Курсовая работа: Облік створення та здійснення господарської діяльності товариства з додатковою відповідальністю

РЕФЕРАТ

Об'єкт дослідження – товариство з додатковою відповідальністю (ТзДВ).

Предмет дослідження – система фінансового обліку і відображення фінансової звітності ТзДВ.

Ціль роботи – придбати навики у веденні бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності підприємства.

Завдання роботи – вивчення організації формування та відображення фінансової звітності та ведення обліку у ТзДВ.

Основні результати курсової роботи: організація фінансового обліку товариств з додатковою відповідальністю, а також облік з формування первинних документів.

Досліджено процес документування обліку у товаристві з додатковою відповідальністю (ТзДВ) і основні правила відображення їх у звітності.

Баланс, оборотно-сальдова відомість, ЖУРНАЛИ-ОРДЕРИ, ЗАРОБІТНА ПЛАТА, Амортизація, Надходження, Вибуття, Звітність.

ВСТУП

Бухгалтерський облік - це мова бізнесу. Якщо бізнес здійснюється у рамках окремо взятого підприємства, то дані бухгалтерського обліку використовуються для потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняття управлінських рішень. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем. Для прийняття правильних управлінських рішень навіть на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб порівняти, наприклад, фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.

З цією метою підприємство повинно розробити свою облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього, менеджменту. Але, як правило, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств - конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації у рамках галузі, регіону, всієї економічної системи країни.

Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандарт у широкому розумінні - зразок, еталон, модель, що приймаються за вихідні для порівняння з ними інших подібних об'єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку - це процес розробки та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів до визнання, оцінки і відображення у фінансових звітах окремих об'єктів бухгалтерського обліку.

Якщо стандартизація здійснюється у межах однієї країни, то мова йде про створення національних облікових стандартів.

Товариством з додатковою відповідальністю (ТзДВ) є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників. Вищим органом управління є Збори учасників, а виконавчими органами – Дирекція та Ревізійна комісія.

Ціль роботи – придбати навики у веденні бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності підприємства.

Завдання роботи – вивчення організації формування та відображення фінансової звітності та ведення обліку у ТзДВ.

Основні результати курсової роботи: організація фінансового обліку товариств з додатковою відповідальністю, а також облік з формування первинних документів.

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Товариством з додатковою відповідальністю (ТзДВ) є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників. Вищим органом управління є Збори учасників, а виконавчими органами – Дирекція та Ревізійна комісія.

Державна реєстрацiя юридичної особи.

Статтею 42 Конституцiї України визначено, що кожен громадянин має право на пiдприємницьку дiяльнiсть, яка не заборонена законом. Отже, якщо приймається рiшення реалiзувати це право шляхом створення юридичної особи, то перед засновниками постає питання, як здiйснити реєстрацiю в установленому законом порядку. Вищезазначену вимогу пiдтверджує частина четверта ст. 87 Цивiльного кодексу, якою визначено, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрацiї.

Вiдносини, що виникають у зв'язку з державною реєстрацiєю юридичних осiб, регулюються Законом № 755-IV. У статтi розглянемо питання, зокрема про те, чи потрiбно резервувати майбутнє найменування юридичної особи, якi документи необхiдно подавати для проведення державної реєстрацiї та який порядок державної реєстрацiї юридичної особи.

Найменування юридичної особи.

Частиною п'ятою ст. 90 Цивiльного кодексу визначено, що юридична особа не має права використовував ти найменування iншої юридичної особи. Але чи можна бути впевненим у тому, що найменування, яке мають намiр надати новостворенiй юридичнiй особi, не є тотожним iншому. Крiм того, вiдповiдно до ст. 27 Закону № 755-IV це може бути пiдставою для вiдмови у проведеннi її державної реєстрацiї.

Порядок проведення резервування найменування юридичної особи встановлено ст. 23 Закону № 755-IV. Вiдповiдно до частини першої ст. 23 Закону № 755-IV юридична особа повинна мати найменування, яке мiстить iнформацiю про її органiзацiйно-правову форму та назву. Отже, першим кроком на етапi проведення реєстрацiї є резервування найменування юридичної особи.

При цьому засновник (засновники) юридичної особи має право зарезервувати найменування юридичної особи строком на два мiсяцi, а для акцiонерних товариств - строком на дев'ять мiсяцiв.

Для резервування найменування юридичної особи засновник (засновники) юридичної особи або уповноважена ним (ними) особа подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такi документи:

заяву встановленого зразка про резервування найменування юридичної особи (затверджену наказом № 66), в якiй зазначається повне найменування юридичної особи, пiд яким мають намiр її зареєструвати;

документ, що пiдтверджує внесення плати за проведення резервування найменування юридичної особи (копiя квитанцiї, виданої банком, або копiя платiжного доручення з вiдмiткою банку).

Якщо документи для проведення резервування найменування юридичної особи подаються засновником юридичної особи, то пред'являється його паспорт, а якщо особою, уповноваженою засновником (засновниками) юридичної особи, - її паспорт та документ, що засвiдчує її повноваження.

Окрiм вищезазначених документiв вимагати додатковi документи для проведення резервування найменування юридичної особи державному реєстратору заборонено.

Поданi документи приймаються за описом, копiя якого в день надходження документiв видається (надсилається рекомендованим листом з описом вкладення) засновнику юридичної особи або уповноваженiй ним особi з вiдмiткою про дату надходження документiв, яка вноситься до журналу облiку реєстрацiйних дiй.

Крiм того, державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, поданi для проведення резервування найменування юридичної особи, якщо:

найменування не вiдповiдає вимогам щодо обмежень, установлених абзацом дев'ятим частини першої ст. 27 цього Закону, а саме: використання у найменуваннi юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу мiсцевого самоврядування, або похiдних вiд цих найменувань, або iсторичного державного найменування, перелiк яких встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України;

найменування юридичної особи не вiдповiдає вимогам щодо найменування юридичних осiб окремих органiзацiйно-правових форм, установлених законом;

викладення найменування не вiдповiдає вимогам, установленим спецiально уповноваженим органом з питань державної реєстрацiї;

документи не вiдповiдають вимогам, установленим частинами третьою та сiмнадцятою цiєї статтi;

документи поданi особою, яка не має на це повноважень;

документи поданi не в повному обсязi.

Про залишення документiв без розгляду засновнику юридичної особи або уповноваженiй ним особi не пiзнiше наступного робочого дня з дати їх надходження державним реєстратором видаються (надсилаються рекомендованим листом з описом вкладення) вiдповiдне повiдомлення iз зазначенням пiдстав залишення документiв без розгляду та документи, що подавалися для проведення резервування найменування юридичної особи, вiдповiдно до опису. Однак це не перешкоджає засновнику юридичної особи або уповноваженiй ним особi повторному зверненню до державного реєстратора в загальному порядку пiсля усунення причин, що були пiдставою для залишення цих документiв без розгляду.

Резервування найменування юридичної особи здiйснюється протягом трьох робочих днiв з дати надходження документiв. У разi вiдсутностi в Єдиному державному реєстрi пiдприємств та органiзацiй України (за текстом - Єдиний державний реєстр) найменування юридичної особи тотожного тому, яке зазначено в заявi про резервування найменування юридичної особи, державний реєстратор протягом трьох робочих днiв вносить до Єдиного державного реєстру запис про резервування найменування юридичної особи i видає (надсилає рекомендованим листом) засновнику юридичної особи або уповноваженiй ним особi довiдку з Єдиного державного реєстру про резервування найменування юридичної особи, яка дiйсна протягом строку резервування.

Однак якщо в Єдиному державному реєстрi виявиться найменування юридичної особи тотожне тому, яке зазначено в заявi про резервування найменування юридичної особи, державний реєстратор протягом трьох робочих днiв видає (надсилає рекомендованим листом) засновнику юридичної особи або уповноваженiй ним особi повiдомлення встановленого зразка про вiдмову в резервуваннi найменування юридичної особи. При цьому плата за проведення резервування найменування юридичної особи в такому випадку не повертається.

Слiд зазначити, що якщо протягом строку резервування до Єдиного державного реєстру не буде внесено запису про державну реєстрацiю юридичної особи, запис про резервування найменування юридичної особи повинен бути виключено з Єдиного державного реєстру протягом наступного робочого дня пiсля закiнчення строку резервування.

За проведення резервування найменування юридичної особи справляється плата в розмiрi двох неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, тобто 34 грн. (частина 15 ст. 23 Закону № 755-IV).

Документи, якi необхiдно подавати дляпроведення державної реєстрацiї юридичної особи

Для того щоб з'ясувати, якi документи необхiдно подавати для проведення державної реєстрацiї, звернемося до норм ст. 24 Закону № 755-IV. Згiдно з пунктами 1 - 7 цього Закону засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинна особисто подати державному реєстратору (надiслати рекомендованим листом з описом вкладення) такi документи:

заповнену реєстрацiйну картку на проведення державної реєстрацiї юридичної особи (форма № 1, зареєстрована наказом № 54);

примiрник оригiналу або нотарiально засвiдчену копiю рiшення засновникiв або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи;

два примiрники установчих документiв;

документ, що засвiдчує внесення реєстрацiйного збору за проведення державної реєстрацiї юридичної особи (копiя квитанцiї, виданої банком, або копiя платiжного доручення з вiдмiткою банку).

Крiм того, в деяких випадках можуть знадобитися додатковi документи, а саме:

довiдка з Єдиного державного реєстру про резервування найменування юридичної особи, якщо проводилося резервування найменування юридичної особи;

копiя рiшення органiв Антимонопольного комiтету України або Кабiнету Мiнiстрiв України про надання дозволу на узгодженi дiї або на концентрацiю суб'єктiв господарювання у випадках, передбачених законом (вiдповiдно до ст. 31 Закону № 2210-III рiшення про надання дозволу на узгодженi дiї може бути надано на невизначений або конкретно визначений строк, який, як правило, не повинен перевищувати п'яти рокiв);

якщо для юридичної особи законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капiталу) - документ, що пiдтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладiв) до статутного фонду (статутного або складеного капiталу) юридичної особи в розмiрi, встановленому законом.

для фермерського господарства - копiя Державного акта на право приватної власностi засновника на землю або копiя Державного акта на право постiйного користування землею засновником, або нотарiально посвiдчена копiя договору про право користування землею засновником, зокрема на умовах оренди;

при державнiй реєстрацiї юридичної особи, засновником (засновниками) якої є iноземна юридична особа, - документ про пiдтвердження реєстрацiї iноземної особи в країнi її мiсцезнаходження, зокрема витяг iз торговельного, банкiвського або судового реєстру.

Слiд зазначити, що вимагати додатковi документи для проведення державної реєстрацiї юридичної особи, крiм вищезазначених, державному реєстратору заборонено.

Якщо документи для проведення державної реєстрацiї юридичної особи подаються засновником юридичної особи, державному реєстратору додатково пред'являється його паспорт.

У разi подання документiв особою, уповноваженою засновником (засновниками) юридичної особи, крiм її паспорта надається документ, що засвiдчує Тi повноваження. Вiдповiдно до роз'яснень, наданих у листi № 1930, якщо загальними зборами учасникiв товариства приймається рiшення про обрання уповноваженої особи для представлення iнтересiв товариства з питань державної реєстрацiї, це рiшення є таким документом, що посвiдчує повноваження цiєї особи, яка подає документи державному реєстратору, що не протирiчить загальним вимогам порядку оформлення представництва iнтересiв однiєї особи iншою.

Документи, якi подаються для проведення державної реєстрацiї юридичної особи, приймаються за описом, копiя якого в день надходження документiв видається (надсилається рекомендованим листом) засновнику або уповноваженiй ним особi з вiдмiткою про дату надходження документiв.

Дата надходження документiв для проведення державної реєстрацiї юридичної особи вноситься до журналу облiку реєстрацiйних дiй.

Однак за наявностi пiдстав, перелiк яких надано у частинi одинадцятiй ст. 24, державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, поданi для проведення державної реєстрацiї юридичної особи. У цьому випадку про залишення документiв без розгляду засновнику або уповноваженiй ним особi не пiзнiше наступного робочого дня з дати їх надходження державним реєстратором видаються (надсилаються рекомендованим листом з описом вкладення) вiдповiдне повiдомлення iз зазначенням пiдстав для залишення документiв без розгляду та документи, що подавалися для проведення державної реєстрацiї юридичної особи, вiдповiдно до опису (частина дванадцята ст. 24 Закону № 755-IV).

Водночас це не перешкоджає засновнику або уповноваженiй ним особi повторному зверненню до державного реєстратора в загальному порядку пiсля усунення причин, що були пiдставою для залишення документiв без розгляду.

Порядок проведення державноїреєстрацiї юридичних осiб.

Порядок проведення державної реєстрацiї юридичних осiб встановлено ст. 25 Закону № 755-IV. Вiдповiдно до частини першої цiєї статтi державний реєстратор за вiдсутностi пiдстав для залишення документiв, якi поданi для проведення державної реєстрацiї юридичної особи без розгляду, зобов'язаний перевiрити цi документи на вiдсутнiсть пiдстав для вiдмови у проведеннi державної реєстрацiї юридичної особи, якi передбаченi частиною першою ст. 27 цього Закону, а саме:

невiдповiднiсть вiдомостей, якi вказанi в реєстрацiйнiй картцi на проведення державної реєстрацiї юридичної особи, вiдомостям, якi зазначенi в документах, поданих для проведення державної реєстрацiї юридичної особи;

невiдповiднiсть установчих документiв вимогам частини третьої ст. 8 цього Закону, згiдно з якою установчi документи (установчий акт, статут або засновницький договiр, положення) юридичної особи повиннi мiстити вiдомостi, передбаченi законом (до речi, щодо господарських товариств вимоги до змiсту установчих документiв викладено у ст. 4 Закону № 1576-ХII);

порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:

наявнiсть обмежень на зайняття вiдповiдних посад, встановлених законом щодо осiб, якi зазначенi як посадовi особи органу управлiння юридичної особи;

невiдповiднiсть вiдомостей про засновникiв (учасникiв) юридичної особи вiдомостям щодо них, якi мiстяться в Єдиному державному реєстрi;

наявнiсть обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дiй, якi встановленi абзацом четвертим частини другої ст. 35 цього Закону, а саме: проведення державної реєстрацiї юридичної особи, засновником (учасником) якої є юридична особа, щодо якої прийнято рiшення щодо припинення;

наявнiсть в Єдиному державному реєстрi найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намiр зареєструватися;

використання у найменуваннi юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу мiсцевого самоврядування, або похiдних вiд цих найменувань, або iсторичного державного найменування, перелiк яких встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

За вiдсутностi вищезазначених пiдстав державний реєстратор має внести до реєстрацiйної картки на проведення державної реєстрацiї юридичної особи iдентифiкацiйний код вiдповiдно до вимог Єдиного державного реєстру та внести до нього запис про проведення державної реєстрацiї юридичної особи на пiдставi вiдомостей цiєї реєстрацiйної картки.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрацiї юридичної особи є датою державної реєстрацiї юридичної особи.

Строк державної реєстрацiї юридичної особи не повинен перевищувати трьох робочих днiв з дати надходження документiв для проведення державної реєстрацiї юридичної особи.

Свiдоцтво про державну реєстрацiю юридичної особи має бути оформлено i видано (надiслано рекомендованим листом з описом вкладення) засновнику або уповноваженiй ним особi державним реєстратором не пiзнiше наступного робочого дня з дати державної реєстрацiї юридичної особи. Крiм того, разом iз свiдоцтвом про державну реєстрацiю юридичної особи засновнику або уповноваженiй ним особi видається (надсилається рекомендованим листом) один примiрник оригiналу установчих документiв з вiдмiткою державного реєстратора про проведення державної реєстрацiї юридичної особи.

Слiд зазначити, що за проведення державної реєстрацiї юридичної особи потрiбно сплатити реєстрацiйний збiр у розмiрi десяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, тобто 170 грн. (частина перша ст. 10 Закону № 755-IV).

Банкротство підприємства

Жодне підприємство навіть в процвітаючих країнах не застраховане від банкротства. Що вже говорити про вітчизняних. Процедура банкротства описана в Законі про банкротство. Про тонкощі цієї процедури читайте нижче.

Спершу пропонуємо поглянути, чим може загрожувати банкротство з точки зору УК України.

Можлива кримінальна відповідальність за действия,связанные з банкротством

Згідно ст. 218 УК України фіктивне банкротство - свідомо помилкова офіційна заява засновника або службового обличчя суб'єкта господарювання про фінансову неспроможність виконання вимог кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великого матеріального збитку кредиторам або державі. Карається штрафом від семисот п'ятдесяти до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням свободи строком до трьох років.

Відповідно до ст. 219 УК України доведення до банкротства, тобто навмисне, з корисливих мотивів, інший особистою заинтересован-ности або на користь третіх осіб здійснення засновником (учасником) або службовим обличчям суб'єкта господарювання дій, які привели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарювання, якщо це завдало великого матеріального збитку державі або кредиторові, карається штрафом від п'ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням свободи строком до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком до трьох років.

Матеріальний збиток вважається великим, якщо він в п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто за станом на вересень 2008 р. ця сума складає - 8500 грн. і більш.

Таким чином, якщо державі або кредиторові (а це може бути як фізична, так і юридична особа) завданий матеріального збитку, що перевищує 8500 грн., і обвинувач доведе умисність доведення до банкротства, посадовій особі, винній в даному діянні, загрожує штраф від п'ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження свободи строком до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком до трьох років.

Проведення процедури банкротства.

Виходячи з норм Закону про банкротство, можна встановити, що засновник (учасник) боржника - юридичної особи, власник майна повинен приймати своєчасні заходи для запобігання банкротству підприємства - боржника.

Процедура оголошення боржника банкротом, призначення керівника майном, оголошення санації і інші дії в рамках Закону про банкротство здійснюються господарським судом. Територіальна підсудність визначається місцезнаходженням боржника. Іншими словами, в разі подачі заяви про визнання боржника банкротом, що знаходиться в Харкові або Харківської області, заяву повинен розглядати господарський суд Харківської області.

До боржника в рамках Закону про банкротство можуть застосовуватися наступні судові процедури: розпорядження майном, світова угода, санація (відновлення платоспроможності) боржника, ліквідація банкрота.

Право на звернення до господарського суду із заявою про збудження справи про банкротство мають боржник, кредитор. Справа про банкротство порушується господарським судом, якщо безперечні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення терміну. Іншими словами, почати процедуру банкротства можуть як кредитор, так і боржник, проте для цього безперечна заборгованість (заборгованість, визнана судом, якщо рішення вступило в законну силу) повинна складати мінімум 300 мінімальних зарплат, а це:

до 30.09.2008 р. - 157 500,00 грн.;

з 01.10.2008 р. - по 01.12.2008 р. - 16 3500 грн.;

з 01.12.2008 р. - 181 500,00 грн.

При цьому безперечна заборгованість повинна знаходитися на виконання не менше трьох місяців. Теоретично суд в праві залишити заяву про збудження справи про банкротство без розгляду, у випадку якщо з моменту встановлення терміну для погашення зобов'язання прошло менше 3 місяців, проте, як показує практика, з судом можна “порозумітися з цього питання” і не чекати настання зазначеного вище терміну.

Подача заяви

Заява про збудження справи про банкротство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника або кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або засновницькими документами) і повинно містити:

- найменування господарського суду, до якого подається заява;

- найменування боржника, його поштова адреса;

- найменування кредитора, його поштова адреса;

- номер (код), який ідентифікує кредитора як платника податків;

- виклад обставин, підтверджуючих неплатоспроможність боржника, з вказівкою суми боргових вимог кредиторів, а також терміну їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів, розрахункового документа про списання засобів з банківського або кореспондентського рахунку боржника і дату його прийняття банківською установою боржника до виконання;

- суму вимог кредиторів по грошових зобов'язаннях в розмірі, який не оспорюється боржником;

- розмір заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування по податках і зборах (обов'язковим платежам);

- розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю і здоров'ю, виплати заробітної плати і вихідної допомоги працівникам боржника, виплати авторської винагороди;

- відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості;

- найменування банків, обслуговуючих боржника;

- вирішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою;

- бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства, - боржника;

- перелік і повний опис закладеного майна з вказівкою його місцезнаходження і вартості на момент виникнення права застави;

- вирішення загальних зборів акціонерного суспільства, учасників товариств з обмеженою або додатковою відповідальністю, які визначають уповноважене обличчя акціонерів, учасників товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, якщо це питання було вирішене ними;

- протоколи загальних зборів працівників боржника, на яких вибраний представник працівників боржника, уповноважене обличчя акціонерів або учасників товариств з обмеженою або додатковою відповідальністю для участі в арбітражному процесі під час здійснення у справі про банкротство, а в разі неможливості скликання таких зборів - вирішення конференції (збори) представників працівників боржника, уповноважених осіб акціонерів або учасників товариств з обмеженою або додатковою відповідальністю;

У випадку якщо справа про банкротство порушується за заявою боржника, боржник зобов'язаний одночасно подати план санації.

Порушення справи про банкротство

Суддя, прийнявши заяву про збудження справи про банкротство, не пізніше чим на п'ятий день з дня його вступу виносить і направляє сторонам і державному органу по питаннях банкротства визначення про збудження справи про банкротство, в якому вказує про те, що бере заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, про дату проведення підготовчого засідання суду, яке повинне відбутися не пізніше чим па тридцятий день з дня прийняття заяви, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Якщо при прийнятті заяви про збудження справи про банкротство призначити розпорядника майна неможливо, то розпорядник майна призначається на підготовчому засіданні.

У підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обгрунтованість заперечень боржника (якщо такі є). З метою виявлення всіх кредиторів і осіб, що висловили бажання взяти участь в санації боржника, суддя в підготовчому засіданні виносить визначення, яким зобов'язав заявника подати в офіційні друкарські органи в десятиденний термін за його рахунок оголошення про збудження справи про банкротство. Газетне оголошення повинне містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування і адресу господарського суду, номер справи, інформацію про розпорядника майна (офіційний друкарський орган - газети “Голос Україні” або “Урядовій кур'єр”).

Для визначення фінансового положення боржника в підготовчому засіданні суду або під час розгляду справи про банкротство суддя може призначити експертизу.

Господарський суд у визначенні про збудження справи про банкротство може зобов'язати боржника подати аудиторський висновок або провести аудит. Якщо у боржника немає для цього засобів, то господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора лише за згодою останнього.

Відсутність аудиторського висновку не зупиняє виробництва у справі про банкротство і не є підставою для припинення розгляду справи.

Розпорядник майна

З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів у визначенні господарського суду про порушення здійснення у справі про банкротство або у визначенні, винесеному на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна.

Розпорядник майна призначається господарським судом з числа осіб, зареєстрованих державним органом по питаннях банкротства арбітражними керівниками. Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна. Розпорядник майна призначається на термін не більше ніж на шість місяців. Цей термін може бути продовжений або скорочений судом по клопотанню комітету кредиторів або самого розпорядника майна або власника (органу, уповноваженого управляти майном) боржника.

Розпорядник майна має право:

- скликати збори кредиторів і брати в них участь з правом дорадчого голосу;

- аналізувати фінансове положення боржника і рекомендувати зборам кредиторів заходу щодо фінансового оздоровлення боржника;

- звертатися до господарського суду у випадках, передбачених Законом про банкротство;

- отримувати винагороду в розмірі і порядку, передбачених Законом про банкротство;

- залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірній основі фахівців з оплатою їх діяльності із засобів боржника, якщо інше не передбачене Законом про банкротство або вирішенням комітету кредиторів;

- подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх обов'язків.

Розпорядник майна зобов'язаний:

- розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які поступили до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкротство і послані боржникові у встановленому справжнім Законом порядку;

- вести реєстр вимог кредиторів в установленому порядку;

- повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником і включення визнаних вимог в реєстр вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником;

- приймати заходи для захисту майна боржника;

- аналізувати фінансову, господарську і інвестиційну діяльність боржника, його положення на товарних ринках;

- виявляти ознаки фіктивного банкротства або доведення до банкротства;

- скликати збори кредиторів;

- надавати державному органу по питаннях банкротства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, відносно яких збуджена справа про банкротство;

- надавати господарському суду і комітету кредиторів звіт про свою діяльність, зведення про фінансове положення боржника, пропозиції відносно можливості відновлення платоспроможності боржника.

Безпосередня процедура розгляду справи

Протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами засідання господарського суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно реєстру вимог кредиторів і уповноваженому обличчю акціонерів або учасників товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю про місце і часу проведення зборів кредиторів і організовує їх проведення.

До компетенції комітету кредиторів відноситься ухвалення рішення про:

- виборах голови комітету;

- скликанні зборів кредиторів;

- підготовці і укладенні світового договору;

- внесенні пропозицій господарському суду відносно продовження або скорочення терміну процедур розпорядження майном боржника або санації боржника;

- зверненні до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкротом і відкритті ліквідаційної процедури, припиненні повноважень арбітражного керівника (розпорядника майна, керівника санацією, ліквідатора) і про призначення нового арбітражного керівника (розпорядника майна, керівника санацією, ліквідатора), надання згоди на укладання арбітражним керівником значних угод боржника або угод боржника, відносно яких є зацікавленість.

Господарський суд по клопотанню комітету кредиторів в строк, що не перевищує термін дії процедури розпорядження майном, має право винести ухвалу про проведення санації боржника і призначення керівника санацією. Санація вводиться на термін не більше 12 місяців. По клопотанню комітету кредиторів або керівника санацією або інвесторів цей термін може бути продовжений ще на 6 місяців або скорочений.

Протягом 3 місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керівник санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника.

З метою відновлення платоспроможності боржника і задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати продаж частині майна боржника на відкритих торгах. Керівник санацією після проведення інвентаризації і оцінки майна боржника має право почати продаж частині майна боржника на відкритих торгах.

Ліквідаційна процедура

У випадках, передбачених Законом про банкротство, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкротом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Такими випадками (окрім іншого) можуть бути:

1) клопотання комітету кредиторів про введення процедури ліквідації;

2) наявність незадовільних наслідків процедури санації;

3) вживання судом спрощених процедур банкротства.

Термін ліквідаційної процедури не може перевищувати 12 місяців. Господарський суд може продовжити цей термін на 6 місяців, якщо інше не передбачене Законом про банкротство.

У постанові про визнання боржника банкротом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керівника санацією.

Всі види майнових активів (майно і майнові права) банкрота, що належать йому на праві власності або повного господарського управління на дату відкриття ліквідаційної процедури і виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, у тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів і об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкротства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, в комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Майно, на яке звертається стягнення в ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керівникам в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав і професійної оцінної діяльності. В разі продажу майна на аукціоні вартість майна, визначувана шляхом його оцінки, є початковою вартістю.

Після проведення інвентаризації і оцінки майна банкрота ліквідатор починає продаж майна банкрота на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлений інший порядок продажу майна банкрота.

Після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт і ліквідаційний баланс.

Особливості вживання процедури банкротства до боржника, який ліквідовується власником

Згідно ст. 51 Закону про банкротство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, відносно якої прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, то така юридична особа ліквідовується в порядку, передбаченому цим Законом. Також в ч. 5 ст. 7 Закону про банкротство визначено, що боржник зобов'язаний звернутися в місячний термін до господарського суду із заявою про збудження справи про банкротство в разі виникнення наступних обставин:

- задоволення вимог одного або декількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному об'ємі перед іншими кредиторами;

- орган боржника, уповноважений відповідно до засновницьких документів прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення до господарського суду із заявою боржника про порушення справи про банкротство;

- при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкротства встановлена неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів в повному об'ємі;

- у інших випадках, передбачених Законом про банкротство.

Розглянемо детально кожну обставину, при настанні якого у боржника виникає вищезгаданий обов'язок в місячний термін звернутися до господарського суду із заявою про збудження справи про банкротство.

1. Задоволення вимог одного або декількох кредиторів приведе, до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному, об'ємі перед іншими кредиторами.

Для виникнення такої обставини необхідні наступні умови:

1) наявність грошового зобов'язання між боржником і кредиторами;

2) настання терміну виконання грошового зобов'язання між боржником і кредиторами;

3) наявність причинно-наслідкового зв'язку між виконанням грошових зобов'язань перед одними кредиторами і неможливістю виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами;

4) результат - неможливість виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами.

Отже, якщо вимоги кредитора безперечні, проте у боржника на рахівницях відсутні грошові кошти, то після закінчення місяця після здобуття кредитором довідки з банку про відсутність засобів він має право звернутися до господарського суду з позовом про примус боржника самостійно поводитися із заявою до господарського суду про збудження проти нього поділа про банкротство по ст. 51 Закону про банкротство на підставі ч. 5 ст. 7 того ж Закону.

Вказаний варіант “тиску” на боржника може бути застосований кредитором в разі, якщо розмір грошових вимог кредитора складає менше 300 мінімальних заробітних плат і це не дозволяє йому поводитися із заявою про збудження справи про банкротство самостійно, використовуючи положення ст. 6 Закону про банкротство.

2. Орган боржника, уповноважений відповідно до засновницьких документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення до господарського суду із заявою про збудження справи про банкротство.

Порядок припинення діяльності суб'єкта господарювання врегульований ст. 59 ХК України.

Відповідно до ч. 1 даної статті припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, розділення, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) або уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання або їх правонаслідувачів, а у випадках, передбачених даним Кодексом, - за рішенням суду.

Таким чином, якщо орган підприємства-боржника, уповноважений засновницькими документами або законодавством України, прийняв рішення про звернення до господарського суду із заявою боржника про порушення справи про банкротство, то у такого боржника виникає обов'язок подати заяву про збудження справи про банкротство до господарського суду згідно ч. 5 ст. 7 Закону про банкротство.

3. При ліквідації боржника, не пов'язаній з процедурою банкротства, встановлена неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів в повному об'ємі.

Для виникнення даної обставини характерна наявність двох зв'язаних між собою умов:

1) компетентним органом підприємства-боржника прийнято рішення про його ліквідацію;

2) встановлена неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів в повному об'ємі, тобто засобів і майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Згідно ч. 1 ст. 51 Закону про банкротство, у випадку якщо прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи і якщо буде виявлена недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана звернутися до господарського суду із заявою про збудження справи про банкротство такої юридичної особи. Враховуючи ч. 5 ст. 7 Закону про банкротство, в даному випадку ліквідаційна комісія саме в місячний термін з моменту встановлення недостатності майна юридичної особи для задоволення вимог кредиторів повинна звернутися до господарського суду із заявою про збудження виробництва у справі про банкротство по ст. 51 Закону про банкротство. Слід зазначити, що документами, підтверджуючими встановлення недостатності майна юридичної особи для задоволення вимог кредиторів, є, наприклад, акти інвентаризації майна, кредиторській заборгованості, складені ліквідаційною комісією, баланс підприємства, в якому вартість активів підприємства менше суми заборгованості.

Згідно ч. 6 ст. 51 Закону про банкротство власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), що допустили порушення вимог ч. 1 ст. 51 Закону про банкротство, несуть солідарну відповідальність по незадоволених вимогах по грошових зобов'язаннях і зобов'язаннях відносно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) боржника.

Як випливає із ст. 543 ГК України, в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язків частково або в повному об'ємі як від всіх боржників разом, так і від будь-якого боржника окремо.

Отже, солідарна відповідальність в даному випадку настає за умов:

- ухвалення рішення власником про ліквідацію підприємства;

- документального встановлення недостатності майна для задоволення вимог кредиторів;

- незвернення до господарського суду із заявою про збудження виробництва у справі про банкротство в місячний термін з моменту встановлення недостатності майна підприємства для задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, якщо власник вирішив ліквідовувати в порядку ст. 51 Закону про банкротство господарське суспільство (наприклад, акціонерне суспільство), то для цього необхідні наступні кроки:

- скликання загальних зборів акціонерів в порядку, передбаченому Законом України, від 19.09.1991 р. № 1576-ХП “Про господарські суспільства”, і включення до порядку денного зборів питання про ліквідацію суспільства, створення ліквідаційної комісії і звернення ліквідаційної комісії до господарського суду із заявою про збудження справи про банкротство в порядку ст. 51 Закону про банкротство;

- ухвалення вказаних рішень на загальних зборах акціонерів;

- прийняття головою ліквідаційної комісії рішення про проведення інвентаризації майна суспільства і складання списку дебіторської і кредиторської заборгованості з вказівкою підстав їх виникнення (оформляється наказом);

- підготовка документів, необхідних для ліквідації, згідно переліку, вказаному нижче;

- підготовка і подача заяви до господарського суду про порушення справи про банкротство відносно даного суспільства в порядку, визначеному ст. 51 Заколювання про банкротство;

- проведення судової процедури ліквідації підприємства згідно ст. 51 Закону про банкротство;

- проведення відповідних необхідних дій з виключення суспільства з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

Виходячи з існуючої практики, можна стверджувати, що тривалість підготовки до банкротства займе близько 1 - 2 місяців. Безпосередньо процедура банкротства триває близько 6 - 9 місяців.

Відповідно до ч. 5 ст. 51 Закону про банкротство невиконання вимог, передбачених ч. 1 цієї статті, є підставою для відмови у внесенні запису про ліквідацію юридичної особи в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України.

Таким чином, якщо при ліквідації підприємства вся кредиторська заборгованість не може бути погашена, то таке підприємство може бути виключене з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України лише після здійснення процедури банкротства в порядку ст. 51 Закону про банкротство.

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1. Вихідні данні

Таблиця 1 - Вихідні данні до розрахунку заробітної плати

Таблиця 2 - Вихідні дані до складання журналу господарських операцій

2.2 Оформлення первинних бухгалтерських документів

Повнота і достовірність показників обліку значною мірою залежать від якості оформлених документів.

Щоб бути доказовим і мати юридичну силу, документ має містити обов'язкові реквізити.

Якщо у первинному документі немає будь-якого обов'язкового реквізиту такий документ недоказовий і не може бути підставою у бухгалтерському обліку. Такі документи, як правило, є причиною ретельного вивчення органами перевірки і контролю і накладення штрафних санкцій.

Розробляє і затверджує типові форми первинного обліку Державний комітет статистики (Держкомстат) України. Будову та форми первинних документів подано в додатках.

2.3 Розрахунок амортизації

Прямолінійний метод нарахування амортизації передбачає рівномірне списання вартості об’єкта основних засобів, яка амортизується, на протязі строку його експлуатації.

Розраховується за формулою: Амортизаційні відрахування за рік = (Первісна вартість – Ліквідаційна вартість)/Строк корисного використання.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості. При розрахунку цього методу амортизації ліквідаційна вартість об’єкту не враховується.

Цей метод розраховується наступним чином: Амортизаційні відрахування за рік = Залишкова вартість * Річна норма амортизації * 2.

Річна норма амортизації розраховується за формулою: 100% / кількість років корисного використання.

Кумулятивний метод розраховується наступним чином: Амортизаційні відрахування за рік = Кумулятивний коефіцієнт * (Первісна вартість – Ліквідаційна вартість).

Кумулятивний коефіцієнт = Кількість років, що залишились до кінця строку корисною експлуатації об’єкту / Сума років корисного використання об’єкта.

Нарахування амортизації зведемо до таблиць 3; 4; 5.

Таблиця 3 - Розрахунок амортизації основних засобів

Таблиця 4 - Розрахунок амортизації малоцінних необоротних активів

Таблиця 5 - Розрахунок амортизації нематеріальних активів

2.4 Нарахування заробітної плати

Утримання із заробітної плати та нарахування проводяться згідно Законодавства України.

Станом на 01.01.2010р. податкова соціальна пільга (ПСП) робітників, заробітна плата яких за місяць не перевищує 1220 грн. (межа пільгового розміру 869 * 1,4), становить 434,50 грн. (50 % * 869)

Податок з доходів фізичних осіб (ПДФО) згідно Закону № 889-ІV від 22.05.2003р. становить 15 %.

Внески до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування складають:

· утримання – 2 %

· нарахування – 33,2 %

Внески до до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття складають:

· утримання – 0,6 %

· нарахування – 1,6 %

Внески до до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності складають:

· утримання – 1 % (0,5% пристосовується до заробітної плати, сума якої менше або дорівнює прожитковому мінімуму на працездатну особу в розрахунку на місяць)

· нарахування – 1,4 %

Прожитковий мінімум на працездатну особу станом на 01.01.2010р. становить 869 грн.

Виконання розрахунку нарахування заробітної плати надано в таблиці 6.

Таблиця 6 - Розрахунок нарахування заробітної плати

Нарахування на зарплату страхових внесків до фонду загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності наведено у таблиці 7.

Таблиця 7 - Нарахування на зарплату

2.5 Складання журналу господарських операцій

Таблиця 8

2.6 Оформлення журналів-ордерів і відомостей до них

Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку ґрунтується на широкому застосуванні системи накопичувальних і групувальних облікових регістрів - журналів і допоміжних відомостей до них. Основними обліковими регістрами журнально-ордерної форми є журнали. Це комбіновані регістри синтетичного, а в багатьох випадках і аналітичного обліку. В них поєднано хронологічний і систематичний облік, що відповідає самій назві регістрів: вони одночасно служать журналами (оскільки записи в них здійснюються в хронологічному порядку) і ордерами (оскільки місячні підсумки журналів за кореспондуючими рахунками замінюють собою меморіальні ордери).

Журнали побудовані за кредитовою ознакою: всі господарські операції відображають за кредитом даного синтетичного рахунка і дебетом кореспондуючих з ним рахунків. Кредитову ознаку взято за основу будови журналів тому, що вона більшою мірою, ніж дебетова, відповідає характеру здійснюваних операцій. Така будова регістрів з використанням шахового принципу дає можливість значно скоротити дублювання записів і розкрити суть операції, виявити помилкові записи.

При цьому операції відображаються на кредиті й дебеті кореспондуючих рахунків лише однієї суми, тобто за один робочий прийом.

За зовнішнім виглядом журнали являють собою окремі аркуші-регістри багатографної форми, призначені для кредитових записів його балансового рахунка, операції за якими обліковуються в даному журналі. В окремих графах журналу вказані рахунки, які кореспондують з кредитом даного рахунка.

До журналів відкривають окремі відомості за дебетом рахунків, відомості аналітичного обліку до рахунків даного журналу. Так, з метою посилення контролю за рухом і збереженням грошових коштів поряд із журналом за кредитовою ознакою ведуть допоміжні відомості за дебетом цих рахунків. Оскільки в журналах ведуть тільки синтетичний облік, то для потреб аналітичного обліку за рахунком даного журналу відкривають окремі відомості аналітичного обліку.

Журнали-ордери подано в додатках.

2.7 Складання оборотно-сальдової відомості

бухгалтерський амортизація заробітна плата нарахування

Таблиця 9

2.8 Складання фінансової звітності

Економічні рішення, які приймають користувачі фінансових звітів, вимагають оцінки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також часу та впевненості в їх генеруванні. Власне цим і визначається, наприклад, спроможність підприємства здійснювати виплату заробітної плати або розраховуватися з постачальниками, своєчасно повертати позики, сплачувати дивіденди.

Користувачі можуть краще оцінювати здатність підприємства генерувати грошові кошти чи їх еквіваленти, якщо мають у своєму розпорядженні узагальнену та систематизовану інформацію у вигляді фінансової звітності, сфокусовану на фінансовому стані та результатах діяльності підприємства.

Отже, метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

ВИСНОВКИ

В сучасних умовах становлення ринкових відносин в Україні підвищується значущість достовірної неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. На підставі цієї інформації можна отримати висновки, які надають можливості приймати економічно обґрунтовані рішення як менеджерам самого підприємства, так і кредиторам, інвесторам та іншим юридичним та фізичним особам, так чи інакше зацікавленим у його діяльності. Саме проблему збору, обробки надання та зберігання інформації про фінансово-майновий стан підприємства вирішує фінансовий облік.

Наближення вітчизняної системи обліку до міжнародних стандартів обумовило появу та розвиток, поряд с вітчизняними видами обліку (оперативний, бухгалтерський, статистичний), порівняно нових його видів, властивих підприємствам країн з ринковою економікою (фінансовий, управлінський, податковий).

Фінансовий облік – комплексний системний облік майна, господарської діяльності підприємства через суцільне, повне й безперервне відображення господарських процесів за звітний період. Його ведуть відповідно до законодавства країни та міжнародних і національних стандартів бухгалтерського обліку. Здійснюється для формування вартісних показників діяльності підприємства і виявлення зовнішніх зв’язків із постачальниками, покупцями, банками, інвесторами, акціонерами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. 3-тє видання, перероблене. Практичний посібник – Д. ООО «Баланс-Клуб», 2000р.

2. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник /За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 6-те вид., перероб. і доп. – Житомир: Рута, 2005р.

3. Энциклопедия бухгалтерского учета. – К.: Галицкие Контракты, 2004р.

4. Бухгалтерський облік в Україні. Від теорії до практики: У 2 т./За ред. А.М. Коваленко. – Дніпропетровськ: ВКК «Баланс Клуб», 2007р. – Т. 1

5. Бухгалтерський облік в Україні. Від теорії до практики: У 2 т./За ред. А.М. Коваленко. – Дніпропетровськ: ВКК «Баланс Клуб», 2007р. – Т. 2.