Вступ

Важливість і актуальність ремонту в автомобільних підприємствах нерозривно пов'язано з економічним соціальним розвитком всіх галузей народного господарства і переході всього з розвитком автомобільної промисловості і автотранспорту з науково-технологічним процесом в цих галузях. Мета діяльності АРП є повне задоволення потреб автомобільного транспорту в забезпеченні працездатності автомобілів з мінімальними витратами. Завданнями АРП є проведення капітального ремонту в необхідних кількостях, і в найкоротші терміни, поліпшення якості ремонту, розширення номенклатури, відновлення деталей і підвищення ефективності використання залишкових ресурсів деталей, вузлів, агрегатів, зниження витрат на одиницю корисної роботи капітально відремонтованих автомобілів, підвищення продуктивності праці і рентабельності виробництва.

1. РОЗРАХУНОК РІЧНОЇ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ПІДПРИЕМСТВА

1.1 Складання відомості наявності та річного завантаження машин

Річний режим роботи машини визначає розподіл календарного часу на робочий, неробочий і час коли машина знаходилась на технічному обслуговуванні чи ремонті, транспортувалась з об’єкту на об’єкт, монтувалась чи демонтувалась.

Річна кількість годин роботи (режим роботи машини) – це планове напрацювання машини на рік під час виконання робочих функцій, м/год

(1.1)

де – планове напрацювання на місяць;

3 – кількість місяців в кварталі;

– відсоток розподілу річних норм використання машин по кварталах,

;

Планове напрацювання на місяць, м/год

, (1.2)

де - тривалість зміни 8год

- кількість змін за добу згідно завдання 1зм

- коефіцієнт використання робочого часу машин, ;

- коефіцієнт змінності машин, ;

- кількість робочих днів за серпень 21день

Дані планового напрацювання на рік визначаються шляхом розрахунків, та представляються в табличній формі.

Розрахунок

Бульдозер Komatsu D85A-215

Всі наступні машини розраховуються аналогічно дані заносимо в таблицю 1.1

Таблиця 1.1

Для автомобілів, які є в розрахунковому парку, складається відомість наявності автомобілів і середньодобового пробігу в кілометрах.

Середньодобовий пробіг автомобіля приймається по даним будівельного господарства, чи на основі директивних норм. За відсутністю таких даних середньодобовий пробіг автомобіля розраховується, км

П_сд ^а =Тн × Uт × Кв (1.3)

де Тн – час перебування в наряді (10-20 годин)8год.

Uт – середня технічна швидкість (25 км/год).

Кв – крефіцієнт використання робочого часу (0,8-0,9).

Автомобіль МАЗ 555102

П_сд ^а =8 × 25 × 0.85=170км

Ппл.міс=170 × 21=3570км

Ппл.рік=3570 × 3/0.25=42840км

Автомобіль КрАЗ 65032

П_сд ^а =8 × 25 × 0.86=172км

Ппл.міс=172 × 21=3612км

Ппл.рік=3612 × 3/0.25=43344км

1.2 Прийняття і обґрунтування необхідних нормативів

Прийняті нормативи заносять в таблицю 1.2

Таблиця 1.2 - Нормативи по обслуговуванню і ремонту будівельних машин

Нормативи по обслуговуванню і ремонту автомобілів заносимо в таблиці 1.3 і 1.4.

Таблиця 1.3 – Періодичність виконання технічних обслуговувань і ремонту автомобілів

Види ТО, Р (графа 2) і періодичність виконання ТО, Р (графа 3) прийняті на основі нормативів, приведених в ДБН В.2.8-3-95 „Технічна експлуатація будівельних машин”

Корегуючі коефіцієнти визначаються розрахунком.

Результуючий коефіцієнт корегування нормативів (графа 4) є добуток окремих коефіцієнтів :

- періодичність ТО - К₁ × К₃ (1.4)

К₁ =0.8 – коефіцієнт корегування нормативів в залежності від умов експлуатації .

К₃ =1 – коефіцієнт корегування нормативів в залежності від природно-кліматичних умов.

пробіг до капітального ремонту К₁ × К₂ × К₃ (1.5)

К₂ =0.85 – коефіцієнт корегування нормативів в залежності від модифікації рухомого складу і організації його праці .

Після визначення відкорегованої періодичності технічного обслуговування (графа 5), перевіряється її кратність між видами обслуговуавння з послідуючим округленням до цілих сотень кілометрів (графа 6).

Таблиця 1.4 – Трудомісткість обслуговування і ремонту автомобілів

Примітка: Трудомісткість технічного обслуговування та ремонту автомобілів (графа 3) прийнята на основі даних, приведених в ДБН В.2.8-3-95 „Технічна експлуатація будівельних машин” або

Корегуючі коефіцієнти визначаються розрахунком.

Результуючий коефіцієнт корегування нормативів трудомісткості (графа 4) отримується добутком окремих коефіцієнтів:

- трудомісткість ТОК₂ × К₅ (1.6)

К₅ – коефіцієнт корегування нормативів трудомісткості технічного обслуговування і ремонту в залежності від кількості обслуговуємих і ремонтуємих автомобілів і кількості технологічно сумісних груп (в курсовому проекті К₅ =1,15 ).

- трудомісткість ПРК₁ × К₂ × К₃ × К₄ × К₅ (1.7)

К₄ =0,7– коефіцієнт корегування нормативів питомої трудомісткості поточног ремонту і тривалості простою в технічному обслуговуванні та ремонті в залежності від пробігу з початку експлуатації.

1.3 Розрахунок коефіцієнтів переходу від циклу до року

Коефіцієнт переходу від циклу до року,

h_р =Тр/Тк (1.8)

де Тр – річна кількість годин роботи однієї машини (табл. 1.1).

Тк – кількість годин роботи машини за міжремонтний цикл (табл. 1.3).

Для автогрейдерів hр =2700/6000=0,45

Коефіцієнт переходу від циклу до року для автомобілів,

hр=Др/Дц (1.9)

де Др – кількість робочих днів за рік (в курсовому проекті при 8-годинному робочому дні – 260 днів).

Дц – кількість робочих днів за цикл

Дц =Де+Дто,р (1.10)

Де – кількість днів експлуатації за цикл, що дорівнює відношенню пробігу до капремонту до середньодобового пробігу – Лкр/Лсд.

Дто,р – дні простою в технічному обслуговуванні і ремонті за цикл.

Дто,р = Дк × Нк +(1.11)

де Дк – простой в капремонті

Д – простой в технічному обслуговуванні чи ремонті .

1) Бульдозер Komatsu D85A-215 h_р =1722/6000=0.29

2) Бульдозер УРБ 10М.01 h_р =1620/6000=0.27

3) Бульдозер Б10.0111 h_р =1937/6000=0.32

4) Автогрейдер ГС 10.01 h_р =1426/7000=0.2

5) Автогрейдер ГС18.05 h_р =1460/8000=0.18

6) Автогрейдер ГС25.09 h_р =1493/8000=0.18

7) Каток ДУ-99 h_р =1372/6000=0.23

8) Асфальтоукладач ДС-181 h_р =1008/6000=0.17

9) Скрепер МоАЗ 60071 h_р =1507/6000=0.25

10) Екскаватор ЕО-2621 h_р =1447/6000=0.24

11) Екскаватор ЕО-4126 h_р =1687/9000=0.19

12) Екскаватор ЕО-4228 h_р =1710/9000=0.19

13) Каток ДУ-107 h_р =1455/4000=0.36

14) МАЗ 555102

Дто,р =22× 1+281500 × 0.5/1000=163

hр == 0,07

15)КрАЗ 65032

Дто,р =22× 1+62400 × 0.5/1000=53

hр == 0,26

1.4 Складання таблиці річної кількості технічних обслуговувань, ремонтів та загальної трудомісткості в люд/год

Таблицю річної кількості ТО і Р та загальної трудомісткості необхідно заповнити в наступній послідовності.

1 Графи 1, 2, 4, 7 заповнити на основі складених раніше таблиць 1.1, 1.2;

2 Графа 3 заповнюється на основі таблиць 1.1, 1.2;

3 В графу 5 заносяться коефіцієнти розраховані в пункті 1.3;

4 Дані графи 6 заповнити як добуток граф 3, 4, 5;

5 Дані графи 8 заповнити як добуток граф 6, 7.

Таблиця 1.5 – Річна кількість технічних обслуговувань, ремонтів та загальна трудомісткість, люд/год

1.5 Складання головної таблиці виробничої програми по обслуговуванню і ремонту машин

Загальна виробнича програма по обслуговуванню і ремонту машин складається на основі графи 8 табл. 1.7.

Таблиця 1.6 - Загальна виробнича програма по обслуговуванню і ремонту машин

2. МІСЯЧНИЙ ПЛАН-ГРАФІК ТО І РЕМОНТІВ МАШИН

Місячним планом-графіком ТО, Р машин встановлюється дата зупинки кожної машини на технічне обслуговування чи ремонт і тривалість простою в днях.

Для складання місячного плану-графіку необхідно мати слідуючі похідні дані:

- склад парку машин (заданий в завданні);

- напрацювання кожної машини на початок місяця (задано в завданні);

- планове напрацювання на розрахунковий місяць;

- види і періодичність обслуговування і ремонту; ( табл. 1.3).

- тривалість простою в ТО чи ремонті (табл. 1.3).

- кількість робочих днів у заданому місяці, днів

Місячний пробіг автомобіля, км

Нп= П_сд × Кр, (2.1)

де Кр – кількість робочих днів за місяць (визначається згідно діючого законодавства).

Фактичне напрацювання на капітальний ремонт,

Нф^кр =Нф – п ×Тп^кр (2.2)

де Нф – величина фактичного напрацювання на початок планового місяця з часу проведення останнього, аналогічного розрахунковому, виду технічного обслуговування чи ремонту, маш/год.

Тп – періодичність виконання відповідного виду обслуговування чи ремонту , по якому ведеться розрахунок, маш/год.

п – ціле число, яке показує скільки разів величина Тп^кр вміщується в величині Нф

Порядковий робочий день зупинки на технічне обслуговування чи ремонт, Дтор,

Дтор = (2.3)

де Кдр – кількість робочих днів в плановому місяці, визначається по календарю з врахуванням встановленого режиму роботи.

Нпл – напрацювання планове на місяць, маш/год.

Якщо при розрахунках Дтор виявиться більше, ніж кількість робочих днів в плановому місяці – відповідний вид ТО чи ремонту в цьому місяці не проводиться.

Для визначення календарного дня місяця, в який повинно початися ТО чи ремонт пропускають вихідні, святкові та дні простою машин в ТО чи ремонті.

При розрахунках порядкового робочого дня зупинки машини для проведення ТО чи ремонту другий раз на місяць, його періодичність при підстановці формули (2.3) збільшується в два рази, третій раз – в три рази, тощо .

Якщо при визначенні часу постановки машини на ТО чи ремонт виявиться, що окремі дні плануємого місяця завантажені не рівномірно, допускається корегування часу проведення ТО чи ремонту в межах одного-двох днів.

Бульдозер Komatsu D85A-215 відпрацював на початок місяця 1520 год.

Періодичність проведення : КР – 6000 год.

ПР – 1000 год.

ТО-2 – 250 год.

ТО-1 – 50 год.

Фактичне напрацювання:

на капітальний ремонт - Нф^кр =1520-0 × 6000 =1520 годин .

на поточний ремонт- Нф^пр =1520-1 × 1000 =520 годин ,

на ТО-2 - Нф^ТО-2 =1520-5 × 250 =20 годин,

на ТО-1 - Нф^ТО-1 =1520-30 × 50 = 20 годин.

Кількість робочих днів у серпні 2010 року, К_др =21 день

Порядковий робочий день, в який проводиться ТО чи ремонт,

Д_КР ==469 день,

капітальний ремонт в цьому місяці не проводиться;

Д_ПР == 51 день,

поточний ремонт в цьому місяці не проводиться;

Д_ТО-2 ==25 день,

ТО-2 в цьому місяці не проводиться;

Д_ТО-1 ==4 день,

Д_ТО-1 ==9 день,

Д_ТО-1 ==14 день,

Д_ТО-1 ==19 день,

ТО-1 в цьому місяці проводиться на 4,9,14,19 робочі дні.

3. ПРИЙНЯТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ПО ТЕХНІЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННЮ І РЕМОНТУ МАШИН

Організація ремонтного господарства для дорожніх і будівельних машин ускладнена значною відмінністю їх конструктивної складності, до того ж під час експлуатації машини що знаходяться на різних об'єктах, розташованих один від одного на значних відстанях. У цих умовах для виконання технічних обслуговувань та ремонтів дорожніх і будівельних машин в управліннях будівництва (експлуатації) дороги створюють центральні ремонтні майстерні.

Практика довела, що виробнича програма таких майстерень орієнтовно може досягати 400 капітальних ремонтів машин на рік, а виконання частини технічних обслуговувань для машин, розташованих одна від одної на значних відстанях, найбільш доцільно робити безпосередньо на місці їх роботи спеціальними ремонтними бригадами у складі пересувних майстерень, використовуючи готові запасні деталі й агрегати.

Пересувні майстерні обладнують у вагончиках, переміщуваних тягачами, або на шасі вантажного автомобіля зі спеціальним причепом. Такі пересувні майстерні мають універсальне устаткування і здатні виконувати механічні, слюсарні, електротехнічні, складальні, ковальські і зварювальні роботи. Розміри майстерень і характер устаткування визначають на підставі обсягів ремонтних робіт.

ЦРМ повинні забезпечувати:

- виконання технічних обслуговувань (ТО);

- виконання поточних (ПР) і капітальних ремонтів (К) повнокомплектних машин;

- капітальні ремонти агрегатів;

- централізоване відновлення зношених і ушкоджених деталей машин.

Склад постів, відділень і ділянок ЦРМ визначається характером виконуваних робіт і обсягом виробництва. У загальному вигляді ЦРМ має склад, відображений на рис. 1, 2, 3.

Залежно від потужності підприємства, характеру й ступеня спеціалізації виробничого процесу окремої складової організаційної структури підприємства можуть змінюватися. Основне виробництво може бути побудоване по безцеховій і цеховій структурі. При безцеховій структурі всі окремі виробничі ділянки очолюються майстрами й підкоряються безпосередньо керівництву підприємства. Застосування безцехової структури керування виробництвом забезпечує: підвищення ролі майстра як основного керівника виробництва, удосконалювання керування виробництвом і можливість скорочення апарата керування виробництвом.

Для машин, що повертаються наприкінці робочого дня на базу, і машин на автомобільному ходу раціонально проводити ТО і ремонти в ЦРМ, особливо це важливо для гідроприводу і паливної апаратури дизельних двигунів. Технічні обслуговування і ремонти машин на пневмоколісному ходу, віддалених від ЦРМ на відстань до 10 км, рекомендується робити в стаціонарних умовах. Місце проведення ТО і ремонтів машин з гусеничним рушієм, залежить не тільки від відстані до ЦРМ, але і від типу доріг. По дорогах із твердим покриттям ці машини можуть транспортуватися тільки на трейлері (незалежно від відстані). При відсутності на шляху переміщення твердого покриття раціонально проводити технічне обслуговування в стаціонарних умовах (екскаваторів з гусеничним рушієм - при відстані до бази не більш 2 км, машин на базі гусеничних тракторів - 5 км).

В курсовому проекті студент повинен вибрати схему свого підприємства і визначити потрібні чи непотрібні пересувні засоби для ТО, ПР або діагностування.

4. РОЗРАХУНОК ЗОН, ДІЛЬНИЦЬ, ВІДДІЛЕНЬ, ПЕРЕСУВНОЇ МАЙСТЕРНІ

4.1 Технологічний процес у електротехнічному відділенні

Електротехнічне відділення виконуе роботи по перевірці, ремонту та заміні деталей електротехнічного обладнання карбюраторних та дизельних двигунів.

На даному відділенні встановлені стенди по перевірці та ремонту електротехнічного обладнання двигунів, а також станки для проведення інших робіт по відновленню працездатності даного обладнання.

Електротехнічне відділення виконуе об’єм поставлених робіт затверджений керівництвом заводу на якому знаходиться це відділення.

При виконанні в електротехнічних майстернях ТО і ПР вузлів і деталей електрообладнання їх у першу чергу (перед розбиранням) випробовують вхолосту для виявлення сторонніх шумів, вібрації, нагріву, іскріння та інших дефектів. Розбирання починають зі зняття шківа чи напівмуфти за допомогою гвинтових з’мників. Після цього всі деталі, що не мають обмотки, промивають бензином, а при сильному забрудненні – 5-ти % лужним розчином, підігрітим до t=50…60 C, потім промити гарячою водою. Деталі електрообладнання, що мають обмотку, обдувають стиснутим повітрям і протирають чистими серветками, змоченими в бензинові.

Несправності електробладнання можуть винукнути при електричних (електротехнічних) чи механічних пошкодженнях. До електричних відносяться: обрив провідників; порушення контактів або ізоляції та пов’язані з цим короткі замикання; тріщини в ізоляції; послаблення бандажа; знос та іскріння щіток; підгоряння контактів та інше. До механічних пошкоджень відносять: знос підшипників; знос посадочних місць у валах, у корпусах та кришках; знос або перегин вала ротора; розробка шпоночних пазів; знос або зрив різьби.

Характерними дефектами стартерів є: знос посадочних поверхонь під підшипники; задири та забоїни на поверхнях сердечника якоря; знос колектора; задири та вм’ятини на поверхнях полюсних башмаків; знос контактів переривача; розмагнічення ротора.

Ремонт котушок збудження, якорів і трансформаторів, повязане із перемиканням обмотки, проводиться на спеціальних ремонтних пристосуваннях: станках для намотування обмоток.

Гнізда під підшипники на кришках і корпусах відновлюють запресовкою стальних втулок із послідуючою розточкою під потрібний розмір; постановкою зовнішніх кілець підшипників у зношений отвір на клеєві, утвореному на основі епоксидної смоли ЕД-6.

Зношені контакти переривача замінюють новими за допомогою пайки. Пайку вольфрамових контактів на контактотримачах виконують за допомогою твердої мідної стрічки М1 товщиною 0,1 мм або твердих латунних і срібних припоїв, флюсом для яких служить бура.

Ступінь намагнічування ротора магнето визначають на контрольно-вимірювальному стенді для автотракторного обладнання. При значеннях магнітного потоку менше, ніж допустимі значення ротор намагнічують на спеціальних апаратах.

Перед збиранням магнето, генератора, стартера слід перевірити ступінь намагнічування ротора, стан обмотки якоря, котушок збудження та трансформатора на короткі замикання. Зібрані після ремонту магнето, генератори, стартери слід перевірити на стенді під навантаженням, перевіряють їх роботу в різних режимах.

Схема технологічного процесу при виконанні ТО і ПР у електротехнічних майстернях (відділеннях): демонтаж електрообладнання зовнішня мийка агрегатів і деталей (приладів) розбирання агрегатів і приладів на деталі та вузли мийка та обдувка деталей та вузлів контроль і сортування деталей та вузлів ремонт деталей та вузлів монтаж агрегатів і приладів випробування агрегатів і приладів покраска відправка на дільницю монтажу.

Прилади електрообладнання, зняті з автомобілів разом з проводкою, потрапляють у електротехнічне відділення, де проходять весь комплекс ремонтних операцій. На цій же ділянці можуть ремонтувати чи комплектувати й нову проводку (за наявності відповідного обладнання).

Відремонтовані та покрашені прилади відправляють на дільницю монтажу автомобілів.

4.2 Розрахунок виробничої програми електротехнічного відділення майстерні УМБ

Річна виробнича програма для стаціонарної майстерні по ТО і ремонту,

Ппр^м = (4.1)де Ппр^і = Ппр-П_ТО-3

80% - доля робіт від загальної програми по поточному ремонту, яка виконується в стаціонарній майстерні.

П^м _то =П_со + (4.2)

де 80% і 20% - доля робіт по ТО від загальної програми, які виконуються в стаціонарній майстерні.

Ппр^м ==36687 люд/год

Ппр^і = Ппр-П_ТО-3 =48783-2924=45859 люд/год

П^м _то =6037+=9613 люд/год

Виробнича програма дільниці,

Пв = (4.3)

де А1, А2 – це доля даного виду робіт від загальної програми стаціонарної майстерні.

Пв ==2795 люд/год

4.3 Розрахунок кількості виробничих працівників

Явочний склад виробничих працівників, чол

Пяв= (4.4)

де Пвід – виробнича програма зони, дільниці, люд/год .

Фрм – фонд часу робочого місця, год.

Кп – крефіцієнт виконання норм випрацювання (Кп=1.06 ¸ 1.3 ).

Фонд часу робочого місця,

Фрм=(Дк-Дв-Дс) × Тз-Дпс (4.5)

де Дк – кількість календарних днів за рік.

Дв – кількість вихідних днів за рік.

Дс – кількість святкових днів (визначається згідно діючого законодавства).

Тз – тривалість зміни, Тз = 8 год .

Дпс – кількість передсвяткових днів із скороченою на одну годину тривалістю зміни.

Списковий склад виробничих працівників,

Псп= (4.6)

де Фр – фонд часу робітника, год .

Фр=(Дк-Дв-Дс-Двідп+-Дпов) × Тзм-Дпс (4.7)

де Двідп – кількість днів відпустки для даного працівника (приймається згідно діючого законодавства).

Дпов – кількість днів невиходу на роботу з поважних причин (по хворобі, виконання держобов’язків і т. п.).

Дк=365 дн Дпс=4 дн

Дв=104 дн Двідп=24 дн

Дс=11 дн Дпов=7 дн

Тз=8 дн

Фрм=(365-104-11) × 8-4=1996 дн

Пяв==1

Фр=(365-104-11-24+24/6-7) × 8-4=1780 дн

Псп==1

4.4 Розрахунок кількості постів, пересувних засобів для діагностики та технічного обслуговування і ремонту

Розрахунок кількості пересувних засобів для ТО і ремонту,

Хпм= (4.8)

де Фпм – річний фонд робочого часу пересувноїмайстерні, год .

П^пм _то,пр,д – трудомісткість робіт по ТО, ПР, діагностиці машин, для пересувної майстерні, люд/год .

М – кількість робітників пересувної майстерні, що виконують технічне обслуговування, ремонт, діагностування (в курсовому проекті М=4-6 чол ., для діагностичної лабораторії – 2 чол .).

Кпм – коефіцієнт використання пересувних засобів, К=0,6…0,75. Величина коефіцієнту залежить від віддаленості об’єкта робіт, дорожніх умов, інших факторів.

Хпм==1

4.5 Розрахунок і підбір обладнання

Для більшості відділень комплект обладнання підбирається по даним технологічного процесу та із умов забезпечення виконання комплексу технологічних операцій. Також без розрахунків виходячи із кількості робітників на дільниці і організації робочих місць, визначається кількість одиниць виробничого інвентаря (верстаків, стелажів і т. д)

Таблиця 4.1 – Відомість обладнання відділення

4.6 Розрахунок площ відділень, зон, дільниць

Площа відділення.

Fвід = fоб × Кобс (4.9)

де fоб – сумарна площа, зайнята обладнанням, м² .

Коб. – коефіцієнт враховуючий робочі зони, проходи, проїзди. [1,додаток 13]=4,0

Fвід =6.02 × 4=24.08

4.7 Будівельні вимоги і планування проектуємого об’єкта майстерні

Габарити будівлі зони, дільниці, відділення, визначають із розрахованої площі з корегуванням довжини і ширини, щоб зони були кратні кроку колон.

Ширина приміщення для ТО і ремонту може бути 12, 18, 24м. Найбільш поширена ширина прольоту майстерні будівельних господарств 12 м.

Довжина будівлі розраховується,

а = (4.10)

де Fвід. – площа, м² .

b – ширина відділення, м.

а ==4 м

Ширина відділення 6 м

Довжина відділення 4 м

В пояснювальній записці вказують:

- товщину стін в півтори-дві цеглини – 510 мм.

- товщину перегородок з цегли –250 мм.

- розмір цегляних колон 0,5´0,5м

- матеріали підлоги цементобетон.

- висоту приміщення 4.

- ширину і висоту воріт: розпашні - 3´3 м.

- ширину і висоту дверей: одинарні 1´2,4 м.

5. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

5.1 Розрахунок освітлення

Природне освітлення забезпечується влаштуванням вікон (бокове освітлення). Розрахунок освітлення зводиться до знаходження сумарної площі вікон. Орієнтована сумарна площа вікон розраховується.

(5.1)

Fп – площа підлоги,м²

– Коефіцієнт питомої площі вікон на 1 м²

– 0,2 – механічне збірне відділення.

– коефіцієнт,який враховує втрати світла від забруднення остеклення.

– 0,8 –0,9 – для приміщення з виділенням пилу й газу.

Розрахунок кількості вікон,

(5.2)

F_вік – площа одного вікна, м²

(5.3)

б – ширина вікна, м²

h _вік –висота вікна, м

Штучне освітлення

При освітленні промислових приміщень використовується, як загальне, так і комбіноване освітлення.

Загальне – призначено для освітлення всього приміщення, тому світильники загального призначення рівномірно розміщуються під стелею приміщення. При необхідності додаткового освітлення окремих робочих місць застосовують облаштування місцевого освітлення, яке здійснюється безпосередньо над робочим місцем.

Розрахунок веду в такій послідовності:

1. Вибираю значення освітленості Е і систему освітлення в залежності від характеру робіт в відділенні чи зоні.

2. Визначаю питому потужність освітлювального устаткування. Питома потужність залежить від нормуємо освітленості площі приміщень, висоти підвищування, коефіцієнтів відбиття від стелі, стін, коефіцієнтів запасу. Вибираю Е–200. Висота підвісу 6. Площа 212. Вибираю Е=10,6

3. Визначаю сумарну потужність ламп, Вт

(5.4)

N – питома потужність освітлювального устаткування Вт/м²

Fn –площа підлоги, м²

4. Вибираю потужність однієї лампи.

Лампи розжарювання 100 Вт;

5. Розрахунок кількості ламп, шт.

(5.5)

Nл – потужність однієї лампи, Вт.

6. Підраховую витрати електроенергії на освітлення,кВт/год

(5.6)

Тосв – річний час роботи освітлення, який залежить від географічної широти в градусах 40, в одну зміну Тосв = 650кВт/год

5.2 Розрахунок вентиляції

Вентиляція виробничих і допоміжних приміщень призначена для зменшення запиленості, задимленості і очищення повітря від шкідливих викидів виробництва. Вона сприяє оздоровленню умов праці, підвищенню продуктивності праці і попередженню професійних захворювань.

Вентиляція може бути:

– природною,

– механічною (витяжною, проточною, місцевою, проточно-витяжною),

– змішаною.

Природна вентиляція здійснюється за рахунок кватирок, фрамуг, вікон. По нормам промислового будівництва всі приміщення повинні мати наскрізне провітрювання. Площа фрамуг чи кватирок приймається в розмірі не менш 2-4% від площі підлоги (більші значення приймається для приміщення з виділенням пилу,газу,парів).

Розрахунок веду в такі послідовності:

1. Приймаю значення годинної кратності повітрообмінуК=4

2. Провожу розрахунок обміну повітря

(5.7)

Vh – об’єм приміщення

Vh = 12^. 18^. 6=1296

К – кратність обміну повітря

3. По розрахунковому повітрообміну вибираю

Вентилятор ВР 132-30;

Електродвигун АИР 100 S2;

Потужність 4кВт;

Частота обертання 2900хв;

Продуктивність 200-600 м3/год;

Тиск 2810-2400 Па;

Маса 75кг;

ККД 0.45.

5.3 Охорона праці і довкілля

5.3.1 Загальні положення

Випробування і обкатка двигунів , топлених насосів, гідросистем і других агрегатів повинні проходити в спеціально відділеннях ізольованих від других цехів, приміщення. Приміщення випробуваних відділень повинні бути забезпеченні проточно-витяжній вентиляції.

Виготовлення і капітальний ремонт дорожніх транспортних засобів, як правило, мають здійснюватись на спеціалізованих заводах. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів мають проводитись у спеціально пристосованих майстернях або пристосованих до цієї мети гаражах з негорючих матеріалів, у яких приміщеннях для зберігання техніки відокремленні від зазначених майстерень відповідно до вимог будівельних норм. Забороняється технічне обслуговування і ремонт у не пристосованих для цього приміщеннях.

5.3.2 Гігієна праці та виробничого середовища

Вимоги виробничої санітарії обов’язково враховують при проектуванні виробничих приміщень, процесів і технологічного обладнання. В процесі роботи мають бути відсутні або зведенні до мінімуму.

- Виділення в повітря приміщень, атмосферу і стічні води шкідливих або з неприємним запахом речовин, а також виділення теплоти і вологості в робочих приміщеннях.

- Шум, вібрація, ультразвук, електромагнітні хвилі радіочастот, статична електрика та іонізуюче випромінювання.

При розробці технологічної системи проекту слід передбачати:

- Заміну шкідливих речовин нешкідливими або менш шкідливими сухих способів переробки пилоподібних матеріалів – мокрими.

- Заміну в технологічних операціях процесів, пов’язаних з виникненням шуму, вібрації та інших шкідливих факторів, процесами або операціями, за яких відсутня або значно знижена інтенсивність цих факторів.

- Герметизацію і максимальне ущільнення стисків і з’єднань, у технологічному обладнанні і трубопроводах.

- Теплову ізоляцію поверхонь обладнання повітря і трубопроводів, що нагріваються.

- Комплексну механізацію, автоматизацію і сигналізацію про перебіг окремих процесів і операцій, пов’язаних з можливістю шкідливих виділень.

- Очищення технологічних викидів від шкідливих речовин;

- Переважне застосування обладнання з технічним паспортом;

- Автоматичне блокування технологічного обладнання і санітарно-технічних пристроїв, застосування обладнання з вмонтованими місцевими відсмоктувальними пристроями і світильниками;

- Шумоглушіння і амортизацію вібрації;

- Раціональну організацію робочих місць і захист їх від впливу електромагнітних хвиль радіочастот та іонізуючого випромінювання;

- Застосування процесів з найменшою кількістю стічних вод.

5.3.3 Техніка безпеки

Загальні вимоги безпеки

До самостійної роботи по ремонту і технічному обслуговуванню електрообладнання машин допускаються особи, що мають відповідну кваліфікацію, отримали ввідний інструктаж і первинний інструктаж на робочому місці по охороні праці. Слюсареві забороняється користуватися інструментом, пристосуваннями, устаткуванням, поводженню з якими він не виучений і не проінструктований. Електричний струм - при недотриманні правив і запобіжних засобів може надавати на людей небезпечну і шкідливу дію, що виявляється у вигляді електротравм (опіки, електричні знаки, електрометалізація шкіри), електроударів. Слюсар повинен працювати в спеціальному одязі і у разі потреби використовувати інші засоби індивідуального захисту. Слюсар повинен дотримувати правила пожежної безпеки, уміти користуватися засобами пожежегасінні. Палити дозволяється лише в спеціально відведених місцях. Слюсар під час роботи має бути уважним, не відволікатися на сторонні справи і розмови. Про відмічені порушення вимог безпеки на своєму робочому місці, а також про несправності пристосувань, інструменту і засобів індивідуального захисту слюсар повинен повідомити свого безпосереднього керівника і не приступати до праці до усунення відмічених порушень і несправностей. Слюсар повинен дотримувати правила особистої гігієни. Перед їдою або курінням необхідно мити руки з милом, а при роботі з деталями автомобіля, що працював на етілірованном бензині, заздалегідь обмити руки гасом. Для пиття користуватися водою із спеціально призначених для цієї мети пристроїв (сатуратори, питні баки, фонтанчики і тому подібне). За невиконання вимог інструкції слюсар несе відповідальність згідно з чинним законодавством .

Вимоги безпеки перед початком роботи

Перед початком роботи слюсар повинен: - Одягнути спеціальний одяг і застебнути манжети рукавів. Оглянути і підготувати своє робоче місце, прибрати всі зайві предмети, не захаращуючи при цьому проходи. - Перевірити наявність і справність інструменту, пристосувань, при цьому: гайкові ключі не повинні мати тріщин і забоїн, губки ключів мають бути паралельні і не загорнені; розсувні ключі не мають бути ослаблені в рухливих частинах; слюсарні молотки повинні мати злегка опуклу, некосу і незбиту, без тріщин і наклепання поверхня бойка, мають бути надійно укріплені на рукоятках шляхом розклинювання заєршеннимі клинами; рукоятки молотків повинні мати гладку поверхню; ударні інструменти (зубила, крейцмейселі, борідки, керни і ін.) не повинні мати тріщин, задирок і наклепання. Зубила повинні мати довжину не менше 150 мм; напилки, стамески і інші інструменти не повинні мати загостреної неробочої поверхні, мають бути надійно закріплені на дерев'яній ручці з металевим кільцем на ній; електроінструмент повинен мати справну ізоляцію токоведущих частин і надійне заземлення. - Перевірити перебування підлоги на робочому місці. Пів має бути сухим і чистим. Якщо пів мокрий або слизький, зажадати, щоб його витерли або посипали тирсою, або зробити це самому. - Перед використанням переносного світильника перевірити, чи є на лампі захисна сітка, чи справні шнур і ізоляційна гумова трубка. Переносні світильники повинні включатися в електромережу з напругою не вище 42 В.

Вимоги безпеки під час роботи

Під час роботи слюсар повинен: - Всі види технічного обслуговування і ремонту електрообладнання машин на території підприємства виконувати лише на спеціально призначених для цієї мети місцях (постах). - При розбірно-складальних і інших кріпильних операціях, що вимагають великих фізичних зусиль, застосовувати знімачів, гайковерти і тому подібне Трудноотворачиваємиє гайки при необхідності попередній змочувати гасом або спеціальним складом («Унісма», ВТВ і тому подібне). - Для зняття і установки вузлів і агрегатів вагою 20 кг і більш користуватися підіймальними механізмами, обладнаними спеціальними пристосуваннями (захватами), іншими допоміжними засобами механізації. - Під час роботи розташовувати інструмент так, щоб не виникала необхідність тягнутися за ним. Правильно підбирати розмір гайкового ключа, переважно користуватися накидними і торцевими ключами, а у важкодоступних місцях - ключами з тріскачками або з шарнірною голівкою. Правильно накладати ключ на гайку, не підтискати гайку ривком. При роботі зубилом або іншим рубаючим інструментом користуватися захисними окулярами для оберігання очей від поразки металевими частками, а також надівати на зубило захисну шайбу для захисту рук. Випрессовивать туго сидячі пальці і втулки лише за допомогою спеціальних пристосувань. - Зняті з автомобіля вузли і агрегати складати на спеціальні стійкі підставки, а довгі деталі класти лише горизонтально. - При роботі на заточном верстаті слід стояти збоку, а не проти абразивного круга, що обертається, при цьому використовувати захисні окуляри або екрани. Зазор між подручником і абразивним кругом не повинен перевищувати 3 мм. - При роботі електроінструментом напругою більше 42 В користуватися захисними засобами (діелектричними гумовими рукавичками, калошами, килимками), видаваними спільно з електроінструментом. - Підключати електроінструмент до мережі лише за наявності справного штепсельного роз'єму. - При припиненні подачі електроенергії або перерві в роботі від'єднувати електроінструмент від електромережі. - Видаляти пил і стружку з верстака, устаткування або деталі щіткою-кмітливістю або металевим гачком. - Використаний обтиральний матеріал прибирати в спеціально встановлені для цієї мети металеві ящики і закривати кришкою.

Слюсареві забороняється: виконувати роботи під автомобілем або агрегатом, вивішеним лише на підіймальному механізмі (окрім стаціонарних електропідйомників) без підставки козелків або інших страхуючих пристроїв; піднімати агрегати при косому натягненні троса або ланцюга підіймального механізму, а також зачалювати агрегати стропом, дротом і т.п.; використовувати випадкові підставки і підкладки замість спеціального додаткового упору; переносити електричний інструмент, тримаючи його за кабель, а також торкатися рукою частин, що обертаються, до їх зупинки; здувати пил і стружку стислим повітрям, направляти струмінь повітря на тих, що стоять рядом людей або на себе; зберігати на робочому місці промаслені обтиральні матеріали і зберігати чисті обтиральні матеріали разом з використаними; застосовувати етілірованний бензин для миття деталей, рук і т.д.; переносити електричний інструмент, тримаючи його за кабель, а також торкатися рукою частин, що обертаються, до їх зупинки; здувати пил і стружку стислим повітрям, направляти струмінь повітря на тих, що стоять рядом людей або на себе; зберігати на робочому місці промаслені обтиральні матеріали і зберігати чисті обтиральні матеріали разом з використаними; застосовувати етілірованний бензин для миття деталей, рук і т.д.;

Вимоги безпеки після закінчення роботи

Після закінчення роботи слюсар зобов'язаний: - Відключити від електромережі електроустаткування, вимкнути місцеву вентиляцію. - Привести в порядок робоче місце. Прибрати пристосування, інструмент у відведене для них місце. - Вимити руки з милом, а після роботи з деталями і вузлами двигуна, що працює на етілірованном бензині, необхідно заздалегідь мити руки гасом. 6.1.6. Про всі недоліки, виявлені під час роботи, сповістити свого безпосереднього керівника.

5.3.4 Пожежна безпека

Основні причини пожежі:

- Порушення герметичності комунікацій, несправностей паливної системи і загорання палива та електропроводки при стисканні з поверхнями, які мають високі робочі температури (вихлопним колектором, глушником та опалювальною установкою);

- Спалахування палива внаслідок потрапляння іскри, яка виникає від ударів стальних деталей пошкодженого кузова автомобіля під час ДТП;

- Спалахування палива від потрапляння іскри розряду статичної електрики;

- Спалахування спалимих конструкційних матеріалів і палива з причин несправностей електрообладнанням (короткого замикання, незадовільних контактів);

- Спалахування спалимих конструкційних матеріалів і палива від впливу відкритого вогню (зварювальні роботи, розігрів вузлів автомобіля в зимовий період, перевірка наявності палива в паливних баках за допомогою відкритого вогню).

- Негайно повідомити про це по телефону пожежну охорону( при цьому слід назвати адресу об’єкта поверховість будівлі, місце виникнення пожежі, наявність людей, а також назвати своє прізвище, ім’я та по батькові)

- Вжити (по можливості) заходів для евакуації людей, гасіння пожежі та збереження матеріальних цінностей.

- Повідомити про пожежу чи відповідну компетентну посадову особу та чергового по підприємству або організації;

- За потреби – викликати інші аварійно-рятувальні служби ( медичну, газорятувальну).

Цехи або відділення, де проводиться гаряче обкатування двигунів внутрішнього згорання, слід розміщувати в окремих приміщеннях, збудованих з негорючих матеріалів.

Автомобільну техніку, що надходить на технічне обслуговування, поточний ремонт, слід очищати ззовні від бруду і залежно від виду ремонту чи обслуговування вузлів та агрегатів за необхідності зливати паливо і мастила, а також знімати газові балони. Для миття та знежирення треба застосовувати негорючі сполуки, пасти, розчинники та емульсії, а також ультразвукові та інші пожежобезпечні установки.

На постах відкритого шлангового (ручного) і закритого (механізованого) миття джерела освітлення, проводки та силові двигуни повинні бути герметичні. Пости відкритого шлангового миття слід розміщувати в зоні, ізольованих від відкритих ліній електропередач і від обладнання під напругою. Підлога в приміщеннях та на ділянках, де миють і знежирюють деталі із застосування легкозаймистих і горючих рідин, має бути виконана з негорючих матеріалів, які не утворюють іскор при ударі, мати шорстку поверхню.

Нейтралізацію деталей двигунів, які працюють на етилованому бензині, дозволяється здійснювати промивання гасом тільки у спеціально виділених для цієї мети місцях . Використання горючі та легкозаймисті мийні речовини забороняється зберігати на постах миття, їх слід тримати в спеціально призначених місцях у щільно закритій тарі.

5.3.5 Охорона довкілля

Стічні води від миття автомобілів, миття підлоги в приміщеннях для зберігання або обслуговування автомобілів, які містять горючі рідини та завислі речовини, перед злиттям у каналізаційну мережу повинні очищатися в місцевих очисних установках. Після очищення стічних вод від миття автомобілів вміст завислих речовин і нафтопродуктів не повинен перевищувати встановлених норм.

Видалення осаду з очисних установок пропускною здатністю більше 1,5 л/с має бути механізованим. Осади і зібрані нафтопродукти з очисних споруд видаляються в міру їх накопичення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Методичні рекомендації до виконання курсового проекту, П: 2010 р.

2. Державні будівельні норми України. Будівельна техніка, оснастка, інвентар та інструмент. Технічна експлуатація будівельних машин, ДБН В.2.8-3-95. Видання офіційне. Держкоммістобудування України. Київ 1995.

3. Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту - К.: Державний департамент автомобільного транспорту, 1998.

4. Гурвич И.С. Эксплуатация и ремонт дорожных машин и оборудования. М., Транспорт, 1989.

5. Краткий автомобильный справочник. Москва, Транспорт, 1984.

6. Н.А. Беспалов. Дорожно-строительные машины и оборудование. Довідник. Київ, Будівельник, 1980.

7. Б.В. Шелюбский. Довідник, Технічна експлуатація дорожніх машин. Москва, Транспорт, 1975.

8. Довідник обладнання. Справочник по оборудованию для технического обслуживания и ремонта тракторов и автомобилей. Грибков В.М. Россельхозиздат. 1978.

9. А.П. Смелов. Курсовое и дипломное проектирование по ремонту машин. М., Колос, 1984.

10. Зеленков Г.І. Проектування підприємств по ремонту дорожньо-будівельних машин. М., 1977.

11. Клебанов Б.В. Проектування виробничих дільниць авторемонтних підприємств. М., Транспорт, 1975.

12. Суханов Б.Н. ТО і ремонт автомобілів. Посібник по курсовому та дипломному проектуванню. М., Транспорт, 1985.

13. Салов А.И. Охрана труда на предприятиях автомобильного транспорта., М, Транспорт, 1986.

14. Кузнецов Ю.М. Охрана труда на автотранспортних предприятиях. - М, Транспорт, 1996.

15. Кодекс Законів про працю України.

16. Закон України “Про охорону праці”. Київ, 1993.

17. Закон України “Про пожежну безпеку”. Київ, 1995.

18. СНІП ІІІ-4-80. Техника безопасности в строительстве.

19. СНІП 2.01.02-85. Протипожежні норми.

20. Державні стандарти на умови праці. ГОСТ 12.0.001-77 по ГОСТ 12.4.8-84