Курсовая работа: Кредити банків: порядок оформлення та відображення в обліку

Вступ

У процесі функціонування підприємства, можуть виникнути ситуації коли власних фінансових ресурсів стає недостатньо для фінансового забезпечення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, що зумовлює необхідність залучення зовнішніх фінансових ресурсів. Основною формою залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел є кредитування. Підприємства можуть тимчасово поповнювати свої фінансові ресурси оформляючи банківські кредити. Від форми та умов кредитування підприємницької діяльності залежить швидкість обертання обігових коштів підприємства, його витрати та прибуток. Слід обирати такі способи кредитування, які могли б забезпечувати найефективнішу його господарську діяльність, тому тема курсової роботи «Кредити банків: порядок оформлення та відображення в обліку» є досить актуальною в даний час.

Мета курсової роботи дослідити порядок оформлення кредитів банків, їх значення, роль і місце в діяльності підприємства запропонувати шляхи вдосконалення обліку кредитів банків.

Задачі курсової роботи:

- розглянути сутність обліку кредитів банків та його методику;

- проаналізувати нормативно-правову базу, яка регламентує порядок організації обліку кредитів банків;

- проаналізувати організацію бухгалтерського обліку на базовому підприємстві;

- оцінити господарську діяльність підприємства її результати;

- зробити аналіз фінансового стану підприємства, розглянути методику формування облікової інформації в первинних документах;

- дослідити діючі на підприємстві інформаційні системи і технології обліку.

Дослідженням курсової роботи є порядок оформлення і облік кредитів банків.

Предметом дослідження є порядок оформлення і облік кредитів банків на ТОВ «Астор ЛТД».

Курсова робота складається з трьох розділів. У першому розділі даної курсової роботи розглядається економічна сутність кредитів банків, дається характеристика нормативно-правової бази, яка регламентує порядок організації обліку кредитів банків. Другий розділ роботи присвячено аналізу та оцінці діяльності ТОВ «Астор ЛТД», що дозволяє відповісти на запитання: наскільки правильно підприємство здійснювало управління фінансовими ресурсами протягом досліджуваного періоду. У третьому розділі розкривається методика формування облікової інформації в первинних бухгалтерських документах; дається характеристика аналітичного і синтетичного обліку; звітності і порядок її складання, а також проводиться дослідження діючих на підприємстві інформаційних систем і технологій обліку.

Джерелами для написання даної курсової роботи стали Закони України та інші нормативно-правові акти, навчальні посібники, звітність підприємства.

1. Теоретико-методологічні основи банківських кредитів та їх законодавче регулювання

1.1 Економічна сутність кредитів, їх значення, роль і місце в діяльності підприємства

кредит облік банк

Кредит – це позичка в грошовій або товарній формі, що надається банком чи юридичною або фізичною особою (кредитором), іншій особі (позичальникові) на умовах терміновості, повернення, платності, цільового характеру і забезпечення. Кредит є формою вияву кредитних відносин між тим хто надає кредит і тим, хто його отримує і водночас є формою позичкового капіталу (у грошовій або товарній формі) [9, стор. 320]. За користування кредитом позичальники сплачують процент, суму якого не включають до собівартості продукції (робіт, послуг), а відносять до витрат фінансової діяльності підприємства. У податковому обліку витрати підприємства на сплату відсотків за користування кредитними ресурсами відносять до складу валових витрат підприємства, унаслідок чого зменшується сума об’єкту оподаткування податку на прибуток.

Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками:

- за кредиторами;

- за формами та видами;

- за метою використання;

- за терміном надання;

- за забезпеченням;

- за порядком надання.

Кредиторами підприємств можуть бути:

- банки та спеціалізовані фінансово-кредитні Інститути (банківський, лізинговий кредити);

- підприємства (комерційний кредит);

- держава (державний кредит, який надається через уповноважені банки);

- міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредитних ліній через уповноважені банки).

До видів кредитів належать [13, стор. 387]:

- банківський;

- комерційний;

- державний;

- лізинговий.

Банківський кредит – це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором.

Комерційний кредит – це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами.

Державний кредит – це економічні, кредитні відносини між державою та суб'єктами господарювання.

Лізинговий кредит – це стосунки між суб'єктами господарювання, які виникають за орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит) [13, стор. 387].

Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний – у товарній. Банківський та державний кредити погашаються у грошовій формі Комерційний кредит також повертається переважно в грошовій формі. У період становлення ринкових відносин можлива його сплата як у товарній, так і у змішаній формах (товарній і грошовій одночасно). Лізинговий кредит може погашатися в грошовій, товарній та змішаній формах.

Слід зазначити, що традиційно в країнах з розвинутою ринковою економікою факторингові та лізингові кредитні послуги підприємствам надаються переважно спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами – факторинговими та лізинговими компаніями.

В Україні кредитні послуги у вигляді факторингу надають тільки комерційні банки. Лізингові послуги надають переважно лізингові компанії. У зв'язку з цим лізинговий кредит умовно віднесений до групи небанківських кредитів [9, стор. 319].

Залежно від мети використання розрізняють кредити, що спрямовані на фінансування:

- оборотних коштів;

- основних засобів.

Підприємство має можливість отримувати кредити на придбання товарно-матеріальних запасів, обладнання, інших активів, розширення та модернізацію виробничих потужностей, викуп окремих виробничих комплексів або цілих підприємств.

За терміном надання розрізняють короткострокові, середньо-строкові, довгострокові кредити.

Короткострокові кредити підприємства можуть отримувати у разі фінансових труднощів, які виникають у зв'язку з витратами виробництва та обороту. Термін короткострокового кредиту не перевищує одного року.

Середньострокові кредити (від одного до трьох років) надаються на поточні витрати, оплату обладнання та фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити (понад З роки) можуть надаватися для формування основних фондів. Об'єктами кредитування є капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію, розширення вже діючих основних фондів, нове будівництво, приватизацію та корпоратизацію підприємств тощо.

В Україні кредити за терміном надання можна поділити на дві групи: короткострокові та довгострокові. Кредити, термін надання яких перевищує один рік, уважаються довгостроковими.

Сьогодні в Україні перевагу віддають короткостроковим кредитам.

Залежно від забезпечення кредити поділяють на 2 групи:

- забезпечені;

- бланкові.

Забезпечені кредити гарантуються певними видами активів, зокрема:

- нерухомістю;

- цінними паперами;

- товарно-матеріальними цінностями;

- дебіторською заборгованістю тощо.

Забезпечення кредитів може також здійснюватись: правами підприємств на інтелектуальну власність, землю гарантіями (банків, коштами чи майном третьої особи); іншим забезпеченням (поручительство, поліс страхової компанії) [14, стор. 295].

В Україні як забезпечення кредиту використовують, головним чином, товарно-матеріальні цінності та нерухомість.

Кредити, які надаються банками підприємствам під заставу державних цінних паперів називаються ломбардними. У міру розвитку, ринку державних цінних паперів значення цього кредиту в діяльності українських підприємств зростатиме.

Бланкові кредити отримують тільки фінансове стійкі підприємства на короткий термін (1–10 днів). У вітчизняній практиці бланкові кредити практично не використовуються.

Порядок надання кредиту передбачає такі види позик:

- прямі;

- консорціальні;

- позики участі.

Надання прямих позик передбачає кредитування підприємства безпосередньо одним кредитором.

Консорціальні позики надаються тоді, коли підприємству-пози-чальнику потрібні кошти в обсязі, який не може бути забезпечений одним кредитором. У цьому разі кілька кредиторів об'єднуються, і кожен з них надає частину загального кредиту.

У консорціальній угоді можуть брати участь не тільки кілька банків, а й кілька підприємств-позичальників, яких стосується конкретний кредитний проект.

Підприємство-позичальник, що бажає отримати кредит у великому розмірі, може самостійно визначити банк, який бере на себе зобов'язання з організації банківського консорціуму та виконання функцій головного банку у кредитній угоді. Як правило, головним банком визначають один із великих банків, який має досвід проведення великомасштабних кредитних операцій [12, стор. 307].

Для отримання консорціумного кредиту підприємство-позичальник готує і надає головному банку, як правило, таку інформацію:

1) клопотання на отримання кредиту, із зазначенням характеру діяльності, фінансового стану підприємства;

2) дані про мету та направленість кредиту, термін надання, періоди його погашення;

3) техніко-економічне обґрунтування проекту;

4) інші документи, що потрібні для прийняття рішення про кредитування.

Кредитні взаємовідносини між консорціумом та підприємством-позичальником регулюються кредитною угодою, яку підписують усі учасники.

Головний банк акумулює кошти банків-учасників і кредитує підприємство відповідно до кредитної угоди.

За настання строків погашення зобов'язань підприємство повертає кредиторам не тільки позичені кошти та відсотки за кредит, а й відшкодовує всі витрати, пов'язані з організацією та здійсненням кредитної операції у тій сумі та строках, які обумовлені в кредитному договорі.

У зв'язку із низькою кредитоспроможністю більшості українських підприємств у вітчизняній практиці позики участі не практикуються.

Отже, кредит – це позичка в грошовій або товарній формі, що надається банком чи юридичною або фізичною особою (кредитором), іншій особі (позичальникові) на умовах терміновості, повернення, платності, цільового характеру і забезпечення. Банківський кредит – це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками: за кредиторами, за формами та видами, за метою використання, за терміном надання, за забезпеченням, за порядком надання. В Україні як забезпечення кредиту використовують, головним чином, товарно-матеріальні цінності та нерухомість.

1.2 Огляд нормативно-правової бази, яка регламентує порядок організації обліку кредитів банків

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку витрат за елементами та складання фінансової звітності в Україні. Цей Закон встановлює, що підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку [2].

Методологічні вимоги до формування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності інформації про зобов’язання, а також принципи відображення зобов’язань у фінансовій звітності визначає П(С) БО 11 «Зобов’язання» [7].

Відповідно до нього зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

З метою правильної організації бухгалтерського обліку слід чітко розрізняти зобов’язання, групи яких виділені в П(С) БО 11:

- поточні зобов’язання – короткострокові фінансові зобов’язання, які мають бути погашені протягом поточного операційного циклу підприємства чи протягом 12 місяців з дати складання бухгалтерського балансу (короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, короткострокові векселі видані та інші поточні зобов’язання);

- довгострокові зобов’язання – зобов’язання, які не виникають в ході нормального операційного циклу та будуть погашені після 12 місяців з дати балансу (довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов’язання, та інші);

- забезпечення – зобов’язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу;

- непередбачені зобов’язання [7].

Порядок реалізації застави обумовлюється договором про заставу між банком і позичальником, який складається відповідно до Закону України «Про заставу» та інструкції НБУ «Про методичні рекомендації по використанню банками Закону України «Про заставу»» від 08.10.93 №23015/11.

Статтею 136 Податкового кодексу України визначається, що основна сума отриманих кредит ів, позик не враховується для визначення об'єкта оподаткування при розрахунку податку на прибуток, а стаття 139 – що витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредит ів не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку [1].

Отже, порядок організації обліку кредитів банків регламентується Податковим кодексом України, ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ЗУ «Про заставу», інструкцією НБУ «Про методичні рекомендації по використанню банками ЗУ «Про заставу»», П(С) БО 2 «Баланс», П(С) БО 3 «Звіт про фінансові результати», П(С) БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», П(С) БО 11 «Зобов’язання», Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та іншими нормативно-правовими актами.

2. Характеристика ТОВ «Астор ЛТД» та аналіз фінансового стану підприємства

2.1 Характеристика ТОВ «АСТОР ЛТД», його галузевих особливостей і технологічного процесу

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТОР ЛТД», створене у 2003 році і діє згідно Цивільного та Господарського кодексів України, законів України «Про господарські товариства», «Про власність».

Основною метою діяльності ТОВ «АСТОР ЛТД» є виконання виробничо-господарчої та іншої діяльності у сферах, визначених видами діяльності, які спрямовані на створення нових робочих місць, одержання прибутку на вкладений капітал, а також для задоволення на її основі соціально-економічних інтересів Учасників ТОВ «АСТОР ЛТД».

Предметом діяльності ТОВ «АСТОР ЛТД» є:

- оптова торгівля будівельними матеріалами;

- інші види оптової торгівлі.

Підприємство виготовляє бетон та будівельні суміші широкої номенклатури, фібробетон, керамзитобетон, шлакобетон, виготовляє та реалізує бетонні та залізобетонні вироби, які застосовуються у будівництві. Продукція виготовляються як типова: фундаментні блоки стін та підвалів, фундаментні блоки під білл-борди, плити стрічечних фундаментів, поясні блоки, брускові перемички так і за індивідуальними кресленнями замовника.

Основними ринками збуту продукції являється Дніпропетровська обл.

ТОВ «АСТОР ЛТД» у своїй діяльності керується чинним законодавством України, наказами та іншими нормативними актами Державного комітету будівництва, архітектури і житлової політики України.

Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства.

В певній мірі робити висновки про ефективність використання фінансових ресурсів можна шляхом зіставлення досягнутого результату господарської діяльності підприємства – прибутку – з сумою фінансових ресурсів, що були в розпорядженні підприємства за відповідний період.

Навіть ідеально розпорядившись фінансовими ресурсами, підприємство не гарантоване від збитків, зниження обсягу виробництва в результаті збою у виробничому процесі з технологічних причин (незадовільного стану доріг, що в свою чергу призводить до часткового виходу з ладу машин, та їх ремонту), в наслідок зниження трудової дисципліни, неспритних природних явищ.

Управління будь-яким підприємством вимагає систематичної інформації про здійснювані господарські процеси, їх характер і обсяг, про наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їх використання, про фінансові результати діяльності. Основним джерелом такої інформації є дані поточного бухгалтерського обліку.

В бухгалтерському обліку формується інформація про: наявність та рух різних запасів та грошових коштів, якими володіє ТОВ «АСТОР ЛТД», обсяг виробництва і реалізації продукції, її собівартість; стан розрахунків з іншими підприємствами, організаціями і приватними особами; витрати на заготівлю матеріалів; розмір статутного капіталу, резервного капіталу, кредитів банку; фінансові результати господарської діяльності тощо.

Бухгалтерський облік відображає господарські операції систематично і послідовно в міру їх здійснення, що забезпечує суцільне і безперервне спостереження і контроль за діяльністю підприємства.

Обліковим підрозділом на ТОВ «АСТОР ЛТД» є спеціальна управлінська служба – бухгалтерія. Бухгалтерія – це самостійний структурний підрозділ апарату управління. В бухгалтерії працює спеціальний апарат, який здійснює бухгалтерський облік фінансово-господарської діяльності підприємства.

Як складова частина управлінського апарату бухгалтерія тісно пов’язана з усіма службами і відділами, виробничими підрозділами підприємства і отримує від них необхідну для обліку інформацію про результати роботи. Таким чином, бухгалтерія здійснює безпосередній вплив на виконання плану постачання, виробництва і збуту продукції, рентабельність та інші економічні показники діяльності ТОВ «АСТОР ЛТД».

Важливим питанням організації роботи облікового апарату є правильне розміщення облікових кадрів на окремих ділянках облікового процесу і найбільш ефективне використання технічних засобів обліку, що забезпечують економічне, високоякісне ведення бухгалтерського обліку і контролю.

Чисельність облікового апарату і його структура значною мірою були визначенні обсягом контрольних і облікових робіт, формою організації та автоматизації обліку, а також під впливом такого фактору, як масштаб виробництва і структура управління ним. До складу бухгалтерії входять:

- головний бухгалтер;

- бухгалтер-економіст

- бухгалтер з розрахунку оплати праці;

- бухгалтер-касир;

- бухгалтер з обліку матеріальних цінностей.

Коло обов’язків бухгалтерії визначається Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на підставі якого ТОВ «АСТОР ЛТД» розробляє своє положення про бухгалтерську службу.

Важливу роль в успішному розв’язанні завдань, покладених на апарат бухгалтерії, відіграє чітке розмежування обов’язків між окремими її працівниками. Функції кожного облікового працівника, його обов’язки, відповідальність за ведення обліку і права визначаються службовими характеристиками і посадовими інструкціями. Це дає змогу уникнути знеособлення у виконанні облікових робіт, створює умови для злагодженої і планомірної роботи облікового апарату, одержання своєчасної і якісної економічної інформації, потрібної для управління господарством.

Основою удосконалення бухгалтерського обліку є підвищення рівня економічних знань та ділової кваліфікації працівників обліку, оскільки в сучасних умовах правильно і раціонально організувати облікові роботи в господарстві можуть тільки спеціалісти, які знають як методологію і техніку обліку, так і економіку виробництва.

Вони повинні володіти певним рівнем знань в галузі планування, фінансування, кредитування, економічного аналізу, права, ефективно використовувати сучасні засоби обчислювальної техніки для опрацювання обліково-економічної інформації.

Головний бухгалтер призначається на посаду і звільняється з посади генеральним директором підприємства (Додаток 1).

Головний бухгалтер (або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку) підприємства:

– забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені строки фінансової звітності;

– організовує контроль за відображенням на рахунках всіх господарських операцій;

– забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку в філіях, представництвах, відділах та інших відокремлених підрозділах підприємства;

– бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею і відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжок і псування, активів підприємства. Разом з іншими службами головний бухгалтер повинен забезпечити економічний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства для виявлення внутрішньогосподарських резервів і визначення шляхів подальшого розвитку підприємства.

Усі працівники, зайняті обліком і звітністю, підпорядковуються головному бухгалтеру і призначаються керівником підприємства за рекомендацією головного бухгалтера. Він встановлює для кожного облікового працівника службові обов'язки і контролює їх виконання.

Розпорядження головного бухгалтера щодо порядку і строків документального оформлення господарських операцій, подання в бухгалтерію належних документів є обов'язковими для всіх працівників підприємства, які причетні до обліку.

Право розпоряджатися господарськими засобами і пов'язане з цим право першого підпису на грошових і розрахункових документах, фінансових і кредитних зобов'язаннях, господарських угодах (контрактах) тощо належить генеральному директору ТОВ «АСТОР ЛТД». Головний бухгалтер контролює дотримання чинного законодавства і має право другого підпису: його підпис є контролюючим. Без підпису генерального директора чи головного бухгалтера документ вважається недійсним.

Головному бухгалтеру забороняється приймати до виконання документи по операціях, що порушують чинне законодавство, фінансову дисципліну. При отриманні від керівника підприємства розпорядження на здійснення такої операції головний бухгалтер, не підписуючи такий документ, повинен письмово попередити керівника про незаконність даного розпорядження. Якщо керівник письмово наполягає на здійсненні такої операції, головний бухгалтер підписує документ. У цьому випадку всю повноту відповідальності за незаконність операції несе керівник підприємства.

Отже, головний бухгалтер повинен бути економічно і юридично освіченим, знати різні методи формування тих або інших показників і результатів діяльності, повинен вміти вибрати і запропонувати керівництву той варіант облікової політики, який найбільш повно забезпечує реалізацію прийнятої на підприємстві фінансової стратегії.

Збільшення і ускладнення господарських зв'язків в умовах ринку, а звідси зростання оперативної інформації, необхідної для управління, вимагають подальшого удосконалення організації бухгалтерського обліку, а також підвищення рівня економічних знань та ділової кваліфікації всіх облікових працівників. Раціонально організувати облік можуть тільки спеціалісти, які володіють глибокими знаннями як з методології і техніки бухгалтерського обліку, так і з економіки, права, аналізу й аудиту.

Бухгалтер з обліку матеріальних цінностей та інших господарських операцій веде облік матеріальних цінностей та розрахункових операцій (з постачальниками, покупцями та іншими дебіторами) у відповідності діючому законодавству, функціональні обов’язки, права та відповідальність визначається посадовою інструкцією бухгалтера (Додаток 2).

Положення про облікову політику на ТОВ «АСТОР ЛТД» визначає:

- на підприємстві ведеться автоматизована форма ведення обліку;

- при обліку застосовуються всі класи Плану рахунків бухгалтерського обліку;

- застосування первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку;

- організацію внутрішнього обліку і внутрішнього контролю;

- терміни проведення річної інвентаризації – у листопаді поточного року;

- відповідальність генерального директора та головного бухгалтера;

- порядок переоцінки основних засобів;

- нарахування амортизації основних засобів проводиться податковим методом;

- порядок обліку транспортно-заготівельних витрат;

- методику визначення резерву сумнівної заборгованості.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТОР ЛТД», виготовляє бетон товарних та будівельні суміші широкої номенклатури, фібробетон, керамзитобетон, шлакобетон, виготовляє та реалізує бетонні та залізобетонні вироби, які застосовуються у будівництві. Основні замовники ТОВ «АСТОР ЛТД» – підприємства Дніпропетровської області. Обліковим підрозділом на ТОВ «АСТОР ЛТД» є спеціальна управлінська служба – бухгалтерія на чолі з головним бухгалтером.

2.2 Оцінка господарської діяльності ТОВ «АСТОР ЛТД» та її результатів, аналіз фінансового стану

Аналіз фінансового стану ТОВ «АСТОР ЛТД» проведемо на основі Балансу та Звіту про фінансові результати за 2009 рік наведених у додатках 3, 4.

Здійснімо аналіз динаміки складу та структури джерел власних та залучених коштів відображається за даними форми №1 «Баланс» за 2009 рік (Додаток 3). Для наочності дані сформуємо у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Аналіз складу та структури джерел коштів ТОВ «АСТОР ЛТД»

З таблиці 2.1 бачимо, що зростання джерел формування майна підприємства за 2009 рік на 39,3 тис. грн. або на 3,9% обумовлено зростанням залучених коштів на 93,9 тис. грн. (15,54%). Разом з цим власний капітал зменшився на 85,4 тис. грн. або на 21,2%. Зменшення власних коштів зумовлено зменшенням прибутків у звітному році, що є негативним показником.

Збільшення залучених коштів відбулося за рахунок збільшення кредиторської заборгованості по всіх статтях, крім короткострокових кредитів банків, які зменшились на 113,3 тис. грн.

В структурі власних коштів найбільшу питому вагу мають нерозподілений прибуток та резервний капітал. Доля нерозподіленого прибутку зменшилася у власному капіталі за звітній період на 192,1 тис. грн. (73,1%), а резервного капіталу – збільшилася на 106,7 тис. грн. (152,2%). Розмір статутного фонду не змінився і становив 70,0 тис. грн.

Велике значення мають власні обігові кошти підприємства, величина яких обчислюється як різниця між власним капіталом та необоротними активами і показує яка частка із загальної суми власних коштів підприємства спрямовується на покриття обігових коштів:

- на початок року: 402,9 –65,5 = 337,4 тис. грн.;

- на кінець року: 348,3 – 216,2 = 132,1 тис. грн.

Отже, за рік сума власних обігових коштів зменшилася з 337,4 тис. грн. до 132,1 тис. грн., тобто на 205,3 тис. грн.

Заборгованість по короткостроковим кредитам у звітному році знизилася на 45,50%. Це пояснюється досить високими відсотками банків та жорсткими умовами кредитування. Більшу частину обсягу кредиторської заборгованості складає заборгованість перед постачальниками, яка являє собою комерційний кредит, по якому не потрібне забезпечення та який майже безкоштовний. Зростання об'єму даної заборгованості в звітному році свідчить про фінансові ускладнення на підприємстві. Про це свідчить і зростання удвічі заборгованості робітникам по оплаті праці, по страхуванню, іншої заборгованості.

Аналіз активів підприємства дозволяє надати загальну оцінку зміні всього його майна. Оцінка сукупних активів, в свою чергу, дозволяє зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок зменшення фінансових ресурсів, чи навпаки.

Аналітичний розрахунок, що відображає динаміку та структуру активу балансу, приведений в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Аналіз складу та структури активу балансу ТОВ «АСТОР ЛТД»

З таблиці 2.2 бачимо, що загальна вартість майна підприємства збільшилась на 39,3 тис. грн. або на 3,90%. В складі майна частка необоротних активів збільшилась на 150,7 тис. грн. (230,08%). Це спричинено збільшенням долі незавершеного будівництва в звітному році – на 129,2 тис. грн. та вартості основних засобів – на 21,5 тис. грн. (32,82%).

Оборотні ж активи за звітний період зменшились на 111,8 тис. грн. (11,87%). Відбулось значного зменшення дебіторської заборгованості за товари (на 218,2 тис. грн.). Це – позитивна тенденція і свідчить про те, що покупці своєчасно розраховуються за продукцію ТОВ «АСТОР ЛТД». Виробничі запаси збільшилися на 58,8 тис. грн. (майже у 12 разів), що може означати планування збільшення обсягів виробництва. Проте грошові кошти та їх еквіваленти за звітний рік зменшились на 85,96% (30,6 тис. грн.), що разом із зростанням кредиторської заборгованості може бути показником браку коштів. Також, аналізуючи дану таблицю слід звернути увагу на збільшення товарів (на 51,5 тис. грн.), та інших оборотних активів (на 27 тис. грн.).

Розподіл коштів між основним та оборотним капіталом на початок року складає відповідно 6,5% та 93,5%. На кінець року збільшився основний капітал на 150,7 тис. грн. (230,08%), а зменшення оборотного склало 111,8 тис. грн. (11,87%). Тобто трапився перерозподіл коштів в бік збільшення менш мобільної їх частини – основних коштів.

На початок та кінець року основний капітал повністю покривався власними джерелами. Перевищення суми власних джерел над сумою їх використання на покриття основного капіталу спрямовується на формування оборотного капіталу. За рахунок даних джерел покривалось 35,8% поточних активів (загальної суми оборотного капіталу) на початок року і 15,84% – на кінець року.

Доля кредиторської заборгованості в формуванні оборотного капіталу складала:

- у 2008 році: (604,4:941,5) × 100 = 64,2%;

- у 2009 році: (698,3:829,7) × 100 = 84,16%.

Отже, беручи до уваги проведений аналіз можна стверджувати, що структура фінансових ресурсів підприємства за звітний рік була задовільною.

Аналіз фінансового стану підприємства слід розпочати з аналізу платоспроможності і ліквідності підприємства.

Всі активи ТОВ «АСТОР ЛТД» в залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, можна умовно поділити на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) – на початок року – 35,6 тис. грн., на кінець року – 5 тис. грн.

2. Швидкореалізовані активи (А2) – на початок року – 337,3 тис. грн., на кінець року – 118,8 тис. грн.

3. Повільнореалізовані активи (А3) – на початок року – 568,9 тис. грн., на кінець року – 706,6 тис. грн.

4. Важкореалізовані активи (А4) – на початок року – 65,5 тис. грн., на кінець року – 216,2 тис. грн.

Перші три групи активів протягом всього господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться до поточних активів підприємства. Поточні активи більш ліквідні, ніж всі інші активи підприємства.

Пасиви балансу по мірі зростання строків погашення зобов'язань згрупуємо наступним чином:

1. Найбільш термінові зобов'язання (П1) – на початок року – 338 тис. грн., на кінець року – 526,1 тис. грн.

2. Короткострокові пасиви (П2) – на початок року – 266,2 тис. грн., на кінець року – 172,2 тис. грн.

3. Довгострокові пасиви (П3) – на початок року – відсутні, на кінець року – 30,8 тис. грн.

4. Постійні пасиви (П4) – на початок року – 402,9 тис. грн., на кінець року – 317,5 тис. грн.

Аналіз отриманих даних свідчить про недостатню ліквідність балансу. Наприклад, наявні грошові кошти в декілька разів менше термінових зобов'язань. Це означає, що підприємство, якщо всі кредитори водночас пред'являть вимогу погасити заборгованість, буде не в змозі розрахуватися в повному обсязі, та в кінцевому підсумку буде вимушене користуватися для цих цілей іншим джерелом (менш ліквідним – дебіторською заборгованістю). Хоча підприємство в цілому, можна сказати, забезпечене оборотними коштами, але всі вони мобілізовані у дебіторську заборгованість і в активи, які повільно реалізуються.

Але аналізу тільки ліквідних активів підприємства далеко не достатньо для визначення ступеню його ліквідності, тому розрахуємо коефіцієнти ліквідності.

Коефіцієнт покриття дорівнює відношенню поточних активів до короткострокових зобов'язань і визначається в такий спосіб:

(2.1)

Розрахуємо коефіцієнт покриття для ТОВ «АСТОР ЛТД» у 2008 році:

Розрахуємо коефіцієнт покриття для ТОВ «АСТОР ЛТД» у 2009 році:

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується за формулою:

(2.2)

Розрахуємо швидкої ліквідності для ТОВ «АСТОР ЛТД» у 2008 році:

Розрахуємо швидкої ліквідності для ТОВ «АСТОР ЛТД» у 2009 році:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується за формулою:

(2.3)

Розрахуємо абсолютної ліквідності для ТОВ «АСТОР ЛТД» у 2008 році:

Розрахуємо абсолютної ліквідності для ТОВ «АСТОР ЛТД» у 2009 році:

Бачимо, що ТОВ «АСТОР ЛТД» має не досить високий рівень ліквідності за період, що аналізується. Це, звичайно, свідчить про нестабільне фінансове становище підприємства на протязі даного періоду.

Згідно отриманим даним, коефіцієнт абсолютної ліквідності на початок року дуже низький. Його значення свідчить про те, що тільки 6% короткострокової заборгованості підприємство може погасити негайно. На кінець року значення даного коефіцієнту знизилося до 1%, оскільки в підприємства значно зменшився залишок грошових коштів.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності теж має низьке значення, яке в декілька разів нижче оптимального.

Отже, як бачимо, показники абсолютної, миттєвої і загальної ліквідності набагато нижчі нормативних значень. Це викликано перевищенням темпів росту поточної заборгованості темпів росту ліквідних коштів підприємства.

Проаналізувати показники платоспроможності підприємства.

Загальний коефіцієнт покриття підприємства на протязі всього періоду, що аналізується, залишався достатнім. Тобто на початок звітного періоду на кожну гривню короткострокових зобов'язань припадало 1,6 гривні поточних активів; на кінець періоду – 1,2 гривні (зменшення на 25%)

Розрахуємо коефіцієнт співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості:

– за 2008 рік – 604 тис. грн. / 337,3 тис. грн. = 1,79;

– за 2009 рік – 698,3 тис. грн. / 118,8 тис. грн. = 5,88

У 2008 році обсяг кредиторської заборгованості перевищував обсяг дебіторської. Але відбулося значне зростання цього показника (на 328,03%) і 2009 році сума дебіторської заборгованості майже у 6 разів менше кредиторської заборгованості. Високе перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською свідчить про проблеми при реалізації продукції і розрахунках з постачальниками.

Таким чином, не можна стверджувати про ліквідність і платоспроможність ТОВ «АСТОР ЛТД». Через брак ліквідних коштів підприємство не здатне покрити короткострокових зобов'язань. Більшість коштів підприємства мобілізовані в необоротні активи і затрати, які є важко реалізованими активами і не можуть забезпечити високу платоспроможність підприємства.

Наступним важливим показником, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є показник автономії, який показує наскільки підприємство незалежно від позикового капіталу.

Розрахуємо коефіцієнт автономії:

- у 2008 році – 402,9 тис. грн. / 1007,3 тис. грн. = 0,4

- у 2009 році – 348,3 тис. грн. / 1046,6 тис. грн. = 0,333

Доля власних коштів у загальній сумі джерел коштів досить низька і у 2008 році становила 0,4. У 2009 році трапилось зниження коефіцієнту на 16,8%. Взагалі, отримані дані свідчать про високу ступінь залежності підприємства від зовнішнього фінансування.

Таблиця 2.3. Зведена таблиця показників, які характеризують забезпеченість запасів і затрат відповідними джерелами їх формування ТОВ «АСТОР ЛТД», тис. грн.

Як видно з даних таблиці 2.3, на підприємстві в звітному році спостерігалася нестача коштів для формування запасів і затрат. Це спричинено недостатнім обсягом власних обігових коштів та повною відсутністю в підприємства довгострокових кредитів. Протягом року загальна нестача джерел фінансування збільшилася.

Наступними показниками, які заслуговують на увагу з боку економічного аналізу є коефіцієнт фінансової стійкості та коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів.

Розрахуємо коефіцієнт фінансової стійкості:

- у 2008 році – 402,9 тис. грн. / 604 тис. грн.

- у 2009 році – 348,3 тис. грн. / 698,3 тис. грн.

Показник фінансової стійкості підприємства не відповідає нормативному значенню. Різке зниження даного коефіцієнту в кінці року обумовлено як підвищенням обсягу позикових коштів так і зменшенням власних коштів.

Розрахуємо коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів:

- у 2008 році – 604 тис. грн. / 402,9 тис. грн.

- у 2009 році – 698,3 тис. грн. / 348,3 тис. грн.

Бачимо, що на кожну гривню вкладених в активи підприємства власних коштів у 2008 році припадало 1,5 грн. позикових коштів, у 2009 році – 2 грн. Тобто рівень фінансової залежності підприємства від позикових коштів дуже високий. З метою визначення рівня фінансової стійкості підприємства оцінимо також показники, які характеризують забезпеченість запасів і затрат відповідними джерелами їх фінансування.

Отже, можна зробити висновок, що ТОВ «АСТОР ЛТД» має нестійке фінансове становище. Аналіз отриманих даних свідчить про недостатню ліквідність балансу. Хоча підприємство в цілому, можна сказати, забезпечене оборотними коштами, але всі вони мобілізовані у дебіторську заборгованість і в активи, які повільно реалізуються. Показники абсолютної, миттєвої і загальної ліквідності набагато нижчі нормативних значень. Це викликано перевищенням темпів росту поточної заборгованості темпів росту ліквідних коштів підприємства. Через брак ліквідних коштів підприємство не здатне покрити короткострокових зобов'язань

Підприємство має малу частку власних коштів в загальній сумі джерел їх формування і досить високий рівень залежності від зовнішнього фінансування, і вільних коштів не вистачає для того, щоб забезпечити ними виробничі запаси і затрати підприємства.

3. Бухгалтерський облік кредитів банків та його удосконалення

3.1 Методика формування облікової інформації в первинних документах

Іноді на підприємстві можуть виникнути такі ситуації коли власних фінансових ресурсів не достатньо для фінансового забезпечення, інвестиційної та фінансової діяльності, тому підприємство може оформлювати банківські кредити.

Для отримання кредиту підприємство повинне надати банку наступні документи:

1. Заява на одержання кредиту – це клопотання про надання кредиту, в якому зазначаються основні параметри кредиту, такі як сума і цільове призначення кредиту, строк користування, відсоткова ставка, запропонована застава (Додаток 5).

2. Анкета клієнта – містить відомості про підприємство (Додаток 6).

3. Договір, рахунок-фактура, бізнес-план, під які береться кредит – інформація про проект, що кредитується; бізнес-план, його обґрунтування та розрахунок повернення кредиту (Додаток 7).

4. Розпорядчі документи – підтверджують повноваження посадових осіб позичальника на укладення кредитних договорів і договорів застави (протоколи зборів акціонерів, накази при призначення посадових осіб тощо).

5. Документи, що характеризують фінансовий стан клієнта – включають банківські виписки про рух коштів за всіма рахунками позичальника (зазвичай за 3–6 місяців), довідки про обсяг реалізації продукції і строки одержаної за неї оплати, фінансова звітність за останні декілька звітних періодів (якщо фінансовий стан підприємства незадовільний, в кредиті може бути одразу відмовлено). Бухгалтерська звітність і довідки включають, крім бухгалтерської звітності, розшифрування дебіторської, кредиторської заборгованості, довідки про наявні банківські кредити, а також копії кредитних договорів і договорів застави (якщо такі є), фінансову звітність за останнє півріччя, (рік).

6. Документи, пов’язані із забезпеченням кредиту (Додаток 8) – підтверджують право власності на предмет застави, чи юридичні та фінансові документи поручителя (такі самі як і для позичальника); копії документів (договір, рахунки-фактури на постачання устаткування або матеріалів, під які береться кредит). Документи, що гарантують повернення кредиту.

7. Інші документи на вимогу банку.

Після детального розділу працівниками банку наданих документів, укладаються кредитний договір (Додаток 9) та договори застави [13, стор 387].

Кредитний договір повинен містити наступні положення: визначення сторін угоди та основні зобов’язання цих сторін, тобто зобов’язання банку надавати грошові кошти в розпорядження позичальника, і зобов’язання позичальника повернути суму з відсотками; сума позики; графік повернення позики; розмір відсоткової ставки і обставини, за яких вона може бути змінена; сума комісійних по виданій позиці; належні банку виплати у зв’язку з використанням кредиту і забезпеченням цього кредиту заставою; умови використання кредиту позичальником; строк погашення позики; зобов’язання позичальника надавати банку інформацію та документи про його фінансовий стан.

Після підписання обома сторонами вищевказаних договорів, банк зараховує на рахунок підприємства грошові кошти у сумі, обумовленій кредитним договором. Кредитні кошти підлягають суто цільовому використанню, тому при наданні платіжного доручення на перерахування кредитних коштів, потрібно додавати, документи, що підтверджують цільове спрямування витрат (копії рахунків, накладних, актів виконаних робіт).

Відображення отримання та погашення кредитів банку в обліку документально оформлюється виписками банку (Додаток 10), видатковими касовими ордерами, платіжними дорученнями, розрахунками та довідками бухгалтерії тощо [14, стор 205].

Отже, для отримання кредиту підприємство надає до кредитного відділу банку наступні документи: заяву на одержання кредиту, анкету клієнта, документи щодо обґрунтування та розрахунок повернення кредиту, розпорядчі документи, документи, що характеризують фінансовий стан клієнта, документи, пов’язані із забезпеченням кредиту, а також інші документи на вимогу банку. Після детального розділу працівниками банку наданих документів, укладається кредитний договір. Відображення отримання та погашення кредитів банку в обліку документально оформлюється виписками банку, видатковими касовими ордерами, платіжними дорученнями, розрахунками та довідками бухгалтерії.

3.2 Аналітичний і синтетичний облік кредитів банків. Характеристика звітності і порядок її складання

Облік розрахунків за довгостроковими позиками банків та іншими залученими позиковими коштами у інших осіб, які не є поточним зобов’язанням ведеться на рахунку 50 «Довгострокові позики».

За кредитом рахунку 50 «Довгострокові позики» відображаються суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових (відстрочених), за дебетом – погашення заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями [12, стор. 307].

Рахунок 50 «Довгострокові позики» має такі субрахунки:

501 «Довгострокові кредити банків у національній валюті»;

502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті»;

503 «Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті»;

504 «Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті»;

505 «Інші довгострокові позики в національній валюті»;

506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті».

На субрахунках 501, 502 відображаються суми довгострокової заборгованості банкам за наданий кредит відповідно в національній та іноземній валюті.

На субрахунках 503, 504 відображаються суми відстроченої заборгованості банкам за кредит, термін погашення якого відстрочено, відповідно в національній та іноземній валюті.

На субрахунках 505, 506 відображаються суми довгострокової заборгованості щодо зобов'язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), відповідно в національній та іноземній валюті.

Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та строками погашення кредиту (позик).

Облік розрахунків у національній і іноземній валютах за кредитами банків, строк повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, та за позиками, термін погашення яких минув, ведеться на рахунку 60 «Короткострокові позики».

За кредитом рахунку відображаються суми одержаних кредитів (позик), за дебетом – сума їх погашення та переведення до довгострокових зобов'язань у разі відстрочення кредитів (позик).

Рахунок 60 «Короткострокові позики» має такі субрахунки:

601 «Короткострокові кредити банків у національній валюті»;

602 «Короткострокові кредити банків в іноземній валюті»;

603 «Відстрочені короткострокові кредити банків у національній валюті»;

604 «Відстрочені короткострокові кредити банків в іноземній валюті»;

605 «Прострочені позики в національній валюті»;

606 «Прострочені позики в іноземній валюті».

При обліку кредитів банку слід розрізняти основну суму боргу, що відображається на рахунку 60 «Короткострокові позики» та відсотки, що на неї нараховані, які відображаються за кредитом рахунку 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» в кореспонденції з дебетом рахунку 951 «Відсотки за кредит» [12, стор. 307].

Типову кореспонденцію бухгалтерських рахунків по обліку кредитів банків наведено у табл. 3.1.

Таблиця 3.1. Кореспонденція бухгалтерських рахунків по обліку кредитів банків

Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та строками їх погашення [9, стор. 320].

Узагальнення інформації про стан розрахунків щодо отримання і повернення кредитів здійснюється при журнально-ордерній формі обліку у журналі-ордер і №2, яка потім отримує своє відображення в балансі підприємства.

Отже, облік розрахунків за довгостроковими позиками банків та іншими залученими позиковими коштами у інших осіб, які не є поточним зобов’язанням ведеться на рахунку 50 «Довгострокові позики». Облік розрахунків у національній і іноземній валютах за кредитами банків, строк повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, та за позиками, термін погашення яких минув, ведеться на рахунку 60 «Короткострокові позики». Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та строками їх погашення.

3.3 Дослідження діючих на підприємстві інформаційних систем і технологій обліку

Застосування комп’ютерної техніки вносить значні зміни в організацію бухгалтерського обліку, зумовлені зміною способів обробки первинних облікових даних, високою швидкістю надання звітної інформації через раціональне упорядкування облікових даних, одноразове їх отримання та багаторазову передачу і використання. Комп’ютеризація обліку покликана підвищити роль бухгалтерського обліку як функції управління, тому що обчислювальна техніка з допоміжного засобу перетворюється на визначний фактор організації обліку, змінюючи не тільки його форму, але й технологію.

Так, комп’ютерні системи бухгалтерського обліку як складові інформаційних систем автоматизації управління використовують єдину базу даних для вирішення оперативних підприємницьких та облікових завдань. При комплексній комп’ютеризації обліку та управління відмінності між фінансовим, управлінським, податковим обліком або між оперативним та бухгалтерським полягають в різних процедурах обробки інформації, що знаходиться в інформаційній базі даних підприємства. Фактично, єдина система економічної інформації надає дані для обліку, поточного управління, аналізу і аудиту [10, стор. 512].

При автоматизованому бухгалтерському обліку програмою 1С:Підприємство вся інформація зберігається у довіднику «Довідник».

При заповненні бланка будь-якого документа часто потрібно вказувати інформацію, вибираючи значення із раніше заданого списку. Такий список і являє собою довідник. Довідник використовується в тих випадках, коли потрібно використовувати неодноразове введення інформації.

Система 1С:Підприємство дозволяє вести практично необмежену кількість довідників. Кожен довідник являє собою список однорідних об’єктів: співробітників, організацій, товарів і т.д. Кожен такий об’єкт будемо називати елементом довідника. В якості обов’язкових реквізитів кожен довідник має код і найменування. 1С:Підприємство представляє широкі можливості по роботі з кодами елементів довідника: автоматичне присвоювання кодів, автоматичний контроль унікальності коду та ін.

Для внесення інформації по кредитам створено Довідник «Договори». В даному довіднику зберігається інформація про рахунки на оплату, виставлених контрагентом, рахунках на оплату, отриманих від контрагента і договорах довгострокової дії з контрагентом. Довідник «Договори» є підлеглим довіднику «Контрагенти». Це означає, що кожне значення цього довідника відноситься до конкретного елементу довідника «Контрагенти» [11, стор. 195].

Оскільки Довідник «Договори» є підлеглим довідником, то і заповнюватись він повинен лише через довідник, якому підпорядкований. Для заповнення Довідника «Договори» слід спочатку відкрити довідник «Контрагенти», вибрати потрібний елемент, а потім натиснути на кнопку Договори, котра знаходиться в нижній частині довідника «Контрагенти». В результаті відкриється Довідник «Договори», в котрому будуть вказані підстави для розрахунку з даним контрагентом. Відкрити Довідник «Договори» можливо також, якщо в довіднику «Контрагенти» встановити курсор на потрібному контрагенті і натиснути кнопку «Відкрити підпорядкований довідник». Потім у діалозі «Вибір довідника» обрати довідник Договори.

Щоб ввести новий договір потрібно натиснути кнопку на панелі інструментів в верхній частині довідника. Відкриється діалог «Договори: Новий». Реквізит Вид договору зазначається для того, щоб в спеціалізованих звітах можна було згрупувати інформацію про розрахунки з контрагентами по видах. При натисканні на кнопку «Вибір» відкриється відповідний довідник «Види договорів для вибору».

Реквізити «Дата виникнення зобов’язання» і «Дата погашення зобов’язання» не впливають на аналітичний облік, а використовується для розподілу заборгованості на довгострокову, короткострокову і прострочену заборгованість при складанні звітностей.

Якщо перемикач в групі Ціни в договоре вказує у гривнях, то і оплата договору можлива лише в гривнях, а якщо в валюті, то з’являється можливість обрати валюту договору і спосіб оплати договору. Договір може бути оплачений в гривнях або в валюті договору.

Реквізити групи елементів управління «Штрафні санкції» призначений для ведення податкового обліку і використовується при заповненні документа «Нарахування штрафних санкцій». В даній групі потрібно вказати період, на протязі якого повинні нараховуватися штрафні санкції, ставку і періодичність нарахування.

Робота із довідниками може здійснюватися в двох режимах: режим перегляду і редагування та режим вибору елемента довідника.

В режимі перегляду і редагування форма довідника відкривається за допомогою головного меню програми, шляхом натискання кнопки панелі інструментів «Довідники» або пункту «Довідники» в меню «Операції».

Після відкриття даного пункту на екрані буде виданий список існуючих в системі довідників.

В даних списках клавішами або «мишою» слід вибрати найменування довідника «Кредити» і натиснути кнопку «ОК» або клавішу ENTER [11, стор. 195].

У цьому довіднику зберігається перелік наданих організації кредитів та інших позичених коштів, а також відкладених платежів до бюджету (різних боргових зобов’язань організації).

Надходження кредиту на поточний рахунок в банку відображається випискою банку (банківською випискою).

Для відображення в бухгалтерському обліку руху коштів на банківських рахунках підприємства призначено документ Банківська виписка.

Шлях: Журнали – Банк – Insert – вибрати вид документа – банківська виписка.

Реквізит «–» означає, що дана господарська операція пов’язана з вибуттям грошових коштів, далі – вказується рахунок (601), вид ПДВ – без ПДВ, субконто – «Короткостроковий кредит» одержується із довідникаКонтрагенти, заказ / замовлення – Договір із довідника Договори. Вводимо суму попередньої оплати. Натискаємо на кнопку ОК. Запис даного документу знаходиться в Журналі документів – Банк, де можна, скориставшись аналогічною дією меню програми: Дії – Проводки операції.

Дані в цей документ вносять на, підставі отриманих з банку даних про фактичний рух коштів на банківському рахунку. Типова конфігурація потребує введення окремих банківських виписок на різних рахунках підприємства.

Для реквізиту «Розрахунковий рахунок» треба значення відповідно до банківського рахунка, за яким виконують операції, вибравши його з довідника «Рахунки нашої фірми» [10, стор. 512].

Витрачання готівки (сплата кредитної заборгованості) відображається послідовним оформленням документів платіжне доручення, а на основі нього – виписка банку.

У разі роботи з документом «Банківська випи ска» не треба повторно вводити дані, уведен і під час заповнювання платіжного доручення. Цю інформацію легко внести у Банківську виписку автоматично, якщо скористатися кнопкою «Заповнити за платіжними дорученнями». Під час автоматичного заповнювання також можна відібрати платіжні доручення з тією ж датою, що й виписка (увімкнути можливість За Датою документа).

Отже, застосування комп’ютерної техніки вносить значні зміни в організацію бухгалтерського обліку, зумовлені зміною способів обробки первинних облікових даних, високою швидкістю надання звітної інформації через раціональне упорядкування облікових даних, одноразове їх отримання та багаторазову передачу і використання. Комп’ютеризація обліку покликана підвищити роль бухгалтерського обліку як функції управління, тому що обчислювальна техніка з допоміжного засобу перетворюється на визначний фактор організації обліку, змінюючи не тільки його форму, але й технологію.