Міністерство освіти і науки України

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Економічний факультет

Кафедра обліку і аудиту

ЗВІТ

з проходження переддипломної практики

Облік, аналіз й аудит господарської діяльності

ТзОВ «Гербор-холдінг»

Виконала студентка 5 курсу 52 групи

Семерей І.В.

Луцьк-2011

План

І. Загальна характеристика підприємства ТзОВ “ Гербор-холдінг»

ІІ. Фінансовий облік

2.1Облік грошових коштів та розрахункових операцій

2.2 Контроль наявності та руху грошових коштів

2.3 Облік розрахунків

2.4. Облік фінансових інвестицій

2.5. Облік розрахунків з оплати праці та розрахунків з працівниками

2.6. Облік розрахунків зі страхування

2.7. Облік розрахунків з постачальниками

2.8. Облік розрахунків з бюджетом

2.9. Облік виробничих запасів

2.10.Облік основних засобів, капітальних інвестицій та нематеріальних активів

2.11.Облік капітальних інвестицій і необоротних нематеріальних активів

2.12.Облік витрат і доходів діяльності

2.13.Облік власного капіталу і фінансових результатів

2.14.Методика складання фінансової звітності

Ш.Управлінський внутрішньогосподарський облік

IV . Організація аналітичної роботи на підприємстві та проведення аудиту

4.1 Аналіз та аудит майнового стану підприємства

4.2 Аналіз та аудит фінансової стабільності підприємства

4.3 Аналіз та аудит ліквідності активів та платоспроможності підприємства

4.4 Проведення аналізу вивчення ділової активності підприємства

4.5 Аналіз звіту про фінансові результати підприємства

4.6 Аналіз звіту про рух грошових коштів

4.7 Аналіз звіту про власний капітал

4.8 Аудит фінансово-господарської діяльності

V . Інформаційні системи обліку

управлінський облік фінансовий розрахунок

І.Загальна характеристика підприємства ТзОВ “ Гербор-холдінг»

Меблева фабрика «Гербор-холдінг» по праву займає одне із провідних місць серед виробників високоякісних корпусних меблів і на сьогоднішній день отримала довіру сотень оптових покупців як на території України, так і далеко за її межами. Турбота про здоров'я покупців, що виявили довіру, придбавши продукцію виробництва «Гербор-холдінг» - це головний пріоритет у діяльності цієї організації. Тому всі матеріали, що використані в технологічному процесі, екологічно чисті й нешкідливі для здоров'я людини, і саме завдяки цьому продукція торгівельної марки «Гербор» цілком сертифікована й відповідає загальновизнаним стандартам і нормам.

Компанія заснована в 1995 році. На сьогоднішній день є одним з найбільших підприємств в Україні з виробництва меблів. У 2005 році почав роботу новий виробничий комплекс загальною площею понад 5 000 м.кв., а на сьогоднішній день площа всіх виробничих і складських приміщень перевищує 45 000 м.кв. і продовжує збільшуватися.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гербор-холдинг", будучи одним з найбільших виробників корпусних меблів в Україні, який усіляко дорожить репутацією своєї торгової марки у покупців. Основним напрямком діяльності цієї компанії є виробництво та реалізація корпусних меблів. У зв'язку з великим обсягом продукції, що випускається меблів, фірма орієнтує свою роботу на співпрацю з оптовим покупцем, але якщо покупець бажає придбати її продукцію в одиничному екземплярі - у фірми є пропозиція і для роздрібних покупців.

Технологічний відділ постійно приділяє особливо пильну увагу контролю якості продукції на всіх етапах її виготовлення. Так при обсязі виробництва понад 10 000 меблевих комплектів на місяць, показник шлюбу вже протягом ряду років становить не більше 0,5% від обсягу продукції, що випускається. Сьогодні ТзОВ "Гербор-холдінг" пов'язана партнерськими відносинами більш ніж з 300 оптових українських та іноземних фірм, які регулярно закуповують її продукцію. Меблеві комплекти компанії "Гербор-холдінг" можна зустріти практично в будь-якій області України, а також далеко за її межами. На сьогоднішній день 40 відсотків продукції відвантажується для відправки за кордон. Серед країн, які є партнерами "Гербор-холдінг" такі, як: Росія, Вірменія, Казахстан, Литва, Латвія, Естонія, Греція, Боснія та інші.

Нижче наведений список усіх областей України, на території яких розміщені десятки торгових точок оптових покупців фірми, які є регіональними представниками ТзОВ "Гербор-холдінг": Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська та м.Київ, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська, Чернівецька, Республіка Крим, м. Севастополь.

Персональний менеджер вирішує всі питання замовлення:

-отримання вказівок про покупку або резервування меблевих комплектів; -підготовка всієї супутньої інформації; -безкоштовні консультації з питань встановлення, використання, гарантійного та сервісного обслуговування.

Основне завдання Персонального менеджера - позбавити покупця від будь-яких клопотів із закупівель. Менеджер все зробить сам - чітко у відповідності до вимог і точно в строк. Замовлення приймається за телефоном, факсом або електронною поштою. Після отримання замовлення менеджер узгоджує дату завантаження меблевих комплектів і виставляє рахунок на оплату. Термін виконання будь-якого замовлення залежить від номенклатури замовлення, технологічного стану нашого виробництва і в середньому становить від 0 до 10 днів. Діє також накопичувальна система знижок в залежності від обсягу закупівель за попередній місяць. При дотриманні певних обсягів продажу можливе надання індивідуального прайс-листа. Доставка меблів здійснюється: - автотранспортом фірми, - залізничним транспортом (на експорт), - на умовах самовивезення. Оптовим клієнтам фірми надаються каталоги, плакати та інша рекламна продукція, що містить всі види меблевих комплектів, що випускаються компанією. Реклама продукції періодично публікується в пресі, транслюється на телебаченні і радіо, щорічно меблі виставляється на міжнародних виставках. Фірма безкоштовно забезпечує партнерів рекламною продукцією (банери, вивіски, буклети) і надає іншу рекламну підтримку в залежності від обсягів продажів. Можливе проведення спільних рекламних акцій в регіонах.

Для аналізу цін на меблі та порівняння з цінами конкурентів, завантажити для ознайомлення прайс-листи, в яких вказані ціни можна на вітальні, дитячі, спальні, системи, передпокої, офісні, кухні.

ТзОВ "Гербор-холдінг", як великий виробник, на жаль, не має можливості відслідковувати подальші відносини своїх численних оптових клієнтів з кінцевими покупцями. Ці відносини регулюються Українським Законом "Про захист прав споживачів". За порушення Законодавства у сфері захисту прав споживачів відповідальність несе продавець.

При виявленні дефектів виробничого характеру (не плутати з дефектами викликаними при транспортуванні або збірці меблевого комплекту), продавець зобов'язаний зробити заміну бракованих деталі протягом строків, встановлених заводом-виробником для даного регіону.

II . Фінансовий облік

2.1 Облік грошових коштів та розрахункових операцій

В процесі господарської та іншої діяльності підприємства постійно вступають у взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання при здійсненні угод, що оформлюються і закріплюються договорами: з постачальниками — за одержані від них товарно-матеріальні цінності, з покупцями — за придбані ними товари, з банками — по одержанню коштів і погашенню кредитів, з іншими юридичними і фізичними особами — за транспортні та інші послуги, з працівниками — по заробітній платі. Відносини між підприємствами, що виникають внаслідок кругообороту господарських засобів, називаються розрахунками.

Згідно з П(С)БО 4 під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках в банках та депозити до запитання.

Готівка — це грошові знаки національної валюти України, які є дійсними платіжними засобами. Розрахунки можуть здійснюватись не тільки в готівковій, але й в безготівковій формі.

Облік коштів на ТзОВ “Гербор-холдінг»ведеться на відповідних субрахунках № 301/1, 301/2, 311/1, 311/2. Для більш оперативного контролю по використанню безготівкових коштів на товаристві використовується програмне забезпечення система "клієнт-банк".3а допомогою якої товариство отримує щоденні виписки руху коштів по відповідним розрахунковим рахункам.

Виписка банку замінює регістр аналітичного обліку по рахунку, а тому обов'язково містить дату, номер документа, короткий зміст операцій і суми записів на дебеті і кредиті, а також залишки на початок та кінець періоду.

Окрім вищенаведеного товариство відправляє платіжні доручення в електронному варіанті, що набагато прискорює процес переказу грошових коштів. Готівковий і безготівковий обороти на ТзОВ “Гербор-холдінг»органічно пов'язані між собою, що реалізується через перехід однієї форми в іншу. Наприклад, виручка надходить до каси підприємства, а потім здається до установи банку для зарахування на поточний або інший рахунки. З цих рахунків у банку проводяться розрахунки між господарюючими суб'єктами та надходить готівка в касу підприємства для видачі заробітної плати, авансу підзвітним особам тощо.

Для здійснення розрахунків готівкою на ТзОВ “Гербор-холдінг» є каса. Каса підприємства — це приміщення або місце, призначене для приймання, видачі та зберігання грошових коштів, інших цінностей і касових документів, де, як правило, ведеться касова книга. Касові операції оформлюються документами, які затверджені Міністерством статистики України. Законність надходження грошей до каси підприємства та їх витрачання за цільовими призначеннями засвідчують документи, що називаються касовими ордерами. Оприбуткування готівки в касу здійснюється на підставі Прибуткового касового ордеру, підписаного головним бухгалтером, або уповноваженою на це особою письмовим розпорядженням керівника підприємства, і касиром. У ПКО зазначається сума (цифрами і прописом), від кого прийняті кошти, після отримання їх касиром видається квитанція, підписана головним бухгалтером і касиром.

Підставою для заповнення ПКО при отриманні коштів з банку є грошовий чек, який виписується на ім'я касира або іншої уповноваженої особи, через яку отримують кошти.

Для одержання чекової книжки необхідно заповнити заяву, в якій зазначається прізвище, ім'я, по батькові касира та зразок його підпису. Заява повинна бути завірена печаткою підприємства, підписами керівника та головного бухгалтера. За цією заявою касир одержує чекову книжку на 25 або 50 чеків. Зберігається чекова книжка в касі підприємства. На корінці чеку вказується прізвище, ім'я та по батькові особи, якій доручено одержання готівки. Підписуються чеки керівником підприємства та головним бухгалтером. Жодних виправлень у чеках не допускається.

Видача готівки з каси оформлюється видатковим касовим ордером (ВКО). Він підписується керівником і головним бухгалтером підприємства або особами, ними уповноваженими. Якщо на доданих до ВКО документах — заявках, рахунках, інших розрахункових документах є дозволяючий підпис керівника, то його підпис на видаткових ордерах необов'язковий. У випадках видачі грошей окремій особі за ВКО касир повинен вимагати пред'явлення документу, який засвідчує особу отримувача і містить фотокартку й власний підпис власника.

Видача грошей з каси, не підтверджена розпискою одержувача і ВКО або іншому документі, що його замінює, у виправдання залишку готівки в касі не приймається. Ця сума вважається недостачею і стягується з касира. Прибуткові та видаткові касові ордери або документи, що їх замінюють, до передачі в касу реєструються бухгалтерією в Журналі реєстрації видаткових і прибуткових касових ордерів (форма №КО-3). Журнал реєстрації побудовано таким чином, що за його даними здійснюється контроль за цільовим призначенням готівки, отриманої і витраченої підприємством.

Після реєстрації всі касові ордери передаються бухгалтером у касу підприємства для виконання. ВКО, оформлені за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями на виплату заробітної плати, реєструються після видачі коштів за цими відомостями.

Звіти касира перевіряються бухгалтером у такому порядку:

1) перевіряється залишок на початок дня із залишком на кінець попереднього звіту;

2) перевіряється достовірність записів, тобто ідентичність записів у звіті та доданих документах;

3) перевіряється правильність підрахованих підсумків з надходження і витрачання, залишку на кінець дня;

4)після перевірки звіту у графі "шифр кореспондуючого рахунку" записуються кореспондуючі рахунки, суми групуються за одним рахунком і проводяться записи в Журналі 1 і Відомості 1.1, з яких можна побачити усі проведені операції та кореспондуючі рахунки.

Водночас часто буває доцільно проводити розрахунки безготівковим способом. Для цього процесу посередником виступають банки. При здійсненні безготівкових розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також форми за розрахунковими чеками, банківськими платіжними картками, причому клієнт банку самостійно обирає платіжні інструменти (платіжне доручення, платіжна вимога, розрахунковий чек, акредитив) і вказують їх під час укладання договорів.

Для здійснення операцій на поточному рахунку до банку подаються документи, форми яких затверджені НБУ.

При готівкових розрахунках банківськими документами є грошові чеки та об'яви на внесок готівкою; у випадку безготівкових перерахувань — платіжні доручення, платіжні вимоги, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки, акредитиви, векселі, банківські платіжні картки.

Платіжне доручення є розпорядженням обслуговуючому банку про перерахування визначеної суми на рахунок іншого підприємства, оформлене на спеціальному бланку. Банк реєструє усі здійснювані операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку в спеціальній виписці з особового рахунку з доданням виправдовуючих документів.

Облік руху грошових коштів на рахунках в банках ведеться на рахунку 31 "Рахунки в банках". За дебетом даного рахунку відображається надходження коштів, за кредитом — їх використання.

Синтетичний облік за рахунком 31 ведеться в Журналі 1 та у відповідних відомостях — щодо рахунків у національній та іноземній валют.

Так, направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником підприємства з оформленням наказу, в якому зазначається пункт призначення, назва підприємства або організації, куди відправляється працівник, укладений контракт тощо.

Наказ про направлення працівника у відрядження є підставою для видачі йому відрядної посвідки — документа, який видається працівнику підприємства на підставі наказу керівника для виконання службового доручення поза постійним місцем роботи, тобто у відрядженні.

Типові кореспонденції рахунків з приводу обліку коштів на розрахункових рахунках в банках наведенні в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Відображення руху грошових коштів на рахунках в банках

Працівники, які одержали готівку в підзвіт, зобов'язані подати до бухгалтерії підприємства звіт про використання грошових коштів, наданих у відрядження або під звіт, до якого повинні бути додані всі виправдовуючі документи. Цей документ типової форми, він подається підзвітними особами, в ньому зазначаються підзвітні суми, фактично здійснені витрати, залишок підзвітних сум, або їх перевитрачання, розрахунок штрафу та сума утриманого податку за несвоєчасно повернуті витрачені кошти на відрядження або звіт.

2.2 Контроль наявності та руху грошових коштів

Бухгалтерський контроль передбачає виконання дії та процедур, які призначені для збереження активів підприємства. Такий контроль наТзОВ “Гербор-холдінг» охоплює всі активи підприємства - грошові кошти, рахунки до отримання, операційні активи.

Найбільша увага на підприємстві зосереджується саме на грошових коштах, тому що вони найбільш уразливі до крадіжок та шахрайства.

Надходження і видачу грошей з каси підприємства оформлюють прибутковими і видатковими касовими ордерами, які виписує бухгалтерія.

Касир, що одержав з бухгалтерії касові ордери, повинен перевірити правильність їх оформлення, наявність і дійсність підписів, додатки, перераховані в ордері. Після цього він приймає і видає гроші. Особі, що внесла гроші до каси, видається квитанція. При видачі грошей за видатковим ордером окремій особі, касир вимагає пред'явлення документа, який посвідчує особу одержувача. Прибуткові й видаткові касові ордери до передачі в касу реєструються бухгалтерією в Журналі реєстрації касових ордерів, де їм надаються порядкові номери. Касир усі надходження і видачі за прибутковими і видатковими касовими ордерами обліковує в Касовій книзі. Для одержання в банку чекової книжки, в якій знаходяться чеки, потрібно заповнити відповідну заяву, в котрій зазначається прізвище, ім'я, по-батькові касира і зразок його підпису . Заява підписується керівником і головним бухгалтером і засвідчується печаткою підприємства. Щоб зняти готівку зі свого рахунка в банку, а потім одержати її за чеком, бухгалтер заповнює грошовий чек, підписує його разом з керівником і передає касирові. Касир попередньо замовляє необхідну суму в банку, а потім одержує її за чеком. Корінець чека є виправдним документом для записів касових операцій в облікових регістрах.

Готівку, одержану в банку до Каси, витрачають суворо за цільовим призначенням. Невикористаний залишок здається з Каси на рахунки в банках. Здача готівки на рахунки в банках оформлюється Видатковим касовим ордером.

Касир, щоб здати готівку, повинен заповнити первинний документ «Об’ява на внесок готівкою», який може одержати в оператора банку. Цей документ складається з трьох частин. Верхня частина залишається в банку, середня частина (квитанція) передається касирові. Нижня частина Об'яви (ордер) також вертається касирові, але тільки після проведення відповідної операції й разом з банківською випискою. На кожній з трьох частин зазначається: дата, від кого прийнята готівка, банк одержувача і одержувач, призначення внеску. У правому верхньому кутку першої та другої частин зазначаються номер свого розрахункового рахунку та сума цифрами.

Основним завданнями перевірки щодо стану та операцій з грошовими коштами є :

- встановлення правильності документального оформлення операцій з руху грошових коштів;

- визначення документальної обґрунтованості нестачі (лишків) грошових коштів;

- встановлення відповідності відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій з грошовими коштами чинним нормативним актам з бухгалтерського обліку;

- встановлення причин, що призвели до навмисних зловживань;

- встановлення правильності методики проведення документальної ревізії грошових коштів.

Об'єктами перевірки грошових коштів в касі та на рахунках у банку є:

- касові книги і звіти касира з доданими до них прибутковими і видатковими касовими ордерами та іншими грошовими документами;

- книги обліку розрахункових операцій та розрахункові книжки;

- платіжні доручення, вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахунки

- фактури та інші документи, що додаються до виписок банків;

- чекові книжки та корінці використаних і нульових чеків;

- платіжні відомості на виплату заробітної плати;

- журнали - ордери і відомості до них.

Перевірка касових операцій здійснюється в такій послідовності: спочатку проводять раптову ревізію каси, потім перевіряють дотримання Порядку ведення касових операцій шляхом суцільної документальної ревізії оприбуткування і видачі грошових коштів із каси.

Усі операції щодо приймання та видачі грошей з каси виконує матеріально відповідальна особа - касир підприємства. Оформляючись на роботу, касир дає зобов'язання, за яким бере на себе повну матеріальну відповідальність за прийнятті грошові кошти та інші цінності, що знаходяться у касі.

Після інвентаризації каси ревізійна комісія здійснює перевірку касових операцій за ревізований період суцільним методом. Основні напрямки ревізії:

- дотримання касової дисципліни: дотримання встановленого ліміту каси, своєчасність і повнота здачі виручки чи невикористаної за цільовим призначенням готівки до банку на поточний рахунок, дотримання правил розрахунків готівкою;

- правильність оформлення касових документів і ведення обліку касових операцій;

- перевірка достовірності і правомірності здійснення касових операцій.

Усі записи про встановлені порушення ревізійна комісія відображає у хронологічній послідовності у своєму робочому журналі, а далі узагальнюючи матеріали контролю за ревізований період, складає спеціальні групувальні відомості і розрахунки у формі таблиць як додатки до акта ревізії, де систематизує та узагальнює інформацію з однорідних порушень, якщо їх понад три. При проведені контролю за ревізійною програмоюгрошових коштів підприємства на поточних рахунках комісія керується нормативними актами Національного банку України про порядок відкриття суб'єктами підприємницької діяльності поточних і валютних рахунків.

Починаючи ревізію комісія повинна ознайомитися з особливостями організації безготівкових розрахунків ревізованого підприємства, облікового процесу.

На досліджуваному підприємстві Головний бухгалтер, з метою контролю, не менше одного разу на місяць перевіряє готівку в касі, планові ревізія грошових коштів проводиться в кінці кожного року, а також до та після відпустки касира.

Акт підписує голова комісії та усі члени комісії в складі якої є головний бухгалтер, бухгалтер, заступник начальника виробництва, начальник ремонтної служби, майстер електротехнічної дільниці.

2.3 Облік розрахунків

Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися за такими формами;

- платіжними дорученнями;

- платіжними вимогами - дорученнями;

- чеками;

- акредитивами;

- векселями;

- пластиковими картками та ін.

Документи, надані банкові, повинні містити такі реквізити: назву, номер рахунка в банку, число, місяць, рік виписки. Число вказується цифрами, місяць - словами, рік цифрами.

Платіжні документи виписуються як правило під копіювальний папір у кількості примірників, необхідній банку та всім сторонам, що беруть участь у розрахунках.

Механізм безготівкових розрахунків, їх форми, стандарти документів і документообіг визначаються Положенням НБУ «Про безготівкові розрахунки у господарському обігу України» №22001/116 від 1 червня 1993р.

На ТзОВ “Гербор-холдінг»розрахунки здійснюються за допомогою платіжних доручень. Платіжне доручення являє собою бланк встановленої форми, який підприємство подає до обслуговуючого банку для перерахування визначеної суми зі свого рахунка. Банки приймають до виконання доручення протягом 10 календарних днів з дати його заповнення. Доручення приймаються до виконання тільки на суму, яка може бути сплачена готівкою з рахунка підприємства або з рахунка кредиту. Доручення на перерахування грошових коштів у дохід бюджету або позабюджетних фондів приймаються банками незалежно від наявності грошових коштів на рахунку клієнта. У разі відсутності грошових коштів доручення обліковуються на позабалансовому рахунку.

З використанням платіжних доручень здійснюються також «розрахунки за плановими платежами», які провадяться у разі, якщо між підприємствами здійснюються постійні й рівномірні поставки продукції (робіт, послуг).

Платіжні доручення приймаються для здійснення попередньої оплати за товари (роботи, послуги), а також для завершення розрахунків на підставі актів звірення взаємної заборгованості суб'єктів господарювання.

Перерахування сум за допомогою платіжних доручень супроводжується оформленням банком кредитного авізо (письмове повідомлення, яке надсилає банк своєму клієнтові про виконання операції), при цьому здійснюються необхідні проводки у документах аналітичного і синтетичного обліків.

2.4 Облік фінансових інвестицій

Інвестиції - це вкладення у підприємницьку та інші види діяльності грошових, майнових та інтелектуальних цінностей з метою отримання прибутку, а також капітальні вкладення в розвиток виробництва. Інвестиції поділяються на капітальні та фінансові.

Фінансові інвестиції пов'язанні з вкладенням коштів та інших активів у цінні папери суб'єктів господарської діяльності з метою отримання в майбутньому прибутку, обміну вільних грошових коштів на високоліквідні цінні папери, які приносять дивіденди, встановлення контролю над підприємством - емітентом у випадку придбання контрольного пакета. Фінансові інвестиції поділяються на довгострокові (на період більше одного року) і поточні (до одного року).

Поточні інвестиції також поділяються на групи:

1. Еквіваленти грошових коштів (вільно конвертуються у гроші, мають короткий термін погашення - до 3-х місяців);

2. Інші поточні фінансові інвестиції (інвестиції у дочірні, асоційовані та спільні підприємства з метою їх продажу протягом 12-ти місяців).

Для обліку довгострокових інвестицій призначений рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», а для короткотермінових - рахунок 35 «Поточні фінансові інвестиції». На рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» узагальнюється інформація про наявність та рух інвестицій у цінні папери інших підприємств, облігації державних і місцевих органів, вкладення у статутний капітал інших підприємств як на території України, так і за її межами. Рахунок 14 має три субрахунки:

- 141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом участі в капіталі»;

- 142 «Інші інвестиції пов’язаним сторонам»;

- 143 «Інвестиції непов’язаним сторонам».

На дебеті активного рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» відображається вартість довгострокових інвестицій, на кредиті - їх вибуття (списання) чи зменшення вартості, а також одержання дивідендів від об'єкта інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за методом участі в капіталі.

Аналітичний облік довгострокових фінансових інвестицій (рах. 14) ведеться за видами довгострокових фінансових вкладень та об'єктами інвестування. При цьому побудова аналітичного обліку повинна забезпечити можливість отримання інформації по довгострокові фінансові вкладення в об'єкти як на території країни, так і за кордоном.

Фінансовий облік поточних інвестицій ведеться на балансовому рахунку 35 «Поточні фінансові інвестиції», який має два субрахунки:

- 351 «Еквіваленти грошових коштів»;

- 352 «Інші поточні фінансові інвестиції».

У дебет рахунка 35 «Поточні фінансові інвестиції» відносяться суми придбаних еквівалентів грошових коштів (високоліквідні цінні папери зі строком реалізації до 12-ти місяців), а також інших поточних фінансових інвестицій (ринкові цінні папери, придбані з метою перепродажу протягом найближчих 12-ти місяців, короткострокові боргові папери, депозитні сертифікати) та суми дооцінки при збільшенні справедливої (ринкової) вартості.

У кредит рахунка 35 «Поточні фінансові інвестиції» записується балансова вартість реалізованих інвестицій та суми їх уцінки. У випадку, якщо доход від реалізації інвестицій менший від витрат на їх придбання, то збитки від таких операцій переносяться на майбутній період, тобто прибуток до оподаткування в період отримання збитків від реалізації інвестицій не зменшується. Збільшення поточних інвестицій може відбутися в результаті:

1)придбання за грошові кошти;

2)обміну на цінні папери власної емісії;

3)обміну на інші активи;

4)дооцінки первинної вартості до справедливої.

У дебет рахунка 35 «Поточні фінансові інвестиції» можуть бути віднесені суми з кредиту таких рахунків (табл.2.2.):

Таблиця 2.2 Відображення в обліку збільшення поточних фінансових інвестицій

З кредиту рахунка 35 "Поточні фінансові інвестиції" списуються інвестиції в дебет рахунків (табл. 2.3):

Таблиця 2.3 Відображення в обліку зменшення поточних фінансових інвестицій

2.5 Облік розрахунків з оплати праці та розрахунків з працівниками

Заробітна плата – це винагорода, обчислена як правило в грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу відповідно до трудового договору.

Облік використання робочого часу, а також контроль за станом трудової дисципліни на підприємстві здійснюється шляхом табельного обліку.

При прийомі на роботу працівникові надається табельний номер, а в трудовій книжці робиться позначка про його зарахування на підставі наказу керівника підприємства.

На виконання заходів по реалізації Державної програми України на міжнародну систему обліку і статистики Міністерства статистики України № 253 від 09.10.1 №95 р. затверджено і введено в дію з 01.01.1996 р. наступні типові форми обліку особового складу:

П-1 "Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу";

П-2 "Особова картка";

П-3 "Алфавітна картка";

П-4 "Особова картка спеціаліста з вищою освітою, який виконує науково-дослідні, проектно-конструкторські і технологічні роботи";

П-5 "Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу";

П-6 "Наказ (розпорядження) про надання відпустки";

П-7 "Список про надання відпустки";

П-8 "Наказ (розпорядження) про припинення дії трудового контракту"

П-12 "Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати";

П-13 "Табель обліку використання робочого часу";

П-14 "Табель обліку використання робочого часу";

П-15 "Список осіб, які працювали в надурочний час";

П-16 "Листок обліку простоїв".

Оформлення працівника здійснюється на підставі наказу (розпорядження) про прийняття на роботу (П-1). На нього у відділі кадрів відкривають особову картку (П-2), до якої заносять відомості про працівника (і наступні зміни у службовому стані), водночас роблять позначку про прийняття на роботу в трудовій книжці і присвоюють йому табельний номер. На працівників, прийнятих вперше, заповнюють нову трудову книжку. Записи в особовій картці мають відповідати записам, здійснюваним у трудовій книжці.

Картки комплектуються за структурними підрозділами підприємства в алфавітному порядку, створюючи картотеку працівників. Особові картки на працівників, що вибули, підшиваються у спеціальній справі для кожного працівника.

При оформленні переведення працівника з одного цеху до іншого застосовується "Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу" форми П-5. Заповнюється працівником відділу кадрів у двох примірниках. Один примірник зберігається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії.

Наказ візує начальник цеху попереднього і наступного місця роботи та підписує керівник підприємства. На підставі даного наказу відділ кадрів робить відмітки в особовій картці форми П-2, трудовій книжці та інших документах.

Для оформлення щорічної та інших видів відпустки, що надається працівникам у відповідності з чинним законодавчими актами і положеннями, колективними договорами, контрактами та графіками відпусток застосовується "Наказ (розпорядження) про надання відпустки" (форма П-6), який заповнюється у двох примірниках. Один залишається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії. Підписується начальником цеху та керівником підприємства. Водночас заповнюється "Записка про надання відпустки", в якій зазначається термін, на який надається відпустка, здійснений розрахунок суми, що повинна бути оплачена за відпустку тощо.

При звільнення працівників, за винятком тих, які звільняються вищестоящим органом, оформляється працівником відділу кадрів у двох примірниках на всіх працівників "Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)" (форма П-8). Один екземпляр залишається у відділі кадрів, а другий передається у бухгалтерію. Підписується начальником цеху та керівником підприємства.

Для обліку використання робочого часу всіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням працюючими встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, а також для складання статистичної звітності з праці використовують "Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати" (форма П-12), який складається в одному примірнику уповноваженою на те особою та після відповідного оформлення передається в бухгалтерію.

Відмітки у табелі про причини неявок на роботу, чи про фактично відпрацьований час, про роботу в надурочний час чи інші відхилення від нормальних умов роботи повинні бути зроблені тільки на підставі документів, оформлених належним чином (листок непрацездатності і т. п.).

Табель ведеться на протязі місяця керівником або обліковцем конкретного підрозділу, а в кінці місяця із підписами вказаних осіб передається до бухгалтерії.

Для працівників з погодинною оплатою праці дані табеля є основою для нарахування їм заробітної плати. Поряд з тим, для працівників як із погодинною, так і відрядною оплатою праці дані табеля є основою для здійснення аналізу використання робочого часу працівників підприємства.

Водночас застосовуються і інші документи, спрямовані на одержання детальної інформації про працівника та використання ним робочого часу.

Це можуть бути, наприклад, "Список осіб, які працювали в надурочний час" (форма П-15), "Листка обліку простоїв"(форма П-16).

Склад витрат на оплату праці встановлено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Мінстату України від 11.12.1995року №323. Загалом виплати на оплату праці складаються з :

1. Фонду основної заробітної плати.

2. Фонду додаткової заробітної плати.

3. Інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Після розрахункової обробки первинних документів по обліку виробітку, відпрацьованого часу та іншої вихідної інформації для розрахунків по оплаті праці, складаються розрахункові відомості, які узагальнюють статистичні дані по розрахунках з робітниками та службовцями.

Облік заробітної плати в системі рахунків - це синтетичний облік нарахування і розподілу заробітної плати, визначення належної суми працюючим і віднесення нарахованої заробітної оплати праці на відповідні рахунки витрат за статтями і об'єктами калькулювання.

Рахунок 66"Розрахунки за виплатами працівникам" - пасивний, балансовий, розрахунковий. Рахунок 66"Розрахунки за виплатами працівникам" має такі субрахунки:

- 661 "Розрахунки за заробітною платою";

- 662 "Розрахунки з депонентами";

- 663 "Розрахунки за іншими виплатами".

За кредитом рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам" відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога по тимчасовій непрацездатності, інші належні до нарахування працівникам виплати, за дебетом - виплата основної та додаткової заробітної плати, премій, допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо; вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів у рахунок заробітної плати (погашення заборгованості перед працівниками за іншими виплатами); утримання податку з доходів фізичних осіб, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, платежів за виконавчими документами та інші утримання з виплат працівникам.

Заборгованість підприємства з виплат працівникам у разі одержання підприємством готівки для виплати через касу підприємства та неотримання її працівниками в установлений строк відображається за дебетом субрахунків 661 "Розрахунки за заробітною платою" і 663 "Розрахунки за іншими виплатами" та кредитом субрахунку 662 "Розрахунки з депонентами".

На субрахунку 663 "Розрахунки за іншими виплатами" ведеться облік розрахунків за виплатами, що не належать до фонду оплати праці, зокрема допомога по частковому безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності.

При нарахуванні заробітної плати кредитується рахунок «Розрахунки за виплатами працівникам» й дебетуються рахунки в залежності від видів виробництв (основною, допоміжною), де виконувались роботи, характер цих робіт, категорій робітників, а також від виду заробітної плати (основна, додаткова).

Розрахунки з працюючими при ручному способі обробки документів вносять у розрахункові відомості або розрахунково-платіжні відомості.

Розрахункові відомості по заробітній платі працюючих за місяць складаються із розділів «Нарахування заробітної плати», «Відраховано, передано, внесено, виплачено», «Належить на 1 число сума до виплати».

Розрахунково-платіжні відомості виконують подвійну функцію: по-перше, за їх допомогою виконуються розрахунки з працюючими, по-друге, вони є формою аналітичного обліку рахунка 66.

Аналітичний облік розрахунків із працівниками ведеться в розрахункових і розрахунково-платіжних відомостях. Нараховані суми відображаються, крім того, в особових рахунках установленої форми. Документальне оформлення операцій при переході на нові облікові принципи не змінилися. Типові форми документів з обліку праці та її оплати затверджено наказами Мінстату України.

Якщо підприємство використовує рахунки лише класу 9, то нарахування витрат на оплату праці та обов'язкових зборів,буде відноситися в дебет відповідних рахунків:

Таблиця 2.4. Рахунки бухгалтерського обліку, на дебет яких відносяться витрати на оплату праці

Нормативними документами, які визначають порядок та розмір здійснення зборів до фондів соціального спрямування, а також прибуткового податку із доходів працівників є:

- ЗУ "Про збір на обов'язкове пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.97р.

- ЗУ "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" №403/97-ВР від 26.06.97р.

- Декрет Кабінету міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".

- Постанова Кабінету міністрів України "Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей" №116 від 22.01.96р.

- Закон України "Про відпустки " встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності.

Аналітичний облік по заробітний платі має стільки ж рахунків, скільки працюючих на підприємстві за обліковим складом, тобто це облік розрахунків по заробітний платі по кожному працюючому окремо. Сума всіх нарахувань заробітної плати по кожному аналітичному рахунку дорівнюватиме кредитовому обороту синтетичного рахунка №66 за звітний місяць, тобто сумі нарахованої заробітної плати по цеху, відділу, підприємству в цілому. Сума всіх відрахувань за аналітичними рахунками дорівнюватиме дебетовому обороту синтетичного рахунка 66.

На підприємстві згідно чинного законодавства кожен працівник має право на оплачувану відпустку. Відпустки поділяються на:

- щорічні - основна, додаткова відпустка за шкідливі та важкі умовипраці;

- додаткова відпустка у зв'язку з навчанням;

- соціальна відпустка - у зв'язку з вагітністю, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Щорічна основна і додаткова відпустка надається працівникам з таким розрахунком, щоб вони були використанні, як правило до закінчення робочого року. За загальним правилом у перший рік роботи щорічна відпустка надається після закінчення шести місяців безперервної роботи.

Сума відпускних визначається згідно з законодавством і розраховується шляхом ділення сумарного заробітку за останні 12 місяців перед наданням відпустки на відповідну кількість календарних днів року (за винятком святкових і неробочих) і множення отриманого результату (середньоденного заробітку) на кількість календарних днів наданої оплачуваної відпустки.

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати у разі надання страхового випадку. Допомога в разі тимчасової непрацездатності надається з першого дня втрати працездатності і до її відновлення або встановлення групи інвалідності.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується при хворобі, каліцтві, тимчасовому переведені на іншу роботу у зв'язку з захворюванням, при догляді за хворим членом сім'ї, карантині, протезуванні.

Підставою для нарахування допомоги у разі тимчасової непрацездатності є листок непрацездатності, який видається лікувальним закладом.

Розмір допомоги залежить від трудового стажу працівника і надається у таких розмірах:

100% - середньої з/п :

- працівникам, які мають загальний трудовий стаж 8 і більше років;

- працівникам, у яких тимчасова непрацездатність настала внаслідоктрудового каліцтва або професійного захворювання;

- працівникам, які мають на утриманні трьох і більше дітей віком до 16 років;

80% - середньої з/п , працівникам, які мають загальний трудовий стаж від 5 до 8 років;

60% - середньої з/п, працівникам, які мають загальний трудовий стаж до 5 років.

Допомога по соціальному страхуванню, що виплачується працівникам, не входить до фонду оплати праці і не включається до витрат діяльності підприємства, які пов'язанні із зарплатою.

В бухгалтерії операції з оплати праці відображаються такими кореспонденціями:

Д-т 23 - К-т 661 Нарахована заробітна плата робітникам основного виробництва;

Д-т 91, 92, 93 - К-т 661 Нарахована заробітна плата інженерно-технічним працівникам, адміністративному персоналу, персоналу по збуту продукції.

Д-т 65 - К-т 661 Нараховані суми за рахунок відрахувань на соціальне страхування;

Д-т 661- К-т 662 Депоновано заробітну плату;

Д-т 661- К-т 30 Виплата з каси підприємства депонованої заробітної плати;

Д-т 661 - К-т 372 Вирахуванні із заробітної плати перевитрачені підзвітні суми;

Д-т 661- К-т 641 Відраховані із заробітної плати суми прибуткового податку. При нарахуванні допомоги по тимчасовій непрацездатності мають місце такі бухгалтерські проведення:

Д-т 23, 92, 93 - К-т 661 за перші 5 днів;

Д-т 652 - К-т 661 за наступні дні.

2.6Облік розрахунків зі страхування

Оплата праці робітниками тягне за собою додаткові зобов'язання підприємства перед державними фондами обов'язкового страхування. Підприємство повинне здійснювати відрахування до фондів:

— пенсійного страхування;

— соціального страхування на випадок безробіття;

— соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням;

— соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

На субрахунку 651 "За пенсійним забезпеченням" здійснюється облік розрахунків за збором на обов'язкове державне пенсійне страхування з Пенсійним фондом України.

По кредиту субрахунку 651 відображають нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а по дебету — перерахування та витрачання цього збору.

Як зазначалося вище, ставка збору до Пенсійного фонду для підприємств і організацій усіх форм власності, а також фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності становить 33,2 % об'єкта обкладання збором.

При нарахуванні сум до Пенсійного фонду у бухгалтерському обліку робляться такі записи:

Д-т 23,91,92,93,94 К-т 651

Субрахунок 652 "За соціальним страхуванням" призначений для обліку розрахунків за збором на обов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

По кредиту субрахунку 652 відображають нарахування збору на обов'язкове соціальне страхування, а по дебету — перерахування на витрачання цього збору.

При нарахуванні збору по соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням, здійснюється запис:

Д-т 23,91,92,93,94 К-т 652

Субрахунок 653 "За страхуванням на випадок безробіття" призначений для обліку розрахунків за збором на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

По кредиту субрахунку 653 відображають нарахування збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, а по дебету — перерахування цього збору.

Ставка внесків на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття становить 1,3% фактичних витрат на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної чи додаткової заробітної плати й інших видів заохочень і виплат, у тому числі в натуральній формі, що підлягають обкладанню прибутковим податком.

Нарахування та сплата внесків на соціальне страхування на випадок безробіття відображається наступними проведеннями:

Д-т 23,91,92,93,94 К-т 653

Перерахування збору на обов'язкове соціальне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банків. У випадку недостатності коштів на оплату праці та сплату цих зборів у повному обсязі видача грошей на оплату праці та сплата зборів здійснюється в пропорційних розмірах.

Платниками страхових внесків є тільки роботодавці, до яких належать:

- власник підприємства або уповноважена ним особа;

- фізична особа, яка використовує найману працю;

- власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВРУ.

Об'єктом для розрахунку страхових внесків роботодавців є фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначено відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Розміри страхових внесок залежать від класу професійного ризику виробництва. Чим вищий цей ризик, тим більший розмір страхового внеску. Усі галузі економіки (види робіт) розділено на 20 класів. Для кожного з них передбачено відповідний страховий тариф (від 0,84 до 13,8%). Добровільно застраховані особи мають сплачувати внесок до Фонду в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Ставка може бути відкоригована в бік або збільшення, або в бік зменшення (залежно від рівня травматизму, професійної захворюваності та стану охорони праці). Розмір надбавок чи знижок не може перевищувати 50% страхового тарифу, встановленого для відповідної галузі економіки (виду робіт).

Відсоток нарахувань визначається працівниками фонду. При встановленні відсотка представниками підприємства потрібно надати повну інформацію, щоб працівникам Фонду були враховані особливості підприємства.

Для бюджетних установ страхові тарифи встановлено у розмірі 0,2% від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Для підприємств і організацій, створених громадськими організаціями інвалідів (до таких підприємств і організацій належать підприємства і організації, майно яких є власністю громадських організацій інвалідів, де чисельність інвалідів серед працівників становить не менше як 50%, а частка створюваного інвалідами фонду оплати праці перевищує 25%) страхові тарифи встановлено у розмірі 50% страхових тарифів, установлених для звичайних роботодавців.

Якщо на страхувальника протягом календарного року накладався штраф за порушення законодавства про охорону праці, він втрачає право на знижку страхового тарифу. Коли порушення здійснюються систематично і внаслідок того зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, його може бути віднесено до іншого, вищого професійного виробництва.

Роботодавець зобов'язаний за рахунок своїх коштів оплачувати перші 5 днів непрацездатності, що виникла внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену або психічну травму.

При нарахуванні внесків до цього фонду здійснюється запис:

Д-т 23,91,92,93,94 К-т 656

Однією з головних проблем, які виникають при розрахунку сум внесків до фондів соціального страхування, є визначення фонду оплати праці, з якого здійснюють нарахування. Для кожного працівника потрібно розраховувати величину фонду оплати праці. При цьому потрібно враховувати ліміт, що його обмежує.

При великій чисельності працівників на підприємстві та великому діапазоні заробітних плат це дуже складний процес, адже потрібно враховувати фонд оплати праці кожного працівника. Крім того, потрібно брати до уваги, що не із усіх видів розрахунків, які нараховуються працівнику і становлять фонд його оплати праці. Наприклад, з лікарняних беруться внески до Пенсійного фонду, а до інших фондів - ні.

Другою проблемою при розрахунку нарахувань до фондів соціального страхування є зміна процентних ставок, якими обкладається фонд оплати праці. Особливо ускладнюється розрахунок у тому випадку, якщо така зміна відбулася не з початку місяця. В цьому разі бухгалтер повинен наодну частину фонду заробітної плати працівника зробити за однією ставкою, на другу — за іншою.

Відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97 р. №400/97-ВР (із змінами і доповненнями ) збір на державне пенсійне страхування сплачується всіма категоріями осіб (фізичними особами), які працюють на умовах найму ( у тому числі особами, які працюють за договорами цивільно-правового характеру, зокрема членами творчих спілок, творчими працівниками, які не є членами творчих спілок, а також працюючими пенсіонерами).

Збір нараховується та утримується з усіх видів виплат, що відповідно до законодавства належать до сукупного оподатковуваного доходу.

У разі одержання від підприємств доходів у натуральній формі, тобто продукції їх власного виробництва, розмір доходу працівника обчислюється за середньою відпускною ціною продукції стороннім споживачам у поточному місяці, коли проведено нарахування доходів. Якщо в поточному місяці така продукція не реалізувалась, то її вартість обчислюється за середньою відпускною ціною місяця попередньої реалізації, але не нижчою від собівартості. Вартість натуральної продукції інших виробників при визначенні доходу для нарахування збору обчислюється за ціною її придбання.

Утримання до Пенсійного фонду здійснюються в розмірі 2% від загальної нарахованої суми заробітної плати.

Збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням, згідно із Законом України №2240 від 18.01.2001 р., обчислюється від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян. Закон поширюється також на нерезидентів, які працюють на території України. Сплачується збір при отриманні грошей на виплату заробітної плати.

Згідно із Законом України №2213 "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001 року збір сплачується у розмірі 0,5% від нарахованої заробітної плати. Відповідно до цього закону не є платниками цього збору:

— працюючі пенсіонери;

— іноземні особи та особи без громадянства.

Окрім того, на добровільних засадах збір може сплачуватися:

— приватними підприємцями, які не використовують найманої робочої сили;

— фізичними особами, які виконують роботи за цивільно-правовим договором;

— особами, які самостійно забезпечують себе роботою (нотаріуси, адвокати);

— громадянами України, які працюють за межами України.

На рахунках бухгалтерського обліку суми утримань із заробітної плати прибуткового податку і відрахувань у фонди відображаються так:

Таблиця 2.5 Кореспонденції обліку утримань із заробітної плати

Можливі також утримання із заробітної плати за виконавчими листами.

Виконавчий лист — документ, спрямований на примусове виконання рішення суду або іншого компетентного органу.

Із заробітної плати, пенсії, стипендій та інших доходів бухгалтерією підприємства на підставі рішень суду здійснюється стягнення таких платежів: аліментів, сплата компенсацій каліцтва чи інших ушкоджень здоров'ю тощо.

Утримання аліментів здійснюється із сум заробітку за мінусом податків і зборів (прибутковий податок, збори на обов'язкове пенсійне та соціальне страхування), що утримуються з нього. Доставка грошових переказів одержувачу аліментів здійснюється за рахунок платника аліментів (тобто за рахунок зарплати платника). Наказом Держкомзв'язку та інформатизації України від 07.02.2000 року №23 "Про затвердження Граничних тарифів на основні послуги зв'язку", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.05.2000 року за №308/4529, встановлено розміри плати за переказ аліментів у відсотках до суми переказу.

Облік утримань із заробітної плати працівників займає важливу роль в загальному обліковому процесі підприємства і досить складною процедурою. Це пов'язано передусім із великою тим, що, залежно від величини підприємства, чисельність його робітників може бути великою, крім того, для кожного з них будуть застосовуватись різні умови відрахувань.

2.7 Облік розрахунків з постачальниками

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності на підприємствіТзОВ “Гербор-холдінг» регламентується П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Дебіторською вважається заборгованість підприємству різних інших підприємств та осіб, що виникла на певну дату, а дебітори - це юридичні та фізичні особи, які в наслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їхніх еквівалентів або інших активів.

За строками погашення дебіторська заборгованість може бути короткострокова і довгострокова.

Короткострокова заборгованість погашається в період до одного року: заборгованість покупців і замовників за відвантажену продукцію або виконані роботи, заборгованість підзвітних осіб. Довгострокова дебіторська заборгованість не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. Дебіторська заборгованість вважається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод, а її сума може дути достовірно визначена.

Поточна дебіторська заборгованість за одержанні виробничі запаси, виконанні роботи та послуги визнається активом одночасно з визначенням доходу від реалізації продукції, робіт і послуг. В бухгалтерському обліку на підприємствіТзОВ “Гербор-холдінг» для групування інформації про дебіторську заборгованість за товари, роботи і послуги призначений рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками». На цьому рахунку відображають розрахунки за відвантажену продукцію, виконані роботи і послуги лише на тих підприємствах, у яких реалізація продукції планується в міру її відвантаження, здавання замовникам робіт та надання послуг. Тут обліковують також і заборгованість покупцям за одержану від них часткову оплату продукції, що знаходиться у відвантажених товарах або з платежах,що надійшли в оплату ще не відвантаженої продукції. Рахунок 36 має такі субрахунки:

- 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» - знаходить своє відображення в Ж-0 І відомості № 36.1

- 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» - знаходить своє відображення в Ж-0 і відомості № 36.3.

На дебеті рахунка 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у т.ч. на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки , збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетних та позабюджетних зондів та включені у вартість реалізації; на кредиті - сума платежів, що надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, та інші види розрахунків. Сальдо рахунка відображає заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію, роботи, послуги.

На субрахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» аналітичний облік ведеться в гривнях та валюті, зумовлені договором.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред'явленим до сплати рахунком.

Облік розрахунків з постачальниками ведеться на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». На рахунку 63 відображаються розрахунки між підприємствами й організаціями за продукцію, товарно-матеріальні цінності, роботи й послуги.

На дебеті цього рахунку відображаються суми сплачених рахунків, на кредиті обліковується сума акцептованих рахунків на матеріальні цінності, що надійшли, виконані роботи і послуги.

Готова продукція, товари й матеріали, роботи послуги, відвантажені суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності в порядку бартерного контракту на суму, розрахованого шляхом перерахунку вартості бартерного контракту в іноземній валюті в грошову одиницю України за курсом Національного банку Україна на дату виписки супроводжуючих документів, відображається записом:

Д - т 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»;

К - т 70 «Доходи від реалізації».

При находженні матеріальних цінностей на ТзОВ “Гербор-холдінг» за бартерним контрактом запис у бухгалтерському обліку такий:

Д - т 201 «Сировина і матеріали», 203 «Паливо», 207 «Запасні частини», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» (терміном служби до одного року)

К-т 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» - на суму, що дорівнює вартості відвантаженої продукції, товарів, матеріалів, відображену у складі виручки від реалізації експорту та за бартером а також суму ТЗВ.

Водночас сума заборгованості в експортній частині бартерного контракту відображається записом:

Д - т 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

К - т 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками». Різницю між вартістю відвантаженої продукції і вартістю одержаних товарів та інших матеріальних цінностей при перерахунку у гривню відносять на рахунок 71 «Інший операційний дохід».

Синтетичний облік рахунку 63 ведеться у Журналі-ордері №6; рахунків 36 і 37 - у Журналі-ордері №8; при скороченій формі всі три рахунки ведуться у Журналі-ордері №3.

2.8 Облік розрахунків з бюджетом

Організація обліку розрахунків підприємства з бюджетом та позабюджетними фондами повинна забезпечити контроль за правильним нарахуванням та своєчасною сплатою податків і зборів з метою уникнення сплати штрафів за несвоєчасне та неповне здійснення належних платежів.

Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету, призначено рахунок 64 "Розрахунки за податками і платежами".

Порядок справляння таких платежів регулюється чинним законодавством.

На кредиті рахунку 64 "Розрахунки за податками і платежами" нараховують суми платежів до бюджету (податкові зобов'язання), а на дебеті - належні до відшкодування бюджету податки, їх сплата, списання тощо. Кредитове сальдо показує заборгованість підприємства перед бюджетом, тобто суму, яку підприємство має перераховувати до бюджету. Дебетове сальдо за рах.64 означає переплату бюджету (податковий кредит), тобто надлишково-перераховану суму до бюджету, яку необхідно зарахувати в рахунок чергових платежів або повернути підприємству.

Рахунок 64 "Розрахунки за податками і платежами" має чотири субрахунки:

- 641"Розрахунки за податками"

- 642"Розрахунки за обов'язковими платежами"

- 643"Податкові зобов'язання"

- 644"Податковий кредит"

На субрахунку 641 "Розрахунки за податками" ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість та інші податки).

На субрахунку 642 "Розрахунки за обов'язковими платежами" ведеться облік розрахунків за зборами які справляються відповідно до чинногозаконодавства та облік яких не ведеться на рахунку 65 "Розрахунки з страхування".

На субрахунку 643 "Податкові зобов'язання" ведеться облік суми податку на додану вартість, визначену виходячи із суми одержаних авансів за готову продукцію та ін. матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню.

На субрахунку 644 "Податковий кредит" ведеться облік суми податку на додану вартість на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов'язання.

Аналітичний облік на рах. 64 здійснюють за видами платежів для бюджету. Це має можливість перевірити правильність розрахунків за кожним видом платежу.

Облік розрахунків за податками і платежами оформляється такими бухгалтерськими проводками.

1. Нараховано податок на прибуток від оподатковуваного прибутку:

Д-т: 79 "Фінансові результати"

К-т:98 "Податок на прибуток"

Д-т: 98 " Податок на прибуток "

К-т: 64 " Розрахунки за податками і платежами"

2. Нараховано акцизний збір:Д-т: 70 "Доходи від реалізації "

К-т: 64 "Розрахунки за податками і платежами"

3. Нараховано податок на додану вартість від вартості реалізованихтоварів:

Д-т: 70 "Доходи від реалізації "

К-т: 64" Розрахунки за податками і платежами "

4. Відображено утриманий прибутковий податок із заробітної плати працівника:

Д-т: 66" Розрахунки з оплати праці "

К-т: 64" Розрахунки за податками і платежами "

5. Нараховано комунальний податок :Д-т: 92 " Адміністративні витрати"

К-т: 64" Розрахунки за податками і платежами "

6. Відображено належні до сплати у бюджет штрафні санкції, нараховані податковими органами:

Д-т: 948 " Визнані штрафи пені неустойки "

К-т: 64" Розрахунки за податками і платежами "

7. Нараховано податок на додану вартість від вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей:

Д-т: 64 " Розрахунки за податками і платежами "

К-т: 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками "

8. Перераховано із розрахункового належні до сплати податки до бюджету:

Д-т: 64 " Розрахунки за податками і платежами "

К-т: 31" Рахунки в банках "

Бухгалтерськими документами, на підставі яких проводиться нарахування податків до бюджету виступають:

- з податку на додану вартість - Податкова накладна

- з прибуткового податку - Розрахунково-платіжна відомість

- штрафні санкції податкових органів оформляються за допомогою протоколів.

Сплата належних податків і платежів до бюджету із розрахункового рахунку здійснюється за допомогою документа - платіжне доручення.

Синтетичний і аналітичний облік розрахунків за податками і платежами здійснюють в журналі-ордері №3 .

Облік розрахунків за зборами на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття ведеться на рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням".

Контроль за правильністю нарахування і сплатою до бюджету податків, відрахувань і зборів здійснюють органи ДПА.

2.9 Облік виробничих запасів

Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємствами всіх форм власності і галузей економіки використовуються товарно-виробничі запаси, які є найбільш важливою та значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних видів діяльності.

Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом одного року або протягом одного операційного циклу. Запаси споживаються у процесі виробництва та включаються у собівартість продукції повністю за мінусом відходів та невикористаних матеріалів, що вимагає документування операцій з надходження, споживання у виробництві, оприбуткування відходів та проведення інвентаризації залишків невикористаних матеріалів на робочих місцях структурних виробничих підрозділів підприємства.

Документальне оформлення надходження матеріальних цінностей, сировини та паливно-мастильних матеріалів, їх наявність та використання є досить складним процесом, адже структура документообігу повинна бути такою, щоб забезпечити вчасне надходження необхідної інформації як для обліку, так і для оперативного управління рухом виробничих запасів.

Матеріали надходять від постачальників разом із супровідними документами, з яких видно коли, в якому обсязі, якої якості, за якою ціною вони відправлені. Працівники відділу постачання перевіряють цю інформацію та порівнюють її з умовами договору. Матеріальні цінності приймаються завідувачем складу, який кожний номенклатурний номер записує у прибутковому ордері.

Якщо матеріали поставляють за допомогою транспортних засобів, то їх приймають на підставі товарно-транспортної накладної, в якій завскладом ставить штамп і зазначає, що всі матеріали прийняті ним на склад.

Надходження запасів від власних виробничих підрозділів оприбутковується на основі накладних. Так само оформлюється продукціядопоміжна та обслуговуючих виробництв, відходи від браку, невикористані у виробництві матеріали, металобрухт.

Крім того, до первинних документів, за допомогою яких оформляють операції з руху виробничих запасів,є:

Журнал обліку вантажів, що надійшли (М-1), Довіреність (М-2) Акт про приймання матеріалів (М-7), який укладається, якщо виявлено відхилення між фактичною наявністю даного матеріалу та даними постачальника, або коли прийшли не фактурні матеріали.

Щодо відпуску матеріалів, то зазвичай використовують Лімітно-забірну картку (М-8), в якій передбачено відпуск 1 виду матеріалу, або Лімітно-забірну картку (М-9), за якою передбачено відпуск декількох видів матеріалів. Ці документи виписуються на основі даних про фактичні норми витрачання того чи іншого матеріалу на даний вид продукції і застосовуються при серійному відпуску матеріалів. Лімітно-забірні картки відпускаються у двох примірниках, один до початку місяця передається цеху-споживачу, інший — складу. Бажано друкувати їх на папері різного кольору, щоб чіткіше відрізняти примірник цеху від примірника складу.

Акт-вимога на заміну (М-10) оформляється у випадку, коли необхідно додатково відпустити матеріали на виробництво. Одноразову потребу в певному матеріалі задовольняють, заповнивши Накладну-вимогу на відпуск (М-11).

При передачі матеріальних цінностей з одного структурного підрозділу в інший виписується накладна, яка одночасно служить документом для списання в одному підрозділі та оприбуткування в іншому.

При виробництві, крім матеріалів, використовуються ще й малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП), які визначаються за єдиним критерієм — строком служби, який для них вважається не більше одного року. Сюдивідносяться: господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг, взуття тощо. У процесі документування обліку МШП , як і будь-яких інших об'єктів, розрізняють документи бухгалтерського і оперативного обліку.

До первинних документів бухгалтерського обліку відносять документи, якими оформлюється відпуск малоцінних предметів у виробництво, їх списання тощо. Документи оперативного обліку — ті, що відображають передачу зазначених предметів у ремонт, поповнення їх запасу в роздавальних коморах, видачу МШП працівникам, їх повернення тощо.

До первинних документів з обліку МШП відносять Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв) (Форма МШ-1), Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШ-2), Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристроїв) (МШ-3), Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШ-4) тощо. Для обліку МШП використовують два рахунки, а для спрощення обліку їх відносять до запасів. На підприємстві їх відрізняють за окремими групами, що дає можливість полегшити їх обліку і правильно відобразити у кореспонденції.

Щодо аналітичного руху запасів, то він оформлюється за допомогою такого документа, як картка складського обліку. Вони виписуються на кожне найменування, профіль, сорт, марку, розмір окремо. У картках складського обліку на підставі залишків на 1-іпе число місяця, які виводяться за кожним номенклатурним номером, складаються відомості обліку залишків запасів(сальдові відомості), що використовуються для порівняння даних аналітичного та синтетичного обліку виробничих запасів. Окрім даних про виробничі запаси, що формуються у сальдовій відомості, забезпечити оптимальне співвідношення між виробничою програмою та запасами можна за умови оперативнішого надання даних про їх наявність і рух.

Важливу роль відіграє складський облік — сортовий, кількісний оперативно-технічний облік, який здійснюється на складі за допомогою карток складського обліку матеріалів, які при ручному веденні обліку відкриваються в бухгалтерії або на початку звітного року, якщо є перехідні залишки за певними видами ТМЦ , або в міру необхідності, якщо той чи інший вид виробничих запасів одержується підприємством вперше.

Картки видаються матеріально відповідальній особі під розписку у реєстрі, де зазначається дата видачі, кількість карток, їх реєстраційний номер, підпис одержувача. Записи в картках у кількісному відображенні ведуть матеріально відповідальні особи на підставі первинних документів, що підтверджують рух матеріалів і складаються у день здійснення господарських операцій.

При складському обліку кожному виду товарно-матеріальних цінностей привласнюється номенклатурний номер, що повторюється в усіх первинних документах. За цими номенклатурними номерами і організовується облік ТМЦ, що дозволяє проводити кількісне звірювання даних оперативно-складського та аналітичного обліку. Після кожного запису визначається залишок матеріалів за певним номенклатурним номером. Записи в регістри сортового обліку з лімітно-забірних карток проводяться після кожної операції. Підрахований залишок після цього співставляється з нормою запасу. Це дає змогу одержати важливу інформацію про стан виробничих запасів та замовляти необхідні матеріальні ресурси. Періодично МВО складають реєстр документів, який разом з первинними документами передають до бухгалтерії для подальшої обробки.

Крім того, облік виробничих запасів та МШП має важливе значення для організації бухгалтерського обліку на підприємстві в цілому. Так, на Організація обліку розрахунків підприємства з бюджетом та позабюджетними фондами повинна забезпечити контроль за правильним нарахуванням та своєчасною сплатою податків і зборів з метою уникнення сплати штрафів за несвоєчасне та неповне здійснення належних платежів.

2.10 Облік основних засобів, капітальних інвестицій та нематеріальних активів

Основні засоби мають значну питому вагу в загальній сумі активів підприємства. Обслуговуючи виробництво і невиробничу сферу протягом тривалого проміжку часу, основні засоби зношуються, переносять свою вартість на виготовлену продукцію частинами в міру зношування, і зберігають свою натуральну форму до кінця строку служби.

Рух основних засобів пов'язаний із здійсненням господарських операцій з надходження, внутрішнього переміщення та вибуття основних засобів . Такі операції оформлюють типовими формами первинної облікової документації, затвердженими ще 29.12.1995 року.

Основним джерелом основних засобів на даному підприємстві , як звичайно, є капітальні інвестиції. Варто зазначити, що у всіх випадках надходження об'єкта основних засобів оформлюється "Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів" (типова форма 03-1). Цей акт складається на кожен об'єкт окремо, а на декілька — лише в томувипадку, коли вони однотипні, мають однакову вартість і прийняті одночасно на відповідальне зберігання однією і тією ж особою. В цьому документі вказується номер, дата, комісія, що приймала об'єкт, коротка технічна характеристика, початкова вартість норма амортизації на повне відновлення, відмітка про відкриття інвентарної картки, дані акти зберігаються протягом усього терміну експлуатації об'єкту та протягом трьох років і одного місяця після списання об'єкту з обліку за умови, що за цей період була проведена ревізія.

Внутрішнє переміщення об'єкта основних засобів також оформляється актом форми 03-1. При цьому під внутрішнім переміщенням розуміють рух основних засобів від однієї дільниці чи цеху до іншої, а також передачу їх зі складу в експлуатацію. В такому випадку складають і Акт введення обладнання в експлуатацію, в якому зазначають найменування обладнання або агрегата, його модель чи форму, технічну характеристику, завод-виготовлювач, заводський номер, вартість.

Форму 03-2 "Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів" використовують при оформленні приймання-передачі основного засобу з капітального ремонту, реконструкції або модернізації. Акт складається в одному примірнику, якщо ремонт, реконструкція або модернізація проводилися господарським способом, та в двох — якщо стороннім підприємством (другий примірник передається підприємству, яке здійснювало роботи). При передачі основних засобів виписується акт здачі, а при прийманні — акт приймання. На підставі вказаних документів бухгалтерія робить запис в інвентарних картках про виконання капітального ремонту, реконструкцію чи модернізацію, а в технічному паспорті зазначаються зміни у характеристиці об'єкта, пов'язані з проведеними роботами.

Що ж до процесу вибуття об'єкта основних засобів, та при ньому оформляється форма 03-3 "Акт на списання основних засобів"( див. додаток 1). Акт складається у двох примірниках і затверджується керівником підприємства,потім передається в бухгалтерію, де на його підставі здійснюють запис до форми 03-9 ("Інвентарного списку основних засобів") та вилучають картку форми 03-6, що відображають у формі 03-7 ("Описі інвентарних карток з обліку основних засобів").

Форма ОЗ-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів" використовується для аналітичного обліку та узагальнення інформації про наявність та рух всіх типів основних засобів на підприємстві. Записи в ній здійснюються на підставі актів приймання-передачі основних засобів та акту на списання основних засобів: для обліку окремих об'єктів основних засобів; для групового обліку однотипних об'єктів основних засобів, які надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці та мають одне і те ж виробничо-господарське призначення, технічну характеристику і вартість. Як правило, заповнюється в одному примірнику та знаходиться в бухгалтерії.

Щодо синтетичного обліку основних засобів, то для цього використовують рахунок 10 "Основні засоби", який має 9 субрахунків, проте на даному підприємстві такий поділ ще більше деталізується, оскільки відбувається поділ на основні засоби. Водночас операції з руху основних засобів відображаються на рахунках бухгалтерського обліку. Основні операції зображено у поданій нижче таблиці.

Таблиця 2.6 Кореспонденція рахунків з обліку руху основних засобів

Як зазначалося вище, основним джерелом надходження основних засобів є капітальні інвестиції, які обліковують на рахунку 15 з відповідною назвою. Обліку капітальних інвестицій приділяють значну увагу, складаючи спеціальний Журнал-ордер і Відомість за субрахунками даного рахунку.

Знос основних засобів являє собою втрату ними фізичних якостей або техніко-економічних властивостей і, внаслідок цього, зменшення його вартості. Величина зносу залежить від виду основних засобів.

Розрізняють два види зносу — моральний та фізичний. До фізичного відносять втрату об'єктом вартості при спрацюванні окремих частин машини.

Моральний знос буває двох видів: перший — пов'язаний з тим, що науково-технічний прогрес веде до появи більш досконалих і продуктивних машин, другий вид обумовлений створенням економічних конструкцій машин і устаткування, що робить експлуатацію старих машин невигідною.

Для відображення в бухгалтерському обліку сум амортизаційних відрахувань використовують рахунок 13 "Знос (амортизація) необоротних активів", за якими знову ж таки роблять більшу деталізацію, ніж це зазначено в Плані рахунків. В Наказі про облікову політику Товариства на 2008 рік було зазначено, що при нарахуванні амортизації основних засобів використовувати метод зменшення залишкової вартості (податковий). За цим методом всі наявні на підприємстві основні засоби поділяються на 7 груп, для кожної з яких є своя місячна норма амортизації, а залишкова вартість обчислюється як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу.

Щодо інших необоротних активів, то для них Наказом було передбачено прямолінійний метод нарахування амортизації, а для малоцінних необоротних активів - амортизація нараховується у розмірі 100 % вартості у першому місяці використання об'єкта.

Облік основних засобів, її амортизації посідає надзвичайно важливе місце для обліку загалом. Так, на ТзОВ “Гербор-холдінг»проводять нарахування амортизації, для чого складають спеціальні документи, в яких основні засоби спочатку групують за субрахунками. Крім того, зазначають інвентарний номер такого об'єкта, дебет рахунка, з яким кореспондує даний рахунок 13 "Знос (амортизація) основних засобів", назву об'єкту, дату введення в експлуатацію, кількість об'єктів, їх балансову та залишкову вартість та знос. Потім складається Відомість зносу основних засобів на кінець кожного місяця, в якій зазначаються вже визначені суми, окремо закожним із цехів, а також норми зносу. Крім того, формують аналіз даного рахунку, в якому зазначають лише загальні суми, що йдуть з кредиту рахунку 13 в дебет інших рахунків без деталізації на окремі об'єкти основних засобів.

Варто зазначити, що лише за допомогою синтетичного обліку неможливо контролювати наявність та рух кожного виду об'єктів основних засобів. Для отримання детальної інформації, необхідної для ефективного використання основних засобів за їх окремими видами та процесами, організовується аналітичний облік.

Аналітичний облік ведеться за об'єктами основних засобів. Об'єкт основних засобів — це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями та приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних визначених функцій. Якщо об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання, то в бухгалтерському обліку кожна з цих частин може визнаватися як окремий об'єкт основних засобів.

Порушення встановлених вимог ведення інвентарного обліку ускладнює процес обробки документів в бухгалтерії і перешкоджає отриманню оперативної, повної, достовірної, неупередженої та точної інформації про наявність і рух основних засобів.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Наказі про облікову політику було вказано на необхідність проведення інвентаризації основних засобів щорічно станом на 1 жовтня. Крім того, інвентаризація проводиться в разі зміни матеріально відповідальної особи або виявленні фактів розкрадання або недостачі.

Варто відзначити, що загалом успішне вирішення завдань управління необоротними матеріальними активами та обґрунтування інвестиційної політики в цій частині вимагає достовірного бухгалтерського обліку активів та використання облікової інформації.

2.11 Облік капітальних інвестицій і необоротних нематеріальних активів

Під капітальними інвестиціями розуміють затрати на спорудження, виготовлення або придбання основних засобів, а також реконструкцію, розширення і технічне переозброєння діючих підприємств.

Джерелами фінансування капітальних інвестицій можуть бути як власні кошти (прибуток, амортизаційні відрахування, бюджетне фінансування, фінансування сторонніх організацій в порядку пайової участі у будівництві та ін.), так і залучені кошти (банківські кредити та інші позикові кошти).

Капітальні роботи можуть виконуватися або підрядним способом (тобто спеціалізованими будівельно-монтажними організаціями на договірних засадах), або господарським способом (тобто самим підприємством).

Порядок обліку затрат на капітальні інвестиції регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Синтетичний облік затрат на капітальні інвестиції (незалежно від способу виконання робіт) ведеться на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" за субрахунками:

151 "Капітальне будівництво";

152"Придбання (виготовлення) основних засобів";

153"Придбання(виготовлення) інших необоротних матеріальних активів";

154"Придбання (створення) нематеріальних активів ";

155"Формування основного стада".

По дебету рахунка 15 "Капітальні інвестиції" і його субрахунків відображають затрати (на придбання та створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів), по кредиту — списання зазначених затрат на закінчені та здані в експлуатацію об'єкти.

Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться відповідно за видами основних засобів, інших необоротних матеріальних активів,нематеріальних активів, а також за окремими об'єктами капітальних вкладень.

На організацію обліку затрат на капітальні інвестиції впливає спосіб виконання будівельно-монтажних робіт.

При підрядному способі виконання робіт облік матеріальних, трудових і фінансових затрат на будівельно-монтажні роботи здійснює сам підрядчик. Підприємство-забудовник у цьому разі здійснює тільки облік затрат на капітальні інвестиції і розрахунки з підрядчиком за виконані і прийняті за актами роботи.

Виходячи з цього, підприємство-забудовник на вартість виконаних будівельно-монтажних і прийнятих за актами робіт робить запис по дебету рахунка 15 "Капітальні інвестиції" і кредиту рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками " . Така сама проводка складається на вартість придбаних об'єктів основних засобів, які не потребують монтажу (транспортні засоби, верстати, вимірювальні прилади, інвентар).

Облік обладнання, яке потребує монтажу, ведеться в складі виробничих засобів на субрахунку 205 "Будівельні матеріали". Вартість такого обладнання, переданого в монтаж, списується на дебет рахунка 151 "Капітальне будівництво" з кредиту рахунка 205 "Будівельні матеріали". Сума ПДВ, включена в рахунки підрядних організацій за виконані будівельні роботи, постачальників за придбані основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, відображається записом по дебету рахунка 641 "Розрахунки по податках" і кредиту рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками".

Погашення заборгованості підрядним організаціям за виконані роботи і постачальникам за поставлені основні засоби, інші необоротні матеріальні і нематеріальні активи (включаючи ПДВ) відображається записом по дебету рахунка 63 "Рахунки з постачальниками і підрядчиками" і кредиту рахунка 31 "Рахунки в банках".

При господарському способі виконання будівельно-монтажних робіт затрати на капітальні інвестиції підприємство-забудовник відображає на дебеті рахунка 15 "Капітальні інвестиції" у кореспонденції з кредитом відповідних рахунків:

205 "Будівельні матеріали" (на вартість витрачених будівельних матеріалів і обладнання, переданого для монтажу, на об'єктах будівництва);

66 "Розрахунки з оплати праці", 65 "Розрахунки за страхуванням" (на суму заробітної плати, нарахованої робітникам, що зайняті на будівельних роботах, і нарахованих сумах збору на соціальні заходи) та ін. За даними рахунками 15 "Капітальні інвестиції" визначають фактичну собівартість закінчених об'єктів будівництва (реконструкції, придбання). Введення в експлуатацію кожного об'єкта оформляється Актом приймання-передачі основних засобів (ф. № 03-1), який є підставою на списання вартості об'єктів капітальних інвестицій на закінчені об'єкти, а також зарахування їх на баланс до складу основних засобів. Нематеріальні активи - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року для виробництва, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Надходження нематеріальних активів може здійснюватися шляхом:

- придбання;

- розробки;

- внесення засновниками до статутного капіталу;

- безоплатного одержання;

- отримання в обмін на непотрібні активи.

При оподаткуванні нематеріального активу на підприємстві оформляється "Акт приймання-передачі", до якого додаються документи, що описують сам об'єкт або порядок його використання.

Якщо нематеріальний актив отриманий в результаті розробки, то він відображається на балансі за умови, якщо у підприємства виникає намір, є технічні можливості та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, придатного для використання чи реалізації.

Для вибуття нематеріальних активів на підприємстві спеціальних первинних документів не передбачено. Тому, як такі первинні документи можуть використовуватися первинні документи, призначенні для обліку руху основних засобів.

Нематеріальні активи списуються з балансу підприємства в разі його вибуття або внаслідок продажу, безоплатної передачі, неможливості одержання підприємством надалі економічних вигод від його використання.

Як і основні засоби, в процесі використання нематеріальні активи зношуються і підлягають амортизації. Нарахування амортизації по нематеріальних активах здійснюється з місяця, у якому він став придбаним для використання, І припиняється з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу. Нарахована амортизація здійснюється протягом строку корисного використання активу виходячи з конкретних умов використання, але не більше 20 років. Нарахування амортизації нематеріальних активів відображається таким проведенням:

Д-т 91,92,93,94 К-т 133

Фінансовий результат від вибуття нематеріальних активів визначається як різниця між доходом від вибуття, за мінусом непрямих податків та витрат, пов'язаних з вибуттям, і залишковою вартістю.

Інвентаризація нематеріальних активів проводиться на підставі Інструкції по інвентаризації основних засобів та нематеріальних активів.

Для проведення інвентаризації наказом керівника підприємства створюється робоча інвентаризаційна комісія, яка здійснює інвентаризаціюмайна, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів, незавершеного виробництва та разом з бухгалтерією підприємства визначають результати інвентаризації і розробляють пропозиції щодо заліку нестач і надлишків за пересортицею, а також списання нестач у межах норм природного убутку.

При інвентаризації нематеріальні активів необхідно перевіряти обґрунтованість їх оприбуткування, документи, що підтверджують придбані майнову права, та документи, що описують об'єкт або порядок його використання.

В бухгалтерії для обліку нематеріальних активів використовують такі проведення:

Д-т 10,11,12 - К-т 746 Оприбутковано виявлені під час інвентаризації необоротні активи;

Д-т 791 - К-т 947 Списана недостача під час інвентаризації на фінансові результати;

Д-т 972 - К-т 12 Відображено реалізацію нематеріального активу;

Д-т 976 - К-т 12 Відображено ліквідацію нематеріального активу на суму залишкової вартості;

Д-т 154 - К-т 631 Відображено витрати на придбання програм.

Облік нематеріальних активів ведеться в журналі 14 аналітичного обліку нематеріальних активів.

2.12 Облік витрат і доходів діяльності

Дохід є надходженням економічних вигод, які виникають в результаті діяльності підприємства у вигляді виручки від реалізації продукції. В обліку дохід відображається у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу.

Методологічні засади формування, оцінювання і визнання у бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначають П(С)БО 15 "Дохід" та П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати".

Облік доходів підприємства регламентується бухгалтерським стандартом 15 "Доход".

Для обліку доходів підприємства використовуються рахунки 7-го класу:

- 70 "Дохід від реалізації";

- 71"Інший операційний доход";

- 72"Доход від участі в капіталі";

- 73"Інші фінансові доходи";

- 74"Інші доходи";

- 75"Надзвичайні доходи".

За кредитом рахунків 7-го класу (70-75) відображається сума загального доходу разом із сумою непрямих податків, зборів, що включені до ціни продажу.

За дебетом рахунків7-го класу відображається:

- щомісячне відображення належної суми непрямих податків, зборів;

- списання сум чистого доходу на фінансові результати.

Рахунки обліку доходів є тимчасовими рахунками, оскільки вони закриваються в кінці звітного періоду. Рахунки доходів підприємства закриваються щомісяця, або по закінченню звітного року. Новий звітний період починається з нульового сальдо.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відображається на рахунку 70 за такими субрахунки:

701"Доход від реалізації готової продукції";

702"Доход від реалізації товарів" (ведеться у торгівлі);

703"Доход від реалізації робіт і послуг";

704"Вирахування з доходу".

Визнання доходів відбувається за наявності усіх вказаних умов:

- передані покупцю ризики й вигоди, пов'язані з правом власності націнності;

- підприємство надалі не здійснює контролю за реалізованою продукцію;

- сума доходу може бути достовірно визначена;

- в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигодпідприємства, а витрати на операцію можуть бути достовірно визначені.

За дебетом субрахунків 701-703 відображається: належна сума непрямих податків (ПДВ), акцизний збір, інші передбачені законодавством податки; суми, які утримуються на користь комітента.

В бухгалтерському обліку отримання доходів від реалізації продукції оформляється такими проводками:

- отримані доходи від фізичних осіб за готівку від реалізації продукції,товарів, робіт, послуг відображаються записом:

Д-т 30 "Каса" - надходження готівки від фізичних осіб; 31 "Рахунки в банках- надходження готівки від фізичних осіб;

К-т 701 "Доход від реалізації продукції" (702 - реалізація товарів, 703 - реалізація робіт і послуг).

- при відвантаженні покупцям продукції, товарів, робіт, і послуг робиться запис:

Д-т 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками"; К-т 701 "Доход від реалізації продукції" (або 702, 703).

Відвантаження продукції, товарів, робіт і послуг різним дебіторам:

Д-т 377 "Розрахунки з іншими дебіторами";

К-т 701 "Доход від реалізації продукції" (або 702, 703).

Продаж товарів через комісійні магазини:

Д-т 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" (або 377);

К-т 702 "Доход від реалізації товарів".

Нарахування податку на додану вартість:

Д-т 701 "Доход від реалізації продукції";

Д-т 702 "Доход від реалізації товарів";

Д-т 703 "Доход від реалізації робіт і послуг";

К-т 641 "Розрахунки за податками" (з реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, підакцизних товарів, реклами).

Утримання збору за реалізацію тютюнових та ювелірних виробів, автомашин оформляється проводкою:

Д-т 702 "Доход від реалізації товарів";

К-т 651 "За пенсійним забезпеченням".

Повернення покупцем із різних причин продукції (товарів) оформляється:

Д-т 704 "Вирахування з доходу";

К-т 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками".

Одночасно із цим коригується сума податку на додану вартість (червоним сторно):

Д-т 704 "Вирахування з доходу";

К-т 641 "Розрахунки за податками".

При отриманні коштів від покупців та дебіторів складається запис:

Д-т: 30 "Каса" - надходження готівки або 31 "Рахунки в банках" - при

безготівкових розрахунках;

К-т: 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками"; 377 "Розрахунки з іншими дебіторами".

Синтетичний облік операцій, пов'язаних з отриманням доходів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), ведеться у журналі 6; аналітичний - у розділі IIжурналу 6 (аналітичні дані про доходи).

На рахунку 72 обліковується дохід від участі в капіталі. Він має такі субрахунки:

- 721 "Доход від інвестицій в асоційовані підприємства";

- 722 "Доход від спільної діяльності";

- 723 "Доход від інвестицій в дочірні підприємства".

На субрахунку 721 ведеться облік доходу, пов'язаного із збільшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування, зокрема внаслідок отримання асоційованими підприємствами прибутку чи збільшення власного капіталу асоційованих підприємств внаслідок таких подій, як переоцінка необоротних активів, інвестицій тощо.

Отримання належного доходу - від участі в капіталі асоційованого підприємства оформляється на підставі розрахунку за даними бухгалтерського обліку того підприємства, куди вкладено капітал.

Д-т: 141 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом участі в капіталі";

К-т: 721 "Доход від участі в капіталі".

Отриманий доход від участі в капіталі спільних підприємств списується на фінансовий результат:

Д-т: 721 "Доход від участі в капіталі";

К-т: 792 "Результат фінансової діяльності".

На субрахунку 722 ведеться облік операцій з отримання доходу від спільної діяльності, тобто від створених спільно з іншими юридичними особами підприємств і організацій, які контролюються двома (або більше) сторонами відповідно до письмової угоди між ними.

Отримання доходу, визначеного за даними бухгалтерського обліку спільного підприємства та розподіленого між засновниками пропорційно до частки вкладеного ними капіталу, оформляється записом:

Д-т: 141 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом участі в капіталі";

К-т: 722 "Доход від спільної діяльності".

Списання доходу від спільної діяльності здійснюється записом:

Д-т: 722 "Доход від спільної* діяльності";

К-т: 792 "Результат фінансової діяльності".

На субрахунку 723 ведеться облік операцій з отримання доходу від дочірніх підприємств, які знаходяться під контролем материнського (холдингового) і на які воно має суттєвий вплив. Суттєвим є такий вплив, що виходить із повноважень брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об'єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики.

Отримання доходу від дочірніх підприємств оформляється записом:

Д-т: 141 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом участі в капіталі";

Кт: 723 "Доход від інвестицій в дочірні підприємства".

Списання доходу, отриманого від дочірніх підприємств, здійснюється записом:

Дт: 723 "Доход від інвестицій в дочірні підприємства";

Кт: 792 "Результат фінансової діяльності".

Аналітичний облік доходів від участі в капіталі ведеться в розрізі об'єктів інвестування.

Облік інших доходів від інвестицій відображається на рахунку 73 "Інші фінансових доходів", де ведеться облік доходів, які виникли в ході фінансової діяльності від операцій з непов'язаними сторонами. До рахунка 73 відкриваються такі субрахунки:

- 731 "Дивіденди отримані";

- 732 "Проценти отримані";

- 733 "Інші доходи від фінансових операцій".

Отримання дивідендів чи процентів на вкладений капітал в інші підприємства оформляється записами:

Д-т: 30 "Каса"; 31 "Рахунки в банках";

К-т 731 "Дивіденди отримані" або 732 "Проценти отримані".

Дивіденди отримують на акції, а проценти - на облігації, які придбані в інших підприємств. Нарахування фінансового доходу до отримання за передані необоротні активи в оренду відображається в обліку так:

Д-т: 373 "Розрахунки за нарахованими доходами";

К-т 732 "Проценти отримані".

На субрахунку 733 "Інші доходи від фінансових операцій" ведеться облік операцій з доходів від фінансових операцій, які не знайшли відображення на інших субрахунках. При цьому можуть дебетуватися рахунки з кредиту 733 "Інші доходи від фінансових операцій":

Д-т: - рахунки матеріальних цінностей: Д-т: 30 "Каса"; 31 "Рахунки в банках"; 34 "Короткострокові векселі отримані"; 35 "Поточні фінансові інвестиції"; 37 "Розрахунки з різними дебіторами"; 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками"; 67 "Розрахунки з учасниками"; Д-т: 68 Розрахунки за іншими операціями";

К-т: 733 "Інші доходи від фінансових операцій".

У кінці звітного періоду доходи повинні списуватися:

Д-т: 733 "Інші доходи від фінансових операцій";

К-т: 792 "Результат фінансової діяльності".

Аналітичний облік операцій на рахунку 73 "Інші фінансові доходи " ведеться за об'єктами фінансування та іншими ознаками.

Облік інших доходів ведеться на рахунку 74 "Інші доходи". Він призначений для обліку доходів, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною та фінансовою діяльністю. Отже, тут відображаються операції, які не ввійшли до рахунків 70 "Доход від реалізації" та 71 "Інший операційний доход".

У кредиті рахунка 74 "Інші доходи" записується одержання доходу, в дебеті - сума податків на додану вартість, акцизний збір, інші платежі, списання на фінансовий результат.

Рахунок 74 має такі субрахунки:

- 741 "Доход від реалізації фінансових інвестицій";

- 742 "Доход від реалізації необоротних активів"; -743 "Доход від реалізації майнових комплексів";

- 744 "Доход від не операційної курсової різниці";

- 745 "Доход від безоплатно отриманих активів";

- 746 "Інший доход від звичайної діяльності".

Важливе місце в обліку процесу виробництва належить відображенню витрат і визначенню собівартості продукції основного виробництва.

Під витратами розуміють зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу.

Усі витрати підприємства згідно з П(С)БО 16, поділяються на виробничі, операційні та інші витрати діяльності.

Для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) використовується рахунок 23 "Виробництво".

За дебетом рахунку 23 "Виробництво" відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції (робіт, послуг), за кредитом - сумифактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції ( у дебет рахунку 26, 27), виконаних робіт та послуг (у дебет рахунку 90).

Основними кореспонденціями щодо обліку виробничих витрат є :

Д-т:23 К-т:20

Передано виробничі запаси на виробництво.

Д-т:23 К-т: 25

Відпущено напівфабрикати власного виробництва на виробництво.

Д-т:23 К-т: 66

Нарахована ЗП робітникам основного виробництва.

Д-т:23 К-т: 65

Здійснено відрахування на соціальне страхування.

Д-т:23 К-т: 24

Списано витрати від браку на виробництво.

Отже виробнича собівартість продукції включає:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загально виробничі витрати.

Тобто загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні. Постійні загально виробничі витрати в свою чергу поділяються на розподілені і нерозподілені. Особливістю постійних загально виробничих витрат є той факт що вони залишаються майже незмінними при зміні обсягів виробництва.

Розподілені постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, обсягу діяльності, заробітної плати...) при плановій потужності.

Для обліку операційних витрат та інших витрат діяльності призначені рахунки 9-го класу "Витрати діяльності":

92 - "Адміністративні витрати ";

93- "Витрати на збут";

94- "Інші витрати операційної діяльності";

95- "Фінансові витрати";

96- "Витрати від участі в капіталі";

97- "Інші витрати".

На дебеті рахунків 92-97 відображається сума відповідних витрат. Кредит рахунків в кінці звітного періоду закривають на рахунок 79 "Фінансові результати " проводками:

Д-т:79 К-т: 92-99

Облік доходів і витрат майбутніх періодів. Витрати майбутніх періодів - це витрати , здійснені в даному звітному періоді, але віднесені до майбутніх звітних періодів. До них належать: витрати на освоєння виробництва нових видів продукції, сплачені наперед податки та збори, суми передплат видавничих питань тощо.

Відображення витрат майбутніх періодів в обліку:

Д-т 39 „Витрати майбутніх періодів"

К-т 66 „Розрахунки з оплати праці" , 65 „Розрахунки за страхуванням", 68 „Розрахунки за іншими операціями" , 207 „Запасні частини" тощо.

Списання витрат майбутніх періодів, відображених на дебеті рахунка №39, згідно з регулюючими законодавчими та іншими нормативними актами, здійснюється такими записами:

Д-т 23 „Виробництво", 23 „Допоміжне виробництво", 91 „Загальновиробничі витрати", 92 „Адміністративні витрати", 93 „Витрати на збут", 94 „Інші операційні витрати"

К-т 39 „Витрати майбутніх періодів".

2.13 Облік власного капіталу та фінансових результатів

Підприємство для забезпечення господарської повинно володіти визначеним капіталом Капітал поділяється на дві основні складові: власний і позиковий капітал. Під власним капіталом розуміється загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності і використовуються ним для формування його активів. Такі активи формуються за рахунок інвестованого в них власного капіталу і представляють собою чисті активи підприємства.

Утворення власного капіталу дає гарантію для інвесторів, кредиторів, постачальників, позичальників, що підприємство є кредитоспроможним і йому можна довіряти, мати з ним ділові й партнерські стосунки.

Основним елементом власного капіталу є статутний капітал — один із основних показників, що характеризує розміри і фінансовий стан підприємства. Він відображається в сумі, що зареєстрована в установчих документах як сукупність внесків засновників підприємства. Розмір статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення обов'язково реєструються в Державному реєстрі підприємств та організацій України. Сума статутного капіталу за балансом підприємства та сума, зареєстрована в Державному реєстрі, повинні бути тотожними.

Водночас на підприємстві виділяють таку види капіталу:

Додатковий капітал складається з емісійного доходу, тобто доходу, одержаного від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість; дооцінки активів; безоплатного одержання необоротних активів; іншого додаткового капіталу.

Суми вилученого капіталу відображають вартість акцій власної емісії, які в даним момент не розміщені серед акціонерів. Вилучений капітал не впливає на суму власного капіталу. Він показує, що капітал належить підприємству, але не закріплений за конкретною фізичною особою (акціонером). Вилучений капітал повинен бути перепроданий або анульований.

Кошти резервного капіталу використовуються відповідно до напрямів, передбачених установчими документами. Як правило, у випадку недостачі прибутку за рахунок резервного капіталу покриваються непередбачені витрати, погашаються борги перед кредиторами тощо.

Статтею 14 Закону України "Про господарські товариства" передбачено створення в господарському товаристві резервного капіталу в розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного фонду. Розмір щорічних відрахувань до резервного капіталу передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5% суми чистого прибутку.

Нерозподілені прибутки — це прибутки, одержані в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства, зменшені на суму прибутків, використаних у звітному році. Нерозподілений прибуток є власністю акціонерів і збільшує суму власного капіталу. Якщо фінансовим результатом діяльності є збиток, то сума збитку зменшує суму власного капіталу.

Як відомо, майно підприємства становлять основні та оборотні засоби. При формуванні статутного капіталу в обліку на підприємстві дотримуються принципу автономності, згідно з яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від власників. Тому особисте майно власників, засновників, акціонерів не повинне відображатися в обліку та звітності.

При формуванні статутного капіталу складається засновницький опис майна.

Таблиця 2.7 Засновницький опис майна підприємства.

Сума прописом_______________________________

На відповідальне зберігання перераховані цінності прийняв____

(Підпис МВО)

Грошові кошти засновники вносять на тимчасовий рахунку у банку. Для надання документів до органів реєстрації, засновницький опис майна нотаріально засвідчується.

Для обліку статутного капіталу використовують три основні рахунки : 40 "Статутний капітал", 46 "Неоплачений капітал", 45 "Вилучений капітал"

На рахунку 45 ведеться облік вилученого капіталу у разі викупу власних акцій у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання тощо.

Оплата одержаних акцій може здійснюватися грошовими коштами та з позикових рахунків. Якщо акції анульовано, то на цю суму зменшуєтьсястатутний капітал. При перепродажу акцій — зазначається зменшення вилученого капіталу та збільшення відповідних активів. При реалізації акцій своїм акціонерам заборгованість може відображатися на рахунку 46 "Неоплачений капітал".

Оскільки дане досліджуване підприємство належить до типу акціонерних, та на рахунку 40 "Статутний капітал" ведеться облік внесків та акцій за первісною (номінальною) їх вартістю, що визначена в Статуті товариства. Збільшення або зменшення розміру статутного капіталу відображається в бухгалтерському обліку після внесення про це змін до установчих документах.

Як відомо, метою всієї господарської діяльності є одержання прибутків, суми яких, після погашення всіх заборгованостей, є власністю підприємства.

На ТзОВ “Гербор-холдінг»прибуток (збиток) формується поступово протягом усього фінансового року від усіх видів діяльності шляхом визначення фінансового результату від : реалізації продукції, тобто діяльності, яка є метою створення даного підприємства; інших операційних доходів (витрат), інших фінансових доходів (витрат), надзвичайних доходів (витрат).

Фінансовий результат визначають за допомогою рахунку 79 "Фінансові результати", після чого чистий прибуток записують з Д-т 79 у кредит рахунку 441 "Прибуток нерозподілений", а збиток — за дебетом рахунку 442 "Непокриті збитки".

Одним із завдань бухгалтерського обліку, окрім забезпечення збереження майна власника та надання інформації для управління підприємством, є визначення фінансових результатів за певний період. У зв'язку з цим виникає потреба детальніше розглянути облік таких категорій, як доходи та витрати.

Як економічна категорія, дохід є потоком грошових коштів та інших надходжень за певний період, отриманий від продажу продукції, товарів,робіт, послуг. Доходом визнається зобов'язання, яке не підлягає погашенню, наприклад, ліквідація кредитора, прощення боргу, мирова угода тощо.

Для обліку доходів і фінансових результатів на підприємстві ТзОВ“Гербор-холдінг» призначені небалансові рахунки класу 7 "Доходи і фінансові результати" .

Для узагальнення інформації про доходи від операційної, фінансової, надзвичайної діяльності підприємства (за кредитом рахунків 70,71,72, 73, 74, 75, 76) та фінансові результати підприємства від звичайної діяльності й надзвичайних подій (за кредитом рахунку 79) призначено Журнал 6. У розділі IIЖурналу 6 накопичуються аналітичні дані про окремі складові доходів підприємства.

На підставі первинних документів дані про доходи і фінансові результати діяльності відображаються в облікових регістрах, які потім використовуються для заповнення Головної книги. При обліку доходів надзвичайно важливою є їх класифікація, зокрема така її ознака, як вид діяльності, від якої отримано дохід. Так, передусім виділяють звичайну та надзвичайну діяльність підприємства.

Звичайна діяльність - будь-яка діяльність підприємства. Вона поділяється на операційну і не операційну.

Операційна — основна статутна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

Основна діяльність — здійснення операцій, пов'язаних з виробництвом або реалізацією продукції, що є визначальною метою створення підприємства та забезпечує основну частку його доходу.

Інвестиційна діяльність — це операції придбання і продажу тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність — та, яка призводить до зміни розміру та складу власного й позикового капіталу підприємства.

Надзвичайна діяльність — це подія або операція, яка чітко відрізняється від звичайної діяльності підприємства та не очікується, що вона буде повторюватися періодично або у кожному наступному звітному періоді (стихійне лихо, пожежа тощо).

Для узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а також від надзвичайних подій призначено рахунки класу 7, а саме :

70 "Доходи від реалізації";

71 "Інший операційних дохід";

72 "Дохід від участі в капіталі";

73 "Інші фінансові доходи";

74 "інші доходи";

75 "Надзвичайні доходи".

Рахунки даного класу є тимчасовими і використовуються для накопичення даних про доходи за звітний період. У кінці звітного періоду сальдо з цих рахунків переноситься на рахунок 79 "Фінансові результати". На початок звітного періоду рахунки класу 7 "Доходи і результати діяльності" мають нульове сальдо.

На рахунках цього класу , крім рахунку 76 "Страхові платежі", протягом звітного періоду за кредитом відображаються суми загального доходу разом із сумою непрямих податків, зборів, а за дебетом — щомісячне відображення належної суми непрямих податків, зборів і віднесення суми чистого доходу на рахунок 79 "Фінансові результати".

Для достовірного визначення фінансових результатів діяльності підприємства воно повинне вести докладний облік витрат. Крім того, це дозволяє керувати діяльністю підприємства, досягати зменшення витрат і збільшення накопичень шляхом надання даних про фактичні витрати.

Загалом витрати поділяються на основні та накладні, умовно-постійні та умовно-змінні, одноелементні та комплексні, прямі та непрямі, продуктивні та непродуктивні, поточні та одноразові, групуються також за елементами таза видами діяльності, аналогічно до класифікації доходів, що може отримувати підприємство.

Основними джерелами даних для управління витратами на ТзОВ“Гербор-холдінг» є дані аналітичних рахунків, які відкриваються до рахунків класу 9 "Витрати діяльності". Рахунки класу 8 "Витрати за елементами" на даному підприємстві не використовуються.

Для узагальнення інформації за окремими статтями загальновиробничих, адміністративних і збутових витрат, а також інших витрат операційної діяльності (собівартість реалізованої іноземної валюти, списання сумнівних і безнадійних боргів, втрати від знецінення запасів тощо), призначено Журнал 5. Крім цього, він містить дані про надзвичайні витрати (збитки від стихійного лиха, від техногенних катастроф, аварій та інші подібні збитки).

У Журналі 5 відображаються дані за дебетом рахунку 23 "Виробництво" та всіх рахунків дев'ятого класу (90, 91, 92, 93, 94 та 99) у кореспонденції з кредитом рахунків, які формують собівартість продукції (прямі та загальновиробничі витрати), а також тих, що переносяться з інших журналів.

Дані Журналів 5 та 6 використовуються для складання Звіту про фінансові результати".

Для обліку загальновиробничих витрат важливим є їх поділ , який відбувається в такі етапи:

1 — розподіл всіх загальновиробничих витрат на постійні та змінні;

2 — вибір бази розподілу.

3 — визначення нормальної потужності підприємства та вираження її в одиницях виміру обраної бази розподілу.

4 — обчислення суми постійних і змінних загальновиробничих витрат за умови досягнення підприємством нормальної потужності.

5 — розрахунок нормативу постійних і змінних витрат на одиницю бази розподілу.

Щодо рахунків, які характеризують витрати, то на ТзОВ “Гербор- холдінг» використовуються рахунки 9 класу, а саме: 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності", 95 "Фінансові витрати", 96 "Втрати від участі в капіталі", 97 "Інші витрати", 99 "Надзвичайні витрати" та 98 "Податок на прибуток".

Варто відмітити, що в бухгалтерії ТзОВ “Гербор-холдінг»щомісячно для порівняння сум доходів та витрат ведуться Книги обліку валових доходів та витрат, у яких зазначаються статті доходів та витрат, номери облікових регістрів, звідки взяли дану інформацію, а також суми відповідних доходів та витрат.

2.14 Методика складання фінансової звітності

Господарські операції, які щоденно здійснюються на ТзОВ “Гербор-холдінг», оформлюються первинними документами та відображаються в облікових регістрах. Для управління діяльністю підприємства, оцінки його результатів, виявлення резервів підвищення його економічної ефективності складається фінансова звітність.

ТзОВ “Гербор-холдінг»надає:

а) річну фінансову звітність: Баланс, Звіт про фінансові результати,

б) квартальну звітність: Баланс, Звіт про фінансові результати.

Перед складанням Балансу на підприємстві щомісячно складають Оборотні баланси, в яких відображаються усі рахунки та суми по операціях, проведеними з ними (дебетові та кредитові обороти) та виводяться залишки на кінець звітного періоду(див. додаток 8,10).

Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання та*власний капітал.

Відповідно до П(С)БО 2 Баланс має таку структуру:

АКТИВ:

— необоротні активи;

— оборотні активи;

— витрати майбутніх періодів;

ПАСИВ:

— власний капітал;

— довгострокові зобов'язання;

— поточні зобов'язання;

— доходи майбутніх періодів.

Для заповнення статей балансу використовуються дані залишків за рахунками синтетичного обліку з обліку активів, зобов'язань і власного капіталу. Варто відмітити про такі особливості заповнення Балансу:

1) дебіторська заборгованість, яка пов'язана з продажем продукції, та інша дебіторська заборгованість, строк погашення якої не перевищує 12 місяців з дати, на яку складається баланс, повинна бути відображена в розділі II"Оборотні активи", в іншому випадку — в розділі І "Необоротні активи".

2) грошові кошти, які не можуть бути використані протягом 12 місяців з дати балансу внаслідок певних обмежень відображаються як інші необоротні активи;

3) аванси, перераховані забудовником відряднику, включаються до статті "Незавершене будівництво";

4) вартість товарів у рідку 140 відображається за витратами на придбання, включаючи ТЗВ, які за розподілом відносяться до залишку товарів;передбачених чинним законодавством.

Наступним елементом фінансової звітності підприємства є Звіт про фінансові результати(див. додаток 9, 11). Він складається з трьох розділів: Фінансові результати, Елементи операційних витрат, розрахунок показників прибутковості акцій. Цей документ дає змогу користувачам, як внутрішнім, так і зовнішнім, оцінити результати діяльності підприємства в минулому, його прибутковість, можливість ефективно використовувати ресурси або ступінь ризику недосягнення очікуваного рівня рентабельності, для складання Звіту про фінансові результати використовуються обороти за рахунками витрат і доходів. При заповненні цього документу дані з рахунків класу 7 та 9 відображаються в певних рядках звіту.

Доходи і витрати наводяться у Звіті про фінансові результати з метою визначення чистого прибутку або збитку звітного періоду (крім випадків, коли відповідні положення (стандарти) передбачають винятки з цього правила).

У розділі II Звіту про фінансові результати наводяться відповідні елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші операційні витрати), яких зазнало підприємство в процесі своєї діяльності протягом звітного періоду.

Розділ III Звіту про фінансові результати заповнюють акціонерні товариства, прості акції або потенційні прості акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, включаючи товариства, які перебувають у процесі випуску таких акцій.

Таблиця 2.8 Розкриття інформації про доходи та витрати в Звіті про фінансові результати

Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

У звіті про рух грошових коштів наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Не грошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди; бартерні операції; придбання активів шляхом емісії акцій тощо) не включаються до звіту про рух грошових коштів.

Рух грошових коштів у результаті операційної діяльності визначається шляхом коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування на суми:

- змін запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, пов'язаної з операційною діяльністю, протягом звітного періоду;

- наведені в не грошових статтях;

- наведені в статтях, які пов'язані з рухом грошових коштів у результаті інвестиційної та фінансової діяльностей.

Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності визначається на основі аналізу змін у статтях розділу балансу "Необоротні активи" та статті "Поточні фінансові інвестиції".

Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі змін у статтях балансу за розділом "Власний капітал" та статтях, пов'язаних з фінансовою діяльністю, у розділах балансу: "Забезпечення наступних витрат і платежів", "Довгострокові зобов'язання" і "Поточні зобов'язання" ("Короткострокові кредити банків" і "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями", "Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками" тощо).

У примітках до фінансової звітності наводиться (розкривається) інформація про:

а) склад грошових коштів;

б) склад статей "Інші надходження", "Інші платежі" та інших статей, які об'єднують декілька видів грошових потоків;

в) не грошові операції інвестиційної та фінансової діяльності;

г) наявність значного сальдо грошових коштів, які є в наявності у підприємства і які недоступні для використання групою, до якої належить підприємство.

Акціонерні товариства наводять у примітках до фінансових звітів інформацію про:

- загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які передбачаєтьсяздійснити передплату;

- загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які здійснена передплата, у порівнянні із передбаченими величинами;

- загальну суму коштів, одержаних в ході передплати на акції, у такому розрізі:

а) всі грошові кошти, внесені як плата за акції, із зазначенням кількості акцій.

б) вартісна оцінка майна, внесеного як плата за акції, із зазначенням кількості акцій.

в) загальну суму іноземної валюти, внесеної як плата за акції, із зазначенням кількості акцій та курсу, за яким валюту зараховано в обліку.

- акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями:

а) Кількість випущених акцій, із зазначенням неоплаченої частини статутного капіталу.

б) Номінальна вартість акції.

в) Зміни протягом звітного періоду у кількості акцій, що перебувають в обігу.

г) Права, привілеї та обмеження, пов'язані з акціями, в тому числі обмеження щодо розподілу дивідендів та повернення капіталу.

д) Акції, що належать самому товариству, його дочірнім і асоційованим підприємствам.

е) Перелік засновників і кількість акцій, якими вони володіють.

ж) Кількість акцій, які перебувають у власності членів виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують 5 %.

з) Акції, зарезервовані для випуску згідно з опціонами та іншими контрактами, з зазначенням їх термінів і сум.

- накопичену суму дивідендів, не сплачених за привілейованими акціями.

Суму, включену (або не включену) до складу зобов'язань, коли дивіденди були передбачені, але формально не затверджені.

Всі інші підприємства наводять у примітках до фінансових звітів інформацію про:

1. Розподіл часток статутного капіталу між власниками.

2. Права, привілеї або обмеження щодо цих часток.

3. Зміни у складі часток власників у статутному капіталі.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначаються Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Згідно даного Закону фінансова звітність визначається, як бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності ТзОВ “Гербор-холдінг» є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

III . Управлінський внутрішньогосподарський облік

Випуск продукції, надання послуг та виконання робіт потребує здійснення певних витрат, які впливають на величину собівартості. Витрати на виробництво відображаються за складом, економічним призначенням, питомою вагою у виготовленні та реалізації продукції, залежністю від обсягу виробництва.

Витрати визначаються зменшенням активів або збільшенням зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу за умови, що витрати можуть бути достовірно оцінені.

В певному періоді витрати визначають одночасно з доходами для отримання якого вони здійснюються.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду відображаються в складі витрат того звітного періоду, в якому були здійсненні. Якщо ж певний обсяг витрат забезпечив одержання доходів протягом кількох звітних періодів, обсяг витрат визначається шляхом пропорційного розподілу витрат між даними періодами.

Важливою рисою витрат у виробничій і невиробничій сфері є характер їхнього зв'язку з певним об'єктом: продуктом, підрозділом, проектом, тощо. Залежно від характеру цього зв'язку витрати поділяють на прямі та непрямі.

Прямі витрати - це витрати, які можна віднести безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом: витрати на сировину.

Непрямі (опосередковані) витрати - це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта обліку витрат прями методом.

Непрямі витрати у момент їх здійснення неможливо віднести до конкретного об’єкта обліку витрат (наприклад, амортизацію будівлі цеху, в якому виготовляють різні види виробів). Тому такі витрати обліковують на окремих накопичувально-розподільних рахунках і періодично розподіляють і списують на об'єкти обліку витрат пропорційно до попередньо встановленої бази розподілу.

Базою розподілу непрямих витрат на ТзОВ “Гербор-холдінг»є прямі витрати сировини і матеріалів. Такий вибір бази розподілу обумовлений високою питомою вагою витрат на матеріали і сировину.

Виходячи з обраної бази на підприємстві здійснюється обчислення ставки розподілу непрямих витрат.

Під ставкою розподілу мається на увазі відношення суми непрямих витрат до загальної величини бази розподілу. В залежності від специфіки та складності виробництва ставка розподілу виробничих накладних витрат може бути єдиною для всіх виробничих підрозділів або ж встановлюється окремо.

Єдина ставка розподілу може бути застосована за умови виробництва однорідної продукції однакової складності. При умові різної складності в різних виробничих підрозділах доцільніше застосовувати ставку розподілу окремо для кожного підрозділу.

До витрат, що підлягають розподілу, відносять в першу чергу, витрати на роботу допоміжних виробництв, утримання і експлуатацію машин та обладнання, організацію та управління виробництвом на рівні виробничих підрозділів, інші Загальновиробничі витрати.

Витрати на утримання допоміжних виробництв (ремонтного, інструментального, котельні, внутрішньозаводського транспорту) розподіляють пропорційно обсягу наданих послуг для окремих підрозділів у натуральних або умовних вимірниках. Деякі з цих витрат можуть бути прямо віднесені на виробництво окремих видів продукції, але більшість з них належать до загальновиробничих витрат.

У випадках, коли допоміжні виробництва надають послуги один одному, а не лише основним виробничим підрозділам, до розподілу таких витрат на ТзОВ “Гербор-холдінг»використовують метод прямого розподілу. Даний метод цілком виправданий.

Метод прямого розподілу передбачає, що витрати допоміжних підрозділів розподіляють і списують на витрати лише основних підрозділів, а взаємні послуги допоміжних виробництв до уваги не беруться і не враховуються.

Сума розподілених витрат допоміжних виробництв включається у загально виробничі витрати основних виробничих підрозділів.

Облік затрат наТзОВ “Гербор-холдінг» ведеться в розрізі таких економічних елементів:

- матеріальні затрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація;

- інші операційні витрати.

До складу елемента „Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):

- сировини й основних матеріалів;

- купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

- палива й енергії;

- будівельних матеріалів;

- запасних частин;

- тари й тарних матеріалів;

- допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента „Витрати на оплату праці" включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента „Відрахування на соціальні заходи" включаються відрахування на пенсійне забезпечення; відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента „Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента „Інші операційні витрати" включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених в попередніх пунктах, зокрема це витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Виробничі витрати на ТзОВ “Гербор-холдінг» обліковуються в розрізі основних та накладних витрат.

Основні витрати - це сукупність прямих витрат на виробництво продукції. Основні витрати поділяються на три групи: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати.

Прямі матеріальні витрати - це вартість витрачених матеріалів, які стають частиною готовою продукції і які можна віднести до певного виробу економічно доцільним шляхом.

Прямі витрати на оплату праці - це заробітна плата робітників яка може бути включена у собівартість певних виробів економічно доцільним шляхом.

Витрати на оплату праці інших категорій виробничого персоналу (майстри, допоміжний персонал тощо) і зарплату робітників, яку не можна прямо віднести на продукцію (оплата простою додаткові виплати тощо), розглядають як непряму зарплату і включають до складу виробничих накладних витрат.

Інші прямі витрати - це решта прямих витрат, крім прямих матеріальних витрат та прямих витрат на оплату праці. Наприклад, амортизація або оренда спеціального устаткування, оплата послуг контрагентів, придбання спецінструменту тощо.

Виробничі накладні витрати - це витрати, пов'язані з процесом виробництва, які не можна віднести до певних виробів економічно доцільним шляхом. Такі витрати називаються ще і загально виробничими.

Прикладом таких витрат є допоміжні матеріали, непряма зарплата, витрати на утримання і ремонт будівель, приміщень, устаткування, амортизація і страхування основних засобів, орендна плата, оплата комунальних послуг, тощо. Виробничі накладні витрати розподіляються між виробами пропорційно до обраної бази.

Аналіз взаємозв'язку обсягу реалізації, собівартості продукції та прибутку на ТзОВ “Гербор-холдінг»не застосовується, що є недоопрацюванням планово-економічного відділу.

Доречно було б для забезпечення безперебійної рентабельної роботи підприємства застосовувати метод аналізу взаємозв'язку «витрати - обсяг -прибуток», який являє собою метод системного дослідження взаємозв'язку витрат, обсягу діяльності та прибутку підприємства з метою визначення:

- обсягу продажу, що забезпечує відшкодування всіх витрат і отримання бажаного прибутку;

- величини прибутку за певного обсягу продажу;

- впливу зміни величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток підприємства;

- оптимальної структури витрат.

Важливим елементом аналізу взаємозв'язку «витрати - обсяг – прибуток» є аналіз беззбитковості. Аналіз беззбитковості побудований на основі розподілу витрат на змінні та постійні, а також обчислення точки беззбитковості, що визначає критичний обсяг продажу.

Аналіз беззбитковості - обсяг продажу (діяльності), за якого :

- доходи підприємства дорівнюють його витратам;

- маржинальний дохід дорівнює загальним постійним витратам. Точку беззбитковості у грошових одиницях можна вивести з рівняння:

Продаж = Змінні витрати + Постійні витрати + Операційний прибуток.

Оскільки точка беззбитковості дорівнює нулю, то маємо:

Точка беззбитковості = Змінні витрати + Постійні витрати.

Економічно доцільно ввести на ТзОВ “Гербор-холдінг»розподіл витрат на змінні та постійні, що дозволить оптимізувати витрати, які впливають на реалізацію продукції та прибуток шляхом скорочення змінних витрат та збільшення витрат, спрямованих на збільшення доходу від реалізації продукції.

Аналіз діяльності центрів відповідальності. Центр відповідальності - сфера (сегмент) діяльності, в межах якої встановлено персональну відповідальність менеджера за показники діяльності, які він контролює.

На досліджуваному підприємстві використовують лінійну організаційнуструктуру.

Так на підприємстві виконавчий директор є лінійним керівником організації (А) і йому підпорядковуються усі підрозділи підприємства. Він контролює і оцінює роботу менеджерів вищого рівня.

Лінійними керівниками (В) є начальник виробничо-збутового відділу, головний бухгалтер, начальник відділу якості, інспектор з організації, експлуатації та ремонту, інженер з охорони праці, які підпорядковуються керівнику і відповідають за роботу виділеного виробничого підрозділу. А вони, в свою чергу здійснюють самоконтроль та інформують вище керівництво про результати діяльності.

Зокрема, у підпорядкування начальника виробництва приєднані інженер з підготовки виробництва, інженер з організації управління виробництвом, менеджер з постачання та ін.

Начальнику ремонтної служби - механік, слюсар, майстер електротехнічної дільниці, інженер-електронік, електромонтери. Головному бухгалтеру - бухгалтери, економіст. Начальнику відділу якості - інженер з якості та інженер. Для уникнення небезпеки втратити контроль, вище керівництво намагається якомога глибше контролювати рішення менеджерів вищого рівня, не підміняючи водночас їхньої функції приймати рішення.

Отримання менеджером права самостійно приймати рішення означає водночас і відповідальність за його наслідки. Тому підрозділ, очолюваний керівником, який несе відповідальність за результати його діяльності, в практиці управлінського обліку дістав назву «центр відповідальності». Для здійснення такого контролю необхідна відповідна система обліку, яка б забезпечувала збирання, обробку і передавання інформації про результати діяльності кожного центру відповідальності. Такою системою є облік за центрами відповідальності.

Облік відповідальності - система обліку, що забезпечує контроль і оцінку діяльності кожного центру відповідальності.

Ефективна система обліку за центрами відповідальності ґрунтується натаких принципах:

- менеджери відповідають тільки за ту діяльність, що перебуває під їхнім контролем;

- менеджери беруть участь у визначенні цілей, за якими оцінюватиметься їхня діяльність;

- менеджери намагаються досягти поставленої перед ним та їхнімипідрозділами мети;

- чітка визначеність ролі обліку в системі заохочення працівників;

- звіти про виконання бюджетів складаються регулярно і використовуються практично для оцінки діяльності центрів відповідальності.

На підприємстві менеджерами різних рівнів облікова інформація використовується ефективно. Вчасно керівникам вищих рівнів систематично подаються інформація про стан очолюваного підрозділу менеджером, звіти, за допомогою яких бухгалтерія організовує облік по журнально-ордерній формі. Вчасно формує фінансову звітність підприємства відповідно до П(С)БО, затверджених міністерством освіти. Облік відповідальності передбачає створення центрів відповідальності. Відмінності в характері відповідальності менеджерів дають змогу виокремити чотири типи центрів відповідальності:

- центри витрат;

- центри доходу;

- центри прибутку;

- центри інвестицій.

Ціль обліку відповідальності - узагальнювати показники по затратах і надходженнях для кожного окремого центра відповідальності з метою виявлення відхилень від цільових показників. Наведені дані свідчать про наявність наТзОВ “Гербор-холдінг» ефективної системи управлінського внутрішньогосподарського обліку, що дає змогу підприємству зменшувати витрати на виробництво продукції та продуктивно управляти роботою підприємства.

IV . Організація аналітичної роботи на підприємстві та проведення аудиту його фінансово-господарської діяльності

4.1 Аналіз та аудит майнового стану підприємства

Для здійснення господарської діяльності підприємство повинно мати певне майно, яке належить йому. Усе майно, яке належить підприємству і яке відображено в його балансі, називається його активами. Характеристику по якісні зміни в структурі майна підприємства можна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналізу звітності.

Горизонтальний аналіз полягає в порівнянні абсолютних величин за статтями балансу вартості активів за два і більше суміжні періоди.

Вертикальний аналіз – це структурний аналіз абсолютних величин, який дає змогу вивчити структуру активів, тобто частку окремих їх видів у загальній сумі розділів та в цілому за балансом.

Для аналізу майна ТзОВ «Гербор-холдінг» складемо аналітичну таблицю 4.1.

Таблиця 4.1 Структура майна підприємства і джерел його формування

Дані таблиці свідчать, що майно підприємства збільшилось у 2010 році на 7697 тис. грн. у порівнянні з 2008 роком, та на 24069 тис. грн. порівняно з 2009 роком.

На кінець 2010 року найбільшу питому вагу у майні підприємства склали оборотні активи – 51.24%, необоротні активи склали 48.76%. Загалом, необоротні активи мали тенденцію до зростання. Так у 2009 році вони зросли на 5043.7 тис. грн порівняно з 2008 роком, у 2010 році на 8641.8 тис. грн та на 13685.5 тис. грн відповідно з 2009 та 2008 роком. Оборотні активи ж у 2009 році зменшились порівняно з 2008 роком на 21415.7 тис. грн, у 2010 році на 5988.5 тис. грн. Зростання спостерігається лише у 2009 році порівняно з 2008 роком на 15427.2 тис. грн.

Щодо оборотних активів, то у 2010 році порівняно з 2008 роком зростання спостерігається щодо векселів одержаних на 171.0 тис. грн, дебіторської заборгованості на 2175.5 тис. грн та інших оборотних активів на 652.0 тис. грн. Зменшення відбулося щодо виробничих запасів на 741.0 тис. грн, готової продукції на 6745.0 тис. грн та грошових коштів та їх еквівалентів на 1552.0 тис. грн.

Для аналізу майнового стану підприємства необхідно окремо проаналізувати необоротні активи.

Для аналізу складу і структури необоротних активів складемо аналітичну таблицю 4.2.

Таблиця 4.2 Оцінка необоротних активів

Дані таблиці свідчать, що необоротні активи мали тенденцію до зростання. У 2009 році порівняно з 2008 роком вони зросли на 5043.7 тис. грн., у 2010 році порівняно з 2009 та 2008 роками на 8641.8тис. грн. та 13685.5 тис. грн. відповідно. Найбільшу питому вагу у необоротних активах складають основні засоби, які у 2010 році склали 68.96%, а найменшу склали нематеріальні активи – 0.01%.

У 2010 році порівняно з 2008 роком зросли: нематеріальні активи на 5.0 тис. грн., незавершене будівництво на 3853 тис. грн. та основні засоби на 11134.5 тис. грн. Зменшення спостерігається лише щодо довгострокових фінансових інвестицій, які у 2010 році порівняно з 2008 роком зменшились на 1307 тис. грн.

Отже, зростання суми необоротних активів, зокрема суми основних засобів, свідчить про їх постійне оновлення на підприємстві.

При аналізі майна підприємства доцільно проаналізувати рух основних засобів. Для цього складаємо таблицю 4.3.

Таблиця 4.3 Рух та стан основних засобів підприємства

Дані таблиці свідчать, що первісна вартість основних засобів зросла у 2010 році на 18345.8 тис. грн., у порівнянні з 2008 роком, також зросла і залишкова вартість на 11134.5 тис. грн.

Щодо показників, які характеризують рух та стан основних засобів, то коефіцієнт зносу протягом усіх років є меншим за 50%, що свідчить про те, що основні засоби не є фізично зношеними. Однак, цей показник мав тенденцію до зростання: у 2009 році порівняно з 2008 роком він зріс на 3%, а у 2010 році порівняно з 2009 роком – на 4% що є негативним явищем для підприємства.

Коефіцієнт оновлення у 2010 році порівняно з 2008 роком зріс на 0.02, також зріс і коефіцієнт вибуття на 0.018,однак він є досить незначним, однак зменшився коефіцієнт придатності на 0.07, що є негативним явищем.

Також при оцінці майна ТзОВ «Гербор-холдінг» необхідно проаналізувати ефективність використання основних засобів. Для цього складемо таблицю 4.4.

Таблиця 4.4 Ефективність використання основних засобів

Дані таблиці свідчать про зростання обсягу товарної продукції. Зокрема, у 2009 році він зріс на 162201.3 тис. грн., у 2010 році порівняно з 2009 та 2008 роками на 42391.7 тис. грн. та 204594 тис. грн. Негативним є те, що середньорічна вартість основних засобів зменшилась у 2010 році порівняно з 2008 роком на 5500.1 тис. грн.

Фондовіддача у 2010 році склала 6.9491. Це означає, що на одиницю вартості основних засобів припадає 6.9491 обсягу товарної продукції. Фондомісткість у 2010 році склала 0.1439. Це означає, що на одиницю обсягу товарної продукції припадає 0.1439 вартості основних засобів. Загалом, фондовіддача зросла у 2010 році порівняно з 2008 роком на 5.6850, а фондомісткість зменшилась на 0.6472.

Аналіз джерел формування капіталу підприємства

Аналіз джерел формування капіталу дає змогу визначити зміни в структурі власного і позичкового капіталу. Що дає змогу визначити звідки взялись кошти і кому підприємство за них зобов’язане. Для цього складемо таблицю 4.5.

Таблиця 4.5 Структура джерел формування майна підприємства

Дані таблиці свідчать, що найбільшу питому вагу у майні складає власний капітал (50.3%), що у 2010 році склав 43957 тис. грн. Загалом, власний капітал збільшується: у 2009 році порівняно з 2008 роком він зріс на 4540 тис. грн., у 2010 році порівняно з 2009 та 2008 роками на 10873 тис. грн. та 15413 тис. грн. відповідно.

Позичкові кошти у 2009 році зменшились порівняно з 2008 роком на 20906 тис. грн. Це відбулося за рахунок скорочення короткострокових зобов’язань на 21439 тис. грн., кредитів банку на 20126.6 тис. грн., кредиторської заборгованості на 1858.8 тис. грн. та поточних зобов’язань на 0.1 тис. грн., а також збільшенню довгострокових зобов’язань на 533 тис. грн. та інших короткострокових зобов’язань на 540.5 тис. грн.

У 2010 році порівняно з 2008 роком позичкові кошти також зменшились. Це відбулося за рахунок скорочення короткострокових зобов’язань на 7710 тис. грн., кредитів банку на 2571 тис. грн., кредиторської заборгованості на 5857 тис. грн., а також збільшенню інших короткострокових зобов’язань на 713 тис. грн.

4.2 Аналіз та аудит фінансової стабільності підприємства

Під фінансовою стійкістю підприємства розуміють його спроможність в часі з дотриманням умов фінансової рівноваги між власними та залученими засобами фінансування. Стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитися за рахунок грошових надходжень, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування активів.

Таблиця 4.6 Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості

Дані таблиці свідчать про те, що власні оборотні кошти у 2010 році склали 1356 тис. грн., що є на 1727.5 тис. грн. більше порівняно з 2008 роком. Власні і довгострокові позикові джерела формування запасів мали тенденцію до зростання і у 2010 році склали 1356 тис. грн., що на 1727.6 тис. грн. є більшим за 2008 рік. Це є позитивним для діяльності підприємства.

Щодо загальної величини основних джерел формування запасів, то у 2010 році вона склала 27373 тис. грн., що є на 843.5 тис. грн. меншою за 2008 рік.

Спостерігається також надлишок власних оборотних коштів та власних і довгострокових позикових джерел формування запасів у 2010 році порівняно з 2008 роком відповідно на 2468.5 та 2468.4 тис. грн.. Нестача спостерігається лише загальній величині основних джерел формування запасів у сумі 102 тис. грн..

Ділова активність підприємства – це комплексна характеристика, яка втілює різні аспекти діяльності підприємства. Вона визначається системою критеріїв, зокрема: місцем підприємства на ринку конкретних товарів, географією ділових стосунків, репутацією підприємства як партнера, активністю інноваційно-інвестиційної діяльності, конкурентоздатністю.

4.3 Аналіз та аудит ліквідності активів та платоспроможності підприємства

Платоспроможність підприємства залежить від ліквідності його балансу, адже ліквідність підприємства – це його спроможність на конкретну дату своїми активами погасити заборгованість кредиторам, банкам а також розподілити статутний та інші фонди між їх засновниками.

Під ліквідністю розуміють здатність активів перетворюватись на грошові кошти. Ліквідність означає на скільки швидко і без значних додаткових втрат підприємство може погасити свої зобов’язання.

Для оцінки реального ступеня ліквідності ТзОВ «Гербор-холдінг» необхідно спочатку здійснити аналіз ліквідності балансу. Ліквідність балансу – це ступінь покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких в гроші відповідає строку погашення платіжних зобов’язань. Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних засобів величині боргових зобов’язань.

Аналізуючи показники ліквідності групують статті активу за ступенем зменшення ліквідності, а статті пасиву – за терміном погашення зобов’язань. Для визначення ліквідності балансу треба порівняти підсумки з кожної групи активів і пасивів.

Баланс підприємства слід вважати абсолютно ліквідним, якщо:

А1 > П1;А2 > П2;А3 > П3;А4 < П4.

У випадку, коли одна або декілька нерівностей має протилежний знак, ніж в оптимальному варіанті, ліквідність балансу не може бути абсолютно ліквідною. Виконання четвертої нерівності свідчить про дотримання підприємством мінімальної умови фінансової стійкості, наявності власних оборотних активів.

Аналіз ліквідності балансу оформляється спеціальною таблицею. Проведемо аналіз ліквідності балансу за допомогою таблиці 4.7

Таблиця 4.7 Аналіз ліквідності балансу

Фактичне співвідношення на 2008 року за даними таблиці 4.7:

2447.0 ≤ 22548.0

33370.5 ≥ 28589.0

14948.0 ≥ 0

28915.5 ≥ 28544.0

Враховуючи те, що перша нерівність має протилежний знак, ніж в оптимальному варіанті, ліквідність балансу ТзОВ «Гербор-холдінг» за 2008 рік не може бути абсолютною.

Фактичне співвідношення на 2009 року за даними таблиці 2.1:

2233.5 ≤ 20689.2

18796.5 ≤ 29692.0

8319.8 ≥ 533.0

33959.2 ≥ 33084.0

Отже, у 2009 році баланс не є абсолютно ліквідним.

Фактичне співвідношення на 2010 рік за даними таблиці 2.1:

1026.0 ≤ 16691.0

29544.0 ≥ 26730.0

14207.0 ≥ 0

42601.0 ≤ 43957.0

Враховуючи те, що перша та четверта нерівність має протилежний знак, ніж в оптимальному варіанті, ліквідність балансу у 2010 році не може бути абсолютною.

У 2009 році порівняно з 2008 роком ТзОВ «Гербор-холдінг» мало нестачу по найбільш ліквідних активах і найбільш термінових зобов’язаннях на суму 213.5 тис. грн. та 1858.8 тис. грн, та активах, що швидко реалізуються та повільно реалізуються на суму 14574 тис. грн. та 6628.2 тис. грн. По важко реалізованих активах і короткострокових зобов’язаннях підприємство мало надлишок 5043.7 тис. грн. та 1103.0 тис грн. Також підприємство мало надлишок по довгострокових пасивах та постійних пасивах на суму 533тис. грн. та 4540.0 тис. грн..

Аналіз таблиці 4.7 показує, що у 2010 році порівняно з 2009 роком підприємство мало нестачу по найбільш ліквідних активах і найбільш термінових зобов’язаннях на суму 1421 тис. грн. та 5857 тис. грн., та активах, що швидко і повільно реалізуються і короткострокових пасивах на суму 3825.5тис. грн., 741 тис. грн. та 1859 тис. грн . По важко реалізованих активах і постійних пасивах підприємство мало надлишок 13685.5 тис. грн. та 15413 тис. грн.

Для якісної оцінки фінансового стану крім абсолютних показників ліквідності балансу доцільно визначити відносні коефіцієнти ліквідності: коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт проміжної ліквідності та коефіцієнт абсолютної ліквідності (табл. 4.8).

Таблиця 4.8 Характеристика ліквідності підприємства

Коефіцієнт проміжної (швидкої) ліквідності – показник, який обчислюється на основі більш вузького кола активів (з розрахунку вилучаються запаси і інші оборотні активи – найменш ліквідна частина оборотних активів).Нормативне значення показника 0.7-0.8. У 2008, 2009 та 2010 роках значення показника становить 0,22, 0,39 та 0,28 відповідно і свідчить, що за рахунок грошових коштів та очікуваних фінансових надходжень може бути погашено лише 22 %, 39 % та 28 % поточних зобов’язань підприємства.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину короткострокових позикових зобов’язань (поточних зобов’язань) можна за необхідності погасити негайно. Рекомендоване значення показника 0,2 – 0,35. За звітний період значення коефіцієнта абсолютної ліквідності становить відповідно 0,05, 0,08 та 0,02, що не відповідає рекомендованому значенню даного показника. Наявність невеликої суми коштів на рахунках підприємства на дату складання балансу і внаслідок цього наближення на даний момент коефіцієнта до нуля не означає втрати підприємством платоспроможності. Необхідним є те, щоб грошові ресурси в достатньому обсязі надійшли на рахунок до терміну виконання підприємством поточного зобов’язання.

4.4 Проведення аналізу визначення рівня ділової активності підприємства та ймовірності його банкрутства

Під терміном ділова активність слід розуміти здатність підприємства ефективно використовувати свої ресурси. Основні показники ділової активності підприємства наведені у таблиці 4.9.

Оборотність дебіторської та кредиторської заборгованості у 2008 році становили 1,66 оберта, а у 2009 та 2010 роках - 11,54 і 9,56 та 14,82 і 13.22 оберта. Оборотність дебіторської заборгованості у днях становила у 2008 році 217 дні, у 2009 році – 31 дні, у 2010 році – 24 дня, тобто для того, щоб зробити один оборот активам необхідно в середньому 91 день. Оборотність кредиторської заборгованості становила 217 днів, 38 днів та 27 дні відповідно у 2008, 2009 та 2010 роках.

Таблиця 4.9Аналіз показників ділової активності

Коефіцієнт оборотності оборотних активів у 2008 році становив 0,68 оберта, у 2009 році – 5,23 оберта, а у 2010 році – 6,89 оберта. Період одного обороту оборотних активів становив відповідно 529 днів, 69 днів та 52 дні протягом звітного періоду. Проте період одного обороту зменшився у 2010 році порівняно з 2008 роком до 477 днів.

Оборотність виробничих запасів зросла протягом звітного періоду на 9,13 обороти. Період одного обороту становить у 2008 році - 356 днів, у 2009 році – 49 дня та у 2010 році 36 дні.

Оборотність необоротних активів зросла у 2010 році порівняно з 2008 роком на 5,71. Тривалість одного обороту у 2008 році становила 375 дні, у 2009 році 54 дні, у 2010 році також 54 дні.

Оборотність власного капіталу у 2010 році збільшилась порівняно з 2008 роком на 5,60 обороти. Тривалість одного обороту у 2008 році склала 305 дні, у 2009 році 53 дні та у 2010 році 54 дні.

Прогнозування банкрутства підприємства

Банкрутство є визначенням недієздатністю підприємства бути платоспроможним і задовольняти вимоги кредиторів тільки засобом ліквідаційної процедури.

Для прогнозування можливості банкрутства підприємства визначимо за допомогою моделі Альтмана інтегральний показник «Z»(табл. 4.10)

Таблиця 4.10Аналіз показників банкрутства підприємства

Модель Альтмана: 1,2A + 1.4B + 3.3 C + 0.6D + 1.0E

Таблиця 4.11Аналіз підприємства за моделлю Альтмана

Дані таблиці свідчать, що можливе банкрутство спостерігалося у 2008 році, так як за моделлю Альтмана показник склав 1.4625, що є нижчим за мінімальне нормативне значення 1,8.

У наступні роки значення показника є вищим за оптимальне нормативне значення 3,0, що унеможливлює настання банкрутства на ТзОВ «Гербор-холдінг».

4.5 Аналіз звіту про фінансові результати підприємства

Прибуток є одним із узагальнюючих показників, що характеризує кінцевий результат діяльності підприємства. Від розміру прибутку, отриманого підприємством, залежить формування оборотних коштів, виконання зобов’язань перед бюджетом та контрагентами фінансового ринку, платоспроможність підприємства, розмір коштів на оплату праці працівників.

Аналіз фінансових результатів проведемо за допомогою таблиці 4.12

Таблиця 4.12 Аналіз прибутковості підприємства

Дані таблиці свідчать, що чистий прибуток у 2010 році порівняно з 2008 роком зріс на 4270 тис. грн., це відбулося за рахунок зростання виручки від реалізації, що зросла на 238514 тис. грн. і у 2010 році склала 281495 тис. грн. та інших операційних доходів, що зросла протягом звітного періоду на 77779 тис. грн. і склала у 2010 році 87071 тис. грн..,а також за рахунок зменшення собівартості реалізованої продукції протягом звітного періоду на 167854 тис. грн., адміністративних витрат на 6811 тис. грн., витрат на збут на 12051 тис. грн.,інших операційних витрат на 97668 тис грн., фінансових витрат на 1937 тис. грн. та податку на прибуток на 2782 тис. грн..

Рентабельність – це відносний показник прибутку, який відображає відношення отриманого доходу (прибутку) з наявними або використаними ресурсами.

Основним джерелом інформації для аналізу рентабельності є форма № 2 “Звіт про фінансові результати”, додатковими – форма № 1 “Баланс”, фінансовий план підприємства тощо. Розрахунок показників рентабельності інвестицій та рентабельності продажу підприємства наведено у таблиці4.13.

Таблиця 4.13 Аналіз показників рентабельності

Загальна рентабельність діяльності сукупного капіталу у 2010 році складала 0,12. Даний показник показує, що підприємство на кожну грошову одиницю сукупного капіталу, тобто всього власного, залученого, позиченого капіталу, одержало прибуток у розмірі, що перевищив обсяг залучених коштів на 0,12 %. Протилежна ситуація з валовою рентабельність продажу, операційною рентабельністю та чистою рентабельністю продажу, оскільки дані показники протягом звітного періоду мали тенденцію до зменшення, а це є негативним для діяльності підприємства. Валова рентабельність характеризує яка частка валового прибутку припадає на виручку від реалізації продукції. Значення даного показника у 2010 році становило 0,23.

4.6 Аналіз звіту про рух грошових коштів підприємства

Для аналізу руху грошових коштів за видами діяльності підприємства використовується форма № 3 "Звіт про рух грошових коштів".

Рух коштів відображається у звіті за трьома видами діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

Операційна діяльність підприємства - це основний вид діяльності, що характеризується рухом коштів від реалізації продукції, від надання права користування активами ( оренда, ліцензія ) сплати постачальникам, виплат працівникам та Інше.

Інвестиційна діяльність - це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних активів), а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Фінансова діяльність - це сукупність операцій які призводять до зміни величини або складу власного та позикового капіталу.

Управління грошовими потоками підприємства характеризує основні функції регулювання грошових коштів, які повинні здійснюватись різними прийомами та способами. На сьогодні цю роботу на підприємстві можуть виконувати головний бухгалтер, оскільки управління грошовими коштами - це тривалий, циклічний процес, який складається з декількох видів управлінських робіт.

Для прискорення обороту грошових коштів не можна обмежитись різними заходами. Необхідними є система заходів використання прогресивних форм і методів, які забезпечують раціональну організацію руху грошових коштів на всіх стадіях і етапах кругообігу.

Управління грошовими активами на ТзОВ «Гербор-холдінг» полягає в оптимізації їх загального середнього поточного залишку з позиції забезпечення постійної платоспроможності підприємства і передбачає виконання наступних завдань:

1. Визначення мінімальної необхідної потреби в грошових коштахдля здійснення поточної господарської діяльності;

2. Диференціація мінімально необхідної потреби в грошовихкоштах по основних видах поточних господарських операцій;

3. Забезпечення прискорення оборотності грошових коштів;

4. Мінімізація втрат грошових коштів від інфляції:

5. Забезпечення рентабельного використання тимчасово вільнихгрошових коштів.

Джерела фінансування господарської діяльності підприємства складається з власного капіталу і резервів, довгострокових позикових коштів та кредиторської заборгованості. Проведемо аналіз структури власного капіталу підприємства.

Дамо характеристику якості управління підприємством за станом руху грошових потоків (таблиця 4.12).

Таблиця 4.14 Структура грошових потоків ТзОВ «Гербор-холдінг» у 2008-2010 рр.

За 2008 та 2010 роки підприємство мало додатне значення грошового потоку від операційної діяльності (17897,7 тис.грн., 4883,0 тис.грн., відповідно) і від'ємне у 2009 році-3533,7 тис. грн., та з інвестиційної. Це свідчить, що на протязі досліджуваного періоду якісь управління підприємством характеризувалась як нормальна.

Таким чином керівництву підприємства необхідно постійно стежити за грошовими потоками від усіх видів діяльності. Особливу увагу необхідно сконцентрувати на зростанні грошових потоків від фінансової діяльності

4.7 Аналіз звіту про власний капітал підприємства

Основним джерелом формування капіталу підприємства є власний капітал підприємства. Дані для характеристики джерел формування капіталу підприємства наведені в таблиці 4.15

Таблиця 4.15 Динаміка і структура власного капіталу

Основним джерелом формування капіталу на ТзОВ «Гербор-холдінг» є нерозподілений прибуток, що становив у 2008 році 27709 тис. грн. або 97,1 % у валюті балансу, та зростав на протязі аналізованого періоду. Статутний капітал становив у 2008 році 104.0 тис. грн., що складає 0.4 % власного капіталу підприємства. Додатково вкладений капітал підприємства становив 731 тис. грн.

Порівняно з 2008 роком, у 2009 році власний капітал зріс на 4540 тис. грн. та становив 33084 тис. грн.. Як і в попередньому році, найбільшу частку займає нерозподілений прибуток – 32248.9 тис. грн., що на 4539.9 тис. грн. більше ніж у 2008 році. Статутний капітал зріс на 0.3 тис. грн. та становив 4104.3 тис. грн. У 2010 році нерозподілений прибуток підприємства становить 43122 тис. грн. або 98,1 % у валюті балансу. За 2010 рік нерозподілений прибуток зріс на 10873.1 тис. грн. порівняно з 2009 роком. Статутний капітал складає 104.0 тис. грн. Додатково вкладений капітал підприємства залишився незмінним та становить 731.0 тис. грн.

Для характеристики структури джерел фінансових ресурсів складемо таблицю 4.16.

Таблиця 4.16 Характеристика структури джерел фінансових ресурсів

Дані таблиці свідчать, що коефіцієнт фінансової незалежності у 2010 році склав 0.5. Нормативне значення даного показника 0.5-0.6. Це дає змогу зробити висновок про те, що підприємство є автономним. Зростання цього показника спостерігається у 2009 році що є на 0.16 більшим за 2008 рік. У 2010 році даний показник зменшився порівняно з 2009 роком на 0.02. Загалом коефіцієнт фінансової незалежності зріс у 2010 році порівняно з 2008 роком на 0.14, що є позитивним явищем для підприємства.

Коефіцієнт фінансової залежності у 2010 році склав 1.99, тобто зменшився порівняно з 2008 роком на 0.8. Це є негативним явищем для підприємства, однак у зв’язку з тим, що нормативне значення даного показника <2, то це дає змогу зробити висновок про те, що у валюті балансу значне місце посідають власні кошти, а отже підприємство є фінансово незалежним.

Коефіцієнт фінансового ризику у 2010 році склав 0.99, що на 0.80 є меншим порівняно з 2008 роком. У зв’язку з тим , що нормативне значення даного показника <1, то це дає змогу зробити висновок про те, що підприємство є фінансово стабільним.

4.8 Аудит фінансово-господарської діяльності підприємства

Анкета визначення здатності подальшого функціонування підприємства (безперервної діяльності)

Оскільки при проведенні аудиту бухгалтерської звітності фінансового стану підприємства не виявлено порушень і втрат, то можна стверджувати про подальше функціонування підприємства.

Розділ V . Інформаційні системи обліку

Під інформаційною технологією (ІТ) розуміють систему методів і способів збирання, накопичення, зберігання, пошуку і оброблення інформації на основ застосування засобів обчислювальної техніки. Оскільки ІТ є поєднанням процедур, що реалізують функції збирання, накопичення, зберігання, оброблення і передачі даних із застосування технічних засобів, тому ІТ невід'ємно пов'язана з технічним і програмними середовищем, в якому її реалізовано. Інформаційні технології залежать від різних компонентів, зокрема:

• технічних засобів;

• персоналу, здатного використовувати їх;

• організації, яка об'єднує засоби І персонал в єдиному процесі;

• інформаційних засобів, що здійснюють формування й видачу інформації. Основу технології оброблення даних становлять процесиперетворення вхідної інформації на результатну. Кожна ІТ закінчуєтьсястворенням інформаційного продукту.

Інформаційні технології використовують програмне забезпечення, яке залежить від типу інформаційних систем і змісту оброблюваної інформації. Насамперед це офісні програми, в склад яких входить процесор електронних таблиць для виконання розрахунків.

Ведення обліку основних засобів за допомогою програми "1С:Бухгалтерия 7.7". Бухгалтерський облік основних, засобів ведеться на рахунку 10 "Основні засоби" за первісною вартістю. Існуюче настроювання плану рахунків і аналітичного обліку для рахунку 10 "Основні засоби" передбачає ведення обліку в розрізі двох видів субконто: номенклатури основних засобів (необоротних активів) та місць їх зберігання.

Виду субконто "Необоротні активи" відповідає довідник "Необоротні активи", де міститься список основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних матеріальних активів та інших необоротних активів. Реквізити довідника діляться основні та додаткові, про що свідчать закладки на діалоговому вікні Необоротные активы. До основних реквізитів належать: код, назва, повна назва, вид необоротного активу, рахунок обліку, первісна вартість, інвентарний номер, шифр, одиниця вимірювання, дата введення в експлуатацію. До додаткових: рахунок витрат, вид витрат, метод розрахунку амортизації, ліквідаційна вартість, строк корисного використання (міс.) тощо.

Охарактеризуємо деякі з наведених вище реквізитів:

- вид необоротного активу — використовується для визначення належності активу до типових груп. Реквізит може набувати таких значень (основні засоби,інші необоротні матеріальні активи;

- дата введення в експлуатацію - вводиться автоматично під часоформлення документа Введення в експлуатацію по даному необоротному активу;

- код - формується автоматично шляхом присвоєння об'єктам необоротних активів номерів по порядку (без пропуску номерів і врахування належності до певних груп та видів;

- інвентарний номер - формується відповідно до прийнятої на підприємстві системи кодування інвентарних номерів необоротних активів. Інвентарний номер не збігається з кодом об'єкта;

- шифр - має необов'язковий характер і служить для уточнення інформації про об'єкт необоротних активів;

- рахунок обліку - інформація про рахунок обліку необоротного активу;

- рахунок витрат та вид витрат — зазначається рахунок і аналітика витрат,на які будуть зачислені суми нарахованої амортизації;

Тепер розглянемо особливості реалізації комп'ютерного обліку необоротних активів на прикладі господарських операцій: ввід в експлуатацію, списання, ліквідація, ремонт, нарахування амортизації тощо.

Найпоширенішою є операція придбання основного засобу у постачальника а введення його в експлуатацію. Для автоматизації процесу відображення цих операцій в комп'ютерному обліку призначені такі документи:

1. Банківська виписка, платіжне доручення та видатковий касовий ордер використовується для здійснення оплати основного засобу, отриманого від постачальника з розрахункового рахунку чи каси підприємства;

2. Прибуткова накладна використовується для оприбуткування основних засобів на баланс підприємства;

3. Акт введення в експлуатацію використовується для оформлення введення в експлуатацію об'єкта основного засобу.

Операція з оплати за оприбутковані основні засоби від постачальника не розглядається в комплексі задач, що стосуються обліку основних засобів, тому одразу розглядатимемо операції з оприбуткування.

Діалогова форма документа "Прибуткова накладна" заповнюється основі супровідних документів постачальника (скажімо, накладної, товаротранспортної накладної, специфікації тощо).

Далі треба заповнити табличну форму документа (реквізити: ТМЦ, Ко-во, Цена, Сумма, Сумма+, НДС), маючи на увазі, що кожен рядок документ містить дані лише про один об'єкт основних засобів. Документ автоматично генерує проведення з надходження основних засобів. Для відображення вводу основного засобу в експлуатацію "1С: Бухгалтерии 7.7" передбачено використання документа "Ввод в эксплуатацию", котрий можна одержати, ввійшовши в журнал документів і вибравши пункт "Необоротньые активы и МБП, або ж в меню "Документи" - „Необоротные активы и МБП". В обох випадках треба обрати документ "Ввод в эксплуатацию". Перед введенням всіх реквізитів потрібно обрати позицію Ввід в експлуатацію необоротних активів в діалоговому вікні, що відкриється. Тим самим ми визначаємо склад та структуру табличної частини документа.

Опишемо реквізити документа по введенню об'єкта основних засобів в експлуатацію:

- Місце зберігання - застосовується для вибору місця зберігання активу вперіод його експлуатації. Реквізит прямо пов'язаний з однойменним довідником і його можна представити у вигляді матеріально відповідальної особи або місця зберігання (складу);

- Вид необоротних активів - призначений для вибору виду не обігового активу (скажімо, Основні засоби);

Таблична частина містить таку інформацію: об'єкт, що є джерелом надходження активу (реквізит ТМЦ/Инвестиции) об'єкт, котрий вводиться в експлуатацію вибирається з довідника "Необоротные активы" (реквізит Необоротний актив; кількість об'єктів, що вводяться в експлуатацію (реквізит Кількість);вартість об'єктів, що вводяться в експлуатацію (реквізит Ціна); сума по введених об'єктах-розраховується програмним способом, множенням кількості об'єктів на їх вартість (реквізит Сума).

Документ автоматично генерує проведення по введенню в експлуатацію основних засобів в журналі проведень.

Процес реалізації в комп'ютерній бухгалтерії господарських операцій по безоплатному надходженню основних засобів чи внесенню основних засобів як статутний капітал є схожим до розглянутих вище операцій з отримання об'єктів основних засобів від постачальників, з врахуванням того, що безплатно отримані об'єкти підлягають прийняттю на облік як доходи майбутніх періодів, з подальшим щомісячним віднесенням нарахованої амортизації на фінансові результати як інших доходів, а об'єкти отримані як внесок до статутного капіталу оприбутковуються на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" в кореспонденції з рахунком 46 "Неоплачений капітал".

Для нарахування амортизації використовується документ Нарахування зносу, в якому заповнюються такі реквізити: Номер розрахунку - присвоюється автоматично, проте може бути змінений; Дата - встановлюється користувачем і визначає місяць, за котрий - буде виконуватися нарахування амортизації; Ознака нарахування амортизації для податкового та бухгалтерське обліку встановлюється залежно від виду амортизації, що розраховується; Понижуючий коефіцієнт - встановлюється лише для податкового обліку.

Документ автоматично формує проведення в дебет рахунків витрат кредит рахунку 13 "Знос необоротних активів" по кожному об'єкту основних, засобів та виконує розрахунок сум амортизаційних відрахувань. Також документ забезпечує контроль залишкової вартості по кожному інвентарному об'єкту (в разі повного зносу нарахування амортизації припиняється), а також контроль за проставленням необоротних активів на облік (по основних засобах, що надійшли протягом поточного місяця, амортизаційні відрахування не проводяться).

Слід зазначити, що перед введенням документа Нарахування зносу необхідно впевнитись, що реквізити довідника Необоротні активи заповнені повністю. Це стосується таких реквізитів, що містяться в закладці Додатково:

Нараховувати знос в податковому обліку - заповнюється з метою відображення нарахування зносу в податковому обліку;

- Рахунок витрат вказується конкретний рахунок витрат на який зараховані амортизаційні відрахування;

- Вид витрат - опис даного реквізиту було подано вище;

- Метод розрахунку: зносу - встановлюєте - індивідуально для кожного інвентарного об'єкта з метою встановлення одної, з шести можливих методів нарахування зносу.

Склад решти реквізитів вкладки Додатково довідник; Необоротні активи може змінюватися залежно від обраного методу нарахування зносу.

Операції щодо ремонту та модернізації основних засобів відображені в обліку за допомогою документа Модернізація необоротних активів, що містить такі основні реквізити:

Номер документа і Дата — обов'язкові реквізити, правила заповнення котрих такі самі, що і для інших документів;

- Місце зберігання - вказується місце зберігання або матеріально відповідальну особу, за якою закріплено той чи інший інвентарний об'єкт;

- Необоротний актив - із довідника Необоротні активи вибирається основний засіб, що модернізується чи ремонтується;

- Роботи здійснюються - здійснюється вибір із двох доступних способів робіт, що здійснюються при ремонті необоротних активів: Через підрядника(підрядний спосіб) та Власними силами (господарський спосіб). При цьому,якщо роботи здійснюються підрядним способом, у діалоговій формі документа з'являється ще одна вкладка - Додатково;

Вид діяльності - обирається вид діяльності, за котрою здійснюється ремонт (скажімо, Виробництво чи Загальна);

- Зміна балансової вартості (податковий облік) - - група реквізитів, що використовується для віднесення витрат на ремонт або модернізацію дов алових витрат (у межах 5 % від балансової вартості основних виробничих фондів);

У табличній формі документа вводиться Рахунок, за котрим проводиться виконання робіт; Субконто 1, Субконто2, СубконтоЗ, що відображають аналітику по вибраному рахунку; Рахунок модернізації та Вид модернізації, що відображають рахунок, на який будуть списані затрати з модернізації (вибирається з довідника Інвестиції) і його вид; Сума, де вказуються суми витрат, понесені на ремонт.

Структуру довідника Інвестиції розглянемо детальніше. Довідник містить такі поля: Код, Назва, Рахунок обліку, Ціна. Для введення інформації в довідник треба виконати такі дії:

1. в меню Довідники вибираємо вкладку Інвестиції - відкривається форма довідника для введення його елементів;

2. в меню Дії вибираємо опцію Змінити— з'являться діалогове вікно для заповнення реквізитів довідника.

Документ Модернізація необоротних актив автоматично генерує проведення з модернізації та ремонту основних засобів та розміщує їх у журналі проведень. У разі потреби можна Отримати друковану форму акту приймання-здавання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (ф. 03-2), натиснувши кнопку Друк.

При ліквідації необоротних активів використовують документ Ліквідація необоротних активів, який окрім традиційних - Номер документа і Дата -містить такі реквізити:

- Вид ліквідації, що може набувати двох значень: Реалізація та Списання ізалежно від цього визначати вигляд вкладки Додатково;

- Вид ПДВ - визначає можливі варіанти нарахування ПДВ при реалізаціїоб'єкта основних засобів;

- - Валові витрати і Валові доходи - визначається аналітика рахунків для відображення ліквідації об'єкта основних засобів у податковому обліку.

У табличній частині документа заповнюють лише реквізити: Необоротний актив, що вибирається з однойменного довідника (при цьому реквізити Місце зберігання, Первісна вартість (грн.), Знос (грн.) та Кількість заповнюються автоматично) і Ціна, де вказується ціна продажу (якщо необоротний актив було реалізовано).

Для полегшення роботи користувача "1С:Бухгалтерия 7.7м, розробниками програми створено Помічник "Ліквідація необоротних активів", що запускається за допомогою меню Сервіс. Внаслідок роботи помічника створюється документ Ліквідації, необоротних активів, причому кожен крок формування документа детально пояснено у вікнах, що почергово відкриваються за допомогою кнопок Далі та Назад. Роботу помічника можна перервати в будь-який момент, натиснувши кнопку Відміна.

Ведення обліку матеріальних цінностей за допомогою програми "1С: Бухгалтерия 7,7". Бухгалтерський облік запасів ведеться на рахунку 20 "Виробничі запаси" за первісною вартістю

Існуюче настроювання плану рахунків і аналітичного обліку для рахунку 20 "Виробничі запаси" передбачає ведення обліку в розрізі трьох видів субконто: номенклатури матеріалів, місць зберігання і партій, а також в двох вимірниках: вартісному і натуральному.

Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться на однойменному рахунку 22 в розрізі все тих же видів субконто в натуральному та вартісному виразі.

Виду субконто "Номенклатура матеріалів" відповідає довідник "Номенклатура", Що містить список товарно-матеріальних цінностей і призначений для формування інформації про матеріали, номенклатуру продукції, перелік виконуваних робіт і послуг. Розглянемо кілька основних реквізитів довідника:

Повна назва - обов'язковий для заповнення реквізит, в якому зазначається

назва ТМЦ; Вид ТМЦ - вибирається одне з таких значень: Товар, Послуга, Тара, Продукція, Матеріал, Будматеріал, Паливо, Запчастини, МШП, Напівфабрикат, Артикул використовується для швидкого пошуку та сортування ТМЦ; Валюта продажу - зазначається валюта, в якій відображені відпускні ціни;Ціна продажу - вказується відпускна ціна ТМЦ; Валюта оприбуткування - зазначається валюта, в якій відображені закупівельні ціни; Ціна оприбуткування - вказується закупівельна ціна ТМЦ; Ставка ПДВ -вказується ставка ПДВ для конкретного номенклатурного номера ТМЦ, яка використовуватиметься для розрахунків сум ПДВ у документах; Базова одиниця - задається одиниця вимірювання, в якій будуть обліковані залишки ТМЦ тощо.

Розглянемо особливості реалізації комп'ютерного обліку матеріальних цінностей на прикладі деяких господарських операцій, зокрема: надходження матеріалів та МШП на склад, облік транспортно-заготівельних витрат, списання матеріалів тощо.

Оприбуткування куплених матеріалів на склад відбувається двома способами, залежно від способу розрахунку з організацією - постачальником:

• у разі, післяплати: оформлюється, прибуткова накладна на отриманіТМЦ,

• при передоплаті: оформлюється вхідний рахунок, на основі якого післяфактичного одержання матеріалів вводиться прибуткова накладна

Отримати на моніторі комп'ютера екранну форму документа Прибуткова накладна можна двома способами:

1. Через меню Документ - Надходження - Прибуткова накладна;

2. Відкрити журнал документів Прибуткові накладні і перейти до режимувведення нового документа

Оскільки форма даного документа не відрізняється від аналогічної для оприбуткування основним засобів, описаної вище, ми сконцентруємо свою увагу на заповненні лише деяких реквізитів документа, зокрема: Що оприбутковуємо - використовується для вибору групи активів, оприбутковуються (в даному випадку - Запаси).

Відзначимо також надзвичайно корисну функцію Підбір, котра є недоступною у разі оприбуткування основних засобів і служить для автоматичного заповнення ряду реквізитів табличної частини документа Щоб скористатися нею потрібно натиснути кнопку в нижній частині форми введення. При цьому відкривається довідник "Номенклатура", в котрому слід вибрати назву матеріалу та вказати його кількість, отриману фактично.

! Реквізити з довідника переносяться у табличну частину документа автоматично, тому необхідно перевірити значення ціни матеріалу оскільки воно може не збігатися із значенням ціни постачальника, а також вид ПДВ. У разі різниці по цих реквізитах, їх значення потрібно змінити вручну.

Екранна форма документа Рахунок вхідний є схожого з документом Прибуткова накладна. Поля Замовлення та Вид торгівлі заповнюються автоматично після вибору постачальника з довідника Контрагенти. Проте значення цих реквізитів можна змінити вручну (скажімо для реквізиту Замовлення, можливо вибрати як замовлення іншу угоду, натиснувши кнопку "...", або присвоїти йому значення Без замовлення, скориставшись кнопкою "X").

Відзначимо також, що документ Рахунок вхідний не формує проведень по оприбуткуванню ТМЦ в журналі проведень, а лише автоматично потрапляє в журнал Рахунки вхідні. Оформлена належно прибуткова накладна буде зареєстрована в журналі документів Прибуткові накладні, а також створить необхідну кількість проведень з оприбуткування матеріалів чи МШП на склад (по дебету конкретного субрахунку рахунка 20 "Виробничі запаси" або 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети"), одного проведення по обліку ПДВ та одного проведення по взаємозарахуванню заборгованостей (в разі передоплати).

Як вже було зазначено, в разі приймання матеріальних цінностей, які мають кількісні та якісні розбіжності з даними супровідних документів постачальника, а також: при прийманні матеріалів, які прибули без документів, складається Акт про приймання матеріалів (ф. М-7). Такої форми в стандартній конфігурації "1С: Бухгалтерия 7.7 немає, тому таке оприбуткування відбувається за допомогою оформлення прибуткової накладної на суму фактично отриманих матеріалів, а претензія постачальнику на величину відхилення відображається в обліку в режимі ручного введення операцій.

Процес реалізації в комп'ютерній бухгалтерії господарських операцій по безоплатному надходженню виробничих запасів чи внесенню їх до статутного капіталу засновниками є схожим до розглянутих вище операцій з отримання запасів від постачальників за плату, з врахуванням того, що безоплатно отримані оборотні активи підлягають оприбуткуванню на відповідний рахунок активів по дебету з одночасним відображенням на рахунку 745 „Дохід від безоплатно одержаних активів" по кредиту виробничі запаси, отримані як внесок до статутного капіталу, підлягають віднесенню на рахунок 20 "Виробничі запаси" в кореспонденції з рахунку 46 "Неоплачений капітал".

Розглянемо питання обліку транспортно-заготівельних витрат за допомогою "1С: Бухгалтерия 7.7". Потрібно одразу відзначити, що ведення уособленого обліку ТЗВ на окремому субрахунку не передбачено типовою конфігурацією " 1С Бухгалтерия 7.7" що певним чином обмежує вибір бухгалтером методу віднесення транспортно-заготівельних витрат на виробництво.

При використанні першого методу процес оприбуткування ТМЦ відбувається в два етапи:

1 етап. Оформлення документа Прибуткова накладна з відображенням уньому факту надходження матеріалів на склад за, закупівельною вартістю;

2 етап. Оформлення документа Додаткові витрати на придбання ТМЦ звідображенням у ньому суми ТЗВ, що включається до собівартості матеріалівоприбуткованих за допомогою попереднього документа. Реквізити документаДодаткові витрати на придбання ТМЦ заповнюються так:

• Прибуткова накладна - - вказується документ, який зареєстрований у однойменному журналі, на основі котрого будуть вводитися дані розглядуваного нами документа;

• Рахунок - обирається рахунок по кредиту і аналітика за допомогою плану рахунків;

• Кількість - заповнюється, якщо на обраному рахунку ведуть кількіснийоблік;

• Сума - вказується сума ТЗВ;

• ПДВ - розраховується сума ПДВ, що належить до транспортно- заготівельних витрат;

• Інші реквізити.

Цей документ автоматично генерує проведення в журналі проведень по дебету рахунків та субрахунків, вказаних в документі-основі, в кореспонденції з рахунком, записаним в табличній частині в рядку Рахунок.

У разі оприбуткування за однією прибутковою накладною кількох видів матеріалів треба пам'ятати, що документ Додаткові витрати на придбанні ТМЦ забезпечує розподіл суми ТЗВ лише пропорційно вартості придбаних матеріалів. У разі виникнення потреби розподілу транспортно-заготівельних витрат за іншою базою, необхідно буде всі розрахунки і проведення в журналі виконати вручну. Сам документ Додаткові витрати на придбання ТМЦ автоматично переноситься в журнал Прибуткові накладні.

Операції списання товарно-матеріальних цінностей виконуються за допомогою документа Списання ТМЦ. У цьому документі потрібно ввести: склад, з якого списуватимуть матеріали (Місце зберігання); затратний рахунок, на який буде списана облікова вартість матеріалів (Рахунок списання); статтю затрат; вид діяльності (Субконто списання); причину списання (Причина списання). У табличну частину документа дані вводяться двома способами:

1) введенням нових рядків та

2) відшуканням інформації за допомогою кнопки Підбір.

Таблична частина документа містить реквізити: ТМЦ, Кількість, Ціна-, Сума-, ПДВ, Сумма+, Залишок, заповнення котрих: додаткових пояснень не потребує. У нижній частині діалогового вікна документа Списання ТМЦ міститься кнопка Провести, за допомогою якої можна здійснити автоматичне формування проведень в дебет рахунку витрат, що були вказані в документі, з кредиту рахунку 20 "Виробничі запаси" по даній господарській операції, не заходячи в журнал проведень.

Після створення форми Списання ТМЦ вона автоматично розміщується в журналі Складські, а за необхідності отримання друкованої форми-автоматично створює документ Акт списання ТМЦ.

Для відображення факту відпуску матеріальних цінностей у виробництво необхідно скористатися документом Калькуляція, що може працювати в двох режимах: Попередня і Остаточна Попередня калькуляція містить такі реквізити:

• Склад матеріалів - з довідника Місця зберігання вибирається склад, зякою списуються матеріали;

• Продукція - - з довідника Номенклатура обирається вид продукції, поякому складається попередня калькуляція;

• Склад продукції - з довідника Місця зберігання вибирається склад, кудиоприбутковуватиметься готова продукція;

• Кількість продукції - вказується кількість продукції, що буде виготовлена згідно з калькуляцією.

Таблична частина документа містить таку інформацію:

Затрата - з довідника Номенклатура або Види затрат вибирають матеріали або інші затрати, які включають до виробничої собівартості обраної продукції;

• Партія - вказується партія описуваних матеріалів. У разі введеннянематеріальних витрат, реквізит не заповнюється;

• Кількість - для матеріальних витрат вказується кількість матеріалів,втрачених на виробництво об'єкта калькулювання;

Сума попередня - для нематеріальних витрат вказується сума витрат згідно з попередньою калькуляцією (для матеріальних витрат цю суму підраховують автоматично залежно від описаних партій).

Для автоматичного способу заповнення табличної форми документа можна скористатися кнопкою Заповнити, що розміщена в нижній його частині. При цьому рядки, що містять витрати на виготовлення продукції заповнюються даними, які знаходяться в довіднику Складові продукції.

Праворуч над таблицею розміщена інформація, що дозволяє побачити собівартість та продажну вартість одиниці та всієї кількості продукції. З метою коригування попередніх витрат на виробництво продукції відповідно до реальних їх значень формується документ Остаточна калькуляція, який будується на основі попередньої калькуляції за допомогою розподілу сум реальних затрат пропорційно зазначеним в ній витратам. При цьому в табличній частині документа буде заповнено реквізит Сума остаточна, де міститимуться остаточні значення сум витрат за даними бухгалтерського обліку.

Для полегшення створення та проведення остаточної калькуляції призначено помічник Створення остаточних калькуляцій, в режимі котрого кожен етап формування результуючого документа супроводжується детальними поясненнями.

Обидва описаних вище документи автоматично генерують проведення в журналі проведень, причому перший (Попередня калькуляція) - по списанню матеріалів на рахунок 23 "Виробництво" та оприбуткуванню продукції на склад (дебет рахунка 26 "Готова продукція"), а другий (Остаточна калькуляція) - по коригуванню дебету рахунка 26 та кредиту рахунка 23. Всі документи Калькуляція потрапляють у журнал Виробництво.

Необхідно пам'ятати, що типовою конфігурацією "1С:Бухгалтерия 7.7" в документі Калькуляція передбачено списання матеріалів у виробництво лише за методом середньозваженої собівартості, що проте не виключає застосування інших, зазначених в П(С)БО 9 методів списання запасів. Для реалізації інших методик необхідно в режимі конфігурації змінити існуючий алгоритм документа або створити абсолютно новий документ. У разі такої потреби рекомендується звернутися до фірми - встановлювана цього програмного продукту.

Для відображення господарських операцій з продажу матеріалів на сторону в типовій конфігурації "1С бухгалтерия 7.7" передбачений документ Відвантаження матеріалів на сторону. Документ, при його проведенні, автоматично генерує проведення:

- списання собівартості матеріалу за методом середньозваженої собівартості (Д-т 79 "Фінансові результати" К-т 20 "Виробничі запаси");

- списання доходу від реалізації (Д-т 701 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" К-т 701 "Дохід від реалізації готової продукції);

- на суму ПДВ (Д-т 701 "Дохід від реалізації готової продукції" К-т6415"ПДВ"). Такий документ можна отримати через меню Документи Виробництво. Детальніше реалізацією запасів стороннім споживачам розглядати не будемо, а розглянемо переоцінку ТМЦ, яка здійснюється за допомогою документа Переоцінка ТМЦ, що призначений для зміни облікової вартості матеріалів. Він має такі реквізити: місце зберігання - задається склад,де зберігаються матеріали, по яких здійснюється переоцінка; вид переоцінки ТМЦ - визначається вид переоцінки ТМЦ (наприклад, Зміна облікової вартості); рахунок доходів - задається рахунок доходів, що відповідає рахунку обліку ТМЦ у проведенні, яким відображається переоцінка (за замовчуванням -це рахунок 719); рахунок витрат - задається рахунок витрат, що відповідає рахунку обліку ТМЦ у проведенні, яким відображається переоцінка (за замовчуванням - це рахунок 946); для перерахунку використовувати загальний відсоток - використовується, якщо необхідно задати відсоток, за яким будуть перераховані нові вартості ТМЦ. У табличну форму документа входять такі реквізити: ТМЦ, Партія, Кількість, Стара ціна; Стара сума, Нова ціна, Нова сума, Залишок. Особливих коментарів ці реквізити не потребують.

Існуюче настроювання плану рахунків і аналітичного обліку для рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" передбачає ведення обліку в розрізі двох видів субконто: "Співробітники" і "Місяць нарахування заробітної плати".

Виду субконто "Співробітники" відповідає довідник "Співробітники", що стає доступним через меню Довідники— Співробітники і використовується також для ведення аналітичного обліку за рахунками 372 "Розрахунки з підзвітними особами", 3775 '"Розрахунки з робітниками і службовцями за іншими операціями" тощо.

Діалогове вікно перегляду і редагування даних по конкретному співробітнику має чотири закладки:

1. Загальні з такими реквізитами: Табельний номер – вказується індивідуальний табельний номер працівника відповідно до прийнятої на підприємстві системи кодування; П.І.П. - вказується прізвище та ініціали співробітника; Посада-записується посада, яку займає працівник на підприємстві; Фірма, в котрій працює співробітник - - вказується фірма, де працює співробітник. Реквізит доступний до того моменту, поки елемент довідника не записано.

У випадку, якщо дане підприємство є для співробітника основним місцем праці, - потрібно встановити прапорець Основний.

2. Дані по з/й з такими реквізитами: Оклад/тариф - вказується сума місячного окладу або погодинного тарифу; Аванс - вказується розмір авансу;Кількість пільг - вказується кількість пільг з прибуткового податку; Вид витрат- обов'язковий для заповнення реквізит, що визначає аналітику витратного рахунка (або рахунків) (наприклад, зарплата адміністративного апарату);Рахунок витрат;

3. Паспортні дані - містить реквізити: Серія і Номер/№ паспорта, коли і ким виданий, Адреса співробітника, Телефон співробітника ;

4. Податкові дані - містить реквізити: Індивідуальний податковий номер,Назва податкової інспекції, Адреса податкової інспекції. Через очевидність особливих роз'яснень по заповненню останні реквізити не потребують.

Для нарахування заробітної плати працівникам підприємства використовується документ Нарахування ЗП (меню Документи—Зарплата -Нарахування ЗП).

Діалогова форма даного документа для введення вхідних даних містить дві закладки:

1. Основні з такими реквізитами: Вид виплати - основний реквізит, який визначає подальше використання документа Нарахування ЗП. Він може набувати значень, а саме:

- Основна зарплата - відбувається нарахування основної заробітної плати співробітникам підприємства, розрахунок сум відрахувань у бюджет та державні цільові фонди, автоматичне формування проведень. За допомогою кнопки Друк можна отримати форми таких первинних документів: платіжна відомість, розрахунково-платіжна відомість, зведення відрахувань до державних цільових фондів, розрахункові картки для співробітників.

- Аванс - відбувається нарахування авансу співробітникам підприємства. Суми авансу з довідника Співробітники автоматично записуються в графу До видачі табличної частини документа, проте існує можливість редагування сума вансу вручну. Після заповнення всіх реквізитів формується документ"Відомість нарахування авансу", який бухгалтерських проведень не генерує, на відміну від вказаних вище первинних документів.

- Внесення - вид виплати, що призначений для запису вступного сальдо за розрахунками з оплати праці на початку роботи з типовою конфігурацією "1С:Бухгалтерия 7.7".

Рахунок оплати праці - визначається бухгалтерський рахунок (субрахунок) розрахунків з оплати праці; Середньоспискова чисельність співробітників -визначається величина, що визначає середньоспискову чисельність співробітників; Кількість робочих днів - записується кількість робочих днів у поточному періоді нарахування заробітної плати.

2. Додатково - визначається бухгалтерський рахунок витрат, на який списується сума комунального податку, аналітика даного рахунку, рахунок обліку валових витрат.

Табличну частину документа можна заповнювати двома способами:

1. по кожному співробітнику окремо - клацнувши мишкою в першому рядку стовпця Співробітники І вибравши необхідний елемент;

2.по всьому списковому складу - натиснувши кнопку Заповнити. При цьому автоматично заповняться стовпці: Співробітники, Нараховано (Аванс), Днів.

Суми додаткових нарахувань (відпускні, лікарняні тощо) необхідно внести в табличну частину документа вручну. Для автоматичного розрахунку сум основних утримань по кожному працівнику необхідно скористатися кнопкою Розрахувати, що розміщена в нижній частині діалогового вікна. Для реалізації операцій з виплати заробітної плати призначений документ Виплата ЗП. Цей документ формує платіжні відомості та створює бухгалтерські проведення з виплати заробітної плати (заборгованості із заробітної плати) працівникам.

Діалогова форма даного документа містить такі реквізити: Період -визначається період, за який, буде здійснюватися виплата заробітної плати співробітникам підприємства; Вид виплати та Рахунок оплати праці - значення, що можуть набувати дані реквізити аналогічні як і в документі Нарахування ЗП; Відсоток виплати -вказується відсоток від суми, що планується до видачі; Каса - значення реквізиту вибирається з довідника Рахунки нашої фірми.

Заповнення табличної частини документа відбувається автоматично для виду виплати Основна з/п, після натискання кнопки Заповнити. Реквізити табличної форми документа Виплата ЗП такі:

- Співробітник - записуються прізвища, ім'я, по батькові співробітників, яким нарахована але не виплачена заробітна плата. П.І.П. співробітників вибираються з довідника Співробітники;

Сума записується сума до видачі по конкретному співробітнику, яка визначається як поточний залишок по субрахунку 661 "Розрахунки за заробітною платою".

Для отримання друкованої форми платіжної відомості необхідно натиснути кнопку Друк в нижній частині діалогового вікна. Обидва розглянуті документи (Нарахування ЗП та Виплата ЗП) реєструються в журналі Зарплата.

Дані про розрахунки із співробітниками з оплати праці можна отримати, використавши стандартні звіти, зокрема:

1 .Аналіз рахунка за субконто використовується для отримання нформації про суму нарахованої заробітної плати, стягнені податки та збори і суму до виплати в розрізі співробітників;

2. Оборотно-сальдова відомість- використовується для отримання узагальнюючої інформації про стан розрахунків із заробітної плати за певний період;

3. Журнал-ордер по субконто - використовується для отримання інформації по конкретному субрахунку не лише в цілому, але й в кореспонденції з іншими рахунками.

Відзначимо, що операції з нарахування і виплати заробітної плати на підприємствах з сотнями робітників будуть оформлятися тисячами проведень у місяць, оскільки типовою, конфігурацією, "1С:Бухгалтерия 7:7" передбачено, ведення аналітичного обліку розрахунків за заробітною платою на рахунку 66: в розрізі співробітників. Тобто для кожного співробітника нараховується заробітна плата з одночасним віднесенням її, на рахунок витрат, здійснюється формування проведень за податками та зборами в державні фонди та відбувається сплата (депонування) нарахованої заробітної плати.

Цей процес є достатньо важким та трудомістким і не обмежується лише формуванням документів Нарахування ЗП та Виплата ЗП. Для його спрощення можна скористатися можливістю нарахування заробітної плати співробітникам за допомогою програми "1С:Зарплата и кадры". Підсумкові дані за нарахованою заробітною платою з цього модуля доведеться переносити в модуль " 1 Сбухгалтерия 7.7" з подальшим формуванням проведень з обліку виробничих витрат та відрахувань в соціальні фонди, що проводяться з фонду оплати праці.

Автоматизація обліку готової продукції, її відвантаження та реалізації в «1С: Підприємство»

Для роботи з оборотними активами підприємства - - товарами, готовою продукцією, матеріалами, запчастинами, паливом, послугами тощо призначені довідники, документи з роботі з ТМЦ, а також звіти.

Прибуткування від іноземних постачальників. Крім зазначених у Прибуткуванні від вітчизняних постачальників загальних реквізитів, слід заповнити: Дата інвойсу - - дата інвойсу постачальника. Курс інвойсу - - курс валюти документа до : національної валюти на дату інвойсу. Дата ВМД -- дата, оформлення митної декларації. Курс ВМД - курс валюти документа до національної валюти на дату оформлення митної декларації. Обліковий курс грн/ІТ8В обліковий курс базової валюти системи (гривні) до основної (долара) на дату документа. № інвойсу, № ВМД та інші примітки використовуються для друкованих форм та мають інформаційний зміст.

Після заповнення шапки документа потрібно заповнити додаткові відомості (про митне оформлення вантажу, його перевезення та заведення правил для розрахунку собівартості ТМЦ). Додатковими сумами, від яких може залежати собівартість., ТМЦ, є: суми у валюті: знижка/націнка за контрактом, страховка вантажу, перевезення поза Україною; суми в національній валюті: мито, митні збори, акциз, ПДВ на імпорт, перевезення по Україні, а також суми, перераховані за інші оформлення.

Знижка/націнка за контрактом може бути надана тільки постачальником вантажу, тому контрагент у цьому випадку не може бути змінений. Сума -сума знижки/націнки. Для знижки слід вказати знак «мінус», для націнки —:ак «плюс». Галочка Включати до собівартості знижку/націнку та страхування означатиме, що сума знижки/націнки, страхування буде врахована під час розрахунку калькуляції собівартості кожного ТМЦ з рядків документа. Страхувальник - —контрагент страхування вантажу та контракт страхування. Перевізник поза Україною — контрагент перевезення вантажу, контракт на перевезення, якщо рахунок дебітора в картці вибраного контрагента має субконто Договори. Валюта транспортних послуг - - валюта розрахунків за перевезення.

Галочки Включати до собівартості мито і Включати до собівартості митні збори не можна відмінити, тому що обидві суми завжди включаються до собівартості імпортних товарів.

Акциз, сума - митний орган або інша установа, договір для обліку, якщо рахунок дебітора, в картці вибраного контрагента мас субконто Договори, сума акцизу за ВМД у національній валюті . Якщо у ВМД є сума акцизу, доцільно включати цю суму до розрахунку калькуляції собівартості кожного ТМЦ з рядків документа. ПДВ на імпорт, сума - митний орган або інша установа, договір для обліку, якщо рахунок дебітора в картці вибраного контрагента має субконто Договори, сума ПДВ за ВМД у національній валюті.

Галочка Розраховувати собівартість за інвойсом має значення лише в тому разі, коли в документі є такі ТМЦ, яких не було в інвойсі, тобто в таких рядках буде вказана фактична кількість, але не кількість за Інвойсом. Якщо вказати позитивне значення галочки, це означатиме, що під час розрахунку калькуляції собівартості 1 такого ТМЦ вартість за інвойсом буде такою самою, як ціна інвойсу. В іншому разі вартість за інвойсом не буде врахована, тобто дорівнюватиме нулю.

Галочка Враховувати валютні суми, установлена в позитивне значення, означатиме, що перерахування валютних сум у національну валюту буде здійснено за курсом ВМД, інакше -— за курсом інвойсу. Після заповнення шапки та митних відомостей потрібно ввести табличну частину - - рядки з назвами ТМЦ, їхню кількість, інвойсові ціни тощо. Для введення нового рядка потрібно набрати код (артикул) ТМЦ у стовпці Артикул або вибрати ТМЦ у стовпці Товар, указати кількість за ВМД (інвойсом) та ціну інвойсу у валюті документа (за контрактом).

Після закінчення розрахунку документ може бути записаний (кнопка Запис), надрукований (кнопка Друк), записаний та проведений (кнопка (Ж), закритий без запису (кнопка Закрити). Для одержання друкованих копій документа потрібно натиснути кнопку Друк та вибрати один з варіантів друкованої форми. Виконуються проведення документа Прибуткова накладна імпорт. Після запису та проведення прибуткової накладної система формує новий запис у довіднику Партії для ; даного ТМЦ та, заповнює стовпець № Партії/Серії в документі Прибуткова накладна. Повернення постачальникам. Для операції повернення ТМЦ постачальнику використовується; документ Повернення постачальнику Цей документ маг виконувати сторно проведення в дебет рахунка товару й кредит рахунка постачальника, а також здійснювати зменшення кількості ТМЦ на складі, Для. введення документа потрібно вибрати ; меню Журнали документів => Прибуткові => Уведення нового => Повернення постачальнику. Документ має дві частини шапку й табличну частину, у шапці - - реквізити для всього документа.

Шапка документа Повернення постачальнику не має прим типових розбіжностей із шапкою документа Прибуткова накладна. Документ Повернення постачальнику і проводитись на підставі Прибуткової накладної.

Рахунки-фактури (резервування). Документ Рахунок-фактура призначений для виписки рахунка покупцю для продажу товарів та послуг на умові передплати.

Для введення документа-потрібно вибрати з меню Журнали документів -> Рахунки-фактури => Уведення нового => Рахунок покупцю. З допомогою цього документа можливо зарезервувати товари для конкретного покупця. Якщо резервування не потрібне, то документ можна не проводити. Документ має дві частини - - шапку й табличну частину. Його основні реквізити заповнюються аналогічно попереднім документам р/р - розрахунковий рахунок фірми. Знижка(-)/націнка(+), % процент знижки/націнки. Під час визначення величини знижки ставиться знак «-» і процент, під час визначення націнки -знак «+» і процент. Рахунок дійсний упродовж ... банківських днів - - текст для друкованої форми.

Таблична частина документа Рахунок-фактура може бути заповнена різними способами за рядками, тобто вибором з довідника Товари, матеріали, за прайсом, тобто вибором з довідника Прайс, або за номенклатурою.

Кожен рядок табличної (багаторядкової") частини документа містить один ТМЦ однієї партії. Крім звичайного документа Рахунок покупцеві в системі Існує ще один документ — Зведений рахунок покупцеві. Він дає змогу виписувати рахунок тому самому клієнту на товари або послуги з різних підрозділів та МВО одночасно. Для введення документа потрібно вибрати меню Журнали документів => Рахунки-фактури =>Уведення нового => Зведений рахунок покупцеві. За зовнішнім виглядом і правилами використання цей документ подібний до документа Рахунок покупцеві - також має дві закладки - - шапку й табличну частину. Проте є й певні розбіжності. Журнал Рахунки-фактури - - зручний інструмент для контролю відвантаження ТМЦ, сплати та виписування податкових накладних; покупцям. На «підставі рахунків можна вводити банківські та касові документи. У разі наявності в системі документів сплати, підпорядкованих рахунку, тобто введених на підставі, у стовпці Спл (Сплачено) відображається знак «+». Також можна вводити накладні на відвантаження та податкові накладні. У цьому разі знак «+» відображається в стовпцях Відп (Відпущено) та ПН (Податкові накладні) відповідно.

Накладні на відвантаження. Видаткова накладна - - це основний документ для відвантаження та проведення господарських операцій з реалізації ТМЦ (меню Журнали документів => Видаткові => Уведення нового => Видаткова накладна).

Перед заповненням документа слід подбати про те, щоб потрібну кількість товару для відвантаження було оприбутковано заздалегідь на відповідну фірму, підрозділ та МВО. Також слід бути дуже уважним під час роботи з товарними документами минулими датами. Документ має дві закладки шапку й табличну частину, основні реквізити яких заповнюються аналогічно попереднім документам. Таблична частина документа Видаткова накладна може бути заповнена різними способами - - з довідника Товари та з довідника Прайс або за номенклатурою.

Кожен рядок багаторядкової частини документа містить один ТМЦ однієї партії. Після формування документ може, бути записаний та проведений (кнопка ОК), надрукований (кнопка Друк), закрити без запису (кнопка Закрити). Проведення документа означатиме відвантаження товарів.

У системі існує ще один документ— Зведена видаткова накладна (меню Журнали документів => Видаткові накладні => Уведення нового => Зведена видаткова накладна), який дає змогу відвантажувати товари тому самому покупцеві з різних підрозділів та МВО одночасно. За зовнішнім виглядом та правилами використання цей документ подібний до документа Видаткова накладна, але має певні розбіжності: - реквізити шапки Підрозділ, та МВО містяться в табличній частині документа; у стовпці Підрозділ табличної частини документа вибирається підрозділ фірми, з якого відвантажуються товари; у стовпці МВО - - одна з МВО цього підрозділу.

Повернення від покупців. Повернення ТМЦ від покупців описується документом Повернення покупця — (меню Журнали документів => Прибуткові => Уведення нового =>Повернення покупця). Документ має дві закладки -шапку й табличну частину.

Правила заповнення документа подібні до Видаткової накладної. Документ Зведене повернення покупця (меню Журнали документів => Прибуткові => Уведення нового => Зведене повернення покупця) подібний до документа Повернення покупця, але має реквізити Підрозділ та МВО в табличній частині, що дає змогу оформлювати повернення від одного покупця на кілька підрозділів і МВО.

Списання. Документ Акт списання (меню Журнали документів => Складські => Уведення нового =>Акт списання) дає змогу виконати списання оборотних активів підприємства (товарів, матеріалів тощо) за вибракуванням, списанням на виробництво та аналогічними господарськими операціями. Проведення зі списання відбувається на спеціального контрагента, рахунки в картці покупця та постачальника якого мають бути вибрані як потрібний рахунок списання. Для списання на різні рахунки Слід заводити неоднакових контрагентів, У контрагентів для списання рахунки в картці контрагента мають бути налаштовані відповідно до господарської операції документа. Також у проведеннях документа можна використовувати рахунок витрат підрозділу або константи.

Звіти. Товарний звіт формується в кількісному та сумарному виразі на підставі рухів товару (прибуткування та вибуття). Користувач задає: період формування звіту (від дати початку по дату закінчення включно); фірму, за якою складається звіт; конкретний підрозділ; рахунок ТМЦ; план рахунків; валюту й ціну звіту. Відомість надходження ТМЦ показує надходження ТМЦ на фірми та підрозділи фірм у розрізі планів рахунків, рахунків, контрагентів, напрямів господарської діяльності. Відомість реалізації товару по контрагентах формується у випадку коли кількість найменувань товару не перевищує тисячі найменувань, і показує обсяги його реалізації за кожним з контрагентів у розрізі найменувань товарів. Результатом формування звіту є таблиця, де в шапці записано товарні найменування, а в рядках - - контрагенти. У системі є можливість формування «Відомості реалізації, ТМЦ», яка слугує основою для складання звіту з реалізації товарів з відображенням торговельної націнки. Користувач вибирає: період формування звіту (кнопка забезпечує швидкий вибір місяця, кварталу тощо); фірму, напрям, товар, клієнта, підрозділ, постачальника, план рахунків, сам рахунок та кореспондуючий з ним рахунок,

валюту. Друга ціна за відомістю — ціна, з якою порівнюється ціна продажу товарів і відносно якої формується торговельна націнка. Можливий вибір -закупівельні (собівартість) або нормативні (планові ціни реалізації).

Звіт з реалізації в розрізі прибуткових документів дає змогу аналізувати реалізацію товарів за прибутковими документами, згідно з якими вони надійшли, з виведенням залишків товару по партії на складі та поверненням товару постачальнику. Результатом формування звіту є відомість, згрупована задокументами прибуткування товарів з зазначенням рухів та залишків з кожногонайменування, що було використане в прибутковому документі. Аналіз відвантажень показує стан взаєморозрахунків Із контрагентами за вибраний період. Користувач для проведення аналізу вказує конкретну фірму, розрахунковий період, рахунок, контрагента, валюту звіту. З деталізацією по документах визначає деталізацію звіту— чи виводити документи взаєморозрахунків, чи ні.

Стан взаєморозрахунків з дебіторами (на певну дату) у розрізі терміну виникнення заборгованості відображається у Звіті з дебіторської заборгованості за термінами виникнення. Користувач обирає: дату, на яку аналізуються взаеморозрахунки; фірму; клієнта, менеджера (за яким потрібно відібрати документи); напрям господарської діяльності, за яким відбуватиметься відбір операцій; рахунок, дату звіту. Галочка в полі Групи дає змогу вносити у звіт групи покупців або напрямів. Галочка в полі 3 деталізацією по документах визначає деталізацію збуту — чи виводити документи взаєморозрахунків, чи ні. Галочка Враховувати мови договорів ураховувати умови, зазначені в договорах відстрочення платежів під час формування терміну заборгованості. Періоди аналізу, дні параметри формування звіту під час заповнення діалогового вікна. Це довільні нтервали часу (у днях), за якими потрібно аналізувати виникнення дебіторської заборгованості.

Звіт Закриття дебіторської заборгованості за термінами сплати призначений для аналізу взаєморозрахунків з дебітором за документами виникнення та закриття дебіторської заборгованості. Користувач обирає період формування звіту, фірму, клієнта, менеджера, напрям, рахунок, валюту, рівень деталізації, умови договорів І періоди аналізу. Результатом формування звіту є аналіз документів у розрізі документів сплати, які закривають дебіторську заборгованість покупців.

Надходження коштів на розрахунковий рахунок. Документ Надходження коштів на р/р (меню Журнали => Банківські => Уведення нового => Надходження коштів) призначений для відображення грошових надходжень на розрахункові рахунки фірми.

Основні реквізити документа заповнюються аналогічно попереднім документам. Менеджер - співробітник фірми, з яким пов'язане надходження коштів.

Використовується під час проведення документа, якщо рахунок розрахунків з покупцем має, аналітичний облік за працівниками. Поле Менеджер видно у вікні діалогу, якщо константа Облік за менеджерами і-встановлена в значенні Так

Вид руху - вид руху грошових коштів, з довідника Види руху грошових коштів. Цей реквізит використовується лише в тому разі, коли в системі ведеться облік за кількома фірмами та є потреба консолідованого обліку.

Стаття валових витрат - - стаття валових витрат з довідника Валові доходи та витрати, на яку будуть віднесені валові витрати (наприклад, Придбання товарів (Ж5) - - це означає, що сума валових витрат буде віднесена з стовпець 5 додатку Ж Декларації про валові доходи та витрати). Якщо операція не відноситься до валових доходів-витрат, слід вибирати статтю Не Дохід Не Витрата.

Сума валових витрат - - сума валових витрат. Формується автоматично як позитивна різниця між сумою відвантаження без урахування ПДВ та сумою документа без ПДВ. За потреби змінити суму валових витрат (наприклад, зміни інших документів за контрагентом) треба змінити суму відвантаження та ПДВ відвантаження. Зауваження. Обчислена сума валових витрат використовується тільки в проведеннях податкового обліку, які вказано в рядках документа.

Якщо в операції документа не вказані такі проведення, то обчислена сума не використовується. Сума відвантаження формується системою автоматично як кредитове сальдо за рахунком кредитора контрагента в розрізі вибраного контрагента та договору, якщо рахунок кредитора має субконто контрагенти та договори, або в розрізі лише контрагента, якщо рахунок кредитора не має субконто договори на момент уведення нового документа. ПДВ відвантаження формується системою автоматично залежно від суми відвантаження в момент уведення нового документа. Тип — тип суми за рядком (основне або додаткове проведення). Визначається числовим показником, який може мати такі значення:

О - - або порожнє поле, сума проведення входить у загальну суму операції і, відповідно, включена до суми документа.

Платіжне доручення. Документ Платіжне доручення (меню Журнали => Банківські =>Уведення нового => Платіжне доручення) призначений для відображення грошових витрат з розрахункових рахунків фірми. Основні реквізити документа заповнюються аналогічно попереднім документам. % 5іржі - - процент біржового збору під час купівлі валюти. Має інформативний зміст % банк процент банкового збору під час купівлі валюти. Має інформативний зміст.

Документ «Курсові різниці». Документ Курсові різниці (мент Журнали =>Курсові різниці => Уведення нового =>Курсові різниці) призначений для виконання обчислення курсової чи іншої різниці за валютними рахунками. Основні реквізити документа заповнюються аналогічно попереднім документам. Рахунок коригування рахунок, на якому ведеться облік іноземної валюти та за яким обчислюються курсові різниці. Рахунок курсових різниць рахунок, на який потрібно віднести курсові різниці. Валюта вирівнювання валюта, за якою обчислюються курсові різниці, тобто іноземна валюта. Валюта документа - - валюта, у якій, обчислюються курсові різниці, наприклад гривня. Стаття валових витрат - - стаття валових витрат з довідника Валові доходи та витрати, на яку буде віднесено валові доходи або

витрати (наприклад, Різниця за іноземною валютою від'ємна з 29.9; це означає, що суму валових витрат буде віднесено в стовпець 29.9 додатка 3 Декларації то валові доходи та витрати). Якщо операція не відноситься до валових: доходів/витрат, слід вибирати статтю НеДохідНеВитрата. Використовується під час проведення документа, якщо, застосовується рахунок податкового обліку. Стаття витрат стаття витрат з довідника Статті витрат, до якої буде віднесено витрати. Вид субконто залежить від видів субконто на рахунку. Каса. Для роботи з касою призначений Журнал касових документів, до якого | входять два документи - - Прибутковий касовий ордер та Видатковий касовий ордер (меню Журнали => Касові => Уведення нового). Касові документи відрізняються від банківських у першу чергу можливістю вибрати контрагентом операції, або клієнта, або працівника.

На підставі цього для касових документів має бути два види господарчих операцій з різними рахунками. У разі, коли контрагентом операції є працівник користувач має використовувати окремі господарчі операції, у проведеннях яких вибрано рахунок розрахунків з підзвітними особами з плану рахунків. Якщо ж контрагентом операції є контрагент, операції документів аналогічні операціям банківських

Документ Прибутковий касовий ордер призначений для відображення операцій надходження грошових коштів у касу. Основні реквізити заповнюються аналогічно попереднім документам. Тип - - тип суми за рядком (основне або додаткове проведення). Визначається числовим показником, який може мати такі значення: 0 - - або порожнє поле - - сума проведення входить у загальну суму операції і, відповідно, включена до суми документа. Зауваження. У тому разі, коли документ проводиться в різних планах рахунків, тобто Існує два рядки з основною сумою, лише один з рядків може мати таке значення. 1-проведення є складовою від загальної суми операції. Наприклад, проведення ПДВ. 2 - проведення не входить до загальної суми операції. Наприклад, проведення валових витрат/доходів. З - - проведення є складовою від загальної суми операції, але використовується в друкованій формі. Наприклад,

проведення податку з реклами. Переміщення грошових коштів між розрахунковим рахунком і касою відбуваються через допоміжний рахунок, наприклад, «Грошові кошти в дорозі», з допомогою спеціального контрагента інкасації, рахунки дебітора та кредитора в картці якого мають бути заповнені цим рахунком. Використовувати допоміжний рахунок потрібно для уникнення подвійного відображення і того самого проведення в банку та касі.

Операція передачі грошей з банку до каси здійснюється за певною схемою. У журналі банківських документів виписується документ Чек (контрагентом у ньому є контрагент інкасації) та бухгалтерське проведення дебет допоміжного рахунка - кредит рахунка 31 Розрахунковий рахунок. У журналі касових документів виписується документ Прибутковий касовий ордер (контрагентом у ньому також є контрагент інкасації) та бухгалтерське проведення дебет рахунка ЗО Каса —кредит допоміжного рахунка. Документ Видатковий касовий ордер призначений для проведення видаткових операцій за касою і повинен мати два види операцій - для контрагентів, і для працівників (заповнюється аналогічно до документа Прибутковий касовий ордер).

Переміщення грошових коштів з каси на розрахунковий рахунок відбуваються через допоміжний рахунок, наприклад, Грошові кошти в дорозі, з допомогою спеціального контрагента інкасації, рахунки дебітора та кредитора в картці якого мають бути заповнені цим рахунком. Використання допоміжного рахунка потрібне для уникнення подвійного відображення того самого проведення в банку та касі.

Для операції передачі грошей з каси в банк використовується аналогічна схема. У журналі касових документів виписується документ Видатковий касовий ордер (контрагентом у ньому є контрагент інкасації) та бухгалтерське проведення дебет допоміжного рахунка - - кредит рахунка ЗО Каса. У журналі банківських документів виписується документ Надходження коштів на розрахунковий рахунок (контрагентом у ньому також є контрагент інкасації) та бухгалтерське проведення дебет рахунка 31 Розрахунковий рахунок— кредит допоміжного рахунка.

Розрахунки з підзвітними особами. Видача грошових коштів під звіт здійснюється з допомогою документа Видатковий касовий ордер на працівника (див. Каса). У цьому разі використовується операція для роботи з підзвітними особами. Для відображення Звіту за використані кошти, тобто списання коштів з підзвітної особи, використовується документ Авансовий звіт (меню Журнали документів => Авансові звіти => Уведення нового).

Документ має дві закладки— шапку й табличну частину, основні реквізити якого заповнюються аналогічно попереднім документам. Норма норма витрат на одиницю витрат. Має інформативний зміст. Норм, сума нормативна сума витрат за рядком. Має інформативний зміст.

З допомогою кнопки Запис книги ПДВ у журналі Податкові накладні від постачальника проводиться автоматичне формування нового документа Запис книги придбання, який виконує функції, аналогічні податковій накладній.

Після закінчення введення табличної частини документ може бути надрукований (кнопка Друк), записаний та проведений (кнопка ОІС), закритий без запису (кнопка Закрити). Автоматизація обліку витрат на виробництво в < 1С: Підприємство»

Списання прямих витрат на виробництво (матеріалів, комплектуючих тощо) виконується двома способами: списання за нормами: списання без норм.

Списання оборотних активів на виробництво за нормами враховують норми прямих витрат для виробництва одиниці готової продукції, для чого використовуються спеціальні довідники та документи Комплектація та Наряд на розбирання.

Для списання без норм використовують документи Акт списання та Акт виконаних робіт. У цьому разі контрагентом є спеціальний елемент довідника Контрагенти - - Виробництво, у картці якого рахунки відображають рахунок витрат на виробництво. Проведення в документі списання має списувати ТМЦ з кредиту рахунка ТМЦ (рахунок з карток ТМЦ) у дебет рахунка Основне виробництво (константа Основне виробництво або рахунок з картки контрагента Виробництво).

Оприбуткування готової продукції здійснюється з допомогою документа Прибуткова накладна з використанням того самого контрагента Виробництво. Проведення в документі прибуткування має виконувати прибуткування готової продукції (рахунок ТМЦ у картках номенклатури готової продукції) з кредиту рахунка Основне виробництво (константа Основне виробництво або рахунок з картки контрагента Виробництво).

Для правильного подальшого формування документів з відвантаження та реалізації готової продукції слід указувати в картках ТМЦ готової продукції значення ПДВ (Основна ставка ПДВ). Під час формування прибуткових документів обчислюватиметься сума ПДВ за рядками. Але в господарській операції документа не повинно бути проведення з ПДВ. У такому разі ПДВ не використовуватиметься й матиме інформативний зміст.

Документ Акт виконаних робіт (меню Журнали документів => Акти виконаних робіт => Уведення нового) використовуються під час реалізації послуг іншим організаціям або населенню та списування оборотних активів, потрібних для надання послуг (списання прямих витрат на виробництво). Під час уведення нового документа система автоматично заповнює деякі реквізити (номер документа, дата, фірма, яка надає послуги, підрозділи, контрагент, операція документа,, валюта документа, використовувані плани рахунків, сума валових доходів, сума та ПДВ сплати, закупівельна вартість ТМЦ). Користувач вибирає МВО (меню Довідники => Структура => Фірми => Підрозділи).

ПзР за документом - - сума податку з реклами. Якщо фірма, вибрана в документі, є платником податку з реклами, то сума податку обчислюється системою автоматично за значеннями табличної частини. Використовується в проведеннях.

Для виконання операцій зі списання матеріальних витрат на виробництвопотрібно заповнювати й інші реквізити. Наприклад, на ремонтні послуги нимиє: Виконавець працівник, який безпосередньо виконує роботи.

Використовується в проведеннях, якщо один з рахунків має субконто Працівники. Виріб для ремонту — виріб, що підлягає ремонту. Має Інформативний зміст. Може бути оприбуткований на забалансовий рахунок. Гарантійний ремонт має інформативний зміст і використовується в друкованих формах. Поломка - - вид поломки виробу. Особливі відмітки -коментар.

У табличній частині звіту заповнюються артикул оборотного активу, що списується, його назва, номер партії/серії, одиниця виміру. Під час заповнення кількості товару, що списується, система автоматично заповнює цей стовпець залишком на складі. Якщо константа Врахувати резерв має значення Так, то від фактичної кількості одиниць віднімається кількість зарезервованих. Ціна -ціна ТМЦ за собівартістю.

Для списання оборотних активів на виробництво за нормами використовуються спеціальні документи та довідники для опису складу товару (виробу готової продукції). Якщо товар або готовий виріб складається з комплектуючих, то в картці ТМЦ у полі Вид ТМЦ зазначається Комплект. Заповнюється підпорядкований довідник Варіанти комплектації (кнопка Склад комплекту).

Для введення комплектуючих, що входять до складу комплекту, потрібно натиснути кнопку Комплектуючі та занести самі комплектуючі. Кожна комплектуюча частина (матеріал, запчастина, інший виріб) заноситься окремимрядком. Основні реквізити заповнюються аналогічно попереднім документам. Комплектуючі - - відповідний елемент з довідника Товари, матеріали. Кількість- кількість комплектуючих одиниць у складі товару-комплекту або готового виробу. Ціна, базова валюта, Ціна, основна валюта, планові ціни комплектуючих у двох основних облікових валютах системи. Питома вартість, % - - процент вартості одиниці комплектуючих у складі товару-комплекту або готового виробу. Використовується для розрахунку собівартості комплектуючого чи розбирання комплекту — документ Наряд на розбирання.

Для прибуткування готової продукції з одночасним списанням матеріалів та інших витрат на її виготовлення призначений документ Комплектація (меню Журнали документів =>Складські => Уведення нового => Комплектація). Під час проведення документа комплектуючі списуються зі складу, а зібраний комплект (товар або готова продукція) прибуткується на склад.

Зворотною операцією до документа Комплектація є описання існуючих комплектів та прибуткування їхніх складників. Для цього використовується документ Розбирання комплекту, який формується та використовується аналогічно Комплектації.