Курсовая работа: Дослідження, обґрунтування та експериментальна перевірка ефективності методики формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку

КУРСОВА РОБОТА

"Дослідження, обґрунтування та експериментальна перевірка ефективності методики формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку"

Вступ

На сучасному етапі розвитку Української держави та вдосконалення системи освіти та виховання в загальноосвітніх шкільних закладах естетичне виховання школярів є досить актуальним питанням. Зокрема, в Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ ст.) [2] визначені такі основні шляхи реформування змісту загальноосвітньої підготовки, як: «забезпечення естетичного розвитку особистості, оволодіння цінностями й знаннями в галузях мистецтв, формування художньо-естетичної культури, прилучення до літератури, музики, образотворчого мистецтва, до надбань народної творчості, до здобутків української і світової культур». А одним із пріоритетних напрямів реформування виховання визнано «забезпечення високої художньо-естетичної освіченості і вихованості особистості» [2].

В Національній програмі патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства [12] визначені основні завдання щодо здійснення естетичного виховання, а саме:

– розробка концепції художньо-естетичного виховання дітей і молоді в навчальних закладах;

– розробка комплексної Програми формування художньо-естетичної культури населення;

– підготовка методичних рекомендацій з художньо-естетичного виховання у навчальних закладах.

У Державному стандарті загальної середньої освіти в Україні (Освітня галузь «Художня культура») [3] зазначено необхідність формування в учнів естетичних ідеалів і художньо-культурних цінностей, естетизації всіх ланок навчально-виховного процесу, забезпечення формування естетичного фактора світогляду, а головною метою визначено розвиток естетичної та загальної культури учнів.

Актуальність дослідження даної проблеми полягає у тому, що у всіх вищезазначених державних документах підкреслюється необхідність реформування системи естетичного виховання в загальноосвітніх шкільних навчальних та позашкільних закладах та здійснення рішучих відповідних кроків щодо відродження національної культури, творчого розвитку особистості, збереження надбань національної та світової культур, а також забезпечення високої художньо-естетичної освіченості та естетичної вихованості особистості.

Виходячи з актуальності проблеми, темою курсової роботи є «Естетичне виховання школярів середнього шкільного віку».

Метою курсової роботи є виявлення, дослідження, обґрунтування та експериментальна перевірка ефективності методики формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку.

Завданнями дослідження є:

1. Визначити рівень естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку.

2. Виявити та проаналізувати основні фактори, що впливають на рівень естетичної вихованості школярів.

3. Визначити основні методи і форми впровадження різних методик естетичного виховання учнів середнього шкільного віку.

4. Аналіз існуючої методики формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку.

Об’єкт дослідження – учні середнього шкільного віку.

Предмет дослідження – процес естетичного виховання учнів середнього шкільного віку.

Під час проведення дослідження було використано наступні методи :

– вивчення та аналіз літературних джерел та документів, які характеризують історію і сучасний стан досліджуваної проблеми;

– вивчення й узагальнення педагогічного досвіду (ознайомлення з існуючими розробками концепцій та методик естетичного виховання);

– анкетування (письмове опитування учнів середнього шкільного віку з метою визначення їхнього рівня естетичної вихованості);

Що стосується існуючих методик естетичного виховання, то тут існує багато невирішених проблем. Дуже часто методики представлені висвітленням деяких питань у теоретичних працях, а найчастіше – окремими методичними рекомендаціями стосовно естетичного виховання учнів певного віку тими чи іншими видами мистецтва або ж рекомендаціями щодо вирішення окремих завдань (наприклад, методика формування в учнів естетичних оцінок музичних творів, розвитку творчих здібностей на уроках літератури і т.п.). Це, звичайно, не дає цілісного уявлення про всю систему методів і форм естетично-виховної роботи.

Детальне вивчення питання та аналіз наукових джерел дозволяють зробити висновок, що на жаль, ця тема не достатньо висвітлена в існуючих дослідженнях, що і обумовило вибір теми курсової роботи.

1. Естетичне виховання школярів середнього шкільного віку

1.1 Зміст поняття «естетичне виховання»

Естетичне виховання – це формування естетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток здібностей до естетичного сприйняття явищ дійсності, творів мистецтва, потребу вносити прекрасне в оточуючий світ, зберігати прекрасне;одна з важливих і складних сторін системи всебічного і гармонійного розвитку особистості. Воно залучає людину до світу прекрасного, допомагає повніше відчувати, розуміти прекрасне в оточуючому світі, цінувати твори мистецтва, формує негативне ставлення до бридкого;сукупність дій вихователя і вихованців у ході їх діяльності, які забезпечують формування естетичної культури особистості [1].

Теорія естетичного виховання – розділ педагогічної науки про зміст, засоби, шляхи і методи формування естетичного ставлення до дійсності.

Суть естетичного виховання полягає у формуванні творчо активної особистості, здатної сприймати, відчувати, оцінювати прекрасне, трагічне, комічне, бридке в житті та мистецтві, жити і творити за законами краси. З поняттям естетичне вихованняпов'язані: естетичний розвиток, художнє виховання, художня освіта. Естетичний розвиток – організований процес становлення в дитини природних сил, які забезпечують активність естетичного сприйняття, відчуття емоційного переживання. Художнє виховання служить універсальному розвиткові всіх потенційних творчих можливостей людини. Художня освіта – процес засвоєння школярами мистецтвознавчих знань, формування в них відношення до мистецтва, художньої творчості [1].

Завдання естетичного виховання:

– розвиток естетичного сприйняття, здатності сприймати прекрасне в природі, мистецтві, оточуючому житті.

– виховання естетичного смаку, здатності оцінювати і розуміти прекрасне, відмежовувати справді прекрасне від неестетичного.

– виховання естетичної активності – активної діяльності з охорони та захисту всього прекрасного.

– розвиток творчих художніх здібностей дітей в різних галузях мистецтв.

Системний підхід до естетичного виховання школярів передбачає послідовне здійснення всіх його завдань всіма доступними засобами. Тут повинні бути враховані та скоординовані впливи школи, сім’ї, засобів масових комунікацій, позашкільних навчальних закладів. Провідну роль у цій роботі відіграє школа, в рамках якої склалася своя підсистема естетичного виховання: урок, позакласне заняття, праця, естетика повсякденного життя.

Естетичне виховання на уроках здійснюється у системі вивчення навчальних дисциплін в школі. На уроках учні знайомляться з прекрасним в оточуючій природі, людських стосунках, у мистецтві. Уже в початкових класах дітей навчають правильній і виразній літературній мові, вмінню цінувати і розуміти прекрасне у природі, праці, стосунках. Особливе місце серед навчальних предметів займає література. Естетичне виховання на уроках літератури сприяє розвиткові творчих здібностей учнів: у них виникає потреба писати вірші, розповіді, критичні нариси і т. ін.Уроки історії також мають велику силу естетичного впливу. Події та явища мають пізнавальну та виховну цінність. Особливе значення в естетичному вихованні мають ті розділи курсу історії, де висвітлено розвиток вітчизняної та зарубіжної культури та мистецтва: живопису, літератури, музики, театру, архітектури. Природничі науки (біологія, географія) мають важливе значення для виховання почуттів прекрасного (у природі, у рослинному та тваринному світі).Нарешті, особистість вчителя, його загальна культура, мовлення, естетика манер, одягу, зачіски можуть стати на уроці зразком естетичної поведінки школярів [1].

Естетичне виховання в системі позакласної роботи в кожній школі представлено у двох напрямках:

– естетична просвіта і розвиток інтересів учнів у галузі естетики;

– розвиток дитячої художньої самодіяльності.

Найбільш поширеною формою естетичної просвіти є гуртки: літературні, виразного читання, образотворчого мистецтва та ін. Важливим є відвідування театрів, виставок, музеїв, концертів, галерей та ін. У школі повинні бути сольні та хорові співи, драматургія, виразне читання, хореографія.

Що таке естетика праці? Це і естетика знаряддя праці, приміщення майстерні, спецодягу. Це й відчуття ритму, темпу, гармонії чітких рухів. Це і радість спільних переживань у колективно організованій праці. Це і сам трудовий процес. Учні виконують слюсарні, столярні, токарні роботи, займаються технічною творчістю, і естетична оцінка результатів посилює задоволення від діяльності. Великою популярністю користуються у школі гуртки випилювання, випалювання, різьби по дереву і металу. Усі ці види праці несуть у собі естетичний елемент. Система естетичного виховання включає в себе розвиток здатностей помічати, бачити прекрасне у творчій праці, так само як і радість активної участі у процесі праці [1].

Оточення людини, обстановка, обладнання приміщення, одяг повсякденно впливає на естетичний смак. Саме тому виховання у школярів загальної культури: дотримання гігієни, акуратність, ввічливість, делікатність, уважність є необхідною стороною естетичного виховання. Естетика стосунків між людьми – основа естетики повсякденного життя. Здорові, людські, красиві стосунки в сім’ї, у школі, з товаришами є фундаментом естетичного виховання. Почуття такту, вміння у складній обстановці знайти правильне рішення і поступитися своїми бажаннями заради близьких людей, здатність створювати хороший настрій – все це не тільки моральна вихованість дитини, а й прояв її естетичної культури [1].

Отже, естетичне виховання школярів як процес оволодіння ними естетичною культурою сприяє всебічному гармонійному розвитку особистості, залучення до духовної культури людства, творчості в різних галузях життєдіяльності тощо, формує ставлення до праці, пізнання, спілкування, природи, світу речей тощо.

1.2 Методи і форми естетичного виховання

Метод досягнення навчально-виховної мети – це певна дія педагога і учнів, за допомогою якої педагог озброює учнів знаннями, навичками і вміннями, формує їхні почуття, інтереси, смаки, переконання [22].

Оскільки матеріал для естетичних оцінок дає сприймання, то першим методом є ознайомлення, спостереження , демонстрування .Але розвиток естетичного сприймання полягає не тільки в тому, щоб учні побачили або прослухали те, що вчитель вважає за потрібне. Він повинен забезпечувати якість сприймання. Тобто образи, створювані в свідомості, мають бути глибокими, істинними й естетичними за характером. Вчитель повинен активізувати й концентрувати увагу на тих цілісних характеристиках об'єкта, які допомагають дітям збагнути ступінь його досконалості.

Для цього існують різні методичні прийоми. Наприклад, зіставлення двох предметів . Це обов'язково викличе роздуми, аналіз, активне осмислення побаченого, дасть відчути учням, що для повноцінного естетичного враження важливо врахувати всі елементи форми й створити найповніший образ явища. Якщо учні не вміють виділити головне, демонстрування треба супроводити словесним поясненням вчителя. Внаслідок цього в учнів складуться психологічні механізми самостійного осягнення будь-яких явищ. У міру формування навичок естетичного сприймання вчитель свої пояснення робить дедалі коротшими, зводячи їх до форми коментаря, підказки. Оціночні поняття (гарне, потворне, трагічне, величне тощо), поєднуючись з чуттєвими образами, можуть впливати на формування в дітей критеріїв оцінки. В естетичних судженнях ми маємо усвідомити для себе, що ми сприймаємо, осмислюємо, як оцінюємо (якою мірою відчуваємо красу, комічність, трагічність тощо), чому так оцінюємо (якими критеріями користуємось). [22].

Естетична освіта здійснюється передачею знань педагогом (розповідь, лекція, бесіда, консультація) , самостійним опануванням знаннями (реферування, підготовка повідомлень, доповідей, робота з джерелами знань). Через оцінювання естетична освіта розвиває індивідуальне вміння оцінювати й насолоджуватись – естетичний смак. До практики оцінювання учнів залучають методом бесіди , в якій запитання вчителя спонукають їх висловлювати свої оцінки конкретних явищ (предметів побуту, вчинків, творів мистецтва, оформлення свята тощо), складанням відгуків (коротких описів власного враження) і рецензій (ширших і мотивованіших оцінок), які є різновидом методу розповіді, розповіддю про враження [4].

Щодо завдання формувати активне, творче ставлення до дійсності, тобто прагнення втілювати свої уявлення про красу в життя, створювати для людей нове, досконаліше, то його можна розв'язати, лише залучивши учнів до безпосередньої діяльності. Методом доручень, постановкою практичних завдань, виконанням їх розвиваються творчі здібності учнів.

Методом вправляння людина приходить до майстерності. Якщо це вдалий, оптимальний варіант, в якому органічно поєднано форму й зміст, то людина переживає радість від своїх умінь, радість творця. Завдяки цьому і виникає висока потреба створювати й споглядати досконале, гарне. Тобто краса як результат діяльності сама стає стимулом до нових звершень, нової діяльності. Дітей уже з раннього віку треба свідомо орієнтувати на красу. Методів, якими можна розвивати творчу ініціативу, бажання самим створювати красу, багато: демонстрування зразків, показ (приклад самого виховання), спеціальний інструктаж (на початку роботи, в процесі і в кінці її), суспільна оцінка творчості, заохочення тощо [4].

Отже, усі методи естетичного виховання становлять єдину систему. Основними з них є: бесіда, розповідь, творчі завдання (з використанням прийомів порівняння, зіставлення, контрасту), аналіз, метод аналогій.Знаючи роль кожного методу цієї системи у розв’язанні конкретних завдань, можна уникнути захоплення одним якимось методом і нехтування іншими.

1.3 Місце естетичної оцінки у системі естетичної вихованості учнів

Естетичне виховання залежить від рівня загального розвитку особистості, її віку й характеру сприймання, засвоєння нею морально-естетичних ідеалів людства [20].

У процесі засвоєння людиною суспільних цінностей встановлюється її зв’язок з суспільством завдяки критичній нормі оцінки творів і особливостям їх розуміння. Оцінки учнів свідчать про характер уявлень дітей про цінності.Засвоєння учнями естетичної інформації сприяє розвитку оціночних здібностей, впливає на формування ціннісних орієнтацій, потреб, інтересів, ідеалів. Естетичні оцінки допомагають педагогам виховувати особистість з розвинутим художнім смаком, який виробляється на основі наявної в неї системи поглядів і переконань.

Вплив естетичної інформації на оціночну діяльність визначається її змістом, а освоєння її відбувається в результаті впливу різноманітних інформаційних джерел (трудова та навчальна діяльність, навколишнє середовище, природа, стосунки між людьми). Як універсальне джерело естетичної інформації можна виділити мистецтво [8].

Твори мистецтва інтегрують у собі різні напрями естетичного освоєння дійсності, а тому й мають багатогранні можливості для формування ідеалів, почуттів, думок, прагнень. Для оціночної діяльності людині потрібні глибокі знання життя, розвинуті вміння оцінювати зміст різноманітних явищ, які дають література та мистецтво. Яскраві і правдиві художні образи дають змогу учням пізнати світ духовних проявів, зрозуміти ідейні, моральні, естетичні явища. Мистецтво – стимулятор високих переживань людини. Воно розвиває здатність відчувати складні моральні стосунки героїв художніх творів, проникати в суть їх образів. Мистецтво як форма відображення дійсності здатне передавати величезну кількість відтінків оціночного ставлення, виражати красу людських почуттів, думок, загострювати увагу на актуальних проблемах суспільного розвитку.

Сприймаючи й оцінюючи естетичні явища, дитина набуває досвіду оціночної діяльності. Він включає найважливіші компоненти: світоглядні позиції і установки, особистісно-емоційні ставлення до світу, уміння виділяти найважливіші художні характеристики. Оціночна діяльність впливає на інтелектуальну та емоційну сферу дитини, і це неодмінно пов’язано з оціночним ставленням до фактів і явищ реальної дійсності, поведінки і вчинків людей, вимагає створення в дитини певної системи знань, норм і понять у різних видах цінностей (моральних, естетичних і т.д.), наявності певного запасу емоційних та інтелектуальних вражень. Саме тому розвитку духовної сфери дитини значною мірою допомагає мистецтво як один із видів пізнання суспільного життя в яскраво вираженій формі. У художньому образі концентруються уявлення художника про життя і зображення фактів і явищ реальної дійсності [5].

Засоби виразності, що впливають на виникнення естетичних почуттів, у кожному мистецтві різні. Якщо в художній літературі це словесні описи зовнішності, життя героїв, пейзажу, які дають простір дитячій фантазії і розвитку емоційного ставлення до зображеного, то в живопису цими засобами є колір, світлотінь, колорит, лінія. У музичному мистецтві основні засоби виразності, які створюють музичний образ, – мелодія, ритм, темп, лад. Вони визначають настрій музики – радісний, піднесений, скорботний.

Отже, процес сприймання естетично цінної інформації різних видів мистецтва ґрунтується на поступовому нагромадженні знань, без яких неможливе розуміння емоційного настрою твору, його ідеї, художньої цінності. Таким чином, учнів підводять до розуміння нормативної естетичної оцінки, робота над якою практично охоплює весь матеріал предметів естетичного циклу і властива для кожного його етапу засвоєння.

Шкільна система естетичного виховання використовує традиційно для навчання учнів три основних види мистецтва – літературу, образотворче мистецтво і музику, оскільки вони втілюють особливості художньо-зорового, слухового і синтетичного відображення дійсності.

Керівництво процесом формування естетичних оцінок у учнів вимагає від учителя не тільки постійної уваги до особливостей їхнього сприймання, а й засвоєння ними мови мистецтва, на якому будуються естетичні оцінки, відбувається перенесення набутих навичок оцінювання на інші явища життя і предмети. Естетична діяльність, починаючи від сприймання, що несе насолоду дітям, де формування оцінок «прекрасне», «потворне», здійснює виховну функцію, яка полягає в розвитку естетичної культури і здатності творити за законами краси [7].

Психолого-педагогічні дослідження, присвячені вивченню впливу на дітей різного віку окремих видів і жанрів мистецтва, торкаються питань формування естетичних оцінок. Спираючись на дослідження психологів (Л.І. Божович, А.П. Краковський, В.О. Крутецький та ін.) [8], можна констатувати, що учні середнього шкільного віку більш сприйнятливі та емоційні, ніж молодші школярі, але менш безпосередні у виявах почуттів: їм властиве прагнення до безапеляційних суджень і замкнутість в обґрунтуванні їх. Досить часто можна спостерігати схильність до самоаналізу, прагнення самостійно оцінювати явища мистецтва і мати свою думку, яку вони готові захищати до самозабуття.

Особливостісереднього шкільного віку у зв’язку із сприйманням творів літератури досліджувала О.І. Нікіфорова [13]. Естетична оцінка розглядається як вияв уміння розуміти, емоційно переживати і правильно визначати красу в навколишньому житті, творах мистецтва і літератури і яка ґрунтується на знанні мистецтва, а також розумінні критеріїв краси.

Естетичні судження, їх природа і особливості формування в учнів 4–7 класів вивчались О.В. Сисоєвою-Ляхович [16], яка розв’язувала це питання на матеріалі образотворчого мистецтва. На її думку, перевага емоційних реакцій на колір і форму в учнів п’ятих класів відповідає їх життєвому досвіду. Учні 6 класу знаходять красу в змісті сприйнятого предмета або у властивостях людської особистості, розкритті її духовного світу. Повноцінне естетичне ставлення до естетичних об’єктів виявляється в учнів 7 класів, судження яких пов’язані з ідеалом. Середній шкільний вік характеризується активізацією діяльності, пошуку змісту життя, самостійного визначення моральних та естетичних ідеалів [7].

Оціночна діяльність залежить як від естетичних почуттів, так і від естетичних знань. Естетичні почуття активізують чуттєвий досвід, створюють умови для естетичного співпереживання.

Процес формування оцінки відбувається в такій послідовності: сприймання прекрасного, переживання як результат сприймання, емоційна оцінка, естетичний аналіз, що характеризується усвідомленням емоцій і почуттів. Продуктом аналізу є естетичні оцінки, які виражаються в оціночних судженнях. На розвиток естетичних оцінок можна активно впливати, керувати процесом їх формування. Навчання в школі, естетичне виховання в сім’ї сприяють засвоєнню дитиною прийнятих суспільством оціночних норм. Ці норми стимулюють становлення і розвиток індивідуально-неповторного ставлення до мистецтва і дійсності.

Естетичні почуття, погляди, ідеали, художній смак, на яких ґрунтується оцінка, формуються в певній атмосфері (навчально-виховний процес, дозвілля дітей, засоби масової інформації). Якщо в процесі навчання вчитель може контролювати в учнів знання, уміння і навички розуміння мистецьких творів, то в нерегламентований час ці можливості досить обмежені. Правильна організація всіх складових впливу на школярів – перша умова педагогічного керівництва оціночною діяльністю школярів.

Другою умовою є створення системи аналогій, які допомагають сприймати різні види мистецтва, збагачують асоціативний фонд, що актуалізується на уроці та в позаурочний час. Аналіз і оцінка художнього образу випливають з естетичних почуттів, які забезпечують емоційність і естетичну оцінку.

Третьою умовою забезпечення процесу формування естетичних оцінок в учнів є збагачення й активізація їх словникового запасу, який дає можливість повно і глибоко формулювати свої думки, враження і переживання у зв’язку із сприйманням творів мистецтва [10].

Педагогічне керівництво розвитком оціночної діяльності на уроках предметів естетичного циклу передбачає виявлення і врахування рівня розвитку дитини, орієнтацію на особливості сприймання, мислення і здатності до естетичного аналізу, розвиток їх у навчальному процесі. В 4–7 класах відбувається бурхливий розвиток особистості дитини, зростають можливості абстрагування в естетичному досвіді уявлень про естетичні якості предметів, явищ, подій [16].

Педагогічні засоби, за допомогою яких формується естетична оцінка, можна об’єднати в три основні групи: а) ознайомлення дітей з художніми творами з метою розвитку естетичного сприймання і суджень; б) залучення учнів до творчої роботи в різних галузях мистецтва; в) створення відповідного естетичного оточення в сім’ї (робота з батьками) і школі [8].

Отже, естетична оцінка залежить від вікових і психофізіологічних особливостей дітей, а також від виду мистецтва, що сприймається. Процес формування естетичних оцінок потребує цілеспрямованого педагогічного керівництва, яке полягає у з’ясуванні змісту естетичної інформації, якою володіють учні, встановленні залежності підходу учнів до оцінки творів мистецтва від їх естетичного досвіду та знаходженні способів збагачення їх естетичної діяльності.

1.4 Вікові та психофізіологічні особливості учнів середнього шкільного віку

художній виховання молодь естетичний

У дослідженнях психологів і педагогів зазначається, що середній шкільний вік характеризується появою нових потреб та інтересів у різних сферах духовного життя, активним включенням у форми позакласної роботи, критичним ставленням до людей, прагненням до самостійності у судженнях про явища мистецтва і дійсності. Виникає новий тип ставлення до своєї діяльності, який виявляється в тому, що учні навчаються її оцінювати з погляду певних еталонів. Переживання дітей стійкі, глибокі, розвивається їхня здатність до аналітичного сприймання предметів і явищ, істотні зміни відбуваються в пам’яті й увазі. Основна характеристика середнього шкільного віку – посилення довільності в процесі пізнання [11].

У цей період формуються нові способи мислення, які дають змогу по-новому ставитись до навколишнього світу і сприяють виробленню стійких інтересів до знань, до практики, поглибленому пізнанню дійсності.

Виникає велика соціальна активність, спрямована на засвоєння певних суспільних зразків і цінностей.Силами, що рухають психічний розвиток дітей, є виникнення і подолання суперечностей між породжуваними їхньою діяльністю новими потребами і можливостями задоволення їх. Суперечності виникають між фізіологічними, моральними, естетичними, інтелектуальними можливостями учнів і стереотипними формами взаємовідносин з оточуючими, які склалися в більш ранній період, між вимогами до учнів з боку членів суспільства і класного колективу та нормами поведінки дітей.

Першою особливістю середнього шкільного віку є здатність до «абстрагування операцій від об’єктів, над якими ці операції виконуються» [16]. Це впливає на схильності учнів до теоретизування, надання переваги головному над частковим.

У дітей цього віку виражені й індивідуально-типологічні відмінності. Різниця між естетичними враженнями дівчат і хлопців пов’язана з анатомо-фізіологічними зрушеннями. Це впливає на естетичні враження учнів і становить другу особливість середнього шкільного віку.

Третя особливість полягає в майже рівномірному виявленні інтересів до музики, образотворчого мистецтва, літератури і кіно. Захоплення літературою і образотворчим мистецтвом властиве і дівчатам і хлопцям 10–11 років, а кіно починає привертати увагу більшості хлопців. Театру надає перевагу невелика кількість учнів п’ятих класів, лише 1–2% школярів захоплюються творами скульптури й архітектури. В 11–12 років значно зростає інтерес до кіно як у дівчат, так і в хлопців, а помітних відмінностей у ставленні до кіно в них не спостерігається. Дівчата починають цікавитись театром, а хлопці – архітектурою. Також спостерігається рівномірність у захопленні музикою [4].

У п’ятих класах учнів (переважно дівчат) цікавлять вірші, оповідання. Усі діти цього віку люблять дивитись пригодницькі фільми. У шостому класі діти починають активніше цікавитись фантастикою, пригодницькою літературою, класичними творами вітчизняних і зарубіжних композиторів (інструментальна, симфонічна, оперна музика), кіно (мультиплікація і пригодницькі фільми, кінокомедії). Найінтенсивніше захоплення різними видами естетичної діяльності виявляється в дітей 12–13 років. Як правило, жанр має значення ціннісної орієнтації в галузі мистецтва. Діти, які захоплюються поезією, самі складають вірші, а ті, що люблять образотворче мистецтво, непогано малюють. Знання різних музичних жанрів кращі в учнів, які беруть участь у хорових гуртках і вокальних ансамблях. Захоплення кіномистецтвом у цьому віці стимулює цілеспрямований відбір кінофільмів для перегляду, участь у гуртках кінолюбителів.

Отже, особливістю естетичного ставлення учнів середнього шкільного віку є яскраво виражена диференційованість інтересів у галузі мистецтва.

У цьому віці зростає потреба в спілкуванні з людьми, які можуть дати змістовну і цікаву інформацію. Збільшення кількості звертань до вчителів за роз’ясненням різних питань – 40%. Радіо і телебачення регулярно слухають і дивляться близько 70% дітей. Збільшення кількості звертань учнів середнього шкільного віку до джерел інформації про мистецтво пояснюється, з одного боку, психологічними особливостями дітей, зростанням самостійності, а з другого – необмеженими можливостями одержання додаткової інформації за допомогою технічних засобів масової інформації.

Потреби дітей в естетичних враженнях характеризуються динамічністю і активністю.Якщо в 9–10 років учні хотіли почути розповіді про графіку, хореографію, літературу, музику, театр, архітектуру, то в 11 років вони вже називають конкретні теми бесід і розповідей про твори мистецтва або мистецькі явища, які їх цікавлять. У 12–13 років учніорієнтуються на сучасні музичні твори та твори образотворчого мистецтва, починають пов’язувати потребу в інформації про конкретний вид мистецтва із характером створення образу, грою актора, внутрішнім змістом образу, дією в творі [4].

Cудження учнів 4–5 класів мають узагальнюючий характер. У цьому віці починається активний пошук героя, на якого учні хочуть бути схожими, тому в їхніх судженнях помітне бажання порівняти загальний зміст творів з власним досвідом, враженнями і почуттями. Здатність до абстрагування й аналізу яскраво виявляється в учнів 6–7 класів під час оцінки літературних, музичних творів та творів образотворчого мистецтва. Відсутність знань деяких термінів, словникового запасу веде до суб’єктивної оцінки, прив’язаної до деталі твору або його фрагмента. Вміння відчувати і співпереживати залежить від життєвих вражень, які мають учні [16].

Отже, естетична оцінка учнів середнього шкільного віку ґрунтується на таких загальних критеріях: новизна, виховний вплив твору, відповідність виразних засобів характеру образу.

2. Дослідження процесу формування естетичної вихованості школярів

2.1 Методика формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку

Естетичні враження учні 4–7 класів черпають з навколишньої дійсності, природи, трудової діяльності, навчання та різноманітних форм позакласної роботи. Особливе місце в цьому процесі набуває асоціативність. Поєднання асоціацій відіграють вирішальну роль у розумінні художньої ідеї, позицій митця. Закріпленню знань з різних видів мистецтва сприяють різні види творчих робіт, спрямовані на тренування пам’яті, розвиток спостережливості, уміння порівнювати. Ці творчі роботи можуть мати як репродуктивний (написати про свої враження від картини, розповісти про творчість митця, передати зміст прочитаної книжки, визначити її ідейний зміст), так і творчий, пошуковий характер (написання рецензії на книжку чи кінофільм, оформлення різноманітної наочності, підготовка тематичних вечорів, створення проблемних, морально-естетичних ситуацій, використання ігор, вікторин, кросвордів) [5].

Можна вважати, що оціночне ставлення до творів мистецтва основою своєю має загальний естетичний розвиток дитини, і лише умовно можна виділити специфічні методи і прийоми, які стимулюватимуть оціночну діяльність дитини. Очевидно, що така методика спиратиметься на два принципових положення, які виступають як способи організації інтелектуального й емоційного сприймання в їх нерозривній єдності: підготовка відповідного асоціативного фонду; збагачення дитини знаннями, які допоможуть їй осмислити образну структуру творів; забезпечення глибини і адекватності емоційного сприймання змісту.

Ряд методів і прийомів (бесіди, спостереження, методи генералізації, моделювання, аналогії), які може використати вчитель у цьому процесі, сприятимуть збагаченню асоціативного фонду учнів 4–7 класів; нагромадженню знань про різні види і жанри мистецтва, настрої, виражені в них; актуалізації відомостей про письменників, композиторів, художників; систематизації знань про арсенал художніх виражальних засобів і умінь використовувати їх в оціночних судженнях; створенню активного словника, який дає можливість учням адекватно висловити своє ставлення до художніх образів.

Одним з методів, який розвиває оціночну діяльність, є метод аналогій. Сутність його полягає в порівнянні творів з адекватним настроєм, ідеєю, засобами виразності, а також з контрастними настроями й ідеєю. Метод аналогій передбачає використання прийомів порівняння і протиставлення.

Робота над формуванням естетичних оцінок має кілька етапів:

1. Відбір творів, складних для сприймання і розуміння учнями 4–7 класів, що часто неточно (неадекватно) оцінюються ними;

2. Аналіз творів з погляду складності окремих частин, епізодів, можливостей добору відповідних асоціацій, які містяться в нескладних для розуміння учнів творах і не порушують цілісності сприймання (генералізація складних моментів);

3. Пояснення через простіші твори складної ідеї великого твору;

4. Розкриття нормативної (авторської або критичної) оцінки твору;

5. Активізація фонду асоціацій (звукових, візуальних), що зумовлюють адекватне сприймання і поглиблену естетичну оцінку складного твору;

6. Самостійна критична оцінка твору [18].

Розглянемо практичне втілення нашої методики на прикладі трьох видів мистецтва: музичне мистецтво, образотворче мистецтво, художня література.

2.2 Методика формування естетичної вихованості учнів засобами музичного та образотворчого мистецтва та художньої літератури

Естетичне ставлення учнів до музичного мистецтва, музичних творів та їх естетична оцінка формуються і розвиваються у взаємодії з виникненням почуттів. За допомогою естетичної оцінки здійснюється цілеспрямоване педагогічне керування музично-естетичним розвитком учнів. До основних критеріїв аналізу музичного твору, які впливають на формування естетичної оцінки, можна віднести такі:

– повнота сприймання музики (сприймання всіх частин музичного твору відповідно до їх значення);

– розуміння компонентів музичного твору (ступінь образно-емоційного освоєння твору);

– вміння використовувати в оцінці засоби музичної виразності, які впливають на ступінь розуміння музичної мови і відповідають жанру твору;

– рівень творчих уявлень (уміння застосовувати вироблені навички оцінки простих музичних творів в оцінці складніших).

Вивчення музичних інтересів і потреб учнів дає можливість вчителеві дістати дані про музично-естетичне ставлення дітей до різноманітних творів і визначити шляхи його розвитку через збагачення словникового і музичного фонду дітей. Для цього учнів слід ознайомити з основними елементами музичної виразності та їх словесними характеристиками, пояснивши значення кожного елемента [9].

Отже, знання, які учень здобуває в школі та з інших джерел, сприяють пробудженню інтересів до музики різних жанрів. Ці інтереси можуть змінюватися під впливом багатьох факторів, серед яких головне місце належить навчально-виховному процесу.

Естетична оцінка учнів ґрунтується на поступовому нагромадженні досвіду музичних уявлень і розвитку словникового запасу, вміння сприймати й оцінювати емоційну спрямованість музики різних жанрів. Робота над музичними творами складається з таких етапів:

– слухання музичного твору без підготовки;

– виділення в ньому найскладніших для сприймання частин і фрагментів;

– створення в учнів на уроці та в позаурочний час музичного фонду;

– естетична оцінка музичного твору [9].

Важливе значення для естетичного розвитку учнів має вибір форм музично-естетичного виховання. Ми розглянемо лише ті з них, які вчитель може використати під час навчально-виховного процесу.

До основних форм музично-естетичного виховання учнів в школі можна віднести концерти і бесіди про музичне мистецтво, музичні вечори, участь у шкільній художній самодіяльності.

Концерти і бесіди про музичне мистецтво допомагають дітям правильно сприймати, розуміти й оцінювати музичні твори. Цьому сприяють: участь фахівців-музикантів у пропаганді музичного мистецтва; залучення учнів до організації та проведення бесід і концертів; бесіди лекторів-мистецтвознавців про музику; відвідування школярами концертів у філармонії; обговорення концертів і бесід учнями.

Концерти і бесіди можна присвячувати не тільки музичному мистецтву взагалі, а й окремим його жанрам – симфонії, сонаті, концерту, танцю, пісні.

Велику роль у музично-естетичному вихованні учнів може відіграти і цикл бесід, присвячений окремим музичним інструментам. Наприклад, багато учнів цікавляться гітарою, деякі – органом, скрипкою, фортепіано. Корисними для них будуть бесіди-концерти, які висвітлюватимуть історію виникнення цих інструментів, життя і творчість видатних виконавців.

Концерти-бесіди, концерти музикантів-виконавців, бесіди про музику дають можливість дістати бажаний результат, якщо твори, що їх слухатимуть учні, не тільки попередньо, а й після прослуховування обговорюватимуться, що дає вчителеві чітке уявлення про сприймання музики дітьми і допомагає визначити форми і методи поповнення їх музичних знань [9].

Музичні вечори в школі проводяться як у вигляді бесід-концертів, музичних ігор, вікторин, так і за зразком роботи дискотеки.

Музичні ігри й вікторини пожвавлюють загальну атмосферу вечора, сприяють активізації пізнавальної і творчої діяльності учнів. До проведення вікторин та ігор ставляться певні педагогічні вимоги: тривалість не більше 5–10 хвилин, масовість, безпосередність у спілкуванні.

Вікторини й ігри повинні будуватися на використанні відомого дітям матеріалу, співу пісень, слухання музики. Під час вікторин учням пропонують назвати певні приклади з музичних творів, музичні терміни, якими позначаються жанр, форма, спосіб виконання музики. Ігри можуть мати дидактичний характер або сприяти розвитку моторики, інтонаційно правильного співу, розвивати в учнів почуття ритму.

Ефективною формою музично-естетичного виховання є шкільна художня самодіяльність , де учні мають можливість розвинути свої здібності, беручи участь у хоровому та ансамблевому співі, танцях, грі на музичних інструментах. Учні навчаються не лише глибше розуміти класичну, народну й естрадну музику, виконувати музичні твори різних жанрів, а й збагачують своє духовне життя.

Значну роль у музично-естетичному вихованні відіграють і музичні ігри. Їхня мета – запам’ятовування назв різних музичних інструментів, прізвищ композиторів, окремих музичних термінів і понять.

Отже, керування сприйманням і розумінням музичних творів учнями з боку вчителя полягає в нагромадженні в дітей фонду музичних вражень для розуміння емоційної спрямованості музики; у формуванні словникового запасу і засвоєнні спеціальної музичної й естетичної термінології; у виробленні естетичної оцінки музичних творів за допомогою методу музичних аналогій; нагромадженні знань про музику різних жанрів, композиторів, їх стиль.

Одним з головних завдань методики викладання образотворчого мистецтва в 4–7 класах є ознайомлення дітей з видатними творами вітчизняного і світового мистецтва, прищеплення інтересу і любові до образотворчої діяльності, в результаті чого учні засвоюють прізвища відомих їм художників, вчаться розуміти художні особливості творів мистецтва, у них виробляється здатність до одстоювання своїх поглядів і суджень [18].

Сприймання картин живопису учнями середнього шкільного віку конкретно-образне: вони розуміють сюжет, образи картини, перелічують деталі, але дуже рідко вдаються до узагальнення художніх особливостей картини.

Розвиваючи в учнів здатність до естетичного сприймання і формування повноцінної естетичної оцінки картин, величезне значення в цьому процесі слід надавати аналізу композиції, кольору, розміру репродукції і оригіналу, відтворення обставин створення картини. Слід звертати увагу учнів на те, як побудована композиція картини, чи є на картині зайві дійові особи. Поступово учні приходять до висновку про завершеність і продуманість ідейного задуму, правильність розгортання сюжету. У судженнях вони використовують поняття композиції, колориту, планів, їх значення у створенні радісного почуття, яке викликає картини.

Керуючи процесом формування в учнів естетичної оцінки творів образотворчого мистецтва, треба звертати увагу на той навчальний матеріал, який допоможе детальніше аналізувати зміст творів, визначати ідейний зміст картин і репродукцій, користуючись мистецтвознавчими термінами і поняттями, а також створювати систему асоціацій з музичними та літературними творами. Робота над оцінкою творів мистецтва може бути побудована на використанні прийомів порівняння і контрасту образів [18].

Після детального аналізу пропонуємо дітям порівняти дві картини за таким планом: характеристика основного змісту картин (розкриття основної ідеї); опис головних героїв картин; порівняння композиційної будови картин, значення кольору, колориту, перспективи і світлотіні в розкритті головного змісту картин; ставлення до картин і мотивація власної оцінки.

Оцінюючи портретний жанр, учні повинні знати особливості композиційної будови картини, розуміти значення колориту в передачі настрою картини, визначати риси характеру людей, зображених на портреті, вміти порівняти конкретний портрет з аналогічними картинами в цьому жанрі. Аналізуючи портретний жанр, корисно показати учням композиційні і групові портрети. Художники намагаються у зовнішності зображуваної людини передати її внутрішній світ, її найхарактерніші риси так, що зображене стає типовим.

У пейзажі художник відтворює природу, виявляє своє ставлення до неї і змушує нас проникнутись тими самими почуттями: радісними, задумливими і тривожними.

Крім пейзажів, значну увагу привертають твори образотворчого мистецтва, які належать до натюрморту. Величезна роль у передачі цілісного враження про композицію належить фону, на якому пишуться квіти, зелень або фрукти, овочі тощо. Він повинен бути близьким до кольору квітів у букеті [20]. Діти мають знати, що натюрморт – це зображення мертвої натури (зірваних квітів, забитої дичини, овочів і фруктів).

Отже, порівнюючи твори образотворчого мистецтва, учні повинні вміти визначати той чи інший жанр, навести приклади відомих їм картин і розповісти про їх особливості, обґрунтувати своє розуміння того чи іншого твору мистецтва. Крім того, оцінюючи картину, учні повинні орієнтуватись на нормативну оцінку картини: використовувати навички аналізу твору з погляду композиційного і колоритного вирішення; вміти виділяти головне в зображеному; показати індивідуальність художника в розумінні образу на прикладі відомих картин; робити узагальнений висновок про значення картини.

В 4–7 класах зрозумілим стає дітям не лише моральне значення подій, поведінки героїв твору, обставин їх життя, а й ідейно-художній зміст літературного образу. Досить часто учні перебувають під впливом конкретних образів, їм важко абстрагуватись, тому діти ще прагнуть висловити свої почуття, переживання, викликані твором, в ігровій формі, наслідують ідеал вчинків людей, а не ідеал людських характерів. Оцінюючи вчинки головних героїв, вони прагнуть здійснити їх подвиги в житті [13].

Процес формування естетичних оцінок творів літератури учнями 4–7 класів має певні особливості, зумовлені, з одного боку, рівнем сприймання і розуміння змісту віршів, оповідань, а з другого – логікою розгортання оціночної діяльності в цьому виді мистецтва.Діти вже досить добре усвідомлюють, що саме повинно оцінюватись (наприклад, головний зміст твору) і як саме (виявляючи своє ставлення до змісту). Учні починають виділяти в моральному змісті твору його художні особливості, ідеї добра, справедливості, мужності, але цілісного сприймання образу ще немає.

У 4–5 класах учні визначають настрій, втілений в образах творів літератури, можуть розкрити його динаміку, тобто формується цілісне сприймання образу природи, діяльності людини. В естетичній оцінці школярі звертають увагу на співвідношення настрою твору і настрою поета, письменника і можуть висловити своє ставлення до їхньої творчості. У 6 класі учні називають сферу діяльності образу, його характеристики, тобто в цей період формується естетична оцінка образної структури твору, цілісне його сприймання і розуміння.

У 7 класі учні оцінюють відображену в ідеї твору систему образів як відтворення картини життя, тобто можуть оцінити соціальне значення твору.

Отже, у процесі формування естетичної оцінки літературних творів учні виділяють моральну основу твору; художній твір як результат творчого виявлення письменника; внутрішнє життя образу і грані творчості письменника; систему образів і соціальну роль художнього твору; ставлення письменника до дійсності.

Оцінюючи вірш, треба спиратись на методичні прийоми роботи над ним: читання вірша учням, виділення в ньому основної думки, логічних наголосів, темпу читання, порівняння зображеного у вірші з естетичним досвідом учнів.

Оціночній діяльності учнів 4–7 класів мають бути властиві критерії, на які спирається О.І. Нікіфорова, аналізуючи естетичні оцінки художніх творів, зокрема критерії образності, правдивості образів твору, емоційності, оригінальності і новизни, виразності [13].

Творчу роботу учнів можна поділити на такі види: виділення головних епізодів, які сприяють з’ясуванню основної думки твору; знаходження в тексті описів, картин, за допомогою яких розкривається основна думка, створюються художні образи; словесне малювання за уявленнями в зв’язку з баченим, почутим, прочитаним; знаходження висловлювань, що свідчать про авторську оцінку зображуваного в творі; підкреслення головних слів, за допомого яких розкриваються художній образ, основна думка; обґрунтування свого ставлення до твору [19].

Необхідність формування естетичних оцінок в учнів зумовлена величезним значенням творів літератури, які відтворюють багатство навколишньої дійсності, взаємин між людьми, красу перетворюючої діяльності людини за законами краси. Поряд із загальноосвітньою підготовкою ці питання допомагають збагатити естетичний досвід дитини, озброїти її критеріями правильного ставлення до мистецтва як відображення моральних і естетичних ідеалів нашого суспільства.

Отже, аналізуючи літературний твір, виявити своє оціночне ставлення учні можуть по-різному: висловити своє ставлення до головних героїв, їх вчинків, виявити важливі моменти у творі, основну ідею та ін.

2.3 Зміст та етапи дослідження

Дослідження полягало у визначенні рівня естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку та в експериментальній перевірці ефективності вищезазначеної методики формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку.

Дослідження проводилося серед учнів 5-го класу. Усього у ньому взяло участь 19 дітей.

Етапи дослідження:

1. Планування дослідження: вивчення та аналіз педагогічної та методичної літератури, аналіз існуючих методик формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку.

2. Підготовка до проведення дослідження: вибір однієї з найбільш розповсюджених методик формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів, створення анкети для визначення рівня естетичної вихованості учнів.

3. Проведення анкетування серед учнів 5-го класу з метою визначення їхнього рівня естетичної вихованості. Учням було запропоновано відповісти на 10 запитань анкети, що стосувалися всіх показників естетичної вихованості.

4. Аналіз результатів анкетування.

Кожне з 10 запитань анкети оцінювалося по 1 балу за відповідь «Так» та за вибір одного чи декількох з перерахованих жанрів музики та літератури, що найбільш за інші подобається учневі (запитання №3 та №6); 0,5 балів – за відповіді «Іноді» та «В окремих випадках»; 0 балів – за відповіді «Ні» та «Ніколи». Отже, учні мали можливість набрати максимум 10 балів.

Підрахувавши кількість балів кожного учня, результати було розподілено за 4-а рівнями:

– високий рівень естетичної вихованості (8–10 балів);

– середній рівень (5,5–7,5 балів);

– низький рівень (3–5 балів);

– дуже низький рівень (0–2,5 балів).

5. Запровадження методики формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку.

Для цього у 5-у класі за даною методикою було проведено 3 уроки: урок музики, урок образотворчого мистецтва та урок літератури за темами відповідно до існуючої програми навчання для 5-го класу.

6. Проведення повторного анкетування учнів з метою визначення можливих змін показників щодо їхнього рівня естетичної вихованості.

Учням було повторно запропоновано заповнити анкету.

7. Аналіз результатів повторного анкетування.

8. Підведення підсумків дослідження та формулювання висновків.

2.4 Результати дослідження

Проведення першого анкетування серед учнів 5-го класу дало можливість визначити їхній рівень естетичної вихованості.

Було отримано наступні результати:

– високий рівень естетичної вихованості мають 15,8% дітей, з них 66,7% дівчат та 33,3% хлопчиків;

– середній рівень – 36,8% дітей, з них 71,4% дівчат та 28,6% хлопчиків;

– низький рівень – 42,1% дітей, з них 25% дівчат та 75% хлопчиків;

– дуже низький рівень – 5,3% дітей, з них 0% дівчат та 100% хлопчиків;

Отже, анкетування виявило, що більшість дітей мають низький рівень естетичної вихованості.

Після впровадження та роботи за нашою методикою формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку було проведено повторне анкетування учнів.

Було отримано такі результати:

– високий рівень естетичної вихованості мають 15,8% дітей, з них 66,7% дівчат та 33,3% хлопчиків;

– середній рівень – 47,4% дітей, з них 55,6% дівчат та 44,4% хлопчиків;

– низький рівень – 31,6% дітей, з них 33,3% дівчат та 66,7% хлопчиків;

– дуже низький рівень – 5,3% дітей, з них 0% дівчат та 100% хлопчиків;

Отже, всі ці отримані результати дозволяють зробити висновок, що запропонована методика певною мірою має позитивний вплив на рівень естетичної вихованості учнів. А саме: було встановлено, що тепер більшість дітей мають середній рівень естетичної вихованості, а не низький, як це було виявлено після проведення першого анкетування. На жаль, дана методика не виправдала сподівання на підвищення кількості дітей із високим рівнем естетичної вихованості. Це можна пояснити тим, що запропонована методика була впроваджена на дуже короткий відрізок часу, а не систематично використовувалася у навчально-виховному процесі.

Висновки

1. Отже, суть естетичного виховання – в цілеспрямованому формуванні в учнів естетичного ставлення до світу, тобто потреби оцінювати все з точки зору краси і творити за її законами. Це означає розвиток сприймання, оцінки, смаку. Естетичне виховання має особливе значення в системі формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

2. Оціночне ставлення до творів мистецтва основою своєю має загальний естетичний розвиток дитини, і лише умовно можна виділити специфічні методи і прийоми, які стимулюватимуть оціночну діяльність дитини. Основними методами естетичного виховання є: бесіда, розповідь, творчі завдання (з використанням прийомів порівняння, зіставлення, контрасту), аналіз, метод аналогій.

3. Естетична оцінка свідчить про певний рівень освоєння учнями культурних цінностей та їх уміння активно виявляти своє ставлення до дійсності в різних формах оціночної діяльності – емоційній, теоретичній і практичній, а також про глибокі знання в галузі мистецтва та систематизовані, осмислені враження від його творів.

4. Сучасна педагогічна практика виробила й активно використовує методи виховання естетичних оцінок учнів різними видами мистецтва. У школі система естетичного виховання представлена трьома основними видами мистецтва – музикою, образотворчим мистецтвом та літературою.

5. Методика формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку має враховувати вікові та психофізіологічні особливості дітей.

6. Дослідження показало, що більшість дітей середнього шкільного віку мають низький рівень естетичної вихованості.

7. За результатами дослідження можна зробити висновок, що запропонована нами методика формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку має позитивний вплив при систематичному її використанні у навчально-виховному процесі.

Список використаних джерел

1. Грицай Ю.О. Теорія і методика виховання. Курс лекцій / Навч. посібник. – Миколаїв: МДУ ім. Сухомлинського, 2005. – 207 с.

2. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ ст.). (Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1993 р., №896).

3. Державний стандарт загальної середньої освіти в Україні. Освітня галузь «Художня культура». – К.: Генеза, 1997.

4. Джола Д.М., Щербо А.Б. Теорія і методика естетичного виховання школярів: Навч.-методичний посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 392 с.

5. Естетичне виховання. / Под ред. Рєзанова П.М. – К.: Вища школа, 1976. -182 с.

6. Зязюн І.А., Семашко О.М. Національна державна комплексна програма естетичного виховання // Рідна школа, – 1995. – №12.

7. Кабалевський Д.Б. Прекрасне пробуджує добре. – К.: Радянська школа, 1978. – с. 14

8. Коваль Л.Г. Виховання почуття прекрасного. – К.: Радянська школа, 1983. – 120 с.

9. Костюк О.Г. Сприймання музики і художня культура слухача. – К.: Радянська школа, 1965, с. 92.

10. Лихачев Б.Т. Теория эстетического воспитания школьников: Учебное пособие по спецкурсу для студентов пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1985. – 176 с.

11. Личность и ее формирование в детском возрасте. / Под ред. Божович Л.И. – М.: Просвещение, 1968, с. 297.

12. Національна програма патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства. (Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 1999 р., №1697).

13. Никифорова О.И. Психология восприятия художественной литературы. – М.: Просвещение, 1972, с. 145.

14. Основы эстетического воспитания: Пособие для учителя / Ю.Б. Алиев, Г.Т. Ардаширова, Л.П. Барышникова и др.; Под ред. Н.А. Кушаева. – М.: Просвещение, 1986. – 240 с.

15. Ригина Г.С., Белобородова В.К., Алиев Ю.Б. Музыкальное восприятие школьников. – М.: Просвещение, 1974. – с. 38–39

16. Сисоєва-Ляхович О.В. Особливості естетичних суджень учнів середнього шкільного віку. – К.: Радянська школа, 1966.

17. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти т. Т.4 – К.: Радянська школа, 1976. – 640 с.

18. Эстетическое воспитание в школе: (Вопросы системного подхода) / Под ред. Б.Т. Лихачева. – М.: Педагогика, 1980. – 136 с.

19. Эстетическое воспитание школьников: Вопросы теории и методики: (Педагогическая наука – реформе школы) / Под ред. М.Д. Таборидзе – М.: Педагогика, 1988. – 104 с.

20. Эстетическое воспитание школьной молодежи / Под ред. Б.Т. Лихачева, Г. Зальмона, – М.: Педагогика, 1984. – 272 с.

21. Шестаков В.В. Искусство и дети. Эстетическое воспитание за рубежом. – М.: Искусство, 1969. – 272 с.

22. Щербо А.Б., Джола Д.М. Форми і методи позакласної роботи з естетичного виховання учнів. – К.: Радянська школа, 1972. – 166 с.