Вступ
Одним із завдань сучасної науки кримінального процесу України є підвищення ефективності регулювання кримінально-процесуальних відносин міжнародними джерелами права. Міжнародні договори України, відповідно до ст. 9 Конституції України, нарівні із загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права є частиною її правової системи. З урахуванням цієї конституційної норми й сформульоване правило, що закріплене в ст. 31 Кримінально – процесуального кодексу України. В Україні зазначені договори є джерелами права, у тому числі і кримінально-процесуального. На сьогодні є підстави стверджувати, що на теренах української державності сформовано власну, унікальну систему міжнародних договорів України.
Обрана тема контрольної роботи є актуальною і має практичне значення.
Тому Генеральною прокуратурою України, з метою забезпечення належної організації роботи органів прокуратури у галузі міжнародного співробітництва та правової допомоги, підвищення ефективності роботи, додержання прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб при проведенні дізнання та досудового слідства приділяється постійна увага.
Так, у 2010 році Генеральною прокуратурою України розглянуто 2 204 запити про правову допомогу у кримінальних справах, з яких 1 186 звернень українських органів слідства, а 1018 – клопотань іноземних компетентних органів.
Із вказаної кількості запитів 1 370 – щодо організації виконання процесуальних дій у кримінальних справах, 164 звернення про передачу кримінального переслідування та 670 клопотань про видачу правопорушників.
Неоціненне значення в питаннях урегулювання процедури видачі правопорушників має прийнятий 21 травня 2010 року Верховною Радою УкраїниЗакон України №2286-VI «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо видачі особи (екстрадиції)».
Ініціатором та основним розробником цього законопроекту виступило міжнародно-правове управління Генеральної прокуратури України, за активної участі якого проект неодноразово допрацьовувався і після прийняття у першому читанні. В ньому враховано пропозиції Верховного Суду України, Інституту законодавства Верховної Ради України, Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, а також інших державних установ.
Закон, який набув чинності 17 червня 2010 року, регламентує порядок підготовки органами досудового слідства і судами, у провадженні яких перебувають кримінальні справи, документів про видачу осіб, що підлягають екстрадиції в Україну, а також встановлює порядок проведення екстрадиційної перевірки та прийняття рішень за запитами компетентних органів інших держав. Важливу роль у процесі екстрадиції Закон відводить органам прокуратури, наділяючи їх додатковими кримінально-процесуальними повноваженнями щодо нагляду за додержанням і виконанням законів органами дізнання і досудового слідства у цій сфері, а також з проведення екстрадиційних перевірок.
1
.
Правові підстави діяльності прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва під час проведення дізнання та досудового слідства
Передумови для міжнародного співробітництва прокуратури України з відповідними установами іноземних держав відображенні у Конституції України та Законі України «Про прокуратуру». Згідно статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Отже, на конституційному рівні визначається пріоритет міжнародного договору України перед законами та іншими законодавчими актами, крім Конституції України. Якщо міжнародним договором України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Стаття 26 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що Генеральний прокурор України відповідно до міждержавних угод про надання правової допомоги вирішує питання про порушення і розслідування кримінальних справ, проведення дізнання, видачу злочинців або осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, направлення повідомлень про наслідки кримінального переслідування, а також інші передбачені такими угодами питання.
Згідно Постанови Верховної Ради України від 17 листопада 1993 р. №3611-ХІІ, до ратифікації відповідних міжнародних угод, Генеральному прокурору України надані повноваження на підписання від імені України договорів (угод) про прийом громадян України, засуджених судами інших держав, для відбування покарання на території України та про передачу громадян іноземних держав, засуджених судами України, для відбування покарання на території цих держав. Таким чином, законодавець визначає Генеральну прокуратуру України як центральний орган, на який покладаються повноваження щодо здійснення міжнародного співробітництва в міжнародних справах на стадії досудового слідства. Такий підхід законодавця цілком відповідає функції нагляду за додержанням законів при провадженні дізнання та досудового слідства. Крім названих законодавчих актів, які стосуються діяльності Генеральної прокуратури України, міжнародне її співробітництво здійснюється також на підставі міжнародних договорів і угод, учасницею яких є Україна, законів України та нормативних відомчих актів Генеральної прокуратури України.
Одним із основних документів, що регламентує організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги та прокурорського нагляду за дотриманням міжнародних договорів органами дізнання та досудового слідства є наказ Генеральної прокуратури України №8 гн від 26.12.2005 р. «Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги» відповідно до якого прокурорам усіх рівнів необхідно забезпечити вимоги міжнародних договорів, ратифікованих Україною, належну організацію нагляду за додержанням законів та виконанням положень міжнародних договорів органами дізнання та досудового слідства, підвищувати та зміцнювати авторитет органів прокуратури України на міжнародній арені.
Міжнародними угодами України встановлюється, що результати виконання міжнародного запиту, виконані на основі кримінально-процесуальних нормативних актів іноземних держав, застосовуються на території України, що дає можливість стверджувати про використання іноземного кримінально-процесуального законодавства в процесі порушення кримінального переслідування, розслідування злочинів і судового провадження в Україні.
В Україні при здійсненні міжнародної взаємодії у сфері кримінального судочинства правоохоронні органи компетентних відомств України засновують свою діяльність на положеннях понад 50 міжнародних договорів в Україні, і при цьому застосовують кримінально-процесуальне право більше ніж 65 різних країн. Їх кількість поповнює іноземне законодавство держав, що виконують доручення України поза рамками договорів.
Подальше дослідження міжнародно-правових актів переконує погодитися із наведеними даними та показує, що в кримінально-процесуальному праві України міжнародні договори України повинні займати особливе місце. Однак вони належним чином і повною мірою не закріплені в кримінально-процесуальному законодавстві. Міжнародні правила не збігаються за походженням, правовим значенням і юридичною силою із національними процесуальними нормами, проте ті з них, які інкорпоровані в кримінально-процесуальні норми або ратифіковані законом, є джерелом кримінально-процесуального права України та мають пріоритетний характер.
2
.
Повноваження прокурора при виконанні міжнародних положень під час проведення дізнання та досудового слідства
Виконуючи значний обсяг робіт щодо міжнародного співробітництва, прокуратура здійснює і наглядові функції. Значні повноваження мають органи прокуратури по нагляду за дотриманням положень міжнародних договорів України при роботі органів дізнання та досудового слідства. Прокуратура здійснює нагляд за дотриманням законів при виконанні доручень про проведення розшуку осіб або майна, слідчих дій, особливо тих, що потребують санкції прокурора, затримання і взяття під варту осіб, які видаються іншій державі, їх звільнення з-під варти, якщо вимогу про їх видачу не отримано впродовж передбаченого законодавством строку.
Так, прокурори повинні здійснювати нагляд за додержанням правоохоронними органами України вимог ст. 106 КПК України при затриманні розшукуваної особи за умови наявності звернення компетентного органу іноземної держави, яке повинно містити відповідну інформацію, передбачену міжнародним договором. У разі, якщо звернення компетентного органу іноземної держави не містить зазначених даних, невідкладно доручати органу дізнання їх отримати. Організовувати підготовку та направлення міжнародно-правовому управлінню Генеральної прокуратури України не пізніше ніж через 10 діб з дня надходження повідомлення про затримання іноземними компетентними установами осіб, які підлягають видачі правоохоронним органам України, клопотання про їх екстрадицію.
За кожним фактом затримання іноземця або особи без громадянства, розшукуваних компетентними органами іноземних держав, проводити ретельну перевірку наявності законних підстав для затримання; відповідності процесуального оформлення затримання чинному законодавству України; своєчасності і повноти виконання органом, що здійснив затримання, вимог ст. 106 КПК України.
За наявності клопотання компетентного органу іноземної держави про тимчасовий арешт затриманої особи до надходження запиту про її видачу (відповідно до положень ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 року, або інших міжнародних договорів) звертатися до суду з поданням або погоджувати подання органу, що здійснив затримання розшукуваної особи, про тимчасовий арешт такої особи на термін, визначений відповідним міжнародним договором, до надходження запиту про її видачу. Упродовж тимчасового арешту особи забезпечувати проведення перевірок обставин, наявність яких за чинним законодавством України унеможливлює її видачу. За необхідності витребовувати додаткові документи.
Прокурори не повинні допускати порушення передбачених відповідними міжнародними договорами строків тимчасового арешту осіб, затриманих для подальшої видачі компетентним установам іноземних держав, до надходження запиту про видачу. У разі неотримання таких запитів у визначені строки, вживати заходів до звільнення затриманих з-під варти, про що невідкладно інформувати міжнародно-правове управління Генеральної прокуратури України або Міністерство юстиції України.
За кримінальними справами, що розслідуються українськими правоохоронними органами стосовно виданих в Україну осіб, необхідно обов’язково враховувати застереження компетентних органів іноземних держав щодо межі кримінального переслідування таких осіб.
Не допускати випадків притягнення виданої особи до кримінальної відповідальності за інший злочин, вчинений до її видачі, без згоди компетентного органу іноземної держави, отриманої у порядку, передбаченому міжнародними договорами.
3 Основні принципи організації прокурорського нагляду за додержанням законів та виконання положень міжнародних договорів органами дізнання та досудового слідства
Діяльність органів прокуратури України при здійсненні нагляду за додержанням законів та виконання положень міжнародних договорів органами дізнання та досудового слідстваздійснюється на принципах взаємної поваги до національного суверенітету і прав людини, добросовісного виконання зобов’язань та невтручання у внутрішні справи іноземних держав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини та громадянина захищаються судом, тому й рішення, прийняті Генеральним прокурором України, заінтересовані особи можуть оскаржити до суду. Аналіз практики застосування Україною чинних міжнародних договорів про надання правової допомоги дозволяє стверджувати, що наша держава виконує в повному обсязі всі міжнародні угоди, що свідчить про позитивну діяльність органів прокуратури з цих питань. Напрямком прокурорської діяльності є співробітництво з правоохоронними органами інших держав у галузі надання правової допомоги, що ґрунтується на загальновизнаних нормах міжнародного права й укладених Україною міждержавних договорах.
Таким чином, діяльність законодавчих органів України зі здійснення міжнародного нормотворення необхідно спрямовувати на забезпечення реалізації положень міжнародних договорів у системі галузевого законодавства України. Міжнародне право створює підстави, умови й порядок виконання державами взятих на себе зобов'язань, але визначення необхідних для цього виконавчих дій надається договірній стороні як суверенній державі. Перетворення міжнародно-правових зобов'язань відбувається шляхом відповідної зміни норм українського права, зокрема у сфері кримінального судочинства. До того ж необхідно, щоб змінені правові положення набували чинності й застосовувалися в кримінальному процесі України.
4. Головні напрямки діяльності взаємодії органів прокуратури України з компетентними установами іноземних держав та міжнародними організаціями, критерії оцінки діяльності прокурорів у цій сфері
прокурор повноваження іноземний співробітництво
Під головними напрямками діяльності органів прокуратури України з компетентними установами іноземних держав та міжнародними організаціями слід розуміти наступне:
– виконання у межах компетенції прокуратури зобов’язань України за міжнародними договорами про надання правової допомоги у кримінальних справах, зокрема щодо виконання процесуальних дій при розслідуванні кримінальних справ, видачі осіб, передачі кримінального переслідування та з інших передбачених такими договорами питань;
– проведення заходів міжнародного співробітництва – зустрічей, переговорів, конференцій та семінарів, реалізацію проектів і програм співпраці з метою удосконалення механізмів та процедур надання правової допомоги й обміну досвідом, встановлення та розвиток контактів з компетентними установами іноземних держав і міжнародними організаціями;
– удосконалення договірної бази співробітництва шляхом укладення міжвідомчих угод з питань, які стосуються компетенції прокуратури, та участі у підготовці міжнародних договорів України у галузі правової допомоги;
До основних критеріїв оцінки ефективності прокурорського нагляду за додержанням законів у міжнародно-правовій сфері відповідно до наказу Генерального прокурора України №8 гн від 26.12.2005 р. «Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги» встановлено:
– дотримання встановлених процедур, термінів та належної якості при підготовці та виконанні звернень про надання правової допомоги у кримінальних справах;
– забезпечення прав громадян та юридичних осіб, інтереси яких зачіпаються при наданні та отриманні міжнародної правової допомоги у кримінальних справах. Своєчасність вжиття заходів до усунення порушень закону та притягнення винних осіб до відповідальності;
– повнота та достовірність відображення статистичних показників роботи за зверненнями про правову допомогу у кримінальних справах.
5. Недоліки, які зустрічаються у організації роботи прокурорів за дотриманням міжнародних договорів органами дізнання та досудового слідства
Аналіз стану прокурорського нагляду за додержанням вимог закону та міжнародних договорів при розслідуванні кримінальних справ і розгляді повідомлень про злочини, що надійшли від іноземних компетентних установ, свідчить про те, що в організації роботи деяких прокурорів з цього питання є суттєві недоліки.
Питання, які пов'язані з роботою щодо надання правової допомоги, як правоохоронним органам області, так і іноземним державам розпорошені, тому в цих прокуратурах відсутній належний облік матеріалів та кримінальних справ. Відповідні співробітники апарату не володіють достатньо інформацією про стан справ на даній ділянці роботи.
Це призводить до неповноти обліку матеріалів та справ, що надійшли в порядку передачі кримінального переслідування від іноземних компетентних органів, що, у свою чергу, істотно знижає ефективність прокурорського нагляду за додержанням вимог закону та відповідного міжнародного договору при розслідуванні кримінальних справ і розгляді повідомлень про злочини, які надійшли з-за кордону.
Значна частина кримінальних справ, які надходять з-за кордону, через відсутність перекладу тривалий час перебувають без руху в правоохоронних органах. Це певною мірою стає можливим внаслідок невжиття заходів на забезпечення коштами для своєчасного перекладу кримінальних справ, що надійшли із-за кордону.
Поширеними є факти тяганини, у зв'язку з чим рішення відповідно до вимог ст. 97 КПК України за такими справами та матеріалами приймаються, як правило, через тривалий час після їх надходження до України.
Мають місце факти неналежного виконання органами слідства вимог ст. 22 КПК України при проведенні перевірок за матеріалами кримінальних справ, що надійшли в порядку передачі кримінального переслідування, чого є прийняття необґрунтованих рішень, які своєчасно міськрайпрокурорами не перевіряються, а незаконні рішення про відмову в порушенні кримінальної справи скасовуються лише після запитів Генеральної прокуратури України.
Вивчення порядку виконання міжнародних запитів про проведення певних процесуальних дій по кримінальних справах практичними працівниками показує, що різні за статусом міжнародні договори України мають дещо відмінний один від одного зміст (наприклад, Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 р., Європейська конвенція про взаємну допомогу в кримінальних справах 1959 р. та Мінська конвенція 1993 р.; більшість співробітників активно використовують положення Мінської конвенції 1993 р., відомчих угод МВС України і Генеральної прокуратури України, мало застосовуються норми європейських конвенцій, а додаткові протоколи про застосування правової допомоги та інші двосторонні угоди ще менше) і не забезпечують належного виконання всіх, передбачених міжнародних зобов'язань, їх норми не достатньою мірою реалізовані в кримінально-процесуальному законодавстві України.
Висновок
Під час написання контрольної роботи досліджено діяльність прокурора по нагляду за додержанням законів та виконання положень міжнародних договорів органами дізнання та досудового слідства.
Тому вивчення та застосування міжнародних договорів при прокурорському нагляду відіграють значну роль у роботі прокуратур та мають практичне значення.
Вказане питання є досить актуальним у зв’язку з тим, що Україна уклала багато міжнародних договорів у сфері співробітництва у кримінальному судочинству та окремі міжнародні норми імплементовані у національне законодавство.
Тому, ефективна робота та належна організація прокурорського нагляду за додержанням законів при проведенні дізнання та досудового слідства та виконанням положень міжнародних договорів органами дізнання та досудового слідства буде не тільки зміцнювати, а й підвищувати зміцнювати авторитет органів прокуратури України на міжнародній арені.
Список використаних джерел
1. Конституція України. К.: Велес, 1996. – 48 с.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Тютюкін, 2010. – 304 с.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар / за заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – 3-тє вид., перероб. та допов. К.: Юрисконсульт, КНТ, 2006. – С. 92.
4. Наказ Генерального прокурора України №8 гн від 26.12.2005 р. «Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги».
5. Дроздов О.М. Джерела кримінально-процесуального права України: монографія / О.М. Дроздов. – Х.: Видавець Вапнярчук Н.М., 2008. – 208 с.
6. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 р. №1906-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №50. – Ст. 540.
7. Блищенко И.П. Дипломатическое право/ И.П. Блищенко. – М., 1990.–284 с.
8. Тихомиров Ю.А. Международные договоры Российской Федерации и российское законодательство / Ю.А. Тихомиров // Законодательство и экономика. – 1998. – №12. – С. 37–44.
9. Конвенція про надання правової допомоги та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 р. [Електронний ресурс].–Режим доступу: http://zakon1.rada.gov. ua/cgibin/laws/main.
10. Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах від 15 травня 1972 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ cgibin/laws/main.
11. Зеленецький В. Прокурорський нагляд за виконанням законів при реєстрації джерел інформації про злочини /В. Зеленецький, Л. Лобойко // Вісник прокуратури. – 2002. – №6. – С. 35–46.
|
