 Міністерство освіти і науки України
Одеська національна юридична академія
Черкаський навчально-консультаційний центр
Курсова робота
Форми митного контролю
Студентки 3 курсу
Заочної форми навчання
Мішкової Наталії Миколаївни
Керівник: Давиденко Л. М.
Робота захищена 2009 року з оцінкою
Черкаси – 2009
План
Вступ
1. Поняття, види та принципи митного контролю.
1.1 Поняття митного контрол
1.2 Види митного контролю
1.3 Принципи, мета митного контролю
1.4 Тривалість перебування під митним контролем
1.5 Місце митного контролю
2. Організація митного контролю
2.1 Поняття організації митного контролю
2.2 Суб’єкти митного контролю
2.3 Об’єкт митного контролю
Розділ 3. Форми та методи здійснення митного контролю
3.1 Права та обов’язки учасників митного контролю
3.2 Форми митного контролю
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність теми. Вумовах відпрацьованого механізму митного контролю наслідками даного процесу стає скорочення попиту на імпортний товар, зменшення його постачання та відповідно зростання цін на даний товар на внутрішньому ринку. Національні виробники товару, захищені імпортним митом, отримують виграш від зростання цін і розширення ринку збуту власної продукції. Митний тариф у даному випадку є дискримінаційним податком відносно іноземних виробників. За відсутності ефективної системи митного контролю митний тариф несе цільове навантаження дискримінаційного податку, але відносно національних виробників. Підвищення цін на імпортні товари за рахунок введення ввізного мита призводить до зростання рентабельності тіньових операцій у сфері імпорту та до пошуку легальних і нелегальних способів мінімізації митних платежів. Товари офіційних імпортерів та національних виробників втрачають конкурентоспроможність через обов’язкові нерідко непосильні податки, а контрабандний товар задовольняє існуючий попит на ринку.
Основна мета митного контролю - перевірка та виявлення за допомогою різних форм контролю відповідності проведених митних операцій та дій митному законодавству; дотримання фізичними та юридичними особами, які беруть участь у митній діяльності, встановлених митних правил і процедур, тобто порядку переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.
Об’єктом митного права є суспільні відносини, які виникають в зв’язку з переміщенням через митний кордон.
Предметом митного права є норми митного законодавства.
В 1 Розділі розглядається поняття митного контролю та, залежно від класифікаційних ознак можливе виокремлення видів митного контролю, принципи та мета митного контролю. Висвітлюються тривалість перебування під митним контролем. В цьому Розділі розповідається, що митний контроль здійснюється у місцях розташування митних органів, а також в інших місцях, визначених законодавством про митну справу. Розглядаються функції митного контролю.
В 2 Розділі викладений матеріал організації митного контролю. Ефективне здійснення митним органом контрольної функції залежить від цілого комплексу організаційно-правових заходів, покликаних забезпечити необхідні передумови для дотримання усіма учасниками митних відносин норм митного законодавства. Розкривається поняття суб’єктів та об’єкту митного контролю. Правовий статус митного органу як суб’єкта митного кортролю зумовлюється поставленими перед Державою митною службою України завданнями.
В 3 Розділі висвітлені права та обов’язки учасників митного контролю. А також широко розкривається матеріал в яких формах проводиться митний контроль, визначених ст. 41 МК, а саме:
1) перевірка документів і відомостей, необхідних для митного контролю;
2) митний огляд
3) облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;
4) усне опитування громадян і посадових осіб підприємств;
5) перевірка системи звітності й обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України;
6) огляд територій і приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби,що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;
7) в інших формах, передбачених МК та іншими законами України з питань митної справи.
Залежно від конкретних об’єктів і суб’єктів контролю і його цілей зазначені форми виявляються по-різному. Але в усіх випадках загальним правилом митного контролю є неприпустимість заподіяння неправомірної шкоди особам, їхнім товарам і транспортним засобам.
1.
Поняття, види та принципи митного контролю
1.1 Поняття митного контролю
 
Категорію «контроль» в контексті реалізації митної політики держави слід розуміти в широкому та у вузькому розумінні слова. З одного боку, мова може йти про контроль як основний засіб забезпечення законності та дисципліни в сфері управління митною справою. З іншого — як діяльність посадових осіб митного органу, здійснювана у встановленій послідовності й спрямована на забезпечення дотримання чинного законодавства, яке регламентує порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон.
Таким чином, необхідно відрізняти контроль в митній галузі від митного контролю товарів та інших предметів. Крім того, поряд з обов'язковістю митного оформлення, контрольованість з боку митних органів є одним із принципів переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України.
 У чинному МК поняття митного контролю визначено таким чином: митний контроль
— це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (п. 15 ст.1 МК).
Таким чином, одне із основоположних понять в митному праві означено, виходячи з суб'єктного складу митного контролю та його головної мети. Відповідно до ч. 2 ст. 12 МК до митних органів належать спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці. Вони, згідно з ч. 2 ст. 11 МК, реалізуючи митну політику України, виконують одне з основних своїх завдань: виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи. Крім того, митні органи є державними контролюючими органами виконавчої влади [2.ст.12]
1.2 Види митного контролю
Залежно від класифікаційних ознак можливе виокремлення видів митного контролю. Зупинимося на головних з них.
  За напрямком переміщення товарів виокремлюють митний контроль імпортних товарів (таких, що ввозяться на митну територію України); експортних товарів (таких, що вивозяться з митної території України); транзитних (таких, що переміщуються через митну територію України) товарів.
За характеристиками товарів, що впливають на здійснення митного контролю, можна вирізнити такі його види: ручної поклажі; супроводжуваного багажу; несупроводжуваного багажу; валюти та валютних цінностей; енергоносіїв; культурних та історичних цінностей; лікарських засобів.
За порядком здійснення митного контролю транспортних засобів митний контроль поділяється таким чином: автотранспортних засобів; морських та річкових суден; залізничних транспортних засобів; повітряних суден.
За характером участі в здійсненні контрольної функції митним органом тієї чи іншої країни, що зумовлюється ступенем взаємодії митних установ суміжних держав: односторонній — митний контроль проводять, як правило, митні органи однієї із країн; двосторонній — при якому митні органи кожної з країн окремо здійснюють митний контроль; спільний — провадиться за єдиною технологічною схемою одночасно митними органами суміжних держав.
За кількістю разів переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон протягом певного періоду часу: первинний; вторинний.
За місцем проведення виділяють такі види митного контролю: в спеціальній зоні (зоні митного контролю); в тимчасовій зоні митного контролю.
За правовим режимом об'єкта митний контроль поділяють на: звичайний; спрощений; спеціальний.
Митний контроль поділяють також за ступенем доступу до об'єкта контролю: фактичний (метою його є запобігання несанкціонованому доступу до вимірювальних приладів, облік кількості та контроль якості енергоносіїв); документальний (контроль документів, оформлених для митних цілей).
Ті чи інші види митного контролю можуть об'єднуватися, перетинатися, доповнюватися, але в повному обсязі вони не замінюють один одного. Так, під час перевезення підакцизних товарів при зміні виду транспортного засобу поєднуються митний контроль автомобільного та залізничного транспорту. Але вони не можуть бути спрощені за рахунок одне одного.
1.3 Принципи, мета митного контролю
митний контроль законодавство
Митний контроль є різновидом державного контролю, отже, він має здійснюватися на принципах: законності, системності, систематичності, дієвості, гласності.
Водночас митному контролю властиві й специфічні принципи, що відрізняють його від деяких інших видів державної контрольної діяльності: вибірковості, мінімізації митних процедур, безперервності [2.ст3].
Принцип вибірковості означає, що при проведенні митного контролю митні органи вправі самостійно визначити форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення дотримання митного законодавства України, інших нормативно-правових актів, в  тому числі и міжнародних, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.
Основна мета митного контролю — перевірка та виявлення за допомогою різних форм контролю відповідності проведених митних операцій та дій митному законодавству; дотримання фізичними та юридичними особами, які беруть участь у митній діяльності, встановлених митних правил і процедур, тобто порядку переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.
  1.4 Тривалість перебування під митним контролем
При ввезенні митний контроль починається з моменту перетинання товаром і транспортним засобом митного кордону України, а при вивезенні — з моменту пред'явлення товарів і транспортних засобів для митного оформлення та їх декларування в установленому порядку.
За загальним правилом, передбаченим ст. 43 МК, товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. Тривалість перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем на території зони митного контролю у пункті пропуску на митному кордоні України встановлюється відповідно до технологічної схеми пропуску через митний кордон осіб, товарів і транспортних засобів.
Завершується митний контроль, як правило, після проведення у повному обсязі митного оформлення. Виняток становлять митні режими, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму [2ст.43].
За перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем справляється митний збір. Порядок справляння мита, податку на додану вартість, акцизного й митних зборів при митному оформленні товарів і предметів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджений наказом Держмитслужби України від 12 січня 2006 р. № 5.
Товари з моменту пред'явлення митному органу й до випуску відповідно до обраного митного режиму можуть зберігатися під митним контролем (ч. 1 ст. 99 МК). Питання це регулюється гл. 14 МК «Тимчасове зберігання» (статті 99—109), Положенням про склади тимчасового зберігання, затвердженим наказом Держмитслужби України від 7 жовтня 2003 р. № 674, а також гл. 24 М К «Зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів».
До моменту митного оформлення товари та інші предмети можуть зберігатися на митних складах чи складах митниці.
Митним законодавством встановлюється вичерпний перелік товарів, що можуть зберігатися виключно на складі митого органу (2.ст. 166):
1) не пропущені внаслідок заборон чи обмежень і не вивезені з території України в день їх ввезення;
2)ввозяться громадянами й підлягають обкладенню податками і зборами, але податки і збори не сплачено;
3)до закінченн строків тимчасового зберігання не були заявлені у відповідний митний режим;
4)заявлені у митний режим відмови на користь держави. Передані на зберігання митному органу валютні цінності де понуються в уповноважених банках України.
Після митного оформлення й до моменту фактичного вивезення за межі України товари й предмети зберігаються під митним контролем у режимі митного складу (ст. 212 МК). Відповідно до ст. 216 МК для такого зберігання можуть використовуватися митні ліцензійні склади (МЛС), відкриття й експлуатація яких здійснюється відповідно до Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та ліцензійних умов.
Такі товари та інші предмети, як і ввезені підакцизні товари, можуть зберігатися під митним контролем у режимі митного складу протягом трьох місяців. Натомість строк зберігання товарів, увезених із-за меж митної території України, у режимі митного складу не може перевищувати трьох років. По завершенні вказаних строків товари, що вивозяться, мають бути вивезені, а товари ввезені — задекларовані в інший ніж митний склад митний режим [2. ст. 214].
За зберігання товарів і предметів під митним контролем стягується митний збір, розмір якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При нарахуванні митного збору за перебування під митним контролем до терміну перебування під митним контролем не включаються:
—час від складення протоколу про порушення митних правил до прийняття остаточного рішення в справі, якщо згідно з таким рішенням справу припинено або винесено постанову про повернення товарів, транспортних засобів та запасних частин до них громадянину;
- час проведення експертизи по встановленню класифікаційного коду товару за класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності, а також митної вартості. У цьому разі митний збір за перебування під митним контролем нараховується, починаючи із 4-го календарного дня з дати прийняття відповідного рішення митним органом;
- час, витрачений на отримання інформації, потрібної для здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів та запасних частин до них, за запитом, надісланим одним митним органом іншому (у тому числі центральному апарату Дер   жавної митної служби України), а також іншим державним установам. У цьому разі митний збір за перебування під митним контролем нараховується, починаючи з 4-го календарного дня з дати отримання митним органом відповідної інформації;
- час, витрачений громадянином на отримання дозволів ін ших державних органів на ввезення товарів, транспортних засо бів та запасних частин до них, а також на подання цих дозво лів митному органу, якщо їх подання зумовлювалось проведен ням відповідної експертизи і вони не могли бути отримані до моменту ввезення цих товарів, транспортних засобів та запас них частин до них. При ввезенні транспортних засобів — час, витрачений громадянином на отримання дозволів інших дер жавних органів на право оформлення транспортних засобів (при переїзді на постійне місце проживання в Україні час, вит рачений на отримання постійної прописки). У цьому разі мит ний збір за перебування під митним контролем нараховується, починаючи з 4-го календарного дня з дати отримання дозволу.
При зберіганні товарів, транспортних засобів та запасних частин до них на складах митниці митний збір за перебування їх під митним контролем не справляється.
Митний збір за перебування під митним контролем не справляється за весь період перебування під митним контролем у разі:
— тимчасового ввезення на митну територію України та тимчасового вивезення за межі митної території України товарів, транспортних засобів та запасних частин до них;
—транзиту через митну територію України;
— отримання (відправлення) громадянами міжнародних поштових відправлень.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України підприємства, установи, організації можуть бути звільнені від сплати збору за перебування товарів під митним контролем.[5.cт.2]
1.5 Місце митного контролю
Митний контроль здійснюється у місцях розташування митних органів, а також в інших місцях, визначених законодавством про митну справу. Це питання регулюється статтями 48—52 МК, а також Порядком створення зон митного контролю та їх функціонування і Порядком надання дозволу на розміщення у зонах митного контролю споруд та об'єктів інфраструктури, що належать іншим, ніж митні, органам державної влади, які здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 р. № 1947.
Так, з метою запобігання спробам з боку юридичних та фізичних осіб переміщення через митний кордон товарів та інших предметів з порушенням законодавства України Митним кодексом в ст. 48 передбачається можливість встановлення зон митного контролю.
Зона митного контролю є частиною пункту пропуску на митному кордоні України або в інших місцях територія, в межах якої митний орган здійснює митний контроль.
Окрім частини пункту пропуску через державний кордон, зони митного контролю встановлюються:
а) в пунктах на митному кордоні, що одночасно є кордоном спеціальних митних зон;
б) на територіях та в приміщеннях підприємств, що зберіга ють товари та інші предмети під митним контролем.
Межі зони митного контролю встановлюються відповідними положеннями для кожного пункту пропуску в місцях митного контролю пасажирів, транспортних засобів, вантажів та інших предметів:
- в автомобільних пунктах пропуску — на смугах руху легкового та вантажного автотранспорту, в залах митного огляду та інших приміщеннях митних органів;
- в залізничних пасажирських пунктах пропуску — в залах митного огляду, на перонах та в пасажирських поїздах закордонного слідування під час здійснення митного контролю;
- в залізничних вантажних пунктах пропуску — на оглядових майданчиках, контейнерних терміналах та в інших місцях, які визначені на території залізничних станцій для оформлення вантажів;
- в авіаційних пунктах пропуску — в залах митного огляду, на стоянках і в літаках із початком митного оформлення до відправлення, та в інших місцях, передбачених в аеропортах для оформлення вантажів та багажу;
- в морських та річкових пунктах пропуску — в залах митного огляду, на суднах під час їх контролю, на контейнерних терміналах та в інших місцях, які визначені в портах для оформлення вантажів та пасажирів.
Таким чином, зона митного контролю
— це місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через митний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні процедури [2 ст.1].
З метою заборони доступу осіб, не причетних до здійснення прикордонно-митного контролю, створення умов для роботи та захисту особового складу та майна митних органів в усіх цих місцях запроваджується спеціальний режим. Дотримання його є обов'язковим для виконання і співробітниками державних прикордонних контрольних органів, і особами, що прямують через кордон.
За рішенням митного органу зона митного контролю створюється, наприклад, в межах складів тимчасового зберігання, що належать транспортно-експедиційним організаціям, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, чи іншим підприємствам ст. 99 МК. Подібний дозвіл має на меті створити сприятливі умови зі скороченням часу на проведення митного контролю та митного оформлення.
Зона спрощеного митного контролю
— це частина зони митного контролю з належним технічним та інформаційним обладнанням для здійснення контролю у спрощеному порядку.
Під «режимом зони митного контролю»
необхідно розуміти встановлені законодавством України з питань митної справи приписи, заборони та обмеження щодо перебування товарів, транспортних засобів та громадян, умови розташування будівель та споруд, а також проведення господарських робіт у зоні митного контролю ч. 1 ст.51 МК.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 МК на митний орган, в зоні діяльності якого створено та функціонує зона митного контролю, покладено обов'язок забезпечити безпеку громадян, схоронність товарів, що переміщуються через митний кордон України, дотримання режиму, законності та правопорядку у зоні митного контролю.
Режим зони митного контролю встановлює порядок доступу та перебування в них посадових осіб, які здійснюють паспортний та інші види державного контролю.
В зонах митного контролю можуть розміщуватися тільки ті споруди та об'єкти прикордонних та митних органів, які необхідні для технологічного процесу прикордонно-митного контролю. Об'єкти інших державних контрольних органів (санітарних, ветеринарних, фітосанітарних, екологічних, радіологічних) розміщуються за межами зон митного контролю.
З метою прискорення процедури митного контролю, скорочення простою транспортних засобів, недопущення переміщення товарів та інших предметів з порушенням законодавства України останнім часом широкого розвитку набула практика розміщення оперативних підрозділів внутрішніх митниць в окремих «комплексах» (терміналах, автопортах, автотерміналах), що є власністю та які обслуговуються суб'єктами господарської діяльності. На території таких комплексів для проведення митних процедур митними органами визначаються зони митного контролю.
2. Організація митного контролю
2.1 Поняття організації митного контролю
До функцій митної служби належить і контрольна, виконання якої забезпечується виконанням та контролем за додержанням законодавства України з питань митної справи, а також здійсненням митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконаленням форм і методів їх проведення як одних із основних завдань митних органів.
Поєднання виконавчої та контрольної діяльності органів митної служби випливає із сутності державної виконавчої влади, а також ролі митних органів у контрольному механізмові апарату держави.
Ефективне здійснення митним органом контрольної функції залежить від цілого комплексу організаційно-правових заходів, покликаних забезпечити необхідні передумови для дотримання усіма учасниками митних відносин норм митного законодавства. Отже, організація митного контролю
— це управлінська й виконавчо-розпорядча діяльність організаційно-правового характеру, спрямована на створення умов, необхідних і достатніх для виконання митними органами контрольної функції в межах та обсягах, передбачених законодавством України про митну справу, а також міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку.
2.2 Суб'єкти митного контролю
Правовий статус митного органу як суб'єкта митного контролю зумовлюється поставленими перед Державною митною службою України завданнями, серед яких: контроль за додержанням законодавства України про митну справу; удосконалення митного контролю, митного оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України.
Здійснюючи розпорядчу за своїм юридичним змістом діяльність в галузі митного контролю, Держмитслужба реалізує свої повноваження як безпосередньо, так і через підпорядковані їй структурні підрозділи системи митної служби.
На рівні центрального апарату спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи:  планується робота митних органів із здійснення митного контролю й організується в цих цілях взаємодія з прикордонними військами, санітарно-карантинними, ветеринарними й іншими державними органами; розробляються рекомендації щодо зон митного контролю; розглядаються скарги на дії посадових осіб митних органів; здійснюються інші функції організаційно-контрольного характеру.
Основними напрямами діяльності підпорядкованих підрозділів митних органів є: розробка технологій митного контролю; координація взаємодії відповідних підрозділів митниць з іншими контрольними службами та правоохоронними органами при здійсненні митного контролю; вирішення питань оперативного характеру щодо організації ритмічної роботи пунктів пропуску, прискорення митного оформлення; участь в проведенні митного контролю; опрацювання та доведення до підпорядкованих митниць нормативно-правових актів з питань митного контролю та митного оформлення; контроль в межах своєї компетенції за діяльністю підпорядкованих митниць в галузі організації митного контролю, в тому числі товарів та предметів, що підлягають експортному контролю; запровадження засобів митного забезпечення; внесення пропозицій щодо розвитку митної інфраструктури.
Митні органи забезпечують правильне застосування митних режимів при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон, організують, координують і контролюють проведення посадовими особами митниці і нижчестоящих митних постів митного контролю.
Для проведення митного контролю митні органи України вправі залучати відповідно до законодавства України спеціалістів інших правоохоронних і контролюючих органів, будь-яких державних і недержавних підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, відомчої належності і підпорядкованості, а також експертів [4.ст2]
Відповідно до ст. 65 МК спеціалісти та експерти залучаються керівником митного органу або його заступником за погодженням з керівником підприємства, установи, організації, де працює спеціаліст чи експерт. Останні отримують право на відшкодування витрат, пов'язаних з їхньою участю у здійсненні митного контролю. За ними зберігається середня заробітна плата за місцем роботи за час, що був витрачений у зв'язку з такою участю.
2.3 Об'єкт митного контролю
Митному контролю підлягають усі транспортні засоби й товари, що переміщуються через митний кордон України, за винятком випадків, коли щодо проходження митного контролю надаються митні пільги. Звільнення від усіх або деяких форм митного контролю можливе у випадках і на підставах, встановлених виключно законами України. Причому незастосування заходів щодо митного контролю не звільняє від обов'язку дотримуватися порядку переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів.
 Питання об'єкта та предмета митного контролю, як, утім, і питання об'єкта та предмета контролю у сфері державного управління, вирішуються вченими-правознавцями по-різному.
Предметом контролю у сфері державного управління є управлінські правовідносини, а об'єктом — юридичні та фізичні особи, які є учасниками цих правовідносин. Беручи до уваги особливість контрольної функції митної служби, об'єктом митного контролю є відносини з приводу переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон (оскільки контроль є засобом забезпечення режиму законності), які, у свою чергу, є предметом митного контролю.
На підтвердження тези: митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України (ч. 1 ст. 40 МК), за винятком деяких випадків, слід зазначити, що у певних випадках щодо проходження митного контролю надаються митні пільги.
Звільнення від усіх або деяких форм митного контролю можливе у випадках і на підставах, встановлених виключно законами України. Причому незастосування заходів щодо митного контролю не звільняє від обов'язку дотримуватися порядку переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів.
З метою вдосконалення організації митного контролю та запровадження в митницях єдиного порядку митного оформлення в Україні наказом Держмитслужби України від 20 квітня 2005 р. № 314 затверджено Порядок здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації. На його основі кожною митницею розробляються й запроваджуються відповідні технології митного контролю та митного оформлення товарів та інших предметів, в яких враховується специфіка роботи тієї чи іншої митної установи.
Відповідно до ч. З ст. 40 МК типові технологічні схеми пропуску через державний кордон різних видів товарів та транспортних засобів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Технологічні схеми митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон передбачають цілодобовий режим здійснення митних процедур.
3.
Форми та методи здійснення митного контролю
3.1 Права та обов
’
язки учасників митного контролю
На відміну від організації митного контролю здійснення митного контролю
— це практична реалізація посадовими особами митних органів контрольних повноважень за допомогою форм і методів, передбачених митним законодавством, з метою забезпечення дотримання суб'єктами переміщення встановлених митних правил, за результатами якої приймається рішення про закінчення митного оформлення.
При проходженні митного контролю громадяни мають право:
а) бути присутніми під час огляду предметів, що їм належать;
б) своєчасно і повно ознайомлюватись з офіційними текста ми законів, інших правових актів, які стосуються митної справи;
в) залишати в митниці на збереження валюту, цінності, речі, предмети, що не пропускаються через кордон митницею.
При проходженні митного контролю громадяни зобов'язані: виконувати законні вимоги службових осіб митних органів; подавати митниці для проведення митного контролю декларацію та інші документи, передбачені чинним законодавством; самостійно на вимогу митника розпаковувати та запаковувати речі, предмети, які підлягають митному контролю, відкривати багаж, ручну поклажу, місткості та інші місця [7ст.4]
При здійсненні митного контролю посадові особи митних органів мають право:
- доступу на будь-яку територію чи в приміщення, де знаходяться предмети, що підлягають митному контролю;
- перевіряти відомості, заявлені громадянами в митних деклараціях та інших документах, що необхідні для митного контролю;
- використовувати технічні та спеціальні засоби, безпечні для життя та здоров'я громадян, тварин і рослин, а також залучати спеціалістів та експертів для участі в здійсненні митного контролю;
- зупиняти в зонах митного контролю осіб, якщо є підстави вважати, що вони мають при собі або в несупроводжуваному багажі предмети, що підлягають обов'язковому декларуванню, оподаткуванню, чи належать до предметів, переміщення яких заборонено або обмежено;
- здійснювати огляд та переогляд речей з розпакуванням місць багажу;
- не пропускати через митний кордон предмети, валюту, цінності, переміщення яких заборонено або якщо воно повинно супроводжуватись поданням законодавчо встановлених спеціальних дозвільних документів;
- готувати матеріали для вирішення судом питання щодо вилучення без повернення та відшкодування вартості предметів,
-заборонених згідно з законодавством до переміщення через митний кордон, на тій підставі, що вони можуть завдавати шкоди незалежності, економічним та політичним інтересам, суверенності, самостійності держави, становити загрозу життю, здоров'ю населення та навколишньому середовищу;
- оцінювати вартість предметів, що підлягають митному обкладенню;
- приймати від громадян кошти для сплати податків, митних зборів, ПДВ, акцизного збору;
- при виявленні предметів контрабанди чи порушення митних правил вилучати предмети, за необхідності разом з тайниками, складати протокол про порушення з метою притягнення до відповідальності і забезпечення стягнення штрафу;
- у виняткових випадках проводити особистий догляд;
- опитувати громадян в зв'язку з виконанням своїх службових обов'язків щодо проведення митного контролю;
- затримувати громадян, що вчинили порушення митних правил, на термін до 3-х годин з моменту закінчення митного контролю, для осіб в нетверезому стані — з моменту витверезіння.
При виконанні службових обов'язків працівники митниці зобов'язані:
—дотримуватись чинного законодавства з метою забезпечення прав і законних інтересів громадян, не припускати дій, що принижують їх честь та гідність чи завдають їм неправомірної шкоди;
—у разі відмови пропустити через митний кордон України предмети, валюту чи цінності надавати зацікавленим особам вичерпні роз'яснення щодо вимог чинного митного законодавства, порядку оформлення, виконання яких забезпечить можливість такого пропуску;
—інформувати у встановленому порядку громадян про митні правила, що діють на території України;
—доповідати про всі факти виявлення прихованих від митного контролю товарів та предметів.
3.2 Форми митного контролю
Митний контроль проводиться у формах, визначених ст. 41 МК, а саме:
1)перевірка документів і відомостей, необхідних для митного контролю;
2)митний огляд (огляд та переогляд товарів і транспортних засобів, особистий огляд);
3)облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;
4)усне опитування громадян і посадових осіб підприємств;
5)перевірка системи звітності й обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності,
  достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;
6)огляд територій і приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;
7)в інших формах, передбачених МК та іншими законами України з питань митної справи.
Залежно від конкретних об'єктів і суб'єктів контролю і його цілей зазначені форми виявляються по-різному. Але в усіх випадках загальним правилом митного контролю є неприпустимість заподіяння неправомірної шкоди особам, їхнім товарам і транспортним засобам [11.ст4]
Перевірка документів і відомостей, необхідних для митного контролю.
Митний контроль здійснюється шляхом перевірки документів і відомостей, необхідних для митних цілей. Цілі при митному контролі визначаються за тими документами та відомостями, що надає особа, яка переміщує товар чи транспортний засіб через митний кордон.
Відповідно до ч.2 ст. 45 М К перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу. На виконання даної норми Кабінет Міністрів України постановою від 1 лютого 2006 р. № 80 «Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України» встановив, по-перше, перелік документів, обов'язкових для подання (митна декларація, товарно-транспортний документ на перевезення (залізнична накладна (УМВС (СМГС), ЦІМ (СІМ)), авіаційна накладна (AirWaybill), коносамент (BillofLading) тощо, зовнішньоекономічний договір, рахунок (Invoice) або інший документ, який визначає вартість товару; по-друге, визначив перелік документів, необхідність подання яких визначається нормативно-правовими актами Держмитслужби з урахуванням мети переміщення, виду транспорту, характеру товару, способів розрахунку та інших факторів, що впливають на митні процедури.
За своїм призначенням документи, необхідні для митних цілей, можуть бути віднесені до таких груп — це транспортні документи, торгові документи, митні документи й інші документи.
До транспортних документів належать ті, за якими товари переміщуються через митний кордон під час перевезення залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом — накладні, коносаменти (для залізничного транспорту також дорожні відомості, вагонні аркуші, передатні відомості, багажні квитанції), інші. До торгових документів належать: контракти, рахунки-фактури, специфікації, інвойси, пакувальні документи, що складаються постачальниками товарів.
Наприклад, при пропуску осіб, особисті речі яких звільняються від митного огляду, митний контроль закінчується перевіркою документів, на підставі яких надано пільгу.
 До митних відносять документи, видані й засвідчені в належному порядку посадовими особами митних органів. До інших документів належать: сертифікати відповідності якості, карантинні, дозвільні документи інших органів, якими повинні супроводжуватися деякі товари; військові перепустки; установчі документи, що дають право юридичним і фізичним особам здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, і їм подібні документи.
Особи, що переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон або особи, які здійснюють діяльність, контроль за якою покладено на митні органи (наприклад, митні перевізники), зобов'язані представляти митним органам документи і відомості, необхідні для митного контролю.
Усі чотири групи документів мають пряме відношення до здійснення митного контролю за переміщуваними через митний кордон товарами і транспортними засобами, усі вони мають уважно перевірятися посадовими особами митних органів, перш ніж буде прийняте рішення про випуск і використання товарів і транспортних засобів відповідно до змісту застосованого до них митного режиму.
Зазначені документи повинні містити відомості, що дозволяють ідентифікувати товари і транспортні засоби. Такими відомостями можуть бути: найменування одержувача товарів, найменування перевізника, короткі відомості про транспортний засіб (вид, назва, реєстраційний номер тощо) та інше. До відомостей також слід віднести узагальнену інформацію про комплектність товарів і їхню якість. Зазначені відомості необхідно подавати у випадку, якщо особа переміщує свій товар для здійснення зовнішньоекономічної діяльності в митних режимах, передбачених МК.
У деяких випадках, з метою дотримання законодавства, на деякі товари вимагається подання посадовій особі митного органу дозвільних документів. Подані документи повинні бути справжніми, мати достовірні відомості і правильно документально оформлені. Посадові особи митного органу, що прийняли документи, уважно перевіряють їх на підставі митного зако нодавства й інших нормативних актів. При цьому можуть бути застосовані спеціальні технічні засоби — технічні засоби митного контролю [20cт.4]
На підставі міжнародних угод за участю України деякі установи й організації країн далекого і ближнього зарубіжжя також мають право видавати дозвільні документи. Достовірність зазначених відомостей може перевірятися також шляхом запиту в будь-який інший правоохоронний орган, податковий чи інший контролюючий орган України.
 Окрім перевірки документів, посадові особи митних органів зобов'язані перевіряти фактичний стан контрольованого об'єкта на місці.
Митний
огляд.
Метою митного огляду є контроль за належним обладнанням транспортного засобу, виявлення зовнішніх ознак наявності прихованих схованок, визначення способу здійснення огляду, цілісність засобів ідентифікації тощо. Огляд припускає перевірку, огляд зовнішнього вигляду вантажів, предметів, транспортних засобів без розкриття упакування, тари, без порушення цілісності товарів. Відповідно до ст. 55 МК з метою перевірки законності переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган має право на проведення огляду цих товарів і транспортних засобів.
Переогляд товарів і транспортних засобів провадиться за рішенням керівника митного органу або його заступника за наявності підстав вважати, що переміщуються товари через митний кордон України з порушенням норм МК та інших законів з питань митної справи [2 ст. 55 МК].
Огляд і переогляд здійснюються лише в присутності особи, яка переміщує товари і транспортні засоби через митний кордон України чи зберігає їх під митним контролем. Положення небезспірне з огляду на можливість ситуації, коли немає змоги провести огляд у присутності суб'єкта переміщення. Розробниками МК пропозиція видалась слушною. Проте постає питання з понятими.
Процедурі огляду та переогляду переміщуваних через митний кордон України ручної поклажі й багажу присвячено ст. 56 МК.
Огляду та переогляду можуть бути піддані предмети, щодо яких є підстави вважати, що вони:
а) підлягають санітарному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю;
б) підлягають обліку чи обкладенню митом;
в) заборонені чи обмежені для переміщення.
З метою припинення переміщення через територію України предметів, заборонених до транзиту, оглядові та переоглядові можуть підлягати речі громадян, які перетинають транзитом територію України або знаходяться в транзитній зоні міжнародного аеропорту. За загальним правилом огляд та переогляд речей громадянина здійснюється в присутності цього громадянина чи його уповноваженого представника, який діє на підставі належним чином оформленого доручення.
Проте за відсутності громадянина чи його уповноваженого представника огляд та переогляд речей здійснюється, якщо:
—є підстави припускати, що несупроводжуваний багаж містить у собі предмети, які становлять небезпеку для життя та здоров'я людей, тварин і рослин, а також довкілля;
—громадянин чи його уповноважений представник не з'являються протягом місяця з дня надходження несупроводжуваного багажу;
—товари пересилаються у міжнародних поштових відправленнях або міжнародних експрес-відправленнях;
—ручну поклажу й багаж залишено на території України з порушенням зобов'язань про їх транзит.
Огляд та переогляд речей за відсутності громадянина чи його уповноваженого представника здійснюються у присутності представників підприємства, що здійснює перевезення, пересилання таких речей або їх зберігання. За результатами проведення огляду або переогляду речей складається акт за формою, яку встановлює Державна митна служба України.
Митний огляд може бути обов'язковим, який встановлюється нормативними актами Держмитслужби, і таким, що здійснюється на розсуд посадової особи митного органу.
Митний огляд товарів і транспортних засобів
здійснюється щодо товарів, які підлягають оподаткуванню; заявлених у товаросупровідних документах як різного виду безалкогольні напої, продукти харчування, тютюн, скло, взуття й інші товари, близькі за найменуванням до підакцизних товарів; щодо осіб, які раніше допустили порушення митної процедури внутрішнього транзиту; щодо товарів, які перевозяться власним транспортом фізичних осіб.
В інших випадках огляд здійснюється на підставі відомостей, що вказуються в товаросупровідних і транспортних документах, а також під час основного митного оформлення.
Митний огляд є адміністративною дією (видом адміністративно-попереджувальних заходів), яка полягає у фактичній перевірці товарів і транспортних засобів, з метою встановлення:
—законності їхнього переміщення через митний кордон;
—відповідності товарів, що перевіряються, даним, заявленим у митній декларації;
—відповідності товарів нормам, установленим відповідними регламентуючими переліками і списками;
— виявлення прихованих від митного контролю або перемішуваних без дозвільних документів предметів, а також предметів, що є контрабандою;
—визначення найменування і коду за класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності;
—визначення митної вартості, кількості і якості товарів та інших предметів.
Огляд здійснюється шляхом розкриття тари й упаковки товарів, встановлення їхнього найменування, підрахунку кількості, а при необхідності — і якості товару шляхом перевірки всіх місць, порожнин і конструктивних особливостей у транспортних засобах і предметах з метою виявлення схованок, у яких можуть бути заховані предмети контрабанди. Головний принцип здійснення огляду як форми митного контролю — принцип вибірковості. Під вибірковістю митного контролю слід розуміти визначення форм та обсягів митного контролю, достатніх для забезпечення дотримання митного законодавства, інших нормативно-правових актів, в тому числі міжнародних, контроль за яким покладено на митні органи України.
При здійсненні митного огляду митні органи застосовують такі методи його здійснення: ідентифікаційний огляд (зовнішня ідентифікація товару); огляд з перерахуванням кількості вантажних місць без їхнього розкриття, з розкриттям усіх вантажних місць; огляд з перерахуванням кількості предметів у вантажних місцях, з вимірами і визначенням характеристик товарів з (без) взяттям проб і зразків для експертизи; цілеспрямований огляд (з виявлення контрабанди); повторний митний огляд (до і після пропуску товарів) [24.ст6]
Результати митного огляду оформляються актом митного огляду, який має бути підписаний посадовою особою митного органу та присутньою особою (власником товару чи предметів або його представником).
Акт митного огляду складається у двох примірниках, один з яких передається декларанту чи іншій особі, що володіє повноваженнями щодо доглянутих товарів, а інший залишається в митному органі.
Відповідно до ст. 67 МК митному огляду не підлягає ручна поклажа та супроводжуваний багаж Президента України, Голови Верховної Ради, народних депутатів, прем'єр-міністра, першого віце-прем'єр-міністра, Голови та суддів Верховного Суду, Голови й суддів Конституційного Суду, міністра закордонних справ, Генерального прокурора та членів їхніх сімей, які прямують разом із ними.
При необхідності проведення досліджень (аналізу, експертизи) в процесі огляду вибірково можуть братися проби і зразкитоварів. Порядком взяття (надання) проб і зразків товарів, проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 р. № 1862, встановлюється процедура взяття проб і зразків, яка оформляється спеціальним актом відбору зразків (проб). Цей акт складається у 4-х примірниках, які підписуються посадовою особою митного органу, що взяла проби і зразки, представниками відправника (одержувача) та перевізника вантажу, спеціалістом лабораторії, якщо він бере участь у процедурі взяття проб і зразків, залученими до процедури понятими.
Один примірник акта додається до взятих проб і зразків, один передається представникові відправника (одержувача) вантажу, один — перевізникові, один залишається у справах митного органу.
Метою досліджень зразків товарів та інших предметів є встановлення їх виду та найменування при вирішенні питань класифікації товарів згідно з класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності.
При проведенні митного огляду можуть застосовуватися технічні засоби митного контролю, які безпечні для життя і здоров'я людей і не завдають шкоди товарам і транспортним засобам. Цілями застосування таких засобів контролю при митному огляді є:
—перевірка дійсності засобів митної індивідуалізації;
—пошук і виявлення потенційних предметів контрабанди;
—ідентифікація (індивідуалізація) матеріалів, виробів і речовин;
— виконання технологічних операцій при митному огляді. Необхідно зазначити, що Митним кодексом або законами України може бути передбачене звільнення від митного огляду. Так, наприклад, згідно з вимогами ст. 27 Закону України від 17 листопада 1992 р. «Про статус народного депутата України» не допускаються догляд, обшук, затримання, огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення депутата.
Особистий огляд як виключна форма митного огляду.
Виключною формою митного огляду є особистий огляд. Його застосування регламентоване ст. 264 КпАП, ст. 57 МК. Форми постанови про проведення та протоколу особистого огляду встановлені наказом Держмитслужби України від 21 квітня 2003 р. № 262.
Особистий огляд є виключною формою огляду. Йому може бути піддана будь-яка фізична особа незалежно від громадянства. Особистий огляд може бути проведений за наявності достатніх підстав вважати, що фізична особа, яка перетинає мит ний кордон України або яка знаходиться в транзитній зоні аеропорту, відкритого для міжнародного сполучення, чи в зоні митного контролю, приховує при собі і не видає товари, що є об'єктами порушення законодавства чи міжнародного договору, контроль за виконанням яких покладений на митні органи.
Такими підставами вважаються відповідні відомості, що містяться в заявах і повідомленнях осіб, у матеріалах, що надійшли від інших митних органів, а також безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу будь-яких ознак, які прямо чи непрямо вказують на те, що фізична особа приховує і не видає товари.
Рішення про проведення особистого огляду особи приймається начальником митного органу чи особою, яка його заміщує. Таке рішення оформляється письмовою постановою, а результати — окремим актом. У постанові зазначається конкретна посадова особа митного органу, якій доручено проведення особистого огляду.
Особистий огляд проводиться за участю понятих, а при необхідності — й фахівців (перекладача чи медичного працівника). Присутність при особистому огляді осіб, що не беруть участь у ньому і не мають до нього відношення, забороняється. Особи, що беруть участь в особистому огляді, повинні бути повнолітніми, і, за винятком медичного працівника, однієї статі з особою, що оглядається. Обстеження тіла особи, що оглядається, здійснюється тільки медичним працівником. Особистий огляд має проводитися в коректній формі, що виключає приниження особистої гідності і заподіяння неправомірної шкоди здоров'ю і майну особи, що оглядається, у межах, необхідних для виявлення прихованих фізичною особою при собі товарів [21.ст.7]
 Шкода, заподіяна майну особи, що оглядається, неправомірними діями посадових осіб митних органів, які проводили особистий огляд, відшкодовується відповідно до чинного законодавства.
Особистий огляд проводиться в три етапи. Перший етап — підготовчий, він починається з моменту оголошення фізичній особі рішення начальника митного органу чи особи, що його заміщає, про проведення особистого огляду. Особі роз'яснюються його права й обов'язки в присутності понятих, а також пропонується добровільно видати товари, приховані від митного контролю.
Другий етап — основний, коли посадова особа митного органу повідомляє фізичній особі про початок безпосереднього особистого огляду, відбувається огляд речей, одягу і тіла фізичної особи, при необхідності їхнє дослідження.
 Спеціаліст, окрім медичного працівника, й перекладач не повинні бути присутніми у приміщенні, в якому проводиться особистий огляд, під час обстеження тіла особи, яка оглядається, а також у той час, коли особа знаходиться в натільній білизні або без одягу. Проведення фото-, кінозйомки і відеозапису в цей час у зазначеному приміщенні не допускаються.
Третій, завершальний етап особистого огляду, характеризується проведенням документального оформлення особистого огляду: складається протокол особистого огляду. Протокол підписують: посадова особа, що проводила особистий огляд, поняті, інші особи, що залучалися до проведення особистого огляду, фізична особа, щодо якої проводився особистий огляд.
У разі відмови оглянутої особи підписати протокол в ньому робиться відповідний запис про це, який засвідчується підписом понятих, що брали участь у проведенні особистого огляду, інспектора митниці і завіряється особистою номерною печаткою.
Навіть якщо особа, щодо якої проведено особистий огляд, відмовилася від підпису протоколу, третій примірник його передається такій особі, про що робиться відповідний запис у протоколі.
За результатами особистого огляду може бути порушена кримінальна справа чи справа про порушення митних правил. В такому випадку оригінал протоколу особистого огляду долучають до матеріалів справи (кримінальної або адміністративної), а копія залишається в митному органі. Протоколи особистого огляду реєструються у спеціальному журналі.
Повторний митний огляд.
Митний контроль здійснюється не тільки в процесі митного оформлення, а й після пропуску товарів і транспортних засобів. Відповідно до вимог МК митний контроль може проводитися незалежно від факту пропуску товарів і транспортних засобів у будь-який час, якщо маються достатні підстави вважати, що є наявність порушення законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на митні органи.
Митні органи вправі перевіряти наявність товарів і транспортних засобів, проводити їхній повторний огляд, перевіряти ще раз відомості, зазначені в митній декларації, перевіряти комерційні документи й іншу інформацію, що стосується зовнішньоекономічної та наступної комерційної діяльності з даними товарами і транспортними засобами.
На практиці проводиться як плановий, так і позаплановий митний контроль. У плановому порядку, наприклад, здійснюється валютний контроль за надходженням валютної виручки.
При позаплановому контролі митні органи вправі перевіряти наявність товарів і транспортних засобів, проводити їхній
  повторний митний огляд, перевіряти ще раз відомості, зазначені в митній декларації, перевіряти документи, що мають відношення до даних товарів. Так, повторний митний огляд може проводитися в будь-який час з метою виявлення фактів недостовірного декларування товарів, що вже пройшли митне оформлення, ухилення від сплати митних платежів чи здійснення інших митних правопорушень.
Підставою для ухвалення рішення про проведення повторного митного огляду після випуску товарів і транспортних засобів можуть бути будь-які відомості про наявність порушення законодавства України чи міжнародного договору України, контроль за виконанням яких покладений на органи Державної митної служби [15.ст23]
Облік товарів і транспортних засобів.
Формою митного контролю є також облік товарів і транспортних засобів у випадках:
—зберігання підприємствами товарів та інших предметів, увезених на митну територію України, під митним контролем;
—зберігання на митних ліцензійних складах;
—надходження товарів і продажу їх безмитними магазинами, ліквідації безмитних магазинів;
—використання конфіскованого митними органами України майна, валюти та цінностей, безхазяйного майна, товарів та інших предметів, за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання тощо.
Так, передання товарів на склад товарів та транспортних засобів для зберігання під митним контролем здійснюється у присутності посадової особи митного органу, уповноважених осіб підприємства та у відповідних випадках — власника складу. Факт такого передання обов'язково фіксується в акті.
Акт заповнюється у трьох примірниках: перший примірник залишається у справах митного органу; другий призначається для власника складу (у відповідних випадках); третій примірник призначається для підприємства (посередника).
Заява на ім'я начальника митного органу, акт та всі документи, що подаються в даному випадку (зовнішньоекономічний контракт, картка обліку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, товаросупровідні документи, договори та ін. ) перебувають на контролі в митному органі.
Власник митного ліцензійного складу також зобов'язаний вести облік (у тому числі, на окрему вимогу митного органу, автоматизований) і подавати митним органам звіт щодо товарів, які зберігаються на складі. Згідно з Положенням про порядок відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів, затвердженим наказом Держмитслужби України від 31 грудня 1996 р. № 592, при надходженні товарів на митний ліцензійний склад такі товари повинні бути задекларовані, а також зареєстровані власником складу в складських документах за формою, встановленою митницею.
В них, зокрема, зазначаються: дата, № ВМД, найменування вантажу, вага, кількість місць, номери транспортного засобу та товаросупровідного документа (накладної, СМR) та інші відомості. Для розміщення товарів у митному режимі митного складу власник митного ліцензійного складу незалежно від вартості декларованих товарів подає митному органу ВМД, заповнену в установленому законом порядку.
Спеціальний порядок обліку та звітності з метою впорядкування діяльності безмитних магазинів встановлено й для товарів, що надходять та реалізуються через магазини безмитної торгівлі ( постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003р. №1089 «Про затвердження Порядку відкриття і ліквідації магазинів безмитної торгівлі та правил Продажу товарів магазинами безмитної торгівлі» та наказ Держмитслужби України від 31 липня 2003р. №512 «Про затвердження форми звіту про рух товарів умагазині безмитної торгівлі»)Товари після надходження до безмитного магазину повинні бути задекларовані та зареєстровані власником безмитного магазину в електронній базі даних або у книзі обліку за встановленою формою. Книга обліку ведеться власником (керівником) безмитного магазину або уповноваженою ним особою, її сторінки нумеруються, прошиваються, вона підписується начальником митниці або його заступником та скріплюється печаткою митниці. Посадова особа митного органу підтверджує факт здійснення митного оформлення товарів, що надійшли до безмитного магазину, шляхом обведення заповнення граф у книзі обліку, ведення її без виправлень.
При застосуванні електронної бази даних після кожного надходження товарів до безмитного магазину та їх реєстрації реєстри роздруковуються у двох примірниках. На друкованих примірниках посадова особа митниці, яка здійснила митне оформлення, проставляє відбиток особистої номерної печатки, а власник (керівник) безмитного магазину - відбиток печатки магазину безмитної торгівлі. Один примірник друкованих реєстрів передається митниці, другий залишається у власника безмитного магазину.
Записи про реалізовані товари та отримані кошти повинні робитися щоденно у спеціальних книгах або в реєстрах у друкованому вигляді. Форма спеціальної книги або реєстрів установлюється власником (керівником) безмитного магазину за погодженням з митницею.
Реєстри в разі їх застосування друкуються щодня у двох примірниках, з яких один примірник залишається в безмитному магазині, а другий передається митниці. При цьому він має бути підписаний власником (керівником) безмитного магазину або уповноваженою ним особою.
Власник (керівник) безмитного магазину зобов'язаний на початку кожного місяця подавати митниці звіт про товари, що надійшли та реалізовані у безмитному магазині, за встановленою формою. Книга обліку та спеціальні книги після і'х закінчення передаються власником (керівником) безмитного магазину або уповноваженою ним особою митниці.Передача здійснюється за актом про прийняття-передання, що оформляється за встановленою формою.
Облік, вжиття заходів щодо охорони й оцінки конфіскованого митними органами України майна, валюти та цінностей, безхазяйного майна, товарів та інших предметів, за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, покладено на митні органи.
Оцінка зазначеного майна для реалізації здійснюється комісією у складі представників митного органу, державної податкової інспекції та організації, якій передається майно, у 10-денний строк з дня винесення судом постанови про конфіскацію майна.
Попередня оцінка майна, взятого на облік митним органом України, провадиться за цінами, які діють на день вилучення. Остаточна оцінка визначається на день розпорядження майном в зазначеному порядку.
Реалізація майна, взятого на облік, безпосередньо працівникам митних органів забороняється.
Усне опитування посадових і фізичних осіб.
Однією з форм митного контролю є усне опитування фізичних і посадових осіб. Так, МК встановлено, що товари і транспортні засоби підлягають декларуванню. Допускається письмова, усна форма декларування, а також декларування шляхом вчинення дій (ч. 1 ст. 81 МК). Усне декларування, як правило, можливе при митному оформленні ручної поклажі і багажу пасажирів. Якщо в ручній поклажі і багажі пасажирів є товари, щодо ввезення (вивезення) яких встановлені обмеження, то в цьому випадку необхідною є письмова форма декларування.
Перевірка системи обліку і звітності.
Як форма митного контролю застосовується також перевірка системи обліку і звітності.
Товари і транспортні засоби, переміщувані через митний кордон, що знаходяться на складі тимчасового зберігання, а також заявлені в режимі митного складу і які перебувають там, І підлягають суворому обліку й звітності з боку митних органів.
На підставі МК власники складів зобов'язані вести облік і | представляти митному органу звітність про товари, що зберігаються, і транспортні засоби.
На підставі записів, зроблених у спеціальних журналах, митні органи здійснюють облік і звітність.
 Так, власник митного складу повинен на початку кожного місяця подавати до митного органу звіт про товари, які зберігаються на складі, в якому зазначаються:
— номер і дата заповнення вантажної митної декларації при надходженні товару на склад;
—найменування товару та код товару згідно з класифікатором товарів ЗЕД;
—кількість товару при надходженні;
—кількість товару, випущеного зі складу;
—номер і дата вантажної митної декларації при випуску товару зі складу або номер провізної відомості;
— кількість товару на дату звіту. Конкретна форма звіту встановлюється митницею і повинна забезпечувати якість контролю та обліку товарів, що зберігаються на конкретному митному ліцензійному складі. За наявності достатніх підстав митний орган може зобов'язати власника митного ліцензійного складу дати позачерговий звіт. Митний орган має право проводити у будь-який час інвентаризацію товарів, які зберігаються на складі.
Порядок оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів затверджений наказом Держмитслужби України від ЗО березня 2006 р. № 254.
 Огляд територій і приміщень, складів тимчасового зберігання,
митних складів.
Наступною формою митного контролю є огляд територій і приміщень складів, вільних митних зон, транспортних засобів і інших місць, де знаходяться чи можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю. Підставою для проведення даної форми митного контролю є Митний кодекс, а також накази Державної митної служби України.
Під митним оглядом розуміється дія митного органу, що полягає в перевірці приміщень і інших місць, де знаходяться чи можуть знаходитися товари і транспортні засоби, дослідження зовнішнього вигляду транспортного засобу чи вантажних приміщень, тари або упакування вантажу на предмет установлення законності їхнього переміщення через кордон і виконання митних формальностей.
  У місцях митного оформлення митні органи роблять огляд транспортних засобів як безпосередньо перед вивантаженням товарів і проведенням огляду, так і після вивантаження [14.ст30]
Метою огляду є контроль за належним обладнанням транспортного засобу, виявлення зовнішніх ознак наявності прихованих схованок, визначення способу здійснення огляду, цілісність засобів ідентифікації тощо. Огляд припускає перевірку, огляд зовнішнього вигляду вантажів, предметів, транспортних засобів без розкриття упакування, тари, без порушення цілісності товарів.
 Інші форми митного контролю.
До інших форм митного контролю належить візуальне спостереження, обстеження, інвентаризація підконтрольних товарів і предметів тощо. Контрольована поставка наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, передбачена МК (ст. 317), є не формою митного контролю, а методом оперативно-розшукової діяльності, тому не може проводитися митною службою самостійно й вимагає погодження цього питання з іншими правоохоронними органами. Можливість переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів під контролем і оперативним наглядом правоохоронних органів за участю органів Держмитслужби України передбачена Законом України від 15 лютого 1995 р. «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними». Рішення про проведення операції «Контрольована поставка» приймається Держмитслужбою з наступним негайним повідомленням прокурора.
Контрольована поставка
— це система узгоджених заходів і інших дій митних та інших компетентних органів однієї чи декількох країн для припинення міжнародного незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, ввезення (вивезення) і транзит яких заборонений міжнародним або національним правом країн — учасників операції, а також з метою виявлення осіб, що мають відношення до такого обігу.
Контрольовані поставки поділяють на внутрішні та зовнішні. Внутрішні — спрямовані на виявлення контрабанди чи одержання відповідної оперативної інформації митними чи іншими правоохоронними органами країни призначення, після чого приймається рішення про подальшу координацію спільної превентивної діяльності. Зовнішні — спрямовані на виявлення контрабандного товару чи одержання оперативної інформації за межами країни призначення, після чого приймається рішення про координацію проведення операції з митними чи іншими правоохоронними органами країни призначення.
З вищевикладеного випливає, що операції за методом «контрольованої поставки» проводяться за наявності таких умов:
- виявлення предметів, заборонених до ввезення, вивезення, транзиту;
- наявність будь-якої інформації з різних джерел про можливе ввезення, вивезення й транзит предметів, що є предметами контрабанди;
- наявність даних про одержувача контрабандного товару (наркотичних засобів і психотропних речовин тощо).
Разом із допущенням переміщення товарів під негласним контролем застосування контрольованої поставки дозволяє найбільш повно і точно виконувати покладені на митні органи завдання, зокрема із забезпечення реалізації державної політики у сфері митної справи, захисту економічних інтересів України, контролю за додержанням законодавства України про митну справу [2.cт.318]
Посадові особи митного органу виходячи з доцільності можуть застосовувати або одну форму контролю або декілька в комплексі.
Різноманіття товарів, транспортних засобів, інших предметів, що переміщуються через митний кордон, обумовлює, по-перше, неоднорідність форм митного контролю, по-друге, потребу в розробці чіткого механізму застосування контрольних заходів залежно від таких параметрів,як властивості обєкта контролю, ступінь ризику вчинення митного правопорушення тощо.
На документах, що подаються митницям для митного оформлення при переміщенні через митний кордон України вантажів, валютьних цінностей, багажу, транспортних засобів, поштових відправлень тощо,проставляється особисте митне забезпечення посадових осіб митної служби.
Накладаючи митне забезпечення, посадовець митного органу ідентифікує підконтрольні товари, транспортні засоби, приміщення, прилади обліку енергоносіїв, самої енергії.
Метою запровадження засобів митного забезпечення є: а) відображення результатів здійснення митного контролю; б) забезпечення дотримання технології митного контролю та документального оформлення його результатів; в) оформлення документів суворої звітності; г) запобігання незаконним спробам переміщення вантажів, товарів, цінностей тощо за підробленими документами.
Так, штамп «Під митним контролем» носить застережно-заборонний характер: означає, що вантаж або транспортний засіб взято під митний контроль і будь-яке розпорядження ним (переміщення, перевезення, навантаження, розвантаження та ін.) без дозволу митниці забороняється. Відтиск штампа проставляється на товаросупровідних документах, у тому числі тих, що підтверджують вартість та кількість вантажу, перевізних документах, вантажних маніфестах, інвойсах або на документах, що їх замінюють.
Крім того, штамп «Під митним контролем» може проставлятися на документах, що передбачають певні операції з вантажами чи транспортними засобами, які перебувають під митним контролем. У цьому разі він означатиме, що на такі операції потрібен окремий дозвіл митниці.
Інспектор митниці, за яким закріплено згідно з наказом начальника митниці особисту номерну печатку або штамп «Під митним контролем», несе особисту відповідальність за втрату або пошкодження особистого митного забезпечення згідно з чинним законодавством.
Як митне забезпечення використовуються одноразові номерні запірно-пломбувальні пристрої, печатки, голографічні мітки, цифрове, літерне або інше маркування, ідентифікаційні знаки, штампи, взяття проб і зразків, складання описів товарів і транспортних засобів, креслення, масштабні зображення, виготовлення фото-, ілюстрацій, використання товаросупровідної документації тощо [2 ст. 64]
Митне забезпечення змінюється або знищується лише посадовою особою митного органу, крім випадків реальної загрози знищення, безповоротної втрати чи істотного псування підконтрольних товарів і предметів ч. З ст. 64 МК.
Методи митного контролю можна поділити на:
а) загальний,
б) посилений,
в) спрощений.
Посилений метод митного контролю характеризується обов'язковістю митного огляду, комісійною участю у митному контролі представників інших органів державної влади, взяттям проб і зразків товарів для їхнього аналізу (дослідження) тощо. Спрощений метод в МК отримав назву «особливі процедури митного контролю».
Висновок
Митний контроль здійснюється з метою забезпечення дотримання державними органами, підприємствами та їх посадовими особами, громадянами і іншими фізичними особами порядку переміщення через митну територію України товарів і транспортних засобів.
На мою думку наша митна система є доволі недосконалою і має досить багато проблем. Ці проблеми заважають нормальному функціонуванню багатьом інститутам митного права і навпаки, інститути митного права і взагалі вся система на даний момент не може розв’язати цих проблем. Наприклад, нерезидент заявляє, що він їде через митну територію України до іншої держави. Даний суб’єкт переміщення використовує як засіб пересування транспортний засіб (наприклад, легковий автомобіль). Прикордонна служба його пропускає, митна служба ставить “ПМК” в електронному вигляді. На території України цей суб’єкт продає цей транспортний засіб, не сплачуючи жодних податків та зборів, а повертається будь-яким іншим доступним способом. При поверненні ж він, звичайно, прикордонною та митною службами не затримується, адже жодних документів він не мав і не має. Він не є суб’єктом підприємницької діяльності, а також як нерезидент він жодних зобов’язань не давав. Під час проходження практики бачив неймовірну кількість орієнтувань на ТЗ, які надходять лише за місяць! Як в даному випадку проконтролювати такі явища. А це вже “хвороба” цілої системи. Питання митного контролю в даному випадку досить вагоме і заслуговує на увагу. Хоча як вирішення цього питання я могла б запропонувати вирішення даної проблеми. Я вважаю було б доцільно звертати увагу на паспортний контроль, при проходженні якого прикордонна служба ставила б штампи у закордонних паспортах громадян(чи користується він ТЗ при переміщенні через митний кордон даний суб’єкт, чи є ТЗ його власністю), а митна служба вже проводила контроль таких переміщень.
Список використаної літератури
1. Закон № 254к/96-ВР від 1996.06.28
2. Митний кодекс України (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України: від 17 червня 1992 року N2468-XII, від 28 січня 1994 року N3892-XII, від 28 лютого 1995 року N75/95-ВР, від 17 червня 1997 року N354/97-ВР, Декретами Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1992 року N21-92, від 11 січня 1993 року N4-93)
3. Про зовнішньоекономічну діяльність, Закон України (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 19 лютого 1992 року N2139-XII, від 1 лютого 1994 року N3898-XII, від 15 лютого 1995 року N68/95-ВР, від 28 лютого 1995 року N75/95-ВР, від 2 березня 1995 року N82/95-ВР, від 14 березня 1995 року N90/95-ВР, від 22 грудня 1998 року N335-XIV, від 21 жовтня 1999 року N1182-XIV, від 23 березня 2000 року N1595-IIIПостановами Верховної Ради України від 12 травня 1992 року N2330-XII, від 23 червня 1992 року N2489-XII, Декретами Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1992 року N6-92, від 11 січня 1993 року N4-93, від 12 січня 1993 року N6-93, від 19 лютого 1993 року N15-93, від 17 березня 1993 року N25-93
4. “Порядок митного оформлення товарів, що переміщуються через митні ліцензійні склади транспортних та транспортно-експедиційних організацій”, затверджений Наказом Державної митної служби України від 4 грудня 1999 року N792 “Про затвердження Порядку митного оформлення товарів, що переміщуються через митні ліцензійні склади транспортних та транспортно-експедиційних організацій “, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 грудня 1999 р. за N902/4195
5. "Про затвердження Положення про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів", Наказ Державної митної служби України від 31 грудня 1996 р. N592
6. "Щодо зберігання товарів на митних ліцензійних складах", ЛИСТ Державної митної служби України від 24.03.99 р. N10/1-869-ЕП
7. "Про впорядкування діяльності митних ліцензійних складів", ПОСТАНОВА КМУ від 2 грудня 1996 р. N 1446
8. "Про впорядкування діяльності митних ліцензійних складів", ПОСТАНОВА КМУ від 14 серпня 1996 р. N 954
9. "Про терміни зберігання товарів на митних ліцензійних складах" Наказ Державної митної служби України від 29 травня 1997 року N 238
10. "Про затвердження Порядку заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивезення), митного складу, магазину безмитної торгівлі" Наказ Державної митної служби України від 30 червня 1998 року N380, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 липня 1998 р. за N469/2909
11. "Про затвердження Порядку справляння митних зборів, які нараховуються за вантажною митною декларацією", Наказ Державної митної служби України від 23 червня 1998 року N363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 1998 р. за N443/2883
12. "Про затвердження Положення про порядок контролю за ввезенням на митну територію України окремих видів товарів", Наказ Державної митної служби України від 4 травня 1998 року N 267, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 1998 р. за N 339/2779
13. "Про введення в дію "Типової технології оформлення вантажів під митний контроль", Наказ КРМ від 16 лютого 1999р. № 82
14. "Про затвердження Тимчасової технології митного оформлення вантажів, що надходять та зберігаються на митних ліцензійних складах", Наказ КРМ від 03.12.1999р. № 803
15. Комп"ютерна правова система "ЛІГА: Закон", версія 7.1.6.
16. Украинская таможня, справочник – 95, составление и общая редакция М.С. Муравьева, изд. «Либра», Киев, 1995г.
17. "Про перереєстрацію митних ліцензійних складів на 2000 рік", ЛИСТ Державної митної служби України від 11.11.1999 р. N10/1-3549-ЕП
18. "Про порядок відкриття митних ліцензійних складів у межах Києва", Наказ Державної митної служби України від від 25 листопада 1999 року N763
19. "Щодо порядку визначення митної вартості товарів, які надходять на митний ліцензійний склад на умовах консигнації", ЛИСТ Державної митної служби України від 08.06.99 р. N14/1-1702-ЕП
20. “Про сприяння зовнішньоекономічній діяльності”, ПОСТАНОВА КМУ від 14 квітня 1999 р. N593
21. “Про порядок відкриття митних ліцензійних складів у межах Києва”, НАКАЗ Державної митної служби України від 25 листопада 1999 року N763
22. “Про Тимчасове положення про порядок пропуску товарів, майна та транспортних засобів”, Наказ ДМК України №7 від 1991.12.30 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державного митного комітету України від 14 травня 1992 року N94, від 26 листопада 1993 року N310, від 3 травня 1994 року N122, від 21 травня 1996 року N214, наказом Державної митної служби України від 16 грудня 1998 р. N784, листом Державної митної служби України від 19 березня 1997 року N11/3-2407)
23. Закон № 254к/96-ВР від 1996.06.28
24. Митний кодекс України (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України: від 17 червня 1992 року N2468-XII, від 28 січня 1994 року N3892-XII, від 28 лютого 1995 року N75/95-ВР, від 17 червня 1997 року N354/97-ВР, Декретами Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1992 року N21-92, від 11 січня 1993 року N4-93)
25. Про зовнішньоекономічну діяльність, Закон України (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 19 лютого 1992 року N2139-XII, від 1 лютого 1994 року N3898-XII, від 15 лютого 1995 року N68/95-ВР, від 28 лютого 1995 року N75/95-ВР, від 2 березня 1995 року N82/95-ВР, від 14 березня 1995 року N90/95-ВР, від 22 грудня 1998 року N335-XIV, від 21 жовтня 1999 року N1182-XIV, від 23 березня 2000 року N1595-IIIПостановами Верховної Ради України від 12 травня 1992 року N2330-XII, від 23 червня 1992 року N2489-XII, Декретами Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1992 року N6-92, від 11 січня 1993 року N4-93, від 12 січня 1993 року N6-93, від 19 лютого 1993 року N15-93, від 17 березня 1993 року N25-93
26.
|
