Логічні помилки в текстах журналістських видань

Зміст

Вступ

Розділ 1. Закони логіки і природа логічних помилок в журналістському тексті

1.1 Текст і закони логіки

1.2 Одиниці і процедури логічного аналізу тексту

1.3 Типологія логічних помилок і причини їх виникнення

Розділ 2. Логічні помилки в районному друці: типологія, причини їх виникнення і способи усунення

2.1 Первинні логічні помилки

2.1.1 Порушення закону тотожності

2.1.2 Порушення закону суперечностей

2.1.3 Порушення закону виключення третього

2.1.4 Порушення закону достатньої підстави

2.2 Вторинні логічні помилки

2.2.1 Логічний стрибок

2.2.2 Заміна понять

2.2.3 Амфіболія

2.2.4 Плеоназм

2.2.5 "Ламана метафора"

2.2.6 Розповідний алогізм

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Літературне редагування є одним з найважливіших умов якісного видання газет, журналів, книг. Важливим аспектом роботи редактора є оцінка логічних якостей тексту. Представлений автором текст може бути дуже цікавим, фактичний матеріал може відповідати певним вимогам, навіть форма може не викликати критичних зауважень, але якщо роздуми автора нелогічні, висновки будуть непереконливі. Подібні публікації стають причиною неправдивих висновків, неправильного розуміння описаної ситуації, спотворення смислу того, що відбувається, якщо автор тексту – журналіст, публіцист, який впливає словом на читача. До негативних наслідків може призвести порушення логіки в науковому тексті чи в юридичному документі. Логічні помилки недопустимі і кожен редактор повинен пам’ятати про це.

У наші дні практичний додаток цієї фундаментальної науки привертає активну увагу дослідників тексту. Традиційний підхід до проблеми – вияв можливих порушень правил логіки стосовно різних мисленнєвих операцій, відображеним у тексті.

Метою даної роботи є характеристика логічних помилок і вияв їх та аналіз в практиці сучасної преси (на прикладі місцевої газети).

Об’єктом дослідження є газета "Авангард" за жовтень 2007 року.

Предмет дослідження – логічні помилки в текстах даного видання.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити ряд задач:

1. Дослідити наукову літературу з теми дослідження, вивчити класифікації логічних помилок.

2. Виявити і класифікувати логічні помилки в текстах районної газети за жовтень 2007 р.

Структурно робота складається зі вступу, двох розділів, висновку і списку використаної літератури.

У першому розділі розглянуті закони логіки і природа логічних помилок у журналістському тексті. Вона побудована на огляді таких робіт, як "Методика редагування тексту" О.Е. Мильчина, "Стилістика і літературне редагування" за редакцією В.І. Максимова, "Вступ до літературного редагування" О.М. Беззубова, "Конспект лекцій з літературного редагування" І.Б. Голуб, "Загальне редагування: нормативні основи" З.В. Партико та ін.

У другому розділі аналізуються логічні помилки, знайдені в районній газеті "Авангард".

Розділ 1. Закони логіки і природа логічних помилок в журналістському тексті

1.1 Текст і закони логіки

Логічність, тобто відповідність законам правильного мислення, притаманна людській свідомості, і мислити, не порушуючи цих законів, можна, не вивчивши курсу логіки. Але для літератора-професіонала, журналіста, редактора бути логічним у загальноприйнятому, життєвому розумінні цього слова недостатньо. Для нього логіка повинна стати тонким інструментом, яким треба вміти володіти.

Виховати у собі здатність професійно оцінювати текст з логічного боку важливо для кожного журналіста. Але не всі здатні виявляти істотні риси предметів, включати їх в категорії, виконувати складні мисленнєві операції, абстрагуючись від практичного досвіду. Однак навчитися цьому необхідно. Журналісту слід чітко уявити роль логічних зв’язків у тексті, володіти прийомами і методами логічного аналізу. У нього повинен бути вироблений рефлекс на порушення логічної норми. Літературний текст – явище складне, і логічні зв’язки в ньому завжди мають в своїй основі глибокі і серйозні причини гносеологічного характеру. В уявленні журналіста логіка думки і логіка подій і фактів існують як нероздільна єдність. Крім того, "логіка викладення принципово відрізняється від формальної логіки тим, яке значення надається способам вираження думки".

Знання логіки завжди входило в обов’язки письменників. Перше місце займали рекомендації з галузі цієї науки в "Риториці" М. Ломоносова. Старовинні керівництва з риторики і теорії словесності стверджували, що без знання логіки твір не буде мати зв’язної течії думок, і ми не в змозі будемо розрізняти з точністю істини від помилковості.

У наші дні практичний додаток цієї фундаментальної науки привертає увагу дослідників тексту. Традиційний підхід до проблеми – вияв можливих порушень правил логіки стосовно різних мисленнєвих операцій, відображених у тексті. Інформатика розглядає логічні помилки тексту як різновид інформаційних перешкод. На закономірності, які виведені логікою, спираються лінгвісти, аналізуючи синтаксичні зв’язки (логічний синтаксис). У результаті зближення логічних і синтаксичних критеріїв оцінки тексту виникло поняття "логіко-стилістичні помилки". Плеонастичні конструкції, відношення роду і виду, точність слововживання, широке коло питань, пов’язаних з розробкою і вживанням термінів, - такий далеко не повний перелік тем, які входять в цей розділ практичної стилістики.

У теорії редагування розділ, присвячений його логічним основам, почав розроблятися у кінці 1950-х років. Спочатку він включав тільки спостереження над дією в тексті основних законів логічного мислення і застосуванням правил логічного доведення. Зараз у редагування як наукової і практичної дисципліни ввійшло широке поняття "логічна культура". Це означає, що редактор повинен знати основні теоретичні положення логіки, володіти термінологією цієї науки, свідоме цілеспрямоване вироблення навичок правильного мислення, професійних навичок сприйняття тексту й оцінки його з логічного боку, володіння специфічними прийомами викладення, які базуються на логічній побудові. Проводяться наукові дослідження, редактори звертаються до логіки в пошуках відповіді під час різного роду професійних труднощів, спеціалісти-логіки з позиції своєї науки аналізують роботу редактора над текстом.

Роль, яка відводиться логічним критеріям при редагуванні різних літературних творів, неоднакова. Прийнято в певній мірі протиставляти художню своєрідність літературної творчості і логіку. Однак це протиставлення з позиції редактора не виділяється так різко, як з позицій автора. Оцінюючи художній твір, редактор повинен переконатися, чи відповідає він вимогам логіки. Для журналістського твору точність логічної побудови – вимога першорядна.

Цілісність, логічна організація тексту, виражені переходи від однієї частини до іншої допомагають створити внутрішньо стрункий і закінчений текст. Цілісність тексту надає наявність головної думки. Розвиток її в тексті відбувається через розвиток мікротем. Показником переходу від однієї мікротеми до іншої служить абзац. Поділ тексту на абзаци полегшує його сприйняття і розуміння.

Суперечність висловлювань, порушення послідовності викладу, відсутність переходів від однієї частини до іншої, помилки у виборі засобів міжфразового зв’язку призводять до порушення логічності тексту в цілому. Усе це заважає тексту виконувати комунікативну функцію і утруднює процес спілкування.

Тільки у виняткових випадках алогізми можуть використовуватися у стилістичних цілях у художньому та публіцистичному творах, наприклад, як засіб створення комічного ефекту. Алогізм може бути покладений в основу творів гумористичного або жартівливого характеру: анекдотів, афоризмів, байок і пародій.

Логічність як спільна комунікативна якість властива тестам будь-яких функціональних стилів. Але проявляється ця мовна якість специфічно – в залежності від конкретних умов комунікації. Вимоги, які ставляться мовленню з боку його логічності, особливо високі в науковому стилі. Науковий виклад найбільш жорстко підпорядкований законам логіки. Однак і в публіцистичному тексті логічність має велике значення для впливу на читача (слухача).

Логічні помилки, за визначенням Д.Е. Розенталя, – це нерозрізнення "близьких у якому-небудь відношенні позначуваних понять. Нерідко той, хто пише чи говорить, не розрізняє сфери діяльності, причину і наслідок, частину і ціле, суміжні явища, родоводові, видові та інші відношення".

Класичною логікою виведені і сформульовані чотири основних закони правильного мислення, дотримуючись яких можна досягти його визначеності, несуперечливості, послідовності і обґрунтованості: закон тотожності, закон суперечності, закон виключення третього, закон достатньої підстави.

Контроль за дотриманням основних законів логічного мислення – обов’язковий етап аналізу тексту. Варіантність його смислової організації не безмежна: закони правильного мислення визначають ясний розвиток думки. Логічна доброякісність інформації, яку несе текст, визначається її достовірністю, точністю і несуперечливістю. Ефект впливу журналістського твору досягається переконливістю аргументації, доказовістю побудови. Редактор повинен не тільки знати формулювання основних законів логіки, але й уявляти собі механізм виникнення логічних помилок, їх закріплення в тексті, вплив помилок на комунікативний ефект і широко тлумачити цю частину роботи над літературним матеріалом.

Більшість авторів, які розглядають логічні помилки у текстах (І.Б. Голуб, К.М. Накорякова, В.І. Максимов, О.Е. Мильчин та ін.), базуються на цих чотирьох основних законах логіки.

Закон тотожності полягає в тому, що кожна думка тексту при повторенні повинна мати визначений, стійкий зміст. Це фундаментальний закон мислення, який діє і на рівні понять, і на рівні суджень. При його дотриманні ми сприймаємо текст як нормативний, такий, що відповідає законам комунікації і не викликає труднощів у розумінні. Предмет нашого роздуму не повинен змінюватися довільно в ході його, поняття – замінятися і змішуватися. Це передумова визначеності мислення. Порушення першого закону тягне за собою заміну понять при роздумі, може бути причиною неточності термінології, робить роздуми розпливчатими, неконкретними.

Наприклад: "Ювілейній школі п’ятдесят п’ять років! Кожен рік випускники нашої коли успішно здають ДПА і вступають у вузи республіки і країни. Випускники ювілейної школи П.І. Акімов – міністр аграрної промисловості Автономної Республіки Крим, Р.А. Насиров – мулла мечеті смт Роздольне, Н.Р. Асанова – соліст ансамблю "Радість". Зараз в школі навчається чемпіонка Роздольненського району з гирьового спорту Голуб Анастасія.

Крім навчальної діяльності проводиться дослідницька робота, де також досягнуті серйозні результати: щорічні призові місця на республіканських і районних науково-практичних конференціях учнів " ("Авангард", 06.10.2007. – С. 3).

У цьому фрагменті статті наявне порушення закону тотожності; не зовсім зрозуміло, про що хотів розказати автор, у двох абзацах кілька тем і немає переходів від однієї теми до іншої.

Закон суперечності полягає в тому, що не можуть бути одночасно істинними два протилежних судження про один і той же предмет, узятих в одному і тому ж відношенні в один і той же час. Формулювання "в одному і тому ж відношенні" означає, що предмет характеризується з однієї точки зору. Обмовка "в один і той же час" введена у формулювання закону в зв’язку з тим, що з часом ситуація може змінюватися й істинне раніше стає неістинним. Цей закон відомий з часів Аристотеля, який сформулював його так: неможливо, щоб протилежні твердження були разом істинними. Причиною допущених суперечностей можуть бути недисциплінованість, плутанина думок, недостатня інформованість, різного роду суб’єктивні причини і наміри автора.

Закон суперечностей має силу у всіх областях знання і практики. Порушення його звичайно викликає безпосередню і різку реакцію читачів. Наприклад:

"В кінці заходу дітям була дана можливість виказати свою думку про акцію. Більшість з них розуміють, що є багато способів весело і корисно провести час, виключивши вживання алкоголю та цигарок. І часто шкідливі звички виникають "від нічого робити", "за компанію". Але існують різні спортивні клуби, гуртки, молодіжні об’єднання, де можна знайти друзів, для яких не потрібно, щоб їх друг вживав спиртне або палив.

На жаль, сучасна молодь цього не розуміє. З цієї причини важливо, щоб волонтерський рух розвивався і набував масового характеру " ("Авангард", 13.10.2007. – С.3).

Тут є порушення закону суперечностей. У першому абзаці молодь розуміє, а в другому вже ні.

Редактор повинен провести ретельний аналіз тексту в цілому, щоб виділити протилежні за думкою пари висловлювань, виявити і сформулювати суперечності. Знання закону суперечностей потрібне редактору не тільки для оцінки чужого матеріалу. Вимагаючи від автора несуперечливості суджень, він у своїх рекомендаціях зобов’язаний суворо дотримуватися цього закону, пам’ятаючи про те, що аналіз не допускає логічної суперечності.

Закон виключеного третього говорить: з двох протилежних суджень про один і той самий предмет, що взяті одночасно в одному і тому ж відношенні, одне обов’язково істинне. Третього не дано. Аристотель формулював цей закон так: не може бути нічого посередині між двома суперечливими судженнями.

Третій закон забезпечує зв’язність, несуперечливість думки, служить основою для вибору істинного судження.

Точність підбору протилежних висловлювань, чіткість їх формулювання, конструктивна ясність тексту роблять очевидним дію цього закону, сприяють логічній визначеності викладу, дозволяють досягнути послідовності розвитку думки.

Обов’язковою умовою дотримання третього закону логіки є те, що співставлені висловлювання повинні бути дійсно суперечливими, тобто такими, між якими немає і не може бути середнього, третього, проміжного поняття. Вони повинні виключати один одного. Коли автор нарису про льотчика пише: "Людина на землі може бути і м’якою, і делікатною, а в польоті – зібраною, вольовою ", він порушує цей закон. Перелічувані якості характеру не виключають один одного. Наприклад:

"Шум навколо роману В. Сорокіна "Тим, що йдуть разом" такий, що письменник, мабуть, автоматично попадає у світову скарбницю російської літератури " має саме такі суперечливі тези: скарбниця світова – скарбниця російської літератури.

Третій закон логічного мислення важливий для редактора і як інструмент при професійній оцінці тексту: відкидаючи один варіант тексту, приймаючи інший, редактор спирається на цей закон.

Закон достатньої підстави стверджує, що будь-яка істинна думка повинна бути обґрунтована іншими думками, істинність яких доведена. При його дотриманні усі думки, висловлені в тексті, витікають одна з одної. Логіка висловлювань вважає обґрунтування мислення спільною методологічною вимогою і розглядає ряд законів, які забезпечують його виконання (закон подвійного заперечення, тавтології, симпліфікації, кон’юнкції та ін.).

У будь-якому роздумі думки повинні бути внутрішньо пов’язані одна з одною, витікати одна з одної, обґрунтовувати одна одну. Істинність суджень повинна бути підтверджена надійними доказами. Четвертий закон формулює цю вимогу в найбільш загальному вигляді. Достатність підстави істинності суджень у кожному конкретному випадку – предмет розгляду спеціальних наук, логічне обґрунтування – необхідна якість кожного журналістського виступу.

Закони логіки у тексті можуть порушуватися – свідомий відступ від логічних норм може бути використаний з метою мовної гри: Пенсія у мене хороша, але маленька. Однак це можливо лише за умови, що в читача не виникає побічних асоціацій, не утруднена інтерпретація тексту, а порушення логіки викладення робить твір більш експресивним, допомагає відійти від шаблону чи зосередити увагу читача на потрібному авторові фрагменті.

"Костюмчик мій, як з голочки, погляньте всі на мене" "Подобається одягати казкових героїв до Нового року та інших свят", - говорить Алла Олексіївна. Під час роботи самі костюмери входять в роль, в образ. Інколи буває так, що з яких-небудь причин актор не приходить на виступ. Так, одній з моїх співбесідниць довелося замінити виконавця і зіграти роль черепахи Тортілли.

Ось така це не проста, але в той же час цікава і рідкісна професія – костюмер".

У поданому прикладі висновок помилковий, бо не відповідає заголовку.

У всіх останніх випадках порушення логічних норм стане основою логічних помилок.

Логічні помилки, пов’язані з порушенням законів формальної логіки, – рівень макроредагування, тобто вони частіше виявляються на рівні великого фрагменту тексту.

1.2 Одиниці і процедури логічного аналізу тексту

журналістський метафора літературний редагування

Аналіз логічної основи будь-якого тексту полягає у вияві і співставленні між собою і з широким контекстом основних його смислових одиниць. Вони стосуються різних рівнів смислової і синтаксичної структури мовного твору. Так у посібнику за редакцією Максимова В.І. виділяються логічне ім’я , або поняття , – думка, у якій відображуються спільні істотні ознаки предметів і явищ (в мовленні поняттю може відповідати слово, словосполучення, а інколи і речення); судження – думка, в якій стверджується чи заперечується існування предмета, його властивість чи відношення між предметами (у мовленні судженню може відповідати речення або, якщо судження представлене у згорнутому вигляді, словосполучення); логічні зв’язки – службові слова мови, які фіксують певний тип смислових відношень між поняттями і судженнями.

Таким чином, поняття, судження і зв’язки – це найпростіші одиниці логічного аналізу тексту, його основа.

Однак їх вияв вимагає деяких навичок, оскільки одиниці мислення і одиниці мовлення, в яких вони виражені, не завжди співпадають. В одному реченні – основній синтаксичній одиниці мовлення – може бути у згорнутому вигляді міститися кілька суджень – основних смислових, логічних одиниць. Так, в одному простому реченні Схиляється мерехтливий і сяючий диск сонця міститься три судження: одне виражено граматичною основою диск схиляється, друге й третє – словосполучення з визначеннями: сяючий диск і мерехтливий диск. Саме співставлення цих згорнутих суджень дозволяє виявити логічне протиріччя.

За простим з точки зору синтаксису реченням: Бути добре одягненим – значить мати успіх в бізнесі – схований логічний зв'язок, який виражається сполучником якщо… то. Перетворення цього речення на більш природне, з точки зору логіки, вигляду: Якщо ти добре одягнений, то, значить, ти маєш успіх в бізнесі – виявляє невідповідність такого судження реальному становищу.

Правильно й інше: далеко не всі члени речення бувають реально необхідні в аналізі логічної основи тексту. І тоді, щоб показати її, треба відволіктися від малозначних дрібниць.

Предметом логічного аналізу є також одиниці над фразового рівня – фрагменти тексту, які виділяються в мовленні на основі її смислової єдності, спільного способу викладу, багато численних міжфразових зв’язків, композиційного читання.

Прослідкуємо методику логічного аналізу на декількох найпростіших прикладах. Перший етап – виділення основних логічних одиниць тексту (імен, суджень і зв’язків) і за необхідності надання судженням більш простої форми.

Другий етап – співвідношення логічних одиниць між собою і з контекстом у вузькому смислі слова – з темою тексту.

Наприклад: Найпопулярніше жіноче ім’я в Москві Настя. На кожну тисячу новонароджених дівчаток з’являється в середньому 100 Анастасій. Це ім’я стабільно тримає першість уже п’ять років підряд. Не менш популярні Анна, Марія і Катерина. Співставлення виділених суджень виявляє неправомірність одного з них: повинно бути трішки менш популярні.

Автори посібника за редакцією В.І. Максимова відзначають, що оцінюючи правомірність логічних зв’язків, слід мати на увазі, що їх вживання може відображати різні точки зору на явища, і якщо ці точки зору не суперечать дійсності, то вони правомірні. Наприклад, у заголовку Холери немає, зате менінгіт наступає зв’язка зате позначає явище, яке компенсує якесь інше, що оцінюється звичайно як позитивне, може здатися неправомірною (що ж хорошого в менінгіті?). Але в поданому контексті, якщо подивитись на явища з точки зору медиків і журналістів, це – зла іронія.

Виділення логічних зв'язок потребує підвищеної уваги редактора-початківця, оскільки в мові існує кілька способів їх вираження, і поняття "синтаксична зв’язка", тобто в першу чергу сполучник, і "логічна зв’язка" не співпадають. Крім різноманітних сурядних і підрядних сполучників до категорії зв'язок відносяться будь-які вставні слова. Вони виконують функції або текстотворчі – позначають смислові відношення між думками (по-перше, а значить, таким чином ), або модальні – позначають різні відтінки авторського відношення до змісту і оформлення мовлення (на думку багатьох, може, на щастя, м’яко кажучи ). До зв'язок відносяться різні частки (навіть, тільки, а саме та ін.), прийменники обставинних значень (завдяки, незважаючи на, наперекір, при та ін.) і розділові знаки, бо до функції останніх також відносяться передача смислових і граматичних відношень частин висловлювання.

За способом вираження логічного значення усі зв’язки поділяються на експліцитні – їх смисл однозначно передається словом або знаком, та імпліцитні, неявні, – їх смисл виводиться із співвідношення логічних одиниць, з’єднаних ними. Так, до експліцитних зв'язок В.І. Максимов відносить сполучник тому що і знак двокрапку – перший має одне значення причини, а другий – одне значення коментаря вищесказаного. А до імпліцитних зв’язок він пропонує віднести сполучник і й крапку, кому, крапку з комою, бо вони багатозначні.

Помилки допускаються у вживанні обох типів зв'язок, але, аналізуючи імпліцитні зв’язки, редактор повинен звернути увагу не тільки на правомірність вживання (наявність в колі мовних значень знайденого в тексті), але й на те, щоб їх перша інтерпретація була правильною, бо можуть виникнути смислові незрозумілості.

Таким чином, на логічні якості тексту впливає і неточність слововживання, алогізми, заміна понять, невиправдане його розширення або звуження, змішання родових і видових категорій, абстрактних і конкретних понять. Все це повинен помічати літературний редактор, даючи оцінку використанню автором лексичних засобів. На синтаксичному рівні виявляється така логіко-стилістична помилка, як невідповідність посилки наслідку.

Літературна обробка рукопису спрямовує редактора на оцінку мовних засобів на лексичному, морфологічному і синтаксичному рівні. Під час літературного редагування важливо не тільки помітити мовленнєву помилку, але й дати їй точне визначення, перш ніж запропонувати автору різні варіанти стилістичної правки тексту. Для стилістичного аналізу можливих порушень літературно-мовної норми редактор зобов’язаний застосувати спеціальну термінологію, добре знати типологію мовленнєвих помилок, прийнятих в практичній стилістиці. При літературному редагуванні слід дотримуватися об’єктивності в оцінці тих чи інших мовних явищ, щоб суб’єктивно-емоційні моменти не придушували об’єктивно-логічні критерії у відношенні до тексту. Редактор повинен спиратися на наукове дослідження рукопису, а не на його емоційне сприйняття. Методика літературного редагування навчає тому, як уникнути смакової правки тексту, як працювати з ним, поетапно розв’язуючи різні проблеми, пов’язані з недосконалістю рукопису, які види правки слід застосовувати в кожному окремому випадку.

1.3 Типологія логічних помилок і причини їх виникнення

Логічні огріхи тексту виникають з різних причин: це і нечіткість мислення, і неоформленість теми, і простий недогляд, і неврахування небажаних сторонніх асоціацій та інтерпретацій.

Логіки виділяють три причини логічних помилок:

1) психічні порушення;

2) скорочений умовивід;

3) погане володіння мовою.

Перші дві причини породжують помилки у висновках, а третя – помилки в мовленні, які ведуть до порушення логіки. О.М. Беззубов поділяє логічні помилки на два класи:

1) Помилки власне логічні, помилки мислення, помилки змісту;

2) Помилки мовлення, помилки вираження, другорядні логічні помилки.

Така класифікація, на наш погляд, виправдана. Перший тип помилок пов'язаний з порушенням чотирьох законів формальної логіки, другий тип – з порушенням мовної, стильової норми.

О.М. Беззубов виділяє лексичні і синтаксичні мовленнєві помилки. Лексичні помилки виникають з двох причин: або через незнання значення слова, або через неправильне слововживання, але в будь-якому випадку вони створюють деяку логічну неправильність, часто комічного вигляду. Дослідник відмічає, що недбалість, приблизність слововживання – часте явище в газеті, яке розповсюджується й на газетну метафору. Він нагадує термін ламана метафора, який означає логічну не співвідносність двох метафор: Нехай акули імперіалізму не простягають до нас свої лапи (З газет 20х рр.)

До логічних дефектів мовлення О.М. Беззубов відносить і мовленнєві надлишки на основі плеоназму: натовп людей, зжатий кулак, йти пішки. Вони стали штампами, і не так просто довести іншому авторові необхідність редагування таких словосполучень. Але можливий і такий комічний ефект, зрозумілий будь-кому: Він був у береті, нап’яленому на праве вухо голови (газета), Приймальний пункт з прийому склотари (вивіска).

Особливий тип плеоназму пов'язаний з неточним знанням значення іншомовного слова. Це вже великі помилки і грубі: своя автобіографія (авто і є своя), пам’ятний сувенір (сувенір – подарунок на пам'ять), період часу (період – проміжок часу), прейскурант цін (прейскурант – поточна ціна) тощо.

Найгрубішою помилкою, вважає О.М. Беззубов, є так званий логічний стрибок. Наприклад: Складний і оригінальний внутрішній вигляд Катерини знайшов своє відображення в її мові, найяскравішій зі всіх діючих осіб "Грози". Мова виявилася серед діючих осіб: автор з’єднав поняття з різних логічних рядів, це і є логічний стрибок.

Різновидом логічного стрибка є неправильне вживання конструкцій з прийменниками крім, разом з, між іншими і подібними. Наприклад, (шлюбне оголошення в германській газеті (переклад)): Шукаю чоловіка. Ще молода. Зріст високий, талія тонка. У господарстві, крім того, є трактор.

Існує логічна помилка, яка називається розповідним алогізмом. Найчастіше вона допускається, коли оповідач (письменник, журналіст) не пам’ятає, що він написав у попередній фразі: У лісі було тихо. Поряд співала тоненьким голосом ліричну пісню, перелітаючи з дерева на дерево, іволга. Десь далеко кувала невидима зозуля. Це не значить, що було тихо в лісі.

Однією з логічних помилок є амфіболія – подвійність чи двозначність, яка з’являється від того чи іншого положення слів чи їх вживання в різних змістах, змішування понять.

Класичний приклад амфіболії – фраза "Карати не можна помилувати ", де зміст змінюється від місця паузи після чи перед словами "не можна".

Амфіболія може бути як стилістичною фігурою, так і мовленнєвою помилкою, наприклад: Сміттєзбирачі, які засмітилися мешканцями.

У роботі "Конспект лекцій з літературного редагування" І.Б. Голуб докладно розглядає логічні помилки у параграфі "Мовні помилки, викликані неправильним вибором слова", оскільки неправильне слововживання нерідко призводить до логічних помилок. У їх числі дослідниця називає алогізм – співставлення несумісних понять, наприклад: Синтаксис енциклопедичних статей відрізняється від інших наукових статей. Виходить, що синтаксис порівнюється з науковими статтями. Усуваючи алогізм, можна написати: Синтаксис енциклопедичних статей відрізняється від синтаксису інших наукових статей або: Синтаксис енциклопедичних статей має ряд особливостей, невластивих синтаксису інших наукових статей.

Інколи алогізми не виділяються, і, щоб усунути їх, доводиться значно змінювати авторський текст. Наприклад: Наші знання про багатства надр землі є тільки незначною частиною схованих, ще більших багатств. Можна запропонувати такі варіанти стилістичної правки цієї фрази: Ми ще так мало знаємо про багаті поклади корисних копалин, тайну яких оберігають надра землі; У надрах землі сховані величезні багатства, про які ми ще так мало знаємо; Наші знання про корисні копалини ще такі неповні! Ми знаємо лише про незначну частину багатств, схованих в надрах землі.

Причиною нелогічності висловлювання може бути підміна поняття, яка часто виникає в результаті неправильного слововживання: Погано, коли у всіх кінотеатрах міста демонструється одна й та ж назва фільму. Демонструється фільм, а не його назва. Можна було написати: Погано, коли у всіх кінотеатрах міста демонструється один і той самий фільм.

Подібні помилки в мовленні виникають і внаслідок недостатньо чіткої диференціації понять, наприклад: Наближення дня прем’єри колектив театру чекає з особливим хвилюванням (чекають не наближення прем’єри, а коли відбудеться прем’єра).

На випадок заміни понять стилістична правка може бути різною: інколи достатньо замінити невдало вжите слово, в інших випадках лексична заміна сполучається з використанням нових уточнюючих слів, інколи необхідно переробити речення, щоб правильно передати авторську думку.

На думку І.Б. Голуб, нелогічним робить мовлення і невиправдане розширення або звуження поняття, яке виникає внаслідок змішування родових і видових категорій: За хорошого догляду від кожної тварини можна надоювати по 12 л молока (слід вжити не родове найменування – тварина, а видове – корова ); У будь-який час доби медицина повинна прийти на допомогу дитині. Треба було б написати: У будь-який час доби медицина повинна прийти на допомогу хворому (адже в медичній допомозі мають потребу не тільки діти).

Особливо часто спостерігається вживання родового найменування замість видового, і це не тільки позбавляє мовлення точності, призводить до втрати тих конкретних відомостей, які утворюють живу тканину розповіді, але й надає стилю офіційного, інколи канцелярського забарвлення.

Родові найменування нерідко створюють враження важливості висловлювання. Тому, як помітив колись письменник П. Нілін, "людина, яка бажає висловитись "більш некультурно", не зважується інколи назвати шапку шапкою, а піджак піджаком. І вимовляє замість цього суворі слова: головний убір або верхній одяг".

Спотворення змісту й абсурдність висловлювання виникають в результаті невідповідності посилання й наслідку, наприклад: Швидкість розмноження шкідників залежить від того, наскільки вперто і планомірно проводиться з ними боротьба. Виходить, що чим більше борються зі шкідниками, тим швидше вони розмножуються.

У цьому випадку слід було б написати не про розмноження шкідників, а про їх знищення, тоді думка була б сформульована правильно. Швидкість знищення шкідників залежить від того, наскільки наполегливо і планомірно проводиться з ними боротьба; Наполеглива боротьба зі шкідниками веде до більш швидкого їх знищення; Щоб швидше знищити шкідників, необхідно вести з ними наполегливу і планомірну боротьбу.

С.І. Сметаніна у своїй роботі більш докладно досліджує поняття і розподіляє логічні правила операції з поняттями на дві частини: правила визначення і правила класифікації понять.

Правила визначення понять, на думку С.І. Сметаніної, – це логічна операція, яка розкриває зміст поняття і виявляє його родові і видові ознаки, їх співвідношення. Наприклад: "Трансплантація гемопоетичних клітин (від "гемопоез" - кровотворення) є одним з методів (а інколи і єдиним шансом) в лікуванні хворих онкологічними, гематологічними і деякими спадковими захворюваннями". Журналіст називає видові і родові ознаки явища, щоб донести його суть до читача.

Під час визначення поняття необхідно дотримуватися таких правил:

1. У визначенні не повинно бути замкненого кола: "Авторська правка – це правка, внесена автором". Думка ніби описала коло, але не пішла вперед.

2. У визначенні повинно бути враховано співвідношення обсягу поняття і його ознак: "Усі ці якості (терпіння, працелюбність) і складають основу майбутньої професії Віри Олександрівни " (мова йде про вчителя музики). – Для вчителя музики перераховані якості не є основними. Він повинен мати слух, володіти технікою гри і т.п.

3. Визначення не повинно мати тільки негативні ознаки: "Рубрика – це заголовок, який не набирається основним шрифтом ". – Визначення виключило одну з ознак, але не повідомило нічого про обсяг поняття.

У правилах класифікації понять автор виділяє два пункти:

1. Не можна протиставляти поняття, які в житті не протиставляються: "Ніна Григорівна Соколова працює в кафе недавно, усього рік, але спеціаліст гарний ". – Необґрунтоване співставлення стажу і рівня професійної майстерності.

2. Неможна проводити класифікацію за різними основами, компоненти поділу повинні виключати один одного: "Комедія поділяється на комедію ситуацій, комедію характерів, сльозливу комедію, комедію ідей і комедію моралі ". – Компоненти поділу не виключають один одного: комедія моралі може бути основана на комедії ситуацій.

Логічні помилки в мовленні не тільки породжують неясність висловлювання, спотворюють його зміст, але й ведуть до абсурдності, комізму мовлення.

Пародійне звучання тих чи інших тверджень в таких випадках відкидає їх інформативну цінність. Наприклад, одна реклама, розхвалюючи пігулки для тих, хто хоче схуднути, стверджує: Фірма гарантує зменшення ваги на сто відсотків.

Або: працюючи над рукописом статті "Фізкультура і здоров’я", редактор знаходить в ній роздум: Страшна не старість, а дряхлість, тому краще померти молодим і здоровим. Так думає більшість.

Абсурдність висловлювання в цьому випадку виникла через те, що автор не помітив заміни поняття, вживши слово померти , а треба було б написати: Добре було б залишитися до кінця життя молодим і здоровим або: Зберегти б до глибокої старості бадьорість і здоров’я. Уважне відношення до лексики, правильний вибір слова, вдумливий аналіз логічної сторони мови допоможуть автору і редактору уникнути подібних помилок.

У "Довіднику з правопису, вимови, літературному редагуванню", створеному групою авторів (Д.Е. Розенталь, Є.В. Джанджакова, Н.П. Кабанова) серед логічних помилок виділяються такі:

а) алогізм/співставлення несумісних понять;

б) заміна понять;

в) нечітке розмежування конкретних і абстрактних понять;

г) невідповідність посилання і наслідку.

Автори "Довідника" відзначають, що цілісність, стрункість логічної організації тексту, виражені переходи від однієї частини до іншої допомагають створити внутрішньо стрункий і завершений текст, під час цього цільність тексту надає наявність головної думки.

Розвиток її в тексті відбувається через розвиток мікротем; показником переходу від однієї мікротеми до іншої служить абзац, а поділ тексту на абзаци полегшить його сприйняття і розуміння.

Суперечливість висловлювань, порушення послідовності викладу, відсутність переходів від однієї частини до іншої, помилки у виборі засобів міжфразового зв’язку призводять до руйнування логічності тексту в цілому; усе це заважає тексту виконувати комунікативну функцію і утруднює процес спілкування.

У "Довіднику" виділяються такі види логічних помилок (алогізмів).

Логічність як спільна комунікативна якість властива текстам будь-яких функціональних стилів. Але проявляється ця якість дуже специфічно – в залежності від конкретних умов комунікації. Вимоги, які пред’являються мовленню з боку його логічності, особливо високі в науковому стилі, але й при створенні текстів публіцистичного стилю, які повинні виконувати інформативну і впливову функції, необхідно суворо дотримуватися законів логіки. Інакше задачі журналіста не будуть виконані.

Розділ 2. Логічні помилки в районному друці: типологія, причини їх виникнення і способи усунення

У будь-якій газеті можна побачити логічні помилки, як в центральних, так і в районних. Можливо, журналісти намагаються донести інформацію більш простою мовою, що й призводить до логічних помилок і втрачається весь смисл тексту.

У другому розділі ми виявили, проаналізували і намагались усунути логічні помилки в газеті "Авангард" Роздольненського району.

2.1 Первинні логічні помилки

2.1.1 Порушення закону тотожності

Дуже важливо, щоб соціальний працівник міг знайти з підлеглими спільну мову. Саме завдяки таким людям життя обездолених отримує новий пульс ("Авангард", 06.10.2007. – С.2).

У даній надфразовій єдності порушений закон тотожності – предмет в ході роздумів був замінений, що створило плутанину і складність у сприйнятті тексту.

Що тільки не пливе весною по каналу… Це біда. Стільки скла, пластику накопичується в прибережній зоні… ("Авангард", 06.10.2007. – С.2).

Знову порушений закон логіки. В результаті складається враження, що скло припливло по каналу і накопичилось в прибережній зоні.

За даними відділу ЗАГС, за останні роки в районі збільшилась кількість розлучень. Причому розривають шлюб молоді сім’ї, з 1 – 3 річним шлюбним стажем. У чому ж секрет сімейного щастя? ("Авангард", 13.10.2007. – С.2).

У даному прикладі виникає порушення першого закону логіки – закону тотожності, виникає одна з найбільших помилок – багатотемність.

У результаті поняття тема розлучення плавно зливається з поняттям темою сімейне щастя.

2.1.2 Порушення закону суперечностей

Безперечно, погляд приковує нетканий гобелен Оксани Гнатюк. Вона за допомогою ниток зобразила емблеми суспільного об’єднання "Джерельце", а в центрі килима зіткана емблема Роздольненського району. ("Авангард", 20.10.2007. – С.3).

Гобелен за визначенням – "настінний килим з витканими вручну зображеннями, виткана картина" [39; 135]. А нетканий гобелен – це фактична помилка. "Зіткала … нетканий". Порушення другого закону логіки викликало всю цю плутанину.

2.1.3 Порушення закону виключення третього

Хоч невелика, але добра підмога для молодої сім’ї. ("Авангард", 27.10.2007. – С.3).

Тут не дотриманий третій закон логіки – закон виключення третього. Висловлювання повинні бути дійсно суперечливими, тобто такими, між якими немає і не може бути третього поняття. Вони повинні виключати один одного. Невелике і добра не протилежні, це той випадок, який легко співвідноситься з гумористичним: "Пенсія у мене добра, але маленька", адже відомо, що коли про пенсію говорять "добра", мають на увазі саме її достатній для життя розмір.

Занепад спостерігався і в розвитку спорту ("Авангард", 13.10.2007. – С.2).

Порушення закону виключення третього. Або занепад в спорті, або розвиток спорту.

2.1.4 Порушення закону достатньої підстави

Бажати добра в розумовій праці – це значить розуміти всі сильні і слабкі сторони дитини… ("Авангард", 27.10.2007. – С.2).

Порушення закону достатньої підстави викликано відсутністю причинно-наслідкових зв’язків між змістом першого і другого речень. У першому реченні – заміна понять. Бажати добра дитині, привчаючи її до розумової праці, значить – давати їй посильні завдання, враховуючи усі її сильні і слабкі сторони.

…багато різних битв відбулося на землі, і все вони доводять, що не обов’язково війною, а в межах розуму можна домовитися з будь-яких питань. ("Авангард", 06.10.2007. – С.2).

Це порушення закону достатньої підстави. Протилежні поняття – війна і мир , а не війна і розум , крім того, війни як раз доводять, що не знайшовши мирного рішення проблеми, держави вступають у війну.

Відповідно: …багато різних битв відбулося на землі, і всі вони доводять, що війна – не краще вирішення проблем, завжди слід намагатися вести мирні переговори з будь-яких питань.

У реченнях є і стилістична помилка – є стійкий вираз "в межах розумного", мабуть, автор хотів використати саме його. Вираз "в межах розуму" в українській мові немає.

2.2 Вторинні логічні помилки

2.2.1 Логічний стрибок

На уроці були присутніми бібліотекар, а також Олександра Петрівна Чубачкіна та Лідія Петрівна Соколова. ("Авангард", 06.10.2007. – С.3).

Зв’язка а також говорить про те, що ряд повинен бути продовжений найменуваннями присутніх за професією, а не за іменами й іменами по батькові. Тут присутній так званий логічний стрибок, на думку О.М. Беззубова, - дуже велика помилка.

Людський потік через наш двір перекрити навряд чи можливо. А як хочеться, щоб він був прикрасою і школи, і селища. ("Авангард", 27.10.2007. – С.3).

У першому реченні підмет – потік , саме про людський потік йде мова; друге речення повинне розвивати головну думку, тому речення А як хочеться, щоб він був прикрасою і школи, і селища за правилами створення тексту стосується до підмета першого речення, тобто до людського потоку. Хоча не людський потік, на думку автора, повинен слугувати прикрасою і школи, і селища . Мабуть, це стосується шкільного подвір’я. Цю помилку можна розглядати як логічний стрибок, точніше думку журналіста можна було виразити так: Як хочеться, щоб шкільне подвір’я було прикрасою і школи, і селища! Але якщо перекрити людський потік, який проходить через нього, навряд чи можливо, слід прокласти зручні тротуари і саджати квіти на вільній території.

Крім обладнання кабінетів, виріс дух творчості як у дітей, так і в дорослих, виріс інтерес до дослідницької роботи, участі в різних конкурсах районного і республіканського рівнів. ("Авангард", 13.10.2007. – С.2).

Логічний стрибок, викликаний співставленням несумісних предметів: обладнанням кабінетів і духом творчості.

2.2.2 Заміна понять

На класних годинах обговорювались проблеми "братів наших менших".

Проблема – це складне питання, яке вимагає розв’язання [39; 623]. Заміна поняття: проблеми стоять не перед "братами нашими меншими" - тваринами, а перед людьми, тому не можна обговорювати "проблеми тварин", можна обговорювати проблеми їх виживання, збереження та ін.

Для того щоб влаштуватися на роботу, необхідний перелік документів: довідка… . ("Авангард", 20.10.2007. – С.1).

Звісно, необхідний не перелік документів, а документи, які є в перелікові. У результаті неправильного слововживання відбулася підміна понять. Правильніше було б: Для того щоб влаштуватися на роботу, необхідні такі документи: довідка… .

2.2.3 Амфіболія

Призначені відповідальні за роботу з дітьми з неблагополучних сімей, в обов’язки яких входить забезпечення їх зайнятості. ("Авангард", 27.10.2007. – С.3).

Важко зрозуміти, в чиї обов’язки (дітей з неблагополучних сімей чи відповідальних?) входить забезпечення зайнятості, і чиєї саме зайнятості. Краще було б написати: Призначені відповідальні за роботу з дітьми з неблагополучних сімей. В обов’язки відповідальних входить забезпечення зайнятості цих дітей.

Приймаємо заявки на лікування від керівників господарств. ("Авангард", 13.10.2007. – С.4).

Амфіболія: поєднання "лікування від" (чого?) вимагає назви захворювання. В результаті виходить, що приймаються заявки на лікування від керівників господарств, як від захворювання. Точніше було б: Приймаємо заявки від керівників господарств на лікування працівників від алкоголізму.

За хороше навчання і виховання дітей батьки 20 учнів одержали подяки адміністрації школи. ("Авангард", 06.10.2007. – С.1).

Амфіболія, обумовлена змішуванням несумісних понять. Виходить, що батьків нагородили за навчання. Щоб уникнути двозначності, треба було написати так: За хороше навчання дітей і правильне їх виховання батьки 20 учнів отримали подяки від адміністрації школи.

2.2.4 Плеоназм

На цьому занятті ми знайомили з народним фольклором, на наступному будемо знайомити з етикетом… ("Авангард", 20.10.2007. – С.3). Плеоназм, фольклор – народне мистецтво; помилка викликана незнанням точного значення слова.

2.2.5 "Ламана метафора"

Радість життя так і світиться у його очах, і зрозуміти неможливо, скільки ж йому минуло років. ("Авангард", 13.10.2007. – С.4). "Ламана метафора", викликана неправильним вживанням форми слова. Краще було б уникнути слова минуло : Радість життя так і світиться у його очах, і зрозуміти неможливо, скільки йому років.

2.2.6 Розповідний алогізм

Якщо присмоктування кліща попередити не вдалося, необхідно його обережно видалити і обстежити безкоштовно на зараженість вірусом кліщового енцефаліту в бактеріологічній лабораторії… ("Авангард", 06.10.2007. – С.4).

Однорідні присудки видалити і обстежити повинні мати один підмет, але той, хто повинен видалити кліща – скоріш за все, його носій, - не зможе його дослідити – це повинен зробити спеціаліст. Це розповідний алогізм. Слово безкоштовно – зайве у цьому контексті. Крім того, дієслово попередити означає "відвести раніше, видалити", тобто попередити можна те, що реально очікується, але не можна попередити укус кліща – його можна уникнути. Краще було б написати так: Якщо ви виявили на собі кліща, обережно видаліть його і здайте на обстеження на зараженість вірусом кліщового енцефаліту в бактеріологічну лабораторію… Аналіз проводиться безкоштовно.

Таким чином, у текстах районної газети "Авангард" зустрічаються як первинні, так і вторинні логічні помилки.

Для їх уникнення, вважаємо, редактору і автору слід уважніше працювати з текстами статей, ретельніше підбирати слова, щоб правильно і точно висловити думку.

Висновки

Проводячи дослідження, ми вивчили типи логічних помилок, познайомилися з їх класифікаціями, які пропонували різні автори, виявили помилки в публікаціях газети "Авангард".

Серед первинних логічних помилок найчастіше зустрічаються логічні помилки на порушення закону тотожності і порушення закону достатньої підстави. Такі помилки часто виявляються на рівні великого фрагменту тексту. Причини допущених помилок, на нашу думку, були недостатня інформованість, неточність термінології, що робить роздум розпливчатим, неконкретним. У будь-якому роздумі думки повинні бути внутрішньо пов’язані одна з одною, витікати одна з одної. Основні причини порушення чотирьох законів логіки виявлених нами в районній газеті можна сформулювати так:

1. Причина порушення закону тотожності – пропуск смислового слова у висловлюванні.

2. Причина появи алогічних висловлювань – поєднання слів, одне з яких суперечить іншому.

3. Часто порушення закону виключення третього виявляється в альтернативних ситуаціях, коли висловлювання будується з опорою на модель "або – або".

4. Закон достатньої підстави стосується зазвичай встановлення причинно-наслідкових відносин між частинами висловлювання. За неможливості співвіднести частини як причину і наслідок виникає алогізм.

Найбільш розповсюджені вторинні логічні помилки в районній газеті – амфіболія і логічний стрибок. Логічний стрибок виникає в основному через неправильне вживання конструкцій з прийменниками. Нагромадження логічних стрибків в одній фразі робить її нечіткою. Амфіболія, обумовлена змішуванням несумісних понять, двозначність.

Отже, кожен редактор повинен знати закони логіки і володіти навичками логічної правки тексту. Володіння логічними прийомами аналізу в ході редагування й авторедагування – це не просто дотримування законів і правил формальної логіки, а творчий процес, який припускає у кожному випадку встановлення й оцінку зв’язків між логічним правилом – логікою думки – логікою події, що описується, - можливостями мови.

Список використаної літератури

1. Абдуллин Р.Г. К определению понятия "редактирование" // Книга. Исследования и материалы. Сб. 37. – М.: Книга, 1978. – С. 39 – 41.

2. Беззубов А.Н. Введение в литературное редактирование. СПб., 1997.

3. Бельчиков Ю.А. Стилистика и культура речи. – М., 2000. – 462 с.

4. Галь Н. Слово живое и мертвое: Из опыта переводчика и редактора. – М., 1987. – 167 с.

5. Голуб И.Б. Конспект лекций по литературному редактированию. – М., 2004. – 654 с.

6. Доблаев Л.П. Смысловая структура учебного текста и проблемы его понимания. – М., 1982. – 275 с.

7. Дуцяк І. Логіка. – Л.: Просвіта, 1996. – С. 75 – 81.

8. Западов А.В. От рукописи к печатной странице. – М., 1979. – 217 с.

9. Колесников Н.П. Стилистика и литературное редактирование.

10. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. Изд. 2-е, исправл. – М., 1975. – 717 с.

11. Красиков Ю.В. Теория речевых ошибок. – М., 1980. – 298 с.

12. Максимов В.И. Стилистика и литературное редактирование. – М., 2007. – 814 с.

13. Мильчин А.Э. Издательский словарь-справочник. – М., 1998. – 511 с.

14. Мильчин А.Э. Методика редактирования текста. – М., 1980. – 493 с.

15. Мильчин А.Э. Памятная книга редактора. – М., 1988. – 436 с.

16. Мучник Б.С. Человек и текст. – М., 1985. – 196 с.

17. Накорякова К.М. Литературное редактирование: Общая методика работы над текстом. Практикум. – М., 2004. – 432 с.

18. Накорякова К.М. Редактирование материалов массовой информации. – М., 1994. – 294 с.

19. Нилин П. Опасность не там // Новый мир. – 1958. – № 4. – С. 93-94.

20. Одинцов В.В. Стилистика текста. – М., 1980. – 282 с.

21. Партико З.В. Загальне редагування: нормативні основи: Навчальний посібник. – Л.: ВФ Афіша, 2006. – 416 с.

22. Рахманин Л.В. Стилистика деловой речи и редактирование служебных документов. – М., 1997. – 391 с.

23. Редактирование отдельных видов литературы / Под ред. Н.М. Сикорского. – М., 1987. – 539 с.

24. Рис О.В. Семь раз проверь: Опыт путеводителя по опечаткам и ошибкам в тексте. – М., 1977. – 203 с.

25. Рождественская К.В. За круглым столом: Записки редактора.

26. Розенталь Д.Э. Справочник по правописанию, произношению, литературному редактированию. – М., 1994. – 656 с.

27. Свинцов В.И. Логика. – М., 1987. – 305 с.

28. Свинцов В.И. Смысловой анализ и обработка текста. – М., 1970. – 272с.

29. Свинцов В.И. Смысловой анализ и обработка текста. – М., 1979. – 289с.

30. Сенкевич М.П. Стилистика научной речи и литературное редактирование научных произведений. Изд. 2-е, исправл. – М., 1984. – 319 с.

31. Сикорский Н.М. Теория и практика редактирования. – М., 1980. – 362с.

32. Сметанина С.И. Литературное редактирование для журналистов и специалистов по связям с общественностью. СПб., 2003 – 203 с.

33. Солганик Г.Я. Стилистика текста. – М., 1997. – 514 с.

34. Справочная книга редактора и корректора. – М., 1985. – 265 с.

35. Стилистика и литературное редактирование / Под ред. проф. В.И. Максимова. – М, 2004. – 731 с.

36. Чуковская Л.К. В лаборатории редактора. – М., 1960. – 361 с.

37. "Авангард", жовтень. – 2007 р.

38. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ "Перун", 2001. – 1440 с.