Курсовая работа: Бюджетний дефіцит та державний борг: причини, наслідки та способи відшкодування

Міністерство освіти і науки України

Харківський державний університет харчування та торгівлі

Курсова робота

з макроекономіки

на тему: Бюджетний дефіцит та держа в ний борг: причини , наслідки та способи відшкодування

Харків 2011р.

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи дослідження бюджетного, дефіциту та державного боргу

1.1 Сутність бюджету, джерела утворення, структура.

1.2 Бюджетний дефіцит. Державний борг.

1.3 Основні напрями подолання дефіциту бюджету України

2.Бюджет України та державний борг на 2011 рік

2.1 Формування бюджетного дефіциту на 2011 рік

2.2 Державний борг України 2011 року.

3.Зарубіжний досвід управління дефіцитом державного бюджету та можливість його впровадження в Україну

Висновки

Література

державний фінанси бюджет

Вступ

Важливим моментом у процесі розгляду проблеми бюджетного дефіциту є те, що її неможливо розв'язати за рахунок боргового фінансування, оскільки категорії "бюджетний дефіцит" і "державний борг" тісно пов'язані між собою. Одне поняття випливає з іншого, а саме за рахунок боргового фінансування можна скоротити бюджетний дефіцит, проте одразу починає зростати обсяг державного боргу. І навпаки, при збільшенні виплат по державному боргу останній, звичайно, зменшується, однак це, в свою чергу, незмінне призводить до збільшення бюджетного дефіциту. Цей процес може бути нескінченним, внаслідок чого коло замкнеться, якщо уряд не докладе зусиль для того, щоб підвищити ділову та економічну активність у країні. Найвірогідніше, йдеться про те, щоб посилити увагу до концепції функціональних фінансів.

Безумовно, уряд має контролювати розмір бюджетного дефіциту і державного боргу. Інакше воно само по собі чинитиме дестабілізуючий вплив на соціально-економічний розвиток країни. Щоб досягти контрольованості таких подій, використовують три основних загальноприйнятих способи фінансування дефіциту державного бюджету, а саме: грошово-кредитна емісія; випуск державних позик; збільшення податкових надходжень до державного бюджету.

Сьогодні в умовах спаду виробництва, відсутності його підтримки, посилення фінансової нестабільності, кризи неплатежів, невиконання доходів бюджетів всіх рівнів процес зростання дефіциту бюджету дослідження цього явища є актуальним і вимагає подальшого вивчення. Аналіз підходів до теоретичного обґрунтування та практичного впровадження наукових досягнень у галузі бюджету дає змогу визначити, що проблема дефіциту державного бюджету є актуальною, а тому вимагає подальших досліджень, розробки і впровадження дійових заходів щодо його стабілізації і розвитку економіки держави в умовах дефіцитного бюджету. Очевидно, що бюджетна система України, а головним чином бюджетний дефіцит, потребує вдосконалення: форм та методів планування бюджетів різних рівнів, ефективного використання бюджетних коштів, міжбюджетних стосунків. Вищезазначене свідчить про актуальність теми дослідження.

Відповідно до поставленої мети у роботі були поставлені такі завдання:

− визначення сутності бюджетного дефіциту і державного боргу та його ролі в соціально-економічних процесах;

− оцінка причин і наслідків бюджетного дефіциту та державного боргу для економіки України;

− розгляд можливих напрямків вирішення існуючих проблем в управлінні бюджетом України;

− вивчення зарубіжного досвіду по управлінню бюджетом та можливостей його застосування в Україні.

1. Теоретичні основи дослідження бюджетного, дефіциту та державного боргу

1.1 Сутність бюджету, джерела утворення, структура

Бюджет як самостійна економічна категорія є формою існування реальних, об'єктивно обумовлених розподільних відносин, які виконують специфічне призначення — задоволення потреб як суспільства в цілому, так і його адміністративно-територіальних структур у фінансових ресурсах.

Бюджет також має такі особливості .

1. Бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, що пов'язані з відокремленням у розпорядження держави частини національного доходу та її використанням для задоволення потреб усього суспільства й окремих його державно-територіальних формувань.

2. За допомогою бюджету відбувається перерозподіл НД між галузями народного господарства, територіями країни, сферами суспільної діяльності.

3. Пропорції бюджетного перерозподілу вартості визначаються розширеного відтворення в цілому і завданнями, що стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку.

4. Галузь бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що обумовлено провідною роллю бюджету порівняно з іншими ланками.

Сутність бюджету, його економічну природу відображають певні економічні відносини. Учасниками цих відносин є держава, суб'єкти господарювання всіх форм власності та населення:

Сутність бюджету проявляється також у тому, що він є основною ланкою державних фінансів. На рис.1 відображено рівні та ланки державних фінансів, серед яких бюджет держави відіграє провідну роль.

Таблица. Система державних фінансів

Сутність бюджету реалізується через його функції . Основних, чітко структурованих функцій є дві — розподілу на і контрольна. В економічній літературі називаються також і до даткові функції — економічної безпеки держави, забезпечення існування держави тощо.

Через розподільну функцію держава зосереджує у своїх руках усі джерела бюджетних надходжень, щоб потім використати їх з най більшою ефективністю.

Сфера дії розподільної функції досить значна. Це пояснюється тим, що в бюджетних відносинах беруть участь практично всі члени суспільства. Основою бюджетного розподілу є чистий дохід, який утворюється в суспільстві.

Сутність контрольної функції полягає в тому, що суспільство в особі специфічних державних або недержавних структур контролює і вирівнює бюджетний розподіл. Виконання контрольної функції сприяє оптимальному рухові бюджетних ресурсів як в частині їх збирання, так і розподілення.

Функціонування бюджету здійснюється у взаємодії двох його особливих форм — доходів і видатків, кожна з яких має специфічне суспільне призначення.

За рахунок доходів формується фінансова база діяльності держави, а за рахунок видатків забезпечуються економічні та соціальні потреби всіх членів суспільства

Основні джерела формування Державного бюджету.

1.Сутність доходів Державного бюджету .

Доходи Державного бюджету — це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. Доходи бюджету відображають економічні відносини держави з підприємства ми, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів.

Конкретизація доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Державний бюджет на поточний рік. Розглянемо класифікацію доходів, подану в табл. 1.

Таблиця . Класифікація доходів Державного бюджету

На рівень доходів Державного бюджету впливають зовнішні та внутрішні фактори. Вони можуть мати економічне, соціальне, політичне, національне спрямування. Розглянемо лише економічний напрям як найбільш вагомий. Склад доходів Державного бюджету України передбачений ст. 29 Бюджетного кодексу.

Сутність видатків Державного бюджету .

Видатки з державного бюджету України — це економічні відносини, які виникають у зв'язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використання за цільовим призначенням.

Економічний зміст видатків Державного бюджету як засобу впливу на досягнення найвищої справедливості і корисності для кожного члена суспільства полягає у забезпеченні вирівнювання доходів усіх верств населення. Згідно зі статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки Державного бюджету України спрямовані на фінансування заходів:

1) державне управління: законодавчу владу; виконавчу владу;Президента України;

2) судову владу;

3) міжнародну діяльність;

4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та ^формаційні зв´язки державного значення;

5) національну оборону;

6) правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;

7) освіту:

8) охорону здоров´я:

9) соціальний захист та соціальне забезпечення:

10) культуру і мистецтво:

11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

12) фізичну культуру і спорт:

13) державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;

14) програми реставрації пам´яток архітектури державного значення;

15) державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв’язку, телекомунікації та інформатики;

16) державні інвестиційні проекти;

17) державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської ката строфи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;

18) створення та поповнення державних запасів і резервів;

19) обслуговування державного боргу;

20) проведення виборів та референдумів;

21) інші програми, які мають виключно державне значення. Різноманітність конкретних видів бюджетних витрат зумовлюється багатьма факторами. Це, зокрема, природа і функції держави, рівень соціально-економічного розвитку суспільства, розгалуженість зв´язків бюджету з народним господарством, рівень розвитку економічних відносин, форми надання бюджетних коштів тощо. Поєднання усіх факторів безпосередньо впливає на формування такої системи видатків бюджету, яка у найбільшій мірі відповідає завданням соціально-економічного розвитку суспільства.

Основним завданням політики бюджетних видатків має стати по дальше поєднання соціальної спрямованості з одночасним посиленням структурного оновлення економіки на базі науково-технологічних інновацій. Саме науково-технологічні інновації виступають одним з найважливіших засобів суттєвого збільшення обсягів виробництва продукції та їх споживання.

1.2 Бюджетний дефіцит. Державний борг

Бюджетний дефіцит як економічна категорія відображає співвідношення між доходами і видатками бюджету з перевищенням видатків. Бюджетний дефіцит є наслідком певного стану економічних відносин, які виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання фінансових ресурсів понад їх на явну величину. Для покриття витрат понад наявну масу фінансових ресурсів застосовують грошову емісію, внутрішні й зовнішні позики.

У зарубіжній економічній літературі розрізняють три види дефіциту бюджету.

1. Наочно-реальний. При цьому виді дефіциту його обсяг дорівнює загальним доходам від федеральних податків за вирахуванням на державні закупівлі та трансфертні платежі.

2. Структурний.

Цей вид дефіциту являє собою різницю між федеральними дохо дами: витратами при діючій фіскальній політиці та базовому рівні безробіття.

3. Циклічний.

Існує і така класифікація видів бюджетного дефіциту:

1.За формою прояву:

а) відкритий бюджетний дефіцит - це офіційно визнаний дефіцит у законі про бюджет на відповідний рік.

б) прихований бюджетний дефіцит виникає в результаті завищення обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.

2. За причинами виникнення

а) вимушений бюджетний дефіцит є наслідком скорочення обсягів ВВП і відповідно обмеженості фінансових ресурсів країни.

б) свідомий бюджетний дефіцит виникає внаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо Державного бюджету.

3. За напрямом дефіцитного фінансування

а) активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.

б) пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків.

Джерелами фінансування дефіциту бюджету можуть виступати:

- позики держави (не інфляційний шлях покриття бюджетного дефіциту);

- грошово-кредитна емісія (інфляційний шлях покриття бюджетного дефіциту).

Використання державою у своїй фінансовій політиці залучення коштів на кредитній основі веде до формування державного боргу і необхідності розроблення системи управління цим боргом. Боргові зобов'язання держави та органів місцевого самоврядування врегульовані Бюджетним кодексом. У ст. 2 подано визначення державного боргу.

Державний борг - це сукупність дефіцитів державного бюджету за певний період часу. Це економічне визначення державного боргу. У Бюджетному кодексі дане юридичне визначення цього поняття як боргових зобов'язань перед юридичними й фізичними особами, іноземними державами, міжнародними організаціями й іншими суб'єктами міжнародного права.

Основними причинами утвору державного боргу є дефіцит державного бюджету й наявність вільних коштів у фізичних і юридичних осіб.

Державні боргові зобов'язання можуть існувати в різних формах:

· кредитні угоди й договори із кредитними організаціями, іноземними державами й міжнародними фінансовими організаціями на користь зазначених кредитів;

· державні цінні папери, випущені від імені;

· договори про надання державних гарантій, договорів поручництва по забезпеченню зобов'язань третіми особами;

· переоформлення боргових зобов'язань третіх осіб у державний борг на основі федеральних законів;

· угоди й договори про пролонгацію й реструктуризації боргових зобов'язань минулих років.

Державний борг можна класифікувати за різними критеріями. За валютним критерієм він ділиться на внутрішній і зовнішній: карбованцеві борги ставляться до внутрішнього боргу, а валютні - до зовнішнього. У міжнародній практиці є й інше визначення зовнішнього боргу: сукупний борг нерезидентам, а внутрішнього боргу - як сукупного боргу резидентам.

Державний борг ділиться:

1. Капітальний борг - це сума випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи відсотки.

2. Поточний борг - це видатки по виплаті доходів і погашенню зобов'язань.

По строках державні боргові зобов'язання можуть бути короткостроковими ( до 1 року), середньостроковими ( від 1 року до 5 років), довгостроковими ( від 5 до 30 років). Боргові зобов'язання не можуть перевищувати строк в 30 років.

За рівнем керування державний борг ділиться на державний борг, державний борг суб'єкта й муніципальний державний борг. Україна не несе відповідальності щодо боргових зобов'язань суб'єктів.

Розміри й структура державного внутрішнього боргу наведені в Програмі державних внутрішніх запозичень, суб'єктів і муніципальних утворів. Програма входить до числа документів, надаваних одночасно із проектом бюджету на черговий фінансовий рік.

Граничні обсяги внутрішнього боргу затверджуються законом про бюджет на відповідний фінансовий рік (федеральним законом, законом суб'єкта або місцевого органа влади). Граничний обсяг може бути перевищений Урядом, якщо це знижує видатки по обслуговуванню державного боргу. У законі про бюджет затверджується також граничний обсяг позикових коштів, що направляються, суб'єктами або муніципальними утворами на фінансування дефіциту бюджету відповідного рівня. Для суб'єкта ця межа не повинен перевищувати 30% доходів бюджету на поточний фінансовий рік без обліку фінансової допомоги з федерального бюджету й позикових коштів, притягнутих цього року. Для муніципальних утворів він не повинен перевищувати 15% доходів місцевого бюджету без обліку фінансової допомоги з федерального бюджету й бюджету суб'єкта, притягнутих цього року позикових коштів. Граничний розмір видатків на обслуговування державного боргу суб'єкта або муніципального боргу не повинен перевищувати 15% обсягу видатків бюджету відповідного рівня. Якщо ці видатки більше 15%, то можуть бути застосовані наступні санкції:

· ревізія бюджету суб'єкта;

· передача виконання бюджету суб'єкта під контроль Міністерства фінансів або місцевого бюджету під контроль органа, що виконує бюджет суб'єкта;

· інші заходи.

Швидкий ріст державного внутрішнього боргу привів до того, що видатки по обслуговуванню боргу стали перевищувати доходи від розміщення державних цінних паперів.

Класифікація державних внутрішніх боргів і суб'єктів - це угруповання боргових зобов'язань Уряду й органів виконавчої влади суб'єктів.

Класифікація видів державного зовнішнього боргу - це угруповання державних зовнішніх боргових зобов'язань, здійснюваних Урядом відповідно до законодавства.

1.3 Основні напрями подолання дефіциту бюджету України

Бюджетний дефіцит сам по собі не може бути надзвичайно негативним для розвитку економіки і динаміки життєвого рівня населення. Усе залежить від причин його виникнення і напрямів використання коштів.

Виходячи із визначення дефіциту бюджету, очевидно, що для більшого збалансування бюджету необхідно певним чином збільшити дохідну частину бюджету або дещо зменшити видаткову, але в тих межах, які б не загрожували розвитку виробництва та не знижували б життєвий рівень населення та якість життя.

Зростання дохідної частини бюджету може відбуватись за умов проведення ефективної та оптимальної податкової політики. Також для збільшення дохідної частини бюджету слід провести реформи, пов’язані із збільшенням прибутків основної частини населення (наприклад, реформу заробітної плати).

Слідуючи напрям зменшення дефіциту бюджету – скорочення видаткової частини бюджету. До цього напряму слід віднести скорочення видатків на народне господарство, зменшення участі держави у виробничих інвестиціях. Доцільно перекласти фінансування розвитку виробництва, проведення інноваційної політики перекласти на самі підприємства, які можуть використовувати як джерело формування інвестиційних ресурсів і нерозподілений прибуток, і амортизаційні відрахування, і резервні фонди. Також напрямами скорочення видаткової частини бюджету є зменшення видатків на оборону за рахунок встановлення оптимальної чисельності військових та військової техніки та зменшення дотацій, субвенцій.

Скорочення бюджетного дефіциту здійснюється також за рахунок внутрішніх і зовнішніх позик, грошово-кредитної емісії. І саме вибір джерел фінансування дефіциту, а не його розмір є принциповим питанням щодо нормального функціонування економіки.

При наявності в населення вільних коштів і недостатності попиту на капітал з боку приватного сектору, високому рівні прихованого безробіття, збільшення державних видатків, що фінансується за рахунок внутрішніх позик, є чинником, що сприяє економічного розвитку країни. У випадку, якщо уряд України має можливість поширити серед населення і підприємств урядові цінні папери в розмірах, достатніх для покриття бюджетного дефіциту, це означає, що збільшення державних видатків відбувається за рахунок скорочення особистого споживання. Такий перерозподіл напрямів використання валового продукту є кращим і не становить небезпеки для економічного становища країни.

Утім результати емпіричних досліджень учених показують, що в Україні зберігається низька еластичність заощаджень по процентних ставках, а отже існує низька можливість збільшення добровільних заощаджень населення при бюджетному дефіциті.

Державний бюджет України в сiчнi-березнi 2010 року зведено з дефiцитом 333,4 млн. грн.

Фінансування бюджету дефіциту за рахунок зовнішніх позик можна розглядати двояко. З одного боку, воно дає можливість здійснення додаткових державних видатків без обмеження поточного споживання та інвестиційної діяльності приватного сектору. Проте, слід зважати на те, що повернення боргу буде відбуватись за рахунок майбутнього виробництва, а це вимагатиме в майбутньому збільшення імпортованих товарів і послуг.

Як окремий напрям подолання бюджетного дефіциту можна розглядати і секвестр, тобто пропорційне зменшення видатків щомісячно по всіх статтях бюджету протягом того часу, який залишився до кінця фінансового року. Секвестру не підлягають захищені статті бюджету (заробітна плата, стипендії, видатки на придбання медикаментів).

Підсумовуючи все вищесказане, можна зробити висновок про те, що проблема дефіцитності бюджету є досить актуальною для України. Класичними напрямами скорочення дефіциту бюджету є збільшення доходів бюджету, зменшення його видаткової частини, зовнішні і внутрішні запозичення емісійний дохід. Проте необхідно враховувати позитивні і негативні заходи застосування кожного з них та виробляти всередині кожного з цих інструментів ефективні заходи по стимулюванню зменшення дефіциту бюджету в Україні, серед яких проведення оптимальної податкової політики, оптимізація державних видатків, розумне поєднання внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування бюджетного дефіциту, забезпечити фінансову підтримку малого і середнього бізнесу шляхом розробки і виконання цільових програм розвитку малого і середнього підприємництва, удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення тощо.

2. Бюджет України та державний борг на 2011 рік

2.1 Формування бюджетного дефіциту на 2011 рік

Державний бюджет України складається із загального та спеціального фондів, кожний з яких має свої джерела доходів та видатків. Окремо встановлений дефіцит загального та спеціального фондів. Закон України ”Про Державний бюджет України на 2011 рік ” містить такі основні статті:

Доходи Державного бюджету України на 2011 рік у сумі 281.464.879,4 тис. гривень, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України - у сумі 238.581.192,9 тис. гривень та доходи спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 42.883.686,5 тис. гривень, згідно з додатком N 1 до цього Закону.

Видатки Державного бюджету України на 2011 рік у сумі 321.948.850,3 тис. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України - у сумі 279.127.019,8 тис. гривень та видатки спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 42.821.830,5 тис. гривень.

Повернення кредитів до Державного бюджету України у сумі 9.185.368,9 тис. гривень, у тому числі повернення кредитів до загального фонду Державного бюджету України - у сумі 4.497.499,3 тис. гривень та повернення кредитів до спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 4.687.869,6 тис. гривень;

Надання кредитів з Державного бюджету України у сумі 7.544.398 тис. гривень, у тому числі надання кредитів із загального фонду Державного бюджету України - у сумі 796.100,3 тис. гривень та надання кредитів із спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 6.748.297,7 тис. гривень.

Граничний розмір дефіциту Державного бюджету України у сумі 38.843.000 тис. гривень, у тому числі граничний розмір дефіциту загального фонду Державного бюджету України - у сумі 36.844.427,9 тис. гривень та граничний розмір дефіциту спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 1.998.572,1 тис. гривень.

Установлений оборотний залишок бюджетних коштів на 2011 рік у розмірі до двох відсотків видатків загального фонду Державного бюджету України.

Державний бюджет на 2011 рік досить таки соціально спрямований, забезпечує в певній мірі виконання одного із основних завдань бюджетної політики країни — соціальну направленість бюджету. Забезпечено в деякій мірі збільшення державних витрат, спрямованих на виконання соціальних гарантій, забезпечення соціального захисту населення, збільшення мінімальної заробітної плати, а також підтримки пріоритетних сфер економіки.

За оцінками Національного банку України (НБУ), реальний ВВП в 2011 і в 2012 роках буде зростати на 4-5% щорічно. Темпи споживчої інфляції в 2011 році складуть 9-11%, а в 2012-му знизяться до 6-8%. Про це сказано в повідомленні НБУ. За інформацією відомства, сукупний попит буде нейтрально впливати на динаміку цін, оскільки розрив ВВП буде незначним і поступово зменшиться до нуля в 2012 році. За оцінками НБУ, інфляційна динаміка протягом 2011-2012 років у значній мірі буде залежати від факторів пропозиції. При цьому в 2011 році очікується зростання споживчих цін вище рівня 2010-го внаслідок підвищення тарифів на послуги, які регулюються адміністративно, і очікуваного зростання світових цін на продовольство. Відносно високий рівень базової інфляції значною мірою буде обумовлений вторинними ефектами від зростання цін на продовольство. Крім того, стримуючий вплив на динаміку компонентів базової корзини буде надавати політика повільного зростання соціальних витрат бюджету, враховуючи необхідність проведення великих виплат та капітальних витрат. Раніше Міністерство економічного розвитку і торгівлі України прогнозував зростання реального ВВП України в 2011 році на рівні 4,5%

Формування та нагромадження внутрішнього та зовнішнього державного боргу є органічною складовою функціонування економік переважної більшості країн світу, потужним важелем макроекономічного регулювання та інструментом реалізації економічної стратегії. На жаль, в Україні в ході трансформаційних процесів формування державного боргу відбувалося значною мірою хаотично, під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що наклало свій відбиток на його структуру та обсяги.

Відносини бюджету з реальним сектором економіки будуються за трьома каналами:

— через податкову систему;

— через грошово-кредитну систему;

— шляхом прямого фінансування з бюджету окремих виробничих галузей.

Бюджет може і повинен стати інструментом підтримки економічного зростання тільки за умови зняття проблеми державного боргу. Міністерство фінансів сумлінно розраховується з Національним банком і тим самим сприяє підтримці стабілізації курсу гривні, розширює можливості банківської системи щодо кредитування реального виробництва. Звичайно, ці кошти можна було б через бюджет використати на підтримку окремих галузей чи виробництв. Але добре відомо, що такий спосіб використання коштів суттєво менш ефективний, ніж через кредитування.

Державним Бюджетом на 2011 рік встановлено граничний розмір державного боргу за станом на 31 грудня 2010 року на рівні 308,316 млрд. грн.

Доходна частина Державного бюджету складається відповідно до Бюджетного кодексу України з доходів, що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори і обов'язкові платежі та Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, та інших визначених законодавством джерел та міжбюджетних трансфертів з місцевих бюджетів.

В Законі України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» затверджено на 2010 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 825 гривні, з 1 квітня - 849гривень, з 1 липня - 843 гривень, з 1 жовтня - 861 гривень, з 1 грудня – 875.

Також установлено розмір мінімальної заробітної плати , яка буде з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривень, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень та з 1 грудня - 922 гривень на місяць.

В Законі України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» передбачено у 2010 році розміри мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії для учнів професійно-технічних та студентів вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації, учнів і студентів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в розмірах, що діяли у грудні 2009 року.

Слід зауважити, що серйозною проблемою для України у 2010 році стануть інфляційні ризики. Перш за, все йдеться про різке зростання тарифів на енергоносії для населення і промисловості (через політичний тиск відтермінуються на ІІ півріччя 2010 р.). Особливо відчутним стане стрімке здороження продовольчих товарів у І-ІІ кварталі 2010 р. Загалом, відповідні чинники інфляції переважать стійкі тенденції до її зниження в умовах низької ділової активності. Рівень безробіття буде знижуватись повільно і досягне за оптимістичним сценарієм рівня 8,6 %. Важливою проблемою при цьому стане повернення значної кількості трудових мігрантів із країн ЄС.

В урядовому проекті Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2010 рік передбачено дефіцит бюджету у розмірі 6% ВВП. Кабінет міністрів планує скоротити дефіцит держбюджету на 2010 рік до 6% і відмовитися від бюджетних дотацій НАК "Нафтогаз України".В цій програмі передбачено оздоровлення державних фінансів. Цільовими індикаторами є зменшення дефіциту бюджету з 14%, які були в минулому 2009 році, до не більше як 6% від ВВП. Також покращення фінансової стійкості ПЕК.

В Законі України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» передбачені значні зміни у системі соціального та пенсійного забезпечення окремих категорій громадян, які спрямовані на обмеження рівня оплати праці, соціальних та пенсійних виплат широким верствам населення. Це стосується, зокрема, обмеження розміру наданих компенсацій, гарантій, пільг, державних соціальних допомог величиною податкової соціальної пільги, визначеною відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; встановлення максимального розміру пенсії та щомісячного грошового утримання; зупинення окремих положень Закону України «Про державну службу» щодо оплати праці, пенсійного та грошового забезпечення державних службовців; зміни порядку обчислення пенсій військовослужбовцям. Крім того, Кабінет Міністрів України шляхом впровадження окремих норм в проекті закону про Державний бюджет України на 2010 рік перебирає на себе повноваження Верховної Ради України шляхом отримання права регулювати порядок надання окремих соціальних виплат та затверджувати їх розміри.

Закон України про Державний бюджет України на 2010 рік передбачає, що до доходів загального фонду Державного бюджету на 2010 рік належать 100 відсотків податку на прибуток підприємств, що сплачується платниками, в тому числі, і за місцезнаходженням в місті Києві. В зв'язку з цим необхідно зазначити, що відповідно до статті 67 Бюджетного кодексу України, якою визначені особливості формування бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів міст Києва і Севастополя, встановлено необхідність врахування норм Закону України «Про столицю України — місто герой Київ» при затвердженні доходів та видатків Державного бюджету України. Згідно з пунктом 3 статті 19 Закону України «Про столицю України — місто герой Київ» доходи міського бюджету та бюджетів районів міста Києва формуються зокрема за рахунок 100-відсоткового відрахування податку на прибуток підприємств, який справляється на території міста Києва. Тому для виконання вимог Бюджетного кодексу та Закону України «Про столицю України — місто герой Київ» є необхідним передбачити 100-відсоткове спрямування надходжень від податку на прибуток до бюджету міста Києва.

Отже, проаналізувавши дані наведені вище ,зазначено, що позитивним є те, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» складений з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України та базується на його положеннях, враховує основні напрямки бюджетної політики на 2010 рік та переважно враховує Пропозиції Верховної Ради України до Основних напрямів бюджетної політики та Доручення Верховної Ради України , Кабінету Міністрів України стосовно Основних напрямів бюджетної політики, вдосконалення бюджетного процесу і подальшого розвитку міжбюджетних відносин.

2.2 Державний борг України 2011 року

Структурно державний борг України складається з внутрішнього і зовнішнього.

Зовнішній державний борг - це борг іноземним державам, організаціям й окремим особам. Він лягає на країну важким тягарем, оскільки їй доводиться розраховуватися за нього цінними товарами, сировиною, надавати певні послуги, щоб сплатити відсотки й погасити сам борг.

Внутрішній борг - це борг держави своєму населенню. Відповідно до Закону України "Про Державний внутрішній борг" до складу державного внутрішнього боргу України входять:

- позичання Уряду України і позичання, здійснені при безумовній гарантії Уряду, для забезпечення фінансування загальнодержавних програм;

- заборгованість минулих років та заборгованості, що знову виникає по боргових зобов'язаннях Уряду України.

Державні запозичення проводяться з метою покриття бюджетного дефіциту на державному і регіональному рівнях, цільового фінансування різноманітних програм, поповнення необхідних резервних активів.

Стан державного боргу в нашій країні регулюється наступними законодавчими та нормативними актами: Конституція України, Закон України «Про Державний внутрішній борг», Закон України «Про структуру Державного внутрішнього боргу України», Закон України «Про бюджетну систему України», Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», Закон України «Про Національний банк України», Постанова Верховної Ради України «Про структуру бюджетної класифікації» та деякі інші.

Аналіз законодавчої та нормативної бази щодо формування державного боргу України дає підставу стверджувати, що правове регулювання цих відносин є недостатнім і торкається винятково проблем внутрішньої заборгованості. Відносини стосовно сфери зовнішнього державного боргу взагалі законодавчо не врегульовані.

В додатках №1, 2 можна побачити статистику державного боргу за останні 5 років в гривнях та доларах США. Підсумовуючи викладене, можна зробити висновки, що Уряду України необхідно:

- удосконалити механізми правового регулювання, прийняти Закон України “Про державний внутрішній і зовнішній борг України”;

- визначити критерії оцінки державного боргу України, тобто розробити критичні показники економічної безпеки держави;

- обов’язково додержуватись оптимальної структури боргу з точки зору сумарного його обсягу та строків погашення облігацій;

- розробити показники ефективності використання позичкових коштів з метою “самоокупності” державних позик;

- закріпити принципи гласності та публічності у відносинах у сфері державного боргу.

3.Зарубіжний досвід управління дефіцитом державного бюджету та можливість його впровадження в Україну

На перших етапах розвитку буржуазної держави бюджетна система ряду країн світу характеризувалася залежністю державного бюджету від місцевих фінансів. Наприклад, уряд США до прийняття конституції 1787р. не мав власних джерел доходів і покривав свої видатки за рахунок внесків окремих штатів. Завдяки зусиллям центральної влади значення державного бюджету стало зростати.

Після Другої світової війни процес централізації бюджетної системи у всіх державах різко підсилився, у відношенні доходів. Істотно зросла питома вага державного бюджету в загальному обсязі ресурсів бюджетної системи. У США – більш 50%, Великобританії – більш 70%.

У розвинутих країнах в державний бюджет направляються найбільші доходи:

− податок з прибутку фізичних осіб;

− податок на прибуток корпорацій;

− акцизи;

− податок на додану вартість (У США ПДВ не застосовується);

− мита;

− доход від державних позик, що випускаються центральним урядом.

По витратах, навпаки, спостерігається інша тенденція: збільшення питомої ваги в загальній сумі витрат бюджетної системи місцевих бюджетів, на які уряд перекладає значну частину витрат на розвиток економічної і соціальної інфраструктури, а також частина витрат на відтворення кваліфікованої робочої сили – запровадження цього досвіду, на нашу думку, могло б мати перспективи і на території України.

Дефіцит державного бюджету характерний нині для багатьох країн. У США, наприклад, державний бюджет був збалансований без дефіциту за останні півстоліття лише два рази (у 1969, 1998 рр.), у Франції за останні 48 років державний бюджет був дефіцитним 32 рази, навіть у Німеччині, з її економічним і валютним "благополуччям", перевищення витрат над доходами спостерігається постійно. Причини дефіциту бюджету пояснюються цілим рядом факторів:

1) зниженням рівня суспільного виробництва;

2) глибокою структурною й технологічною незбалансованістю виробництва, постійним виснаженням природних ресурсів, зниженням науково-технічного потенціалу;

3) послабленням контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, постійним зростанням цін, інфляцією;

4) нераціональною зовнішньоекономічною діяльністю держави;

5) великомасштабним оборотом "тіньового" капіталу;

6) великими непродуктивними витратами, приписками, крадіжками, втратами виробленої продукції.

У кожній країні структура державного бюджету має свої національні особливості. Вона залежить від характеру адміністративної системи, структурних особливостей економіки й інших факторів.

Організаційний устрій США – федеративний. Федеральний бюджет влаштований за принципом “повного” бюджету і складається з двох частин:

− власне урядовий чи бюджет федеральних фондів;

− довірчі фонди.

Власне урядовий бюджет охоплює і фінансує загальнонародні програми, що пов’язані з політичними, економічними і соціальними функціями держави.

Друга частина федерального бюджету – довірчі фонди, що носять цільовий характер. Їхня діяльність пов'язана з окремими видами державної виробничої інфраструктури.

У Великобританії Державний бюджет складається з двох частин:

− звичайний бюджет;

− національний фонд позик.

Звичайний бюджет призначений для фінансування поточних витрат держави. Його витрати підрозділяються на щорічно затверджені Парламентом і консолідованого фонду постійних витрат.

Національний фонд позик являє собою бюджет капіталовкладень. З нього здійснюються платежі по державному боргу, видаються довгострокові кредити на капіталовкладення державним підприємствам і місцевим органам влади.

В Франції центральний бюджет складається з трьох частин:

− звичайний загальний (державний) бюджет;

− приєднані бюджети різних державних організацій;

− спеціальні рахунки казначейства.

На долю загального бюджету приходиться більш ніж 70% всіх витрат.

Приєднані бюджети введені для організацій, що не мають статусу юридичної особи, але здійснюють торгово-промислову діяльність і мають фінансову автономію (бюджети пошти, телеграфу, телефону, національна друкарня, монетний двір).

Спеціальні рахунки казначейства охоплюють різні фонди (інвестиційний, національно-спортивний, різні торгові рахунки казначейства).

У Японії, для забезпечення діяльності держави, функціонує центральний бюджет (загальний рахунок центрального уряду), інвестиційний бюджет 457 спеціальних рахунків.

Витрати центрального бюджету побудовані по функціональній ознаці і відбивають основні задачі і функції держави.

У різних державах початок бюджетного року визначений по-різному. Так, у Франції, Німеччині, Італії, Бельгії, Голландії, Швейцарії він збігається з календарним роком; у Великобританії, Японії. Канаді бюджетний рік починається з 1 квітня і закінчується 31 березня, у Швеції, Норвегії - з 1 липня по 30 червня. у США - з 1 жовтня по 30 вересня. На це звичайно є історичні причини, традиції, пов'язані з термінами скликання сесій законодавчих органів. У федеративних державах бюджетний рік у членів федерації може не збігатися з федеральним бюджетом. У США, наприклад багато штатів мають інший початок бюджетного року.

Підсумовуючи, можна сказати, як і Великобританії в 1973-1975 рр. Україні теж потрібно реформувати територіально-адміністративну реформу, щоб скоротити число місцевих бюджетів з 12 тисяч до числа, яке б давало можливість полегшити фінансові взаємини центральних і місцевих органів влади.

Крім цього можливо треба подумати над зниженням ставки непрямих податків. Не всі розвинуті країни мають податок на додану вартість, а якщо і мають, то його ставка значно нижча, у Великобританії, наприклад, деякі товари і послуги мають нульову ставку ПДВ, в Франції - 19,6 відсотка, в Великобританії - 17,5 відсотків, в Германії - 16 відсотків.

В исновки

У ринкових умовах бюджет є основним інструментом державного регулювання соціально-економічних процесів. Надходження до бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. У свою чергу можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частин бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку України на відповідний рік.

Зміна інфляції на 1 відсоток змінює бюджет на декілька мільйонів гривень, а від розміру податкового тягаря залежить робота, зарплата й рівень життя громадян України. Збільшення бюджетного дефіциту на 1 відсоток відповідно збільшує (повинно збільшувати) зменшення приватних інвестицій, і, отже, це призводить до зниження темпів росту основних засобів економіки. Не можна забувати, що гривня, інвестована державою приносить прибутку (а значить і ефекту) у декілька разів менше, чим та ж гривня, інвестована приватним сектором.

Можна зробити висновки , що бюджетний дефіцит – це перевищення видатків над доходами. Він може фінансуватись за рахунок внутрішніх і зовнішніх позик, грошового-кредитної емісії та інших джерел. Саме емісія призводить до інфляції, що в свою чергу спричинює занепад економіки, а зовнішні запозичення збільшують державний борг.

Опрацювавши рівень дефіциту Державного бюджету та невиражена політика надання державних гарантій по зовнішніх запозиченнях були основними чинниками накопичення і зростання боргових зобов'язань держави та видатків на обслуговування боргу, що призвело до виникнення боргової проблеми у бюджетно-фінансовій системі України. Зобов'язання держави щодо погашення основної суми державного боргу та його обслуговування є ключовою проблемою бюджетної політики в наступні декілька років.

Ухвалення бюджетів з перевищенням поточних доходів над видатками, тобто з профіцитом, дозволяється за умови спрямування профіциту бюджету на погашення основної суми боргу.

Встановлення жорстких обмежень щодо збалансування Державного та місцевих бюджетів спрямоване на впорядкування та ефективне використання видатків і запобігання зростанню державного боргу. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету.

При дослідженні проблеми бюджетного дефіциту розглянуто досвід зарубіжних країн, економіка, яких працює функціонально і при 5, і при 10 відсотковому рівень бюджетного дефіциту стосовно валового внутрішнього продукту. Необхідно використовувати їх досвід і в нашій країні.

Отже, цьогорічний бюджетний дефіцит країни планується скоротити валового внутрішнього продукту. Цьогорічний бюджет можна назвати бюджетом розвитку. Метою є підтримка програми системних реформ у сфері соціально-економічного розвитку України, спрямованої на подолання наслідків фінансово-економічної кризи та створення необхідних умов для відновлення економічного зростання

Література

1.http://ura-inform.com/uk/economics/2011/03/25/rostvvpukr

2.http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=39205

3.Закон України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”- www.rada.gov.ua

4.Закон України "Про Державний внутрішній борг" [електронний ресурс] / / Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2604-1

5.http://www.minfin.gov.ua

6.www.library.tane.edu.ua

7.http://www.unian.net

8.http://otherreferats./dl/42/00077324.zip

9.http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=39205&pf35401=179630

10.http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=39205&pf35401=179651 http://www.ukrreferat.com/referats/Finansy/urfin640.zip