Харківський національний педагогічний університет
імені Г.С. Сковороди
Інститут післядипломної освіти
Курсова робота
Тема: Ігрові методики ознайомлення з іноземними мовами дітей дошкільного віку (5-6 років)
Виконала Івлева М.А.
Харків 2010
Зміст
навчання дошкільник іноземна гра
Вступ
1. Готовність дошкільнят до навчання
2. Цілі, завдання та принципи навчання дошкільнят іноземної мови
3. Психолого-педагогічне обґрунтування доцільності використання ігор на заняттях іноземною мовою
4. Ігрові методи як основа здійснення навчального процесу
5. Рецептивні ігри
6. Репродуктивні (відтворюючі) ігрові вправи
7. Продуктивні (творчі) ігри
8. Навчання дошкільнят вимові
9. Навчання дошкільнят лексиці
Висновки
Використані джерела
Вступ
Дошкільне навчання дітей англійської мови набуло широкого розповсюдження. Групи з вивчення англійської мови створено у багатьох дошкільних закладах, для учнів перших класів загальноосвітніх шкіл, у сфері освітніх послуг. У родинах проводиться індивідуальне навчання, навчання «методом гувернантки». Педагогічна наука і освітянська практика довели, що якщо таке навчання здійснюється правильно з методичного та лінгвістичного погляду, то воно стає важливим чинником пришвидшеного інтелектуального розвитку дітей, сприяє засвоєнню ними мінімізованого іншомовного матеріалу, створює передумови для успішного оволодіння у школі будь-якою іноземною мовою. Педагоги, зайняті дошкільним навчанням англійської мови, стикаються з цілою низкою непростих проблем. У їхньому розпорядженні немає обгрунтованих рекомендацій, з якого віку розпочинати і у якому обсязі вивчати англійську мову, як будувати навчально-виховний процес, які форми і методи використовувати, якими мають бути результати навчання. Навчання іноземної мови є не обов 'язковим, але бажаним компонентом дошкільної освіти. Таке навчання є важливим засобом гармонійного розвитку особистості, формування її життєвої компетенції. Побудований правильно з дидактичного та лінгвістичного поглядів, процес навчання сприяє реалізації змісту всіх сфер життєдіяльності дітей, визначених Базовим компонентом дошкільної освіти («Я сам», «Люди», «Культура», «Природа»), і має самостійне освітнє значення. Діти, які у дошкільному віці один-два роки залучалися до вивчення іноземної мови, за умови, що це навчання організовувалося методично правильно, успішніше навчаються у школі, краще засвоюють курс будь-якої іноземної мови.
Навчання дошкільників англійської мови — це особливий вид освітньої діяльності. У процесі навчання мова виступає водночас предметом і провідним засобом навчання. У процесі навчання діти не вивчають складових частин незнайомої мови, а одразу опановують її як засіб спілкування. Навчання відбувається в умовах штучного білінгвізму, і це, на відміну від природного двомовного середовища, призводить до додаткових труднощів. Усі малята спочатку з радістю починають вивчення нової мови, та вже через кілька занять у більшості цей інтерес може зникнути. Адже у дошкільників ще не сформовані ті види мотивації, що дають змогу їм розуміти, яке вагоме значення матиме знання іноземної мови у їхньому майбутньому дорослому житті.
Розвиток психічних та фізіологічних процесів більшості старших дошкільників сягає рівня, який створює передумови для забезпечення системності їх іншомовного навчання. Педагогічна теорія довела, освітянська практика підтвердила, що діти п'яти-шестирічного віку можуть успішно оволодівати англійською мовою, не втрачаючи інтересу до її вивчення. Це пояснюється тим, що у старшому дошкільному віці кожна дитина «є спеціалістом засвоєння будь-якої іноземної мови» (Е.Пулгрем), а правильно організоване навчання сприяє пришвидшеному становленню важливих психічних процесів, формуванню нових психічних якостей особистості.
1.Готовність дошкільнят до навчання
За останні роки віковий поріг початку навчання дітей іноземної мови все більше знижується. Як правило, дитина чотирьох років вважається вже цілком підготовленою до занять, деякі ж батьки прагнуть віддати в групи англійської мови трирічних дітей. Як до цього ставитися, і який вік вважати найбільш підходящим для початку навчання?
Відомо, що можливості раннього віку в оволодінні іноземною мовою воістину унікальні. Ще К.Д. Ушинський писав:''Дитя привчається в кілька місяців так говорити іноземною мовою, як не може привчитися в кілька років''.
Унікальна схильність до мови (а зоною найбільшого сприяння в оволодінні іноземною мовою є віковий період від 4 до 8-9 років), пластичність природного механізму засвоєння мови, а так само певна незалежність цього механізму від дії спадкових факторів, пов'язаних до приналежності до тієї чи іншої національності, - все це дає дитині можливість при відповідних умовах успішно оволодіти іноземною мовою. З віком ця здатність поступово згасає. Тому всякі спроби навчити другої іноземної мови (особливо у відриві від мовного середовища) дітей більш старшого віку пов'язані, як правило, з цілим рядом труднощів.
Успішне оволодіння іноземною мовою стає можливим ще й тому, що дітей (особливо дошкільного віку) відрізняють більш гнучке та швидке, ніж на наступних вікових етапах, запам'ятовування мовного матеріалу; наявність глобально діючої моделі і природність мотивів спілкування; відсутність так званого мовного бар'єру, тобто страху гальмування, що заважає вступити в спілкування іноземною мовою навіть за наявності необхідних навичок; порівняно невеликий досвід у мовному спілкуванні рідною мовою та інше. Крім того, гра, будучи головним видом діяльності дошкільника, дозволяє зробити комунікативно цінними практично будь-які мовні одиниці.
Все це дає можливість у ранньому віці оптимально поєднувати комунікативні потреби і можливості їх вираження іноземною мовою дітьми даного віку і тим самим уникнути одного істотного протиріччя, яке постійно виникає при більш пізньому початку навчання цього предмету між комунікативними потребами (бажання дізнатися і сказати багато) і обмеженим мовним досвідом (незнання, як це багато висловити малою кількістю лексики).
Отже, зі скількох років треба починати навчання іноземної мови? На думку автора навчального посібника''Як навчити дітей говорити по-англійськи'', Шолпо І.Л., краще всього починати вчитися іноземної мови у віці п'яти років. Навчання дітей 4 року життя, на її думку, звичайно можливо, але малопродуктивно. Чотирирічні діти засвоюють матеріал набагато повільніше, ніж п'ятирічні. Їх реакції спонтанні, емоції б'ють через край, увага постійно переключається з одного предмета на інший. Дітям цього віку, важко обходитися без присутності батьків, крім того, у них ще не сформоване як слід відчуття смішного, - а це важливо при організації навчання іноземної мови. Крім того, чотирирічні діти ще недостатньо добре володіють рідною мовою: у них не розвинена здатність до спілкування, не сформована регулююча функція мови і внутрішнє мовлення. Не досягла розвинених форм і рольова гра, яка має найбільше значення при навчанні іноземної мови дошкільників.
П'ятирічний вік, є найбільш підходящим (як у фізіологічному, так і в психологічному плані) для початку будь-якої навчальної діяльності. У цьому віці дитина здатна до більш-менш тривалої концентрації уваги, у неї з'являється здатність до цілеспрямованої діяльності, вона опановує достатню кількість мовних моделей для задоволення своїх комунікативних потреб. У п'ятирічних дітей формується почуття смішного, рольові ігри носять розвинутий, складний характер. Очевидно, що для свідомого оволодіння мовою передумови створюються, як правило, до п'яти років.
2. Цілі, завдання та принципи навчання дошкільнят іноземної мови
Методика педагогічної роботи визначається цілями і завданнями, які ставить перед собою педагог. Головними цілями в навчанні дошкільників іноземної мови є:
· формування у дітей первинних навичок спілкування іноземною мовою;
· уміння користуватися іноземною мовою для досягнення своїх цілей, вираження думок і почуттів в реальних ситуаціях спілкування;
· створення позитивної установки на подальше вивчення іноземних мов;
· пробудження інтересу до життя і культури інших країн;
· виховання активно-творчого та емоційно-естетичного ставлення до слова;
· розвиток лінгвістичних здібностей учнів з урахуванням вікових особливостей у старших дошкільників;
· децентрація особистості, тобто можливість подивитися на світ з різних позицій.
Сучасні погляди на організацію навчального процесу у дошкільних закладах, що має здійснюватися на основі демократизації, гуманізації, гуманітаризації та варіативності, вимагають, щоб загальні дидактичні та спеціальні принципи комунікативно-орієнтованого навчання іноземних мов були уточнені і деталізовані. З цих позицій принципи дошкільного навчання англійської мови доцільно виділити у такому поєднанні:
—врахування мовленнєвого розвитку дітей;
—врахування переваги у дітей мимовільної уваги та пам'яті над довільною;
—врахування провідного характеру ігрової діяльності над іншими видами діяльності;
—зацікавленості та свідомості;
—використання рідної мови;
—мислиннєво-мовленнєвої активності;
—використання рольових ігор, моделювання ситуацій спілкування;
—інтерактивності (обов'язкової участі двох комунікантів), колективного характеру спілкування;
—наочності;
—індивідуалізації;
—розвиваючого навчання;
—нерозривної єдності навчання і виховання;
3. Психолого-педагогічне обґрунтування доцільності використання ігор на заняттях іноземною мовою
Гра поряд із працею й навчанням – один з основних видів діяльності людини, дивний феномен нашого існування. Гра як феномен культури навчає, виховує, розвиває, соціалізує, розважає, дає відпочинок, вносячи в зміст дозвілля нескінченні сюжети і теми. Російський письменник Ю. Нагибін так оцінює значення гри в дитинстві: «У грі виявляється характер дитини її погляди на життя, її ідеали. Самі того не усвідомлюючи, діти в процесі гри наближаються до рішення складних життєвих проблем».
К.Д. Ушинський (1824–1871), автор теорії духовного розвитку дитини в грі, уперше висунув ідею про використання гри в загальній системі виховання, у справі підготовки дитини через гру до трудової діяльності. К.Д. Ушинський стверджував, що в грі з'єднуються одночасне прагнення, відчуття і уявлення.
По визначенню, «гра – це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, у якому складається й удосконалюється самоврядування поводженням».
У людській практиці гра виконує такі функції:
– розважальну (це основна функція гри – розважити, надихнути, розбудити інтерес);
– комунікативну: освоєння діалектики спілкування;
– самореалізації в грі як полігоні людської практики;
– терапевтична: подолання різних труднощів, що виникають в інших видах життєдіяльності;
– діагностичну: виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри;
– функцію корекції: внесення позитивних змін у структуру особистісних показників;
– міжнаціональної комунікації: засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей;
– соціалізації: включення в систему суспільних відносин, засвоєння норм людського гуртожитку.
Ігри мають чотири головні риси:
– вільна розвиваюча діяльність, що починається лише за бажанням дитини, заради задоволення від самого процесу діяльності (процедурне задоволення);
– творчий, значною мірою імпровізаційний, дуже активний характер цієї діяльності («поле творчості»);
– емоційна піднесеність діяльності, емоційна напруга;
– наявність прямих чи непрямих правил, що відбивають зміст гри, логічну послідовність її розвитку.
У структуру гри як діяльності органічно входить з’ясування мети, планування, реалізація мети, а також аналіз результатів, у яких особистість цілком реалізує себе як суб'єкт. Мотивація ігрової діяльності забезпечується її добровільністю, можливостями вибору й елементами змагальності, задоволення потреби в самоствердженні, самореалізації.
У структуру гри як процесу входять:
– ролі, узяті на себе граючими;
– ігрові дії як засіб реалізації цих ролей;
– ігрове вживання предметів, тобто заміщення реальних речей ігровими, умовними;
– реальні відносини між граючими;
– сюжет (зміст) – область дійсності, умовно відтворена в грі.
Значення гри неможливо вичерпати й оцінити розважально-рекреактивними можливостями. У тім і складається її феномен, що, будучи розвагою, відпочинком, вона здатна перерости в навчання, у творчість, у терапію, у модель типу людських відносин і проявів у праці.
Деякі ігри створюються самими дітьми. Вони розрізняються по змісту (відображення побуту, праця дорослих, громадське життя); по організації, кількості учасників (індивідуальні, групові, колективні); по виду (гри, сюжет яких придумують самі діти, гри-драматизації – розігрування казок і оповідань)
Ідея використання ігрової поведінки на уроці одержала підкріплення з боку теорії ролей, розробленої соціологами і соціопсихологами. Соціальне середовище, у якому людина живе, виступає стосовно неї як первинна соціалізація. У ній вона поступово засвоює соціальний досвід, зафіксований у мові. Природно, що при оволодінні іноземною мовою як засобом спілкування необхідно відтворити умови, подібні до умов, що існують при оволодінні рідною мовою. У цьому зв'язку соціологи говорять про вторинну соціалізацію, що імітує першу. Соціальні ролі в рамках вторинної соціалізації носять неминуче штучний, умовний характер. Міра умовності може бути різною: перевтілення в реальних людей, у літературних персонажів, у героїв казок і т.д. Елемент умовності і перевтілення присутній в усіх різновидах рольової гри.
Психологами встановлено, що в грі насамперед розвивається уява, увага й образне мислення дітей, закладається здатність оперувати образами дійсності, що, у свою чергу, створює основу для подальшого переходу до складних форм творчої діяльності. Крім того, розвиток уяви важливо саме по собі, адже без нього неможлива навіть найпростіша людська діяльність.
Великий вплив оказує гра на розвиток у дітей здатності взаємодіяти з іншими людьми. Відтворюючи в грі взаємини дорослих, дитина освоює правила і способи спілкування, здобуває досвід взаєморозуміння, учиться пояснювати свої дії і наміри, координувати їх з іншими дітьми.
4. Ігрові методи, як основа здійснення навчального процесу
Пріоритетність розвивальної, освітньої, виховної цілей навчання дошкільників іноземної мови у порівнянні з практичною метою зумовлює пріоритетність процесу навчання у порівнянні з його результатам. Це пояснюється тим, що сприятливі умови навчання, атмосфера «чарівної казки», урахування індивідуальних особливостей кожної дитини є важливішими, ніж якісні та кількісні показники його результатів.
Під час навчання дошкільників мовленнєва діяльність є і об'єктом, і засобом навчання. Модель оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю у процесі такого навчання передбачає рух від актів діяльності з використанням нерозділених на мовні елементи комунікативних блоків, через осмислення мовної структури знову до актів діяльності, але вже на іншому рівні.
Для навчання дошкільників іноземної мови мають використовуватися форми і методи, які базуються на використанні різноманітних компонентів ігрової діяльності у поєднанні з виконанням різноманітних вправ і таких прийомів як запитання, демонстрація різноманітного унаочнення, вказівка, пояснення та ін. Характерним для поведінки дітей на заняттях має бути їх активна ігрова та оперативна діяльність.
Специфіка застосування ігрових методів під час навчання дошкільників іноземної мови насамперед полягає в тому, що на заняттях педагог постійно виконує роль режисера-організатора і ведучого учасника ігрової діяльності. Він враховує уже набутий дітьми досвід участі у сюжетно-рольових, театралізованих іграх, іграх з правилами (дидактичних, рухливих, музичних, народних, комп'ютерних тощо). Це є важливим чинником того, що діти без особливих труднощів усвідомлюють зміст, творчий задум, сюжет, роль, правила, рольові та організаційні стосунки, інші ознаки гри, краще розуміють навчальні завдання. Цим запобігається перетворення заняття на гру-розвагу.
Провідним методам на заняттях виступає дидактична гра з розвитку англомовного мовлення дітей на основі елементарної лексики дитячого спілкування, в якій дії дітей регулюються ігровими завданнями та ігровими правилами.
Дидактичні ігри покликані своїм змістом здійснювати навчання, нести в собі навчальні завдання, розв'язання яких має реалізовуватися засобами активної, захоплюючої ігрової діяльності.
Наступною вимогою до дидактичної гри є насиченість навчання емоційно-пізнавальним змістом, що відповідає самій природі дитини. Дидактична гра виступає стимулятором мовленнєвої активності, вона примушує говорити навіть мовчазних і сором'язливих дітей.
Все це допомагає сформувати у дітей потрібні мовленнєві уміння і навички, уникнути їх фізичного та інтелектуального перевантаження, сприяє засвоєнню мовного матеріалу в ситуаціях, які близькі до реальних.
На заняттях за основу ігрового сюжету береться життєвий досвід, конкретна діяльність з предметами-іграшками, дії в ігрових ситуаціях. імпровізація дітей. Розв’язання дидактичних завдань має бути пов’язане з виконанням предметної діяльності, рухів, тренуванням вимови, мовленням, слуханням музики, співам, екстра- та паралінг-вістичними діями.
Модель кожного заняття — це уявна ігрова ситуація в повному, розгорнутому вигляді, що як норма охоплює всю тривалість заняття. Керівництво ігровою діяльністю дітей передбачає ознайомлення зі змістом та правилами гри, особливостями контролю за виконанням ігрових навчальних завдань.
Потреба дотримування цих вимог та вимоги урізноманітнювати види ігрової діяльності дітей диктує запровадження у навчальний процес певним чинам стандартизованих підходів до здійснення ігрової діяльності на заняттях.
Така стандартизація може бути запозичена з досвіду інтенсивного навчання іноземної мови. Вже на перших заняттях з іноземної мови дітям пропонується обрати для себе роль казкового героя і впродовж багатьох занять виконувати її. Ними можуть бути або герої англійських казок та мультфільмів або казок народів світу (Івасика-Телесика, Подоляночки, Попелюшки і Принца, Мальвіни і Буратіно та ін.).
Це дає змогу педагогові на заняттях менше відволікатися на ознайомлення із загальними правилами ігрової діяльності, витрачати час на повідомлення додаткової інформації щодо організації гри, а дітям, виступаючи під маскою казкового персонажа, діяти впевненіше, сміливіше, не боятися помилитися, виявляти винахідливість, пошук необхідних для мовленнєвої діяльності мовних засобів.
Використання гри як провідної форми діяльності дітей на заняттях англійської мови вимагає від педагога-організатора уміння передбачати:
• чи захочуть діти гратися у пропоновану їм гру і що має бути зроблено для того, щоб їм захотілося це робити;
• якими прийомами в сюжет гри будуть вводитися нові лексико-граматичні структури, фонетичний та мовленнєвий матеріал, здійснюватися їх вивчення, тренування та застосування;
• які навички і вміння мають відпрацьовуватися;
• які вправи і у якій послідовності доцільно включити в гру для формування умінь і навичок;
• чи будуть діти поставлені перед потребою робити мислітельні зусилля, чим буде попереджено зведення заняття до репродуктивної імітації;
• як буде дотримано вимогу забезпечення систематичності та регулярності використання ігор та ігрових вправ.
Для педагогів, які займаються навчанням дошкільників іноземної мови, доцільно ігри класифікувати:
• за кількіснім складом учасників;
• за характером та формою поведінки учасників;
• за метою та завданням навчання.
За кількісним складам учасників ігри можуть виконуватися фронтально колективом групи дітей, підгрупами чи парами. На заняттях введення програмного матеріалу та тренування переважають фронтальні ігри, на етапах практичного застосування сформованих вмінь і навичок — виконання завдань у складі підгрупи чи парами.
За характерам та формою поведінки учасників ігри можна класифікувати на:
1.Ігри-маніпуляції з предметами (з м'ячем, іграшками, ляльками, іграшковим посудом та меблями, лото, доміно, малюнками, картками, натуральними предметами тощо).
2.Ігри, пов'язані з рухами, фізичними діями («Хоровод», «Потяг», стрибки, біг, ходьба та ін.).
3.Ігри-змагання (в парах, групах, командах).
4.Рольові ігри на основі уявних та реальних ситуацій («У лікаря», «День народження», «У магазині» та ін.).
Згідно з метою та завданнями навчання дидактичні ігри діляться на:
—мовні (фонетичні, лексичні, граматичні);
—мовленнєві (розвиток аудіювання, говоріння);
—комунікативні (формування навичок спілкування). Впродовж усього періоду навчання на кожному занятті значна увага повинна приділятися формуванню у дітей навичок іноземної вимови. Фонетичні ігри покликані унеможливити багаторазову механічну імітацію вимови звуків.
5.Рецептивні ігри
Ефективним методом навчання є ігрові дидактичні вправи.
Вправа — це спеціально організоване у навчальних умовах виконання окремих операцій, дій чи діяльність з метою оволодіння ними або їх удосконалення. Виконання вправ сприяє запам'ятовуванню дошкільниками фонологічних та лексичних одиниць, лексико-граматичних структур, сприяє формуванню відповідних умінь і навичок, їх практичному використанню. Вправа під час навчання англійської мови — це не відокремлений елемент заняття, а органічна частина ігрової діяльності педагога та дітей.
Ігрова діяльність — це виконання різноманітних рецептивних, репродуктивних і практичних (творчих) вправ.
Коли вивчається новий матеріал, дошкільники здебільшого виконують вправи рецептивного характеру. У разі виконання такого типу вправ дитина має сприйняти вербальну інформацію, запропоновану педагогом, а потім продемонструвати, як вона її розуміє, впізнає. Так, після введення нових слів з теми «їжа» проводиться гра «Накриваємо на стіл». Педагог звертається до дітей: «Я називатиму предмети, а ви будете класти їх на стіл». Називає: «а cup, aplate, aspoon», діти вибирають з набору іграшкового посуду відповідні предмети (чи малюнки) і розкладають їх на столі.
Рецептивні вправи є основним видом вправ при організації ігор типу «Покажи», «Виконай наказ», «Так чи ні?», «Відгадай», «Що зникло?» тощо.
Гра «Виконай наказ» І «Order».
Педагог: «Діти, я дресирувальник цирку, а ви дресировані звірята. Виконайте мій наказ: «Соте here. Take a ball (a dolí)».
Гра «Покажи» І «Show».
Педагог: «Діти, я — покупець, а ви — продавці в магазині. Я буду називати продукт, а ви показуйте його». (Перед грою кожній дитині дають набір картинок, на яких зображено продукти.)
Гра «Так чи ні?» І «Yes or No».
Педагог: «Діти, бабуся загубила окуляри і не може розшукати свої речі. Допоможіть їй. Я — бабуся, а ви — її онуки. Я називаю річ, а ви кажіть, це вона чи ні». Вихователь бере плаття, говорить «a dress», діти — «Yes»; вихователь бере туфлі, говорить «socks», діти — «nо».
6.Репродуктивні (відтворюючі) ігрові вправи
Репродуктивні (відтворюючі) ігрові вправи вимагають, щоб дитина відтворила сприйнятий нею матеріал (звук, слово, речення, текст). Вже на одному з перших занять з теми «Знайомство» пропонуються репродуктивні вправи у грі «Сніжка» та «Чарівна шапочка». Виконуючи їх, діти вчаться відповідати на запитання: «Whatisyourname?» — «Му nameis...» і ставити його. На виконання такого виду вправ спрямовані ігри «Хоровод», «Потяг», «Коти м'яч» та ін.
Репродуктивні ігри: Гра «Сніжка» І «Snowball».
Педагог: «Зліпимо велику сніжку. Цей м'ячик — маленька сніжка. Слова, які ми повторюємо — сніг. Ми стаємо в коло. Я вимовляю: «Where doyoulive?» і м'яча передаю Маші. Маша повторює: «Where doyoulive?» і передає м'яча Саші, він повторює фразу і передає м'яч далі. Продовжуємо так доти, доки м'яч знову не опиниться у мене».
Гра «Коти м'яч» І «Roll a hall».
Діти сідають парами у коло чи у дві шеренги. Педагог: «Я кочу м'яча Ані і кажу: «Howareyou?». Аня повертає мені його і говорить те саме: «Hovv areyou?».
Гра «Хоровод» І «Іп thecircle».
Діти стають у коло, взявшись за руки, ходять і повторюють тричі фразу, за четвертим разом зупиняються і педагог перекладає. Можна почати з повільного темпу, промовляти тихо, поступово нарощуючи темп і гучність. (Слід стежити, щоб діти не занадто збуджувались, зупинитися, коли темп та гучність будуть помітними).
Гра «Потяг» І «Train» нагадує «Хоровод», лише у цьому разі діти стають одне за одним, взявшись за талію.
Гра «Живі шеренги» І «Moving Unes».
Діти утворюють дві шеренги, ставши обличчям одне до одного. Повторюючи фразу, діти: а) сходяться ближче і розходяться; б) одна шеренга йде ліворуч, друга праворуч. Діти можуть плескати одне одному у долоні.
Гра «Луна» І «Echo».
Педагог: «Діти, ми з вами зараз ідемо в гори. Я вимовляю фразу: «Who are you?», а луна відгукується: «Who are you?». А тепер я повторюю: «Who are you?», а ви всі відгукуйтесь, як луна: «Who are you?».
7.Продуктивні (творчі) ігри
Для формування навичок спілкування англійською мовою виконуються різноманітні продуктивні (творчі) комунікативні вправи. Так, на заняттях з теми «Іграшки» розігруються ситуації: «Вибираємо подарунок», «Купуємо продукти до дня народження», «Йдемо на день народження», «Вітаємо іменинника» тощо.
Звісно, цей тип вправ найскладніший. Дитина вимушена самостійно на основі засвоєних лексико-граматичних структур, напружуючи мислення, пам'ять і уяву, будувати звертання, прохання, відмову, давати відповіді, розповідати, описувати тощо. Плануючи ігрову діяльність дітей, педагог так реалізує окреслений план, щоб виконання рецептивно-репродуктивних вправ було орієнтовано на виконання продуктивних, комунікативних завдань на подальшому етапі опрацювання окремих підтем та кожної теми зокрема.
Специфіка застосування продуктивних (творчих) вправ на заняттях з англійської мови полягає в тому, що навчальні завдання щодо їх використання повторюються для різних мовленнєвих ситуацій, під час вивчення різних тем. Виконання вправ — завдань, стереотипних діалогів та елементарних монологів має повторюватися за зміни ігрових ситуацій.
Проведення заключних занять з кожної теми у формі сюжетно-рольової гри, де постійно відпрацьовується система стереотипних комунікативних вправ, виступає важливим чинником того, що чимало дошкільників на кінець завершення навчального року, знаючи кілька десятків лексичних одиниць та засвоївши необхідні лексико-граматичні структури, будуть здатні спілкуватися в межах вивченого програмного матеріалу.
Продуктивні (творчі) ігри
Ігри «Живі шеренги», «Луна», «Сніжка», «Коти м'яч» можна використовувати і як продуктивні. У цьому разі перша дитина ставить запитання, а друга відповідає на нього.
Гра «Хто прийшов?» І «Who came?».
Одна дитина виходить за двері і стукає: «Nock» (3 рази). Діти відповідають: «Corne in!». Дитина: «Good morning».
Діти вітаються і запитують: « What is your name? (Who are you? How old are you?)». Дитина відповідає.
Гра «Ми космонавти» І « We're cosmonauts ».
Педагог: «Діти, ми космонавти, які готуються летіти в космос. До нас підходить кореспондент з телебачення і ставить запитання: «Who areyou? Where do you live?».
Гра «Хто відсутній?» I «Who is absent?».
Педагог розкладає картинки, на кожній з яких зображено члена сім'ї: маму, тата, брата, сестру. «Діти, зараз уся родина зібралася разом. Тепер ви заплющіть очі, а я заберу одну картинку. Ви маєте сказати, кого немає. Close your eyes. Open your eyes. Who is absent?Діти: «Mother». •
Гра «Цирк» І «Сir cus».
Педагог: «Діти, кожен з вас зараз одягне шапочку дресированого звірятка. Я буду директором цирку. Я запитую: «Сап youdance?». Ви відповідаєте: «Yes. І can dance» і показуєте, як ви танцюєте.
Гра «Магазин» I «At the shop».
Педагог: «Щоб продавець продав вам товар, слід назвати усі продукти англійською мовою».
Дитина: «Bread, butter, sausage».
Гра «Чарівна торбинка» І «A magie bag».
Педагог: «У мене в торбинці лежать іграшки. Назвіть свою улюблену іграшку англійською мовою і ви отримаєте її». Діти: «A doll, а саг etc».
Гра «Ми спортсмени» І «We are sportsmen».
Одна дитина—тренер. Вона дає наказ: «Run, jump, walk». Інші діти виконують і промовляють: «І am running».
Гра «Одягни ляльку» І «Dress a doli».
Педагог: «Лялька Аліса не хоче йти на прогулянку. Одягнемо її у гарний одяг, тоді вона погодиться. Назвіть усі речі англійською мовою». Дитина: «А dress, golves, shoes».
Гра «Знайди» / «Find».
Педагог: «У котиків були іграшки: лялька, цеглинка, м'ячик та ін. (Іграшкирозкладаються на демонстраційному столику.) Доки котики спали, мишка забрала одну іграшку в нірку. Що пропало? Ви — котики, а я — мишка. Закрийте очі, тепер відкрийте». Діти називають іграшку англійською мовою.
Гра «Чарівна шапочка» / «А magichat».
Комусь з дітей одягають чарівну шапочку. Дитина стає спиною. Інші діти шикуються в колону, їм одягають маски звірят. «Чарівна шапочка» запитує: «Whoareyou?». Дитина, яка підходить, відповідає: «А hare (abear, awolfetc.)».
8.Навчання дошкільнят вимові
У даній частині роботи наводяться приблизні вправи для навчання дошкільнят вимові, використовуючи ігрову методику.
Існує величезна кількість варіацій при навчанні дошкільнят вимові, використовуючи ігрову методику. Одна з яких - гра в казкову країну. Кожен звук - це житель цієї казкової країни, який або вимовляє будь-які звуки, або зайнятий якоюсь роботою, що виробляє звуки, наприклад:''Ось рано вранці містер Язичок прокидається і вистрибує з ліжка. Як холодно в будинку! Це тому, що за ніч камін зовсім охолов. Містер Язичок тремтить від холоду. Знаходимо горбик за верхніми зубами. Коли Язичок тремтить, то вдаряється кінчиком про ці горбки: [d], [d], [d]! Але раптом він чує з ванної такі звуки: [t tt t]! Це капає вода з крана, який він погано закрив ввечері. Кінчик язичка ударяється об горбики за верхніми зубами, як краплі об дно раковини: [t], [t], [t]!
Діти повторюють за вчителем звуки, не даючи собі звіту в тому, що вони тренують вимову. Кожен урок до казки додаються нові звуки-герої, нові пригоди звуків. При цьому дотримуються умови, необхідні для того, щоб діти не переставали отримувати задоволення від історії: з одного боку основа казки зберігається, залишаються незмінними умовні моменти, за точністю відтворення яких учні ревнісно стежать, нагадуючи, підказуючи, виправляючи помилки вчителя, з іншого боку в сюжет кожного разу вноситься щось нове, тому казка не набридає, і продовжує викликати активний інтерес.
Особливий інтерес представляють вправи у навчанні вимові звуків, які не мають аналогів в українській мові, наприклад: [th].
Коли ми вимовляємо цей звук, язичок, як жаба, хоче вистрибнути з рота. Але йому не дозволяють це зробити нижні зуби за які він зачіпляється кінчиком. Міцно упирається язик в нижні зуби ... Як правило половина дітей при цьому неправильно ставить язик, так як у дітей відсутна моторна звичка. Але цю помилку легко виправити:''Містер Язичок висовується з вікна свого будиночка, щоб побачити яка на вулиці погода, і мало не вивалюється, але зачіпляється за підвіконня. Нижні зуби - це підвіконня, а губи по ходу казки обіграються як завіски. Хіба втримаєшся за завіску? Якщо ти не зачепишся язичком за нижні зуби-підвіконня, то язичок випаде з вікна і заб’ється .
Казка збільшується, як сніжний ком, обростаючи все новими і новими героями і сюжетами, але казка повинна не тільки рости, але і скорочуватися, інакше вона стане занадто довгою і громіздкою і стане втомлювати дітей, яким необхідна часта зміна діяльності. Відпрацьовані і не надто складні звуки поступово вимикаються з казки разом з пов'язаними з ними сюжетними моментами. Це відбувається поступово: спочатку цей епізод стає коротшим, викладається у все більш стислій, схематичній формі, без подробиць, а потім вже й зовсім зникає. Проте час від часу варто повертатися до вже відпрацьованих моментів, адже без тренування відпрацьовані звуки легко забуваються, і вимова стає млявою.
Кращому оволодінню фонетичним ладом мови сприяє також супровід процесу виголошення звуків рухами рук і всього тіла, адже дитина навчається всім своїм єством. Користь фізичної дії для засвоєння мовного матеріалу помітили вже давно, тому існує така величезна кількість''пальчикових ігор''у англійців і американців.
9.Навчання дошкільнят лексиці
Вивчення лексики означає, що будь-яке нове слово має, по-перше, бути комунікативно значущим для дитини, по-друге, вступати в семантичні та граматичні зв'язки з іншими словами. Як стверджує Є. І. Негневіцкая,''відразу після введення слова необхідний перехід до дії з ним'', при цьому «мовленнєва дія означає побудову висловлювання»Але побудова висловлювання лежить вже в області граматики. Отже, освоєння лексичного матеріалу у відриві від граматики неможливо.
У плані вивчення граматики слідування природному шляху розвитку означає, що, вводячи той чи інший граматичний матеріал, необхідно враховувати, з одного боку, комунікативні потреби дітей, а з іншого - відносну його важкість.
Вивчивши різний матеріал про вимоги до відбору лексичного матеріалу та його організації, можна зробити такий висновок, що величезну роль при введенні лексичних одиниць відіграють асоціативні зв'язки, тому при пред'явленні нової лексики потрібно давати не ізольовані за значенням слова, розкидані в тексті, не слова в віршиках, пісеньках, а знайомити учня відразу з групою слів, що позначають якийсь шматок дійсності, і так само пара слів, пов'язаних перевіреною асоціацією (ворог - друг, стіл - стілець і т.п.) , запам'ятовується набагато краще, ніж пара незв'язаних слів, і, що дуже важливо, краще, ніж ці ж слова, дані ізольовано. Правила, якими слід керуватися при введенні нової лексики:
– Не слід одномоментно вводити більше 10 слів.
– Серед введених слів повинно знаходитися декілька пар, пов'язаних стійким асоціативним зв'язком.
– Введення лексики саме цієї семантичної групи має бути вмотивоване і викликане комунікативними потребами дітей.
– Якщо в семантичну групу входять слова однієї і тієї ж частини мови, їх вивчення має бути пов'язане з повторенням слів іншої групи, що відносяться до іншої частини мови, щоб можливо було складання сполучень предмет-предмет, предмет-ознака, предмет-дія.
– Необхідно продумати порядок освоєння слів усередині групи: одні слова стають опорними, іншізачіпляютьсяза них асоціативно.
– Ніколи не можна примушувати дітей вивчити слова.
– Нова лексика повинна утвердитися у свідомості дитини поступово, за допомогою продуманої поетапної системи вправ.
Наведемо приклади деяких вправ на впізнавання слова:
Хто швидше? Учитель називає предмети в кімнаті, предмети зображені на розвішаних по стінках картинах, кольори, частини тіла. Хто з дітей швидше доторкнеться до цього предмета, картинки, знайде предмет даного кольору і т. п., той і переміг.
Лото. При грі в лото, яку діти дуже люблять, вчитель витягує не картинку, а написи, що позначають предмети, намальовані на картинках в учнів. Вчительзапитує:''Who has a cat? Who has a wolf?''. Той, у кого на картці є потрібна картинка, відповідає:''I have''. Лото повинно бути тематичним.
Кіт у мішку. Ведучий відвертається. Учитель показує дітям будь-яку іграшку і питає, наприклад:''Is it a cat or a dog?''. Ведучий відповідає. Решта дітей відразу ж відгукуються на те, вгадав їх товариш чи ні.
Кіт у мішку 2. Дитині зав'язуються очі і дається в руки який небудь предмет (картопля), дитина обмацує його і питає:''Isitanorange? Is it a ...?''Як тільки предмет правильно названий, решта дітей відгукуються.
Вгадай що? Вчитель заздалегідь малює предмет на невеликому аркуші паперу. Потім готується інший аркуш паперу в два, три рази більше, ніж на якому зображено предмет. На цьому аркуші вирізається в середині дірочка в формі кола. Лист не повинен бути прозорим, бажано темного кольору. Потім цей лист з дірочкою накладається на лист із зображеним предметом. Завдання гравця, водячи листом з отвором по аркушу з предметом і дивлячись на предмет у дірочку, визначити, що ж це таке. Наприклад:''Is it a ...?''
Що, куди?. Дітям пропонується коробка з предметами, назву яких вони вже знають. Всі предмети різних кольорів. Учитель приносить інші порожні коробки, кожна з яких відповідає певному кольору, червона, синя коробка і т. д. Діти по черзі вибирають, не підглядаючи, предмет, називають його по-англійськи і кладуть його в коробку відповідно до кольору предмета, при цьому, називаючи колір коробки.
Отже підбираючи тексти до уроку, необхідно враховувати любов дітей до звуконаслідування слів і, спираючись на властивість віку, прищеплювати дітям смак до чужої мови, вводити їх в його атмосферу.
Для успішного засвоєння лексичного матеріалу необхідно:
– ознайомлення дітей не з ізольованими словами, а з групами слів, пов'язаною семантичною або фонетичною асоціацією;
– формування мотиву для ознайомлення зі словами даної семантичної групи;
– інтеріоризація лексики через систему ігор, а не механічне запам'ятовування слів за списком;
– включення нових слів в систему відносин, яка вже склалася між відомими дітям словами і їх групами;
– узгоджене знайомство з лексичним матеріалом і тими граматичними операціями, які дозволяють ввести його в мовну діяльність.
При відборі лексичного матеріалу необхідно враховувати:
– його комунікативну значущість для дітей;
– об'єктивну складність.
При навчанні дошкільнят потрібно приділяти велику увагу використанню наочно-ілюстративного матеріалу, проте, коли мова йде про організацію рольової гри, імітації дій при виконанні команд або ілюструванні віршів і пісень, краще, щоб предмети були уявними.
Висновки
Раннє навчання іноземної мови за допомогою ігрової діяльності допомагає розвивати та виховувати дитину, реалізуючи вже сформовані нею якості для того, щоб вдало засвоювати мінімальний обсяг іншомовних знань та вмінь. Процес навчання іноземної мови можна розглянути як засіб розвитку дитини в соціумі, що допомагає розкрити її особистісний потенціал. Виховання дітей дошкільного віку засобами іноземної мови забезпечує повноцінний розвиток дитини, формування особистості, реалізацію виховних, розвиваючих, освітніх та практичних цілей.
Навчання іноземної мови можна розглядати як один із засобів виховання дітей дошкільного віку. Іноземна мова виступає водночас предметом та засобом виховання і розкриває особистий потенціал,враховуючи індивідуальні особливості кожної дитини. У процесі навчання іноземної мови формується вміння спілкуватись у межах комунікативногомінімуму. Завдання вчителя – сформувати культуру спілкування і ввести упроцес навчання позитивне сприйняття світу дитинства. Гармонійно та вдалопоєднуються виховання та навчання іноземної мови в дошкільників у ігровихметодах. Гра виступає основою здійснення навчального процесу і допомагаєвчителю зацікавити дітей, викликати позитивне сприйняття мовного матеріалу
Специфіка застосування ігрових методів під час навчання дошкільнят іноземної мови полягає в тому, що на заняттях педагог постійно виконує роль режисера-організатора і ведучого учасника ігрової діяльності. Педагог бере доуваги вже набутий дітьми досвід участі у сюжетно-рольових, театралізованихіграх, іграх з правилами (дидактичних, рухливих, музичних, народних,комп’ютерних та ін.). Це важливо для дітей тому, що вони без особливихтруднощів усвідомлюють зміст, творчий задум, сюжет, роль, правила, рольовіта організаційні стосунки, інші ознаки гри, краще розуміють навчальнізавдання.
Таким чином, ігрова діяльність на заняттях з англійської мови в дошкільному закладі допомагає ефективнішому закріпленню в пам’яті дитини іншомовні слова і не викликає надмірного розумового навантаження. Гра як один із основних методів навчання англійської мови має бути цікавою, простою, жвавою, насиченою лексико-граматичними та фонетичними елементами, закріплення вивченого матеріалу і поповнення нового словарного запасу. Отже, ігрова діяльність виховує та розвиває особистість, формує мовну, мовленнєву та соціокультурну компетенції, а також актуалізує у процесі навчання позитивні риси характеру, формує новоутворення культуриспілкування, прояви загальнолюдських моральних якостей.
Використані джерела
1. Агурова Н.В., Гоздецкая С.І. Англійська мова в дитячому саду: Посібник для вихователів дитячих садів [Текст]. - М., 1963. -112 С.
2. Альошина Т.І. Навчання іноземної мови в дитячому саду [Текст] / / Дошкільне виховання. - 1982. - № 7. - С. 40-43.
3. Архипова М.Г. Семінар з проблем раннього навчання іноземних мов [Текст] / / іноз. яз. в школі. - 1991. - № 2. - С. 106-108.
4. Близнюк О. / .. Панова, Л.С. Ігри у навчанні іноземних мов [Текст]: Посібник для вчителів. - К.: Освіта, 1997. - 64 с.
5. Вауліна Ю., фрейліна Є. Підготовка вихователів-вчителів англійської мови для дошкільних установ [Текст] / / Дошкільне виховання. - 1993. - № 4. -С. 31-33.
6. Вороніна Г.І. Інформація про науково-практичної конференції «Раннє навчання іноземним мовам: проблеми та перспективи» [Текст] / / іноз. яз. в школі. - 1991. - № 5 - С. 85-89.
7. Виготський Л.С. До питання про багатомовність в дитячому віці [Текст] / / зібр. соч.: У 6 т. - М.: 1983. - Т. 3. - С. 329-360.
8. Глухарева Є. А. Перші кроки експерименту [Текст] / / іноз. яз. у школі - 1988. - № 4. - С. 10-13.
9. Глухарева, Є.А. Іноземна мова в дитячому саду [Текст] / / іноз. яз. в школі. - 1991. - № 5. -С. 24-30.
10. Зимова І.А. Психологія навчання іноземним мовам в школі [Текст]. - М.: Просвещение, 1991. - 219 с.
11. Іванова В.Н. Наради з питань експериментального навчання іноземним мовам в дитячому садку і початковій школі [Текст] / / іноз. яз. в школі. - 1989. - № 4. -С. 110-114.
12. Китайгородська Г.А. Методика інтенсивного навчання іноземних мов [Текст]. - М.: Вища школа, 1982. - 141 с.
13. Леонтьєв О.О. Психологічні передумови раннього оволодіння іноземними мовами [Текст] / / іноз. яз. в школі. - 1985. - С. 24-29.
14. Логунов С.В., Мільруд, Р.П. Послідовність пред'явлення речевого матеріалу на граматичної основі учням в шестирічному віці [Текст] / / іноз. яз. в школі. - 1976. - № 4. - С. 4-7.
15. Матецький Є.І. Мовленнєва гра на заняттях англійською мовою в дитячому саду [Текст]: Автореф. дис. канд., пед. наук. - М., 1971. - 24 с.
16. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах [Текст]: Підручник / За ред. С.Ю. Ніколаєвої. - К.: Ленвіт, 1989. - 320 с.
17. Негневіцкая Є.І. Іноземна мова для самих маленьких: вчора, сьогодні, завтра [Текст] / / іноз. яз. в школі. - 1987. - С. 20-26.
18. Нікітенко 3.І. Кожному жителю Європи - іноземну мову з дитинства [Текст] / / іноз. яз. в школі. -1998. - № 4. - С. 110-113.
19. Полонська Т.К. Навчання іноземної мови [Текст] / / Методичні рекомендації до програми виховання дітей дошкільного віку «Малятко» - К.: Свена. - 1993. - С. 124-136.
20. Полонська Т.К. Навчання іноземної мови дітей шестирічного віку в умовах дитячого саду [Текст]: Автореф. дис. канд., пед. наук. - К., 1993. -24 С.
21. Протасова В.Ю. Навчання іноземної мови дошкільнят [Текст] / Огляд теоретичних позицій / / іноз. яз. в школі. - 1980. - № 1. - С. 38-43.
22. Шкваріна Т.М. У світ іноземної мови з цікавістю [Текст] / / Дошкільне виховання. - 2000. - № 1. - С. 22-23.
23. Шкваріна Т.М. Заняття з англійської мови в дошкільному віхов ¬ ному закладі [Текст]: Посібник для студентів педагогічних училищ. - Умань, 1997. -119 С.
Размещено на http://www.
|
