Реферат на тему:

“Узбекистан”

(економіко-географічна характеристика)

Офіційна назва - Республіка Узбекистан.

Суверенна демократична Республіка Узбекистан утворена 31 серпня 1991 року.

Географічне розташування - держава знаходиться в центральній і північно-західній частинах Середньої Азії, у межиріччі Амудар'ї і Сирдар'ї.

Територія республіки простяглася із заходу на схід на 1425 км, а з півночі на південь - на 930 км і становить 447,4 тис. кв. км.

Узбекистан межує з Афганістаном - 137 км, Казахстаном - 2203 км, Киргизстаном - 1099 км, Таджикистаном - 161 км, Туркменістаном - 1621 км і Аральським морем - 420 км.

Населення - 24,7 млн. осіб. У країні живуть представники 100 національностей і народностей, найбільш численні з яких: узбеки (75,8%), росіяни (6,0%), таджики (4,8%), казахи (4,1%), татари (1,6%).

Середня густота населення - 52,4 особи на 1 кв. км.

Адміністративний поділ - 12 областей (вілоятів), одна автономна республіка і одне місто; Андижанська область (столиця - м.Андижан); Бухарська область (Бухара); Джизакська область (Джизак); Ферганська область (Фергана); Каракалпакська Автономна Республіка (Нукус); Кашкадар'їнська область (Карші); Хорезмська область (Ургенч); Наманганська область (Наманган); Навоїйська область (Навої); Самаркандська область (Самарканд); Сирдар'їнська область (Гулістан); Сурхандар'їнська область (Термез); м.Ташкент; Ташкентська область (Ташкент).

Столиця - Ташкент (понад 2 млн. жителів).

Найбільші міста: Самарканд (365 тис. жителів). Наманган (362,3 тис. жителів), Андижан (319,9 тис. жителів), Бухара (238,2 тис. жителів), Нукус (191,2 тис. жителів), Карші (190 тис. жителів), Фергана (182,3 тис. жителів).

Найвища точка над рівнем моря - м. Аделунга (4,301 м).

Державна мова - узбецька.

Релігії - мусульмани - 88% (в основному суніти), православні - 9%, інші - 3%.

Грошова одиниця - сум, 1 сум =100 тіїнам.

Національне свято - День незалежності - 1 вересня.

Членство в міжнародних організаціях і програмах - Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), ООН (з 02.03.1992 р.), ОБСЄ (з 26.02.1992 р.), Рада Євроатлантичного партнерства (РЄАП), ЄБРР, ВООЗ, Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ), Міжнародна організація праці (МОП), Всесвітня митна організація (ВМО), Рух Неприєднання (РН), Група Світового банку (СБ), МВФ, ІКАО, Організація економічного співробітництва, Міжнародний комітет Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (МКЧХ), Організація Ісламська конференція (ОІК), Міжнародна телекомунікаційна супутникова організація (Інтелсат) та інші.

Після проголошення незалежності в Узбекистані крім тих труднощів, які були характерні для всіх пострадянських країн, складність економічної ситуації посилювали деякі специфічні особливості. Це насамперед те, що створені тут досить великі, але технологічно незамкнуті виробництва і галузі були орієнтовані, в першу чергу, на забезпечення потреб загальносоюзного ринку, переважно у сировині і проміжній продукції (бавовняне волокно, продукти сільського господарства, паливо, стратегічні мінеральні ресурси). Основну частину споживаних ресурсів виробничого призначення, машин, обладнання, товарів народного споживання республіка змушена була завозити ззовні.
У результаті проведених після 1991 року економічних реформ були забезпечені зернова незалежність країни за рахунок розширення посівів зернових та енергетична незалежність країни за рахунок створення і розвитку нових підприємств у нафтовидобувній і нафтопереробній промисловості.
Якщо характеризувати макроекономічний розвиток країни, то з 1996 року в Узбекистані відзначається економічне зростання (у 1996 році реальний ВВП збільшився на 1,7%, у 1997 році - на 5,2%, у 1998 році - на 4,3%, у 1999 році - на 4,3%, в 2000 році - на 4%). У 2001 році зростання ВВП становило 103% проти рівня дореформного 1991 року.
Досягнення макроекономічної стабільності і початок економічного зростання дозволили з кінця 1996 року активізувати інвестиційну політику та ініціювати глибокі структурні зміни в економіці.
Завдяки цим заходам Узбекистан подолав спад інвестиційної активності, який почався ще в кінці 80-х років, і забезпечив стабільне щорічне зростання інвестицій в основні фонди. Вже в середині 90-х років вдалося здійснити технологічну модернізацію цілого ряду діючих підприємств і створити нові, у тому числі з виробництва автомобілів. При цьому намітилося значне поліпшення структури економіки - у бік переходу від сировинної орієнтації на випуск готової продукції.

Промисловість.
Після здобуття країною незалежності на перших етапах економічних реформ промислова політика переважно була спрямована на підтримку вітчизняних виробників і забезпечення економічної незалежності країни шляхом налагодження власного виробництва найважливіших видів виробничих ресурсів, які раніше ввозилися. Велика увага також приділялася розвитку капіталомістких галузей добувної промисловості, пов'язаної з використанням багатих родовищ мінеральної сировини.
Позитивні зміни в розвитку промислового виробництва почали відбуватися вже в 1995-1996 роках, коли припинено спад виробництва і обсяги випуску промислової продукції сягнули рівня 1990 року. Припинення спаду виробництва і відновлення промислового зростання були досягнуті, передусім, за рахунок фінансової підтримки галузевих структурних перетворень, прискореного розвитку базових галузей - нафтової, газової, золотовидобувної промисловості, кольорової металургії. За роки незалежності вдалося ввести в дію десятки нових великих виробничих об'єктів і освоїти випуск сотень нових видів промислової продукції.
Нині Узбекистан має розвинуту промисловість, яка представлена більше ніж 100 галузями. Галузі важкої промисловості виробляють 62% загального обсягу промислової продукції, легкої - 27%, харчової - 7%. Понад 2,2 тис. великих та середніх підприємств випускають продукцію для внутрішнього і зовнішнього ринків.

Енергетика. Одним з основних пріоритетів початкової стадії реформ було досягнення енергетичної незалежності, як основного чинника забезпечення економічної безпеки.
За роки незалежності було введено в дію цілий ряд великих енергетичних об'єктів, в числі яких нафтогазоконденсатне родовище Кокдумалак, Бухарський нафтопереробний завод, Ходжіабадське підземне сховище газу в Андижанській області та інші.
Зараз на території республіки працюють 3 нафтопереробних (Ферганський, Алтиарикський, Бухарський) і два газопереробних (Шуртанський і Мубарекський) заводи.
Узбекистан - єдина республіка колишнього СРСР, де виробництво нафти й газу за роки реформ не тільки не скорочувалося, але й неухильно збільшувалося. Вже в 1995 році за виробництвом нафти і газоконденсату Узбекистан випередив Туркменістан та Україну, а за виробництвом природного газу - Туркменістан, ставши в СНД другим найбільшим виробником газу після Російської Федерації і третім за виробництвом нафти і газоконденсату - після Росії і Казахстану.
За радянських часів Узбекистан вивозив газ в інші регіони колишнього Союзу по трубопроводах "Бухара - Урал" і "Бухара - Москва". Після здобуття незалежності узбецький газ в основному споживається всередині республіки та експортується в Таджикистан, Киргизстан і Південний Казахстан.
Якщо в 1990 році забезпеченість власною нафтою в Узбекистані становила лише 28% (тобто 72% споживаної нафти республіка змушена була імпортувати), то вже з 1995 року не тільки практично припинений імпорт нафти, але й збільшений продуктів її переробки в 3,3 раза. Щорічне виробництво нафти становить близько 8 млн. тонн.
Розширення виробництва нафти й газу на перших етапах реформ відбувалося переважно за рахунок внутрішніх інвестицій. У міру поглиблення реформ ця сфера стала все більше й більше привертати увагу іноземних інвесторів.
У цей час залучення прямих іноземних інвестицій у пошукові і розвідувальні роботи нафти й газу є найважливішим пріоритетом у розвитку нафтогазової галузі Узбекистану.
Газотранспортна система Узбекистану включає 9 магістральних газопроводів загальною довжиною 12 тис. км з виходом у систему газопроводів країн СНД.

Металургія Узбекистану представлена такими найбільшими в Центральній Азії заводами з виробництва чорного і кольорового металу, як Узбецький металургійний комбінат, Алмаликський гірничо-металургійний комбінат, Навоїйський гірничо-металургійний комбінат, Узбецький комбінат тугоплавких і жаростійких металів.
У перші роки незалежності знизилися обсяги виробництва в кольоровій металургії, однак з 1995 року спостерігається їх стабільне зростання. Крім того, експорт кольорових металів за роки незалежності зріс більше ніж в 2,3 раза.
Узбекистан виробляє приблизно 70 тонн золота і має четвертий у світі золотий запас. Для розвитку золотовидобувної промисловості активно залучаються зарубіжні інвестиції.

Машинобудування. Нині вже близько 90% машинобудівних підприємств належать до недержавних.
За роки незалежності в розвиток машинобудівного комплексу вкладені значні інвестиції, що спрямовуються як на реконструкцію, так і на нове будівництво. Їх частка в загальному обсязі інвестицій у промисловість становить близько 10%.
У 2000 році обсяг продукції машинобудування перевищив рівень 1991 року більше ніж на 30%.
У зв'язку з реструктуризацією агропромислового комплексу у принципово новому напрямку розвивається сільськогосподарське машинобудування. Тільки дві країни в світі - США та Узбекистан - мають підприємства, що виробляють повний набір польової сільськогосподарської і бавовноочисної техніки. Крім того, Узбекистан - єдина в Центральній Азії держава, що випускає техніку для шовківництва і шовкопрядіння, а також провідний у регіоні виробник моторів, тракторних причепів, ліфтів, гідронасосів та інших виробів.
В електротехніці і приладобудуванні на базі залучених інвестицій освоюються виробництва, що випускають лічильники води, газу, електроенергії, апарати зв'язку, телеапаратуру, спліт-трансформатори тощо.
Авіаційна промисловість представлена Ташкентським авіабудівним заводом, що виробляє вантажні і пасажирські літаки марки "Іл"; авіаремонтним заводом, що займається капітальним і поточним ремонтом літаків.
Таку нову галузь для економіки Узбекистану, як автомобілебудування, дозволила створити активна інвестиційна політика держави. У 1996 році створено узбецько-корейське підприємство УзДЕУавто (м. Асака), що випускає легкові автомобілі трьох модифікацій: "Нексія", "Тіко" і "Дамас". Частка легкових автомобілів в обсязі експорту машинобудівного комплексу становить вже понад 50%, розширюється і торгова мережа УзДЕУавто за кордоном. Після освоєння виробництва нової моделі легкового автомобіля "Матіз" у найближчих планах підприємства - вихід на ринки Китаю, Близького Сходу та Африки. У 1999 році спільно з групою "КОЧ-Холдинг" (Туреччина) введено в дію завод з виробництва міських автобусів і вантажівок у Самарканді.

Хімічна промисловість представлена підприємствами, що виробляють мінеральні добрива, хімічні засоби захисту рослин, синтетичні волокна і нитки, синтетичні миючі засоби, лакофарбну продукцію, пластмаси і синтетичні смоли, труби і деталі трубопроводів, товари побутової хімії, парфумерно-косметичну продукцію тощо. Освоюється виробництво технічного скловолокна, склопластику.
На підприємствах мікробіологічної промисловості випускаються білок кормовий, ксиліт, різні спирти, включаючи харчовий етиловий.
Здійснення структурних перетворень у хімічному комплексі забезпечується шляхом підтримки пріоритетних програм і проектів, орієнтованих на розширення експорту і локалізацію виробництва.

Легка промисловість. На частку легкої промисловості країни припадає більше ніж третина загальної кількості промислових підприємств республіки, значна частина зовнішньоторговельного обороту, фінансових і валютних надходжень. Підприємства легкої промисловості виробляють понад 20% обсягу промислової продукції республіки. Якщо в 1995 році обсяг іноземних інвестицій у легку промисловість становив лише 37,75 млн. доларів США, то у 2001 році їх рівень сягнув 554,8 млн. доларів США.
Республіка має величезний сировинний потенціал для розвитку легкої промисловості. Однак до 1991 року в Узбекистані було збудовано лише чотири великих текстильних комбінати - Ташкентський, Бухарський, Андижанський і Ферганський. У той же час тільки за останні п'ять років було введено в експлуатацію 10 великих підприємств, у числі яких СП "Кабул-Узбек До", СП "Касансай Текмен", СП "Папфен", "Аснам Текстиль", "Каракультекс". Крім того, було здійснене технічне переоснащення АТ "Намангантекстиль", текстильних комплексів "Каштекс", "Гурлен", "Антекс". Питома вага експорту підприємств, збудованих за роки незалежності, в 2000 році сягнула 87,1% від загального обсягу експорту підприємств легкої промисловості, а обсяг виробництва галузі в 2000 році перевищив рівень 1991 року більше ніж в 1,6 раза.
Країна має добре оснащені великі, середні і дрібні підприємства з випуску тютюнових, вино-горілчаних, лікеро-коньячних виробів, консервів, олії, тваринних жирів, маргаринової, м'ясомолочної, кондитерської, хлібобулочної продукції, макаронних виробів, свіжих і сушених фруктів, овочів, баштанної продукції. Виробляється велика номенклатура соків, прохолодних напоїв і мінеральних вод.

Сільське господарство є однією з найважливіших галузей економіки республіки. Частка сільського господарства у ВВП становить понад 30%, у ньому зайнято 40% населення. Продукція аграрного сектора забезпечує виробництво майже 90% продовольства країни, близько половини підприємств промислового комплексу безпосередньо залежать від сільскогосподарських поставок.
Після здобуття незалежності однією з головних проблем було реформування вузькоспеціалізованого сільськогосподарського виробництва. Однобічна спрямованість сільського господарства на виробництво бавовни зумовлювала високу залежність економіки від коливання цін на світових ринках і продовольчу залежність від імпортних поставок зерна.
У результаті перерозподілу площ між бавовником і зерновими вже в першій половині 90-х років вдалося різко скоротити імпорт зерна. Так, якщо в 1991 році Узбекистан ввозив близько 5 млн. тонн зерна, то у 1995 році його імпорт становив лише 1 млн. тонн. У 1995 році зернові вже займали близько 40% орних земель. Якщо в 1990 році імпортувалося 90% пшениці, то в 2000 році цей показник скоротився до 2%. Збільшення орних земель під зерно відбувалося за рахунок скорочення площі посівів бавовни, однак, завдяки підвищенню врожайності бавовнику вдалося зберегти його виробництво на колишньому рівні. Таким чином, вдалося скоротити залежність національної економіки від коливань світових цін на бавовну і зернові культури.
Валовий збір зернових колосових культур в Узбекистані в 2002 році становив 5,340 млн. тонн проти 3,986 млн. тонн у 2001 році. Це найвищий показник за роки незалежності республіки. У частці нинішнього врожаю близько 95% становить пшениця, решта - жито і ячмінь.

Бавовництво. Узбекистан є одним з найбільших світових виробників та експортерів бавовни. В Узбекистані щорічно заготовляється близько 4 млн. тонн бавовни-сирцю, з якого виробляється більше ніж 1 млн. тонн бавовняного волокна. Експорт бавовни є основною статтею валютних надходжень, оскільки на його частку припадає близько 40 відсотків від загальних обсягів експорту.
У квітні цього року в завершальну стадію вступив бавовняний проект, який реалізують в Узбекистані Світовий банк та уряд республіки. Загальна вартість проекту - понад 84 мільйони доларів США, з яких 66 мільйонів - внесок Світового банку, який виділив позику строком на 20 років. Цей проект складається з чотирьох частин: модернізації у насінництві бавовнику, сертифікації бавовняного волокна за міжнародними стандартами, інтегрованої системи захисту бавовнику, а також автоматизованого контролю зрошувальної води.

Садівництво і виноградарство - найдавніші галузі сільського господарства країни. Сприятливі кліматичні умови дозволяють збирати по декілька врожаїв фруктів і овочів на рік.
Узбекистан здавна славиться неперевершеними за смаком і ароматом яблуками і грушами, черешнею і сливою, айвою і виноградом. Тут ростуть і такі цінні субтропічні культури, як інжир, гранат, хурма, що відрізняються приємним смаком та ароматом. Узбекистан є батьківщиною унікальних сухофруктових сортів абрикосу і винограду. Йому належить і першість у виробництві столових сортів винограду. На землі Узбекистану добре прижилися фрукти з тропічної і субтропічної зон - лимони, апельсини, мандарини, східна хурма, кизил. Лимонарії у закритому ґрунті є в багатьох господарствах Андижанської, Наманганської, Сурхандар'їнської, Ташкентської та інших областей.

Шовківництво. В Узбекистані щорічно заготовляється близько 3 тис. тонн коконів тутового шовкопряда. Раніше шовковий експорт Узбекистану, в основному, був спрямований на сировину. Так, наприклад, у 1998 році за кордон було відправлено понад 94% всіх вирощених у республіці шовковичних коконів. З 2000 року глава держави своїм указом наклав заборону на експорт коконів та іншої шовкової сировини, і тепер республіка нарощує поставки готової продукції і напівфабрикатів, залучаючи в шовківництво і переробку шовку-сирцю іноземних інвесторів. За їх участі в галузі вже створено 7 спільних підприємств, приватизовано значну частину виробництв.
Відповідно до національної програми розвитку шовківництва до 2010 року заплановане значне зміцнення кормової бази шовківництва, розширення площ насаджень шовковиці на 52,8 тисячі гектарів.

Іноземні інвестиції. За роки незалежності в економіку країни залучено іноземних інвестицій на суму понад 12 млрд. доларів США. У 2001 році прямі іноземні інвестиції порівняно з 2000 роком збільшились на 88%.
Основні інвестиційні сектори: паливно-енергетичний комплекс, автомобільна промисловість, хімічна промисловість, транспорт і телекомунікації, туризм, легка і харчова промисловість.
В рамках державної інвестиційної програми валютна вартість проектів, що реалізуються із залученням іноземних інвестицій і кредитів, у 2001 році становила майже 3,8 млрд. доларів США, що на 5,8% більше від рівня 2000 року.
У 2001 році реалізовані такі великі інвестиційні проекти, як будівництво Шуртанського газохімічного комплексу з виробництва поліетилену і зрідженого газу загальною вартістю близько 1 млрд. доларів США, перша черга Кизилкумського фосфоритного комбінату. Введено в експлуатацію завод з ремонту пасажирських вагонів, завершені роботи з реконструкції виробництва хлорату натрію і хлоратно-магнієвого дефоліанту на Ферганському ВО "Азот".
В рамках реалізації програми створення спільних підприємств з іноземними партнерами у всіх регіонах республіки в 2001 році створено 90 підприємств з іноземним капіталом.

Зовнішня торгівля. Одним з основних напрямків торговельно-економічних зв'язків Узбекистану є співпраця з Європейським Союзом.
У 2001 році обсяг товарообороту Республіки Узбекистан з країнами ЄС становив 1 172,9 млн. доларів США, з них експорт - 493,9 млн. доларів США, імпорт - 677,0 млн. доларів США. Найбільшими торговельними партнерами серед країн ЄС були: Великобританія, Німеччина, Франція, Нідерланди, Італія.
За січень-квітень 2002 року товарооборот республіки з державами ЄС становив 327,2 млн. доларів США, експорт - 159,7 млн. доларів, імпорт - 167,5 млн. доларів США.

Торгівля з Україною. Основу українського експорту в Узбекистан становлять продукція чорної металургії, технологічне обладнання, хімічна продукція, електродвигуни, насоси, шини, лікарські препарати. У нинішньому році вперше після десятирічної перерви українські підприємства відновили поставки в Узбекистан молочної продукції. Поки що сюди йде тільки згущене молоко, а невдовзі поставлятиметься сухе молоко і масло.
З Узбекистану Україна отримує бавовняне волокно, мідь, продукти органічної хімії і нафтопереробки, напівпровідникові напівфабрикати, продукцію переробки плодів та овочів.
За І півріччя 2003 року обсяг товарообороту між Україною й Узбекистаном становив 129,33 млн. доларів США.

Таблиця 1

Зовнішня торгівля товарами України з Узбекистаном

(млн. доларів США)

Таблиця 2

Зовнішня торгівля послугами України з Узбекистаном

(млн. доларів США)