План
Вступ
Розділ І. Ліцензування експорту/імпорту спиртних напоїв та тютюнових виробів
1.1 Порядок надання ліцензії на експортно-імпортні операції
1.2Здійснення контролю за обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів
Розділ ІІ. Особливості митних процедур
2.1 Митний контроль
2.2 Декларування та митне оформлення
Висновок
Список використаної літератури
митна процедура імпорт експорт
Вступ
Про необхідність посилення боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів говорять давно і переконливо. І це, передусім, викликано незаперечною актуальністю питання.
За різними оцінками, 30–60 % алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що реалізуються вітчизняними виробниками в Україні та за її межами, є незаконно виготовленими, тобто виготовленими без сплати акцизного збору, податків, зборів, інших обов’язкових платежів або без отримання ліцензії. У зв’язку з такою ситуацією відбулися істотні зміни законодавчого поля на ринку алкоголю та тютюну, а саме було врегульовано наступні процедури: реалізація (обіг) технічного спирту та спирту, виготовленого з нехарчової сировини; орган, що уповноважений на видачу ліцензії; видача ліцензій для випуску коньяку; видача ліцензії для виробництва тютюнових виробів; визначення порядку здійснення митних процедур, що є передусім передумовою для потрапляння на ринок недоброякіснох продукції тощо. У зв’язку з інтенсивним розвитком зовнішньоекономічної діяльності України важливим є питання здійснення експортно-імпортних операцій з алкогольними напоями та тютюновими виробами, а саме: який порядок видачі ліцензії на здійснення даного виду діяльності; орган, що наділений таким правом; які вимоги ставляться до суб’єктів, що виявили бажання займатися цим видом господарської діяльності; який порядок декларування та митного оформлення; які документи подаються до митного органу; які справляються податки та збори тощо.
Неабияку роль також відіграють митні органи, які перш за все вже на кордоні запобігають потраплянню на український ринок неякісних спиртних напоїв та тютюнових виробів, здійснюють захист інтересів національного споживача, сприяють розвитку добросовісної конкуренції та підтримки іміджу вітчизняних товарів на іноземних ринках. Головна їхня функція – це постійний контроль за якістю даної продуції, що переміщується через митний кордон України.
Мета дослідження рообти.
Аналіз чинного законодавства з питань надання ліцензій на здійснення експорту/імпорту спиртних напоїв та тютюнових виробів, виявлення недоліків в системі ліцензування та шляхи їх усунення, виявлення прогалин у митному законодавстві з питань переміщення алкогольних напоїв та тютютнових виробів.
Розділ І. Ліцензування експорту/імпорту спиртних напоїв та тютюнових виробів
1.1
Порядок надання ліцензії на експортно-імпортні операції
З усіх видів нетарифних обмежень найбільш популярними є імпортні квоти або кількісне обмеження обсягів іноземної продукції, що дозволяється щорічно до ввозу в країну. Держава видає обмежену кількість ліцензій, що дозволяють ввіз і забороняють неліцензований імпорт. Якщо обсяг ліцензованого імпорту менший за попит на внутрішньому ринку, то квота не тільки зменшує обсяг імпорту, а й призводить до підвищення внутрішніх цін над світовими, за якими власники ліцензій закупляють товари за кордоном. У даній ситуації імпортні квоти аналогічні тарифним обмеженням.
До найпоширеніших регуляторів імпорту (інколи експорту) належить ліцензія. Ліцензія - дозвіл на ввезення чи вивезення товарів продукції, різних послуг. Ліцензії на експортно-імпортні операції видаються на основі заявок суб'єктів ЗЕД згідно з формою, затвердженою в даний час Міністерством економіки України. Рішення про встановлення режиму ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій приймається Кабінетом Міністрів України з визначенням списку конкретних товарів, які підлягають під режим ліцензування і квотування, а також періоду дії цього режиму. Реалізація квот і ліцензій на окремі товари здійснюється Міністерством економіки України.
Потрібно зазначити, що дієвість системи ліцензування та квотування та її вплив на розвиток національної економіки залежать від того, яким чином проходить надання права на здійснення експорту чи імпорту товарів, тобто видання квот і ліцензій.
Після проведення детального аналізу потрібної інформації та відповідних нормативно-правовиз актів було встановлено, що у результаті плідної праці в інтересах легальних операторів виконавча і законодавча влада дійшли згоди щодо корегування правил роботи на алкогольно-тютюновому ринку: компроміс зафіксовано в Законі від 07.02.2002 № 3032-III «Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів». Нововведення передусім покликані захищати інтереси великих легальних виробників і продавців цієї продукції [2].
Усім же іншим залишається задовольнитися тим, що правила виготовлення і продажу спиртного і сигарет відтепер є сталими і прозорими — їх встановлює профільний закон, усі інші нормативи діють тільки в частині, що йому не суперечить.
Так розглядаючи питання видачі ліцензії на експорт/імпорт спиртних напоїв та тютюнових виробів, слід зазначити, що ліцензування відповідної підприємницької діяльності містить такі пункти:
·встановлення чіткої процедури отримання, зупинення і анулювання дозволу на право торгівлі і виробництва алкогольних напоїв і тютюнових виробів;
·на кожний вид діяльності видаються окремі ліцензії;
·врегулювання проблем підприємців, які раніше виникали в разі втрати або ушкодження ліцензії, — відтепер можна отримати дублікат дозволу;
·право на виробництво спирту коньячного і плодового втратять підприємства, які не мали відповідної ліцензії станом на 1 січня 2001 року, а також суб’єкти господарювання, що не мають повного технологічного циклу виробництва коньяку;
·вартість ліцензій суттєво збільшена: річний дозвіл на виробництво спирту і алкогольних напоїв коштує 10 тис. грн (раніше — 8,5 тис. грн), на виробництво сигарет — 10 тис. грн (раніше — 5,1 тис. грн).Річна плата за спеціальні дозволи (ліцензії) на право імпорту, експорту цією продукцією встановлюється в таких розмірах: імпорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів - 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів - 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [5].
Ліцензії на право імпорту, експорту спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів видаються окремо на кожний вид зовнішньоекономічної діяльності терміном на 5 років Міністерством економіки. Ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів видаються, призупиняються та анулюються органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України. Ліцензії на виробництво коньяку та алкогольних напоїв за коньячною технологією видаються лише тим суб’єктам підприємницької діяльності, які мають повний технологічний цикл виробництва, включаючи викурку і витримку. Ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового видаються суб’єктам підприємницької діяльності — юридичним особам, а на виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів — усім суб’єктам підприємницької діяльності.
Імпорт, експорт або оптова торгівля спиртом коньячним здійснюються за наявності ліцензій спеціалізованими коньячними підприємствами, які забезпечені дубовою тарою для витримки коньячного спирту, кваліфікованими фахівцями та власними виробничими потужностями з виробництва коньячного спирту і коньяку. Перелік указаних підприємств затверджується Кабінетом Міністрів України.
Ліцензії на виробництво тютюнових виробів видаються лише суб’єктам підприємницької діяльності, які мають повний технологічний цикл виробництва тютюнових виробів, включаючи виготовлення тютюнової суміші, сигаретні цехи. Для суб’єктів підприємницької діяльності, які отримали ліцензію на виробництво тютюнових виробів у порядку, визначеному законом, але не здійснюють повного циклу виробництва тютюнових виробів, ліцензія дійсна до кінця її строку.
Ліцензія видається за заявою суб’єкта підприємницької діяльності, до якої додаються:
копії засновницьких документів та документів, що підтверджують державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності;
дозвіл про допуск підприємства до виробництва продукції, виданий відповідним органом державного пожежного нагляду;
дозвіл на початок роботи підприємства, виданий територіальним управлінням Державного комітету України по нагляду за охороною праці;
довідка відповідного органу державної санітарно-епідемічної служби про санітарно-технічний стан виробництва і безпеки праці;
атестат виробництва, виданий органами центрального органу виконавчої влади, уповноваженого відповідно до законодавства;
документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію;
свідоцтва на знаки для товарів і послуг; або рішення про прийняття заявок на реєстрацію знаків для товарів і послуг; або дозволи власників знаків для товарів і послуг; довідки органу державної податкової служби України про взяття заявника на облік як платника податків та про внесення місць зберігання спирту до Єдиного реєстру (для виробників спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв) [13].
Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України, рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.
Ліцензія або рішення про відмову у її видачі видається заявнику органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, не пізніше 30 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови.
Ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв видаються суб’єктам підприємницької діяльності, які на момент подання заяви про видачу ліцензії є власниками або відповідно до інших не заборонених законодавством підстав володіють та/або користуються приміщеннями та обладнанням, що забезпечують повний технологічний цикл виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв, за умови, що використання таких приміщень та обладнання здійснює тільки один суб’єкт підприємницької діяльності.
Одночасно з видачею ліцензії орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України, видає суб’єкту підприємницької діяльності додаток до ліцензії, який містить перелік видів спиртів та алкогольних напоїв, які вправі виробляти суб’єкт підприємницької діяльності, а також перелік знаків для товарів і послуг, які суб’єкт підприємницької діяльності може використовувати у виробництві алкогольних напоїв на підставі прав власності на знаки для товарів і послуг, або на підставі рішень про прийняття заявок на реєстрацію знаків для товарів і послуг (на період до видачі свідоцтв на знаки для товарів і послуг), або на підставі дозволів інших власників знаків для товарів і послуг. Зміни або доповнення до додатка до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв вносяться органом, який видав ліцензію, протягом трьох робочих днів відповідно до заяви суб’єкта підприємницької діяльності або власника знака для товарів і послуг та визначеного цим Законом порядку.
Дія ліцензії призупиняється у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості.
Дія ліцензії вважається призупиненою з моменту одержання суб’єктом підприємницької діяльності відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а її дія поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету.
Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі:
заяви суб’єкта підприємницької діяльності;
рішення про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності;
несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 днів від моменту призупинення ліцензії;
рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб’єктом підприємницької діяльності марок акцизного збору;
рішення суду про встановлення факту фальсифікації суб’єктом підприємницької діяльності алкогольних напоїв або тютюнових виробів;
документа, який засвідчує передачу іншому суб’єкту підприємницької діяльності у власність, володіння та/або користування приміщень та обладнання, що забезпечують повний технологічний цикл виробництва алкогольних напоїв.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб’єктом підприємницької діяльності письмового розпорядження про її анулювання.
У разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб’єкту підприємницької діяльності ліцензії (за винятком змін, пов’язаних з реорганізацією суб’єкта підприємницької діяльності), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб’єкта підприємницької діяльності протягом семи робочих днів видає суб’єкту підприємницької діяльності ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.
У разі втрати або пошкодження ліцензії орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб’єкта підприємницької діяльності протягом семи робочих днів видає суб’єкту підприємницької діяльності дублікат ліцензії. Строк дії дубліката ліцензії не може перевищувати строку дії, зазначеного у втраченій або пошкодженій ліцензії.
На виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів видаються окремі ліцензії на кожен вид діяльності. [1].
Плата за ліцензії справляється органом, що їх видає, до початку виробництва зазначеної продукції і зараховується до бюджету згідно з чинним законодавством.
Ліцензії видаються терміном на 5 років, а плата за них справляється щорічно.
Не дозволяється сплата за весь термін дії ліцензії (згідно із Законом). Проте вже відповідно з пунктом 37 постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 року № 493 “Про Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” суб'єкт підприємницької діяльності вже може здійснювати попередню оплату вартості ліцензії за весь термін її дії.
Сплата чергового платежу за ліцензії здійснюється у розмірах, встановлених Законом, і справляється за кожний наступний щорічний термін дії ліцензій.
Річна плата за спеціальні дозволи (ліцензії) на право імпорту, експорту цією продукцією встановлюється в таких розмірах: імпорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів - 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів - 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [5].
За видачу дубліката ліцензії справляється плата у розмірі 1700 гривень і зараховується до бюджету згідно з чинним законодавством.
Орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України, у письмовій формі протягом трьох робочих днів повідомляє про видачу, призупинення, анулювання ліцензії орган державної податкової служби України за місцезнаходженням суб’єкта підприємницької діяльності, якому видано, призупинено чи анульовано ліцензію.
Суттєвим виявилося питання про підтримку вітчизняного виробництва, тому були створені нові умови роботи для виробників і продавців алкоголю:
·вимоги щодо маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів поширюються тільки на продукцію, що реалізується на території України. Експортна продукція маркується відповідно до умов відповідної угоди;
·імпорт, експорт або оптова торгівля спиртом коньячним тепер здійснюються за наявності ліцензій спеціалізованими коньячними підприємствами, які забезпечені дубовою тарою для витримки коньячного спирту, кваліфікованими фахівцями та власними виробничими потужностями з виробництва коньячного спирту і коньяку. Перелік вказаних підприємств затверджується Кабінетом Міністрів України.
·суб’єкти підприємництва, що отримали ліцензії на імпорт алкогольних напоїв і тютюнових виробів, матимуть право здійснювати постачання такої продукції підприємствам гуртової і роздрібної торгівлі та іншим вітчизняним споживачам без ліцензії на гуртову торгівлю тільки у межах обсягів власного виробництва;
·для українських підприємств-виробників, що реалізовують алкогольні напої, встановлено виняток із загального правила щодо термінів сплати акцизного збору: відтепер вони мають перераховувати цей платіж після здійснення обороту з реалізації на третій робочий день.
Встановлено повну заборону на виробництво в Україні тютюнових виробів із давальницької сировини. Встановлено жорсткіші вимоги щодо вмісту смоли і нікотину в тютюнових виробах, що виробляються і завозяться в Україну. Відомості щодо вмісту шкідливих речовин у тютюнових виробах мають займати не менше 10% площі коробки. Крім того, чітко сформульовано, про що саме і як має бути попереджений курець написом на пачці сигарет. Вимоги щодо повного технологічного циклу виробництва тютюнових виробів застосовуються тільки щодо виробництва сигарет [19].
1.2
Здійснення контролю за обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів
Нами був проведений аналіз додержання законодавства щодо забезпечення контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, який засвідчив наявність серйозних недоліків у цій сфері.
Так через надзвичайно велику прибутковість алкогольного та тютюнового бізнесу, а також з метою забезпечення якості алкогольних напоїв і тютюнових виробів в Україні регулярно здійснюються різноманітні законодавчо-нормативні заходи, прикладом цього є Закон України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-BP. Однак потрібно зазначити, що він не містить визначення незаконного виробництва, обігу та фальсифікації алкогольних напоїв та тютюнових виробів в промислових масштабах – мабуть, усі звикли до такого примітивного явища, як самогоноваріння, і ніхто не міг уявити навали нелегально виробленого алкоголю промисловим способом. Проте спрямованість Закону на боротьбу з незаконним обігом, виробництвом та фальсифікацією алкоголю та тютюну свідчить навіть нова редакція преамбули. Тепер закон передбачає, що незаконне виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів – це виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії на цей вид підприємницької діяльності.
Згідно з оцінками експертів, до цього часу у тіньовому обігу знаходиться 25-30% ринку алкоголю. Більше третини алкогольних напоїв, що реалізуються через торговельну мережу, не відповідають вимогам щодо якості та безпеки продукції. За останні кілька років позиції виробників нелегального алкоголю на вітчизняному ринку посилилися. З цієї причини легальні підприємства знижують виробництво, не маючи змоги конкурувати в ціновій політиці з підпільниками. Тільки за останній рік законослухняні виробники алкоголю втратили близько п’ятої частини українського ринку. Як сказав на своїй прес-конференції головний економіст концерну «Укрспирт» Володимир Маховка, «у нас вистачає різноманітних ресурсів — сировини, тари, виробничих потужностей — для нарощування обсягів виробництва, але цьому заважає «тіньове» виробництво горілчаних виробів, із якими легальні виробники не можуть конкурувати, оскільки собівартість легальної продукції вища, ніж кінцева ціна нелегальної» [17]. На його думку, на діяльність законослухняних виробників алкоголю негативно впливає «погане адміністрування в частині боротьби відповідних органів із нелегальними виробниками алкогольної продукції та її продавцями, тобто слабкий контроль над виробництвом і реалізацією алкоголю».
Ще одним негативним явищем у цій сфері є недотриманням багатьма суб’єктами господарювання державних стандартів і технічних умов виробництва спирту та алкогольних напоїв, порушенням санітарних, пожежних та екологічних норм, під серйозну загрозу ставиться життя і здоров’я значної кількості людей.
Такий стан значною мірою пояснюється й істотними упущеннями в системі ліцензування діяльності у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Зокрема, на сьогодні на виробництво спирту видано більш як 80 ліцензій, алкогольних напоїв – 400, на оптову торгівлю цією продукцією – 900, а роздрібну торгівлю алкогольними напоями – понад 96 тисяч ліцензій. У той же час кількість підприємств, що мають відповідні умови для здійснення такої діяльності, є в 2–4 рази меншою, ніж видано ліцензій. Тільки незначна частина підприємств має належні умови для здійснення експорту/імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів [3]. Все це призводить до масового надходження на ринок неякісних алкогольних виробів, виробництва і збуту фальсифікату.
Потрібно зауважити, що про необхідність посилення боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів говорять давно і переконливо. І це, передусім, викликано незаперечною актуальністю питання.
За різними оцінками, 30–60 % алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що реалізуються в Україні, є незаконно виготовленими, тобто виготовленими без сплати акцизного збору, податків, зборів, інших обов’язкових платежів. Щорічно від споживання недоброякісних алкогольних напоїв гине близько 10000 чоловік.
За інформацією ДПА України, за рахунок посилення контролю в цій сфері в 2003 р. вдалося мобілізувати до бюджету майже 4,7 млрд грн., що на 1 млрд більше ніж минулого року. Усього протягом року проведено близько 32000 перевірок структур, які займаються виробництвом і реалізацією підакцизних товарів, і в кожному другому випадку виявлено порушення податкового законодавства, співробітники правоохоронних органів виявили 518 підпільних цехів і вилучили понад 3 млн літрів фальсифікованої продукції. Тільки за період новорічно-різдвяних свят підрозділи податкової міліції вилучили з незаконного обігу товарів на суму понад 1,6 млн грн. З них 80% припадає на підроблені алкогольні напої. Загалом торік до українських споживачів не надійшло фальсифікованої продукції на 200 млн грн., що на 60% більше ніж у 2002 р.
На початку 2003 року на виконання указу Президента України «Про заходи щодо введення державної монополії в сфері контролю над виробництвом і оборотом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» і за розпорядженням голови ДПАУ, підрозділи податкової міліції розпочали спецоперацію «Акциз». У результаті оперативних заходів у рамках операції лише за місяць поточного року податківці:
— перевірили близько 3 тис. суб’єктів підприємництва. У більшої частини встановлено порушення податкового законодавства, за цими фактами порушено 316 кримінальних справ;
— виявили 85 підпільних цехів, що виготовляють нелегальну продукцію, із них 50 — виготовляють алкоголь;
— вилучили товарів на суму понад 12 млн. гривень, зокрема «лівої» алкогольної продукції на 4,3 млн.
У податківців є багато запитань. Хто контролює обсяги виробництва, реалізацію, імпорт, експорт і видачу ліцензій? Кому вигідно, щоб вітчизняна горілчана галузь зазнавала тяжких матеріальних збитків? І, найголовніше, куди йдуть усі ці мільярди неврахованих гривень, у чию кишеню? Чи не використовуються ці гроші для фінансування організованої злочинності? Адже зрозуміло, що для виробництва нелегального алкоголю потрібен не один працівник: самі виробники, водії, охорона, підсобні робітники... Потрібен і хороший «дах» із впливових людей.
Здавалося б, ні в кого також не викликає сумніву необхідність запровадження послідовної концепції боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів, і першим кроком на цьому шляху стало запровадження кримінальної відповідальності за незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 Кримінального кодексу України). Проте практичне застосування норм кримінального законодавства викликало значні труднощі, які здебільшого зумовлені недотриманням правил законодавчої техніки при описанні ознак складів злочинів.
Адміністративна відповідальність настає в тому випадку, коли імпорт або експорт, торгівля спиртом етиловим, коньячним або плодовим або роздрібна торгівля алкогольними напоями чи тютюновими виробами здійснюється без наявності ліцензії або без марок акцизного збору чи з підробленими марками цього збору і тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.
З метою посилення боротьби з незаконним обігом алкогольнихнапоїв і тютюнових виробів та порушеннями вимог чинногозаконодавства з цього питання, створення ефективної системиконтролю за виробництвом та обігом на території України спиртуетилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюновихвиробів було створено у складі податкової міліції спеціальний структурний підрозділ. Даний підрозділ проводить роботу по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Даний підрозділ займається проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, участю у розробленні пропозицій щодо основних напрямів державної політики і проектів державних програм у сфері боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, організацією виконання актів законодавства у межах своїх повноважень, здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, узагальненням практики застосування законодавства, застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб’єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійсненням заходів по вилученню та знищенню або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, знищенню тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходилися у незаконному обігу. Цей підрозділ вестиме боротьбу з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів за аналогією з Федеральним бюро по боротьбі з незаконним обігом алкоголю, тютюну, наркотиків та зброї в США.
З метою усунення порушень чинного законодавства у сфері виробництва та обігу спирту і алкогольних напоїв Кабінет Міністрів України поклав на міжвідомчу координаційну раду з монополії контррольну функцію, яка полягає у наступному:
· дотримання встановленого порядку сплати акцизного збору, обліку та звітності щодо виробництва, відпуску, транспортування, зберігання та торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, відповідність сум сплаченого акцизного збору обсягам відвантаженої чи реалізованої продукції;
· цільове використання виробниками та реалізаторами алкогольної і тютюнової продукції акцизних марок нового зразка, недопустимість маркування ними алкогольних напоїв сумнівної якості;
· підприємства, раніше позбавлені ліцензій на виробництво і реалізацію алкогольних і тютюнових виробів, та у яких термін дії ліцензій закінчився або призупинений, використання ними виробничих потужностей і складських приміщень;
· дотримання вимог чинного законодавства при реалізації алкогольної і тютюнової продукції підприємствами роздрібної та оптової торгівлі і громадського харчування, та відповідність цим вимогам їх торгівельних площ і складських приміщень і заходи щодо припинення реалізації алкогольних напоїв у закладах торгівлі площею менше 20 м кв.;
· причини збитковості тих оптових і роздрібних реалізаторів алкогольної та тютюнової продукції, що її декларують;
· виявлення реалізації алкогольних і тютюнових виробів за здешевленими цінами;
· дотримання встановленого порядку придбання і зберігання марок акцизного збору для ввезення на територію України імпортних алкогольних напоїв та тютюнових виробів, запобігання протиправному їх використанню, приховуванню або неповерненню валюти з-за кордону;
· здійснення перевірок підприємств-виробників та реалізаторів алкогольної і тютюнової продукції з питань дотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 р. № 1611 "Про внесення змін до порядку зайняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення" щодо наявності захищених копій сертифікатів відповідності на товари підакцизної групи.
· здійснити рейдові перевірки транспортних магістралей, складських приміщень і товарних дворів, які можуть використовуватись для ввезення, зберігання та переміщення партій підакцизних товарів, а також приміщень гуртожитків, готелів, технічних споруд та приміщень житлово-комунального господарства, закладів освіти, дошкільних закладів, інших приміщень, де можливе налагодження виробництва фальсифікованої алкогольної продукції [16].
Потрібно також додати, що контроль за дотриманням норм Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» N 482/95-ВР від 19.12.95 здійснюють Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, його органи в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах Києві та Севастополі та районах у містах Києві та Севастополі, Державна податкова адміністрація України, Державний комітет у справах захисту прав споживачів, Комітет України з стандартизації, метрології та сертифікації, Державна митна служба України, а також інші органи в межах компетенції, визначеної чинним законодавством.
Серед вищеназваних державних органів, які здійснююють контроль, особливе місце займає Державна митна служба України. Для запобігання потрапляння на український ринок неякісних спиртних напоїв та тютюнових виробів, захисту інтересів національного споживача, сприяння розвитку добросовісної конкуренції та підтримки іміджу вітчизняних товарів на іноземних ринках митні органи здійснюють постійний контроль за якістю даної продуції, що переміщується через митний кордон України. Як приклад географію імпорту коньяку визначає законодавство. Мито EUR7,5 за літр 100% коньячного спирту робить безглуздим ввезення безпосередньо з Франції — виходить дуже дорого. Тому компанії, використовуючи безмитний режим, імпортують сировину переважно з Молдови, Грузії, Азербайджану. Крім того, після вступу до СОТ Молдови та Вірменії, якісний спирт з Європи став надходити до України транзитом через ці країни (для країн, що входять до СОТ, ввізне мито на спирт обмежене EUR0,6 за літр). Востаннє безпосередньо з Франції спирт завозили 2003 року, коли основні гравці за безмитною квотою імпортували 2,3 млн дал. Утім, усі коньячники упевнені, що брак спиртів їм не загрожує. Мовляв, або вдасться пролобіювати безмитні квоти для французьких спиртів, або, як і раніше, сировину ввозитимуть із Грузії та Молдови. Щоправда, в останньому випадку якість масових торгових марок дешевих коньяків неминуче погіршає: ботлери завозитимуть недорогі і неякісні молдавські спирти. Тому завданням держави є проведення політики, спрямованої на підвищення високої якості продукції, що випускається.
Від результатів підвищення контролю за експортом, імпортом спиртних напоїв та тютюнових виробів з боку державних органів влади на сьогоднішній день залежить, чи вдасться економіці України та її підприємствам швидко інтегрувати у світове господарство, ввійде Україна як повноправний партнер чи залишиться сировинним придатком. Успішна інтеграція українських підприємств неможлива без покращення якості, забезпечення конкурентоспроможності даної продукції, без вдосконалення методів боротьби з незаконним виробництвом і реалізацією та внесенням відповідно змін до чинного законодавства.
Розділ ІІ. Особливості митних процедур
2.1 Митний контроль
Митний контроль –
сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (п. 15 ст.1 МКУ)[4].
Митний контроль є різновидом державного контролю і має здійснюватися на принципах: законності, системності, систематичності, дієвості, гласності.
Основна мета митного контролю – перевірка та виявлення за допомогою різних форм контролю відповідності проведених митних операцій та дій митному законодавству; дотримання фізичними та юридичними особами, які беруть участь у митній діяльності, встановлених митних правил і процедур, тобто порядку переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.
При ввезенні алкогольних напоїв та тютюнових виробів митний контроль починається з моменту перетинання митного кордону України, а при вивезенні – з моменту пред’явлення для митного оформлення та їх декларування в установленому порядку.
За загальним правилом, передбаченим ст.43 МКУ товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. Тривалість перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем на території зони митного контролю у пункті пропуску на митному кордоні України встановлюється відповідно до технологічної схеми пропуску через митний кордон осіб, товарів і транспортних засобів.Завершується митний контроль як правило після проведення у повному обсязі митного оформлення [4].
За перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем справляється митний збір. Термін перебування під митним контролем для нарахування митного збору в даному випадку обчислюється з дати оформлення митної декларації або документу, що підтверджує прийняття митним органом товарів, запасних частин до транспортних засобів на зберігання, а також проставлення відбитку штампа “Під митним контролем”, до дати завершення митного оформлення або повернення товарів власникам чи уповноваженим особам.
До моменту митного оформлення товари та інші предмети можуть зберігатися на митних складах чи складах митниці. Підакцизні товари, можуть зберігатися під митним контролем у режимі митного складу протягом 3 місяців. Натомість строк зберігання цих товарів, увезених із–за меж митної території України, у режимі митного складу не може перевищувати 3 років. По завершенні вказаних строків товари, що вивозяться мають бути вивезені, а товари увезені – задекларовані в інший ніж митний склад митний режим (ст. 214 МК) [4].
За зберігання товарів і предметів під митним контролем стягується митний збір, розмір якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю.
Митні органи забезпечують також правильне застосування митних режимів при переміщенні алкогольних напоїв та тютюнових виробів через митний кордон, організують, координують і контролюють проведення посадовими особами митниці і нижчестоящих митних постів митного контролю.
Для проведення митного контролю митні органи України вправі залучати відповідно до законодавства України, спеціалістів інших правоохоронних і контролюючих органів, будь-яких державних і недержавних підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, відомчої належності і підпорядкованості, а також експертів.
Що стосується проходження митного контролю при переміщенні даних товаріва громадянами, то вони мають право:
- бути присутніми під час огляду предметів, що їм належать;
- своєчасно і повно знайомитись з офіційними текстами законів, інших правових актів, які прямо чи опосередковано стосуються митної справи, змінами в них, що регулюють їх правовідносини з цих питань;
-залишати на зберігання в митниці належні їм предмети, що не пропущені митницею через митний кордон.
До обов'язків громадян під час провадження митних процедур входить:
- виконання законних вимог службових осіб митних органів;
- подання митниці для проведення митного контролю декларації та інших документів, що передбачені чинними законодавчими актами;
- самостійно, на вимогу працівників митниці, розпаковувати та упаковувати речі, предмети, які підлягають митному контролю, відкривати вказані працівником митниці багаж, ручну поклажу, місткості та інші місця, де можуть бути такі предмети.
Згідно з чинним митним законодавством України при виконанні своїх службових обов'язків працівники митних органів мають право:
- перевіряти відомості, заявлені громадянами в митній декларації та інших документах, необхідних для проведення митного контролю;
- використовувати технічні та спеціальні засоби, безпечні для здоров'я і життя громадян, тварин, рослин, навколишнього середовища;
- зупиняти в зонах митного контролю осіб за наявності підстав вважати, що вони мають при собі або у несупроводжуваному багажі вищезгадані предмети, що підлягають обов'язковому декларуванню, оподаткуванню, переміщення яких через кордон обмежено;
- здійснювати огляд та переогляд речей з розпакуванням місць багажу;
- оцінювати вартість даних предметів, що підлягають митному оподаткуванню;
- приймати від громадян кошти від сплати митних зборів, мита, акцизного збору та податку на додану вартість;
- при виявленні предметів контрабанди чи порушенні митних правил вилучати ці предмети та складати протоколи про відповідне порушення з метою притягнення до відповідальності порушників і забезпечення стягнення штрафу;
- затримувати громадян, що вчинили порушення митних правил, на термін до 3-х годин з моменту закінчення митного контролю (для осіб, що були затримані у нетверезому стані, - з моменту їх витверезення).
Чинним митним законодавством дозволяється ввозити в Україну (у тому числі з метою транзиту) для власних потреб без подання сертифіката відповідності на одну особу:
- горілчаних виробів - 1 літр;
- вина - 2 літри;
- тютюнових виробів - 200 цигарок (або 200 грамів цих виробів);
- пива - 10 літрів;
Переміщення алкогольних і тютюнових виробів транзитом у кількості понад встановлені норми вимагає їх супроводу митною вартою чи сплати заставних платежів [14].
У даний час перелік пунктів пропуску на митному кордоні України, через які дозволяється переміщення через митний кордон України з метою імпорту та транзиту, а також вивозу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на які встановлено акцизний збір, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1996 року № 938 Про подальше посилення контролю за ввезенням, вивезенням та переміщенням транзитом через територію України алкогольних напоїв і тютюнових виробів, на які встановлено акцизний збір із змінами і доповненнями, які вносились у 1996-2004 р.р.Для збільшення надходжень до Державного бюджету України за рахунок зростання обсягів транзитних перевезень алкогольних напоїв та тютюнових виробів, розвитку перевезень комбінованим транспортом виникла необхідність внести зміни у постанову Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1996 року № 938 [5].
При переміщенні алкогольних напоїв та тютюнових виробів застосовуються такі заходи гарантування доставки, зокрема:
 гарантії доставки товарів
(ст. 162 МКУ) надаються відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством. Згідно з Указом Президента України від 14.07.95 № 614 «Про заходи щодо забезпечення контролю за переміщенням транзитом товарів через територію України» переміщення підакцизних товарів територією України здійснюється за умови подання власником товарів (уповноваженою ним особою) митним органам документів, що підтверджують наявність відповідної фінансової гарантії щодо обов'язкової доставки товарів у митний орган призначення [6].
На виконання цього Указу та для гарантування доставки товарів у митний орган призначення Кабінетом Міністрів України прийнято постанови від 29.06.96 № 700 «Про Положення про надання митним органам України фінансових гарантій щодо обов'язкової доставки товарів до митниць призначення» та від 04.10.96 № 1216 «Про Положення про надання фінансових гарантій митним органам незалежними фінансовими посередниками щодо обов'язкової доставки товарів до митниць призначення». Зазначеними постановами Кабінету Міністрів України в повному обсязі врегульовано порядок надання гарантій митним органам щодо доставки вантажів, які переміщуються транзитом через митну територію України, у митниці призначення.
З метою посилення контролю з боку митних органів за переміщеннями товарів постановами Кабінету Міністрів України від 23.02.99 № 255 «Про посилення контролю за доставкою до митниць призначення вантажів, які переміщуються під митним контролем» та від 29.03.02 № 390 «Про ввезення на митну територію України окремих видів товарів» була визначена необхідність надання гарантії щодо обов'язкової доставки товарів у митний орган призначення також і при вивезенні їх з митної території України та ввезенні на цю територію.
охорона і супроводження товарів митними органами з 01.01.04 має відбуватися відповідно до Інструкції про організацію і порядок охорони й супроводження товарів підрозділами митної варти Державної митної служби України, затвердженої наказом Держмитслужби України від 20.08.03 № 565 й зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 29.08.03 за № 746/8067, яку розроблено на виконання вимог статей 161 і 163 Митного кодексу України від 11.07.02 №92-ІУ;
такий захід гарантування доставки, як перевезення товарів митним перевізником
. У гр. 50 «Принципал» ВМД зазначаються відомості про особу, яка бере на себе зобовязання щодо доставки товару у митницю-призначення;
перевезення товарів на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП
1975 року (Конвенції МДП 1975 року) відбувається відповідно до вимог зазначеної Конвенції та чинного законодавства [14].
Стосовно умов застосування заходів гарантування доставки товарів
(ст. 165) зазначено, що до транзитних перевезень товарів, що обкладаються під час ввезення в Україну акцизним податком, один з перерахованих вище заходів гарантування доставки повинен застосовуватися в обов'язковому порядку
. Вид такого заходу обирається власником товарів чи уповноваженою ним особою.
Рішення про застосування одного із перелічених вище заходів гарантування доставки товарів до митних органів призначення приймається митними органами на підставі вимог чинних законодавчих та нормативних документів, зокрема постанов Кабінету Міністрів України від 23.02.99 № 255 та від 29.03.02 № 390 та наказів Держмитслужби від 27.01.2003 № 49 «Про посилення контролю за доставкою в митниці призначення окремих видів товарів», від 28.02.2003 № 129 «Про затвердження Положення про порядок контролю за ввезенням на митну територію України окремих видів товарів».
2.2 Декларування та митне оформлення
Стаття 89 МК України передбачає необхідність обов’язкового оформлення попередньої декларації у випадку імпорту підакцизних товарів (у нашому випадку, алкогольних напоїв та тютюнових виробів). Стаття 93 МК України передбачає у випадках, передбачених Кодексом, необхідність обов’язкового оформлення попереднього повідомлення.
Так уповноважений митний брокер або декларант суб’єкта ЗЕД, що здійснює імпорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів, очікуючи поставки, оформляє на внутрішній митниці відповідну митну декларацію (попереднє повідомлення (ПП) – без сплати митних платежів, або попередню декларацію (ПД) – у випадку імпорту, що передбачає попередню сплату всіх митних платежів, акцизів і ПДВ). Товари, які підпадають під процедуру попереднього декларування – це підакцизні товари, або інші товари згідно наказів Держмитслужби (згідно ст.89 МК України обов’язковість оформлення попередньої декларації стосується виключно підакцизних товарів!), імпорт по яким передбачено з оформленням попередньої декларації. Для оформлення ПП або ПД імпортеру необхідно заздалегідь знати: код товару, його кількість, вагу брутто, фактурну вартість, вид транспорту та митницю на кордоні. (Якщо допустити незначну помилку у введенні хоча б одного значення, то вантаж не буде пропущено через кордон і процедура потребуватиме повторення.) Вся ця інформація заноситься в електронну базу даних митниці і декларації присвоюється відповідний 16-ти значний номер[4].
Електронна копія ПП або ПД відправляється на центральний сервер митниці у Києві (ЄАІС ДМСУ), опрацьовується, а звідти інформація поступає в пункти пропуску на кордоні і стає доступною для митників на кордоні. (Зі всього видно, що система не працює в автоматичному режимі або в режимі on-line – інформація на кордоні з’являється не швидше, як за 4 години від моменту оформлення ПП або ПД на внутрішній митниці).
Отримавши електронну копію ПП або ПД, митниця на кордоні пропускає задекларовану кількість товару і формує ще один провізний документ (Пропуск ПП або ПД - для перевізника), в який вноситься, додатково до існуючої, уточнена інформація про перевізника (назва фірми, адреса, номер транспортного засобу, прізвище водія), відомості про товаросупровідні документи, визначається строк доставки в митницю призначення, а головне – водій перевізника особисто підписується під зобов’язанням вчасно доставити вантаж. (Треба зазначити, що митники на кордоні не утруднюють себе пошуком електронної копії ПП або ПД – водій перевізника повинен повідомити їм відповідний 16-ти значний номер. Вони за гроші можуть пошукати, в іншому випадку автомобіль може стояти на кордоні як завгодно довго.)
З оформленим документом та іншими товаросупровідними документами перевізник прибуває до митниці призначення, здає документи згідно реєстру, або передає їх вантажоотримувачу для митного оформлення. Після закінчення митного оформлення, ПП або ПД “закривається” і в Пропуску ПП або ПД ставиться відповідний штамп.
Основні недоліки порядку:
- Порядок передбачає необхідність додаткової роботи для декларантів – додатково заздалегідь потрібно з’явитися на митниці і оформити ПП або ПД. Це призводить до додаткових витрат суб’єкта ЗЕД.
- У випадку оформлення ПД від суб’єкта ЗЕД вимагається проведення попередньої оплати всіх необхідних митних платежів, акцизів та ПДВ – додаткові витрати суб’єкта ЗЕД
, особливо коли значна відстань між пунктом перетину кордону і митницею призначення – суб’єкт „заморожує” кошти на 5-7 днів
.
- Порядок дуже складний і не працює в режимі реального часу
. Від моменту фактичного оформлення ПП або ПД до моменту появи інформації про це у митниці на кордоні проходить значний час. Крім цього, номер ПП або ПД декларант мусить повідомити експедитору, експедитор повідомляє номер перевізнику, перевізник передає його водію, а водій мусить повідомити номер ПП або ПД митнику на кордоні. В процесі передачі номерів, як правило, люди допускають помилки. В результаті все це призводить до величезних втрат часу, коштів на телефонні переговори, затримок транспорту на кордоні та корупції
.
- Порядок не допускає виправлення помилок декларантів – у випадку, наприклад, помилкового зазначення пункту перетину кордону (що дуже часто трапляється) автомобіль буде стояти на кордоні, допоки процедуру не буде повторено без помилки. Якщо помилку виявлено у неробочий час (у п’ятницю після 16.00 і у вихідні), то автомобіль простоїть на кордоні до обіду понеділка. Крім того, деколи декларант просто не встигає оформити ПП або ПД, оскільки дані про вантаж у нього з’являються у п’ятницю після 16.00, а машина з вантажем може бути на кордоні вже ввечері того ж дня. Як результат - простої транспорту на кордон - утворення “корків”, додаткові витрати для перевізників та суб’єктів ЗЕД.
- Бажаючи уникнути помилок, декларанти для оформлення ПП або ПД вимагають факсових копій фактур, CMR, експортних декларацій, що, в свою чергу є додатковими витратами робочого часу та коштів на міжнародні дзвінки для суб’єктів ЗЕД або перевізників
.
- Перевізник не може вільно вибрати пункт перетину кордону. Автомобіль мусить перетинати кордон не у місці, де є найменша черга, а там, куди направлено ПП чи ПД.
- Застосування порядку попереднього декларування призводить до порушення умов вільної конкуренції перевізників
, оскільки на умовах експерименту зараз цей порядок не застосовують до перевізників, що здійснюють перевезення із використанням книжок МДП (Carnet TIR) – відповідно членів АсМАП. Мотивація – застрахована відповідальність перевізника за доставку вантажу, що перевозиться згідно Carnet TIR. Мотивація не витримує ніякої критики, оскільки Стаття 161 МК України, крім застосування книжки МДП передбачає й інші заходи гарантування доставки:- надання власником товарів (уповноваженою особою) гарантій митним органам;- охорона та супроводження товарів митними органами;- перевезення товарів митним перевізником
.
- Дублюється відповідальність за доставку вантажу – зрештою, за недоставку або невчасну доставку вантажу відповідає перевізник, то навіщо додавати роботи суб’єкту ЗЕД?
Здійснюючи декларування алкогольних напоїв та тютюнових виробів декларант подає до митниці такі документи (залежить від заявленого митного режиму)відповідно до постанови Кабінету Міністрів Українивід 01 лютого 2006 р. № 80:
1.Митна декларація;
2. Товарно-транспортний документ на перевезення (залізнична накладна (УМВС (СМГС), ЦІМ (СІМ)), авіаційна накладна (AirWaybill), коносамент (BillofLading) тощо;
3. Зовнішньоекономічний договір;
4. Рахунок (Invoice) або інший документ, який визначає вартість товару;
5. Декларація про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари;
6. Облікова картка суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності або її копія, завірена цим суб’єктом;
7.Документ контролю за доставкою товарів;
8. Документи про надання фінансових гарантій;
9. Книжка МДП, книжка АТА, книжка СPD;
10. Документи, що містять відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД;
11. Платіжні доручення, касові ордери, що підтверджують сплату податків і зборів (обов’язкових платежів);
12. Документи, що підтверджують право розпорядження, володіння чи користування товаром та/або транспортним засобом [8].
При переміщенні алкогольних напоїв та тютюнових виробів обовязково сплачується ввізне/вивізне мито, ПДВ, акцизний збір, мито за перебування товару під митним контролем, мито за митне оформлення та інші обовязкові митні платежі та збори, що встановлюються законодавством (Закони України "Про систему оподаткування", "Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби", "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби", "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні напої") [3].
При зміні на момент митного оформлення розміру ставки податку, мита чи збору або ж курсу валюти, установленого Національним банком України, суб’єкт підприємницької діяльності, яким як захід забезпечення доставки була обрана грошова застава, повинен додатково сплатити відповідну суму коштів — різницю між фактично внесеною сумою податків та зборів і сумою податків та зборів, що підлягають сплаті на момент оформлення ВМД.
Кошти в розмірі суми податків та зборів, внесені суб’єктом підприємницької діяльності під час оформлення ПД як грошова застава, і кошти, що становлять різницю сум коштів, фактично сплачених та тих, що підлягають сплаті на момент оформлення ВМД, після оформлення ВМД на товари для випуску їх у вільний обіг перераховуються в установленому законодавством України порядку до Державного бюджету.
Після декларування алкогольних напоїв та тютюнових виробів розпочинається митне оформлення.
Перший етап митного оформлення — попередні операції і перевірка ВМД та інших документів підрозділами митної статистики. Разом із ВМД направляється її електронна копія. Уміщена в ній інформація повинна відповідати тій, яка внесена в оригінал. На підставі подання ВМД підрозділи митної статистики перевіряють факти застосування до даного суб'єкта ЗЕД санкцій за порушення її правил. Перевірка на першому етапі завершується поставленням штампа «Перевірено».
До попередніх операцій належать всі дії, які мають відношення до митної справи дії і передують основному митному оформленню та приведенні товарів і транспортних засобів під визначений митний режим. При попередніх операціях митні органи роблять попереднє митне оформлення, яке спрямоване на недопущення ввезення на митну територію держави і вивезення з цієї території товарів і транспортних засобів, що заборонені до такого ввезення і вивезення, а також ідентифікацію товарів і транспортних засобів для митної мети.
Другий етап митного оформлення — перевірка ВМД і документів, оголошеної митної вартості і нарахування митних платежів відділом митних платежів митниці й відділом тарифів і митної вартості у визначеному Держмитслужбою порядку. Власне, цей етап є аналітичним. Він закінчується проставленням штампу на ВМД «Сплачено».
Третій етап митного оформлення — перевірка відділом митного оформлення митниці позначених декларантом у ВМД відомостей на відповідність митним правилам та поданим комерційним документам. Після такої перевірки на всіх аркушах ВМД проставляються штамп «Під митним контролем» і реєстраційний номер. Сама ВМД реєструється в журналі обліку вантажних митних декларацій. Після цього ВМД вважається прийнятою для оформлення. Це має і правовий наслідок — з цього моменту декларант відповідає за вказані в ній дані. Ця декларація не може бути відкликана декларантом. Кожній декларації присвоюється реєстраційний номер, який заноситься в журнал обліку ВМД із вказівкою: її порядкового та реєстраційного номерів, типу, відомостей про відправника й отримувача, про особу, яка відповідає за фінансове врегулювання, про декларанта. Якщо буде прийняте рішення про відмову в митному оформленні, то вказується відповідний письмовий документ.
Вантажна митна декларація не приймається до оформлення, якщо вона:— направляється без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів;
— заповнена декларантом з порушенням Положення про вантажну митну декларацію;
— заповнена з підчистками і помилками. Виправлення можуть бути зроблені лише шляхом перекреслення помилкових і внесення правильних відомостей та в інших передбачених законом випадках.
Якщо підстави для відмови в митному оформленні відсутні, то відділом оформлення приймається рішення про здійснення огляду товару. За зверненням особи, яка отримує товар, може бути оформлений Акт про огляд за встановленою формою.
Четвертий етап митного оформлення — проведення, в разі необхідності, огляду товару і повне оформлення ВМД. Огляд товару здійснюється за його зовнішніми ознаками вибірково чи повністю. На цьому етапі митниця також може відмовити в митному оформленні товару після прийняття ВМД лише в передбачених законом випадках. Такі випадки є поодинокими [17].
ВМД важається повністю оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, який здійснював митне оформлення. Залежно від митного режиму інспектором відділу митного оформлення, який завершив митне оформлення, накладається чи знімається митне забезпечення.
Оформлені митницею листи ВМД розподіляються в такому порядку— перший основний лист («Примірник для митниці») зберігається разом із комплектом документів, на підставі яких здійснювалося митне оформлення в митному підрозділі, що здійснював це оформлення на протязв 12 місяців. Після цього терміну передаються в архів митниці;
— другий основний лист («Примірник для статистики») використовується в підрозділах митної статистики органу ДМСУ;
— третій основний лист («Примірник для митниці») використовується в підрозділах митних платежів органу ДМСУ;
— четвертий основний лист («Примірник для митниці») використовується в залежності від виду зовнішньоекономічної операції:а) під час оформлення товарів, які вивозяться за межі митної території України, лист передається декларанту для доставки разом із товаром в пункт пропуску на державному кордоні України. Після процедури пропуску вінпередається в архів митниці, щоздійснила пропуск товарів через державний кордон;б) під час оформлення товарів ввозяться на митну територію України, лист передається декларанту;
— п'ятий основний лист («Примірник для декларанта») передається декларанту. В той же час можуть бути передбачені і додаткові листи ВМД (форми МД-3).
У разі необхідності митні органи вправі видавати засвідчені особистою номерною печаткою інспектора митниці ксерокопії оформленої ВМД. Для обліку таких копій ведеться спеціальний журнал.При кожному закінченні митного оформлення складається реєстр, в який заносяться всі використані при митному оформленні товару документи. Сам реєстр засвідчується особистою номерною печаткою і підписом інспектора, який закінчив митне оформлення. Він зберігається разом з іншими документами, які слугували підставою для митного оформлення.
Оформлення ВМД свідчить про надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначеному митному режимі і підтверджує відзначені у ВМД права і обов'язки щодо здійснення відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.
Митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явленняалкогольних напоїв та тютюнових виробів, які підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей. Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур відповідно до заявленого митного режиму.
Митне оформлення алкогольних напоїв і тютюнових виробів, виготовлених для експорту, проводиться лише за місцем їх виробництва відповідними митними органами. Транспортування та зберігання таких товарів на території України здійснюється під митним контролем.З огляду на вищевикладене та зважаючи на те, що відповідно до статті 1 Митного кодексу України митний контроль здійснюється в зонах (місцях), визначених митними органами, в межах яких здійснюються митні процедури, зокрема й митне оформлення, Держмитслужба зробила висновок, що виконання митним органом дій, пов’язаних із закріпленням результатів митного контролю алкогольних напоїв і тютюнових виробів, задекларованих власником або уповноваженою ним особою до митного режиму експорту, повинно здійснюватися у зонах митного контролю, створених на територіях підприємств — виробників алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Висновок
Отже, розглянувши дану тему потрібно зазначити, що для здійснення експортно-імпортних операцій з алкогольними напоями та тютюновими виробами важливим залишається врегулювання цілої низки питань, вирішення яких дасть змогу підвищити статус України на світовому ринку як вигідного парнера; коригування системи ліцензування у сфері обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів; спрощення митних процедур при переміщенні даних товарів через митний кордон України.
Потрібно зазначити, що система ліцензування має свої недоліки. Тому ми пропонуємо вжити таких заходів: посилення державного контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів з метою забезпечення захисту життя і здоров’я громадян; здійснення ефективних заходів боротьби з надходженням на внутрішній та зовнішній ринок фальсифікованої та неякісної продукції; збільшення надходжень до державного бюджету; з моменту ратифікації Протоколу про приєднання України до СОТ привести вітчизняне законодавство щодо ліцензування експорту/імпорту спиртних напоїв та тютюнових виробів у відповідність до міжнародних стандартів.
Що стосується митних органів, то від результатів підвищення митного контролю за експортом, імпортом спиртних напоїв та тютюнових виробів з їхнього боку на сьогоднішній день залежить, чи вдасться економіці України та її підприємствам швидко інтегрувати у світове господарство, ввійде Україна як повноправний партнер чи залишиться сировинним придатком. Не на останньому місці залишається питання боротьби з незаконним переміщенням цих товарів, що є невідємною частиною захисту економічних інтересів держави, підвищення її іміджу та сприянню успішної інтеграції українських підприємств, забезпечення конкурентоспроможності даної продукції.
Список використаної літератури
1. «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами»: Закон України від 19.12.95 р. №481/95-ВР// Вісник Верховної Ради України. – 1995. – №46. – Ст. 345
2. «Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів»: Закон України від 07.02.2002 № 3032-III//Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №26. – Ст. 175
3. Митний кодекс України//
Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 38-39, ст.288
4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про подальше посилення контролю за ввезенням, вивезенням та переміщенням транзитом через територію України алкогольних напоїв і тютюнових виробів, на які встановлено акцизний збір» від 12 серпня 1996 року № 938
5. Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення контролю за переміщенням транзитом товарів через територію України»від 14.07.95 № 614
6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Положення про надання митним органам України фінансових гарантій щодо обов'язкової доставки товарів до митниць призначення» від 29.06.96 № 700
7. Постанова Кабінету Міністрів України «Про ввезення на митну територію України окремих видів товарів»від 29.03.02 № 390
8. Постанова Кабінету Міністрів України «Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України» від 01.02.06 р. № 80
9. http://www.regush.iatp.org.ua/serv0115.htm
10. http://www.kontrakty.com.ua/norma/1999/33/33kons1.htm
11. http://glavbuh-audit.com/ua/news/view-925.html
12. http://refer.org.ua/component/option,com_docman/task,doc_details/gid,13104
13. http://www.vpp- odessa.gov.ua/ukr/news.htm?lang=ukrainian&mode=single&num=378
14. http://www.autocentre.ua/component/option,com_truck/task,articles/id,6209/Itemid,82/
15. http://www.dtkt.com.ua/show/2cid0760.html
16. http://www.if.gov.ua/modules.php?name=News&file=print&sid=1418
17. http://friedman.com.ua/ua/info/show/27
18. http://www.djerelo.com/index.php?option=com_content&task=view&id=7425&Itemid=378
19. http://www.dpa.crimea.ua/uprotd12-725.html
20. http://www.customs.gov.ua/dmsu/control/uk/publish/printable_article;jsessionid=605C7FBC403AFA14D6ADEC1A6477B6B7?art_id=304649
21. http://mndc.naiau.kiev.ua/Gurnal/7text/g7_10.htm
Размещено на http://www.
|
