РЕФЕРАТ
на тему:
“Активне довголіття”
Дослідженнями вченого І.В.Муравова встановлено, що з розвитком технічного прогресу скорочується частка м'язової діяльності в енергетичному балансі людства. Рухова активність людини в процесі сучасного виробництва істотно зменшується, що призводить до гіпокінезії. Гіпокінезія (hypo – малий, внизу і kynesis – рух) – це вимушене зменшення обсягу довільних рухів людини (мала рухливість) внаслідок характеру її трудової діяльності. Гіпокінезія негативно впливає на організм і зумовлює його виснаження.
Сучасні умови трудової діяльності людини несуть значні психічні навантаження на її організм. Темп праці, монотонність, соціальна ізоляція, збільшення навантажень на зоровий, слуховий та інші аналізатори – все це є причиною погіршення здоров'я.
Хоча побутові умови людей покращилися, проте поспіх, брак часу, великий потік інформації (потрібної і непотрібної) негативно позначаються на стані здоров'я сучасної людини.
Негативний вплив на організм людини чинять шкідливі відходи виробництва, що потрапили у навколишнє середовище. Природа неспроможна утилізувати їхню велику кількість. Тому разом із їжею, водою, повітрям до організму надходять і шкідливі речовини. А скільки шкідливих звичок (паління, зловживання спиртними напоями, пристрасть до наркотиків та ін.) набуло людство, і всі вони згубно впливають на здоров'я людини.
Залишається актуальною й сьогодні думка Гіппократа, яка полягає в тому, що єдина причина всіх хвороб – невідповідність між можливостями організму і вимогами, котрі висувають йому умови і спосіб життя. Досягнення науково-технічного прогресу, розвиток суспільства, соціальна сутність людини все більше деформують її біологічну природу. Одне із завдань суспільства – запобігти несприятливому впливові на все живе на планеті, у тому числі на здоров'я і довголіття людей.
Вітчизняними і зарубіжними вченими встановлено, що на здоров'я людини впливає ряд факторів, згрупованих певним чином. Встановлено, що здоров'я людини на 20% залежить від стану довкілля. Це означає, що у людей, котрі проживають в екологічно чистій місцевості, здоров'я може бути кращим, ніж у людей, які живуть в екологічно забрудненій місцевості. Наприклад, мешканці сільських регіонів дихають чистішим повітрям порівняно з міськими жителями, котрі вимушені дихати повітрям, забрудненим вихлопними газами машин і шкідливими відходами підприємств. Відходи промислових підприємств потрапляють до навколишнього середовища, забруднюючи повітря, воду, грунт, на якому ростуть плодові культури, трав'янисті рослини, що є їжею не тільки для людини, але й для тварин, у тому числі й домашніх. Тому часто людина споживає екологічно забруднені продукти, що негативно позначається на стані її здоров'я.
До іншої групи факторів (20%) належить генетичний фактор (спадковість). Відомо, що у батьків, які ведуть здоровий спосіб життя, є всі передумови для народження здорових дітей. Також доведено, що передумови негативної спадковості можна частково чи повністю усунути, дотримуючись здорового способу життя.
Мал. Фактори здоров'я
Наприклад, учні, котрі мають несприятливу спадковість із короткозорості та ще й готують уроки при слабкому освітленні, близько розташовують книгу під час читання, довго дивляться телепередачі, створюють умови для розвитку та закріплення аномальної короткозорості.
Але школярі, котрі мають несприятливу спадковість із короткозорості, яка ще не виявилась, можуть запобігти погіршенню зору, якщо будуть дотримуватись правил гігієни зору, режиму дня, достатньо приділяти увагу фізичним вправам та раціональному харчуванню.
Хоча питаннями збереження та зміцнення здоров'я займається система охорони здоров'я, учені-спеціалісти стверджують, що здоров'я людини залежить від неї лише на 10 %. До функцій системи охорони здоров'я відносять професійну діагностику захворювань, висококваліфіковане лікування хворих, ефективність лікарських препаратів, профілактичну роботу лікарів щодо попередження захворювань.
На 50% здоров'я людини (отже, суспільства в цілому) залежить від способу її життя. Умови, в яких перебуває індивід, визначаються рядом характеристик місця його проживання (наприклад, сільська чи міська місцевість, ступінь озеленення, розташування поблизу промислового підприємства чи віддалік нього і т.п.). Спосіб життя визначається, наприклад, тим, як людина харчується, чи має шкідливі звички, чи займається фізичними вправами і спортом, чи вдосталь часу перебуває на свіжому повітрі, як проводить вихідні дні. чи дотримується режиму роботи, навчання і відпочинку.
Україна за останні 8—9 років стала «найстарішою», з демографічного погляду, країною на території колишнього Радянського Союзу. У нас найвищі темпи старіння населення, різко знизилася народжуваність і зросла загальна смертність. Як наслідок — маємо майже найгіршу ситуацію в Європі з тенденцією до поглиблення негативних процесів на тлі гострих соціальних зрушень та глибокої економічної кризи.
Українці шукають способи та засоби продовження життя — усупереч ситуації. Але для того, щоб їх знайти, потрібно спочатку вивчити механізми цього, на жаль, неминучого, але природного, як і саме життя, явища — старіння.
До наших останніх досягнень можна зарахувати те, що ми навчилися визначати рівень старіння... кількісно. Оцінка біологічного віку будується на принципах багатомірної математичної статистики. Її застосування дає можливість звести велику кількість ознак, які характеризують старіння, — так званих біомаркерів — до небагатьох інтегральних кількісних оцінок виразності цього процесу.
Власне, ми «вимірюємо» не старість як таку, а життєздатність. Безліч проявів старіння в різних органах дає можливість використовувати для оцінки рівня старіння досить великий набір біохімічних, імунологічних, психометричних та інших показників. Найчастіше використовуються акомодація очного кришталика, вібротактильна чутливість, гострота слуху, артеріальний тиск, життєва ємність легень, сила м’язів кисті, швидкість поширення пульсової хвилі арте-ріальними судинами, зорово-моторні реакції. Для чого потрібні ці виміри? Тобто для чого нам знати біологічний вік людини? Не думайте, що геронтологи працюють виключно з дідусями й бабусями. Особливу увагу ми приділяємо людям середнього віку. Потрібно не допустити, щоб їхня старість настала передчасно, забрала здоров’я та життєву енергію, бажання повнокровно і повноцінно жити. З’ясування біологічного віку допомагає нам виявляти «групи ризику» з тієї чи тією патологією і вести з ними профілактичну роботу. Адже старіння потрібно стримувати.
Картина здоров’я популяції України похмура. Якщо казати про серцево-судинні і легеневі захворювання, які найбільше лімітують тривалість життя, то нам удалося з’ясувати: «вік» серця, судин і легень (так званий кардіопульмональний вік) хворих із такою патологією, як артеріальна гіпертензія, перевищує популяційний «еталон» на чотири роки в жінок і на п’ять із половиною років — у чоловіків. Причому «календарний» вік у цих хворих найчастіше такий самий, як і у практично здорових людей. А хворі на цукровий діабет і хронічні алкоголіки «старші за себе» на 15—20 відсотків.
Помітно прискорилися процеси старіння після Чорнобиля. У половини ліквідаторів наслідків на ЧАЕС понад (до того ж — у молодших вікових групах) кардіопульмональний вік «відбіг» далеко вперед від календарного. Причина, очевидно, — в порушенні ліпідного обміну, що призводить до раннього атеросклерозу судин. І взагалі, в Україні практично не залишилося області, де б останніми роками не зменшилася середня тривалість життя.
Рівень смертності жінок працездатного віку зростає рік у рік. Нині він майже вдвічі (!) більший, ніж 1990 року. І, що найжахливіше, найвищі показники смертності — у віковій групі від 30 до 55 років. Порівняно з тим-таки 1990 роком, удвічі зменшився розрив у показниках смертності між міськими і сільськими жительками — в останніх справи все гірші та гірші. Головні причини, як і раніше, — новоутворення, хвороби кровоносної системи, травми, отруєння, нещасні випадки.
Основна «жіноча» хвороба така сама, як і в чоловіків, — артеріальна гіпертензія. В Україні від неї потерпають майже 13 мільйонів громадян обох статей. Але в основному «жіночими» залишаються жовчнокам’яна і сечокам’яна хвороби, гастродуоденіти, холецистити, панкреатити, хронічні пієлонефрити. Частіше від чоловіків жінки потерпають від бронхіальної астми. Дуже «виріс» позміннопаузальний остеопороз: загальний ризик остеопоротичних переломів у жінок 50 років становить 39,7 відсотка. Ще одна страхітлива цифра: аборти, насамперед позалікарняні, — одна з головних причин материнської смертності в Україні — 23 відсотки!
Еліксир безсмертя поки що не винайдено. І «пігулок від старості» теж немає. Але є безліч найрізноманітніших медикаментів, які ефективно протидіють різноманітним хворобам — супутникам старіння. Є вітаміни, які зміцнюють організм у цілому. Однак «хімія», тобто ліки, у невмілих руках — навіть лікаря, не кажучи вже про хворих, які практикують самолікування, — не корисна, а шкідлива. Усе більшої популярності останнім часом набувають нетрадиційні методи лікування. До речі, всупереч назві, вони традиційніші, ніж медикаментозна терапія. Ось, приміром, лікувальне голодування чи розвантажно-дієтична терапія. Десятиденне голодування зі спеціальною підготовкою, творить чудеса. Лікує артрити, артрози, зціляє від бронхіальної астми, шкірних захворювань... Тільки голодувати потрібно не як-небудь. Необхідний суворий контроль: кожні три дні аналіз крові та кардіограма, постійне вимірювання тиску. Вдома голодувати можна, але не бажано.
Або ще чудовий спосіб — герудотерапія. Річ не лише в ефекті відсмоктування п’явками «зайвої» крові. Ці «козявочки» виробляють особливий засіб — герудин, який впорскують під шкіру хворого. Це, по суті, натуральний аспірин, що гальмує згортання крові. І п’явці вигідно, щоб кров не згорталася, і людині добре — профілактика всього спектра судинних захворювань.
Корисні абсолютно всі методи масажу, голкотерапія. І, звісно ж, водні процедури, зимове купання.
Кілька років зимового купання в поєднанні з іншими оздоровчими процедурами справді омолоджують. У людини в анамнезі три інфаркти, а після п’яти років занять її біологічний вік знижується! У багатьох «завсідників» валеоцентру біовік на 10—14 років менший за паспортний.
Секретів активного довголіття аж три. Перший — безперервно вести активне трудове життя. Причому це стосується і праці фізичної, і інтелектуальної, і творчої. Гляньте на Миколу Амосова — він не тільки біологічно не старий, у нього вираз обличчя молодий! Другий секрет — потрібно бути аскетом у розумних межах. Комфортно-сите життя «демобілізує» організм. І третє: всі довгожителі — оптимісти. Крім того, вони люди доброзичливі й неегоїстичні. Звичайно, домогтися зараз такого стану душі важко. Але хто намагається — житиме довше.
ЛІТЕРАТУРА
Брехман И.И. Валеология – наука о здоровье. – М.: Физкультура й спорт, 1990.–208с.
Войтенко В.П. Здоровье здорових. – Киев: Здоровье, 1991. – 248 с.
МартыненкоА.В., Валентин Ю.В., Подлесский В.А. идр. Формирование здорового образа жизни (медико-социальные аспекти). – М.: Медицина, 1988. –192с.
Петрик О.І. Медико-біологічні та психолого-педагогічні основи здорового способу життя: курс лекцій. –Львів: Світ, 1993. – 120 с.
|
