Реферат: Радіо в системі засобів масової комунікації, вплив радіопередач на різні соціальні групи слухачів

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Радіо в системі засобів масової комунікації, вплив радіопередач на різні соціальні групи слухачів

Вступ

Масова комунікація значною мірою опосередковує функціонування сучасної символічної культури, певним чином її диференціюючи, повідомляючи їй особливі принципи та зразки взаємодії значень та знаків, цінностей та символів, припускаючи існування досить різних за складом текстів, які знаходяться між собою в досить заплутаних відносинах паралельного існування. Але, все-таки, mass-media є невід’ємним чинником сучасного людського існування взагалі та культури зокрема. Масова комунікація не тільки увійшла в людське суспільство, зайнявши досить значне місце в структурі культури, але й призвела до того шляху розвитку суспільства, який відбувається і сьогодні.

У різних суспільних систем різний і набір засобів, каналів і методів духовного впливу на свідомість особи. Будь-яке суспільство створює відповідні організації, служби і центри. З'являються спеціальні канали, по яких ціннісні установки можуть бути донесені до широкого кола рецепієнтів. Вибір їх залежить від мети, спрямованості та суті суспільного виховання. Але, безсумнівно, найбільш оперативним, дохідливим і дійовим каналом формування громадської думки (як фундаменту духовного впливу на свідомість мас) є система засобів масової інформації - преса, телебачення, радіо, нові види аудіовізуальних комунікацій тощо.

Актуальність розглядуваної теми полягає у тому, що радіо являється одним із найважливіших фундаментаторів комунікації в сучасному постіндустрійному суспільстві. Якщо говорити про стратегію інформаційного впливу радіомовлення, то можна скласти такий ланцюжок, визначивши місце радіопрограми як однієї із складових засобів масової комунікації: цільова аудиторія – мета – вид впливу – спосіб виконання – засіб масової комунікації ЗМК – час впливу на реципієнта.

Метою дослідження є визначення ролі та значення впливу радіо простору, на різні соціальні групи. А об’єктом дослідження є саме радіо в системі засобів масової комунікації, предмет дослідження – теоретичні джерела, тобто ефірний час.

Враховуючи мету та об’єкт дослідження були поставлені наступні завдання:

- окреслити роль та значення впливу засобів масової комунікації у сучасному світі;

- заглибитися до історії радіомовлення в Україні та прослідкувати за його розвитком, зробивши певний аналіз;

- визначити основні можливості впливу радіопередач на споживачів інформації, розглянувши на конкретному прикладі радіостанції “Люкс ФМ”.

Методи дослідження полягають в оцінці основних напрямків впливу інформації на розвиток суспільства, їх наслідків, характеру сприйняття суспільством цих змін за допомогою аналітичного та синтетичного методів. Оскільки предметом аналізу є діяльність мас-медіа, спрямована на формування постіндустрійного суспільства в Україні, тобто на всі сфери життя українського суспільства, в роботі використані методи системного та функціонального аналізу, які надають змогу виявити ефективність діяльності мас-медіа (радіомовлення), спрямовану на формування громадянського суспільства, показати досягнення та перспективи розвитку у цій сфері ЗМК.

1. Засоби масової інформації. Роль та значення для суспільства

У сучасному інформаційному суспільстві з’явився могутній засіб формування спеціальних впливів, які реалізуються з допомогою засобів масової інформації. Людина, що живе в штучному інформаційному полі, одержує свіжу інформацію з усіх кінців планети, але тільки ту, яка надається їй пресою, радіопередачами, з екранів телевізорів. У такому випадку, повсякденно знаходячись у світі відірваних від реальності символів, людина може йти навіть проти своїх власних інтересів. Реальність при цьому відходить на задній план і відіграє підлеглу роль. У цьому сенсі людина не є вільною.

Засоби масової комунікації формують “масову” людину нашого часу. У той же час вони роз’єднують людей, витісняють традиційні безпосередні контакти, заміняючи їх телебаченням і комп’ютерами. Одночасне поширення суперечливих взаємовиключних суджень утруднює адекватну орієнтацію, породжує байдужність і апатію, провокує некритичність, формує виникнення соціальної дезорієнтації: сильніше враження чинить не аргументований аналіз, а енергійне, упевнене, нехай і бездоказове, твердження. Сприйняття формується не книжковою, як раніше, а екранною культурою. На цьому тлі відзначається зниження здатності людини до концентрації уваги.

“Масову” людину формують імпульсивною, мінливою, здатною лише до відносно короткострокових програм дії. Вона часто віддає перевагу ілюзіям перед дійсністю. “Масова” людина, спрощена, усереднена, має підвищену навіюваність – стає тим бажаним об’єктом, свідомість якого виявляється наскрізь структурованою небагатьма, але наполегливо впроваджуваними в неї твердженнями. Ці формули впливу, нескінченно транслюючись засобами інформації, утворюють визначену мережу з керуючих думок, установлень, обмежень, що регламентує і визначає реакції людини, її оцінки і, у кінцевому рахунку, поведінку.

На думку вітчизняних і закордонних фахівців психологічний вплив можна поділити на такі види: - інформаційно-психологічний,

- психогенний,

- психоаналітичний,

- нейро-лінгвистичний,

- психотропний,

- психотропний.

Автори вважають, що базовими методами спеціального впливу є переконання і навіювання. Переконання, що спеціально формується засобами масової інформації, звернене до власного критичного сприйняття дійсності.

Воно має власні алгоритми впливу: - логіка переконання повинна бути доступною інтелекту об’єкта впливу;

- переконання необхідно здійснювати, спираючись на факти, відомі об’єкту;

- переконуюча інформація повинна містити узагальнюючі пропозиції;

- переконання повинне містити логічно несуперечливі конструкти;

- факти, що повідомляються, повинні бути відповідним чином емоційно пофарбовані.

Навіювання, навпаки, спрямовано на суб’єктів, що некритично сприймають інформацію. Його особливостями є: - цілеспрямованість і плановість застосування;

- конкретність визначення об’єкта навіювання (селективний вплив на визначені групи населення, що враховує основні соціально-психологічні, національні й інші особливості цих груп);

- некритичне сприйняття інформації об’єктом навіювання (навіювання засновано на ефекті сприйняття переданої інформацію як інструкції до дії без її логічного аналізу);

- визначеність, конкретність поведінки, що ініціюється (об’єкту необхідно дати інструкцію щодо здійснення конкретних його реакцій і вчинків, що відповідають меті впливу).

Існує багато телепрограм, радіопередач , медіа-текстів, що вміщують пізнавальну інформацію, розкривають моделі моральної поведінки. Оволодіння такою інформацією має велике виховне значення для формування особистості молодої людини. Отримання науково обгрунтованих знань про різні сфери життя сприяє розвитку світогляду учнів, задоволенню їхніх пізнавальних потреб і разом з тим відволікає їхню увагу від інформації, що приваблива тільки за формою, але не має пізнавального значення.

Масово-інформаційний потік, як і особа, функціонують у певному соціальному середовищі, де вирішальними є виробничі відносини. Вони впливають не лише на людину, але й на всі складові частини феномена, яким є масово-інформаційний потік.

Соціальний зміст преси, телебачення, радіомовлення й інших засобів масової інформації не тільки прямо формує громадську думку, але й справляє великий вплив як на інші компоненти потоку, так і на соціальну дійсність. Уся система ЗМІ - це засіб здійснення єдиного процесу поширення ідей, вчень, теорій, суспільне значущої інформації, виховання соціальних почуттів, звичок.

Критерієм визначення будь-якої системи служить наявність ряду істотних ознак, властивих саме даній системі. Система засобів масової інформації – це єдність відповідних компонентів, які виникають в різні історичні періоди (спочатку преса, потім кіно і радіо, і, нарешті, телебачення).

Рівень довіри населення України до засобів масової інформації. Лідирує телебачення – йому довіряють 64% респондентів. На другому місці – радіомовлення – 61%; пресі довіряють – 56%. Як видно, пресі довіряють менше, ніж іншим засобам масової комунікації.

Отже, засоби масової інформації мають великий маніпулятивний вплив на розвиток людини, у першу чергу – масової. Становлення інформаційного суспільства, геополітичні перетворення та процеси глобалізації, криза національних держав і деполітизація глобального світу, маніпуляції з системами знаків, образів, смислів для вирішення тих чи інших соціальних проблем, можливості прихованого впливу на підсвідомість окремо взятого індивідуума і масштабного маніпулювання суспільною свідомістю актуалізують з’ясування ролі засобів масової комунікації в сучасному суспільстві, визнання нової форми протистояння і протидій – не-конвенціональних інформаційно-психологічних війн.

Наступним кроком розвитку радіопростору був 1946 рік, 28 червня утворена Європейська організація радіомовлення і телебачення (ОІРТ) - перша міжнародна організація електронних ЗМІ. Цього ж року до її складу увійшла Україна. А 1955 р., 1 травня введення в дію Харківської студії телебачення (другої в Україні). Рік виходу першого номеру газети “Говорить Київ” (нині “Говорить і показує Україна” - офіційне видання телерадіопрограм Держтелерадіо України) припадає на лютий1957 року

Українське радіо розпочало іномовлення англійською мовою. Нині Всесвітня служба “Радіо Україна” веде передачі для зарубіжних слухачів 50 країн українською, англійською, німецькою та румунською мовами загальним обсягом понад 30 годин на добу. Створено Республіканський будинок радіомовлення і звукозапису (Київ).

У 1990 році 5 грудня Держтелерадіо України видало посвідчення № 1 про реєстрацію першої в Україні недержавної телекомпанії (засновник - творчо-виробниче об’єднання “ТБ-Старт”). До 22 лютого 1994 року (дати вступу в дію Закону України “Про телебачення і радіомовлення”) Держтелерадіо і його обласні підрозділи видали близько двохсот реєстраційних посвідчень на право діяльності в сфері телебачення і радіо мовлення недержавним телерадіокомпаніям (студіям, редакціям). Далі Верховна Рада України прийняла Закон “Про телебачення і радіомовлення” 21 грудня 1993 року,

16 листопада 1994 ріку в зв'язку з 70-річчям початку радіомовлення в Україні (1924 р.) Указом Президента України встановлено професійне свято - День працівників радіо, телебачення і зв'язку. А вже 1995 року, 3 січня вийшов Указ Президента України “Про вдосконалення управління державним телебаченням і радіомовленням України”. Ним створено Державний комітет телебачення і радіомовлення України (Держтелерадіо України) - повноважний орган управління державним телебаченням і радіомовленням України. На виконання Указу Президента Кабінет Міністрів України на базі ліквідованої Держтелерадіокомпанії створив Національну телекомпанію України і Національну радіокомпанію України, Київську і Севастопольську державні регіональні та обласні телерадіокомпанії, підпорядкувавши їх Держтелерадіо України. Потім, 15 грудня 1999року,: Указ Президента України “Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади” - створено Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України - на базі Державного комітету інформаційної політики України та Державного комітету України по телебаченню і радіомовленню.

2000, 25 липня: Указ Президента України “Про Державний комітет інформаційної політики телебачення і радіомовлення” – затверджено Положення про Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення.

2003, 31 січня: Указ Президента України “Про перейменування Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України” – у Державний комітет телебачення і радіомовлення України.

2004, 1 січня: Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення зареєстровано 1100 телерадіоорганізацій усіх форм власності, з яких 30 – державних.

Отже, саме за допомогою розвитку та поширенню мас-медіа серед різних категорій населення пропагуються певні ціннісні установки, світоглядні стереотипи та моделі поведінки, внаслідок чого спільні смаки і форми “культурного споживання” поширюються як серед привілейованих, так і малозабезпечених категорій населення. Як бачимо радіо, яке є складовою частиною ЗМК, активно увійшло у наше сучасне життя і користується неабиякою популярністю та набуває все більших обеотів. Це особливо видно по кількості прийнятих законів, указів та кількості зараестрованих телерадіоорганізацій. Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення до єдиного реєстру внесено близько 800 телерадіоорганізацій, з яких лише 28 є державними.

1.2 Світові тенденції розвитку радіомовлення

радіомовлення соціальний масовий інформація

Радіо існує у багатьох країнах світу та набуває своє популярності. Навіть попри нашого бажання ми вимушені нав’язливо слухати, те що нам пропонують у ефірі, бо радіо супроводжує нас усюди: у транспорті, на роботі, навчанні, вдома – звучить і сприймається у фоновому режимі та діє на підсвідомість різних верств нселення. Розглянемо світові тенденції розвитку радіомовлення.

Ватиканське Радіо відкрите у 1931 році, після двох років будівництва (під керівництвом Гуль'єльмо Марконі). Українські програми в ефірі з 1939 року. Передаючий центр в Санта-Марія-ді-Галерія, з якого й досі ведеться мовлення, відкритий у жовтні 1957 року. На сьогоднішній день штат співпрацівників радіостанції складає близько 400 чоловік. На коротких хвилях мовлення ведеться 35 мовами.

Всесвітня служба Бі-Бі-Сі заснована 18 жовтня 1922 року. Передачі на коротких хвилях для аудиторії за кордоном (Empire Service) розпочались 11 листопада 1927 року. Українські програми в ефірі з 1 червня 1992 року. Бі-Бі-Сі має своє бюро й студії в Києві. Зараз мовлення ведеться 33 мовами світу.

Міжнародне Італійське Радіо. У 1930 році Гульєльмо Марконі особисто працював над проектом встановлення у розташованій неподалік Риму місцевості Прато Смеральдо першого на території Італії короткохвильового передавача. Через чотири роки тут же були встановлені ще два передавачі, що дозволило розпочати регулярну трансляцію передач для країн Північної Америки. У 1938 році, завдяки встановленню шести нових передавачів, була завершена організація короткохвильового Радіоцентру в Прато Смеральдо (передачі звідти велись до 1 жовтня 2007 року). Після вступу Італії у війну трансляція передач на коротких хвилях була припинена згідно угоди про перемир'я, підписаної союзниками 8 вересня 1943 року. Однак вже 3 вересня 1946 року розпочався період поступового поновлення міжнародних радіопередач. Першими вийшли до ефіру передачі італійською, іспанською, португальською, французькою та англійською мовами. Новини українською мовою вийшли в ефір 5 жовтня 1950 року. 1 жовтня 2007 року трансляції на коротких хвилях були скасовані. Остання передача тут або тут.

Голос Біблії. Радіостанція заснована Дж. Отісом у 1979 році під назвою “Голос Надії", мовлення велось здебільшого з території Лівану. Пізніше станція отримала нову назву - High Adventure Ministries, а в 2002 році - Bible Voice Broadcasting Network. На коротких хвилях мовлення ведеться близько 30 мовами.

Міжнародне Канадське Радіо. У 1942 році був створений міжнародний відділ Канадської Мовної Корпорації. Перша тестова передача вийшла до ефіру 25 грудня 1944 року. У 1950 році мовлення велося вже 16 мовами. Передачі українською мовою в ефірі з вересня 1952 року. Свою сучасну назву (Radio Canada International) станція отримала у 1972 році. У 2001 році обсяг українського мовлення був зменшений, зникло багато тематичних передач, а 30 листопада 2004 року були припинені короткохвильові трансляції (знову в ефірі з 25 березня 2007). Зараз RCI веде мовлення 9 мовами.

Німецька хвиля. Регулярні короткохвильові програми іномовлення Німеччини під назвою “Weltrundfunksender” розпочались 26 серпня 1929 року. Сучасна “Німецька хвиля” німецькою мовою вперше вийшла в ефір 3 травня 1953 року. Програми іншими мовами в ефірі з жовтня 1954 року. У 1962 році розпочались передачі багатьма східноєвропейськими мовами (російською, польською, чеською таін.). З 1953 до 2003 року станція знаходилась в місті Кельн. Українська служба заснована 27 березня 2000 року. Зараз передачі ведуться 31 мовою (у тому числі 19 мовами на коротких хвилях).

Польське Радіо для Закордону.Передачі розпочались у 1936 році. Українська редакція працює з 1992 року. З 29 жовтня 2006 року радіостанція ретранслює свої програми тільки через передавачі за межами Польщі. Сучасну назву (“Польське Радіо для Закордону”) станція отримала в січні 2007 року. Зараз мовлення ведеться 7 мовами.

Всесвітня служба Радіо Румунія. Експериментальні передачі з Румунії іноземними мовами розпочались у 1927 році. Перші нерегулярні передачі українською мовою виходили в ефір підчас Другої Світової Війни. Здебільшого вони мали пропагандистський характер. Регулярні україномовні програми в ефірі з 25 вересня 1994 року. Зараз мовлення ведеться 12 мовами.

“Голос Америки” вперше вийшов до ефіру 24 лютого 1942 року німецькою мовою через передавачі Бі-Бі-Сі. Передачі для слухачів в Україні в ефірі з 1949 року. За останні 5 років обсяг мовлення українською зменшився з 2 годин до 30 хвилин на добу, тобто в 4 рази. Зараз мовлення ведеться 45 мовами.

Голос Анд. “День народження” радіостанції - 25 грудня 1931 року. Заснував станцію проповідник Кларенс Уеслей Джонс. Назва НСJB походить від "Hoy Christo Jesus Bendice" ("Сьогодні Ісус Хрістос благословляє"). Точна дата початку мовлення українською невідома, але в 1970-і роки такі передачі вже були. Довгий час їх готував Андрій Ралєк. 1 травня 1999 року (у зв'язку з фінансовими труднощами) відділ мовлення на країни колишнього СРСР переїхав до міста Барнтруп (Німеччина).

Радіо Будапешт. Перша програма Угорського Радіо для закордонної аудиторії вийшла до ефіру в 1934 році. В 1949 році починається історія "Радіо Будапешт" в тому вигляді, в якому воно проіснувало наступні 58 років. Українська редакція заснована в 1994 році. В 2002 концепція іномовлення була змінена, знов були відкриті служби мовлення французькою, італійською та іспанською; натомість, через деякий час передачі румунською, сербською, словацькою, хорватською та українською мовами були скасовані. Остання передача українською мовою вийшла до ефіру 17 грудня 2002 року. 30 червня 2007 були скасовані трансляції іноземними мовами і зараз на коротких хвилях ретранслюється лише 1-а програма Угорського Радіо Kossuth Radio.

Всесвітня служба Радіо Україна. Програми для діаспори розпочались у 1950 році. Зараз мовлення ведеться 4 мовами, окрім української це: англійська (з 1952), німецька (з 1966) та румунська (з 1970).

ТрансСвітове Радіо - Україна (тоді під назвою “Голос Танжеру”) вперше вийшло до ефіру 22 лютого 1954 року через передавач в Марокко з передачами англійською та іспанською мовами. Свою сучасну назву радіостанція отримала в 1960 році після переїзду до Монте-Карло (Монако). Перша передача ТрансСвітового Радіо українською мовою (“Через Біблію до Бога”) вийшла до ефіру 30 березня 1992 року через передавач у Монте-Карло. Спочатку передачі записувались в студії ТрансСвітового Радіо у м. Брест (Білорусь), а з лютого 1993 року - у Києві (комплекс церкви “Будинок Євангелія”). З вересня 1999 року редакція знаходиться за адресою: вул. Хорольська, 30. Зараз TWR веде мовлення близько 180 мовами та діалектами світу.

Отже, радіо в системі засобів масової інформації займає одне з важливих місць у світі. Радіомережа поширюється й активно розвивається. З'являються все більше прихильників, бо на відміну від телебачення, яке ми сприймаємо у аудіовізуальному режимі, радіо – дає можливість помислити, продумати, передбачити, представити в уяві ту чи іншу ситуацію, осмислити слова, які подаються з радіопередач.

1.3 Український радіопростор

Світовий інформаційний вибух спричинив перевороту суспільній свідомості, примусив по-новому мислити, шукати нові підходи у всіх сферах суспільного життя. Саме поняття інформаційного суспільства не має загальноприйнятої точної і всеохопної дефініції. В інформаційному суспільстві новий імпульс і нові якості отримує вся система масової комунікації, а надто та частина соціальної інформації, яка входить до її складу та охоплює світоглядну, духовну, естетичну, публіцистичну, побутову інформацію тощо. Безумовно ж, базовим у розумінні масової комунікації є інформаційний простір, в якому вона реалізується, живе та розвивається.

Отож, коли йдеться про інформаційне поле конкретної держави (а кожна держава його має), то його межі ототожнюються з її кордонами, охоплюючи національні територію, акваторію і повітряний простір. Саме у цих сферах діють засоби інформації, які й інформують, тобто повідомляють, зображають, складають про щось уявлення. Українське радіо та московське про одну і ту ж подію нерідко розповідають по-різному. Ні дивуватися з цього, ні тим більше обурюватися цим не варто: український радіопростор має виражати інтереси української держави, московське ж – російської, а вони, як відомо, не збігаються. А от дивуватися та обурюватися тим, що чужоземний інформатор використовує наш національний інформаційний простір в інтересах своє; держави, варто і потрібно.

Важливо, щоб на українському радіо звучало більше музики національною мовою. Але сьогодні становище етеру є невтішним. Розвиватися заважає російська пісня, якою рясніє радіопростір країни.У статті 9 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” мовиться, що “телерадіоорганізації ведуть мовлення державною мовою”. Це правильне твердження властиве політиці будь-якій демократичній країні. Далі читаємо, “Мовлення на певні регіони може здійснюватися також мовою національних меншин, що компактно проживають на даній території”. І це є важливим елементом у функціонуванні закону, але потрібно зважите на те, що мова національних меншин не повинна витісняти з радіоетеру державну, як це зараз відбувається в радіопросторі України, зокрема її столиці.

У різний час доби репертуар на радіо відтворюються по-різному. Щоб об’єктивніше простежити використання україномовної пісні в етері, потрібно дослідити значно більший відтинок часу. Та коли протягом 100 хвилин результати дослідження є невтішними то, цілком імовірно, що такими вони будуть й протягом доби.

Кожна радіостанція вибирає свій формат музики. В сучасному ефірі репертуар відповідає музичним вподобанням персоналу. Це не є об’єктивною ротацією. Радіостанція повинна задовольняти музичні смаки усієї аудиторії.

Для аналізу ротації української музики прослухано київські радіостанції протягом періоду з 5 до 6 березня 2008 року. Визначено кількість пісень за 100 хвилин ефірного часу. Так, на Радіо “Шарманка” (104.0 FM) із 10 запропонованих композицій лише 1 була українською . Не зрозуміло, чим російська попса, яка отримала більшу частину ефірного часу, краща за чарівний голос української співачки Lama. Протягом досліджуваного часу 60% відведено російській пісні, іноземній надали 30%, а українській – лише 10%. Результати дослідження на радіо “Шарманка” є невтішними для українського слухача.

Інша київська радіостанція “Love Radio” (92.8 FM) випустила в ефір за 100 хвилин 14 пісень. 10 з них прозвучало іноземною мовою, російською та українською – по 2 пісні. Тут спостерігаємо певний паритет між музикою тих мов, якими найбільш послуговуються в Україні. Це об’єктивно з боку керівництва “Love Radio”. Вони розумно розподілили порядок відтворення композицій різними мовами. З української естради радіо запропонувало послухати гурти “Друга Ріка” і “Танок На Майдані Конго”.

На радіо “Промінь” ( 105.0 FM) показник україномовної музики є найвищим серед досліджуваних радіостанцій. Кількість композицій національною мовою за визначений відтинок часу становила 80%. Окрім цього, радіо “Промінь” характеризується такими особливостями, що є дуже важливими для розвитку українського радіопростору , як:

- справжня українська мова ведучих, чітка дикція;

- різноманітний український репертуар (етнічна, автентична музика та ін.);

чимало інструментальної музики;

- робиться коротка анотація до кожного виконавця, що є не менш потрібним для слухача.

Радіо “NRJ” ( 104.6 FM), яке виникло навесні 2008 року на подобу однойменного європейського радіо, яке характеризується ротацією лише 100% хітів. Так, воно справді користується популярністю серед різної аудиторії, проте українська музика в ньому як такої популярності ще не набула. Протягом досліджуваного часу, із 18 запропонованих пісень українській естраді відведено 4, лише 2 з них – державною мовою. Це результати за 100 хвилин ефіру ранкового часу. Увечері, протягом 2 годин, Радіо “NRJ” ( 104.6 FM) вмикає українську музику, в тому числі й україномовну. Але цього замало.

“Радіо 5” (92.4 FM) – це українське народне радіо, тобто радіо для народу”. У головних тезах на офіційному сайті в Інтернеті написано, що „співвідношення музичного матеріалу – 60 % українська музика, 40% – музика країн ближнього зарубіжжя”. Натомість при дослідженні отримано зовсім інші результати, навіть не схожі із наведеними. За визначений час, на “Радіо 5” прозвучало 15 композицій, 4 з них – пісні української естради. Але знову лише 2 національною мовою. Тут відсоток україномовної музики становить лише 25%. Відмінність від вище поданої статистики відчутна.

Крім досліджуваних радіостанцій, функціонують й такі, в яких повністю україномовна музика. Прикладом цього є “Молоде радіо”, радіостудія Києва, що з’явилася у столичному радіоетері у квітні 2005 року. Зараз “Молоде радіо” транслюється на офіційному сайті в Інтернеті та на ультракоротких хвилях (УКХ) столиці на частоті 69.68 FM. Їх формат: 24 години на добу – наша музика. Молодь вітає такий проект. На форумі “Молодого радіо” читаємо: „Щойно почала слухати, мені подобається. Ну хоч щось 100% українською ...”, “Я підтримую 100% українськомовної музики. Так тримати!”. Так пише свідома молодь, яка розуміє важливість ширшого функціонування української мови та й української пісні на радіо. “Молоде радіо” – єдина радіостанція, на якій майже цілодобово можна слухати тільки українську музику. Ми намагаємося не просто задовольнити попит слухачів на українську музику, а й запропонувати їм цікаві та якісні пісні молодих виконавців, яких вони не почують на жодній іншій хвилі” .

Функціонування таких радіостанцій не є ефективним з фінансового боку керівництва. Вони вже “розорились у реалі через 100% україномовність”. Влада по всій Україні не підтримує радіо такого формату. Лише одиниці транслюють 100% українську музику. Це “Молоде радіо” (м. Київ), “УХ радіо” (м. Тернопіль) та інші.

На сьогодні становище україномовної музики на радіо є невтішним. І до того ж переважає мовлення мовою національних меншин, зокрема російською. Загальний відсоток української музики на досліджуваних радіостанціях становить 35%.

Це низький показник. Для нормального розвитку та розширення сфер функціонування української мови та української музики потрібно збільшити ротацію нашої музики до 50%.

1.4 Радіо “Люкс ФМ”

Радіо “Люкс FM”(103.1 FM), що користується популярністю серед молоді, виділяє 40% ефірного часу українській музиці. За даниими нашого дослідження протягом 100 хвилин прозвучало 12 пісень. Хоч 5 з них виконували зірки української естради, проте не українською мовою. Із запропонованих пісень Тіни Кароль, Вєрки Сердючки, Таїсії Повалій, Ірини Білик та Гайтани, лише темношкіра українка співала національною мовою. Результати дослідження є невтішними.

Запропонуємо спектр деяких радіопередач, що транслюються в ефірі данного радіо.

- Повний підйом. Ранковий заряд енергії слухачі Люкс FM отримують у програмі “Повний підйом”! “Вишнева 20-ка”― щотижневий хіт-парад сучасних пісень.

- Формула Люкс. Кожного буднього дня всі бажаючі можуть привітати своїх друзів, співробітників, рідних і просто знайомих в ефірі Радіо Люкс FM в програмі “Формула Люкс”.

- Вишневий Джем. Щовечора у будні, слухачі Люкс Фм можуть насолоджуватись підбіркою кращої танцювальної музики майстерно зміксованої в діджейський мікс.

- Вечірній Дзвін. Щобудня о 19 год. ефір Люкс FM заповнюють радість, посмішки, почуття та найтепліші привітання. Адже саме у цей час розпочинається програма “Вечірній дзвін”.

- “Кольоровий телефон” ― програма, яка створює справжнє свято для іменинника, адже в цей особливий день слухачам телефонує ведуча радіо “Люкс” і вітає його в прямому ефірі.

- Анекдот від “Люкс Фм”. Кілька хвилин, впродовж яких можна побути несерйозними разом із “Люкс FM”.

- Розбудизм на замовлення ведучі в жартівливый формі будять “заказаного” слухача.

- Нова версія, слухачам пропонується закінчити в риму стрічку з пісні.

- Так і ні не говорити, чорне - біле не носити 5 запитань на які не можна відповідати словами чорне, біле, так і ні.

- Народне караоке. Найнародніша рубрика в ранковому шоу. Слухачі наспівують улюблені пісні на автовідповідач,найкраще попадає до ефіру.

- Телескоп. Слухач грає із зіркою шоу-бізнесу.Відома людина ставить запитання, пропонує варіант відповіді та вітає переможця. В разі поразки гравцю гарантовано заохочувальний приз.

- Інтурісто. Запитання для слухача готується на основі незвічніх часто смішних традицій народів світу.

- Рекордсмени – найкумедніші рекорди світу стають основою для запитань слухачам.

- Шибзики. Новини шоу-бізнесу. Цікавинки з життя відомих людей.

- Гра Для Дорослих, саме у цій грі віяснюємо одвічне питання хто розумніший? Але у нестандартний спосіб. Чоловікам задаємо питання про “жіночі штучки”, а жінкам про чоловічі.

- Шлях До Успіху – програма-інтерв'ю з цікавими, відомими, успішними людьми, про їхній життєвий шлях та секрети ( професійні і не тільки).

- Гарячі Вісімдесяті або Гарячі Дев'яності. Рубрика в якій презентовані найкращі пісні вісімдесятих та дев'яностих років.

Профілактика. Кожного дня справжній професіонал задає цікаве запитання зі своєї професії, а ви намагаєтесь вгадати правильну відповідь Радіо у наш час є могутнім інформаційним і маніпулятивним засобом, що має величезний психологічний вплив на різні соціальні групи. Розглянемо кілька радіопередач із радіостанції “Люкс Фм” і визначимо вплив на такі дві соціальні групи як: молодь (студенти) та працюче населення.

Більша частина української молоді вгамовує свою інформаційну потребу саме за допомогою телевізора. Однак, чи є цей спосіб ефективним - питання спірне. Адже телевізор тут виступає засобом отримання не стільки інформації, скільки задоволення від видовищ. 61% молодих українців мають вдома радіоприймачі, однак лише 25% іноді присвячують свій вільний час слуханню радіо. Анекдот від “Люкс Фм”. Анекдоти, що створюються штучно й націлюються на “ураження” суспільної свідомості, формуючи певні конвенції, які стають підгрунтям соціальних і культурних стереотипів, осідаючи в “підвалах” суспільної свідомості. Взагалі анекдоти позитивно впливають на дані соціальні групи, ставлячи на меті досягнення результату розважити слухача, на деякий час забути про щоденні проблеми, відпочити.

Інтерес до анекдота обумовлюється його особливостями – наповненістю “енергетичним зарядом” темолептичної спрямованості, яскравій забарвленості та особливій лексично-семантичній побудові. За визначенням анекдот має бути незнайомим реципієнтові. Він не передбачає обговорення, а його семіотична і семантична побудова не можуть бути змінені. А дотепність і влучність забезпечує анекдотові тривале життя. Як показують дані соціологічного опитування, яке відбулося в інтернеті на сайті “Яндекс”, найбільшою популярністю серед молоді користується радіопередача, яка транслюється на “Люкс Фм” – “Вишнева 20-ка”. Як уже повідомлялося вище це хіт-парад сучасних пісень, які займають відповідну сходинку від 1 до 20. В залежності від рейтингу пісень, який визначається за допомогою радіопередачі “Вишневий Джем”.

Отже, загальновідомо, що в наш час ЗМІ справляють найбільш вагомий вплив на суспільну свідомість. Через здатність швидко і майже тотально охоплювати найбільш широкі аудиторії ЗМІ можуть трансформувати традиційну систему духовного виробництва, і сьогодні у розвинених суспільно-політичних системах панує теза, що ті, хто володіє ЗМІ, володіють громадською думкою. Найефективнішим знаряддям впливу на суспільну свідомість у просторі неформальної комунікації є радіо.

“Люкс ФМ”, яке користується популярністю здебільшого серед молоді, виділяє 40% ефірного часу українській музиці. Радіо сучасне, позитивно впливає на виховання молоді, на відміну від “Шансону”.

Висновки

Масова комунікація – це певний інституціолізований мікропроцес виробництва, розповсюдження та обміну інформації, який виконується за допомогою особливих устроїв та технологій. Ще масова комунікація визначається як особливий стан суспільства, де кожен потенційно вступає в інтеракцію з усіма шляхом мовного спілкування з уповноваженими суб‘єктами – представниками цієї абстрактної спільноти, інституціолізованим чи стихійним чином, яка делегувала їх в якості таких, чи як атрибута соціальності.

Сучасне визначається як “постіндустріальне” або “суспільство споживання, “інформаційне” або “суспільство mass-media”. Навряд чи якесь з цих визначень буде вичерпним. Проте беззаперечним є те, що зміст цих назв охоплює суттєві деталі, без яких побудова цілого не може відбутися. І масова комунікація в назвах – не модус, а один з найважливіших атрибутів соціальної та культурної матерії.

Як бачимо радіо, яке є складовою частиною ЗМК, активно увійшло у наше сучасне життя і користується неабиякою популярністю. Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення до єдиного реєстру внесено близько 800 телерадіоорганізацій, з яких лише 28 є державними. Радіомережа поширюється й активно розвивається. З'являються все більше прихильників, бо на відміну від телебачення, яке ми сприймаємо у аудіовізуальному режимі, радіо – дає можливість помислити, продумати, передбачити, представити в уяві ту чи іншу ситуацію, осмислити слова, які подаються з радіопередач.

На сьогодні становище україномовної музики на радіо є невтішним. І до того ж переважає мовлення мовою національних меншин, зокрема російською. Загальний відсоток української музики на досліджуваних радіостанціях становить 35%. Це низький показник. Для нормального розвитку та розширення сфер функціонування української мови та української музики потрібно збільшити ротацію нашої музики до 50%. Нині триває період пошуку свого неповторного стилю й іміджу, який буде представляти наше радіомовлення в вигідному становищі.

Масова комунікація є цілком відповідним сюжетом соціологічних досліджень. Але штучно замикати ареал засобів масової комунікації виключно простором, який контролюється ідеологічними інституціями, як це було раніше, означало б ще раз продемонструвати дослідницьку нечуттєвість до тих очевидностей, що комунікативні канали не обмежуються обслуговуванням інформаційних та громадських процесів. Вони корелюють з будь-якими іншими рухами в культурі, і тому для вивчення сфери соціального спілкування, яке зветься масовою комунікацією, необхідний розгорнутий соціокультурний контекст.

Список використаної літератури

1) Андрієва Г.М. Соціальна психология. – Підручник для вищого учбового закладу. – К.: Либідь, 2001. – 376 с.

2) Бобик В.М. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технологія, техніка паблік рілейшинз. – К.: МАУП, 2005. – 437 с.

3) Богомолова Н.Н. Социальная психология печати, радио и телевидения. М.: МГУ, 1991. – 264 с.

4) Великий тлумачний словник/Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001 – 1440с.

5) Данченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика (Глибинні регулятиви психополітичного повсякдення): Монографія. – К.: Либідь, 2001. – 334 с.

6) Здоровега В.Й. «Вступ до журналістики» Львів, 1998

7) Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід / пер. з англ. – К.: “К.І.С.”, 2002. – 264 с.

8) Лисенко В.В. Чутки – активний засіб модифікації суспільної свідомості // Політичний менеджмент. – 2004. - №6 (9). - С. 96-102.

9) Мастерство эфирного выступления: Учеб. пособие / Б.Д. Гайдамакова, С.Л. Макарова. В.И. Новикова, М.П. Оссовская. – М.: Аспект Пресс, 2004. – 282 с.

10)Мас-медіа у термінах і визначеннях: Короткий словник-довідник/ Упорядк. Ю.В. Бондар. – К.: МАУП, 2005. – 220 с.

11)Мелещенко О.К. Теорія журналістики і масової комунікації: Україномовні та російські джерела / О.К. Мелещенко, Б.І. Черняков. – К., 2005. – 66 с.

12)Палеха Ю.І. Іміджологія: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / За заг. ред. З.І. Тимошенко. – К.: Діловий партнер, 2005. – 323 с.

13)Потятиник Б. Медіа: ключі до розуміння. – Львів: ПАІС, 2004. – 310 с.

14)Почепцов Г. Г. Теорія комунікації. – М.: Рефл-бук; К.: Ваклер , 2001. – 656с.

Різун В.В. Маси: Тексти лекцій. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2003.

15)Требін М. Інформаційне суспільство. Війни нової епохи // Віче. – 2002. - №4 (121). – С. 64-68.

16)Фомичева И.Д. Индустрия рейтингов: Введение в медиаметрию. – М.: Аспект Пресс, 2004. – 153 с.