Реферат з хімії
Хімічна та агрохімічна сировина ( Сірка ).
Сірка.
Сірка за стандартних умов – крихка кристалічна речовина жовтого кольору. Погано проводить теплоту і не проводить електричного струму. У воді не розчиняється краще розчиняється в деяких розчинниках (у сірковуглеці CS2
, бензині, етері та ін.).
І в розчинах, і в кристалах сірка складається з циклічних молекул S8
, які за формою нагадують корону. Але в кристалах ці молекули можуть бути упаковані по-різному.
Якщо молекули розташовані щільно, утворюється алотропна форма ромбічна сірка. Менш щільне упакування молекул спричинює виникнення іншої алотропної форми – моноклінної сірки.
Якщо сірку розплавити і швидко охолодити, утворюється ще одна алотропна форма: пластична сірка – коричнева губоподібна маса.
Властивості ромбічної і моноклінної сірки
Властивості простих речовин |
Сірка |
ромбічна |
моноклінна |
Колір |
Лимонно-жовтий |
Блідо-жовтий, майже безбарвний |
Густина |
2,07 г/л |
1,96 г/л |
Температура плавлення |
112,80
С |
119,30
С |
Хімічні властивості сірки
Хімічна активність сірки доволі висока. При нагрівання вона реагує майже з усіма елементами.
1. Взаємодія з металами.
2Cu + S = Cu2
S
2. Взаємодія з неметалами.
S + O2
= SO2
↑
H2
+ S = H2
S ↑
Застосування
. Найбільша маса сірки і природних сульфідів витрачається на вироблення сульфатної кислоти.
Оксиди сульфуру.
Сульфур утворює два кислотні оксиди: оксид сульфуру (IV) SO2
і оксид сульфуру (VI) SO3
/
Оскид сульфуру (IV) SO2
(діоксид сульфуру, сірчастий газ) – це безбарвний важкий газ (у 2,2 раза важчий за повітря), з різким запахом, що викликає кашель. Негорючий. Дуже легко розчиняється у воді (в 1л води при 200
С розчиняється 43 л SO2
.
Застосування
. Найважливіша галузь застосування оксиду сульфуру (IV) SO2
– це виробництво сульфатної кислоти H2
SO4
.
Фізіологічна дія
. Оксид сульфуру (IV) SO2
токсичний. Невелика концентрація його у повітрівикликає подразнення слизових оболонок дихальних органів і очей.
Вплив на навколишнє середовище. Діоксид сульфуру SO2
один з основних забрудників повітря, він отруює навколишнє середовище.
Звідки ж береться діоксид сульфуру SO2
у повітрі?
Природним джерелом SO2
є окислення сірководню H2
S атмосферним киснем й озоном:
2H2
S + 3O2
= 2SO2
+ 2H2
O
H2
S + O3
= SO2
+ H2
O
Діоксид сульфуру SO2
, потрапляючи у повітря, викликає утворення “кислотних дощів”, шкідливих для усього живого.
Оксид сульфуру (IV) SO3
(триоксид сульфуру) – безбарвна рідина, яка за температури, нижчої від 170
С, кристалізується, перетворюючись на довгі шовковисті кристали. Дуже легка речовина, сильний окисник. Токсичний, уражує слизові оболонки й дихальні шляхи, викликає тяжкі опіки шкіри, енергійно руйнує органічні сполуки. Зберігають його у запаяних скляних посудинах.
Оксид сульфуру (VІ) на повітрі димить, бурхливо взаємодіє з водою з виділенням великої кількості теплоти, утворюючи сульфатну кислоту:
SO3
+ H2
O = H2
SO4
Застосовується оксид сульфуру (IV) SO3
у виробництві сульфатної кислоти H2
SO4
. У лабораторній практиці він використовується як водовбирний засіб.
Сульфатна кислота.
Сульфатна кислота H2
SO4
(безводна, 100%-ва) – важка безбарвна оліїста рідина. Густина її концентрованого розчину (w(H2
SO4
) = 98%) за стандартних умов 1,84 г/см3
. вона нелегка, запаху не має. Надзвичайно гігроскопічна. Активно вбирає вологу. Змішується з водою у будь-яких співвідношеннях. Розчинення сульфатної кислоти у воді супроводжується виділенням великої куль ості теплоти, що може призвести до закипання води і розбризкування кислоти.
Розбавлена сульфатна кислота виявляє всі хімічні властивості, характерні для кислот.
1. Зміна кольору індикатора.
2. Дисоціація кислоти.
І ступінь H2
SO4
D Н+
+ HSO-
4
– гідрогенсульфат-іон
ІІ ступінь HSO–
4
D Н+
+ SO-2
4
– сульфат-іон.
3. Взаємодія з основами.
4. Взаємодію з оксидами металів.
MgO + H2
SO4
= MgSO4
+ H2
O
ZnO + H2
SO4
= ZnSO4
+ H2
O
5. Взаємодія з солями.
Na2
CO3
+ H2
SO4
= Na2
SO4
+ CO2
# + H2
O
2KNO3
+ H2
SO4
= K2
SO4
+ 2HNO3
#
6. Взаємодія з металами.
Mg + H2
SO4
= MgSO4
+ H2
#
Zn + H2
SO4
= ZnSO4
+ H2
#
Fe + H2
SO4
= FeSO4
+ H2
#
Застосування сульфатної кислоти і сульфатів
. Сульфатна кислота є важливим продуктом хімічної промисловості. Вона у великих кількостях застосовується у виробництві мінеральних добрив, волокон, пластмас, барвників, вибухових речовин, у металургії в процесі добування міді. Нікелю, урану та інших металів. Використовується також як осушувач газів.
Серед сульфатів велике практичне значення мають мідний і залізний купороси CuSO4
® 5H2
OiFeSO4
® 7H2
O.
Родовища сірки.
Посеред вулканогенних родовищ сірки розрізняють (40):
а) гідротермальні - руди, які придставлені сірними кварцитами, поклади локалізуються уздовж розломів крихких та пористих агломеративних порід, форма покладу переважно пласто- або лінзообразна, вміст сірки в рудах до 30-40%;
б) ексгаляционні - сірка відкладається в кратерах вулканів у вигляді пластів,покровів;
в) вулканогенно-осадкові - сформовані в кратерах озер, поклади сформовані у вигляді плоских лінз.
Екзогенні родовища поділяються на: сингенетичні
- сформовані осадковим біохімічним шляхом, мають пластообразну форму та лінзовидну форму покладу, потужність покладу – метри та перші десятки метрів, сіркові руди – карбонатні, вміст сірки 15-25%; епігенетичні
– формуються інфільтраційнім біохімічним шляхом, поклади мають лінзо- та штокообразну форму (потужністю від 1 до 20м), розположені вздовж областей розломів в дрібних куполообразних зготках з порушеними сводами, руди карбонатні, пісчані, глиняні, вміст сірки в них 12-15%.
Фізична характеристика вулканогенних родовищ вивчена на гіотерматних родовищах Камчатки. Найбільш плотними породами являються незмінні вулканіти – базальт и та андезити( плотність=2.59-2,77 г/куб.см.). Змінні рудовмісні породи (вторинні кварци) та слабозмінні породи (прополіти) менш плотні (2,05-2,51 г/куб.см.).Плотність середніх кварців (з вмістом сірки 20-50%) переважно 2,45г/куб.см. Найбільш магнітними є незмінні базальти та андезити, менш магнітні – слабо змінні породи – туфи і андезити. Удільний електричний опір у змінних порід змінюються в великих межах: найменше його значення у без сіркових каоліното-кварцевих порід(25-200 Ом*м), найбільше(1500-44000 ОМ*м )- у сіркових кварцитів. На вулканогенно-осадкових родовищах важливу роль відіграє диференціація по фізичним властивостям вулканогенних и осадових порід, а також присутність в рудах сірникового колчедану, що визначає аномальну їх поляризацію.
Фізичні властивості порід і руд екзогенних родовищ добре вивчені у Прикарпатському сірконосному басейні .Для гіпсо-ангидритових формувань тріасу характерний високий електричний опір, що попередило собою існування в межах басейну опорного геоелектричного горизонту, потужністю до 40м и опором від 500 до 5000 Ом*м. Поляризація містких порід, як правило, незначна (0,5-1,5%). Сформовані сіркові поклади мають поляризацію до 6%.Плотносна характеристика розрізу: найменше значення в сірчаних вапняків, дещо більша - - у вапняків продуктивного горизонту, найбільш плотні формування – гіпсо-ангидрити.
Висновок:
основним споживачем сірки є хімічна промисловість (виробництво сірчаної кислоти). Широко застосовується сірка при виробництві паперу, целюлози, гуми, скла, вибухових речовин, в медицині, текстильній, харчовій промисловості.
Сірчану сировину отримують із родовищ самородної сірки, піриту, піротину, природного газу, нафти, гіпсу, ангідриту.
У природі дуже поширені сполуки сульфуру з різними металами: PbS – свинцевий блиск, ZnS –цинкова обманка, Cu2
S – мідний блиск, FeS2
– залізний колчедан, або пірит. Поширені в природі й інші мінерали Сульфуру, в основному сульфати кальцію і магнію. Поклади сполук сульфуру є в Україні (Львівська область). Також вони наявні і в Туркменістані, Італії, Японії, США та інших країнах.
До великих родовищ відносяться такі, в яких запаси складають більше 50 млн. тонн, до малих – з запасами менше 1 млн. тонн. Ціна 1 т сірки складає близько 150 $ США.
План:
1.Сірка
2.Хімічні властивості
3.Оксиди сульфуру
4.Сульфатна кислота
5.Застосування
6.Родовища сірки
Використана література:
1. В. В. Лузан – «Економіка і організація геологорозвідувального виробництва». Київ – 2001р.
2. Н. М. Буринська, Л.П. Величко «хімія». Київ – Ірпінь 1999р.
3. «Атлас».
4. сторінки Інтернету.
|