьку спрямованість, високий ступінь деталізації і характеризуються використанням різних прийомів і методів при їхньому обґрунтуванні.

Довгострокові – Розробляється концепція перспективного розвитку підприємства. Вона переслідує досягнення стратегічних цілей його існування: По кожному з цих напрямків визначають, у які терміни повинні бути досягнуті ті або інші цілі, що для цього потрібно зробити і хто несе відповідальність за рішення тієї або іншої проблеми.

Статичний – бюджет, який відображує майбутні операції на чітко визначений термін і рівень діяльності.

Гнучкий бюджет – у гнучкому бюджеті передбачається кілька альтернативних варіантів обсягу реалізації. Він враховує зміну витрат і доходів у залежності від зміни рівня продажів і являє, собою динамічну базу для порівняння досягнутих результатів із запланованими показниками. Гнучкий бюджет включає доходи н витрати, скоректовані на фактичний обсяг продажів.

Безперервний – при складанні таких бюджетів подовжується часовий горизонт планування у міру закінчення звітних періодів. Протягом виконання бюджету у звітному місяці (кварталі) нові бюджети на місяць постійно додаються до існуючого бюджету після його закінчення так, щоб кожного разу був наявний бюджет, складений на рік.

Щорічний – бюджет, який складається і відображає майбутні операції строком на один рік.

Всі бюджети на підприємстві підпорядковані зведеному бюджету, який складається із функціональних операційних складових (рис. 1.2) [16,169].

Рис. 1.2. Основні складові зведеного бюджету

На відміну від фінансової звітності, форми бюджетів нестандартизовані. Їх структура залежить від об’єкта планування, розміру організації й ступеня кваліфікації розроблювачів[21,216]

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА І ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ НА ПІДПРИЕМСТВІ, ЗА МАТЕРІАЛАМИ ЯКОГО ВИКОНАНА РОБОТА

Відособлений структурний підрозділ «Вуглегірська теплова електрична станція Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго», (скорочено - Вуглегірська ТЭС ВАТ «Центренерго») входить до складу Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго», яке створене згідно наказу Міністерства енергетики і електрифікації України від 31 серпня 1995 року №174 шляхом корпоратизації Державного підприємства "Центренерго".

Керівництво Тепловою електростанцією здійснює Директор, він призначається на посаду Головою Управління - Генеральним директором ВАТ «Центренерго».

Директор Теплової електростанції самостійно вирішує питання діяльності Теплової Електростанції за винятком тих, які віднесені Статутом до компетенції ВАТ «Центренерго» і інших органів управління даного підприємства.

Теплова електростанція не є юридичною особою, а відособленим структурним підрозділом ВАТ «Центренерго». Здійснює свою діяльність відповідно чинному законодавству України, Статуту ВАТ "Центренерго".

Теплова електростанція створена з метою виробництва електричної і теплової енергії і отримання відповідного прибутку ВАТ «Центренерго».

Від імені ВАТ «Центренерго» має право укладати угоди (контракти), видавати доручення і утворювати комісії, набувати майнових і немайнових прав, нести відповідальність, бути позивачем і відповідачем в суді, третейському суді і господарському суді.

Теплова електростанція має право здавати в оренду і лізинг (окрім цілісних майнових комплексів) підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам удома, нежилі і житлові приміщення, споруди, устаткування, транспортні засоби, які знаходяться в повному господарському розпорядженні Теплової електростанції. А також списувати їх з балансу відповідно чинному законодавству, за угодою ВАТ «Центренерго».

Дане підприємство здійснює володіння, користування землею і іншими природними ресурсами відповідно меті своєї діяльності і чинного законодавства.

Теплова електростанція має незавершений баланс, поточні та інші рахунки в банках, друк і штампи з своїм найменуванням, веде касові операції, бухгалтерський облік, складає і подає статистичну інформацію і адміністративні дані в порядку, встановленому законодавством, є платником податків по місцю своєї реєстрації (окрім податку на прибуток і ПДВ) відповідно до чинного законодавства.

Теплова електростанція визначає основні напрями свого розвитку і планує свою поточну діяльність відповідно меті і основних напрямів діяльності ВАТ «Центренерго», рішень органів управління ВАТ «Центренерго», галузевих науково-технічних прогнозів і пріоритетів, кон'юнктури ринку продукції, товарів і послуг, економічного стану і результатів господарської діяльності ВАТ «Центренерго».

Теплова електростанція несе відповідальність за незадовільне використання виробничих потужностей щодо забезпечення, захисту працівників в умовах надзвичайних обставин мирного і військового часів, а також в рішенні задач цивільної оборони, пов'язаних з освітою, функціонуванням органів управління і невоєнізованих формувань цивільної оборони.

Теплова електростанція виконує норми і вимоги щодо стану навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.

Теплова електростанція має право здійснювати зокрема:

- реалізовувати продукцію, товари, і послуги, залишки від виробництва (окрім електроенергії):

- організовувати роботу по передачі об'єктів державної власності, які знаходяться на балансі Теплової електростанції до комунальної власності;

- здійснювати виробництво і реалізацію продукції громадського харчування через належні їй об'єкти громадського харчування і торгівлі;

- купувати у виробників і постачальників товари, і реалізовувати їх через належні їй об'єкти торгівлі;

- здійснювати підготовку і підвищення кваліфікації працівників станції і працівників інших підприємств, установ і організацій.

Обов'язки:

- виконувати укладені від імені ВАТ «Центренерго» договори, контракти, державні замовлення, і інші договірні зобов'язання;

- забезпечувати готовність оснащення до роботи не нижче за нормативний рівень;

- забезпечувати своєчасне нарахування, сплату податків, відрахувань і відображати їх обліку згідно чинному законодавству;

- здійснювати за погодженням ВАТ «Центренерго» будівництво, реконструкцію, а також капітальний ремонт основних фондів;

- забезпечувати виробництво і постачання продукції, товарів, виконувати диспетчерській графік;

- здійснювати матеріально-технічне забезпечення виробництва;

- створювати належні умови для високопродуктивної роботи, дотримання законодавства про роботу, правила і норми охорони роботи, техніки безпеки, соціального страхування, і т.п.

Основним узагальненим показником виробничої і господарської діяльності Теплової електростанції є прибуток, який формується ВАТ «Центренерго» і розподіляється між структурними підрозділами відповідно показникам фінансово-господарської діяльності.

Джерелом фінансування оплати праці працівників Теплової електростанції є оборотні кошти ВАТ «Центренерго».

Джерелом формування фінансових ресурсів Теплової електростанції є прибуток Компанії, амортизаційні відрахування, внески підприємства, організації і інші надходження, включаючи централізовані капітальні вкладення і кредити.

Відносини Теплової електростанції з іншими підприємствами, організаціями і установами і громадянами у всіх сферах виробничої діяльності здійснюються на основі договорів.

Питання соціального розвитку, включаючи поліпшення умов роботи, життя і здоров'я, гарантії обов'язкового медичного і соціального страхування членів трудового колективу і їх сімей розв'язуються відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Регулювання тарифів на теплову енергію здійснює обласна державна адміністрація.

Контроль за діяльністю Теплової електростанції, дотримання норм законодавства, збереження майна, використання фінансового засобу здійснює ВАТ «Центренерго» і інші контролюючі органи у межах своєї компетенції.

Комплексна ревізія проводиться 1 раз на рік.

Перевірка фінансово-господарської діяльності Теплової електростанції здійснюється згідно чинному законодавству України і згідно графіку проведення ревізій.

Відповідно чинному законодавству перевірку окремих питань діяльності уповноважені зробити органи управління Компанії в рамках своєї компетенції по розпорядженню Генерального директора ВАТ «Центренерго».

Майно Теплової електростанції складають основні фонди, і оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається в бухгалтерському обліку.

Майно Теплової електростанції з власністю ВАТ «Центренерго» і закріплюється за нею на праві повного господарського ведення. Теплова електростанція володіє, користується, розпоряджається вказаним майном за дорученням ВАТ «Центренерго».

Джерелом формування майна Теплової електростанції є:

- майно, яке передане засновником;

- доходи одержані від реалізації, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності;

- кредити банків і інших кредиторів:

- капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

- безвідплатні і добродійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;

- придбання майна іншого підприємства, організації;

- придбання іншого майна і цінних паперів, придбаних на підставах, не заборонених законодавством;

Відчуження, ліквідація засобів виробництва, споруд, устаткування, об'єктів соціальної сфери, транспортних засобів і іншого майна, яке знаходиться в повному господарському веденні Теплової електростанції, здійснюється за погодженням ВАТ «Центренерго».[5,2]

Щодо організації бухгалтерського обліку:

Головний бухгалтер Теплової електростанції організовує контроль і забезпечує своєчасне відображення в бухгалтерському і податковому обліку всіх господарських операцій, своєчасне складання і представлення бухгалтерської і податкової звітності, відповідно до чинного законодавства і внутрішніх нормативних документів компанії.

Ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в структурних підрозділах суспільства здійснює бухгалтерія у главі з головним бухгалтером. Ведення бухгалтерського обліку виконавчої дирекції і складання зведеної фінансової звітності по суспільству здійснює бухгалтерія виконавчої дирекції у главі з головним бухгалтером ВАТ «Центренерго».

Рис. 2.1. Організаційна структура бухгалтерії на підприємстві «Вуглегірська» ТЕС ВАТ «Центренерго»

Діяльність бухгалтерії регламентована «Положенням про бухгалтерію»», яке затверджується керівником структурного підрозділу. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку, забезпечення відображення в первинних документах фактів здійснення всіх господарських операцій, збереження оброблених документів, регістрів і звітності впродовж встановленого терміну в структурних підрозділах покладена на керівників структурних підрозділів ВАТ «Центренерго».

Організація податкового обліку:

- ведення витрат на поточний і капітальний ремонт основних засобів відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- ведення обліку валових доходів і витрат по структурних підрозділах на підставі первинних документів і надання декларацій виконавчої дирекції для складання консолідованої декларації про податок на прибуток;

- визначення приросту балансової вартості запасів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів і напівфабрикатів (окрім вугілля і мазут) за підсумками звітного кварталу. Приріст (спад) вартості вугілля і мазут - за підсумками звітного року;

- нарахування зносу з метою оподаткування проводитися відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- ведення обліку податкових зобов'язань і податкового кредиту по податку на додану вартість по структурних підрозділах на основі первинних документів і податкових накладних. Надання декларацій виконавчої дирекції для складання загальної декларації про ПДВ.

Щодо управлінського обліку, то в наказі «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику» він не регламентований. Але на підприємстві окремі елементи даного обліку зустрічаються.

Об'єктом фінансового планування є доходи і накопичення, їх формування і розподіл, фонди грошових коштів, їх формування і використання, капітальні вкладення і оборотні активи, планування їх об'ємів і джерелом фінансування, визначення джерел фінансування соціальної і культурно-побутової сфер підприємства.

Основними завданнями фінансового планування є:

- визначення джерел і об'єму фінансових ресурсів відповідно до потреб підприємства;

- виявлення резервів збільшення фінансових ресурсів;

- раціональний розподіл одержуваних доходів і накопичень по каналах їх використання;

- здійснення фінансового контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів і грошових коштів;

- забезпечення посилення ролі фінансового планування в управлінні виробництвом і підвищенні його ефективності.

Основними стадіями фінансового планування є:

- аналіз надходження і витрачання фінансових ресурсів по їх видах і в цілому за попередній звітний період;

- складання проекту фінансового плану па планований рік;

- розгляд і затвердження фінансових планів;

- виконання фінансових планів.

Основними методами фінансового планування є: метод коефіцієнтів; нормативний метод; балансовий метод.

Метод коефіцієнтів передбачає зміну планованих фінансових показників на певну частку (коефіцієнт), виходячи з рівня їх виконання в попередньому звітному періоді.

Нормативний метод передбачає розрахунок фінансових показників на основі встановлених норм.

Балансовий метод передбачає ув'язку всіх витрат з джерелами їх фінансування.

В процесі фінансового планування складаються різні фінансові розрахунки, таблиці, в яких визначаються результати від продажу продукції, робіт і послуг, проводиться розподіл виявлених результатів, розраховуються нормативи власних оборотних активів і джерела їх покриття, визначаються об'єми витрат і джерел їх покриття по капітальних вкладеннях і т.д.

Завершальним етапом фінансового планування є складання зведеної таблиці - фінансового плану (балансу доходів і витрат) підприємства.

Здійснюване на підприємствах планування виробничо-фінансової діяльності передбачає складання як виробничого, так і фінансового планів. Фінансовий план є складовою частиною бізнес-плану підприємства. Він є таблицею, в якій відображаються об'єми надходжень і напряму використання фінансових ресурсів підприємства в планованому році.

РОЗДІЛ 3. ПОРЯДОК СКЛАДАННЯ І УХВАЛЕННЯ ПЛАНІВ

Розробка і реалізація зведеного бюджету складний процес, що складається із декількох стадій (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Схема розробки і реалізації бюджету

Розроблено два методи складання бюджетів: через приріст і "з нуля".

Бюджетування через приріст - це складання бюджетів на основі фактичних даних, досягнутих у попередні періоди. При такому підході фактичні показники попереднього періоду коректуються з урахуванням цінової і податкової політики держави.

Перевагою цього методу є простота, тому він знайшов широке практичне застосування.

Бюджетування "з нуля" - це метод, при якому менеджери щораз повинні обґрунтовувати заплановані витрати так, якби діяльність відбувалась уперше.

Цей метод вимагає від кожного бюджетного центра детального аналізу діяльності для виявлення неефективних операцій і вибору вигідних напрямків використання ресурсів.

Розробка операційного бюджету починається, зазвичай, зі складання плану продажів. Це зв'язано з тим, що від величини й вартості реалізації багато в чому залежать всі інші економічні показники організації: обсяг виробництва, собівартість, прибуток і ін.

Бюджет продажів формується як "зверху вниз" на базі стратегічного планування (наприклад, виходячи з ємкості ринку, частки на ринку), так і "знизу нагору", виходячи із попиту окремих клієнтів на продукцію. Бюджет продаж складається на підставі прогнозу експертів (спеціалістів — маркетологів) про можливі обсяги реалізації та рівень цін у наступному бюджетному періоді. Він включає обсяг продажу за видами продукції, ціну продажу, доход від реалізації (табл. 3.1).

Табл. 3.1 Бюджет продаж

Після встановлення планованого обсягу продажів розробляється виробничий бюджет, який є планом випуску продукції в натуральних одиницях на бюджетний період. Він визначає обсяг ресурсів, необхідних для забезпечення безперебійного процесу виготовлення продукції відповідно до запланованого обсягу її продажу, Для формування цього бюджету необхідно встановити політику щодо виробничих запасів, розрахувати обсяг виробництва за кожною позицією на бюджетний період та розробити графік виробництва на проміжні інтервали часу.

Бюджет виробництва формується на підставі даних бюджету продажу з урахуванням зміни залишків готової продукції за формулою:

Табл. 3.2 Бюджет виробництва

Виявлення розбіжностей між прогнозом продажу і виробничими можливостями підприємства дає змогу заздалегідь вжити відповідні коригуючи заходи. У такий спосіб можна уникнути можливих втрат, коли рівень виробництва не дає змоги реалізувати заплановану кількість продукції.

Бюджет виробництва складають для кожного виду продукції.

Заплановані обсяги виробництва треба узгодити з виробничими можливостями (потужностями) підрозділів.

Бюджет виробництва є підставою для складання інших операційних бюджетів, пов'язаних з плануванням витрат на виробництво.

Бюджет витрачання (використання) матеріалів передбачає склад і кількість матеріалів, необхідних для виконання виробничої програми. Норми витрат матеріалів за їх видами визначають інженери-технологи, а ціну — працівники відділу постачання, враховуючи витрати на їх заготівлю і транспортування. Сам бюд­жет складається за такою ж формою, як і бюджет виробництва, але в розрізі видів продукції та основних видів матеріалів (табл.3.3)

Табл. 3.3 Бюджет використання матеріалів

Бюджет прямих матеріальних витрат показує необхідну потребу сировини і інших виробничих запасів для виготовлення запланованого обсягу виробництва продукції. Водночас з ним складається бюджет закупки виробничих запасів. Для визначення кількості матеріалів, що необхідно придбати за період, доцільно скористатися формулою:

Бюджет придбаних матеріалів містить розрахунки кількості матеріалів за їх видами, яку необхідно придбати у плановому періоді, та витрати коштів на придбання матеріалів. Розрахунки базуються на потребі в матеріалах, визначеній у бюджеті вико­ристання матеріалів, та з урахуванням зміни їх залишків на по­чаток та на кінець відповідного періоду. Бюджет складається з коленого виду матеріалів ок­ремо, а загальна сума витрат на придбання матеріалів визначається в цілому по підприємству (табл. 3.4.) [16,172].

Табл. 3.4 Бюджет прямих матеріальних витрат

Бюджет прямих витрат на оплату праці складається з бюджету виробництва, даних про продуктивність праці й ставок оплати праці основного виробничого персоналу. Для оцінки прямих витрат на оплату праці слід скористатися інформацією, що міститься в технічній документації на виготовлення продукції.

Табл. 3.5 Бюджет прямих витрат на оплату праці

Бюджет виробничих накладних витрат складається на основі виробничої програми (витрати на обслуговування обладнання і т. ін.), укладених угод (оренда і т. ін.), відповідних розрахунків (амортизація обладнання, енергоносії та ін.). Сума змінних виробничих витрат планується з розрахунку на одиницю бази розподілу і є прямо пропорційною обсягу діяльності у кожному періоді. Розподіл цих витрат може здійснюватися за загальною ставкою або ж окремо за їх видами.

Бюджет виробничих накладних витрат складають у розрізі окремих статей витрат. Ставка виробничих накладних витрат може бути розрахована в середньому за рік, або у розрізі окремих періодів (табл. 3.6).

Табл. 3.6 Бюджет виробничих накладних витрат

Бюджет собівартості готової продукції складають на підставі бюджетів використання матеріалів, прямої оплати праці та виробничих накладних витрат з урахуванням запланованих залишків незавершеного виробництва на початок і кінець бюджетного періоду. 3 цією метою враховують зміну залишків незавершеного виробництва за період:

Табл. 3.7 Бюджет собівартості готової продукції

Бюджет собівартості реалізованої продукції складається на підставі бюджету собівартості виготовленої продукції з урахуванням зміни залишків готової продукції на складі. Якщо залишки готової продукції не плануються або вони плануються в незмінному обсязі, то собівартість реалізованої продукції буде дорівнювати собівартості виготовленої продукції (табл. 3.8).

Бюджет собівартості реалізованої продукції складається за формулою:

Табл.3.8. Бюджет собівартості реалізованої продукції

Бюджет загальних і адміністративних витрат відображає планові витрати на управління і обслуговування підприємства в цілому. Він складається шляхом об'єднання бюджетів усіх відділів управління підприємством та його господарського обслуговування. При цьому річна сума витрат може бути розподілена між окремими періодами рівномірно, а може плануватися виходячи з фактичних потреб окремих періодів. (табл. 3.9).

Табл. 3.9. Бюджет адміністративних витрат

Бюджет витрат на збут виготовленої продукції складається на базі бюджету продажів і включає змінні та постійні витрати на реалізацію[6,297].

На досліджуваному підприємстві даних витрат нема, тому що вироблена електроенергія відразу поступає до кінцевих споживачів.

На підставі наведених вище операційних бюджетів можна скласти бюджетний звіт про фінансові результати — проформу звітності, складену до початку звітного періоду. На підставі цьо­го бюджету визначають дуже багато важливих економічних і фінансових показників: очікуваний прибуток, суму податку з прибутку, фінансування капіталь­них вкладень і т. ін. (табл. 3.10).

Табл. 3.10. Бюджетний звіт про фінансові результати

Бюджет коштів (прогноз грошових потоків) являє собою план надходження коштів і платежів на майбутній період. Він необхідний для забезпечення платоспроможності та ліквідності підприємства. З його допомогою прогнозуються кінцеві залишки коштів на рахунках, необхідні для складання прогнозного бухгалтерського балансу, а також виявляються періоди надлишку фінансових ресурсів або їхньої недостачі. Заплановані грошові надходження визначаються на базі погашення дебіторської заборгованості, продажу за готівку, реалізації інших активів, отримання кредитів та інших видів надходжень. Грошові видатки в бюджеті плануються на підставі сплати кредиторам за придбані товари, надані послуги та виконані роботи, сплату податків, дивідендів, здійснення капітальних і фінансових інвестицій, повернення отриманих кредитів і сплату відсотків по них тощо.

Останнім кроком у процесі підготовки головного (зведеного) бюджету є розробка прогнозного бухгалтерського балансу (звіту про фінансовий стан). Він відбиває структуру активів і пасивів організації і відповідає звітній формі № 1.

Розрахунок очікуваного бухгалтерського балансу за станом на кінець планованого періоду дозволяє оцінити ті зміни, що відбудуться з майном організації і його джерелами у результаті господарських операцій планованого періоду.

Складання докладного зведеного бюджету є серйозною підмогою для власників підприємства в забезпеченні контролю за ефективністю використання інвестованих коштів. Зведений бюджет також важливий і для безпосередніх керівників підприємства. Він дозволяє чітко визначити цілі і задачі на планований період і контролювати хід виконання виробничої програми, процес формування доходів і витрат, стан розрахунків і платежів.

При формуванні бюджетів для підрозділів підприємства необхідною умовою є використання методу "нульового балансу". Бюджети повинні складатися не на основі витрат за минулий період, а на базі запланованих заходів.

Бюджети необхідно формувати на базі одного з альтернативних варіантів плану. Можливі наступні варіанти: песимістичний, ймовірний і оптимістичний.

Песимістичний варіант повинний переслідувати мінімальну мету і вимагати максимального скорочення наявних ресурсів.

Ймовірний варіант повинний орієнтувати на досягнення максимальних цілей при помірному використанні ресурсів. Оптимістичний варіант повинний передбачити виконання максимальної мети при ефективному використанні всіх ресурсів.

Розроблені бюджети повинні відповідати наступним вимогам.

1.Бюджети повинні бути напруженими, але досяжними. Лише збалансованість мотивує дотримання бюджету.

2.Право на існування має тільки дійсний бюджет. Тіньовий або аварійний бюджети неприпустимі.

3.Бюджет є узагальнюючим планом у натуральних і грошових одиницях.

4.Відповідальний за виконання бюджету повинний брати участьу його розробці, для того щоб із усією відповідальністю поставитисядо складання бюджету.

5.Бюджет є своєрідною інструкцією до запису по рахунках. Він вимагає рівності планованих і фактичних даних.

6.Бюджет залишається незмінним під час бюджетного періоду.

7.Поділ всіх витрат на змінну та постійну частини.

Складений бюджет повинний проходити узгодження з усіма службами підприємства, що приймають участь у його формуванні, після чого він представляється на розгляд керівництву. Після схвалення керівництвом бюджет стає, діючим. Він повинний бути обов'язково прийнятий перед початком господарського року, для того щоб необхідні заходи могли бути вчасно виконані. Бюджет має силу для всього поточного періоду. Мінливі дані, параметри або цілі не ведуть до зміни бюджету. Зведення про відхилення, отримані в результаті порівняння планових і фактичних показників, враховуються на майбутнє до початку терміну дії наступного бюджету.

На підставі затвердженого керівництвом підприємства бюджету будуються щомісячні плани доходів і витрат, що обов'язкові для виконання всіма службами. Через ці плани здійснюється керування витратами і забезпечується досягнення необхідного рівня економічних показників (обсяг продажів, чистий прибуток, рентабельність активів, норма прибутку й ін.), без чого неможливий динамічний розвиток підприємства. [16,176].

РОЗДІЛ 4. КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ БЮДЖЕТІВ І АНАЛІЗ ВІДХИЛЕНЬ

У процесі господарської діяльності завжди виникають відхи­лення фактичних показників від запланованих (бюджетних). Для їх своєчасного виявлення і відповідного реагування на них необхідний систематичний контроль за виконанням бюджетів, тобто бюджетний контроль, завдання якого - привернути увагу менед­жера до тих відхилень від бюджету, які вимагають його опера­тивного реагування. Це можуть бути або ж значні відхилення, або відхилення, що систематично повторюються. Усуненню та­ких відхилень сприяє управління за відхиленнями, при якому ме­неджер концентрує увагу лише на суттєвих відхиленнях від бюд­жету і, до певної міри, не звертає уваги на відхилення в межах допустимих коливань.

Залежно від причин виникнення відхилення поділяють:

- на відхилення внаслідок планування (помилки та прора­хунку при складанні бюджетів);

- відхилення внаслідок діяльності (рис. 4.1) [6,304].

Рис 4.1 Система бюджетного контролю

Ефективність і обґрунтованість прийнятих бюджетів виявляється тоді, коли зіставляються планові показники з фактичними, які накопичуються у так званому звіті про виконання бюджету. Різниці, що виникають у процесі оцінки, називають відхиленнями. Для отримання вірогідних оцінок досягнень підрозділу слід дотримуватися двох основних умов:

- порівнюються тільки такі доходи і витрати, які контролюються менеджером цього підрозділу;

- фактичні та бюджетні дані порівнюються на основі однакового рівня діяльності.

Недотримання зазначених умов може привести до помилкових висновків. Для здійснення адекватного порівняння фактичних та бюджетних даних використовують гнучкий бюджет. Він складається на підставі запланованих даних про доходи і витрати підприємства для фактичного обсягу реалізації. Величина постійних витрат зазвичай остається незмінною, а змінні витрати змінюються пропорційно зміні обсягу діяльності. Показники гнучкого бюджету придатні для подальшого порівняння їх з фактичними даними, а отримані у такий спосіб відхилення можна використовувати для подальшого визначення результативності й ефективності роботи підрозділу[16,179].

Бюджетний контроль і управління за відхиленнями здійсню­ють на підставі звіту про виконання бюджету, який складає бухгалтер-аналітик і подає менеджеру, який відповідає за прийняття рішень з даного питання.

Звіт про виконання бюджету — це порівняння фактичних і запланованих показників, розрахунок відхилень та вивчення їх причин. Такий звіт готується регулярно (щомісяця) і містить дані про бюджетні витрати за звітний період і з початку року та відхи­лення від бюджету з поясненням їх причин, а інколи — вжитих заходів для попередження подібних відхилень у майбутньому [6,304].

Проаналізуємо виконання бюджету підприємства «Вуглегірська» ТЕС ВАТ «Центренерго» на основі Звіту про фінансові результати (за 12 місяців 2004р.) за допомогою звіту про виконання бюджету (табл. 4.1)

Табл.4.1 Звіті про виконання бюджету

Проаналізував «Звіт про виконання бюджету» можна зробити такі висновки, що доход від продажу продукції фактично підприємство одержало 3 861 000 грн., що на 536 139 000 менше, ніж зазначено в бюджеті, можливо це викликано ростом дебіторської заборгованості. Собівартість реалізованої продукції збільшилась на 15 000 грн. і склала 533 546 000, що викликано підвищенням цін на матеріали і кількість залишків на кінець періоду. Тому у кінці періоду підприємство отримало валовий збиток у розмірі 530 328 000 грн. Загальні адміністративні витрати не змінились і склали 5 702 000 грн. Операційний збиток від основної діяльності склав 536 030 000 грн. Оскільки підприємство отримало збиток тому податок на прибуток не нараховувався. Отже чистий збиток підприємства склав 536 030 000 грн.

Відхилення можуть бути позитивними й негативними. Якщо відхилення незначні, то їх можна ігнорувати, тобто не досліджувати причини цих відхилень. Значний розмір відхилень вимагає детального вивчення причин виникнення. Вважається, що значні відхилення можуть бути внаслідок планування й результатом діяльності.

Відхилення внаслідок планування зв'язані з помилками і недоліками в процесі складання прогнозів, визначенні функції витрат і доходу, калькулюванні планованої собівартості і цін.

Відхилення внаслідок діяльності є результатом дій персоналу чи конкретних подій (зміна попиту, коливання цін).

При наявності значних відхилень у залежності від їхніх причин можливі два альтернативних рішення:

1) коректування або перегляд бюджету, якщо результати контролю свідчать, що виконувати його далі недоцільно.

2) внесення відповідних коректив у дії, щоб забезпечити досягнення запланованої мети.

Звіт про виконання бюджету забезпечує можливість контролю в умовах коректного зіставлення фактичних і бюджетних даних. Справа в тім, що зведений бюджет є статичним (постійний), оскільки складений тільки для одного рівня майбутньої діяльності[16,180].

Бюджет, який враховує можливі варіанти зміни обсягу діяль­ності в межах релевантного діапазону, називають гнучким, або динамічним бюджетом. Такий бюджет необхідний, в першу чергу, для аналізу тих витрат, які включають постійну і змінну складові (виробничі накладні, витрати на збут, адміністративні). Він скла­дається виходячи із залежності:

Загальна сума витрат = Постійні витрати + (Фактичний обсяг виробництва * Змінні бюджетні витрати на одиницю діяльності).

Такий бюджет може бути розрахований на декілька рівнів діяльності в межах релевантного діапазону.

Використання гнучкого бюджету (він може складатися як до початку бюджетного періоду, так і в процесі діяльності або ж при підбиванні підсумків) дає можливість порівняти фактичні дані як із статичним, так і з гнучким бюджетом і визначити два види відхилень: за рахунок обсягу діяльності і за рахунок ефек­тивності. Відхилення за рахунок обсягу діяльності характеризу­ють результативність роботи, а відхилення фактичних даних від гнучкого бюджету — ефективність роботи підприємства (рис.4.2). Для поглибленого аналізу відхилень необхідно їх визначити, за кожною статтею бюджету і пояснити причини відхилень.

Рис. 4.2. Схема аналізу відхилень з використанням гнучкого бюджету

Так, відхилення прибутку за рахунок зміни окремих фак­торів за допомогою гнучкого бюджету розраховують аналогічно факторному аналізу методом обчислення різниць:

1) загальне відхилення = фактична сума прибутку — бюд­жетна (планова, нормативна) сума прибутку;

2) відхилення за рахунок зміни обсягу реалізації = прибу­ток, визначений гнучким бюджетом — прибуток початкового (старого) бюджету;

3) відхилення за рахунок зміни середньої ціни реалізації = фактичний обсяг продаж (виручка) — фактичний обсяг реалізації за плановими цінами = фактичний обсяг реалізації — скоригований обсяг реалізації;

4) відхилення за рахунок економії (перевитрати) матеріалів на одиницю продукції = (фактичні витрати матеріалів — норма­тивні витрати на фактичний обсяг виробництва) * нормативна ціна одиниці матеріалів = (фактичні витрати матеріалів на оди­ницю продукції — нормативні витрати на одиницю продукції) - фактичний обсяг виробництва * нормативну (бюджетну) ціну одиниці матеріалів;

5) відхилення за рахунок зміни цін на матеріали = фактичні витрати на матеріали — (фактична кількість витрачених матеріа­лів • планова ціна одиниці матеріалів) = (фактична ціна — плано­ва ціна) - фактичну кількість витрачених матеріалів;

6) відхилення за рахунок зміни ефективності прямих витрат праці, яка характеризує рівень продуктивності праці або трудо­місткості продукції = (фактичні витрати праці — нормативні вит­рати праці на фактичний обсяг продукції) • нормативний рівень оплати праці = (фактичні витрати праці на одиницю продукції — нормативні витрати праці на одиницю продукції) • фактичну кількість проданої продукції • нормативну ставку оплати за одиницю праці (годину, день тощо);

7) відхилення за рахунок зміни ставок оплати праці = фактичні витрати на оплату праці – (фактичні прямі витрати праці • нормативну ставку оплати одиниці праці) = (фактична ставка оплати одиниці праці – нормативна ставка одиниці праці) • фактичні затрати прямої праці у кількісних вимірниках;

8) відхилення за рахунок відхилення постійних накладних витрат = фактична сума постійних витрат – планова (нормативна) сума таких витрат.

Методика аналізу відхилень залежить від системи кальку­лювання витрат, яку застосовує підприємство при складанні внут­рішньої звітності: на основі повної собівартості чи на основі змінних витрат. Але і в одному, і в другому випадку необхідно виділяти змінні витрати і аналізувати їх окремо від постійних.

Такий аналіз дає можливість об'єктивно оцінити результати роботи та їх залежність від окремих факторів[6,305].

РОЗДІЛ 5. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПЛАНУВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Перехід нашої країни до ринкової економіки є оздоровлення фінансового стану більшості підприємств багато в чому залежить від рівня й постановки фінансового планування, що визначає рух фінансових ресурсів та їх відповідність матеріальним ресурсам, забезпечує реальне використання економічних важелів, органічне поєднання товарно-грошових відносин і механізму менеджменту економікою підприємства.

На даний момент, коли система галузевого планування втратила своє значення і повністю зруйнована, на більшості підприємств не приділяється необхідної уваги фінансовому плануванню через нестабільність фінансової системи, взаємні неплатежі, значний податковий тягар тощо. Разом із тим відмова від фінансового планування рівнозначна відмові від розробки засобів фінансового забезпечення розвитку підприємства.

На даний час на підприємствах малого і середнього бізнесу фінансові плани, як і планування взагалі не складаються. Підприємці вважають що це є зайве, але в умовах перехідного періоду, для виходу з кризи складання планів є не тільки раціональним але і необхідним для нормального функціонування господарюючого суб’єкта.

Фактори, які обмежують використання фінансового планування на підприємствах:

1. високий ступінь невизначеності на українському ринку, пов’язаний із глобальними змінами в усіх сферах суспільного життя (їх непередбачуваність ускладнює планування);

2. незначна частка підприємств, які мають фінансові можливості для здійснення серйозних фінансових розробок;

3. відсутність ефективної нормативно – правової бази вітчизняного бізнесу.

На жаль, неможливість застосування фінансового планування на підприємствах зумовлюється не лише перерахованими вище факторами, а й звичайним небажанням керівників цих підприємств вдаватися до його методів та прийомів. Відмовляючись від застосування фінансового планування, керівники підприємств таким чином відмовляються й від ефективнішого розв’язання таких завдань, які є основними на підприємстві, а саме:

- забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності;

- визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ступеня раціонального його використання;

- виявлення внутрігосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання грошових засобів;

- встановлення раціональних фінансових відносин із бюджетом, банками та контрагентами;

- виконання інтересів акціонерів та інших інвесторів;

- контроль за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства.

Досвід багатьох розвинутих компаній промислових країн показує, що за сучасного ринку, з його жорсткою конкуренцією, планування фінансово-господарської діяльності є найважливішою умовою їх виживання, економічного зростання та процвітання. Саме воно дає змогу оптимально пов’язати наявні можливості підприємства щодо випуску продукції з попитом і пропозицією, що склалися на ринку.

Як виявляється на практиці, підприємства, на яких застосовуються методи фінансового планування, мають змогу ефективніше організувати свою виробничо-господарську та економічну діяльність, адже фінансове планування це реальна економія грошей і часу.

Шляхи вдосконалення бюджетного планування на підприємстві:

1. Використання при бюджетному плануванні достатньої інформаційної бази, яка б відповідала вимогам менеджера як за кількістю так і за якістю. Слід використовувати такі джерела інформації:

- постанови директивних органів із питань розвитку галузі;

- державні закони;

- вихідні дані, які розраховуються відповідними службами підприємства при розробці проекту плану (прибуток, економічні нормативи);

- результати попередньої роботи зі споживачами із встановлення довгострокових господарських зв’язків та укладення договорів поставок та надання послуг;

- інформація про використання трудових та матеріально-технічних ресурсів (із досвіду закордонних компаній);

- матеріали аналізу виробничо-фінансової діяльності з метою виявлення внутрішніх резервів виробництва та збільшення прибутку підприємства.

2. Наукова обґрунтованість планування, яка передбачає економічне обґрунтування фінансових показників, а також відображення в них реальних процесів економічного і соціального розвитку, збалансованості в них усіх фінансових ресурсів.

3. Самостійність підприємств у фінансовому плануванні дасть змогу їм при розробці фінансового плану гнучко реагувати на зміни зовнішніх та внутрішніх умов виробництва та збуту. Необхідність самостійності підприємства в фінансовому плануванні довів досвід примусового планування в колишньому СРСР, коли плани були нереальними, а фактичні дані завищеними.

4. Політика цін є одним з найважливіших елементів фінансового планування діяльності підприємства. Ціноутворення - складний процес, оскільки ціна є величиною принципово нестійкою. На неї впливає стан економіки, кон’юнктури ринку, політика конкурентів, посередники, покупці. Процес ціноутворення повинен відображати загальні цілі підприємства, бути тісно пов’язаними із ними.

5. Принцип економічності полягає в тому що витрати на планування повинні раціонально співвідноситися з отриманими результатами. Враховуючи те, що планування це - досить складний процес, який потребує додаткових витрат часу, фінансів тощо, виконання цього принципу є дуже важливим. Воно може здійснюватися шляхом розробки раціональних форм бюджетів, виключенням дублюючої та не релевантної інформації, а головне – ефективною організацією всього процесу планування.

6. Принцип гнучкості – полягає в тому, що розроблена система планів повинна допускати можливість коригування при зміні зовнішніх умов стану підприємства. Необхідність реалізації цього принципу зумовлена постійними змінами зовнішнього середовища та потребою своєчасної адаптацією планів до них. Для забезпечення найповнішої реалізації принципу гнучкості доцільно використовувати систему змінногопланування . Її зміст полягає у коригуванні із закінченням встановленого планового періоду планів на наступні періоди. Так, якщо плани розробляються на рік з поділом на квартали та місяці, то із закінченням кожного місяця і кварталу плани на наступні періоди переглядаються з урахуванням змін зовнішнього середовища. Окрім цього гнучкість планування досягається створенням резервів, організацією процесу планування, за якої менеджери можуть обґрунтовано зміцнювати затверджені документи.

7. Точність – досягнення максимально високої точності економічних параметрів, за оптимальних витрат на процес планування.

8. Повнота – планування повинно охоплювати всі галузі діяльності підприємства, а також всі етапи , дії та операції як господарських процесів, так і процесів управління. Якщо при плануванні щось випаде з сфери уваги менеджера, то неминуче виникнення у цій ланці неузгодженості, і як наслідок цього зривів або порушення фінансово-господарської діяльності підприємства. [21,3].

ВИСНОВКИ

За підсумками виконаної роботи можна зробити наступні висновки:

Бюджетування — це процес узгодженого планування роботи і управління діяльністю підрозділів за допомогою кошторисів і економічних показників. Відомо, що цілі компанії досягаються колегіально, і бюджетування дозволяє спочатку спланувати, а потім зміряти внесок кожного з підрозділів в досягнення загальної мети.

Бюджети класифікуються за наступними ознаками:

За колом охоплення операцій підприємства та рівнем відповідальності (функціональний, зведений); за призначенням (операційний, фінансовий бюджет капітальних інвестицій); за часовою ознакою (короткостроковий, довгостроковий); за методикою складання (статичний, гнучкий); За терміном складання (щорічний, безперервний).

Повноцінне внутрішньофірмове бюджетування, тобто бюджетування як управлінська технологія, включає три складові частини.

- Технологія бюджетування.

- Організація бюджетування.

- Автоматизація фінансових розрахунків.

Бюджети можуть розроблятися на річній основі (з розбивкою по місяцях) і на основі безперервного планування (протягом І кварталу переглядається кошторис на 2 квартал і складається ко­шторис на 1 квартал наступного року, бюджет увесь час проекту­ється на рік уперед).

Операційний і фінансовий бюджет утворять генеральний бю­джет підприємства.

Бюджетний контроль - це процес зіставлення фактичних результатів з бюджетними, аналіз відхилень і внесення необхідних, корективів. Завдання бюджетного контролю - привернути увагу до значних відхилень, які вимагають детальнішого аналізу, що дозволяє здійснювати управління по відхиленнях. Управління по відхиленнях - це принцип управління, згідно якому увага концентрується тільки на значних відхиленнях від плану. Показники, які виконуються задовільно, до уваги не беруться.

Звіт про виконання - це зведення даних, в якому порівнюються заплановані і фактичні показники і розраховуються відхилення з вказівкою їх причин.

Відхилення підрозділяються залежно від: отриманого результату (позитивні і негативні); розміру результату (значні і незначні); причини виникнення (відхилення унаслідок планування і відхилення унаслідок діяльності). Відхилення унаслідок планування - це помилки і прорахунки в процесі складання прогнозів, визначення функції витрат і доходів, калькуляції планової собівартості, і цін. Відхилення унаслідок діяльності - результат дій персоналу або певних подій (зміна попиту, коливання цін і ін.).

Значний розмір відхилень вимагає детального вивчення їх причини за допомогою додаткової інформації. Залежно від причини значних відхилень можливі два альтернативні рішення:

- коректування або перегляд бюджету, за наявності обґрунтувань, що виконувати його недоцільно;

- внесення відповідних корективів в дії, щоб забезпечити досягнення запланованої мети.

Таким чином, звіт про виконання бюджету забезпечує зворотний зв'язок, привертає увагу до значних відхилень від очікуваних результатів, що в свою чергу дає можливість здійснювати управління по відхиленнях.

Отже, система бюджетування, заснована на контрольованому прогнозі, має цілий ряд переваг і в сучасних умовах є одним з найбільш передових методів управління. Бюджетування застосовується у багатьох областях управління. Так:

-у фінансовому менеджменті при його допомозі можна заздалегідь сформувати досить ясне представлення про структуру бізнесу організації, регулювати обсяг витрат у межах, що відповідають загальному припливу коштів, визначите, коли і на яку суму повинне бути забезпечене фінансування;

-в області управління комерційною діяльністю цей метод змушує керівників систематично займатися маркетингом для розробки більш точних прогнозів і визначати найбільш доцільні й ефективні комерційні заходи в межах, забезпечених наявними ресурсними можливостями для їхнього здійснення;

-в області організації загального управління цей метод чітко визначає значення і місце кожної функції (комерційної, виробничої, фінансової, адміністративної і т.д.), здійснюваної в організації, дозволяє забезпечити належну координацію діяльності цих служб, орієнтуючи їх на спільну діяльність для досягнення затверджених у бюджеті показників;

-в області управління витратами цей метод сприяє більш ощадливому використанню ресурсів і забезпечує пошук шляхів зниження витрат.

СПИСОК ВИКОРИСТОВУВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999р. №996-XIV.

2. ПСБО №1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.2002р. №87

3. ПСБО №2 “Баланс” затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2002р. №131

4. ПСБО №3 “Звіт про фінансові результати” затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 14.06.2002р. №13

5. Статут Відкритого Акціонерного Товариства «Державна Енергогенеруюча Компанія «Центренерго» код ЄДРПОУ 22927045 протокол № 124 від 30.04.2006р.

6. Аварова И.А. Управленческий учет: Ученик – М.: Финансы и статистика, 2004. – 246с.

7. Атамас О.В. Управлінський облік: Підручник - К.: Лібра, 2005 - 476с

8. Бєлуха Н.Г. Управлінський облік: Підручник - К.:Знання, КОО, 2003- 453с.

9. Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Малюга Н.М., Чижевська Л.В. «Бухгалтерський управлінський облік» - Житомир: ПП «Рута», 2002.- 480с.

10. Бєлоусова І. проблеми розвитку управлінського обліку в Україні// Бухгалтерський облік і аудит.-2001.-№2. –с.39-44.

11. Бутинець Ф.Ф. Управлінський облік: є чи такий? // Проблеми розвитку теорії бухгалтерського обліку, аналізу й контролю. - Б. 2004. - 240с.

12. Балашов О.В., Козлова Г.М. Фінансові важелі управління фірмою // Фінанси України, 1996 №6. – 3 -11

13. Баликін В. Бюджетування на промисловому підприємстві//Бухгалтерський облік і аудит.-2005 .-№3. – 40-57

14. Голов С.Ф., Єфіменко В.І. Фінансовий та управлінський облік. – К.: ТОВ “Автоінтерсервіс”, 1996. – 544 с.

15. Голов С.Ф. Управлінський бухгалтерський облік: Посібник. –К.: Лібра, 2004-576с.

16. Грабова Н.Н. Добровський В.Н. Бухгалтерський облік у виробничих і торгівельних підприємствах. Навчальний посібник/Під ред. Н.В. Кужельного.-К.: А.С.К., 2006. – 624с

17. Груш І.О. Управлінський облік: конспект лекцій – Л.: Знання, 2006. – 240с.

18. Завгородній В.П. Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу та аудиту.-К.:А.С.К.,1998 – 320с.

19. Івашкевич В.Б. Бухгалтерський управлінський облік; Навч. пос. для вузів. – М.: Юрість, 2003. – 618с.

20. Каверіна О.Д. Управлінський облік: системи, методи, процедури.М.,- 352с

21. Кононенко О. Аналіз фінансової звітності – Х.: Фактор, - 2004. – 144 с.

22. Корецький М.Х. Управлінський облік: Навч. пос. для вузів - К.: КНЕУ, 2007 – 410с.

23. Кочєтов В.А. Управлінський облік: Науковій посібник-Д.: ДонДУЕТ, 2004 – 310с.

24. Максутов З. Система показників в управлінському обліку підприємств // Вісник бухгалтера і аудитора України - 2004.№5,6. -15-18.

25. Миколаєва О.Э., Алексєєва О.В. Стратегічний управлінський облік: Науч.практ.изд. - М., 2003. - 304с.

26. Руденко Л.В., Подольска В.О., Яріш О.В. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: Навч. посіб. – К.: НМЦ “Укоопосвіта”, 2002. – 422с.

27. Управлінський облік: Учб.-метод. посіб. для студ. спец. «Облік і аудит» ден. і заоч.форм навчання/ І.О. Лукашева, Е. О. Кудинов, О.А Наумчик, и др.. – Донецьк: Дон дует, 2005. – 158с.

28. Хоргрен Ч.Т.,Фостер Дж. Бухгалтерський облік.-Управлінський аспект: Переклад з англійської/Під редакцієй Л.В.Соколова.-М.:Фінінси і статистика-2003. - 416с.

29. Чумаченко Н. управлінський облік в Україні// Бухгалтерський облік і аудит.-2001.-№6. – с. 43-48.

30. Чернов В.А. Управленческий учет и анализ коммерческой деятельности, под редакцией М.И. Баканова. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 320 с.